02011R0282 - UA - 01.01.2020 - 004.001
Цей текст слугує суто засобом документування та не має юридичної сили. Установи Європейського Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex
(До Розділу V: Економічне та галузеве співробітництво
Глава 4. Оподаткування)
ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНИЙ РЕГЛАМЕНТ РАДИ (ЄС) № 282/2011
від 15 березня 2011 року
про встановлення імплементаційних інструментів для Директиви 2006/112/ЄС про спільну систему податку на додану вартість
Офіційний вісник | |||
№ | сторінка | дата | |
РЕГЛАМЕНТОМ РАДИ (ЄС) № 967/2012 від 9 жовтня 2012 року | L 290 | 1 | 20.10.2012 |
ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНИМ РЕГЛАМЕНТОМ РАДИ (ЄС) № 1042/2013 від 7 жовтня 2013 року | L 284 | 1 | 26.10.2013 |
ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНИМ РЕГЛАМЕНТОМ РАДИ (ЄС) № 2017/2459 від 5 грудня 2017 року | L 348 | 32 | 29.12.2017 |
ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНИМ РЕГЛАМЕНТОМ РАДИ (ЄС) № 2018/1912 від 4 грудня 2018 року | L 311 | 10 | 07.12.2018 |
ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНИЙ РЕГЛАМЕНТ РАДИ (ЄС) № 282/2011
від 15 березня 2011 року
про встановлення імплементаційних інструментів для Директиви 2006/112/ЄС про спільну систему податку на додану вартість
Цей Регламент визначає заходи щодо імплементації деяких положень розділів I-V і VII-XII Директиви 2006/112/ЄС.
ГЛАВА II
СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ
(РОЗДІЛ I ДИРЕКТИВИ 2006/112/ЄС)
Наведені нижче операції не призводять до придбання товарів в межах Співтовариства в розумінні пункту (b) статті 2(1) Директиви 2006/112/ЄС:
(a) передавання неоподатковуваною особою нового транспортного засобу при зміні місця проживання за умови, що звільнення, передбачене в пункті (a) статті 138(2) Директиви 2006/112/ЄС, не могло застосовуватися на момент постачання;
(b) повернення нового транспортного засобу неоподатковуваною особою державі-члену, з якої зазначений транспортний засіб був початково постачений їй із застосуванням звільнення, передбаченого в пункті (a) статті 138(2) Директиви 2006/112/ЄС.
Без обмеження пункту (b) першого параграфа статті 59(a) Директиви 2006/112/ЄС, надання наведених нижче послуг не оподатковується ПДВ, якщо надавач продемонструє, що місце надання, визначене відповідно до підсекцій 3 і 4 секції 4 глави V цього Регламенту, розташоване за межами Співтовариства:
(a) з 1 січня 2013 року - послуга, зазначена в першому підпараграфі статті 56(2) Директиви 2006/112/ЄС;
(b) з 1 січня 2015 року - послуги, зазначені в статті 58 Директиви 2006/112/ЄС;
(c) послуги, зазначені в статті 59 Директиви 2006/112/ЄС.
Оподатковувана особа, що має право не оподаткувати товари, придбані в межах Співтовариства, відповідно до статті 3 Директиви 2006/112/ЄС, зберігає це право, навіть якщо відповідно до статті 214(1)(d) або (e) зазначеної Директиви такій оподатковуваній особі був присвоєний ідентифікаційний номер платника ПДВ, за яким вона повинна здійснювати сплату ПДВ за отриманні послуги або за послуги, надані нею на території іншої держави-члена, за які ПДВ підлягає сплаті виключно отримувачем.
Однак, якщо така оподатковувана особа повідомляє свій ідентифікаційний номер платника ПДВ постачальнику у зв'язку з придбанням нею товарів у межах Співтовариства, вважають, що вона використала можливість, передбачену в статті 3(3) згаданої Директиви.
ГЛАВА III
ОПОДАТКОВУВАНІ ОСОБИ
(РОЗДІЛ III ДИРЕКТИВИ 2006/112/ЄС)
Європейську групу з економічних інтересів (ЄГЕІ), створену відповідно до Регламенту (ЄЕС) № 2137/85, що постачає товари або послуги за винагороду своїм членам або третім особам, вважають оподатковуваною особою в розумінні статті 9(1) Директиви 2006/112/ЄС.
ГЛАВА IV
ОПОДАТКОВУВАНІ ОПЕРАЦІЇ
(СТАТТІ 24-29 ДИРЕКТИВИ 2006/112/ЄС)
1. Ресторанні та кейтерингові послуги означають послуги, що полягають у постачанні приготованих або неприготованих страв або напоїв, або страв і напоїв, для споживання людиною, які супроводжуються достатніми допоміжними послугами для забезпечення безпосереднього вживання таких страв і напоїв. Постачання страв або напоїв, або страв і напоїв, є лише однією складовою цієї галузі, в якій переважає надання послуг. Ресторанні послуги - це надання зазначених послуг у приміщеннях надавача послуг, тоді як кейтерингові послуги - це надання зазначених послуг поза приміщеннями надавача.
2. Постачання приготованих або неприготованих страв або напоїв, або страв і напоїв, незалежно від того, чи включає воно транспортні послуги, не вважають ресторанними або кейтеринговими послугами в розумінні параграфа 1, якщо воно не включає будь-які інші допоміжні послуги.
1. Телекомунікаційні послуги в розумінні статті 24(2) Директиви 2006/112/ЄС, зокрема, охоплюють таке:
(a) послуги стаціонарного та мобільного телефонного зв'язку для передачі та комутації голосу, даних та відео, в тому числі телефонні послуги з компонентом візуалізації (послуги відеотелефону);
(b) послуги телефонного зв'язку, які надають через Інтернет, у тому числі протокол передачі голосу через Інтернет (VoIP);
(c) голосова пошта, очікування дзвінка, переадресація дзвінка, ідентифікація абонента, тристоронній дзвінок та інші послуги з управління дзвінками;
(g) доступ до мережі Інтернет, в тому числі до всесвітньої павутини;
(h) приватні мережеві з'єднання, що забезпечують телекомунікаційний зв'язок для виключного користування клієнта.
2. Телекомунікаційні послуги в розумінні статті 24(2) Директиви 2006/112/ЄС не охоплюють таке:
(a) послуги, що їх надають електронними засобами;
(b) послуги телевізійного мовлення та радіомовлення (далі - «мовлення»).
1. Послуги мовлення охоплюють послуги, що складаються з аудіо- та аудіовізуального контенту, такі як радіопередачі або телевізійні передачі, які надаються широкій громадськості через мережі зв'язку надавачем медіа-послуг під його редакторську відповідальність згідно з програмою передач для одночасного прослуховування або перегляду.
2. Параграф 1, зокрема, охоплює таке:
(a) радіопередачі або телевізійні передачі, що транслюються або ретранслюються через радіо- або телевізійну мережу;
(b) радіопрограми або телевізійні передачі, що розповсюджуються через Інтернет або схожу електронну мережу (IP-стрімінг), якщо вони передаються одночасно з трансляцією або ретрансляцією через радіомережу або телевізійну мережу.
3. Параграф 1 не охоплює таке:
(a) телекомунікаційні послуги;
(b) послуги, що їх надають електронними засобами;
(c) надання інформації щодо певних програм на вимогу;
(d) передачу прав на мовлення або трансляцію;
(e) оренду технічного обладнання або засобів прийому сигналів мовлення;
(f) радіопередачі або телевізійні передачі, що розповсюджуються через Інтернет або схожу електронну мережу (IP-стрімінг), крім випадків, якщо вони передаються одночасно з трансляцією або ретрансляцією через радіомережу або телевізійну мережу.
1. «Послуги, що їх надають електронними засобами», зазначені в Директиві 2006/112/ЄС, включають послуги, які надають через Інтернет або електронну мережу, характер яких зумовлює їх значну автоматизацію й мінімальне втручання людини та унеможливлює надання таких послуг за відсутності інформаційних технологій.
2. Параграф 1, зокрема, охоплює таке:
(a) постачання оцифрованих продуктів загалом, в тому числі програмного забезпечення, внесення змін до нього або його оновлення;
(b) послуги, що забезпечують або підтримують присутність компанії або персональну присутність в електронній мережі, такі як вебсайт або вебсторінка;
(c) послуги, що автоматично генеруються за допомогою комп'ютера через мережу Інтернет або електронну мережу, у відповідь на введення певних даних отримувачем;
(d) передання за плату права розміщувати товари або послуги для продажу на майданчику в мережі Інтернет, що функціонує як онлайновий ринок, на якому потенційні покупці вказують свої ціни за допомогою автоматизованої процедури та на якому сторони повідомляють про продаж в автоматично згенерованому комп'ютером електронному листі;
(e) пакети інтернет-послуг з інформаційними сервісами, в яких телекомунікаційний компонент є допоміжною та підпорядкованою частиною (тобто пакети, які включають не тільки доступ до мережі Інтернет, але й інші елементи, такі як сторінки контенту, що надають доступ до новин, прогнозу погоди або інформації про подорожі; ігрові майданчики; хостинг вебсайтів, доступ до онлайн-дебатів тощо);
(f) послуги, перелічені в додатку I.
3. Параграф 1 не охоплює таке:
(b) телекомунікаційні послуги;
(c) товари, щодо яких замовлення та його опрацювання здійснюються електронними засобами;
(d) диски CD-ROM, дискети та подібні матеріальні носії даних;
(e) друковані матеріали, такі як книги, бюлетені, газети або журнали;
(f) компакт-диски та аудіокасети;
(i) консультаційні послуги фахівців, таких як юристи і фінансові консультанти, які надаються клієнтам електронною поштою;
(j) викладацькі послуги, якщо зміст курсу передається викладачем через мережу Інтернет або електронну мережу (тобто через віддалений зв'язок);
(k) офлайнові послуги фізичного ремонту комп'ютерного обладнання;
(l) офлайнові послуги зберігання даних;
(m) рекламні послуги, зокрема, в газетах, на плакатах і на телебаченні;
(n) послуги телефонної служби технічної підтримки;
(o) викладацькі послуги, що включають заочне навчання, таке як поштові курси;
(p) стандартні послуги аукціоністів, що вимагають безпосередньої участі людини, незалежно від процедури здійснення ставок;
(t) квитки на культурні, мистецькі, спортивні, наукові, освітні або розважальні події, заброньовані онлайн;
(u) послуги з розміщення, винаймання автомобілів, ресторанні послуги, послуги пасажирського транспорту або схожі послуги, заброньовані онлайн.
Якщо оподатковувана особа лише здійснює збирання різних деталей машини, що їх всі разом було їй надано замовником, таку операцію вважають наданням послуг у розумінні статті 24(1) Директиви 2006/112/ЄС.
Продаж опціону, якщо такий продаж є операцією, що підпадає під дію пункту (f) статті 135(1) Директиви 2006/112/ЄС, вважають наданням послуг у розумінні статті 24(1) зазначеної Директиви. Таке надання послуг вважають відмінним від основних операцій, з якими пов'язана послуга.
1. Для цілей застосування статті 28 Директиви 2006/112/ЄС, якщо послуги, що їх надають електронними засобами, надаються через телекомунікаційну мережу, інтерфейс або портал, такий як торговельний майданчик для подання заявок, вважають, що оподатковувана особа, що бере участь в такому наданні послуг, діє від власного імені, але за дорученням надавача таких послуг, крім випадків, коли такий надавач вказаний оподаткованою особою безпосередньо як надавач і це відображено в положеннях договору між сторонами.
Надавача послуг, що їх надають електронними засобами, вважають вказаним оподатковуваною особою безпосередньо як надавача зазначених послуг у разі виконання таких умов:
(a) рахунок-фактура, виставлений або наданий кожною оподатковуваною особою, яка бере участь у наданні послуг, що їх надають електронними засобами, визначає такі послуги та їх надавача;
(b) рахунок або квитанція, виставлена або надана замовникові, визначає послуги, що їх надають електронними засобами, та їх надавача.
