Про затвердження Положення про психологічне забезпечення в Національній гвардії України
{Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ
№ 616 від 09.09.2024}
Відповідно до підпункту 30 пункту 4 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878, та з метою організації системи психологічного забезпечення в Національній гвардії України НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Положення про психологічне забезпечення в Національній гвардії України, що додається.
2. Головному управлінню Національної гвардії України забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.
3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на командувача Національної гвардії України.
ПОГОДЖЕНО: Міністр освіти і науки України В.о. Міністра Президент Міністр соціальної політики України | Л.М. Гриневич
А. Рева |
ЗАТВЕРДЖЕНО |
ПОЛОЖЕННЯ
про психологічне забезпечення в Національній гвардії України
1. Це Положення визначає організацію, систему психологічного забезпечення в Головному управлінні Національної гвардії України (далі - Головне управління НГУ), оперативно-територіальних об’єднаннях, з’єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров’я та установ Національної гвардії України (далі - військові частини).
2. У цьому Положенні терміни вживаються в таких значеннях:
1) бойова психічна травма - патологічний стан центральної нервової системи, що виникає внаслідок впливу чинників бойового (оперативного) стресу та зумовлює регулювання поведінки особи, що постраждала, через патофізіологічні механізми;
2) бойовий (оперативний) стрес - багаторівневий процес адаптаційної активності організму людини в умовах екстремальної бойової обстановки, який супроводжується напруженням механізмів реактивної саморегуляції та закріпленням специфічних пристосувальних психофізіологічних змін. Бойовий (оперативний) стрес є передпатологічним дестабілізаційним станом, що вичерпує функціональний резерв організму, збільшує ризик дезінтеграції психічної дії та стійких соматоформних вегетативних дисфункцій;
3) група контролю бойового (оперативного) стресу - підрозділ, призначений для контролю бойового (оперативного) стресу шляхом участі у проведенні підготовки особового складу до виконання завдань, визначених Законом України «Про Національну гвардію України» (далі - завдання за призначенням), заходів психологічного забезпечення в місцях виконання завдань за призначенням, а також після їх завершення;
4) мобільна група психологічної підтримки - підрозділ, призначений для контролю бойового (оперативного) стресу, проведення заходів психологічного забезпечення в місцях виконання завдань за призначенням;
5) експрес-діагностика психоемоційних станів - швидка оцінка індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців з метою встановлення ступеня їх відповідності вимогам та умовам виконання завдань за призначенням, контроль за психоемоційним станом військовослужбовців і визначення необхідності в наданні відповідної підтримки, допомоги;
6) консультант за принципом «рівний - рівному» (помічник психолога) - військовослужбовець Національної гвардії України, що пройшов відповідний курс навчання та має навички з основ психологічної допомоги;
7) посилена психологічна увага - система комплексних заходів психологічного характеру, що здійснюються з визначеною групою осіб, які потребують першочергової психологічної допомоги у зв’язку з особливостями впливу на них стресогенних факторів службової і позаслужбової діяльності та навчально-виховного процесу, з метою своєчасної профілактики і запобігання надзвичайним подіям серед особового складу, підвищення рівня його адаптаційних можливостей в умовах службово-бойової діяльності та забезпечення психологічного благополуччя, збереження психічного і фізичного здоров’я, запобігання службовому та побутовому травматизму;
8) посттравматичний стресовий розлад - симптомокомплекс, характеристики якого відображають насамперед порушення цілісності особистості внаслідок психотравмівних стресорів високої інтенсивності; відстрочена або затяжна реакція на кризову подію чи ситуацію загрозливого або катастрофічного характеру, яка може викликати в людини загальний дистрес;
9) психологічна декомпресія - форма психологічної реабілітації військовослужбовців, які перебували в екстремальних (бойових) умовах службово-бойової діяльності, що складається з комплексу заходів фізичного і психологічного відновлення організму людини та проводиться з метою поступової адаптації військовослужбовців до звичайних умов життєдіяльності, запобігання розвитку в них психологічних травм;
10) психологічна допомога - вид допомоги, що надається військовослужбовцеві чи групі військовослужбовців для відновлення необхідної якості психологічних станів, покращення функціонування психічних процесів, поведінки, спілкування та їх реалізації у груповій діяльності;
11) психотравматична ситуація - екстремальна критична подія, яка має значний негативний (екстремальний психогенний) вплив на особистість і за своїми наслідками потребує надання психологічної допомоги та здійснення реабілітації;
12) психологічна резильєнтність - характеристика психіки людини, що визначає здатність чинити опір стресам та виявляти психічну стійкість, дозволяє запобігати психічному та емоційному вигоранню, виникненню тривожних та депресивних станів та відновлюватися після труднощів та стресу;
13) стрес-фактори - фактори, що зумовлюють бойовий (оперативний) стрес;
14) супервізія - процес надання психологам професійної допомоги, спрямованої на аналіз і подолання професійних труднощів, удосконалення організації роботи, підтримку мотивації до роботи, дотримання етичних норм та стандартів надання психологічних послуг, запобігання виникненню професійного вигорання, забезпечення емоційної підтримки, підвищення професійної кваліфікації.
