Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення сторін колективних переговорів
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 47, ст.659)
{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 794-VII від 27.02.2014, ВВР, 2014, № 13, ст.222
№ 77-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 11, ст.75
№ 2937-IX від 23.02.2023}
Верховна Рада України постановляє:
I. Внести зміни до таких законів України:
{Пункт 1 розділу I втратив чинність на підставі Закону № 2937-IX від 23.02.2023}
2. У Законі України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 34, ст. 227; 2004 р., № 6, ст. 38; із змінами, внесеними Законом України від 22 червня 2012 року № 5026-VI):
слова "власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи представник" замінити словом "роботодавець";
доповнити реченням такого змісту: "За дорученням інтереси роботодавця у колективному трудовому спорі (конфлікті) може представляти інша особа, організація роботодавців, об’єднання організацій роботодавців";
в абзаці третьому слова "власники, об’єднання власників або уповноважені ними органи чи представники" замінити словами "організації роботодавців, їх об’єднання або центральні органи виконавчої влади, або місцеві органи виконавчої влади, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці";
в абзаці четвертому слова та цифри "власники, об’єднання власників або уповноважені ними органи (представники) на території більшості адміністративно-територіальних одиниць України, передбачених частиною другою статті 133 Конституції України" замінити словами "всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців або Кабінет Міністрів України";
2) у частині третій статті 4 слова "власнику або уповноваженому ним органу (представнику)" замінити словами "роботодавцю або уповноваженій ним особі, організації роботодавців, об’єднанню організацій роботодавців";
у частині першій слова "Роботодавець зобов’язаний" замінити словами "Роботодавець або уповноважена ним особа, організація роботодавців, об’єднання організацій роботодавців зобов’язані";
у частині другій слова "роботодавця, він зобов’язаний" замінити словами "роботодавця або уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців, вони зобов’язані";
частину третю викласти в такій редакції:
"Загальний строк розгляду вимог і прийняття рішення (з урахуванням часу пересилання) не повинен перевищувати тридцяти днів з дня одержання цих вимог роботодавцем або уповноваженою ним особою, організацією роботодавців, об’єднанням організацій роботодавців до моменту одержання найманими працівниками чи профспілкою повідомлення від роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців, власника, відповідного вищестоящого органу управління про прийняте рішення";
у частині четвертій слова "власника або відповідного вищестоящого органу управління" замінити словами "роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців, власника, відповідного вищестоящого органу управління";
у частині першій слова "власника чи уповноваженого ним органу", "власника чи уповноваженого ним органу (представника)", "власника" замінити словами "роботодавця, уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців";
у частині другій слова "власника чи уповноважений ним орган (представника)" замінити словом "роботодавця";
5) у частині другій статті 17 слово "роботодавця" замінити словами "роботодавця або уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців";
6) у частині третій статті 18 слова "власник чи уповноважений ним орган (представник)" замінити словами "роботодавець або уповноважена ним особа, організація роботодавців, об’єднання організацій роботодавців";
у частині шостій слово "роботодавця" замінити словами "роботодавця або уповноважену ним особу, організацію роботодавців, об’єднання організацій роботодавців";
у частині сьомій слова "Роботодавець зобов’язаний" замінити словами "Роботодавець або уповноважена ним особа, організація роботодавців, об’єднання організацій роботодавців зобов’язані";
8) у частині другій статті 21 слово "роботодавцем" замінити словами "роботодавцем або уповноваженою ним особою, головою організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців";
9) у частині першій статті 23 слово "роботодавця" замінити словами "роботодавця або уповноваженої ним особи, організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців".
3. У пункті 16 частини першої статті 38 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 45, ст. 397; 2002 р., № 11, ст. 79) слово "власникові" замінити словом "роботодавцеві".
4. У Законі України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 46-47, ст. 403; 2001 р., № 17, ст. 80; 2011 р., № 2-3, ст. 11):
1) абзаци другий і третій статті 7 замінити одним абзацом такого змісту:
"юридична (підприємство, установа, організація) або фізична особа, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб";
2) в абзаці третьому частини четвертої статті 34 слова "власником або уповноваженим ним органом" замінити словом "роботодавцем".
5. У статті 1 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 22, ст. 171; 2009 р., № 18, ст. 247, № 45, ст. 690; 2011 р., № 44, ст. 466; 2012 р., № 26, ст. 273):
у пункті 9 слова "власником або уповноваженим ним органом" замінити словом "роботодавцем";
абзац другий викласти в такій редакції:
"юридична (підприємство, установа, організація) або фізична особа, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб";
{Пункт 6 розділу I втратив чинність на підставі Закону № 77-VIII від 28.12.2014}
{Пункт 7 розділу I втратив чинність на підставі Закону № 794-VII від 27.02.2014}
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.