Для цілей цього параграфа, оподатковувана особа, яка уповноважує замовника здійснювати сплату або надання послуг, що їх надають електронними засобами, або визначає загальні умови такого надання, не має права вказувати іншу особу як безпосереднього надавача зазначених послуг.
2. Параграф 1 також застосовують у випадках, коли послуги телефонного зв'язку, що їх надають через Інтернет, в тому числі протокол передачі голосу через Інтернет (VoIP), надаються через телекомунікаційну мережу, інтерфейс або портал, такий як торговельний майданчик для подання заявок, і за таких самих умов, як зазначено в цьому параграфі.
3. Цю статтю не застосовують до оподатковуваної особи, яка здійснює лише опрацювання платежів за послуги, що їх надають електронними засобами, або телефонні послуги, що їх надають через Інтернет, в тому числі протокол передачі голосу через Інтернет (VoIP), і яка не бере участі в наданні цих послуг, що їх надають електронними засобами, або телефонних послуг.
ГЛАВА V
МІСЦЕ ЗДІЙСНЕННЯ ОПОДАТКОВУВАНИХ ОПЕРАЦІЙ
1. Для цілей застосування статей 44 і 45 Директиви 2006/112/ЄС, місцем ведення господарської діяльності оподатковуваної особи вважають місце виконання обов'язків головного офісу компанії.
2. Для визначення місця, зазначеного в параграфі 1, необхідно брати до уваги місце ухвалення важливих рішень стосовно загального управління діяльністю, юридичну адресу компанії та місце проведення зустрічей управлінського персоналу.
Якщо застосування зазначених критеріїв не дає змоги чітко визначити місце ведення господарської діяльності, перевагу надають місцю ухвалення важливих рішень стосовно загального управління діяльністю.
3. При визначенні місця ведення господарської діяльності оподатковуваної особи до уваги не беруть наявність поштової адреси.
1. Для цілей застосування статті 44 Директиви 2006/112/ЄС, «фіксований осідок» означає будь-який осідок, інший ніж місце ведення господарської діяльності, зазначене в статті 10 цього Регламенту, що характеризується достатнім рівнем постійності та належною структурою людських і технічних ресурсів для уможливлення отримання послуг, що їх надають, та користування ними для власних потреб.
2. Для цілей застосування зазначених нижче статей, «фіксований осідок» означає будь-який осідок, інший ніж місце ведення господарської діяльності, зазначене в статті 10 цього Регламенту, що характеризується достатнім рівнем постійності та належною структурою людських і технічних ресурсів для забезпечення можливості надання послуг:
(a) стаття 45 Директиви 2006/112/ЄС;
(b) з 1 січня 2013 року - другий підпараграф статті 56(2) Директиви 2006/112/ЄС;
(c) до 31 грудня 2014 року - стаття 58 Директиви 2006/112/ЄС;
(d) стаття 192a Директиви 2006/112/ЄС.
3. Сам факт наявності ідентифікаційного номера платника ПДВ не є достатнім, щоб вважати, що оподатковувана особа має фіксований осідок.
Для цілей застосування Директиви 2006/112/ЄС, «місцем постійного проживання» фізичної особи, незалежно від того, чи є вона оподатковуваною особою, вважають адресу, зазначену в реєстрі населення або подібному реєстрі, або адресу, про яку така особа повідомила відповідні податкові органи, крім випадків, якщо існують докази, що така адреса не відповідає дійсності.
Місцем, у якому фізична особа «зазвичай проживає» або «зазвичай перебуває», незалежно від того, чи є вона оподатковуваною особою, відповідно до Директиви 2006/112/ЄС вважають місце, в якому така фізична особа зазвичай мешкає у зв'язку з особистими та професійними зв'язками.
Якщо фізична особа має професійні зв'язки в країні, іншій ніж та, де вона має особисті зв'язки, або за відсутності професійних зв'язків, місце звичайного проживання визначають за особистими зв'язками, які демонструють тісний зв'язок між фізичною особою та місцем, де вона мешкає.
Місцем, у якому неоподатковувана юридична особа має осідок, як зазначено в першому підпараграфі статті 56(2) і статей 58 і 59 Директиви 2006/112/ЄС, вважають:
(a) місце виконання функцій головного офісу компанії; або
(b) місце ведення будь-якої іншої господарської діяльності, що характеризується достатнім рівнем постійності та належною структурою людських і технічних ресурсів для уможливлення отримання послуг, що їх надають, та користування ними для власних потреб.
Для цілей застосування Директиви 2006/112/ЄС, зазначене нижче вважають «нерухомим майном»:
(a) будь-яку конкретну частину землі, все, що розташоване на її поверхні й під її поверхнею, щодо чого можливе набуття права власності і користування;
(b) будь-яку будівлю або споруду, розташовану на землі або в землі, вище або нижче рівня моря, що не може бути легко розібрана або переміщена;
(c) будь-який елемент, який був встановлений і який є невід'ємною частиною будівлі або споруди, без якого така будівля або споруда не буде повною, такий як двері, вікна, дахи, сходи та ліфти;
(d) будь-який стаціонарний елемент, обладнання чи механізм будівлі або споруди, що не може бути переміщений без руйнування або зміни будівлі або споруди.
СЕКЦІЯ 2
Місце постачання товарів
(Статті 31-39 Директиви 2006/112/ЄС)
У разі перевищення протягом календарного року граничного значення, застосовного державою-членом відповідно до статті 34 Директиви 2006/112/ЄС, стаття 33 зазначеної Директиви не змінює місце постачань товарів, окрім продуктів, що оподатковуються акцизними зборами, здійснених протягом того самого календарного року до перевищення граничного значення, застосовного державою-членом за поточний календарний рік, за умови виконання таких умов:
(a) постачальник не використав можливість, передбачену в статті 34(4) зазначеної Директиви;
(b) вартість його постачань товарів не перевищувала граничне значення протягом попереднього календарного року.
Однак, стаття 33 Директиви 2006/112/ЄС змінює місце зазначених нижче постачань до держави-члена, в якій закінчується відправлення або перевезення товарів:
(a) постачання товарів, щодо яких граничне значення, застосовне державою-членом протягом календарного року, іншого ніж поточний рік, було перевищено протягом того самого календарного року;
(b) будь-яких додаткових постачань товарів у межах такої держави-члена в відповідному календарному році;
(c) постачань товарів у межах такої держави-члена протягом календарного року, наступного після календарного року, в якому відбулася подія, зазначена в пункті (a).
Ділянку пасажирського перевезення, яке здійснюють в межах Співтовариства, зазначену в статті 37 Директиви 2006/112/ЄС, визначають відстанню, яку подолав транспортний засіб, а не відстанню, яку подолав кожний пасажир.
СЕКЦІЯ 3
Місце придбання товарів у межах Співтовариства
(Статті 40, 41 і 42 Директиви 2006/112/ЄС)
У разі здійснення придбання товарів у межах Співтовариства в розумінні статті 20 Директиви 2006/112/ЄС, держава-член, у якій закінчується відправлення або перевезення товарів, повинна виконувати свої повноваження щодо оподаткування незалежно від режиму оподаткування ПДВ, що застосовується до операцій у державі-члені, в якій розпочалося відправлення або перевезення.
Будь-які запити постачальника товарів щодо виправлень ПДВ, який він вказав у рахунку-фактурі та про який він повідомив державу-член, в якій розпочалося відправлення або перевезення товарів, держава-член розглядає відповідно до власних внутрішніх правил.
СЕКЦІЯ 4
Місце надання послуг
(Статті 43-59 Директиви 2006/112/ЄС)
1. Якщо місце надання послуг залежить від того, чи є замовник оподатковуваною або неоподатковуваною особою, статус замовника визначають на основі статей 9-13 і статті 43 Директиви 2006/112/ЄС.
2. Неоподатковувану юридичну особу, яку ідентифікують або яка повинна бути ідентифікована для цілей ПДВ відповідно до пункту (b) статті 214(1) Директиви 2006/112/ЄС, оскільки придбання нею товарів у межах Співтовариства оподатковується ПДВ, або оскільки вона використала можливість оподаткування ПДВ таких операцій, вважають оподатковуваною особою в розумінні статті 43 зазначеної Директиви.
1. За відсутності інформації про протилежне, надавач може вважати замовника, що має осідок у Співтоваристві, оподатковуваною особою:
(a) якщо замовник надав йому про свій ідентифікаційний номер платника ПДВ і надавач отримав підтвердження дійсності такого ідентифікаційного номера, відповідного імені та адреси згідно зі статтею 31 Регламенту Ради (ЄС) № 904/2010 від 7 жовтня 2010 року про адміністративну співпрацю та боротьбу з шахрайством у сфері податку на додану вартість (1);
(b) якщо замовник ще не отримав ідентифікаційний номер платника ПДВ, але повідомив надавача про подання заявки на його отримання, і надавач отримує будь-який інший доказ, який підтверджує, що замовник є оподатковуваною особою або неоподатковуваною юридичною особою, яка повинна бути ідентифікована для цілей ПДВ, і здійснює перевірку точності інформації, яку надано замовником, в розумному обсязі за допомогою засобів контролю, які зазвичай використовуються у господарській діяльності, таких як перевірка тотожності особи або перевірка платежу.
2. За відсутності інформації про протилежне, надавач може вважати замовника, що має осідок у Співтоваристві, неоподатковуваною особою, якщо він може продемонструвати, що замовник не надав йому свій ідентифікаційний номер платника ПДВ.
Однак, незалежно від інформації про протилежне, надавач телекомунікаційних послуг, послуг мовлення або послуг, що їх надають електронними засобами, може вважати замовника, що має осідок у Співтоваристві, неоподатковуваною особою доти, доки такий замовник не надасть йому свій ідентифікаційний номер платника ПДВ.
3. За відсутності інформації про протилежне, надавач може вважати замовника, що має осідок за межами Співтовариства, оподатковуваною особою:
(a) якщо він отримає від замовника сертифікат, виданий компетентними податковими органами замовника, який засвідчує ведення господарської діяльності замовником та який дає йому змогу отримати відшкодування ПДВ згідно з Директивою Ради 86/560/ЄЕС від 17 листопада 1986 року про гармонізацію систем права держав-членів стосовно податків з обороту - Правила відшкодування податку на додану вартість оподатковуваними особами, що не мають осідку на території Співтовариства (2);
(b) якщо замовник не має такого сертифіката, а надавач має номер платника ПДВ, або подібний номер, присвоєний замовникові країною реєстрації, що використовується для визначення видів господарської діяльності, або будь-який інший доказ, який демонструє, що замовник є оподатковуваною особою, і якщо надавач здійснює перевірку точності інформації, яку надано замовником, в розумному обсязі за допомогою засобів контролю, які зазвичай використовуються у господарській діяльності, таких як перевірка тотожності особи або перевірка платежу.
Підсекція 2
Становище замовника
Для цілей застосування правил щодо місця надання послуг, встановлених у статтях 44 і 45 Директиви 2006/112/ЄС, оподатковувану особу або неоподатковувану юридичну особу, що її вважають оподатковуваною особою, яка отримує послуги виключно для приватних цілей, вважають неоподатковуваною особою.
За відсутності інформації про протилежне, такої як інформація про характер послуг, які надають, надавач може вважати, що послуги надаються для цілей господарської діяльності замовника, якщо замовник вказав свій ідентифікаційний номер платника для такої операції.
Якщо одна й та сама послуга призначена як для приватних цілей, в тому числі для цілей персоналу замовника, так і для цілей господарської діяльності, на надання такої послуги поширюється виключно дія статті 44 Директиви 2006/112/ЄС за умови відсутності недобросовісної практики.
