Деякі питання віднесення речовин або предметів до побічних продуктів
{Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ
№ 964 від 23.08.2024}
Відповідно до частини другої статті 9 та пункту 4 частини першої статті 19 Закону України “Про управління відходами” Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити такі, що додаються:
Порядок віднесення речовин або предметів до побічних продуктів;
критерії віднесення речовин або предметів до побічних продуктів.
2. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування.
{Пункт 2 в редакції Постанови КМ № 964 від 23.08.2024}
ПОРЯДОК
віднесення речовин або предметів до побічних продуктів
1. Цей Порядок визначає процедуру віднесення речовин або предметів, що утворюються під час виробничого процесу, до побічних продуктів з метою ефективного використання їх як сировини в іншому виробництві чи як готової продукції, та забезпечення запобігання і мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище та здоров’я людей.
2. Дія цього Порядку поширюється на суб’єктів господарювання, у яких під час виробничого процесу утворюються речовини або предмети, які можуть бути використані як сировина в іншому виробництві чи як готова продукція.
3. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:
1) виробничий залишок - це речовина або предмет, який є результатом виробничого процесу, але не створений цілеспрямовано в результаті виробничого процесу;
2) виробничий процес - це сукупність необхідних операцій і процесів, які виконуються планово і послідовно для здійснення виробництва продукції, під час яких може бути створений один або більше виробничих залишків;
3) кінцевий споживач - особа, яка придбає чи замовляє або має намір придбати чи замовити побічний продукт для використання в особистих потребах та/або у своїй господарській діяльності, за виключенням подальшої реалізації такого побічного продукту іншим особам.
4) нормальна виробнича практика - виробничий процес, передбачений галузевими стандартами, який застосовується як стандартна процедура під час виробництва продукції;
5) побічний продукт - це речовина або предмет, який утворився як виробничий залишок у виробничому процесі та відповідає вимогам, визначеним цим Порядком;
6) утворювач виробничих залишків - суб’єкт господарювання, у якого під час виробництва продукції утворюються виробничі залишки, які можуть бути використані як сировина в іншому виробництві чи як готова продукція;
6) суб’єкт господарювання, що здійснює реалізацію побічного продукту, - суб’єкт господарювання, який купує чи замовляє або має намір купити чи замовити побічний продукт в утворювача побічного продукту з метою його подальшої реалізації кінцевим споживачам (зокрема в режимі експорту), іншим суб’єктам господарювання, які реалізують побічний продукт, за умови, що вантажоодержувачем побічного продукту є виключно кінцевий споживач;
{Пункт 3 доповнено підпунктом 6 згідно з Постановою КМ № 964 від 23.08.2024}
7) утворювач побічних продуктів - утворювач виробничих залишків, який виконав процедури, визначені цим Порядком, для віднесення виробничих залишків до побічних продуктів.
Інші терміни у цьому Порядку вживаються у значенні, наведеному в Законах України “Про управління відходами”, “Про технічні регламенти та оцінку відповідності”, “Про стандартизацію”.
4. Для віднесення виробничих залишків до побічних продуктів утворювач виробничих залишків:
1) приймає рішення про доцільність віднесення виробничих залишків до побічних продуктів;
2) запроваджує систему управління якістю або систему екологічного управління, яка повинна відповідати вимогам цього Порядку та забезпечує сертифікацію системи управління якістю за національним стандартом ДСТУ ISO 9001:2015 (ISO 9001:2015, IDT) “Системи управління якістю. Вимоги” або ДСТУ EN ISO 9001:2018 (EN ISO 9001:2015, IDT; ISO 9001:2015, IDT) “Системи управління якістю. Вимоги” або системи екологічного управління за національним стандартом ДСТУ ISO 14001:2015 (ISO 14001:2015, IDT) “Системи екологічного управління. Вимоги та настанови щодо застосовування”;
3) забезпечує відповідність виробничих залишків сукупності умов, визначених статтею 9 Закону України “Про управління відходами”, та сукупності критеріїв віднесення речовин або предметів до побічних продуктів, затверджених Кабінетом Міністрів України (далі - критерії).
