З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про внесення змін до Цивільного процесуальногокодексу України щодо оскарження рішення
третейського суду та видачі виконавчого листа
на примусове виконання рішення третейського суду
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 33, ст.330 )
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
I. Внести до Цивільного процесуального кодексу України
( 1618-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., NN 40-42,
ст. 492) такі зміни:
1. Статтю 15 доповнити частиною четвертою такого змісту:
"4. Суди розглядають справи про оскарження рішень третейських
судів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень
третейських судів, про оспорювання рішень міжнародного
комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на
виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу".
2. Статтю 17 доповнити частиною другою такого змісту:
"2. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку,
передбаченому цим Кодексом".
3. Статтю 26 доповнити частиною четвертою такого змісту:
"4. У справах про оскарження рішення третейського суду та про
видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення
третейського суду особами, які беруть участь у справі, є учасники
третейського розгляду, особи, які не брали участі у справі, у разі
якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки,
треті особи, а також представники цих осіб".
4. У статті 208:
у частині другій слова "у випадках, встановлених цим
Кодексом" замінити словами "а також в інших випадках, передбачених
цим Кодексом";
частину третю доповнити словами та цифрами "а у випадках,
передбачених статтями 389-6 та 389-11 цього Кодексу, -
постановленням ухвали".
5. Статтю 210 доповнити частиною четвертою такого змісту:
"4. Ухвала, постановлена відповідно до статей 389-6 та 389-11
цього Кодексу, повинна відповідати вимогам, що містяться у
зазначених статтях".
6. Частину першу статті 293 доповнити пунктами 31-33 такого
змісту:
"31) відмови у відкритті провадження у справі про скасування
рішення третейського суду;
32) повернення заяви про скасування рішення третейського
суду;
33) повернення заяви про видачу виконавчого листа на
примусове виконання рішення третейського суду".
7. Пункт 2 частини першої статті 324 після цифр "29"
доповнити цифрами "31-33".
8. Доповнити розділом VII-1 такого змісту:
"Розділ VII-1ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ
ТРЕТЕЙСЬКИХ СУДІВ ТА ПРО ВИДАЧУ ВИКОНАВЧИХ ЛИСТІВ
НА ПРИМУСОВЕ ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ТРЕТЕЙСЬКИХ СУДІВ
Глава 1ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ
ТРЕТЕЙСЬКИХ СУДІВ
Стаття 389-1. Оскарження рішення третейського суду
1. Сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у
справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і
обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування
рішення третейського суду.
2. Заява про скасування рішення третейського суду подається
до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами,
третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення
третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі
якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, -
протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були
дізнатися про прийняття рішення третейським судом.
3. Заява, подана після закінчення строку, встановленого
частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд за
заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення
строку, про що постановляється ухвала.
4. Суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження
у справі з підстав, передбачених пунктами 1, 3 і 5 частини другої
статті 122 цього Кодексу, а також у разі якщо рішення третейського
суду оскаржено з підстав, не передбачених законом.
5. Рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце
арбітражу знаходиться на території України, може бути оспорено
сторонами до суду відповідно до міжнародного договору України
та/або Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж"
( 4002-12 ).
Стаття 389-2. Форма і зміст заяви про скасування рішеннятретейського суду
1. Заява про скасування рішення третейського суду подається у
письмовій формі і підписується особою, яка його оскаржує, чи її
представником.
2. У заяві мають бути зазначені:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) особи, яка подає заяву, а також ім'я
(найменування) її представника, якщо заява подається
представником, їх місце проживання (перебування) або
місцезнаходження;
3) ім'я (найменування) учасників третейського розгляду, їх
місце проживання (перебування) або місцезнаходження;
4) найменування та склад третейського суду, який прийняв
рішення;
5) відомості про рішення третейського суду, яке оскаржується,
а саме: номер справи, дата і місце прийняття рішення, предмет
спору, зміст резолютивної частини рішення;
6) дата отримання особою, яка звертається із заявою, рішення
третейського суду, яке оскаржується;
7) підстава для оскарження і скасування рішення третейського
суду;
8) зміст вимоги особи, яка подає заяву;
9) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до
заяви.
У заяві можуть бути зазначені й інші відомості, якщо вони
мають значення для розгляду цієї заяви (номери засобів зв'язку,
факсів, адреса електронної пошти сторін та третейського суду
тощо).
3. До заяви про скасування рішення третейського суду
додаються:
1) оригінал рішення третейського суду або належним чином
завірена його копія. Копія рішення постійно діючого третейського
суду завіряється головою постійно діючого третейського суду, а
копія рішення третейського суду для вирішення конкретного спору
має бути нотаріально завірена;
2) оригінал третейської угоди або належним чином завірена її
копія;
3) документи, які подані на обґрунтування підстав для
скасування рішення третейського суду;
4) документи, що підтверджують сплату судового збору та
оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду
справи;
5) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження
представника;
6) копії заяви про скасування рішення третейського суду та
доданих до неї документів відповідно до кількості учасників
судового розгляду.