Підсекція 3
Місце розташування замовника
Якщо на надання послуг оподатковуваній особі або неоподатковуваній юридичній особі, що її вважають оподатковуваною особою, поширюється дія статті 44 Директиви 2006/112/ЄС, і якщо така оподатковувана особа має осідок в одній країні або, за відсутності місця ведення господарської діяльності або фіксованого осідку, постійно проживає або зазвичай перебуває в одній країні, таке надання послуг повинно оподатковуватися в такій країні.
Надавач послуг визначає таке місце на основі інформації, отриманої від замовника, та перевіряє отриману інформацію за допомогою засобів контролю, які зазвичай використовуються у господарській діяльності, таких як перевірка тотожності особи або перевірка платежу.
Інформація може включати ідентифікаційний номер платника ПДВ, присвоєний державою-членом, в якій замовник має осідок.
Якщо на надання послуг оподатковуваній особі або неоподатковуваній юридичній особі, що її вважають оподатковуваною особою, поширюється дія статті 44 Директиви 2006/112/ЄС, і якщо така оподатковувана особа має осідок більш ніж в одній країні, таке надання оподатковується в країні, в якій така оподатковувана особа веде господарську діяльність.
Однак якщо таку послугу надають фіксованому осідку оподатковуваної особи, розташованому в місці, іншому ніж місце ведення нею господарської діяльності, таке надання повинно оподатковуватися в місці розташування фіксованого осідку, що отримує послугу і користується нею для власних потреб.
Якщо оподатковувана особа не має місця ведення господарської діяльності або фіксованого осідку, надання повинно оподатковуватися в місці, в якому вона постійно проживає або зазвичай перебуває.
1. Щоб визначити фіксований осідок замовника, якому надаються послуги, надавач повинен визначити характер і цілі послуг, що надаються.
Якщо характер і цілі послуги, що надається, не дають йому змоги визначити фіксований осідок, якому надається послуга, під час ідентифікації фіксованого осідку надавач повинен звертати особливу увагу на те, чи визначає договір, бланк замовлення та ідентифікаційний номер платника ПДВ, присвоєний державою-членом замовника та наданий йому замовником, фіксований осідок як замовника відповідної послуги, і чи є фіксований осідок особою, що здійснює оплату послуги.
Якщо фіксований осідок замовника, якому надається послуга, не може бути визначений відповідно до першого і другого підпараграфів цього параграфа, або якщо послуги, на які поширюється дія статті 44 Директиви 2006/112/ЄС, надаються оподатковуваній особі за договором, що передбачає надання однієї або декількох послуг, якими користуються в спосіб, який неможливо визначити або виміряти, надавач може законно вважати, що такі послуги надані в місці ведення господарської діяльності замовника.
2. Застосування цієї статті не обмежує обов'язків замовника.
1. 3 1 січня 2013 року, якщо відповідно до першого підпараграфа статті 56(2) Директиви 2006/112/ЄС, надання послуг оподатковується в місці, в якому замовник має осідок або, за відсутності осідку, постійно проживає або зазвичай перебуває, надавач повинен визначити таке місце на основі фактичної інформації, наданої замовником, і перевірити надану інформацію за допомогою засобів контролю, які зазвичай використовуються у господарській діяльності, таких як перевірка тотожності особи або перевірка платежу.
2. Якщо, відповідно до статей 58 і 59 Директиви 2006/112/ЄС, надання послуг оподатковується в місці, в якому замовник має осідок або, за відсутності осідку, постійно проживає або зазвичай перебуває, надавач повинен визначити таке місце на основі фактичної інформації, що її надано замовником, і перевірити надану інформацію за допомогою засобів контролю, які зазвичай використовуються у господарській діяльності, таких як перевірка тотожності особи або перевірка платежу.
Якщо послуги, на які поширюється дія першого підпараграфа статті 56(2) і статей 58 і 59 Директиви 2006/112/ЄС, надаються неоподатковуваній особі, що має осідок більш ніж в одній країні, або постійно проживає в одній країні, а зазвичай перебуває в іншій країні, пріоритет повинен надаватися:
(a) для неоподатковуваної юридичної особи - місцю, зазначеному в пункті (a) статті 13a цього Регламенту, крім випадків, коли існують докази, що відповідною послугою користуються в осідку, згаданому в пункті (b) зазначеної статті;
(b) для фізичної особи - місцю, в якому вона зазвичай перебуває, крім випадків, коли існують докази користування послугою в місці за місцем постійного проживання.
Підсекція 3a
Припущення щодо місця розташування замовника
1. Для цілей застосування статей 44, 58 і 59а Директиви 2006/112/ЄС, якщо надавач телекомунікаційних послуг, послуг мовлення або послуг, що їх надають електронними засобами, надає такі послуги в місці, такому як телефонна будка, телефонний кіоск, вай-фай точка, інтернет-кафе, ресторан, рецепція готелю, де необхідна фізична присутність отримувача послуги для отримання послуги надавача, припускають, що замовник має осідок, постійно проживає або зазвичай перебуває за таким місцем розташування, та що послугою користуються та її отримують у такому місці.
2. Якщо місце, зазначене у параграфі 1 цієї статті, розташоване на борту морського судна, повітряного судна або в потягу під час здійснення операції пасажирського перевезення в межах Співтовариства відповідно до статей 37 і 57 Директиви 2006/112/ЄС, країною місця розташування є країна початку пасажирського перевезення.
Для цілей застосування статті 58 Директиви 2006/112/ЄС, якщо телекомунікаційні послуги, послуги мовлення або послуги, що їх надають електронними засобами, надаються неоподатковуваною особою:
(a) через його лінію стаціонарного зв'язку - припускають, що замовник має осідок, постійно проживає або зазвичай перебуває в місці встановлення лінії стаціонарного зв'язку;
(b) через мобільні мережі - припускають, що місцем, у якому замовник має осідок, постійно проживає або зазвичай перебуває, є країна, яку ідентифікують за мобільним кодом країни СІМ-картки, яка використовується під час отримання таких послуг;
(c) якщо надання відповідних послуг потребує використання декодера або подібного пристрою або картки доступу, а лінія стаціонарного зв'язку не використовується, припускають, що замовник має осідок, постійно проживає або зазвичай перебуває в місці, в якому такий декодер або подібний пристрій розташований, або якщо таке місце невідоме, то в місці, до якого надіслано картку доступу для її використання;
(d) за обставин, інших ніж обставини, зазначені в статті 24a та в пунктах (a), (b) і (c) цієї статті, припускають, що замовник має осідок, постійно проживає або зазвичай перебуває в місці, визначеному як таке надавачем на підставі двох несуперечливих доказів відповідно до статті 24f цього Регламенту.
Без обмеження пункту (d) першого параграфа, для послуг, які підпадають під дію цього пункту, якщо загальна вартість постачання таких послуг без урахування ПДВ, що їх надає оподатковувана особа з місця ведення господарської діяльності або фіксованого осідку в державі-члені, не перевищує в поточному та попередньому календарному році 100000 євро або еквівалентну суму в національній валюті, припускають, що замовник має осідок, постійно проживає або зазвичай перебуває в місці, визначеному як таке надавачем на підставі одного доказу, наданого особою, іншою ніж надавач або замовник, яка бере участь у наданні послуг відповідно до пунктів (a)-(e) статті 24f.
Якщо протягом календарного року граничне значення, вказане в другому параграфі, перевищено, зазначений параграф не застосовують з моменту перевищення до моменту виконання умов, передбачених зазначеним параграфом.
Відповідну еквівалентну суму в національній валюті розраховують шляхом застосування обмінного курсу, опублікованого Європейським Центральним Банком на дату ухвалення Імплементаційного Регламенту Ради (ЄС) 2017/2459 (3).
Для цілей застосування статті 56(2) Директиви 2006/112/ЄС, якщо винаймання транспортного засобу, інше ніж короткострокове винаймання, здійснюється неоподатковуваною особою, припускають, що замовник має осідок, постійно проживає або зазвичай перебуває в місці, визначеному як таке надавачем на підставі двох несуперечливих доказів відповідно до статті 24е цього Регламенту.
Підсекція 3b
Відхилення припущень
1. Якщо надавач надає послугу, що міститься в переліку в статті 58 Директиви 2006/112/ЄС, він може відхилити припущення, вказані в статті 24а або в пункті (a), (b) або (c) статті 24b цього Регламенту, на підставі трьох несуперечливих доказів, які вказують на те, що замовник має осідок, постійно проживає або зазвичай перебуває в іншому місці.
2. Податковий орган може відхилити припущення, зроблені відповідно до статей 24a, 24b або 24c, за наявності ознак їх неналежного застосування або зловживання ними з боку надавача.
Підсекція 3c
Докази для визначення місця розташування замовника та відхилення припущень
Для цілей застосування правил статті 56(2) Директиви 2006/112/ЄС і виконання вимог статті 24с цього Регламенту, доказом слугує, зокрема, таке:
(a) платіжна адреса замовника;
(b) банківські реквізити, такі як місце ведення банківського рахунку, використаного для розрахунку, або платіжна адреса замовника, що зберігається у такому банку;
(c) реєстраційні дані транспортного засобу, винайнятого замовником, якщо такий транспортний засіб повинен бути зареєстрований у місці його використання, або інша подібна інформація;
(d) інша комерційно важлива інформація.
Для цілей застосування правил статті 58 Директиви 2006/112/ЄС і виконання вимог пункту (d) статті 24b або статті 24d(1) цього Регламенту, доказом слугує, зокрема, таке:
(a) платіжна адреса замовника;
(b) адреса інтернет-протоколу (IP адреса) пристрою, що використовується замовником, або інший метод геолокації;
(c) банківські реквізити, такі як місце ведення банківського рахунку, використаного для розрахунку, або платіжна адреса замовника, що зберігається у такому банку;
(d) мобільний код країни за міжнародним ідентифікатором абонента мобільного зв'язку (IMSI), що зберігається на карті модуля ідентифікації абонента (сім-карті), яку використовує замовник;
(e) розташування лінії стаціонарного зв'язку замовника, за допомогою якої йому надається послуга;
(f) інша комерційно важлива інформація.
Підсекція 4
Загальні положення щодо визначення статусу, становища та місця розташування замовника
Для цілей застосування правил, що регулюють місце надання послуг, до уваги повинні братися лише обставини, які мали місце на момент настання факту виникнення податкового зобов'язання. Будь-які подальші зміни щодо застосування отриманої послуги не повинні впливати на визначення місця надання, за умови відсутності недобросовісної практики.
Підсекція 5
Надання послуг, що регулюється загальними правилами
На операцію, в рамках якої орган надає оподатковуваній особі права трансляції футбольних матчів, поширюється дія статті 44 Директиви 2006/112/ЄС.
На надання послуг, що полягають в поданні заявок на або отриманні відшкодування ПДВ відповідно до Директиви Ради 2008/9/ЄС від 12 лютого 2008 року про встановлення детальних правил для відшкодування податку на додану вартість, передбаченого в Директиві 2006/112/ЄС, оподатковуваним особам, що не мають осідку в державі-члені відшкодування, але мають осідок в іншій- державі-члені (4), поширюється дія статті 44 Директиви 2006/112/ЄС.
На надання послуг з організації поховання, якщо такі послуги становлять єдину послугу, поширюється дія статей 44 і 45 Директиви 2006/112/ЄС.
Без обмеження статті 41 цього Регламенту, на надання послуг перекладу текстів поширюється дія статей 44 і 45 Директиви 2006/112/ЄС.
Підсекція 6
Надання послуг посередниками
Надання послуг посередниками відповідно до статті 46 Директиви 2006/112/ЄС охоплює послуги посередників, які діють від імені та за дорученням отримувача замовленої послуги, а також послуги, що їх надають посередники, які діють від імені та за дорученням надавача замовлених послуг.
