МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

НАКАЗ

29.07.2024  № 2266

Про затвердження Вимог до забезпечення благополуччя робочих тварин, що належать до родини коневих (Equidae)

Відповідно до абзацу шістнадцятого підпункту 13 пункту 7 розділу I Закону України від 30 червня 2023 року № 3221-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення державного регулювання продовольчої безпеки та розвитку тваринництва», пункту 2 Всеохоплюючої стратегії імплементації Глави IV (Санітарні та фітосанітарні заходи) Розділу IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 228-р, пункту 8 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 124, та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність із законодавством України НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Вимоги до забезпечення благополуччя робочих тварин, що належать до родини коневих (Equidae), що додаються.

2. Департаменту державної політики у сфері санітарних та фітосанітарних заходів і продовольчої безпеки забезпечити в установленому законодавством порядку подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та вводиться в дію з 01 січня 2026 року.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра згідно з розподілом обов’язків.

ВИМОГИ
до забезпечення благополуччя робочих тварин, що належать до родини коневих (Equidae)

I. Загальні положення

1. Ці Вимоги встановлюють мінімальні вимоги до забезпечення благополуччя тварин, що належать до родини коневих (Equidae), а саме коней, віслюків, мулів, лошаків, тяглове зусилля яких використовується їх власниками / утримувачами при виконанні транспортних та сільськогосподарських робіт (далі - робочі тварини).

2. У цих Вимогах терміни вживаються у таких значеннях:

тяглове зусилля, або сила тяги - це сила, з якою запряжена робоча тварина долає опір рухові сільськогосподарського знаряддя чи воза або іншого вантажу;

упряж - комплект пристроїв, за допомогою яких робочі тварини передають своє тяглове зусилля предмету, що переміщується (вози, сани, сільськогосподарське знаряддя, в’юки, тощо), та використовуються для їх управління.

Інші терміни вживаються в значеннях, наведених у Законах України «Про ветеринарну медицину», «Про захист тварин від жорстокого поводження», «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин», «Про безпечність та гігієну кормів», Загальних вимогах до благополуччя сільськогосподарських тварин під час їх утримання, затверджених наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 08 лютого 2021 року № 224, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2021 року за № 206/35828.

3. Ці Вимоги є обов’язковим для виконання всіма юридичними та фізичними особами, що є власниками / утримувачами робочих тварин.

4. Ці Вимоги не застосовуються до робочих тварин родини коневих (Equidae):

1) призначених для використання під час розважальних, культурних та/або спортивних заходів і подій;

2) призначених виключно для виробництва харчових продуктів;

3) експериментальних та лабораторних тварин.

5. Власники / утримувачі робочих тварин, крім цих Вимог, повинні дотримуватися вимог Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» та Загальних вимог до благополуччя сільськогосподарських тварин під час їх утримання, затверджених наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 08 лютого 2021 року № 224, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2021 року за № 206/35828.

II. Вимоги до благополуччя робочих тварин

1. Власники/утримувачі робочих тварин повинні забезпечити, щоб обслуговуючий персонал, який використовує робочих тварин для виконання робіт, пройшов навчання щодо дотримання благополуччя тварин, отримав підтвердження про успішне проходження такого навчання та мав практичні навики щодо:

1) особливості фізіології робочих тварин, зокрема, потреб в напуванні та годівлі, поведінки робочих тварин, норм навантаження;

2) методів поводження з робочими тваринами;

3) впливу стресу, в тому числі через невідповідну поведінку обслуговуючого персоналу, на благополуччя робочих тварин та його недопущення;

4) основ невідкладної ветеринарної допомоги;

5) правил безпеки для персоналу, який працює з робочими тваринами.

2. Власники / утримувачі робочих тварин та обслуговуючий персонал при утриманні та використанні робочих тварин повинні враховувати показники їх поведінки.

Наявність чи відсутність поведінкових характеристик може свідчити про порушення благополуччя робочих тварин, серед яких насамперед переляк, похмурість та симптоми болю.

Пригнічений стан, виснаження та летаргія у звичайно живих і рухливих робочих тварин також свідчать про порушення благополуччя. Те саме стосується і зміни харчових звичок або споживання води особливо, коли спостерігається зниження поїдання корму.

