Про схвалення Концепції реформування інституту саморегулювання в Україні
1. Схвалити Концепцію реформування інституту саморегулювання в Україні, що додається.
2. Міністерству економічного розвитку і торгівлі разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у місячний строк Кабінетові Міністрів України в установленому порядку проект плану заходів щодо реалізації Концепції, схваленої цим розпорядженням.
КОНЦЕПЦІЯ
реформування інституту саморегулювання в Україні
Проблеми, які потребують розв’язання
Створення системної і цілісної правової основи, що забезпечить ефективне функціонування саморегулівних організацій, є однією із пріоритетних реформ у сфері розвитку підприємництва в Україні.
Планом заходів щодо дерегуляції господарської діяльності, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 615, передбачено необхідність розроблення проекту Закону України “Про саморегулівні організації”.
На сьогодні у законодавстві відсутні єдині підходи до саморегулювання, відсутній системний і комплексний порядок утворення та діяльності саморегулівних організацій, не визначено мети та цілей здійснення саморегулювання. У законодавстві закріплено норму щодо утворення саморегулівних організацій відповідно до законів, що регулюють окремі сфери господарської або професійної діяльності.
Результати аналізу спеціального законодавства свідчать про саморегулювання у 15 сферах. Такими сферами є оціночна діяльність, оцінка земель, землеустрій, архітектурна діяльність, діяльність на оптових ринках сільськогосподарської продукції, сільськогосподарська дорадча діяльність, професійна діяльність на ринку цінних паперів, діяльність арбітражних керуючих, адміністрування недержавних пенсійних фондів, діяльність кредитних спілок, страхова діяльність, організація формування та обігу кредитних історій, туризм, діяльність організацій/об’єднань роботодавців, енергетична ефективність. Водночас відсутнє належне нормативне врегулювання порядку створення та діяльності саморегулівних організацій у чотирьох сферах.
Офіційно визнано в Україні лише 24 саморегулівні організації, що провадять діяльність у шести сферах, зокрема вісім саморегулівних організацій з оціночної діяльності, в тому числі з оцінки земель, дві - із землеустрою, п’ять - з діяльності арбітражних керуючих, чотири - з архітектурної діяльності, п’ять - з професійної діяльності на ринку цінних паперів.
Разом з тим в окремих видах діяльності існують організації, що за сукупністю виконуваних ними функцій та за властивими їм ознаками можуть бути віднесені до саморегулівних, але законодавством не передбачено можливості саморегулювання у відповідних сферах, зокрема таких сферах діяльності, як охоронна діяльність, рекламна діяльність, діяльність у сферах медицини та освіти.
З огляду на зазначене саморегулювання можливе не лише в тих сферах, щодо яких законодавством передбачено обов’язковість/можливість утворення саморегулівних організацій, а і в інших сферах господарської та професійної діяльності, що, з одного боку, може бути зумовлено попитом на таку форму регулювання у самих суб’єктів господарювання, з іншого, - спроможністю саморегулівних організацій більш ефективно забезпечити здійснення функції з регулювання у відповідних сферах.
На сьогодні нормативно-правовими актами констатується необхідність подальшого розвитку саморегулювання у певних сферах, зокрема:
інформаційній сфері, в якій одним із пріоритетів державної політики щодо забезпечення захисту і розвитку інформаційного простору України, а також конституційного права громадян на інформацію визначено комплексну підтримку розвитку механізмів саморегуляції засобів масової інформації на засадах соціальної відповідальності (Доктрина інформаційної безпеки України, затверджена Указом Президента України від 25 лютого 2017 р. № 47 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року “Про Доктрину інформаційної безпеки України”);
сфері туризму та курортів, однією з умов сталого розвитку якої є запровадження інституту саморегулівних організацій, а саме створення національної туристичної організації (Стратегія розвитку туризму та курортів на період до 2026 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 р. № 168 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 26, ст. 752);
аграрній сфері, в якій передбачено стимулювання створення та функціонування об’єднань виробників сільськогосподарської продукції, зокрема шляхом делегування повноважень саморегулівним організаціям в агропромисловому комплексі (Концепція Державної цільової програми розвитку аграрного сектору економіки на період до 2021 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1437 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 24, ст. 960; 2018 р., № 18, ст. 617).
Результати аналізу нормативної основи саморегулювання та особливостей діяльності існуючих саморегулівних організацій свідчать про наявність таких проблем:
відсутність належного врегулювання на законодавчому рівні питань саморегулювання господарської та професійної діяльності;
відмінність підходів до процедур здійснення саморегулювання у різних сферах, зокрема відсутність системного підходу до інституту саморегулювання на законодавчому рівні;
неврегулювання на законодавчому рівні питання щодо утворення та діяльності саморегулівних організацій;
утворення саморегулівних організацій у тих сферах діяльності, в яких законодавством допускається їх утворення, лише у третині випадків, при цьому серед існуючих на сьогодні саморегулівних організацій тільки частина виконує свої функції;
здійснення саморегулівними організаціями повноважень з урахуванням виду діяльності, обсяг та зміст яких призводить до викривлення самої сутності саморегулювання;
наявність в Україні організацій, які мають ключові ознаки саморегулівної організації, але законодавством не передбачено можливості їх функціонування у такому статусі;
відсутність належної законодавчої основи для здійснення контролю за виконанням саморегулівними організаціями делегованих їм державними органами функцій з регулювання господарської діяльності.
Зазначені проблеми потребують системного та комплексного розв’язання.
Мета та строки реалізації Концепції
Метою реалізації Концепції є впровадження з урахуванням вітчизняного та міжнародного досвіду моделі саморегулювання, яка надасть можливість суб’єктам господарської та професійної діяльності здійснювати саморегулювання такої діяльності і створить законодавчі підстави для делегування саморегулівним організаціям окремих функцій, які на сьогодні здійснюються органами державної влади з регулювання господарської та професійної діяльності.
