open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Чинний
                             
                             
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

АРБІТРАЖНА НАГЛЯДОВА КОЛЕГІЯ
П О С Т А Н О В А
від 03.04.96 Справа N 04-1/ЦА-10/7-1/52

( Додатково див. Рішення ВАСУ N 10/7 ( v10_7800-96 )

від 24-29.01.96 )

Арбітражна наглядова колегія розглянула заяву Промінвестбанку
України про перевірку рішення Вищого арбітражного суду України від
24-29.01.96 зі справи N 10/7 ( v10_7800-96 ) за позовом прокурора
Івано-Франківської області в інтересах ВАТ "Івано-Франківський
арматурний завод" до Промінвестбанку України про стягнення
125410014562 крб., з яких сума основного боргу становить
43652478644 крб., неустойка - 79884035918 крб., 1873500000 крб. -
відшкодування збитків, заподіяних внаслідок невиконання
відповідачем умов договору від 25.05.94 про розрахунково-касове
обслуговування. Суддя рішенням від 24-29.01.96 ( v10_7800-96 ) позов
задовольнив частково, стягнувши з Промінвестбанку 50108738915
крб.; у решті позову відмовлено, оскільки вимоги позивача не
грунтуються на фактичних обставинах справи. Промінвестбанк України
в заяві про перевірку рішення в порядку нагляду просить рішення
скасувати. При цьому заявник посилається на те, що арбітражний суд
неправильно застосував чинне законодавство України, рішення
суперечить фактичним обставинам справи; договір від 25.05.94 про
розрахунково-касове обслуговування між Промінвестбанком України та
ВАТ "Івано-Франківський арматурний завод" не є укладеним, оскільки
при укладенні договору сторони не досягли згоди в належній формі з
усіх істотних умов договору, неврегульовані розбіжності на розгляд
арбітражного суду не передавалися і в силу ст. 153 ЦК ( 1540-06 )
та ч.4 ст.10 АПК України ( 1798-12 ) цей договір вважається не
укладеним і, отже, не породжує ніяких прав та обов'язків для
сторін. Тобто, у зв'язку з тим, що договір не встановив механізму
перерахування грошових коштів відповідача, а також умов та розміру
відповідальності Промінвестбанку за неотримання коштів позивача за
їх призначенням, посилання суду на цей договір і стягнення з
Промінвестбанку України спірної суми є безпідставним. Арбітражна наглядова колегія, перевіривши матеріали справи,
встановила таке. Згідно з договором про розрахунково-касове обслуговування,
укладеним між Промінвестбанком України та відкритим акціонерним
товариством "Івано-Франківський арматурний завод" 25.05.94, банк
узяв на себе зобов'язання забезпечувати перерахування коштів за
дорученням позивача не пізніше наступного дня засобами
електронного зв'язку або іншим способом у максимально короткий
строк. Як випливає з матеріалів справи, сторони здійснювали
платіжно-розрахункові операції за вказаним договором, у т. ч.
розрахунки в рос. рублях. Відповідно до чинного законодавства всі кошти, одержані
заводом від зарубіжних покупців, підлягають розподілу, згідно з
яким 50 відсотків від наявної суми повинно бути продано на
Республіканській міжбанківській валютній біржі. З наявних коштів ВАТ "Івано-Франківський арматурний завод"
платіжно-розрахунковими документами 17.05.95 для продажу на УМВБ
відповідачеві перераховано 223314650 рос. руб. (пл. доруч. N 151,
152, 156, 157, 166 (а), 173), але конвертацію не здійснено, і
кошти позивач не отримав. 29-31.05.95 на розподільчому рахунку
заблоковано 131930625 рос. руб. (пл. доруч. N 174, 175, 176),
через що вони не можуть бути направлені для продажу на УМВБ згідно
з Декретом КМ України "Про тимчасовий порядок використання
надходжень в іноземній валюті" ( 16-93 ). Не виконані доручення від 05.05.95 N 154 та N 161 про
перерахування постачальникам 103508327 рос. руб., які знято з
поточного рахунку. Не отримано постачальником 117000000 рос. руб. за пл. доруч.
від 03.05.95 та 12.05.95 N 153, 155, 166, які було знято з
