З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про внесення змін до деяких законодавчихактів України щодо врегулювання відносин
між кредиторами та споживачами
фінансових послуг
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, N 21, ст.197 )
{ Із змінами, внесеними згідно з Кодексом
N 2597-VIII ( 2597-19 ) від 18.10.2018, ВВР, 2019, N 19, ст.74Законом
N 3153-IX ( 3153-20 ) від 10.06.2023 }
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У статті 109 Житлового кодексу України ( 5464-10 )
(Відомості Верховної Ради УРСР, 1983 р., додаток до N 28,
ст. 573):
1) друге речення частини другої викласти в такій редакції:
"Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють,
повинно бути зазначено в рішенні суду";
2) друге речення частини третьої викласти в такій редакції:
"Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на
передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом
позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці
зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового
власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове
приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги,
якщо сторонами не погоджено більший строк".
2. У Кримінальному кодексі України ( 2341-14 ) (Відомості
Верховної Ради України, 2001 р., N 25-26, ст. 131):
1) у частині першій статті 222 слова
"громадянином-підприємцем або громадянином - засновником
(учасником) або службовою особою суб'єкта господарської
діяльності" виключити;
2) назву та абзац перший частини першої статті 388 викласти в
такій редакції:
"Стаття 388. Незаконні дії щодо майна, на яке накладеноарешт, заставленого майна або майна, яке описано
чи підлягає конфіскації
1. Розтрата, відчуження, приховування, підміна, пошкодження,
знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено
арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення
обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене
особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником
банку або іншої фінансової установи банківських операцій з
коштами, на які накладено арешт".
3. У Цивільному кодексі України ( 435-15 ) (Відомості
Верховної Ради України, 2003 р., NN 40-44, ст. 356):
1) статтю 104 доповнити частиною четвертою такого змісту:
"4. Особливості припинення банку як юридичної особи
встановлюються законом";
2) у статті 107:
частину першу викласти в такій редакції:
"1. Кредитор може вимагати від юридичної особи, що
припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено,
припинення або дострокового виконання зобов'язання, або
забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених
законом";
частину п'яту замінити двома частинами такого змісту:
"5. Юридична особа - правонаступник, що утворилася внаслідок
поділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями
юридичної особи, що припинилася, які згідно з розподільчим
балансом перейшли до іншої юридичної особи - правонаступника. Якщо
юридичних осіб - правонаступників, що утворилися внаслідок поділу,
більше двох, таку субсидіарну відповідальність вони несуть
солідарно.
6. Якщо правонаступниками юридичної особи є декілька
юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних
обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні
особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед
кредиторами юридичної особи, що припинилася. Учасники (засновники)
припиненої юридичної особи, які відповідно до закону або
установчих документів відповідали за її зобов'язаннями,
відповідають за зобов'язаннями правонаступників, що виникли до
моменту припинення юридичної особи, у такому самому обсязі, якщо
більший обсяг відповідальності учасників (засновників) за
зобов'язаннями правонаступників не встановлено законом або їх
установчими документами";
3) частину другу статті 109 замінити трьома частинами такого
змісту:
"2. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної
особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та
затверджують розподільчий баланс.
Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає
учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи
(власника), який зобов'язаний скласти та затвердити розподільчий
баланс.
3. Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе
субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з
якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не
перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.
Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну
відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим
балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок
виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві
або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з
юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.
4. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки
особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до
виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи,
що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну
відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням";
4) частину третю статті 110 викласти в такій редакції:
"3. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для
задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі
необхідні дії, встановлені законом про відновлення
платоспроможності або визнання банкрутом";
5) статтю 627 доповнити частиною другою такого змісту:
"2. У договорах за участю фізичної особи - споживача
враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів";
6) статтю 1054 доповнити частиною третьою такого змісту:
"3. Особливості регулювання відносин за договором про надання
споживчого кредиту встановлені законом";
7) текст статті 1056-1 викласти в такій редакції:
"1. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або
змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним
договором.
2. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або
змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором
визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого
забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному
ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та
інших факторів.
3. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього
строку кредитного договору. Встановлений договором розмір
фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в
односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати
розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є
нікчемною.
4. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор
самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має
право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку
відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.
Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника,
поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну
процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з
якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі
встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із
застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку
змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити
розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу
протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права
змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку
змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
5. Індекс, що використовується у формулі визначення
змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам:
1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше
одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації
або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела
інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело
інформації про відповідний індекс;
2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах
фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість
кредитних ресурсів;
3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною
установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових
послуг.
6. У разі застосування змінюваної процентної ставки у
кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір
збільшення процентної ставки";
8) частину першу статті 1277 викласти в такій редакції:
"1. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом,
усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а
також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за
місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про
визнання спадщини відумерлою".
{ Пункт 4 розділу I втратив чинність на підставі Кодексу
N 2597-VIII ( 2597-19 ) від 18.10.2018 }
5. Частину третю статті 61 Закону України "Про банки і
банківську діяльність" ( 2121-14 ) (Відомості Верховної Ради
України, 2001 р., N 5-6, ст. 30; 2011 р., N 36, ст. 362) після
слів "банком договорів" доповнити словами "у тому числі про
відступлення права вимоги до клієнта".
6. У Законі України "Про іпотеку" ( 898-15 ) (Відомості
Верховної Ради України, 2003 р., N 38, ст. 313; 2006 р., N 13,
ст. 110; 2011 р., N 19-20, ст. 142):
1) третє речення частини першої статті 35 викласти в такій
редакції: "Якщо протягом встановленого строку вимога
іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель
вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки
шляхом позасудового врегулювання на підставі договору";
2) частину другу статті 39 викласти в такій редакції:
"Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет
іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про
виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом,
якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення";
3) частину другу статті 40 після слів "передані в іпотеку
житловий будинок чи житлове приміщення" доповнити словами "шляхом
позасудового врегулювання на підставі договору";
4) у статті 49:
частину другу доповнити реченнями такого змісту: "Якщо
іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною
першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів
призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних
торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх
прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків
початкової вартості майна";
у частині третій слово "других" замінити словом "третіх".
7. У Законі України "Про забезпечення вимог кредиторів та
реєстрацію обтяжень" ( 1255-15 ) (Відомості Верховної Ради
України, 2004 р., N 11, ст. 140):
1) частину першу статті 24 після слів "рішення суду"
доповнити словами "виконавчого напису нотаріуса";
2) частину першу статті 26 доповнити пунктом 5 такого змісту:
"5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого
напису нотаріуса".
{ Пункт 8 розділу І втратив чинність на підставі Закону
N 3153-IX ( 3153-20 ) від 10.06.2023 }
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його
опублікування.
2. Дія цього Закону не поширюється на кредитні договори,
укладені до набрання ним чинності.
3. Кабінету Міністрів України і Національному банку України у
місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої
нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Президент України В.ЯНУКОВИЧ
м. Київ, 22 вересня 2011 рокуN 3795-VI
