Про затвердження Вимог щодо ввезення (пересилання) на митну територію України живих тварин та їхнього репродуктивного матеріалу, харчових продуктів тваринного походження, кормів, сіна, соломи, а також побічних продуктів тваринного походження та продуктів їх оброблення, переробки
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 6 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин», абзацу п’ятого частини першої статті 6 Закону України «Про ветеринарну медицину», пункту 8 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1119 (із змінами), НАКАЗУЮ:
1. Затвердити такі, що додаються:
1) Вимоги щодо ввезення на митну територію України живих тварин та їхнього репродуктивного матеріалу;
2) Вимоги щодо ввезення (пересилання) на митну територію України харчових продуктів тваринного походження, кормів, сіна, соломи, а також побічних продуктів тваринного походження та продуктів їх оброблення, переробки.
2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 14 червня 2004 року № 71 «Про затвердження Ветеринарних вимог щодо імпорту в Україні об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 2004 року за № 768/9367 (із змінами).
3. Департаменту аграрної політики та сільського господарства забезпечити подання цього наказу в установленому законодавством порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
4. Цей наказ набирає чинності через шість місяців з дня його офіційного опублікування.
5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра М. Мартинюка.
ПОГОДЖЕНО: |
|
ВИМОГИ
щодо ввезення на митну територію України живих тварин та їхнього репродуктивного матеріалу
1. Ці Вимоги поширюються на відносини між операторами потужностей (об’єктів), компетентним органом, країнами-експортерами / країнами походження, державними ветеринарними інспекторами та особами, відповідальними за ввезення на митну територію України живих тварин та їхнього репродуктивного матеріалу.
2. У цих Вимогах терміни вживаються у таких значеннях:
власник домашніх тварин - фізична особа, зазначена як власник в ідентифікаційному документі, що супроводжує домашніх тварин під час їх некомерційного переміщення;
декоративні гідробіонти - водні тварини, що утримуються, вирощуються або реалізовуються виключно для декоративних цілей;
добовий молодняк - свійська птиця віком до 72 годин, що не піддавалась годуванню, та мускусні качки (Cairina moschata) або їх помісі віком до 72 годин, що піддавались або не піддавались годуванню;
забійні тварини - тварини, призначені для забою;
зграя - птахи з однаковим ветеринарно-санітарним статусом, які утримуються в одному приміщенні або в одному відгородженому місці та складають одну епідеміологічну одиницю; для свійської птиці це визначення включає свійську птицю, яка знаходиться у одному приміщенні зі спільним повітряним простором;
інкубаторій (інкубаційний цех) - господарство, в якому здійснюється інкубація яєць, виведення та постачання добового молодняка свійської птиці;
інкубаційні яйця - яйця, відкладені свійською птицею та призначені для інкубації;
компетентний орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини. Термін «компетентний орган» для іншої країни означає ветеринарну адміністрацію, визначену Законом України «Про ветеринарну медицину»;
користувальні тварини - неплемінні тварини, які використовуються для отримання продукції з них;
мікрочип (транспондер) - пасивний радіотехнічний ідентифікаційний пристрій, доступний лише для зчитування інформації;
некомерційне переміщення домашніх тварин - будь-яке переміщення домашніх тварин, яке здійснюється без мети продажу або іншої передачі права власності на цих тварин;
племінна свійська птиця - свійська птиця віком від 72 годин, яка призначена для виробництва інкубаційних яєць;
продуктивна свійська птиця - свійська птиця віком від 72 годин, яка вирощується для виробництва м’яса та/або яєць, що призначені для споживання людиною та/або для поповнення поголів’я диких тварин;
свійська птиця - кури, індики, цесарки, качки, гуси, перепели, голуби, фазани, куріпки та безкільові (страусоподібні) (ratitae), яких розводять та утримують в неволі для племінних цілей та/або виробництва м’яса або яєць, призначених для споживання людиною, та/або поповнення поголів’я диких тварин;
уповноважена особа (для некомерційного переміщення домашніх тварин) - фізична особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого власником домашніх тварин, має право на здійснення їх некомерційного переміщення від імені власника цих тварин;
центр збору тварин - потужність (об’єкт), затверджена компетентним органом країни походження для збору живих тварин, які походять більш ніж з одного господарства;
цирк - подорожуюча виставка або ярмарок, що складається із однієї чи більше тварин;
яйця, вільні від специфічних патогенів (SPF),- інкубаційні яйця, отримані від зграй курей, вільних від специфічних патогенів, які призначені для діагностичного, дослідного та фармацевтичного використання.
Інші терміни вживають у значеннях, наведених у Законах України «Про ветеринарну медицину», «Про аквакультуру», «Про племінну справу в тваринництві», «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин». Термін «країна походження» визначено в порядку, встановленому Митним кодексом України. Терміни «домашні тварини» та «експериментальна тварина» вжито у значеннях, наведених у Законі України «Про захист тварин від жорстокого поводження».
3. Ввезення на митну територію України живих тварин (крім домашніх, спортивних, експериментальних, циркових тварин, а також тварин, призначених для виставок та розважальних цілей), їхнього репродуктивного матеріалу можливе із потужностей (об’єктів), щодо яких встановлено відповідність законодавству України за результатами:
1) інспектування такої потужності (об’єкта), проведеного компетентним органом України у порядку, встановленому законодавством України; або
2) здійснення оцінки ефективності компетентного органу країни-експортера, проведеної компетентним органом України відповідно до вимог законодавства України; або
3) у разі, якщо із такою країною укладено договір про еквівалентність.
4. При ввезенні живих тварин та їхнього репродуктивного матеріалу на митну територію України мають виконуватись вимоги, встановлені у розділах II-III цих Вимог, а також такі:
1) живі тварини повинні бути ідентифікованими, зокрема велика і дрібна рогата худоба, коні, свині, собаки та коти - мати повсюдну ідентифікацію та облік в індивідуальному порядку за допомогою неповторюваного ідентифікатора; свійська птиця, птахи, бджоли, комахи, риби, ракоподібні, молюски, жаби, амфібії та рептилії - колективну ідентифікацію за епідеміологічною одиницею або групою належності за допомогою неповторюваного групового ідентифікатора;
2) живі тварини не повинні бути призначені для забою в рамках програми боротьби з інфекційними хворобами тварин;
3) жуйні тварини не повинні отримувати кормів тваринного походження, що містять тваринний білок жуйних тварин;
4) племінні, користувальні та забійні тварини не повинні отримувати:
стильбенів, тиреостатичних речовин;
естрогенних, андрогенних, гестагенних речовин або β-агоністів для інших цілей, ніж терапевтичні чи зоотехнічні;
5) транспортні засоби, за допомогою яких здійснюються перевезення живих тварин, мають бути сконструйованими у спосіб, що забезпечує уникнення можливості висипання/виливання екскрементів, матеріалу підстилки чи корму з транспортного засобу під час перевезення цих тварин. Перед завантаженням тварин транспортні засоби мають бути очищеними та продезінфікованими відповідно до вимог законодавства країни-експортера / країни походження;
6) поводження з живими тваринами перед завантаженням, під час завантаження та транспортування має відповідати вимогам законодавства України про благополуччя тварин або еквівалентним вимогам;
7) сперма/ембріони/ооцити мають бути отриманими, переробленими та зберігатись відповідно до вимог законодавства України або відповідно до вимог МЕБ;
8) у спермі/ембріонах/ооцитах не допускається наявність патогенних і токсикогенних мікроорганізмів та клітин крові;
9) до міжнародних ветеринарних сертифікатів, які супроводжують вантажі зі спермою/ембріонами/ооцитами, додається специфікація, що має містити такі дані:
порода, кличка, ідентифікаційний номер тварини-донора;
число, місяць та рік взяття сперми/ембріонів/ооцитів;
кількість каністр у спеціальних контейнерах (посудинах);
кількість серій і доз в одній каністрі;
сперма/ембріони/ооцити мають перевозитись в опломбованих та нових/стерильних контейнерах.
Пломбування контейнерів має проводитись під контролем (наглядом) державного ветеринарного інспектора країни-експортера / країни походження.
5. Перед відправленням на митну територію України такі види живих тварин мають утримуватись на карантині у спеціально підготовлених для цього приміщеннях під контролем (наглядом) державного ветеринарного інспектора країни-експортера / країни походження:
1) племінна та користувальна велика рогата худоба (ВРХ) - протягом щонайменше останніх 28 днів перед відправленням на митну територію України;
2) племінні та користувальні вівці, кози, свині, коні, спортивні коні, парнокопитні тварини (Artiodactyla) (за винятком племінних та користувальних ВРХ (включаючи роди Bubalus та Bison та їх помісі), овець (Ovis aries), кіз (Capra hircus), свиневих (Suidae), таясових (Tayassuidae)), а також тварини, що належать до родини носорогових (Rhinocerotidae) та слонових (Elephantidae), дикі тварини, що належать до родин свиневих (Suidae), таясових (Tayassuidae) і тапірових, сумчасті тварини, тварини ряду хижих, рептилії, гризуни, їжаки, гімнури, тенрекові, кажани, крилани, мурахоїди, лінивці, броненосці, дамани та зайці - протягом щонайменше останніх 30 днів перед відправленням на митну територію України.
У період карантинування державним ветеринарним інспектором країни-експортера / країни походження здійснюється клінічний огляд тварин та проводяться діагностичні дослідження, відповідно до розділу II цих Вимог.
6. Вимоги пункту 5 цього розділу не застосовуються до домашніх тварин, призначених для некомерційного переміщення.
7. Вантажі з живими тваринами та репродуктивним матеріалом, що ввозяться на митну територію України, повинні супроводжуватись оригіналами міжнародних ветеринарних сертифікатів.
8. Під час погодження з компетентним органом країни-експортера форм міжнародних ветеринарних сертифікатів компетентний орган України на підставі аналізу ризиків може прийняти рішення про встановлення вимог, відмінних від тих, що визначені у розділах II-III цих Вимог, якщо країна-експортер не відповідає окремим вимогам розділів II-III цих Вимог або якщо розділами II-III цих Вимог не встановлено вимоги до окремих видів живих тварин чи репродуктивного матеріалу.
9. Компетентний орган України за результатами аналізу ризиків приймає рішення, визначене пунктом 8 цього розділу за умови, що компетентним органом країни-експортера надано належні письмові гарантії щодо відповідності (еквівалентності) її системи державного контролю законодавству України, та за результатами оцінки ефективності компетентного органу країни-експортера, проведеної відповідно до вимог законодавства України, компетентним органом України встановлено відповідність (еквівалентність) системи державного контролю країни-експортера законодавству України.
10. Вантажі з живими тваринами та їхнім репродуктивним матеріалом, що ввозяться на митну територію України, підлягають державному ветеринарно-санітарному контролю на державному кордоні України та транспорті.
11. За результатами державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні України та транспорті, відповідно до вимог законодавства України:
1) забійні тварини направляються безпосередньо до бійні призначення, де вони мають бути забиті протягом п’яти робочих днів;
2) живі тварини, що не є забійними, та репродуктивний матеріал (у випадку інкубаційних яєць свійської птиці) мають бути направлені на карантинування на території України, що встановлено у розділах II-III цих Вимог.
II. Вимоги щодо ввезення на митну територію України живих тварин
1. Вимоги щодо ввезення на митну територію України племінної та користувальної ВРХ
1. До ввезення на митну територію України допускається клінічно здорова племінна та користувальна ВРХ (включаючи роди Bubalus і Bison та їх помісі), що не є вагітними самками, для яких минуло 90 % чи більше часу від очікуваного періоду вагітності, або самками, які дали потомство протягом тижня, що передував відправленню, невакцинована проти ящуру, бруцельозу, чуми ВРХ, везикулярного стоматиту, лихоманки долини Ріфт, заразного вузликового дерматиту ВРХ, контагіозної плевропневмонії ВРХ, епізоотичної геморогічної хвороби, лептоспірозу, та яка щодо зазначених нижче захворювань відповідає таким вимогам:
1) губчастоподібна енцефалопатія ВРХ - племінна та користувальна ВРХ походить із території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є країною або зоною із незначним/контрольованим/невизначеним ризиком щодо губчастоподібної енцефалопатії ВРХ. Ввезення на митну територію України племінної та користувальної ВРХ, яка походить із території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є країною або зоною з невизначеним ризиком щодо губчастоподібної енцефалопатії ВРХ, можливе у випадку проведення компетентним органом України інспектування потужності (об’єкта) походження зазначених тварин або проведення компетентним органом України оцінки ефективності компетентного органу країниекспортера, а також у разі виконання таких вимог:
на території зазначеної країни або зони має діяти заборона на годування тварин м’ясокістковим борошном та шкварками, отриманими з жуйних тварин, відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ;
племінна та користувальна ВРХ ідентифікована у спосіб, що дозволяє встановити їх матір, господарство (стадо) походження;
племінна та користувальна ВРХ не контактувала з ВРХ, зараженою губчастоподібною енцефалопатією ВРХ; ВРХ, яка протягом першого року життя утримувалась з тваринами, зараженими губчастоподібною енцефалопатією ВРХ, та щодо якої за результатами епізоотичного розслідування було встановлено факт споживання одного й того самого потенційно забрудненого корму впродовж зазначеного періоду; ВРХ, що належить до цього стада та яка народжена на дату фіксації випадків губчастоподібної енцефалопатії ВРХ, ВРХ віком до одного року, якщо результати епізоотичного розслідування є недостовірними;
племінна та користувальна ВРХ має бути народженою після щонайменше двох років з дати введення заборони на годування жуйних тварин м’ясокістковим борошном та шкварками, що отримані з жуйних тварин, відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ або після дати народження останньої тварини, зараженої губчастоподібною енцефалопатією ВРХ та після дати введення заборони на годування жуйних тварин м’ясокістковим борошном та шкварками, що отримані з жуйних тварин, відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ;
2) ящур - з моменту народження або впродовж щонайменше останніх трьох місяців перед відправленням племінна та користувальна ВРХ утримувалась на території країни або зони, що є офіційно визнаними МЕБ вільними від ящуру без вакцинації;
3) контагіозна плевропневмонія ВРХ - з моменту народження або впродовж останніх шести місяців перед відправленням племінна та користувальна ВРХ утримувалась на території країни, яка відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільною від контагіозної плевропневмонії ВРХ;
4) чума ВРХ, епізоотична геморогічна хвороба, лихоманка долини Ріфт - з моменту народження або протягом останніх шести місяців перед відправленням племінна та користувальна ВРХ утримувалась на території країни або зони, де протягом останніх 12 місяців:
не було зафіксовано випадків чуми ВРХ, епізоотичної геморогічної хвороби, лихоманки долини Ріфт;
не проводилась вакцинація проти чуми ВРХ, епізоотичної геморогічної хвороби, лихоманки долини Ріфт;
5) везикулярний стоматит - з моменту народження або впродовж останніх шести місяців перед відправленням племінна та користувальна ВРХ утримувалась на території країни або зони, де впродовж останніх шести місяців не було зафіксовано випадків везикулярного стоматиту та впродовж останніх 12 місяців не проводилось вакцинації проти цього захворювання;
6) чума дрібних жуйних - з моменту народження або протягом щонайменше останнього 21 дня перед відправленням племінна та користувальна ВРХ утримувалась на території країни, яка відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільною від чуми дрібних жуйних;
7) заразний вузликовий дерматит ВРХ - племінна та користувальна ВРХ походить з території країни або зони, де за результатами клінічного, вірусологічного та серологічного нагляду впродовж двох останніх років не було зафіксовано випадків заразного вузликового дерматиту ВРХ та протягом зазначеного періоду не проводилась вакцинація проти цього захворювання;
8) блутанг - щодо племінної та користувальної ВРХ мають виконуватись такі вимоги:
племінна та користувальна ВРХ походить з території країни або зони, де протягом останніх 24 місяців не було зафіксовано випадків блутангу; або
племінна та користувальна ВРХ походить з території країни чи зони, де протягом останніх 24 місяців не було зафіксовано випадків блутангу, а щодо зазначених тварин проведено серологічне дослідження з негативними результатами на визначення антитіл до групи блутангу, двічі - на зразках крові, відібраних не раніше ніж через 28 днів від початку карантину; другий відбір зразків крові має здійснюватися не раніше ніж через 28 днів після надходження в господарство; або
племінна та користувальна ВРХ вакцинована інактивованими вакцинами протягом щонайменше останніх 60 днів перед відправленням на територію України проти усіх серотипів блутангу, які відповідно до результатів програми моніторингу блутангу наявні у вихідній популяції на території із радіусом 150 кілометрів навколо господарства походження ВРХ, тварини на момент відправлення мають перебувати в імунному періоді, що визначений інструкцією до вакцини;
9) лейкоз ВРХ - племінна та користувальна ВРХ походить з території країни/зони/компартмента/стада, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від лейкозу ВРХ, та протягом 30 днів перед відправленням тварини піддавались діагностичному дослідженню на лейкоз ВРХ із негативними результатами;
10) бруцельоз - племінна та користувальна ВРХ походить або з території країни чи зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від бруцельозу без вакцинації, або зі стада, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від бруцельозу без вакцинації, та в якому протягом 30 днів перед відправленням усі статевозрілі тварини піддавались дослідженню на бруцельоз із негативними результатами;
11) туберкульоз ВРХ - племінна та користувальна ВРХ походить зі стада, що є вільним від туберкульозу ВРХ відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ, та, у випадку племінної та користувальної ВРХ старше шести тижнів, протягом 30 днів перед відправленням піддавалась туберкуліновій пробі на туберкульоз ВРХ із негативними результатами;
12) інфекційний ринотрахеїт - племінна та користувальна ВРХ походить зі стада, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від інфекційного ринотрахеїту, або під час утримання на карантині піддавалась діагностичним дослідженням із негативними результатами щодо інфекційного ринотрахеїту, які були проведені на пробах крові, відібраних двічі з інтервалом щонайменше в 21 день;
13) сказ - з моменту народження або впродовж щонайменше останніх шести місяців перед відправленням племінна та користувальна ВРХ утримувалась у господарстві, в якому впродовж зазначеного періоду не було зафіксовано випадків сказу, і не була вакцинована проти сказу;
14) сибірка - племінна та користувальна ВРХ походить з господарства, щодо якого протягом останніх 30 днів компетентним органом країни походження не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень стосовно сибірки, та ВРХ не контактувала з тваринами, які походять з господарств, що не відповідають вимогам цього підпункту;
15) лептоспіроз - протягом останніх 30 днів перед відправленням племінна та користувальна ВРХ піддавалась діагностичним дослідженням щодо лептоспірозу з негативними результатами або двократній обробці антибактеріальними препаратами, які застосовуються для лікування лептоспірозу.
2. З моменту народження або протягом останніх шести місяців перед відправленням племінна та користувальна ВРХ має утримуватись в країні/зоні/компартменті походження.
3. З моменту народження або протягом останніх 40 днів перед відправленням племінна та користувальна ВРХ має утримуватись в господарстві походження.
4. Діагностичні дослідження, зазначені в пункті 1 цієї глави, мають проводитись в кількості не менше 10 % та становити не менше 10 тварин з кожного господарства за результатами оцінки ризиків (для партії, що становить менше 11 тварин - 100 %). Діагностичні дослідження, зазначені в підпункті 10 пункту 1 цієї глави, мають проводитись щодо 100 % тварин у партії. Діагностичні дослідження мають проводитись під контролем компетентного органу країни походження відповідно до вимог МЕБ.
5. Із господарства походження племінна та користувальна ВРХ повинна бути безпосередньо направленою на митну територію України або до центру збору тварин. Центр збору тварин має знаходитись на території країни/зони/компартмента, що відповідає вимогам пункту 1 цієї глави.
6. З моменту відправлення з господарства походження або центру збору тварин та до моменту ввезення на митну територію України племінна та користувальна ВРХ не повинна:
1) контактувати з парнокопитними тваринами, що не відповідають вимогам пункту 1 цієї глави;
2) утримуватись у місці, в якому та в радіусі 10 км навколо якого протягом останніх 30 днів були зафіксовані випадки ящуру, чуми ВРХ, лихоманки долини Ріфт, заразного вузликового дерматиту ВРХ, контагіозної плевропневмонії ВРХ, епізоотичної геморогічної хвороби, везикулярного стоматиту та блутангу.
7. Протягом 24 годин перед відправленням племінна та користувальна ВРХ має піддаватись обстеженню державним ветеринарним інспектором країни походження, а результати такого обстеження мають показати відсутність захворювань, визначених пунктом 1 цієї глави, і придатність тварин для транспортування до місця призначення.
8. Захворювання, визначені пунктом 1 цієї глави, мають входити до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому повідомленню на усій території країни походження в рамках двосторонньої торгівлі.
9. Племінна та користувальна ВРХ перед відправленням піддається профілактичній дегельмінтизації та обробці проти ектопаразитів.
10. Після ввезення на митну територію України та проходження державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні України та транспорті відповідно до вимог законодавства України, племінна та користувальна ВРХ (усе поголів’я) поміщується на карантин строком на 30 днів у спеціально підготовлені для цього приміщення. У зазначений період під контролем компетентного органу України проводять діагностичні дослідження в державній або уповноваженій лабораторії ветеринарної медицини на бруцельоз, туберкульоз ВРХ, лейкоз, лептоспіроз, блутанг та інші захворювання, щодо яких законодавством встановлено вимогу проведення діагностичних досліджень.
За результатами діагностичних досліджень строк карантину може бути продовжено рішенням головного державного ветеринарного інспектора відповідної території, де тварини поміщуються на карантин.
