Про схвалення Концепції оптимізації системи центральних органів виконавчої влади
{Із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ
№ 1102-р від 18.12.2018}
1. Схвалити Концепцію оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, що додається.
{Пункт 2 виключено на підставі Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
КОНЦЕПЦІЯ
оптимізації системи центральних органів виконавчої влади
Стратегією реформування державного управління України на 2016-2020 роки, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 474 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 55, ст. 1919) (далі - Стратегія), визначені пріоритетні завдання щодо реформування міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а саме:
забезпечення підзвітності системи органів виконавчої влади суспільству, її раціональної побудови, чіткого розподілу повноважень та відповідальності.
{Абзац другий розділу I в редакції Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
{Абзац третій розділу I виключено на підставі Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
З моменту схвалення Стратегії робота з реформування центральних органів виконавчої влади головним чином зосереджувалася на здійсненні заходів, спрямованих на посилення інституційної спроможності міністерств щодо формування і координації державної політики та позбавлення їх невластивих повноважень.
З цією метою в рамках реалізації Концепції запровадження посад фахівців з питань реформ, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2016 р. № 905 (Офіційний вісник України,2016 р., № 99, ст. 3233), здійснювалися заходи щодо утворення у визначених Кабінетом Міністрів України міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади та Секретаріаті Кабінету Міністрів України відповідних структурних підрозділів (директоратів та генеральних департаментів).
З метою визначення уніфікованих підходів та завершення реформування перших пілотних міністерств (Мінагрополітики, Міненерговугілля, Мінінфраструктури, Мінкультури, МОН, МОЗ, Мінрегіону та Мінсоцполітики) Кабінетом Міністрів України прийнято рішення щодо визначення вимог до формування структури апарату таких міністерств. Зазначене рішення реалізується як пілотний проект відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2018 р. № 946 “Про завершення реформування структури апарату деяких міністерств” (Офіційний вісник України, 2018 р., № 91, ст. 3018). Інші міністерства можуть приєднатися до пілотного проекту у разі внесення пропозиції відповідним міністром. При цьому реформування усіх міністерств здійснюватиметься відповідно до підходів, визначених цією Концепцією, комплексно та послідовно.
{Абзац шостий розділу I в редакції Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
Питання реформування міністерств також тісно пов’язано із завданнями Стратегії щодо скорочення загальної кількості працівників центральних органів виконавчої влади, оновлення персоналу, зокрема шляхом відбору фахівців з питань реформ, а також забезпечення в подальшому конкурентоспроможного рівня оплати праці для всіх державних службовців.
{Абзац сьомий розділу I із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
З огляду на зазначене схвалення цієї Концепції, яка окреслює керівні принципи організації системи центральних органів виконавчої влади, є вкрай важливим кроком в процесі впровадження реформи державного управління.
II. Проблеми, які потребують розв’язання
Закон України “Про центральні органи виконавчої влади” визначає статус міністерств як провідних органів у системі центральних органів виконавчої влади, які забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах, реалізацію якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України. Однак на сьогодні у міністерств залишається невикористаний великий потенціал до розвитку спроможності з формування державної політики. Водночас діяльність інших центральних органів виконавчої влади продовжує зосереджуватися на розробленні проектів нормативно-правових актів замість якісної реалізації державної політики.
Такий стан зумовлений тим, що на управлінські процеси, форми і методи діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, їх організаційну структуру та кадровий склад впливають насамперед стереотипи та вади попередніх економічних та адміністративних систем. Склалася стійка практика управлінської діяльності, відповідно до якої в роботі міністерств переважає виконання доручень, а не ініціювання політичних рішень. Тому іноді постає питання недостатньої ефективності їх діяльності, не повною мірою врахування потреб суспільства та громадян України, застарілої та суперечливої організаційної структури.
Ефективна реалізація Кабінетом Міністрів України внутрішньої та зовнішньої політики держави залежить від наявності професійної, підзвітної, підконтрольної, результативної та ефективної системи центральних органів виконавчої влади, що ґрунтується на принципах верховенства права, є важливою і необхідною умовою забезпечення сталого економічного та соціального розвитку держави.
Згідно з показниками рейтингу Індексу глобальної конкурентоспроможності 2016-2017 років Україна посідає 85 місце серед 138 країн та 132 місце за показником “державні установи”. Низькі позиції України у світових рейтингах конкурентоспроможності пов’язані з наявною ситуацією в управлінні державним апаратом, яка призводить до недостатньо ефективного управління людськими ресурсами на державній службі.
