Про схвалення Державної стратегії розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню
1. Схвалити Державну стратегію розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню, що додається.
2. Міністерству охорони здоров’я разом із заінтересованими центральними та місцевими органами виконавчої влади у тримісячний строк розробити та подати в установленому порядку Кабінетові Міністрів України проект плану заходів щодо реалізації Стратегії, схваленої цим розпорядженням.
ДЕРЖАВНА СТРАТЕГІЯ
розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню
Проблема, яка потребує розв’язання
Україна є однією з десяти країн з найвищими показниками захворюваності на мультирезистентний туберкульоз у світі. Не зважаючи на наявність в країні значного досвіду щодо впровадження найкращих міжнародних підходів і послуг у рамках протидії епідемії туберкульозу, результати аналізу ситуації свідчать про наявність значних функціональних недоліків у системі надання протитуберкульозної медичної допомоги населенню.
Серед основних причин напруженої ситуації з туберкульозом в Україні слід відзначити низький рівень ефективності лікування. Причинами зазначеної проблеми є прогалини в організації раннього виявлення туберкульозу та діагностики стійкості мікобактерії до протитуберкульозних препаратів, недоліки у забезпеченні прихильності до профілактики, раннього виявлення та лікування туберкульозу серед населення. Зазначені причини виникають внаслідок низького рівня поінформованості населення про туберкульоз, відсутності в достатньому обсязі послуг із психосоціальної підтримки пацієнтів з туберкульозом, а також через недостатньо швидке впровадження нових препаратів та схем, рекомендованих Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ), що обмежувало до 2019 року можливості лікарів призначати ефективну схему лікування пацієнтам, хворим на туберкульоз з розширеною резистентністю.
У контексті досягнення стратегічних цілей відповідно до концепції Глобальних цілей сталого розвитку ООН стосовно подолання туберкульозу до 2030 року та досягнення цільових індикаторів ліквідації туберкульозу до 2035 року, визначених стратегією Всесвітньої організації охорони здоров’я “The End TB”, в Україні вдалося досягти певних результатів.
З урахуванням динаміки зниження абсолютного числа смертей (у середньому 8,3 відсотка на рік) та захворюваності на туберкульоз (в середньому 3,9 відсотка на рік) за 2015-2018 роки у 2020 році вдасться зменшити захворюваність на туберкульоз принаймні на 18,4 відсотка, а абсолютне число смертей від туберкульозу на 36,9 відсотка.
Серед основних ризиків, що можуть погіршити позитивну динаміку в Україні щодо подолання туберкульозу, є ризики недовиявлення випадків туберкульозу, поширення стійких до ліків форм туберкульозу та ко-інфекції (туберкульоз/ВІЛ-інфекції).
За даними ВООЗ, в Україні щороку своєчасно не виявлені близько 23 відсотків випадків туберкульозу, що є причиною подальшого його поширення серед населення поряд з випадками перерваного та невдалого лікування.
На сьогодні домогосподарства можуть потерпати від катастрофічних витрат, пов’язаних з туберкульозом, хоча в більшості випадків протитуберкульозна медична допомога є безоплатною для пацієнтів.
При цьому реалізація реформи системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню передбачалася також у рамках виконання Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012-2016 роки, затвердженої Законом України від 16 жовтня 2012 р. № 5451-VI. Однак внаслідок відсутності чіткого плану реформування загальної системи охорони здоров’я, збереження попередніх механізмів фінансування, пасивного супротиву працівників системи, в тому числі протитуберкульозної служби, реформування не відбулося, а підходи та стереотипи щодо надання протитуберкульозної медичної допомоги населенню надалі значною мірою базуються на принципі ізоляції хворого від суспільства в умовах стаціонару, що пов’язане з вертикальною відокремленою структурою системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню, а також з недостатньою її інтеграцією в загальну систему медичної допомоги.
Результати попередньої оцінки ситуації свідчать, що основним мотивом супротиву працівників системи протитуберкульозної медичної допомоги є наявність таких невирішених питань:
фінансування медичних послуг з амбулаторного лікування туберкульозу залежить від чисельності населення і демографічних характеристик території охоплення, а система фінансування недостатньо стимулює переведення пацієнтів на амбулаторне лікування, адже протитуберкульозний заклад потенційно може втратити кошти від зменшення кількості госпіталізацій;
фінансування протитуберкульозних закладів розраховується насамперед виходячи з кількості ліжок у стаціонарі і рівня їх заповнюваності.
