Про внесення змін до Порядку виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей

Кабінет Міністрів України постановляє:

Внести до Порядку виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 р. № 952 (Офіційний вісник України, 2006 р., № 28, ст. 2016; 2010 р., № 67, ст. 2409; 2011 р., № 84, ст. 3078; 2016 р., № 56, ст. 1942), зміни, що додаються.

ЗМІНИ,
що вносяться до Порядку виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей

1. У пункті 2 після слова “Головне” доповнити словом “територіальне”, а слова “, а також районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції” виключити.

2. В абзаці четвертому пункту 3 слова “довідка про стан здоров’я дитини і характеристика заявника” замінити словами “документи, що підтверджують факт постійного проживання дитини в Україні”.

3. Пункт 5 викласти у такій редакції:

“5. У разі надходження заяви про сприяння поверненню дитини в Україну Мін’юст:

1) звертається до Адміністрації Держприкордонслужби на підставі довіреності заявника із запитом щодо надання інформації про перетинання дитиною державного кордону;

2) звертається до Національного центрального бюро Інтерполу з метою встановлення місцезнаходження дитини за кордоном;

3) перевіряє правильність заповнення та обґрунтованість заяви і наявність необхідних документів, що додаються до неї;

4) надсилає заяву разом з пакетом необхідних документів центральному органу іноземної держави;

5) сприяє одержанню на запит центрального органу іноземної держави додаткової інформації від заявника та/або заявником документів, передбачених статтею 15 Конвенції;

6) у разі винесення іноземним компетентним органом рішення про відмову в поверненні дитини повідомляє заявнику дату його винесення і надсилає заявнику копію такого рішення, а також вживає заходів до отримання від центрального органу іноземної держави відомостей про порядок і строки оскарження рішення;

7) інформує центральний орган іноземної держави про відкликання заяви у разі відмови заявника від вимог щодо повернення дитини;

8) звертається до МЗС з метою залучення закордонної дипломатичної установи України для:

вжиття заходів до захисту прав дитини, яка є громадянином України, якщо вона перебуває на території консульського округу, до прийняття рішення про задоволення заяви про повернення дитини;

узгодження із заявником, якщо він перебуває на території консульського округу, та центральним органом іноземної держави організаційних питань, пов’язаних з поверненням дитини.”.

4. У пункті 6:

1) підпункти 1 і 2 викласти у такій редакції:

“1) інформує заявника про прийняте рішення та заходи, що повинні бути вжиті заявником для забезпечення повернення дитини в Україну на підставі інформації центрального органу іноземної держави;

2) на прохання заявника звертається із запитом до центрального органу іноземної держави для отримання інформації про компетентні органи іноземної держави, які уповноважені надавати сприяння заявникові з метою забезпечення безпечного повернення дитини в Україну;”;

2) підпункт 4 виключити.

5. У пункті 7 слова “в Україні” виключити, а після слова “дитини” доповнити словами “та про результати письмово інформує Мін’юст”.

6. У пункті 8:

1) підпункт 1 після слова “округу” доповнити словами “та потребує такого захисту до прийняття рішення про задоволення заяви про повернення дитини”;

2) підпункт 2 викласти у такій редакції:

“2) узгодити із заявником, якщо він перебуває на території консульського округу, та центральним органом іноземної держави організаційні питання, пов’язані з поверненням дитини у разі досягнення згоди між заявником та особою, в якої перебуває дитина, або на підставі рішення суду.”.

7. У пункті 9:

1) підпункт 1 після слова “підтвердження” доповнити словами “центральному органу іноземної держави”;

2) підпункт 2 викласти у такій редакції:

“2) перевіряє обґрунтованість заяви, наявність довіреності заявника та інших необхідних документів;”;

3) підпункт 3 після слова “інформації” доповнити словами “про вимоги до документів відповідно до законодавства тощо”;

4) підпункт 5 викласти у такій редакції:

“5) надсилає територіальному органу Мін’юсту заяву про сприяння поверненню дитини для вжиття попередніх заходів згідно з пунктом 12 цього Порядку;”;

5) у підпункті 6 слова “у якої імовірно перебуває дитина” замінити словами “з якою імовірно перебуває дитина на території України”;

