Про затвердження Мінімальних вимог щодо безпеки та здоров’я працівників, які потенційно зазнають ризику у вибухонебезпечних середовищах

Відповідно до статті 28 Закону України «Про охорону праці», пункту 9 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 124), НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Мінімальні вимоги щодо безпеки та здоров’я працівників, які потенційно зазнають ризику у вибухонебезпечних середовищах, що додаються.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 05 червня 2013 року № 317 «Про затвердження Вимог до роботодавців стосовно забезпечення безпечного виконання робіт у потенційно вибухонебезпечних середовищах», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26 червня 2013 року за № 1071/23603.

3. Департаменту праці та зайнятості забезпечити в установленому порядку подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра економіки України згідно з розподілом обов’язків.

МІНІМАЛЬНІ ВИМОГИ
щодо безпеки та здоров’я працівників, які потенційно зазнають ризику у вибухонебезпечних середовищах

І. Загальні положення

1. Ці Мінімальні вимоги визначають механізм створення безпечних умов праці та застосовуються до виконання робіт працівниками, які потенційно можуть зазнавати впливу вибухонебезпечних середовищ.

2. Ці Мінімальні вимоги є обов’язковими для суб’єктів господарювання незалежно від форми власності, працівники яких потенційно зазнають ризику у вибухонебезпечних середовищах.

3. Ці Мінімальні вимоги розроблено на основі Директиви 1999/92/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 16 грудня 1999 року про мінімальні вимоги щодо поліпшення безпеки і захисту здоров’я працівників, що піддаються потенційній небезпеці у вибухонебезпечних середовищах (п’ятнадцята окрема Директива відповідно до частини першої статті 16 Директиви 89/391/ЄЕС).

4. Ці Мінімальні вимоги не поширюються на:

приміщення закладів охорони здоров’я, де газоповітряні суміші використовуються для лікування пацієнтів;

експлуатацію приладів, що працюють на газоподібному паливі, на які поширюється дія Технічного регламенту приладів, що працюють на газоподібному паливі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 липня 2018 року № 814;

виробництво, обіг, використання, зберігання та транспортування вибухових речовин або хімічно нестабільних речовин;

діяльність гірничодобувних підприємств, призначених для видобування твердої, рідкої чи газоподібної мінеральної речовини;

використання наземних, водних та повітряних транспортних засобів, на які поширюються відповідні положення міжнародних угод (ADNR, ADR, ICAO, IMO, RID).

Транспортні засоби, призначені для використання у потенційно вибухонебезпечних середовищах, не виключаються із сфери дії цих Мінімальних вимог.

5. Ці Мінімальні вимоги не обмежують право роботодавця встановлювати більш жорсткі вимоги щодо безпеки та здоров’я працівників, які потенційно зазнають ризику у вибухонебезпечних середовищах.

6. У цих Мінімальних вимогах терміни вживаються в таких значеннях:

вибухонебезпечне середовище - суміш горючих речовин у формі газу, пари, туману чи пилу з повітрям у нормальних атмосферних умовах, у якій горіння після її займання поширюється на всю незгорілу суміш;

нормальний режим роботи - режим, коли обладнання використовується в межах розрахункових параметрів.

II. Обов’язки роботодавця

1. Заходи безпеки та захист від вибухів

1. Роботодавець зобов’язаний ужити технічних та/або організаційних заходів для запобігання вибухам відповідно до характеру виконуваних робіт у порядку пріоритетності згідно з такими основними принципами:

запобігання виникненню вибухонебезпечного середовища;

запобігання виникненню джерел займання у вибухонебезпечному середовищі;

зменшення шкідливого впливу вибуху з метою забезпечення безпеки та здоров’я працівників.

2. За необхідності ці заходи повинні поєднуватися та/або доповнюватися заходами, спрямованими на обмеження поширення вибухів, і регулярно переглядатися щоразу, коли відбуваються суттєві зміни.

2. Оцінка ризиків вибуху

1. Для забезпечення безпечних умов праці роботодавець повинен оцінити ризики, що виникають у вибухонебезпечних середовищах, з урахуванням:

імовірності утворення вибухонебезпечного середовища і тривалості його існування;

наявності джерел займання, зокрема електростатичних розрядів, здатних активізуватися та спричинити займання;

особливостей устатковання, використання речовин, виробничих процесів та технологій, можливості їх взаємодії;

масштабів можливих наслідків.

Ризики вибуху повинні оцінюватися комплексно.