На надання послуг посередників, які діють від імені та за дорученням іншої особи, що полягають у посередництві в розміщенні в готельному секторі або в секторах з подібними функціями, поширюється дія:
(a) статті 44 Директиви 2006/112/ЄС, якщо отримувачем послуг є оподатковувана особа, що діє як така, або неоподатковувана юридична особа, яка вважається оподатковуваною особою;
(b) статті 46 зазначеної Директиви, якщо отримувачем послуг є неоподатковувана особа.
Підсекція 6a
Надання послуг, пов'язаних із нерухомим майном
1. Послуги, пов'язані з нерухомим майном, як зазначено в статті 47 Директиви 2006/112/ЄС, включають винятково послуги, які мають достатній прямий зв'язок із таким майном. Послуги вважають такими, які мають достатній прямий зв'язок із нерухомим майном, у таких випадках:
(a) якщо послуги є похідними від нерухомого майна і таке майно є головним або ключовим складовим елементом послуги, що надається;
(b) якщо вони надаються стосовного нерухомого майна або спрямовані на нього, і їх об'єктом є фізична зміна такого майна або зміна його юридичного статусу.
2. Параграф 1, зокрема, охоплює таке:
(a) складання планів споруди або її частин, що призначені для певної земельної ділянки, незалежно від того, чи зведено споруду;
(b) здійснення нагляду на місці або надання послуг охорони;
(c) будівництво споруди на землі, а також роботи з будівництва та знесення, що проводяться на споруді або її частинах;
(d) будівництво постійних споруд на землі, а також роботи з будівництва та знесення, що проводяться на постійних спорудах, таких як трубопровідні системи для газу, води, каналізації та інші системи;
(e) земельні роботи, в тому числі сільськогосподарські послуги, такі як обробка ґрунту, сівба, полив або удобрювання;
(f) дослідження й оцінювання ризиків та цілісності нерухомого майна;
(g) оцінювання вартості нерухомого майна, в тому числі якщо така послуга є необхідною для цілей страхування, оцінювання вартості заставного майна для отримання позики або для оцінювання ризиків і збитків у спорах;
(h) надання нерухомого майна в лізинг або в оренду, інше ніж надання, зазначене в пункті (c) параграфа 3, в тому числі зберігання товарів, щодо яких виокремлюється певна частина майна для виключного користування замовником;
(i) розміщення в готельному секторі або в секторах з подібними функціями, таких як табори для відпочинку або зони відпочинку, облаштованих для використання як кемпінги, в тому числі право перебування в певному місці, що виникає внаслідок переходу права спільного користування (таймшер), та інші права;
(j) присвоєння або передача прав, інших ніж ті, на які поширюється дія пунктів (h) і (i), щодо використання всього нерухомого майна або його частини, в тому числі ліцензії на використання частини майна, як-от надання права на рибальство чи мисливство або надання доступу до кімнат відпочинку в аеропортах, або використання інфраструктури, такої як мости або тунелі, за що стягується збір;
(k) технічне обслуговування, реконструкція та ремонт споруди або її частин, в тому числі прибирання, плиткування, шпалерування і паркетування;
(l) технічне обслуговування, реконструкція та ремонт постійних споруд, таких як трубопровідні системи для газу, води, каналізації та подібні;
(m) встановлення або монтаж техніки або обладнання, що їх кваліфікують як нерухоме майно після встановлення або монтажу;
(n) технічне обслуговування та ремонт, інспектування та нагляд за технікою або обладнанням, що їх кваліфікують як нерухоме майно;
(o) управління майном, інше ніж управління портфелем інвестицій у нерухоме майно, зазначене в пункті (g) параграфа 3, що складається з управління комерційним, промисловим або житловим нерухомим майном від імені або за дорученням власника зазначеного майна;
(p) послуги посередників щодо продажу нерухомого майна, надання нерухомого майна в оренду або лізинг, встановлення або передачі прав на певні часток у нерухомому майні або речових прав на нерухоме майно (незважаючи на те, чи вважається зазначене майно матеріальним майном), інші ніж послуги посередників, зазначені в пункті (d) параграфа 3;
(q) юридичні послуги, що стосуються передачі права на нерухоме майно, встановлення або передачі прав на певні частки у нерухомому майні або речових прав на нерухоме майно (незважаючи на те, чи вважається зазначене майно матеріальним майном), такі як нотаріальна робота або укладення договору про продаж або придбання нерухомого майна, навіть якщо основну операцію, що її наслідком є зміна юридичного статусу зазначеного майна, не здійснено.
3. Параграф 1 не охоплює таке:
(a) складання планів споруди або її частин, що не призначені для певної земельної ділянки;
(b) зберігання товарів у нерухомому майні, якщо не виокремлено певної частина нерухомого майна для виключного користування замовником;
(c) надання рекламних послуг, навіть якщо вони включають використання нерухомого майна;
(d) послуги посередників щодо розміщення в готельному секторі або в секторах з подібною функцією, таких як табори для відпочинку або зони відпочинку, облаштованих для використання як кемпінги, якщо посередник діє від імені та за дорученням іншої особи;
(e) надання стенду на ярмарку або місця на виставці разом із наданням інших пов'язаних послуг для демонстрації експонентом товарів, таких як оформлення стенду, перевезення та зберігання товарів, надання техніки, прокладання кабелів, страхування та реклама;
(f) встановлення або монтаж, технічне обслуговування та ремонт, інспектування або нагляд за технікою та обладнанням, що не є частиною нерухомого майна і не стає нею;
(g) управління портфелем інвестицій у нерухоме майно;
(h) юридичні послуги, інші ніж послуги, зазначені в пункті (q) параграфа 2, пов'язані з договорами, в тому числі поради щодо умов укладання договорів про передачу нерухомого майна, або щодо виконання таких договорів, або для доказу існування таких договорів, якщо зазначені послуги не пов'язані виключно з передачею права власності на нерухоме майно.
Якщо обладнання надається замовникові виключно для цілей виконання робіт із нерухомим майном, таку операцію вважають виключно наданням послуг, пов'язаних із нерухомим майном, якщо надавач несе відповідальність за здійснення відповідних робіт.
Якщо надавач надає замовнику обладнання, а також достатній персоналом для його функціонування з метою виконання робіт, вважають, що він несе відповідальність за виконання таких робіт. Припущення щодо відповідальності надавача за виконання робіт може бути відхилене будь-якими відповідними фактичними та юридичними засобами.
Для цілей визначення місця надання оподатковуваною особою, яка діє від свого імені, телекомунікаційних послуг, послуг мовлення або послуг, що їх надають електронними засобами, разом із послугами з розміщення в готельному секторі або в секторах з подібними функціями, таких як табори відпочинку або зони відпочинку, облаштованих для використання як кемпінги, зазначені послуги вважають такими, що надаються у таких місцях.
Підсекція 7
Надання послуг у сфері культури, мистецтва, спорту, науки, освіти, розваг та подібних послуг
1. Послуги, пов'язані з допуском до культурних, мистецьких, спортивних, наукових, освітніх, розважальних або подібних заходів, зазначені в статті 53 Директиви 2006/112/ЄС, включають надання послуг, істотними характеристиками яких є надання допуску на захід в обмін на квиток або оплату, в тому числі оплату у вигляді підписки, сезонного квитка або періодичного внеску.
2. Параграф 1 застосовують, зокрема, до:
(a) права допуску на шоу, театральні вистави, циркові вистави, ярмарки, парки розваг, концерти, виставки та інші подібні культурні заходи;
(b) права допуску на спортивні заходи, такі як матчі та змагання;
(c) права допуску на освітні та наукові заходи, такі як конференції та семінари.
3. Параграф 1 не застосовують до використання приміщень, таких як гімнастичні зали, в обмін на оплату.
Допоміжні послуги, зазначені в статті 53 Директиви 2006/112/ЄС, включають послуги, безпосередньо пов'язані з правом допуску на культурні, мистецькі, наукові, освітні, розважальні або подібні заходи, що їх надають окремо за плату особам, які відвідують захід.
Зазначені допоміжні послуги включають, зокрема, користування гардеробними кімнатами або санітарними приміщеннями, але не включають власне надання посередниками послуг, пов'язаних із продажем квитків.
На надання послуг з продажу квитків, що надають доступ на культурний, мистецький, спортивний, науковий, освітній, розважальний або подібний захід через посередника, що діє від свого імені, але за дорученням організатора, або оподатковуваною особою, іншою ніж організатор, що діє від свого імені, поширюється дія статей 53 і 54(1) Директиви 2006/112/ЄС.
Підсекція 8
Надання допоміжних послуг із перевезення, послуг із оцінювання рухомого майна та виконання пов'язаних із ним робіт
Окрім випадків, коли товари після монтажу стають частиною нерухомого майна, місцем надання послуг неоподатковуваній особі, що передбачає виключно здійснення монтажу оподатковуваною особою різних деталей машини, що їх усі разом було їй надано її замовником, визначають відповідно до статті 54 Директиви 2006/112/ЄС.
Підсекція 9
Надання ресторанних та кейтерингових послуг на борту транспортних засобів
Ділянку пасажирського перевезення, яке здійснюють в межах Співтовариства, відповідно до статті 57 Директиви 2006/112/ЄС, визначають відстанню, яку подолав транспортний засіб, а не відстанню, яку подолав кожний пасажир.
До надання ресторанних або кейтерингових послуг на ділянці пасажирського перевезення, яке здійснюють в межах Співтовариства, застосовують статтю 57 Директиви 2006/112/ЄС.
До надання ресторанних або кейтерингових послуг поза ділянкою пасажирського перевезення, але на території держави-члена або третьої країни чи третьої території, застосовують статтю 55 зазначеної Директиви.
Місце надання ресторанних або кейтерингових послуг, яке здійснюють в межах Співтовариства частково на ділянці пасажирського перевезення в межах Співтовариства, а частково поза такою ділянкою, але на території держави-члена, визначають у повному обсязі відповідно до правил визначення місця надання послуг, застосовних на момент початку надання ресторанної або кейтерингової послуги.
Підсекція 10
Винаймання транспортних засобів
1. «Транспортні засоби», відповідно до статті 56 і пункту (g) першого параграфа статті 59 Директиви 2006/112/ЄС, включають механічні або немеханічні засоби пересування, інше обладнання та пристрої, призначені для перевезення осіб або предметів з одного місця до іншого, які урухомлюються транспортними засобами шляхом тягнення або штовхання, та які зазвичай спроектовані для використання та фактично здатні до використання з метою перевезення.
2. Транспортні засоби, зазначені в параграфі 1, включають, зокрема, такі:
(a) наземні транспортні засоби, такі як автомобілі, мотоцикли, велосипеди, мотоцикли з коляскою та фургони;
(f) транспортні засоби, спеціально призначені для перевезення хворих чи поранених осіб;
(g) сільськогосподарські трактори та інша сільськогосподарська техніка;
(h) візки для інвалідів з механічним або електронним керуванням.
3. Засоби пересування, які постійно перебувають у стані, що унеможливлює їх рух, і контейнери не вважають транспортними засобами в розумінні параграфа 1.
1. Для цілей застосування статті 56 Директиви 2006/112/ЄС, тривалість безперервного володіння або використання транспортного засобу, що є предметом винаймання, визначають на основі договору між залученими сторонами.
Договір слугує припущенням, яке може бути відхилене будь-якими фактичними та юридичними засобами, для встановлення фактичної тривалості безперервного володіння або використання.
Факт перевищення договірного періоду короткострокового винаймання в розумінні статті 56 Директиви 2006/112/ЄС у зв'язку з форс-мажорними обставинами не впливає на визначення тривалості безперервного володіння або використання транспортного засобу.
2. Якщо винаймання того самого транспортного засобу охоплено послідовними договорами між тими самими сторонами, його тривалість дорівнює тривалості безперервного володіння або використання транспортного засобу, передбаченої договорами в цілому.
Для цілей застосування першого підпараграфа, договір і його продовження вважають послідовними договорами.
