Про затвердження Вимог щодо безпеки та захисту здоров’я працівників видобувних підприємств з підземним і відкритим способами видобування
Відповідно до Закону України «Про охорону праці», підпункту 2 пункту 4, пунктів 8, 10 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423 (зі змінами), НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Вимоги щодо безпеки та захисту здоров’я працівників видобувних підприємств з підземним і відкритим способами видобування, що додаються.
2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 19 липня 2006 року № 459 «Про затвердження Загальних вимог охорони праці працівників гірничодобувних підприємств», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04 серпня 2006 року за № 943/12817.
3. Департаменту заробітної плати та умов праці (Товстенко О.П.) забезпечити подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Крентовську О.П.
ПОГОДЖЕНО: |
|
ВИМОГИ
щодо безпеки та захисту здоров’я працівників видобувних підприємств з підземним і відкритим способами видобування
1. Ці Вимоги поширюються на суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правової форми, діяльність яких пов’язана із добуванням корисних копалин підземним або відкритим способом, пошуком (розвідкою) з метою подальшого видобування, а також підготовкою видобутих корисних копалин до продажу.
2. Ці Вимоги не поширюються на суб’єктів господарювання, діяльність яких пов’язана із переробкою видобутих корисних копалин.
3. Ці Вимоги встановлюються щодо безпеки та захисту здоров’я працівників видобувних підприємств з підземним і відкритим способами видобування.
4. Ці Вимоги не обмежують право роботодавця встановлювати більш жорсткі вимоги до безпеки та захисту здоров’я працівників видобувних підприємств з підземним і відкритим способами видобування, якщо це не суперечить чинному законодавству.
5. У цих Вимогах термін «робоча зона» вживається у такому значенні: робоча зона - вся дільниця, призначена для розміщення постійних та тимчасових робочих місць, установок, що використовуються для добування корисних копалин підземним або відкритим способом, зокрема розкривних та інших відвалів, а також приміщення, до яких працівники мають доступ у процесі роботи.
IІ. Загальні обов’язки роботодавця
1. Для забезпечення безпеки та захисту здоров’я працівників роботодавець має вживати заходів для того, щоб:
проектування, спорудження, оснащення, введення в експлуатацію, експлуатація та обслуговування робочих зон здійснювалися таким чином, щоб працівники могли виконувати покладену на них роботу без загрози їх безпеці та здоров’ю;
виконання робіт у робочих зонах здійснювалося під наглядом відповідальної особи;
виконання робіт, пов’язаних із специфічними ризиками, доручалося лише кваліфікованим працівникам і здійснювалося відповідно до наданих інструкцій;
інструкції з питань безпечного ведення робіт були зрозумілими для всіх працівників;
були наявні відповідні засоби для надання першої допомоги;
регулярно здійснювалися інструктажі з питань безпечного виконання робіт та охорони праці.
2. Перед початком робіт роботодавець має оцінити ризики для життя і здоров’я працівників, яких вони можуть зазнати у робочих зонах, вжити відповідних профілактичних заходів на основі результатів оцінювання ризиків, забезпечити безпечне проектування, експлуатацію та обслуговування робочих зон та їх обладнання і задокументувати це.
Якщо робочі зони зазнали значних змін (у разі їх розширення або переоснащення) оцінювання ризиків для життя і здоров’я працівників та вжиття відповідних профілактичних заходів потрібно повторити та задокументувати.
3. Якщо одночасно в одній робочій зоні виконується робота працівниками різних підприємств, кожен роботодавець повинен контролювати роботу відповідно до розмежування ділянок обслуговування (відповідальності).
4. У разі нещасного випадку або аварії на виробництві роботодавець має повідомити про це компетентні ограни відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.
5. Відповідно до характеру виробництва роботодавець повинен вживати заходів для запобігання, виявлення та боротьби з виникненням та поширенням пожеж і вибухів, а також для запобігання виникненню вибухонебезпечних та/або шкідливих для здоров’я середовищ.
6. Роботодавець повинен забезпечити потрібні засоби евакуації та рятування, щоб у разі небезпеки дати змогу працівникам швидко і безпечно покинути свої робочі місця.
7. Роботодавець повинен забезпечити потрібні системи зв’язку та попередження, щоб у разі небезпеки негайно вжити заходів щодо надання допомоги, евакуації та рятувальних робіт.
8. Роботодавець повинен організувати проведення навчання з питань охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511.