У роботі міністерств можливий конфлікт між функціями формування державної політики та окремими функціями з реалізації державної політики, зокрема щодо управління об’єктами державної власності, інспекційно-наглядової діяльності та надання адміністративних послуг. Такий стан справ може зумовлювати вироблення упередженої і неякісної політики, яка має тенденцію до збереження статус-кво, збільшення бюджетних видатків на існуючі державні програми та опір змінам. Зокрема, у державній політиці щодо надання адміністративних послуг можуть домінувати інтереси надавача послуг, а не громадянина України, як клієнта. У державній політиці, спрямованій на регулювання ринків, можуть домінувати інтереси державних підприємств, а не підходи, спрямовані на встановлення чесних правил конкуренції.
У діяльності міністерств досі не запроваджено повноцінне формування політики на основі її аналізу та стратегічне планування. За таких умов міністерствам складно виявляти, прогнозувати, попереджувати проблеми у відповідних сферах, досягати встановлених довгострокових цілей. Зазначене стримує значну кількість процесів реформування у державі, оскільки успішне проведення реформ прямо пов’язано з ефективністю роботи міністерств.
Документи державної політики та стратегічного планування (концепції, стратегії, державні цільові програми, інші документи), які розробляються міністерствами та затверджуються/схвалюються Кабінетом Міністрів України, здебільшого не узгоджуються із процедурою бюджетного планування в державі. У міністерствах фактично відсутня якісна система моніторингу (контролю) та оцінювання ефективності реалізації державної політики, що не дає змоги у разі потреби корегувати відповідну державну політику чи обрані інструменти для її впровадження. Така ситуація робить наявні документи державної політики та стратегічного планування декларативними, що зумовлює сприйняття їх як не обов’язкових для виконання.
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади потребують визначення їх місій, а також чіткого розподілу повноважень, відсутність якого призводить до дублювання функцій та відповідно нераціонального використання людських та фінансових ресурсів. Окремі функції, якими обтяжені міністерства, не є доцільними з точки зору розвитку відповідних сфер (галузей) і, таким чином, є надлишковими.
Структура апарату міністерств має нераціональну з точки зору сучасних управлінських стандартів внутрішню будову. Кількість структурних підрозділів у міністерствах, як правило, є надмірною, а їх перелік і функції часто не кореспондуються із сферами державної політики, за які відповідає конкретне міністерство. Формування структурних підрозділів апарату міністерства зазвичай відбувається залежно від штатної чисельності таких підрозділів, а не від необхідності якісного виконання покладених на них функцій.
Міністерства недостатньо забезпечені фахівцями, здатними аналізувати стан справ у відповідних сферах державної політики, формувати політичні пропозиції, розробляти та впроваджувати ключові національні реформи. Рівень фінансової мотивації державних службовців залишається недостатньо привабливим на ринку праці.
Основні робочі процеси міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (нормотворча діяльність, організація виконання завдань, бюджетні процеси тощо) потребують перегляду та модернізації з метою уникнення зайвих бюрократичних процедур, перевантаження поточною роботою та неефективного витрачання робочого часу фахівців.
За результатами оцінки стану справ у системі державного управління, проведеної за участю Програми підтримки вдосконалення врядування та менеджменту (SIGMA) та оприлюдненої у вересні 2018 р., проблемними питаннями також визначені:
{Розділ II доповнено новим абзацом згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
відсутність ефективного та орієнтованого на результат механізму спрямування і координації членами Кабінету Міністрів України діяльності центральних органів виконавчої влади (надмірне втручання в оперативну діяльність замість стратегічного управління та політичного нагляду за результатами діяльності центральних органів виконавчої влади);
{Розділ II доповнено новим абзацом згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
незавершеність процесу реформування міністерств, відсутність організаційного розділення функцій з формування та реалізації державної політики;
{Розділ II доповнено новим абзацом згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
відсутність методологічних підходів до проведення реформування центральних органів виконавчої влади, зокрема щодо перегляду функцій та повноважень таких органів, їх передачі від міністерств до інших центральних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в рамках децентралізації повноважень або суб’єктів, не наділених владними повноваженнями;
{Розділ II доповнено новим абзацом згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
надмірна централізація управлінських функцій в міністерствах, що призводить, зокрема, до переобтяження державних секретарів міністерств питаннями організаційного характеру.