4) здійснює звітування про виробничі залишки, віднесені до побічних продуктів, як визначено цим Порядком.
5. Рішення про віднесення виробничих залишків до побічних продуктів приймає виключно утворювач виробничих залишків, шляхом занесення відповідних даних до облікового запису інформаційної системи управління відходами та проходження відповідного тесту на сукупність критеріїв та сукупність умов, встановлених цим Порядком.
6. Після прийняття рішення про віднесення виробничих залишків до побічних продуктів утворювач виробничих залишків автоматично засобами інформаційної системи управління відходами відноситься до реєстру побічних продуктів та повинен забезпечити наявність:
опису у довільній формі виробничого процесу, який супроводжується технологічною схемою такого процесу, які підтверджують, що виробничий залишок використовується у власному виробництві (забезпечує тільки утворювач виробничого залишку, який є кінцевим споживачем побічного продукту);
{Пункт 6 доповнено новим абзацом згідно з Постановою КМ № 964 від 23.08.2024}
опису у довільній формі виробничого процесу, який супроводжується технологічною схемою такого процесу із зазначенням кожної з його стадій, які підтверджують, що виробничий залишок утворився як невід’ємна складова виробничого процесу;
інформації про те, що виробничі залишки можуть бути використані в тому вигляді, в якому вони утворилися, без подальшого оброблення, або обґрунтування, що додаткові операції з виробничими залишками є нормальною виробничою практикою, у довільній формі;
сертифікованої системи управління якістю або системи екологічного управління;
декларації про відповідність матеріалу або предмета вимогам технічних регламентів (у разі коли дія відповідного технічного регламенту поширюється на такий матеріал або предмет, і такий технічний регламент передбачає складення декларації про відповідність);
кінцевих споживачів, з якими укладено договори, або договори з суб’єктами господарювання, які здійснюють реалізацію побічного продукту;
{Абзац сьомий пункту 6 в редакції Постанови КМ № 964 від 23.08.2024}
7. Система управління якістю або система екологічного управління повинна включати сукупність задокументованих процедур щодо:
1) моніторингу процесів нормальної виробничої практики, що застосовуються до побічних продуктів;
2) моніторингу відповідності утворених побічних продуктів (включаючи відбір та аналіз проб) встановленим вимогам до продукції, вимогам щодо безпечності їх використання для здоров’я людей та навколишнього природного середовища;
3) моніторингу відгуків кінцевих споживачів;
4) ведення обліку результатів моніторингу, зазначених у підпунктах 1-3 цього пункту;
5) окремого зберігання виробничих залишків, віднесених до побічних продуктів, від виробничих залишків, які вважаються відходами;
6) проведення аналізу результатів моніторингу для вжиття заходів з метою покращення системи управління якістю або системи екологічного управління;
8) інших процедур, що потребують запровадження системи управління якістю або системи екологічного управління відповідно до стандартів, згідно з якими вони запроваджуються, у разі потреби.
8. Відповідність системи управління якістю національному стандарту ДСТУ ISO 9001:2015 (ISO 9001:2015, IDT) “Системи управління якістю. Вимоги” або ДСТУ EN ISO 9001:2018 (EN ISO 9001:2015, IDT; ISO 9001:2015, IDT) “Системи управління якістю. Вимоги” або системи екологічного управління національному стандарту ДСТУ ISO 14001:2015 (ISO 14001:2015, IDT) “Системи екологічного управління. Вимоги та настанови щодо застосовування” та вимогам цього Порядку повинен підтвердити орган з оцінки відповідності, акредитований Національним агентством з акредитації, або орган з акредитації іншої держави, з яким укладено договір про співробітництво та взаємне визнання акредитації органів з оцінки відповідності.
Відповідність системи управління якістю або системи екологічного управління, як зазначено в абзаці першому цього пункту, повинна підтверджуватись кожні три роки.
9. У разі змін у виробничому процесі утворювач побічних продуктів повинен оновити систему управління якістю або систему екологічного управління відповідно до цих змін та забезпечити її сертифікацію протягом трьох місяців з дня запровадження таких змін.
