З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про внесення змін до деяких законодавчих актів Українищодо дорожньо-транспортних пригод
та виплати страхового відшкодування
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 39, ст.386 )
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення
( 80731-10, 80732-10 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р.,
додаток до N 51, ст. 1122):
1) статтю 124 доповнити приміткою такого змісту:
"Примітка. Особа, цивільно-правова відповідальність якої
застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності
за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження
транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної
пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю
пригоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних
засобів" ( 1961-15 );
2) пункт 1 частини першої статті 255 доповнити абзацом такого
змісту:
"органу технічного нагляду Міністерства аграрної політики
України (стаття 188-27)";
3) абзац другий частини другої статті 308 доповнити словами
"та зазначеного у постанові про стягнення штрафу".
2. У Законі України "Про обов'язкове страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних
засобів" ( 1961-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2005 р.,
N 1, ст. 1; 2006 р., N 1, ст. 3; 2009 р., N 10-11, ст. 137;
2011 р., N 23, ст. 160):
1) у статті 1:
а) пункти 1.3 та 1.4 викласти в такій редакції:
"1.3. потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю
та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної
пригоди з використанням транспортного засобу;
1.4. особи, відповідальність яких застрахована, -
страхувальник та інші особи, які експлуатують забезпечений
транспортний засіб на законних підставах";
б) пункт 1.5 доповнити абзацом другим такого змісту:
"У цьому Законі не вважається транспортним засобом пристрій,
який підпадає під ознаки, зазначені у цьому пункті, але щодо якого
не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу
транспортного засобу";
в) пункти 1.7 та 1.8 викласти в такій редакції:
"1.7. забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб,
зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування
цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації
особами, відповідальність яких застрахована;
1.8. страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору
страхування, яка посвідчує укладення такого договору";
г) доповнити пунктом 1.12 такого змісту:
"1.12. дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під
час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або
поранені люди чи завдані матеріальні збитки";
2) пункт 2.1 статті 2 доповнити реченням такого змісту: "Якщо
норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів
цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього
Закону";
3) пункт 13.2 статті 13 викласти в такій редакції:
"13.2. Розмір страхового платежу за одним внутрішнім
договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що
страхувальником є громадянин України - учасник війни, інвалід II
групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи,
віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений
транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів
кубічних включно та належить цьому громадянину на праві
власності";
4) у пункті 14.2 статті 14 слова "на умовах, зазначених у
пункті 15.3 статті 15 цього Закону" виключити;
5) статтю 15 виключити;
6) у статті 17:
а) пункт 17.1 доповнити абзацами другим - п'ятим такого
змісту:
"Внутрішні договори обов'язкового страхування
цивільно-правової відповідальності укладаються строком на один
рік.
Укладення внутрішніх договорів обов'язкового страхування
цивільно-правової відповідальності на строк менший, ніж один рік,
але не менш як на 15 днів допускається виключно щодо транспортних
засобів: незареєстрованих - на час до їх реєстрації, тимчасово
зареєстрованих - на час до їх постійної реєстрації, зареєстрованих
на території іноземних держав - на час їх перебування на території
України.
Міжнародний договір "Зелена картка" може укладатися на строк
15 днів, 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 4 місяці, 5 місяців,
6 місяців, 7 місяців, 8 місяців, 9 місяців, 10 місяців, 11 місяців
або один рік.