2. Вимоги щодо ввезення на митну територію України забійної великої рогатої худоби і забійних овець та кіз
1. До ввезення на митну територію України допускаються клінічно здорові забійні ВРХ, вівці та кози, що не є вагітними самками, для яких минуло 90 % чи більше часу від очікуваного періоду вагітності, або самками, які дали потомство протягом тижня, що передував відправленню, невакциновані проти ящуру, бруцельозу, чуми ВРХ, лихоманки долини Ріфт, епізоотичної геморогічної хвороби, везикулярного стоматиту, лептоспірозу, та які щодо зазначених нижче захворювань відповідають таким вимогам:
1) губчастоподібна енцефалопатія ВРХ - забійна ВРХ походить з території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є країною або зоною із незначним/контрольованим/невизначеним ризиком щодо губчастоподібної енцефалопатії ВРХ. Ввезення на митну територію України забійної ВРХ, що походить з території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є країною або зоною із невизначеним ризиком щодо губчастоподібної енцефалопатії ВРХ, можливе у випадку проведення компетентним органом України інспектування потужності (об’єкта) походження зазначених тварин або проведення компетентним органом України оцінки ефективності компетентного органу країни-експортера, а також у разі виконання таких вимог:
на території зазначеної країни або зони має діяти заборона на годування тварин м’ясокістковим борошном та шкварками, отриманими з жуйних тварин, відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ;
забійна ВРХ ідентифікована у спосіб, що дозволяє встановити їх матір, господарство (стадо) походження;
забійна ВРХ не контактувала з такими тваринами: ВРХ, зараженою губчастоподібною енцефалопатією ВРХ; ВРХ, яка протягом першого року життя утримувалась з тваринами, зараженими губчастоподібною енцефалопатією ВРХ, та щодо якої за результатами епізоотичного розслідування було встановлено факт споживання одного й того самого потенційно забрудненого корму протягом зазначеного періоду; ВРХ, що належить до цього стада та яка народжена на дату фіксації випадків губчастоподібної енцефалопатії ВРХ; ВРХ віком до одного року, якщо результати епізоотичного розслідування є недостовірними;
якщо на території зазначеної країни були зафіксовані ендимічні випадки губчастоподібної енцефалопатії ВРХ, призначена до ввезення на митну територію України забійна ВРХ має бути народженою після щонайменше двох років з дати введення заборони на годування жуйних тварин м’ясокістковим борошном та шкварками, що отримані з жуйних тварин, відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ або після дати народження останньої тварини, зараженої губчастоподібною енцефалопатією ВРХ, та після дати введення заборони на годування жуйних тварин м’ясокістковим борошном та шкварками, що отримані з жуйних тварин, відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ;
2) скрепі овець - забійні вівці та кози походять з території країни або зони, де:
діє програма моніторингу та нагляду щодо скрепі овець;
тварини, заражені скрепі овець, забиті та повністю знищені;
протягом щонайменше останніх семи років діє заборона на годування овець та кіз м’ясокістковим борошном або шкварками, отриманими з жуйних тварин;
3) ящур - з моменту народження або протягом щонайменше трьох останніх місяців перед відправленням забійні ВРХ, вівці та кози утримувались на території країни або зони, що є офіційно визнаними МЕБ вільними від ящуру без вакцинації;
4) контагіозна плевропневмонія ВРХ - з моменту народження або протягом останніх трьох місяців перед відправленням забійна ВРХ утримувалась на території країни/зони/компартмента, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від контагіозної плевропневмонії ВРХ;
5) віспа овець та кіз - з моменту народження або протягом щонайменше останнього 21 дня забійні вівці та кози утримувались на території країни, яка відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільною від віспи овець та кіз;
6) чума дрібних жуйних - з моменту народження або протягом щонайменше останнього, 21-го, дня перед відправленням забійні ВРХ, вівці та кози утримувались на території країни, яка відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільною від чуми дрібних жуйних;
7) заразний вузликовий дерматит ВРХ - забійна ВРХ походить з території країни, де за результатами клінічного, вірусологічного та серологічного нагляду впродовж двох останніх років не було зафіксовано випадків заразного вузликового дерматиту ВРХ, та протягом зазначеного періоду не проводилось вакцинації проти цього захворювання;
8) блутанг - щодо забійних ВРХ, овець та кіз мають виконуватись такі вимоги:
забійні ВРХ, вівці та кози походять з території країни або зони, де протягом останніх 24 місяців не було зафіксовано випадків блутангу; або
забійні ВРХ, вівці та кози, вакциновані інактивованими вакцинами протягом щонайменше останніх 60 днів перед відправленням на територію України проти усіх серотипів блутангу, які відповідно до результатів програми моніторингу блутангу наявні у вихідній популяції на території із радіусом 150 кілометрів навколо господарства походження зазначених тварин, та тварини на момент відправлення мають перебувати в імунному періоді, що визначений інструкцією до вакцини;
9) бруцельоз - забійні ВРХ, вівці та кози походять з території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від бруцельозу без вакцинації, або зі стада, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від бруцельозу без вакцинації та в якому протягом 30 днів перед відправленням усі статевозрілі тварини піддавались дослідженню на бруцельоз із негативними результатами;
10) туберкульоз ВРХ - забійна ВРХ не була вибракуваною в рамках програми боротьби з туберкульозом ВРХ та:
протягом 30 днів перед відправленням (у випадку забійної ВРХ старше шести тижнів) піддавалась діагностичним дослідженням, які показали відсутність інфекції туберкульозу ВРХ; або
походить зі стада, що є вільним від туберкульозу ВРХ відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ;
11) інфекційний ринотрахеїт - забійна ВРХ походить зі стада, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від інфекційного ринотрахеїту, або під час утримання на карантині піддавалась діагностичним дослідженням із негативними результатами щодо інфекційного ринотрахеїту, що були проведені на пробах крові, відібраних двічі з інтервалом щонайменше в 21 день;
12) сказ - з моменту народження або протягом щонайменше останніх трьох місяців перед відправленням тварини утримувались у господарстві, в якому впродовж останніх шести місяців не було зафіксовано випадків сказу та які не були вакциновані проти сказу;
13) сибірка - забійні ВРХ, вівці та кози походять з господарства, щодо якого протягом останніх 30 днів компетентним органом країни походження не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень стосовно сибірки, та не контактували з тваринами, які походять з господарств, що не відповідають вимогам цього підпункту;
14) інфекційна плевропневмонія кіз - з моменту народження або протягом щонайменше трьох останніх місяців перед відправленням забійні кози утримувались на території країни, яка відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільною від інфекційної плевропневмонії кіз;
15) чума ВРХ, епізоотична геморогічна хвороба, лихоманка долини Ріфт - з моменту народження або протягом останніх трьох місяців перед відправленням забійні ВРХ, вівці та кози утримувались на території країни або зони, де впродовж останніх 12 місяців не було зафіксовано випадків чуми ВРХ, епізоотичної геморогічної хвороби, лихоманки долини Ріфт та протягом зазначеного періоду не проводилось вакцинації проти цих хвороб;
16) везикулярний стоматит - з моменту народження або протягом останніх трьох місяців перед відправленням забійні ВРХ, вівці та кози утримувались на території країни або зони, де впродовж останніх шести місяців не було зафіксовано випадків/спалахів везикулярного стоматиту та де протягом останніх 12 місяців не проводилось вакцинації проти цього захворювання;
17) лептоспіроз - протягом 30 днів перед відправленням забійні ВРХ, вівці та кози піддавались діагностичним дослідженням на лептоспіроз з негативними результатами.
2. Забійні ВРХ, вівці та кози з моменту народження або протягом трьох останніх місяців перед відправленням утримувались в країні/зоні/компартменті походження.
3. Забійні ВРХ, вівці та кози з моменту народження або протягом останніх 40 днів перед відправленням утримувались в господарстві походження.
4. Діагностичні дослідження, зазначені в пункті 1 цієї глави, мають проводитись в кількості не менше 10 % та становити не менше 10 тварин з кожного господарства за результатами оцінки ризиків (для партії, що становить менше 11 тварин - 100 %). Діагностичні дослідження, зазначені в підпункті 9 пункту 1 цієї глави, мають проводитись щодо 100 % тварин у партії. Діагностичні дослідження мають проводитись під контролем компетентного органу країни походження відповідно до вимог МЕБ.
5. Із господарства походження забійних ВРХ, овець та кіз безпосередньо направляють на митну територію України або до центру збору тварин. Центр збору тварин має знаходитись на території країни/зони/компартмента, які відповідають вимогам пункту 1 цієї глави.
6. З моменту відправлення з господарства походження або центру збору тварин та до моменту ввезення на митну територію України забійні ВРХ, вівці та кози не повинні:
1) контактувати з парнокопитними тваринами, що не відповідають вимогам пункту 1 цієї глави;
2) утримуватись у місці, в якому та в радіусі 10 км навколо якого протягом останніх 30 днів були зафіксовані випадки:
для забійної ВРХ - ящуру, чуми ВРХ, лихоманки долини Ріфт, заразного вузликового дерматиту ВРХ, контагіозної плевропневмонії ВРХ, епізоотичної геморогічної хвороби, везикулярного стоматиту та блутангу;
для забійних овець та кіз - ящуру, чуми ВРХ, лихоманки долини Ріфт, чуми дрібних жуйних, віспи овець та кіз, інфекційної плевропневмонії кіз, везикулярного стоматиту та блутангу.
7. Протягом 24 годин перед відправленням забійні ВРХ, вівці та кози мають піддаватись обстеженню державним ветеринарним інспектором країни походження, а результати такого обстеження мають показати відсутність захворювань, визначених пунктом 1 цієї глави.
8. Захворювання, визначені пунктом 1 цієї глави, мають входити до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому повідомленню на усій території країни походження в рамках двосторонньої торгівлі.
3. Вимоги щодо ввезення на митну територію України племінних і користувальних овець та кіз
1. До ввезення на митну територію України допускаються клінічно здорові племінні і користувальні вівці та кози, що не є вагітними самками, для яких минуло 90 % чи більше часу від очікуваного періоду вагітності, або самками, які дали потомство протягом тижня, що передував відправленню, невакциновані проти ящуру, бруцельозу, чуми ВРХ, лихоманки долини Ріфт, чуми дрібних жуйних, віспи овець та кіз, контагіозної плевропневмонії, епізоотичної геморогічної хвороби, везикулярного стоматиту, лептоспірозу, та які щодо зазначених нижче захворювань відповідають таким вимогам:
1) скрепі овець - племінні та користувальні вівці та кози походять з господарства, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від скрепі овець;
2) віспа овець та кіз - з моменту народження або протягом щонайменше останнього 21 дня перед відправленням племінні та користувальні вівці та кози утримувались на території країни, яка відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільною від віспи овець та кіз;
3) чума дрібних жуйних - племінні та користувальні вівці та кози утримувались на території країни або зони, що є офіційно визнаними МЕБ вільними від чуми дрібних жуйних, з моменту народження або протягом щонайменше останнього 21 дня перед відправленням;
4) ящур - з моменту народження або протягом щонайменше трьох останніх місяців перед відправленням племінні та користувальні вівці та кози утримувались на території країни або зони, що є офіційно визнаними МЕБ вільними від ящуру без вакцинації;
5) інфекційна плевропневмонія кіз - з моменту народження або протягом щонайменше трьох останніх місяців перед відправленням племінні та користувальні вівці та кози утримувались на території країни, яка відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільною від інфекційної плевропневмонії кіз;
6) блутанг - щодо племінних та користувальних овець та кіз мають виконуватись такі вимоги:
племінні і користувальні вівці та кози походять з території країни або зони, де протягом останніх 24 місяців не було зафіксовано випадків блутангу; або
племінні і користувальні вівці та кози походять з території країни або зони, де впродовж останніх 24 місяців не було зафіксовано випадків блутангу, а щодо зазначених тварин проведено серологічне дослідження з негативними результатами на визначення антитіл до групи блутангу, що проведено двічі на зразках крові, відібраних не раніше ніж через 28 днів від початку карантину; другий відбір зразків крові має здійснюватися не раніше ніж через 28 днів після надходження тварин в господарство; або
племінні і користувальні вівці та кози вакциновані інактивованими вакцинами протягом щонайменше останніх 60 днів перед відправленням на територію України проти усіх серотипів блутангу, які відповідно до результатів програми моніторингу блутангу наявні у вихідній популяції на території із радіусом 150 кілометрів навколо господарства походження племінних і користувальних овець та кіз, а тварини на момент відправлення мають перебувати в імунному періоді, що визначений інструкцією до вакцини;
7) інфекційний епідидиміт (Brucella ovis) - племінні і користувальні вівці (за винятком кастрованих самців) походять зі стада, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від інфекційного епідидиміту, а племінні і користувальні вівці, старші шести місяців, протягом 30 днів перед відправленням піддавались діагностичним дослідженням на інфекційний епідидиміт з негативними результатами;
8) Меді-Вісна, артрит-енцефаліт - племінні і користувальні вівці та кози походять зі стада, де впродовж трьох останніх років у жодної тварини не було діагностовано (клінічно та серологічно) Меді-Вісни / артриту-енцефаліту, та протягом зазначеного періоду в стадо не вводились вівці та кози, що походять зі стад із нижчим ветеринарно-санітарним статусом, або тварини старші одного року протягом 30 днів перед відправленням піддавались діагностичним дослідженням на МедіВісну, артрит-енцефаліт з негативними результатами;
9) бруцельоз (Brucella melitensis) - племінні і користувальні вівці та кози походять з території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від бруцельозу без вакцинації, або зі стада, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від бруцельозу без вакцинації та в якому протягом 30 днів перед відправленням усі статевозрілі тварини піддавались дослідженню на бруцельоз із негативними результатами;
10) сказ - з моменту народження або протягом щонайменше останніх шести місяців перед відправленням племінні і користувальні вівці та кози утримувались у господарстві, в якому впродовж зазначеного періоду не було зафіксовано випадків сказу та в якому вони не були вакциновані проти сказу;
11) сибірка - племінні і користувальні вівці та кози походять з господарства, щодо якого протягом останніх 30 днів компетентним органом країни походження не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень стосовно сибірки, та не контактували з тваринами, які походять з господарств, що не відповідають вимогам цього підпункту;
12) чума ВРХ, епізоотична геморогічна хвороба, лихоманка долини Ріфт - з моменту народження або протягом останніх шести місяців перед відправленням племінні і користувальні вівці та кози утримувались на території країни або зони, де впродовж останніх 12 місяців не було зафіксовано випадків/спалахів чуми ВРХ, епізоотичної геморогічної хвороби лихоманки долини Ріфт та протягом зазначеного періоду не проводилось вакцинації проти цих хвороб;
13) везикулярний стоматит - з моменту народження або протягом останніх шести місяців перед відправленням племінні і користувальні вівці та кози утримувались на території країни або зони, де впродовж останніх шести місяців не було зафіксовано випадків/спалахів везикулярного стоматиту, та протягом останніх 12 місяців не проводилось вакцинації проти цього захворювання;
14) лептоспіроз - протягом 30 днів перед відправленням племінні і користувальні вівці та кози піддавались діагностичним дослідженням на лептоспіроз з негативними результатами або піддавались двократній обробці антибактеріальними препаратами, які застосовуються для лікування лептоспірозу;
15) паратуберкульоз (Para tuberculosis Caseous), лімфаденіт - племінні і користувальні вівці та кози походять з господарства, щодо якого компетентним органом країни походження протягом останніх 12 місяців не було клінічно зафіксовано випадків зазначених хвороб, та не контактували з тваринами, які походять з господарств, що не відповідають вимогам цього підпункту;
16) аденоматоз легень - племінні і користувальні вівці та кози походять із господарства, щодо якого компетентним органом країни походження не було клінічно зафіксовано випадків аденоматозу легень протягом трьох останніх років, та не контактували з тваринами, які походять з господарств, що не відповідають вимогам цього підпункту.
2. З моменту народження або протягом останніх шести місяців перед відправленням племінні і користувальні вівці та кози утримувались в країні/зоні/компартменті походження.
3. З моменту народження або протягом останніх 40 днів перед відправленням племінні і користувальні вівці та кози утримувались в господарстві походження.
4. Діагностичні дослідження, зазначені в пункті 1 цієї глави, мають проводитись в кількості не менше 10 % та становити не менше 10 тварин з кожного господарства за результатами оцінки ризиків (для партії, що становить менше 11 тварин - 100 %). Діагностичні дослідження, зазначені в підпункті 9 пункту 1 цієї глави, мають проводитись щодо 100 % тварин у партії. Діагностичні дослідження мають проводитись під контролем компетентного органу країни походження відповідно до вимог МЕБ.
5. Протягом 24 годин перед відправленням племінні і користувальні вівці та кози мають піддаватись обстеженню державним ветеринарним інспектором країни походження, а результати такого обстеження мають показати відсутність захворювань, визначених пунктом 1 цієї глави, і придатність тварин для транспортування до місця призначення.
6. Із господарства походження племінні і користувальні вівці та кози безпосередньо направляються на митну територію України або до центру збору тварин. Центр збору тварин має знаходитись на території країни/зони/компартмента, що відповідає вимогам пункту 1 цієї глави.
7. З моменту відправлення з господарства походження або центру збору тварин та до моменту ввезення на митну територію України племінні і користувальні вівці та кози не повинні:
1) контактувати з парнокопитними тваринами, що не відповідають вимогам пункту 1 цієї глави;
2) утримуватись у місці, в якому та в радіусі 10 км навколо якого протягом останніх 30 днів були зафіксовані випадки ящуру, чуми ВРХ, лихоманки долини Ріфт, чуми дрібних жуйних, віспи овець та кіз, інфекційної плевропневмонії кіз, епізоотичної геморогічної хвороби, везикулярного стоматиту, блутангу.
8. Захворювання, визначені пунктом 1 цієї глави, мають входити до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому повідомленню на усій території країни походження в рамках двосторонньої торгівлі.
9. Племінні і користувальні вівці та кози перед відправленням мають піддаватись профілактичній дегельмінтизації та обробці проти ектопаразитів.
10. Після ввезення на митну територію України та проходження державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні України та транспорті відповідно до вимог законодавства України усі тварини поміщуються на карантин строком на 30 днів у спеціально підготовлені для цього приміщення. У зазначений період під контролем компетентного органу України проводять діагностичні дослідження в державній або уповноваженій лабораторії ветеринарної медицини на бруцельоз, інфекційний епідидиміт, блутанг, лептоспіроз та інші захворювання, щодо яких законодавством встановлено вимогу проведення діагностичних досліджень.
За результатами діагностичних досліджень строк карантину може бути продовжено рішенням головного державного ветеринарного інспектора відповідної території, де тварини поміщуються на карантин.
4. Вимоги щодо ввезення на митну територію України племінних та користувальних свиней
1. До ввезення на митну територію України допускаються клінічно здорові племінні та користувальні свині, що не є вагітними самками, для яких минуло 90 % чи більше часу від очікуваного періоду вагітності, або самками, які дали потомство протягом тижня, що передував відправленню, невакциновані проти везикулярної хвороби свиней, везикулярної екзантеми, чуми ВРХ, везикулярного стоматиту, ящуру, хвороби Ауєскі, лептоспірозу, та які щодо зазначених нижче захворювань відповідають таким вимогам:
1) африканська чума свиней - з моменту народження або протягом щонайменше останніх 40 днів перед відправленням племінні та користувальні свині утримувались на території країни/зони/компартмента, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від африканської чуми свиней;
2) ящур - з моменту народження або протягом щонайменше трьох останніх місяців перед відправленням племінні та користувальні свині утримувались на території країни або зони, що є офіційно визнаними МЕБ вільними від ящуру без вакцинації;
3) класична чума свиней - з моменту народження або протягом щонайменше останніх трьох місяців перед відправленням племінні та користувальні свині утримувались на території країни/зони/компартмента, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від класичної чуми свиней;
4) хвороба Ауєскі - племінні та користувальні свині походять:
з території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від хвороби Ауєскі; або
з господарств, які відповідно до національної програми контролю визнані вільними від хвороби Ауєскі та під час карантинування піддавались діагностичному дослідженню в кількості 100 % за 21 день перед відправленням із негативними результатами;
5) бруцельоз - щодо племінних та користувальних свиней має виконуватись одна з таких вимог:
племінні та користувальні свині походять зі стада, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від бруцельозу; або
племінні та користувальні свині походять зі стада, у якому статистично-репрезентативні зразки, відібрані від свиней протягом 30 днів перед відправленням, піддавались діагностичним дослідженням на бруцельоз з негативними результатами; або
під час утримання на карантині племінні та користувальні свині піддавались діагностичним дослідженням на бруцельоз з негативними результатами;
6) сказ - з моменту народження або протягом щонайменше останніх шести місяців перед відправленням племінні та користувальні свині утримувались у господарстві, в якому впродовж зазначеного періоду не було зафіксовано випадків сказу;
7) сибірка - племінні та користувальні свині походять з господарства, щодо якого протягом останніх 30 днів компетентним органом країни походження не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень стосовно сибірки, та не контактували з тваринами, які походять з господарств, що не відповідають вимогам цього підпункту;
8) везикулярна хвороба свиней, везикулярна екзантема, чума ВРХ - з моменту народження або впродовж останніх шести місяців перед відправленням племінні та користувальні свині мають утримуватись на території країни або зони, де впродовж останніх 12 місяців:
не було зафіксовано випадків цих хвороб;
не проводилося вакцинацій проти зазначених хвороб та було заборонено імпорт свійських парнокопитих тварин, вакцинованих проти цих хвороб;
9) везикулярний стоматит - з моменту народження або протягом останніх шести місяців перед відправленням племінні та користувальні свині мають утримуватись на території країни або зони, де:
упродовж останніх шести місяців не було зафіксовано випадків везикулярного стоматиту;
протягом останніх 12 місяців не проводилося вакцинацій проти везикулярного стоматиту та було заборонено імпорт свійських парнокопитих тварин, вакцинованих проти цього захворювання;
10) лептоспіроз - протягом 30 днів перед відправленням племінні та користувальні свині повинні піддаватись діагностичним дослідженням на лептоспіроз з негативними результатами або піддавались двократній обробці антибактеріальними препаратами, які застосовуються для лікування лептоспірозу.
2. Племінні та користувальні свині з моменту народження або протягом останніх шести місяців перед відправленням утримувались в країні/зоні/компартменті походження та не контактували з парнокопитими тваринами, імпортованими на цю територію за останні 30 днів;
3. Племінні та користувальні свині з моменту народження або протягом останніх 40 днів перед відправленням утримувались у господарстві походження.
4. Діагностичні дослідження, зазначені в пункті 1 цієї глави, мають проводитись в кількості не менше 10 % та становити не менше 10 тварин з кожного господарства за результатами оцінки ризиків (для партії, що становить менше 11 тварин - 100 %). Діагностичні дослідження, зазначені в підпункті 4 пункту 1 цієї глави, мають проводитись щодо 100 % тварин у партії. Діагностичні дослідження мають проводитись під контролем компетентного органу країни походження відповідно до вимог МЕБ.
5. Протягом 24 годин перед відправленням племінні та користувальні свині повинні піддаватись обстеженню державним ветеринарним інспектором країни походження, а результати такого обстеження мають показати відсутність захворювань, визначених пунктом 1 цієї глави, і придатність тварин для транспортування до місця призначення.
6. Із господарства походження племінних та користувальних свиней безпосередньо направляють на митну територію України або до центру збору тварин. Центр збору тварин має знаходитись на території країни/зони/компартмента, які відповідають вимогам пункту 1 цієї глави.
7. З моменту відправлення із господарства походження або центру збору тварин і до моменту ввезення на митну територію України племінні та користувальні свині не повинні:
1) контактувати з парнокопитними тваринами, що не відповідають вимогам пункту 1 цієї глави;
2) утримуватись у місці, в якому та в радіусі 10 км навколо якого протягом останніх 40 днів були зафіксовані випадки ящуру, чуми ВРХ, африканської чуми свиней, класичної чуми свиней, везикулярної хвороби свиней, везикулярної екзантеми, везикулярного стоматиту.
8. Захворювання, визначенні пунктом 1 цієї глави, мають входити до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому повідомленню на усій території країни походження в рамках двосторонньої торгівлі.
9. Перед відправленням племінні та користувальні свині повинні піддаватись профілактичній дегельмінтизації й обробці проти ектопаразитів.
10. Після ввезення на митну територію України та проходження державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні України та транспорті відповідно до вимог законодавства України усі тварини поміщуються на карантин строком на 30 днів у спеціально підготовлені для цього приміщення. У зазначений період під контролем компетентного органу України проводять діагностичні дослідження в державній або уповноваженій лабораторії ветеринарної медицини на класичну чуму свиней, бруцельоз, лептоспіроз та інші захворювання, щодо яких законодавством встановлено вимогу проведення діагностичних досліджень.
За результатами діагностичних досліджень строк карантину може бути продовжено рішенням головного державного ветеринарного інспектора відповідної території, де тварини поміщуються на карантин.