9. Роботодавець повинен організувати проведення попередніх медичних оглядів (під час прийняття на роботу) та періодичних медичних оглядів (протягом трудової діяльності) працівників відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113.
10. Робочі зони мають бути організовані так, щоб забезпечити необхідний захист від небезпек. Робочі зони мають підтримуватися у справному стані, всі шкідливі речовини мають видалятися або контролюватися, щоб це не створювало загроз безпеці та здоров’ю працівників.
11. Робочі місця мають бути спроектовані та облаштовані відповідно до ергономічних принципів з урахуванням того, що працівники мають стежити за за операціями, що здійснюються на їх робочих місцях.
12. Якщо на робочому місці працює тільки один працівник, потрібно організувати відповідний контроль або забезпечити його засобами зв’язку.
13. На кожну робочу зону роботодавець повинен призначити відповідальну особу, яка повинна мати потрібні досвід та кваліфікацію для виконання цих обов’язків.
14. Усі операції, що здійснюються працівниками, мають відбуватися під контролем відповідальної особи, яка повинна відвідувати робочі зони як мінімум один раз щозміни.
15. У кожній робочій зоні має бути достатня кількість кваліфікованих працівників із досвідом роботи та відповідною підготовкою для виконання покладених на них завдань.
Кваліфікаційні вимоги до цих працівників, їх завдання та обов’язки визначаються на основі «Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 5. Гірничодобувна промисловість», затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 січня 2000 року № 62 (далі - «Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 5. Гірничодобувна промисловість»).
16. Працівники повинні пройти необхідний інструктаж, навчання та перевірку знань із питань охорони праці.
17. Роботодавець повинен забезпечити наявність та довести до відома працівників потрібні для безпечного виконання робіт інструкції, що мають бути зрозумілими для всіх працівників.
18. Проведення робіт у кожній робочій зоні здійснюється відповідно до проектів і паспортів, розроблених і затверджених згідно з правилами технічної експлуатації та вимогами безпеки під час підривних робіт. Проекти та паспорти повинні мати розділ «Протиаварійний захист» та доводитися до відома працівників. Проекти і паспорти підлягають коригуванню та перезатвердженню у разі фактичних чи прогнозованих змін виробничих умов.
19. Для кожної робочої зони та виду робіт мають застосовуватися безпечні методи роботи.
20. Роботодавець на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки повинен отримати дозвіл відповідно до вимог Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107.
21. Проведення робіт із підвищеною небезпекою має здійснюватися за нарядом-допуском на виконання робіт підвищеної небезпеки. Наряд-допуск має видаватися відповідальною особою перед початком робіт та містити відомості щодо умов та заходів для забезпечення безпечного виконання робіт.
22. Роботодавець повинен організувати систематичну перевірку заходів щодо безпеки і захисту здоров’я працівників, передбачених системою управління охороною праці на підприємстві.
23. Вибір, установку, введення в експлуатацію, експлуатацію та обслуговування механічного та електричного обладнання треба здійснювати з урахуванням вимог щодо безпеки та захисту здоров’я працівників під час застосування виробничого обладнання.
Обладнання (механічне та електричне), що встановлюється, вводиться в експлуатацію, експлуатується, обслуговується чи модернізується у виробничому процесі, має відповідати вимогам Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 62.
Обладнання, що перебуває в зоні, де існує ризик виникнення пожежі або вибуху через спалах газів, парів або летких речовин, має бути придатним для використання у такому середовищі.
Обладнання за потреби має бути оснащене відповідними захисними пристроями або системою аварійної зупинки.
24. Механічне обладнання та устаткування має бути міцним, без видимих дефектів та використовуватися за призначенням.
Електричне обладнання та устаткування має бути відповідного розміру та потужності згідно з призначенням.
Механічне та електричне обладнання і устаткування має бути встановлено та захищено так, щоб не створювати небезпеки.
25. Обслуговування обладнання на видобувних підприємствах з підземним та відкритим способом видобування проводиться за єдиною системою планово-запобіжних ремонтів (від профілактичного огляду і обслуговування до поточного та капітального ремонтів) за заздалегідь розробленим планом.
Технічний огляд, випробування та експертне обстеження машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки проводяться відповідно до вимог Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 687.
26. Захисне обладнання має підтримуватися у робочому стані та бути готовим до використання. Обслуговування цього обладнання потрібно здійснювати відповідно до його експлуатаційної документації.
27. Потрібно вживати заходів для оцінювання наявності та визначення концентрації шкідливих для здоров’я та/або вибухонебезпечних речовин у навколишньому середовищі.