Договором внутрішнього страхування протягом строку його дії
може бути визначений період використання транспортного засобу, що
не може становити менш як шість календарних місяців";
б) пункт 17.5 викласти в такій редакції:
"17.5. При укладенні договору обов'язкового страхування
цивільно-правової відповідальності страховик зобов'язаний
безоплатно видати страхувальнику спеціальний знак, що
затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, та бланк
повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ
зразка, а також перелік представників страховика, уповноважених
виконувати функцію такого страховика щодо опрацювання претензій в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
У разі втрати або використання бланка повідомлення про
дорожньо-транспортну пригоду страховик на підставі письмової заяви
страхувальника зобов'язаний безоплатно видати йому новий бланк
такого повідомлення";
в) доповнити пунктом 17.6 такого змісту:
"17.6. Особливості укладення договорів обов'язкового
страхування цивільно-правової відповідальності встановлюються у
порядку, визначеному Уповноваженим органом за поданням МТСБУ";
7) статтю 33 викласти в такій редакції:
"Стаття 33. Дії осіб у разі настання дорожньо-транспортноїпригоди, яка може бути підставою для здійснення
страхового відшкодування (регламентної виплати)
33.1. У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може
бути підставою для здійснення страхового відшкодування
(регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до
такої пригоди, зобов'язаний:
33.1.1. дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху
обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди;
33.1.2. вжити заходів з метою запобігання чи зменшення
подальшої шкоди;
33.1.3. поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди,
про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження
страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси;
33.1.4. невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня
настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати
страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування
цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених
статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про
дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також
відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та
пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій
транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати
зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
33.2. У разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю
лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності
травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих
транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у
них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або
перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу
та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти
повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення
зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце
дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку
інформувати Державтоінспекцію МВС України про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду
без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС
України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну
потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів,
затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
33.3. Водії та власники транспортних засобів, причетних до
дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна
зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у
такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної
пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком
(у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ)
представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також
забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна
(транспортних засобів).
Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку
збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому
стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної
пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів
після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41
цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну
пригоду його уповноважений представник не прибув до
місцезнаходження такого пошкодженого майна.
33.4. У разі оформлення працівниками Державтоінспекції МВС
України відповідних документів про дорожньо-транспортну пригоду
вони також встановлюють та фіксують необхідні відомості щодо
обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності
учасників цієї пригоди і сприяють представникам страховиків
(МТСБУ) у проведенні огляду місця дорожньо-транспортної пригоди і
транспортних засобів, причетних до неї";
8) доповнити статтею 33-1 такого змісту:
"Стаття 33-1. Сприяння страховику та МТСБУ у розслідуванніпричин та обставин дорожньо-транспортної
пригоди, яка може бути підставою для здійснення
страхового відшкодування (регламентної виплати)
33-1.1. Страхувальник, інша особа, відповідальність якої
застрахована, водій транспортного засобу, причетного до
дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання
відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та
МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної
пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб
або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках,
передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй
обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї
документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи
робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або
документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги
виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.
33-1.2. На підставі письмового запиту страховика або МТСБУ
підрозділ Державтоінспекції МВС України зобов'язаний надати йому
довідку про дорожньо-транспортну пригоду, форма та порядок видачі
якої встановлюється Міністерством внутрішніх справ України; заклад
охорони здоров'я - довідку про тимчасову втрату працездатності
(лікування), форма та порядок видачі якої встановлюється
Міністерством охорони здоров'я України, відомості про діагноз,
лікування та прогноз хвороби потерпілого, висновки судово-медичної
експертизи, а також іншу інформацію, необхідну для вирішення
питання щодо здійснення страхового відшкодування або регламентної
виплати; медико-соціальна експертна комісія - документи, що
підтверджують ступінь втрати професійної чи загальної
працездатності потерпілого; суди та правоохоронні органи - копії
наявних документів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної
пригоди, розміру заподіяної та відшкодованої шкоди.
Зазначені в цьому пункті документи надаються безоплатно.
Строк надання такої інформації (довідок та інших документів)
органами державної влади (у тому числі судовими та
правоохоронними) та органами місцевого самоврядування, медичними
закладами, а також іншими юридичними особами не може перевищувати
30 днів з дня надходження запиту страховика (МТСБУ)";
9) статті 34-37 викласти в такій редакції:
"Стаття 34. Дії страховика та МТСБУ після отриманняінформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка
може бути підставою для здійснення страхового
відшкодування (регламентної виплати)
34.1. Страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня
отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки
страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі
здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для
своєчасного здійснення страхового відшкодування.
