Про затвердження Порядку розроблення, погодження, оприлюднення схеми розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення, її складу та змісту, вимог до тимчасових споруд для життєзабезпечення населення, їх зведення, перенесення та демонтажу
Відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні”, частини третьої статті 81 Кодексу цивільного захисту України, пункту 92 розділу V “Прикінцеві положення” Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Порядок розроблення, погодження, оприлюднення схеми розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення, її складу та змісту, вимог до тимчасових споруд для життєзабезпечення населення, їх зведення, перенесення та демонтажу, що додається.
2. Рекомендувати органам та посадовим особам місцевого самоврядування, військовим адміністраціям населених пунктів вжити заходів, зокрема, до дотримання вимог доступності (інклюзії) до наявних тимчасових споруд для життєзабезпечення населення, передбачених цією постановою.
3. Внести до постанов Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 406 “Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію” (Офіційний вісник України, 2017 р., № 49, ст. 1527) і від 23 червня 2021 р. № 681 “Деякі питання забезпечення функціонування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва” (Офіційний вісник України, 2021 р., № 55, ст. 3401; 2022 р., № 54, ст. 3173, № 70, ст. 4233) зміни, що додаються.
ПОРЯДОК
розроблення, погодження, оприлюднення схеми розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення, її складу та змісту, вимог до тимчасових споруд для життєзабезпечення населення, їх зведення, перенесення та демонтажу
1. Цей Порядок визначає механізм розроблення, погодження, оприлюднення схеми розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення, її складу та змісту, вимог до тимчасових споруд для життєзабезпечення населення, їх зведення, перенесення та демонтажу, в тому числі мінімально необхідних вимог для життєзабезпечення населення, зокрема населення, постраждалого від надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів, евакуйованого населення, внутрішньо переміщених осіб, а також осіб, задіяних в обстеженні та відновленні пошкоджених об’єктів, виконанні відновлювальних робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, бойових дій або терористичних актів.
Цей Порядок застосовується під час розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення за рахунок коштів державного або місцевого бюджету у період дії правового режиму воєнного стану, надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях та протягом одного року з дня припинення чи скасування правового режиму воєнного стану і повинен враховуватися під час укладання угод про надання (фінансування, розміщення) таких споруд у рамках міжнародної технічної допомоги.
2. Цей Порядок не поширюється на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, будівельних майданчиків, а також розміщення тимчасових споруд у межах зон особливого режиму використання земель.
3. Терміни у цьому Порядку вживаються у такому значенні:
1) вимоги доступності (інклюзивності) - сукупність вимог, дотримання яких дає змогу забезпечити користування тимчасовими спорудами для життєзабезпечення населення та навколишньою територією особами з інвалідністю та іншими маломобільними групами населення на рівні з іншими особами;
2) житлова тимчасова споруда коридорного типу - житлова споруда, в якій житлові приміщення (кімнати) мають виходи через загальний коридор;
3) житлове приміщення (кімната) - опалюване приміщення, призначене для тимчасового проживання;
4) житловий осередок - група житлових приміщень (кімнат), об’єднаних підсобними приміщеннями загального користування;
5) житлове приміщення квартирного типу - комплекс взаємопов’язаних приміщень, що використовуються для проживання однієї сім’ї різного чисельного складу, який включає: основні приміщення - житлові приміщення (кімнати) та допоміжні (господарсько-побутові) приміщення - кухню, ванну кімнату (душову), туалет (суміщений санвузол), комору чи вбудовану шафу;
6) комплекс тимчасових споруд - сукупність тимчасових споруд для життєзабезпечення населення (житлових та господарсько-побутових) визначеного призначення, розміщення яких здійснюється відповідно до однієї (єдиної) схеми розміщення;
7) мінімально необхідні вимоги для життєзабезпечення населення - сукупність об’ємно-планувальних, конструктивних, пожежних, санітарно-гігієнічних, інших вимог (у тому числі щодо вимог доступності (інклюзивності) до тимчасових споруд (їх комплексів), пов’язаних з основними вимогами до будівель і споруд, визначених Законом України “Про будівельні норми” та необхідних для підтримання умов, мінімально необхідних для збереження життя і здоров’я та життєзабезпечення (тимчасового проживання та обслуговування);