{Розділ II доповнено новим абзацом згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
Необхідність підвищення спроможності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади до формування державної політики та її реалізації, оновлення їх внутрішньої організаційної структури узгоджуються з такими документами:
Стратегією сталого розвитку “Україна - 2020”, схваленою Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5;
Стратегією реформування державного управління України на 2016-2020 роки, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 474;
Концепцією запровадження посад фахівців з питань реформ, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2016 р. № 905;
середньостроковим планом пріоритетних дій Уряду до 2020 року, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2017 р. № 275.
III. Мета і строки реалізації Концепції
Метою цієї Концепції є розв’язання проблем, які ускладнюють процес реформування системи центральних органів виконавчої влади, спрямований на забезпечення підзвітності, підконтрольності та максимальної результативності їх діяльності.
{Абзац перший розділу III в редакції Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
{Абзац другий розділу III виключено на підставі Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
У рамках загальної мети положення Концепції передусім стосуються реформування міністерств, оскільки цей процес уже розпочався.
Мета реформування міністерств - посилення інституційної спроможності міністерств щодо формування державної політики у визначених Кабінетом Міністрів України сферах, реалізацію якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України, а також за потреби розмежування функцій з формування та реалізації державної політики. Зазначене сприятиме підвищенню ефективності функціонування всієї системи центральних органів виконавчої влади.
{Абзац п'ятий розділу III виключено на підставі Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
{Абзац шостий розділу III виключено на підставі Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
{Абзац сьомий розділу III виключено на підставі Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
{Абзац восьмий розділу III виключено на підставі Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
{Абзац дев'ятий розділу III виключено на підставі Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
{Абзац десятий розділу III виключено на підставі Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
{Абзац одинадцятий розділу III виключено на підставі Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
{Абзац дванадцятий розділу III виключено на підставі Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
{Абзац тринадцятий розділу III виключено на підставі Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
Строками реалізації Концепції є 2018-2021 роки.
{Абзац чотирнадцятий розділу III із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
IV. Шляхи і способи розв’язання проблем
Проблеми передбачається розв’язати шляхом:
упорядкування системи центральних органів виконавчої влади;
{Розділ IV доповнено новим абзацом згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
запровадження системного підходу до стратегічного планування та формування державної політики на основі її аналізу;
оновлення організаційної структури апарату міністерств;
{Абзац шостий розділу IV виключено на підставі Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
оптимізації структури та функцій інших (крім міністерств) центральних органів виконавчої влади.
Упорядкування системи центральних органів виконавчої влади
Система центральних органів виконавчої влади повинна відповідати європейським стандартам належного адміністрування, сформульованим у Принципах державного управління, розроблених Програмою підтримки вдосконалення врядування та менеджменту (SIGMA) (далі - Принципи державного управління), зокрема бути раціональною та забезпечувати належну підзвітність.
До системи центральних органів виконавчої влади входять міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України (служби, інспекції, агентства), а також центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом, особливості функціонування яких визначені Конституцією та законами України.
Основними завданнями міністерств є стратегічне планування діяльності, забезпечення формування державної політики, координація та проведення моніторингу її реалізації. Діяльність міністерств повинна бути зосереджена насамперед на розробленні документів у відповідних сферах державної політики та проектів актів законодавства, інші центральні органи виконавчої влади можуть надавати міністерствам пропозиції щодо коригування державної політики та удосконалення законодавства у відповідних сферах. Обсяг функцій з реалізації державної політики в міністерствах повинен бути мінімальним. Міністерства поступово позбавлятимуться функцій з надання адміністративних послуг, інспекційно-наглядових функцій та функцій з управління об’єктами державної власності (крім управління об’єктами державної власності, діяльність яких спрямована на забезпечення господарського обслуговування міністерств, а також об’єктами державної власності, які використовуються для розміщення закордонних дипломатичних установ України). Питання передачі від міністерств функцій з управління об’єктами державної власності вирішуватиметься в рамках реформування засад управління об’єктами державної власності.
Окремі функції з реалізації державної політики можуть виконуватися міністерствами, зокрема за таких умов:
функції з реалізації державної політики мають стратегічне значення для держави;
функції з реалізації державної політики нерозривно пов’язані із забезпеченням формування державної політики у відповідній сфері;
обсяг і зміст функцій з реалізації державної політики не обумовлює доцільності утворення нового центрального органу виконавчої влади або передачі їх існуючим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування чи іншим суб’єктам.
