Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів
{Назва Постанови із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 656 від 19.08.2015}
{Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
№ 656 від 19.08.2015
№ 1159 від 30.12.2015
№ 567 від 27.07.2016
№ 943 від 20.11.2019
№ 607 від 15.07.2020}
{Установлено, що дія Порядку, затвердженого цією Постановою, поширюється на осіб, які продовжують здобувати наукові ступені відповідно до підпункту 7 пункту 2 розділу XV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про вищу освіту”, згідно з Постановою КМ № 567 від 27.07.2016}
Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Порядок присудження наукових ступенів, що додається.
{Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 656 від 19.08.2015}
2. Міністерству освіти і науки забезпечити надання роз’яснень щодо застосування Порядку, затвердженого цією постановою.
3. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.
ПОРЯДОК
присудження наукових ступенів
{Назва Порядку із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 656 від 19.08.2015}
{У тексті Порядку слова "вищий навчальний заклад" в усіх відмінках і формах числа замінено словами "заклад вищої освіти" у відповідному відмінку і числі згідно з Постановою КМ № 943 від 20.11.2019}
1. Цей Порядок регулює питання присудження наукових ступенів доктора і кандидата наук.
{Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 656 від 19.08.2015}
2. Наукові ступені доктора і кандидата наук присуджуються особам, які мають повну вищу освіту, глибокі фахові знання і значні досягнення в певній галузі науки.
{Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 656 від 19.08.2015}
3. Розгляд і вирішення питань атестації наукових кадрів здійснює МОН за участю атестаційної колегії, яка діє відповідно до затвердженого ним положення.
4. Документом, що засвідчує присудження наукового ступеня, є диплом доктора (кандидата) наук, зразок якого затверджено Кабінетом Міністрів України.
{Пункт 4 в редакції Постанови КМ № 656 від 19.08.2015}
5. Розгляд дисертацій, що містять державну таємницю, здійснюється з урахуванням вимог Закону України “Про державну таємницю”. Особливості розгляду дисертацій, що містять державну таємницю, визначаються рішенням МОН за погодженням з СБУ.
6. Наукові ступені доктора і кандидата наук присуджують спеціалізовані вчені ради за результатами прилюдного захисту дисертацій.
МОН затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і видає дипломи доктора та кандидата наук.
7. {Абзац перший пункту 7 виключено на підставі Постанови КМ № 567 від 27.07.2016}
{Абзац другий пункту 7 виключено на підставі Постанови КМ № 567 від 27.07.2016}
Спеціалізована вчена рада несе відповідальність за обґрунтованість прийнятих нею рішень і забезпечує високий рівень вимогливості під час розгляду дисертацій та проведення їх захисту.
У разі порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань присудження наукових ступенів доктора або кандидата наук МОН вживає відповідних заходів аж до скасування рішення ради.
Головою ради призначається доктор наук із спеціальності відповідно до профілю ради, що є штатним працівником закладу вищої освіти або наукової установи, в якій утворено раду.
Доктор наук може призначатися головою лише однієї спеціалізованої вченої ради у разі, коли у закладі вищої освіти або науковій установі утворено кілька рад.
Керівники закладів вищої освіти, наукових установ, в яких утворені ради, забезпечують їх ефективне функціонування.
Персональну відповідальність за дотримання спеціалізованими вченими радами вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів вищої кваліфікації, науковий рівень захищених у радах дисертацій несуть керівники рад.
8. Заклади вищої освіти, наукові установи створюють належні умови для роботи спеціалізованих вчених рад, оформляють атестаційні справи і засвідчують їх своєю печаткою.
Оплата видатків, пов’язаних з підготовкою та проведенням захисту дисертацій, здійснюється відповідно до законодавства.
Кошти на оплату праці офіційних опонентів, їх відрядження можуть надаватися:
за місцем прикріплення здобувача для підготовки дисертації.