Такі форми поведінки можуть також служити індикатором стоматологічних проблем або ж пояснюватися поганою якістю чи забрудненням кормів.

Показники поведінки робочих тварин, що свідчать про стан їхнього благополуччя, наведені у додатку до цих Вимог.

3. Під час виконання транспортних та сільськогосподарських робіт дозволяється використовувати лише здорових та вгодованих робочих тварин, які досягли віку працездатності, щонайменше 2 роки.

4. Не допускається використовувати на роботах робочих тварин, які фізично не підготовлені до навантажень, або застосовувати навантаження (перевантаження), що спричиняють робочим тваринам страждання внаслідок значних або тривалих фізичних зусиль, а також хворих робочих тварин.

5. При розрахунку робочого навантаження повинні враховуватися фізичний стан робочої тварини, а також такі фактори, як кліматичні умови, стан доріг та рельєф місцевості.

Особлива увага повинна приділятися старим особинам та самкам упродовж трьох місяців до жереблення та після. Зокрема, до шести місяців жеребності самок можна використовувати на будь-яких транспортних та сільськогосподарських роботах. З сьомого місяця їх можна використовувати на легких роботах. За два місяці до жереблення і за два тижні після нього самок зовсім звільняють від виконання робіт. У цей період їм надають щоденний активний моціон (пасовище, механічне водило, проводка). Не раніше як через два тижні після жереблення підсисних самок використовують на легких, переважно внутрішньогосподарських роботах, поступово готуючи їх до виконання більш важких робіт. З другого місяця лактації самок використовують на середніх за важкістю, а з третього - будь-яких роботах. Однак, підсисних самок не слід запрягати в косарки, жатки, борони та інші знаряддя, які можуть травмувати лошат.

Залежно від тягового зусилля, часу корисної роботи та пройденого шляху роботи поділяють на легкі, середні і важкі.

До легких відносять перевезення дрібних вантажів, у межах, наприклад, ферми або транспортування дорогами з гладким покриттям з нахилом не більше п’яти відсотків, робота в кінних граблях, легких боронках. До цієї групи відносять й інші роботи, виконання яких потребує тягового зусилля коня небільше як десять відсотків від його живої маси; пройдений за робочий день шлях має становити до п’ятнадцяти кілометрів, а час корисної роботи - не більш як чотири години.

До середніх належать роботи, для виконання яких потрібне тяглове зусилля до п’ятнадцяти відсотків від живої маси коня,- м’яка оранка, культивація, деякі види боронування тощо. Загальний пройдений шлях за шість годин роботи має становити не більше 25 кілометрів.

Важкими вважаються роботи, для виконання яких потрібне тягове зусилля близько 20 відсотків від маси робочої тварини. Серед таких робіт - оранка плугом з передплужником, сівба дисковими боронами й сошниковими сівалками, скошування косарками, жниварками та ін. Пройдений шлях має бути у межах 35 кілометрів, а час корисної роботи - дев’ять годин.

6. Не рекомендується змушувати робочих тварин працювати більше шести годин на день. Кожні сім днів вони повинні отримувати щонайменше один день відпочинку (за можливості - два дні).

Потрібно враховувати погодні умови (робочий час має скорочуватися у разі спеки) та передбачати перерви в роботі мінімум кожні дві години, а також надавати робочим тваринам питну воду.

7. Робочі тварини повинні отримувати якісні корми в кількості, достатній для забезпечення їхніх індивідуальних потреб. Для полегшення травлення робочим тваринам має надаватися питна вода та грубі корми.

8. Упряж повинна бути легкою, міцною, еластичною, зручною в користуванні, простою за будовою, легко припасовуватися, відповідати розмірам робочої тварини, не спричиняти натирання в місцях контакту з тілом робочої тварини.

Обслуговуючий персонал має постійно стежити за справністю упряжі, правильністю запряжки та управління робочих тварин під час руху. Для управління робочими тваринами забороняється використовувати батоги і стрекала у вигляді загострених палиць.

9. Перед виведенням робочої тварини на роботу та після неї необхідно перевірити стан копит щодо наявності сторонніх предметів та/або пошкоджень копитного рогу, кріплення підков (за наявності).

За необхідності потрібно провести розчищення копитного рогу та/або підковування. Розчищення копитного рогу та підковування повинні проводити особи, які мають необхідні знання та навички.

