{Розпорядження втратило чинність на підставі Розпорядження КМ № 312-р від 07.04.2023}
Про схвалення Стратегії інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження середньострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2024 року
1. Схвалити такі, що додаються:
Стратегію інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження середньострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2024 року (далі - Стратегія);
операційний план реалізації у 2021-2023 роках Стратегії інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження середньострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2024 року.
2. Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади забезпечити:
виконання завдань та заходів операційного плану, схваленого цим розпорядженням;
подання щокварталу до 15 числа наступного місяця Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій інформації про стан виконання завдань та заходів зазначеного операційного плану за формою, встановленою Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для оцінки стану реалізації Стратегії.
3. Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій:
подавати щороку до 1 квітня Кабінетові Міністрів України інформацію про стан виконання завдань та заходів з реалізації Стратегії;
подати до 1 серпня 2023 р. Кабінетові Міністрів України проект операційного плану реалізації у 2024 році Стратегії.
СТРАТЕГІЯ
інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження середньострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2024 року
Збройна агресія Російської Федерації проти України та тимчасова окупація частини її території призвела до руйнування значної кількості житла громадян України та порушення інших фундаментальних прав людини, таких як життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека тощо.
Саме через триваючу збройну агресію Російської Федерації проти України для значної частини внутрішньо переміщених осіб внутрішнє переміщення триває роками та вже набуло характеру затяжного. Проте більшість заходів, які вживалися державою до цього часу, є заходами реагування, які певною мірою не відповідають ситуації сьогодення. Водночас пріоритетним напрямом у політиці щодо захисту прав внутрішньо переміщених осіб на найближчий період повинне стати прийняття середньострокових рішень, спрямованих на забезпечення житлом, працевлаштування, соціальний захист внутрішньо переміщених осіб, доступ до освіти, медичної допомоги, документів, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України, залученості до прийняття рішень на місцевому рівні та користування інструментами місцевої демократії, впровадження яких значним чином сприятиме інтеграції внутрішньо переміщених осіб у приймаючі територіальні громади.
Ця Стратегія спрямована на вдосконалення державної політики у сфері захисту прав внутрішньо переміщених осіб та здійснення державою всіх належних та доступних для людей заходів для розв’язання проблем, пов’язаних з негативними наслідками внутрішнього переміщення, яке виникло внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Стратегія є елементом середньострокової державної політики, спрямованої на створення умов, за яких внутрішньо переміщені особи не потребуватимуть жодної спеціальної допомоги та захисту у зв’язку з їх переміщенням і зможуть в повному обсязі користуватися своїми конституційними правами без будь-якої дискримінації за ознакою внутрішнього переміщення.
Під час розроблення Стратегії враховано норми законодавства України (Закони України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики”, розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 березня 2021 р. № 276 “Про затвердження плану пріоритетних дій Уряду на 2021 рік” (Офіційний вісник України, 2021 р., № 31, ст. 1801) та принципи міжнародного права, насамперед міжнародні стандарти, що регулюють питання внутрішнього переміщення, зокрема Керівні принципи ООН з питань внутрішнього переміщення, відповідні рекомендації та резолюції Комітету міністрів та Парламентської асамблеї Ради Європи, які стосуються прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, а також основоположні документи у сфері прав людини, зокрема Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 р. № 2148-VIII, та інші. В основу Стратегії покладено Рамкову програму Міжвідомчого постійного комітету з пошуку середньострокових рішень в інтересах внутрішньо переміщених осіб, утвореного резолюцією Генеральної Асамблеї ООН.
Стратегія також спрямована на досягнення визначеної Указом Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722 “Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року” Цілі сталого розвитку - Сприяння побудові миролюбного й відкритого суспільства в інтересах сталого розвитку, забезпечення доступу до правосуддя для всіх і створення ефективних, підзвітних та заснованих на широкій участі інституцій на всіх рівнях.
