{Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції № 2822/5 від 28.08.2018}
Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань
Відповідно до статей 51, 59, 102, 107 та 151 Кримінально-виконавчого кодексу України та з метою врегулювання порядку виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, що додаються.
2. Визнати такими, що втратили чинність, наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року № 275 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2003 року за № 1277/8598 (із змінами), та наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16 лютого 2005 року № 27 "Про затвердження Інструкції з організації порядку і умов виконання покарання у виді обмеження волі", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05 березня 2005 року за № 290/10570 (із змінами).
3. Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України (Козловська Н.А.) подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади".
4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра юстиції України Бондарчука І.В.
ПОГОДЖЕНО: |
|
ПРАВИЛА
внутрішнього розпорядку установ виконання покарань
1. Ці Правила регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі.
Ці Правила обов’язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.
Текст цих Правил має бути у вільному доступі для засуджених.
2. У цих Правилах терміни вживаються у таких значеннях:
Апеляційна комісія ДПтС - Апеляційна комісія ДПтС з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі;
контрагентський об’єкт - об’єкт (територія) підприємства, установи чи організації усіх форм власності, на якому (на якій) засуджені залучаються до праці на договірній основі за межами установи виконання покарань;
крамниця - спеціально обладнане приміщення для придбання засудженими за безготівковим розрахунком продуктів харчування і предметів першої потреби;
молодший інспектор чергової зміни - молодший інспектор чергової зміни відділу нагляду і безпеки установи виконання покарань;
начальник відділення - начальник відділення соціально-психологічної служби установи виконання покарань;
органи і установи, що належать до сфери управління ДПтС, - територіальні органи управління ДПтС, кримінально-виконавча інспекція, установи виконання покарань, слідчі ізолятори, воєнізовані формування, навчальні заклади, заклади охорони здоров’я, підприємства установ виконання покарань, інші підприємства, установи і організації, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України;
регіональна комісія - регіональна комісія територіального органу управління ДПтС з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі;
сектор максимального рівня безпеки - сектор максимального рівня безпеки при виправній колонії середнього рівня безпеки;
сектор середнього рівня безпеки - сектор середнього рівня безпеки при виправній колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;
територіальні органи управління ДПтС - управління (відділи) ДПтС в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві та Київській області або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька областей) управління.
3. У цих Правилах вживаються такі скорочення:
ДІЗО - дисциплінарний ізолятор;
ДПК - дільниця посиленого контролю;
КПП - контрольно-пропускний пункт;
ПКТ - приміщення камерного типу;
ЧПНУ - черговий помічник начальника установи виконання покарань.
4. Установи виконання покарань відповідно до статті 11 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" організовуються i ліквідовуються наказом ДПтС.
Направлення засуджених до утворених установ виконання покарань, що відкриваються заново, здійснюється за наявності необхідних житлово-побутових умов після прийняття в експлуатацію усіх об’єктів спеціальною комісією, призначеною головою ДПтС.
На території виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього рівня безпеки та спеціалізованих протитуберкульозних лікарень можуть бути створені ізольовані дільниці слідчих ізоляторів.
У виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання можуть створюватися ізольовані сектори середнього рівня безпеки.
У виправних колоніях середнього рівня безпеки можуть створюватися ізольовані сектори максимального рівня безпеки.
При виправних центрах можуть створюватися ізольовані сектори мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання.
При виправних колоніях, в яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі жінки, у разі потреби організовуються будинки дитини.
Зазначені дільниці та сектори організовуються та ліквідовуються наказом ДПтС за поданням територіального органу управління ДПтС.
5. Наповнення установ виконання покарань встановлюється і змінюється рішенням ДПтС, при цьому воно не може бути нижчим законодавчо встановлених норм жилої площі на одного засудженого, передбачених статтями 53, 64, 115 Кримінально-виконавчого кодексу України.
6. Установи виконання покарань відповідно до статті 6 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" є юридичними особами і мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
7. Безпосередній контроль за діяльністю установ виконання покарань здійснюють ДПтС та її територіальні органи управління.
Персонал ДПтС та органів і установ, що належать до сфери управління ДПтС, перевіряє установи виконання покарань на підставі приписів або планів-завдань, затверджених головою ДПтС або його заступниками, начальниками територіальних органів управління ДПтС або їх заступниками.
Працівники апарату Міністерства юстиції України перевіряють установи виконання покарань на підставі наказу Міністра юстиції України з визначенням мети перевірки, посадових осіб, уповноважених на проведення перевірки, дати початку її проведення та плану перевірки.
Комплексне інспектування установ виконання покарань здійснюється ДПтС один раз на п’ять років і один раз на два роки територіальними органами управління ДПтС.
У кожній установі виконання покарань ведеться книга зауважень і пропозицій (додаток 1), яка зберігається в черговій частині установи і до якої особи, які проводять інспектування або перевірку, вносять свої зауваження і пропозиції.
8. Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина в установах виконання покарань та виконання функцій національного превентивного механізму здійснюється відповідно до Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини".
9. Громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань здійснюють спостережні комісії, які діють на підставі Кримінально-виконавчого кодексу України та Положення про спостережні комісії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2004 року № 429 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2010 року № 1042). У випадках, встановлених Кримінально-виконавчим кодексом України та законами України, громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань можуть здійснювати об’єднання громадян.
ІІ. Порядок прийняття засуджених та повідомлення про їх прибуття до установ виконання покарань
1. Прийняття засуджених до установ виконання покарань здійснюється комісією з прийняття та розподілу засуджених під керівництвом начальника установи.
До складу комісії входять заступники начальника установи, персонал оперативного підрозділу, підрозділів нагляду і безпеки, контролю за виконанням судових рішень, соціально-виховної та психологічної роботи, інтендантського та господарського забезпечення та медичної частини. Склад комісії щороку затверджується наказом начальника установи виконання покарань.
Під час прийняття засуджених персонал установи виконання покарань перевіряє наявність особових справ і встановлює приналежність їх засудженим, які прибули до установи. Медичний працівник проводить первинний медичний огляд засуджених відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767. Результати огляду засудженого, а також фізичні вади та особливості анатомічної будови тіла фіксуються в медичній карті амбулаторного хворого форми № 025/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року № 110 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (із змінами) (далі - медична карта).
Засуджені підлягають особистому обшуку з роздяганням, а їх речі - огляду. Речі, продукти харчування, вироби і речовини, які не передбачені переліком продуктів харчування, виробів і речовин, які засуджені можуть отримувати в посилках (передачах), купувати в крамницях установ виконання покарань та зберігати при собі (додаток 2) (далі - перелік), у засуджених вилучаються в порядку, передбаченому статтею 102 Кримінально-виконавчого кодексу України та пунктом 1 розділу ХІ цих Правил. Вилучені речі та предмети здаються для зберігання на склад установи виконання покарань i повертаються засудженим при звільненні від відбування покарання, при цьому засудженим видається корінець квитанції про передачу речей на склад.
Після особистого обшуку з роздяганням засуджені проходять комплексну санітарну обробку в порядку, установленому пунктом 4 розділу ХХVII цих Правил, та розміщуються в дільниці карантину, діагностики і розподілу.
Протягом доби засуджені проходять медичний огляд, і за ними встановлюється медичний нагляд тривалістю 14 діб. У разі виявлення в цей період інфекційно хворих вони терміново ізолюються в медичній частині установи виконання покарань, а в установі проводиться комплекс протиепідемічних заходів.
Під час перебування в дільниці карантину, діагностики і розподілу засуджені ознайомлюються з порядком і умовами відбування покарання, зі своїми правами та обов’язками, встановленими законодавством України та цими Правилами, проходять інструктаж щодо заходів пожежної безпеки, попереджаються про відповідальність за порушення встановленого порядку відбування покарання в установі виконання покарань. Вони інформуються про передбачені законодавством України підстави для застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї, повідомляються про застосування в установі виконання покарань аудіовізуальних, електронних та інших технічних засобів нагляду і контролю.
Вимоги Кримінально-виконавчого кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України та нормативно-правових актів, що регламентують порядок та умови відбування покарання засудженими, доводяться до їх відома під розписку за формою згідно з додатком 3 до цих Правил.
Засудженим іноземцям або особам без громадянства така розписка надається на одній з офіційних мов Організації Об’єднаних Націй, якою володіють зазначені особи (англійська, арабська, іспанська, китайська, російська, французька). Офіційною є лише редакція цих Правил українською мовою.
Крім того, персонал установи виконання покарань інформує засудженого іноземця або особу без громадянства про наявне у нього право на зустріч із консульською посадовою особою.
Засуджені, які тримаються у дільниці карантину, діагностики і розподілу, можуть залучатися лише до робіт з благоустрою в межах зазначеної дільниці.
Рішення про розподіл засуджених по відділеннях соціально-психологічної служби (камерах) з урахуванням їх особистісних характеристик, залучення до праці, навчання в системі загальної та професійної освіти приймаються комісією з прийняття та розподілу засуджених.
2. Адміністрація установ виконання покарань відповідно до статті 91 Кримінально-виконавчого кодексу України повідомляє суд, який виніс вирок, про приведення його до виконання, а також про місце відбування засудженим покарання.
Протягом трьох діб з дати прибуття засудженого до установи виконання покарань за його письмовою заявою одному з родичів на вибір засудженого адміністрація установи виконання покарань направляє повідомлення за формою згідно з додатком 4 до цих Правил, у якому вказується місцезнаходження установи і роз’яснюються права засудженого на листування, отримання посилок, передач, бандеролей, користування побаченнями та ведення телефонних розмов.
У разі прибуття до установи виконання покарань засуджених, які є іноземними громадянами, адміністрація цієї установи не пізніше трьох діб повідомляє ДПтС.
ІІІ. Основні права та обов’язки засуджених в установах виконання покарань
одержувати інформацію про свої права і обов’язки, порядок та умови виконання та відбування призначеного судом покарання, у тому числі у друкованому вигляді;
на гуманне ставлення до них та на повагу до їх людської гідності;
на соціальне забезпечення, у тому числі на оформлення пенсій, відповідно до законодавства;
користуватися послугами, які надаються в установах виконання покарань, у тому числі додатковими, оплачуваними (підстригання, ремонт одягу, взуття, годинників тощо);
отримувати медичну допомогу і лікування, у тому числі платні медичні послуги за рахунок особистих грошових коштів чи коштів рідних та близьких, у закладах охорони здоров’я, які мають ліцензію Міністерства охорони здоров’я України та не віднесені до відання ДПтС;
розпоряджатися грошовими коштами, придбавати, володіти і розпоряджатися предметами, речами, виробами, за винятком тих, використання яких заборонено;
здійснювати листування у порядку, встановленому пунктом 1 розділу ХІІ цих Правил;
вести телефонні розмови та користуватися глобальною мережею Інтернет у порядку, встановленому розділом ХІV цих Правил;
одержувати і відправляти посилки, бандеролі, грошові перекази, одержувати передачі в порядку, установленому пунктами 1-3 розділу Х, пунктом 2 розділу ХІІ цих Правил;
зустрічатися з родичами та іншими особами з урахуванням обмежень, передбачених для різних категорій засуджених;
рідною мовою давати пояснення, вести листування, звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами в усній чи письмовій формі від свого імені, а також отримувати відповіді мовою звернення;
брати участь у роботі самодіяльних організацій та гуртків соціально корисної спрямованості (крім осіб, засуджених до арешту), займатися фізичною культурою і спортом, користуватися бібліотекою, настільними іграми;
носити спортивний одяг та взуття під час проведення спортивних заходів та у вільний час відповідно до розпорядку дня (до засуджених, які тримаються у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації, це обмеження не застосовується);
придбавати, користуватися і зберігати предмети першої потреби, періодичні видання, літературу, продукти харчування;
розпоряджатися вільним часом, який відведений розпорядком дня, не порушуючи при цьому встановленого порядку відбування покарання;
на щоденну прогулянку під час відбування покарання в камерах;
на оплачувану працю, організовану відповідно до вимог законодавства про працю, у тому числі щодо тривалості, умов та оплати праці;
одержувати освіту відповідно до законодавства про освіту;
на здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або виражати переконання, пов’язані із ставленням до релігії;
користуватися послугами адвоката або іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;
відповідно до статті 539 Кримінального процесуального кодексу України подавати клопотання до суду для вирішення питань, визначених статтею 537 цього Кодексу;
користуватися у приміщеннях для вживання їжі та зберігання продуктів харчування електричними чайниками потужністю не більше 2 КВт та мікрохвильовими пічками з розрахунку: три чайники - на відділення соціально-психологічної служби (один - на камеру), дві мікрохвильові печі - на відділення соціально-психологічної служби;
придбавати для загального користування за власний рахунок або рахунок родичів телевізори, DVD-програвачі, холодильники з розрахунку: телевізор та DVD-програвач - по одному на відділення соціально-психологічної служби або жилу секцію (камеру); холодильник - один на відділення соціально-психологічної служби (у ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки холодильник встановлюється у приміщеннях для зберігання продуктів харчування).
Засуджені, які відбувають покарання у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації виправних колоній, мають право мати при собі портативні персональні комп’ютери та аксесуари до них.
Засудженим можуть надаватися й інші права, реалізація яких не суперечить меті покарання, порядку і умовам виконання та відбування покарання.
При забезпеченні прав засуджених не повинні порушуватися встановлений порядок та умови відбування покарання, а також права і законні інтереси інших осіб.
дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами;
утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна установи виконання покарань і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням;
носити одяг встановленого законодавством зразка та нагрудні знаки, затверджені зразками поіменної картки та нагрудного розпізнавального знака для засуджених (додаток 5); засуджені, які тримаються у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації, засуджені жінки, звільнені від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами, а також які мають дітей до трьох років, мають право носити цивільний одяг;
виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу установи виконання покарань;
виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою установи виконання покарань;
дотримуватися санітарно-гігієнічних норм, мати охайний вигляд;
дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
самовільно залишати установу виконання покарань, порушувати лінію охорони;
спілкуватися із засудженими та іншими особами з порушенням встановлених законодавством правил ізоляції, звертатися до них з проханням про виконання незаконних дій;
придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, заборонені до використання в колонії за переліком предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженими заборонено (додаток 6);
продавати, дарувати або відчужувати в інший спосіб на користь інших осіб предмети, вироби і речі, що перебувають в особистому користуванні;
заподіювати собі тілесні ушкодження, у тому числі за допомогою іншої особи, завдавати шкоду своєму здоров’ю з метою ухилення від відбування покарання або виконання встановлених обов’язків;
завдавати шкоду державному, комунальному майну, майну інших юридичних чи фізичних осіб, у тому числі майну інших засуджених, створювати загрозу заподіяння шкоди такому майну;
вживати спиртні напої, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби;
чинити опір законним діям персоналу колонії, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов’язків, підбурювати до цього інших засуджених;
грати в настільні та інші ігри з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди;
вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська;
самовільно залишати призначену для перебування ізольовану територію, приміщення або визначене місце роботи, а також перебувати без дозволу адміністрації колонії у гуртожитках та відділеннях, у яких вони не проживають, або на виробничих об’єктах, на яких вони не працюють;
завішувати чи міняти без дозволу адміністрації колонії спальні місця, а також обладнувати їх у комунально-побутових та інших службових або виробничих приміщеннях;
готувати та вживати їжу в непередбачених для цього місцях, виносити продукти харчування з їдальні без дозволу адміністрації колонії;
мати при собі предмети і речі в асортименті і кількості, що виходять за межі, встановлені переліком;
курити у дисциплінарних ізоляторах, карцерах, приміщеннях камерного типу (одиночних камерах) та виховних колоніях, а також у не відведених для цього місцях;
надсилати та отримувати кореспонденцію всупереч порядку, встановленому статтею 113 Кримінально-виконавчого кодексу України;
наносити собі або іншим особам татуювання;
виготовляти, зберігати саморобні електроприлади та користуватися ними;
самовільно переплановувати, змінювати конструктивні елементи будівель та споруд колонії, споруджувати на виробничих об’єктах різні об’єкти (лазні, пральні, душові, сейфи, будиночки, будки, приміщення та засоби для відпочинку, опалення).
4. Правовий статус засуджених іноземців або осіб без громадянства визначається законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Засуджені іноземці мають право підтримувати зв’язок з дипломатичними представництвами і консульськими установами своїх держав, особи без громадянства, а також громадяни держав, що не мають дипломатичних представництв або консульських установ в Україні, - з дипломатичними представництвами держави, яка взяла на себе охорону їхніх інтересів, або міжнародними органами чи організаціями, які здійснюють їх захист.
5. Основні права та обов’язки засуджених розміщуються на інформаційних стендах у кожному відділенні соціально-психологічної служби.
Якщо в установі відбувають покарання засуджені іноземці або особи без громадянства, основні права та обов’язки засуджених додатково перекладаються офіційними мовами Організації Об’єднаних Націй та розміщуються на інформаційних стендах у відділеннях соціально-психологічної служби.
ІV. Взаємовідносини засуджених із персоналом установ виконання покарань та іншими особами
1. Взаємовідносини персоналу установ виконання покарань із засудженими ґрунтуються на суворому дотриманні законності.
У своїй роботі персонал мусить дотримуватися високих професійних та особистих стандартів.
Персонал мусить своєю поведінкою і виконанням своїх обов’язків позитивно впливати на засуджених та викликати в них повагу.
Засуджені повинні бути ввічливими з персоналом установи виконання покарань та іншими особами, які відвідують установи.
При зустрічі з персоналом установ виконання покарань та іншими особами, які відвідують установи, засуджені повинні вставати і вітатися з ними.
Засуджені звертаються до персоналу установ виконання покарань на "ви", називають їх по імені та по батькові або "громадянин", "громадянка" і далі за званням чи займаною посадою.
Персонал установ виконання покарань звертається до засуджених на "ви" i називає їх "засуджений", "засуджена", "громадянин", "громадянка" та прізвище. У виховних колоніях персонал звертається до засуджених на "ви" i може звертатись до них словами "вихованець", "вихованка" та називати їх по імені.
2. Персоналу установ виконання покарань категорично забороняється встановлювати із засудженими та їхніми родичами будь-які стосунки, що не регламентовані кримінально-виконавчим законодавством та цими Правилами.
V. Розпорядок дня в установах виконання покарань
1. У кожній установі виконання покарань організовується суворо регламентований розпорядок дня з урахуванням особливостей роботи з різними категоріями засуджених, оперативної обстановки, пори року, місцевих умов та інших конкретних обставин.
Розпорядок дня включає в себе підйом, туалет, фізичну зарядку, приймання їжі, розвід на роботу, перебування на виробництві та навчанні, перевірку наявності засуджених, проведення виховних, культурно-масових та спортивно-оздоровчих заходів тощо. При цьому передбачаються безперервний восьмигодинний сон засуджених і надання їм особистого часу не менше ніж дві години. Знаходитися на спальному місці у не передбачений для сну час без дозволу адміністрації установи виконання покарань засудженим забороняється.
Не менше одного разу на місяць у неробочий час організовуються перевірки-огляди зовнішнього вигляду та стану одягу і взуття засуджених.
Розпорядок дня установи передбачає порядок та час роботи всіх підрозділів, об’єктів та дільниць установи, у тому числі ДІЗО, ПКТ, медичної частини, їдальні, перукарні, лазні, пральні, крамниці.
Розпорядок дня, розроблений відповідно до типового розпорядку дня засуджених (додаток 7), затверджується наказом начальника установи виконання покарань, узгоджується з начальником територіального органу управління ДПтС, доводиться до відома засуджених і персоналу та розміщується на стенді в черговій частині, місцях цілодобового несення служби черговою зміною, місцях надання побутових послуг засудженим та у відділеннях соціально-психологічної служби.
2. Начальники установ виконання покарань організовують роботу підлеглих підрозділів за змінним графіком таким чином, щоб представники адміністрації перебували в цих установах від підйому засуджених до відбою, а в разі тризмінної роботи виробництва - і в нічний час.
У вихідні, святкові та неробочі дні, а також у разі ускладнення оперативної обстановки в установах виконання покарань організовується цілодобове чергування керівного складу. До контролю за поведінкою засуджених, виконанням ними розпорядку дня та забезпеченням належного функціонування установи виконання покарань залучається весь персонал за окремими графіками.
Наказами начальників установ виконання покарань установлюється система подачі сигналів та команд для забезпечення виконання засудженими розпорядку дня.
VI. Проведення перевірок наявності засуджених
1. В установах виконання покарань перевірки наявності засуджених організовуються щодня вранці та ввечері у години, визначені розпорядком дня, а також додатково в час перед прийманням їжі засудженими або після цього. У разі потреби вони можуть проводитися у будь-який час доби. Наявність засуджених перевіряється за поіменними картками, виготовленими за зразками поіменної картки та нагрудного розпізнавального знака для засуджених (додаток 5).
У нічний час доби перевірка засуджених здійснюється на спальних місцях візуально при нічному освітленні, без підняття засуджених. Для забезпечення якості проведення таких перевірок завішувати чи міняти без дозволу адміністрації установи виконання покарань спальні місця засудженим забороняється.
Для поіменної перевірки всі засуджені шикуються відділеннями соціально-психологічної служби у спеціально відведених місцях. Від поіменної перевірки звільняються тільки особи, які відпочивають після роботи або звільнені від роботи через хворобу з постільним режимом, а також зайняті на роботах, які залишити неможливо.