Функції з реалізації державної політики повинні бути зосереджені не в міністерствах, а в інших центральних органах виконавчої влади. Кожен центральний орган виконавчої влади повинен виконувати функції, які відповідають його виду (служба, інспекція, агентство). У процесі передачі від міністерств функцій з реалізації державної політики слід уникати утворення надмірної кількості центральних органів виконавчої влади. Утворення центральних органів виконавчої влади повинно здійснюватися згідно з чіткими правилами та комплексно, зокрема за результатами перегляду обсягу і змісту існуючих функцій держави, що виконуються на центральному рівні, виявлення надлишкових функцій, проведення аналізу інституційних варіантів виконання функцій, зокрема шляхом передачі їх іншим суб’єктам, у тому числі в рамках децентралізації окремих повноважень, або у виняткових випадках продовження виконання таких функцій міністерством.
Усі владні функції та повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади виконуються ними безпосередньо. Виконання таких функцій та повноважень іншими суб’єктами (державними підприємствами, установами та організаціями) не допускається, крім випадків, передбачених законами.
Кількість центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом повинна бути мінімальною. Спеціальний статус таких органів може бути обґрунтований лише визначеними Конституцією та законами України особливостями організації та порядку їх діяльності.
Діяльність центральних органів виконавчої влади (служб, інспекцій, агентств) спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України. Механізм спрямування та координації діяльності центральних органів виконавчої влади потребує перегляду у частині посилення стратегічного управління та політичного нагляду відповідними членами Кабінету Міністрів України за діяльністю центральних органів виконавчої влади в умовах поєднання організаційно-розпорядчої і адміністративно-господарської автономії таких органів та їх чіткої підзвітності відповідним членам Кабінету Міністрів України за результати діяльності.
Організація діяльності та повноваження Секретаріату Кабінету Міністрів України повинні бути приведені у відповідність з Принципами державного управління, згідно з якими його функції включають, зокрема, підготовку засідань Кабінету Міністрів України та урядових комітетів, моніторинг та контроль виконання урядових рішень, координацію підготовки та якості документів у відповідних сферах державної політики, нормативно-правових актів, у тому числі їх відповідності актам законодавства та прогнозним і програмним документам економічного та соціального розвитку, державним цільовим програмам, реформування державного управління, стратегічні комунікації Кабінету Міністрів України, взаємодію з іншими органами (Президентом України, Верховною Радою України, органами місцевого самоврядування), координацію європейської інтеграції. Секретаріат Кабінету Міністрів України здійснюватиме повноваження з розроблення проектів актів законодавства з питань, що належать до компетенції міністра, який не очолює міністерство.
Реалізація запропонованих підходів потребуватиме внесення змін до Законів України “Про Кабінет Міністрів України”, “Про центральні органи виконавчої влади”, “Про державну службу”, зокрема щодо удосконалення порядку організації діяльності Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників та заступників керівників центральних органів виконавчої влади, розширення повноважень Секретаріату Кабінету Міністрів України.
{Розділ IV доповнено підрозділом згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
Запровадження системного підходу до стратегічного планування та формування державної політики на основі її аналізу
Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади реалізує внутрішню та зовнішню політику держави. Розподіл сфер компетенції та відповідальності між членами Кабінету Міністрів України здійснюватиметься Кабінетом Міністрів України. При цьому відповідальність за формування державної політики в одній сфері та політичне лідерство в ній не може бути розподілено між кількома членами Кабінету Міністрів України. Міністри несуть політичну відповідальність за забезпечення формування та реалізацію державної політики у сферах компетенції відповідних міністерств, а також центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів.
{Абзац перший підрозділу розділу IV із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
Міністерства забезпечуватимуть формування для Кабінету Міністрів України пропозицій щодо державної політики у сфері своєї відповідальності, підготовку проектів актів законодавства, необхідних для реалізації такої політики, а також здійснення координації та моніторингу (контролю) її реалізації.
Основним продуктом діяльності міністерства повинні стати документи державної політики та проекти нормативно-правових актів. Документи державної політики повинні містити опис суспільно важливої проблеми, обґрунтування необхідності її розв’язання за допомогою державної політики, опис пропонованого курсу її вирішення на основі аналізу альтернатив, план реалізації пропонованого курсу, зокрема план та концептуальний опис необхідного нормативного, ресурсного, організаційного та комунікаційного забезпечення, оцінку необхідних ресурсів, прогноз впливів (соціального, регуляторного), а також показники ефективності. Розроблення проектів нормативно-правових актів повинно плануватися на основі документів державної політики.