8) розміщення тимчасової споруди (комплексів тимчасових споруд) - сукупність організаційно-технічних заходів та робіт, що включає розроблення та затвердження схеми розміщення, підготовку території, прокладення інженерно-транспортних комунікацій, монтаж (зведення) тимчасових споруд, а також їх підключення до зовнішніх інженерних мереж або забезпечення у разі необхідності автономними джерелами енергії, водопостачання та каналізації, благоустрій територій;
9) розрахункова місткість - кількість населення, для життєзабезпечення (проживання та обслуговування) якого призначена тимчасова споруда (комплекс тимчасових споруд);
10) строк експлуатації - строк, протягом якого передбачається використання тимчасової споруди (комплексу тимчасових споруд) за призначенням;
11) тимчасове проживання - проживання протягом строку дії надзвичайної ситуації, воєнного стану, а також протягом строку, необхідного для ліквідації їх наслідків, але не більше строку експлуатації тимчасових споруд, передбаченого схемою розміщення;
12) тимчасова споруда для життєзабезпечення населення (далі - тимчасова споруда) - малоповерхова (до двох поверхів) швидкомонтована споруда з полегшених конструкцій (мобільна (інвентарна), збірно-розбірна, контейнерного або комбінованого типу тощо), яка розміщується на земельній ділянці (може бути тимчасово пов’язана із землею), відповідає мінімально необхідним вимогам для життєзабезпечення населення та у разі потреби може бути демонтована і переміщена з подальшим повторним використанням або без такого використання;
13) управитель - виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради (військова адміністрація - у випадках, передбачених законодавством), орган державної влади, державна установа, за ініціативою яких здійснюється розміщення тимчасової споруди (комплексу тимчасових споруд), якими прийнято рішення про розміщення тимчасової споруди (комплексу тимчасових комплексів) шляхом затвердження схеми розміщення тимчасової споруди (комплексу тимчасових споруд).
Інші терміни, що використовуються у цьому Порядку, вживаються у значенні, наведеному в Кодексі цивільного захисту України, Законах України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, “Про регулювання містобудівної діяльності”, ДБН В.1.2-2:2006 “Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об’єктів. Навантаження і впливи. Норми проектування”, ДБН Б В.1.1-7:2016 “Пожежна безпека об’єктів будівництва. Загальні вимоги”, ДБН В.1.2-14:2018 “Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об’єктів. Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель і споруд”, ДБН В.2.2-40:2018 “Будинки і споруди. Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення”.
4. Тимчасові споруди (комплекси тимчасових споруд) не є об’єктами будівництва у розумінні Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та об’єктами нерухомого майна у розумінні Цивільного кодексу України.
5. Розміщення тимчасової споруди (комплексів тимчасових споруд) здійснюється за ініціативою управителя відповідно до рішення голови відповідної сільської, селищної, міської ради або начальника військової адміністрації (у випадках, передбачених законодавством) на підставі затвердженої схеми розміщення тимчасової споруди (комплексів тимчасових споруд), що включає документацію у вигляді текстових та графічних матеріалів, якою визначаються планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення щодо розміщення, зведення (монтажу), безпечної експлуатації (використання за призначенням), демонтажу з можливістю подальшого переміщення та повторного використання або без такого використання тимчасової споруди (комплексу тимчасових споруд) та інженерних мереж, необхідних для функціонування таких споруд, а також необхідних ресурсів і витрат коштів (кошторисів) (далі - схема розміщення).
Земельні відносини щодо розміщення тимчасових споруд (комплексів тимчасових споруд) регулюються пунктом 27 розділу X “Перехідні положення” Земельного кодексу України.
Розроблення, погодження, оприлюднення схеми розміщення тимчасової споруди (комплексів тимчасових споруд), її складу та змісту
6. Схема розміщення розробляється за рішенням голови відповідної сільської, селищної, міської ради або начальника військової адміністрації населеного пункту (у випадках, передбачених законодавством).
Схема розміщення розробляється архітектором - відповідальним виконавцем окремих видів робіт (послуг), пов’язаних із створенням об’єктів архітектури, який пройшов професійну атестацію та має кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт за напрямом “архітектурне об’ємне проектування” (далі - архітектор), або під керівництвом якого розроблено схему розміщення, у тому числі із залученням підприємств, установ та організацій, у складі яких є такий архітектор.
У разі розроблення індивідуальних конструктивних рішень до розроблення схеми розміщення залучається інженер (інженери), які мають кваліфікаційний сертифікат провідного інженера-проектувальника з інженерно-будівельного проектування за напрямом “інженерно-будівельне проектування у частині забезпечення механічного опору та стійкості” і виконують інженерно-будівельне проектування.