Персональні списки таких засуджених затверджуються першим заступником начальника установи виконання покарань або особою, яка виконує його обов’язки. Перевірка їх наявності проводиться за місцем перебування.
У негоду (дощ, мокрий сніг, сильний вітер), при низькій (нижче мінус 20 градусів за Цельсієм) або високій (вище плюс 30 градусів за Цельсієм у затінку) температурі повітря перевірки проводяться у приміщеннях відділень соціально-психологічної служби.
Ранкові та вечірні перевірки не повинні тривати більше 30 хвилин. На перевірках почергово згідно із затвердженим графіком повинні бути присутні начальник установи виконання покарань, його заступники та керівники підрозділів.
У разі виявлення відсутності засудженого інші засуджені залишаються на місці перевірки до з’ясування причин його відсутності.
2. Перевірки наявності засуджених у виправних колоніях (секторах) максимального рівня безпеки з триманням засуджених у ПКТ, дільницях посиленого контролю, арештних домах, ПКТ (ОК) виправних колоній, а також у ДІЗО та карцерах організовуються покамерно. Перевірки проводяться з шикуванням засуджених та відвідуванням камер. Перевірки засуджених до довічного позбавлення волі здійснюються з відкриванням перших дверей камер та шикуванням засуджених.
3. Організація перевірок наявності засуджених покладається:
у житлових зонах - на ЧПНУ, начальників відділень і молодших інспекторів чергової зміни;
на виробничих об’єктах - на представників адміністрації установ виконання покарань, зайнятих на виробництві, і молодших інспекторів чергової зміни. На тимчасових виробничих об’єктах, де працюють невеликі групи засуджених, - на начальників варт, молодших інспекторів чергової зміни, членів оперативних груп установи виконання покарань.
З метою здійснення перевірки стану здоров’я засуджених та санітарного стану камер до проведення перевірок залучається черговий медичний працівник.
Результати перевірки відображаються в документації ЧПНУ.
VII. Розвід засуджених на роботу та виконання внутрішньоцехового режиму на виробництві установи виконання покарань
1. У встановлений розпорядком дня установи виконання покарань час засуджені шикуються відділеннями соціально-психологічної служби та бригадами в спеціально відведених місцях для розводу на роботу. Під час проведення розводу засуджених на роботу або зняття з роботи повинні бути присутні представники виробничого персоналу установи та начальники відділень, бригади яких задіяні у виробництві. При цьому перевіряються зовнішній вигляд засуджених, стан одягу та взуття і за потреби вживаються заходи щодо усунення недоліків.
Начальником установи виконання покарань та особисто виробничим персоналом з урахуванням місцевих умов установлюється порядок поведінки засуджених на виробничих об’єктах, який передбачає прибуття їх до місця роботи тільки строєм, наявність засуджених на об’єктах, проведення їм інструктажу начальниками цехів або майстрами, порядок приймання та здачі робочих місць, підбиття підсумків роботи, інші питання.
2. Виконання внутрішньоцехового режиму на виробництві установи виконання покарань покладається на заступника начальника установи з виробництва - директора підприємства.
На виробничих об’єктах установи виконання покарань засудженим забороняється тримати продукти харчування, посуд, настільні ігри, спортивний одяг, телевізійні приймачі та радіоприймачі (за винятком випадків, якщо робота пов’язана з їх ремонтом), споруджувати різні будови (лазні, пральні, душові, сейфи, будиночки, будки, приміщення та засоби для відпочинку, опалення тощо), користуватися точильним обладнанням та інструментом для власних потреб.
VIII. Порядок приймання засудженими їжі
1. Приймання засудженими їжі проводиться в години, установлені розпорядком дня, окремо за структурними дільницями установи виконання покарань, відділеннями соціально-психологічної служби та бригадами з урахуванням їх надійної ізоляції в їдальні, а на контрагентських об’єктах - на спеціально обладнаних для цього місцях.
Якщо їдальня розташована на межі житлової і виробничої зон, приймання їжі робочою зміною може організовуватися в їдальні, але із забезпеченням вимог ізоляції засуджених, які перебувають у житловій зоні, від засуджених, які працюють на виробництві.
Засуджені приходять до їдальні у чистому взутті та одязі строєм у супроводі начальника відділення (цеху) або особи, яка виконує його обов’язки.
Засуджені, які написали заяви про зняття їх з котлового забезпечення та прийняли рішення харчуватися продуктами, отриманими в посилках (передачах) та бандеролях, відвідують їдальню разом з іншими засудженими, де приймають їжу, отриману в посилках (передачах) та бандеролях.
Засуджені, яких тримають у камерах, приймають їжу в жилих або робочих камерах.
Засуджені, які тримаються у дільниці посиленого контролю, приймають їжу у спеціально визначених для цього місцях у межах зазначеної дільниці.
Виносити продукти харчування з їдальні без дозволу адміністрації установи виконання покарань засудженим заборонено.
2. З метою підтримання порядку під час приймання їжі засудженими в їдальнях повинні бути присутні представники адміністрації установи виконання покарань та молодші інспектори чергової зміни.
IХ. Порядок придбання засудженими продуктів харчування і предметів першої потреби та надання їм додаткових послуг
1. Засудженим дозволяється придбавати за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби в межах сум та в порядку, що встановлені статтею 108 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Для придбання засудженими продуктів харчування i предметів першої потреби в установах організовуються крамниці, які працюють щодня, крім вихідних та святкових днів. При цьому адміністрація забезпечує, щоб кожний засуджений мав змогу відвідати крамницю не менше трьох разів на місяць згідно з графіком у час, відведений розпорядком дня.
Асортимент продуктів харчування та предметів першої потреби, що дозволені для придбання засудженим, визначений переліком.
Осіб, які тримаються у ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки, дільницях посиленого контролю та слідчих ізоляторах, засуджених до довічного позбавлення волі та арешту виводити для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби забороняється. Для таких осіб придбання продуктів харчування і предметів першої потреби здійснює начальник відділення або особа, яка виконує його обов’язки, за заявою засудженого. З цією метою кожному засудженому, який має право на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, видається для заповнення бланк заяви за формою згідно з додатком 8 до цих Правил.
Придбаний товар видається засудженому під його особистий підпис на заяві. Придбання продуктів харчування і предметів першої потреби для таких осіб проводиться тричі на місяць.
При вибутті до іншої установи виконання покарань засудженому дозволяється брати з собою речі, продукти харчування та предмети першої потреби, придбані ним у законному порядку. Загальна вага предметів і речей, які перевозить засуджений, не повинна перевищувати 50 кг. Зайві речі здаються на склад установи виконання покарань і за дорученням засудженого видаються його близьким родичам або йому особисто після звільнення з цієї установи.
Засуджені, які тримаються у виправному центрі, виправній колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації, можуть придбавати товари як у крамниці установи виконання покарань, так і в цивільній мережі роздрібної торгівлі в межах населеного пункту розташування установи за умови забезпечення нагляду за їх поведінкою.
2. Засуджені за бажанням можуть за рахунок власних коштів користуватися послугами установ та підприємств комунально-побутового обслуговування за місцем розташування установи виконання покарань.
До таких послуг належать пошиття одягу та взуття цивільного зразка, їх ремонт, чищення одягу, ремонт побутової техніки та годинників, що належать засудженим, фото-, відеозйомка (під контролем адміністрації), а також інші послуги з дозволу адміністрації установи. Засуджені можуть сплачувати за своє заочне (дистанційне) навчання.
Додаткові послуги сплачуються засудженим за рахунок власних коштів та надаються на підставі його заяви на ім’я начальника установи виконання покарань. Для надання додаткових послуг адміністрація установи виконання покарань може запрошувати відповідних фахівців.
Оплата додаткових послуг здійснюється шляхом поштового (телеграфного) переказу грошей з особистого рахунку засудженого на поштову адресу місцезнаходження відповідного підприємства, установи, організації або спеціаліста, які їх надали, у сумі, вказаній у заяві засудженого.
При надходженні до засудженого листа з Європейського суду з прав людини про необхідність надання копій документів, що містяться в особовій справі засудженого, та у разі відсутності коштів на його особовому рахунку виготовлення копій таких документів здійснюється за рахунок установи виконання покарань. У такому випадку копії необхідних документів надаються адміністрацією установи виконання покарань засудженому у п’ятиденний строк після подачі ним письмової заяви начальнику установи виконання покарань.
Х. Порядок одержання засудженими посилок (передач) і бандеролей
1. Для приймання передач обладнуються спеціальні кімнати, вхід у які вільний для громадян. У цих кімнатах установлюються столи з письмовим приладдям і контрольними вагами, стільцями або лавками, скриньки для заяв і скарг. На видних місцях вивішуються витяги з нормативно-правових актів, що визначають порядок надання побачень, прийняття передач і встановлюють відповідальність громадян за його порушення, а також графік приймання громадян керівництвом установи виконання покарань та інформація щодо можливості придбання особами, які прибули на побачення, продуктів харчування і предметів першої потреби в крамниці установи за власні кошти через касу установи.
Молодші інспектори чергової зміни, які приймають передачі, повинні бути одягнені в білі халати, мати в санітарних книжках відмітку про проходження медичного огляду, дотримуватися правил гігієни і санітарії, поводитись ввічливо і ставитися з повагою до засуджених та їх родичів.
Облік посилок (передач) і бандеролей, що надходять на ім’я засуджених, ведеться молодшими інспекторами чергової зміни в картках обліку побачень, видачі посилок (передач) і бандеролей (додаток 9), які зберігаються в сейфі, а вміст посилок i бандеролей реєструється в книзі обліку посилок, бандеролей, що надійшли на поштову адресу установи виконання покарань на ім’я засуджених, та їх вмісту (додаток 10).
Особа, яка доставила передачу, складає та підписує заяву у двох примірниках за формою згідно з додатком 11 до цих Правил. Бланк заяви видається особі, яка доставила передачу, безкоштовно. Передача та обидва примірники заяви здаються молодшому інспектору чергової зміни. Після цього молодший інспектор чергової зміни у присутності особи, яка доставила передачу, перевіряє вагу кожного найменування, про що робить відмітки в заявах (у вагу передачі не зараховуються предмети особистої гігієни, предмети першої потреби, ліки і медичні препарати), та асортимент і, прийнявши передачу, перший примірник заяви повертає особі, яка доставила передачу, з особистою відміткою (підписом) про прийняття, а другий з відміткою про вагу передачі долучає до окремої справи після особистого підпису засудженого про одержання передачі. Зазначена справа зберігається в канцелярії установи виконання покарань протягом року з дня закінчення її ведення.
Відкриття й огляд умісту посилки і бандеролі проводяться молодшими інспекторами чергової зміни в присутності адресата.
Вміст посилок (передач) і бандеролей ретельно перевіряється. Хлібобулочні вироби та інші продукти розрізаються, сипучі продукти пересипаються, а інші ретельно оглядаються.
З предметів культурно-побутового вжитку, що надходять у бандеролях, засудженим видаються предмети, зберігання яких не заборонено.
Зіпсовані продукти харчування, що надійшли в посилці, на підставі висновку медичного працівника знищуються в присутності адресата, про що за участю трьох представників адміністрації установи виконання покарань складається відповідний акт.
Посилки (бандеролі), адресовані засудженим, переведеним в інші установи виконання покарань, пересилаються за рахунок установ за місцем їх нового тримання.
Посилки (бандеролі), що надійшли на поштову адресу засуджених, які відбувають стягнення у виді поміщення у ДІЗО, карцер або переведення до ПКТ (ОК), видаються після відбуття ними стягнення. Адміністрація установ виконання покарань забезпечує зберігання вмісту посилок (бандеролей) за умови, якщо вони не були вручені засудженим у зв’язку з відбуванням ними стягнення, однак у разі їх природного псування через тривале зберігання відповідальності не несе. Видача продуктів харчування після тривалого зберігання здійснюється в присутності медичного працівника.
Посилки (бандеролі), що надійшли на поштову адресу засуджених, які звільнилися або померли, повертаються відправникам з приміткою: "Підлягає поверненню".
У разі повернення відправникам посилок і бандеролей адміністрація установ виконання покарань відповідальності за збереження якості вмісту не несе.
Посилки (бандеролі) з медичними препаратами передаються до медичної частини установи виконання покарань. Медичні препарати приймаються в стандартній, неушкодженій упаковці заводського виготовлення. У картці обліку побачень, видачі (відправки) посилок (передач) і бандеролей ставляться відмітка "З медпрепаратами" і підпис медичного працівника, який їх отримав. Медичні препарати, які не призначені лікарем або на час отримання не придатні до вживання, повертаються відправнику накладною платою.
Максимальна вага однієї посилки або бандеролі визначається Правилами надання послуг поштового зв’язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.
Продукти харчування і предмети особистого користування засуджені повинні зберігати у відведених для цього та спеціально обладнаних місцях і приміщеннях (валізи, сумки, рюкзаки повинні містити відомості про власника та перелік речей, який підписується засудженим та начальником відділення).
2. Засуджені за заявою та за власні кошти можуть відправляти родичам та іншим особам посилки (бандеролі) з продуктами харчування та предметами першої потреби, які придбані в крамниці установи виконання покарань, а також предмети і речі, що є в особистому користуванні засудженого або зберігаються на складі установи. Огляд таких відправлень проводиться молодшим інспектором чергової зміни у присутності засудженого. Квитанція про сплату поштових послуг і заява засудженого долучаються до його особової справи. Облік посилок (бандеролей), що відправляються засудженими, ведеться в картках обліку побачень, видачі посилок (передач) і бандеролей (додаток 9).
3. Родичам засуджених або іншим особам, які прибули до установи виконання покарань, адміністрація роз’яснює, що замість посилок (передач) і бандеролей вони мають можливість придбати через крамницю установи виконання покарань продукти харчування та предмети першої потреби з метою подальшої передачі засудженим. У цьому випадку зазначені особи подають заяву у двох примірниках із зазначенням найменувань, кількості і ваги продуктів харчування та предметів першої потреби для передачі засудженому і в касі установи виконання покарань сплачують їх вартість. Після отримання засудженим такої передачі один примірник заяви повертається особі, яка сплатила вартість передачі, а другий долучається до особової справи засудженого.
У посилках і передачах забороняється передавати засудженим продукти харчування в скляній та металевій тарі, крім випадків придбання таких продуктів у крамниці установи виконання покарань.
ХІ. Порядок вилучення предметів, виробів, речей та продуктів харчування, придбаних незаконним шляхом, а також заборонених для зберігання і використання
1. Засудженим дозволяється зберігати при собі предмети, вироби і речі в асортименті та кількості, що визначені переліком.
Предмети, вироби, речі та продукти харчування, що не передбачені переліком, які були виявлені в передачах, вилучаються й повертаються особі, яка їх доставила, із зазначенням причин повернення в обох примірниках заяви.
Предмети, вироби та речі, що не передбачені переліком або кількість яких перевищує встановлені переліком норми, які були виявлені в посилках або по прибутті засудженого до установи виконання покарань, вилучаються, про що складається акт про вилучення продуктів харчування, предметів, виробів і речей, що не передбачені переліком продуктів харчування, виробів і речовин, які засуджені можуть отримувати в посилках (передачах), купувати в крамницях установ виконання покарань та зберігати при собі (понад встановлену переліком норму) (додаток 12), та передаються на склад установи. При цьому засудженому видається другий примірник акта з відміткою про передачу речей на склад. Вилучені предмети, вироби та речі, що не передбачені переліком, повертаються засудженому після відбуття ним строку покарання або його родичам за письмовою заявою засудженого.
Продукти харчування, що не передбачені переліком, які були виявлені в посилках або придбані незаконним шляхом, підлягають вилученню, про що складається відповідний акт, та з письмової згоди начальника медичної частини установи виконання покарань або особи, яка виконує його обов’язки, передаються до їдальні або знищуються в присутності засудженого, на ім’я якого надійшла посилка, про що робиться відмітка в акті.
Предмети, вироби і речі, не заборонені для використання в установах виконання покарань, але які є у засуджених в асортименті та кількості понад норми, встановлені переліком, вилучаються та здаються на склад установи для зберігання, про що складається акт. Акт обов’язково підписують засуджений, у якого були вилучені речі понад встановлену переліком кількість, та особа, яка прийняла ці речі на склад установи виконання покарань.
Якщо предмети, вироби і речі, що зберігаються на складі установи виконання покарань, знадобляться засудженому і не будуть перевищувати встановленого переліком асортименту та кількості, вони на підставі заяви видаються власнику.
2. У разі виявлення в посилках (передачах) і бандеролях грошей, цінних паперів і речей, а також предметів, які заборонено використовувати в установах виконання покарань, стосовно особи, яка намагалася передати їх засудженому, складається протокол про адміністративне правопорушення за статтею 188 Кодексу України про адміністративні правопорушення і негайно, але не пізніше трьох діб, вилучене здається ЧПНУ до бухгалтерії установи.
Вилучене реєструється в журналі обліку грошей, цінних паперів і речей, вилучених у засуджених або при спробі їх доставки (додаток 13).
Рішення про конфіскацію таких речей та предметів або про передачу їх на зберігання до звільнення засудженого приймає слідчий суддя за клопотанням адміністрації установи виконання покарань.
Якщо судом буде визнано недоцільним зарахування вилучених грошей, цінних паперів і речей у дохід держави, то гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого, а цінні папери і речі здаються в бухгалтерію або на склад установи виконання покарань для зберігання і повертаються засудженому після відбуття ним строку покарання або його родичам за письмовою заявою засудженого.
3. Виявлені у засуджених речі та предмети, які заборонено використовувати в установах виконання покарань, вилучаються, про що посадовою особою колонії складається протокол вилучення (додаток 14).
Вилучене реєструється в журналі обліку грошей, цінних паперів і речей, вилучених у засуджених або при спробі їх доставки (додаток 13).
Рішення про конфіскацію таких речей та предметів або про передачу їх на зберігання до звільнення засудженого приймає слідчий суддя за клопотанням адміністрації установи виконання покарань.
У разі вилучення речей (наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, зброя тощо), за зберігання яких передбачена кримінальна відповідальність, вони передаються до органів внутрішніх справ для прийняття рішення в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
XІІ. Порядок листування та направлення грошових переказів засудженими
1. Відправлення засудженими листів проводиться без обмеження їх кількості і тільки через адміністрацію установи виконання покарань. З цією метою на території установи виконання покарань вивішуються поштові скриньки, які щодня відкриваються уповноваженими на те посадовими особами. Для відправлення листів засудженими, які тримаються у камерах, поштові скриньки вивішуються перед прогулянковими двориками.
Листування між засудженими, що перебувають у місцях позбавлення волі і не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації установи виконання покарань.
Листи опускаються до поштових скриньок в незапечатаному вигляді.
Листи можуть бути повернуті у поштове відділення на підставі письмової відмови адресата, а у разі смерті адресата (одержувача) або неможливості вручення через відсутність адресата (одержувача) - з позначкою "Адресат вибув, підлягає поверненню відправнику".
Кореспонденція, яку одержують і відправляють засуджені, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівнів безпеки, підлягає перегляду.
Листи, виконані тайнописом, шифром, а також які містять відомості, що не підлягають розголошенню, адресату не надсилаються, засудженим не вручаються, а вилучаються. У разі вилучення такої кореспонденції адміністрація установи виконання покарань повідомляє засудженого під особистий підпис про підстави для вилучення.
Кореспонденція, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та його представникам, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві або отримують від них, перегляду не підлягає і протягом доби надсилається за належністю або вручається засудженим у запечатаному вигляді (конверті).
Кореспонденція, яку засуджені адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за поштовою адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від такого захисника, перегляду не підлягає.
Таку кореспонденцію засуджений отримує під особистий підпис. У випадку відмови засудженого отримати кореспонденцію вона в запечатаному вигляді (конверті) долучається до особової справи засудженого, а у відповідному журналі робиться відмітка: "Отримати відмовився".
Відшкодування витрат за пересилання кореспонденції, адресованої Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та його представникам, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві, проводиться з коштів, які є на особових рахунках засуджених. У разі відсутності на особовому рахунку засудженого коштів така кореспонденція пересилається за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установи виконання покарань.
Для підтримання листування з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та його представниками, Європейським судом з прав людини, а також іншими відповідними органами міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженими особами таких міжнародних організацій, судом, прокурором, а також захисником у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, засуджені мають право зберігати кореспонденцію, яка надходить від зазначених осіб і організацій, при собі.
У разі наявності у засудженого копій документів, які були зроблені ним під час досудового розслідування та судового розгляду справи та які зберігаються на складі установи виконання покарань, за заявою засудженого адміністрація установи надає ці копії у разі потреби, що пов’язана з реалізацією прав та законних інтересів.
2. Засуджені мають право без обмеження одержувати грошові перекази і відправляти грошові перекази родичам, а з дозволу адміністрації установи виконання покарань - також іншим особам. Одержані за переказами гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого.
Для відправлення грошового переказу близьким родичам або іншим особам засуджений звертається з письмовою заявою до начальника установи виконання покарань або особи, яка виконує його обов’язки, з визначенням суми грошей, яку він має намір переказати. Про відправлення грошового переказу засуджений ознайомлюється з квитанцією під особистий підпис, і вона долучається до його особової справи.
У разі відправлення грошового переказу іншим особам засуджений також зазначає у заяві причини, через які він бажає відправити переказ. Адміністрація установи виконання покарань приймає рішення за такою заявою не пізніше трьох діб з дня її подачі. Про прийняте рішення повідомляється засуджений.