5. Вимоги щодо ввезення на митну територію України забійних свиней
1. До ввезення на митну територію України допускаються клінічно здорові забійні свині, що не є вагітними самками, для яких минуло 90 % чи більше часу від очікуваного періоду вагітності, або самками, які дали потомство протягом тижня, що передував відправленню, невакциновані проти везикулярної хвороби свиней, везикулярної екзантеми, чуми ВРХ, везикулярного стоматиту, ящуру, хвороби Ауєскі, та які щодо зазначених нижче захворювань відповідають таким вимогам:
1) африканська чума свиней - з моменту народження або протягом щонайменше 40 днів перед відправленням забійні свині утримувались на території країни/зони/компартмента, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від африканської чуми свиней;
2) ящур - з моменту народження або протягом щонайменше трьох останніх місяців перед відправленням забійні свині утримувались на території країни або зони, що є офіційно визнаними МЕБ вільними від ящуру без вакцинації;
3) класична чума свиней - з моменту народження або протягом щонайменше останніх трьох місяців перед відправленням забійні свині утримувались на території країни/зони/компартмента, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від класичної чуми свиней;
4) хвороба Ауєскі - забійні свині походять з території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від хвороби Ауєскі;
5) бруцельоз - забійні свині походять зі стада, якe відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від бруцельозу, або усі статевозрілі забійні свині за 30 днів перед відправленням піддавались діагностичним дослідженням щодо бруцельозу з негативними результатами;
6) сказ - з моменту народження або протягом щонайменше трьох останніх місяців перед відправленням забійні свині утримувались у господарстві, в якому впродовж останніх шести місяців не було зафіксовано випадків сказу;
7) сибірка - забійні свині походять з господарства, щодо якого протягом останніх 30 днів компетентним органом країни походження не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень стосовно сибірки, та не контактували з тваринами, які походять з господарств, що не відповідають вимогам цього підпункту;
8) везикулярна хвороба свиней, везикулярна екзантема, чума ВРХ - з моменту народження або протягом останніх трьох місяців перед відправленням забійні свині утримувались на території країни або зони, де:
упродовж останніх 12 місяців не було зафіксовано випадків зазначених захворювань;
протягом останніх 12 місяців не проводилося вакцинацій проти цих хвороб та було заборонено імпорт свійських парнокопитих тварин, вакцинованих проти цих хвороб;
9) везикулярний стоматит - з моменту народження або протягом останніх трьох місяців перед відправленням забійні свині утримувались на території країни або зони, де:
упродовж останніх шести місяців не було зафіксовано випадків везикулярного стоматиту;
протягом останніх 12 місяців не проводилося вакцинацій проти везикулярного стоматиту та було заборонено імпорт свійських парнокопитих тварин, вакцинованих проти цього захворювання.
2. Забійні свині з моменту народження або протягом останніх трьох місяців перед відправленням утримувались в країні/зоні/компартменті походження та не контактували з парнокопитими тваринами, імпортованими на цю територію за останні 30 днів.
3. Забійні свині з моменту народження або протягом останніх 40 днів перед відправленням утримувались у господарстві походження.
4. Діагностичні дослідження, зазначені в підпункті 5 пункту 1 цієї глави, мають проводитись щодо 100 % тварин у партії та під контролем компетентного органу країни походження відповідно до вимог МЕБ.
5. Протягом 24 годин перед відправленням забійні свині повинні піддаватись обстеженню державним ветеринарним інспектором країни походження, а результати такого обстеження мають показати відсутність захворювань, визначених пунктом 1 цієї глави, і придатність тварин для транспортування до місця призначення.
6. Із господарства походження забійних свиней безпосередньо направляють на митну територію України або до центру збору тварин. Центр збору тварин має знаходитись на території країни/зони/компартмента, які відповідають вимогам пункту 1 цієї глави.
7. З моменту відправлення з господарства походження або центру збору тварин та до моменту ввезення на митну територію України забійні свині не повинні: контактувати з парнокопитними тваринами, що не відповідають вимогам пункту 1 цієї глави й утримувались у місці, в якому та в радіусі 10 км навколо якого протягом останніх 40 днів були зафіксовані випадки ящуру, чуми ВРХ, африканської чуми свиней, класичної чуми свиней, везикулярної хвороби свиней, везикулярної екзантеми, везикулярного стоматиту.
8. Захворювання, визначені пунктом 1 цієї глави, мають входити до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому повідомленню на усій території країни походження в рамках двосторонньої торгівлі.
6. Вимоги щодо ввезення на митну територію України племінних та користувальних коней
1. До ввезення на митну територію України допускається здоровий племінний молодняк і дорослі коні, які не є вагітними самками, для яких минуло 90 % чи більше часу від очікуваного періоду вагітності, або самками, які дали потомство впродовж тижня, що передував відправленню, невакциновані проти венесуельського енцефаломієліту (протягом 60 днів до відправлення), африканської чуми коней (упродовж 40 днів до відправлення), лептоспірозу, та які щодо зазначених нижче захворювань відповідають таким вимогам:
1) парувальна хвороба - з моменту народження або протягом останніх трьох місяців перед відправленням племінні та користувальні коні утримувались на території країни, яка впродовж щонайменше останніх шести місяців є вільною від парувальної хвороби відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ;
2) африканська чума коней - з моменту народження або протягом щонайменше останніх 40 днів перед відправленням племінні та користувальні коні утримувались на території країни або зони, що є офіційно визнаними МЕБ вільними від африканської чуми коней, та не перевозились транзитом через інфіковану зону під час транспортування до місця завантаження або впродовж усього транзиту через інфіковану зону були захищені від мокреців роду Culicoides;
3) венесуельський енцефаломієліт - протягом останніх трьох місяців перед відправленням племінні та користувальні коні не перебували на території країни, де впродовж двох останніх років були зафіксовані випадки венесуельського енцефаломієліту;
4) сап - протягом останніх трьох місяців перед відправленням або з моменту народження (у випадку коней, віком не старше трьох місяців) племінні та користувальні коні утримувались на території країни, яка відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільною від сапу;
5) вірусний артеріїт - щодо племінних та користувальних коней повинна виконуватись одна з таких вимог:
коні утримувались у господарстві, де у тварин упродовж 28 днів перед відправленням не спостерігалось симптомів вірусного артеріїту, та: піддавались діагностичним дослідженням щодо вірусного артеріїту на пробі крові, відібраної один раз, протягом 21 дня перед відправленням із негативними результатами або двічі - на пробах, узятих щонайменше з 14-денним інтервалом упродовж 28 днів перед відправленням, дослідження яких показало стабільність чи зниження титру антитіл; або коней регулярно вакцинували проти цієї хвороби згідно з інструкцією до вакцини; або
під час утримання на карантині коні піддавались діагностичним дослідженням щодо цього захворювання, а результати таких досліджень показали відсутність у тварин ознак вірусного артеріїту;
6) піроплазмоз (бабезія Кабаллі, теллярія Екві) - племінні та користувальні коні протягом 30 днів перед відправленням піддавались діагностичним дослідженням щодо піроплазмозу з негативними результатами й утримувались вільними від кліщів;
7) грип коней - племінні та користувальні коні протягом щонайменше 21 дня перед відправленням утримувались на території країни/зони/компартмента, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від грипу коней, або в місцях утримання коні не мали клінічних ознак грипу коней протягом 21 дня перед відправленням та були імунізовані вакциною згідно з інструкцією до вакцини та відповідно до вимог МЕБ (інформація про проведення вакцинації має міститись в міжнародному ветеринарному сертифікаті);
8) інфекційний енцефаломієліт коней західного і східного типу - у день відправлення і протягом трьох місяців перед відправленням племінні та користувальні коні не мали клінічних ознак інфекційного енцефаломієліту коней західного і східного типу та:
упродовж трьох місяців перед відправленням утримувались у господарстві, де протягом зазначеного періоду не було зафіксовано випадків інфекційного енцефаломієліту коней західного та східного типів; або
піддавались вакцинації не менш ніж за 15 днів та не більш ніж за один рік до відправлення;
9) інфекційна анемія - племінні та користувальні коні утримувались у господарстві, де не було зафіксовано випадків інфекційної анемії впродовж трьох місяців перед відправленням та впродовж 30 днів перед відправленням були досліджені на інфекційну анемію із негативними результатами;
10) ринопневмонія - протягом 21 дня перед відправленням племінні та користувальні коні утримувались на території господарства, де впродовж зазначеного періоду не було зафіксовано випадків вірусу ринопневмонії;
11) сказ - з моменту народження або протягом останніх трьох місяців перед відправленням племінні та користувальні коні утримувались у господарстві, в якому впродовж останнього місяця перед відправленням не було зафіксовано випадків сказу;
12) сибірка - племінні та користувальні коні походять з господарства, щодо якого протягом останніх 15 днів з моменту останнього зафіксованого випадку сибірки не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень, і не контактували з конями, які походять з господарства, що не відповідає вимогам цього підпункту;
13) контагіозний метрит коней - племінні та користувальні коні не мали прямого контакту із цим захворюванням шляхом злучки із зараженою твариною або непрямого контакту через заражене господарство та протягом 30 днів перед відправленням піддавались діагностичним дослідженням щодо контагіозного метриту коней із негативними результатами;
14) лептоспіроз - племінні та користувальні коні протягом 30 днів перед відправленням піддавались діагностичним дослідженням щодо лептоспірозу з негативними результатами або піддавались двократній обробці антибактеріальними препаратами, які застосовуються для лікування лептоспірозу.
2. З моменту народження або протягом трьох останніх місяців перед відправленням племінні та користувальні коні утримувались у господарстві походження.
3. Діагностичні дослідження, зазначені в пункті 1 цієї глави, мають проводитись в кількості не менше 10 % та становити не менше 10 тварин з кожного господарства за результатами оцінки ризиків (для партії, що становить менше 11 тварин,- 100 %).
Діагностичні дослідження мають проводитись під контролем компетентного органу країни походження відповідно до вимог МЕБ.
4. Захворювання, визначені пунктом 1 цієї глави, мають входити до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому повідомленню на усій території країни походження в рамках двосторонньої торгівлі.
5. Племінні та користувальні коні перед відправленням повинні піддаватись профілактичній дегельмінтизації й обробці проти ектопаразитів.
6. Протягом 24 годин перед відправленням племінні та користувальні коні повинні піддаватись обстеженню державним ветеринарним інспектором країни походження, а результати такого обстеження мають показати відсутність захворювань, визначених пунктом 1 цієї глави, і придатність тварин для транспортування до місця призначення.
7. Після ввезення на митну територію України та проходження державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні України та транспорті відповідно до вимог законодавства України племінні і користувальні коні поміщуються на карантин строком на 30 днів у спеціально підготовлені для цього приміщення. У зазначений період під контролем компетентного органу України проводять діагностичні дослідження в державній або уповноваженій лабораторії ветеринарної медицини на сап, інфекційну анемію, парувальну хворобу, контагіозний метрит, вірусний артеріїт, лептоспіроз та інші захворювання, щодо яких законодавством встановлена вимога проведення діагностичних досліджень.
За результатами діагностичних досліджень строк карантину може бути продовжено рішенням головного державного ветеринарного інспектора відповідної території, де тварини поміщуються на карантин.
7. Вимоги щодо ввезення на митну територію України забійних коней
1. До ввезення на митну територію України допускаються клінічно здорові забійні коні, невакциновані проти венесуельського енцефаломієліту (протягом 60 днів перед відправленням), африканської чуми коней (упродовж 40 днів перед відправленням), та які щодо зазначених нижче захворювань відповідають таким вимогам:
1) парувальна хвороба - з моменту народження або протягом останніх трьох місяців перед відправленням забійні коні утримувались на території країни, яка впродовж не менше шести останніх місяців є вільною від парувальної хвороби відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ;
2) африканська чума коней - з моменту народження або протягом щонайменше останніх 40 днів перед відправленням забійні коні утримувались на території країни або зони, що є офіційно визнаними МЕБ вільними від африканської чуми коней, та не перевозились транзитом через інфіковану зону під час транспортування до місця завантаження або впродовж усього транзиту через інфіковану зону були захищені від мокреців роду Culicoides;
3) венесуельський енцефаломієліт - протягом останніх трьох місяців забійні коні не перебували на території будь-якої країни, де впродовж двох останніх років були зафіксовані випадки венесуельського енцефаломієліту;
4) сап - протягом останніх трьох місяців перед відправленням або з моменту народження (у випадку коней, віком не старше шести місяців) забійні коні утримувались на території країни, яка відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільною від сапу;
5) вірусний артеріїт - відповідно до вимог підпункту 5 пункту 1 глави 6 цього розділу;
6) піроплазмоз (бабезія Кабаллі, теллярія Екві) - протягом 30 днів перед відправленням забійні коні піддавались діагностичним дослідженням щодо піроплазмозу з негативними результатами та утримувались вільними від кліщів;
7) грип коней - забійні коні у день відправлення не мали ознак грипу коней;
8) інфекційна анемія - забійні коні утримувались у господарстві, де не було зафіксовано випадків інфекційної анемії протягом трьох останніх місяців перед відправленням і в день відправлення та впродовж 48 годин перед відправленням забійні коні не мали клінічних ознак інфекційної анемії;
9) інфекційний енцефаломієліт коней західного та східного типів - у день відправлення і протягом трьох місяців перед відправленням забійні коні не мали клінічних ознак інфекційного енцефаломієліту коней західного та східного типів та:
упродовж трьох місяців перед відправленням утримувались в господарстві, де не було зафіксовано випадків інфекційного енцефаломієліту коней західного та східного типів; або
утримувались на карантині та під час карантину і транспортування до місця завантаження коні були захищені від комах-переносників захворювання; або
піддавались вакцинації не менш ніж за 15 днів та не більш ніж за один рік до відправлення;
10) ринопневмонія - протягом 21 дня перед відправленням забійні коні утримувались у господарстві, де впродовж зазначеного періоду не було зафіксовано випадків вірусу ринопневмонії;
11) сказ - з моменту народження або протягом останніх трьох місяців перед відправленням забійні коні утримувались у господарстві, в якому впродовж останніх шести місяців періоду не було зафіксовано випадків сказу;
12) сибірка - забійні коні походять з господарства, щодо якого не встановлено ветеринарносанітарних обмежень протягом останніх 15 днів з моменту останнього випадку сибірки, та не контактували з конями, які походять з господарства, що не відповідає вимогам цього підпункту.
2. З моменту народження або протягом щонайменше останніх 90 днів перед відправленням забійні коні утримувались у господарстві в країні-експортері.
3. Діагностичні дослідження, зазначені в пункті 1 цієї глави, мають проводитись в кількості не менше 10 % та становити не менше 10 тварин з кожного господарства за результатами оцінки ризиків (для партії, що становить менше 11 тварин,- 100 %). Діагностичні дослідження мають проводитись під контролем компетентного органу країни походження відповідно до вимог МЕБ.
4. Захворювання, визначені пунктом 1 цієї глави, мають входити до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому повідомленню на усій території країни походження в рамках двосторонньої торгівлі.
5. Протягом 24 годин перед відправленням забійні коні повинні піддаватись обстеженню державним ветеринарним інспектором країни походження, а результати такого обстеження мають показати відсутність захворювань, визначених пунктом 1 цієї глави, і придатність тварин для транспортування до місця призначення.
8. Вимоги щодо ввезення на митну територію України племінної та продуктивної свійської птиці
1. До ввезення на митну територію України допускається клінічно здорова племінна та продуктивна свійська птиця (далі - свійська птиця).
2. З моменту виведення або протягом щонайменше трьох останніх місяців перед відправленням на митну територію України свійська птиця повинна утримуватись на території країни/зони/компартмента походження.
3. Свійська птиця повинна походити з території країни/зони/компартмента, які на дату видачі міжнародного ветеринарного сертифіката є вільними від хвороби Ньюкасла відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ і де впроваджено програму контролю щодо грипу птиці та які є вільними від:
1) високопатогенного і низькопатогенного грипу птиці відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ; або
2) високопатогенного грипу птиці відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ та свійська птиця утримувалась у господарстві:
де протягом останніх 30 днів перед відправленням не було зафіксовано випадків низькопатогенного грипу птиці;
що знаходиться та території, щодо якої компетентним органом країни походження не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень, пов’язаних зі спалахами низькопатогенного грипу птиці, та в радіусі 1 км навколо якого впродовж останніх 30 днів перед відправленням не було зафіксовано низькопатогенного грипу птиці в жодному господарстві;
що не мало епідеміологічних зв’язків з господарством, в якому було виявлено вірус низькопатогенного грипу птиці протягом останніх 30 днів перед відправленням.
4. Свійська птиця з моменту виведення або впродовж щонайменше останніх шести тижнів безпосередньо перед відправленням повинна утримуватись у господарстві, щодо якого на момент відправлення вантажу компетентним органом країни походження не було встановлено ветеринарно-санітарних обмежень, та у межах радіусу 10 км навколо якого (включаючи територію сусідньої держави) не було зафіксовано випадків високопатогенного грипу птиці чи хвороби Ньюкасла протягом щонайменше останніх 30 днів.
5. Свійська птиця походить зі зграї, яка:
1) не раніше ніж за 24 години до завантаження піддавалась обстеженню державним ветеринарним інспектором країни походження, результати якого показали відсутність будь-яких ознак захворювань, до яких є сприйнятливою свійська птиця;
2) підлягала програмі контролю щодо Salmonella:
для курей: Salmonella Hadar, Salmonella Virchow, Salmonella Infantis, Salmonella Enteritidis, Salmonella Typhimurium, Salmonella Pullorum, S. Gallinarum;
для індичок: Salmonella Hadar, Salmonella Virchow, Salmonella Infantis, Salmonella Enteritidis, Salmonella Typhimurium, Salmonella arizonae, Salmonella Pullorum;
для цесарок, перепелів, фазанів, куріпок, гусей, качок: Salmonella Pullorum та S. Gallinarum;
у рамках таких програм контролю щодо зграї не було виявлено збудників Salmonella або підстав підозрювати про наявність Salmonella;
3) піддавалась програмі контролю щодо Mycoplasma:
для індичок: M. meleagridis та M. Gallisepticum;
у рамках таких програм контролю щодо зграй не було виявлено збудників Mycoplasma або підстав підозрювати про наявність Mycoplasma;
4) не піддавалась вакцинації проти грипу птиці.
6. Щодо зграї походження свійської птиці виду Gallus gallus та індичок запроваджено програму контролю сальмонельозу, у рамках якої:
1) зграя походження піддавалась діагностичним дослідженням щодо Sallmonella та Mycoplasma;
2) у зграї не було виявлено збудників Sallmonella та Mycoplasma.
7. Для племінної та продуктивної свійської птиці, відмінної від свійської птиці ряду безкільових (страусоподібних),- якщо вакцина проти хвороби Ньюкасла не відповідає вимогам пункту 12 цієї глави, проте є дозволеною для використання на території країни/зони/компартмента походження, свійська птиця:
1) не піддавалась вакцинації такими вакцинами протягом щонайменше останніх 12 місяців;
2) походить зі зграй, які пройшли тест ізолювання вірусу хвороби Ньюкасла, що був проведений в акредитованій лабораторії не раніше ніж за 14 днів до моменту відправлення шляхом довільного відбору зразків у вигляді мазків з клоаки не менше 60 птахів з кожної зграї, та у яких не було виявлено пташиних параміксовірусів з індексом інтрацеребральної патогенності (ICPI) не більше 0,4;
3) упродовж 60 днів перед відправленням не контактувала зі свійською птицею, яка не відповідає вимогам підпунктів 1–2 цього пункту;
4) утримувалась в ізоляції під наглядом державного ветеринарного інспектора країни походження у господарстві походження протягом 14 днів, визначених підпунктом 2 цього пункту.
8. Для племінної та продуктивної свійської птиці ряду безкільових (страусоподібних), що походить з країн Африки чи Азії:
1) протягом щонайменше 21 дня перед відправленням свійська птиця ряду безкільових (страусоподібних) утримувалася в ізоляції у середовищі, захищеному від кліщів, згідно із затвердженою програмою контролю за гризунами; або
2) перед переміщенням до середовища, захищеного від кліщів, свійська птиця ряду безкільових (страусоподібних) пройшла обробку, достатню для знищення усіх кліщів; або
3) після перебування впродовж 14 днів у середовищі, захищеному від кліщів, свійська птиця ряду безкільових (страусоподібних) була піддана порівняльному тесту ELISA на антитіла до конго-кримської геморагічної лихоманки, та уся свійська птиця ряду безкільових (страусоподібних), що утримувалась в ізоляції, мала негативні результати цього тесту.
9. На дату видачі міжнародного ветеринарного сертифіката свійська птиця піддавалась обстеженню державним ветеринарним інспектором країни походження, результати якого показали відсутність клінічних ознак будь-якого захворювання або будь-яких підстав підозрювати про наявність захворювань свійської птиці.
10. З моменту виведення або протягом щонайменше останніх шести тижнів перед відправленням свійська птиця не контактувала зі свійською птицею із нижчим ветеринарно-санітарним статусом та пернатою дичиною.
11. У випадку проведення вакцинації свійської птиці застосовувались лише вакцини, затверджені компетентним органом країни походження. Інформація щодо вакцини та дати проведення такої вакцинації має міститись у міжнародному ветеринарному сертифікаті.
12. Якщо свійська птиця піддавалась вакцинації проти хвороби Ньюкасла, вакцина має відповідати таким вимогам:
1) вакцина проти хвороби Ньюкасла має бути зареєстрована (затверджена) компетентним органом країни походження, а імпорт, виробництво та введення в обіг вакцини мають здійснюватися під контролем компетентного органу країни походження;
2) живі вакцини проти хвороби Ньюкасла мають бути виготовлені зі штаму вірусу хвороби Ньюкасла, вихідний вакцинний вірус якого пройшов перевірку та показав індекс інтрацеребральної патогенності (ІСРІ):
менше 0,4, якщо кожній свійській птиці під час тесту ІСРІ давалося не менше 107 EID 50; або
менше 0,5, якщо кожній свійській птиці під час тесту ІСРІ давалося не менше 108 EID 50.
13. Хвороба Ньюкасла, високопатогенний та низькопатогенний грип птиці повинні входити до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому терміновому повідомленню на усій території країни походження.
14. Свійська птиця має перевозитись у ящиках/контейнерах або клітках, які:
1) містять лише свійську птицю одного виду, категорії та типу, яка походить з одного господарства;
2) містять номер дозволу господарства походження;
3) закриті у спосіб, що унеможливлює підміну вмісту.
15. Транспортні засоби, якими здійснюється перевезення свійської птиці, мають бути очищеними та продезінфікованими відповідно до вимог законодавства країни походження та сконструйованими у спосіб, що забезпечує:
1) можливість візуального контролю вантажу;
2) проведення очистки та дезінфекції;
3) запобігання випаданню екскрементів та зведення до мінімуму втрати пір’я під час перевезення.
16. Після ввезення на митну територію України та проходження державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні України та транспорті відповідно до вимог законодавства України свійська птиця має утримуватися у господарстві призначення:
1) протягом шести тижнів з дати її прибуття (за рішенням головного державного ветеринарного інспектора відповідної території, на якій свійська птиця поміщується на карантин, цей період може бути скорочений до трьох тижнів за умови, що діагностичні дослідження зразків, відібраних від свійської птиці, проведені зі сприятливими (негативними) результатами); або
2) до дати забою (якщо свійська птиця забивається до закінчення зазначеного вище шеститижневого періоду).