Норми оплати праці офіційних опонентів визначають МОН і Мінсоцполітики за погодженням з Мінфіном.
9. Дисертація на здобуття наукового ступеня є кваліфікаційною науковою працею, виконаною особисто здобувачем у вигляді спеціально підготовленого рукопису або опублікованої монографії. Підготовлена до захисту дисертація повинна містити висунуті здобувачем науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати, наукові положення, а також характеризуватися єдністю змісту і свідчити про особистий внесок здобувача в науку.
До дисертації, що містить науково-прикладні результати, повинні додаватися документи, що підтверджують практичне використання отриманих здобувачем результатів - впровадження у виробництво, достатню дослідно-виробничу перевірку, отримання нових кількісних і якісних показників, суттєві переваги запропонованих технологій, зразків продукції, матеріалів тощо, а до дисертації, що містить теоретичні наукові результати, - рекомендації щодо їх використання.
Дисертація виконується з галузі науки та за науковою спеціальністю відповідно до переліку, який затверджує МОН, і повинна відповідати паспорту наукової спеціальності, затвердженому МОН.
Теми дисертацій пов’язуються, як правило, з основними науково-дослідними роботами, що виконуються закладами вищої освіти або науковими установами і затверджуються вченими (науково-технічними) радами для кожного здобувача окремо з одночасним призначенням наукового консультанта в разі підготовки докторської чи наукового керівника в разі підготовки кандидатської дисертації.
10. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук повинна мати обсяг основного тексту 11-13, а для суспільних і гуманітарних наук - 15-17 авторських аркушів, оформлених відповідно до вимог, установлених МОН.
{Абзац перший пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1159 від 30.12.2015}
може бути подана до захисту у вигляді опублікованої монографії;
повинна містити наукові положення та науково обґрунтовані результати у певній галузі науки, що розв’язують важливу наукову або науково-прикладну проблему і щодо яких здобувач є суб’єктом авторського права;
може бути подана до захисту за однією або двома спеціальностями однієї галузі науки і повинна відповідати за кожною спеціальністю вимогам, зазначеним в абзаці четвертому цього пункту.
У разі коли дисертація виконана за двома спеціальностями, а спеціалізована вчена рада, до якої подана дисертація, має право проводити захист дисертацій лише за однією з них, то за відсутності в Україні спеціалізованих вчених рад з правом проведення захисту дисертацій за такими двома спеціальностями за рішенням МОН може проводитися разовий захист. Разовий захист може проводитися також у разі відсутності в Україні спеціалізованих вчених рад з правом проведення захисту докторських дисертацій з відповідної наукової спеціальності. Склад спеціалізованої вченої ради для проведення разового захисту формується відповідно до положення про спеціалізовану вчену раду.
Інформація про отримані результати у кандидатській дисертації здобувача наукового ступеня доктора наук може бути наведена лише в оглядовій частині докторської дисертації.
Докторська дисертація може бути подана до спеціалізованої вченої ради для проведення захисту не раніше ніж через п’ять років після здобуття особою наукового ступеня кандидата наук.
Допускається за рішенням МОН подання до спеціалізованої вченої ради докторської дисертації раніше п’ятирічного строку після здобуття наукового ступеня кандидата наук у разі вагомого особистого внеску здобувача у забезпечення розвитку відповідної галузі науки. Підтвердженням вагомого особистого внеску здобувача у забезпечення розвитку галузі науки, з якої підготовлено дисертацію, може бути:
наявність патенту на винахід або диплома на наукове відкриття;
висновок закладу вищої освіти або наукової установи, що є провідними з напряму, з якого підготовлено дисертацію;
відзначення державними нагородами (преміями) України або інших держав.
Науковий ступінь доктора наук в галузі медичних та ветеринарних наук може бути присуджений здобувачу, який має науковий ступінь кандидата наук в галузі медичних та ветеринарних наук відповідно.
11. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук повинна мати обсяг основного тексту 4,5-7, а для суспільних і гуманітарних наук - 6,5-9 авторських аркушів, оформлених відповідно до вимог, установлених МОН.
{Абзац перший пункту 11 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1159 від 30.12.2015}
може бути подана до захисту у вигляді опублікованої монографії;
повинна містити нові науково обґрунтовані результати проведених здобувачем досліджень, які розв’язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для певної галузі науки;
подається до захисту лише за однією спеціальністю.
За відсутності в Україні спеціалізованих вчених рад з правом проведення захисту кандидатських дисертацій за відповідною науковою спеціальністю за рішенням МОН може проводитися разовий захист.
12. До опублікованих праць, які відображають основні наукові результати дисертації, з відповідної галузі науки належать:
посібники (для дисертацій з педагогічних наук);
статті у наукових, зокрема електронних, фахових виданнях України;
статті у наукових періодичних виданнях інших держав з напряму, з якого підготовлено дисертацію.
Перелік наукових фахових видань України затверджується в установленому МОН порядку.
До опублікованих праць, які додатково відображають наукові результати дисертації, належать дипломи на відкриття; патенти і авторські свідоцтва на винаходи, державні стандарти, промислові зразки, алгоритми та програми, що пройшли експертизу на новизну; рукописи праць, депонованих в установах державної системи науково-технічної інформації та анотованих у наукових журналах; брошури, препринти; технологічні частини проектів на будівництво, розширення, реконструкцію та технічне переоснащення підприємств; інформаційні карти на нові матеріали, що внесені до державного банку даних; друковані тези, доповіді та інші матеріали наукових конференцій, конгресів, симпозіумів, семінарів, шкіл тощо.
Повноту викладу матеріалів дисертації в опублікованих працях здобувача визначає спеціалізована вчена рада.
Мінімальну кількість та обсяг публікацій, які розкривають основний зміст дисертацій, визначає МОН.
Апробація матеріалів дисертації на наукових конференціях, конгресах, симпозіумах, семінарах, школах тощо обов’язкова.
13. Докторська і кандидатська дисертації супроводжуються окремими авторефератами обсягом відповідно 1,3-1,9 і 0,7-0,9 авторського аркуша, які подаються державною мовою. Вимоги до оформлення автореферату встановлює МОН.
Автореферат дисертації видається друкарським способом з обов’язковим зазначенням вихідних відомостей видання у кількості, визначеній спеціалізованою вченою радою, і надсилається членам спеціалізованої вченої ради та заінтересованим організаціям не пізніше ніж за місяць до захисту дисертації. Список адресатів визначає спеціалізована вчена рада, яка прийняла дисертацію до захисту. Перелік установ та організацій, яким обов’язково надсилається автореферат, визначає МОН.
14. Якщо у дисертації використано ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими опубліковані наукові праці, здобувач повинен відзначити цей факт у дисертації та в авторефераті з обов’язковим зазначенням конкретного особистого внеску в такі праці або розробки.
У разі виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту.
Виявлення в дисертації, авторові якої вже видано диплом доктора чи кандидата наук, текстових запозичень без посилання на джерело, є підставою для прийняття рішення про позбавлення його наукового ступеня.
15. Здобувач наукового ступеня кандидата наук допускається до захисту дисертації після складення кандидатських іспитів, перелік яких визначає МОН.
Здобувач наукового ступеня кандидата наук, який не має повної вищої освіти в галузі науки, з якої підготовлено дисертацію, складає додатковий кандидатський іспит, що визначається спеціалізованою вченою радою відповідно до переліку наукових спеціальностей за програмами, затвердженими МОН.
Про дату складення додаткових кандидатських іспитів спеціалізована вчена рада повідомляє МОН протягом місяця з дня прийняття рішення.
Наукові ступені в галузі медичних та ветеринарних наук можуть бути присуджені здобувачам, які мають відповідно повну вищу медичну та ветеринарну освіту.