Наявні підходи до госпіталізації хворих на туберкульоз відповідно до стандарту медичної допомоги при туберкульозі і механізми фінансування охорони здоров’я дозволяють тривале стаціонарне лікування за рішенням фтизіатрів. Як наслідок - поширена тривала та часто необґрунтована госпіталізація, яка разом з недостатнім рівнем впровадження компонентів інфекційного контролю сприяє передачі стійких до ліків форм туберкульозу серед пацієнтів і працівників закладів охорони здоров’я в умовах стаціонарів.
Мета, цілі та строки реалізації
Метою цієї Стратегії є створення до 2023 року нової моделі профілактики, раннього виявлення туберкульозу та надання медичної допомоги хворим на туберкульоз, що спрямована на задоволення потреб населення у медичних послугах та послугах громадського здоров’я.
Стратегічними цілями Стратегії є:
запровадження нових підходів до організації надання протитуберкульозної медичної допомоги населенню;
впровадження ефективних профілактичних протитуберкульозних заходів;
удосконалення механізмів виявлення та діагностики туберкульозу;
оптимізація мережі лабораторій у системі протитуберкульозної медичної допомоги населенню;
запровадження нових підходів до лікування туберкульозу;
інтеграція протитуберкульозної медичної допомоги населенню та наукової діяльності;
розвиток кадрових ресурсів у системі надання протитуберкульозної медичної допомоги населенню;
впровадження міжсекторального підходу до питань протидії захворюванню на туберкульоз;
впровадження інформаційних систем охорони здоров’я;
впровадження нової моделі фінансування системи надання протитуберкульозної медичної допомоги населенню.
Стратегію передбачається реалізувати протягом 2020-2023 років.
Шляхи і способи розв’язання проблеми
Основними шляхами і способами забезпечення розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню є:
запровадження нових підходів до організації надання протитуберкульозної медичної допомоги населенню, що передбачає:
- запровадження стандартів медичної допомоги хворим на туберкульоз та критеріїв укладення контрактів НСЗУ із закладами охорони здоров’я, що надають протитуберкульозну медичну допомогу населенню, з визначенням пакета медичних послуг (діагностика, стаціонарне лікування, координація протитуберкульозних заходів, консультативна допомога) та вимог до надання таких послуг у межах програми медичних гарантій;
- внесення змін до нормативно-правової бази у частині забезпечення профілактики, виявлення, проведення діагностики та амбулаторного лікування туберкульозу, супроводу хворих на туберкульоз на рівні провайдерів первинної медичної допомоги із забезпеченням інформування закладу громадського здоров’я про випадок/підозру на туберкульоз, контрольованого лікування, моніторингу лікування, фармакологічного нагляду, психосоціальної підтримки пацієнтів за умови координації з регіональною фтизіатричною службою із залученням різних провайдерів медичних послуг та послуг громадського здоров’я, що можуть провадити таку діяльність;
- здійснення заходів з реорганізації регіональних протитуберкульозних закладів, що включає злиття всіх протитуберкульозних закладів області в єдиний в області протитуберкульозний заклад, що має статус регіонального фтизіопульмонологічного медичного центру (далі - регіональний центр), створений як комунальне некомерційне підприємство, що надає і координує протитуберкульозну медичну допомогу населенню в області;
- забезпечення нормативно-правового регулювання для створення єдиної системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню, включаючи інтеграцію послуг з протитуберкульозної медичної допомоги населенню, що надаються протитуберкульозними закладами охорони здоров’я відомчої підпорядкованості, до регіональних систем протитуберкульозної медичної допомоги населенню;
- приведення матеріально-технічної бази регіональних центрів у відповідність з вимогами стандарту інфекційного контролю, укомплектування необхідними кадрами та створення можливостей для надання ними лікувально-діагностичних послуг у повному обсязі із включенням таких вимог до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики;
- створення системи реабілітації хворих на туберкульоз, що включає як соціальну, так і медичну реабілітацію, кінцевою метою якої є реінтеграція хворого на туберкульоз у суспільство, з розробленням відповідної нормативно-правової бази;
- внесення змін до клінічних протоколів на підставі доказової медицини для формування номенклатури закупівлі протитуберкульозних препаратів на національному рівні за рахунок коштів державного бюджету для всіх надавачів послуг у системі протитуберкульозної медичної допомоги населенню, включаючи Національну академію медичних наук та Державну кримінально-виконавчу службу;