4. Заява про скасування рішення третейського суду, подана без
додержання вимог, визначених у цій статті, а також у разі несплати
суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне
забезпечення розгляду справи повертається особі, яка її подала, чи
залишається без руху в порядку, встановленому статтею 121 цього
Кодексу.
Стаття 389-3. Підготовка справи до розгляду
1. Суд до початку розгляду справи за клопотанням будь-кого з
учасників судового розгляду може витребувати матеріали справи
третейського розгляду, рішення в якій оскаржується, а також докази
у порядку, встановленому цим Кодексом. Справа направляється до
суду протягом п'яти днів з дня надходження такої вимоги.
Стаття 389-4. Судовий розгляд справи
1. Справа про оскарження рішення третейського суду
розглядається суддею одноособово протягом одного місяця з дня
надходження до суду заяви про скасування рішення третейського
суду.
2. Про час і місце розгляду справи повідомляються особи, які
беруть участь у справі. Неявка осіб, належним чином повідомлених
про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
3. При розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює
наявність або відсутність підстав для скасування рішення
третейського суду.
4. Суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення
третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено
підстави для скасування рішення третейського суду, визначені
статтею 389-5 цього Кодексу.
5. Справа розглядається судом за правилами, встановленими для
розгляду справи судом першої інстанції, з особливостями,
встановленими цією главою.
6. За наслідками розгляду заяви про скасування рішення
третейського суду суд має право:
1) постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви і
залишення рішення третейського суду без змін;
2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування
рішення третейського суду.
7. Ухвала суду про скасування рішення третейського суду або
про відмову в його скасуванні може бути оскаржена у порядку,
визначеному цим Кодексом для оскарження рішення суду першої
інстанції.
8. Після розгляду судом заяви про скасування рішення
третейського суду справа підлягає поверненню до третейського суду,
якщо суд витребував справу з третейського суду.
Стаття 389-5. Підстави для скасування рішеннятретейського суду
1. Рішення третейського суду може бути скасовано лише у
випадках, передбачених цією статтею.
2. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо:
1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не
підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не
передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені
питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням
третейського суду вирішені питання, які виходять за межі
третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення,
що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано судом недійсною;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не
відповідав вимогам закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки
осіб, які не брали участі у справі.
3. Скасування судом рішення третейського суду не позбавляє
сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім
випадків, передбачених законом.
4. Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути
скасовано судом лише з підстав, передбачених міжнародним договором
України та/або Законом України "Про міжнародний комерційний
арбітраж" ( 4002-12 ).
Стаття 389-6. Ухвала суду у справі про оскарження рішеннятретейського суду
1. За наслідками розгляду справи про оскарження рішення
третейського суду суд постановляє ухвалу за правилами,
встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
2. В ухвалі суду мають бути також зазначені:
1) відомості про рішення третейського суду, що оскаржується,
місце його прийняття;
2) найменування і склад третейського суду, що прийняв
рішення, яке оскаржується;
3) ім'я (найменування) сторін третейського спору;
4) вказівка про скасування рішення третейського суду повністю
або частково чи про відмову в задоволенні вимог заявника повністю
або частково.
Глава 2ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ВИДАЧУ ВИКОНАВЧИХ ЛИСТІВ
НА ПРИМУСОВЕ ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ТРЕТЕЙСЬКИХ СУДІВ
Стаття 389-7. Видача виконавчого листа на примусове виконаннярішення третейського суду
1. Питання видачі виконавчого листа на примусове виконання
рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на
користь якої прийнято рішення третейського суду.
2. Заява про видачу виконавчого листа про примусове виконання
рішення третейського суду подається до суду за місцем проведення
третейського розгляду протягом трьох років з дня прийняття рішення
третейським судом.
3. Заява, подана після закінчення строку, встановленого
частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд за
заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення
строку, про що постановляється ухвала.
4. Надання дозволу на примусове виконання рішення
міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу
знаходиться на території України, здійснюється у порядку,
передбаченому статтями 391-398 цього Кодексу.
Стаття 389-8. Форма і зміст заяви про видачувиконавчого листа на примусове
виконання рішення третейського суду
1. Заява про видачу виконавчого листа на примусове виконання
рішення третейського суду подається у письмовій формі і має бути
підписана особою, на користь якої прийнято рішення третейського
суду, чи її представником.
2. У заяві про видачу виконавчого листа на примусове
виконання рішення третейського суду мають бути зазначені:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) найменування і склад третейського суду, який прийняв
рішення, за яким має бути виданий виконавчий лист;
3) ім'я (найменування) учасників третейського розгляду, їх
місце проживання (перебування) чи місцезнаходження;
4) дата і місце прийняття рішення третейським судом;
5) дата отримання рішення третейського суду особою, яка
звернулася із заявою;
6) вимога заявника про видачу виконавчого листа на примусове
виконання рішення третейського суду.
У заяві можуть бути зазначені й інші відомості, якщо вони
мають значення для розгляду цієї заяви (номери засобів зв'язку,
факсів, адреса електронної пошти сторін та третейського суду
тощо).