За потреби до розроблення схеми розміщення також залучаються інші виконавці, а саме інженери-проектувальники, які мають кваліфікаційний сертифікат за відповідними напрямами, очолюють та/або координують розроблення окремих розділів схеми розміщення.
До розроблення схеми розміщення також залучаються представники об’єднань осіб з інвалідністю, що спеціалізуються на забезпеченні вимог доступності (інклюзивності).
Рішення щодо необхідності розроблення індивідуальних конструктивних рішень та залучення відповідних фахівців з проектування, а також інших фахівців, у тому числі представників громадських об’єднань осіб з інвалідністю, приймається архітектором.
Вибір архітектора, підприємства, установи чи організації, у складі яких є такий архітектор, для розроблення схеми розміщення, що здійснюється із залученням коштів державного бюджету, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, кредитів, наданих під державні гарантії, проводиться відповідно до Закону України “Про публічні закупівлі”.
Схема розміщення може розроблятися за відсутності та за невідповідності положенням містобудівної документації на місцевому рівні та повинна враховувати:
існуючу забудову території, інженерно-транспортну інфраструктуру, а також основні елементи планувальної структури території;
обмеження у використанні земель, у тому числі у сфері забудови (червоні лінії, смуги санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель тощо).
Межі території, щодо якої розробляється схема розміщення, визначаються розпорядженням відповідного сільського, селищного, міського голови (начальника військової адміністрації населеного пункту).
Вибір території для розміщення тимчасових споруд (комплексів тимчасових споруд) здійснюється з урахуванням наявності (на відстані до 500 метрів до таких споруд) споруд цивільного захисту, включених до фонду захисних споруд цивільного захисту.
Схема розміщення складається з текстової частини та графічної частини і не підлягає експертизі та стратегічній екологічній оцінці, розгляду архітектурно-містобудівною радою та громадському обговоренню.
Текстова частина схеми розміщення оформлюється у вигляді пояснювальної записки із стислою інформацією щодо:
наявних особливостей просторової організації території, місцевих кліматичних умов;
архітектурних (об’ємно-планувальних) рішень;
особливостей організації та технології виконання монтажних робіт, робіт із демонтажу;
заходів із рекультивації земель після закінчення строку експлуатації (демонтаж або повторне використання фундаментів, вирівнювання території, демонтаж інженерних мереж тощо);
рішень щодо інженерного обладнання, енергоефективності (за потреби), протипожежних заходів;
строку експлуатації тимчасової споруди;
первинних систем соціального обслуговування населення, зокрема населення, постраждалого від надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів, евакуйованого населення, внутрішньо переміщених осіб, а також осіб, задіяних в обстеженні та відновленні пошкоджених об’єктів, виконанні робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, бойових дій або терористичних актів (для комплексів тимчасових споруд);
потреби в пальному, воді, електричній та тепловій енергії, а також заходів з оптимізації їх споживання (за потреби);
доступності (інклюзивності) для маломобільних груп населення, в тому числі фізичної та інформаційної безбар’єрності (доступності);
розташування захисних споруд цивільного захисту (за наявності); кошторису (за потреби).
При цьому розроблення кошторису у складі схеми розміщення є обов’язковим у разі розміщення тимчасових споруд за рахунок коштів державного або місцевого бюджету.
Графічною частиною схеми розміщення, яка розробляється на наявній (камерально уточненій) картографічній основі довільного масштабу, визначаються:
розміщення тимчасових споруд, місцевих проїздів, відомістю тротуарів, доріжок та майданчиків, відомістю елементів благоустрою, автостоянок приватних транспортних засобів (за потреби), в тому числі для осіб з інвалідністю, з нанесенням відповідного маркування, інженерних мереж і споруд із прив’язкою до місцевості;
місця та технічні вирішення під’єднання інженерного обладнання тимчасових споруд до інженерних мереж і споруд;
основні креслення (фасади, плани поверхів, фундаментів, несучих та огороджувальних конструкцій, вузлів примикання, елементів доступності (інклюзивності), інженерних мереж тощо);
специфікації обладнання, будівельних виробів (продукції).
Елементи доступності (інклюзивності) позначаються на графічній частині піктограмою Міжнародного символу доступності.
7. Схема розміщення розробляється архітектором у формі електронного документа та вноситься до Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відповідно до Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2021 р. № 681 “Деякі питання забезпечення функціонування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва” (Офіційний вісник України, 2021 р., № 55, ст. 3401).
8. Після внесення до Реєстру будівельної діяльності схема розміщення із застосуванням засобів Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва надсилається на погодження до електронного кабінету уповноваженого органу містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради (у випадках, визначених частиною другою статті 13 Закону України “Про архітектурну діяльність”, - уповноваженого органу містобудування та архітектури місцевої держадміністрації).