ХІІІ. Пропозиції, заяви та скарги засуджених. Особистий прийом засуджених
1. Засуджені мають право викладати пропозиції, заяви та скарги в усній або письмовій формі від свого імені. Письмові пропозиції, заяви та скарги направляються за належністю через адміністрацію установи виконання покарань. Вони реєструються в канцелярії установи виконання покарань і не пізніше ніж у триденний строк відправляються адресатам.
Направлені адресатам пропозиції, заяви та скарги з питань одержання посилок (передач) і бандеролей, надання побачень, телефонних розмов, медичної допомоги, забезпечення речовим майном, а також інші звернення, які можуть бути вирішені по суті адміністрацією установи виконання покарань, розглядаються на місці, не чекаючи результатів їх розгляду організаціями або посадовими особами, яким вони адресовані.
Пропозиції, заяви та скарги, адресовані до державних органів і громадських організацій та на ім’я посадових осіб, адміністрація установи виконання покарань супроводжує листами. До звернень з питань помилування, а також переведення до інших установ виконання покарань додаються довідки-характеристики на осіб, які їх подали.
Щодо пропозицій, заяв та скарг, адресованих до державних органів, громадських організацій та на ім’я посадових осіб, з питань, які не входять до їхніх повноважень, особі, що їх подала, рекомендується їх переадресувати за належністю. Якщо засуджений наполягає на відправленні пропозицій, заяв та скарг до визначеного органу, вони направляються адресату.
Пропозиції, заяви та скарги, у яких є нецензурні вислови адресатам, погрози на їх адресу або на адресу їхніх близьких родичів, не відправляються. Такі листи долучаються до особової справи засудженого, а особа, яка їх направила, притягується до відповідальності в порядку, передбаченому статтею 134 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Відповіді про наслідки розгляду пропозицій, заяв та скарг оголошуються засудженому під особистий підпис при надходженні, але не пізніше ніж у триденний строк, і долучаються до особової справи засудженого.
Відшкодування витрат за пересилання пропозицій, заяв та скарг проводиться з коштів, які є на особовому рахунку засудженого. У разі відсутності таких коштів їх пересилання проводиться за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установи виконання покарань.
Адміністрація установи виконання покарань за заявою засудженого зобов’язана сприяти йому в отриманні від судів, інших державних органів та установ документів, що стосуються його особисто, відповідно до вимог законодавства. При надходженні таких документів вони після ознайомлення засудженого з їх змістом долучаються до його особової справи.
У разі потреби, що пов’язана з реалізацією прав та законних інтересів засудженого, копії цих документів надаються йому адміністрацією установи виконання покарань за його письмовою заявою в п’ятиденний строк.
Адміністрація установ виконання покарань повинна забезпечити виконання вимог Закону України "Про звернення громадян".
Пропозиції, заяви та скарги засуджених з приводу рішень та дій адміністрації органів і установ виконання покарань не призупиняють виконання цих рішень або дій.
Відправлення пропозицій, заяв та скарг засуджених, адресованих Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та його представникам, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду, органів прокуратури та захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, отримання відповідей від зазначених органів та осіб, а також їх зберігання здійснюються у порядку, визначеному пунктом 1 розділу ХІІ цих Правил.
2. Особистий прийом засуджених здійснюється керівництвом установ виконання покарань, а також начальниками підрозділів за графіками.
Працівники ДПтС, її територіальних органів управління при відвідуванні установ виконання покарань приймають засуджених з питань у межах своєї компетенції.
Особистий прийом засуджених до довічного позбавлення волі здійснюється у спеціально обладнаних приміщеннях (камерах), а засуджених, які тримаються в ДІЗО, ПКТ (ОК), карцері та ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки, - в окремому приміщенні (камері).
Облік прийнятих осіб та змісту порушених питань ведеться в журналі прийому засуджених з особистих питань керівництвом установи виконання покарань та начальниками підрозділів (додаток 15), що зберігається в канцелярії установи виконання покарань.
Начальники установ виконання покарань або уповноважені ними особи не менше одного разу на місяць перевіряють виконання рішень, прийнятих під час особистого прийому засуджених.
ХIV. Порядок надання засудженим побачень та телефонних розмов з родичами, адвокатами та іншими особами. Користування глобальною мережею Інтернет
1. Засудженим за нормами, установленими статтями 59, 110, 151 Кримінально-виконавчого кодексу України, надаються короткострокові і тривалі побачення.
Короткострокові побачення надаються з родичами та іншими особами під наглядом представника адміністрації установи виконання покарань.
Тривалі побачення засудженим, які перебувають у закладах охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України, надаються начальниками цих закладів за відсутності у засуджених медичних протипоказань у порядку, встановленому статтями 110, 151 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Короткострокові побачення надаються начальниками закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України у порядку, встановленому статтями 110, 151 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Тривалі побачення відповідно до статей 59, 110, 151 Кримінально-виконавчого кодексу України надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки).
Тривалі побачення можуть надаватися подружжю, яке проживало однією сім’єю, але не перебувало в шлюбі. У виправних колоніях такі побачення можуть бути надані подружжю за умови, що в них є спільні неповнолітні діти та пред’явлення їхніх свідоцтв про народження.
У разі тяжкої хвороби засудженого, що загрожує його життю, начальник закладу охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України надає дозвіл близьким родичам та подружжю засудженого відвідати його. Таке відвідування у рахунок чергових побачень не зараховується.
Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово.
Засудженим на їхнє бажання дозволяється заміняти тривалі побачення короткостроковими.
Документами, які посвідчують особу, що прибула на побачення, є паспорт, для неповнолітніх - свідоцтво про народження. Документами, які підтверджують родинні зв’язки подружжя, є свідоцтво про шлюб.
Перші побачення, крім побачень з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, а також захисником у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, засудженому надаються після переведення його з дільниці карантину, діагностики і розподілу до дільниці ресоціалізації.
Наступне побачення надається після закінчення періоду, що дорівнює частині строку від ділення тривалості року на кількість відповідних побачень, на які засуджений має право протягом року. Відхилення від визначеного строку не може перевищувати 5 діб. Не використані в поточному періоді побачення на наступний період не переносяться.
Об’єднання побачень або розділення одного побачення на декілька періодів не дозволяється.
Дозвіл на побачення надається начальником установи виконання покарань, його першим заступником або особами, які виконують їх обов’язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення. Одночасно засудженим за власним бажанням подається заява про зняття його з котлового забезпечення на час перебування на тривалому побаченні.
У випадку відсутності в день проведення побачення начальника установи виконання покарань, його першого заступника або осіб, які виконують їх обов’язки, право надавати дозвіл на проведення побачення надається ЧПНУ. Про факт надання такого дозволу ЧПНУ доповідає начальнику установи виконання покарань, його першому заступнику або особам, які виконують їх обов’язки, про що повинен свідчити їх особистий підпис на заяві про надання побачення.
У разі відмови в наданні побачення на заяві засудженого або особи, яка бажає з ним зустрітися, робиться відмітка про причини відмови.
Адміністрація установи виконання покарань звільняє засуджених від роботи на період тривалих побачень.
У разі епідемії, стихійного лиха або інших надзвичайних обставин, що перешкоджають нормальній діяльності установ виконання покарань, побачення можуть бути тимчасово відмінені.
Час, протягом якого засудженим не надавалися побачення у зв’язку з карантином, стихійним лихом або переведенням установ виконання покарань на режим особливих умов, зараховується в строк, після закінчення якого засуджені можуть їх отримати.
Відповідно до положень Віденської конвенції "Про консульські зносини" від 24 квітня 1963 року, ратифікованої Україною 23 березня 1989 року, генеральний консул, консул, віце-консул і консульський агент дипломатичних представництв закордонних держав мають право на короткострокові побачення із засудженими громадянами своїх держав.
Побачення засуджених з дипломатичними представниками до кількості побачень, встановлених кримінально-виконавчим законодавством України, не враховуються, їх число не обмежується. Оплата послуг за користування кімнатами короткострокових побачень із зазначених осіб не стягується.
На побачення допускаються дорослі особи, з якими можуть бути неповнолітні особи.
Кількість осіб, які одночасно можуть бути присутні на побаченні із засудженим, визначається залежно від пропускної спроможності приміщень для надання побачень згідно з передбаченими нормами, а також можливостей забезпечення їхньої безпеки.
Тривалість побачень установлюється адміністрацією установи виконання покарань залежно від пропускної спроможності приміщень, у яких вони проводяться, а також з урахуванням поведінки засудженого, його ставлення до праці та навчання. У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо на коротших строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні.
Облік наданих засудженому побачень (у тому числі наданих як заохочення) ведеться молодшими інспекторами чергової зміни в картках обліку побачень, видачі посилок (передач) і бандеролей (додаток 9).
2. Адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не повинна перевищувати 15 хвилин.
Перша телефонна розмова надається засудженому відразу після прибуття його до установи виконання покарань.
Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв’язку, які знаходяться на обліку установи.
Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого і під контролем представника адміністрації протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну.
Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови.
У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, а також вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.
Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених (додаток 16).
Засудженим, які відбувають стягнення у виді поміщення у ДІЗО, карцер або переведення до ПКТ (ОК), телефонна розмова, як виняток, може бути надана з метою виховного впливу або у зв’язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї).
Телефонні розмови засуджених, які тримаються у виправних центрах, можуть здійснюватися за допомогою мобільних телефонів, які вони мають право зберігати при собі, зареєстрованих в черговій частині установи виконання покарань. Засуджений має право зберігати при собі лише один мобільний телефон.
Для користування мобільним телефоном засуджений повинен звернутися до начальника виправного центру з письмовою заявою із зазначенням найменування телефону, модифікації, коду міжнародного ідентифікатора мобільного обладнання (IMЕІ) або серійного номера та телефонного номера оператора зв’язку, яким він користується.
Реєстрація мобільних телефонів здійснюється у журналі реєстрації мобільних телефонів та телефонних номерів, якими користуються засуджені (додаток 17), який зберігається в черговій частині виправного центру. Якщо у засудженого буде виявлено незареєстрований мобільний телефон або телефонний номер (SIM-картка), він вилучається у встановленому законодавством порядку і зберігається на складі виправного центру та повертається засудженому після його звільнення.
Телефонні розмови між засудженими, які перебувають в установах виконання покарань, не дозволяються.
3. Для забезпечення права засуджених, які тримаються у дільницях ресоціалізації виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівнів безпеки, користуватися глобальною мережею Інтернет обладнуються в окремих приміщеннях цих виправних колоній комп’ютерні класи (місця), які розташовуються поза межами локальних дільниць відділень соціально-психологічної служби.
Для засуджених, які тримаються у дільницях посиленого контролю виправних колоній, ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки, комп’ютерні класи (місця) обладнуються безпосередньо на території цих дільниць та секторів.
У комп’ютерних класах (місцях) в обов’язковому порядку блокується доступ до послуг електронної пошти, соціальних мереж, а також сайтів, що пропагують жорстокість, насильство, еротичного або порнографічного змісту.
Користуватися глобальною мережею Інтернет засуджені можуть у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. Оплата послуг за користування глобальною мережею Інтернет здійснюється засудженими з особистих коштів.
4. Відповідно до статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. На бажання засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення надаються наодинці у кімнаті для короткострокових побачень без суцільного розмежувального захисного скла із забезпеченням їх безпеки. Засудженим до довічного позбавлення волі, які тримаються в ПКТ, побачення надаються в кімнатах для короткострокових побачень, які розташовані, як правило, на території сектору максимального рівня безпеки.
Побачення надається адміністрацією установи виконання покарань при пред’явленні адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу.
Такі побачення у кількість побачень, установлених статтями 110, 151 Кримінально-виконавчого кодексу України, не зараховуються. Їх кількість i тривалість не обмежуються, але вони проводяться протягом дня поза часом, передбаченим для приймання засудженим їжі та безперервного сну. Оплата послуг за користування кімнатами короткострокових побачень з адвоката або іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, не стягується.
ХV. Порядок проведення побачень
1. Осіб, які прибули на побачення, приймають начальник установи або його заступник, начальник відділення або ЧПНУ. Їх попереджають про обов’язкове дотримання правил поведінки під час побачення, заборону нелегальних передач та про негайне припинення побачення, якщо буде виявлено порушення встановленого цими Правилами порядку.
Гроші, цінні папери і речі, а також предмети, заборонені для використання в установах, здаються молодшому інспектору чергової зміни з проведення побачень, вносяться до журналу обліку предметів та цінностей, що здаються для зберігання на час тривалого побачення (додаток 18), і зберігаються у сейфі, який встановлюється у службовому приміщенні молодшого інспектора чергової зміни.
У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка прибула на побачення, має намір передати засудженому гроші, цінні папери і речі, а також предмети, заборонені для використання в установах виконання покарань, або отримати їх від засудженого, начальник установи виконання покарань оголошує такій особі про те, що тривале побачення їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться в порядку, установленому пунктом 1 розділу ХVII цих Правил.
Якщо особа, яка прибула на тривале побачення, відмовилась від огляду речей і одягу, то побачення із засудженим їй не дозволяється, але за її бажанням може бути надане короткострокове побачення.
У разі виявлення прихованих від огляду грошей, цінних паперів і речей, а також предметів, заборонених для використання в установах виконання покарань, особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення не надається або припиняється і складаються матеріали для притягнення таких осіб до адміністративної відповідальності.
На період тривалих побачень засудженим можуть видаватися одяг, білизна і взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у молодшого інспектора чергової зміни з проведення побачень, або одяг цивільного зразка, який принесли родичі. Засуджені до і після побачень підлягають особистому обшуку з роздяганням. Їм надається дозвіл проносити в кімнати тривалих побачень засоби особистої гігієни, тютюнові вироби, попільнички, власні альбоми та літературу і періодичні видання, які вони бажають передати родичам.
Пронесення особами, які прибули на короткострокове побачення із засудженими, будь-яких продуктів або речей не дозволяється.
До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком напоїв із вмістом алкоголю та енергетичної дії, пива) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено.
Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях, дозволяється у денний час виходити за межі установи виконання покарань для придбання продуктів харчування, предметів першої потреби, а в разі дострокового закінчення побачення (з невідкладних обставин) - у будь-який час доби.
Засуджений має право передати кореспонденцію захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, безпосередньо під час побачення з ним. Інші особи можуть передавати засудженим документи, записи тощо тільки через адміністрацію установи виконання покарань.
У разі порушення встановленого законодавством порядку поведінки на побаченні воно негайно припиняється, про що молодший інспектор чергової зміни доповідає посадовій особі, яка дозволила побачення, або ЧПНУ, які приймають остаточне рішення.
2. Кімнати побачень, як правило, розташовуються в будівлі КПП для пропуску людей.
XVI. Вихід засуджених за межі виховної колонії
1. Право відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії в супроводі персоналу або виходу за межі виховної колонії у супроводі батьків чи інших близьких родичів для проведення короткострокових побачень надається засудженим на підставах та в порядку, установлених статтями 143, 144 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Вихід за межі виховної колонії може бути припинений у разі проведення протиепідемічних заходів у виховній колонії чи у місцевості, на якій вона розташована. Вихід поновлюється після зняття карантинних обмежень.
На період виходу за межі виховної колонії засудженим за їх бажанням може видаватися одяг цивільного зразка.
Засуджені перед виходом за межі виховної колонії і після повернення підлягають особистому обшуку з роздяганням та огляду в присутності лікаря.
Короткострокове побачення за межами виховної колонії надається засудженим лише з батьками чи іншими близькими родичами (повнолітніми) у межах населеного пункту за місцем дислокації виховної колонії і закінчується не пізніше двадцятої години. Тривалість виходу засуджених за межі виховної колонії встановлюється начальником виховної колонії, але не може перевищувати норм, установлених статтею 110 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Дозвіл на короткострокове побачення за межами виховної колонії в супроводі батьків чи інших близьких родичів надається постановою начальника виховної колонії або особи, яка виконує його обов’язки, за заявами засудженого та особи, яка прибула на побачення.
Батьків чи інших близьких родичів, які прибули на побачення, приймають начальник виховної колонії або його заступник, начальник відділення, ЧПНУ. Їх під розписку за формою згідно з додатком 19 до цих Правил інформують про порядок супроводу засудженого за межами виховної колонії, правила його поведінки та відповідальність за їх порушення.
ЧПНУ під розписку за формою згідно з додатком 20 до цих Правил доводить засудженому правила поведінки за межами виховної колонії та відповідальність за їх порушення. У разі потреби може бути проведено особистий обшук з роздяганням та огляд засудженого в присутності лікаря.
Зазначені розписки долучаються до особової справи засудженого.
Для виходу за межі виховної колонії засудженому видаються посвідчення на право перебування засудженого за межами виховної колонії за формою, наведеною у додатку 21 до цих Правил, та довідка про надання засудженому права виходу за межі виховної колонії (додаток 22).
Після повернення до виховної колонії засуджений повертає посвідчення та довідку ЧПНУ, який проводить особистий обшук засудженого з роздяганням та огляд у присутності лікаря. Довідка долучається до особової справи засудженого.
У разі встановлення порушень правил поведінки під час перебування засудженого за межами виховної колонії в супроводі батьків чи інших близьких родичів, виявлення у нього під час обшуку прихованих від огляду заборонених предметів, виробів і речовин, ознак сп’яніння або тілесних ушкоджень уживаються заходи щодо притягнення винних осіб до відповідальності.
2. Під час перебування за межами виховної колонії у супроводі батьків чи інших близьких родичів засуджені зобов’язані:
дотримуватися правил громадського порядку;
повертатися до виховної колонії в строк, установлений адміністрацією виховної колонії;
у разі виникнення об’єктивних обставин, що не дають змоги повернутися до виховної колонії в установлений строк, самі або через батьків чи інших близьких родичів негайно повідомити про це ЧПНУ, указавши місце свого перебування;
на вимогу персоналу виховної колонії або працівників міліції пред’являти посвідчення на право перебування засудженого за межами виховної колонії та довідку про надання засудженому права виходу за межі виховної колонії. Після повернення до установи здавати їх ЧПНУ.
залишати межі населеного пункту, у якому дислокується виховна колонія;
пересуватися без супроводу батьків або інших близьких родичів, з якими дозволено вихід за межі виховної колонії;
уживати алкогольні напої та інші вироби на спиртовій основі;
проносити у виховну колонію предмети, вироби і речовини, зберігання яких засудженим заборонено.
Список осіб, яким у порядку заохочення надано право відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії, оголошується наказом начальника виховної колонії за письмовим погодженням з начальником територіального органу управління ДПтС або особою, яка виконує його обов’язки.
Відвідування засудженими культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії здійснюється в супроводі персоналу. При цьому кількість засуджених, які одночасно виводяться за межі виховної колонії, не повинна перевищувати п’ятнадцять осіб.
Про виведення засуджених за межі виховної колонії відповідальний від керівництва або ЧПНУ інформує чергового територіального органу управління ДПтС, а при поверненні засуджених до виховної колонії доповідає про їх прибуття.
Засуджені мають право зняти кошти зі своїх особових рахунків для оплати квитків на відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів.
XVII. Порядок проведення оглядів і обшуків
1. З метою виявлення предметів, виробів, речей та продуктів харчування, що не передбачені переліком, а також грошей, цінних паперів і речей, предметів, які заборонено використовувати в установах виконання покарань, приготувань до втечі з-під варти, розшуку засуджених, які переховуються, тощо проводяться обшуки та огляди засуджених, персоналу і громадян, які перебувають на території установ виконання покарань та прилеглій території, а також контрагентських об’єктах, їхніх речей і одягу, транспортних засобів, а також приміщень, територій житлових та виробничих зон.
Обшуки та огляди засуджених, персоналу і громадян, які перебувають на території установ виконання покарань, контрагентських об’єктах, проводяться у такій послідовності:
перед початком обшуку чи огляду оголошуються підстави і порядок їх проведення;
пропонується здати гроші, цінні папери і речі, а також предмети, які заборонено використовувати в установах виконання покарань;
оголошуються права осіб, які підлягають обшуку або огляду, на оскарження дій персоналу щодо виконання згаданих заходів;
для проведення особистого обшуку засуджений піднімає руки догори і розставляє ноги (в окремих випадках, коли існує припущення про наявність у засудженого, який підлягає обшуку, зброї або інших заборонених предметів, які можуть бути знаряддям для вчинення злочину, йому пропонується обпертися руками в стіну і розставити ноги. У таких випадках обшук проводиться не менше ніж двома особами);
для проведення огляду персоналу і громадян, які перебувають на території установи виконання покарань, контрагентських об’єктах, їм пропонується особисто пред’явити речі, предмети і одяг, що їм належать, для огляду (огляд одягу проводиться шляхом його промацування, для перевірки внутрішнього вмісту на вимогу осіб, які проводять огляд, валізи і сумки відкриваються, а кишені вивертаються);
за фактом вилучення грошей, цінних паперів і речей, а також предметів, які заборонено використовувати в установах виконання покарань, та про шляхи їх надходження до зони, що охороняється, особи, які підлягали обшуку, мають право надавати письмові пояснення;
після завершення обшуків та оглядів проводиться опитування засуджених та інших осіб, які підлягали обшуку, на наявність у них скарг і заяв.
Для проведення обшуку засуджені виводяться з жилого приміщення (камери), побутового або іншого приміщення у заздалегідь визначені персоналом установи виконання покарань місця.