З цією метою потрібно встановити у визначених місцях прилади автоматичного безперервного вимірювання концентрації газу, автоматичної сигналізації, прилади автоматичного вимикання живлення електроустановок та двигунів внутрішнього згоряння. Дані, отримані із автоматичних приладів вимірювання, мають фіксуватися та зберігатися.
28. У пожежо- і вибухонебезпечному середовищі забороняється курити та проводити будь-які дії з відкритим вогнем, а також роботи, під час яких може трапитися загоряння, за винятком випадків, коли вжито достатньо запобіжних заходів проти виникнення пожежі або вибуху.
29. Потрібно вживати заходів для запобігання виникненню та зростанню масштабів вибухонебезпечного середовища.
30. У зонах, де є ризик вибуху, треба вживати заходів для запобігання займанню вибухонебезпечного середовища.
31. Має бути розроблений план заходів для захисту від вибухо- і пожежонебезпеки із зазначенням потрібного обладнання.
32. У місцях, де накопичуються або можуть накопичуватися шкідливі речовини, треба вживати заходів для забезпечення осадження їх у джерелі виникнення або збору цих речовин у джерелі виникнення з подальшим видаленням або зменшення їх концентрації так, щоб усунути ризик для безпеки та здоров’я працівників.
Система збору та видалення шкідливих речовин має бути здатна диспергувати шкідливе середовище так, щоб усунути ризик для безпеки та здоров’я працівників.
33. У місцях, де працівники піддаються впливу шкідливого для здоров’я середовища, мають бути передбачені засоби індивідуального захисту органів дихання та реанімаційне обладнання. Застосовувати це обладнання на робочих місцях мають лише кваліфіковані працівники. Обладнання треба належним чином зберігати та періодично оглядати.
34. Якщо у навколишньому середовищі можлива поява токсичних газів, потрібно розробити план локалізації та ліквідації наслідків аварій на об’єктах підвищеної небезпеки у встановленому чинним законодавством порядку.
35. Під час проектування, спорудження, оснащення, введення в експлуатацію, експлуатації та обслуговування робочих зон потрібно вживати відповідних заходів для запобігання виникненню та поширенню пожеж відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697.
У разі виникнення пожежі мають бути здійснені заходи швидкої та ефективної її ліквідації.
36. Робочі зони мають бути оснащені відповідним обладнанням для гасіння пожеж, а також за потреби пожежними сповіщувачами та пожежною сигналізацією.
37. Неавтоматичне обладнання для гасіння пожеж має бути легкодоступним та простим у використанні, а також за потреби захищеним від пошкоджень.
38. Для кожної робочої зони мають бути розроблені інструкції про заходи пожежної безпеки.
39. Обладнання для гасіння пожеж має бути чітко позначене відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року № 1262 (далі - Технічний регламент знаків безпеки і захисту здоров’я працівників).
40. Суб’єкти господарювання повинні мати відповідні ліцензії згідно з Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності», а саме: на провадження господарської діяльності з виробництва вибухових матеріалів промислового призначення за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, та на перевезення небезпечних вантажів і небезпечних відходів річковим та/або морським, та/або автомобільним, та/або залізничним, та/або повітряним транспортом.
Ці роботи мають бути організовані та проведені відповідно до Правил безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 12 червня 2013 року № 355, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 липня 2013 року за № 1127/23659, таким чином, щоб усунути ризик для безпеки та здоров’я працівників.
41. Доступ до робочих зон має бути безпечним та передбачати можливість швидко і безпечно покинути робочі зони в разі аварійної ситуації.
42. Шляхи пересування, сходи, стаціонарні сходові переходи, вантажні майданчики і пандуси мають бути відповідних розмірів та розміщені так, щоб до них був забезпечений легкий, безпечний доступ людей та під’їзд транспортних засобів для унеможливлення нараження на небезпеку працівників, зайнятих безпосередньо поруч із цими шляхами пересування.
43. Розміри шляхів пересування людей, а також шляхів пересування транспортних засобів мають визначатися з урахуванням кількості користувачів та типу підприємства.
Якщо шляхи пересування використовуються для транспортних засобів, мають бути передбачені безпечні проходи для працівників.
44. Шляхи пересування транспортних засобів мають прокладатися на безпечній відстані від дверей, воріт, проходів для людей, коридорів та сходів.
45. Розмежування шляхів пересування людей та шляхів пересування транспортних засобів має бути позначене відповідними знаками безпеки.