Уповноважений орган містобудування та архітектури сільської, селищної, міської рад виключно з використанням Реєстру будівельної діяльності погоджує схему розміщення протягом десяти робочих днів з дня отримання повідомлення про необхідність такого погодження.
Погодження схеми розміщення уповноваженим органом містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради здійснюється шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи.
У разі непогодження або ненадання обґрунтованої відмови протягом десяти робочих днів уповноваженим органом містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради схема розміщення вважається погодженою за замовчуванням.
Схема розміщення затверджується розпорядженням відповідного сільського, селищного, міського голови (начальника військової адміністрації населеного пункту) після погодження схеми розміщення уповноваженим органом містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради. Розпорядження про затвердження схеми розміщення розміщується на офіційному веб-сайті органу, яким воно прийнято.
У разі коли на дату розроблення схеми розміщення не утворено виконавчий орган з питань містобудування та архітектури відповідної сільської, селищної, міської ради, така схема погоджується уповноваженим органом містобудування та архітектури, яким є структурний підрозділ з питань архітектури відповідної районної держадміністрації, а за його відсутності - структурним підрозділом з питань архітектури відповідної обласної державної/військової адміністрації.
9. Тимчасові споруди (комплекси тимчасових споруд) повинні відповідати мінімально необхідним вимогам для життєзабезпечення населення, що з урахуванням їх функціонального призначення необхідні для підтримання мінімально необхідних вимог для життєзабезпечення населення та забезпечення господарсько-побутових потреб, а саме щодо механічного опору та стійкості, пожежної безпеки, гігієни та здоров’я, безпеки і доступності (інклюзивності) під час експлуатації.
Мінімально необхідні вимоги для життєзабезпечення населення слід застосовувати під час розроблення рішень щодо просторово-планувальної організації території, архітектурно-планувальних та конструктивних рішень споруд та їх інженерного забезпечення.
10. За призначенням тимчасові споруди поділяються на:
житлові споруди (для тимчасового проживання);
господарсько-побутові споруди (для забезпечення санітарно-гігієнічних потреб, приготування та прийому їжі, зберігання речей, охорони тощо).
11. Строк експлуатації комплексу тимчасових споруд не перевищує строку експлуатації тимчасових споруд для життєзабезпечення населення, що входять до його складу, а також розрахункового строку експлуатації їх конструктивних елементів.
12. Протипожежні відстані між тимчасовими житловими спорудами та будинками іншого призначення повинні становити не менше 15 метрів.
У разі коли сумарна площа забудови становить не більше ніж 800 кв. метрів, включаючи незабудовану площу між тимчасовими житловими спорудами та будинками іншого призначення, протипожежні відстані можуть не застосовуватися.
До тимчасових споруд місткістю понад 50 осіб із житловими приміщеннями (кімнатами) слід передбачити влаштування не менше одного проїзду для пожежних автомобілів завширшки не менше ніж 3,5 метра щонайменше з однієї поздовжньої сторони, на яку орієнтований головний вхід у споруду.
Під час розроблення схеми розміщення тимчасових споруд необхідно передбачати відстані до наявних інженерних мереж відповідно до вимог ДБН Б.2.2-12:2019 “Планування та забудова територій”.
13. Архітектурно-планувальні рішення тимчасових споруд визначаються з урахуванням принципу поселення: групове поселення, поселення сім’ями, в тому числі шляхом формування житлових осередків або житлових приміщень квартирного типу.
Тимчасові споруди (комплекси тимчасових споруд) повинні бути обладнані необхідною кількістю санітарних вузлів, приміщень для приготування та прийому їжі, прання та сушіння білизни, які можуть бути організовані за індивідуальним або груповим принципом (в окремих спорудах або в межах житлових осередків тимчасових споруд).
Територія розміщення тимчасових споруд повинна бути облаштована доступними засобами навігації та орієнтування, входи до тимчасових споруд - інформаційними покажчиками, що виконані крупним шрифтом у контрастних кольорах.
14. Тимчасові споруди повинні бути забезпечені необхідними доступними (інклюзивними) шляхами евакуації.
Для житлових тимчасових споруд коридорного типу спільний коридор, у який виходить група житлових приміщень, повинен мати не менше двох розосереджених виходів назовні (у сходові клітки, що ведуть назовні) завширшки не менше ніж 1,5 метра (за умови відкривання дверей всередину приміщень).