3. Система психологічного забезпечення в Національній гвардії України (далі - НГУ) складається з таких елементів:
1) суб’єкти психологічного забезпечення;
2) об’єкти психологічного забезпечення;
3) напрями психологічного забезпечення.
4. Суб’єктами психологічного забезпечення в НГУ є підрозділи психологічної служби (центри оперативно-психологічного забезпечення, відділи, відділення, служби), посадові особи, які входять до їх складу, офіцери (психологи) батальйонів (дівізіонів), офіцери секцій S-1 персоналу штабів батальйонів (дивізіонів) за військово-обліковою спеціальністю «психологія» (далі - психологи), а також консультанти за принципом «рівний - рівному» (помічники психологів).
5. Об’єктами психологічного забезпечення в НГУ є військовослужбовці та працівники (далі - особовий склад), резервісти НГУ, члени їх сімей, а також кандидати для проходження військової служби (навчання) та служби у військовому резерві НГУ.
6. Напрямами психологічного забезпечення виконання військовослужбовцями НГУ завдань за призначенням визначаються:
1) професійно-психологічний відбір;
3) професійно-психологічна підготовка;
4) психологічний супровід виконання завдань за призначенням;
5) психопрофілактика, психологічна допомога та реабілітація.
7. Основними завданнями психологічного забезпечення є:
1) надання допомоги командирам (начальникам) військових частин з питань створення ефективної системи підтримання психологічної готовності, стійкості та надійності особового складу для виконання завдань за призначенням;
2) психологічне вивчення військовослужбовців базової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та призваних на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;
3) психологічний скринінг, експрес-діагностика психоемоційних станів військовослужбовців, їх готовності до виконання завдань за призначенням;
4) організація та проведення професійно-психологічного відбору кандидатів для проходження військової служби в НГУ, служби у військовому резерві НГУ, участі в міжнародних операціях із підтримання миру і безпеки в складі національного персоналу або національного контингенту, навчання у вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах) військовослужбовців перед призначенням на вищі посади;
5) психологічна підготовка військовослужбовців НГУ до виконання завдань за призначенням;
6) психологічний супровід військовослужбовців під час виконання завдань за призначенням в екстремальних (бойових) умовах, психологічна допомога військовослужбовцям у місцях виконання завдань за призначенням;
7) контроль бойового (оперативного) стресу;
8) вивчення окремих елементів соціально-психологічного клімату у військових колективах;
9) профілактика психотравматизації, професійного вигорання, самогубств (спроб самогубств) серед військовослужбовців, конфліктів у підрозділах НГУ;
10) психологічний супровід військовослужбовців НГУ, звільнених із полону;
11) психологічна декомпресія особового складу підрозділів НГУ, які виконували завдання за призначенням в екстремальних (бойових) умовах;
12) психологічна допомога та реабілітація військовослужбовців після виконання завдань за призначенням, зокрема, в екстремальних (бойових) умовах;
13) психологічна допомога пораненим (травмованим) військовослужбовцям, що проходять лікування в закладах охорони здоров’я;
14) науково-дослідницьке та методичне супроводження виконання основних завдань підрозділами психологічної служби;
15) психологічне консультування членів сімей військовослужбовців (за їх запитами);
16) опитування військовослужбовців з використанням поліграфа.
II. Організаційна структура психологічної служби НГУ та загальний порядок її діяльності
1. До підрозділів психологічної служби НГУ належать:
1) структурний підрозділ Головного управління НГУ з психологічного забезпечення;
2) центри оперативно-психологічного забезпечення, відділення, служби, групи психологічного забезпечення, психологи військових частин НГУ.
2. Центр (відділ, відділення, службу, групу) психологічного забезпечення військової частини НГУ очолює начальник, який підпорядковується командирові військової частини і з питань психологічного забезпечення його діяльність координується керівником структурного підрозділу Головного управління НГУ з психологічного забезпечення.
3. Штатна чисельність психологів вищих військових навчальних закладів, військових частин визначається залежно від допустимих норм службового навантаження на одного психолога і становить не більше 400 осіб штатної чисельності особового складу в мирний час та не більше 300 в особливий період (крім спеціалістів поліграфа).
4. На посади керівників підрозділів психологічної служби НГУ призначаються фахівці, які мають вищу освіту за спеціальністю «Психологія» та відповідають кваліфікаційним вимогам:
1) начальник структурного підрозділу Головного управління НГУ з психологічного забезпечення повинен мати ступінь вищої освіти «магістр», загальний стаж служби на посадах психологічної служби не менше трьох років;
2) начальник центру (відділу, відділення, служби, групи) психологічного забезпечення військової частини повинен мати ступінь вищої освіти «магістр», загальний стаж служби на посадах психологічної служби не менше двох років, пройшов курси підвищення кваліфікації.