Під час проведення обшуку та огляду жилого приміщення, особистих речей та предметів засуджених зобов’язані бути присутніми начальник відділення або особа, яка виконує його обов’язки, старший днювальний гуртожитку, черговий по камері згідно з графіком чергування; побутового або іншого приміщення - особа з числа персоналу установи виконання покарань, відповідальна за приміщення; представник засуджених, які працюють або проживають у цьому приміщенні.
Огляди і обшуки приміщень, де проживають засуджені зі своїми сім’ями, проводяться за наявності встановлених законодавством підстав за рішенням суду.
До проведення обшуків та оглядів залучаються персонал установи виконання покарань, додаткові сили і засоби територіальних органів управління ДПтС та підпорядкованих їм установ виконання покарань.
Особи, які проводять обшуки та огляди, зобов’язані бути пильними, вимогливими та дотримуватись заходів безпеки.
При обшуках і оглядах використовуються відповідні технічні засоби, а також службові собаки. Для фіксації ходу проведення обшуку персонал установи виконання покарань може використовувати кіно-, фото-, відеозйомку та інші засоби.
Під час обшуків та оглядів не допускається безпідставне пошкодження білизни, одягу, майна, інвентарю та інших предметів, а також псування продуктів харчування.
Особистий обшук може проводитися з роздяганням і без роздягання. Особистий обшук проводиться особою однієї статі з обшукуваним. Присутність осіб іншої статі з обшукуваним під час обшуку з роздяганням не допускається.
У разі необхідності обстеження порожнин тіла таке обстеження, а також огляд протезів і пов’язок проводяться медичним працівником.
Обшук з роздяганням має проводитися швидко, і відразу після його закінчення засудженому дозволяють одягтися.
Проводити обшуки та огляди в одному приміщенні одночасно декількох осіб заборонено.
Умови та методи проведення обшуків та оглядів не повинні ображати честь і принижувати гідність засуджених та інших осіб, які підлягають обшуку або огляду. Недопустимими є зауваження з приводу фізичних вад, особливостей анатомічної будови, вживання непристойних виразів, брутальне або некоректне поводження із засудженими та іншими особами, які підлягають обшуку або огляду.
2. Особистому обшуку з роздяганням підлягають засуджені при їх прибутті в установу виконання покарань та вибутті з установи, поміщенні в ДІЗО, карцер, переведенні до ПКТ (ОК), в дільницю посиленого контролю та при звільненні з неї, при затриманні після вчинення втечі з-під варти або інших злочинів, перед проведенням тривалого побачення і після його закінчення, а також в інших випадках за рішенням начальника установи, або особи, яка виконує його обов’язки, або ЧПНУ.
Особистий обшук з роздяганням проводиться у спеціальному приміщенні, що розташоване на КПП між житловою та виробничою зонами установи виконання покарань, або в окремих приміщеннях.
Особистому обшуку без роздягання підлягають засуджені під час виходу на роботу та повернення з неї; засуджені, які тримаються у ДІЗО, карцері, ПКТ (ОК), дільницях посиленого контролю, ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки, під час виведення на прогулянку та після її закінчення, перед проведенням особистого прийому засуджених, а також засуджені, які допустили порушення встановленого законодавством порядку відбування покарання, та в інших випадках за рішенням начальника установи виконання покарань, або особи, яка виконує його обов’язки, або ЧПНУ.
Обшук засуджених під час виходу на роботу та повернення з неї проводиться на контрольному майданчику або в інших спеціально призначених місцях. Коли існує припущення, що засуджений потай зберігає заборонені предмети, проводиться його особистий обшук з роздяганням.
XVIIІ. Порядок пересування засуджених територією установ виконання покарань
1. Пересування засуджених територією установи виконання покарань (за винятком виправних центрів, виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільниць соціальної реабілітації) здійснюється строєм.
У вільний час засуджені можуть пересуватися поза строєм у межах локального сектора, визначеного адміністрацією установи виконання покарань, а рештою території установи - з дозволу представників адміністрації установи виконання покарань. Одиночні пересування дозволяються у супроводі представників адміністрації установи виконання покарань або старших днювальних.
Під час пересування територією установи виконання покарань у супроводі персоналу засуджені повинні тримати руки в положенні "за спиною" (крім засуджених, які тримаються у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації).
У випадках затримання засуджених, які пересувалися без супроводження, вони підлягають особистому обшуку.
У період від відбою до підйому перебування засуджених за межами жилого приміщення без дозволу адміністрації установи виконання покарань не допускається.
2. Пересування засуджених, які тримаються в ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки та ДПК, за межами камер (жилих приміщень) здійснюється виключно у супроводі представників адміністрації установи виконання покарань.
1. Нагляд за засудженими є системою заходів, що спрямовані на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у виді позбавлення (обмеження) волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань.
Для забезпечення нагляду за поведінкою засуджених у відділеннях соціально-психологічної служби, локальних секторах, камерах, прогулянкових двориках, у місцях їх праці, їдальнях, клубах та закладах охорони здоров’я адміністрацією установ виконання покарань установлюються відеокамери, про що засуджений інформується під підпис.
З метою підтримання належного правопорядку в установах виконання покарань, попередження злочинів та правопорушень серед засуджених здійснюється комплекс спеціальних профілактичних заходів щодо виявлення, постановки на облік та організації нагляду за особами, схильними до вчинення правопорушень.
Виявлення та постановка на профілактичний облік засуджених, які вчинили правопорушення або мають намір їх вчинити, здійснюються працівниками оперативного підрозділу шляхом досконалого вивчення матеріалів особових справ засуджених, перевірки відомостей щодо їх поведінки в ізоляторах тимчасового тримання, слідчих ізоляторах, закладах охорони здоров’я тощо, документації, у якій фіксуються порушення режиму, перегляду кореспонденції, а також інформації працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки.
Індивідуальна профілактична робота із засудженими, які перебувають на профілактичних обліках, здійснюється цілеспрямовано, планомірно, диференційовано з урахуванням особистості правопорушника, характеру і ступеня його соціальної занедбаності, небезпеки вчиненого злочину та інших особливостей, що мають значення для правильного вибору методів і заходів впливу.
У разі переведення засудженого, який перебуває на профілактичному обліку, до іншої установи виконання покарань працівник оперативного підрозділу долучає до його особової справи відповідні довідки-орієнтування із зазначенням підстави та строку перебування на обліку.
Зняття з профілактичного обліку здійснюється комісійно на підставі достатніх даних про зміну поведінки засудженого. Підготовку матеріалів на зняття з профілактичного обліку здійснює працівник оперативного підрозділу з урахуванням пропозицій працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки.
2. Згідно зі статтею 105 Кримінально-виконавчого кодексу України у випадках стихійного лиха, епідемій, аварій важливих для життєзабезпечення систем, масових заворушень, проявів групової непокори засуджених або в разі виникнення реальної загрози збройного нападу на установу виконання покарань чи у зв’язку з введенням надзвичайного чи воєнного стану в районі розташування установи виконання покарань посилюються охорона, нагляд за засудженими, здійснюються інші додаткові режимні заходи.
У таких випадках в органах і установах виконання покарань може бути введено посилений варіант несення служби.
Посилений варіант несення служби вводиться головою ДПтС строком до 30 діб; начальниками територіальних органів управління ДПтС - строком до 10 діб; начальником установи з негайним повідомленням зазначених посадових осіб - на строк не більше 3 діб.
Для підтримання правопорядку в установах виконання покарань на підставі спеціального плану, який складається начальником установи та затверджується начальником територіального органу управління ДПтС, можуть залучатися сили і засоби органів і установ виконання покарань, про що сповіщаються прокурор області та прокурор за місцезнаходженням установи виконання покарань.
XХ. Підстави для застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї
1. Персонал органів і установ, що належать до сфери управління ДПтС, має право застосовувати спеціальні засоби, заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень з боку засуджених, подолання протидії законним вимогам адміністрації установ виконання покарань, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов’язків.
Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення та особи правопорушника.
Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини, за винятком необхідності відбиття раптового нападу на персонал або звільнення заручників. Попередження може бути здійснено голосом, при значній відстані або зверненні до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі мови і в кожному випадку бажано рідною мовою осіб, проти яких ці засоби будуть застосовуватися.
Про кожний випадок застосування фізичної сили, спеціальних засобів та гамівної сорочки складається рапорт та повідомляється прокурор.
Про кожний випадок застосування зброї складається рапорт та повідомляється негайно прокурор та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
Засудженому, до якого були застосовані фізична сила, спеціальні засоби, гамівна сорочка або зброя, в обов’язковому порядку проводиться медичний огляд та у разі потреби негайно надається медична допомога. Результати медичного огляду реєструються в медичній карті.
2. Наручники до засуджених застосовуються за розпорядженням начальника установи виконання покарань, його заступників, ЧПНУ та їхніх заступників.
Наручники до засуджених застосовуються у разі:
вчинення фізичного опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи виконання покарань або проявів буйства (до заспокоєння);
відмови слідувати до ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру;
спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуджених чи інших осіб;
конвоювання після затримання засудженого, який вчинив втечу або самовільно залишив місце обмеження волі.
Наручники застосовуються до засудженого у положенні "руки за спиною" з урахуванням його фізичних вад. Через кожні дві години посадовими особами установи виконання покарань здійснюється перевірка стану фіксації замків (у разі необхідності здійснюється послаблення фіксації), а медичним працівником - стану здоров’я засудженого. Посадові особи установи виконання покарань застосовують наручники, доки в цьому існує нагальна потреба, з урахуванням випадків, зазначених у цьому пункті.
Наручники знімаються при відправленні індивідуальних потреб, прийманні їжі засудженим, за вказівкою медичного працівника, за наказом осіб, які дали розпорядження на їх застосування, або за наказом начальника, вищого за посадою. У разі доцільності подальшого їх застосування посадовою особою установи виконання покарань складається рапорт на ім’я посадових осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту.
3. Персонал установи виконання покарань має право самостійно застосовувати сльозогінні речовини, гумові кийки та фізичну силу для:
захисту персоналу установи виконання покарань і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров’ю;
припинення масових заворушень і групової непокори з боку засуджених;
відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби установи виконання покарань або звільнення їх у разі захоплення;
затримання або доставлення засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання, до ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру, якщо зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим або собі;
припинення опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи виконання покарань;
затримання засуджених, які вчинили втечу з місць позбавлення волі або самовільно залишили місце обмеження волі;
Забороняється застосування сльозогінних речовин та гумових кийків до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків учинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров’ю працівників установи виконання покарань або інших осіб, чи збройного нападу.
Забороняється нанесення ударів гумовим кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, животу та статевих органах, а пластиковим кийком типу "тонфа" - по голові, шиї, сонячному сплетінні, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках, куприку, крім випадків реальної загрози життю, здоров’ю персоналу установи виконання покарань та засуджених.
4. Застосування гамівної сорочки належить до крайніх заходів впливу на засуджених і може мати місце лише тоді, коли інші заходи щодо припинення буйства були вичерпані і безрезультатні.
Гамівна сорочка застосовується тільки за вказівкою начальника установи виконання покарань або особи, яка виконує його обов’язки, у присутності ЧПНУ і обов’язково у присутності медичного працівника. Вказівка медичного працівника про неможливість застосування гамівної сорочки до засудженого підлягає безумовному виконанню. У гамівній сорочці засуджений, який проявляє буйство, перебуває до заспокоєння, але не більше двох годин.
Гамівна сорочка застосовується в ізольованому приміщенні (ДІЗО, карцері, окремій камері ПКТ або в кімнаті молодших інспекторів чергової зміни) не менше ніж трьома представниками чергової зміни.
До засуджених неповнолітніх і жінок гамівна сорочка не застосовується.
5. Вогнепальна зброя як винятковий захід застосовується у разі скоєння засудженим нападу або інших умисних дій, які безпосередньо загрожують життю персоналу установ виконання покарань або інших осіб, а також у разі втечі з-під варти, якщо іншими засобами неможливо припинити зазначені дії.
Забороняється застосовувати зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків учинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров’ю персоналу установи виконання покарань чи інших осіб, або збройного опору.
XХІ. Залучення засуджених до суспільно корисної праці
1. Засуджені до позбавлення волі залучаються до суспільно корисної праці в порядку, установленому статтею 118 Кримінально-виконавчого кодексу України.
При організації працевикористання засуджених у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівнів безпеки виключається можливість їх проживання на виробничих об’єктах.
У виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, виправних центрах та дільницях соціальної реабілітації (адаптації) засуджені відповідно до частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України залучаються до праці, як правило, на власному виробництві, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності, у тому числі за межами адміністративного району установи виконання покарань, з письмового дозволу начальника територіального органу управління ДПтС за умови забезпечення постійного нагляду за ними та щоденного повернення до житлової зони.
У виняткових випадках з метою працевлаштування осіб, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та виправних центрах, у випадку неможливості щоденного повернення засуджених до установи виконання покарань або якщо тривалість дороги до місця роботи перевищує одну годину, з дозволу начальника територіального органу управління ДПтС допускається проживання вказаних засуджених у місцях їх роботи у спеціально обладнаних гуртожитках поза територією житлових зон установ виконання покарань за умови забезпечення надійного нагляду за ними та створення належних комунально-побутових умов.
2. Забороняється використовувати працю засуджених:
на всіх роботах і посадах у територіальних органах управління ДПтС; адміністративних будівлях, у яких розміщується персонал з охорони установ виконання покарань;
у приміщеннях, де розміщені зброя, спецзасоби та службова документація;
на роботах, пов’язаних з устаткуванням для множення документів, радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком лінійних монтерів у присутності представників адміністрації виконання покарань);
на посадах продавців, бухгалтерів-операціоністів, касирів, завідувачів продовольчих та речових складів, комірників;
на роботах, пов’язаних з обліком, зберіганням та видачею медикаментів, а також вибухових та отруйних речовин;
як фотографів (крім засуджених до обмеження волі), зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів i мотоциклістів;
на посадах з підпорядкуванням їм вільнонайманих працівників;
на роботах, що пов’язані з обслуговуванням та ремонтом технічних засобів охорони і нагляду;
на роботах, що пов’язані з наданням медичної допомоги.
Адміністрація установи виконання покарань може залучати засуджених до робіт з благоустрою житлових та виробничих зон місць позбавлення волі, прилеглих територій та з поліпшення житлово-побутових умов засуджених або забезпечення установ продовольством.
До цих робіт засуджені відповідно до частини п’ятої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України залучаються без оплати праці, як правило, в порядку черговості, в неробочий час і не більш як на дві години на день.
ХХІІ. Господарське обслуговування установ виконання покарань
1. Засуджені, які характеризуються позитивно, можуть бути залучені до робіт з господарського обслуговування установ виконання покарань.
У виправних колоніях максимального рівня безпеки господарське обслуговування виконується засудженими, які згідно зі статтею 89 Кримінально-виконавчого кодексу України залишені для таких робіт. За межами виправних колоній виконання господарських робіт може здійснюватися засудженими, які тримаються в дільницях соціальної реабілітації, а у виховних колоніях - засудженими, які тримаються у дільницях соціальної адаптації.
2. Відбір засуджених для виконання робіт з господарського обслуговування установ виконання покарань, а також для заміщення майстрів, бригадирів та нарядників проводиться за погодженням з підрозділами нагляду і безпеки, соціально-виховної та психологічної роботи, контролю за виконанням судових рішень та оперативними підрозділами після медичного обстеження засуджених. Для виконання робіт з господарського обслуговування установ виконання покарань та підтримання порядку в місцях проживання засуджених призначаються старші днювальні та днювальні. При призначенні на роботи з господарського обслуговування виправних колоній максимального рівня безпеки потрібна письмова згода засуджених. Призначення засуджених на такі роботи оформляється наказами начальників установ виконання покарань, виписки з яких долучаються до особових справ засуджених.
Засуджені, призначені для виконання робіт з господарського обслуговування (крім старших днювальних та днювальних), формуються в одне відділення соціально-психологічної служби. Їхні обов’язки визначаються начальником установи виконання покарань.
Таким засудженим оформлюються санітарні книжки з відміткою про проходження медичного огляду.
Відповідно до типових обов’язків старшого днювального, днювального гуртожитку (камери) (додаток 23) розробляються і затверджуються обов’язки старшого днювального та днювального у гуртожитках відділень соціально-психологічної служби.
ХХІII. Спільна робота вільнонайманого персоналу із засудженими
1. З метою ізоляції засуджених на підприємствах та виробничих об’єктах, де використовується праця засуджених, допускається спільна робота вільнонайманого персоналу, який безпосередньо керує працею засуджених, а також вільнонайманих кваліфікованих робітників у межах, потрібних для забезпечення нормальної діяльності виробництва установи виконання покарань.
Адміністрація установи виконання покарань уживає заходів для того, щоб вільнонайманий персонал комплектувався з осіб однієї статі із засудженими.
2. Особи, які працюють спільно із засудженими, повинні дотримуватися порядку спілкування з ними, про що зобов’язані давати розписку за формою згідно з додатком 24 до цих Правил.
Не дозволяється передача засудженим, а також приймання від них продуктів харчування, грошей, кореспонденції, речей, інших предметів, виробів i речовин.
XXIV. Деякі питання організації соціально-виховної роботи із засудженими. Забезпечення релігійних потреб
1. Виховні заходи із засудженими проводяться на підставі програм диференційованого виховного впливу в установлений розпорядком дня час у межах установи виконання покарань і спрямовані на формування та закріплення у засуджених прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законодавства та прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівнів.
Проводити спільні заходи за участю засуджених з різних установ виконання покарань не дозволяється.
2. В установах виконання покарань проводиться безкоштовна демонстрація художніх відео- та кінофільмів, які мають позитивний вплив на закріплення процесу виправлення та ресоціалізації засуджених.
У виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівнів безпеки (для засуджених, які тримаються у звичайних жилих приміщеннях, та засуджених, залишених для роботи з господарського обслуговування) художні кiно- та відеофільми демонструються один раз на тиждень.
Кількісні обмеження не стосуються навчальних, документальних і науково-популярних кінофільмів, які мають виховне значення.
Додатково дозволяється демонструвати художні кiно- та відеофільми у святкові дні.
Особам, яких тримають у ДІЗО, ПКТ (ОК), ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки та у карцерах установ виконання покарань, а також засудженим до арешту та довічного позбавлення волі кінофільми не демонструються.
3. Жилі приміщення, клуби, бібліотеки, кімнати для виховної роботи у відділеннях соціально-психологічної служби, ДІЗО, ПКТ (ОК), карцери, камери для засуджених до довічного позбавлення волі та арешту, палати закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України радіофікуються. У жилих приміщеннях виправних центрів, виправних колоній мінімального, середнього, максимального рівнів безпеки, виховних колоніях, ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки можуть установлюватись телевізори. Час радіотрансляції і перегляду телепередач визначається розпорядком дня установи виконання покарань.
Гучність радіопередач та телетрансляцій не має бути надмірною. За бажанням засуджені можуть відмовитись прослуховувати певні радіопередачі, і на час їх трансляції гучномовці в певних камерах можуть вимикатися.
Радіотрансляції для засуджених здійснюються централізовано від єдиного радіотрансляційного вузла. За наявності технічних можливостей у виправних колоніях обладнуються кабельні телемережі.
Радіотрансляційні вузли та телецентри розміщуються за межами установ виконання покарань або в приміщеннях, доступ до яких засудженим заборонено.
4. Засудженим дозволяється користуватися літературою, яка є в бібліотеках установ виконання покарань, а також газетами і журналами.
Книжковий фонд бібліотек створюється з розрахунку забезпечення кожного засудженого не менше ніж п’ятьма книжками. Обмін книг у ПКТ (ОК) установ, у ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки, арешту та дільницях посиленого контролю проводиться один раз на 10 днів. Засуджені, які тримаються у гуртожитках, забезпечуються газетами з розрахунку одна газета на 50 засуджених. По одній газеті виділяється на камеру. Якщо в камері утримується понад 20 засуджених, додатково виділяється ще одна газета.
Індивідуальна передплата засуджених на періодичні видання здійснюється в добровільному порядку. З дозволу адміністрації установи виконання покарань передплата періодичних видань може бути здійснена за рахунок родичів засудженого.
Засуджені можуть мати при собі не більше 10 примірників книжок, а ті, які навчаються, - відповідні підручники у необхідній кількості без урахування художніх книжок. Решту літератури засуджені здають для зберігання на склад, або за особистим бажанням передають до бібліотеки установи виконання покарань, або віддають з дозволу адміністрації родичам.
Кількість газет і журналів, які засуджені можуть мати при собі, не обмежується.
Засудженим забороняється мати при собі книжки, газети і журнали, які пропагують насилля, міжнаціональну ворожнечу або мають порнографічний зміст.
5. В установах виконання покарань можуть створюватися самодіяльні організації засуджених.
В установах виконання покарань для засуджених можуть організовуватись гуртки соціально корисної спрямованості. Порядок та організація роботи гуртків визначаються адміністрацією установи виконання покарань. Виступи гуртків художньої самодіяльності можуть проводитись у межах установи виконання покарань.
У виправних колоніях (крім виправних колоній максимального рівня безпеки) дозволяється проводити безкоштовні (благодійні) та платні за рахунок коштів засуджених і за їх згодою виступи професійних творчих колективів (театрів, філармоній тощо) при погодженні цих заходів з керівництвом територіальних органів управління ДПтС.