Спільний коридор повинен бути забезпечений природним освітленням з можливістю провітрювання. При цьому загальна довжина спільного коридору не повинна перевищувати 40 метрів, а за наявності природного освітлення коридору з одного торця його довжина не повинна перевищувати 24 метри.
У разі розташування житлових приміщень між сходовими клітками або виходами назовні відстань від дверей таких приміщень до виходу на сходову клітку або назовні повинна становити не більше 20 метрів, а в разі виходу до тупикового коридору - 10 метрів.
Кількість евакуаційних шляхів з кожного поверху назовні повинна становити не менше двох.
В одноповерхових тимчасових спорудах допускається влаштовувати лише один шлях евакуації, розрахований на кількість мешканців до 50 осіб, якщо відстань від дверей приміщення до виходу назовні не перевищує 20 метрів, при цьому відстань від найвіддаленішої точки підлоги до зазначеного виходу назовні не повинна перевищувати 25 метрів.
Для евакуації з другого поверху щонайменше один із шляхів евакуації слід передбачити через відокремлену сходову клітку з природнім освітленням та з безпосереднім виходом назовні.
Мінімальна ширина дверей евакуаційних виходів назовні становить 1 метр, а для індивідуальних сімейних блоків квартирного типу (індивідуальних житлових осередків) - не менше 0,9 метра у просвіті.
15. Кількість мінімально необхідного санітарно-гігієнічного обладнання для спільних санітарно-побутових блоків передбачається з розрахунку:
одна душова стійка (душова кабіна) не більше ніж на вісім осіб, але не менше двох на один поверх;
один унітаз і один умивальник не більше ніж на десять осіб, але не менше двох на один поверх.
Кількість санвузлів, що адаптовані до потреб осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, визначається у рішенні про розроблення схеми розміщення і становить не менше 10 відсотків загальної кількості осіб, що потребують поселення.
У санітарно-побутових блоках санітарно-гігієнічних кабін для осіб з інвалідністю слід передбачати:
не менше однієї зони для душу з унітазом та умивальником (для жінок та чоловіків окремо), обладнаної для осіб з інвалідністю в кріслі колісному;
розмір санітарно-гігієнічних кабін із зоною для душу, що становить 1,5 х 0,9 метра, а перед зоною для душу - простір для маневрування крісла колісного;
трап для зливу води, який повинен бути на одному рівні з підлогою. При цьому не допускається обладнання кабіни піддонами на підвищенні;
облаштування зони для душу відкидним сидінням заввишки 0,45 метра, комбінованими горизонтально-вертикальними допоміжними поручнями заввишки 0,85 метра;
розміщення крана змішувача та поличок у зоні досяжності з відкидного сидіння;
облаштування входу в зону для душу ширмою;
облаштування унітаза з функцією біде або підведення до унітаза змішувача з гігієнічним душем;
облаштування раковини умивальника, що кріпиться так, щоб знизу раковини була відстань 0,7 метра, а верхня її площина була на висоті 0,8-0,85 метра від підлоги;
двері у просвіті завширшки 0,9 метра, що відчиняються назовні;
пристрої для відчинення та зачинення дверей, а також горизонтальні поручні, ручки, важелі, крани та кнопки різних апаратів, встановлені на висоті не більше ніж 1,1 метра і не менше ніж 0,85 метра від підлоги;
устаткування кранів змішувачів важільного або сенсорного типу;
розміри санітарно-гігієнічних кабін не менше ніж 2,2 х 2,2 метра.
16. Ширина коридорів житлових тимчасових споруд коридорного типу повинна становити не менше ніж 1,5 метра.
Ширина дверних прорізів, проходів, коридорів, доріжок повинна забезпечувати використання крісел колісних, якими пересуваються особи з інвалідністю, та дитячих колясок: (розміри дверних прорізів у просвіті повинні становити не менше 0,9 метра у ширину та 2 метра заввишки, висота поріжків та/або виступаючих конструкцій на підлозі не повинна перевищувати 0,02 метра).
Житлові та господарсько-побутові приміщення перших поверхів тимчасових споруд не повинні мати порогів. За наявності перепадів рівня підлоги (поверхні) більше ніж 0,02 метра слід передбачати пандуси шириною не менше 1 метра при ухилі не більше 1:10, у тому числі зовні споруди.
Двері не повинні мати порогів, а за необхідності влаштування порогів висота кожного елемента порога не повинна перевищувати 0,02 метра. При цьому слід виконувати скоси/пандус не більше 0,3 метра завдовжки і максимальним ухилом 8 відсотків (1:12). Висота виступаючих конструкцій на підлозі не повинна перевищувати 0,02 метра.