16. Заклад вищої освіти або наукова установа, в якій виконувалася дисертація або до якої був прикріплений здобувач, проводить попередню експертизу дисертації та робить висновок про наукову та практичну цінність її результатів. Висновок видається здобувачеві не пізніше ніж через два місяці після надходження для попередньої експертизи кандидатської та не пізніше ніж через три місяці - докторської дисертації і включається до переліку документів, які подаються здобувачем до спеціалізованої вченої ради. Керівник закладу вищої освіти або наукової установи несе персональну відповідальність за якість, об’єктивність і своєчасність підготовки висновку.
У разі відмови закладу вищої освіти або наукової установи підготувати обґрунтований висновок здобувач має право звернутися до МОН для визначення подальшої процедури захисту дисертації.
17. Спеціалізована вчена рада:
приймає для попереднього розгляду дисертацію за наявності супровідних документів за переліком, який визначає МОН. Процедура попереднього розгляду дисертації регулюється положенням про спеціалізовану вчену раду;
має право приймати до розгляду докторську дисертацію не раніше ніж через два місяці, а кандидатську - не раніше ніж через місяць з дня розсилання виготовлювачем обов’язкових примірників видань, в яких опубліковано праці здобувача, що відображають основні результати дисертації;
приймає до захисту докторську дисертацію не пізніше ніж через три місяці після подання здобувачем усіх документів, а кандидатську - не пізніше ніж через два місяці.
Ректорам і проректорам закладів вищої освіти, керівникам наукових установ та їх заступникам не дозволяється захищати дисертації у спеціалізованих вчених радах, утворених за місцем основної роботи зазначених осіб.
Забороняється усувати недоліки, виявлені у дисертації спеціалізованою вченою радою після прийняття її до захисту, та в авторефераті - після його розсилання.
18. З метою забезпечення незалежності експертизи для захисту дисертації спеціалізованою вченою радою призначаються офіційні опоненти з числа компетентних учених із спеціальності, за якою подано дисертацію.
Для розгляду докторської дисертації призначаються три офіційних опоненти - доктори наук, причому тільки один з них може бути членом спеціалізованої вченої ради, де проводитиметься захист, чи штатним працівником закладу вищої освіти або наукової установи, в якій утворено спеціалізовану вчену раду.
Для розгляду кандидатської дисертації призначаються два офіційних опоненти, з яких один - доктор наук, а другий - доктор або кандидат наук, причому тільки один з них може бути членом спеціалізованої вченої ради, де проводитиметься захист, чи співробітником закладу вищої освіти або наукової установи, в якій утворено спеціалізовану вчену раду.
Офіційними опонентами не можуть бути:
голови, заступники голів і вчені секретарі спеціалізованих вчених рад, в яких проводитиметься захист;
співавтори опублікованих праць здобувача;
керівники закладів вищої освіти або наукових установ та їх заступники за основним місцем роботи здобувача або за місцем виконання дисертації, або за місцем прикріплення здобувача для підготовки дисертації, або за місцем її захисту;
співробітники кафедр, лабораторій, секторів, відділів, де виконувалася дисертація, де працює здобувач, де він прикріплений або де проводилися науково-дослідні роботи, щодо яких здобувач є замовником або виконавцем (співвиконавцем);
члени атестаційної колегії МОН;
члени експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій.
Офіційні опоненти та науковий керівник (консультант) не можуть бути співробітниками однієї і тієї самої організації. Члени експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій МОН можуть бути призначені офіційними опонентами за виняткових обставин за погодженням з МОН.
Протягом року особа може бути призначена офіційним опонентом для захисту не більш як п’яти дисертацій.
19. Офіційний опонент на основі вивчення дисертації та праць, опублікованих за темою дисертації, подає спеціалізованій вченій раді відгук, оформлений відповідно до вимог МОН. У разі коли відгук не відповідає визначеним вимогам, спеціалізована вчена рада повертає його офіційному опоненту для доопрацювання або замінює офіційного опонента.