Основні проблеми інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження середньострокових рішень щодо внутрішнього переміщення
Станом на 30 червня 2021 р., за даними Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - Єдина база даних), на облік взято 1461992 внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Однак, відомості, що містяться в Єдиній базі даних, не відповідають інформації про реальну кількість осіб, які перемістилися і фактично проживають на контрольованих Україною територіях. Головною причиною такої невідповідності є те, що особи, які мають зареєстроване місце проживання на тимчасово окупованих територіях, отримують доступ до більшості соціальних виплат, адміністративних послуг та інших гарантованих законом прав тільки після взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб. Тож особи, які проживають на тимчасово окупованих територіях чи виїхали з цих територій ще до початку збройної агресії Російської Федерації проти України, змушені отримувати довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб незалежно від наявності фактичних обставин внутрішнього переміщення, визначених законодавством України, нормами та стандартами міжнародного права. З іншого боку, певна частина внутрішньо переміщених осіб, які не відчувають нагальної потреби у соціальній допомозі, проте потребують інших форм підтримки, не стають на облік як внутрішньо переміщені особи через необізнаність про свої права. Втім отримання інформації про реальну кількість внутрішньо переміщених осіб є передумовою для реалізації Стратегії.
Відповідно до першого звіту Національної системи моніторингу ситуації з внутрішньо переміщеними особами (березень 2016 р.) основна частина опитаних внутрішньо переміщених осіб не мала у власності житла (76 відсотків) та проживала в орендованому житлі або у родичів, приймаючих родинах. За результатами оцінки фінансового становища понад 90 відсотків внутрішньо переміщених осіб зазначали, що сукупного доходу вистачає тільки на харчування, необхідний одяг, взуття та нагальні потреби. Тільки 30,6 відсотка внутрішньо переміщених осіб мали повну або часткову зайнятість.
Порівняно з першим періодом, за який проведено моніторинг, кількість внутрішньо переміщених осіб, які живуть в орендованому житлі, становить 60 відсотків, а рівень зайнятості серед внутрішньо переміщених осіб - 46 відсотків (червень 2020 р.). Основними умовами успішної інтеграції, що їх наводили внутрішньо переміщені особи, були житло (89 відсотків), постійний дохід (80 відсотків) і зайнятість (48 відсотків).
Однак, через значне поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, внутрішньо переміщені особи стали більш вразливими. Соціальний захист внутрішньо переміщених осіб, зокрема щодо можливості отримання пенсії, залежить від наявності довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, навіть в разі, коли виплати не пов’язані з внутрішнім переміщенням.
На сьогодні залишається ряд ключових питань щодо інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження середньострокових рішень щодо внутрішнього переміщення, зокрема за відсутності уніфікованої системи оцінки державою рівня їх інтеграції, які потребують комплексного системного підходу до реалізації державної політики в цій сфері, що ґрунтується на злагоджених діях усіх відповідальних органів державної влади.
Метою Стратегії є сприяння подальшій інтеграції внутрішньо переміщених осіб через усунення перешкод у реалізації їх прав та основоположних свобод, забезпечення повного доступу до адміністративних, соціальних, культурних та інших послуг, а також створення умов для розвитку потенціалу та посилення спроможності внутрішньо переміщених осіб у приймаючих територіальних громадах.
Стратегія базується на принципах:
поваги та захисту прав людини в умовах внутрішнього переміщення з урахуванням норм і стандартів міжнародного права та практики Європейського суду з прав людини та норм міжнародного права;
недопущення дискримінації за будь-якою ознакою;
протидії насильству в умовах внутрішнього переміщення, зокрема гендерно зумовленому;
залучення потенціалу внутрішньо переміщених осіб для розвитку територіальних громад;
підтримки самоорганізації внутрішньо переміщених осіб;
відкритості та прозорості реалізації Стратегії з метою максимального залучення до її реалізації та моніторингу всіх заінтересованих сторін;
конкретності, досяжності цілей та вимірюваності очікуваних результатів реалізації Стратегії;
забезпечення конструктивної взаємодії між внутрішньо переміщеними особами, приймаючими територіальними громадами, місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування;
сприяння залученню внутрішньо переміщених осіб до процесу формування та реалізації державної, регіональної та місцевої політики;
інтеграції та адаптації дітей з числа внутрішньо переміщених осіб до соціального середовища на території їх проживання.