17. Протягом періодів, визначених пунктом 16 цієї глави, щодо свійської птиці проводяться діагностичні дослідження під контролем компетентного органу України в державній або уповноваженій лабораторії ветеринарної медицини на грип птиці, хворобу Ньюкасла, сальмонельоз, мікоплазмоз.
9. Вимоги щодо ввезення на митну територію України добового молодняка свійської птиці
1. До ввезення на митну територію України допускається клінічно здоровий добовий молодняк свійської птиці.
2. Добовий молодняк повинен походити з території країни/зони/компартмента, які на дату видачі міжнародного ветеринарного сертифіката є вільними від хвороби Ньюкасла відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ, де впроваджено програму контролю щодо грипу птиці, та є вільними від:
1) високопатогенного і низькопатогенного грипу птиці відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ; або
2) високопатогенного грипу птиці відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ; добовий молодняк походить від батьківських зграй, які утримувались у господарстві:
де протягом останніх 30 днів перед збором яєць, від яких отримано добовий молодняк, не було зафіксовано випадків низькопатогенного грипу птиці;
що знаходиться на території, щодо якої компетентним органом країни походження не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень, пов’язаних зі спалахами ньзькопатогенного грипу птиці, та в радіусі 1 км навколо якого впродовж 30 днів перед збором яєць, що від них отримано добовий молодняк, не було зафіксовано низькопатогенного грипу птиці в жодному господарстві;
що не мало епідеміологічних зв’язків із господарством, в якому було зафіксовано низькопатогенний грип птиці протягом останніх 30 днів перед збором яєць, що від них отримано добовий молодняк.
3. Добовий молодняк виведено у господарстві (інкубаторії), затвердженому компетентним органом країни походження:
1) щодо якого на момент відправлення добового молодняка компетентним органом країни походження не було встановлено ветеринарно-санітарних обмежень;
2) у межах радіусу 10 км навколо якого (включаючи територію сусідньої держави) не було зафіксовано спалахів високопатогенного вірусу грипу птиці або хвороби Ньюкасла протягом щонайменше останніх 30 днів.
4. Добовий молодняк виведено зі зграй:
1) які упродовж щонайменше останніх шести тижнів перед відправленням утримувались у господарстві, затвердженому компетентним органом країни походження;
2) щодо яких у день відправлення інкубаційних яєць компетентним органом країни походження не було встановлено ветеринарно-санітарних обмежень;
3) для добового молодняка свійської птиці ряду безкільових (страусоподібних) - утримувались у господарстві, що знаходиться на території країни/зони/компартмента походження, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від хвороби Ньюкасла;
4) для добового молодняка свійської птиці, відмінної від свійської птиці ряду безкільових (страусоподібних),- піддавались програмі контролю щодо:
для курей: Salmonella Hadar, Salmonella Virchow, Salmonella Infantis, Salmonella Enteritidis, Salmonella Typhimurium, Salmonella Pullorum, S. Gallinarum;
для індичок: Salmonella Hadar, Salmonella Virchow, Salmonella Infantis, Salmonella Enteritidis, Salmonella Typhimurium, Salmonella arizonae, Salmonella Pullorum;
для цесарок, перепелів, фазанів, куріпок, гусей, качок: Salmonella Pullorum та S. Gallinarum;
у рамках таких програм контролю щодо зграї не було виявлено збудників Salmonella або підстав підозрювати про наявність Salmonella;
5) піддавались програмі контролю щодо Mycoplasma:
для індичок: M. meleagridis та M. Gallisepticum;
у рамках таких програм контролю щодо зграй не було виявлено збудників Mycoplasma або підстав підозрювати про наявність Mycoplasma.
5. Добовий молодняк виведено з яєць, які до моменту відправлення в інкубаторій були марковані та продезінфіковані відповідно до вимог законодавства країни походження.
6. Для добового молодняка, отриманого від свійської птиці виду Gallus gallus та індичок,- щодо зграї походження запроваджено програму контролю сальмонельозу, в рамках якої:
1) зграя походження піддавалась діагностичним дослідженням на Sallmonella та Mycoplasma;
2) у зграї не було виявлено збудників Sallmonella та Mycoplasma.
7. Для добового молодняка свійської птиці, відмінної від свійської птиці ряду безкільових (страусоподібних),- якщо вакцина проти хвороби Ньюкасла не відповідає вимогам пункту 12 глави 8 цього розділу, проте є дозволеною на території країни/зони/компартмента походження, племінна свійська птиця, від якої отримано добовий молодняк:
1) не піддавалась вакцинації такими вакцинами протягом щонайменше останніх 12 місяців;
2) походить зі зграй, які пройшли тест ізолювання вірусу хвороби Ньюкасла, що його було проведено акредитованою лабораторією не раніше ніж за 14 днів до моменту відправлення шляхом довільного відбору зразків у вигляді мазків з клоаки не менше 60 птахів з кожної зграї, та у яких не було виявлено пташиних параміксовірусів з індексом інтрацеребральної патогенності (ICPI) не більше 0,4;
3) протягом 60 днів перед відправленням не контактувала зі свійською птицею, яка не відповідає вимогам підпунктів 1–2 цього пункту;
4) утримувалась в ізоляції під наглядом державного ветеринарного інспектора країни походження у господарстві походження впродовж 14 днів, визначених підпунктом 2 цього пункту.
8. У день відправлення добовий молодняк піддавався огляду державним ветеринарним інспектором країни походження, результати якого показали відсутність у добового молодняка клінічних ознак будь-якої хвороби або підстав підозрювати про наявність хвороби.
9. Інкубаційні яйця, від яких отримано добовий молодняк, не контактували в інкубаторії та під час транспортування з яйцями або свійською птицею із нижчим ветеринарно-санітарним статусом.
10. У випадку проведення вакцинації щодо батьківських зграй застосовувались лише затверджені до використання вакцини. Інформація щодо вакцини та дати проведення такої вакцинації має міститись у міжнародному ветеринарному сертифікаті.
11. Хвороба Ньюкасла, високопатогенний та низькопатогенний грип птиці мають входити до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому терміновому повідомленню на усій території країни походження.
12. Добовий молодняк повинен транспортуватись в чистих одноразових ящиках/контейнерах, які використовуються вперше та:
1) містять лише добовий молодняк одного виду, категорії та типу і який походить з одного господарства;
2) закриті у спосіб, що унеможливлює підміну вмісту;
3) на яких нанесено таку інформацію:
назва країни/зони/компартмента походження вантажу з добовим молодняком;
вид, до якого належить добовий молодняк;
категорія і тип виробництва, для якого призначений добовий молодняк;
найменування, адреса та номер дозволу виробничої потужності (об’єкта) (для добового молодняка свійської птиці, відмінної від свійської птиці ряду безкільових (страусоподібних));
найменування, адреса та номер дозволу племінної потужності (об’єкта) (для добового молодняка свійської птиці ряду безкільових (страусоподібних));
номер дозволу господарства походження;
дата відправлення (для добового молодняка свійської птиці ряду безкільових (страусоподібних));
13. Після ввезення на митну територію України та проходження державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні України та транспорті відповідно до вимог законодавства України добовий молодняк повинен утримуватися у господарстві призначення протягом шести тижнів з дати його прибуття (цей період може бути скорочено до трьох тижнів за умови, що діагностичні дослідження відібраних від добового молодняка зразків проведені зі сприятливими (негативними) результатами) або до дати забою (якщо добовий молодняк забивається до закінчення зазначеного вище шеститижневого періоду).
14. Упродовж періодів, визначених пунктом 13 цієї глави, щодо добового молодняка проводяться діагностичні дослідження під контролем компетентного органу України в державній або уповноваженій лабораторії ветеринарної медицини на грип птиці, хворобу Ньюкасла, сальмонельоз та мікоплазмоз.
10. Вимоги щодо ввезення на митну територію України свійської птиці, призначеної для забою або поповнення поголів’я диких тварин
1. До ввезення на митну територію України допускається клінічно здорова свійська птиця, відмінна від свійської птиці ряду безкільових (страусоподібних), що призначена для забою або поповнення поголів’я диких тварин, та свійська птиця ряду безкільових (страусоподібних), що призначена для забою (далі - свійська птиця).
2. Протягом щонайменше шести тижнів перед відправленням на митну територію України або з моменту виведення (для свійської птиці, що не досягла шеститижневого віку) свійська птиця повинна утримуватись на території країни/зони/компартмента походження.
3. Свійська птиця повинна походити з території країни/зони/компартмента, що на дату видачі міжнародного ветеринарного сертифіката є вільними від хвороби Ньюкасла відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ і на території яких впроваджено програму контролю грипу птиці, та які є вільними:
1) від високопатогенного та низькопатогенного грипу птиці відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ; або
2) від високопатогенного грипу птиці відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ та де свійська птиця утримувалась у господарстві:
в якому протягом останніх 30 днів перед відправленням не було зафіксовано випадків низькопатогенного грипу птиці;
що знаходиться та території, щодо якої компетентним органом країни походження не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень, пов’язаних зі спалахами низькопатогенного грипу птиці, та в радіусі 1 км навколо якого впродовж останніх 30 днів перед відправленням не було зафіксовано низькопатогенного грипу птиці в жодному господарстві;
що не мало епідеміологічних зв’язків з господарством, в якому було зафіксовано вірус низькопатогенного грипу птиці протягом останніх 30 днів перед відправленням.
4. Свійська птиця повинна походити зі зграї:
1) щодо якої не проводилась вакцинація проти грипу птиці;
2) яка на дату видачі міжнародного ветеринарного сертифіката піддавалась обстеженню державним ветеринарним інспектором країни походження та результати якого показали відсутність клінічних ознак будь-якої хвороби або підстав підозрювати про її наявність.
5. З моменту виведення або протягом щонайменше останніх 30 днів свійська птиця повинна утримуватись у господарстві походження, щодо якого компетентним органом країни походження не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень, та у межах радіусу 10 км навколо якого (включаючи територію сусідньої держави) не було зафіксовано спалахів високопатогенного грипу птиці або хвороби Ньюкасла впродовж щонайменше останніх 30 днів.
6. З моменту виведення або протягом щонайменше останніх 30 днів свійська птиця не контактувала з пернатою дичиною та свійською птицею із нижчим ветеринарно-санітарним статусом.
7. Для свійської птиці виду Gallus gallus та індичок:
1) щодо зграї походження запроваджено програму контролю сальмонельозу, в рамках якої:
зграя походження піддавалась діагностичним дослідженням на Sallmonella;
у зграї не було виявлено збудників Sallmonella.
2) у міжнародному ветеринарному сертифікаті зазначається інформація щодо протимікробних препаратів, якщо вони застосовувались протягом трьох останніх тижнів перед відправленням з причин, не пов’язаних із програмою контролю сальмонельозу.
8. Для свійської птиці, відмінної від свійської птиці ряду безкільових (страусоподібних), що призначена для забою та поповнення поголів’я диких тварин,- якщо вакцина проти хвороби Ньюкасла не відповідає вимогам пункту 12 глави 8 цього розділу, проте є дозволеною для використання на території країни/зони/компартмента походження, свійська птиця:
1) не піддавалась вакцинації такими вакцинами впродовж щонайменше останніх 12 місяців;
2) повинна походити зі зграй, що пройшли тест ізолювання вірусу хвороби Ньюкасла, який було проведено акредитованою лабораторією не раніше ніж за 14 днів до моменту відправлення шляхом довільного відбору зразків у вигляді мазків з клоаки не менше 60 птахів з кожної зграї, та у яких не було виявлено пташиних параміксовірусів з індексом інтрацеребральної патогенності (ICPI) не більше 0,4;
3) протягом 60 днів перед відправленням не повинна контактувати зі свійською птицею, яка не відповідає вимогам підпунктів 1-2 цього пункту;
4) утримувалась в ізоляції під наглядом державного ветеринарного інспектора країни походження у господарстві походження впродовж 14 днів, визначених підпунктом 2 цього пункту.
9. У випадку проведення вакцинації застосовувались лише вакцини, затверджені компетентним органом країни походження. Інформація щодо вакцини та дати проведення такої вакцинації має міститись у міжнародному ветеринарному сертифікаті.
10. Хвороба Ньюкасла, високопатогенний та низькопатогенний грип птиці мають входити до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому терміновому повідомленню на усій території країни походження.
11. Свійська птиця повинна перевозитись у ящиках/контейнерах або клітках, які закриті у спосіб, що унеможливлює підміну вмісту, й містять лише свійську птицю одного виду, категорії та типу, і яка походить з одного господарства.
12. Транспортні засоби, якими здійснюється перевезення свійської птиці, мають бути очищені і продезінфіковані відповідно до вимог законодавства країни походження й сконструйовані у спосіб, що забезпечує можливість візуального контролю вантажу, проведення очистки та дезінфекції, запобігання будь-яких випадів екскрементів і зведення до мінімуму втрати пір’я під час перевезення.
13. Поводження зі свійською птицею перед завантаженням, під час завантаження та транспортування повинно відповідати вимогам законодавства України про благополуччя тварин.
11. Вимоги щодо ввезення на митну територію України племінних та користувальних кролів
1. До ввезення на митну територію України допускаються клінічно здорові племінні та користувальні кролі (далі - кролі), які щодо зазначених нижче захворювань відповідають таким вимогам:
1) міксоматоз - з моменту народження або протягом останніх шести місяців перед відправленням кролі утримувались у господарстві, де впродовж зазначеного періоду не було зафіксовано випадків міксоматозу;
2) вірусна геморогічна хвороба кролів:
для племінних та забійних кролів - з моменту народження або протягом щонайменше останніх 60 днів перед відправленням кролі утримувались на території країни, яка відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин є вільною від вірусної геморогічної хвороби кролів;
для добових племінних кролів - кролі походять від самок, які впродовж щонайменше останніх 60 днів утримувались на території країни, яка відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільною від вірусної геморогічної хвороби кролів;
3) туляремія - кролі походять з господарств або території, стосовно яких протягом останніх 40 днів компетентним органом країни походження не було встановлено ветеринарно-санітарних обмежень щодо туляремії;
4) сказ - з моменту народження або впродовж останніх шести місяців перед відправленням кролі утримувались у господарстві, в якому протягом останніх двох місяців не було зафіксовано випадків сказу.
2. Упродовж 24 годин перед відправленням кролі повинні піддаватись обстеженню державним ветеринарним інспектором країни походження, а результати такого обстеження повинні показати відсутність захворювань, визначених пунктом 1 цієї глави, і придатність тварин для транспортування до місця призначення.
3. Захворювання, визначені пунктом 1 цієї глави, мають входити до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому повідомленню на усій території країни походження в рамках двосторонньої торгівлі.
4. Кролі перед відправленням повинні піддаватись профілактичній дегельмінтизації та обробці проти ектопаразитів.
5. Після ввезення на митну територію України та проходження державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні України та транспорті відповідно до вимог законодавства України усі тварини поміщуються на карантин строком на 30 днів у спеціально підготовлені для цього приміщення. У зазначений період під контролем компетентного органу України проводять діагностичні дослідження в державній або уповноваженій лабораторії ветеринарної медицини на захворювання, щодо яких законодавством передбачено вимогу проведення діагностичних досліджень.
12. Вимоги щодо ввезення на митну територію України об’єктів аквакультури
1. Об’єкти аквакультури протягом 72 годин перед завантаженням мають піддаватись обстеженню державним ветеринарним інспектором країни-експортера / країни походження, а результати зазначеного обстеження мають показати відсутність клінічних ознак захворювань.
2. Щодо об’єктів аквакультури компетентним органом країни-експортера / країни походження не має бути встановлено ветеринарно-санітарних обмежень, пов’язаних із нез’ясованими випадками підвищення рівня смертності серед об’єктів аквакультури.
3. Об’єкти аквакультури повинні походити з господарств, які знаходяться під наглядом компетентного органу країни-експортера / країни походження.
4. Перед відправленням вантажі з молюсками повинні піддаватись візуальному огляду державним ветеринарним інспектором країни-експортера / країни походження, а результати зазначеного обстеження мають показати відсутність у вантажі видів молюсків, які не зазначені в міжнародному ветеринарному сертифікаті.
5. Об’єкти аквакультури, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я водних тварин МЕБ є сприйнятливими до епізоотичного некрозу гематопоетичної тканини (EHN), вірусів Bonamia exitiosa, Perkinsus marinus, Mikrocytos mackini, синдрому Таура, жовтоголового захворювання, вірусної геморагічної септицемії форелі (VHS), інфекційного некрозу гематопоетичної тканини лососевих (IHN), вірусної анемії лососевих (ISAV), вірусу герпесу Коі (KHVD), інфекції Marteilia refringens, інфекції Bonamia ostreae, захворювання білих плям (WSD), повинні відповідати таким вимогам:
1) об’єкти аквакультури повинні походити з території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я водних тварин МЕБ є вільними від епізоотичного некрозу гематопоетичної тканини (EHN), вірусів Bonamia exitiosa, Perkinsus marinus, Mikrocytos mackini, синдрому Таура, жовтоголового захворювання, вірусної геморагічної септицемії форелі (VHS), інфекційного некрозу гематопоетичної тканини лососевих (IHN), вірусної анемії лососевих (ISAV), вірусу герпесу Коі (KHVD), інфекції Marteilia refringens, інфекції Bonamia ostreae, захворювання білих плям (WSD);
2) імпорт об’єктів аквакультури на територію зазначеної країни або зони здійснюється виключно з територій, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я водних тварин МЕБ є вільними від хвороб, визначених підпунктом 1 цього пункту;
3) об’єкти аквакультури не повинні бути вакциновані проти хвороб, визначених підпунктом 1 цього пункту.
6. Якщо щодо диких об’єктів аквакультури не виконуються вимоги, встановлені пунктом 5 цієї глави, дикі об’єкти аквакультури повинні піддаватись карантинуванню відповідно до таких вимог:
1) риба повинна утримуватись на карантині протягом щонайменше останніх 60 днів перед відправленням, ракоподібні - упродовж щонайменше останніх 40 днів перед відправленням, молюски - протягом щонайменше останніх 90 днів перед відправленням;
2) під час карантинування щодо об’єктів аквакультури мають проводитись діагностичні дослідження із негативними результатами щодо захворювань, зазначених в пункті 5 цієї глави;
3) компетентний орган країни-експортера / країни походження має здійснювати інспектування умов карантинування щонайменше на початку та в кінці періоду карантинування кожного вантажу з дикими об’єктами аквакультури.
7. Хвороби об’єктів аквакультури та їх вектори зазначено в додатку до цих Вимог.
8. Об’єкти аквакультури, які відповідно до додатку цих Вимог є векторами гематопоетичної тканини (EHN), вірусів Bonamia exitiosa, Perkinsus marinus, Mikrocytos mackini, синдрому Таура, жовтоголового захворювання, вірусної геморагічної септицемії форелі (VHS), інфекційного некрозу гематопоетичної тканини лососевих (IHN), вірусної анемії лососевих (ISAV), вірусу герпесу Коі (KHVD), інфекції Marteilia refringens, інфекції Bonamia ostreae, захворювання білих плям (WSD), повинні відповідати таким вимогам:
1) об’єкти аквакультури повинні походити з території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу водних тварин МЕБ є вільними від гематопоетичної тканини (EHN), вірусів Bonamia exitiosa, Perkinsus marinus, Mikrocytos mackini, синдрому Таура, жовтоголового захворювання, вірусної геморагічної септицемії форелі (VHS), інфекційного некрозу гематопоетичної тканини лососевих (IHN), вірусної анемії лососевих (ISAV), вірусу герпесу Коі (KHVD), інфекції Marteilia refringens, інфекції Bonamia ostreae, захворювання білих плям (WSD):
2) імпорт об’єктів аквакультури на територію зазначеної країни або зони здійснюється виключно з територій, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я водних тварин МЕБ є вільними від хвороб, визначених підпунктом 1 цього пункту;
3) об’єкти аквакультури не повинні бути вакциновані проти хвороб, зазначених в додатку до цих Вимог.
9. Якщо щодо об’єктів аквакультури не виконуються вимоги, встановлені пунктом 8 цієї глави, об’єкти аквакультури повинні піддаватись карантинуванню відповідно до таких вимог:
1) строк карантинування має складати щонайменше 30 днів;
2) вода, що використовується для утримання об’єктів аквакультури, має змінюватись щонайменше один раз в день;
3) компетентний орган країни-експортера / країни походження має здійснювати інспектування умов карантинування щонайменше на початку та в кінці періоду карантинування кожного вантажу з об’єктами аквакультури.
10. Об’єкти аквакультури, які є сприйнятливими до весняної веремії коропів (SVC), бактеріальної хвороби нирок (BKD), інфекційного вірусу некрозу підшлункової залози (IPN) та інфекції Gyrodactylus salaris (SG), повинні відповідати таким вимогам:
1) об’єкти аквакультури не повинні бути вакциновані проти весняної веремії коропів (SVC), бактеріальної хвороби нирок (BKD), інфекційного вірусу некрозу підшлункової залози (IPN), інфекції Gyrodactylus salaris (SG) та походять з території країни або зони:
де весняна веремія коропів (SVC), бактеріальна хвороба нирок (BKD), інфекційний вірус некрозу підшлункової залози (IPN) та інфекція Gyrodactylus salaris (SG) входять до переліку хвороб, які підлягають обов’язковому повідомленню;
де імпорт об’єктів аквакультури на територію зазначеної країни або зони здійснюється відповідно до вимог цього пункту;
які відповідно до вимог Кодексу здоров’я водних тварин МЕБ є вільними від весняної веремії коропів (SVC) та інфекції Gyrodactylus salaris; та/або
2) у разі диких об’єктів аквакультури, сприйнятливих до весняної веремії коропів (SVC), інфекційного вірусу некрозу підшлункової залози (IPN) та бактеріальної хвороби нирок (BKD),- піддавались карантинуванню відповідно до вимог пункту 6 цієї глави; та/або
3) у разі об’єктів аквакультури, сприйнятливих до інфекції Gyrodactylus salaris (SG), протягом щонайменше останніх 14 днів перед відправленням безперервно утримувались у воді із солоністю щонайменше 25 частин на 1000 та впродовж зазначеного періоду не було введено інших гідробіонтів, сприйнятливих до інфекції Gyrodactylus salaris (SG); та/або
4) у разі ікри риби-чотириочки, сприйнятливої до Gyrodactylus salaris (SG), оброблені методами, достатніми для знищення інфекції Gyrodactylus salaris (SG).
11. Oб’єкти аквакультури повинні перевозитись в умовах (включаючи якість води), які не чинять шкідливого впливу на стан їх здоров’я.
12. Транспортні контейнери та/або судна перед завантаженням мають бути очищеними, продезінфікованими чи використовуватись вперше.
13. Вантажі з об’єктами аквакультури мають бути чітко ідентифіковані шляхом нанесення на зовнішню частину контейнера або, у випадку судна, шляхом зазначення у супровідних комерційних документах такої інформації:
назва, ISO код країни/зони походження;
назва, ISO код країни/зони призначення;
місце походження (найменування, адреса та номер затвердження потужності (об’єкта));
місце завантаження (адреса та номер затвердження потужності (об’єкта));
дата та час відправлення вантажу;
інформація щодо транспортного засобу (вид/ідентифікація/документальні посилання (назва, номер та дата видачі транспортних документів));
прикордонний інспекційний пост в Україні;
інформація щодо виду об’єктів аквакультури («дикий вилов» / «риба»/«молюски»/«ракоподібні») та їх призначеного використання.