5. На посади психологів призначаються особи, які мають вищу освіту за спеціальністю «Психологія», за поданням командирів (начальників) військових частин (крім спеціалістів поліграфа).
6. На посади поліграфологів призначаються фахівці, що отримали підготовку відповідно до Інструкції про порядок організації та проведення опитування особового складу Національної гвардії України з використанням поліграфа, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2017 року № 749, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 вересня 2017 року за № 1169/31037.
7. Залучення психологів до інших видів діяльності, що не пов’язані з їхніми обов’язками, забороняється.
8. Професійне втручання в роботу психолога можливе лише з боку психолога психологічної служби НГУ вищого рівня, наділеного відповідними повноваженнями.
9. Рекомендації психолога можуть бути відмінені спеціальною комісією, що складається із психологів, вищих за службовим становищем, яка призначається наказом (розпорядженням) командувача Національної гвардії України, начальника оперативно-територіального об’єднання НГУ.
10. Психологи можуть бути членами громадських об’єднань, крім об’єднань, статутні положення яких суперечать засадам діяльності НГУ.
11. Командири (начальники) військових частин створюють психологам відповідні умови для збереження конфіденційної інформації та організовують матеріально-технічне забезпечення психологічної служби.
12. Для здійснення професійної діяльності психологи забезпечуються необхідним майном відповідно до Норм належності майна підрозділів психологічної служби в Національній гвардії України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 січня 2019 року № 10, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30 січня 2019 року за № 117/33088 (в редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2021 року № 200).
13. Для реалізації завдань психологічного забезпечення можуть залучатися за згодою психологи психологічних служб центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, науково-дослідних установ, закладів вищої освіти, громадських об’єднань.
14. У разі призначення та проведення службового розслідування щодо випадків, пов’язаних з дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушеннями проти статевої свободи та статевої недоторканості, призначається комісія, до складу якої входить психолог органу військового управління (військової частини), для вивчення психологічних аспектів та організації психологічної допомоги потерпілим.
Психологи за згодою та за потреби можуть залучатися до складу мультидисциплінарних команд, які надають соціальні послуги військовослужбовцям та членам їх сімей, для надання допомоги постраждалим від дискримінації за ознакою статі, домашнього насильства та насильства за ознакою статі, а також у разі проходження спеціалізованого навчання - до проведення програм для кривдників.
III. Професійно-психологічний відбір
1. Організація та керівництво професійно-психологічним відбором в НГУ покладається на структурний підрозділ Головного управління НГУ з психологічного забезпечення. Проведення професійно-психологічного відбору у військових частинах покладається на психологів військових частин.
2. Професійно-психологічний відбір проходять кандидати:
на проходження військової служби за контрактом;
на призначення на керівні посади та посади, за якими передбачено виконання обов’язків з обліку товарно-матеріальних цінностей;
від цивільної молоді та військовослужбовців, які виявили бажання навчатися у вищих військових навчальних закладах та навчальних військових частинах (центрах) НГУ;
на проходження служби у військовому резерві;
на участь у міжнародних операціях із підтримання миру і безпеки (далі - кандидати).
3. У разі необхідності для проведення професійно-психологічного відбору може застосовуватися опитування з використанням поліграфа (за письмовою згодою кандидата) відповідно до Інструкції про порядок організації та проведення опитування особового складу Національної гвардії України з використанням поліграфа, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2017 року № 749, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 вересня 2017 року за № 1169/31037.
4. Професійно-психологічний відбір кандидата на проходження військової служби за контрактом здійснюється після попереднього вивчення його даних посадовими особами підрозділу, до якого відбирається кандидат.
5. Професійно-психологічний відбір проводиться за етапами:
1) узагальнення соціально-демографічних даних і особливостей соціалізації особистості кандидата;
2) вивчення стилю керівництва та особливостей соціально-психологічного клімату в підпорядкованому військовому колективі (в разі призначення на керівну посаду);
3) інструктаж перед проходженням психологічного тестування кандидата та отримання його письмової згоди на проходження поглибленого психологічного вивчення;
4) психологічне інтерв’ю кандидата для визначення мотивів призову на військову службу за контрактом, проходження навчання (призначення на посаду), а також установлення психотравмівних факторів та наслідків їх впливу на особистість;
6) узагальнення результатів психологічного вивчення та підготовка довідки з висновком і рекомендаціями;
7) облік результатів психологічного вивчення в картці психологічного супроводу кандидата, військовослужбовця.
6. На підставі узагальнених результатів поглибленого психологічного вивчення психолог готує довідку з одним із таких висновків: рекомендується, не рекомендується. Строк дії такої довідки становить 6 місяців із дати проходження психологічного вивчення.