2. Під час оцінювання ризиків загрози вибуху необхідно враховувати наявність місць, що з’єднані або можуть бути з’єднані через отвори з місцями, де може виникнути вибухонебезпечне середовище.

3. Загальні обов’язки

З метою забезпечення безпеки та здоров’я працівників з урахуванням основних принципів оцінки ризику та вимог глави 1 розділу II цих Мінімальних вимог роботодавець повинен:

у місцях, де може виникнути вибухонебезпечне середовище в таких кількостях, що може створити загрозу для безпеки та здоров’я працівників та інших осіб, забезпечити безпечне ведення робіт;

під час знаходження працівників у місцях, де може виникнути вибухонебезпечне середовище, масштаб якого загрожує їх безпеці та здоров’ю, забезпечити відповідний нагляд за таким середовищем, а також за допомогою технічних засобів оцінювати ризики.

4. Обов’язок щодо координації

1. Якщо на одному робочому місці перебувають працівники кількох підприємств, кожен роботодавець відповідає за всі підконтрольні йому дії.

2. Роботодавець, який забезпечує робоче місце відповідно до законодавства та практики, повинен координувати виконання всіх заходів, що стосуються безпеки та здоров’я, а також у звіті щодо захисту від вибуху (далі - звіт), зазначеному в главі 6 розділу ІІ цих Мінімальних вимог, указати мету такої координації, заходи та процедури здійснення цих заходів.

5. Місця, де може виникнути вибухонебезпечне середовище

1. Роботодавець повинен класифікувати місця, де може виникнути вибухонебезпечне середовище, на зони відповідно до розділу III цих Мінімальних вимог.

2. Роботодавець повинен забезпечити виконання вимог розділу IV цих Мінімальних вимог у місцях, де може виникнути вибухонебезпечне середовище.

3. На пунктах входу до місць, у яких існує небезпека виникнення вибухонебезпечного середовища, або на вхідних дверях приміщень з такими місцями необхідно розмістити напис «Вибухонебезпечна зона класу « та попереджувальний знак для місць, у яких може виникнути вибухонебезпечне середовище, згідно з додатком до цього Порядку.

6. Звіт щодо захисту від вибуху

1. Для виконання вимог, визначених у главі 2 цього розділу, роботодавець повинен забезпечити розроблення звіту та його своєчасний перегляд.

2. Звіт, зокрема, повинен містити:

визначення та оцінку ризиків виникнення вибуху;

перелік заходів відповідно до цих Мінімальних вимог, яких буде вжито;

інформацію, що місця класифіковані за зонами відповідно до розділу III цих Мінімальних вимог;

інформацію про визначені місця, до яких застосовуватимуться вимоги безпеки, передбачені в розділі IV цих Мінімальних вимог;

інформацію про робоче місце та робоче обладнання, у тому числі пристрої попередження, що експлуатуються та обслуговуються з належним урахуванням безпеки;

перелік заходів для безпечного використання робочого обладнання.

3. Звіт повинен бути складений до початку виконання робіт і переглядатися в разі:

якщо робоче місце, робоче обладнання або заходи щодо організації робіт зазнають суттєвих змін;

розширення або переобладнання робочого місця.

4. Роботодавець може поєднати існуючі оцінки ризику виникнення вибуху, документи чи інші рівнозначні звіти, підготовлені відповідно до вимог інших нормативно-правових актів.

7. Спеціальні вимоги до робочого обладнання та робочих місць

1. Робоче обладнання, що експлуатується в місцях, у яких може виникнути вибухонебезпечне середовище, та яке вже використовується або вперше введено в дію на підприємстві до дати набрання чинності цими Мінімальними вимогами, починаючи з цієї дати повинно відповідати вимогам, викладеним у главах 1 і 2 розділу IV цих Мінімальних вимог.

2. Робоче обладнання, що експлуатується в місцях, у яких може виникнути вибухонебезпечне середовище, та яке вперше введено в експлуатацію на підприємстві після дати набрання чинності наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2023 року № 2259 «Про затвердження Мінімальних вимог щодо безпеки та здоров’я працівників, які потенційно зазнають ризику у вибухонебезпечних середовищах».

3. Робочі місця, що містять зони, де може виникнути вибухонебезпечне середовище, та які вперше використовуються після дати набрання чинності цими Мінімальними вимогами, повинні відповідати цим Мінімальним вимогам.