Концепція реалізовуватиметься протягом 2018-2019 років.
Шляхи і способи розв’язання проблем
Реалізація Концепції здійснюється шляхом створення належної нормативної та організаційної основи для розвитку саморегулювання господарської та професійної діяльності.
Загальні засади саморегулювання господарської та професійної діяльності, правові та організаційні засади утворення та діяльності саморегулівних організацій необхідно визначити окремим законом. Спеціальними законами у різних сферах господарської та/або професійної діяльності може бути визначено особливості регулювання суспільних відносин щодо утворення та діяльності саморегулівних організацій у цих сферах.
Такий підхід дасть змогу, з одного боку, забезпечити системність та єдність підходів у діяльності саморегулівних організацій, з іншого, визначити у спеціальних законах особливості діяльності таких організацій у відповідних сферах.
За предметом регулювання пропонується поділяти саморегулівні організації на організації господарського саморегулювання та організації професійного саморегулювання.
Вступ до саморегулівної організації може бути добровільним або обов’язковим. За одним видом діяльності може діяти кілька саморегулівних організацій, якщо інше не визначено законом.
Можливість делегування повноважень саморегулівній організації передбачається спеціальними законами. Законодавством можуть бути визначені спеціальні критерії для саморегулівної організації, якій можуть бути делеговані функції з регулювання господарської або професійної діяльності.
Саморегулівні організації можуть діяти у будь-якій сфері господарської або професійної діяльності з урахуванням таких обмежень:
саморегулівні організації не можуть діяти у сферах національної безпеки та оборони, забезпечення правопорядку;
діяльність саморегулівних організацій не може бути спрямована на порушення економічної конкуренції;
інші обмеження щодо діяльності саморегулівних організацій можуть бути встановлені виключно законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення, захисту прав і свобод людини.
Саморегулівна організація провадить свою діяльність на принципах (засадах) законності, рівності, добровільності, якщо інше не визначено законом, доступності участі, недискримінації, самоврядності, самофінансування, відповідальності, ефективного регулювання, обґрунтованості делегування, відсутності майнового інтересу її членів, прозорості, відкритості, публічності.
Членство в саморегулівних організаціях за загальним правилом є добровільним, якщо інше не передбачено спеціальними законами. При цьому встановлення законом обов’язковості членства повинно бути обґрунтованим, зокрема:
обов’язковість членства всіх суб’єктів господарської та/або професійної діяльності в саморегулівній організації може встановлюватися законами у разі покладення на таку організацію законом функцій з регулювання господарської або професійної діяльності;
суб’єкт господарської та/або професійної діяльності може бути також зобов’язаний законом вступити до однієї із саморегулівних організацій у разі, коли законом передбачена можливість делегування у порядку, визначеному законом, таким організаціям функцій органу державної влади.
Саморегулювання господарської та/або професійної діяльності в саморегулівних організаціях, вступ до яких є добровільним:
здійснюється одночасно з державним регулюванням у відповідних сферах шляхом затвердження і виконання правил (стандартів) такої діяльності, якими встановлюються додаткові до визначених законодавством вимоги щодо провадження відповідної господарської або професійної діяльності, із забезпеченням контролю за виконанням таких правил (стандартів);
може передбачати матеріальну відповідальність членів саморегулівної організації перед споживачами товарів (робіт, послуг).
Створення єдиної комплексної законодавчої основи саморегулювання в Україні повинно супроводжуватися гнучким переходом до нового регулювання, що пердбачає, зокрема:
перегляд законодавства у сфері саморегулювання;
проведення аналізу законодавства, яким регулюються певні сфери господарської або професійної діяльності, щодо можливості делегування окремих функцій з регулювання господарської діяльності саморегулівним організаціям;
забезпечення для діючих саморегулівних організацій, а також інших непідприємницьких товариств, які мають ознаки саморегулівних організацій, сприятливого переходу щодо приведення їх діяльності у відповідність із законодавством;
покладення функцій з формування політики у сфері саморегулювання на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі;
покладення функцій з реалізації політики у сфері саморегулювання на державні органи, відповідальні за певні сфери регулювання господарських відносин.
Важливим елементом реалізації Концепції є системні організаційні та нормативні заходи, спрямовані на реалізацію базової законодавчої моделі шляхом прийняття відповідного закону.
Реалізація Концепції дасть змогу:
створити дієві інструменти для організації взаємодії між суб’єктами господарської та/або професійної діяльності у певній сфері на засадах саморегулювання;
делегувати саморегулівним організаціям окремі функції з регулювання господарської діяльності;
поліпшити якість товарів (робіт, послуг) на ринках, де буде впроваджено саморегулювання, підвищити відповідальність виробників таких товарів (робіт, послуг) перед споживачем;
зменшити адміністративний тиск на бізнес;
забезпечити одержання конкурентних переваг на вітчизняному та міжнародному ринку для суб’єктів господарської та професійної діяльності;
покращити інвестиційну привабливість, діловий клімат та конкурентоспроможність держави;
стимулювати соціально-економічний розвиток в Україні;
сприяти вступу українських виробників товарів (робіт, послуг) до міжнародних саморегулівних організацій.
Обсяг фінансових, матеріально-технічних та трудових ресурсів
Реалізація Концепції не потребує додаткового фінансування з державного чи місцевих бюджетів.
Фінансування заходів щодо реалізації Концепції здійснюватиметься за рахунок коштів державного бюджету, що передбачаються на утримання відповідних органів державної влади, а також міжнародної технічної допомоги та інших джерел, не заборонених законодавством.