6. Фізкультурно-оздоровчі заходи серед засуджених проводяться у встановлений розпорядком дня час та в межах установи виконання покарань. У виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, виправних центрах та дільницях соціальної реабілітації (адаптації) такі заходи можуть проводитися за межами жилої зони установи виконання покарань, але в межах дислокації установи.
Адміністрація установи виконання покарань вживає заходів щодо забезпечення засуджених спортивним обладнанням, інвентарем та настільними іграми (шахи, шашки, нарди, доміно), користуватися якими засуджені можуть у вільний від роботи час.
Для засуджених, які тримаються у ДІЗО, ПКТ (ОК), карцері та ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки, у прогулянкових двориках встановлюються перекладина і брусся.
7. Організація загальноосвітнього навчання, професійно-технічної освіти і професійного навчання засуджених на виробництві здійснюється відповідно до Законів України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", "Про професійно-технічну освіту" та в порядку, установленому законодавством.
Час проведення занять у загальноосвітніх навчальних закладах визначається розпорядком дня установи виконання покарань.
Для складання іспитів учні-засуджені звільняються від роботи на строк, передбачений Кодексом законів про працю України і Законом України "Про оплату праці". Заробітна плата їм за цей час не нараховується, харчування надається безкоштовно.
Адміністрація установ виконання покарань всебічно сприяє загальноосвітньому та професійно-технічному навчанню засуджених, у разі потреби надає їм допомогу в отриманні консультацій, придбанні підручників та посібників.
Під час навчального процесу засуджені можуть мати обмежений доступ до мережі Інтернет під контролем адміністрації установи виконання покарань для користування навчальними програмами (ресурсами).
8. Адміністрація установ виконання покарань сприяє забезпеченню релігійних потреб засуджених відповідно до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".
Релігійні обряди проводяться на прохання засуджених або за ініціативою релігійних організацій, але з відповідними обмеженнями, передбаченими кримінально-виконавчим законодавством України для різних категорій засуджених. Пропаганда будь-яких релігійних учень серед засуджених здійснюється тільки на їх бажання та за згодою, а щодо неповнолітніх - за згодою їхніх батьків або осіб, які їх замінюють.
У разі відсутності окремих приміщень для віруючих декількох релігійних конфесій обряди проводяться в одному приміщенні за графіком. У такому приміщенні передбачається можливість тимчасового розміщення предметів культу на період обряду.
XХV. Заходи заохочення і стягнення, що застосовуються до засуджених, порядок їх застосування
1. Правом застосовувати в повному обсязі заходи заохочення і стягнення до засуджених користуються начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов’язки, а також їхні прямі начальники.
Заходи заохочення і стягнення у виправних колоніях можуть також застосовувати заступник начальника виправної колонії, начальник відділення.
Заступники начальників виправних колоній користуються такими самими правами, за винятком права накладення дисциплінарного штрафу, скасування поліпшених умов тримання, поміщення засуджених у ДІЗО або карцер, переведення засуджених до ПКТ (ОК).
Начальник відділення виправної колонії має право застосовувати в усній формі подяку, дострокове зняття раніше накладеного ним стягнення, попередження, догану.
Заходи заохочення і стягнення у виховних колоніях можуть застосовувати заступник начальника виправної колонії, начальник відділення (старший вихователь).
Старші вихователі виховних колоній мають право застосовувати до засуджених в усній формі подяку, дострокове зняття раніше накладеного ними стягнення, попередження, догану. Вихователі виховних колоній можуть в усній формі застосовувати заохочення у виді оголошення подяки, дострокового зняття раніше накладеного ними стягнення, а також накладати стягнення у виді попередження або догани.
Заходи заохочення і стягнення у виправних центрах застосовуються також заступниками начальників виправних центрів та начальниками відділень виправних центрів.
Заступники начальників виправних центрів користуються такими самими правами щодо застосування заохочень та стягнень, що й начальники виправних центрів, за винятком нагородження похвальною грамотою, грошовою премією, нагородження подарунком, заборони проживання поза гуртожитком строком до трьох місяців та виходу за межі гуртожитку у вільний від роботи час на той самий строк, поміщення в ДІЗО.
Начальники відділень виправних центрів можуть застосовувати заходи заохочення у виді оголошення подяки та дострокового зняття раніше накладеного ними стягнення, а також заходи стягнення у виді попередження, догани та суворої догани.
За сумлінну поведінку до осіб, засуджених до арешту, можуть застосовуватися заходи заохочення у виді подяки або дострокового зняття раніше накладеного стягнення.
За порушення порядку відбування покарання у виді арешту до осіб, засуджених до арешту, можуть застосовуватися заходи стягнення у виді догани або поміщення в карцер строком до десяти діб.
Застосовування заходів заохочення та стягнення до осіб, засуджених до арешту, здійснюється начальником арештного дому чи його заступником. Стягнення у виді поміщення у карцер застосовується за постановою начальника арештного дому.
Інші посадові особи установ виконання покарань не мають права застосовувати заходи заохочення і стягнення щодо засуджених.
У разі застосування заходів стягнення до засуджених посадові особи повинні керуватися вимогами статей 54, 69, 134, 135 Кримінально-виконавчого кодексу України. За правопорушення, які згідно зі статтею 133 Кримінально-виконавчого кодексу України належать до злісних, стягнення накладаються тільки начальником установи виконання покарань або особою, яка виконує його обов’язки.
2. Застосування заходів заохочення і стягнення оформляється за постановами про заохочення (додаток 25), постановами про накладення стягнення (додаток 26) або наказами уповноважених на те посадових осіб. Постанови або витяги з наказів долучаються до особових справ засуджених протягом трьох діб після їх підписання.
Заохочення і стягнення, оголошені усно, відображаються у статистичному обліку та в щоденниках індивідуальної роботи із засудженими (для неповнолітніх - у щоденниках соціально-виховної роботи із засудженим неповнолітнім), а також беруться до уваги при визначенні ступеня виправлення засудженого та при складанні на нього характеристики.
Облік заохочень і стягнень кожного засудженого ведеться начальниками відділень (старшими вихователями). Облік заохочень і стягнень засуджених по установі в цілому ведеться відділом соціально-виховної та психологічної роботи.
3. У випадках, передбачених статтями 138-140, 143 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджені у виправних та виховних колоніях можуть бути переведені на поліпшені умови тримання. Надання засудженим такого права здійснюється начальником виправної колонії за постановою про надання засудженому права на поліпшені умови тримання (додаток 27).
Відповідно до статті 132 Кримінально-виконавчого кодексу України за порушення встановленого порядку відбування покарання засуджені можуть бути позбавлені начальником виправної колонії права на поліпшені умови тримання на підставі постанови про скасування поліпшених умов тримання (додаток 28).
Повторне переведення на поліпшені умови тримання може бути застосоване не раніше ніж через 6 місяців з дня відбуття стягнення.
4. Засудженим, які перевиконують норми виробітку, та тим, які працюють на погодинних роботах, роботах з господарського обслуговування і сумлінно виконують встановлені завдання, може бути додатково дозволено витрачати на місяць для придбання продуктів харчування та предметів першої потреби гроші в сумі, яка визначається статтями 138-140, 143, 151 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Дозвіл на додаткове витрачання грошей надається начальником установи виконання покарань незалежно від відбутої засудженим частини строку покарання, але за умови, що в період, за який надається можливість додаткового витрачання грошей, він не мав стягнень за порушення режиму.
На засуджених, яким надається право на додаткове витрачання грошей і яким нараховується мінімум заробітної плати, начальники відділень щомісяця складають списки, які затверджуються начальником установи виконання покарань або його заступником і є підставою для надання такого права.
5. Підставою для приймання та тримання засуджених у ДІЗО, карцерах та ПКТ (ОК) є постанова про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань (додаток 29) або постанова про переведення засудженого в приміщення камерного типу (окрему камеру) установи виконання покарань (додаток 30), винесена начальником установи виконання покарань або особою, яка виконує його обов’язки, з визначенням строку тримання після перевірки пояснень засуджених по суті допущених правопорушень. Постанова оголошується засудженому під особистий підпис. Перед поміщенням засуджених у ДІЗО, карцер, ПКТ (ОК) начальник медичної частини (черговий лікар) зобов’язаний провести їх огляд. У разі неможливості тримання засудженого у ДІЗО, карцері, ПКТ (ОК) за станом здоров’я начальник медичної частини (черговий лікар) робить відмітку про переведення його до медичної частини установи виконання покарань на зворотному боці постанови.
Заходи стягнення у виді переведення засуджених у ПКТ (ОК) застосовуються в разі безуспішності інших заходів впливу.
Особи, поміщені до ДІЗО, карцерів та ПКТ (ОК), зі складу відділень соціально-психологічної служби не виключаються. Начальники відділень, вихователі проводять з ними виховну роботу і в період відбування стягнення.
У разі відсутності начальника установи виконання покарань у термінових випадках, коли іншими заходами попередити злочин або грубе порушення неможливо, засуджені можуть бути поміщені в ДІЗО або в карцери до прибуття начальника установи або особи, яка виконує його обов’язки, але не більше ніж на 48 годин з урахуванням святкових, неробочих і вихідних днів, за постановою про тимчасове поміщення до 48 годин засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань (додаток 31), винесеною ЧПНУ.
Така ізоляція стягненням не є, але якщо начальник установи виконання покарань приймає рішення про накладення стягнення у виді поміщення особи, яка скоїла проступок, у ДІЗО або в карцер, цей час перебування в ізоляції зараховується до загального строку тримання у ДІЗО або в карцері.
Під час проведення службового розслідування за необхідності ізоляції порушника дозволяється тримати засудженого на загальних підставах в окремій камері до 10 діб із зарахуванням цього часу в строк тримання у ПКТ (ОК), ДІЗО та карцері. Підставою для такої ізоляції є постанова про тимчасове поміщення засудженого в окрему камеру дисциплінарного ізолятора, приміщення камерного типу (окрему камеру) або карцер установи виконання покарань на час проведення службового розслідування (додаток 32), винесена начальником установи виконання покарань. Про кожний такий випадок повідомляється прокурор.
6. Засудженим, які відбувають стягнення у ДІЗО, карцері або ПКТ (ОК), забороняються побачення, придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, одержання посилок (передач) і бандеролей, користування настільними іграми. У разі поміщення засуджених до ДІЗО, карцеру або переведення до ПКТ (ОК) побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, надаються їм у порядку, визначеному статтями 110, 134 Кримінально-виконавчого кодексу України.
У ДІЗО, карцері або ПКТ (ОК) засуджені забезпечуються індивідуальним спальним місцем і постільними речами. Постільні речі видаються тільки на час сну, верхній одяг - на час виходу з приміщення.
Тримання засуджених у карцері одиночне.
Засудженим, які тримаються в ДІЗО, карцері або ПКТ (ОК), надається щоденна прогулянка тривалістю одна година. Для осіб, які хворі на туберкульоз, тривалість щоденної прогулянки - дві години.
Засуджені, які тримаються в ДІЗО з виведенням на роботу, в ПКТ (ОК), працюють окремо від інших засуджених.
Засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення вищій посадовій особі органу і установи виконання покарань, прокурору або до суду, однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова особа, яка наклала стягнення, за наявності для того підстав може його скасувати або замінити іншим, більш м’яким стягненням. У разі коли посадова особа, яка наклала стягнення, перевищила свої повноваження або стягнення було накладено нею за відсутності порушення з боку засудженого, вища за посадою посадова особа може скасувати таке стягнення. Дострокове звільнення засуджених з цих приміщень здійснюється також за медичними показаннями.
При накладенні стягнення на засудженого адміністрація установи виконання покарань надає йому змогу повідомити про це близьких родичів, адвоката або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Засудженим забороняється брати із собою у ДІЗО або в карцери продукти харчування і особисті речі, за винятком рушника, мила, зубної пасти (порошку), зубної щітки, туалетного паперу, олівців, авторучок, зошитів, поштових марок, конвертів, а в установах для тримання жінок, крім зазначених речей, спеціальних засобів гігієни. Їм не дозволяється курити.
Засудженим забороняється брати з собою у ПКТ (ОК) продукти харчування, особисті речі, крім предметів першої потреби (годинник, підручники, прості олівці, авторучки, зошити, поштові марки, картки, конверти, зубна паста (порошок), зубна щітка, туалетний папір), тютюнових виробів і сірників. Курити засуджені можуть лише під час щоденної прогулянки.
Для зберігання предметів особистої гігієни в камерах обладнуються навісні полички. Адміністрація установ виконання покарань забезпечує зберігання особистих речей засуджених протягом строку перебування їх у ДІЗО, карцерах, ПКТ (ОК). Продукти харчування здаються на склад і видаються засудженим після відбуття ними стягнення. Адміністрація установ виконання покарань вживає заходів для їх збереження. Якщо за час перебування засуджених у ДІЗО, карцерах, ПКТ (ОК) термін придатності цих продуктів харчування закінчився, комісією складається акт, і вони знищуються.
У разі переведення засудженого в ПКТ (ОК) за злісне порушення режиму в ДІЗО строк утримання у ПКТ (ОК) відраховується після відбуття покарання у ДІЗО.
У разі переведення засуджених з ПКТ (ОК) в ДІЗО за порушення, вчинені в ПКТ або в ОК, строк їх тримання у ДІЗО у строк тримання у ПКТ i в ОК не зараховується.
Приймання засуджених у ДІЗО, карцери, ПКТ (ОК) проводиться молодшими інспекторами чергової зміни під керівництвом ЧПНУ або їхніх заступників та документується. Засуджені підлягають особистому обшуку з роздяганням та проходять медичний огляд. Вони переодягаються в одяг, який закріплений за ДІЗО, карцерами, ПКТ (ОК).
Засуджені, які тримаються у ДІЗО, карцерах, ПКТ (ОК), санітарну обробку проходять окремо від інших засуджених. Прибирання камер ДІЗО, карцерів, ПКТ та ОК проводиться засудженими, які в них тримаються, почергово за графіком.
До засуджених, які поміщені в ДІЗО або карцер, переведені до ПКТ (ОК), можуть застосовуватися всі заходи стягнення, за винятком повторного поміщення в ДІЗО або карцер, повторного переведення до ПКТ (ОК).
Після відбуття стягнення у ДІЗО, карцері, ПКТ (ОК) засуджені негайно звільняються з них, про що робиться відмітка в журналі i постанові. Матеріали перевірки і постанова долучаються до особової справи засудженого.
Звільнення засудженого із ДІЗО, карцеру, ПКТ (ОК) здійснюється ЧПНУ або його заступником у присутності начальника відділення (вихователя).
При звільненні засуджених з ДІЗО, карцеру, ПКТ (ОК) начальник медичної частини (черговий лікар) зобов’язаний провести їх огляд.
Із засуджених, які тримаються в ДІЗО, ПКТ виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільниць соціальної реабілітації та ДІЗО виправних центрів, відраховується повна вартість наданого їм харчування.
Приймання їжі засудженими проводиться в камерах, а в робочий час - на виробничих об’єктах у спеціально відведених для цього місцях.
Особи, які навчаються у загальноосвітніх школах, професійно-технічних училищах і на курсах професійно-технічної підготовки, під час перебування у ДІЗО, карцерах, ПКТ (ОК) на заняття не виводяться. Їм надається можливість для самостійного навчання і консультацій з викладачами.
Медичний огляд і амбулаторне лікування засуджених, яких тримають у ПКТ (ОК), здійснюються у спеціально обладнаному приміщенні.
У разі переведення засуджених із ПКТ (ОК), ДІЗО та карцерів до державних, комунальних закладів охорони здоров’я або закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України з причин, не пов’язаних з їх неправомірними діями, строк їх перебування у закладах охорони здоров’я зараховується у строк перебування у зазначених приміщеннях.
У разі переведення засуджених із ПКТ (ОК), ДІЗО та карцерів до слідчого ізолятора строк їх перебування у слідчому ізоляторі не зараховується у строк перебування у зазначених приміщеннях.
У випадку переведення засуджених із ПКТ (ОК), ДІЗО та карцерів до іншої установи виконання покарань невідбуту частину стягнення засуджені відбувають за новим місцем покарання.
7. Засуджені, які під час перебування у державних, комунальних закладах охорони здоров’я або закладах охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України порушують дисципліну, правила внутрішнього розпорядку цих закладів, відмовляються від лікування і обстеження (у першу чергу з приводу хвороби, яка становить небезпеку для здоров’я інших осіб), несуть відповідальність відповідно до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України. Разом з тим зазначені засуджені не можуть бути переведені у ПКТ (ОК).
У разі відмови засуджених від проходження обстеження (медичних оглядів) та лікування, порушення дисципліни, правил внутрішнього розпорядку закладів охорони здоров’я складається акт, засуджені виписуються із цих закладів і переводяться до установ виконання покарань, з яких прибули, у випадках, якщо це не являє загрози для життя і здоров’я хворих, а також осіб, які їх оточують.
Начальники установ виконання покарань, їх заступники, начальники підрозділів не менше одного разу на тиждень відвідують ДІЗО, карцери, ПКТ (ОК), перевіряють умови тримання в них засуджених, уживають заходів щодо усунення виявлених недоліків і задоволення обґрунтованих скарг засуджених, про що роблять відмітки у журналі обліку відвідувань дисциплінарного ізолятора, приміщень камерного типу, одиночних камер та карцеру адміністрацією установи виконання покарань (додаток 33).
8. За злісне порушення встановленого порядку відбування покарання, передбачене статтею 133 Кримінально-виконавчого кодексу України, начальником установи або особою, яка виконує його обов’язки, на засудженого може бути накладено стягнення у виді дисциплінарного штрафу у сумі до двох мінімальних розмірів заробітної плати. Стягнена сума штрафу перераховується в дохід держави.
ХХVІ. Особливості зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі
1. Залежно від поведінки засудженого і ставлення до праці та навчання умови відбування покарання можуть змінюватися в межах однієї виправної колонії або шляхом переведення до виправної колонії іншого виду.
2. Зміна умов тримання в межах однієї виправної колонії здійснюється за клопотанням начальника відділення постановою начальника виправної колонії.
У випадках, якщо така постанова передбачає переведення засудженого у більш суворі умови тримання або збільшує обсяг встановлених правообмежень, вона обов’язково погоджується зі спостережною комісією.
Засуджені, які стають на шлях виправлення, переводяться з ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки у звичайні жилі приміщення виправної колонії максимального рівня безпеки після фактичного відбуття не менше однієї четвертої частини призначеного судом строку покарання. Підставою для такого переведення є постанова про переведення засудженого з приміщення камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки у звичайне жиле приміщення у тій самій виправній колонії (додаток 34), винесена начальником установи виконання покарань.
У виправних колоніях мінімального і середнього рівнів безпеки засуджені, які стають на шлях виправлення, з дільниці ресоціалізації переводяться до дільниці соціальної реабілітації після фактичного відбуття частини строку покарання і з урахуванням тяжкості злочину, що визначено частиною першою статті 101 Кримінально-виконавчого кодексу України. Підставою для такого переведення є постанова про переведення засудженого з дільниці ресоціалізації виправної колонії мінімального (середнього) рівня безпеки до дільниці соціальної реабілітації цієї виправної колонії (додаток 35), винесена начальником установи виконання покарань.
Не підлягають переведенню до дільниці соціальної реабілітації особи, визначені частиною другою статті 101 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Засуджені, які злісно порушують режим відбування покарання, можуть бути переведені з дільниці соціальної реабілітації до дільниці ресоціалізації або дільниці посиленого контролю; з дільниці ресоціалізації до дільниці посиленого контролю. Засуджені, які під час перебування в дільниці карантину, діагностики і розподілу виявили високий ступінь соціально-педагогічної занедбаності і наміри до продовження протиправної поведінки, по закінченні строку тримання у цій дільниці переводяться до дільниці посиленого контролю. Підставою для таких переведень є постанова про переведення засудженого за формою згідно з додатком 36 до цих Правил, винесена начальником установи виконання покарань та погоджена зі спостережною комісією.
Засуджені можуть бути переведені із звичайного жилого приміщення виправної колонії максимального рівня безпеки в ПКТ цієї самої установи на підставі постанови про переведення засудженого, який злісно порушує режим відбування покарання, із звичайного жилого приміщення виправної колонії максимального рівня безпеки до приміщення камерного типу цієї виправної колонії (додаток 37), винесеної начальником установи та погодженої зі спостережною комісією.
3. Зміна умов тримання засуджених шляхом їх переведення до виправних колоній іншого рівня безпеки здійснюється Апеляційною комісією ДПтС за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником територіального органу управління ДПтС та спостережною комісією.
Засуджені, які злісно порушують режим відбування покарання, можуть бути переведені:
з виправної колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання до виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання або повернуті до тих виправних колоній, де вони раніше відбували покарання;
з виправної колонії середнього рівня безпеки чи звичайного жилого приміщення виправної колонії максимального рівня безпеки в ПКТ виправної колонії (сектору) максимального рівня безпеки.
Засуджений, який злісно порушує режим відбування покарання, може бути переведений з дільниці соціальної реабілітації до дільниці посиленого контролю, а з виправної колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання повернутий до тієї виправної колонії, де він раніше відбував покарання, якщо раніше накладені на нього стягнення не зняті або не погашені в установленому законом порядку.