Однак, до уваги не беруть тривалість короткострокового договору винаймання або договорів, які передують договору, що його вважають довгостроковим договором винаймання, за умови відсутності недобросовісної практики.
3. За умови відсутності недобросовісної практики, послідовні договори між тими самими сторонами щодо різних транспортних засобів не вважають послідовними договорами для цілей параграфа 2.
Місцем фактичного передання транспортного засобу в розпорядження замовника відповідно до статті 56(1) Директиви 2006/112/ЄС вважають місце, в якому замовник або третя сторона, що діє від його імені, набуває його у фактичне володіння.
Підсекція 11
Надання послуг неоподатковуваним особам за межами Співтовариства
На надання послуг перекладу текстів неоподатковуваній особі, що має осідок за межами Співтовариства, поширюється дія пункту (c) першого параграфа статті 59 Директиви 2006/112/ЄС.
ГЛАВА VI
БАЗА ОПОДАТКУВАННЯ
(РОЗДІЛ VII ДИРЕКТИВИ 2006/112/ЄС)
Якщо постачальник товарів або надавач послуг у якості умови приймання платежів кредитною або дебетовою карткою вимагає від замовника сплати певної суми йому або іншому підприємству, і якщо тип платежу не впливає на загальну суму, що її має сплатити замовник, така сума є невід'ємною частиною оподатковуваної суми за постачання товарів і надання послуг відповідно до статей 73-80 Директиви 2006/112/ЄС.
«Надання послуг розміщення в будинках відпочинку», відповідно до пункту 12 додатка III до Директиви 2006/112/ЄС, включає оренду тентів, фургонів або мобільних помешкань, встановлених у кемпінгах, що їх використовують як житло.
ГЛАВА VIII
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ОПОДАТКУВАННЯ
СЕКЦІЯ 1
Звільнення від оподаткування деяких видів діяльності в суспільних інтересах
(Статті 132, 133 і 134 Директиви 2006/112/ЄС)
Послуги з професійної підготовки або перепідготовки, які надають відповідно до умов, встановлених у пункті (i) статті 132(1) Директиви 2006/112/ЄС, включають навчання, що безпосередньо стосується торгівлі або професії, а також будь-яке навчання, спрямоване на отримання або підвищення знань для професійних цілей. Тривалість курсу професійної підготовки або перепідготовки не має значення для цієї мети.
СЕКЦІЯ 2
Звільнення від оподаткування інших видів діяльності
(Статті 135, 136 і 137 Директиви 2006/112/ЄС)
Звільнення, зазначені в пункті (e) статті 135(1) Директиви 2006/112/ЄС, не застосовують до платинових зливків.
СЕКЦІЯ 2A
Звільнення від оподаткування операцій у межах Співтовариства
(Статті 138-142 Директиви 2006/112/ЄС)
1. Для цілей застосування звільнень від оподаткування, встановлених у статті 138 Директиви 2006/112/ЄС, припускають, що товари були відправлені або перевезені з держави-члена до місця призначення за межами її території, але в межах Співтовариства, в будь-якому з таких випадків:
(a) продавець вказує, що товари були відправлені або перевезені ним або третьою стороною за його дорученням, або продавець має принаймні два несуперечливих докази, зазначені в пункті (a) параграфа 3, що їх було надано двома різними, незалежними одна від одної сторонами - продавцем і набувачем, або продавець має будь-які документи, зазначені в пункті (a) параграфа 3, разом із будь-яким несуперечливим доказом, зазначеним у пункті (b) параграфа 3, який підтверджує відправлення або перевезення, що їх було надано двома різними, незалежними одна від одної сторонами - продавцем і набувачем;
(b) продавець має у розпорядженні таке:
(i) письмову заяву від набувача, в якій вказано, що товари були відправленій або перевезені набувачем, або третьою стороною від імені набувача, та в якій вказується держава-член призначення товарів. У такій письмовій заяві зазначається: дата видачі; найменування та адреса набувача; кількість та характер товару; дата та місце прибуття товару; в разі постачання транспортних засобів - ідентифікаційні номери транспортних засобів; ідентифікаційні дані особи, яка приймає товар за дорученням набувача; та
(ii) принаймні два несуперечливих докази, зазначені в пункті (a) параграфа 3, що їх було надано двома різними, незалежними одна від одної сторонами - продавцем і набувачем, або будь-який доказ, зазначений у пункті (a) параграфа 3, разом із будь-яким не суперечливим доказом, зазначеним у пункті (b) параграфа 3, який підтверджує відправлення або перевезення, що їх було надано двома різними, незалежними одна від одної сторонами - продавцем і набувачем.
Набувач повинен надати продавцю письмову заяву, зазначену в пункті (b)(i), до десятого дня місяця, що настає після постачання.
2. Податковий орган може відхилити припущення, зроблене відповідно до параграфа 1.
3. Для цілей параграфа 1, доказом відправлення або перевезення вважають таке:
(a) документи, що стосуються відправлення або перевезення товарів, такі як підписана накладна або товарно-транспортна накладна, коносамент, рахунок-фактура на авіаперевезення або рахунок-фактура від перевізника товарів;
(i) страховий поліс щодо відправлення або перевезення товарів, або банківські документи, що підтверджують оплату відправлення або перевезення товарів;
(ii) офіційні документи, видані органом публічної влади, таким як нотаріус, що підтверджують прибуття товарів до держави-члена призначення;
(iii) квитанція, видана власником складу в державі-члені призначення, що підтверджує зберігання товарів у такій державі-члені.
СЕКЦІЯ 3
Звільнення від оподаткування під час ввозу
(Статті 143, 144 і 145 Директиви 2006/112/ЄС)
Звільнення, визначене в статті 144 Директиви 2006/112/ЄС, повинно застосовуватися до транспортних послуг, пов'язаних із ввозом рухомого майна під час зміни місця проживання.
СЕКЦІЯ 4
Звільнення від оподаткування під час вивозу
(Статті 146 і 147 Директиви 2006/112/ЄС)
«Транспортні засоби для приватних цілей», як зазначено в пункті (b) статті 146(1) Директиви 2006/112/ЄС, включають транспортні засоби, які використовуються для некомерційних цілей особами, іншими ніж фізичні особи, такими як органи публічного права в розумінні статті 13 зазначеної Директиви, а також асоціаціями.
Для визначення перевищення граничного значення, встановленого державою-членом відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 147(1) Директиви 2006/112/ЄС, як умови застосування звільнення від оподаткування товарів, перевезення яких здійснюється в особистому багажі пасажирів, розрахунок повинен ґрунтуватися на вартості згідно з рахунком-фактурою. Сукупна вартість декількох товарів може вказуватися лише якщо всі зазначені товари включено в один рахунок-фактуру, виданий тією самою оподатковуваною особою, яка постачає товари одному замовникові.
СЕКЦІЯ 5
Звільнення від оподаткування деяких операцій, які вважають вивізними
(Статті 151 і 152 Директиви 2006/112/ЄС)
Звільнення від оподаткування, зазначене в статті 151 Директиви 2006/112/ЄС, повинно також застосовуватися до послуг, що їх надають електронними засобами, якщо їх надано оподатковуваній особі, до якої застосовується спеціальна схема для послуг, що їх надають електронними засобами, відповідно до статей 357-369 зазначеної Директиви.
1. Для цілей застосування пункту (g) статті 143(1) і пункту (b) першого підпараграфа статті 151(1) Директиви 2006/112/ЄС, для визнання міжнародним органом, що повинен бути створений як Європейський дослідницький консорціум у сфері інфраструктури (ЄДКІ) відповідно до Регламенту Ради (ЄС) № 723/2009 від 25 червня 2009 року про правову рамку Співтовариства щодо Європейського дослідницького консорціуму у сфері інфраструктури (ЄДКІ) (5), повинні виконуватися всі наведені нижче умови:
(a) він повинен мати власну правосуб'єктність та повну правоздатність;
(b) він повинен бути створений відповідно до права Європейського Союзу та підпорядковуватися йому;
(c) його членами повинні бути держави-члени та, у відповідних випадках, треті країни й міжурядові організації, за винятком приватних організацій;
(d) він повинен мати чітко визначені законні цілі, досягнення яких відбувається спільними зусиллями та які за своєю сутністю не є економічними за природою.
2. Звільнення від оподаткування, зазначене в пункті (g) статті 143(1) і пункті (b) першого підпараграфа статті 151(1) Директиви 2006/112/ЄС, застосовують до ЄДКІ, зазначеного в параграфі 1, якщо його визнано міжнародним органом державою-членом ведення діяльності.
Обмеження та умови такого звільнення повинні визначатися угодою між членами ЄДКІ відповідно до пункту (d) статті 5(1) Регламенту (ЄС) № 723/2009. У випадках, коли товари не відправляють або не перевозять з держави-члена, в якій відбувається постачання, та у випадку послуг, звільнення від оподаткування може надаватися шляхом відшкодування ПДВ відповідно до статті 151(2) Директиви 2006/112/ЄС.
1. Якщо отримувач постачених товарів або наданих послуг має осідок у Співтоваристві, але не в тій державі-члені, в якій відбувається постачання, сертифікат про звільнення від сплати ПДВ та/або акцизного збору, зазначений у додатку II до цього Регламенту, повинен, відповідно до пояснювальних приміток, визначених у додатку до такого сертифіката, слугувати підтвердженням того, що до операції застосовують звільнення від оподаткування відповідно до статті 151 Директиви 2006/112/ЄС.
У разі використання такого сертифіката, держава-член, у якій отримувач постачених товарів або наданих послуг має осідок, може ухвалити рішення про застосування єдиного сертифіката про звільнення від сплати ПДВ та акцизного збору або про застосування двох окремих сертифікатів.
2. Сертифікат, зазначений у параграфі 1, повинен мати штамп компетентних органів держава-члена ведення діяльності. Однак, якщо товари або послуги призначені для офіційного використання, держави-члени можуть звільнити отримувача від вимоги наявності штампа на сертифікаті відповідно до встановлених ними умов. Звільнення від оподаткування може бути відкликано у випадку зловживання (недобросовісної практики).
Держави-члени повинні повідомити Комісію про контактний пункт, призначений для визначення служб, відповідальних за проставляння штампа на сертифікаті, та міру, в якій вони звільнюють від наявності штампа на сертифікаті. Комісія повинна повідомити інші держави-члени про інформацію, отриману від держав-членів.
3. Якщо держава-член, в якій відбувається постачання товарів або надання послуг, застосовує пряме звільнення від оподаткування, постачальник товарів або надавач послуг повинен отримати сертифікат, зазначений у параграфі 1 цієї статті, від отримувача товарів або послуг, та зберігати його як свій обліковий документ. Якщо звільнення від оподаткування надається шляхом відшкодування ПДВ відповідно до статті 151(2) Директиви 2006/112/ЄС, сертифікат повинен долучатися до запиту на відшкодування, поданого до відповідної держави-члена.
ГЛАВА IX
ВІДНЕСЕННЯ НА ЗМЕНШЕННЯ ПОДАТКОВОГО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
(РОЗДІЛ X ДИРЕКТИВИ 2006/112/ЄС)
Якщо держава-член ввозу впровадила електронну систему для виконання митних формальностей, термін «документ про ввіз» у пункті (e) статті 178 Директиви 2006/112/ЄС охоплює електронні версії таких документів за умови, що вони уможливлюють застосування права на віднесення на зменшення податкового зобов'язання.
ГЛАВА X
ОБОВ'ЯЗКИ ОПОДАТКОВУВАНИХ ОСІБ ТА ДЕЯКИХ НЕОПОДАТКОВУВАНИХ ОСІБ
(РОЗДІЛ XI ДИРЕКТИВИ 2006/112/ЄС)
СЕКЦІЯ 1
Особи, зобов'язані сплачувати ПДВ
(Статті 192a-205 Директиви 2006/112/ЄС)
1. Для цілей застосування статті 192a Директиви 2006/112/ЄС, фіксований осідок оподатковуваної особи повинен братися до уваги лише тоді, коли він характеризується достатнім рівнем постійності та належною структурою людських і технічних ресурсів для уможливлення постачання товарів і надання послуг, в яке він втручається.