Реалізація Стратегії передбачається шляхом здійснення комплексу завдань і заходів операційного плану протягом 2021-2024 років для досягнення середньострокових рішень з метою розв’язання проблеми внутрішнього переміщення.
Стратегічні цілі та шляхи розв’язання проблем
Визначення цілей Стратегії ґрунтується на критеріях, які можуть бути використані для оцінки рівня інтеграції внутрішньо переміщених осіб та результатів досягнення середньострокових рішень з питання внутрішнього переміщення.
Стратегічна ціль 1. Реалізація житлових та майнових прав внутрішньо переміщених осіб.
Основною умовою інтеграції внутрішньо переміщених осіб є наявність житла.
Попри те, що законодавством передбачено право внутрішньо переміщених осіб на отримання соціального або тимчасового житла, на розміщення у соціальних гуртожитках, практична реалізація цього права ускладнюється через недостатню кількість або повну відсутність відповідних фондів у населених пунктах приймаючих територіальних громад.
Також на сьогодні існує необхідність в узагальненні офіційних даних щодо потреб внутрішньо переміщених осіб в житлі та офіційної інформації про кількість внутрішньо переміщених осіб, яким надано житло за підтримки держави та/або органів місцевого самоврядування, зокрема із залученням донорських ресурсів.
Досі залишається актуальною проблема існування в Україні місць компактного поселення внутрішньо переміщених осіб, у яких на цей час проживає близько 7000 осіб. При цьому житлові умови в місцях компактного поселення внутрішньо переміщених осіб на сьогодні є здебільшого незадовільними.
Основними завданнями для розв’язання проблем є:
розширення кредитно-інвестиційних механізмів забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом;
забезпечення внутрішньо переміщених осіб постійним і доступним житлом з урахуванням соціального аспекту;
забезпечення формування фондів житла соціального призначення, фондів житла для тимчасового проживання та забезпечення таким житлом внутрішньо переміщених осіб;
поетапне розселення внутрішньо переміщених осіб з місць компактного проживання з урахуванням критеріїв вразливості, гендерного аспекту та принципу єдності родин;
визначення житлових потреб внутрішньо переміщених осіб з метою реалізації права на житло.
Ключовими показниками результативності є:
проведення щонайменше трьох консультаційних заходів з метою підвищення обізнаності міжнародних партнерів та потенційних донорів про існуючі проблеми у сфері забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом, узгодження спільних дій, визначення напрямів, що потребують додаткового фінансування та залучення міжнародної технічної та донорської допомоги для фінансування житлових програм для внутрішньо переміщених осіб;
проведення щонайменше десяти інформаційних заходів на рік щодо заохочення органів місцевого самоврядування до участі в розподілі субвенції для формування фондів житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб та можливої участі внутрішньо переміщених осіб в програмах забезпечення тимчасовим житлом з метою підвищення рівня їх обізнаності щодо існування відповідних програм;
запровадження щонайменше одного нового інвестиційного механізму забезпечення внутрішньо переміщених осіб житлом;
запровадження уніфікованих умов та єдиного підходу до функціонування житлових програм, участь в яких беруть внутрішньо переміщені особи;
забезпечення розроблення регіональних програм розселення внутрішньо переміщених осіб, які проживають в місцях компактного поселення;
забезпечення розселення до 2024 року щонайменше трьох місць компактного поселення;
забезпечення щонайменше 680 сімей внутрішньо переміщених осіб постійним житлом за рахунок наданих пільгових іпотечних кредитів;
забезпечення формування житлового фонду тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб щонайменше в 40 територіальних громадах в рамках розподілу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо підтримки територій, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту на сході України.
