Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам
{Із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду
№ 10 від 17.10.2012}
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" пленум Вищого господарського суду України ПОСТАНОВЛЯЄ:
З метою однакового і правильного застосування законодавства про участь прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам, дати господарським судам такі роз'яснення.
1. Відповідно до частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судових рішень господарських судів, заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду.
Поняття "прокурор" визначене у статті 56 Закону України "Про прокуратуру".
У вирішенні питання про порушення справи за позовною заявою прокурора господарському суду слід виходити з такого.
Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Системний аналіз приписів статті 361 Закону України "Про прокуратуру" і норм ГПК (зокрема, статті 29 та пункту 6 частини першої статті 81) свідчить про наявність у прокурора права на звернення до господарського суду з позовом в інтересах громадянина, якщо останній неспроможний через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права. Питання про поважність таких причин, які з об'єктивних, незалежних від громадянина підстав унеможливлюють або істотно утруднюють його самостійне звернення до господарського суду, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням відповідних обставин, наявність яких обґрунтовується прокурором.
Згідно з частиною другою статті 29 ГПК у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача.
Закон не обмежує право прокурора чи його заступника на подання позову в інтересах держави в особі того її органу, що перебуває поза територією, на яку поширюються повноваження даного прокурора (його заступника).
2. Статтею 13 Закону України "Про прокуратуру" передбачена можливість створення спеціалізованих прокуратур на правах обласних, міських, районних та міжрайонних прокуратур. Тому прокурори та заступники прокурорів спеціалізованих прокуратур мають право звертатись до господарського суду з позовами в інтересах держави на загальних підставах. Прокурори беруть участь у судовому засіданні на підставі службових посвідчень.
{Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду № 10 від 17.10.2012}
3. Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися в позовній заяві або іншому процесуальному документі, поданому прокурором або заступником прокурора.
У випадках неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора чи його заступника, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.
4. За змістом частини другої пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді включає не лише подання прокурором позовної заяви, але й розгляд будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора. Такою іншою справою може бути справа про банкрутство, порушена господарським судом за заявою прокурора із зазначенням кредитора - державного органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, наприклад, органу державної податкової служби як органу стягнення обов'язкових платежів.
5. Відповідно до статті 18 ГПК прокурор є самостійним учасником судового процесу.
Згідно із статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формою цього представництва є, зокрема, участь у розгляді судами справ.
У статті 29 ГПК визначено повноваження прокурора як учасника судового процесу у позовному провадженні.
Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Відмова прокурора від поданого ним позову не є обов'язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора, оскільки така відмова не означає вибуття позивача з процесу чи зміни його процесуального статусу. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті. Лише у разі коли обидва згадані учасники судового процесу - прокурор і позивач - заявили про відмову від позову, суд може припинити провадження зі справи згідно з пунктом 4 частини першої статті 80 ГПК, з урахуванням вимог частини шостої статті 22 ГПК. Винятком з цих правил є відмова громадянина від позову, який було подано у його інтересах прокурором; у такому разі позов залишається без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 81 ГПК.
{Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду № 10 від 17.10.2012}
6. Згідно з частиною четвертою статті 361 Закону України "Про прокуратуру" прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати таке представництво у будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Статтею 29 ГПК передбачено представництво прокуратурою інтересів держави в господарському суді у формі участі прокурора у розгляді вже порушеної справи. Прокурор може вступити з власної ініціативи у справу, провадження в якій порушено за позовом інших осіб, на стороні як позивача, так і відповідача, або третьої особи чи особи, яка не брала участі у справі, але щодо якої господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки.
Прокурор може взяти участь у вже порушеній справі про банкрутство і представляти інтереси держави в особі кредитора, боржника та інших учасників справи про банкрутство, зазначених у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно з частиною третьою статті 29 ГПК про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно.
Господарським судам слід мати на увазі, що законодавством України не передбачено ухвалення будь-яких окремих процесуальних документів з приводу вчинення прокурором зазначених дій, так само, як і можливості відмови господарським судом прокуророві у його вступу у справу, здійсненому шляхом повідомлення суду про свою участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.