У процесі формування державної політики міністерства повинні враховувати необхідність досягнення визначених у стратегічних документах середньо- чи довгострокових цілей та необхідність виконання міжнародних зобов’язань України.
{Абзац п'ятий підрозділу розділу IV виключено на підставі Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
Системне запровадження стратегічного планування в практику роботи міністерств відбуватиметься, зокрема, в рамках реалізації положень Стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2017-2020 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2017 р. № 142 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 23, ст. 659).
Оновлення організаційної структури апарату міністерств
Організаційна структура апарату міністерств базуватиметься на відповідальності за сфери державної політики, віднесені до компетенції міністерства.
Цільова модель функціонування міністерств матиме на меті поступову передачу функцій з надання адміністративних послуг, інспекційно-наглядових функцій та функцій з управління об’єктами державної власності (за виключенням управління об’єктами державної власності, діяльність яких спрямована на забезпечення господарського обслуговування міністерств, а також управління об’єктами державної власності, які використовуються для розміщення закордонних дипломатичних установ України).
Залежно від змісту конкретної функції функція з реалізації державної політики може бути передана іншим суб’єктам, зокрема місцевим органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування в рамках децентралізації окремих повноважень, або визнана недоцільною для виконання державою. У виняткових випадках функції реалізації державної політики можуть бути залишені в міністерстві (для реалізації таких функцій в апараті міністерства утворюються окремі структурні підрозділи).
Питання передачі функцій міністерств з надання адміністративних послуг, інспекційно-наглядових функцій та функцій з управління об’єктами державної власності вирішуватиметься системно та з використанням уніфікованих підходів, зокрема з урахуванням політики Уряду щодо управління об’єктами державної власності.
Цільова структура апарату міністерства складається з таких блоків:
директорати, відповідальні за формування державної політики, координацію та моніторинг її реалізації (охоплюють всі сфери державної політики, координацію та моніторинг її реалізації, за які міністерство є відповідальним);
{Абзац шостий підрозділу розділу IV із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
директорат стратегічного планування та європейської інтеграції;
секретаріат міністерства, який виконує функції із забезпечення діяльності міністерства.
У виняткових випадках в апараті міністерства можливе утворення самостійних структурних підрозділів, які виконують виключно функції з реалізації державної політики, якщо такі функції не можуть бути передані іншим суб’єктам, зокрема місцевим органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування в рамках децентралізації окремих повноважень. На перехідному етапі до впровадження цільової моделі та врегулювання на законодавчому рівні питання щодо передачі функцій з реалізації державної політики в міністерствах залишатимуться структурні підрозділи, які виконують такі функції.
Посадові особи, які виконують функції щодо управління об’єктами державної власності, інспекційно-наглядові функції та функції з надання адміністративних послуг, переводяться в окремі структурні підрозділи, які на перехідному етапі до впровадження цільової моделі та врегулювання на законодавчому рівні питання щодо передачі відповідних функцій виконуватимуть такі функції.
У результаті передачі функцій міністерств з реалізації державної політики вживатимуться заходи, спрямовані на оптимізацію (скорочення) граничної чисельності їх працівників, за посадами яких відповідні функції перейшли до інших суб’єктів.
Організаційна структура міністерств, як правило, може включати не більше п’яти рівнів управління:
державний секретар міністерства;
генеральний директор директорату/керівник самостійного структурного підрозділу секретаріату (департаменту, управління, відділу, сектору)/керівник самостійного структурного підрозділу з реалізації державної політики (департаменту, управління, відділу, сектору) (у разі утворення);
{Абзац п'ятнадцятий підрозділу розділу IV із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
керівник експертної групи директорату/керівник підрозділу у складі самостійного структурного підрозділу секретаріату/керівник підрозділу у складі самостійного структурного підрозділу з реалізації державної політики (у разі утворення);
{Абзац шістнадцятий підрозділу розділу IV із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
керівник експертної підгрупи у складі експертної групи директорату/ керівник відділу у складі управління департаменту секретаріату та інші аналогічні керівні посади у самостійних структурних підрозділах секретаріату/керівник відділу у складі управління департаменту та інші аналогічні керівні посади у самостійних структурних підрозділах з реалізації державної політики (у разі утворення).