Стратегічна ціль 2. Працевлаштування та освіта внутрішньо переміщених осіб.
Важливою умовою інтеграції внутрішньо переміщених осіб є забезпечення їх працевлаштування з метою отримання ними достатніх для існування засобів у приймаючій територіальній громаді. Разом з тим високий рівень безробіття в територіальних громадах, необхідність перепідготовки та/або підвищення кваліфікації внутрішньо переміщених осіб, недостатня якість та обсяг фінансування місцевих програм сприяння працевлаштуванню внутрішньо переміщених осіб призводять до обмеження доступу до їх працевлаштування в приймаючій територіальній громаді.
Зокрема, жінки з числа внутрішньо переміщених осіб зіштовхуються з підвищеними ризиками бідності, особливо в кризові періоди, внаслідок додаткового навантаження на них у домашньому побуті та необхідності догляду за дітьми.
З працевлаштуванням тісно пов’язане питання освіти. Діти з числа внутрішньо переміщених осіб мають право на отримання цільової підтримки для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, втім через недостатність фінансування така цільова підтримка не може бути забезпечена повністю.
Виїзд з тимчасово окупованих територій України дітей з числа внутрішньо переміщених осіб для навчання та проживання на підконтрольній Україні території пов’язаний з численними перешкодами. Поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, дії окупаційної адміністрації Російської Федерації обмежують доступ вступників до освіти.
Тривале перебування поза культурним та інформаційним полем України ускладнює інтеграцію дітей у приймаючій територіальній громаді.
Основними завданнями для розв’язання проблем є:
розроблення та виконання місцевих програм сприяння працевлаштуванню внутрішньо переміщених осіб з урахуванням гендерного аспекту, зокрема із залученням соціально відповідального бізнесу;
запровадження дієвих механізмів підтримки та стимулювання бізнесу внутрішньо переміщених осіб, зокрема з урахуванням критеріїв вразливості та гендерного аспекту;
забезпечення доступу внутрішньо переміщених осіб до документів про освіту;
створення умов для реалізації внутрішньо переміщеними особами права на освіту.
Ключовими показниками результативності є:
забезпечення фінансування цільової підтримки дітей з числа внутрішньо переміщених осіб для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти;
запровадження механізмів проведення атестації для визнання результатів навчання та періодів навчання на тимчасово окупованих територіях для отримання документів про базову середню та повну загальну середню освіту;
забезпечення розроблення та виконання місцевих програм сприяння працевлаштуванню внутрішньо переміщених осіб;
запровадження співпраці між регіональними центрами зайнятості для підвищення кількості залучених до існуючих програм зайнятості безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб.
Стратегічна ціль 3. Реалізація права на соціальний захист внутрішньо переміщених осіб.
Для внутрішньо переміщених осіб реалізація права на соціальний захист залежить від наявності довідки про взяття їх на облік, зокрема щодо отримання виплат і послуг, таких як допомога по безробіттю, отримання водійського посвідчення, внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу та інших послуг, які не пов’язані з внутрішнім переміщенням.
Існуюча система призначення (відновлення) та здійснення контролю за соціальними виплатами та виплатою пенсії внутрішньо переміщених осіб створює додаткове навантаження (зокрема у вигляді обмежень у свободі пересування, обранні уповноваженого банку для обслуговування, проходження додаткових процедур ідентифікації).
Існуючі обмеження свободи пересування (пов’язані, зокрема, з встановленням на території України карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2; діяльністю окупаційної адміністрації Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях) перешкоджають реалізації внутрішньо переміщеними особами права на отримання соціальних виплат та пенсій та потребують розвитку засобів дистанційної ідентифікації одержувачів таких виплат.
Держава забезпечує надання адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, зокрема на оплату житлово-комунальних послуг, проте її розмір та підходи до призначення не відповідають фактичним потребам родин. Існуючий механізм призначення адресної допомоги може призвести до залежності особи від неї, незалежно від реальних потреб.
