Про затвердження Порядку та умов страхування відповідальності суб’єктів господарювання, інших юридичних осіб, у користуванні яких є об’єкти підвищеної небезпеки, за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок надзвичайних ситуацій
Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу цивільного захисту України, з метою забезпечення відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно внаслідок надзвичайних ситуацій, у тому числі пожеж та аварій на об’єктах підвищеної небезпеки, НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Порядок та умови страхування відповідальності суб’єктів господарювання, інших юридичних осіб, у користуванні яких є об’єкти підвищеної небезпеки, за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок надзвичайних ситуацій, що додаються.
2. Управлінню взаємодії з Державною службою України з надзвичайних ситуацій Міністерства внутрішніх справ України (Корева Ю.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.
3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
ПОГОДЖЕНО: |
|
ПОРЯДОК ТА УМОВИ
страхування відповідальності суб’єктів господарювання, інших юридичних осіб, у користуванні яких є об’єкти підвищеної небезпеки, за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок надзвичайних ситуацій
1. Ці Порядок та умови визначають механізм укладання суб’єктами господарювання, іншими юридичними особами, у користуванні яких є об’єкти підвищеної небезпеки (далі - оператор), договорів страхування відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок надзвичайних ситуацій, у тому числі пожеж та аварій на об’єктах підвищеної небезпеки, екологічно небезпечних аварій та надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, аварій, що становлять загрозу санітарному чи епідемічному здоров’ю населення, за класом страхування 13, визначеним статтею 4 Закону України «Про страхування» (далі - договір страхування відповідальності), та встановлюють умови до них.
2. У цих Порядку та умовах терміни вживаються у значеннях, наведених у Кодексі цивільного захисту України, Законах України «Про об’єкти підвищеної небезпеки», «Про страхування».
II. Суб’єкти та об’єкти страхування
1. Страхувальники, страховики та потерпілі треті особи є суб’єктами відносин у сфері страхування відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок надзвичайних ситуацій, у тому числі пожеж та аварій на об’єктах підвищеної небезпеки, екологічно небезпечних аварій та надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, аварій, що становлять загрозу санітарному чи епідемічному здоров’ю населення, за класом страхування 13, визначеним статтею 4 Закону України «Про страхування» (далі - шкода внаслідок надзвичайних ситуацій).
2. Страхувальником є оператор, який володіє або користується (експлуатує) хоча б одним (один) об’єктом підвищеної небезпеки та який уклав із страховиком договір страхування відповідальності.
3. Страховиком є фінансові установи або філії страховиків-нерезидентів, які мають право здійснювати діяльність із страхування за класом страхування 13, визначеним у статті 4 Закону України «Про страхування» (ризиками в межах цього класу страхування) з урахуванням вимог законодавства у сфері страхування.
4. Потерпіла третя особа - юридична особа, фізична особа - підприємець, фізична особа, яким оператором, відповідальність якого застрахована, завдано шкоди внаслідок надзвичайних ситуацій.
5. Об’єкт страхування - відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну потерпілій третій особі або її майну, навколишньому природному середовищу внаслідок надзвичайних ситуацій.
1. Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування відповідальності або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити страхову виплату, а саме: заподіяння потерпілим третім особам, включаючи шкоду навколишньому природному середовищу, шкоди, відповідальність за відшкодування якої несе страхувальник, внаслідок надзвичайної ситуації.
2. Страховий випадок вважається таким, що настав, за умови, що надзвичайна ситуація, яка призвела до настання страхового випадку, виникла протягом строку дії договору страхування відповідальності.
3. Договір страхування відповідальності не має містити обмежувальних строків щодо подання вимог (претензій, позовів) потерпілими третіми особами (їх спадкоємцями, представниками, іншими особами, які мають право на отримання страхової виплати відповідно до законодавства) про відшкодування заподіяної їм шкоди (збитків), інших, ніж передбачені законодавством, як підстав (причин) для невизнання події страховим випадком та/або відмови у здійсненні страхової виплати.
IV. Страхова сума та страхова виплата
1. Розмір страхової суми в договорі страхування відповідальності встановлюється за домовленістю сторін і не може становити для окремого об’єкта підвищеної небезпеки:
1 класу - менше ніж 5500 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на 01 січня року укладання договору страхування відповідальності;
2 класу - менше ніж 4500 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на 01 січня року укладання договору страхування відповідальності;
3 класу - менше ніж 3500 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на 01 січня року укладання договору страхування відповідальності.
2. Розмір страхової виплати у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я потерпілої третьої особи, яке призвело до встановлення інвалідності, визначається в розмірі відшкодування, визначеному відповідно до Цивільного кодексу України, з урахуванням того, що: загальний мінімальний розмір страхової виплати одній потерпілій третій особі становить 10 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на 01 січня року, в якому настав страховий випадок; загальний максимальний розмір страхової виплати одній потерпілій третій особі становить 150 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на 01 січня року, в якому настав страховий випадок.