13. Вимоги щодо ввезення на митну територію України декоративних гідробіонтів, призначених для утримання в закритих умовах
1. Декоративні гідробіонти протягом 72 годин перед завантаженням повинні піддаватись обстеженню державним ветеринарним інспектором країни-експортера / країни походження, а результати зазначеного обстеження мають показати відсутність клінічних ознак захворювань.
2. Щодо декоративних гідробіонтів компетентним органом країни-експортера / країни походження не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень, пов’язаних із нез’ясованими випадками підвищення рівня смертності серед гідробіонтів.
3. Декоративні гідробіонти повинні походити з території країни або зони, яка відповідає зазначеним нижче вимогам:
1) країна або зона відповідно до вимог Кодексу здоров’я водних тварин МЕБ є вільною від епізоотичного некрозу гематопоетичної тканини (EHN), вірусів Bonamia exitiosa, Perkinsus marinus, Mikrocytos mackini, синдрому Таура, жовтоголового захворювання, вірусної геморагічної септицемії форелі (VHS), інфекційного некрозу гематопоетичної тканини лососевих (IHN), вірусної анемії лососевих (ISAV), вірусу герпесу Коі (KHVD), інфекції Marteilia refringens, інфекції Bonamia ostreae, захворювання білих плям (WSD), весняної веремії коропів (SVC), бактеріальної хвороби нирок (BKD), інфекційного вірусу некрозу підшлункової залози (IPN), інфекції Gyrodactylus salaris (SG);
2) імпорт декоративних гідробіонтів на територію зазначеної країни або зони здійснюється виключно з територій, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я водних тварин МЕБ є вільними від хвороб, визначених підпунктом 1 цього пункту.
4. Декоративні гідробіонти не повинні бути вакциновані проти хвороб, визначених підпунктом 1 пункту 3 цієї глави.
5. Вимоги пунктів 3-4 цієї глави застосовуються виключно до сприйнятливих видів гідробіонтів відповідно до вимог Кодексу здоров’я водних тварин МЕБ.
6. Якщо щодо диких декоративних гідробіонтів не виконуються вимоги, встановлені пунктами 3-4 цієї глави, то ці гідробіонти повинні піддаватись карантинуванню відповідно до зазначених нижче вимог (виключно для сприйнятливих видів декоративних гідробіонтів відповідно до вимог Кодексу здоров’я водних тварин МЕБ):
1) риба повинна утримуватись на карантині протягом щонайменше останніх 60 днів перед відправленням, ракоподібні - упродовж щонайменше останніх 40 днів перед відправленням, молюски - протягом щонайменше останніх 90 днів перед відправленням;
2) під час карантинування щодо декоративних гідробіонтів повинні проводитись діагностичні дослідження із негативними результатами щодо захворювань, зазначених в пункті 3 цієї глави;
3) компетентний орган країни-експортера / країни походження має здійснювати інспектування умов карантинування щонайменше на початку та в кінці періоду карантинування кожного вантажу з декоративними гідробіонтами.
7. Декоративні гідробіонти повинні перевозитись в умовах (включаючи якість води), які не чинять шкідливого впливу на стан їх здоров’я.
8. Транспортні контейнери мають бути очищені та продезінфіковані або використовуватись вперше.
9. Вантажі з декоративними гідробіонтами мають бути чітко ідентифіковані шляхом нанесення на зовнішню частину контейнера етикетки, на якій наведена така інформація:
назва, ISO код країни/зони походження;
назва, ISO код країни/зони призначення;
місце походження (найменування, адреса та номер затвердження потужності (об’єкта));
місце завантаження (адреса та номер затвердження потужності (об’єкта));
дата та час відправлення вантажу;
інформація щодо транспортного засобу (вид/ідентифікація/документальні посилання (назва, номер та дата видачі транспортних документів));
прикордонний інспекційний пост в Україні;
напис «Декоративна риба / молюски/ракоподібні призначені для закритих декоративних потужностей (об’єктів) на території України» або «Декоративна риба / молюски/ракоподібні призначені для карантину на території України».
14. Вимоги щодо ввезення на митну територію України бджолиних та джмелиних маток (Apis mellifera та Bombus spp.), джмелиних колоній (Bombus spp.)
1. Бджолині та джмелині матки (Apis mellifera та Bombus spp.) повинні походити:
1) із території країни або зони, де американський гнилець, малий внутрішньовуликовий жук та тропілелапсоз входять до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому повідомленню в рамках двосторонньої торгівлі;
2) із території, щодо якої компетентним органом країни-експортера / країни походження не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень, пов’язаних із американським гнильцем, та на якій протягом останніх 30 днів, що передували видачі міжнародного ветеринарного сертифіката, не було зафіксовано випадків цього захворювання, а якщо на такій території попередньо фіксувались випадки американського гнильця, усі вулики, що знаходились в радіусі 3 км, упродовж 30 днів з моменту фіксації першого випадку цього захворювання піддавались огляду та спаленню;
3) із вуликів (роїв) або з колоній (у випадку джмелів), зразки стільників яких протягом останніх 30 днів піддавались діагностичним дослідженням на американський гнилець із негативними результатами, які проводились відповідно до вимог МЕБ;
4) із території, що її радіус становить не менше 100 км, яка не є зараженою малим внутрішньовуликовим жуком та тропілелепсозом, та щодо якої компетентним органом країни походження не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень, пов’язаних із малим внутрішньовуликовим жуком та тропілелапсозом;
5) із вуликів (роїв) або з колоній (у випадку джмелів), які безпосередньо перед відправленням піддавались обстеженню компетентним органом країни походження, а результати такого обстеження показали відсутність клінічних ознак захворювань бджіл та джмелів.
2. Джмелині колонії (Bombus spp.) повинні:
1) бути вирощені й утримуватись у середовищі, що знаходиться під контролем та наглядом компетентного органу країни походження;
2) походити з господарства, яке безпосередньо перед відправленням піддавалось обстеженню державним ветеринарним інспектором країни походження, а результати такого обстеження показали відсутність ознак захворювань бджіл та джмелів.
3. Вантажі із бджолиними/джмелиними матками мають складатися з кліток, кожна з яких містить одну бджолину/джмелину матку та невелику кількість супровідних особин (до 20 особин на одну бджолину/джмелину матку). Вантажі із джмелиними колоніями мають складатися з контейнерів, кожен з яких має містити колонії джмелів, кількість яких не перевищує 200 дорослих особин на одну колонію.
4. Бджолині/джмелині матки, джмелині колонії безпосередньо перед відправленням повинні піддаватись обстеженню державним ветеринарним інспектором країни походження, а результати такого обстеження мають показати відсутність американського гнильця, малого внутрішньовуликового жука (у тому числі його яєць та личинок), тропілелапсозу та інших захворювань, до яких є сприйнятливими бджоли або джмелі відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ.
5. Пакувальний матеріал, контейнери, супровідні матеріали (продукти) та корми не контактували із зараженими бджолами, джмелями та вуликами з розплодом.
6. Пакувальний матеріал, контейнери, супровідні матеріали (продукти) мають піддаватись профілактичній дезінфекції і дезакаризації перед заселенням бджолиних та джмелиних маток, джмелиних колоній.
7. Транспортні засоби, якими здійснюються перевезення бджолиних та джмелиних маток, джмелиних колоній, мають бути очищені й продезінфіковані відповідно до вимог законодавства країни походження.
8. Після ввезення на митну територію України та проходження державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні України та транспорті відповідно до вимог законодавства України:
1) вантажі із бджолиними та джмелиними матками направляються безпосередньо до потужності (об’єкта) призначення, де мають знаходитись під наглядом компетентного органу України. Перед введенням до місцевих колоній бджолині та джмелині матки поміщаються у нові клітки. Супровідні особини, клітки та інші супровідні матеріали (продукти) направляються до державної або уповноваженої лабораторії ветеринарної медицини, де підлягають дослідженню на наявність малого внутрішньовуликового жука (у тому числі його яєць і личинок) та тропілелапсозу. Після завершення діагностичних досліджень супровідні особини, клітки та інші супровідні матеріали (продукти) мають бути знищені;
2) вантажі із джмелиними колоніями направляються безпосередньо до потужності (об’єкта) призначення. Джмелині колонії можуть залишатись у контейнерах, в яких вони імпортувались до України, до завершення життєвого циклу колонії. Контейнери та супровідні продукти (матеріали) мають бути знищені лише після завершення життєвого циклу останньої колонії.
15. Вимоги щодо ввезення на митну територію України тварин, що належать до ряду парнокопитних (Artiodactyla) (за винятком племінної та користувальної ВРХ (включаючи роди Bubalus та Bison та їх помісі), овець (Ovis aries), кіз (Capra hircus), свиневих (Suidae), таясових (Tayassuidae)), а також до родини носорогових (Rhinocerotidae) та слонових (Elephantidae)
1. До ввезення на митну територію України допускаються клінічно здорові тварини, що належать до ряду парнокопитних (Artiodactyla) (за винятком племінної та користувальної ВРХ (включаючи роди Bubalus та Bison та їх помісі), овець (Ovis aries), кіз (Capra hircus), свиневих (Suidae), таясових (Tayassuidae)), а також до родини носорогових (Rhinocerotidae) та слонових (Elephantidae) (далі - парнокопитні, носорогові, слонові).
2. Парнокопитні, носорогові та слонові походять з господарства, щодо якого компетентним органом країни походження не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень, пов’язаних із:
бруцельозом та туберкульозом - протягом останніх 42 днів перед відправленням;
сибіркою - упродовж останніх 30 днів перед відправленням;
сказом - протягом останніх шести місяців перед відправленням.
3. Парнокопитні, носорогові та слонові не контактували з тваринами, що походять із господарств, які не відповідають вимогам пункту 2 цієї глави.
4. Парнокопитні, носорогові та слонові не отримували:
стильбенів або тиреостатичних речовин;
естрогенних, андрогенних, гестагенних речовин або ?-агоністів для цілей, не пов’язаних із терапевтичними чи зоотехнічними.
5. Парнокопитні, носорогові та слонові походять із території країни або зони, які на дату видачі міжнародного ветеринарного сертифіката є офіційно визнаними МЕБ вільними від ящуру без вакцинації та де:
1) не було зафіксовано випадків:
блутангу - упродовж останніх 24 місяців перед відправленням;
чуми ВРХ, лихоманки долини Ріфт, контагіозної плевропневмонії ВРХ, заразного вузликового дерматиту ВРХ, чуми дрібних жуйних, віспи овець та кіз, контагіозної плевропневмонії кіз, геморагічної септецимії - протягом останніх 12 місяців перед відправленням;
везикулярного стоматиту - упродовж останніх шести місяців перед відправленням;
2) протягом останніх 12 місяців перед відправленням не проводилась вакцинація проти чуми ВРХ, лихоманки долини Ріфт, контагіозної плевропневмонії ВРХ, заразного вузликового дерматиту ВРХ, чуми дрібних жуйних, віспи овець та кіз, контагіозної плевропневмонії кіз, геморагічної септецимії та впродовж останніх 24 місяців перед відправленням не проводилась вакцинація проти блутангу;
3) заборонено імпорт парнокопитних тварин, вакцинованих проти ящуру та інших захворювань, визначених підпунктом 2 цього пункту.
6. Парнокопитні, носорогові та слонові утримувались на території, визначеній пунктом 5 цієї глави, з моменту народження або протягом останніх шести місяців перед відправленням та не контактували з парнокопитними тваринами, імпортованими на цю територію за останні шість місяців.
7. Парнокопитні, носорогові та слонові з моменту народження або впродовж останніх 40 днів перед відправленням утримувались у господарстві походження або у центрі збору тварин:
1) в яких та в радіусі 150 км навколо яких не було зафіксовано випадків блутангу та геморагічної септицимії впродовж останніх 60 днів перед відправленням;
2) в яких та в радіусі 10 км навколо яких протягом останніх 40 днів перед відправленням не було зафіксовано випадків чуми ВРХ, лихоманки долини Ріфт, контагіозної плевропневмонії ВРХ, заразного вузликового дерматиту ВРХ, чуми дрібних жуйних, віспи овець та кіз, контагіозної плевропневмонії кіз, везикулярного стоматиту.
8. Парнокопитні, носорогові та слонові не були вакциновані проти захворювань, визначених пунктом 5 цієї глави, бруцельозу та туберкульозу, а також:
1) походять зі стада, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від бруцельозу, або протягом останніх 30 днів перед відправленням були піддані тесту на реакцію аглютинації, який показав кількість бруцел нижчу 30 МО аглютинації на мл, або є кастрованими самцями будь-якого віку;
2) походять зі стада, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ вважається вільним від туберкульозу ВРХ, або мали негативну реакцію при тестуванні за допомогою внутрішньошкірної туберкулінової проби, що була проведена впродовж останніх 30 днів перед відправленням.
9. Діагностичні дослідження, зазначені в пункті 8 цієї глави, мають проводитись в кількості не менше 10 % та становити не менше 10 тварин із кожного господарства за результатами оцінки ризиків (для партії, що становить менше 11 тварин,- 100 %). Діагностичні дослідження мають проводитись під контролем компетентного органу країни походження відповідно до вимог МЕБ.
10. У місці походження та у місці завантаження (господарство/центр збору тварин) у парнокопитних, носорогових та слонових не було клінічно зафіксовано:
інфекційної агалактії овець та кіз (Mycoplasma agalactiae, Mycoplasma capricolum, Mycoplasma mycoides var. mycoides великої колонії) - протягом останніх шести місяців;
паратуберкульозу та казеозного лімфаденіту - упродовж останніх 12 місяців;
аденоматозу легенів - протягом трьох останніх років;
Меді-Вісни, артриту-енцефаліту - упродовж трьох останніх років перед відправленням або протягом останніх 12 місяців перед відправленням за умови, що всі інфіковані тварини були забиті, а інші тварини мали в подальшому негативну реакцію на два тести, проведені з інтервалом у шість місяців;
інфекційного ринотрахеїту - упродовж останніх 12 місяців перед відправленням, а тварини не повинні бути вакциновані проти інфекційного ринотрахеїту.
11. Протягом трьох останніх років перед відправленням щодо парнокопитних, носорогових та слонових не зафіксовано ознак бруцельозу чи туберкульозу.
12. З моменту відправлення з господарства чи центру збору тварин і до моменту ввезення на митну територію України парнокопитні, носорогові та слонові:
не контактували з іншими парнокопитними тваринами з нижчим ветеринарно-санітарним статусом;
не знаходились у місці, в якому та в радіусі 10 км навколо якого впродовж останніх 30 днів було зафіксовано випадки захворювань, що визначені пунктом 5 цієї глави.
13. Протягом 24 годин перед відправленням парнокопитні, носорогові та слонові повинні піддаватись обстеженню державним ветеринарним інспектором країни походження, а результати такого обстеження мають показати відсутність захворювань, визначених пунктами 2 та 5 цієї глави, і придатність тварин для транспортування до місця призначення.
14. Захворювання, визначені пунктами 2 та 5 цієї глави, мають входити до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому повідомленню на усій території країни походження в рамках двосторонньої торгівлі.
15. Парнокопитні, носорогові та слонові перед відправленням повинні піддаватись профілактичній дегельмінтизації й обробці проти ектопаразитів.
16. Після ввезення на митну територію України та проходження державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні України та транспорті відповідно до вимог законодавства України усі тварини поміщуються на карантин строком на 30 днів у спеціально підготовлені для цього приміщення. У зазначений період під контролем компетентного органу України проводять діагностичні дослідження в державній або уповноваженій лабораторії ветеринарної медицини на бруцельоз, туберкульоз, блутанг та інші захворювання, щодо яких законодавством встановлено вимогу проведення діагностичних досліджень.
За результатами діагностичних досліджень строк карантину може бути продовжено рішенням головного державного ветеринарного інспектора відповідної території, де тварини поміщуються на карантин.
16. Вимоги щодо ввезення на митну територію України диких тварин, що належать до родин свиневих (Suidae), таясових (Tayassuidae) та тапірових (Tapiridae)
1. До ввезення на митну територію України допускаються клінічно здорові дикі тварини, що належать до родин свиневих (Suidae), таясових (Tayassuidae) та тапірових (Tapiridae) (далі - свиневі, таясові та тапірові).
2. Свиневі, таясові та тапірові повинні походити з господарства, щодо якого компетентним органом країни походження не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень, пов’язаних із:
бруцельозом - протягом останніх 42 днів перед відправленням;
сибіркою - упродовж останніх 30 днів перед відправленням;
сказом - протягом останніх шести місяців перед відправленням.
3. Свиневі, таясові та тапірові не повинні контактувати з тваринами, що походять з господарств, які не відповідають вимогам пункту 2 цієї глави.
4. Свиневі, таясові та тапірові не отримували:
стильбенів та тиреостатичних речовин;
естрогенних, андрогенних, гестагенних речовин або ?-агоністів для цілей інших, ніж терапевтичні чи зоотехнічні.
5. Свиневі, таясові та тапірові повинні походити з території країни або зони, які на дату видачі міжнародного ветеринарного сертифіката є офіційно визнаними МЕБ вільними від ящуру без вакцинації, і де:
1) не було зафіксовано випадків чуми ВРХ, африканської чуми свиней, класичної чуми свиней, везикулярної хвороби свиней та везикулярної екзантеми - упродовж останніх 12 місяців перед відправленням та везикулярного стоматиту - протягом останніх шести місяців перед відправленням;
2) упродовж останніх 12 місяців перед відправленням не проводилась вакцинація проти чуми ВРХ, африканської чуми свиней, класичної чуми свиней, везикулярної хвороби свиней, везикулярної екзантеми та везикулярного стоматиту;
3) заборонено імпорт парнокопитних тварин, вакцинованих проти ящуру та захворювань, визначених підпунктом 2 цього пункту.
6. Свиневі, таясові та тапірові повинні утримуватись на території, визначеній пунктом 5 цієї глави, з моменту народження або протягом останніх шести місяців перед відправленням та не контактувати з парнокопитними тваринами, імпортованими на цю територію за останні шість місяців.
7. Свиневі, таясові та тапірові з моменту народження або впродовж останніх 40 днів перед відправленням на митну територію України повинні утримуватись у господарстві походження або у центрі збору тварин, в яких та в радіусі 10 км навколо яких не було зафіксовано випадків захворювань, визначених пунктом 5 цієї глави.
8. Свиневі, таясові та тапірові протягом останніх 30 днів перед відправленням:
1) пройшли з негативним результатом дослідження на негативний буферний антиген Brucella;
2) піддавались тесту на виявлення антитіл до везикулярної хвороби свиней та тесту на виявлення антитіл до класичної чуми свиней із негативними результатами;
3) піддавались твердофазному імуноферментному аналізу на виявлення gl-антитіла на сироватці, взятій щонайменше через 21 день після карантинування, із негативними результатами щодо усіх тварин, які перебували на карантині.
9. Діагностичні дослідження, зазначені в пункті 8 цієї глави, мають проводитись в кількості не менше 10 % та становити не менше 10 тварин з кожного господарства за результатами оцінки ризиків (для партії, що становить менше 11 тварин,- 100 %). Діагностичні дослідження мають проводитись під контролем компетентного органу країни походження відповідно до вимог МЕБ.
10. Свиневі, таясові та тапірові повинні походити із господарства, щодо якого компетентним органом країни походження не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень, пов’язаних із національною програмою боротьби з бруцельозом та хворобою Тешена.
11. Протягом останніх 12 місяців перед відправленням у господарстві походження та центрі збору тварин, а також у радіусі 5 км навколо них не було зафіксовано клінічних, серологічних або патологічних ознак хвороби Ауєскі.
12. Свиневі, таясові та тапірові не повинні бути вакциновані проти хвороби Ауєскі, контактувати з тваринами, вакцинованими проти цього захворювання; стадо походження свиневих, таясових та тапірових не піддавалось вакцинації проти хвороби Ауєскі впродовж останніх 12 місяців.
13. З моменту відправлення з господарства походження або центру збору тварин та до моменту ввезення на митну територію України свиневі, таясові та тапірові не повинні контактувати з парнокопитними тваринами з нижчим ветеринарно-санітарним статусом і знаходитись у місці, в якому та в радіусі 10 км навколо якого протягом останніх 40 днів були зафіксовані випадки захворювань, що визначені пунктом 5 цієї глави.
14. Протягом 24 годин перед відправленням свиневі, таясові та тапірові повинні піддаватись обстеженню державним ветеринарним інспектором країни походження, а результати такого обстеження мають показати відсутність захворювань, визначених пунктами 2 та 5 цієї глави, і придатність тварин для транспортування до місця призначення.
15. Захворювання, визначені пунктами 2 та 5 цієї глави, мають входити до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому повідомленню на усій території країни походження в рамках двосторонньої торгівлі.
16. Свиневі, таясові та тапірові перед відправленням повинні піддаватись профілактичній дегельмінтизації та обробці проти ектопаразитів.
17. Після ввезення на митну територію України та проходження державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні України та транспорті відповідно до вимог законодавства України усі тварини поміщуються на карантин строком на 30 днів у спеціально підготовлені для цього приміщення. У зазначений період під контролем компетентного органу України проводять діагностичні дослідження в державній або уповноваженій лабораторії ветеринарної медицини на бруцельоз, туберкульоз, класичну чуму свиней, африканську чуму свиней та інші захворювання, щодо яких законодавством встановлено вимогу проведення діагностичних досліджень.
За результатами діагностичних досліджень строк карантину може бути продовжено рішенням головного державного ветеринарного інспектора відповідної території, де тварини поміщуються на карантин.
17. Вимоги щодо ввезення на митну територію України приматів
1. До ввезення на митну територію України допускаються клінічно здорові примати.
2. Примати, що походять з навколишнього середовища, непідконтрольного компетентним органом країни походження, повинні піддаватись карантинуванню на карантинній базі країни походження протягом щонайменше 12 тижнів та впродовж цього періоду:
1) примати повинні піддаватись щоденному огляду на предмет можливих ознак захворювань та за необхідності - клінічному огляду;
2) примати, що загинули під час карантину, повинні бути досліджені лабораторно або патологоанатомічно на заразні хвороби, а причина захворювання чи смерті приматів має бути виявлена до моменту виведення з карантину групи, до якої належать ці тварини;
3) примати повинні піддаватись діагностичним дослідженням за допомогою методів та у порядку, встановленому Кодексом здоров’я наземних тварин МЕБ щодо наступних захворювань та/або інфекцій:
ектопаразити та ендопаразити - усі види приматів;
туберкульоз (Mycobacterium tuberculosis) - дрібні примати (ігрунки, тамарини), лемури, мавпи Нового світу, мавпи Старого світу, гібони, гомініди;
інші бактеріологічні збудники (Salmonella, Shigella та Yersinia та ін.) - усі види приматів;
вірус гепатиту В - гібони та гомініди.