Недостатній рівень доступної психологічної допомоги і реабілітації для внутрішньо переміщених осіб, особливо дітей, які постраждали від збройної агресії Російської Федерації проти України, ускладнює процеси інтеграції та адаптації учнів у новому освітньому середовищі після внутрішнього переміщення.
Існуюча процедура надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, потребує вдосконалення, зокрема в частині порядку надання такого статусу, визначення осіб, яким може надаватися такий статус, та переліку необхідних підтвердних документів.
Основними завданнями для розв’язання проблем є:
забезпечення повного та своєчасного нарахування та виплати внутрішньо переміщеним особам соціальних виплат та пенсій;
посилення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб;
спрощення механізму забезпечення пенсійних та соціальних виплат для внутрішньо переміщених осіб;
забезпечення умов для соціальної інтеграції дітей, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Ключовими показниками результативності є:
запровадження механізму виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), які не виплачено за період до місяця їх відновлення;
запровадження процедури віддаленої ідентифікації отримувачів пенсій та соціальних виплат;
удосконалення механізму отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам;
спрощення механізму отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.
Стратегічна ціль 4. Медичне забезпечення внутрішньо переміщених осіб.
На сьогодні Кабінетом Міністрів України врегульоване питання рівного доступу внутрішньо переміщених осіб та членів приймаючих територіальних громад до медичних послуг.
Збройна агресія Російської Федерації проти України, яка розпочалася у 2014 році, призвела до розриву території адміністративно-територіальних одиниць та значної руйнації системи закладів охорони здоров’я в Донецькій та Луганській областях: приблизно 35 відсотків закладів охорони здоров’я, що забезпечують надання первинної медичної допомоги були пошкоджені, а заклади охорони здоров’я, що забезпечують надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, залишилися на тимчасово окупованих територіях. Відбувся відплив медичних працівників з регіону, порушено сталі маршрути пацієнтів, у населення виникли труднощі з доступом до закладів первинної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги.
Водночас контрольовані Україною території Донецької та Луганської областей прийняли найбільшу кількість внутрішньо переміщених осіб (513066 та 284245 відповідно - станом на 30 червня 2021 р.), у зв’язку з чим навантаження на медичну інфраструктуру зазначених областей, пошкоджену внаслідок збройної агресії Російської Федерації, критично зросло. Як наслідок, за даними організацій, які працюють в Донецькій та Луганській областях, 38 відсотків домогосподарств, які проживають у 20-кілометровій зоні від лінії розмежування, мають труднощі з доступом до медичної допомоги. До того ж в 5-кілометровій зоні ця частка збільшується до 57 відсотків.
Основними завданням для розв’язання проблем є:
забезпечення доступу внутрішньо переміщених осіб до якісної медицини шляхом виконання програми медичних гарантій;
створення дієвих механізмів для забезпечення належного обслуговування внутрішньо переміщених осіб в закладах охорони здоров’я, зокрема в Донецькій та Луганській областях.
Ключовими показниками результативності є:
запровадження планів розвитку госпітальних округів у Донецькій та Луганській областях;
забезпечення розроблення та впровадження програм місцевих стимулів для залучення кадрів у заклади охорони здоров’я Донецької та Луганської областей;
розширення мережі аптечних закладів, які беруть участь в програмі “Доступні ліки” у Донецькій та Луганській областях.
Стратегічна ціль 5. Доступ до документів.
Внутрішньо переміщені особи, які не мають дійсних документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема дійсного паспорта громадянина України, та звертаються для його оформлення, за відсутності необхідних документів або свідків змушені звертатися до суду для встановлення особи. Законодавством не передбачено право таких осіб на безоплатну вторинну правову допомогу, при цьому відсутність паспорта громадянина України значною мірою позбавляє їх можливості реалізувати свої права, зокрема право на судовий захист.