До подання адміністрації виправної колонії, погодженого з начальником територіального органу управління ДПтС та спостережною комісією, долучаються матеріали відповідно до переліку матеріалів, які надсилаються до Апеляційної комісії Державної пенітенціарної служби України для розгляду питання про переведення засуджених до установ виконання покарань інших областей (додаток 38).
4. Переведення засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку, із виховної колонії до виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання здійснюється Апеляційною комісією ДПтС за рішенням педагогічної ради і поданням адміністрації виховної колонії, погодженим зі службою у справах дітей.
З метою закріплення результатів виправлення, завершення загальноосвітнього або професійно-технічного навчання засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, можуть бути залишені у виховній колонії до закінчення строку покарання, але не довше ніж до досягнення ними двадцяти двох років.
Залишення засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку, у виховній колонії проводиться за рішенням педагогічної ради за постановою начальника виправної колонії, погодженою зі службою у справах дітей.
На засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку і залишені у виховній колонії, поширюються умови відбування покарання, норми харчування і матеріально-побутового забезпечення, установлені для неповнолітніх засуджених. Умови праці осіб, які досягли вісімнадцятирічного віку, установлюються відповідно до законодавства про працю.
5. Засуджені до довічного позбавлення волі залежно від їх поведінки і ставлення до праці у порядку, встановленому статтями 100, 1511 Кримінально-виконавчого кодексу України, можуть бути переведені:
з ПКТ, у яких тримаються дві особи, до багатомісних ПКТ виправної колонії (сектору) максимального рівня безпеки - після відбуття у таких приміщеннях не менше ніж п’яти років строку покарання;
з багатомісних ПКТ до звичайних жилих приміщень виправної колонії максимального рівня безпеки - після фактичного відбуття у таких приміщеннях не менше ніж п’яти років строку покарання.
Зміна умов тримання засуджених до довічного позбавлення волі в межах однієї установи виконання покарань здійснюється за постановою про переведення засуджених за формою згідно з додатком 36 до цих Правил.
У випадках, коли у виправній колонії (секторі) максимального рівня безпеки відсутні камери для тримання засуджених до довічного позбавлення волі по дві особи і якщо з дати прибуття до установи засуджений тримався у багатомісному ПКТ, після відбуття у таких приміщеннях не менше ніж п’яти років строку покарання начальник установи виконання покарань зобов’язаний винести постанову про можливість тримання засудженого у багатомісних ПКТ. З дати винесення такої постанови здійснюється відлік строку для подальшого переведення засудженого до довічного позбавлення волі з багатомісних ПКТ до звичайних жилих приміщень.
У разі якщо у виправній колонії (секторі) максимального рівня безпеки відсутні звичайні жилі приміщення, переведення у такі приміщення іншої виправної колонії здійснюється Апеляційною комісією ДПтС за запитом регіональної комісії та поданням адміністрації виправної колонії.
До подання адміністрації виправної колонії про зміну умов тримання засуджених до довічного позбавлення волі, погодженого з начальником територіального органу управління ДПтС, долучаються матеріали відповідно до переліку матеріалів, які надсилаються до Апеляційної комісії Державної пенітенціарної служби України для розгляду питання про переведення засуджених до установ виконання покарань інших областей (додаток 38).
Засуджені до довічного позбавлення волі, які злісно порушують установлений законодавством порядок відбування покарання, за постановою начальника установи виконання покарань, погодженою зі спостережною комісією, можуть бути переведені із звичайних жилих приміщень до ПКТ.
Зміна умов тримання не застосовується до засуджених до довічного позбавлення волі, які хворіють на венеричні захворювання, активну форму туберкульозу та мають психічні розлади.
6. У разі виникнення небезпеки життю і здоров’ю засудженого, до якого згідно із законодавством у зв’язку з його участю у кримінальному судочинстві прийнято рішення про застосування заходів безпеки, необхідності захисту його від розправи з боку інших засуджених або за заявою засудженого з проханням про забезпечення особистої безпеки, якщо він не допустив порушення режиму, а також у разі необхідності ізоляції засудженого на час підготовки необхідних матеріалів на переведення його до іншої установи виконання покарань дозволяється тримати його в окремій камері ПКТ (ОК), ДІЗО та карцері на загальних підставах до закінчення перевірки, усунення небезпеки, остаточного розв’язання конфлікту або отримання наряду на переведення, але не більше 90 діб. Підставою для такого тримання є постанова про поміщення засудженого в окрему камеру дисциплінарного ізолятора, приміщення камерного типу (окрему камеру) на загальних підставах (додаток 39), винесена начальником установи виконання покарань.
Такі засуджені під час ізоляції на загальних підставах користуються всіма правами, передбаченими Кримінально-виконавчим кодексом України та цими Правилами.
XХVIІ. Матеріально-побутове забезпечення та медичне обслуговування засуджених
1. Для засуджених створюються необхідні житлово-побутові умови. У холодну пору року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань підтримується на рівні не нижче плюс 18 °C. Засуджені забезпечуються триразовим гарячим харчуванням, одягом встановленого законодавством зразка (у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації засуджені можуть носити одяг цивільного зразка), натільною білизною та взуттям, а також постільними речами. Верхній одяг засуджених до довічного позбавлення волі відрізняється за кольором від одягу інших засуджених.
У разі відсутності в установі одягу встановленого законодавством зразка засудженому тимчасово дозволяється користуватися власним одягом темного кольору, придбаним у крамниці установи виконання покарань або отриманим від родичів.
Вартість речового майна утримується із заробітку засуджених. За бажанням засуджених вартість цього майна може повністю або частково оплачуватися з коштів, що є на їхніх особових рахунках. У випадках відсутності коштів на особових рахунках засуджених для утримання вартості одягу і взуття у поточному місяці заборгованість за вказані предмети речового майна стягується в наступні місяці до повного її погашення. Після оплати вартості отриманого майна воно переходить у власність засуджених. Ремонт одягу та взуття засуджених проводиться в майстернях установ виконання покарань.
Засудженим неповнолітнім, інвалідам І та ІІ груп, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам понад п’ятдесят п’ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також особам, звільненим від роботи через хворобу, у тому числі хворим на активну форму туберкульозу, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються безоплатно.
Вартість харчування із заробітку засуджених вираховується щомісяця з дня перебування їх в установах виконання покарань.
В установах виконання покарань, у яких тримаються інваліди та особи похилого віку, адміністрацією цих установ створюються умови для задоволення особливих потреб таких засуджених. У разі необхідності будівлі та приміщення установ виконання покарань обладнуються відповідними конструкційними елементами (поручні, пандуси, сходові підйомники, відсутність порогів тощо).
В установах виконання покарань засудженим надаються платні послуги, у тому числі фотографування, прокат кіно- та відеофільмів, додаткові медичні послуги, ремонт годинників, електробритв та інший дрібний ремонт предметів і речей, які дозволені до використання, лазне-пральні та інші послуги.
Засуджені, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, виправних центрах, а також у дільницях соціальної реабілітації, харчування і речове майно придбавають за власні кошти. Комунально-побутові послуги оплачуються ними на загальних умовах. Особам, які не працюють у зв’язку із захворюванням, а також з причин, від них не залежних (карантин, погодні умови тощо), і не отримують за цей час заробітну плату, зазначені види забезпечення та обслуговування надаються за рахунок установи виконання покарань.
2. Порядок приймання до будинку дитини при виправній колонії, перебування та вибуття з нього дітей і засуджених жінок, які мають при собі дітей віком до трьох років, визначається Типовим положенням про будинок дитини при виправній колонії, затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 21 березня 2013 року № 500/5/219, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 березня 2013 року за № 471/23003 (із змінами).
Засуджені жінки, які проживають за межами виправної колонії, та їхні діти віком до трьох років забезпечуються харчуванням, речовим майном за нормами, установленими законодавством для вагітних жінок та матерів-годувальниць, які перебувають у будинку дитини при виправних колоніях.
Після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами адміністрація виправної колонії влаштовує засуджених жінок, які проживають за межами виправної колонії, на роботу на підприємстві виправної колонії або на контрагентських об’єктах.
Адміністрація виправної колонії сприяє засудженим жінкам у влаштуванні їхніх дітей у ясла. При потребі на період робочого дня матерів їхні діти можуть перебувати в будинках дитини при виправних колоніях.
3. Порядок лікувально-профілактичної і санітарно-протиепідемічної роботи в місцях позбавлення волі визначається Основами законодавства України про охорону здоров’я.
В установах виконання покарань здійснюються:
клінічне обстеження та нагляд за засудженими з метою оцінки стану здоров’я, при виявленні хвороб - надання медичної допомоги та встановлення працездатності;
амбулаторне, стаціонарне і спеціалізоване лікування в закладах охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України.
Особи, які прибувають до установ виконання покарань, підлягають обов’язковому медичному обстеженню. Результати обстеження, які містять дані психічного та соматичного стану, лабораторних аналізів реєструються в медичних картах засуджених.
При необхідності засуджені за письмовими заявами можуть отримувати виписки зі своїх медичних карт та передавати їх близьким родичам.
Надання медичної допомоги засудженим закладами охорони здоров’я здійснюється відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767.
Засуджені мають право звертатися за лікарськими консультаціями та лікуванням до закладів охорони здоров'я, що надають платні медичні послуги. Оплата таких послуг і придбання необхідних лікарських засобів здійснюються засудженими або їхніми родичами за рахунок власних коштів. Консультації і лікування у таких випадках проводяться в медичних частинах за місцем відбування покарання під наглядом персоналу медичних частин установ виконання покарань. За потреби їм надається екстрена медична допомога в закладах охорони здоров'я.
Медична допомога засудженим до довічного позбавлення волі організовується і надається безпосередньо в камері у присутності не менше трьох представників адміністрації установи виконання покарань. При необхідності надання екстреної медичної допомоги засуджені до довічного позбавлення волі переводяться до найближчого закладу охорони здоров'я.
Перевезення до (із) закладу охорони здоров'я засудженого до довічного позбавлення волі здійснюється в спеціалізованому автомобілі з конвоєм кількістю не менше п'яти осіб, до складу якого обов'язково повинен входити кінолог зі службовим собакою. Перевезення жінок, засуджених до довічного позбавлення волі, здійснюється без залучення кінолога зі службовим собакою.
Засуджені, які відбувають покарання в дільницях соціальної реабілітації, за рекомендацією лікаря та постановою про направлення засудженого на лікування до медичної частини виправної колонії (додаток 40) проходять лікування в медичній частині виправної колонії, а засуджені, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, для проходження стаціонарного лікування за постановою про направлення засудженого на лікування до закладу охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України (додаток 41) направляються до закладу охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України.
Гроші та цінні речі здаються до бухгалтерії установи виконання покарань і видаються засудженим після проходження лікування.
4. В установах виконання покарань забезпечується виконання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних правил. Особи, які прибули до установ виконання покарань, проходять комплексну санітарну обробку, що включає в себе для чоловіків, зокрема, стрижку волосяних частин голови, підборіддя, бороди, вусів. Не менше одного разу на сім днів засудженим організовується миття в лазні з обов’язковою зміною натільної та постільної білизни, а за потреби - стрижка волосяних частин голови, підборіддя, бороди, вусів та дезінсекція одягу.
Дезінфекція водогінних мереж, приміщень для проживання, харчування та інших комунально-побутових та кухонно-складських приміщень установ виконання покарань проводиться відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення". Забезпечується чітка робота пральні, сушильні, перукарні, дезкамери та інших об’єктів комунально-побутового призначення.
У виправних колоніях максимального рівня безпеки, секторах середнього і максимального рівнів безпеки та дільницях посиленого контролю всім засудженим, які тримаються у камерах, надаються щоденні прогулянки тривалістю одна година, а тим, які працюють за межами приміщень, - такою самою тривалістю у неробочі дні.
Засуджені до довічного позбавлення волі, хворі на туберкульоз, забезпечуються щоденною прогулянкою тривалістю до двох годин.
Засудженим забороняється мати бороду та вуса, дозволяється мати коротку зачіску.
Засудженим забороняється готувати та вживати їжу за межами приміщень, визначених адміністрацією, а також тримати тварин.
5. У закладах охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України ізольовано від інших категорій засуджених тримаються засуджені до довічного позбавлення волі. Ці засуджені тримаються у спеціально виділених і обладнаних за камерним типом палатах. Ізольовано також тримаються неповнолітні.
Жінки тримаються окремо від чоловіків.
Якщо засуджені переводяться у заклад охорони здоров’я з ДІЗО, ПКТ (ОК), карцерів у зв’язку з членоушкодженням або симуляцією хвороби, то час їхнього перебування у закладі охорони здоров’я в строк відбування стягнення не зараховується.
У закладах охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України, які мають у своїй структурі психіатричні або інфекційні відділення (палати), установлюється режим, що забезпечує ізоляцію хворих, а також посилений нагляд за поведінкою усіх категорій засуджених.
6. До засуджених до позбавлення волі осіб, які мають хворобу, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб, та тих, які не пройшли повного курсу лікування і відмовляються від нього, адміністрацією установи виконання покарань застосовується призначене судом примусове лікування.
Якщо під час відбування покарання буде встановлено, що засуджений має хворобу, яка становить небезпеку для здоров’я інших осіб, та відмовляється від лікування, адміністрація установи виконання покарань вносить до суду подання про застосування до такої особи примусового лікування.
7. У закладах охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України адміністрація передбачає у розпорядку дня години для проведення лікування, виховних, культурно-масових, фізкультурно-оздоровчих та інших заходів. Організовує перевірки наявності засуджених у приміщеннях відділень або палатах.
У випадках, коли засуджений бажає використовувати аналоги медичних препаратів, призначених для проходження курсу лікування, вони можуть бути отримані від родичів з дозволу медичної частини установи виконання покарань у порядку, визначеному пунктом 1 розділу Х цих Правил. Такі лікарські засоби зберігаються в медичних частинах, видача їх хворим на руки забороняється, за винятком лікарських засобів, необхідних для підтримання життєдіяльності організму. Вживання лікарських засобів засудженими здійснюється в присутності медичного працівника.
Тривалі побачення надаються за нормами, установленими статтями 110, 151 Кримінально-виконавчого кодексу України. Засудженим, хворим на активну форму туберкульозу, тривалі побачення надаються за умови відсутності виділення мікобактерій туберкульозу. Неповнолітні діти засуджених на тривалі побачення допускаються у разі відсутності медичних протипоказань у хворих.
Засуджені забезпечуються постільними речами, одягом, взуттям за сезоном, необхідним лікуванням, харчуванням за встановленими нормами за рахунок кошторису на утримання місць позбавлення волі.
На осіб, які хворі на активну форму туберкульозу, вимоги цих Правил повністю поширюються, як на засуджених у закладах охорони здоров’я.
На засуджених, хворих на активну форму туберкульозу, які відмовляються від лікування, поширюються вимоги пункту 7 розділу ХХV цих Правил.
ХХVIII. Особливості тримання засуджених в арештних домах
1. Особи, засуджені до арешту, до створення арештних домів відбувають покарання у виправних колоніях (крім виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання) та слідчих ізоляторах.
На засуджених до арешту поширюються права, обов’язки, заборони і обмеження, встановлені кримінально-виконавчим законодавством і цими Правилами для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.
Засуджені відбувають увесь строк покарання в одному арештному домі.
Переведення засудженого з одного арештного дому до іншого допускається у разі його хвороби або для забезпечення його особистої безпеки, а також за інших виняткових обставин, що перешкоджають подальшому перебуванню засудженого в даному арештному домі.
Підставою для тримання осіб, засуджених до арешту, є тільки вирок суду, який набрав законної сили.
Засуджені забезпечуються жилою площею за нормами, установленими статтями 53, 115 Кримінально-виконавчого кодексу України, та тримаються в окремих камерах по 3 - 10 осіб в одній камері. Розміщення засуджених у камерах здійснюється з дотриманням вимог роздільного тримання.
Приміщення, де тримаються засуджені, радіофікуються. Час радіотрансляції визначається розпорядком дня установи.
Гучність радіопередач не має бути надмірною. За бажанням засуджені можуть відмовитись прослуховувати певні радіопередачі, і на час їх трансляції гучномовці в певних приміщеннях, де тримаються засуджені, можуть вимикатися.
Особи, засуджені до арешту, відповідно до частини першої статті 52 Кримінально-виконавчого кодексу України можуть залучатися лише до робіт з господарського обслуговування установи виконання покарань, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення установ продовольством без оплати їхньої праці, як правило, у порядку черговості і не більше ніж на дві години на день.
Засудженим до арешту надається прогулянка тривалістю одна година, неповнолітнім - дві години.
Засуджені спеціальним одягом не забезпечуються і відбувають увесь строк покарання в цивільному одязі.
2. Засуджені до арешту мають право:
витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі до сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати, а засуджені інваліди I групи - до ста відсотків мінімального розміру заробітної плати. У випадках, коли дозволені кошти не витрачено протягом місяця, засуджені можуть купувати продукти харчування і предмети першої необхідності на невитрачену суму в наступні місяці;
мати побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;
без обмежень одержувати посилки (передачі) та бандеролі.
Листування та направлення пропозицій, заяв і скарг здійснюються у порядку, встановленому пунктом 1 розділу XII, пунктом 1 розділу XIII цих Правил.
ХХIХ. Особливості тримання засуджених у виправних центрах
1. Засуджені, які відбувають покарання у виправних центрах, несуть обов’язки і користуються правами, які встановлені законодавством України, з обмеженнями, що передбачені для цієї категорії засуджених, а також випливають з вироку суду та встановлені Кримінально-виконавчим кодексом України і цими Правилами для відбування покарання даного виду.
Усім засудженим, які відбувають покарання у виправному центрі, видаються посвідчення особи, яка відбуває покарання у виправному центрі, за зразком згідно з додатком 42 до цих Правил.
У кожному виправному центрі визначається межа установи виконання покарань, самовільне залишення якої засудженим заборонено.
Межа виправного центру встановлюється наказом начальника територіального органу управління ДПтС за погодженням з органами місцевого самоврядування з урахуванням особливостей установи виконання покарань та проходить по межі населеного пункту, але в радіусі не більше 5 кілометрів від території виправного центру.
Межа місця відбування покарання для засуджених, які проходять стаціонарне лікування або медичний огляд у державних або комунальних закладах охорони здоров’я, встановлюється по території цього закладу.
Межа виправного центру засудженим оголошується під розписку, що долучається до їх особових справ.
Засуджені після відбуття шести місяців строку покарання в установі виконання покарань за умови, що вони не допускали порушення встановленого законодавством порядку відбування покарання у виді обмеження волі і мають сім’ї, з дозволу адміністрації виправного центру можуть мешкати зі своїми сім’ями в особистих будинках або приватних квартирах у межах населеного пункту за місцем дислокації установи.
У разі проживання зі своїми сім’ями засуджені зобов’язані до чотирьох разів на тиждень у встановлений розпорядком дня час з’являтися до ЧПНУ або до начальника відділення для реєстрації у журналі реєстрації засуджених, яким надано право проживати зі своїми сім’ями за межами установи виконання покарань (додаток 43). У разі необхідності з дозволу ЧПНУ їх перевірка може здійснюватись за місцем проживання.
Працевлаштування засуджених до обмеження волі за межами виправного центру можливе після всебічного вивчення їх особистостей після перебування ними в установі виконання покарань не менше шести місяців.
Огляди і обшуки приміщень, де проживають засуджені із сім’ями, проводяться лише за рішенням суду.
2. Порядок надання засудженим до обмеження волі дозволу на короткочасний виїзд за межі виправного центру визначається Інструкцією про порядок надання засудженим короткочасних виїздів за межі установ виконання покарань, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 22 листопада 2011 року № 3361/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 року за № 1372/20110 (із змінами).
ХХХ. Особливості тримання засуджених у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації та дільницях соціальної адаптації
1. Засуджені до позбавлення волі, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації та дільницях соціальної адаптації, мають обов’язки і користуються правами, які встановлені законодавством України, що передбачені для цієї категорії засуджених, а також випливають з вироку суду та встановлені Кримінально-виконавчим кодексом України і цими Правилами.
Межі виправної колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільниці соціальної реабілітації встановлюються і проходять уздовж її огорожі, про які засудженим оголошується під розписку, що долучається до їх особових справ.
Після відбуття шести місяців покарання у виправній колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання або дільниці соціальної реабілітації в разі відсутності порушень режиму відбування покарання засуджені можуть проживати в межах населеного пункту, де розташована виправна колонія, зі своїми сім’ями.
Працевлаштування за межами установи виконання покарань засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації, можливе після фактичного перебування ними у цій виправній колонії (дільниці) не менше трьох місяців.
Засудженим, яким дозволено пересуватися без нагляду поза територією виправної колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільниці соціальної реабілітації у зв’язку з виконанням ними роботи або навчанням, та тим, які проживають зі своїми сім’ями, видаються посвідчення за зразком згідно з додатком 42 до цих Правил.
У разі проживання зі своїми сім’ями засуджені зобов’язані щодня у встановлений розпорядком дня час з’являтися до ЧПНУ або до начальника відділення для реєстрації у журналі реєстрації засуджених, яким надано право проживати зі своїми сім’ями за межами установи виконання покарань (додаток 43). У разі необхідності з дозволу ЧПНУ їх перевірка може здійснюватися за місцем проживання.
Порядок надання засудженим, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації, дозволу на короткочасний виїзд за межі установи визначається Інструкцією про порядок надання засудженим короткочасних виїздів за межі установ виконання покарань, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 22 листопада 2011 року № 3361/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 року за № 1372/20110 (із змінами).