34.2. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення
про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках,
передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний
направити свого представника (працівника, аварійного комісара або
експерта) на місце настання страхового випадку та/або до
місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання
страхового випадку та розміру збитків.
34.3. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених
статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк,
потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або
експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у
випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ)
зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення
експертизи (дослідження).
34.4. Для визначення причин настання страхового випадку та
розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники.
Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні
комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні
комісари чи експерти.
Стаття 35. Заява про страхове відшкодування
35.1. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи
інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом
30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну
пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41
цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій
заяві має міститися:
а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;
б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його
місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або
місцезнаходження;
в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування
заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;
г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб,
відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних
за заподіяну шкоду, та потерпілих;
ґ) підпис заявника та дата подання заяви.
35.2. До заяви додаються:
а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший
документ, яким відповідно до законодавства України може
посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;
б) документ, що посвідчує право заявника на отримання
страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво
про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або
його законним представником;
в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного
номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником
є фізична особа;
г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене
майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі
вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;
ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника
про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого;
д) документи, що підтверджують витрати на поховання
потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на
поховання потерпілого;
е) документи, що підтверджують перебування на утриманні
потерпілого, його доходи за попередній (до настання
дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій,
надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги
заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника;
є) відомості про банківські реквізити заявника (за
наявності).
Документи, зазначені у підпунктах "а"-"ґ" цього пункту,
надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених
заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду
оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в
оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою
копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи
організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або
посвідчена особою, якій подається заява про страхове
відшкодування.
35.3. Особа, якій подається заява про страхове відшкодування,
зобов'язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час
складення заяви і на вимогу заявника зобов'язана ознайомити його з
відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення
страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на
підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди.
Стаття 36. Прийняття рішення про здійснення страховоговідшкодування (регламентної виплати) страховиком
та порядок його виплати
36.1. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього
Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає
вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування
(регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового
відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення
страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у
зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі
рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового
відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому
порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує ліміт
відповідальності страховика, розмір страхової виплати
(регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеним
лімітом.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду
без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС
України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну
потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів,
затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
36.2. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним
розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на
отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у
статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну
пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про
страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти
рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної
виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю
документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик
(МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового
відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі
заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має
право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за
результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і
потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не
наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав,
визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти
вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового
відшкодування (регламентної виплати).
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній,
господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку
припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених
статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання
рішенням у такій справі законної сили.
У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи
інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення
страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з
порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття
рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної
виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого
прострочення.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного
рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове
повідомлення про прийняте рішення.
36.3. У разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної
шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір
страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких
осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на
кількість таких осіб.
Якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох
транспортних засобів, що перебували у з'єднанні між собою (у
складі одного транспортного составу або під час буксирування із
застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням
буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний
опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється
страховиком, який уклав договір обов'язкового страхування
цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей
тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ.
Якщо водії транспортних засобів скористалися правом,
передбаченим пунктом 33.2 статті 33 цього Закону, страховик
відшкодовує виключно шкоду, визначену статтями 29 та 30 цього
Закону.
36.4. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата)
здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право
на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які
надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове
відшкодування за договором майнового страхування (крім
регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1
статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги,
пов'язані з відшкодуванням збитків.
Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або
особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує
витрати особи, звільненої від цього виду обов'язкового страхування
на підставі пункту 13.1 статті 13 цього Закону або
відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією
відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування
"Зелена картка", за умови, що такі витрати здійснюються за згодою
страховика (МТСБУ). У компенсації витрат може бути відмовлено
повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без
попереднього погодження із страховиком (МТСБУ).
Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата)
здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
36.5. За кожен день прострочення виплати страхового
відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ)
особі, яка має право на отримання такого відшкодування,
сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки
Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який
нараховується пеня.
36.6. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані
збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була
передбачена договором страхування.