10. Після роботи робоча тварина повинна пройти належне чищення та бути оглянутою на предмет ознак натирання або випадання шерсті. Причини, що спричинили такі пошкодження, повинні бути усунуті шляхом підгону упряжі, а за необхідності - заміни її несправних елементів.

11. Обозні вироби та сільськогосподарське обладнання повинні бути справними добре підігнаними, не травмувати робочих тварин.

12. При доборі робочих тварин для роботи у парній запряжці потрібно враховувати їх породу, вік, стать, масу, величину тяглового зусилля, довжину та частоту кроку, тип нервової діяльності, норов тощо.

Тяглове зусилля визначають у кілограм-силах (кгс) динамометром (силоміром) або за допомогою розрахунків, які ґрунтуються на відносній залежності сили тяги від живої маси та розмірів робочої тварини.

13. При використанні робочих тварин для перевезення в’юків їх максимальна маса становить для коней 35 відсотків, віслюків - 50 відсотків, мулів - 65 відсотків від їхньої живої маси. При розрахунках в’ючного навантаження враховують стан доріг та рельєф місцевості.

В’юк розміщують симетрично таким чином, щоб близько 70 відсотків вантажу було на боках, а 30 відсотків - на спині робочої тварини. Весь в’юк обов’язково фіксують до спеціального сідла так, щоб під час руху він не переміщувався вперед чи назад.

14. Робочих тварин потрібно забезпечувати надійним укриттям, як під час відпочинку, так і в робочий час.

Укриття має захищати робочих тварин від негоди, хижаків, травмувань, добре провітрюватися та дозволяти відпочивати у комфортних умовах. Місце укриття повинне бути сконструйоване таким чином щоб запобігати можливості поранення, сухим, чистим та досить великим, щоб робочі тварини могли вільно лягати, вставати та повертатися.

Власники / утримувачі робочих тварин та обслуговуючий персонал повинні мати навички щодо попередження термічного стресу у робочих тварин (перегрівання або переохолодження) та надання першої допомоги при його виникненні.

Денники, стійла, загони для утримання робочих тварин повинні бути сконструйовані з урахуванням виду робочих тварин та не мати гострих виступаючих деталей та інших елементів, здатних їх поранити.

Робочі тварини не повинні утримуватись у закритих приміщеннях більше 22 годин, а також постійно перебувати на прив’язі або стриноженими. Якщо необхідно тимчасово сплутати робочу тварину, слід передбачати достатню відстань між ногами, щоб пута не заважали робочій тварині триматися стоячи природним чином і рухатися, не ризикуючи травмуватися.

Якщо без тимчасової прив’язі обійтися неможливо, робочі тварини перебуваючи на прив’язі повинні мати можливість лягати, а на відкритому просторі - мати можливість повертатися та ходити. Ділянка прив’язі не повинна мати перешкод, що блокують прив’язь.

Не допускається прив’язне утримання самок поруч із самцями у період тічки, а також перед або відразу після жереблення.

15. Раціон робочих тварин повинен складатися з достатньої кількості збалансованих та безпечних кормів, якість яких відповідає їх індивідуальним потребам, що визначаються фізіологічними особливостями та ступенем робочого навантаження.

Власникам / утримувачам робочих тварин рекомендується виводити робочих тварин на випас кожного разу, коли є можливість, передбачивши достатню кількість робочих перерв, щоб виділити тваринам час на годівлю. У разі неможливості виведення тварин на випас їх забезпечують свіжоскошеним зеленим фуражем. За відсутності зеленого фуражу тваринам слід давати сухий чи консервований фураж у вигляді сіна, соломи, силосу, сінажу тощо.

16. Робочі тварини повинні мати доступ до води в кількості, що відповідає фізіологічним потребам та характеру робіт, які можуть варіюватися залежно від обставин.

17. Власники / утримувачі робочих тварин повинні забезпечити їх регулярне ветеринарне обслуговування.

18. Контроль за дотриманням вимог законодавства про благополуччя робочих тварини здійснюється Держпродспоживслужбою в ході проведення планових та позапланових перевірок, порядок проведення яких встановлено законодавством.

ПОКАЗНИКИ
поведінки робочих тварин, що свідчать про стан їхнього благополуччя