4. Робочі місця, що містять зони, де може виникнути вибухонебезпечне середовище, та які вже використовувались до дати набрання чинності цими Мінімальними вимогами, мають бути приведені у відповідність до цих Мінімальних вимог протягом трьох років з дня набрання чинності цими Мінімальними вимогами.

5. Якщо після дати набрання чинності цими Мінімальними вимогами на робочих місцях, які містять вибухонебезпечні середовища, здійснюються будь-які модифікації, розширення або реструктуризація, роботодавець повинен ужити необхідних заходів для забезпечення їх відповідності цим Мінімальним вимогам.

III. Класифікація місць, де можливе виникнення вибухонебезпечного середовища

1. Місце, де можливе виникнення вибухонебезпечного середовища

1. Місце, де може виникнути вибухонебезпечне середовище з такою концентрацією, яка вимагає вжиття запобіжних заходів для захисту безпеки та здоров’я працівників, вважається небезпечним.

2. Місце, де не очікується виникнення вибухонебезпечного середовища з такою концентрацією, яка вимагає вжиття запобіжних заходів, небезпечним не вважається.

3. Легкозаймисті та/або горючі речовини вважаються матеріалами, які можуть утворювати вибухонебезпечне середовище, якщо дослідження їх властивостей не показало, що в сумішах із повітрям вони не здатні самостійно викликати вибух.

2. Класифікація небезпечних місць

1. Небезпечні місця класифікуються за зонами залежно від частоти і тривалості виникнення в них вибухонебезпечного середовища.

2. Обсяг заходів, яких необхідно вжити згідно з главами 1 і 2 розділу IV цих Мінімальних вимог, визначається відповідно до такої класифікації:

1) зона 0 - місце, у якому вибухонебезпечне середовище, що складається із суміші повітря та легкозаймистих речовин у вигляді газу, пари або туману, існує постійно, тривалий час або виникає часто;

2) зона 1 - місце, у якому вибухонебезпечне середовище, що складається із суміші повітря та легкозаймистих речовин у вигляді газу, пари або туману, за нормального режиму роботи може виникати час від часу;

3) зона 2 - місце, у якому вибухонебезпечне середовище, що складається із суміші повітря та легкозаймистих речовин у вигляді газу, пари або туману, за нормального режиму роботи, як правило, не повинно виникати, але якщо воно все ж виникає, то існує лише короткочасно;

4) зона 20 - місце, у якому вибухонебезпечне середовище у вигляді хмари горючого пилу в повітрі є постійно або протягом тривалого часу, або виникає часто;

5) зона 21 - місце, у якому вибухонебезпечне середовище у вигляді хмари горючого пилу в повітрі ймовірно може виникати час від часу та в разі нормального режиму роботи;

6) зона 22 - місце, у якому відсутня ймовірність виникнення вибухонебезпечного середовища у вигляді хмари горючого пилу в повітрі в разі нормального режиму роботи, але якщо воно виникає, то існує лише короткочасно.

3. Нашарування, осади та скупчення горючого пилу слід розглядати як будь-яке інше джерело, спроможне утворити вибухонебезпечне середовище.

4. Така класифікація застосовується до місць, де вживаються запобіжні заходи відповідно до глав 1, 2, 5 та 6 розділу II цих Мінімальних вимог.

IV. Загальні вимоги щодо створення безпечних умов праці

1. Організаційні заходи

1. Роботодавець повинен забезпечити належне навчання та інформування з питань захисту від вибухів працівників, які працюють у місцях, де може виникнути вибухонебезпечне середовище.

2. У випадках, передбачених звітом:

робота в небезпечних місцях повинна виконуватися відповідно до інструкцій, затверджених роботодавцем;

роботодавець зобов’язаний забезпечити видачу нарядів-допусків до виконання робіт підвищеної небезпеки в потенційно вибухонебезпечних середовищах, а також до виконання робіт, які в сукупності з іншими видами робіт можуть призвести до виникнення небезпечної ситуації.

3. Наряди-допуски до виконання робіт видає перед початком робіт особа, відповідальна за їх видачу.

2. Заходи щодо захисту від вибуху

1. Будь-яке витікання та/або виділення, навмисне або ні, легкозаймистих, горючих речовин у формі газу, пари, туману або горючого пилу, незалежно від того, чи можуть вони спричинити небезпеку вибуху або ні, повинно бути належним чином відведено чи переміщено в безпечне місце або, якщо це не є можливим, безпечно локалізовано чи знешкоджено будь-яким іншим відповідним методом.

2. Якщо вибухонебезпечне середовище містить кілька видів легкозаймистих та/або горючих речовин у формі газу, пари, туману або пилу, захисні заходи повинні відповідати максимальному потенційному ризику.

3. Запобіжні заходи проти небезпеки займання у вибухонебезпечному середовищі відповідно до глави 1 розділу II повинні враховувати також можливість виникнення електростатичних розрядів, коли працівники або робоче середовище можуть створювати або проводити заряд. Працівники повинні бути забезпечені відповідним спеціальним одягом, виготовленим з матеріалів, які не створюють електростатичного заряду, що може призвести до займання у вибухонебезпечному середовищі.

4. Цех, обладнання, системи захисту та будь-які пов’язані з ними допоміжні приєднані пристрої вводяться в експлуатацію тільки в тому випадку, коли у звіті зазначено, що вони можуть бути безпечно використані в умовах вибухонебезпечного середовища. Це стосується також технологічного обладнання та допоміжних приєднаних пристроїв, які не належать до сфери дії Технічного регламенту обладнання та захисних систем, призначених для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1055 (далі - Технічний регламент), у якості обладнання або захисних систем, якщо їх приєднання до обладнання може призвести до виникнення небезпеки займання. Необхідно вжити заходів щодо запобігання помилковому приєднанню пристроїв.

5. Необхідно вжити всіх запобіжних заходів для гарантування того, що робоче місце, робоче обладнання та будь-які допоміжні приєднані пристрої, до яких мають доступ працівники, спроектовані, виготовлені, змонтовані та встановлені, а також обслуговуються та експлуатуються таким чином, що небезпека вибуху зведена до мінімуму, і якщо вибух все ж станеться, він буде контрольованим або його поширення буде мінімізоване та локалізоване в межах одного робочого місця та/або робочого обладнання. На таких робочих місцях повинні бути вжиті запобіжні заходи для зниження до мінімуму небезпеки фізичного впливу вибуху на працівників.

6. У разі необхідності працівники повинні одержувати оптичні та/або звукові попередження та евакуюватися до моменту, коли може відбутися вибух.

7. Відповідно до вимог звіту необхідно передбачити та підтримувати в належному стані засоби та шляхи евакуації, щоб у разі виникнення небезпеки працівники могли швидко та безпечно залишити місця, які знаходяться під загрозою вибуху.

8. Перед першим уведенням в експлуатацію робочого місця, де є зони можливого виникнення вибухонебезпечного середовища, робоче місце повинно бути перевірено на наявність умов, які необхідні для забезпечення захисту від вибуху.

Перевірку дотримання умов, які необхідні для забезпечення захисту від вибуху, повинна проводити особа, яка є компетентною в питаннях захисту від вибуху та має відповідний досвід та/або професійну підготовку.

9. Відповідно до оцінки ризику необхідно:

у разі відключення електропостачання, здатного привести до створення додаткової небезпеки, забезпечити безперебійну роботу обладнання і систем захисту незалежно від решти обладнання, яке в цих обставинах може бути знеструмлене;

передбачити можливість ручного керування для відключення обладнання та захисних систем, включених до автоматичних процесів, що відхиляються від передбачених умов експлуатації, за умови, що це не ставить під загрозу безпеку. Це можуть робити лише компетентні працівники;

у разі спрацьовування аварійного відключення накопичена енергія повинна розсіюватися якнайшвидше і безпечніше або бути ізольована, щоб вона більше не становила небезпеки.

3. Критерії вибору обладнання та систем захисту

1. Якщо у звіті, що ґрунтується на оцінці ризику, не зазначено інше, обладнання та захисні системи для всіх місць, у яких може виникнути вибухонебезпечне середовище, повинні вибиратися відповідно до категорій, установлених у Технічному регламенті.

2. У зазначених зонах повинні використовуватися такі категорії обладнання за умови, що вони підходять для горючих речовин у формі газу, пари або туману та/або пилу, залежно від обставин:

у зоні 0 або 20 - обладнання категорії 1;

у зоні 1 або 21 - обладнання категорії 2;

у зоні 2 або 22 - обладнання категорії 1, 2 або 3.

ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНИЙ ЗНАК
для місць, у яких може виникнути вибухонебезпечне середовище

Місце, у якому може виникнути вибухонебезпечне середовище

Попереджувальний знак для місць, у яких може виникнути вибухонебезпечне середовище, повинен мати трикутну форму з чорними літерами «ЕХ» на жовтому фоні, край - чорний. Жовта частина повинна становити не менш як 50 відсотків загальної площі знака.