Про схвалення Концепції Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року
1. Схвалити Концепцію Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року, що додається.
Визначити Міністерство соціальної політики державним замовником Програми.
2. Міністерству соціальної політики разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у шестимісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року.
КОНЦЕПЦІЯ
Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року
Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма
Забезпечення рівності жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства та держави є важливою умовою реалізації прав людини, утвердження демократії, запорукою розв’язання соціально-економічних проблем держави, європейської інтеграції України, а також частиною міжнародних зобов’язань згідно з основними міжнародними договорами у сфері захисту прав людини та “Декларації тисячоліття Організації Об’єднаних Націй”.
Основними проявами нерівності жінок і чоловіків є:
надзвичайно великий розрив у кількісному представництві жінок і чоловіків у прийнятті політичних, економічних, соціально важливих рішень, а саме низький рівень представництва жінок (7,4 відсотка) у складі Верховної Ради України, серед депутатів обласних рад - 12 відсотків, районних рад - 23 відсотки, міських - 28 відсотків, сільських та селищних рад - відповідно 51 та 46 відсотків;
фактичний розрив в оплаті праці жінок і чоловіків становить 25,1 відсотка. За даними Держстату, у 2011 році розмір середньомісячної заробітної плати жінок становив 2272 гривні, а чоловіків - 3035 гривень. Основною причиною гендерного розриву у рівні заробітної плати є тенденція до того, що в межах однієї професії або професійної групи жінки займають нижчі посади, зайняті виконанням низькокваліфікованої роботи з обмеженими можливостями професійного зростання, внаслідок чого отримують нижчу заробітну плату;
рівень економічної активності жінок нижчий порівняно з рівнем такої активності чоловіків. За статистичними даними, жінки очолюють малих підприємств 26 відсотків, середніх - 15 і великих підприємств - 12 відсотків;
неналежний рівень забезпечення умов для гармонійного поєднання сімейних і професійних обов’язків;
наявність гендерних стереотипів щодо місця та ролі жінок і чоловіків у суспільстві;
використання у рекламі, засобах масової інформації та Інтернеті елементів, що закріплюють у свідомості людей ідею нерівності жінок і чоловіків;
наявність фактів дискримінації за ознакою статі.
Наявні механізми забезпечення рівності жінок і чоловіків є недосконалими, що не дає можливості забезпечити рівний доступ жінок і чоловіків до прийняття управлінських рішень, зменшити розрив в оплаті праці, ефективно протидіяти наявній дискримінації за ознакою статі, а також запобігати формуванню гендерних стереотипів.
Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання програмним методом
До основних причин гендерної нерівності в українському суспільстві належить:
непослідовність впровадження законодавчих змін, які повинні забезпечити паритетне представлення жінок і чоловіків у представницьких органах управління державного та місцевого рівня;
відсутність дієвих механізмів залучення жінок до економічних процесів;
недостатня роль закладів культури та навчальних закладів у вихованні культури гендерної рівності та толерантності;
недосконалість механізмів ефективної протидії використанню в рекламі, засобах масової інформації та Інтернеті елементів, що закріплюють у свідомості людей ідею нерівності жінок і чоловіків;
відсутність ефективного реагування на факти дискримінації за ознакою статі.
Розв’язання проблеми можливе шляхом розроблення та затвердження Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року (далі - Програма).
Метою Програми є впровадження гендерних підходів в усі сфери життєдіяльності суспільства.
Визначення оптимального варіанта розв’язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів
Можливі три варіанти розв’язання проблеми.
Перший варіант передбачає удосконалення законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків шляхом приведення його у відповідність з міжнародними стандартами та законодавством Європейського Союзу, що не сприятиме належному розв’язанню проблеми.
Другий варіант передбачає формування у суспільстві культури гендерної рівності шляхом заохочення роботодавців до запровадження європейських стандартів рівності співробітників у сфері праці, навчання фахівців з гендерних питань, впровадження гендерних підходів у систему освіти, проведення інформаційних кампаній за участю засобів масової інформації, закладів культури та навчальних закладів з метою запобігання формуванню стереотипних уявлень про роль жінки і чоловіка. Зазначений варіант потребуватиме тривалого часу його реалізації.