3. До заяви про видачу виконавчого листа на примусове
виконання рішення третейського суду додаються:
1) оригінал рішення третейського суду або належним чином
завірена його копія. Копія рішення постійно діючого третейського
суду завіряється головою постійно діючого третейського суду, а
копія рішення третейського суду для вирішення конкретного спору
має бути нотаріально завірена;
2) оригінал третейської угоди або належним чином завірена її
копія;
3) документи, що підтверджують сплату судового збору та
оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду
справи;
4) копія заяви про видачу виконавчого листа на примусове
виконання рішення третейського суду відповідно до кількості
учасників судового розгляду;
5) довіреність або інший документ, що підтверджує
повноваження особи на підписання заяви.
4. Заява про видачу виконавчого листа на примусове виконання
рішення третейського суду, подана без додержання вимог, визначених
у цій статті, а також у разі несплати суми судового збору чи
неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду
справи повертається особі, яка її подала, чи залишається без руху
в порядку, встановленому статтею 121 цього Кодексу.
Стаття 389-9. Порядок розгляду заяви про видачу виконавчоголиста на примусове виконання рішення
третейського суду
1. Заява про видачу виконавчого листа на примусове виконання
рішення третейського суду розглядається суддею одноособово
протягом п'ятнадцяти днів з дня її надходження до суду в судовому
засіданні з викликом сторін. Неявка сторін чи однієї із сторін,
належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не
перешкоджає судовому розгляду заяви.
2. При розгляді заяви про видачу виконавчого листа на
примусове виконання рішення третейського суду за клопотанням
однієї із сторін суд витребовує справу з постійно діючого
третейського суду, в якому вона зберігається. Справа має бути
направлена до суду протягом п'яти днів від дня надходження вимоги.
У такому разі строк розгляду заяви про видачу виконавчого листа на
примусове виконання рішення третейського суду продовжується до
одного місяця з дня її надходження до суду.
3. При розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює
наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого
листа на примусове виконання рішення третейського суду,
передбачених статтею 389-10 цього Кодексу.
4. Якщо до суду надійшла заява про видачу виконавчого листа
на примусове виконання рішення третейського суду, а в його
провадженні чи в провадженні іншого суду є заява про оскарження і
скасування цього рішення третейського суду, суд на підставі
пункту 4 частини першої статті 201 цього Кодексу зупиняє
провадження по заяві про видачу виконавчого листа до набрання
законної сили ухвалою суду, якою відмовлено в задоволенні заяви
про скасування оскарженого рішення третейського суду.
Стаття 389-10. Підстави для відмови у видачі виконавчоголиста на примусове виконання рішення
третейського суду
1. Суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове
виконання рішення третейського суду, якщо:
1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу виконавчого
листа рішення третейського суду скасовано судом;
2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не
підвідомча третейському суду відповідно до закону;
3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею
виконавчого листа, а причини його пропуску не визнані судом
поважними;
4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не
передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені
питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням
третейського суду вирішені питання, які виходять за межі
третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення,
що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
5) третейська угода визнана недійсною;
6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не
відповідав вимогам закону;
7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та
охоронюваних інтересів, не передбачені законом;
8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу суду
відповідну справу;
9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки
осіб, які не брали участі у справі.
Стаття 389-11. Ухвала суду про видачу виконавчого листана примусове виконання рішення третейського
суду або про відмову у його видачі
1. За результатами розгляду заяви про видачу виконавчого
листа на примусове виконання рішення третейського суду суд
постановляє ухвалу про видачу виконавчого листа або про відмову у
видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення
третейського суду за правилами, встановленими цим Кодексом для
ухвалення рішення.
2. В ухвалі суду мають бути також зазначені:
1) найменування і склад третейського суду, який прийняв
рішення;
2) ім'я (найменування) сторін третейського спору;
3) дані про рішення третейського суду, за яким заявник
просить видати виконавчий лист;
4) вказівка про видачу виконавчого листа або про відмову у
його видачі.
3. Ухвала суду про відмову у видачі виконавчого листа може
бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку протягом
п'ятнадцяти днів з дня її постановлення судом.
4. Після набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі
виконавчого листа спір між сторонами може бути вирішений судом у
загальному порядку.
5. Ухвала суду про відмову у видачі виконавчого листа, якщо
вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної
сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає
законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
6. Ухвала про видачу виконавчого листа направляється сторонам
протягом п'яти днів з дня її постановлення.
7. Сторона, на користь якої виданий виконавчий лист, одержує
його безпосередньо у суді.
8. Після розгляду судом заяви про видачу виконавчого листа на
примусове виконання рішення третейського суду справа підлягає
поверненню до постійно діючого третейського суду".
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України у місячний термін з дня
набрання чинності цим Законом:
1) подати до Верховної Ради України пропозиції щодо
приведення нормативно-правового акта про державне мито у
відповідність із цим Законом;
2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із
цим Законом.
Президент України В.ЯНУКОВИЧ
м. Київ, 3 лютого 2011 рокуN 2979-VI