7. У разі визначення психологом негативного результату психологічного тестування допуск його до повторного проходження тестування здійснюється в будь-який інший день упродовж місяця, але не більше двох разів.
8. З метою проведення психологічного вивчення у військових частинах можуть обладнуватися класи психологічного тестування.
IV. Психологічне вивчення військовослужбовців
1. Організація та координація роботи із психологічного вивчення військовослужбовців НГУ покладається на структурний підрозділ Головного управління НГУ з психологічного забезпечення. Проведення психологічного вивчення військовослужбовців у військових частинах покладається на психологів військових частин.
2. Психологічне вивчення військовослужбовців проводиться з використанням методів соціально-психологічного вивчення, психологічного та психофізіологічного обстеження.
Соціально-психологічне вивчення передбачає оцінку умов виховання і розвитку особистості, її професійної спрямованості, емоційно-вольових якостей, організаторських здібностей, особливостей спілкування і поведінки в колективі.
Психологічне та психофізіологічне обстеження (тестування) передбачає оцінку пізнавальних психічних процесів (сприйняття, увага, пам’ять, мислення), властивостей нервової системи (сила, рухливість, лабільність, урівноваженість) і психомоторики, психологічних особливостей особистості (темперамент, характер, здібності).
3. Психологічне вивчення військовослужбовців проводиться психологами НГУ з метою:
1) виявлення і оцінювання індивідуально-психологічних якостей військовослужбовців, їх мотивації;
2) вивчення можливостей адаптації психіки до бойових умов;
3) діагностики психоемоційних станів військовослужбовців та прогнозування їх поведінки;
4) визначення напрямів проведення індивідуальної роботи та надання рекомендацій командирам (начальникам) для більш доцільного використання за фахом чи досвідом служби.
4. Психологічне вивчення військовослужбовців включає:
1) поглиблене психологічне вивчення військовослужбовців базової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації;
2) експрес-діагностику психоемоційних станів військовослужбовців до, під час та після виконання завдань за призначенням;
3) психологічне вивчення для допуску до несення служби із зброєю.
5. За результатами психологічного вивчення психолог готує рекомендації командирам щодо подальшої роботи з військовослужбовцями, приймає рішення щодо подальших додаткових заходів психологічного забезпечення, які відносно них проводитимуться.
V. Професійно-психологічна підготовка
1. Професійно-психологічна підготовка особового складу здійснюється з метою надання особовому складу знань, умінь та навичок щодо основних психофізіологічних процесів, які відбуваються в організмі людини в умовах небезпеки та загрози життю, регуляції (саморегуляції) психоемоційного стану, отримання (надання) психологічної допомоги (самодопомоги), формування в особового складу психологічної стійкості до впливу характерних для службової діяльності психотравмівних факторів, формування згуртованості військового колективу, а також для додаткового психофізіологічного вивчення якостей військовослужбовців в умовах психічного та фізичного навантаження.
2. Основні завдання професійно-психологічної підготовки полягають у:
1) навчанні особового складу методів розпізнавання негативних психологічних станів (розладів), прийомів самоконтролю та саморегуляції власного психоемоційного стану;
2) формуванні у військовослужбовців психологічної готовності та стійкості до психотравмівних факторів екстремальних (бойових) умов;
3) профілактиці колективних форм страху, асоціальної поведінки;
4) згуртуванні військового колективу підрозділу, військового наряду; створенні передумов високої бойової активності особового складу; адаптації військовослужбовців до екстремальних (бойових) умов, їх навчанні основних способів психологічного самозахисту;
5) підвищенні рівня теоретичних знань, удосконаленні практичних умінь та навичок військовослужбовців із надання першої психологічної допомоги (самодопомоги) щодо запобігання психотравмуванню, виявлення ознак психологічних травм;
6) реадаптації, фізичному та психологічному відновленні особового складу після виконання завдань за призначенням в екстремальних (бойових) умовах.
3. Заняття з професійно-психологічної підготовки особового складу проводяться по підрозділах під керівництвом суб’єктів психологічного забезпечення. До проведення занять із професійнопсихологічної підготовки за необхідності можуть бути залучені заступники командирів підрозділів, головні сержанти підрозділів, медичні фахівці, консультанти за принципом «рівний - рівному» (помічники психологів).
4. Командувач НГУ організовує професійно-психологічну підготовку особового складу НГУ.
