Про схвалення Концепції Державної цільової соціальної програми підтримки сім’ї до 2016 року
1. Схвалити Концепцію Державної цільової соціальної програми підтримки сім’ї до 2016 року, що додається.
Визначити Міністерство соціальної політики державним замовником Програми.
2. Міністерству соціальної політики разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у шестимісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової соціальної програми підтримки сім’ї до 2016 року.
КОНЦЕПЦІЯ
Державної цільової соціальної програми підтримки сім’ї до 2016 року
Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма
Низький рівень народжуваності, масова однодітність українських сімей, нестабільність шлюбів, високий рівень розлучуваності та поширення соціопатичних сімей, які не виконують свої обов’язки з утримання і виховання дітей, старіння населення, а також високий порівняно з європейським рівень смертності та коротка тривалість життя зумовлюють проблеми, для розв’язання яких необхідна державна підтримка.
За даними Всеукраїнського перепису 2001 року та вибіркових досліджень 2008-2011 років, майже 90 відсотків українського населення проживає у складі сім’ї. Найбільш поширеною є однодітна сім’я (72,3 відсотка), сімей, які мають двох дітей, - 24,1 відсотка (кожна четверта родина). Кожна п’ята сім’я з дітьми (21,7 відсотка) є неповною.
Питома вага сімей з трьома і більше дітьми (багатодітних) не перевищує 3 відсотків, що становить близько 250 тис. сімей. У 1989 році частка таких сімей становила більше 8 відсотків, у 2001 році - 5,4 відсотка.
Однією з проблем є зниження рівня народжуваності. За 11 місяців 2011 року в Україні народилося 460,5 тис. дітей (на 2,9 відсотка менше порівняно з 2010 роком). Навіть у селах рівень народжуваності є нижчим, ніж межа простого відтворення населення.
Окремо слід виділити проблему позашлюбного народження дітей. Так, за даними Національного дослідницького університету “Вища школа економіки”, у 2009 році частка дітей, народжених поза шлюбом, становила 21,2 відсотка (порівняно із 17,3 відсотка у 2000 році, 11,2 відсотка - у 1990 році та 8,3 відсотка - у 1985 році).
Щороку збільшується кількість неповних сімей, у яких проживають діти з одним із батьків, іноді - з іншими родичами.
Проблемою української сім’ї залишається нестабільність шлюбних відносин та значна вірогідність розлучення.
За статистикою, кожна друга сім’я розлучається. Середній показник розлучень в Україні становить 54,2 відсотка.
Протягом 2006-2011 років кількість розлучень у розрахунку на 1000 осіб зменшилася з 3,6 до 3,2. Однак за відповідним показником Україна посідає третє місце серед європейських держав, у яких він у середньому становить 2,1 розлучення на 1000 осіб.
Збільшується кількість цивільних шлюбів, у яких чоловік та жінка живуть разом, ведуть домашнє господарство, виховують спільних дітей, але не реєструють свої стосунки. Розлучення такого подружжя не фіксується статистично.
Результати дослідження свідчать, що основною причиною розлучення є напружені морально-психологічні, емоційні стосунки подружжя та непідготовленість осіб, особливо молоді, до подружнього життя, що зумовлює потребу у фахівцях з підготовки молоді до шлюбу та запобігання кризі в сім’ї.
Сьогодні соціальні служби лише надають соціальні послуги та грошову допомогу сім’ям, які опинились у складних життєвих обставинах, та сім’ям, які перебувають у зоні ризику щодо потрапляння в такі обставини, замість проведення роботи, спрямованої на запобігання їх виникненню.
Залишається гострою проблема насильства в сім’ї. Збільшення кількості проявів насильства і жорстокості в сім’ї не лише призводить до розлучень, а і є однією з передумов поширення злочинності в суспільстві.
Особлива небезпечність зазначеної проблеми полягає в тому, що від неї страждають діти, які потерпають від насильства і спостерігають за його проявами, а у майбутньому - застосовують негативний досвід у власній сім’ї.
Ступінь поширення цього суспільно-небезпечного явища відображають статистичні дані, результати опитувань та відповідних досліджень, згідно з якими більш як 50 відсотків населення потерпали від насильства в сім’ї впродовж свого життя. Насильство в сім’ї є суспільною проблемою, яка повинна розв’язуватися на рівні держави.
Протягом 2011 року до структурних підрозділів у справах сім’ї, молоді та спорту місцевих держадміністрацій надійшло 126514 звернення про випадки насильства в сім’ї, з них 113872 - від жінок, 762 - від дітей і 11861- від чоловіків (у 2010 році - відповідно 110252, 100390, 924 і 8938 звернень).
Механізм запобігання та протидії насильству в сім’ї, передбачений Законом України “Про попередження насильства в сім’ї”, є недостатньо ефективним.
