Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України
Кабінет Міністрів України постановляє:
Внести до постанов Кабінету Міністрів України зміни, що додаються.
ЗМІНИ,
що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України
1. У постанові Кабінету Міністрів України від 25 січня 2006 р. № 52 “Про порядок визначення друкованого засобу масової інформації, у якому розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме, повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи” (Офіційний вісник України, 2006 р., № 4, ст. 165; 2014 р., № 91, ст. 2611):
1) у постанові:
назву постанови викласти в такій редакції:
“Про порядок визначення друкованого засобу масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому розміщуються повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи”;
у вступній частині слова і цифри “частини третьої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, частини десятої статті 74 Цивільного процесуального кодексу України та” виключити;
пункт 1 викласти в такій редакції:
“1. Затвердити Порядок визначення друкованого засобу масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому розміщуються повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи, що додається.”;
2) Порядок визначення друкованого засобу масової інформації, у якому розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме, повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи, затверджений зазначеною постановою, викласти в такій редакції:
“ЗАТВЕРДЖЕНО |
ПОРЯДОК
визначення друкованого засобу масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому розміщуються повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи
1. Цей Порядок регулює питання визначення друкованого засобу масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому розміщуються повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи.
2. Мін’юст подає щороку до 1 листопада Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо визначення на наступний рік друкованого засобу масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому розміщуються повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи.
3. Кабінет Міністрів України за поданням Мін’юсту визначає щороку до 1 грудня друкований засіб масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому розміщуються повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи, що підлягає опублікуванню в газеті “Урядовий кур’єр”.”.
2. У постанові Кабінету Міністрів України від 1 березня 2006 р. № 236 “Про затвердження Порядку передачі судом речових доказів, які є об’єктами, що вилучені з цивільного обороту або обмежено обороноздатні” (Офіційний вісник України, 2006 р., № 9, ст. 554):
1) у вступній частині постанови слова і цифри “частини четвертої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України” замінити словами і цифрами “частини другої статті 95 Господарського процесуального кодексу України, частини другої статті 99 Цивільного процесуального кодексу України, частини другої статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України”;
2) у Порядку передачі судом речових доказів, які є об’єктами, що вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, затвердженому зазначеною постановою:
пункт 1 після слів “(далі - підприємства)” доповнити словами “, а також державним експертним установам для використання в експертній та науковій роботі”;
у пунктах 2, 3 і 5 слово “підприємство” у всіх відмінках замінити словами “підприємство або державна експертна установа” у відповідному відмінку;
додаток до Порядку викласти в такій редакції:
АКТ
прийняття-передачі речових доказів, які є об’єктами, що вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні”.
3. У постанові Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” (Офіційний вісник України, 2006 р., № 18, ст. 1336; 2012 р., № 15, ст. 552):
1) у назві постанови слова “та адміністративних справ” замінити словами “, адміністративних та господарських справ”;
2) у вступній частині слова і цифри “до статей 85-88 Цивільного процесуального кодексу України, статей 91-95 Кодексу адміністративного судочинства України” замінити словами і цифрами “до статей 138, 140 Цивільного процесуального кодексу України, статей 135, 138 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 128 Господарського процесуального кодексу України”;
3) пункт 1 викласти в такій редакції:
“1. Затвердити граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, згідно з додатком.”;
4) у пункті 2:
абзац другий викласти в такій редакції:
“коли обидві сторони у цивільній або адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави в їх фактичному розмірі, але не більше граничних розмірів компенсації таких витрат згідно з додатком;”;
5) пункт 4 викласти в такій редакції:
“4. Компенсація судових витрат у цивільних та адміністративних справах здійснюється за рахунок і в межах бюджетних асигнувань судів, якими винесено відповідне рішення.”;
6) доповнити постанову пунктом 5 такого змісту:
“5. Міністерству фінансів передбачати Державній судовій адміністрації за відповідною бюджетною програмою кошти для компенсації судових витрат у цивільних та адміністративних справах.”;
7) додаток до постанови викласти в такій редакції:
“Додаток |
ГРАНИЧНІ РОЗМІРИ
компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ
Компенсація у цивільних справах | Компенсація в адміністративних справах | Компенсація у господарських справах | Граничний розмір |
За втрачений заробіток - cтороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові у зв’язку з явкою до суду | за втрачений заробіток - cтороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб’єктом владних повноважень, її представникові у зв’язку з явкою до суду | обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100; загальний розмір виплати не може перевищувати суми, розрахованої за відповідний час, виходячи із трикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб | |
За відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові у зв’язку з явкою до суду | за відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб’єктом владних повноважень, її представникові у зв’язку з явкою до суду | обчислюється пропорційно до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія, і не може перевищувати його розміру, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять | |
Витрати: | |||
пов’язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи | пов’язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи | пов’язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи | не можуть перевищувати 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сукупність дій, необхідних для розгляду справи |
пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові | пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб’єктом владних повноважень, її представникові | не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження”. |