3. Страхове відшкодування у зв’язку зі смертю потерпілої третьої особи здійснюється у розмірі, що встановлені статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами.
4. Розмір страхової виплати утриманцям одного померлого за весь період їх отримання не може бути: меншим, ніж 15 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на 01 січня року, у якому настав страховий випадок; більшим, ніж 150 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, установленому законом на 01 січня року, у якому настав страховий випадок.
5. Страхова виплата у зв’язку з лікуванням потерпілої третьої особи визначається у розмірі обґрунтованих витрат, пов’язаних із доправленням, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією такої особи у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені витрати та необхідність їх здійснення підтверджуються документально відповідним закладом охорони здоров’я.
6. Якщо страхувальником (особою, яка відповідно до договору страхування або законодавства має право на отримання страхової виплати) не надано страховику документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у договорі страхування відповідальності, з урахуванням вимог пункту 5 цього розділу, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 7 цього розділу, страховик здійснює страхову виплату в розмірі, визначеному в пункті 7 цього розділу.
7. Мінімальний розмір страхової виплати у зв’язку з лікуванням потерпілої третьої особи становить 1/15 розміру мінімальної заробітної плати в місячному розмірі, встановленому законом на 01 січня року, в якому настав страховий випадок, за кожний день лікування, але не більше ніж 20 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на 01 січня року, в якому настав страховий випадок за весь час втрати працездатності (перебування на лікуванні). Загальний максимальний розмір страхової виплати на лікування однієї потерпілої третьої особи становить 150 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на 01 січня року, у якому настав страховий випадок.
8. Не підлягають відшкодуванню витрати на лікування захворювань, клінічних станів потерпілої третьої особи, які не мають клінічно вираженої картини перебігу, та не підтверджені відповідними документами закладів охорони здоров’я.
9. Якщо внаслідок страхового випадку сталося ушкодження здоров’я потерпілої третьої особи й такій особі була здійснена страхова виплата, а в подальшому внаслідок цього страхового випадку такій потерпілій третій особі була встановлена інвалідність (у тому числі зміна групи інвалідності на вищу) або протягом одного року після страхового випадку внаслідок цього страхового випадку настала смерть третьої особи, страхова виплата здійснюється у розмірі, встановленому відповідно до Цивільного кодексу України та з урахуванням вимог цього розділу, за вирахуванням раніше здійсненої страхової виплати.
10. Загальний розмір усіх здійснених страхових виплат у разі завдання шкоди майну потерпілих третіх осіб не повинен перевищувати 20 відсотків страхової суми, встановленої для такого об’єкта підвищеної небезпеки в договорі страхування відповідальності.
11. Загальний розмір усіх здійснених страхових виплат у разі заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу не повинен перевищувати 30 відсотків страхової суми, встановленої для такого об’єкта підвищеної небезпеки в договорі страхування відповідальності.
12. Страхова виплата здійснюється потерпілій третій особі (фізичній або юридичній особі, фізичній особі - підприємцю), правонаступнику (правонаступникам) чи спадкоємцю (спадкоємцям) потерпілої третьої особи, яка загинула (померла), не пізніше одного року після настання страхового випадку внаслідок такого страхового випадку, їх законним представникам або погодженим з ними особам, які здійснюють чи здійснили лікування або сплатили витрати на лікування такої потерпілої третьої особи, надають (надавали) послуги з ремонту / відновлення пошкодженого майна.
13. Сума всіх страхових виплат за договором страхування відповідальності не може перевищувати страхову суму, визначену таким договором, з урахуванням того, що страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату за всіма страховими випадками, що настали у період дії договору страхування відповідальності. При цьому грошова сума, у межах якої страховик зобов’язаний здійснити виплату з настанням окремого страхового випадку, дорівнює відповідній страховій сумі, зменшеній на величину вже здійснених відповідних страхових виплат за таким договором страхування відповідальності.
14. Договір страхування відповідальності вважається виконаним і його дія припиняється з дати здійснення страхових виплат, сума яких дорівнює розміру страхової суми за договором страхування відповідальності.
15. У разі якщо розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю або майну потерпілих третіх осіб, навколишньому природному середовищу внаслідок страхового випадку, з урахуванням обмеження страхової суми на одну потерпілу третю особу перевищує встановлений розмір страхової суми за одним страховим випадком, розмір страхової виплати кожній потерпілій третій особі пропорційно зменшується.