Копії письмових відгуків офіційних опонентів спеціалізована вчена рада видає здобувачеві не пізніше ніж за 10 календарних днів до захисту дисертації.
20. Про прийняття дисертації до захисту і призначення офіційних опонентів спеціалізована вчена рада надсилає МОН повідомлення у порядку, встановленому МОН.
Повідомлення про прийняття дисертації до захисту розміщуються на офіційному веб-сайті МОН.
{Абзац другий пункту 20 в редакції Постанови КМ № 943 від 20.11.2019}
21. Для ознайомлення наукової громадськості з доробком здобувача один примірник дисертації та два примірники автореферату не пізніше ніж за місяць до захисту передаються у бібліотеку того закладу вищої освіти або наукової установи, де спеціалізованою вченою радою прийнято дисертацію до захисту.
За бажанням здобувача спеціалізована вчена рада зобов’язана проводити захист дисертації за наявності негативних відгуків, проте, якщо два з них надійшли від офіційних опонентів, захист дисертації не проводиться, а рада приймає рішення про зняття її з розгляду.
22. Прилюдний захист дисертації проводиться на засіданні спеціалізованої вченої ради (з можливим використанням засобів відеозв’язку в режимі реального часу та забезпеченням можливості їх використання особами з інвалідністю), яке вважається правоможним у разі, коли в його проведенні взяло участь не менш як дві третини складу, а також не менш як чотири доктори наук з кожної спеціальності докторської і не менш як три доктори наук із спеціальності кандидатської дисертації.
{Абзац перший пункту 22 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 607 від 15.07.2020}
Рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня вважається позитивним, якщо за нього проголосувало не менш як три чверті членів ради, які брали участь у засіданні.
23. Захист дисертації повинен мати характер наукової дискусії, в якій зобов’язані взяти участь більше половини присутніх на засіданні членів спеціалізованої вченої ради - доктори наук з кожної спеціальності, за якою виконано дисертацію.
Офіційні опоненти зобов’язані бути присутні на засіданні ради під час захисту дисертації. Якщо з поважної причини відсутній один з офіційних опонентів, то захист дисертації може проводитися за наявності позитивного відгуку відсутнього опонента. У такому разі на засіданні ради оголошується відгук відсутнього офіційного опонента і заслуховується виступ офіційного опонента, призначеного додатково керівництвом ради не пізніше ніж за три календарних дні до засідання. Захист дисертації не проводиться, якщо таке призначення відбулося пізніше встановленого строку.
Здобувач може ознайомитися з копією письмового відгуку призначеного додатково офіційного опонента за день до захисту або перед захистом дисертації.
Захист дисертації не може проводитися у разі відсутності двох офіційних опонентів або офіційного опонента, який подав негативний відгук про дисертацію.
Після закінчення захисту дисертації спеціалізована вчена рада проводить таємне голосування щодо присудження наукового ступеня. Якщо засідання спеціалізованої вченої ради проводиться з використанням засобів відеозв’язку в режимі реального часу, таємне голосування проводиться з використанням програмного забезпечення (засобу), що забезпечує анонімність і верифікованість такого голосування. Програмне забезпечення (засіб) для проведення таємного голосування застосовується за рішенням спеціалізованої вченої ради. Протокол лічильної комісії затверджується відкритим голосуванням простою більшістю голосів членів ради, які брали участь у засіданні.
{Абзац п'ятий пункту 23 в редакції Постанови КМ № 607 від 15.07.2020}
Здобувач має право за письмовою заявою зняти дисертацію з розгляду на засіданні спеціалізованої вченої ради до початку таємного голосування щодо присудження наукового ступеня та в подальшому подати її до захисту як нову працю, крім випадків, зазначених у пункті 14 цього Порядку.