{Абзац сімнадцятий підрозділу розділу IV із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
Особливості формування структури апарату Міноборони, МВС, Мін’юсту, Мінфіну, Мінекономрозвитку, інших міністерств визначаються з урахуванням визначених законом спеціальних вимог щодо їх функціонування.
{Абзац вісімнадцятий підрозділу розділу IV із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
Директорати політики повинні стати ключовими структурними підрозділами апарату міністерства для забезпечення формування державної політики в усіх сферах, за які міністерство є відповідальним. Основною діяльністю директорату має бути забезпечення всього комплексу дій щодо підготовки та впровадження урядових рішень, зокрема аналізу стану справ у сфері політики, консультації із заінтересованими сторонами, аналіз альтернативних варіантів розв’язання проблеми політики, вибір оптимального варіанта політики, нормативне забезпечення та моніторинг (контроль) її реалізації.
Для забезпечення спроможності директоратів до формування державної політики рекомендується залучення фахівців такого профілю, як аналітики (економісти), галузеві фахівці, нормопроектувальники, фахівці з бюджетування.
Директорат стратегічного планування та європейської інтеграції
Директорат стратегічного планування та європейської інтеграції повинен виконувати завдання, пов’язані із стратегічним плануванням діяльності міністерства, його інституційним розвитком та координацією роботи із забезпечення формування державної політики у сферах компетенції міністерства. Такий директорат має опікуватися питаннями удосконалення стратегічного планування діяльності міністерства, забезпечення відповідності роботи із формування державної політики інших структурних підрозділів апарату міністерства цілям та пріоритетам, визначеними Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, планом пріоритетних дій Уряду, іншими документами державної політики, положеннями Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, іншим міжнародними зобов’язаннями держави. Також у цьому директораті можливе утворення структурного підрозділу для проведення експертизи проектів актів законодавства, підготовлених директоратами політики.
Для забезпечення спроможності директорату стратегічного планування та європейської інтеграції рекомендується залучення фахівців такого профілю, як фахівці із стратегічного планування, фахівці з європейської та євроатлантичної інтеграції, аналітики (економісти), фахівці з бюджетування, фахівці з питань експертизи проектів актів.
Структурні підрозділи апарату міністерства, які забезпечують діяльність міністерства, у цільовій структурі апарату міністерства мають бути об’єднані в секретаріат міністерства як сукупність самостійних структурних підрозділів, що здійснюватиме організаційне, правове, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності міністерства.
Цільова модель секретаріату може включати структурні підрозділи, що забезпечуватимуть виконання таких завдань:
забезпечення функціонування документообігу, зокрема реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції;
контроль дотримання строків виконання завдань і заходів, відповідальним за виконання яких є міністерство;
правове забезпечення діяльності міністерства, крім функцій, пов’язаних із забезпеченням формування державної політики;
ведення бухгалтерського обліку і звітності;
здійснення внутрішнього аудиту;
{Абзац восьмий підрозділу розділу IV із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
протокольне забезпечення міжнародного співробітництва;
{Абзац дев'ятий підрозділу розділу IV із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
реалізація законодавства щодо доступу до публічної інформації;
організація розгляду звернень громадян;
забезпечення ІТ-підтримки та захисту інформації;
забезпечення здійснення державних закупівель;
забезпечення взаємодії із засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю;
{Абзац п'ятнадцятий підрозділу розділу IV виключено на підставі Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
матеріально-технічне та господарське забезпечення;
взаємодія з органами державної влади;
{Абзац вісімнадцятий підрозділу розділу IV виключено на підставі Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
{Абзац дев'ятнадцятий підрозділу розділу IV виключено на підставі Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
дотримання вимог щодо охорони праці та цивільного захисту;
дотримання вимог щодо питань запобігання та виявлення корупції.
Функції юридичної служби міністерства можуть виконуватися структурними підрозділами апарату міністерства, зокрема:
підрозділом, що здійснюватиме правове забезпечення діяльності міністерства (юридична служба), - функції з представлення інтересів міністерства в судах; організації роботи, пов’язаної з укладенням договорів (контрактів), участі у їх підготовці та здійсненні заходів, спрямованих на виконання договірних зобов’язань; забезпечення захисту майнових прав і законних інтересів міністерства; організації претензійної та позовної роботи; підвищення рівня правових знань працівників; ведення обліку актів законодавства; укладення цивільно-правових та інших договорів тощо. Цей підрозділ має бути включений до секретаріату міністерства;
директоратами політики - функції із формування політики (нормопроектувальна діяльність та погодження проектів актів з питань, що стосуються компетенції міністерства).