16. У першу чергу здійснюється відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю потерпілої третьої особи, та витрат на її лікування. Відшкодування збитків, заподіяних майну фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців, здійснюється у другу чергу. Відшкодування збитків, заподіяних майну юридичних осіб, здійснюється у третю чергу. Відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу, здійснюється в четверту чергу.
17. Договір страхування відповідальності не може містити лімітів відповідальності страховика / обмежень розмірів страхової виплати в межах встановленої страхової суми за окремим страховим випадком, групою страхових випадків або договором страхування інших, ніж передбачені в цих Порядку та умовах.
V. Порядок укладання договору страхування відповідальності
1. Строк дії договору страхування відповідальності встановлюється за згодою сторін у договорі страхування відповідальності та не може становити менше одного року.
2. За договором страхування відповідальності може бути передбачена безумовна франшиза за кожним страховим випадком у розмірі, що не перевищує 1 відсоток страхової суми щодо окремого об’єкта підвищеної небезпеки, крім випадків відшкодування шкоди, завданої життю та/або здоров’ю потерпілих третіх осіб, за якими франшиза не встановлюється.
3. Оператор, у користуванні якого перебуває об’єкт підвищеної небезпеки, зобов’язаний забезпечити:
1) наявність чинного договору страхування відповідальності протягом усього періоду користування таким об’єктом;
2) укладання договору страхування відповідальності на новий строк не пізніше ніж за десять робочих днів до припинення дії попереднього договору страхування відповідальності, що має набирати чинності не пізніше наступного дня після припинення дії попереднього договору страхування відповідальності.
VI. Умови здійснення страхових виплат
1. Відшкодуванню підлягає шкода, заподіяна внаслідок надзвичайної ситуації на об’єкті підвищеної небезпеки життю, здоров’ю та/або майну потерпілих третіх осіб, навколишньому природному середовищу, у межах страхової суми, установленої договором страхування, та лімітів відповідальності страховика / обмежень розмірів страхової виплати, передбачених у пунктах 4, 7, 10, 11 розділу IV цих Порядку та умов, а також за вирахуванням безумовної франшизи, якщо вона передбачена в договорі страхування відповідальності.
2. За згодою сторін договором страхування відповідальності можуть бути передбачені інші умови, якщо це не суперечить вимогам законодавства України, у тому числі вимогам цих Порядку та умов.
3. Не є страховим випадком та страховиком не здійснюється страхова виплата у разі якщо страховий випадок стався внаслідок збройної агресії, воєнних дій, масових заворушень, порушень громадського порядку, терористичного акту, впливу ядерного вибуху, випромінювання або радіоактивного зараження та забруднення.
4. Договір страхування відповідальності не може передбачати відшкодування:
1) штрафів, пені, інших (у тому числі адміністративних) санкцій, визначених договором чи законом;
2) моральної шкоди, упущеної вигоди, інших непрямих збитків;
3) шкоди, заподіяної внаслідок перевезення, зберігання чи застосування вибухових пристроїв та/або речовин, вогнепальної зброї;
4) шкоди, заподіяної власному майну страхувальника або майну, що використовується страхувальником на підставі договору оренди (лізингу);
5) шкоди, визначеної письмовою вимогою (претензією) потерпілої третьої особи, що визнана страхувальником, але не погоджена страховиком.
5. Страховик протягом п’ятнадцяти робочих днів з дати отримання усіх документів, необхідних для прийняття рішення про визнання події страховим випадком та визначення розміру страхової виплати, приймає рішення про визнання або невизнання випадку страховим.
6. Страховик, отримавши заяву про здійснення страхової виплати в паперовій формі на поштову адресу або в інший спосіб, зазначений заявником у заяві, повідомляє особу, що звернулася з такою заявою, про необхідність подання страховику документів згідно з переліком, визначеним у договорі страхування відповідальності, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку і розмір заподіяної шкоди (збитку), а також надає перелік таких документів та інформацію про форму, спосіб та порядок їх подання.
7. У разі прийняття рішення про відмову у здійсненні страхової виплати страховик протягом трьох робочих днів з дати його прийняття повідомляє страхувальника та/або потерпілу третю особу про прийняте рішення з обґрунтуванням підстав відмови в паперовій формі на поштову адресу або в інший спосіб, зазначений заявником у заяві.
8. У разі визнання випадку страховим страховик не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення, якщо інше не передбачено договором страхування, здійснює страхову виплату.
9. Подія, що має ознаки страхового випадку, визнається страховиком страховим випадком та рішення про здійснення страхової виплати приймається у зв’язку з визнанням страхувальником за згодою страховика майнових вимог потерпілої третьої особи або на підставі рішення суду, якщо спір про відшкодування шкоди та/або здійснення страхової виплати розглядався в судовому порядку.