- розроблення механізму передачі протитуберкульозних препаратів, що закуповуються централізовано за кошти державного бюджету, з регіонального центра до місця амбулаторного лікування пацієнта з туберкульозом, що передбачає транспортування протитуберкульозних препаратів регіональним центром до аптечних складів багатопрофільних лікарень інтенсивної терапії першого і/або другого рівня, з яких медичні працівники первинної ланки медичної допомоги отримують протитуберкульозні препарати для пацієнтів з туберкульозом, які перебувають на амбулаторному лікуванні;
- запровадження у регіональних центрах посад міжрайонних фтизіатрів залежно від епідемічної ситуації для організації амбулаторного лікування пацієнтів з туберкульозом та координації діяльності заходів протитуберкульозної медичної допомоги населенню за територіальним принципом та у взаємодії з первинною ланкою медичної допомоги;
впровадження ефективних профілактичних протитуберкульозних заходів, що передбачає:
- відновлення довіри населення до системи охорони здоров’я загалом шляхом підвищення рівня доступності та якості медичних послуг, що надаються закладами первинної ланки медичної допомоги. Ключовим завданням для амбулаторної моделі лікування туберкульозу є залучення до зазначеного процесу соціально вразливих груп населення, які мають перешкоди до медичних послуг та підвищений ризик розвитку туберкульозу (безробітні, переселенці, мігранти, безхатченки, особи з алко- та наркозалежністю, малозабезпечені та ізольовані національні та/або релігійні спільноти), шляхом надання безоплатних медичних послуг відповідно до програми медичних гарантій та виконання регіональних/ національних/ міжнародних програм боротьби з туберкульозом;
- проведення працівниками пологових будинків та закладів первинної медичної допомоги профілактичних щеплень проти туберкульозу імунобіологічними препаратами (вакцинами), які закуплені за кошти державного бюджету;
- здійснення діагностики і лікування латентної туберкульозної інфекції, а також виявлення та обстеження контактних щодо туберкульозу осіб;
- проведення заходів, які дають змогу закуповувати за рахунок коштів державного бюджету та постачати з національного на регіональний рівень закладам охорони здоров’я відповідно до сформованої потреби протитуберкульозні препарати для лікування латентної туберкульозної інфекції та профілактичного лікування туберкульозу;
- урегулювання питання щодо здійснення працівниками закладів громадського здоров’я координації заходів із зміцнення здоров’я населення та первинної профілактики туберкульозу в рамках фінансування, виділеного на відповідну сферу, що включає:
популяризацію здорового способу життя;
безперервне та постійне інформування населення з питань профілактики, раннього виявлення туберкульозу через систему дошкільної та загальної середньої освіти і систему громадського здоров’я;
залучення соціальних служб, неурядових організацій та центрів зайнятості до соціальної реабілітації та реінтеграції осіб, які потрапили до складних життєвих обставин (безпритульні, безробітні, малозабезпечені, переселенці, особи, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, особи з алкогольною і/або хімічною залежністю);
проведення та оприлюднення аналітичних оцінок щодо дотримання роботодавцем законодавства у сфері охорони праці стосовно забезпечення належних умов праці, відпочинку, рівня оплати праці працівникам, профілактики професійних захворювань;
удосконалення механізмів виявлення та діагностики туберкульозу, що передбачає:
- затвердження алгоритмів виявлення і діагностики туберкульозу, які базуються на сучасних міжнародних підходах, та забезпечення гнучкого механізму їх постійного оновлення;
- визначення переліку послуг та діагностичних процедур з виявлення і діагностики туберкульозу для кожного рівня надання медичної допомоги із внесенням відповідних змін до порядків надання медичної допомоги;
- включення послуг з виявлення і діагностики туберкульозу на всіх рівнях надання медичної допомоги до програми медичних гарантій;
- створення дієвих примірних клінічних маршрутів пацієнта щодо виявлення та діагностики туберкульозу в закладах охорони здоров’я;
- розроблення механізмів активного виявлення випадків туберкульозу з використанням систематичного скринінгу груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз, в тому числі важкодоступних груп населення, та обстеження контактних осіб на рівні первинної медичної допомоги;