Функції із забезпечення фінансово-економічних питань, бухгалтерського обліку та фінансової звітності можуть виконуватися структурними підрозділами апарату міністерства, зокрема:
директоратами політики - функції щодо забезпечення бюджетування політик;
директоратом стратегічного планування та європейської інтеграції - функції щодо підготовки бюджетного запиту міністерства та його узгодження із стратегічними планами міністерства;
відповідним підрозділом секретаріату міністерства (бухгалтерською службою) - функції щодо фінансово-економічних питань, бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
При цьому юридична та бухгалтерська служби, як правило, є самостійними структурними підрозділами.
Структура апарату міністерства затверджується міністром відповідно до закону.
Частина функцій із забезпечення міністерств може бути централізована, водночас питання такої централізації має бути досліджено додатково.
Ієрархія посад у секретаріаті міністерства, як і в директоратах, має бути максимально спрощеною, і включати відділи чи для найбільш великих структурних підрозділів управління.
У міністерствах повинно бути поступово запроваджено систему децентралізованого управління, визначену законом, яка передбачатиме механізм делегування повноважень міністрів та керівників інших центральних органів виконавчої влади керівникам відповідних структурних підрозділів.
{Підрозділ розділу IV доповнено абзацом згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
Оновлення кадрового складу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та Секретаріату Кабінету Міністрів України, зокрема заповнення посад державних службовців у директоратах та генеральних департаментах, відбуватиметься з урахуванням положень Концепції запровадження посад фахівців з питань реформ, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2016 р. № 905.
Реалізація цієї Концепції дасть змогу залучити на посади державної служби кваліфікованих фахівців, які зможуть на високому рівні та ефективно виконувати завдання з підготовки та реалізації ключових національних реформ, впливати на тенденції і розвиток державної служби, запровадити аналіз державної політики та стратегічне планування у діяльність міністерств.
Після проходження конкурсу на посаду у директораті політики або директораті стратегічного планування та європейської інтеграції фахівці мають пройти вступний тренінг, що включає навчання аналізу політики та стратегічному плануванню, за програмою, затвердженою НАДС.
{Абзац четвертий підрозділу розділу IV виключено на підставі Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
{Абзац п'ятий підрозділу розділу IV виключено на підставі Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
{Абзац шостий підрозділу розділу IV виключено на підставі Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
Набір на посади фахівців з питань реформ буде продовжуватися.
{Підрозділ розділу IV доповнено абзацом згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
Стратегічним баченням Кабінету Міністрів України є поступове усунення різниці між фахівцями з питань реформ та іншими державними службовцями як в частині конкурсних вимог, так і в частині рівня оплати праці.
{Підрозділ розділу IV доповнено абзацом згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
Оптимізація чисельності та реформа системи оплати праці державних службовців та інших працівників центральних органів виконавчої влади
Процес оптимізації системи центральних органів виконавчої влади є одним із способів здійснення скорочення чисельності державних службовців та інших працівників в системі державного управління. Враховуючи те, що за своїм розміром сфера державного управління в Україні не перевищує середній показник ЄС, основним завданням такої оптимізації буде реструктуризація з метою усунення функцій і процесів, які не є необхідними, зосередження на стратегічних пріоритетах та підвищення якості державної служби.
{Абзац другий підрозділу розділу IV виключено на підставі Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
НАДС розробило нову методологію моніторингу чисельності. Цю методологію буде доопрацьовано таким чином, щоб вона охоплювала всіх працівників, а не лише державних службовців, а дані щомісяця оприлюднювалися в розрізі державних органів. Чіткий вихідний рівень для оптимізації має бути визначено в максимально стислі строки.
План оптимізації чисельності буде визначено в процесі обговорень за участю всіх заінтересованих сторін на найвищому політичному рівні (на рівні міністрів). Цей процес буде синхронізовано з процесом підготовки державного бюджету. План оптимізації чисельності ґрунтуватиметься на об’єктивних критеріях і включатиме конкретні цільові показники кожного державного органу. Основним методом оптимізації буде раціоналізація державних функцій з метою підвищення ефективності та дієвості державної служби.