6) підпункти 7 і 8 викласти у такій редакції:

“7) звертається до Мінсоцполітики із запитом про надання відомостей з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб;

8) звертається до Адміністрації Держприкордонслужби на підставі довіреності заявника із запитом щодо надання інформації про перетинання дитиною державного кордону;”;

7) у підпункті 9 слова “іноземний центральний орган” замінити словами “центральний орган іноземної держави”, а після слова “шкоди” доповнити словами “, якщо такі заходи вживалися на прохання заявника”;

8) у підпункті 10 слова “іноземний центральний орган” замінити словами “центральний орган іноземної держави”, а після слів “що вживаються” доповнити словами “компетентними органами України”;

9) підпункт 11 після слова “консультацій” доповнити словами “з цього питання”;

10) у підпункті 12 слова “іноземний центральний орган” замінити словами “центральний орган іноземної держави”, а після слова “спілкування” доповнити словом “заявника”;

11) підпункти 13-15 викласти у такій редакції:

“13) звертається через свій територіальний орган до суду з метою повернення дитини та забезпечує представництво інтересів заявника в судах та інших органах державної влади України з порушених питань;

14) у разі прийняття судом рішення про відмову у поверненні дитини інформує центральний орган іноземної держави та/або заявника про порядок і строки оскарження рішення;

15) повідомляє центральному органу іноземної держави та/або заявнику про прийняте судом рішення про повернення дитини;”;

12) у підпункті 16 слова “в разі потреби” виключити;

13) доповнити пункт підпунктами 17-20 такого змісту:

“17) роз’яснює заявнику порядок виконання рішення суду про повернення дитини;

18) отримує від територіального органу інформацію про хід виконавчого провадження і про заходи, що вживаються з метою виконання рішення суду про повернення дитини, та надсилає її центральному органу іноземної держави та/або заявнику;

19) інформує центральний орган іноземної держави про необхідність залучення компетентних органів іноземної держави для надання допомоги дитині та забезпечення захисту її прав після повернення;

20) закриває справу після отримання підтвердження від центрального органу іноземної держави та/або заявника про фактичне повернення дитини.”.

8. Пункт 10 викласти у такій редакції:

“10. Дії, передбачені підпунктами 11-18 пункту 9, не виконуються на основі принципу взаємності щодо заявників - громадян держав, які зробили відповідно до статей 26, 42 Конвенції застереження про відмову нести будь-які витрати на оплату послуг адвокатів або радників чи судові витрати, крім тих, що можуть бути відшкодовані системою безоплатної правової допомоги, а також у разі, коли заявник звернувся до адвоката або іншим чином призначив приватного представника.

Громадянам держав, які не забезпечують взаємності щодо надання безоплатних радників або звільнення заявника від оплати послуг адвоката, Мін’юст сприяє у разі прохання заявника в надісланні запиту до місцевого центру безоплатної правової допомоги для призначення адвоката відповідно до Закону України “Про безоплатну правову допомогу”.”.

9. Пункт 11 після слів “Законом України “Про виконавче провадження”” доповнити словами “та іншими нормативно-правовими актами, органами державної виконавчої служби”.

10. У пункті 12:

1) абзац перший після слова “поверненню” доповнити словами “за кордон”;

2) абзаци третій і четвертий підпункту 2 викласти у такій редакції:

“до суду із заявою про повернення дитини;

до суду на підставі клопотання заявника та з урахуванням висновку органу опіки і піклування про умови проживання дитини з метою визначення тимчасового порядку спілкування заявника з дитиною до вирішення питання про повернення;”;

3) підпункт 6 після слів “рішення суду” доповнити словами “та роз’яснює порядок його пред’явлення до виконання в орган державної виконавчої служби”;

4) підпункт 7 виключити;

5) у підпункті 8 слова “про хід виконавчого провадження та заходи, що вживаються з метою виконання рішення суду про повернення дитини” замінити словами “про вжиті заходи”.