3. Дрібні примати (ігрунки, тамарини), які походять з розплідників, що перебувають під ветеринарним наглядом, повинні:
1) бути народженими в розпліднику походження або утримуватись в такому розпліднику протягом щонайменше двох років;
2) походити з розплідника, який знаходиться під постійним ветеринарним наглядом та щодо якого впроваджено програму нагляду, що включає проведення мікробіологічних, паразитологічних та паталого-анатомічних аналізів;
3) утримуватись у приміщеннях та вольєрах, де впродовж двох останніх років перед відправленням не було зафіксовано випадків туберкульозу;
4) протягом 30 днів перед відправленням утримуватись на карантинній базі, де впродовж цього періоду:
тварини повинні піддаватись щоденному огляду на предмет можливих ознак захворювань та, за необхідності, клінічному огляду;
тварини, що загинули під час карантину, повинні піддаватись дослідженню лабораторно або патолого-анатомічно на заразні хвороби;
тварини повинні піддаватись діагностичним дослідженням за допомогою методів та у порядку, встановленому Кодексом здоров’я наземних тварин МЕБ, щодо наступних захворювань та/або інфекцій: бактеріологічні збудники (Salmonella, Shigella, Yersinia та ін.) - усі види приматів; ектопаразити та ендопаразити - усі види приматів.
4. Інші примати, які походять з розплідників, що перебувають під ветеринарним наглядом, повинні:
1) бути народженими в розпліднику походження або утримуватись в такому розпліднику протягом щонайменше двох років;
2) походити з розплідника, який знаходиться під постійним ветеринарним наглядом та щодо якого впроваджено програму нагляду, що включає проведення мікробіологічних, паразитологічних та паталого-анатомічних аналізів;
3) утримуватись у приміщеннях та вольєрах, де впродовж двох останніх років перед відправленням не було зафіксовано випадків туберкульозу;
4) походити із розплідника, де протягом двох останніх років перед відправленням не було зафіксовано випадків туберкульозу чи будь-якого іншого захворювання, до якого є сприйнятливими примати;
5) упродовж 30 днів перед відправленням утримуватись на карантинній базі, де протягом цього періоду:
тварини повинні піддаватись щоденному огляду на предмет наявності ознак захворювань та, за необхідності, клінічному огляду;
тварини, що загинули під час карантину, повинні піддаватись дослідженню лабораторно або патолого-анатомічно на заразні хвороби;
тварини повинні піддаватись діагностичним дослідженням за допомогою методів та у порядку, встановленому Кодексом здоров’я наземних тварин МЕБ, щодо наступних захворювань та/або інфекцій: бактеріологічні збудники (Salmonella, Shigella, Yersinia та ін.) - усі види приматів; ектопаразити та ендопаразити - усі види приматів; туберкульоз (Mycobacterium tuberculosis) - усі види приматів.
5. Упродовж 24 годин перед відправленням примати піддаються обстеженню державним ветеринарним інспектором країни-експортера / країни походження, а результати такого обстеження мають показати відсутність у тварин клінічних інфекційних захворювань і придатність цих тварин для транспортування.
6. До відправлення допускаються лише примати, які піддавались діагностичним дослідженням, визначеним пунктами 2-4 цієї глави, із негативними результатами.
7. До ввезення на митну територію України не допускаються примати, призначені для утримання в якості домашніх тварин.
8. Примати перед відправленням повинні піддаватись профілактичній дегельмінтизації та обробці проти ектопаразитів.
9. Після ввезення на митну територію України та проходження державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні України та транспорті відповідно до вимог законодавства України усі тварини поміщуються на карантин строком на 30 днів у спеціально підготовлені для цього приміщення. У зазначений період під контролем компетентного органу України проводять діагностичні дослідження в державній або уповноваженій лабораторії ветеринарної медицини на туберкульоз та інші захворювання, щодо яких законодавством встановлено вимогу проведення діагностичних досліджень.
За результатами діагностичних досліджень строк карантину може бути продовжено рішенням головного державного ветеринарного інспектора відповідної території, де тварини поміщуються на карантин.
18. Вимоги щодо ввезення на митну територію України сумчастих тварин
1. До ввезення на митну територію України допускаються клінічно здорові сумчасті тварини (далі - сумчасті), які відповідають таким вимогам:
1) з моменту народження або протягом останніх шести місяців перед відправленням сумчасті утримувались на території країни або зони походження та у господарстві походження;
2) сумчасті, що належать до родини кенгурових, упродовж останніх 40 днів перед відправленням піддавались діагностичним дослідженням на туберкульоз із негативними результатами;
3) сумчасті походять з господарства, де не було зафіксовано клінічних ознак таких захворювань: сибірки - протягом останніх 30 днів, сказу - упродовж останніх шести місяців, туберкульозу - протягом останніх трьох років;
4) упродовж 40 днів перед відправленням сумчасті (щонайменше двічі) піддавались обробці проти внутрішніх та зовнішніх паразитів.
2. Захворювання, визначені підпунктом 3 пункту 1 цієї глави, мають входити до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому повідомленню на усій території країни походження в рамках двосторонньої торгівлі.
3. Протягом 24 годин перед відправленням сумчасті піддаються обстеженню державним ветеринарним інспектором країни походження, а результати такого обстеження мають показати відсутність захворювань, визначених підпунктом 3 пункту 1 цієї глави, та придатність тварин для транспортування до місця призначення.
4. Сумчасті перед відправленням повинні піддаватись профілактичній дегельмінтизації.
5. Після ввезення на митну територію України та проходження державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні України та транспорті відповідно до вимог законодавства України усі тварини поміщуються на карантин строком на 30 днів у спеціально підготовлені для цього приміщення. У зазначений період під контролем компетентного органу України в державній або уповноваженій лабораторії ветеринарної медицини проводять діагностичні дослідження, щодо яких законодавством встановлено вимогу проведення діагностичних досліджень.
19. Вимоги щодо ввезення на митну територію України тварин ряду хижих
1. До ввезення на митну територію України допускаються клінічно здорові тварини ряду хижих (собаки, коти, шакали, лисиці, вовки, ведмеді, ракуни, носухи, панди, видри, ласки, куниці, тхори, борсуки, скунси, норки, генети (єноти), лінзанги, мангусти, гієни, пуми, гепарди, леви, тигри, леопарди) (далі - хижі), які відповідають таким вимогам:
1) з моменту народження або протягом щонайменше останніх шести місяців перед відправленням хижі утримувались:
на території країни або зони походження, де сказ входить до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому терміновому повідомленню;
у господарстві походження, в якому та в радіусі 30 км навколо якого не було зафіксовано випадків сказу впродовж щонайменше останніх шести місяців.
2) щодо хижих має виконуватись одна з таких вимог:
тварини були досліджені на реакцію нейтралізації вірусу сказу з негативним результатом в уповноваженій лабораторії країни походження та того ж дня піддавались вакцинації інактивованою вакциною проти сказу, що містить принаймні одну міжнародну антигенну одиницю, після чого в уповноваженій лабораторії країни походження було повторно проведено титрування нейтралізуючих антитіл проти сказу з використанням зразка, взятого принаймні за 30 днів після вакцинації, але не раніше чотирьох місяців до відправлення, в результаті якого встановлено щонайменше 0,5 МО/мл антитіл у сироватці крові (результати лабораторних досліджень мають додаватись або міститись в міжнародному ветеринарному сертифікаті); або
щодо тварин, ревакцинованих згідно з інструкцією до вакцини, було проведено титрування нейтралізуючих антитіл проти сказу в уповноваженій лабораторії країни походження, в результаті якого встановлено щонайменше 0,5 МО/мл антитіл у сироватці крові через 30 днів після ревакцинації (результати діагностичних досліджень мають додаватись до міжнародного ветеринарного сертифіката);
3) протягом щонайменше останніх шести місяців хижі не контактували з іншими тваринами з нижчим ветеринарно-санітарним статусом;
4) упродовж останніх 40 днів перед відправленням хижі (щонайменше двічі) піддавались обробці проти внутрішніх та зовнішніх паразитів;
5) протягом 24 годин перед відправленням хижі повинні піддаватись обстеженню державним ветеринарним інспектором країни походження, а результати такого обстеження мають показати відсутність захворювань, до яких є сприйнятливими ці тварини, та їх придатність для транспортування до місця призначення.
2. Після ввезення на митну територію України та проходження державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордонні України та транспорті відповідно до вимог законодавства України усі тварини поміщуються на карантин строком на 30 днів у спеціально підготовлені для цього приміщення. У зазначений період під контролем компетентного органу України в державній або уповноваженій лабораторії ветеринарної медицини проводять діагностичні дослідження, щодо яких законодавством встановлено вимогу проведення діагностичних досліджень.
20. Вимоги щодо ввезення на митну територію України рептилій
1. До ввезення на митну територію України допускаються клінічно здорові рептилії, які відповідають таким вимогам:
1) з моменту народження або протягом 21 дня перед відправленням рептилії утримувались у господарстві походження, щодо якого компетентним органом країни походження не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень на переміщення тварин;
2) упродовж 24 годин перед відправленням рептилії повинні піддаватись обстеженню державним ветеринарним інспектором країни походження, а результати такого обстеження мають показати відсутність пошкоджень шкірних покривів та захворювань, до яких є сприйнятливими ці тварини, а також їх придатність для транспортування до місця призначення.
2. Після ввезення на митну територію України та проходження державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні України та транспорті відповідно до вимог законодавства України усі тварини поміщуються на карантин строком на 30 днів у спеціально підготовлені для цього приміщення. У зазначений період під контролем компетентного органу України в державній або уповноваженій лабораторії ветеринарної медицини проводять діагностичні дослідження, щодо яких законодавством встановлено вимогу проведення діагностичних досліджень.
21. Вимоги щодо ввезення на митну територію України гризунів, їжаків, гімнурів, тенрекових, кажанів, криланів, мурахоїдів, лінивців, броненосців та даманів
1. До ввезення на митну територію України допускаються клінічно здорові гризуни, їжаки, гімнури, тенрекові, кажани, крилани, мурахоїди, лінивці, броненосці та дамани, які відповідають таким вимогам:
1) тварини походять з території країни або зони, де сказ входить до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому терміновому повідомленню;
2) з моменту народження або протягом щонайменше останніх шести місяців перед відправленням на митну територію України тварини утримувались у господарстві походження, де впродовж зазначеного періоду не було зафіксовано випадків сказу;
3) протягом останніх 30 днів перед відправленням гризуни повинні піддаватись діагностичним дослідженням щодо лептоспірозу з негативними результатами або двократній обробці антибактеріальними препаратами, які застосовуються для лікування лептоспірозу;
4) упродовж 24 годин перед відправленням тварини повинні піддаватись обстеженню державним ветеринарним інспектором країни походження, а результати такого обстеження мають показати відсутність захворювань, до яких є сприйнятливими ці тварини, та їх придатність для транспортування до місця призначення;
5) тварини перед відправленням повинні піддаватись профілактичній дегельмінтизації та обробці проти ектопаразитів.
2. Після ввезення на митну територію України та проходження державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні України та транспорті відповідно до вимог законодавства України усі тварини поміщуються на карантин строком на 30 днів у спеціально підготовлені для цього приміщення. У зазначений період під контролем компетентного органу України в державній або уповноваженій лабораторії ветеринарної медицини проводять діагностичні дослідження, щодо яких законодавством встановлено вимогу проведення діагностичних досліджень.
22. Вимоги щодо ввезення на митну територію України зайців
1. До ввезення на митну територію України допускаються клінічно здорові зайці, які відповідають таким вимогам:
1) з моменту народження або протягом щонайменше останніх шести місяців перед відправленням зайці утримувались у господарстві походження, де протягом зазначеного вище періоду не було зафіксовано випадків сказу і жодна тварина, що утримувалась у господарстві походження зайців, упродовж зазначеного періоду не мала клінічних ознак міксоматозу;
2) зайці походять з території країни або зони, де сказ входить до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому терміновому повідомленню;
3) протягом 24 годин перед відправленням тварини піддаються обстеженню державним ветеринарним інспектором країни походження, а результати такого обстеження мають показати відсутність захворювань, до яких є сприйнятливими ці тварини, а також їх придатність для транспортування до місця призначення;
4) зайці перед відправленням повинні піддаватись профілактичній дегельмінтизації та обробці проти ектопаразитів.
2. Після ввезення на митну територію України та проходження державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні України та транспорті відповідно до вимог законодавства України усі тварини поміщуються на карантин строком на 30 днів у спеціально підготовлені для цього приміщення. У зазначений період під контролем компетентного органу України в державній або уповноваженій лабораторії ветеринарної медицини проводять діагностичні дослідження, щодо яких законодавством встановлено вимогу проведення діагностичних досліджень.
23. Вимоги щодо ввезення на митну територію України птахів, відмінних від свійської птиці, та їх добового молодняка
1. До ввезення на митну територію України допускаються клінічно здорові птахи, відмінні від свійської птиці, та їх добовий молодняк (далі - птахи), які щодо зазначених нижче захворювань відповідають таким вимогам:
грип птиці, хвороба Ньюкасла - з моменту виведення або протягом щонайменше 21 дня перед відправленням птахи утримувались в ізольованих приміщеннях, затверджених компетентним органом країни-експортера / країни походження, а під час ізоляції у тварин були відсутні будь-які клінічні ознаки грипу птиці; упродовж 14 днів до відправлення статистично-репрезентативні зразки, відібрані від птахів, піддавались діагностичному дослідженню на грип птиці / хворобу Ньюкасла з негативними результатами;
грип птиці, хвороба Ньюкасла - добовий молодняк було виведено та утримувано в ізольованих приміщеннях, затверджених компетентним органом країни-експортера / країни походження, а батьківські зграї добового молодняка піддавались діагностичним дослідженням щодо грипу птиці/хвороби Ньюкасла із негативними результатами;
3) для папугових (Psittacidae):
орнітоз (хламідіоз) птиці - протягом 45 днів перед відправленням птахи утримувались під ветеринарним наглядом та піддавались обробці проти орнітозу (хламідіозу) птиці за допомогою хлортетрацикліну.
2. У випадку проведення вакцинації птахів та/або їх добового молодняка застосовувались лише вакцини, затверджені до використання компетентним органом країни-експортера / країни походження. Інформація щодо вакцини та дати проведення такої вакцинації має міститись у міжнародному ветеринарному сертифікаті.
3. Хвороба Ньюкасла та грип птиці мають входити до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому терміновому повідомленню на усій території країни-експортера / країни походження.
4. Птахи та/або їх добовий молодняк повинні перевозитись у нових або стерилізованих контейнерах.
5. Поводження з птахами та їх добовим молодняком перед завантаженням, під час завантаження та транспортування має відповідати вимогам законодавства України про благополуччя тварин.
6. Після ввезення на митну територію України та проходження державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні України та транспорті відповідно до вимог законодавства України птахи та/або добовий молодняк повинні утримуватись в господарстві призначення:
1) протягом шести тижнів з дати їх прибуття (цей період може бути скорочено до трьох тижнів за умови, що діагностичні дослідження відібраних зразків мають негативні результати); або
2) до дати забою (якщо птахи та/або добовий молодняк забивають до закінчення зазначеного вище шеститижневого періоду).
7. Упродовж періодів, визначених пунктом 6 цієї глави, щодо птахів та/або добового молодняка проводять діагностичні дослідження під контролем компетентного органу України в державній або уповноваженій лабораторії ветеринарної медицини на грип птиці та хворобу Ньюкасла.
24. Вимоги щодо ввезення на митну територію України домашніх тварин, призначених для некомерційного переміщення
1. До ввезення на митну територію України допускаються клінічно здорові домашні тварини (собаки (Canis lupus familiaris), коти (Felis silvestris catus), тхори (фретки) (Mustela putorius furo), безхребетні (за винятком бджіл, джмелів, молюсків і ракоподібних), декоративні гідробіонти, амфібії, рептилії, птахи (за винятком свійської птиці), гризуни та кролі (за винятком гризунів та кролів, призначених для виробництва харчових продуктів), призначені для некомерційного переміщення (далі - домашні тварини), які супроводжуються і знаходяться під відповідальністю їх власника або уповноваженої особи, та відповідають вимогам пунктів 2-5 цієї глави.
2. Для котів (Felis silvestris catus), собак (Canis lupus familiaris) та тхорів (фреток) (Mustela putorius furo) (далі - коти, собаки та тхори (фретки)):
1) якщо коти, собаки та тхори (фретки) перевозяться в кількості більше п’яти, щодо них мають виконуватись такі вимоги:
тварини повинні бути старші шести місяців;
тварини призначені для участі у конкурсах, виставках і спортивних заходах або у тренуванні для цих заходів, де власник та/або уповноважена особа надає письмове підтвердження, що тварини зареєстровані для участі в таких заходах або зареєстровані в об’єднанні, що організовує такі заходи;
2) коти, собаки та тхори (фретки), не старші 12 тижнів, жодного разу не піддавались вакцинації проти сказу;
3) коти, собаки та тхори (фретки), старші 12 тижнів:
піддані вакцинації проти сказу (вакцинація має проводитись відповідно до вимог МЕБ, з моменту проведення первинної вакцинації проти сказу минув щонайменше 21 день, усі наступні вакцинації проводилися протягом строку дії попередньої вакцини);
не пізніше ніж за три місяці та не раніше ніж за 12 місяців перед відправленням тварини піддавались дослідженню щодо титрування антитіл проти сказу із позитивними результатами (дослідження має проводитись відповідно до вимог МЕБ, вміст нейтралізуючих антитіл має становити не менше 0,5 МО/мл);
4) коти, собаки та тхори (фретки), визначені підпунктом 2 цього пункту, та коти, собаки та тхори (фретки) у віці від 12 до 16 тижнів, які піддавались вакцинації проти сказу, що проведена відповідно до вимог МЕБ, проте з моменту проведення первинної вакцинації яких не минув щонайменше 21 день, повинні відповідати таким вимогам:
з моменту народження та до моменту некомерційного переміщення коти, собаки та тхори (фретки) не мали контактів з дикими тваринами, що є сприйнятливими до сказу; або
їх материнські самки, від яких вони не відлучені, перед тим як дати потомство, піддавались вакцинації проти сказу, яка була проведена відповідно до вимог МЕБ;
5) якщо собаки піддані попередній обробці проти Echinococcus granulosus, відповідна інформація має міститись у міжнародному ветеринарному сертифікаті.
3. Домашні птахи з моменту виведення або протягом щонайменше трьох останніх місяців перед ввезенням на митну територію України повинні утримуватись на території:
1) країни, яка на дату видачі міжнародного ветеринарного сертифіката є вільною від хвороби Ньюкасла та грипу птиці, або
2) зони/компартмента, які на дату видачі міжнародного ветеринарного сертифіката є вільними від хвороби Ньюкасла і грипу птиці, та:
домашні птахи впродовж 30 днів перед відправленням повинні утримуватись в ізоляції у місці відправлення; або
протягом щонайменше десяти днів перед відправленням домашні птахи повинні утримуватись в ізоляції та піддаватись тесту на виявлення антигена або геному грипу птиці відповідно до вимог МЕБ із використанням зразка, відібраного не раніше ніж на третій день утримання в ізоляції.
4. Упродовж останніх 30 днів перед відправленням гризуни піддавались діагностичним дослідженням щодо лептоспірозу з негативними результатами або двократній обробці антибактеріальними препаратами, які застосовуються для лікування лептоспірозу.
5. Коти, собаки та тхори (фретки) повинні бути ідентифіковані за допомогою мікрочипа (транспондера) або чіткого татуювання за умови, що татуювання нанесено до 03 липня 2011 року. Мікрочип (транспондер) має відповідати вимогам стандарту ISO 11784:1996 (ДСТУ ISO 11784:2012) та піддаватись зчитуванню за допомогою зчитувальних технологій, що відповідають вимогам стандарту ISO 11785:1996 (ДСТУ ISO 11785:2012).
25. Вимоги щодо ввезення на митну територію України циркових тварин, тварин, призначених для виставок та розважальних цілей, а також експериментальних тварин
1. До ввезення на митну територію України допускаються клінічно здорові циркові тварини та тварини, призначені для виставок та розважальних цілей, які відповідають таким вимогам:
1) тварини відправляються з потужностей (об’єктів), щодо яких компетентним органом країни-експортера не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень, пов’язаних із захворюваннями, до яких є сприйнятливими відповідні види тварин;
2) тварини повинні відповідати вимогам щодо здоров’я, передбаченим главами 1-24 цього розділу для відповідних видів тварин;
3) ВРХ та тварини родини верблюжих повинні піддаватись щорічному діагностичному дослідженню на бруцельоз та туберкульоз із негативними результатами;
4) вівці та кози повинні піддаватись щорічному діагностичному дослідженню на бруцельоз із негативними результатами;
5) голуби повинні піддаватись щорічній вакцинації проти хвороби Ньюкасла;
6) протягом щонайменше 15 днів перед відправленням тварини повинні утримуватись у спосіб, що забезпечує уникнення прямого та непрямого контакту з іншими тваринами;
7) упродовж 10 днів перед відправленням тварини повинні піддаватись обстеженню державним ветеринарним інспектором країни-експортера, а результати такого обстеження мають показати відсутність захворювань, до яких є сприйнятливими відповідні види тварин.
2. До ввезення на митну територію України допускаються експериментальні гризуни, які відповідають таким вимогам:
1) на момент видачі міжнародного ветеринарного сертифіката гризуни не повинні мати клінічних ознак хвороб;
2) гризуни повинні бути вільні від специфічної патогенної мікрофлори (SPF) відповідно до рекомендацій Федерації Європейських наукових асоціацій з лабораторних тварин (FELASA);
3) гризуни повинні бути народжені та вирощені на потужності (об’єкті), затвердженій компетентним органом країни-експортера / країни походження;
4) гризуни повинні транспортуватись в нових, чистих та продезінфікованих ящиках (коробках), а корми, вода та підстилки, що використовуються під час транспортування гризунів, мають забезпечувати підтримання зазначеними гризунами статусу вільних від специфічної патогенної мікрофлори (SPF).
3. Після ввезення на митну територію України та проходження державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні України та транспорті відповідно до вимог законодавства України циркові тварини, тварини, призначені для виставок та розважальних цілей, а також експериментальні тварини знаходяться під наглядом компетентного органу України та утримуються у спосіб, що забезпечує уникнення прямого та непрямого контакту з іншими тваринами. Забороняється використання експериментальних тварин для цілей інших, ніж проведення наукових досліджень та експериментів.
26. Вимоги щодо ввезення на митну територію України спортивних коней (коней, призначених для міжнародних змагань)
1. До ввезення на митну територію України допускаються клінічно здорові спортивні коні.
2. Спортивні коні повинні ввозитись із території країни, де в рамках двосторонньої торгівлі обов’язковому повідомленню підлягають такі захворювання: африканська чума коней, парувальна хвороба, сап, енцефаломієліт коней (всіх типів, включаючи венесуельський енцефаломієліт коней), інфекційна анемія, везикулярний стоматит, сказ, сибірка.
3. Протягом 24 годин перед відправленням спортивні коні повинні піддаватись обстеженню державним ветеринарним інспектором країни-експортера, а результати такого обстеження мають показати відсутність захворювань, до яких є сприйнятливими коні відповідно до вимог МЕБ.
4. Упродовж останніх 40 днів перед відправленням спортивні коні повинні утримуватись у господарстві під ветеринарним наглядом.
