Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 р. № 482
Внести до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 р. № 482 “Про схвалення Стратегії державної міграційної політики України на період до 2025 року” (Офіційний вісник України, 2017 р., № 60, ст. 1837) зміни, що додаються.
ЗМІНИ,
що вносяться до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 р. № 482
1. Абзац третій пункту 2 розпорядження викласти в такій редакції:
“до 31 березня 2024 р. проект плану заходів на 2024-2025 роки з реалізації зазначеної Стратегії.”.
2. У Стратегії державної міграційної політики України на період до 2025 року, схваленої зазначеним розпорядженням:
1) абзац другий розділу “Мета Стратегії” викласти в такій редакції:
“Стратегія спрямована на привернення уваги до міграційних проблем, згуртування суспільства з метою їх розв’язання, забезпечення взаємозв’язку міграційної політики з іншими сферами діяльності держави, перехід від політики реагування на внутрішні та зовнішні виклики у сфері міграції до політики прогнозування та попередження; враховує необхідність правового врегулювання і практичного вирішення проблемних питань, зумовлених та загострених широкомасштабною військовою агресією, розпочатою 24 лютого 2022 р. Російською Федерацією проти України.”;
2) у розділі “Питання у сфері міграції, що потребують правового регулювання”:
назву розділу викласти в такій редакції:
“Питання у сфері міграції, що потребують регулювання”;
у першому реченні абзацу п’ятого слова “Проведення антитерористичної операції на сході України та глибока економічна криза” замінити словами “Антитерористична операція, Операція об’єднаних сил на сході України та широкомасштабна військова агресія, розпочата 24 лютого 2022 р. Російською Федерацією проти України,”;
в абзаці чотирнадцятому слова “в умовах проведення антитерористичної операції, відсутності можливості здійснення контролю на значній ділянці східного кордону” замінити словами і цифрами “в умовах широкомасштабної військової агресії, розпочатої 24 лютого 2022 р. Російською Федерацією проти України, відсутності можливості здійснення контролю на значній ділянці державного кордону”;
у першому реченні абзацу п’ятнадцятого слова “антитерористичної операції” замінити словами “воєнних дій”;
доповнити розділ абзацами такого змісту:
“Широкомасштабна військова агресія, розпочата 24 лютого 2022 р. Російською Федерацією проти України, спричинила масовий виїзд населення за межі країни. Мільйони українців перетнули державний кордон із сусідніми країнами, велика кількість українців стали внутрішньо переміщеними особами. За дослідженнями, проведеними Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців, в Україні на даний час відбувається найбільша і найшвидша криза вимушеного переміщення із часів Другої світової війни.
За рік широкомасштабної військової агресії, розпочатої 24 лютого 2022 р. Російською Федерацією проти України, мільйони громадян України отримали тимчасовий притулок у державах - членах Європейського Союзу.
Значну кількість громадян України, які потрапили під окупацію, примусово вивезено до Російської Федерації, де постійно порушуються їх права, а ряд цивільних осіб Україна визволяє з місць позбавлення волі, підконтрольних Російській Федерації, шляхом обміну на російських військовополонених.
З різних причин не всі внутрішньо переміщені особи стають на облік після зміни свого місця проживання, що значно ускладнює збір інформації щодо їх кількості.
Для ведення обліку внутрішньо переміщених осіб в Україні діє Єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб, відповідальним за забезпечення формування та ведення якої є Мінсоцполітики.
Офіційні дані Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб на кінець 2022 року містили інформацію про більш як 4,8 млн. осіб, що є більше, ніж чисельність населення багатьох країн Європи, зокрема таких, як Республіка Албанія, Боснія і Герцеговина, Республіка Хорватія.
На даний час провести точну оцінку людських втрат, спричинених військовими діями, неможливо, однак очевидно, що зазначені втрати можуть призвести до масштабної демографічної кризи.
Згідно з постановою Верховної Ради України від 14 квітня 2022 р. № 2188-IX визнано дії, вчинені збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом проти України, геноцидом Українського народу. Доручено Голові Верховної Ради України забезпечити невідкладне надсилання заяви до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав щодо визнання вчинення Російською Федерацією геноциду Українського народу, а також злочинів проти людяності та воєнних злочинів на території України.
Широкомасштабна військова агресія, розпочата 24 лютого 2022 р. Російською Федерацією проти України, завдає значної шкоди людському капіталу України, спричинила масовий відтік населення за кордон, яке, за експертними оцінками, у своїй більшості складається з жінок і дітей. Внаслідок бойових дій щодня гинуть українські воїни, а через ракетні обстріли всієї території України гине мирне населення, зокрема діти.