46. Якщо у робочих зонах пересуваються транспортні засоби, мають бути встановлені правила їх руху.
47. Робочі зони, шляхи пересування, майданчики та споруди на відкритому повітрі, де перебувають працівники під час виконання своєї роботи, мають бути організовані так, щоб підхід та під’їзд до них були безпечними.
48. Має бути передбачено штучне освітлення для робочих зон на відкритому повітрі, якщо природне освітлення є недостатнім.
49. Робочі зони на відкритому повітрі мають бути облаштовані так, щоб працівники:
були захищені від погодних впливів і за потреби від падіння предметів на них;
були захищені від впливу шуму, що перевищує допустимий рівень, а також впливу інших шкідливих факторів (газів, випарів, пилу);
у випадку небезпеки могли швидко покинути своє робоче місце або одержати допомогу;
не наражалися на ризик послизнутися або впасти.
50. Усі небезпечні зони мають бути позначені відповідними знаками.
51. Якщо на робочих місцях відповідно до характеру виконуваних робіт наявні небезпечні зони, де існує ризик падіння працівників або падіння предметів, потрібно забезпечити встановлення засобів обмеження доступу до цих зон.
52. Для забезпечення безпеки працівників, які виконують роботи у небезпечних зонах, мають бути вжиті відповідні захисні заходи.
53. У разі виникнення небезпеки працівники повинні мати змогу швидко та безпечно евакуюватися зі своїх робочих місць.
54. Аварійні шляхи та виходи мають бути вільними та забезпечувати найкоротший шлях до відкритого простору або безпечної зони, до безпечного пункту збору або місця евакуації.
Кількість, розміщення і розміри аварійних шляхів та виходів визначаються залежно від їх призначення, розмірів обладнання та робочих місць, а також максимальної кількості осіб, які можуть там перебувати.
55. Двері аварійних виходів мають відчинятися назовні. Двері аварійних виходів мають замикатися так, щоб за потреби кожна особа могла їх легко та швидко відчинити.
56. Двері аварійних виходів не мають замикатися на ключ. Аварійні шляхи та виходи, а також проходи до них не мають бути захаращені сторонніми предметами, щоб можна було безперешкодно їх використати будь-якої миті.
57. Аварійні шляхи мають бути позначені відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників.
58. Працівники повинні бути навчені необхідних дій у разі виникнення аварійних ситуацій.
59. Рятувальне обладнання має бути легкодоступним, розміщеним у відповідних місцях, готовим до використання та позначеним відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників.
60. У робочих зонах, де перебувають працівники, мають бути організовані та регулярно проводитися навчання та перевірка знань із питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Навчання має охоплювати питання правильного застосування аварійного обладнання.
61. Обладнання для надання першої медичної допомоги має бути доступним у всіх місцях, де умови праці цього потребують, та відповідати характеру діяльності. Це обладнання має бути позначеним та легкодоступним.
62. Залежно від розмірів приміщень, характеру робіт та частоти нещасних випадків мають бути передбачені одна або декілька кімнат для надання першої медичної допомоги. У цих кімнатах мають бути вивішені на видному місці інструкції з надання першої медичної допомоги.
63. Кімнати для надання першої медичної допомоги мають бути оснащені потрібним пристосуванням та обладнанням для надання першої медичної допомоги, а також бути зручними для використання нош.
Кімнати для надання першої медичної допомоги мають бути позначені відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників.
64. Обладнання для надання першої медичної допомоги має бути доступним всюди, де умови праці цього потребують. Це обладнання має бути позначеним та легкодоступним.
65. Достатня кількість працівників має бути навчена користуватися обладнанням для надання першої медичної допомоги.
66. Кожна робоча зона має бути достатньо освітлена для забезпечення безпеки і захисту здоров’я працівників.
67. Робочі зони повинні мати достатнє природне освітлення, а також з урахуванням кліматичних умов обладнані штучним освітленням для забезпечення безпеки і захисту здоров’я працівників.
68. Освітлювальні електроустановки в приміщеннях, де містяться робочі зони, а також у проходах мають бути розміщені так, щоб унеможливити ризик виникнення нещасного випадку.
69. Робочі зони, де працівники піддаються особливому ризику у разі відмови системи освітлення, мають бути обладнані аварійним освітленням відповідної інтенсивності.
Там, де це неможливо, працівники мають бути забезпечені світильниками місцевого освітлення для локального освітлення робочих зон.