VI. Психологічний супровід виконання завдань за призначенням
1. Психологічний супровід виконання особовим складом НГУ завдань за призначенням здійснюється на етапах до, під час та після їх виконання і реалізує такі завдання:
1) оцінка психологічної готовності особового складу до виконання завдань за призначенням;
2) вивчення окремих елементів соціально-психологічного клімату в підрозділах, військових колективах;
3) опрацювання пропозицій щодо комплектування підрозділів (у тому числі тимчасово створених), військових нарядів, варт з урахуванням соціально-психологічних чинників, які можуть впливати на результати спільної діяльності військовослужбовців, що входять до їх складу, підготовки та надання відповідних рекомендацій командирам (начальникам);
4) моніторинг психологічного стану особового складу під час виконання завдань за призначенням;
5) психологічна підтримка та допомога військовослужбовцям, які зазнали впливу стрес-факторів під час виконання завдань за призначенням в екстремальних (бойових) умовах;
6) психологічний аналіз факторів службово-бойової діяльності, причин та умов виникнення психологічних травм в особового складу, підготовку пропозицій щодо їх запобігання та усунення;
7) захист військовослужбовців від інформаційно-психологічного впливу;
8) розроблення та надання рекомендацій командирам (начальникам) підрозділів, військових нарядів щодо контролю бойового (оперативного) стресу, дотримання норм навантаження, відпочинку особового складу;
9) підготовка рекомендацій посадовим особам, які задіяні до переговорів із місцевим населенням на етапі стабілізаційних дій;
10) підготовка пропозицій щодо оптимізації соціально-психологічних процесів у військових колективах;
11) аналіз психологічних особливостей виконання завдань за призначенням, прогнозування психогенних втрат серед особового складу, вивчення психотравмівних факторів екстремальних (бойових) умов;
12) підготовка пропозицій щодо направлення військовослужбовців на психологічну реабілітацію, позачерговий огляд лікарем-психіатром та щодо евакуації з району виконання завдань за призначенням;
13) аналіз та профілактика проявів суїцидальної та конфліктної поведінки серед особового складу;
14) формування та розвиток у військовослужбовців психологічної резильєнтності, соціальних цінностей взаємодопомоги та підтримки, навчання навичок саморегуляції та формування сприятливого соціально-психологічного клімату у військових колективах;
15) контроль психічних станів, їх стабілізація після виконання військовослужбовцями завдань за призначенням;
16) психологічна декомпресія військовослужбовців, що виконували завдання за призначенням в екстремальних (бойових) умовах.
2. Оцінка психологічної готовності особового складу, призначеного для несення служби в добових нарядах, вартах, військових частинах, проводиться штатними психологами, а в разі відсутності психологів відповідними командирами (начальниками) в години, визначені розпорядками дня військових частин, шляхом проведення експрес-діагностики психічного стану, спостереження за поведінкою військовослужбовців, індивідуальних бесід із ними, узагальнення характеристик, отриманих від безпосередніх командирів та співслужбовців.
3. Командири (начальники) військових частин (підрозділів) організовують оцінку психологічної готовності підлеглих та повинні розглянути і врахувати висновки (рекомендації) психологів або інших осіб, які її проводили.
4. Експрес-діагностика психоемоційних станів проводиться в таких випадках із:
1) військовослужбовцями, яких планується призначити для виконання завдань за призначенням із зброєю,- перед отриманням зброї;
2) військовослужбовцями, які перебували в екстремальних умовах та зазнали впливу стрес-факторів;
3) військовослужбовцями, у яких мали місце ознаки психологічної дезадаптації або відбулися значні стресові життєві події,- перед виконанням ними завдань за призначенням;
4) військовослужбовцями, які спричинили надзвичайну подію (або були її свідками), допустили порушення військової дисципліни, вчинили правопорушення.
5. З метою встановлення сукупності психологічних факторів, що активно впливають на ефективність виконання підрозділами завдань за призначенням, характеристик стану групової психіки, ставлення військовослужбовців до умов і характеру виконання підрозділом завдань за призначенням, до інших військовослужбовців, командирів (начальників), стилю керівництва, згуртованості, а також надання консультативної допомоги командирам у формуванні необхідного сприятливого соціально-психологічного клімату може проводитися вивчення окремих його елементів.
6. Вивчення окремих елементів соціально-психологічного клімату у військових колективах підрозділів НГУ здійснюється психологами НГУ з використанням методів соціально-психологічних досліджень.
VII. Психопрофілактика, психологічна допомога та реабілітація
1. Психопрофілактика в Головному управлінні НГУ, військових частинах НГУ здійснюється командирами (начальниками) всіх рівнів та психологами з метою належного виконання особовим складом завдань за призначенням, мінімізації виникнення у військовослужбовців негативних психоемоційних станів, девіантних форм поведінки, психологічних травм, психогенних утрат особового складу у формі роботи з формування в підпорядкованих підрозділах атмосфери взаємоповаги та взаємопідтримки, дотримання норм службового навантаження на підлеглих.
2. Змістом психопрофілактики є здійснення комплексу заходів психологічного забезпечення, визначених цим Положенням.
3. Система психологічної допомоги військовослужбовцям НГУ складається з трьох рівнів:
1) первинна психологічна допомога (самодопомога);
2) спеціалізована психологічна допомога;
4. Психологічна допомога може надаватися в індивідуальній та груповій формах із дотриманням таких основних принципів:
5) взаємодія (координація зусиль командирів (начальників), органів по роботі з особовим складом, медичних працівників в інтересах запобігання психогенним утратам);
6) диференційованість, етапність та ешелонованість надання психологічної допомоги.