Улаштування відкритих пандусів та перепади висот приймаються згідно з пунктами 5.3.1 та 5.3.2 ДБН В.2.2-40:2018 “Будинки і споруди. Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення ”.
У разі збігу кольорів в інтер’єрі чи екстер’єрі елементів та конструкцій контрастного маркування потребують: наземні обмежувачі руху транспорту, шлагбауми, бордюрний камінь, початок/закінчення штучного підвищення (пониження), пішохідного шляху, інформаційні стояки, навісні перешкоди, стелі, сходи (зовні або всередині приміщень), маркується перша та остання сходинка сходового маршу по краю сходинки по всій ширині, пандуси, початок та закінчення підйомів, спусків, горизонтальні майданчики для відпочинку/розвороту, за периметром за відсутності поручнів, поручні на пандусах та сходах, якщо вони збігаються за кольором із сходами/пандусом.
У разі збігу дверей та фасаду споруди за кольором зовні, збігу кольору дверного отвору із кольорами інших об’єктів інтер’єру всередині, дверний проріз потребує контрастного маркування в місці відкривання.
Усі прозорі чи скляні конструкції, розташовані на шляхах руху зовні чи всередині, пороги та виступаючі конструкції на підлозі, вмикачі світла (розетки), окремі елементи у санітарно-гігієнічних приміщеннях потребують контрастного маркування.
Кількість санвузлів, що адаптовані до потреб осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, визначається у рішенні про розроблення схеми розміщення з урахуванням категорій осіб, що потребують поселення.
У спільних санітарно-побутових блоках першого поверху вимогам доступності (інклюзивності) повинен відповідати щонайменше один санітарний блок (душ, унітаз та умивальник) для жінок та один для чоловіків, але загалом не менше двох санітарних блоків на кожен поверх.
17. За розрахункової місткості комплексу тимчасових споруд понад 50 осіб необхідно передбачити дитячі майданчики для дітей віком до п’яти років, що відповідають вимогам доступності (інклюзивності).
У разі влаштування доріг необхідно передбачати пониження бортового каменя на дорогах (краю проїзної частини, укріпленої смуги узбіччя) в місцях перетину пішохідних шляхів (тротуарів) із дорогами для проїзду автотранспортних засобів.
У складі комплексу тимчасових споруд за рішенням управителя можуть бути передбачені також інші приміщення для обслуговування населення (приміщення для персоналу охорони, медичного пункту тощо).
18. Опалення тимчасових споруд забезпечується електричними, водяними, паровими системами опалення.
Під час проектування систем опалення та вентиляції розрахункова температура повітря у приміщеннях взимку повинна становити:
для житлових приміщень, їдалень, вбиралень - + 20 °С;
для приміщень для приготування їжі, прання та сушіння білизни - + 18 °С;
для вестибюлей, загальних коридорів, сходових кліток, передпокоїв житлових приміщень - + 16 °С.
Під час проектування внутрішніх електричних мереж слід враховувати вимоги ДБН В.2.5-23:2010 “Інженерне обладнання будинків і споруд. Проектування електрообладнання об’єктів цивільного призначення” у частині вимог до житлових будинків та гуртожитків і Правил улаштування електроустановок.
Проектування електрообладнання об’єктів цивільного призначення в частині дотримання вимог до житлових будинків та гуртожитків. Тимчасові житлові споруди та будинки іншого призначення (включаючи сталеві каркаси споруд) необхідно обладнувати системами блискавкозахисту та заземлення.
Під час проектування мереж водопостачання необхідно враховувати вимоги розділів 6.2 та 13.3 ДБН В.2.5-74:2013 “Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування” та пунктів 8.2, 8.9 ДБН В.2.5-64:2012 “Внутрішній водопровід та каналізація. Частина I. Проектування. Частина II. Будівництво”.
19. За розрахункової місткості комплексу тимчасових споруд понад 50 осіб та загальній площі такого комплексу понад 250 кв. метрів cлід передбачати системи зовнішнього протипожежного водопостачання, яке допускається приймати з ємностей (пожежних резервуарів, водойм).
При цьому об’єм пожежних резервуарів або водойм слід визначати з урахуванням тривалості гасіння пожежі, що становить три години при розрахункових витратах води 10 літрів на секунду.