Третій, оптимальний варіант передбачає комплексний підхід до розв’язання проблеми шляхом удосконалення законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та формування у суспільстві культури гендерної рівності.
Шляхи і способи розв’язання проблеми, строк виконання Програми
Проблему фактичної нерівності між жінками і чоловіками передбачається розв’язати комплексно шляхом:
удосконалення законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, зокрема шляхом приведення його у відповідність з міжнародними стандартами та законодавством Європейського Союзу;
здійснення заходів щодо виконання положень “Декларації тисячоліття Організації Об’єднаних Націй”, зокрема в частині забезпечення гендерної рівності;
проведення серед роботодавців інформаційно-роз’яснювальної роботи з питань запровадження європейських стандартів рівності співробітників у сфері праці;
здійснення заходів щодо скорочення гендерного розриву в рівні заробітної плати жінок і чоловіків;
проведення інформаційних кампаній з метою висвітлення питань рівного розподілу сімейних обов’язків та відповідальності між жінками і чоловіками щодо виховання дитини;
здійснення заходів, спрямованих на розвиток у жінок лідерських навичок для участі у прийнятті управлінських рішень та навичок провадження підприємницької діяльності. При цьому особливу увагу слід приділити жінкам із сільської місцевості, представникам національних меншин та жінкам з особливими потребами;
підвищення рівня освіченості фахівців з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
виконання на постійній основі робіт із впровадження гендерних підходів у систему освіти;
проведення інформаційних кампаній за участю засобів масової інформації, закладів культури та навчальних закладів з метою подолання стереотипних уявлень про роль жінки і чоловіка;
розроблення механізму реалізації права на захист від дискримінації за ознакою статі та вжиття необхідних заходів за результатами розгляду випадків такої дискримінації;
виконання договірних та інших міжнародних зобов’язань у частині забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
залучення до виконання завдань, передбачених Програмою, міжнародних та громадських організацій, діяльність яких спрямована на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Програму передбачено виконати протягом 2013-2016 років.
Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності
Виконання Програми дасть змогу до 2016 року:
удосконалити нормативно-правову базу у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, привести її у відповідність з міжнародними стандартами та законодавством Європейського Союзу;
створити умови та можливості для паритетної участі жінок і чоловіків у прийнятті політичних, економічних та соціальних рішень;
удосконалити механізм реагування на факти дискримінації за ознакою статі;
підвищити рівень поінформованості роботодавців з питань запровадження міжнародних стандартів рівності співробітників у сфері праці;
створити належні умови для забезпечення жінкам і чоловікам можливості суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками;
підвищити рівень поінформованості населення з питань рівного розподілу сімейних обов’язків та відповідальності між жінками і чоловіками щодо виховання дитини;
забезпечити включення до навчальних програм стандартів гендерної освіти;
підвищити рівень компетенції фахівців з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
забезпечити проведення інформаційних кампаній за участю засобів масової інформації, закладів культури та навчальних закладів з метою подолання стереотипних уявлень про роль жінки і чоловіка;
поліпшити ситуацію щодо використання у рекламі, засобах масової інформації та Інтернеті елементів, що закріплюють у свідомості людей ідею нерівності жінок і чоловіків;
подолати стереотипні уявлення про роль жінки і чоловіка;
забезпечити подальшу співпрацю з міжнародними та громадськими організаціями, діяльність яких спрямована на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання Програми
Фінансування Програми передбачається здійснювати за рахунок коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та інших джерел.
Обсяги видатків на виконання Програми визначатимуться щороку під час складання проектів бюджетів на відповідний рік з урахуванням їх можливостей.
Орієнтовний обсяг фінансування Програми з державного бюджету становить у 2014 році - 621, 620 тис. гривень, у 2015 році - 650, 822 тис., у 2016 році - 277, 289 тис. гривень.
Орієнтовний обсяг видатків з місцевих бюджетів у 2014 році становить 441, 120 тис. гривень, у 2015 році - 461, 853 тис., у 2016 році - 483, 561 тис. гривень.
Обсяг видатків з інших джерел протягом 2014-2016 років становить 2 млн. 564 тис. 389 гривень.