70. Якщо працівники зобов’язані носити спеціальний одяг, їм мають надаватися кімнати для переодягання, якщо із санітарних та етичних причин вони не можуть переодягатися в іншому приміщенні.
Кімнати для переодягання мають бути легкодоступними, просторими та облаштованими сидіннями.
71. Кімнати для переодягання мають бути достатньо великі, облаштовані шафами, що замикаються на ключ, для зберігання одягу працівників протягом робочого часу.
Шафи для зберігання спеціального одягу мають бути відокремлені від шаф для зберігання особистого одягу.
У кімнатах для переодягання має передбачатися можливість сушіння мокрого одягу.
72. Для чоловіків і жінок мають передбачатися окремі кімнати для переодягання або роздільне користування ними.
73. Якщо кімнати для переодягання не передбачені, для кожного працівника має бути обладнане місце для зберігання одягу.
74. Для працівників мають передбачатися душові кімнати, якщо цього вимагає характер роботи та санітарні вимоги.
Для чоловіків і жінок мають передбачатися окремі душові кімнати або роздільне користування ними.
75. Душові кімнати мають бути досить великі, щоб кожний працівник безперешкодно міг помитися в умовах відповідного рівня гігієни.
У душових має бути наявна гаряча і холодна вода.
76. Якщо душові кімнати не передбачені, має бути забезпечено встановлення необхідної кількості умивальників із гарячою та холодною водою безпосередньо поруч із робочими місцями і кімнатами для переодягання.
Для чоловіків та жінок мають передбачатися окремі умивальники або роздільне користування ними, якщо це потрібно з етичних причин.
77. Для працівників безпосередньо поруч із робочими місцями, кімнатами для відпочинку, кімнатами для переодягання, душовими кімнатами та умивальнями мають передбачатися спеціальні приміщення, облаштовані достатньою кількістю туалетів та умивальників.
Для чоловіків та жінок мають передбачатися окремі туалети або роздільне користування ними.
Для видобувних підприємств із підземним способом видобування санітарно-побутові приміщення можуть бути розміщені на поверхні.
78. Під час проектування, спорудження, експлуатації та обслуговування розкривних, породних та інших відвалів, а також відстійників має забезпечуватися їх стійкість, а також безпека і захист здоров’я працівників.
79. Робочі зони мають бути спроектовані, споруджені, встановлені, експлуатуватися та обслуговуватися з урахуванням метеорологічних умов. Конструкція та міцність робочих зон мають відповідати характеру їх застосування.
80. Підлога приміщень має бути без нерівностей, отворів або небезпечних нахилів, міцною, надійною та неслизькою.
Зони робочих місць залежно від характеру роботи та фізичних потреб працівників мають бути з достатньою теплоізоляцією.
81. Поверхні підлоги, стін і стель у приміщеннях мають бути такими, щоб їх можна було очищати або відновлювати відповідно до гігієнічних вимог.
82. Прозорі або такі, що пропускають світло, стіни, скляні перегородки в приміщеннях поблизу робочих місць і шляхів пересування мають бути чітко позначені і виготовлені з безпечного матеріалу або відгороджені від робочих місць і шляхів пересування так, щоб працівники не натикалися на ці стіни або травмувалися уламками під час їх руйнування.
83. Перебування працівників на дахах, виготовлених із недостатньо міцних матеріалів, допускається за умови застосування відповідного обладнання для безпечного виконання робіт на дахах.
84. Робочі приміщення мають бути достатньої площі, висоти та об’єму, щоб працівники мали змогу виконувати свою роботу без ризику для своєї безпеки та здоров’я.
85. Розмір вільної площі на робочому місці має дозволяти працівнику виконувати свою роботу безпечно.
86. Вікна, світлові люки та вентиляційні пристрої мають бути сконструйовані так, щоб їх відчинення чи відкривання, регулювання та фіксація були безпечними.
У відкритому положенні вони не мають становити небезпеки для працівників.
87. Конструкція вікон, світлових люків та вентиляційних пристроїв не має становити ризику для безпеки та здоров’я працівників під час їх очищення.
88. Розміщення, кількість, розміри дверей та воріт, матеріали, з яких вони виготовлені, мають відповідати характеру і призначенню приміщень або зон.
89. Прозорі двері мають бути відповідним чином позначені на рівні очей.
90. Поворотні двері та ворота мають бути прозорими або мати прозорі панелі.
91. Якщо прозорі або напівпрозорі поверхні дверей чи воріт виготовлені з крихких матеріалів та існує небезпека травмування працівників їх уламками, потрібно передбачити захист цих поверхонь від пошкодження.