11. У пункті 13:

1) підпункти 2 і 3 викласти у такій редакції:

“2) забезпечує складення акта обстеження умов проживання дитини та подає його територіальному органові Мін’юсту, а також з’ясовує думку дитини стосовно повернення, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити;

3) у разі встановлення обставин, за яких неможливо залишити дитину з особою, в якої перебуває дитина, факту залишення дитини без батьківського піклування вживає заходів до тимчасового влаштування дитини в сім’ю родичів або інших осіб, з якими у неї склалися близькі стосунки (сусіди, знайомі), заклад охорони здоров’я, заклад соціального захисту дітей за заявою батьків, інших законних представників.

У разі існування безпосередньої загрози для життя або здоров’я дитини постановляє рішення про негайне відібрання дитини від батьків або інших законних представників і вживає заходів до тимчасового влаштування дитини в сім’ю родичів або інших осіб, з якими у неї склалися близькі стосунки (сусіди, знайомі), заклад охорони здоров’я, заклад соціального захисту дітей;”;

2) у підпункті 4 слова “забезпечує в разі потреби” замінити словами “у разі, коли дитина потребує допомоги, забезпечує”, а після слова “дитині” доповнити словом “необхідної”;

3) у підпункті 6 слово “визначає” замінити словами “на підставі клопотання заявника визначає”.

12. У пункті 14:

1) підпункт 1 після слів “перебуває дитина” доповнити словами “на території України”;

2) у підпункті 2 слова “у разі потреби” виключити;

3) доповнити пункт підпунктом 3 такого змісту:

“3) про результати вжитих заходів письмово інформує Мін’юст.”.

13. Пункт 15 викласти у такі редакції:

“15. Орган Держприкордонслужби, визначений Адміністрацією Держприкордонслужби, подає на запит Мін’юсту на підставі довіреності заявника або на запит органів Національної поліції інформацію про перетинання державного кордону дитиною.”.

14. Доповнити Порядок пунктом 171 такого змісту:

“171. Мінсоцполітики на запит Мін’юсту надає відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.”.

15. У пункті 18:

1) у підпункті 2 слова “і сприяє в разі потреби додержанню заявником зазначених строків” виключити;

2) у підпункті 3 слова “в разі потреби” виключити.

16. У пункті 19:

1) у підпункті 2 слова “безпосередньо або” виключити;

2) у підпункті 3 слова “і сприяє в разі потреби додержанню заявником зазначених строків” виключити.

17. Пункт 22 викласти у такій редакції:

“22. Національне центральне бюро Інтерполу на запит Мін’юсту вживає заходів для встановлення місцезнаходження дитини за кордоном та про результати повідомляє Мін’юсту.”.

18. Пункт 23 після слів “проживає дитина” доповнити словами “та про результати повідомляє Мін’юсту”.

19. Доповнити Порядок пунктом 241 такого змісту:

“241. Мінсоцполітики на запит Мін’юсту надає відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.”.

20. Пункт 26 після слова “дитини” доповнити словами “та про результати повідомляє Мін’юсту”.

21. Доповнити Порядок розділом такого змісту:

“Підстави для закриття справи про повернення дитини або забезпечення реалізації права доступу до дитини

27. Мін’юст припиняє опрацювання заяви про повернення дитини або забезпечення реалізації права доступу до дитини і закриває заведену справу у разі, коли:

1) втрачено зв’язок із заявником (ненадання письмової відповіді на запит Мін’юсту протягом шести місяців з дня вихідної дати листа Мін’юсту);

2) між сторонами укладено мирову угоду щодо місця проживання дитини та/або порядку доступу до дитини;

3) заявник відмовився від вжиття подальших заходів у справі;

4) дитина фактично повернулася в державу постійного проживання;

5) набрало законної сили рішення суду, яким справу про забезпечення реалізації прав доступу до дитини вирішено по суті;

6) відсутні правові підстави для апеляційного та/або касаційного оскарження рішення суду першої та/або апеляційної інстанції;

7) інформація про місцезнаходження дитини та особи, яка її ймовірно вивезла або утримує на території України, відсутня;

8) відсутні відомості про в’їзд дитини на територію України, крім випадку, коли місцезнаходження дитини на території України фактично встановлено Національною поліцією.

Для закриття справи достатньо однієї із зазначених підстав.”.