- розроблення алгоритмів виявлення туберкульозу у пацієнтів, які звернулися по медичну допомогу, на всіх рівнях надання медичної допомоги лікарями всіх спеціальностей. У зазначених алгоритмах перебачити необхідність приділення особливої уваги активному і пасивному виявленню туберкульозу та підвищення рівня поінформованості щодо туберкульозу в закладах охорони здоров’я, що забезпечують медичне обслуговування осіб з ризиком виникнення туберкульозу, у зв’язку з наявністю захворювання чи проведення лікування хвороб, що призводять до імуносупресії (аутоімунні, онкологічні, ендокринологічні, психіатричні захворювання; пневмоконіози; ВІЛ-інфекція; захворювання, що вимагають діалізу, трансплантації внутрішніх органів, та інші захворювання, що потребують застосування імуносупресивної терапії);
- впровадження сучасної системи епідеміологічного нагляду за туберкульозом, яка повинна охоплювати основні вимоги до реєстрації випадків туберкульозу, факторів ризику розвитку захворювання на туберкульоз, адекватного та повного відстеження контактних осіб;
- створення систем транспортування зразків біологічного матеріалу для забезпечення своєчасної мікробіологічної діагностики туберкульозу та забезпечення стійких механізмів її фінансування з урахуванням результатів техніко-економічної експертизи різних моделей загальної системи транспортування зразків на регіональному рівні;
оптимізація мережі лабораторій у системі протитуберкульозної медичної допомоги населенню, що передбачає:
- створення трирівневої лабораторної мережі з діагностики туберкульозу у системі протитуберкульозної медичної допомоги населенню.
Зазначена мережа складається з:
мікробіологічних лабораторій з діагностики туберкульозу першого рівня закладів охорони здоров’я, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують первинну мікробіологічну діагностику туберкульозу: бактеріоскопічне дослідження мокротиння та молекулярно-генетичне дослідження з використанням систем, які дозволяють виявляти збудника туберкульозу молекулярно-генетичним методом. Лабораторії першого рівня повинні нести відповідальність за якість проведення мікробіологічної діагностики, здійснювати внутрішній контроль якості досліджень на туберкульоз та брати участь у системі зовнішньої оцінки якості досліджень;
мікробіологічних лабораторій з діагностики туберкульозу другого рівня у структурі регіональних центрів, на рівні яких здійснюється повний спектр мікробіологічної діагностики туберкульозу: бактеріоскопічні, культуральні, молекулярно-генетичні дослідження з метою виявлення туберкульозу та моніторингу лікування. Лабораторії другого рівня повинні відповідати за якість проведення досліджень, здійснювати внутрішній контроль якості досліджень на туберкульоз та брати участь у системі зовнішньої оцінки якості досліджень, організовувати і здійснювати зовнішній контроль якості досліджень, що виконуються в лабораторіях першого рівня, та проводити постійний моніторинг їх роботи шляхом здійснення моніторингових кураторських візитів;
центральної референс-лабораторії з мікробіологічної діагностики туберкульозу МОЗ (далі - центральна референс-лабораторія), яку передбачається утворити в Державній установі “Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України” у рамках реалізації гранту Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. Зазначена лабораторія надаватиме організаційно-методичну допомогу з оптимізації лабораторної мережі з мікробіологічної діагностики туберкульозу в Україні, організаційно-методичне керівництво та забезпечуватиме функціонування системи зовнішнього контролю якості роботи лабораторій з мікробіологічної діагностики туберкульозу першого - другого рівня, здійснюватиме контроль за роботою лабораторій другого рівня. На центральну референс-лабораторію з мікробіологічної діагностики туберкульозу також буде покладено функції з розроблення нормативно-правових актів з питань мікробіологічної діагностики туберкульозу та стандартів з мікробіологічної діагностики туберкульозу відповідно до міжнародних вимог та впровадження сучасних методів діагностики туберкульозу. Центральна референс-лабораторія забезпечуватиме співробітництво з супранаціональною референс-лабораторією ВООЗ для участі в міжнародних програмах забезпечення зовнішнього контролю якості мікробіологічних досліджень;
- розширення доступності до швидкої діагностики туберкульозу шляхом встановлення систем, які дозволяють виявляти збудника туберкульозу молекулярно-генетичним методом;