2. Якщо оподатковувана особа має фіксований осідок на території держави-члена, в якій ПДВ підлягає сплаті, такий осідок вважають таким, що не втручається в постачання товарів або надання послуг у розумінні пункту (b) статті 192a Директиви 2006/112/ЄС, окрім випадків, коли технічні і людські ресурси такого фіксованого осідку використовуються для здійснення операцій, що є невід'ємною частиною оподатковуваного постачання таких товарів і надання таких послуг, що його виконують у такій державі-члені до або протягом здійснення такого постачання чи надання.
Якщо ресурси фіксованого осідку використовуються виключно для цілей адміністративної підтримки, таких як ведення бухгалтерського обліку, виставлення рахунків-фактур і стягнення заборгованості, їх не вважають використаними для здійснення постачання товарів або надання послуг.
Однак, якщо рахунок-фактура виставлений за ідентифікаційним номером платника ПДВ, присвоєного державою-членом фіксованому осідку, такий фіксований осідок вважають таким, що втрутився в постачання товарів або надання послуг, здійснене в зазначеній державі-члені, за відсутності доказів про протилежне.
Якщо оподатковувана особа має місце ведення господарської діяльності на території держави-члена, в якій ПДВ підлягає сплаті, статтю 192a Директиви 2006/112/ЄС не застосовують незалежно від втручання такого місця ведення господарської діяльності в постачання товарів або надання послуг, яке вона здійснює у такій державі-члені.
СЕКЦІЯ 1A
Загальні обов'язки
(Статті 242-243 Директиви 2006/112/ЄС)
1. Реєстр, зазначений у статті 243(3) Директиви 2006/112/ЄС, який веде кожна оподатковувана особа, що здійснює переміщення товарів у режимі складу тимчасового зберігання, повинен містити таку інформацію:
(a) державу-член, з якої товари були відправлені або перевезені, а також дату відправлення або перевезення товарів;
(b) ідентифікаційний номер платника ПДВ оподатковуваної особи, для якої призначені товари, виданий державою-членом, до якої товари відправляються або перевозяться;
(c) державу-член, до якої товари відправляють або перевозять, ідентифікаційний номер платника ПДВ власника складу, адресу складу, на якому зберігаються товари після прибуття, та дату прибуття товарів на склад;
(d) вартість, опис та кількість товарів, що надійшли на склад;
(e) ідентифікаційний номер платника ПДВ оподатковуваної особи, що заміщує особу, зазначену в пункті (b) цього параграфа, на умовах, встановлених у статті 17a(6) Директиви 2006/112/ЄС;
(f) оподатковувану суму, опис та кількість постачених товарів, а також дату здійснення постачання товарів, зазначених у пункті (a) статті 17a(3) Директиви 2006/112/ЄС, та ідентифікаційний номер платника ПДВ покупця;
(g) оподатковувану суму, опис та кількість постачених товарів, а також дату виникнення будь-якої умови та відповідної підстави згідно зі статтею 17a(7) Директиви 2006/112/ЄС;
(h) вартість, опис та кількість повернутих товарів, а також дату повернення товарів відповідно до статті 17a(5) Директиви 2006/112/ЄС.
2. Реєстр, зазначений у статті 243(3) Директиви 2006/112/ЄС, який веде кожна оподатковувана особа, якій постачаються товари в режимі складу тимчасового зберігання, повинен містити таку інформацію:
(a) ідентифікаційний номер платника ПДВ оподатковуваної особи, яка здійснює переміщення товарів у режимі складу тимчасового зберігання;
(b) опис та кількість товарів, які призначені для неї;
(c) дату прибуття призначених для неї товарів на склад;
(d) оподатковувану суму, опис та кількість постачених їй товарів, а також дату здійснення придбання в межах Співтовариства товарів, зазначених у пункті (b) статті 17a(3) Директиви 2006/112/ЄС;
(e) опис та кількість товарів, а також дату вивезення товарів зі складу за наказом оподатковуваної особи, зазначеної в пункті (a);
(f) опис та кількість пошкоджених або зниклих товарів, а також дату пошкодження, втрати або крадіжки товарів, що раніше надійшли на склад, або дату виявлення пошкоджених або зниклих товарів.
Якщо відправлення або перевезення товарів здійснюється в режимі складу тимчасового зберігання власнику складу, іншому ніж оподатковувана особа, для якої призначене постачання товарів, реєстр такої оподатковуваної особи не обов'язково повинен містити інформацію, зазначену в пунктах (c), (e) і (f) першого підпараграфа.
СЕКЦІЯ 2
Інші положення
(Статті 272 і 273 Директиви 2006/112/ЄС)
Для операцій, зазначених у статті 262 Директиви 2006/112/ЄС, оподатковувані особи, яким були присвоєні ідентифікаційні номери платників ПДВ відповідно до статті 214 зазначеної Директиви, та неоподатковувані юридичні особи, які повинні бути ідентифіковані для цілей ПДВ, що діють як такі, повинні негайно повідомити постачальників товарів і надавачів послуг про свої ідентифікаційні номери платників ПДВ.
Оподатковувані особи, зазначені в пункті (b) статті 3(1) Директиви 2006/112/ЄС, що мають право на звільнення від оподаткування під час придбання ними товарів в межах Співтовариства відповідно до першого параграфа статті 4 цього Регламенту, не зобов'язані повідомляти постачальників товарів про свої ідентифікаційні номери платників ПДВ, якщо такі ідентифікаційні номери платників ПДВ були їм присвоєні відповідно до статті 214(1)(d) або (e) зазначеної Директиви.
СЕКЦІЯ 1
Спеціальна схема для інвестиційного золота
(Статті 344-356 Директиви 2006/112/ЄС)
«Маси, прийняті на ринку дорогоцінних металів», відповідно до пункту (1) статті 344(1) Директиви 2006/112/ЄС, щонайменше охоплюють одиниці та маси, якими торгують відповідно до додатка III до цього Регламенту.
Для цілей встановлення списку золотих монет, зазначеного в статті 345 Директиви 2006/112/ ЄС, «ціною» та «ринковою вартістю», згідно з пунктом (2) статті 344(1) зазначеної Директиви, вважають ціну та ринкову вартість на 1 квітня кожного року. Якщо 1 квітня не припадає на день, на який такі значення встановлюються, застосовують значення, встановлені наступного дня.
СЕКЦІЯ 2
Спеціальні схеми для оподатковуваних осіб, що не мають осідку, які надають телекомунікаційні послуги, послуги мовлення або електронні послуги неоподатковуваним особам (статті 358-369k Директиви 2006/112/ЄС)
Підсекція 1
Терміни та означення
Для цілей цієї секції застосовують такі терміни та означення:
(1) «схема поза межами Союзу» означає спеціальну схему для надання телекомунікаційних послуг, послуг мовлення або електронних послуг, зазначених у секції 2 глави 6 розділу XII Директиви 2006/112/ЄС, оподатковуваними особами, що не мають осідку в Співтоваристві;
(2) «схема в межах Союзу» означає спеціальну схему для надання телекомунікаційних послуг, послуг мовлення або електронних послуг оподатковуваними особами, що мають осідок у Співтоваристві, але не мають осідку в державі-члені споживання, як передбачено в секції 3 глави 6 розділу XII Директиви 2006/112/ЄС;
(3) «спеціальна схема» може означати «схему поза межами Союзу» та/або «схему в межах Союзу» залежно від контексту;
(4) «оподатковувана особа» означає оподатковувану особу, що не має осідку в Співтоваристві, відповідно до пункту (1) статті 358a Директиви 2006/112/ЄС, або оподатковувану особу, що не має осідку в державі-члені споживання, відповідно до пункту (1) першого параграфа статті 369a зазначеної Директиви.
Підсекція 2
Застосування схеми в межах Союзу
Якщо оподатковувана особа, що застосовує схему в межах Союзу, веде господарську діяльність у Співтоваристві, державу-член, у якій вона веде свою господарську діяльність, вважають державою-членом ідентифікації.
Якщо оподатковувана особа, що застосовує схему в межах Союзу, веде господарську діяльність поза межами Співтовариства, але має більш ніж один фіксований осідок у Співтоваристві, вона може обрати будь-яку державу-член, у якій вона має фіксований осідок, державою-членом ідентифікації відповідно до другого параграфа статті 369a Директиви 2006/112/ЄС.
Підсекція 3
Сфера застосування схеми в межах Союзу
Схему в межах Союзу не застосовують до надання телекомунікаційних послуг, послуг мовлення або електронних послуг у державі-члені, в якій оподатковувана особа веде господарську діяльність або має фіксований осідок. Компетентний податковий орган такої держави-члена повідомляють про надання відповідних послуг у декларації з ПДВ відповідно до статті 250 Директиви 2006/112/ЄС.
Якщо оподатковувана особа повідомляє державу-член ідентифікації про намір скористатися однією зі спеціальних схем, таку спеціальну схему застосовують з першого дня наступного календарного кварталу.
Однак, якщо перше надання послуг, що повинне бути охоплене такою спеціальною схемою, відбувається до дати, зазначеної в першому параграфі, спеціальна схему застосовують з дати першого постачання, за умови, що оподатковувана особа повідомляє державу-член ідентифікації про початок своєї діяльності, яка буде охоплена схемою, не пізніше ніж на десятий день наступного місяця після першого надання послуг.
Держава-член ідентифікації визначає оподатковувану особу, що застосовує схему в межах Союзу, за допомогою її ідентифікаційного номера платника ПДВ відповідно до статей 214 і 215 Директиви 2006/112/ЄС.
1. Якщо оподатковувана особа, що застосовує схему в межах Союзу, більше не відповідає умовам означення, наведеним у пункті 2 першого параграфа статті 369a Директиви 2006/112/ ЄС, держава-член, у якій її було ідентифіковано, припиняє бути державою-членом ідентифікації. Якщо така оподатковувана особа й надалі відповідає умовам застосування такої спеціальної схеми, щоб продовжувати її застосовування, вона повинна визначити новою державою-членом ідентифікації державу-член, у якій вона веде господарську діяльність, або якщо вона не веде господарську діяльність в межах Співтовариства, - державу-член, в якій вона має фіксований осідок.
2. При зміні держави-члена ідентифікації відповідно до параграфа 1, таку зміну застосовують із дати, з якої оподатковувана особа припиняє вести господарську діяльність або мати фіксований осідок у державі-члені, що її було раніше визначено державою ідентифікації.
Оподатковувана особа, що застосовує спеціальну схему, може припинити її застосування незалежно від того, чи продовжує вона надавати послуги, які можуть підпадати під таку спеціальну схему. Оподатковувана особа повинна повідомити державу-член ідентифікації принаймні за 15 днів до кінця календарного кварталу, що передує тому, в якому вона бажає припинити застосування схеми. Припинення набуває чинності з першого дня наступного календарного кварталу.
Податкові зобов'язання з ПДВ щодо надання телекомунікаційних послуг, послуг мовлення або електронних послуг, що виникають після дати набуття чинності припиненням, повинні виконуватися безпосередньо перед податковими органами відповідної держави-члена споживання.
Якщо оподатковувана особа припиняє застосовувати спеціальну схему відповідно до першого параграфа, її вилучають із застосування такої схеми у будь-якій державі-члені протягом двох календарних кварталів з дати припинення застосування схеми.