92. Розсувні двері мають бути з пристроями для запобігання їх ковзанню або непередбачуваному випадінню.
93. Двері та ворота, що відчиняються вгору, мають бути з механізмом для запобігання їх непередбаченому падінню вниз.
94. Двері аварійних виходів мають бути відповідно позначені. Під час перебування працівників у робочій зоні двері аварійних виходів мають бути постійно готовими до відчинення їх зсередини без застосування спеціальних допоміжних пристроїв.
95. Безпосередньо поруч із воротами, призначеними для проїзду транспорту, мають бути розміщені двері для безпечного проходу людей. Ці двері мають відповідно позначатися та бути вільними.
96. Механічні двері та ворота мають функціонувати так, щоб унеможливити ризик виникнення нещасного випадку.
Вони мають бути оснащені добре видимими та легкодоступними аварійними вимикачами, а також пристроями для відчинення механічних дверей та воріт вручну в разі зникнення живлення.
97. У закритих приміщеннях має бути вентиляція, яка забезпечує достатню кількість свіжого повітря з урахуванням специфіки роботи та фізичних потреб працівників.
Примусова вентиляція має бути у справному стані.
Для захисту здоров’я працівників має бути передбачена система контролю вентиляційної установки для виявлення її несправностей.
98. Кондиціонери або установки механічної вентиляції мають функціонувати так, щоб працівники не зазнавали дискомфорту через протяги.
Відкладення та забруднення, які можуть становити небезпеку для здоров’я працівників через забруднення повітря, мають негайно усуватися.
99. У робочих приміщеннях протягом робочого часу має підтримуватися сприятлива для людини температура повітря з урахуванням характеру роботи та фізичних потреб працівників.
100. У приміщеннях для відпочинку, для чергового персоналу, санітарних приміщеннях, їдальнях, медичних пунктах має підтримуватися температура, яка відповідає специфіці цих приміщень.
101. Розміщення вікон, світлових люків, скляних перегородок має здійснюватися з урахуванням виду і характеру робіт так, щоб запобігти надмірній інсоляції.
102. Для забезпечення безпеки та здоров’я працівників з урахуванням кількості працівників та характеру роботи потрібно передбачати кімнату для відпочинку.
Для працівників, які працюють у кабінетах або подібних приміщеннях і мають належні умови для відпочинку під час перерв, наявність кімнат для відпочинку не вимагається.
103. Кімнати для відпочинку мають бути просторі, облаштовані достатньою кількістю столів та сидінь зі спинками відповідно до кількості працівників.
104. У кімнатах для відпочинку мають бути передбачені заходи для запобігання поширенню тютюнового диму.
105. Якщо протягом робочого часу робляться регулярні перерви й при цьому відсутня кімната для відпочинку, має бути передбачено інше приміщення, де за потреби можуть перебувати працівники під час перерв.
106. Для вагітних жінок та годувальниць мають бути передбачені умови для відпочинку лежачи.
107. Двері, проходи, сходи, душові кабіни, умивальники, туалети та робочі місця, де перебувають особи з інвалідністю, мають бути влаштовані з урахуванням їх фізичних потреб.
ІІІ. Вимоги безпеки під час добування корисних копалин відкритим способом
1. Роботодавець повинен вжити заходів для забезпечення безпеки та охорони здоров’я працівників під час добування корисних копалин відкритим способом за нормальних умов та у небезпечних ситуаціях. Оцінювання ризиків та профілактичні заходи для забезпечення безпеки та охорони здоров’я працівників, що розроблені з урахуванням основних принципів запобігання, мають бути задокументовані.
2. Роботодавець повинен забезпечити вільний доступ та регулярний перегляд задокументованих профілактичних заходів, передбачених системою управління охороною праці.
Роботи з добування корисних копалин відкритим способом потрібно здійснювати відповідно до Правил охорони праці під час розробки родовищ корисних копалин відкритим способом, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 березня 2010 року № 61, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03 червня 2010 року за № 356/17651, з урахуванням проведеної оцінки ризиків, визначених профілактичних заходів.
3. Роботи потрібно планувати з урахуванням заходів для забезпечення безпеки щодо ризиків, пов’язаних з обваленням або зсувом порід.
Для цього потрібно забезпечити відповідність висот та кутів укосів, уступів і бортів вибою властивостям та стійкості порід, а також технології ведення робіт.