Існуюча судова процедура встановлення фактів, що мають юридичне значення, для оформлення документів про народження і смерть на тимчасово окупованих територіях призводить до додаткових фінансових витрат, вищих порівняно з оформленням документів про народження і смерть на контрольованих Україною територіях, та потребує сплати судового збору.
Діти з числа внутрішньо переміщених осіб, які отримують паспорт громадянина України вперше, не можуть зареєструвати місце проживання ні за адресою покинутого місця проживання на тимчасово окупованих територіях, ні за адресою місця проживання на контрольованих Україною територіях. Згодом через відсутність даних про зареєстроване місце проживання діти з числа внутрішньо переміщених осіб стикаються з перешкодами під час реалізації своїх прав, зокрема отримання довідки внутрішньо переміщених осіб, соціальних стипендій, адміністративних послуг.
Під час переїзду на нове місце проживання внутрішньо переміщені особи отримують довідку про взяття на облік за новою адресою. Існуюча процедура передбачає встановлення факту внутрішнього переміщення повторно під час кожного такого звернення, при цьому дані про внутрішньо переміщених осіб вже внесені до бази даних внутрішньо переміщених осіб та зберігаються в матеріалах особової справи.
Основними завданнями для розв’язання проблем є:
забезпечення доступу внутрішньо переміщених осіб до документів, що підтверджують факт народження, смерті, документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України;
запровадження механізму внесення даних про реєстрацію місця проживання особи в населених пунктах на тимчасово окупованих територіях до паспорта громадянина України.
Ключовими показниками результативності є:
запровадження адміністративної процедури державної реєстрації фактів народження та смерті, які відбулися на тимчасово окупованих територіях;
удосконалення положення про звільнення від сплати судового збору внутрішньо переміщених осіб під час звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України;
внесення до переліку суб’єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу внутрішньо переміщених осіб, які не мають документів, що посвідчують особу у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації та тимчасовою окупацією території України;
надання права внесення інформації щодо реєстрації місця проживання внутрішньо переміщених осіб на тимчасово окупованих територіях до паспорта громадянина України.
Стратегічна ціль 6. Створення умов для інтеграції внутрішньо переміщених осіб в приймаючих територіальних громадах.
У зв’язку з переміщенням внутрішньо переміщені особи перебувають в особливо вразливому стані, що призводить до виникнення у них додаткових потреб, задовольнити які повинні держава та територіальні громади. Базовим питанням для інтеграції внутрішньо переміщених осіб в приймаючих громадах є здатність такої територіальної громади своєчасно та в повному обсязі отримувати достовірну інформацію про кількість внутрішньо переміщених осіб, які у них мешкають, та їх потреби. Втім існуюча система обліку внутрішньо переміщених осіб не дає змоги врахувати внутрішньо переміщених осіб та їх потреби у процесі планування діяльності та розвитку територіальної громади, а також оцінити рівень інтеграції внутрішньо переміщених осіб.
На сьогодні залишається обмеженою можливість участі внутрішньо переміщених осіб у суспільному житті територіальної громади. У значній частині територіальних громад внутрішньо переміщені особи не беруть участі в розробленні управлінських рішень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування і, як наслідок, не мають змоги претендувати на участь в місцевих програмах, отриманні місцевих пільг через те, що не вважаються членами територіальних громад.
Успішна інтеграція внутрішньо переміщених осіб в приймаючих територіальних громадах буде залежати не лише від політики та роботи, яку впроваджують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, а і від ставлення членів територіальної громади до внутрішньо переміщених осіб та забезпечення взаєморозуміння між внутрішньо переміщеними особами та членами територіальної громади.
Відсутність спільного бачення щодо миру в поєднанні з соціальною поляризацією та усталеними негативними стереотипами “іншості” (наприклад, через риторику відчуження, стигматизацію тих, хто не поділяє панівні погляди, а також представників меншин та вразливих груп) підриває розвиток національної єдності та спільної ідентичності на основі спільних цінностей та перешкоджає повноцінній інтеграції внутрішньо переміщених осіб, позбавляючи їх можливості здійснювати зміни.