5. Спортивні коні повинні ввозитись із території країни або зони, де:
1) протягом двох останніх років не було зафіксовано випадків венесуельського енцефаломієліту коней;
2) упродовж останніх шести місяців не було зафіксовано випадків парувальної хвороби коней, сапу;
3) протягом останніх шести місяців не було зафіксовано випадків везикулярного стоматиту або впродовж 10 днів до відправлення спортивні коні досліджувались на реакцію нейтралізації вірусу везикулярного стоматиту з негативними результатами у розведенні 1 : 12;
4) у випадку некастрованих самців віком понад 180 днів протягом останніх шести місяців не було зафіксовано випадків вірусного артеріїту коней; або:
некастровані самці досліджувались на зразках крові, відібраних упродовж 21 дня до відправлення, на реакцію нейтралізації вірусу вірусного артеріїту коней з негативним результатом у розведенні 1 : 4 або аліквотна проба сперми некастрованих самців, відібрана протягом 21 дня до відправлення, досліджувалась із негативними результатами за допомогою тесту на ізоляцію вірусу вірусного артеріїту коней; або
некастровані самці були піддані вакцинації проти вірусного артеріїту коней.
Проведення вакцинації має здійснюватись під контролем державного ветеринарного інспектора країни-експортера / країни походження за допомогою вакцин, затверджених компетентним органом країни-експортера / країни походження.
1) експортуватись із території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від африканської чуми коней;
2) бути імунізовані вакциною проти грипу коней згідно з інструкцією до вакцини та відповідно до вимог МЕБ (інформація про проведення вакцинації має міститись у міжнародному ветеринарному сертифікаті).
7. Спортивні коні походять з господарства, щодо якого компетентним органом країни походження не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень.
8. Період ветеринарно-санітарних обмежень, визначених пунктом 7 цієї глави, визначається у такий спосіб:
1) якщо не усі тварини господарства, сприйнятливі до відповідних видів захворювань, були забиті, а приміщення - продезінфікованими, період ветеринарно-санітарних обмежень має становити щонайменше:
у випадку сапу - шість місяців від дати забою заражених тварин родини конячих;
у випадку енцефаломієліту коней будь-якого типу, включаючи венесуельський енцефаломієліт коней,- шість місяців від дати забою заражених тварин родини конячих;
у випадку інфекційної анемії - до дати, на яку заражені тварини були забиті, а інші тварини мали негативну реакцію на два тести Коггінса, що проведені з проміжком у три місяці;
у випадку везикулярного стоматиту - шість місяців від дати останнього зафіксованого випадку везикулярного стоматиту;
у випадку сказу - один місяць від дати останнього зафіксованого випадку сказу;
у випадку сибірки - 15 днів від дати останнього зафіксованого випадку сибірки;
2) якщо усі тварини господарства, сприйнятливі до відповідних видів захворювань, були забиті, а приміщення продезінфіковані, період ветеринарно-санітарних обмежень має становити щонайменше 30 днів, а у випадку сибірки - 15 днів, починаючи від дати, коли тварини були забиті, а приміщення - продезінфіковані.
9. Протягом останніх 15 днів перед відправленням спортивні коні не повинні контактувати з конями, зараженими інфекційними хворобами.
10. Після ввезення на митну територію України та проходження державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні України та транспорті відповідно до вимог законодавства України спортивні коні знаходяться під наглядом компетентного органу України і, за винятком періоду участі у спортивних змаганнях, утримуються у спосіб, що забезпечує уникнення прямого та непрямого контакту з іншими тваринами.
11. Строк перебування спортивних коней на території України не має перевищувати 90 днів від дня завершення проходження державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні України та транспорті.
III. Вимоги щодо ввезення на митну територію України репродуктивного матеріалу
1. Вимоги щодо ввезення на митну територію України сперми, ембріонів та ооцитів ВРХ
1. До ввезення на митну територію України допускаються сперма, ембріони та ооцити ВРХ, які щодо зазначених нижче захворювань відповідають таким вимогам:
тварини-донори сперми утримувались у центрі штучного осіменіння, де у жодної тварини не фіксувались ознаки ящуру, і протягом щонайменше трьох останніх місяців перед збором сперми тварини-донори сперми утримувались на території країни або зони, що є офіційно визнаними МЕБ вільними від ящуру без вакцинації, та (у випадку імпорту замороженої сперми) тварини-донори сперми не мали клінічних ознак ящуру впродовж 30 днів після збору сперми;
тварини-донори ембріонів, отриманих in vitro, протягом щонайменше трьох останніх місяців перед збором ембріонів утримувались на території країни або зони, що є офіційно визнаними МЕБ вільними від ящуру без вакцинації;
2) чума ВРХ - сперма та ембріони, отримані in vitro/in vivo, зібрані на території країни, де впродовж останніх 12 місяців перед збором сперми та ембріонів не було зафіксовано випадків чуми ВРХ;
тварини-донори сперми протягом щонайменше 21 дня перед збором сперми утримувались на території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від чуми дрібних жуйних, та впродовж 21 дня після збору сперми не мали клінічних ознак цього захворювання;
тварини-донори ембріонів протягом щонайменше 21 дня перед збором ембріонів утримувались на території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від чуми дрібних жуйних;
тварини-донори сперми не піддавались вакцинації проти бруцельозу та: утримувались в центрі штучного осіменіння, що відповідає вимогам Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ, або кожні шість місяців тварини піддавались діагностичним дослідження на бруцельоз із негативними результатами та утримувались в стаді, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від бруцельозу;
тварини-донори ембріонів не були вакциновані проти бруцельозу впродовж останніх трьох років і: утримувались на території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від бруцельозу, чи утримувались у господарстві, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від бруцельозу, та кожні шість місяців тварини піддавались діагностичним дослідженням на бруцельоз із негативними результатами;
тварини-донори сперми утримувались в центрі штучного осіменіння, що знаходиться на території країни/зони/компартмента, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від туберкульозу ВРХ, та до такого центру штучного осіменіння вводяться лише тварини, що походить зі стада, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від туберкульозу ВРХ, або кожного року тварини-донори сперми піддавались туберкуліновій пробі на туберкульоз ВРХ із негативними результатами й утримувались в стаді, що є вільним від туберкульозу ВРХ відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ;
тварини-донори ембріонів/ооцитів протягом 24 годин до збору ембріонів/ооцитів не мали ознак туберкульозу ВРХ і: походять зі стада, що є вільним від туберкульозу ВРХ відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ та знаходяться на території країни/зони/компартмента, що є вільними від туберкульозу ВРХ відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ, або утримувались в стаді, що є вільним від туберкульозу ВРХ відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ, та були ізольовані у господарстві походження впродовж 30 днів перед збором ембріонів/ооцитів, де піддавались туберкуліновій пробі на туберкульоз ВРХ із негативними результатами;
тварини-донори сперми на момент збору сперми утримувались у стаді, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від лейкозу ВРХ;
у випадку тварин-донорів, молодших двох років, які походять від єдиноутробних самок, піддавались серологічним дослідженням на лейкоз ВРХ із негативними результатами; або
тварини-донори сперми двічі піддавались діагностичному дослідженню щодо лейкозу ВРХ із негативними результатами (перше дослідження проводилось не раніше 30 днів до збору сперми, друге - через 90 днів після збору сперми);
7) контагіозна плевропневмонія ВРХ - тварини-донори сперми / отриманих in vivo або in vitro ембріонів та ооцитів з моменту народження або протягом останніх шести місяців утримувались на території країни/зони/компартмента, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від контагіозної плевропневмонії ВРХ;
тварини-донори сперми, що призначена для ввезення в Україну у свіжому стані, утримувались у стаді, яке на момент збору сперми було вільним від інфекційного ринотрахеїту відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ;
тварини-донори сперми, що призначена для ввезення в Україну у замороженому стані, утримувались у стаді, яке на момент збору сперми було вільним від інфекційного ринотрахеїту відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ, або утримувались ізольованими в період збору сперми та протягом 30 днів після збору сперми, а також піддавались діагностичним дослідженням щодо інфекційного ринотрахеїту з негативними результатами (дослідження мають проводитись на пробі крові, що була узята щонайменше через 21 день після збору сперми), або якщо серологічний статус тварини-донора невідомий чи такий статус є позитивним, аліквотна частина кожного збору сперми піддавалась дослідженню щодо виділення вірусу або ПЛР-тесту, що проводились відповідно до вимог МЕБ;
9) заразний вузликовий дерматит ВРХ - тварини-донори сперми/ембріонів упродовж щонайменше останніх 28 днів перед збором сперми/ембріонів утримувались на території країни або зони, де за результатами клінічного, вірусологічного та серологічного нагляду протягом двох останніх років не було зафіксовано випадків заразного вузликового дерматиту ВРХ та впродовж зазначеного періоду не проводилось вакцинації проти цього захворювання;
10) блутанг - тварини-донори сперми/ембріонів, отриманих in vitro:
протягом щонайменше 60 днів до початку та під час збору сперми/ембріонів утримувались в країні або зоні, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від блутангу; або
піддавались серологічному дослідженню щодо визначення антитіл до групи блутангу з негативними результатами (таке дослідження проводилось відповідно до вимог МЕБ у період між 28 та 60 днем після останнього збору сперми/ембріонів у межах однієї партії); або
тварини-донори сперми піддавались серологічним дослідженням на виявлення збудника хвороби з негативними результатами (таке дослідження проводилось відповідно до вимог МЕБ на основі зразків крові, відібраних на початку та в кінці збору сперми і принаймні кожні сім днів (тест на виділення вірусів) або кожні 28 днів (ПЛР-тест) під час збору сперми в межах однієї партії); або
тварини-донори ембріонів пройшли дослідження зразків крові на визначення збудника з негативними результатами відповідно до вимог МЕБ (для ембріонів, отриманих in vitro);
11) лептоспіроз - сперма походить з господарства, де впродовж останніх 12 місяців не було зафіксовано випадків лептоспірозу та протягом 30 днів перед збором сперми тварини-донори сперми піддавались діагностичним дослідженням на лептоспіроз із негативними результатами.
2. Захворювання, визначені пунктом 1 цієї глави, мають входити до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому повідомленню на усій території країни походження в рамках двосторонньої торгівлі.
3. Тварини-донори сперми/ембріонів/ооцитів повинні:
мати індивідуальний ідентифікаційний номер, який дає можливість визначити їх походження;
у день збору сперми/ембріонів/ооцитів не мати клінічних ознак захворювань, визначених пунктом 1 цієї глави.
4. Сперма, що використовується для запліднення ооцитів, має відповідати вимогам пункту 1 цієї глави.
5. Тварини-донори сперми/ембріонів/ооцитів не отримували кормів тваринного походження, при виготовленні яких використовувалися тканини жуйних тварин.
6. Діагностичні дослідження, зазначені в пункті 1 цієї глави, мають проводитися під контролем компетентного органу країни походження відповідно до вимог МЕБ.
2. Вимоги щодо ввезення на митну територію України сперми, ембріонів та ооцитів овець та кіз
1. До ввезення на митну територію України допускаються сперма, ембріони й ооцити овець та кіз, які щодо зазначених нижче захворювань відповідають таким вимогам:
1) ящур - тварини-донори сперми утримувались у центрі штучного осіменіння, де у жодної тварини не фіксувались ознаки ящуру, і протягом щонайменше трьох останніх місяців перед збором сперми ці тварини утримувались на території країни або зони, що є офіційно визнаними МЕБ вільними від ящуру без вакцинації, та (у випадку замороженої сперми) не мали клінічних ознак ящуру впродовж 30 днів після збору сперми;
2) віспа овець та кіз - на момент збору сперми тварини-донори сперми утримувались на території країни, яка відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільною від віспи овець та кіз, і протягом 21 дня після збору сперми у цих тварин були відсутні клінічні ознаки віспи овець та кіз;
тварини-донори сперми впродовж щонайменше 21 дня перед збором сперми утримувались на території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від чуми дрібних жуйних, і протягом 21 дня після збору сперми не мали клінічних ознак цього захворювання;
тварини-донори ембріонів упродовж щонайменше 21 дня перед збором ембріонів утримувались на території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від чуми дрібних жуйних;
4) контагіозна плевропневмонія кіз - тварини-донори ембріонів/ооцитів на момент збору ембріонів/ооцитів утримувались на території країни, яка відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільною від контагіозної плевропневмонії кіз;
5) інфекційний епідидиміт (Brucella ovis) - тварини-донори сперми походять зі стада, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від інфекційного епідидиміту, і протягом 60 днів перед відправленням утримувались у господарстві/центрі штучного осіменіння, де у жодної тварини не було зафіксовано ознак цього захворювання, та впродовж 30 днів до збору сперми тварини-донори піддавались діагностичним дослідженням щодо інфекційного епідидиміту з негативними результатами;
тварини-донори сперми не піддавались вакцинації проти бруцельозу та: утримувались в центрі штучного осіменіння, що відповідає вимогам Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ, або кожні шість місяців піддавались діагностичним дослідженням на бруцельоз із негативними результатами й утримувались у стаді, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від бруцельозу;
тварини-донори ембріонів не були вакциновані проти бруцельозу протягом останніх трьох років і: утримувались на території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від бруцельозу чи утримувались у господарстві, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від бруцельозу, та кожні шість місяців тварини піддавались діагностичним дослідженням на бруцельоз із негативними результатами;
7) блутанг - тварини-донори сперми/ембріонів, отриманих in vivo:
упродовж щонайменше 60 днів до початку та під час збору сперми/ембріонів утримувались в країні або зоні, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від блутангу; або
піддавались серологічному дослідженню на визначення антитіл до групи блутангу з негативними результатами (таке дослідження проводилось відповідно до вимог МЕБ у період між 28 та 60 днем після останнього збору сперми/ембріонів у межах однієї партії); або
тварини-донори сперми піддавались серологічним дослідженням на виявлення збудника хвороби з негативними результатами (таке дослідження дало негативний результат і проводилось відповідно до вимог МЕБ на основі зразків крові, відібраних на початку й наприкінці збору сперми, і принаймні кожні сім днів (тест на виділення вірусів) або кожні 28 днів (ПЛР-тест) під час збору сперми в межах однієї партії); або
тварини-донори ембріонів пройшли дослідження зразків крові на визначення збудника з негативними результатами відповідно до вимог МЕБ;
8) чума ВРХ - сперма/ембріони/ооцити зібрані на території країни, де протягом останніх 12 місяців перед збором сперми/ембріонів/ооцитів не було зафіксовано випадків чуми ВРХ;
9) лептоспіроз - сперма походить з господарства, де впродовж останніх 12 місяців не було зафіксовано випадків лептоспірозу та протягом 30 днів перед збором сперми тварини-донори сперми піддавались діагностичним дослідженням на лептоспіроз із негативними результатами.
2. Захворювання, визначені пунктом 1 цієї глави, мають входити до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому повідомленню на усій території країни походження в рамках двосторонньої торгівлі.
3. Тварини-донори сперми/ембріонів/ооцитів повинні:
мати індивідуальний ідентифікаційний номер, що дає можливість визначити самицю, яка їх народила, та господарство їх походження;
у день збору сперми/ембріонів/ооцитів не мати клінічних ознак захворювань, визначених пунктом 1 цієї глави.
4. Сперма, що використовується для запліднення ооцитів, має відповідати вимогам пункту 1 цієї глави.
5. Тварини-донори сперми/ембріонів/ооцитів не отримували кормів тваринного походження, при виготовленні яких використовувалися тканини жуйних тварин.
6. Діагностичні дослідження, зазначені в пункті 1 цієї глави, мають проводитись під контролем компетентного органу країни походження відповідно до вимог МЕБ.
3. Вимоги щодо ввезення на митну територію України сперми та ембріонів свиней
1. До ввезення на митну територію України допускаються сперма та ембріони свиней, які щодо зазначених нижче захворювань відповідають таким вимогам:
1) африканська чума свиней - тварини-донори сперми/ембріонів, отриманих in vivo, протягом щонайменше 40 днів перед збором сперми/ембріонів утримувались на території країни/зони/компартмента, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від африканської чуми свиней;
2) ящур - тварини-донори сперми утримувались у центрі штучного осіменіння, де у жодної тварини не фіксувались ознаки ящуру, та:
упродовж щонайменше трьох останніх місяців перед збором сперми тварини-донори сперми утримувались на території країни або зони, що є офіційно визнаними МЕБ вільними від ящуру без вакцинації;
тварини-донори сперми (у випадку замороженої сперми) не мали клінічних ознак ящуру протягом 30 днів після збору сперми;
3) класична чума свиней - упродовж щонайменше трьох останніх місяців перед збором сперми тварини-донори сперми утримувались на території країни/зони/компартмента, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від класичної чуми свиней;
4) хвороба Ауєскі - на момент збору сперми та перед збором ембріонів, отриманих in vivo, тварини-донори утримувались у господарстві або центрі штучного осіменіння, що знаходились на території країни або зони, які відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільними від хвороби Ауєскі;
тварини-донори сперми не піддавались вакцинації проти бруцельозу та:
утримувались у центрі штучного осіменіння, що відповідає вимогам Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ; або
кожні шість місяців тварини піддавались діагностичним дослідженням на бруцельоз із негативними результатами й утримувались у стаді, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від бруцельозу;
тварини-донори ембріонів не були вакциновані проти бруцельозу протягом останніх трьох років і:
утримувались в господарстві, яке відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ є вільним від бруцельозу, та кожні шість місяців тварини піддавались діагностичним дослідженням на бруцельоз із негативними результатами;
6) лептоспіроз - сперма походить з господарства, де впродовж останніх 12 місяців не було зафіксовано випадків лептоспірозу та впродовж 30 днів перед збором сперми тварини-донори сперми піддавались діагностичним дослідженням на лептоспіроз із негативними результатами.
2. Захворювання, визначені пунктом 1 цієї глави, мають входити до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому повідомленню на усій території країни походження в рамках двосторонньої торгівлі.
3. Тварини-донори сперми/ембріонів повинні:
мати індивідуальний ідентифікаційний номер, який дає можливість визначити їх походження;
у день збору сперми/ембріонів не мати клінічних ознак захворювань, визначених пунктом 1 цієї глави.
4. Діагностичні дослідження, зазначені в пункті 1 цієї глави, мають проводитись під контролем компетентного органу країни походження відповідно до вимог МЕБ.
4. Вимоги щодо ввезення на митну територію України сперми, ембріонів, ооцитів коней
1. До ввезення на митну територію України допускаються сперма, ембріони та ооцити коней, які щодо зазначених нижче захворювань відповідають таким вимогам:
1) парувальна хвороба - тварини-донори сперми з моменту народження або протягом останніх шести місяців перед збором сперми утримувались на території країни, яка впродовж щонайменше останніх шести місяців є вільною від парувальної хвороби відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ;
2) африканська чума коней - тварини-донори сперми/ембріонів/ооцитів, отриманих in vivo, у день збору сперми/ембріонів/ооцитів та наступні 40 днів не мали клінічних ознак африканської чуми коней і:
не піддавались імунізації проти африканської чуми коней живою вакциною протягом щонайменше 40 днів перед збором сперми/ембріонів/ооцитів; або
упродовж 40 днів до початку та під час збору сперми/емріонів/ооцитів утримувались на території країни або зони, що є офіційно визнаними МЕБ вільними від африканської чуми коней; або
знаходились у центрі штучного осіменіння чи в центрі збору ембріонів/ооцитів, де відсутня африканська чума коней, і були захищені від збудників цього захворювання під час збору сперми/ембріонів/ооцитів та піддавались серологічному дослідженню (із негативними результатами) на предмет антитіл до вірусної групи африканської чуми коней на пробі крові, відібраної не раніше 28 і не пізніше 90 днів після дати останнього збору сперми/ембріонів/ооцитів чи піддавались дослідженню щодо ідентифікації збудника з негативними результатами (таке дослідження проводилось на пробах крові, відібраних на початку та наприкінці періоду збору сперми/ембріонів/ооцитів, а також протягом кожних наступних семи днів);
тварини-донори сперми впродовж 28 днів перед збором сперми утримувались у господарстві, де у всіх тварин протягом зазначеного періоду були відсутні ознаки вірусного артеріїту, і:
перебуваючи у віці від шести до дев’яти місяців піддалися дослідженню щодо вірусного артеріїту з негативними результатами (у випадку отримання позитивних результатів було проведено повторне дослідження через 14 днів, яке показало стабільність або зниження титру антитіл, і безпосередньо після проведення такого дослідження були вакциновані проти вірусного артереїту та в подальшому піддавались регулярним вакцинаціям згідно з інструкцією до вакцини); або
були ізольовані та в перші сім днів ізоляції піддалися дослідженню на вірусний артеріїт на пробі крові з негативними результатами й безпосередньо після проведення зазначених діагностичних досліджень були вакциновані проти вірусного артеріїту з наступною ізоляцією від інших непарнокопитних упродовж 21-денного поствакцинального періоду та в подальшому піддавались регулярним вакцинаціям згідно з інструкцією до вакцини; або
піддались дослідженню на вірусний артеріїт з негативними результатами (діагностичне дослідження проводилось на пробі крові, взятої протягом 14 днів перед збором сперми) та були ізольовані від інших непарнокопитних з відмінним ветеринарно-санітарним статусом упродовж 14 днів перед узяттям проби крові до завершення збору сперми; або
піддались дослідженню щодо вірусного артеріїту, яке було проведено на одній пробі крові з позитивним результатом, після чого: або в шестимісячний період перед збором сперми були спарені з двома кобилами, яких піддали дворазовому дослідженню щодо вірусного артеріїту з негативними результатами та яке було проведено на пробах крові, відібраних в день злучки для першого дослідження і через 28 днів після неї; або сперма, зібрана протягом шести місяців перед збором сперми, призначеної для експорту, піддавалась дослідженню на вірусний артеріїт з негативним результатом; або сперма, зібрана впродовж шести місяців після дати дослідження проби крові, була досліджена на вірусний артеріїт із негативними результатами, після чого коні піддались вакцинації та регулярним повторним вакцинаціям; або
після заморожування сперми (для замороженої сперми) піддавались: або дослідженню на вірусний артеріїт, яке було проведено з негативними результатами на єдиній пробі крові, взятої не раніше 14 днів та не пізніше 12 місяців після збору сперми, призначеної для експорту; або дослідженню на вірусний артеріїт, яке було проведено з негативними результатами на аліквотній частці сперми, відібраної безпосередньо перед заморожуванням, чи аліквотній частці сперми, відібраної між 14 і 30 днями перед збором сперми, призначеної для експорту;
тварини-донори ембріонів, отриманих in vivo, утримувались на території господарства, в якому протягом 28 днів, що передували збору ембріонів, жодна з тварин не мала ознак вірусного артеріїту:
піддавались дослідженню на вірусний артеріїт з негативними результатами (діагностичне дослідження проводилось на пробі крові, відібраної або один раз упродовж 21 дня перед збором ембріонів, або двічі на пробах, взятих щонайменше із 14-денним інтервалом протягом 28 днів перед збором, яке показало стабільність чи зниження титру антитіл) або регулярній вакцинації проти вірусного артеріїту згідно з інструкцією до вакцини; або
утримувались на карантині впродовж 28 днів перед збором ембріонів та протягом зазначеного вище періоду не мали ознак вірусного артеріїту;
4) лептоспіроз - сперма походить з господарства, де впродовж останніх 12 місяців не було зафіксовано випадків лептоспірозу та протягом 30 днів перед збором сперми тварини-донори піддавались діагностичним дослідженням на лептоспіроз з негативними результатами.
2. Захворювання, визначені пунктом 1 цієї глави, мають входити до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому повідомленню в рамках двосторонньої торгівлі.
3. Тварини-донори сперми/ембріонів/ооцитів повинні:
мати індивідуальний ідентифікаційний номер, який дає можливість визначити їх походження;
у день збору сперми/ембріонів/ооцитів не мати клінічних ознак захворювань, визначених пунктом 1 цієї глави.