5. Психологічна допомога як складова системи заходів психологічного забезпечення включає три основні етапи:
1) діагностичний, у ході якого оцінюється психологічний стан, рівень психічної травматизації військовослужбовця, рівень психологічної адаптованості, ступінь і особливості психоемоційних порушень і відхилень, а також показники нервово-психічної стійкості;
2) відновлювально-реабілітаційний, який включає формування індивідуального підходу до підбору індивідуального психотерапевтичного впливу, контроль динаміки психічних станів, корекцію заходів психологічної допомоги та підтримки;
3) професійної і соціальної адаптації, складовими елементами якого є: аналіз ефективності заходів психологічної допомоги; оцінка ступеня відновлення професійних навичок і боєздатності, проведення професійної переорієнтації і консультування в разі порушення або втрати професійної придатності, відновлення соціального статусу військовослужбовця.
6. Первинна психологічна допомога (самодопомога) надається безпосередньо військовослужбовцями, зокрема консультантами за принципом «рівний - рівному» (помічниками психолога), з метою:
1) первинної візуальної психодіагностики;
2) зупинки розвитку гострих стресових реакцій та стабілізації психоемоційного стану;
3) психосоціальної підтримки військовослужбовців.
7. Спеціалізована психологічна допомога надається психологами НГУ та включає заходи психологічного консультування і психологічної корекції.
8. З метою ефективного здійснення заходів спеціалізованої психологічної допомоги створюється група посиленої психологічної уваги (далі - ГППУ), до якої включаються військовослужбовці, які потребують спеціалізованої психологічної допомоги, з метою цілеспрямованого впливу на особистісні, поведінкові та інтелектуальні складові функціонування військовослужбовців.
9. Рішення про зарахування військовослужбовця до ГППУ приймається начальником підрозділу психологічного забезпечення військової частини за наявності підстав за зверненням:
1) психолога підрозділу психологічного забезпечення військової частини, який безпосередньо здійснює заходи психологічного забезпечення;
2) командира (начальника) військової частини (підрозділу), заступника командира (начальника) військової частини (підрозділу) по роботі з особовим складом;
3) особисто військовослужбовця.
10. Підставою для прийняття рішення щодо зарахування військовослужбовця до ГППУ є:
1) перебування військовослужбовця в екстремальних ситуаціях (бойових умовах), пов’язаних із загибеллю, пораненням, травмуванням людей;
2) виявлення за результатами психологічної діагностики у військовослужбовця негативного психоемоційного стану;
3) труднощі, пов’язані з процесом адаптації до умов службової діяльності;
4) ознаки формування соціально-психологічної дезадаптації особистості;
5) схильність до порушень військової дисципліни, відхилення від загальноприйнятих норм поведінки на службі та в побуті;
6) труднощі у формуванні міжособистісних стосунків, яскраво виражена схильність до конфліктів, що викликає погіршення соціально-психологічного клімату у військовому колективі;
7) підвищена хворобливість, часта відсутність на службі через стан здоров’я, скарги на самопочуття;
8) схильність до зловживання алкоголем, уживання психоактивних речовин;
9) передсуїцидальна поведінка, висловлювання намірів покінчити життя самогубством або наявність в анамнезі суїцидальних спроб;
10) схильність до невротичних та депресивних реакцій;
11) акцентуації характеру, які обумовлюють виражені негативні риси особистості;
12) перенесення кризових життєвих ситуацій, пов’язаних із службово-бойовою діяльністю, смертю близьких осіб, побратимів, сімейні конфлікти;
13) наявність ознак гострої стресової реакції під час (після) виконання завдань за призначенням в екстремальних (бойових) умовах;
14) особисте звернення військовослужбовця по психологічну допомогу до психолога;
15) рекомендація лікаря-психіатра за результатами проведення попереднього, періодичного, позачергового оглядів.
11. Командири (начальники) військових частин (підрозділів) можуть на підставі рекомендацій психолога тимчасово звільняти військовослужбовців, які зараховані до ГППУ, від виконання службових обов’язків у складі військових нарядів, варт та інших чергувань для надання їм психологічної допомоги та здійснення заходів психологічної корекції.
12. Загальний строк перебування військовослужбовця в ГППУ та обсяг заходів психологічної роботи визначаються психологом, який безпосередньо їх здійснює, та залежить від загального психологічного стану особи і результатів проведеної психологічної корекції (зазвичай не більше одного року).
13. Інформація про зарахування військовослужбовця до ГППУ, результати проведеної психокорекції, а також результати подальших психодіагностичних вивчень фіксуються психологом у картці психологічного супроводу військовослужбовця.