4. Транспортні комунікації на уступах мають бути достатньо стійкими та відповідати параметрам технологічного обладнання, що використовується.
Транспортні комунікації мають прокладатися та підтримуватися так, щоб забезпечити безпечний проїзд транспорту.
5. Перед початком або поновленням розкривних та видобувних робіт треба пересвідчитися у відсутності над робочими зонами і транспортними комунікаціями породних мас, що можуть сповзти або зірватися.
6. Розкривні та видобувні уступи, а також відвали потрібно розробляти так, щоб це не спричиняло нестійкості.
ІV. Вимоги безпеки під час добування корисних копалин підземним способом
1. Роботодавець повинен вжити заходів для забезпечення безпеки та охорони здоров’я працівників під час добування корисних копалин підземним способом за нормальних умов та у небезпечних ситуаціях. Оцінювання ризиків та профілактичні заходи для забезпечення безпеки та охорони здоров’я працівників, що розроблені з урахуванням основних принципів запобігання, мають бути задокументовані.
2. Роботодавець повинен забезпечити вільний доступ та регулярний перегляд задокументованих профілактичних заходів, передбачених системою управління охороною праці.
Роботи з добування корисних копалин підземним способом потрібно здійснювати з урахуванням проведеного оцінювання ризиків та визначених профілактичних заходів.
3. Для забезпечення радіаційної безпеки у підземних виробках видобувних підприємств із підземним способом видобування, що експлуатуються або будуються, роботодавець повинен забезпечити дотримання вимог Правил безпеки під час розробки родовищ рудних та нерудних корисних копалин підземним способом, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 23 грудня 2016 року № 1592, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30 січня 2017 року за № 129/29997.
4. Маркшейдерські плани мають виконуватися у відповідному масштабі. Разом із штреками і забоями на них мають бути зазначені всі елементи, які можуть впливати на безпеку ведення робіт.
5. Маркшейдерські плани мають бути легкодоступними і зберігатися доти, доки цього вимагають вимоги безпеки. Ці плани мають регулярно поновлюватися відповідно до стану робіт і перебувати у робочих зонах.
6. Усі підземні виробки мають бути не менше ніж із двома незалежними, безпечними і легкодоступними для працівників, що працюють під землею, виходами, що ведуть на поверхню. У разі потреби вони мають бути устатковані механічними засобами для підняття людей.
7. Підземні виробки, у яких провадяться роботи, потрібно проходити, використовувати, обладнувати, підтримувати та розмічати так, щоб максимально мінімізувати ризики для працівників під час роботи або руху ними.
8. Транспортне обладнання треба встановлювати, експлуатувати і обслуговувати так, щоб забезпечити безпеку і здоров’я працівників, які перебувають безпосередньо поруч із ним.
Застосування механічних засобів для підняття людей потрібно здійснювати відповідно до інструкцій з експлуатації.
9. За потреби вслід за посуванням вибою потрібно здійснювати кріплення відповідно до планів та інструкцій із безпечного ведення робіт.
У всіх місцях виробки, доступних для працівників, потрібно регулярно здійснювати випробування (перевірку) стійкості порід та пристосовувати кріплення згідно з вимогами технічної документації.
10. Усі підземні виробки, доступні для працівників, мають відповідним чином вентилюватися.
Для цього потрібно передбачити постійну вентиляцію, щоб забезпечити:
безпечне для здоров’я середовище, що відповідає умовам праці з урахуванням характеру роботи та фізичних потреб працівників;
запобігання утворенню вибухонебезпечного середовища, а також скупченню шкідливої для дихання працівників кількості пилу.
11. Якщо природної вентиляції недостатньо, потрібно забезпечити загальну вентиляцію за допомогою встановлення одного або декількох механічних вентиляторів, а також вжити заходів для забезпечення стабільної та безперервної вентиляції.
Рівень депресії головного вентилятора потрібно постійно контролювати, про непередбачену зупинку вентиляції має сигналізувати аварійний пристрій.
12. Параметри вентиляції потрібно контролювати та фіксувати. Схема вентиляції має бути легкодоступна для працівників та регулярно оновлюватися відповідно до стану гірничих робіт.
13. У шахтах, небезпечних через газ, основна вентиляція має здійснюватися механічними засобами вентиляції. Ведення робіт має здійснюватися з урахуванням заходів із дегазації.
Треба вживати заходів, щоб забезпечити максимальне усунення ризиків, пов’язаних із шахтним газом.
Додатково мають здійснюватися вимірювання на наявність шахтного газу.