10. Утворювач побічних продуктів щоквартально подає звіт про віднесення виробничих залишків до побічних продуктів (далі - звіт) за формою, наведеною у додатку до інформаційної системи управління відходами.
11. Утворювач побічних продуктів, у якого під час виробництва продукції утворюються виробничі залишки на декількох об’єктах, подає звіт щодо кожного об’єкта.
12. Звіт подається до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
13. Під час подання першого звіту утворювач побічних продуктів додає до нього копії документів, що підтверджують відповідності сукупності критеріїв та сукупності умов, визначених статтею 9 Закону України “Про управління відходами”.
14. У разі отримання нового сертифіката про відповідність системи управління якістю або системи екологічного управління у випадках, передбачених пунктами 8-9 цього Порядку, утворювач побічних продуктів додає до звіту копії таких документів:
сертифіката про відповідність системи управління якістю або системи екологічного управління;
опису виробничого процесу, який супроводжується технологічною схемою такого процесу, із зазначенням кожної стадії виробничого процесу;
обґрунтування, що додаткові операції з виробничими залишками є нормальною виробничою практикою або інформацію про те, що виробничі залишки можуть бути використані в тому вигляді, в якому вони утворилися, без подальшого оброблення.
15. Копії документів, які не зазначені в пункті 14 цього Порядку, утворювач побічних продуктів додає до звіту за звітний період, у якому вони оформлені.
ЗВІТ
про віднесення виробничих залишків до побічних продуктів
КРИТЕРІЇ
віднесення речовин або предметів до побічних продуктів
Критерії | Підтвердження відповідності критеріям |
1. Визначено подальше використання виробничого залишку | |
Подальше використання виробничого залишку, віднесеного до побічного продукту, є визначеним, якщо: | наявність: |
2. Виробничі залишки можуть бути використані у тому вигляді, в якому вони були утворені, без подальшого оброблення, крім нормальної виробничої практики | |
Цей критерій передбачає, що: | наявність: |
3. Виробничі залишки утворюються як невід’ємна складова виробничого процесу | |
Для віднесення виробничих залишків до побічних продуктів вони повинні бути утворені як невід’ємна складова виробничого процесу, тобто виробничий процес не може здійснюватися без утворення цих виробничих залишків | наявність опису виробничого процесу, який супроводжується технологічною схемою такого процесу, із зазначенням кожної стадії виробничого процесу, з яких видно, що виробничий залишок утворився як невід’ємна складова виробничого процесу |
4. Виробничі залишки відповідають всім встановленим вимогам до продукції, а також вимогам щодо захисту здоров’я людей і охорони навколишнього природного середовища, їх використання не становить небезпеки для здоров’я людей та навколишнього природного середовища | |
Відповідність встановленим вимогам до продукції, а також вимогам щодо захисту здоров’я людей і охорони навколишнього природного середовища, їх використання не становить небезпеки для здоров’я людей та навколишнього природного середовища і передбачає, що виробничі залишки відповідають вимогам, встановленим відповідним технічним регламентом (у разі, коли дія відповідного технічного регламенту поширюється на такий матеріал або предмет) | наявність сертифіката про відповідність системи управління якістю національному стандарту ДСТУ ISO 9001:2015 (ISO 9001:2015, IDT) “Системи управління якістю. Вимоги” чи ДСТУ EN ISO 9001:2018 (EN ISO 9001:2015, IDT; ISO 9001:2015, IDT) “Системи управління якістю. Вимоги” або системи екологічного управління національному стандарту ДСТУ ISO 14001:2015 (ISO 14001:2015, IDT) “Системи екологічного управління. Вимоги та настанови щодо застосовування” з урахуванням вимог Порядку віднесення речовин або предметів до побічних продуктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, та декларації про відповідність матеріалу або предмета вимогам, встановленим відповідним технічним регламентом (у разі, коли дія відповідного технічного регламенту поширюється на такий матеріал або предмет, і такий технічний регламент передбачає складення декларації про відповідність) |
{Критерії із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 964 від 23.08.2024}