Відповідне письмове повідомлення прокурора залучається судом до матеріалів справи, а участь прокурора в ній відображається в описовій частині судового рішення, прийнятого зі справи.
З метою забезпечення захисту інтересів держави господарський суд може своєю ухвалою повідомити прокурора про розгляд справи для вирішення прокурором питання щодо вступу у справу.
7. Господарським судам необхідно мати на увазі правову позицію, викладену в пункті 1 Рішення Конституційного Суду України від 12.10.2011 № 11-рп/2011 зі справи № 1-20/2011 (щодо офіційного тлумачення положення частини четвертої статті 21 Закону України "Про прокуратуру"), за якою прокурор вправі у разі відхилення його протесту або ухилення від розгляду останнього звернутися до суду з позовом про визнання незаконними як акта органу, що його видав, так і рішень, дій чи бездіяльність посадової особи.
Крім того, як зазначено у пункті 3 мотивувальної частини згаданого Рішення, відповідне право може бути реалізоване прокурором як одразу після постановлення органом акта (рішення), прийняття посадовою особою рішення, вчинення нею дій або допущення бездіяльності, які прокурор оспорює, так і після використання такого засобу прокурорського реагування, як протест. Отже, саме лише непринесення прокурором (його заступником) протесту на акт, що суперечить закону, до органу, який його видав, або до вищестоящого органу, а так само протесту на законні рішення чи дії посадової особи не позбавляє прокурора права на звернення до суду з відповідним позовом.
8. Відповідно до статей 29, 91, 107, 11115 і 113 ГПК, статей 361 і 37 Закону України "Про прокуратуру" формою представництва прокуратурою інтересів держави може бути подання прокурором апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а також участь у розгляді справи, порушеної за позовами інших осіб.
Згідно зі статтею 37 Закону України "Про прокуратуру" право принесення апеляційної, касаційної скарги на рішення, ухвали і постанови судів надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть вносити апеляційні, касаційні скарги тільки зі справ, у розгляді яких вони брали участь.
Відповідно до частини четвертої статті 361 Закону України "Про прокуратуру" з метою вирішення питання про наявність підстав для внесення касаційної скарги у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитись з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.
Оскільки прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії розгляду справи, він має право подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в межах своєї компетенції незалежно від його участі у справі на попередніх стадіях її розгляду, тобто у першій, апеляційній чи касаційній інстанціях.
Отже, у відповідної інстанції господарського суду немає правових підстав для повернення апеляційної, касаційної скарги, а також заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами лише тому, що прокурор не звертався з позовною заявою у цій справі.
Відповідно до визначеної законом компетенції прокурор вправі подати апеляційну, касаційну скарги лише у справах зі спорів, що стосуються інтересів держави, громадянина, в тому числі у справах про банкрутство, що стосуються інтересів держави або громадянина. У разі подання прокурором апеляційної або касаційної скарги у справах інших категорій господарський суд повинен повернути її на підставі відповідно пункту 1 частини першої статті 97 або пункту 1 частини першої статті 1113 ГПК і винести з цього приводу ухвалу.
Те саме стосується й подання прокурором заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
9. Прокурор користується певними процесуальними правами також на стадії виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду.
Відповідно до статті 121 ГПК прокурор чи його заступник має право подати заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання, яке підлягає розгляду господарським судом на загальних підставах.
Прокурор вправі оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів відповідно до вимог статті 1212 ГПК.
Що ж до укладення мирової угоди у процесі виконання судового рішення, то відповідне право прокурору не надано.
10. Судам необхідно враховувати, що за змістом частини другої статті 40 Закону України "Про прокуратуру" Генеральному прокурору України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і прирівняним до них прокурорам, їх заступникам надано право відкликати або відмовлятися від апеляційних, касаційних скарг, поданих не лише ними, а й прокурорами нижчого рівня.
11. Конкретні питання, пов'язані з організацією представництва прокурором у суді, в тому числі господарському, інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень, регулюються також у відповідних наказах Генеральної прокуратури України, обов'язкових для всіх органів прокуратури. У разі необхідності господарські суди мають звертатися до таких наказів.
12. Визнати таким, що втратило чинність, роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002 № 04-5/570 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" (з подальшими змінами).