Підсекція 5
Зобов'язання щодо звітування
1. Оподатковувана особа повинна не пізніше ніж на десятий день наступного місяця повідомляти державу-член ідентифікації за допомогою електронних засобів про:
- припинення своєї господарської діяльності, охопленої спеціальною схемою,
- будь-які зміни в її діяльності, охоплені спеціальною схемою, якщо вона більше не відповідає умовам застосування такої спеціальної схеми, та
- будь-які зміни щодо раніше наданої інформації державі-члену ідентифікації.
2. При зміні держави-члена ідентифікації відповідно до статті 57f, оподатковувана особа повинна повідомити обидві відповідні держави-члени про зміну не пізніше ніж на десятий день місяця, наступного за місяцем, в якому відбулася зміна осідку. Вона повинна повідомити нову державу-член ідентифікації про реєстраційні дані, які підлягають повідомленню при застосуванні спеціальної схеми оподатковуваною особою вперше.
Якщо принаймні один із критеріїв вилучення, зазначений у статті 363 або статті 369e Директиви 2006/112/ЄС, застосовується до оподатковуваної особи, що використовує одну зі спеціальних схем, держава-член ідентифікації повинна вилучити таку оподатковувану особу з такої схеми.
Тільки держава-член ідентифікації може вилучити оподатковувану особу із застосування однієї зі спеціальних схем.
Держава-член ідентифікації повинна обґрунтовувати своє рішення про вилучення на підставі будь-якої наявної інформації, в тому числі інформації, наданої іншою державою-членом.
Вилучення набуває чинності з першого дня календарного кварталу після дня, в який рішення про вилучення було надіслано оподатковуваній особі електронними засобами.
Однак, якщо підставою вилучення є зміна місця ведення господарської діяльності або фіксованого осідку, вилучення набуває чинності з дати такої зміни.
Оподатковувану особу, що застосовує спеціальну схему, яка протягом восьми кварталів поспіль не надавала послуг, охоплених такою схемою, в будь-якій державі-члені споживання, вважають такою, що припинила ведення оподатковуваних видів діяльності в розумінні пункту (b) статті 363 або пункту (b) статті 369e Директиви 2006/112/ЄС відповідно. Припинення не повинно унеможливлювати повторне застосування нею спеціальної схеми, якщо вона повторно розпочне ведення господарської діяльності, охопленої такою схемою.
1. Якщо оподатковувана особа вилучена з однієї зі спеціальних схем за постійне недотримання правил, пов'язаних з такою схемою, така оподатковувана особа залишається вилученою із застосування будь-якої схеми в будь-якій державі-члені протягом восьми календарних кварталів після кварталу, в якому така оподатковувану особа була вилучена.
2. Оподатковувану особу вважають такою, що постійно не дотримується правил, пов'язаних із однією зі спеціальних схем у розумінні пункту (d) статті 363 або пункту (d) статті 369e Директиви 2006/112/ЄС, принаймні у таких випадках:
(a) якщо нагадування, відповідно до статті 60a, надсилалися їй державою-членом ідентифікації безпосередньо протягом трьох попередніх календарних кварталів, а декларація з ПДВ не була надана за жодний із таких календарних кварталів протягом 10 днів після надіслання нагадування;
(b) якщо нагадування, відповідно до статті 63a, надсилалися їй державою-членом ідентифікації протягом трьох послідовних попередніх календарних кварталів, а повна задекларована сума ПДВ не була нею сплачена за жодний із таких календарних кварталів протягом 10 днів після надіслання нагадування, окрім випадків, коли залишкова неоплачена сума не перевищує 100 євро за кожен календарний квартал;
(c) якщо після отримання запиту від держави-члена ідентифікації або держави-члена споживання і через місяць після наступного нагадування державою-членом ідентифікації вона не надала доступу в електронній формі до записів, зазначених у статтях 369 і 369k Директиви 2006/112/ЄС.
Оподатковувана особа, яка була вилучена з однієї зі спеціальних схем, повинна виконувати всі податкові зобов'язання з ПДВ щодо надання телекомунікаційних послуг, послуг мовлення або електронних послуг, що виникають після дати набуття чинності припиненням, перед податковими органами зазначеної держави-члена споживання.
1. Будь-який період подання декларації з ПДВ у розумінні статті 364 або 369f Директиви 2006/112/ЄС вважають окремим періодом подання декларації.
2. Якщо, відповідно до другого параграфа статті 57d, спеціальна схема застосовується з дати першого надання послуг, оподатковувана особа повинна подати окрему декларацію з ПДВ за календарний квартал, протягом якого було здійснено перше надання.
3. Якщо оподатковувана особа була зареєстрована за кожною зі спеціальних схем протягом періоду подання декларації з ПДВ, вона повинна подати декларацію з ПДВ і здійснити відповідні платежі на користь держави-члена ідентифікації за кожною схемою стосовно здійснених надань послуг і періодів, охоплених такою схемою.
4. При зміні держави-члена ідентифікації відповідно до статті 57f після першого дня відповідного календарного кварталу оподатковувана особа повинна подати декларацію з ПДВ і здійснити відповідні платежі як на користь попередньої держави-члена ідентифікації, так і на користь нової держави-члена ідентифікації за надання послуг у відповідних періодах, протягом яких держави-члени були державами-членами ідентифікації.
Якщо оподатковувана особа, що застосовує спеціальну схему, не надавала послуг у будь-якій державі-члені споживання за спеціальною схемою протягом періоду подання декларації з ПДВ, вона повинна подати декларацію з ПДВ, що засвідчує відсутність надання послуг у відповідному періоді (нульова декларація з ПДВ).
Суми в деклараціях з ПДВ, складених за спеціальними схемами, не можна округлювати в бік збільшення чи зменшення до найближчої цілої грошової одиниці. Звітуванню і сплаті підлягає точна сума ПДВ.
Держава-член ідентифікації повинна за допомогою електронних засобів нагадати оподатковуваним особам, які не подали декларації з ПДВ відповідно до статті 364 або 369f Директиви 2006/112/ЄС, про обов'язок подати таку декларацію. Держава-член ідентифікації повинна видати нагадування на десятий день після дня, коли належало подати декларацію з ПДВ, та повинна повідомити за допомогою електронних засобів інші держави-члени про те, що було видано нагадування.
Зазначена держава-член споживання несе відповідальність за будь-які подальші нагадування та заходи з оцінювання та стягування ПДВ.
Незважаючи на всі видані нагадування та будь-які заходи, вжиті державою-членом споживання, оподатковувана особа зобов'язана подавати декларацію з ПДВ державі-члену ідентифікації.
1. Зміни числових значень у декларації з ПДВ після її подання повинні вноситися тільки шляхом змін до такої декларації, а не шляхом коригувань у наступній декларації.
2. Зміни, визначені в параграфі 1, повинні подаватися державі-члену ідентифікації за допомогою електронних засобів протягом трьох років з дати, на яку необхідно було подати початкову декларацію.
Однак, зазначене не впливає на правила держави-члена споживання щодо вимірювань та внесення змін.
(a) припиняє застосування однієї зі спеціальних схем;
(b) вилучається з однієї зі спеціальних схем; або
(c) змінює державу-член ідентифікації відповідно до статті 57f;
вона повинна подати свою кінцеву декларацію з ПДВ та здійснити відповідний платіж, подати дані про будь-які коригування цифрових значень або несвоєчасне подання попередніх декларацій і здійснити відповідні платежі державі-члену, яка була державою-членом ідентифікації на момент припинення, вилучення або зміни.
Якщо держава-член ідентифікації, що не прийняла євро, визначає, що декларації з ПДВ повинні складатися в її національній валюті, це визначення застосовують до декларацій із ПДВ усіх оподатковуваних осіб, які використовують спеціальні схеми.
Без обмеження третього параграфа статті 63a і статті 63b, оподатковувана особа здійснює будь-які платежі на користь державі-члену ідентифікації.
Платежі ПДВ, здійснені оподатковуваною особою відповідно до статті 367 або статті 369i Директиви 2006/112/ЄС, повинні відповідати декларації з ПДВ, яка подається відповідно до статей 364 або 369f зазначеної Директиви. Оподатковувана особа робить будь-які наступні коригування у сплачених сумах тільки з покликанням на відповідну декларацію з ПДВ; вона не може ані віднести такі виправлення до іншої декларації, ані включити їх у наступну декларацію. Кожний платіж повинен мати покликання на реєстраційний номер такої конкретної декларації.
Держава-член ідентифікації, що отримує платіж, сума якого перевищує суму, вказану в декларації з ПДВ, поданій відповідно до статей 364 або 369f Директиви 2006/112/ЄС, повинна відшкодувати суму переплати безпосередньо відповідній оподатковуваній особі.
Якщо держава-член ідентифікації отримала суму ПДВ, вказану в декларації з ПДВ, яка в подальшому виявилася неправильною, і держава-член ідентифікації вже розподілила таку суму між державами-членами споживання, кожна із зазначених держав-членів споживання повинна відшкодувати відповідну частину будь-якої суми переплати безпосередньо оподатковуваній особі.
Однак, якщо переплати зроблені до останнього періоду подання декларації з ПДВ у 2018 році включно, держава-член ідентифікації повинна відшкодувати відповідну частку відповідної суми, яка була утримана згідно зі статтею 46(3) Регламенту (ЄС) № 904/2010, а держава-член споживання повинна відшкодувати переплату з вирахуванням суми відшкодування державою-членом ідентифікації.
Держави-члени споживання повинні за допомогою електронних засобів повідомити державу-член ідентифікації про суму таких відшкодувань.
Якщо оподатковувана особа подала декларацію з ПДВ відповідно до статті 364 або 369f Директиви 2006/112/ЄС, але не сплатила ПДВ, або якщо сума платежу є меншою за суму, вказану в декларації, держава-член ідентифікації повинна за допомогою електронних засобів нагадати оподатковуваній особі про будь-яку несплату ПДВ на десятий день після закінчення терміну платежу відповідно до статті 367 і 369i Директиви 2006/112/ЄС.
Держава-член ідентифікації повинна за допомогою електронних засобів повідомити державу-член споживання про надсилання такого нагадування.
Зазначена держава-член споживання несе відповідальність за будь-які подальші нагадування та заходи зі стягування ПДВ. Якщо такі подальші нагадування були здійснені державою-членом споживання, відповідна сума ПДВ повинна бути сплачена такій державі-члену.
Держава-член споживання повинна за допомогою електронних засобів повідомити державу-член ідентифікації про те, що було видано нагадування.
Якщо декларація з ПДВ не була подана, або якщо декларація з ПДВ була подана несвоєчасно, або якщо вона є неповною або неправильною, або якщо платіж ПДВ був здійснений несвоєчасно, держава-член споживання обчислює та оцінює будь-які відсотки, пені або будь-які інші стягнення. Оподатковувана особа повинна сплатити відповідні відсотки, пені або будь-які інші стягнення безпосередньо державі-члену споживання.
1. Щоб вважатися достатньо детальними в розумінні статей 369 і 369k Директиви 2006/112/ ЄС, записи, які веде оподатковувана особа, повинні містити інформацію про таке:
(a) державу-член споживання, якій надається послуга;
(b) тип послуги, що надається;
(d) оподатковувану суму та валюту платежу;
(e) будь-яке наступне збільшення або зменшення оподатковуваної суми;
(g) суму ПДВ, що підлягає сплаті, із зазначенням валюти платежу;
(h) дату і суму отриманих платежів;
(i) будь-які платежі на рахунок, отримані перед наданням послуги;
(j) інформацію з рахунку-фактури, в разі його виставлення;
(k) найменування замовника, якщо воно відоме оподатковуваній особі;
(l) інформацію, що використовується для визначення місця, в якому замовник має осідок, постійно проживає або зазвичай перебуває.
2. Оподатковувана особа обліковує інформацію, зазначену в параграфі 1, у такий спосіб, щоб забезпечити доступ до неї за допомогою електронних засобів без затримок та щодо кожної окремо наданої послуги.
ГЛАВА XII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Регламент (ЄС) № 1777/2005 скасовано.