{Абзац шостий пункту 23 в редакції Постанови КМ № 607 від 15.07.2020}
Процедура засідання спеціалізованої вченої ради для проведення захисту дисертації визначається положенням про ради.
24. Спеціалізована вчена рада у місячний строк після захисту дисертації надсилає:
державній науковій установі “Український інститут науково-технічної експертизи та інформації” електронний примірник дисертації та надає в електронному вигляді інформацію для формування облікової картки дисертації в установленому законодавством порядку;
МОН електронний примірник дисертації разом з атестаційною справою здобувача наукового ступеня, що оформляється згідно з вимогами, встановленими МОН.
Другий примірник атестаційної справи здобувача наукового ступеня зберігається у спеціалізованій вченій раді протягом десяти років.
{Пункт 24 в редакції Постанови КМ № 943 від 20.11.2019}
25. У разі прийняття спеціалізованою вченою радою негативного рішення щодо присудження наукового ступеня документи за визначеним МОН переліком повертаються здобувачеві.
Відгуки про дисертацію та автореферат, стенограма (розшифрована і засвідчена фонограма) засідання та протокол голосування залишаються у спеціалізованій вченій раді. У разі потреби зазначені матеріали можуть бути надіслані за місцем повторного захисту.
Про негативне рішення щодо захисту дисертації спеціалізована вчена рада повідомляє МОН у місячний строк з дня його прийняття. Одночасно надсилаються МОН автореферат і стенограма (розшифрована та засвідчена фонограма) засідання ради.
Дисертація, за результатами захисту якої спеціалізованою вченою радою прийнято негативне рішення, може бути подана до захисту повторно після доопрацювання не раніше ніж через рік з дня прийняття такого рішення. Захист такої дисертації відбувається за погодженням з МОН.
26. У МОН розглядаються документи атестаційних справ здобувачів наукових ступенів та проводиться експертиза дисертацій з метою здійснення контролю за дотриманням спеціалізованими вченими радами вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, про що готується висновок, який подається на розгляд атестаційної колегії МОН.
МОН може надсилати дисертацію та атестаційну справу здобувача для додаткового розгляду (колективного рецензування):
до іншої спеціалізованої вченої ради в установленому МОН порядку;
до закладу вищої освіти або наукової установи.
Додатковому розгляду (колективному рецензуванню) обов’язково підлягає докторська дисертація, яка за рішенням МОН подана спеціалізованій вченій раді раніше п’ятирічного строку після здобуття наукового ступеня кандидата наук.
Якщо під час проведення експертизи дисертації встановлено порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, то МОН скасовує рішення ради про присудження наукового ступеня, вживає заходів, зокрема:
вказує на недоліки під час розгляду дисертації та проведення її захисту;
пропонує керівнику закладу вищої освіти або наукової установи, в якій утворено раду, подати інші кандидатури для призначення голови ради, його заступника або вченого секретаря;
позбавляє офіційних опонентів, членів комісії ради з попереднього розгляду права участі в атестації наукових кадрів;
припиняє діяльність ради з визначенням строку, протягом якого нове клопотання про утворення ради не подається.
Атестаційна справа здобувача наукового ступеня та дисертація, які розглядаються МОН, не можуть бути зняті з розгляду здобувачем чи відкликані радою, у якій відбувся захист дисертації.
Здобувач має право ознайомитися з висновком після прийняття рішення МОН про видачу (відмову у видачі) відповідного диплома. Копія висновку видається МОН у місячний строк на прохання здобувача.
Якщо рішення ради про присудження наукового ступеня скасовано МОН, то дисертація може бути подана до захисту повторно до іншої спеціалізованої вченої ради після доопрацювання не раніше ніж через рік з дня прийняття такого рішення МОН. Захист такої дисертації відбувається за погодженням з МОН.
27. Контроль за науковим рівнем дисертацій МОН здійснює за участю експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій.