Така ситуація ставить під загрозу соціальний та економічний розвиток держави. Для відбудови знищених міст, відновлення зруйнованої інфраструктури i забезпечення економічного зростання Україна потребуватиме значного людського потенціалу, а тому повернення всіх громадян України, які перебувають за кордоном, є основним завданням держави. В контексті цього важливим є забезпечення проведення моніторингу вимушеної емiгpaції, вивчення найбільш гострих потреб громадян України, їx інтересів та намірів i в подальшому розроблення ефективних програм та механізмів заохочення їx до повернення.
Під час широкомасштабної військової агресії, розпочатої 24 лютого 2022 р. Російською Федерацією проти України, значна частина підприємств зупинили свою діяльність, що негативно вплинуло на рівень зайнятості населення.
Однією із перешкод відновленню робочих місць може стати небажання громадян України повертатися в Україну. За результатами соціологічних опитувань, не все населення України, яке виїхало за кордон, планує повертатися на Батьківщину і вже знайшло собі роботу за кордоном.
Більшість українців, які покинули Батьківщину у зв’язку з широкомасштабною військовою агресією, розпочатою 24 лютого 2022 р. Російською Федерацією проти України, мають членів родини, які залишилися в Україні. З одного боку, це може стати вагомим стимулом для повернення, а з іншого - можливістю для членів родини возз’єднатися в подальшому із своїми рідними за кордоном.
Зруйновані внаслідок широкомасштабної військової агресії, розпочатої 24 лютого 2022 р. Російською Федерацією проти України, житло та інфраструктура є тими факторами, що можуть вплинути на рішення про неповернення українців на Батьківщину.
Необхідно визначити чіткі, прості і прозорі механізми відшкодування завданих громадянам України і бізнесу збитків, стимулюючі фінансові інструменти залучення зовнішніх інвестицій для відновлення країни.
Разом з тим одним із факторів, що потенційно сприятиме поверненню українців на Батьківщину, стали євроінтеграційні процеси в Україні, які сприяють покращенню системи державного управління, підвищенню стандартів життя в Україні та реальному захисту прав українців.
Так, за чотири місяці від початку широкомасштабної військової агресії, розпочатої 24 лютого 2022 р. Російською Федерацією проти України, Україна отримала статус держави-кандидата на членство в Європейському Союзі, а в серпні 2022 р. набула статусу країни - спостерігача в рамках Європейської міграційної мережі.”;
3) у розділі “Напрями реалізації Стратегії”:
у першому реченні абзацу першого слова “реєстрації місця проживання” замінити словами “декларування та реєстрації місця проживання”;
у підрозділі “Реєстрація місця проживання”:
назву підрозділу викласти в такій редакції:
“Декларування та реєстрація місця проживання”;
у першому реченні абзацу першого слова “Система реєстрації” замінити словами “Система декларування/реєстрації”;
в абзаці другому слова “системи реєстрації” замінити словами “системи декларування/реєстрації”;
в абзаці третьому слова “реєструвати місце проживання” замінити словами “декларувати/реєструвати місце проживання”, а слова “зареєстрували своє місце проживання” - словами “задекларували/зареєстрували своє місце проживання”;
в абзаці четвертому слова “зареєстрованого місця проживання” замінити словами “задекларованого/зареєстрованого місця проживання”;
назву цілі викласти в такій редакції:
“Ціль 3. Створити необхідні умови для повернення та реінтеграції в українське суспільство громадян України, які є трудовими мігрантами та/або яким надано за кордоном тимчасовий захист”;
абзаци перший і другий викласти в такій редакції:
“Для сприяння поверненню українських трудових мігрантів та громадян України, яким надано за кордоном тимчасовий захист, необхідно підвищити можливості освітнього і трудового розвитку в Україні, створити привабливі соціально-економічні та інфраструктурні умови для громадян України та інформувати про них, а також посилити зв’язки з Україною для того, щоб мігранти та громадяни України, які тимчасово перебувають за кордоном, мали можливість брати участь у житті держави.