Заходи Державної програми підтримки сім’ї на період до 2010 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2007 р. № 244 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 13, ст. 476), характеризуються переважно соціальною спрямованістю, окремі з них передбачали нормативно-правове врегулювання питання щодо надання державної підтримки та матеріального забезпечення окремим категоріям сімей, але не враховували основних аспектів функціонування та розвитку сім’ї.
Недостатній обсяг фінансування зазначеної Програми спричинив її неналежне виконання, зокрема не було забезпечено рівного доступу різних категорій сімей до соціальних послуг, не створено систему підготовки молоді до сімейного життя та відповідального ставлення до батьківства, не досягнуто збільшення кількості зареєстрованих шлюбів і дітей, народжених в сім’ї, не проведено інформаційних та рекламних кампаній, спрямованих на формування позитивного іміджу сім’ї.
Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання програмно-цільовим методом
Виникнення проблеми функціонування та розвитку сім’ї насамперед зумовлено такими взаємопов’язаними факторами:
зниження престижу сім’ї, нівелювання сімейних цінностей у суспільстві;
суспільна нестабільність та знецінення ряду моральних принципів - порядності, доброти, відданості, взаємодопомоги тощо;
непідготовленість молоді до подружнього життя;
низький рівень культури населення у питаннях збереження здоров’я та планування сім’ї, внутрішньосімейних стосунків, запобігання насильству в сім’ї;
недостатній рівень педагогічної культури батьків, їх відповідальності за здоров’я та виховання дітей;
незадовільний рівень життя багатьох сімей, слабка мотивація до самозабезпечення.
Соціально-економічні, соціально-психологічні та морально-етичні фактори, що зумовлюють проблеми функціонування сім’ї, потребують формування цілісної системи заходів, застосування комплексного підходу до їх розв’язання, що можливо лише на основі програмно-цільового методу.
Необхідно забезпечити узгоджену діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, активізувати роботу інституту громадянського суспільства, залучення приватних структур. Реалізація такого підходу можлива лише в рамках виконання державної цільової соціальної програми.
Для розв’язання зазначених проблем необхідно розробити Державну цільову соціальну програму підтримки сім’ї до 2016 року (далі - Програма).
Метою Програми є посилення мотивації до реєстрації шлюбів, народження і виховання бажаних дітей у сім’ях, забезпечення надання адресної підтримки та проведення превентивної роботи із сім’ями, в яких існує ризик потрапляння осіб у складні життєві обставини.
Визначення оптимального варіанта розв’язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів
Можливі два варіанти розв’язання проблеми.
Перший варіант передбачає продовження реалізації державної політики, що спрямовується переважно на підтримку соціально незахищених верств населення та не містить заходів із запобігання виникненню негативних явищ.
Другий, оптимальний варіант полягає у стимулюванні саморозвитку та самозабезпечення сім’ї, наданні адресної соціальної допомоги, поєднанні зусиль центральних і місцевих органів виконавчої влади, активізації діяльності місцевих громад, громадських організацій та приватних структур і, зокрема, передбачає:
пропаганду сімейних цінностей;
здійснення підготовки молоді до подружнього життя;
формування свідомого та відповідального ставлення до батьківства і материнства;
створення умов для формування сім’ї, орієнтованої на народження та виховання двох і більше дітей, здатної самостійно розв’язувати проблеми, забезпечувати власний розвиток, брати активну участь у житті громади, виховувати відповідальних громадян;
поліпшення умов для повноцінного виховання та розвитку дітей;
запобігання асоціальним проявам у сім’ї, передусім насильству;
забезпечення підтримки сімей, які опинились у складних життєвих обставинах, та сімей, які перебувають у зоні ризику щодо потрапляння у такі обставини.
Шляхи і способи розв’язання проблеми, строк виконання Програми
Проблему планується розв’язати шляхом комплексного застосування правових, соціально-економічних, соціально-педагогічних і психологічних засобів впливу, а саме:
проведення інформаційно-просвітницьких і рекламних кампаній, інших заходів, спрямованих на підвищення престижу сім’ї, посилення мотивації до реєстрації шлюбу та відповідального батьківства;
здійснення заходів, спрямованих на підготовку молоді до подружнього життя та підвищення рівня готовності до виконання соціальних ролей чоловіка і дружини;
забезпечення виконання вимог законодавства в частині відповідальності батьків за утримання, виховання та розвиток дітей, їх життя і здоров’я;
удосконалення системи підготовки фахівців з питань соціального супроводження сімей, які опинились у складних життєвих обставинах;
здійснення на базі діючої мережі центрів соціальних служб соціального супроводження зазначених сімей та сімей, які перебувають у зоні ризику щодо потрапляння у такі обставини;
запровадження проведення соціально-реабілітаційної та соціально-корекційної роботи з батьками, у яких вилучено дитину, на базі зазначеної мережі центрів з метою реінтеграції дитини в біологічну сім’ю;
підвищення ефективності заходів із запобігання насильству в сім’ї шляхом надання необхідних соціальних послуг та проведення ефективної превентивної роботи серед населення;
постійного збору інформації у сфері запобігання насильству в сім’ї, проведення аналізу ситуації у зазначеній сфері, регулярного моніторингу ефективності відповідних заходів;
надання допомоги особам, що постраждали від насильства в сім’ї (їх реабілітація та соціальна реінтеграція, урахування спеціальних потреб окремих груп таких осіб, зокрема дітей, стандартизація соціальних послуг у сфері запобігання насильству в сім’ї);
забезпечення доступності соціальних послуг, що надаються через заклади соціального спрямування усіх форм власності, та проведення широкомасштабної інформаційної кампанії з метою популяризації їх діяльності.