{Абзац перший пункту 27 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 567 від 27.07.2016}
Порядок утворення, функціонування та діяльності експертних рад з питань проведення експертизи дисертацій визначається положенням про експертну раду, яке затверджує МОН.
Експертні ради з питань проведення експертизи дисертацій проводять експертизу захищених дисертацій, розглядають питання, що належать до їх компетенції, готують експертні висновки про відповідність встановленим вимогам і відповідають за якість та об’єктивність підготовлених ними висновків.
У разі потреби МОН запрошує на засідання експертної ради з питань проведення експертизи дисертацій здобувача, наукового керівника, керівника спеціалізованої вченої ради, де проводився захист дисертації.
28. Строк розгляду у МОН дисертації та атестаційної справи здобувача наукового ступеня доктора наук не повинен перевищувати шести місяців, а наукового ступеня кандидата наук - чотирьох місяців.
Будь-які пропозиції і заяви щодо додаткової оцінки дисертацій та атестаційних справ розглядаються МОН до прийняття рішення.
За особливих обставин, які потребують більш тривалого строку для проведення експертизи дисертації, питання щодо його продовження вирішує МОН у кожному конкретному випадку, про що інформується спеціалізована вчена рада.
29. Повторний розгляд дисертації та атестаційної справи у МОН здійснюється за рішенням суду із залученням фахівців, які не брали участі у попередній експертизі дисертації.
30. Рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукових ступенів доктора або кандидата наук набирає чинності з дати набрання чинності наказом МОН про затвердження рішення спеціалізованої вченої ради та видачу відповідного диплома на підставі рішення атестаційної колегії.
{Розділ "Присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника" виключено на підставі Постанови КМ № 656 від 19.08.2015}
Визнання документів про наукові ступені
37. Визнання документів про наукові ступені (кваліфікаційних документів) державного зразка, які видані громадянам України органами атестації інших держав, здійснюється МОН в установленому ним порядку.
Документом, що засвідчує визнання документа про науковий ступінь, є Свідоцтво про визнання документа про науковий ступінь, форма якого затверджується МОН.
38. Власники дипломів про наукові ступені, виданих органами атестації іноземних держав, набувають прав на державні гарантії, встановлені законодавством для наукових працівників, з дати прийняття МОН рішення про їх визнання.
{Розділ в редакції Постанови КМ № 1159 від 30.12.2015}
Виготовлення і видача дипломів
{Назва розділу із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 656 від 19.08.2015}
39. Виготовлення і видача дипломів, а також їх дублікатів здійснюється в установленому МОН порядку.
{Абзац перший пункту 39 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 656 від 19.08.2015}
Відшкодування витрат на виготовлення бланків диплома доктора, кандидата наук здійснюється за рахунок коштів осіб, які їх отримують.
{Абзац другий пункту 39 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 656 від 19.08.2015}
40. Особам, що втратили диплом, за рахунок їх коштів видається дублікат з новим порядковим номером.
{Абзац перший пункту 40 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 656 від 19.08.2015}
У разі зміни особою прізвища (імені) диплом на новий не обмінюється.
{Абзац другий пункту 40 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 656 від 19.08.2015}
{Розділ "Позбавлення наукових ступенів" виключено на підставі Постанови КМ № 567 від 27.07.2016}
{Розділ "Розгляд апеляцій" виключено на підставі Постанови КМ № 567 від 27.07.2016}
ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність
1. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 р. № 423 “Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника” (Офіційний вісник України, 2007 р., № 18, ст. 731).
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 р. № 1197 “Про доповнення пункту 4 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника” (Офіційний вісник України, 2009 р., № 87, ст. 2936).
3. Пункт 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2011 р. № 955 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 70, ст. 2649).
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2012 р. № 1164 “Про внесення зміни до пункту 26 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника” (Офіційний вісник України, 2012 р., № 97, ст. 3908).