Добровільне повернення громадян України, які тимчасово перебувають за кордоном, зокрема, потребуватиме формування нової політики партнерської взаємодії України та Європейського Союзу щодо повернення в Україну її громадян. Для формування та реалізації реінтеграційної політики необхідна злагоджена взаємодія органів державної влади та органів місцевого самоврядування на різних рівнях та у різних сферах.”;
доповнити ціль абзацом такого змісту:
“Необхідно прийняти комплекс рішень для запобігання створенню сприятливих умов для легалізації та проживання в Україні осіб, які брали участь у бойових діях на стороні держави-агресора, зокрема з метою уникнення відповідальності за скоєні злочини проти Українського народу.”;
абзаци тринадцятий - сімнадцятий замінити абзацами такого змісту:
“Збитки, завдані Російською Федерацією економіці та інфраструктурі України, оцінюються у сотні мільярдів доларів США. В Україні критична нестача трудового потенціалу, зокрема висококваліфікованих спеціалістів, багато з яких виїхало за кордон.
З огляду на наявність в України спільного кордону з Європейським Союзом основним місцем призначення вимушених українських мігрантів стали держави - члени Європейського Союзу.
Економіка України у довоєнний період потерпала від дефіциту робочої сили. Українці протягом тривалого часу отримували найбільшу кількість вперше виданих дозволів на проживання та працевлаштування в державах - членах Європейського Союзу.
За експертними підрахунками, Україна у довоєнний період щороку втрачала майже десятки мільярдів доларів США внаслідок відтоку громадян України за кордон.
Таким чином, розв’язання проблеми щодо трудового потенціалу, необхідного для швидкої відбудови економіки України, потребуватиме:
вивчення ринку праці, проведення оцінки потреб у конкретних секторах економіки, спеціалістах певних кваліфікацій, спроможності їх залучення та інтеграції;
підвищення ролі органів місцевого самоврядування в процесах залучення трудових мігрантів;
використання можливостей української діаспори для залучення висококваліфікованої робочої сили із-за кордону;
розроблення державних та регіональних програм залучення іноземних працівників для участі в післявоєнній відбудові України;
посилення комунікації на міжнародному рівні для представлення світовому суспільству післявоєнної України як країни можливостей.”;
доповнити розділ підрозділами такого змісту:
“У сфері захисту населення України від наслідків широкомасштабної військової агресії, розпочатої 24 лютого 2022 р. Російською Федерацією проти України, та створення умов для повернення в Україну
Ціль 14. Забезпечити захист прав і інтересів населення України, яке вимушене було покинути свої домівки через широкомасштабну військову агресію, розпочату 24 лютого 2022 р. Російською Федерацією проти України, та створити умови для повернення в Україну
Мільйони громадян України виїхали з України, рятуючися від широкомасштабної військової агресії, розпочатої 24 лютого 2022 р. Російською Федерацією проти України.
Громадяни України перетинали державний кордон, не маючи при собі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, або маючи документи, строк дії яких закінчився.
Уже в країні перебування громадяни України потребували допомоги в оформленні паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
До закордонних дипломатичних установ України надходять численні запити від громадян України щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон та звернення із клопотанням про оформлення посвідчення на повернення в Україну. Слід зазначити, що кількість заявників значно перевищує можливості закордонних дипломатичних установ України з огляду на їх актуальні штатні розклади.
Частково вирішенню порушеного питання сприяє реалізація експериментального проекту щодо оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянам України, які перебувають за межами України, оскільки в ряді європейських держав відкрито відокремлені представництва державного підприємства “Документ”, що належить до сфери управління ДМС.
Частина громадян України, які виїжджали за кордон через широкомасштабну військову агресію, розпочату 24 лютого 2022 р. Російською Федерацією проти України, вже повернулися в Україну. Разом з тим чисельність громадян України, які залишилися за кордоном, обчислюється мільйонами. Основну частину вимушених мігрантів з України становлять жінки та діти, які є вразливими особами для злочинних організацій і ризикують постраждати від різних форм торгівлі людьми (в тому числі сексуальної, трудової та інших форм експлуатації).
Не менш важливим як з точки зору захисту прав людини, так і для забезпечення національної безпеки, є питання ідентифікації населення на деокупованих територіях України, адже держава-агресор не лише вивозила громадян України на свою територію, а і активно заселяла окуповані території України громадянами Російської Федерації.
У цьому напрямі необхідно комплексно вирішувати питання міжвідомчої взаємодії державних органів та органів місцевого самоврядування на деокупованих територіях України.
Громадяни України, які перебувають на території держави-агресора, не можуть отримати належного захисту своїх прав та інтересів через відсутність дипломатичних відносин з Російською Федерацією, а ті, що проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, піддаються постійному тиску для отримання паспорта громадянина Російської Федерації.
Однією з цілей таких дій є поповнення мобілізаційних потреб армії держави-агресора за рахунок громадян України. Таким чином, Російська Федерація здійснює обхід заборони на використання населення окупованих територій у воєнних діях, передбаченої Конвенцією про захист цивільного населення під час війни, укладеною 12 серпня 1949 р. у м. Женеві.