- забезпечення доступності до лабораторної діагностики на рівні мікробіологічних лабораторій з діагностики туберкульозу першого - другого рівня шляхом створення та розвитку системи транспортування зразків, у тому числі міжрегіональної;
- затвердження алгоритмів діагностики туберкульозу, мінімального пакета послуг з діагностики туберкульозу для кожного рівня лабораторної мережі, порядків перенаправлення зразків на відповідний рівень для проведення тестів, що недоступні в лабораторіях нижчого рівня;
запровадження нових підходів до лікування туберкульозу, що передбачає:
- унормування питання надання контрольованого лікування (в тому числі з використанням інтерактивних методів) та моніторингу лікування, побічних реакцій на всіх етапах надання медичної допомоги хворим на туберкульоз, у тому числі з проведенням необхідних лабораторно-інструментальних досліджень, консультацій, фізикального обстеження, що необхідні у процесі моніторингу лікування на амбулаторному етапі, в закладах охорони здоров’я загального профілю з відшкодуванням таких послуг із застосуванням нових механізмів фінансування;
- забезпечення можливості проведення лікування туберкульозу амбулаторно з перших днів після встановлення діагнозу;
- затвердження гарантованого переліку послуг контрольованого лікування хворих на туберкульоз, які отримують послуги в амбулаторних умовах, що включає: мотиваційне консультування хворого на туберкульоз щодо формування прихильності до лікування; мотиваційне консультування близького оточення хворого на туберкульоз щодо проходження скринінгу на туберкульоз; навчання щодо профілактики та лікування туберкульозу хворих та їх найближчого оточення; супровід для забезпечення моніторингу лікування; забезпечення контрольованого прийому протитуберкульозних препаратів; забезпечення профілактики виникнення та супровід з метою усунення побічних реакцій, викликаних протитуберкульозними препаратами;
- виділення коштів за рахунок державного і місцевого бюджетів та інших не заборонених законодавством джерел фінансування на закупівлю препаратів для профілактики та лікування побічних реакцій, а також лікування (за потреби) наслідків/ускладнень та небажаних явищ від застосування протитуберкульозних препаратів;
- забезпечення можливості лікування клінічних форм туберкульозу, що потребують надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, зокрема позалегеневого туберкульозу, а також лікування супутньої патології у пацієнтів з туберкульозом на базі закладів охорони здоров’я різного профілю;
- інтеграцію послуг з виявлення, діагностики і лікування супутньої патології у пацієнтів з туберкульозом із можливістю лікування, в тому числі за потреби - у стаціонарному лікуванні, в закладах охорони здоров’я різного профілю з дотриманням вимог інфекційного контролю;
- вжиття заходів для створення комфортних і безпечних умов лікування пацієнта з туберкульозом стаціонарно та амбулаторно відповідно до його індивідуальних потреб із забезпеченням відповідного догляду, соціальної, психологічної підтримки, контролю прийому препаратів, у тому числі інтерактивних методів, шляхом залучення різних надавачів послуг, що можуть провадити таку діяльність;
- вжиття заходів для створення системи надання послуг із фізичної реабілітації хворих на туберкульоз;
- вжиття заходів для забезпечення належного паліативного лікування туберкульозу відповідно до міжнародних стандартів;
інтеграція протитуберкульозної медичної допомоги населенню та наукової діяльності, що передбачає:
- забезпечення можливості оплати НСЗУ гарантованих високоспеціалізованих протитуберкульозних медичних послуг, що надаватимуться Державною установою “Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського Національної академії медичних наук України” (далі - Інститут фтизіатрії);
- формування переліку гарантованих високоспеціалізованих протитуберкульозних медичних послуг, що можуть надаватися населенню Інститутом фтизіатрії та не можуть бути надані в інших закладах охорони здоров’я, що забезпечують надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, та розрахунок їх вартості;
- фінансування Інституту фтизіатрії для провадження наукової діяльності у частині розроблення високоефективних технологій терапевтичного та хірургічного лікування тяжких форм туберкульозу відповідно до міжнародних стандартів та протоколів наукових досліджень, а також для проведення інших наукових досліджень;
здійснення заходів для розвитку кадрових ресурсів у системі надання протитуберкульозної медичної допомоги населенню, що передбачає:
- розроблення та імплементацію плану заходів з розвитку кадрових ресурсів у системі профілактики та лікування туберкульозу. Розроблений план заходів повинен узгоджуватися з державною політикою щодо людських ресурсів для систем охорони здоров’я та громадського здоров’я. Розроблення плану включатиме оцінку та досягнення консенсусу щодо об’єднання спеціальностей “пульмонологія” та “фтизіатрія” в одну спеціальність “пульмонологія”, включаючи додипломну і післядипломну освіту та спеціалізацію відповідно до нових підходів у сфері лікування туберкульозу;
- затвердження та постійне оновлення освітніх програм додипломної і післядипломної освіти підготовки медичних працівників у сфері протидії туберкульозу;
- створення стійкої та гнучкої системи підготовки та перепідготовки лікарів та фахівців лабораторної мережі, яка задовольняє потреби у швидкій перепідготовці кадрів відповідно до викликів часу, інноваціях у діагностиці і лікуванні туберкульозу з використанням технологій дистанційного навчання;
- проведення тренінгів, семінарів з питань протидії туберкульозу для лікарів, представників ключових спільнот, фахівців, що надають психо-соціальну підтримку пацієнтам з туберкульозом;
впровадження електронних медичних інформаційних систем у сфері охорони здоров’я, що передбачає:
- створення електронних карток пацієнтів, підвищення якості збору та аналізу даних, що дає змогу проводити ефективне планування закупівлі та розподіл медичних препаратів;
- інтеграцію існуючого реєстру хворих на туберкульоз до електронної системи охорони здоров’я з метою своєчасного обміну інформацією, передачі відомостей, які стосуються фактів надання медичної допомоги, епідеміологічного нагляду та моніторингу лікування;
- розвиток електронної системи охорони здоров’я у частині розширення функціональних можливостей для повноцінного ведення випадку туберкульозу та підвищення достовірності даних у системі;
- розроблення механізмів надання доступу до електронної системи охорони здоров’я з урахуванням ролі користувача для забезпечення виконання посадових обов’язків відповідними фахівцями та створення відповідної структури підпорядкування закладів охорони здоров’я;
впровадження нової моделі фінансування, що передбачає:
- включення до переліку медичних послуг з надання первинної медичної допомоги послуг з діагностики, що надаються до встановлення діагнозу туберкульозу, вартість яких відшкодовується за рахунок капітаційної ставки, яка встановлюється у вигляді фіксованої суми за кожного пацієнта;
- здійснення додаткової оплати понад капітаційну ставку за амбулаторне лікування кожного хворого на туберкульоз у системі надання первинної медичної допомоги;
- стаціонарне лікування хворих на туберкульоз на підставі договору про медичне обслуговування населення;
- розроблення механізму фінансування послуг з медичного обслуговування хворих на туберкульоз, які надає Інститут фтизіатрії, на основі ставки на пролікований випадок за типом та обсягом медичної допомоги, що визначена медико-технологічною документацією з надання протитуберкульозної медичної допомоги, відповідно до міжнародних стандартів та/або протоколів наукових досліджень.
Очікувані результати та показники
У результаті реалізації Стратегії передбачається:
досягнення до кінця 2023 року частки пацієнтів з підтвердженим діагнозом туберкульозу під час лікування в амбулаторних умовах з першого дня, що становить 65 відсотків;
досягнення до кінця 2021 року частки регіональних протитуберкульозних центрів, які відповідають стандартам, що становить 75 відсотків;
створення системи транспортування біологічного матеріалу з первинного рівня для діагностики туберкульозу;
забезпечення відповідності системи епідеміологічного нагляду за туберкульозом рекомендаціям ВООЗ;
визначення до кінця 2020 року вартості спеціалізованих та високоспеціалізованих медичних послуг для хворих на туберкульоз;
створення до кінця 2023 року системи паліативної допомоги хворим на туберкульоз;
досягнення до кінця 2023 року показника захворюваності на туберкульоз, що становить 60 випадків на 100 тис. населення;
досягнення до кінця 2023 року показника смертності від туберкульозу, що становить 7 випадків на 100 тис. населення .
Обсяг фінансових, матеріально-технічних та трудових ресурсів
Фінансування заходів щодо реалізації Стратегії здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів у межах асигнувань, що передбачаються на відповідний рік, коштів благодійних фондів, міжнародної технічної та фінансової допомоги та інших джерел, не заборонених законодавством.
Обсяг матеріально-технічних і трудових ресурсів, необхідних для реалізації цієї Стратегії, визначається щороку з урахуванням можливостей фінансування.