14. Психолог повинен повідомити під особистий підпис військовослужбовця про зарахування його до ГППУ, пояснити підстави зарахування і порядок здійснення з ним подальшої роботи, скласти детальний план індивідуальної психопрофілактичної роботи, у якому визначити орієнтовну кількість годин, основні завдання психокорекційної роботи та бажаний результат.
15. У разі відмови військовослужбовця від здійснення стосовно нього психокорекційних заходів керівник підрозділу психологічної служби в письмовій формі інформує про це командира (начальника) військової частини з метою прийняття рішення про допуск військовослужбовця до самостійного виконання завдань служби (несення служби із зброєю).
16. Підставою для виключення військовослужбовця з ГППУ є:
1) успішне здійснення заходів спеціалізованої психологічної допомоги, психокорекції та отримання позитивних і стійких змін у психоемоційному стані, навчальній та службово-бойовій діяльності чи поведінці особи як на службі, так і в побуті;
2) позитивні результати повторної психодіагностики.
17. За результатами заходів спеціалізованої психологічної допомоги військовослужбовцям психологи надають їхнім командирам (начальникам) відповідні рекомендації щодо індивідуальної роботи з ними.
18. Для надання психологічної допомоги пораненим військовослужбовцям, що проходять лікування в закладах охорони здоров’я, психологи направляються до цих закладів за місцем лікування військовослужбовців.
19. Психологічна допомога військовослужбовцям, звільненим із полону, здійснюється психологами НГУ в закладах охорони здоров’я НГУ та МВС, медичних реабілітаційних центрах.
20. Психологічна допомога членам сімей військовослужбовців надається лише за їх зверненням та включає в себе заходи стабілізації психоемоційного стану і подальше перенаправлення до цивільних фахівців.
21. Психологічна реабілітація є психологічною допомогою третього рівня та має на меті:
1) збереження і відновлення фізичного та психічного здоров’я військовослужбовців;
2) відновлення рівня психологічної безпеки їх особистості, фізичної та психологічної готовності до виконання обов’язків військової служби;
3) зниження частоти та тяжкості наслідків перенесених бойових психічних травм військовослужбовців у формі гострих стресових реакцій, які можуть сягати максимальної інтенсивності з розвитком посттравматичних стресових розладів та психопатологічних змін особистості після пережитої бойової психічної травми.
22. Військовослужбовців, які потребують психологічної реабілітації, визначають психологи за результатами заходів спеціалізованої психологічної допомоги.
23. Особовий склад військових частин (підрозділів), який виконував завдання за призначенням в екстремальних (бойових) умовах, в обов’язковому порядку проходить психологічну реабілітацію.
24. Заходи психологічної реабілітації здійснюються психологами НГУ, у тому числі психологами відділень медико-психологічної (психологічної) реабілітації закладів охорони здоров’я НГУ, МВС, інших державних або комунальних закладів охорони здоров’я.
25. Під час психологічної реабілітації за необхідності військовослужбовці забезпечуються медичною допомогою.
26. З метою проведення заходів психологічної реабілітації організаційно-розпорядчими актами командувача Національної гвардії України (начальника оперативно-територіального об’єднання) за необхідності утворюється група психологічної реабілітації, до складу якої можуть включатися посадові особи психологічної, медичної служб, служби фізичної підготовки і спорту, служби військового капеланства, офіцери по роботі з особовим складом.
27. Організація та контроль за виконанням заходів психологічної реабілітації військовослужбовців покладаються на структурний підрозділ Головного управління НГУ з психологічного забезпечення.
VIII. Психологічне забезпечення в умовах особливого періоду
1. Психологічний супровід виконання особовим складом НГУ завдань за призначенням в екстремальних (бойових) умовах під час особливого періоду організовується на етапах до, під час та після їх виконання. Крім завдань, визначених пунктом 1 розділу VI цього Положення, завданнями психологічного супроводу є:
1) професійно-психологічна підготовка до виконання завдань за призначенням;
2) безпосередній психологічний супровід та психологічна допомога військовослужбовцям під час виконання завдань за призначенням;
3) психологічний супровід заходів із відновлення боєздатності.
2. Завдання із психологічного супроводу, виконання особовим складом НГУ завдань за призначенням в екстремальних (бойових) умовах покладаються на:
1) групи контролю бойового (оперативного) стресу;
2) мобільні групи психологічної підтримки (психологів) підрозділів (у тому числі тимчасово створених).
3. Оцінка психологічної готовності особового складу підрозділів (у тому числі тимчасово створених) до застосування в місцях операцій (бойових дій) проводиться під час бойового злагодження. За результатами проведення оцінки психологічної готовності психологи груп контролю бойового (оперативного) стресу, мобільних груп психологічної підтримки підрозділів (у тому числі тимчасово створених) готують пропозиції командирам (начальникам) військових частин (підрозділів), від яких призначено ці підрозділи, а також сформованих зведених підрозділів щодо особливостей індивідуальної роботи із зазначеними військовослужбовцями.