Пожежні резервуари або водойми слід розміщувати за умови обслуговування ними тимчасових споруд, які розміщуються у радіусі:
200 метрів - за наявності пожежного автомобіля з пожежним насосом;
від 100 метрів до 150 метрів - за наявності пожежних мотопомп залежно від їх типу.
До пожежних резервуарів та водойм слід передбачити під’їзд пожежних машин із твердим покриттям.
Комплекс тимчасових споруд забезпечується пожежними мотопомпами за відсутності пожежно-рятувальних підрозділів місцевої пожежної охорони, державних пожежно-рятувальних підрозділів (частин) у районі виїзду до 3 кілометрів або із розрахунку прибуття пожежно-рятувальних підрозділів до комплексу тимчасових споруд за час, що становить більше:
10 хвилин - у разі розташування комплексу тимчасових споруд на території міст та селищ міського типу;
20 хвилин - у разі розташування комплексу тимчасових споруд на території сільських населених пунктів та за межами населених пунктів.
Територія та тимчасові споруди комплексу повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом (багри, ломи, сокири, гаки), які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку згідно з правилами пожежної безпеки.
Пожежні щити (стенди) повинні встановлюватися на території комплексу тимчасових споруд площею більше 200 кв. метрів з розрахунку один щит (стенд) на 5000 кв. метрів захищуваної площі. До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на пожежному щиті, входять: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 штук.
Житлові приміщення тимчасових споруд повинні оснащуватися переносними вогнегасниками з розрахунку один водяний (ВВ-5, ВВ-6), водопінний (ВВП-6) або порошковий (ВП-2, ВП-3) вогнегасник на одне приміщення.
Усі приміщення тимчасових споруд, крім приміщень з “мокрим” процесом (душові, мийні, умивальні, санвузли) обладнуються системою пожежної сигналізації, системою оповіщення та управління евакуацію населення при пожежі типу СО2 із розміщенням приладів приймально-контрольних пожежних у приміщенні із цілодобовим перебуванням чергового персоналу (за наявності таких приміщень), а також аварійним освітленням. Не підлягають обладнанню системами пожежної сигналізації окремо розташовані з дотриманням протипожежних відстаней одноповерхові господарсько-побутові тимчасові споруди, площа яких не перевищує 100 кв. метрів.
20. За конструктивним рішенням тимчасові споруди можуть бути мобільні (інвентарні), збірно-розбірні (з площинних, лінійних елементів, блок-контейнерів тощо), контейнерного або комбінованого типу тощо.
Застосовані конструктивні рішення повинні забезпечувати міцність, жорсткість і стійкість тимчасової споруди на стадії зведення (монтажу) та протягом розрахункового строку експлуатації, а також можливість її демонтажу та переміщення (транспортування) для повторного використання.
Характеристичні та розрахункові (граничні та експлуатаційні) значення навантажень і впливів визначаються відповідно до ДБН В.1.2-2:2006 “Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об’єктів. Навантаження і впливи. Норми проектування”.
При цьому кліматичні навантаження і впливи визначаються для конкретного району розміщення тимчасових споруд та середньої повторюваності, що відповідає строку експлуатації тимчасових споруд для життєзабезпечення населення, але не менше п’яти років.
Для забезпечення надійності конструкцій та елементів протягом строку експлуатації тимчасової споруди слід застосовувати матеріали, які мають необхідну довговічність і відповідають вимогам ремонтопридатності. Усі з’єднання та вузли конструкцій повинні мати строк служби, який відповідає строку експлуатації тимчасової споруди.
Розрахунок будівельних конструкцій слід виконувати з урахуванням необхідних розрахункових ситуацій та граничних станів.
21. Рішення (застосований тип та/або конструкції) фундаментів тимчасових споруд для життєзабезпечення населення повинні забезпечувати механічний опір, стійкість, безпеку експлуатації тимчасових споруд з урахуванням місцевих умов розміщення, а також можливість демонтажу та переміщення (транспортування) тимчасової споруди для повторного використання.
Вимоги до зведення, перенесення та демонтажу тимчасових споруд (комплексів тимчасових споруд)
22. Зведення (монтаж) тимчасових споруд (комплексів тимчасових споруд) здійснюється відповідно до схеми розміщення під наглядом архітектора.
У разі виявлення відхилень від визначених схемою розміщення проектних рішень, допущених під час зведення (монтажу) тимчасових споруд (комплексів тимчасових споруд), та відмови підрядника їх усунути архітектор або інша особа, що здійснює авторський нагляд, не пізніше двох робочих днів з дня отримання відмови від підрядника повідомляє про це управителю для вжиття заходів до усунення виявлених недоліків.
23. Рішення щодо готовності тимчасових споруд (комплексів тимчасових споруд) до експлуатації приймається комісією з питань готовності до експлуатації тимчасових споруд (комплексів тимчасових споруд) (далі - комісія) протягом трьох днів з дня проведення комісією огляду, метою якого є підтвердження готовності таких споруд до розміщення та життєзабезпечення населення відповідно до вимог цього Порядку.
Склад, порядок роботи комісії, утвореної управителем, а також форми документів, що засвідчують готовність тимчасових споруд (комплексів тимчасових споруд) до експлуатації, встановлюються управителем.
До складу комісії залучаються: архітектор, яким або під керівництвом якого розроблено схему розміщення, представники територіального органу державного нагляду (контролю) у сфері пожежної безпеки, уповноваженого органу містобудування та архітектури, зазначеного в абзаці першому пункту 8 цього Порядку, інших центральних органів виконавчої влади (за згодою), представники громадських об’єднань (у тому числі осіб з інвалідністю) - за письмовим зверненням.
Особи, що належать до маломобільних груп населення, в тому числі особи з інвалідністю, поселяються на першому поверсі тимчасових споруд (комплексів тимчасових споруд), за винятком випадків наявності їх письмової згоди на поселення на другому поверсі.
24. Експлуатація тимчасових споруд (комплексів тимчасових споруд) здійснюється з дотриманням Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС від 30 грудня 2014 р. № 1417.
25. Після закінчення строку експлуатації тимчасових споруд управитель приймає рішення щодо переселення/виселення та припинення експлуатації тимчасових споруд (комплексів тимчасових споруд).
Рішення щодо продовження строку експлуатації тимчасових споруд (комплексів тимчасових споруд) понад установлений схемою розміщення строк приймається управителем за умови наявності соціально-економічної потреби та відповідного обґрунтування.
26. Рішення щодо перенесення та демонтажу тимчасових споруд (комплексів тимчасових споруд) приймається управителем. Виконання відповідних робіт забезпечує управитель.
27. Після припинення експлуатації тимчасових споруд (комплексів тимчасових споруд) управитель забезпечує їх демонтаж, а також здійснення заходів з рекультивації території відповідно до рішень, передбачених схемою розміщення.
ЗМІНИ,
що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 406 і від 23 червня 2021 р. № 681
1. Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 406, доповнити пунктом 71 такого змісту:
“71. Розміщення тимчасових споруд, їх комплексів, призначених для життєзабезпечення (тимчасового проживання та обслуговування) населення, зокрема населення, постраждалого внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів, евакуйованого населення, внутрішньо переміщених осіб, а також осіб, задіяних в обстеженні та відновленні пошкоджених об’єктів, виконанні відновлювальних робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, бойових дій або терористичних актів, здійснюється відповідно до Порядку розроблення, погодження, оприлюднення схеми розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення, її складу та змісту, вимог до тимчасових споруд для життєзабезпечення населення, їх зведення, перенесення та демонтажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2023 р. № 904. ”.
2. У Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2021 р. № 681:
1) у пункті 60:
підпункт 1 доповнити абзацом такого змісту:
“схема розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення.”;
підпункт 2 доповнити абзацом такого змісту:
“погодження схем розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення.”;
2) доповнити Порядок пунктом 881 такого змісту:
“881. Схема розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення в електронній формі завантажується до електронної системи в форматі pdf архітектором, що має відповідний кваліфікаційний сертифікат, яким або під керівництвом якого розроблено схему розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення (далі - архітектор).
На схему розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення накладається кваліфікований електронний підпис особи/осіб, які її розробляли: архітектора, інших виконавців (у разі їх залучення) - інженерів-проектувальників, які мають кваліфікаційний сертифікат за відповідними напрямами і очолюють та/або координують розроблення окремих розділів схеми розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення, та відповідального працівника ДІАМ.”;
3) підпункт 1 пункту 124 доповнити абзацом такого змісту:
“погодження схем розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення;”;
4) пункт 158 доповнити підпунктом 10 такого змісту:
“10) погодження схем розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення.”;
5) пункт 1745 доповнити підпунктом 5 такого змісту:
“5) внесення розпорядження про затвердження схеми розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення.”;
6) пункт 1746 доповнити підпунктом 8 такого змісту:
“8) погодження схем розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення.”;
7) пункт 1749 доповнити підпунктом 5 такого змісту:
“5) внесення схеми розміщення тимчасових споруд для життєзабезпечення населення.”.