Результатом оптимізації чисельності буде створення фінансового простору, принаймні значна частина якого буде використана для поступового підвищення рівня оплати праці всіх державних службовців до рівня оплати праці, визначеного для фахівців з питань реформ, та усунення міжпосадових диспропорцій. Це буде синхронізовано з необхідним реформуванням системи оплати праці та підготовкою відповідної концепції, метою якої є зміна підходів до фінансової мотивації як однієї з основних складових менеджменту персоналу, перегляду структури заробітної плати з тим, щоб створити належний баланс між фіксованою частиною заробітної плати (посадовим окладом та фіксованими надбавками) та стимулюючими виплатами відповідно до результатів роботи, як це визначено в Стратегії.
{Підрозділ "Оптимізація структури та функцій інших (крім міністерств) центральних органів виконавчої влади" виключено на підставі Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
V. Основні кроки для реалізації Концепції
Реалізація цієї Концепції буде включати ряд послідовних кроків та буде здійснюватися у кілька етапів.
{Абзац перший розділу V із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
На першому етапі (2018 рік) передбачається:
{Абзац другий розділу V із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
впровадження цієї Концепції у пілотних міністерствах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2018 р. № 946 “Про завершення реформування структури апарату деяких міністерств” (Офіційний вісник України, 2018 р., № 91, ст. 3018), зокрема завершення у них формування директоратів.
{Абзац третій розділу V із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
{Абзац четвертий розділу V виключено на підставі Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
{Абзац п'ятий розділу V виключено на підставі Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
На другому етапі (2019-2020 роки) передбачається:
{Абзац шостий розділу V із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
підготовка та схвалення Кабінетом Міністрів України законопроектів щодо внесення змін, необхідних для реалізації цієї Концепції, зокрема до Законів України “Про Кабінет Міністрів України”, “Про центральні органи виконавчої влади” та “Про державну службу”;
{Розділ V доповнено новим абзацом згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
нормативно-правове врегулювання актом Кабінету Міністрів України питання щодо визначення вимог до формування структури апарату міністерств;
{Розділ V доповнено новим абзацом згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
проведення функціонального обстеження та утворення директоратів у інших міністерствах з урахуванням досвіду пілотних міністерств;
проведення функціонального обстеження інших центральних органів виконавчої влади;
підготовка змін до законодавчих та інших нормативно-правових актів, зокрема за результатами проведеного функціонального обстеження;
приведення організаційної структури апарату міністерств у відповідність з визначеною цією Концепцією цільовою моделлю;
продовження набору на посади фахівців з питань реформ.
{Розділ V доповнено новим абзацом згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
На третьому етапі (2021 рік) передбачається:
{Абзац чотирнадцятий розділу V із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ № 1102-р від 18.12.2018}
розроблення пропозицій щодо створення ефективної системи центральних органів виконавчої влади з чітким порядком спрямування та координації діяльності центральних органів виконавчої влади Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів;
завершення оптимізації системи центральних органів виконавчої влади з урахуванням визначених цією Концепцією керівних принципів.
Очікуваними результатами реалізації цієї Концепції є:
оптимізація та раціональна побудова системи центральних органів виконавчої влади з чітким розподілом функцій і повноважень;
запровадження ефективного та орієнтованого на результат механізму спрямування і координації членами Кабінету Міністрів України діяльності центральних органів виконавчої влади;
підвищення інституційної спроможності міністерств щодо формування державної політики, підготовки та впровадження ключових національних реформ, спрямованих на підвищення рівня життя громадян України;
підвищення якості та ефективності рішень Кабінету Міністрів України.
{Розділ VI в редакції Розпорядження КМ № 1102-р від 18.12.2018}
VII. Обсяг фінансових ресурсів
Реформування міністерств та інших центральних органів виконавчої влади здійснюватиметься за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.
З 1 січня 2018 р. виплата заробітної плати державним службовцям - фахівцям з питань реформ, як тим, що призначені на посади у 2017 році, так і тим, які будуть призначатися у 2018 році, буде здійснюватися за рахунок видатків, передбачених за окремою бюджетною програмою з підтримки впровадження комплексної реформи державного управління, іншим державним службовцям - за рахунок коштів державного бюджету.
Обсяг фінансових, матеріально-технічних і трудових ресурсів, необхідних для реформування міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, визначатиметься щороку з урахуванням можливостей державного бюджету, розміру міжнародної технічної допомоги та інших джерел, не заборонених законодавством.