Покликання на скасований Регламент тлумачити як покликання на цей Регламент і читати відповідно до кореляційної таблиці, наведеної у додатку IV до цього Регламенту.
Цей Регламент набуває чинності на 20-ий день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.
Його застосовують з 1 липня 2011 року.
- пункт (a) статті 3, пункт (b) статті 11(2), статтю 23(1) і статтю 24(1) застосовують із 1 січня 2013 року,
- пункт (b) статті 3 застосовують із 1 січня 2015 року,
- пункт (c) статті 11(2) застосовують до 31 грудня 2014 року.
Цей Регламент обов'язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.
Стаття 7 цього Регламенту
(1) Пункт (1) додатка II до Директиви 2006/112/ЄС:
(a) хостинг вебсайтів або хостинг вебсторінок;
(b) автоматична, онлайнова та дистанційна підтримка програм;
(c) віддалене адміністрування систем;
(d) онлайнове зберігання даних, коли певні дані зберігають та отримують за допомогою електронних засобів;
(e) онлайнове надання місця на диску на запит.
(2) Пункт (2) додатка II до Директиви 2006/112/ЄС:
(a) доступ до програмного забезпечення, завантаження програмного забезпечення (в тому числі програм для закупівель/бухгалтерських програм та антивірусних програм) та його оновлень;
(b) програми для блокування показу банерних рекламних повідомлень, також відомих як блокувальники рекламних повідомлень;
(c) завантаження драйверів, таких як програмне забезпечення для з'єднання комп'ютерів з периферійним обладнанням (як-от принтери);
(d) онлайнове автоматизоване встановлення фільтрів на вебсайти;
(e) онлайнове автоматизоване встановлення мережевих екранів (фаєрволів).
(3) Пункт (3) додатка II до Директиви 2006/112/ЄС:
(a) доступ до тем робочого столу або їх завантаження;
(b) доступ до або завантаження фотографій і графічних зображень або скрінсейверів;
(c) оцифрований зміст книжок та інших електронних публікацій;
(d) підписка на електронні газети і журнали;
(e) вебблоги та статистика вебсайтів;
(f) онлайнові новини, інформація про рух транспорту та прогнози погоди;
(g) онлайнова інформація, яка автоматично генерується програмним забезпеченням зі специфічних даних, введених замовником, таких як юридичні та фінансові дані (зокрема, дані про фондовий ринок, що постійно оновлюються в режимі реального часу);
(h) надання рекламного простору, в тому числі банерних рекламних повідомлень на вебсайті або вебсторінці;
(i) користування пошуковими системами та службами каталогів Інтернету.
(4) Пункт (4) додатка II до Директиви 2006/112/ЄС:
(a) доступ до музики або її завантаження на комп'ютери та мобільні телефони;
(b) доступ до або завантаження джинглів, уривків пісень, мелодій виклику (рінгтонів) або інших звуків;
(c) доступ до фільмів або їх завантаження;
(d) завантаження ігор на комп'ютери та мобільні телефони;
(e) доступ до автоматизованих онлайнових ігор в мережі Інтернет або в подібних електронних мережах, якщо гравці географічно віддалені один від одного;
(f) отримання радіопередач або телевізійних передач, що розповсюджуються через мережу радіомовлення або мережу телебачення, Інтернет або схожу електронну мережу, для прослуховування або перегляду в час, визначений користувачем та на його індивідуальний запит на основі каталогу передач, обраного надавачем медіа-послуг, таких як телепередача або відео на замовлення;
(g) отримання радіопередач або телевізійних передач, що розповсюджуються через Інтернет або схожу електронну мережу (IP-стрімінг), крім випадків, якщо вони передаються одночасно з трансляцією або ретрансляцією через радіомережу або телевізійну мережу;
(h) надання аудіо- та аудіовізуального контенту через мережі зв'язку, що не здійснюється під редакторську відповідальність надавача медіа-послуг;
(i) подальше надання аудіо- та аудіовізуальних матеріалів надавача медіа-послуг через мережі зв'язку особою, іншою ніж надавач медіа-послуг.
(5) Пункт (5) додатка II до Директиви 2006/112/ЄС:
(a) автоматизоване дистанційне навчання в мережі Інтернет або в подібній електронній мережі, проведення та надання якого потребує обмеженої участі людини або не потребує такої участі, в тому числі віртуальні класи, крім випадків, коли Інтернет або подібна електронна мережа використовується виключно як засіб комунікації між викладачем та учнем;
(b) робочі зошити, в яких учні виконують завдання онлайн, а оцінки виставляються автоматично, без участі людини.
Стаття 51 цього Регламенту
СЕРТИФІКАТ ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД СПЛАТИ ПДВ ТА/АБО АКЦИЗНОГО ЗБОРУ(*)
(Стаття 151 Директиви 2006/112/ЄС, та стаття 13 Директиви 2008/118/ЄС)
1. Для постачальника товарів або надавача послуг та/або уповноваженого власника складу такий сертифікат слугує документом, що підтверджує звільнення від оподаткування операцій з постачання товарів і надання послуг або постачання партій товарів перед відповідними органами/особами, зазначеними в статті 151 Директиви 2006/112/ЄС і статті 13 Директиви 2008/118/ЄС. Відповідно, складають один сертифікат для кожного постачальника товарів або надавача послуг/власника складу. Крім того, постачальник товарів, надавач послуг або власник складу зобов'язані зберігати такий сертифікат як частину своїх облікових записів відповідно до положень права, застосовних у його державі-члені.
(a) Загальна специфікація паперу, який повинен використовуватися, визначена в Офіційному віснику Європейських Співтовариств С 164 від 01.07.1989, с. 3.
Папір повинен бути білого кольору для всіх примірників, мати формат 210 на 297 міліметрів із максимальним допустимим відхиленням 5 міліметрів в меншу сторону та 8 міліметрів у більшу сторону по довжині.
Сертифікат про звільнення від сплати акцизного збору складають у двох примірниках:
- один примірник залишається у вантажовідправника,
- один примірник надається для супроводу переміщення продуктів, що оподатковуються акцизними зборами.
(b) Будь-який невикористаний простір у графі 5.B. повинен бути перекреслений для унеможливлення будь-яких додавань.
(c) Документ повинен бути заповнений розбірливо та у спосіб, що унеможливлює видалення записів. Документ не повинен містити будь-яких підчисток або виправлень. Його складають мовою, визнаною державою-членом ведення діяльності.
(d) Якщо опис товарів та/або послуг (графа 5.B сертифіката) містить покликання на форму замовлення на придбання, складену мовою, іншою ніж мова, визнана державою-членом ведення діяльності, відповідний орган/особа повинен долучити переклад зазначеної форми.
(e) 3 іншого боку, якщо сертифікат складено мовою, іншою ніж мова, визнана державою-членом постачальника товарів, надавача послуг або власника складу, відповідний орган/фізична особа повинен долучити переклад інформації про товари та послуги в графі 5.B.
(f) Визнана мова означає одну з мов, яка офіційно використовується у державі-члені, або будь-яку інші офіційну мову Союзу, яку держава-член зазначає для використання з цією метою.
3. У графі 3 сертифіката відповідний орган/фізична особа зазначає інформацію, необхідну для оцінювання запиту про звільнення від оподаткування в державі-члені ведення діяльності.
4. У графі 4 сертифіката орган підтверджує дані в графах 1 і 3(a) документа, а також засвідчує, що відповідна фізична особа входить до складу персоналу органу.
(a) Покликання на форму замовлення на придбання (графа 5.B сертифіката) повинне містити принаймні дату і номер замовлення. Форма замовлення повинна містити всі елементи графи 5 сертифіката. Якщо на сертифікат повинно бути проставлено штамп компетентного органу держава-член ведення діяльності, форма замовлення також повинна мати такий штамп.
(b) Зазначення ідентифікаційного номера платника акцизного збору, відповідно до статті 22(2)(a) Регламенту Ради (ЄС) № 2073/2004 від 16 листопада 2004 року про адміністративну співпрацю у сфері акцизних зборів, не є обов'язковим; зазначення ідентифікаційного номера платника ПДВ або індивідуального ідентифікаційного номера платника податків є обов'язковим.
(c) Валюти повинні бути вказані за допомогою трилітерного коду відповідно до коду ISO 4217, встановленого Міжнародною організацією зі стандартизації (6).
6. Зазначене вище заповнення сертифіката відповідним органом/фізичною особою повинне бути засвідчене штампом компетентного органу держави-члена ведення діяльності в графі 6. Зазначений компетентний орган може погодитися засвідчити сертифікат за умови згоди іншого органу в своїй державі-члені. Компетентний податковий орган самостійно ухвалює рішення про отримання такої згоди.
7. З метою спрощення процедури, компетентний орган може не вимагати від відповідного органу наявності штампа у разі звільнення від оподаткування товарів або послуг, призначених для офіційного використання. Відповідний орган повинен зазначити таке звільнення в графі 7 сертифіката.
Стаття 56 цього Регламенту
Одиниця вимірювання | Маси, що застосовуються в торгівлі |
Кг | 12,/1 |
Грам | 500/250/100/50/20/10/5/2,5/2 |
Унція (1 ун. = 31,1035 г) | 100/10/5/1/1/2/1/4 |
10/5/1 | |
10 | |
(1) Таель = традиційна китайська одиниця маси. Стандартна проба зливка вагою один гонконгський таель становить 990, але у Тайвані зливки номіналом 5 і 10 таелів можуть мати пробу 999,9. | |
Регламент ЄС № 1777/2005 | Цей Регламент |
Глава I | |
Стаття 1 | |
Глава II | |
Секція 1 глави II | |
Стаття 2 | |
Секція 2 глави II | |
Стаття 3(1) | |
Стаття 3(2) | |
Глава III | |
Секція 1 глави III | Секція 4 глави V |
Стаття 4 | |
Секція 2 глави III | Секція 4 глави V |
Стаття 5 | |
Стаття 6 | |
Стаття 7 | |
Стаття 8 | |
Стаття 9 | |
Стаття 10 | |
Стаття 11(1) і (2) | |
Стаття 12 | |
Глава IV | |
Стаття 13 | |
Глава V | |
Секція 1 глави V | Секція 1 глави VIII |
Стаття 14 | |
Стаття 15 | |
Секція 2 глави V | Секція 4 глави VIII |
Стаття 16 | |
Стаття 17 | |
Глава VI | |
Стаття 18 | |
Глава VII | |
Стаття 19(1) | |
Стаття 19(2) | |
Стаття 20(1) | |
Стаття 20(2) | |
Стаття 20(3), перший підпараграф | |
Стаття 20(3), другий підпараграф | |
Стаття 20(3), третій підпараграф | |
Стаття 20(4) | |
Глава VIII | Секція 3 глави V |
Стаття 21 | |
Стаття 22 | |
Глава IX | |
Стаття 23 | |
Додаток I | |
Додаток II |
__________
(1) ОВ L 268, 12.10.2010, с. 1.
(2) ОВ L 326, 21.11.1986, с. 40.
(3) Імплементаційний Регламент Ради (ЄС) № 2017/2459 від 5 грудня 2017 року про внесення змін до Імплементаційного Регламенту (ЄС) № 282/2011 про визначення імплементаційних інструментів для Директиви 2006/112/ЄС про спільну систему податку на додану вартість (ОВ L 348, 29.12.2017, с. 32).
(4) ОВ L 44, 20.02.2008, с. 23.
(5) ОВ L 206, 08.08.2000, с. 1.
(6) Приклади деяких валютних кодів, що наразі використовуються: EUR (євро), BGN (лев), CZK (чеська крона), DKK (датська крона), GBP (фунт стерлінгів), HUF (форинт), LTL (літ), PLN (злотий), RON (румунський лей), SEK (шведська крона), USD (долар США).
{Джерело: Урядовий портал (Переклади актів acquis ЄС) https://www.kmu.gov.ua}