36.7. Рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у
здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може
бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на
відшкодування, у судовому порядку.
Стаття 37. Відмова у здійсненні страхового відшкодування(регламентної виплати)
37.1. Підставою для відмови у здійсненні страхового
відшкодування (регламентної виплати) є:
37.1.1. навмисні дії особи, відповідальність якої
застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або
потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена
норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними
громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної
оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя,
здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до
закону;
37.1.2. вчинення особою, відповідальність якої застрахована
(страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину,
що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41
цього Закону);
37.1.3. невиконання потерпілим або іншою особою, яка має
право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим
Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ)
встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та
обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;
37.1.4. неподання заяви про страхове відшкодування впродовж
одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох
років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з
моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди;
37.1.5. одержання страхувальником повного відшкодування шкоди
за договором майнового страхування від особи, яка її завдала.
37.2. Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової
виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з
обґрунтуванням причин відмови.
37.3. Незадовільне фінансове становище страховика (МТСБУ) не
є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування
(регламентної виплати)";
10) у статті 38:
а) у підпункті 38.1.1 пункту 38.1:
підпункти "а" і "в" викласти в такій редакції:
"а) якщо він керував транспортним засобом у стані
алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом
лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції";
"в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його
участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від
проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану
алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання
лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або
вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх
основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу
аптечки або призначені медичним працівником)";
доповнити підпунктом "д" такого змісту:
"д) якщо страховий випадок настав з використанням
забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений
договором внутрішнього страхування (при укладенні договору
страхування з умовою використання транспортного засобу в період,
передбачений договором страхування)";
б) у пункті 38.2:
підпункт 38.2.1 після слів "до власника" доповнити словом
"водія";
доповнити підпунктом 38.2.5 такого змісту:
"38.2.5. до особи, визначеної у пункті 13.1 статті 13 цього
Закону, яка причетна до дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона
керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного
чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що
знижують увагу та швидкість реакції, а також якщо вона відмовилася
від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо
стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо
вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість
реакції, та/або вжила алкоголь, наркотики чи лікарські препарати,
виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно
затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником),
та/або вона керувала транспортним засобом без права на керування
транспортним засобом відповідної категорії, та/або самовільно
залишила місце пригоди";
11) розділ III доповнити статтею 38-1 такого змісту:
"Стаття 38-1. Відповідальність за порушення умов страхування
38-1.1. У разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування
за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого
транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення
коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи
водієм, водійський стаж якого є меншим, ніж визначено умовами
договору страхування, то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну
внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати
страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.
38-1.2. У разі якщо невиконання (неналежне виконання) особою,
відповідальність якої застрахована, водієм забезпеченого
транспортного засобу чи особою, визначеною у пункті 13.1 статті 13
цього Закону, обов'язку, передбаченого пунктом 33-1.1 статті 33-1
цього Закону, призвело до порушення строку здійснення страхового
відшкодування (регламентної виплати), страховик (МТСБУ) має право
вимагати від такої особи компенсацію в розмірі 20 відсотків
виплаченого страхового відшкодування (регламентної виплати)";
12) у пункті 40.3 статті 40 слова "аварійних комісарів"
замінити словами "аварійних комісарів, експертів або юридичних
осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти";
13) у пункті 41.4 статті 41 слова "аварійних комісарів"
замінити словами "аварійних комісарів, експертів або юридичних
осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти".
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його
опублікування.
2. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня
опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у
відповідність із цим Законом.
3. Спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері
регулювання ринків фінансових послуг у шестимісячний строк з дня
опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у
відповідність із цим Законом.
4. Моторному (транспортному) страховому бюро України
встановити зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та
за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства
внутрішніх справ України у шестимісячний строк з дня опублікування
цього Закону розробити та затвердити інструкцію щодо заповнення
повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка має передбачати
типові схеми дорожньо-транспортних пригод.
Президент України В.ЯНУКОВИЧ
м. Київ, 17 лютого 2011 рокуN 3045-VI