4. Групи контролю бойового (оперативного) стресу створюються організаційно-розпорядчими актами командувача НГУ (начальника оперативно-територіального об’єднання) та здійснюють психологічний супровід підрозділів НГУ в межах оперативно-тактичних угруповань.
5. Основними завданнями групи контролю бойового (оперативного) стресу є:
1) оцінка психологічної готовності особового складу підрозділів (у тому числі тимчасово створених) до виконання завдань за призначенням;
2) психологічна підготовка особового складу на етапі злагодження підрозділів (у тому числі тимчасово створених) у місцях виконання ними завдань за призначенням;
3) моніторинг (скринінг) психоемоційного стану військовослужбовців, окремих елементів соціально-психологічного клімату в підрозділах у місцях виконання завдань за призначенням;
4) консультування командирів (начальників) щодо особливостей формування позитивного соціально-психологічного клімату в підрозділах, психологічних особливостей управління підлеглими;
5) надання спеціалізованої психологічної допомоги військовослужбовцям у місцях виконання завдань за призначенням;
6) здійснення діагностики ознак бойових психічних травм у військовослужбовців, визначення осіб, що потребують психологічної допомоги в безпечних місцях, клопотання про їх евакуацію в зазначені райони;
7) організація та здійснення заходів психологічного супроводу, відновлення боєздатності підрозділів;
8) організація заходів психологічної декомпресії військовослужбовців, що виконували завдання за призначенням в екстремальних (бойових) умовах;
9) організація заходів супервізії, професійної підтримки психологів мобільних груп психологічної підтримки підрозділів (у тому числі тимчасово створених).
6. З метою здійснення безпосередніх заходів психологічного супроводу особового складу підрозділів (у тому числі тимчасово створених) під час виконання ними завдань за призначенням рішеннями відповідних командирів (начальників) військових частин може утворюватися мобільна група психологічної підтримки, до якої входить не менше ніж два психологи.
7. До складу груп контролю бойового (оперативного) стресу, мобільних груп психологічної підтримки підрозділів (у тому числі тимчасово створених) призначаються психологи НГУ, а також за необхідності можуть включатися військові капелани, офіцери по роботі з особовим складом, медичні працівники, консультанти за принципом «рівний - рівному» (помічники психолога).
8. Для забезпечення роботи психологів груп контролю бойового (оперативного) стресу, мобільних груп психологічної підтримки підрозділів (у тому числі тимчасово створених) у місцях виконання завдань за призначенням обладнуються пункти психологічної допомоги на базі командно-спостережних пунктів, базових таборів, польових шпиталів.
9. Первинна психологічна допомога надається в районі ведення бойових дій або в найближчому до району бойових дій безпечному місці психологами, командирами підрозділів, військовослужбовцями сержантського і старшинського складу, консультантами за принципом «рівний - рівному» (помічниками психологів) або іншими військовослужбовцями.
10. Навички першої психологічної допомоги та самодопомоги формуються в усього особового складу НГУ під час загальної професійно-психологічної підготовки в системі бойової та спеціальної підготовки.
11. У разі виявлення у військовослужбовців ознак бойових психічних травм їм надається спеціалізована психологічна допомога.
12. Про військовослужбовців, що мають ознаки бойових психічних травм, військовослужбовці, які це розпізнали, зобов’язані доповісти безпосередньому командирові (начальнику).
13. Спеціалізована психологічна допомога надається в пунктах психологічної допомоги психологами груп контролю бойового (оперативного) стресу та мобільних груп психологічної підтримки підрозділів (у тому числі тимчасово створених).
14. За рішенням командирів (начальників) військовослужбовці на період проведення з ними психокорекційних заходів можуть тимчасово звільнятися від виконання службових обов’язків з вогнепальною зброєю на строк, необхідний для проведення цих заходів, але не більше 72 годин.
15. Під час виконання завдань за призначенням в екстремальних (бойових) умовах військовослужбовці НГУ за наявності в них ознак бойових психічних травм, що не дозволяють виконувати визначені завдання, за рішенням відповідного командира (начальника) направляються на медичний огляд відповідно до Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2017 року № 285, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2017 року за № 559/30427 (в редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23 травня 2024 року № 331).
16. Заходи психологічного супроводу відновлення боєздатності організовуються психологами груп контролю бойового (оперативного) стресу, мобільних груп психологічної підтримки підрозділів (у тому числі тимчасово створених) у місцях відновлення боєздатності підрозділів та включають:
1) експрес-діагностику психоемоційних станів військовослужбовців;
2) професійно-психологічну підготовку військовослужбовців.
17. У разі повернення підрозділів, що виконували завдання за призначенням в екстремальних (бойових) умовах, до пунктів постійної дислокації особовий склад в обов’язковому порядку проходить психологічну декомпресію.
{Положення в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 616 від 09.09.2024}