2. У дільниці соціальної адаптації виховної колонії тримаються засуджені, які не порушують режим відбування покарання, сумлінно ставляться до праці і яким до закінчення встановленого строку відбування покарання або до дати можливого застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання залишається не більше шести місяців.
Засуджені в дільниці соціальної адаптації проживають у межах виховної колонії у спеціально обладнаних приміщеннях окремо від інших засуджених.
Приймання їжі, миття засуджених, відвідування бібліотеки, крамниці для придбання продуктів харчування та предметів першої потреби проводяться окремо від інших засуджених.
Приймання їжі та миття засуджених можуть організовуватися на території дільниці у приміщеннях, обладнаних згідно з установленими нормами.
Засуджені, які тримаються в дільниці соціальної адаптації, працевлаштовуються на окремих виробничих об’єктах виховної колонії або за межами виховної колонії на інших об’єктах з дотриманням вимог безпеки і постійного контролю.
ХХХІ. Особливості проживання засуджених жінок за межами виправної колонії
1. Адміністрація виправних колоній направляє засуджених жінок з вагітністю понад чотири місяці або жінок, які мають при собі дітей віком до трьох років, для відбування покарання у виправну колонію, при якій утворено будинок дитини.
Засудженим жінкам, звільненим від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами, а також які мають дитину до трьох років, може надаватися дозвіл на проживання за межами виправної колонії, який оформляється постановою про надання засудженій жінці права проживання за межами установи виконання покарань (додаток 44) та узгоджується із спостережною комісією.
Засудженим жінкам, які проживають за межами виправної колонії, видаються посвідчення особи, яка проживає із сім’єю, за зразком згідно з додатком 42 до цих Правил.
Засуджені жінки, які проживають за межами виправної колонії, можуть носити одяг, прийнятний у цивільному вжитку, мати при собі гроші, мобільні телефони, аксесуари до них та цінні речі. Користування засудженими жінками, які проживають за межами виправної колонії, мобільними телефонами здійснюється у порядку, встановленому пунктом 2 розділу XIV цих Правил.
Засуджені жінки, які проживають за межами виправної колонії, зі складу відділень соціально-психологічної служби не виключаються. З ними здійснюється повний розрахунок із заробітної плати, видаються на руки гроші, які є на особових рахунках, та особисті речі.
Питання про можливість застосування до засуджених жінок умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким розглядаються адміністрацією виправної колонії на загальних підставах.
2. Не пізніше ніж за три місяці до досягнення дитиною трирічного віку адміністрація виправної колонії зобов’язана розглянути питання щодо можливості представлення засудженої жінки до умовно-дострокового звільнення або розгляду клопотання про її помилування.
3. Засуджені жінки, які мешкають за межами виправних колоній у період звільнення від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами, а також які мають дитину до трьох років, повинні не менше одного разу на день у встановлений час з’являтися до ЧПНУ або чатового КПП для реєстрації в журналі реєстрації засуджених, яким надано право проживати зі своїми сім’ями за межами установи виконання покарань (додаток 43).
ХХХІІ. Особливості тримання засуджених у дільницях посиленого контролю
1. У дільницях посиленого контролю виправних колоній засуджені тримаються в умовах суворої ізоляції від інших засуджених, яка поєднується із застосуванням до них обмежень, передбачених режимом відбування покарання, а також заходів виховного впливу. У дільницях посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та середнього рівня безпеки засуджені розміщуються у звичайних жилих приміщеннях, а в дільницях посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки - у ПКТ.
У виправних колоніях для тримання жінок дільниці посиленого контролю не створюються.
Засуджені, які тримаються у дільниці посиленого контролю, не мають права виходу з жилих приміщень та ПКТ, за винятком виходу на роботу та проведення прогулянок у встановлений розпорядком дня час, а також у випадках надання їм побачень, медичного обстеження та стаціонарної медичної допомоги, відвідування кімнати для виховної роботи.
Миття цих засуджених здійснюється за окремим графіком.
2. У дільниці посиленого контролю установлюється роздільне тримання засуджених осіб, які переведені з дільниці карантину, діагностики і розподілу, від засуджених осіб, які переведені з інших ізольованих дільниць установи виконання покарань.
ХХХІII. Особливості тримання засуджених до довічного позбавлення волі
1. Відповідно до статті 150 Кримінально-виконавчого кодексу України чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки та відповідних ізольованих секторах максимального рівня безпеки. Засуджені до довічного позбавлення волі тримаються окремо від інших засуджених та осіб, узятих під варту, в окремих камерах залежно від жилої площі, психологічної сумісності проживання за визначенням адміністрації установи виконання покарань. Особи, яким вироком суду призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, забезпечуються одягом спеціального зразка. Переміщення таких осіб на території установи виконання покарань та за її межами (крім участі в судовому засіданні) в іншому одязі заборонено.
Особи, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, мають обов’язки і користуються правами людини та громадянина, за винятком обмежень, визначених законодавством для цієї категорії засуджених, а також установлених вироком суду. На засуджених до довічного позбавлення волі у повному обсязі поширюються основні права й обов’язки засуджених до позбавлення волі, що визначені Кримінально-виконавчим кодексом України, а також цими Правилами.
Порядок та умови тримання засуджених до довічного позбавлення волі жінок встановлюються, як для осіб, які відбувають покарання у виправній колонії (секторі) середнього рівня безпеки, із забезпеченням ізоляції від інших категорій засуджених.
Самодіяльні організації серед засуджених до довічного позбавлення волі не створюються.
Для засуджених до довічного позбавлення волі, які не мають загальної середньої освіти, у виправних колоніях утворюються консультаційні пункти.
Після відбуття п’яти років строку покарання засуджені до довічного позбавлення волі можуть брати участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру.
На засуджених до довічного позбавлення волі поширюються заходи заохочення, стягнення та порядок їх застосування, передбачені статтями 130, 132 Кримінально-виконавчого кодексу України і розділом XXV цих Правил.
Засуджені до довічного позбавлення волі у визначений розпорядком дня час можуть користуватися телевізорами, придбаними за власний рахунок або за рахунок родичів, за наявності можливості розміщення їх у камері.
Користуватися релігійною літературою та відправляти релігійні обряди засуджені до довічного позбавлення волі можуть тільки в межах камери або окремого приміщення, розташованого на території сектору максимального рівня безпеки, у вільний час та якщо це не порушує права інших засуджених.
Засудженим, які з не залежних від них причин не працюють чи завантажені роботою лише частково, дозволяється придбавати продукти харчування і предмети першої потреби на гроші, одержані за переказами.
У необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним нового злочину або за наявності медичного висновку за постановою начальника установи виконання покарань його можуть тримати в одиночній камері.
З метою забезпечення безпеки персоналу установ виконання покарань та засуджених, попередження вчинення з їхнього боку злочинів засуджені до довічного позбавлення волі, які схильні до втечі, нападу на адміністрацію установи виконання покарань та захоплення заручників, можуть переводитися до інших камер з обов’язковим врахуванням психологічної сумісності засуджених.
Чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, розміщують у камерах з дотриманням вимог роздільного тримання, передбачених статтею 92 Кримінально-виконавчого кодексу України.
До осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, якщо вони чинять фізичний опір персоналу установи виконання покарань, виявляють буйство або здійснюють інші насильницькі дії, з метою запобігання заподіянню ними шкоди оточуючим або самим собі застосовуються фізична сила, спеціальні засоби, гамівна сорочка та зброя у порядку, передбаченому пунктами 1-5 розділу ХХ цих Правил, відповідно до статті 106 Кримінально-виконавчого кодексу України.
2. При виведенні з камер або конвоюванні на території установи виконання покарань засуджених до довічного позбавлення волі, які схильні до втечі, захоплення заручників, нападу на адміністрацію, до них застосовуються наручники з урахуванням фізичних вад та стану їхнього здоров’я. У разі конвоювання за межами установи виконання покарань до них застосовуються наручники. При застосуванні наручників руки засуджений тримає за спиною.
Конвоювання засуджених до довічного позбавлення волі на території установи виконання покарань здійснюється по одному в супроводі не менше двох представників адміністрації установи виконання покарань та кінолога зі службовим собакою.
При конвоюванні засуджених до довічного позбавлення волі в межах будівлі ПКТ виправної колонії (сектору) максимального рівня безпеки кінолог зі службовим собакою не залучається.
У разі виведення засуджених до довічного позбавлення волі жінок із камер та конвоювання на території установи виконання покарань наручники до них не застосовуються. У разі конвоювання за межами установи виконання покарань до них застосовуються наручники. Конвоювання цих засуджених здійснюється по одному в супроводі трьох представників адміністрації установи виконання покарань без залучення кінолога зі службовим собакою.
ХХХІV. Відвідування установ виконання покарань
1. Відвідування установ виконання покарань - це проходження осіб до зони, що охороняється, з метою ознайомлення з умовами тримання та праці засуджених, проведення концертів, виступів, богослужінь тощо, спілкування (побачення) із засудженими, їх фото- і відеозйомки, а також ознайомлення з умовами праці персоналу та функціонуванням об’єктів установ виконання покарань.
2. Без спеціального дозволу безперешкодно відвідувати установи виконання покарань для здійснення контролю та проведення перевірок мають право особи, визначені частиною першою статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Зазначених осіб можуть супроводжувати до трьох медичних працівників для медичного огляду засуджених та до двох представників засобів масової інформації.
При відвідуванні установи виконання покарань для здійснення контролю та проведення перевірок в одній установі не може одночасно перебувати більше десяти осіб.
Права осіб, які відвідують установи виконання покарань для здійснення контролю та проведення перевірок, визначені частиною третьою статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України.
3. Для всебічного і об’єктивного висвітлення діяльності установ виконання покарань та отримання інтерв’ю у посадових осіб та засуджених представники засобів масової інформації можуть самостійно відвідувати територію установ за наявності спеціального дозволу.
Відвідування представниками засобів масової інформації засуджених здійснюється шляхом надання їм короткострокового побачення.
4. Оформлення спеціальних дозволів представникам засобів масової інформації для відвідування установ виконання покарань та взаємодію з ними здійснює ДПтС.
Допуск представників засобів масової інформації на територію установ виконання покарань здійснюють начальники цих установ, начальники територіальних органів управління ДПтС на підставі виданого спеціального дозволу, паспорта та редакційного посвідчення або іншого документа, що засвідчує належність до засобу масової інформації.
Крім того, для отримання дозволу на відвідування певної установи виконання покарань представники засобів масової інформації можуть звернутися безпосередньо до керівництва цієї установи.
5. Для отримання спеціального дозволу на відвідування установ виконання покарань представники засобів масової інформації подають не пізніше ніж за п’ять робочих днів до запланованого відвідування до ДПтС або керівництву відповідної установи подання із зазначенням:
повного найменування засобу масової інформації, дати і номера реєстрації, місцезнаходження, номера телефону (факсу);
найменування установи виконання покарань, яку планується відвідати (при направленні подання до ДПтС);
мети, дати та часу відвідування установи виконання покарань;
прізвища, імені та по батькові представника засобу масової інформації, щодо якого вноситься подання, серії та номера паспорта, коли і ким виданий;
номера редакційного посвідчення або інших документів, що засвідчують належність до засобу масової інформації;
особи, з якою планується записати інтерв’ю (коментар), та орієнтовної тематики.
Подання, що не містить зазначеної інформації, не розглядається, про що у триденний строк з дати реєстрації подання письмово повідомляється засіб масової інформації.
6. За результатами розгляду подання протягом трьох робочих днів ДПтС (адміністрація установи виконання покарань) готує спеціальний дозвіл на відвідування установи виконання покарань або лист про відмову в його наданні та направляє представнику засобу масової інформації, який направив подання.
За рішенням уповноваженої посадової особи встановлюються обмеження щодо доступу до окремих об’єктів установи виконання покарань та проведення відеозйомки.
7. Відмова в наданні спеціального дозволу на відвідування установи виконання покарань надсилається представникам засобів масової інформації у разі, якщо:
засуджений відмовляється від зустрічі або не бажає використовувати короткострокове побачення на її проведення;
слідчий або суд, які здійснюють кримінальне провадження, не дають письмового дозволу на зустріч із засудженим;
в установі виконання покарань запроваджено особливий режим або карантин, у районі розташування установи виконання покарань введено режим надзвичайного чи воєнного стану.
8. Представники об’єднань громадян, релігійних та благодійних організацій, які на підставі статті 25 Кримінально-виконавчого кодексу України бажають надавати допомогу у виправленні і ресоціалізації засуджених, проведенні соціально-виховної роботи, можуть відвідувати установи виконання покарань за наявності відповідного дозволу.
Надання дозволу представникам об’єднань громадян, релігійних та благодійних організацій на відвідування установи виконання покарань та взаємодію з ними здійснює ДПтС або керівництво установи виконання покарань.
Для отримання такого дозволу об’єднання громадян, релігійні або благодійні організації не пізніше ніж за п’ять робочих днів до запланованого відвідування подають до ДПтС або керівництву установи виконання покарань заяву, в якій зазначають:
повне найменування об’єднання громадян, релігійної чи благодійної організації, місцезнаходження, номер телефону (факсу);
найменування установи виконання покарань, яку планується відвідати (при направленні заяви до ДПтС);
дату та час відвідування установи виконання покарань;
прізвище, ім’я та по батькові представників об’єднання громадян, релігійної чи благодійної організації, які планують відвідати установу виконання покарань, серію та номер паспорта, коли і ким виданий.
До заяви додаються копії свідоцтва про державну реєстрацію та статуту.
Крім того, священнослужителі, релігійні проповідники, наставники, інші представники зарубіжних релігійних організацій, які є іноземними громадянами і тимчасово перебувають в Україні, повинні надати копію офіційного погодження Міністерством культури України можливості зайняття проповідницькою чи іншою канонічною діяльністю та виконання релігійних обрядів.
9. За результатами розгляду заяви протягом трьох робочих днів ДПтС надає дозвіл на відвідування установи виконання покарань, про що повідомляє об’єднання громадян, релігійну або благодійну організацію.
У разі відсутності у заяві інформації або копій документів, зазначених у пункті 8 цього розділу, об’єднання громадян, релігійна або благодійна організація у триденний строк з дати реєстрації заяви письмово повідомляються про відмову у дозволі на відвідування установи виконання покарань.
10. Представники об’єднань громадян, релігійних та благодійних організацій, які на постійній основі беруть участь у виправленні і ресоціалізації засуджених, проведенні соціально-виховної роботи, можуть відвідувати установи виконання покарань за спрощеною процедурою.
Для цього зазначеним особам видається перепустка на певний період (місяць, квартал) та на цей період складається графік візитів, який затверджується начальником установи виконання покарань.
11. У випадках порушення представниками засобів масової інформації, об’єднань громадян, релігійних та благодійних організацій вимог встановленого режиму за рішенням адміністрації установи виконання покарань відвідування може бути припинено на будь-якій його стадії.
КНИГА
зауважень і пропозицій
ПЕРЕЛІК
продуктів харчування, виробів і речовин, які засуджені можуть отримувати в посилках (передачах), купувати в крамницях установ виконання покарань та зберігати при собі
Продукти харчування фабричного (заводського) виготовлення, не в скляній або металевій тарі, з діючим терміном реалізації, які не потребують додаткового приготування шляхом термічної обробки та можуть зберігатися при кімнатній температурі, свіжі фрукти та овочі (огірки, помідори, цибуля, часник, перець, капуста, морква та зелень), а також чай та тютюнові вироби фабричного розфасування.
ІІ. Предмети першої потреби та засоби особистої гігієни
Одяг, головні убори, взуття та постільні речі встановленого зразка за встановленими нормами;
натільна білизна (тепла і проста) - не більше трьох комплектів;
панчохи, шкарпетки та рукавиці - не більше трьох комплектів;
поясні ремені, кашне, носові хустинки, нитки та вироби з них;
тапочки кімнатні, спортивне взуття (кеди, напівкеди, тапочки) - по одній парі;
годинники ручні або кишенькові з некоштовних металів (1 шт.);
дзеркало, бритви електричні або механічні, а також безпечні з касетними головками;
сірники - не більше 10 коробок, запальнички одноразового використання - не більше 5 штук;
предмети першої потреби та засоби особистої гігієни (мило, зубний порошок чи паста, зубна щітка, гребінець, креми до та після гоління, шампунь, манікюрні ножиці), спеціальні засоби гігієни для жінок;
підручники і навчальне приладдя, література та періодичні видання, у тому числі релігійного змісту (до 10 примірників), письмовий папір, зошити, олівці, авторучки, чорнило, стержні, конверти, марки, листівки;
шашки, шахи, доміно, нарди (по одному комплекту);
портативні електронні ігри (1 шт.);
щітки для одягу та взуття, крем для взуття;
поліетиленовий посуд, кухоль, ложка, пластмасові футляри для окулярів, мила та зубних щіток;
натільні хрестики та інші предмети культу, виготовлені з некоштовних матеріалів;
для жінок, крім того, халати та сукні, хустки, рейтузи, пояси, бюстгальтери, марля, гігієнічні пакети, защіпки, вата, косметика не на спиртовій основі, крем для обличчя та рук.
За наявності відповідного медичного висновку засуджені можуть зберігати при собі протези, інвалідні візки, окуляри та лікарські засоби, необхідні для підтримання життєдіяльності організму.
__________ |
|
Я, засуджений(а) | __________________________________________________________, |
"____" ________20__року ознайомлений(а) з вимогами Кримінально-виконавчого кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України та нормативно-правових актів, що регламентують порядок та умови відбування покарань засудженими до позбавлення волі, а саме:
відповідно до вимог статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 1 розділу ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань засуджені мають право:
одержувати інформацію і роз’яснення про умови відбування і порядок виконання покарання, а також про їхні права і обов’язки, у тому числі у друкованому вигляді;
на повагу гідності, на ввічливе ставлення з боку персоналу установи виконання покарань;
на соціальне забезпечення відповідно до законодавства;
користуватися послугами, які надаються в установах виконання покарань, у тому числі додатковими оплачуваними (підстригання, ремонт одягу, взуття, годинників тощо);
отримувати медичну допомогу і лікування, у тому числі платні медичні послуги за рахунок особистих грошових коштів чи коштів рідних та близьких;
розпоряджатися грошовими коштами, придбавати, володіти і розпоряджатися предметами, речами, виробами, за винятком тих, використання яких заборонено;
здійснювати листування, вести телефонні розмови у порядку, встановленому пунктом 1 розділу ХІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань;
одержувати і відправляти посилки, бандеролі, грошові перекази, одержувати передачі в порядку, установленому пунктами 1-3 розділу Х, пунктом 2 розділу ХІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань;
зустрічатися з родичами та іншими особами з урахуванням обмежень, передбачених для різних категорій засуджених;
подавати пропозиції, заяви і скарги в усній чи письмовій формі від свого імені;
надавати пояснення та вести листування рідною мовою, а також отримувати відповіді мовою звернення;
брати участь у роботі самодіяльних організацій та гуртків соціально корисної спрямованості (крім осіб, засуджених до арешту), займатися фізичною культурою і спортом, користуватися бібліотекою, настільними іграми;
носити спортивний одяг та взуття під час проведення спортивних заходів та у вільний час відповідно до розпорядку дня (до засуджених, які тримаються у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації, це обмеження не застосовується);
придбавати, користуватися і зберігати предмети першої потреби, періодичні видання, літературу, продукти харчування;
розпоряджатися вільним часом, який відведений розпорядком дня, не порушуючи при цьому встановленого порядку відбування покарання;
на щоденну прогулянку під час відбування покарання в камерах;
брати участь у трудовій діяльності;
одержувати освіту відповідно до законодавства про освіту;
на свободу сповідувати будь-яку релігію;
користуватися послугами адвоката або іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;
відповідно до статті 539 Кримінального процесуального кодексу України подавати клопотання до суду для вирішення питань, визначених статтею 537 цього Кодексу;
користуватися у приміщеннях для вживання їжі та зберігання продуктів харчування електричними чайниками потужністю не більше 2 КВт та мікрохвильовими пічками з розрахунку: три чайники - на відділення соціально-психологічної служби (один - на камеру), дві мікрохвильові печі - на відділення соціально-психологічної служби;
придбавати для загального користування за власний рахунок або рахунок родичів телевізори, DVD-програвачі, холодильники з розрахунку: телевізор та DVD-програвач - по одному на відділення соціально-психологічної служби або жилу секцію (камеру); холодильник - один на відділення соціально-психологічної служби (у ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки холодильник встановлюється у приміщеннях для зберігання продуктів харчування).
Засудженим можуть надаватися й інші права, реалізація яких не суперечить меті покарання, порядку і умовам виконання та відбування покарання.
При забезпеченні прав засуджених не повинні порушуватися встановлений порядок та умови відбування покарання, а також права і законні інтереси інших осіб.