14. Місцева вентиляція встановлюється в розвідувальних, підготовчих і видобувальних виробках, що мають безпосередній зв’язок із головним вентиляційним струменем.
Місцева вентиляція може встановлюватися в разі, якщо вжито відповідних заходів для забезпечення безпеки і захисту здоров’я працівників.
15. Потрібно регулярно здійснювати вимірювання концентрації шахтного газу у вентиляційних виробках, що ведуть від механізованих вибоїв, від виробок, з покрівлі яких видобувається вугілля, а також від тупикових виробок, у яких механізованим способом провадяться прохідницькі роботи.
16. У шахтах, небезпечних через газ, а також шахтах із горючим пилом:
допускається застосування тільки спеціальних вибухових речовин і засобів підривання;
забороняється курити і брати з собою призначені для куріння тютюнові вироби та засоби для розпалювання відкритого вогню;
забороняється проводити вогневі роботи та зварювання. Проведення вогневих робіт допускається лише за умови здійснення спеціальних заходів для забезпечення безпеки і захисту здоров’я працівників.
17. У шахтах із горючим пилом мають бути вжиті заходи для запобігання осіданню горючого пилу, його видалення, нейтралізації або зв’язування.
18. Поширення вибуху пилу або газу, яке може призвести до нових вибухів пилу, має бути обмежено заслонами для локалізації вибуху.
Розміщення цих заслонів має оновлюватися відповідно до стану гірничих робіт. Відомості щодо розміщення заслонів для локалізації вибуху мають бути доступними для працівників у робочих зонах.
19. Якщо є небезпека раптового викиду газу (разом із викидом корисної копалини або породи чи без нього, гірничим ударом або проривом води), потрібно організовувати і виконувати роботи так, щоб максимально забезпечити безпечне ведення робіт та захист працівників.
20. Потрібно вживати заходів для виявлення небезпечних зон у підземних виробках і захисту працівників, які рухаються в напрямку цих зон або перебувають у них.
21. Потрібно вживати заходів для запобігання самозайманню, а також своєчасного виявлення джерел самозаймання.
22. Якщо у шахту доставляються горючі речовини, їх кількість має бути обмежена до мінімально потрібної.
23. Якщо застосовуються рідини для передачі гідростатичної або гідрокінетичної механічної енергії, потрібно застосовувати, наскільки це можливо, важкозаймисті рідини, щоб запобігти виникненню і поширенню пожеж.
24. Працівники мають бути забезпечені засобами індивідуального захисту органів дихання, а також саморятівниками, які мають бути в межах постійної досяжності.
Кожен працівник повинен знати правила користування цими засобами.
Ці засоби мають регулярно перевірятися.
25. Працівники мають бути забезпечені світильниками місцевого освітлення для локального освітлення робочих зон.
Кожна робоча зона має бути обладнана достатнім штучним освітленням для забезпечення безпеки і захисту здоров’я працівників.
Освітлювальні електроустановки мають бути розміщені так, щоб унеможливити ризик виникнення нещасного випадку.
26. Має бути забезпечена система постійного інформування про місцеперебування кожного працівника, що працює під землею.
27. Для забезпечення потрібних заходів безпеки на підприємствах, що здійснюють підземну розвідку або видобування мінеральної сировини, має бути передбачена державна, спеціалізована, професійна, воєнізована аварійно-рятувальна служба, діяльність якої пов’язана з організацією та проведенням гірничорятувальних робіт, і за потреби допоміжна (регіональна, комунальна чи громадська організація) аварійно-рятувальна служба. Додатково на кожному окремому підприємстві, що здійснює підземну розвідку або видобування мінеральної сировини, можуть функціонувати непрофесійні об’єктові аварійно-рятувальні служби, що створюються з числа інженерно-технічних та інших досвідчених працівників суб’єктів господарювання, які мають потрібний запас знань та навички у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і здатні за станом здоров’я виконувати роботи в екстремальних умовах.
28. Кваліфікаційні вимоги до працівників (рятувальників) аварійно-рятувальної служби, їх завдання та обов’язки визначаються на основі Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 5. Гірничодобувна промисловість та Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників МНС України (Випуск 100), затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 01 грудня 2009 року № 808.
29. Кількість аварійно-рятувальних засобів, потрібних для використання на кожному окремому підприємстві, що здійснює підземну розвідку або видобування мінеральної сировини, визначається планом ліквідації аварій, що складається відповідно до вимог Гірничого закону України.
