|
НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ |
РОЗПОРЯДЖЕННЯ |
28.11.2013 № 4370 |
{Розпорядження втратило чинність на підставі Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 1368 від 23.06.2015}
Про затвердження Методики визначення ціни страхового тарифу
Відповідно до статті 39 Податкового кодексу України, Закону України від 04 липня 2013 року № 408-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення" та підпункту 65 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, ПОСТАНОВИЛА:
1. Затвердити Методику визначення ціни страхового тарифу, що додається.
2. Визнати таким, що втратило чинність, розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 30 грудня 2004 року № 3259 "Про затвердження Методики визначення звичайної ціни страхового тарифу", зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 січня 2005 року за № 53/10333 (із змінами).
3. Департаменту методології, стандартів регулювання та нагляду за фінансовими установами разом з департаментом юридичного забезпечення та ведення реєстру фінансових установ подати це розпорядження до Міністерства юстиції України для державної реєстрації.
4. Це розпорядження набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
5. Сектору зв’язків з громадськістю та протоколу забезпечити оприлюднення цього розпорядження після його державної реєстрації.
6. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на члена Нацкомфінпослуг Литвина А.В.
ПОГОДЖЕНО: |
|
ЗАТВЕРДЖЕНО |
МЕТОДИКА
визначення ціни страхового тарифу
1. Ця Методика розроблена відповідно до вимог Податкового кодексу України, Законів України "Про страхування", "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070.
2. Ця Методика встановлює порядок визначення ціни страхового тарифу в контрольованих операціях.
3. Дія цієї Методики поширюється на юридичних осіб, які відповідно до законодавства є страховиками-резидентами.
4. Терміни, що застосовуються в цій Методиці, вживаються у значеннях, наведених у Податковому кодексі України, Законах України "Про страхування" та "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
ІІ. Порядок визначення ціни страхового тарифу за договорами обов’язкового страхування
1. При укладенні договорів за видами обов’язкового страхування, крім обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховики застосовують страховий тариф у межах максимальних розмірів страхових тарифів або відповідно до методики актуарних розрахунків, установлених Кабінетом Міністрів України для відповідного виду обов’язкового страхування.
Страховий тариф, що застосовується в контрольованих операціях, розрахований відповідно до методики актуарних розрахунків, установленої Кабінетом Міністрів України, має бути засвідчений підписом актуарія, який відповідає вимогам законодавства.
2. При укладенні договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів, що затверджуються відповідно до законодавства.
3. При укладенні договорів міжнародного обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховики застосовують єдині розміри страхових платежів, установлені Моторним (транспортним) страховим бюро України для своїх повних членів, у межах максимальних розмірів страхових платежів, установлених Кабінетом Міністрів України.
ІІІ. Порядок визначення ціни страхового тарифу за договорами добровільного страхування та перестрахування
1. При укладенні договорів за видами добровільного страхування страховики застосовують страховий тариф, обчислений актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків. Розмір страхових тарифів є складовою частиною правил страхування, розроблених для кожного виду страхування окремо та зареєстрованих у Нацкомфінпослуг.
Конкретний розмір страхового тарифу (брутто-тариф) визначається в договорі страхування за згодою сторін та складається з нетто-тарифу (частина страхового тарифу, призначена для забезпечення поточних виплат страхового відшкодування за договором страхування) та навантаження (частина страхового тарифу у відсотках, призначена для покриття витрат на ведення страхової справи).
2. Визначення ціни страхового тарифу в контрольованій операції (крім операцій з перестрахування) здійснюється страховиком методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу). Метод базується на порівнянні страхового тарифу, застосованого страховиком під час контрольованої операції, з діапазоном розмірів страхових тарифів, застосованих за договорами страхування, укладеними цим страховиком із непов’язаними з ним особами.
Для цього страховик проводить зіставлення контрольованої операції з іншими договорами страхування, укладеними цим страховиком із непов’язаними особами. У разі відсутності таких договорів визнається, що ціна страхового тарифу, застосована страховиком під час контрольованої операції, відповідає звичайній ціні з урахуванням такого обмеження:
величина навантаження до нетто-тарифу, що застосовується під час визначення ціни страхового тарифу, має становити від 20 до 50 відсотків.
Під час визначення зіставності операцій аналізуються умови договору страхування у контрольованій операції з умовами договорів страхування, укладених цим страховиком із непов’язаними особами, враховуючи інформацію щодо виду страхування, предмета договору страхування, розміру страхової суми, розміру страхових внесків (платежів, премій), розміру страхових тарифів, переліку страхових випадків, строку дії договору тощо.
3. Визначення ціни страхового тарифу в контрольованій операції з перестрахування у страховиків (перестраховиків)-резидентів здійснюється страховиком методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу). Метод базується на порівнянні страхового тарифу, застосованого страховиком під час контрольованої операції, з діапазоном розмірів страхових тарифів, застосованих за договорами перестрахування, укладеними страховиками (перестраховиками)-резидентами з непов’язаними особами.
При визначенні ціни перестрахового тарифу в контрольованій операції з перестрахування у страховиків (перестраховиків)-нерезидентів страховий тариф, застосований страховиком під час контрольованої операції, порівнюється з діапазоном розмірів страхових тарифів, застосованих за договорами перестрахування, укладеними страховиками (перестраховиками)-нерезидентами, які відповідають умовам, передбаченим Порядком та вимогами щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 року № 124, з непов’язаними особами.
Для цього страховик проводить зіставлення контрольованої операції з іншими договорами перестрахування, укладеними з непов’язаними особами.
Під час визначення зіставності операцій аналізуються умови договору перестрахування у контрольованій операції з умовами договорів перестрахування, укладених із непов’язаними особами.
4. Страховиком визначається діапазон розмірів страхових тарифів, застосованих у зіставних із контрольованою операцією договорах страхування (перестрахування), протягом періоду, який аналізується, або на найближчу до дня здійснення контрольованої операції дату.
За умови наявності інформації тільки про одну зіставну операцію, предметом якої є договір страхування (перестрахування), розмір страхового тарифу за цим договором може бути визнаний одночасно мінімальним і максимальним значенням діапазону розмірів страхових тарифів тільки у разі, якщо умови такої операції є повністю зіставними з умовами контрольованої операції або за допомогою відповідного коригування забезпечено повну зіставність таких умов, а також за умови, що страховик у зіставній операції не є монополістом за відповідним видом страхування.
Застосована страховиком під час контрольованої операції ціна страхового тарифу порівнюється з діапазоном розмірів страхових тарифів:
якщо ціна страхового тарифу, встановлена під час здійснення контрольованої операції, перебуває в межах діапазону розмірів страхових тарифів, визнається, що така ціна страхового тарифу відповідає звичайній ціні;
якщо ціна страхового тарифу в контрольованій операції є меншою, ніж мінімальне значення діапазону розмірів страхових тарифів, приймається ціна, яка відповідає мінімальному значенню діапазону розмірів страхових тарифів;
якщо ціна страхового тарифу в контрольованій операції перевищує максимальне значення діапазону розмірів страхових тарифів, приймається ціна страхового тарифу, яка відповідає максимальному значенню діапазону розмірів страхових тарифів.
5. Страховий тариф, що застосовується при укладенні договорів за видами добровільного страхування в контрольованих операціях, має бути засвідчений підписом актуарія, який відповідає вимогам законодавства.