Відповідно до вимог статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 2 розділу ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань засуджені зобов’язані:
дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами;
утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна установи виконання покарань і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням;
носити одяг встановленого законодавством зразка та нагрудні знаки, затверджені зразками поіменної картки та нагрудного розпізнавального знака для засуджених;
засуджені, які тримаються у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації, засуджені жінки, звільнені від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами, а також які мають дітей до трьох років, можуть носити цивільний одяг;
виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу установи виконання покарань;
виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою установи виконання покарань;
дотримуватися санітарно-гігієнічних норм;
дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Відповідно до вимог статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 3 розділу ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань засудженим забороняється:
самовільно залишати установу виконання покарань, порушувати лінію охорони;
спілкуватися із засудженими та іншими особами з порушенням встановлених законодавством правил ізоляції, звертатися до них з проханням про виконання незаконних дій;
придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, заборонені до використання в колонії;
продавати, дарувати або відчужувати в інший спосіб на користь інших осіб предмети, вироби і речі, що перебувають в особистому користуванні;
заподіювати собі тілесні ушкодження, у тому числі за допомогою іншої особи, завдавати шкоду своєму здоров’ю з метою ухилення від відбування покарання або виконання встановлених обов’язків;
завдавати шкоду державному, комунальному майну, майну інших юридичних чи фізичних осіб, у тому числі майну інших засуджених, створювати загрозу заподіяння шкоди такому майну;
вживати спиртні напої, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби;
чинити опір законним діям персоналу колонії, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов’язків, підбурювати до цього інших засуджених;
грати в настільні та інші ігри з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди;
вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська;
самовільно залишати призначену для перебування ізольовану територію, приміщення або визначене місце роботи, а також перебувати без дозволу адміністрації колонії у гуртожитках та відділеннях, у яких вони не проживають, або на виробничих об’єктах, на яких вони не працюють;
завішувати чи міняти без дозволу адміністрації колонії спальні місця, а також обладнувати їх у комунально-побутових та інших службових або виробничих приміщеннях;
готувати та вживати їжу в непередбачених для цього місцях, виносити продукти харчування з їдальні без дозволу адміністрації колонії;
мати при собі предмети і речі в асортименті і кількості, що виходять за межі, встановлені Міністерством юстиції України;
курити у дисциплінарних ізоляторах, карцерах, приміщеннях камерного типу (одиночних камерах) та виховних колоніях, а також у не відведених для цього місцях;
надсилати та отримувати кореспонденцію всупереч порядку, встановленому Міністерством юстиції України;
наносити собі або іншим особам татуювання;
виготовляти, зберігати саморобні електроприлади та користуватися ними;
самовільно переплановувати, змінювати конструктивні елементи будівель та споруд колонії, споруджувати на виробничих об’єктах різні об’єкти (лазні, пральні, душові, сейфи, будиночки, будки, приміщення та засоби для відпочинку, опалення).
Стаття 10 Кримінально-виконавчого кодексу України. Право засуджених на особисту безпеку
Засуджені мають право на особисту безпеку.
У разі виникнення небезпеки життю і здоров'ю засуджених, які відбувають покарання у виді арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, вони мають право звернутися із заявою до будь-якої посадової особи органу чи установи виконання покарань з проханням про забезпечення особистої безпеки. У цьому разі посадова особа зобов'язана вжити невідкладних заходів щодо забезпечення особистої безпеки засудженого.
Адміністрація установи виконання покарань вживає заходів до переведення засудженого в безпечне місце, а також інших заходів до усунення небезпеки, вирішує питання про місце подальшого відбування ним покарання.
У разі наявності небезпеки для життя і здоров'я засуджених, до яких згідно із законом у зв'язку з їх участю у кримінальному судочинстві прийнято рішення про застосування заходів безпеки, адміністрація установи виконання покарань вживає заходів щодо забезпечення безпеки цих осіб. Крім того, до зазначених осіб можуть бути застосовані такі заходи:
переведення в іншу установу виконання покарань.
Стаття 103 Кримінально-виконавчого кодексу України. Технічні засоби нагляду і контролю
Адміністрація виправної колонії має право використовувати аудіовізуальні, електронні й інші технічні засоби для попередження втеч та інших злочинів, порушень встановленого законодавством порядку відбування покарання, отримання необхідної інформації про поведінку засуджених.
Стаття 110 Кримінально-виконавчого кодексу України. Побачення засуджених до позбавлення волі з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови
Засуджені мають право на побачення: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і тривалі - до трьох діб. Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії.
Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватись і подружжю, яке проживало однією сім’єю, але не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти. Оплата послуг за користування кімнатами короткострокових і тривалих побачень здійснюється засудженими або їхніми родичами чи іншими особами за рахунок власних коштів.
Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово.
Для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці.
Побачення надається адміністрацією колонії при пред’явленні адвокатом ордера, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена.
Засудженим надається право на телефонні розмови без обмеження їх кількості під контролем адміністрації. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, заборонені.
Засудженим на їхнє прохання дозволяється заміняти тривалі побачення короткостроковими.
Порядок надання побачень і телефонних розмов визначається Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.
Стаття 113 Кримінально-виконавчого кодексу України. Листування засуджених до позбавлення волі
Засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості.
Листування між перебуваючими в місцях позбавлення волі засудженими, які не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації колонії.
Кореспонденція, яку одержують і надсилають засуджені до відбування покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки, підлягає перегляду.
Кореспонденція, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі.
Кореспонденція, яку засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.
Кореспонденція, яку засуджені адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від такого захисника, перегляду не підлягає.
Стаття 391 Кримінального кодексу України. Злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи
Злісна непокора законним вимогам адміністрації виправної установи або інша протидія адміністрації у законному здійсненні її функцій особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі або у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) або переводилась на більш суворий режим відбування покарання, карається позбавленням волі на строк до трьох років.
Стаття 392 Кримінального кодексу України. Дії, що дезорганізують роботу виправних установ
Тероризування у виправних установах засуджених або напад на адміністрацію, а також організація з цією метою організованої групи або активна участь у такій групі, вчинені особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі чи у виді обмеження волі, караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
Стаття 393 Кримінального кодексу України. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти
Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти, вчинена особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі або арешту чи перебуває в попередньому ув’язненні, карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.
Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров’я інших осіб, або поєднані із заволодінням зброєю чи з її використанням, або із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, або шляхом підкопу, а також з пошкодженням інженерно-технічних засобів охорони, караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
"____" ________ 20__ року | ______________ | ______________________ |
Ознайомлення провів: | ||
_______________________ | ___________ | _______________________ |
__________ |
|
ЗРАЗКИ
поіменної картки та нагрудного розпізнавального знака для засуджених
1. Поіменна картка засудженого
Поіменна картка виготовляється з цупкого картону або пластику розміром 100 х 70 мм. У лівому верхньому куті розміщується фотокартка засудженого(ї), завірена печаткою установи виконання покарань, поряд зазначаються його (її) прізвище, ім’я, по батькові, рік народження і номер відділення соціально-психологічної служби. Під фотокарткою і установчими даними зазначаються статті Кримінального кодексу України, за якими він (вона) засуджений(а), строк позбавлення волі, початок та кінець строку покарання.
Поіменні картки формуються в єдину картотеку і зберігаються в приміщенні чергової частини установи виконання покарань. Другий примірник картотеки зберігається на КПП між житловою і виробничою зонами установи виконання покарань і використовується для виведення (повернення) засуджених на роботу (з роботи).
2. Нагрудний розпізнавальний знак для засуджених
ОПИС ЗРАЗКА
нагрудного розпізнавального знака
Нагрудний розпізнавальний знак виготовляється з тканини темного кольору у вигляді прямокутника розміром 90 х 40 мм. На полі знака білою фарбою зазначаються прізвище, ініціали засудженого(ї), нижче - номер відділення, по краю наноситься кайма шириною 5 мм.
Нагрудний розпізнавальний знак нашивається на верхній одяг і сорочку з лівого боку.
ПЕРЕЛІК
предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженими заборонено
Предмети, вироби та речовини, вилучені з цивільного обігу.
Будь-яка зброя, а також спеціальні засоби та засоби активної оборони, оптичні прилади.
Гроші, цінні речі та цінні папери (за винятком засуджених, які відбувають покарання у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації).
Будь-які вироби з дорогоцінних металів, у тому числі наручні та кишенькові годинники (за винятком засуджених, які відбувають покарання у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації).
Будь-які алкогольні та слабоалкогольні напої, одеколон та інші вироби на спиртовій основі, а також напої енергетичної дії.
Психотропні речовини, наркотичні та лікарські засоби, предмети медичного призначення (за винятком протезів, інвалідних візків, окулярів та лікарських засобів, необхідних для підтримання життєдіяльності організму, за наявності відповідного медичного висновку).
Будь-яка теле-, радіо-, аудіо- та відеоапаратура, аудіо-, відеокасети, CD- та DVD-диски (за винятком: гучномовець - один на жилу секцію, телевізор - один на відділення соціально-психологічної служби або на жилу секцію, DVD-програвач - один на відділення соціально-психологічної служби або на жилу секцію).
Радіоелектронні засоби, призначені для передавання чи приймання радіосигналів (радіостанції, мобільні телефони та зарядні пристрої до них, SIM-картки, скетч-картки поповнення рахунку мобільного зв’язку, пейджери тощо), друкарські машинки, розмножувальні прилади (засудженим, які тримаються у виправних центрах, дозволяється зберігати та користуватися мобільними телефонами у порядку, встановленому пунктом 2 розділу ХІV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань).
Комп’ютерна техніка (за винятком комп’ютерної техніки, що встановлена у комп’ютерних класах. Засудженим, які відбувають покарання у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації, дозволяється мати при собі портативні персональні комп’ютери та аксесуари до них), ігрові консолі та приставки.
Ножі, бритви (крім електричних, механічних та безпечних з касетною головкою) та інші гострорізальні і колючі предмети.
Сокири, молотки та інші інструменти.
Фотоапарати, фотоматеріали, хімікати.
Будь-які документи (крім копій вироків і ухвал судів, квитанцій на зберігання грошей, речей та цінностей, а також кореспонденції від органів та осіб, зазначених у пункті 1 розділу ХІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань).
Військовий та інший формений одяг, обладнання до нього, а також верхній одяг, головні убори та взуття (за винятком тапочок) невстановлених законодавством зразків.
Будь-яке спортивне знаряддя, у тому числі для заняття бойовими мистецтвами (боксерські рукавички та груші, рукавички для заняття рукопашним боєм, маківари тощо).
__________ |
|
ТИПОВИЙ РОЗПОРЯДОК ДНЯ
ЗАСУДЖЕНИХ
Підйом | 6.00 |
Фізична зарядка | 6.00-6.10 |
Ранковий туалет, заправлення ліжок, прибирання | 6.10-6.20 |
Ранковий огляд, ранкова перевірка | 6.20-6.50 |
Сніданок | 6.50-7.10 |
Розвід на роботу | 7.10-7.30 |
Робочий час | 7.30-16.00 |
Обідня перерва | 12.30-13.00 |
Зняття з роботи | 16.00-16.30 |
Соціально-виховна та культурно-масова робота | 16.30-17.30 |
Вечірня перевірка | 17.30-18.00 |
Вільний час | 18.00-19.00 |
Вечеря | 19.00-19.30 |
Вільний час | 19.30-20.30 |
Час для телефонних розмов | 18.00-19.00 |
19.30-20.30 | |
20.30-21.30 | |
Вечірній туалет | 21.30-21.45 |
Підготовка до сну | 21.45-22.00 |
Сон (безперервний) | 22.00-6.00 |
__________ |
|
КАРТКА
обліку побачень, видачі посилок (передач) і бандеролей
КНИГА
обліку посилок, бандеролей, що надійшли на поштову адресу установи виконання покарань на ім’я засуджених, та їх вмісту
Розпочато __________ 20__ року
Закінчено __________ 20__ року
№ з/п | Прізвище, ім’я, по батькові засудженого(ї). Дата надходження посилки (бандеролі) до установи | Дата розкриття посилки (бандеролі) | Звання, прізвище, підпис посадової особи, яка здійснила огляд вмісту посилки (бандеролі) | Перелік, вага вмісту посилки (бандеролі) | Дата вручення вмісту і особистий підпис засудженого(ї) про його отримання | Найменування вмісту, якого не отримав адресат, та прийняте щодо нього рішення | Примітка |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
АКТ
про вилучення продуктів харчування, предметів, виробів і речей, що не передбачені переліком продуктів харчування, виробів і речовин, які засуджені можуть отримувати в посилках (передачах), купувати в крамницях установ виконання покарань та зберігати при собі (понад встановлену переліком норму)
ЖУРНАЛ
обліку грошей, цінних паперів і речей, вилучених у засуджених
або при спробі доставки їх до
____________________________________
(найменування установи виконання покарань)
Розпочато __________ 20__ року
Закінчено __________ 20__ року
№ з/п | Прізвище особи, у якої вилучені гроші, цінні папери або речі, їх місцезнаходження | Вилучені гроші (сума словами), коштовності (опис, кількість) | Дата, № протоколу про вилучення | Дата і підпис ЧПНУ в отриманні вилучених грошей, коштовностей | Дата, № квитанції бухгалтерії про прийняття грошей, цінних паперів і речей |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
__________ |
|
ЖУРНАЛ
прийому засуджених
________________________________________
(найменування установи виконання покарань)
з особистих питань керівництвом установи виконання покарань
та начальниками підрозділів
Розпочато __________ 20__ року
Закінчено __________ 20__ року
№ з/п | Дата прийому (подання) заяви | Прізвище, ініціали особи, яка подала заяву | Зміст порушених питань | Прийняте рішення | Відмітка про виконання |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
__________ |
|
ЖУРНАЛ
обліку телефонних розмов засуджених
______________________________________________
(найменування установи виконання покарань)
Розпочато __________ 20__ року
Закінчено __________ 20__ року
№ з/п | Дата проведення телефонної розмови | Прізвище, ініціали та номер відділення соціально-психологічної служби засудженого(ї), якому (якій) надано дозвіл на телефонну розмову | Прізвище, ініціали, ступінь спорідненості та телефонний номер громадянина(ки) | Тривалість телефонної розмови | Підпис засудженого(ї) про проведення телефонної розмови |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
ЖУРНАЛ
реєстрації мобільних телефонів та телефонних номерів, якими користуються засуджені
____________________________________________
(найменування виправного центру)
Розпочато __________ 20__ року
Закінчено __________ 20__ року
№ з/п | Прізвище та ініціали засудженого(ї) | Марка, модель телефону та код міжнародного ідентифікатора мобільного обладнання (IMЕІ) | Мобільний оператор та номер телефону | Дата реєстрації телефону | Примітка |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
__________ |
|
ЖУРНАЛ
обліку предметів та цінностей, що здаються для зберігання на час тривалого побачення
Розпочато __________ 20__ року
Закінчено __________ 20__ року
Дата, прізвище, ініціали, підпис особи про здачу | Дата, спеціальне звання, прізвище, ініціали, підпис молодшого інспектора чергової зміни про приймання | Перелік предметів | Дата, спеціальне звання, прізвище, ініціали, підпис молодшого інспектора чергової зміни про видачу | Дата, прізвище, ініціали, підпис особи про отримання |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
ПОСВІДЧЕННЯ
на право перебування засудженого за межами виховної колонії
ДОВІДКА
про надання засудженому права виходу за межі виховної колонії
ТИПОВІ ОБОВ’ЯЗКИ
старшого днювального, днювального гуртожитку (камери)
Старший днювальний гуртожитку зобов’язаний:
1. Знати кількість засуджених, які проживають у гуртожитку, скільки з них на роботі, хворих, утримується в ДПК, ДІЗО, карцері або ПКТ (ОК).
2. Здійснювати облік та видачу засудженим для користування колючо-ріжучих предметів (ножиць) та господарського інвентарю, про що робити записи у відповідних журналах.
3. Стежити за наявністю на ліжках табличок із зазначенням прізвищ та ініціалів засуджених.
4. Здійснювати своєчасну здачу білизни засуджених для прання та організовувати їх миття у лазні.
5. Стежити за дотриманням засудженими належного санітарно-гігієнічного стану та правил протипожежної безпеки в гуртожитку.
6. У відповідному журналі робити записи щодо засуджених, яким необхідно відвідати медичну частину.
7. Стежити за зберіганням особистих речей засуджених у спеціально обладнаних приміщеннях та не допускати їх зберігання під ліжками.
8. Стежити за наявністю на сумках, у яких зберігаються особисті речі засуджених, бирок із зазначенням їхніх прізвищ, ініціалів та опису речей.
9. Стежити за збереженням майна, обладнання, інвентарю, що є в гуртожитку.
10. Стежити за належним веденням днювальними журналу виходу засуджених у нічний час.
11. Виконувати інші обов’язки, покладені на них адміністрацією установи виконання покарань, які не суперечать законодавству.
Днювальний гуртожитку зобов’язаний:
1. Знати кількість засуджених, які проживають у гуртожитку, скільки з них на роботі, хворих, утримується в ДПК, ДІЗО, карцері або ПКТ (ОК).
2. Подавати команду засудженим при підйомі, у разі тривоги чи пожежі та при прибутті адміністрації установи виконання покарань і осіб, які її супроводжують.
3. Стежити за збереженням майна, обладнання, інвентарю, що є в гуртожитку, а також особистих речей засуджених.
4. Забезпечувати дотримання правил протипожежної безпеки у гуртожитку.
5. Після виведення засуджених на роботу здійснювати прибирання гуртожитку, мити підлогу, провітрювати приміщення, мити й чистити бачки для питної води та наповнювати їх свіжою кип’яченою водою.
6. Стежити за дотриманням засудженими тиші після сигналу "Відбій".
7. Про всі надзвичайні події терміново доповідати начальнику відділення (вихователю), ЧПНУ або молодшим інспекторам чергової зміни.
8. Під час відвідування гуртожитку представниками адміністрації установи виконання покарань подавати команди "Встати", "Увага", доповідати про чисельність утримуваних у гуртожитку і де вони перебувають у даний час (у період від відбою до підйому команди "Встати" і "№ Увага" не подаються).
1. Під час входу до камери представників адміністрації установи виконання покарань та осіб, яких вони супроводжують, доповідати про чисельність засуджених, які утримуються в камері.
2. Стежити за збереженням камерного інвентарю, обладнання та іншого майна.
3. Одержувати для засуджених посуд і здавати його.
4. Стежити за чистотою в камері.
5. Здійснювати прибирання камерного санвузла, а після закінчення прогулянки - двориків для прогулянок.
6. Мити бачок для питної води.
ПОСТАНОВА
про заохочення
ПОСТАНОВА
про накладення стягнення
ПОСТАНОВА
про надання засудженому права на поліпшені умови тримання
ПОСТАНОВА
про скасування поліпшених умов тримання
ПОСТАНОВА
про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань
ПОСТАНОВА
про переведення засудженого в приміщення камерного типу (окрему камеру) установи виконання покарань
ПОСТАНОВА
про тимчасове поміщення до 48 годин засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань
ПОСТАНОВА
про тимчасове поміщення засудженого в окрему камеру дисциплінарного ізолятора, приміщення камерного типу (окрему камеру) або карцер установи виконання покарань на час проведення службового розслідування
ЖУРНАЛ
обліку відвідувань дисциплінарного ізолятора, приміщень камерного типу, одиночних камер та карцеру адміністрацією установи виконання покарань
Розпочато __________ 20__ року
Закінчено __________ 20__ року
№ з/п | Дата | Час | Посада, спеціальне звання, прізвище відвідувача | Мета відвідування, зміст зауважень | Ужиті заходи | Примітка |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
__________ |
|
ПОСТАНОВА
про переведення засудженого з приміщення камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки у звичайне жиле приміщення у тій самій виправній колонії
ПОСТАНОВА
про переведення засудженого з дільниці ресоціалізації виправної колонії мінімального (середнього) рівня безпеки до дільниці соціальної реабілітації цієї виправної колонії
ПОСТАНОВА
про переведення засудженого
ПОСТАНОВА
про переведення засудженого, який злісно порушує режим відбування покарання, із звичайного жилого приміщення виправної колонії максимального рівня безпеки до приміщення камерного типу цієї виправної колонії
ПЕРЕЛІК
матеріалів, які надсилаються до Апеляційної комісії Державної пенітенціарної служби України для розгляду питання про переведення засуджених до установ виконання покарань інших областей
1. Умотивоване подання начальника установи виконання покарань, погоджене з начальником територіального органу управління ДПтС та спостережною комісією.
2. Характеристика на засудженого.
3. Довідка про наявність у засудженого заохочень та накладених на нього стягнень.
4. Довідка по особовій справі засудженого, де в обов’язковому порядку зазначаються рух засудженого, коротка фабула вчиненого ним злочину, родинні зв’язки та співучасники злочину.
5. Довідка про стан здоров’я засудженого.
ПОСТАНОВА
про поміщення засудженого в окрему камеру дисциплінарного ізолятора, приміщення камерного типу (окрему камеру) на загальних підставах
ПОСТАНОВА
про направлення засудженого на лікування до медичної частини виправної колонії
ПОСТАНОВА
про направлення засудженого на лікування до закладу охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України
ЖУРНАЛ
реєстрації засуджених, яким надано право проживати зі своїми сім’ями за межами установи виконання покарань
Розпочато _________ 20__ року
Закінчено __________ 20__ року
№ з/п | Дата, час реєстрації | Прізвище, ім’я, по батькові засудженого(ї), який (яка) реєструється | Підпис засудженого(ї), який (яка) реєструється | Прізвище, ім’я, по батькові працівника, який здійснював реєстрацію засудженого(ї) | Підпис працівника, який здійснював реєстрацію засудженого(ї) | Примітки |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
__________ |
|
ПОСТАНОВА
про надання засудженій жінці права проживання за межами установи виконання покарань