Для розв’язання проблем населення, яке покинуло власні домівки, щоб вберегтися від широкомасштабної військової агресії, розпочатої 24 лютого 2022 р. Російською Федерацією проти України, необхідно:
вирішити питання оформлення (відновлення) громадянам України, які перебувають за кордоном, внутрішньо переміщеним особам та громадянам України на деокупованих територіях документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України;
сформувати політику та створити умови для стимулювання повернення громадян України, які отримали тимчасовий захист за кордоном, в Україну;
забезпечити ведення постійного діалогу та виконання партнерських програм з міжнародними організаціями щодо повернення громадян України, у тому числі дітей, які насильно вивезені з території України на територію Російської Федерації та Республіки Білорусь;
налагодити соціально-культурні зв’язки з вимушеними українськими мігрантами;
розробити разом із правоохоронними органами, МЗС, Мінсоцполітики, Мін’юстом, Нацсоцслужбою, іншими органами виконавчої влади, діяльність яких спрямована на захист громадян України за кордоном, за участю іноземних партнерів, громадських та міжнародних організацій рекомендації щодо запобігання випадкам експлуатації вимушених українських мігрантів з урахуванням особливостей країн їх перебування;
залучення української діаспори до процесів підтримки українських мігрантів;
ідентифікація іноземців та осіб без громадянства, яких виявлено на деокупованих територіях.
У сфері приєднання до Європейського Союзу
Ціль 15. Забезпечити відповідність українського законодавства та адміністративної практики у сфері міграції стандартам Європейського Союзу
У Повідомленні від Європейської Комісії до Європейського Парламенту, Ради, Європейського економічного та соціального комітету та Комітету регіонів щодо політики розширення від 8 листопада 2023 р. № SWD(2023) 699 зазначається, що в Україні, зокрема:
відсутні правила, що встановлюють обов’язки перевізників, які здійснюють перевезення іноземців на територію України;
відсутній затверджений механізм міжвідомчої координації та співпраці на випадок міграційної кризи;
відсутня дорожня карта двосторонньої співпраці з Агентством Європейського Союзу з питань притулку;
інституційна співпраця та координація органів державної влади перебувають на низькому рівні, що призводить до незадовільної реалізації державної політики;
потребує перегляду перелік третіх країн, з якими Україна має безвізовий режим, для приведення його у відповідність з візовою політикою Європейського Союзу.
У рамках співпраці у сферах міграції підписано 2 серпня 2022 р. адміністративні домовленості щодо співробітництва ДМС та Європейської Комісії у рамках Європейської міграційної мережі. Участь у роботі Європейської міграційної мережі дасть змогу Україні брати участь у дослідженнях з реалізації міграційної політики державами - членами Європейського Союзу, зокрема адаптації внутрішньої міграційної статистики, яка ведеться різними органами виконавчої влади, до європейських стандартів.
З огляду на викладене необхідно:
проаналізувати міграційне законодавство України щодо його відповідності acquis communautaire, зокрема з урахуванням висновків, які містяться в аналітичному звіті Європейської Комісії про рівень наближення законодавства України до актуального права Європейського Союзу;
розробити правила, що встановлюють обов’язки перевізників, які здійснюють перевезення іноземців на територію України;
привести порядок збору, узагальнення та оприлюднення статистичних даних у сфері міграції у відповідність з acquis communautaire;
посилити рівень інституційної співпраці та координації органів державної влади у сфері міграції;
розробити механізм міжвідомчої координації та співпраці на випадок міграційної кризи;
привести візову політику України у відповідність з візовою політикою Європейського Союзу;
активізувати співпрацю з Агентством Європейського Союзу з питань притулку;
забезпечити постійну участь в Європейській міграційній мережі та функціонування Національного контактного пункту Європейської міграційної мережі в Україні як постійно діючого міжвідомчого дорадчого органу;
активізувати зусилля для залучення європейських фондів та міжнародних грантів для реалізації положень Стратегії.”;
4) розділ “Зміцнення інституційних спроможностей” після абзацу п’ятого доповнити новим абзацом такого змісту:
“утворення ситуаційного центру з проведення моніторингу міграційних процесів та аналізу ризиків у сфері міграції.”.
У зв’язку з цим абзаци шостий - дев’ятий вважати відповідно абзацами сьомим - десятим;
5) в абзаці третьому розділу “Етапи реалізації та джерела фінансування Стратегії” цифри “2022-2025” замінити цифрами “2024-2025”.