Основними завданнями для розв’язання проблем є:
розроблення та запровадження системи регулярної оцінки потреб внутрішньо переміщених осіб, механізму переадресації осіб з одних установ і організацій до інших та своєчасного реагування на потреби внутрішньо переміщених осіб;
запровадження механізму вимірювання рівня інтеграції внутрішньо переміщених осіб і механізму щорічного моніторингу та оцінки стану інтеграції внутрішньо переміщених осіб в приймаючі територіальні громади;
посилення міжрегіональної співпраці, реалізації програм та заходів для молоді, спрямованих на сприяння соціальній згуртованості, зміцнення національної єдності та культури миру за допомогою тематичних заходів у рамках діалогу та спільних дій;
підтримка створення консультативних механізмів з метою залучення внутрішньо переміщених осіб до процесу прийняття рішень місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
створення в територіальних громадах публічного простору для забезпечення рівного доступу до можливостей творчого розвитку, якісного дозвілля та забезпечення культурних прав внутрішньо переміщених осіб, а також для посилення соціальної згуртованості та повноцінної інтеграції внутрішньо переміщених осіб.
Ключовими показниками результативності є:
забезпечення функціонування Єдиної інформаційної системи соціальної сфери з можливістю внесення інформації про потреби внутрішньо переміщених осіб через Єдиний державний вебпортал електронних послуг;
запровадження механізму оцінки потреб внутрішньо переміщених осіб з метою забезпечення подальшої організації їх задоволення;
проведення щонайменше одного заходу на рік за участю молоді з числа внутрішньо переміщених осіб;
розроблення та затвердження типових положень про консультативно-дорадчі органи внутрішньо переміщених осіб;
розроблення методичних рекомендацій щодо організації роботи центрів культурних послуг з урахуванням потреб повноцінної інтеграції внутрішньо переміщених осіб та забезпечення їх культурних прав і потреб;
проведення циклу національних заходів щодо культури діалогу, соціальної згуртованості, безбар’єрності та багатофункціональності культурного простору.
Очікувані результати реалізації Стратегії
Результатом реалізації Стратегії стане підвищення якості життя внутрішньо переміщених осіб шляхом посилення їх спроможностей та соціальної стійкості, стимулювання економічної активності, забезпечення реалізації їх основоположних прав і свобод, зокрема:
задоволення як економічних, так і культурних та соціальних потреб внутрішньо переміщених осіб;
зниження рівня соціальної напруги у приймаючих територіальних громадах;
розбудова соціальної згуртованості, підвищення рівня соціально-економічного розвитку і стійкості територіальних громад;
реалізація громадянських та політичних прав внутрішньо переміщених осіб, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на правосуб’єктність;
забезпечення права на житло, охорону здоров’я, соціальний захист, зайнятість, освіту, доступ до інформації тощо;
підвищення активної ролі внутрішньо переміщених осіб у житті територіальних громад.
Фінансове забезпечення реалізації Стратегії
Джерелами фінансування заходів з реалізації Стратегії є кошти державного та місцевих бюджетів і кошти з інших джерел, не заборонених законодавством.
Фінансове забезпечення реалізації Стратегії здійснюватиметься також із застосуванням можливостей фінансової та технічної допомоги, яку надають Україні міжнародні установи та іноземні країни. Технічна допомога може бути залучена у вигляді експертної допомоги, необхідних матеріальних ресурсів або грошових коштів, виділених на цільові потреби.
Розподіл фінансових ресурсів з метою досягнення результатів повинен здійснюватися за принципом збалансованості як за гуманітарним напрямом, так і за напрямом відновлення та розвитку.
ОПЕРАЦІЙНИЙ ПЛАН
реалізації у 2021-2023 роках Стратегії інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження середньострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2024 року