4. Сперма, що використовується для запліднення ооцитів, має відповідати вимогам пункту 1 цієї глави.
5. Діагностичні дослідження, зазначені в пункті 1 цієї глави, мають проводитись під контролем компетентного органу країни походження відповідно до вимог МЕБ.
5. Вимоги щодо ввезення на митну територію України інкубаційних яєць, отриманих від свійської птиці, відмінної від свійської птиці ряду безкільових (страусоподібних), та інкубаційних яєць, отриманих від свійської птиці ряду безкільових (страусоподібних)
1. Інкубаційні яйця мають походити від зграй, які протягом щонайменше трьох місяців утримувались на території країни/зони/компартмента походження інкубаційних яєць.
2. Інкубаційні яйця мають походити з території країни/зони/компартмента, які на дату видачі міжнародного ветеринарного сертифіката є вільними від хвороби Ньюкасла відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ, де впроваджено програму контролю щодо грипу птиці, та які є вільними:
1) від високопатогенного та низькопатогенного грипу птиці відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ; або
2) від високопатогенного грипу птиці відповідно до вимог Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ, а інкубаційні яйця походять від батьківських зграй, що утримувались у господарстві:
де протягом останніх 30 днів перед збором яєць не було зафіксовано випадків низькопатогенного грипу птиці;
що знаходиться на території, щодо якої компетентним органом країни походження не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень, пов’язаних зі спалахами ньзькопатогенного грипу птиці, та в радіусі 1 км навколо якого впродовж 30 днів перед збором яєць не було зафіксовано випадків низькопатогенного грипу птиці в жодному господарстві;
яке не мало епідеміологічних зв’язків із господарством, де було зафіксовано низькопатогенний грип птиці протягом останніх 30 днів перед збором яєць.
3. Інкубаційні яйця отримано від батьківських зграй, які:
1) на дату видачі міжнародного ветеринарного сертифіката піддавались обстеженню державним ветеринарним інспектором країни походження, а результати цього обстеження показали відсутність клінічних ознак будь-якої хвороби чи підстав підозрювати про їх наявність;
2) упродовж щонайменше шести тижнів перед відправленням утримувались на території господарства, затвердженого компетентним органом країни походження, і:
щодо якого компетентним органом країни походження не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень;
у межах радіусу 10 км навколо якого (включаючи територію сусідньої держави) не було зафіксовано випадків високопатогенного грипу птиці чи хвороби Ньюкасла протягом щонайменше останніх 30 днів;
3) упродовж щонайменше шести тижнів перед відправленням не контактували з пернатою дичиною та свійською птицею із нижчим ветеринарно-санітарним статусом;
4) піддавались програмі контролю (для інкубаційних яєць, отриманих від свійської птиці, відмінної від свійської птиці ряду безкільових (страусоподібних)):
для курей: Salmonella Hadar, Salmonella Virchow, Salmonella Infantis, Salmonella Enteritidis, Salmonella Typhimurium, Salmonella Pullorum, S. Gallinarum;
для індичок: Salmonella Hadar, Salmonella Virchow, Salmonella Infantis, Salmonella Enteritidis, Salmonella Typhimurium, Salmonella arizonae, Salmonella Pullorum;
для цесарок, перепелів, фазанів, куріпок, гусей, качок: Salmonella Pullorum та S. Gallinarum, а у рамках таких програм контролю стосовно зграї не було виявлено збудників Salmonella чи підстав підозрювати про наявність Salmonella;
5) піддавались програмі контролю щодо Mycoplasma:
для індичок: M. meleagridis та M. Gallisepticum, а у рамках таких програм контролю стосовно зграй не було виявлено збудників Mycoplasma чи підстав підозрювати про наявність Mycoplasma.
4. Для інкубаційних яєць, отриманих від свійської птиці виду Gallus gallus та індичок,- щодо зграї походження запроваджено програму контролю сальмонельозу та в рамках такої програми:
зграя походження піддавалась діагностичним дослідженням щодо Sallmonella та Mycoplasma;
щодо зграй не було виявлено збудників Sallmonella та Mycoplasma.
5. Для інкубаційних яєць свійської птиці, відмінної від свійської птиці ряду безкільових (страусоподібних),- якщо вакцина проти хвороби Ньюкасла не відповідає вимогам пункту 12 глави 8 розділу II цих Вимог, проте є дозволеною для використання компетентним органом країни/зони/компартмента походження, свійська птиця, від якої отримано інкубаційні яйця:
1) не піддавалась вакцинації такими вакцинами протягом щонайменше останніх 12 місяців;
2) походить зі зграй, що пройшли тест ізолювання вірусу хвороби Ньюкасла, який було проведено акредитованою лабораторією не раніше ніж за 14 днів до моменту відправлення шляхом довільного відбору зразків у вигляді мазків з клоаки не менше 60 птахів з кожної зграї, та у яких не було виявлено пташиних параміксовірусів з індексом інтрацеребральної патогенності (ICPI) не більше 0,4;
3) упродовж 60 днів перед відправленням не контактувала зі свійською птицею, яка не відповідає вимогам підпунктів 1-2 цього пункту;
4) утримувалась на карантині під наглядом державного ветеринарного інспектора країни походження у господарстві походження протягом 14 днів, визначених підпунктом 2 цього пункту.
1) піддаватись дезінфекції відповідно до вимог законодавства країни походження;
2) бути індивідуально-маркованими із зазначенням номера дозволу господарства походження;
3) на дату видачі міжнародного ветеринарного сертифіката піддаватись обстеженню державним ветеринарним інспектором країни походження, результати якого мають показати відсутність ознак будь-якої хвороби або підстав підозрювати про їх наявність.
7. У випадку проведення вакцинації батьківських зграй застосовували лише вакцини, затверджені компетентним органом країни походження. Інформація щодо вакцини та дати проведення такої вакцинації має міститись у міжнародному ветеринарному сертифікаті.
8. Хвороба Ньюкасла, високопатогенний та низькопатогенний грип птиці мають входити до переліку захворювань, які підлягають обов’язковому терміновому повідомленню на усій території країни походження.
9. Інкубаційні яйця транспортуються в очищених одноразових ящиках/тарах, які використовуються вперше, і:
які містять лише інкубаційні яйця одного виду, категорії та типу, що походять з одного господарства, закриті у спосіб, що унеможливлює підміну вмісту;
на які нанесено таку інформацію:
назва країни/зони/компартмента походження;
види відповідної свійської птиці;
категорія і тип виробництва, для якого призначені інкубаційні яйця;
найменування, адреса та номер дозволу виробничої потужності (об’єкта) (для інкубаційних яєць свійської птиці, відмінної від свійської птиці ряду безкільових (страусоподібних));
найменування, адреса та номер дозволу племінної потужності (об’єкта) (для інкубаційних яєць свійської птиці ряду безкільових (стаусоподібних));
номер дозволу господарства походження;
дата відправлення (для інкубаційних яєць свійської птиці ряду безкільових (страусоподібних));
10. Після ввезення на митну територію України та проходження державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні України та транспорті відповідно до вимог законодавства України інкубаційні яйця підлягають інкубуванню в окремих інкубаторах.
11. Птиця, яка була виведена з імпортованих інкубаційних яєць, повинна протягом щонайменше тритижневого періоду від дати виведення утримуватися у господарстві, до якого птицю було надіслано після виведення (якщо інкубаційні яйця були введенні до господарства, де вже були присутні інші інкубаційні яйця, тритижневий період розпочинається від дати введення останнього імпортованого інкубаційного яйця).
6. Вимоги щодо ввезення на митну територію України яєць, вільних від специфічних патогенів (SPF)
1. До ввезення на митну територію України допускаються яйця, вільні від специфічних патогенів (SPF) відповідно до вимог Міжнародної фармакопеї чи Європейської фармакопеї.
2. Яйця, вільні від специфічних патогенів (SPF), мають походити від зграй курей, які:
1) є вільними від специфічних патогенів, результати діагностичних і клінічних досліджень, що необхідні для надання такого статусу, є задовільними, включаючи негативні результати на грип птиці та хворобу Ньюкасла, що були проведені протягом останніх 30 днів перед відправленням яєць;
2) піддавались клінічному обстеженню щонайменше раз на тиждень, а результати таких обстежень показали відсутність клінічних ознак будь-якої хвороби чи підстав підозрювати про її наявність;
3) упродовж щонайменше останніх шести тижнів утримувались у господарстві, затвердженому компетентним органом країни походження і щодо якого компетентним органом країни походження не встановлено ветеринарно-санітарних обмежень;
4) упродовж щонайменше останніх шести тижнів не контактували зі свійською птицею із нижчим ветеринарно-санітарним статусом або з пернатою дичиною.
3. Яйця, вільні від специфічних патогенів (SPF), мають бути маркованими за допомогою кольорових чорнил із зазначенням ідентифікаційного номера.
4. Яйця, вільні від специфічних патогенів (SPF), мають перевозитись у чистих герметичних одноразових ящиках/тарах, які використовуються вперше та які:
містять лише яйця, які походять з одного господарства;
запечатані у спосіб, що унеможливлює підміну вмісту;
чітко марковані із зазначенням такої інформації:
назва, ISO код країни/зони/компартмента походження;
«яйця, вільні від специфічних патогенів (SPF), лише для діагностичного, дослідного та фармацевтичного використання»;
найменування, адреса та номер дозволу господарства виробництва;
Додаток |
ХВОРОБИ
об’єктів аквакультури та їх вектори
Назва хвороби | Види об’єктів аквакультури, що є векторами хвороби* | Умови щодо місця походження об’єктів аквакультури | Умови щодо місця призначення об’єктів аквакультури |
1 | 2 | 3 | 4 |
Епізоотичний некроз гематопоетичної тканини (EHN) | Товстолобик строкатий (Aristichthys nobilis), карась золотистий (Carassius auratus), карась звичайний (C. carassius), короп звичайний та парчевий короп (Cyprinus carpio), товстолобик білий (Hypophtalmichthys molitrix), ялець (Leuciscus spp), плітка звичайна (Rutilus rutilus), краснопірка звичайна (Scardinius erythrophthalmus), лин (Tinca tinca) | Відсутні | Відсутні |
Вірус Bonamia exitiosa | Португальська устриця (Crassostrea angulata), гігантська устриця далекосхідна (Crassostrea gigas), віргінська устриця (Crassostrea virginica) | Об’єкти аквакультури, визначені у графі 2, можуть вважатись векторами вірусу Bonamia exitiosa, якщо вони походять із господарства (ферми), де присутні види, сприйнятливі до цього захворювання. | Об’єкти аквакультури, визначені у графі 2, можуть вважатись векторами вірусу Bonamia exitiosa, якщо вони призначені для господарств (ферм), де утримуються види, сприйнятливі до цього захворювання. |
Вірус Perkinsus marinus | Омар європейський (Homarus gammarus), морські краби (Brachyura spp.), австралійський прісноводний рак (Cherax destructor), гігантська прісноводна креветка (Macrobrachium rosenbergii), лангусти (Palinurus spp.), краб-плавунець (Portunus puber), чорний краб (Scylla serrata), індійська креветка (Penaeus indicus), креветка курума (Penaeus japonicus), креветка королівська (Penaeus kerathurus), голубі тигрові креветки (Penaeus stylirostris), білі тихоокеанські креветки (Penaeus vannamei) | Об’єкти аквакультури, визначені у графі 2, можуть вважатись векторами вірусу Perkinsus marinus, якщо вони походять із господарства (ферми), де присутні види, сприйнятливі до цього захворювання. | Об’єкти аквакультури, визначені у графі 2, можуть вважатись векторами вірусу Perkinsus marinus, якщо вони призначені для господарств (ферм), де утримуються види, сприйнятливі до цього захворювання. |
Вірус Mikrocytos mackini | Відсутні | Не застосовуються | Не застосовуються |
Синдром Таура | Морські мушлі (Atrina spp.), букцинум звичайний (Buccinum undatum), португальська устриця (Crassostrea angulata), серцевидка їстівна (Cerastoderma edule), гігантська устриця далекосхідна (Crassostrea gigas), віргінська устриця (Crassostrea virginica), донакс обрізаний (Donax trunculus), морське вушко Ханна (Haliotis discus hannai), морські вушка (Haliotis tuberculata), літорина (Littorina littorea), венерка (Mercenaria mercenaria), венерка східна (Meretrix lusoria), мія (Mya arenaria), голуба мідія (Mytilus edulis), мідія середземноморська (Mytilus galloprovincialis), восьминіг звичайний (Octopus vulgaris), устриця європейська (Ostrea edulis), великий гребінець (Pecten maximus), морський гребінець (Ruditapes decussatus), морський гребінець східний (Ruditapes philippinarum), каракатиця звичайна (Sepia officinalis), стромбус (Strombus spp.), венерка європейська (Venerupis aurea), венерка (Venerupis pullastra), молюск бородавчастий (Venus verrucosa), омар європеський (Homarus gammarus), морські краби (Brachyura spp.), австралійський прісноводний рак (Cherax destructor), гігантська прісноводна креветка (Macrobrachium rosenbergii), лангусти (Palinurus spp), краб-плавунець (Portunus puber), чорний краб (Scylla serrata), індійська креветка (Penaeus indicus), креветка курума (Penaeus japonicus), креветка королівська (Penaeus kerathurus). | Об’єкти аквакультури, визначені у графі 2, можуть вважатись векторами жовтоголового захворювання, якщо вони походять із господарства (ферми), де присутні види, сприйнятливі до цього захворювання. | Об’єкти аквакультури, визначені у графі 2, можуть вважатись векторами жовтоголового захворювання, якщо вони призначені для господарств (ферм), де утримуються види, сприйнятливі до цього захворювання. |
Жовтоголове захворювання | Морські мушлі (Atrina spp.), букцинум звичайний (Buccinum undatum), португальська устриця (Crassostrea angulata), серцевидка їстівна (Cerastoderma edule), гігантська устриця далекосхідна (Crassostrea gigas), віргінська устриця (Crassostrea virginica), донакс обрізаний (Donax trunculus), морське вушко Ханна (Haliotis discus hannai), морські вушка (Haliotis tuberculata), літорина (Littorina littorea), венерка (Mercenaria mercenaria), венерка східна (Meretrix lusoria), мія (Mya arenaria), голуба мідія (Mytilus edulis), мідія середземноморська (Mytilus galloprovincialis), восьминіг звичайний (Octopus vulgaris), устриця європейська (Ostrea edulis), великий гребінець (Pecten maximus), морський гребінець (Ruditapes decussatus), морський гребінець східний (Ruditapes philippinarum), каракатиця звичайна (Sepia officinalis), стромбус (Strombus spp.), венерка європейська (Venerupis aurea), венерка (Venerupis pullastra), молюск бородавчастий (Venus verrucosa) | Об’єкти аквакультури, визначені у графі 2, можуть вважатись векторами жовтоголового захворювання, якщо вони походять із господарства (ферми), де присутні види, сприйнятливі до цього захворювання. | Відсутні |
Вірусна геморагічна септицемія форелі (VHS) | Белуга (Huso huso), осетер російський (Acipenser gueldenstaedtii), стерлядь (Acipenser ruthenus), севрюга (Acipenser stellatus), осетер атлантичний (Acipenser sturio), осетер сибірський (Acipenser Baerii) | Об’єкти аквакультури, визначені у графі 2, можуть вважатись векторами вірусної геморагічної септицемії форелі (VHS), якщо вони походять із господарства (ферми) або зони річкового вилову, де присутні види, сприйнятливі до цього захворювання. | Об’єкти аквакультури, визначені у графі 2, можуть вважатись векторами вірусної геморагічної септицемії форелі (VHS), якщо вони призначені для господарств (ферм), де утримуються види, сприйнятливі до цього захворювання. |
Товстолобик строкатий (Aristichthys nobilis), карась золотистий (Carassius auratus), карась звичайний (C. carassius), короп звичайний та парчевий короп (Cyprinus carpio), товстолобик білий (Hypophtalmichthys molitrix), ялець (Leuciscus spp), плітка звичайна (Rutilus rutilus), краснопірка звичайна (Scardinius erythrophthalmus), лин (Tinca tinca), кларій нільський (Clarias gariepinus), щука звичайна (Esox lucius), сомові (Ictalurus spp.), сомик чорний (Ameiurus melas), сом канальний плямистий (Ictalurus punctatus), пангасіус (Pangasius pangasius), судак звичайний (Sander lucioperca), сом звичайний (Silurus glanis), лаврак (сібас) (Dicentrarchus labrax), окунь гібридно-смугастий (Morone chrysops x M. saxatilis), лобань (Mugil cephalus), червоний горбиль (Sciaenops ocellatus), горбань сріблястий (Argyrosomus regius), світлий горбань (Umbrina cirrosa), тунець (Thunnus spp.), тунець блакитний (Thunnus thynnus), білий групер (Epinephelus aeneus),бурий групер (Epinephelus marginatus), морський язик (Solea senegalensis), солія (морський язик звичайний) (Solea solea), пагель червоний (Pagellus erythrinus), зубань звичайний (Dentex dentex), спар золотистий (Sparus aurata), сарг (морський карась великий) (Diplodus sargus), червоний морський лящ (Pagellus bogaraveo), пагр червоний (Pagrus major), зубарик (морський карась гостроносий) (Diplodus puntazzo), морський карась звичайний (Diplodus vulgaris), золотистий пагр (Pagrus pagrus), талапії (Oreochromis) | Об’єкти аквакультури, визначені у графі 2, можуть вважатись векторами вірусної геморагічної септицемії форелі (VHS), якщо вони походять із господарства (ферми), де присутні види, сприйнятливі до цього захворювання. | Об’єкти аквакультури, визначені у графі 2, можуть вважатись векторами вірусної геморагічної септицемії форелі (VHS), якщо вони призначені для господарств (ферм), де утримуються види, сприйнятливі до цього захворювання. | |
Інфекційний некроз гематопоетичної тканини лососевих (IHN) | Белуга (Huso huso), осетер російський (Acipenser gueldenstaedtii), стерлядь (Acipenser ruthenus), севрюга (Acipenser stellatus), осетер атлантичний (Acipenser sturio), осетер сибірський (Acipenser Baerii) | Об’єкти аквакультури, визначені у графі 2, можуть вважатись векторами інфекційного некрозу гематопоетичної тканини лососевих (IHN), якщо вони походять із господарства (ферми), де присутні види, сприйнятливі до цього захворювання. | Об’єкти аквакультури, визначені у графі 2, можуть вважатись векторами інфекційного некрозу гематопоетичної тканини лососевих (IHN), якщо вони призначені для господарств (ферм), де утримуються види, сприйнятливі до цього захворювання. |
Товстолобик строкатий (Aristichthys nobilis), карась золотистий (Carassius auratus), карась звичайний (C. carassius), короп звичайний та парчевий короп (Cyprinus carpio), товстолобик білий (Hypophtalmichthys molitrix), ялець (Leuciscus spp), плітка звичайна (Rutilus rutilus), краснопірка звичайна (Scardinius erythrophthalmus), лин (Tinca tinca) | |||
Кларій нільський (Clarias gariepinus), сомові (Ictalurus spp.), сомик чорний (Ameiurus melas), сом канальний плямистий (Ictalurus punctatus), пангасіус (Pangasius pangasius), судак звичайний (Sander lucioperca), сом звичайний (Silurus glanis) | |||
Палтус атлантичний (Hippoglossus hippoglossus), глось (річкова камбала) (Platichthys flesus), тріска атлантична (північна) (Gadus morhua), пікша (Melanogrammus aeglefinus) | |||
Рак широкопалий (Astacus astacus), американський сигнальний рак (Pacifastacus leniusculus), червоний флоридський рак (Procambarus clarkii) | |||
Вірус герпесу коі (KHVD) | Відсутні | Не застосовуються | Не застосовуються |
Вірусна анемія лососевих (ISAV) | Відсутні | Не застосовуються | Не застосовуються |
Інфекція Marteilia refringens | Серцевидка їстівна (Cerastoderma edule), донакс обрізаний (Donax trunculus), мія (Mya arenaria), венерка (Mercenaria mercenaria), венерка східна (Meretrix lusoria), морський гребінець (Ruditapes decussatus), морський гребінець східний (Ruditapes philippinarum), венерка європейська (Venerupis aurea), венерка (Venerupis pullastra), молюск бородавчастий (Venus verrucosa) | Об’єкти аквакультури, визначені у графі 2, можуть вважатись векторами інфекції Marteilia refringens, якщо вони походять із господарства (ферми), де присутні види, сприйнятливі до цього захворювання. | Об’єкти аквакультури, визначені у графі 2, можуть вважатись векторами інфекції Marteilia refringens, якщо вони призначені для господарств (ферм), де утримуються види, сприйнятливі до цього захворювання. |
Інфекція Bonamia ostreae | Серцевидка їстівна (Cerastoderma edule), донакс обрізаний (Donax trunculus), мія (Mya arenaria), венерка (Mercenaria mercenaria), венерка східна (Meretrix lusoria), морський гребінець (Ruditapes decussatus), морський гребінець східний (Ruditapes philippinarum), венерка європейська (Venerupis aurea), венерка (Venerupis pullastra), молюск бородавчастий (Venus verrucosa), великий гребінець (Pecten maximus) | Об’єкти аквакультури, визначені у графі 2, можуть вважатись векторами інфекції Bonamia ostreae, якщо вони походять із господарства (ферми), де присутні види, сприйнятливі до цього захворювання. | Об’єкти аквакультури, визначені у графі 2, можуть вважатись векторами інфекції Bonamia ostreae, якщо вони призначені для господарств (ферм), де утримуються види, сприйнятливі до цього захворювання. |
Захворювання білих плям (WSD) | Морські мушлі (Atrina spp.), букцинум звичайний (Buccinum undatum), португальська устриця (Crassostrea angulata), серцевидка їстівна (Cerastoderma edule), гігантська устриця далекосхідна (Crassostrea gigas), віргінська устриця (Crassostrea virginica), донакс обрізаний (Donax trunculus), морське вушко Ханна (Haliotis discus hannai), морські вушка (Haliotis tuberculata), літорина (Littorina littorea), венерка (Mercenaria mercenaria), венерка східна (Meretrix lusoria), мія (Mya arenaria), голуба мідія (Mytilus edulis), мідія середземноморська (Mytilus galloprovincialis), восьминіг звичайний (Octopus vulgaris), устриця європейська (Ostrea edulis), великий гребінець (Pecten maximus), морський гребінець (Ruditapes decussatus), морський гребінець східний (Ruditapes philippinarum), каракатиця звичайна (Sepia officinalis), стромбус (Strombus spp.), венерка європейська (Venerupis aurea), венерка (Venerupis pullastra), молюск бородавчастий (Venus verrucosa) | Об’єкти аквакультури, визначені у графі 2, можуть вважатись векторами захворювання білих плям (WSD), якщо вони походять із господарства (ферми), де присутні види, сприйнятливі до цього захворювання. | Об’єкти аквакультури, визначені у графі 2, можуть вважатись векторами захворювання білих плям (WSD), якщо вони призначені для господарств (ферм), де утримуються види, сприйнятливі до цього захворювання. |
__________
* Види об’єктів аквакультури, зазначені у графі 2, є векторами хвороб, зазначених у графі 1, у випадку виконання додаткових умов, зазначених у графах 3 та 4.