Програму передбачається виконати трьома етапами:
формування позитивного іміджу сім’ї шляхом проведення широкомасштабних державних та регіональних інформаційних кампаній протягом строку виконання Програми із залученням представників громадських організацій;
формування у молоді свідомого ставлення до шлюбу з метою створення міцної, самостійної сім’ї, народження бажаних дітей шляхом організації діяльності шкіл підготовки молоді до шлюбу та відповідального батьківства;
забезпечення соціального супроводження сімей, які опинились у складних життєвих обставинах, та сімей, які перебувають у зоні ризику щодо потрапляння у такі обставини, з метою збереження сім’ї, запобігання вилученню дітей із сім’ї, протидії насильству в сім’ї, надання необхідних соціальних послуг шляхом проведення ефективної превентивної роботи.
Зокрема, у 2013 і 2014 роках планується удосконалити законодавство у сфері підтримки сім’ї, запровадити стандарти надання соціальних послуг сім’ям, які опинились у складних життєвих обставинах, та сім’ям, які перебувають у зоні ризику щодо потрапляння у такі обставини, розробити та впровадити на регіональному рівні програми підготовки молоді до реєстрації шлюбу, народження та виховання дитини.
Програму планується виконати протягом 2013-2016 років.
Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності
Виконання Програми забезпечить:
підвищення престижу сім’ї та посилення ролі сімейних цінностей у суспільстві (інформаційними заходами щороку планується охопити 30 відсотків населення);
зменшення кількості розлучень (до 2,9 відсотка з розрахунку на 1000 осіб);
збільшення на 6,5 відсотка кількості сімей, у яких виховується двоє та більше дітей;
збільшення на 6 відсотків кількості народжених дітей;
формування свідомого ставлення населення до збереження здоров’я і планування сім’ї шляхом проведення навчання 280 спеціалістів, організації навчальних курсів для 67 тис. осіб, надання 20 відсоткам жінок репродуктивного віку консультацій з питань ефективного планування сім’ї;
мінімізацію асоціальних проявів у сім’ї, передусім насильства, збільшення на 20 відсотків кількості осіб, залучених до відповідних реабілітаційних програм;
запровадження реінтеграції дитини у біологічну сім’ю замість альтернативного (інтернатного) догляду;
підготовку 162 спеціалістів з питань здійснення корекційної роботи з батьками, у яких вилучено дитину, з метою реінтеграції дитини у біологічну сім’ю;
підвищення рівня відповідальності батьків за утримання, виховання та розвиток дітей, їх життя і здоров’я, зокрема зменшення на 4 відсотки частки сімей, у яких дітей виховує один з батьків;
навчання 700 спеціалістів з питань підготовки вагітних жінок до народження дитини та розвитку дитини раннього віку для надання 11025 сім’ям відповідних послуг;
залучення населення до надання адресної підтримки сім’ям (проведення 216 обласних семінарів).
Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання Програми
Фінансування Програми планується здійснювати за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, інших джерел.
Обсяг видатків, необхідних для виконання Програми, визначається щороку під час складання проектів бюджетів на відповідний рік з урахуванням їх реальних можливостей.
Орієнтовний обсяг фінансування Програми з державного бюджету становить 14646,6 тис. гривень, у тому числі у 2013 році - 3392,6 тис. гривень, 2014 році - 3665,3 тис., 2015 році - 3622,5 тис., 2016 році - 3966,2 тис. гривень.
Обсяг видатків з місцевих бюджетів становить близько 35002 тис. гривень, у тому числі у 2013 році - 7412,1 тис. гривень, 2014 році - 8602,6 тис., 2015 році - 9236,9 тис., 2016 році - 9750,4 тис. гривень.
Обсяг видатків з інших джерел протягом 2013-2016 років становить 551,5 тис. гривень.