поточного рахунку, а повернено на поточний рахунок позивача
04-05.07.95, де вони заблоковані, як і залишок на 01.06.95 у сумі
134232850 рос. руб. Отже, станом на 01.06.95 позивач не міг
використати в обігу кошти в сумі 709986452 рос. руб., які
знаходяться на коррахунку відповідача в ММКБ. Відповідно до ст. 25 Закону України "Про банки і банківську
діяльність" ( 872-12 ) на комерційні банки покладається здійснення
на договірних умовах кредитно-розрахункового, касового та іншого
банківського обслуговування підприємств шляхом виконання операцій
та надання послуг, передбачених ст. 3 цього Закону. Відповідно до ст.ст. 380, 381 ЦК України ( 1540-06 ), ст. ст.
10, 24 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 )
підприємство має право на свій розсуд розпоряджатися належними
йому грошовими коштами, що зберігаються у кредитних установах,
проводити розрахунки в порядку, встановленому Національним банком
України. Але відповідач своїх зобов'язань не виконав, на порушення
ст.1 Декрету КМ України "Про тимчасовий порядок використання
надходжень в іноземній валюті" ( 16-93 ) не здійснив продаж на
валютному ринку України на користь позивача 355245275 рос. руб.,
вартість яких за курсом НБУ за результатами торгів на УМВБ на час
заявлення позову (39 крб./1 рос. руб.) становить 13854565725 крб.,
не забезпечив можливості використання позивачем 354741177 рос.
руб. (13834905903 крб.), що мало наслідком зменшення обігових
коштів позивача, через що позивач не зміг своєчасно, 05.06.95,
погасити кредит за договором від 06.12.94, вимушене користування
кредитом було продовжено до 30.08.95, і за період з 05.06 по
30.08.95 сплачено 1447800000 крб. процентів. Вказана сума надлишково сплачених процентів, як і штраф у
сумі 425700000 крб., сплачений до бюджету через несвоєчасне
отоварення попередньої оплати (зняті за пл. дорученням N 154 з
поточного рахунку позивача кошти відповідач постачальникам не
перерахував), є збитками позивача внаслідок блокування проведення
ним розрахунків через кореспондентський рахунок відповідача. Відповідач не пояснив причин непроведення розрахункових
операцій, як і причин повернення на поточний рахунок позивача 04 -
05.07.95 117000000 рос. руб., списаних за пл. дорученнями від
03.05.95 N 153, 155 та від 12.05.95 N 166. Платіжні документи позивача не було повернено йому банком
через неправильне оформлення чи з інших підстав, що позбавляють
можливості здійснення банківських операцій. Таким чином,
відповідач не виконав узятих на себе зобов'язань перед позивачем,
чим позбавив останнього можливості використання його коштів з
травня 1995 року і прострочив виконання своїх зобов'язань перед
позивачем, у зв'язку з чим арбітражний суд правомірно стягнув з
відповідача спірну суму. Доводи заявника щодо недійсності договору не беруться до
уваги, оскільки договір відповідає вимогам закону й містить усі
суттєві умови, передбачені Правилами про порядок відкриття
розрахункових, поточних та бюджетних рахунків в установах банків
від 31.12.93 N 177 ( v0177500-93 ). Пропозиції позивача про зміну п. 5.6 договору від 03.06.95
стосовно пені в розмірі 1 % та умов відповідальності банку банком
прийняті не були, тому немає підстав вважати, що в договір було
внесено відповідні зміни. Чинною є редакція договору від 25.05.94, яка підписана
сторонами. Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 106-108 АПК України
( 1798-12 ), колегія П О С Т А Н О В И Л А:
рішення арбітражної колегії з вирішення спорів Вищого
арбітражного суду України від 24-29.01.96 у справі N 10/7
( v10_7800-96 ) залишити без змін.
Надруковано: "Збірник рішень та арбітражної практики Вищого

арбітражного суду України", N 4, 1996 р.

  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • Пов'язані судові рішення
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: