З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про внесення змін до деяких законів Українищодо регулювання ринків фінансових послуг
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 52, ст.591 )
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
I. Внести зміни до таких законів України:
1. Частину другу статті 7 Закону України "Про державне
регулювання ринку цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР )
(Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 51, ст. 292; 2002
р., N 29, ст. 194; 2005 р., N 42, ст. 466; 2006 р., N 13, ст. 110,
N 16, ст. 134, N 31, ст. 268; 2008 р., N 50-51, ст. 384; 2009 р.,
N 23, ст. 278; 2010 р., N 29, ст. 392; 2011 р., N 44, ст. 456)
доповнити пунктами 37-3 і 37-4 такого змісту:
"37-3) погоджує відповідно до Закону України "Про фінансові
послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"
( 2664-14 ) в установленому нею порядку набуття юридичною чи
фізичною особою істотної участі у професійному учаснику фондового
ринку або збільшення її таким чином, що зазначена особа буде прямо
чи опосередковано володіти або контролювати 10, 25, 50 і 75
відсотків статутного (складеного) капіталу такого учасника чи
права голосу придбаних акцій (часток) в органах управління
професійного учасника фондового ринку;
37-4) встановлює вимоги та розробляє і затверджує стандарти
корпоративного управління в професійних учасниках фондового ринку,
а також здійснює контроль за їх дотриманням".
2. Статтю 49 Закону України "Про обов'язкове страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних
засобів" ( 1961-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2005 р.,
N 1, ст.1) доповнити пунктом 49.3 такого змісту:
"49.3. Для здійснення посередницької діяльності з
обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності
страхові агенти зобов'язані зареєструватися в Моторному
(транспортному) страховому бюро України у порядку, встановленому
Уповноваженим органом за поданням Моторного (транспортного)
страхового бюро України".
3. У Законі України "Про фінансові послуги та державне
регулювання ринків фінансових послуг" ( 2664-14 ) (Відомості
Верховної Ради України, 2002 р., N 1, ст. 1 із наступними
змінами):
1) у частині першій статті 1:
пункти 7 і 8 викласти в такій редакції:
"7) учасники ринку фінансових послуг - особи, які відповідно
до закону мають право надавати фінансові послуги на території
України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких
послуг на ринках фінансових послуг; об'єднання фінансових установ,
включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться
органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових
послуг; споживачі фінансових послуг. Законами з питань регулювання
окремих ринків фінансових послуг можуть визначатися інші учасники
ринків фінансових послуг;
8) істотна участь - пряме та опосередковане, самостійне або
спільно з іншими особами володіння 10 і більше відсотками
статутного (складеного) капіталу або права голосу придбаних акцій
(часток) юридичної особи або незалежна від формального володіння
можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної
особи";
доповнити пунктами 13-20 такого змісту:
"13) афілійована особа - юридична особа, в статутному
(складеному) капіталі якої фінансова установа має істотну участь
або яка має істотну участь у статутному (складеному) капіталі
фінансової установи;
14) ділова репутація - сукупність документально підтвердженої
інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про
відповідність її господарської та/або професійної діяльності
вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний
рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також
відсутність в особи судимості за корисливі злочини і за злочини у
сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в
установленому законом порядку;
15) корпоративне управління - система відносин, яка визначає
правила та процедури прийняття рішень щодо діяльності
господарського товариства та здійснення контролю, а також розподіл
прав і обов'язків між органами товариства та його учасниками
стосовно управління товариством;
16) пов'язана особа - керівник фінансової установи, член
наглядової ради фінансової установи, виконавчого органу, керівник
підрозділу внутрішнього аудиту; керівник юридичної особи, яка має
істотну участь у фінансовій установі; споріднена особа фінансової
установи; афілійована особа фінансової установи; керівник,
контролер спорідненої особи фінансової установи; керівник,
контролер афілійованої особи фінансової установи; члени сім'ї
фізичної особи, яка є керівником фінансової установи, членом
наглядової ради фінансової установи, виконавчого органу,
керівником підрозділу внутрішнього аудиту, керівником, контролером
спорідненої особи, керівником, контролером афілійованої особи
(членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік (дружина),
діти або батьки як фізичної особи, так і її чоловіка (дружини), а
також чоловік (дружина) будь-кого з дітей або батьків фізичної
особи); юридична особа, в якій члени сім'ї фізичної особи, яка є
керівником фінансової установи, членом наглядової ради фінансової
установи, виконавчого органу, керівником підрозділу внутрішнього
аудиту, керівником, контролером спорідненої особи, керівником,
контролером афілійованої особи, є керівниками або контролерами;
17) посередницькі послуги на ринках фінансових послуг -
діяльність юридичних осіб чи фізичних осіб - підприємців, що
включає консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу з
підготовки, укладення та виконання (супроводження) договорів про
надання фінансових послуг, інші послуги, визначені законами з
питань регулювання окремих ринків фінансових послуг;
18) структура власності - система взаємовідносин юридичних та
фізичних осіб, що дає змогу визначити всіх осіб, які мають істотну
участь в юридичній особі, у тому числі відносини контролю між ними
щодо такої юридичної особи;
19) спільний контроль - розподіл контролю за господарською
діяльністю відповідно до договору про спільну діяльність;
20) споріднена особа - юридична особа, яка має спільних з
фінансовою установою власників істотної участі";
2) у частині першій статті 4:
пункт 10 викласти в такій редакції:
"10) професійна діяльність на ринку цінних паперів, що
підлягає ліцензуванню";
доповнити пунктом 11-1 такого змісту:
"11-1) адміністрування фінансових активів для придбання
товарів у групах";
3) частину першу статті 5 викласти в такій редакції:
"1. Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а
також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами -
підприємцями";
4) у частині першій статті 6:
в абзаці першому та пункті 2 слова "підприємницької
діяльності" замінити словом "господарювання";
доповнити пунктом 9-1 такого змісту:
"9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині
другій статті 12 цього Закону, надана клієнту";
5) статтю 8 доповнити частиною третьою такого змісту:
"3. Корпоративне управління у фінансових установах
здійснюється відповідно до законів з питань діяльності
господарських товариств з урахуванням вимог цього Закону та інших
законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг";
6) у статті 9:
у тексті слова "статутний (пайовий) капітал" у всіх відмінках
замінити словами "статутний (складений) капітал" у відповідному
відмінку;
доповнити частинами четвертою - дванадцятою такого змісту:
"4. Вимоги щодо джерел походження коштів, за рахунок яких
формується статутний (складений) капітал фінансової установи,
встановлюються законом.
5. Юридична чи фізична особа, яка має намір набути істотної
участі у фінансовій установі або збільшити її таким чином, що
зазначена особа буде прямо чи опосередковано володіти або
контролювати 10, 25, 50 і 75 відсотків статутного (складеного)
капіталу такої фінансової установи чи права голосу придбаних акцій
(часток) в органах фінансової установи, зобов'язана отримати
письмове погодження органу, який здійснює державне регулювання
ринків фінансових послуг, якщо інше не передбачено законами з
питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.
Для отримання такого погодження відповідна юридична чи
фізична особа (заявник) подає органу, який здійснює державне
регулювання ринків фінансових послуг, інформацію, передбачену
нормативно-правовими актами зазначеного органу, зокрема про
власний фінансовий стан та ділову репутацію, а також про
структуру власності (для юридичної особи). Фінансовим станом
заявника є сукупність показників, що відображають його реальні та
потенційні фінансові можливості, у тому числі рівень ліквідності,
платоспроможності та фінансової стійкості, забезпеченості власними
оборотними коштами (власним капіталом) та їх ефективного
використання, а також оцінка здатності заявника у майбутньому
надавати в разі потреби додаткову фінансову підтримку фінансовій
установі.
6. Орган, який здійснює державне регулювання ринків
фінансових послуг, відмовляє у видачі письмового погодження
набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі у
разі, коли:
1) заявником подано неповний пакет документів, визначених
нормативно-правовими актами такого органу, або недостовірну
інформацію чи подані документи не відповідають вимогам цього
Закону або зазначених актів;
2) заявник має непогашену або незняту судимість.
Якщо заявник є юридичною особою, зазначена вимога поширюється
на членів виконавчого органу і наглядової ради такої юридичної
особи, а також на власників істотної участі у фінансовій установі,
які є фізичними особами;
3) ділова репутація або фінансовий стан заявника не
відповідає вимогам, установленим законом або нормативно-правовими
актами органу, який здійснює державне регулювання ринків
фінансових послуг;
4) у заявника відсутні власні кошти в обсязі, необхідному для
набуття або збільшення істотної участі, та/або ним не підтверджено
джерела походження коштів, що вносяться до статутного (складеного)
капіталу;
5) заявник згідно з поданими документами не відповідає
вимогам цього Закону або нормативно-правових актів органу, який
здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг;
6) органами Антимонопольного комітету України заборонено
концентрацію як таку, що призводить до монополізації чи суттєвого
обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині;
7) набуття чи збільшення істотної участі заявника у
фінансовій установі загрожуватиме інтересам вкладників та/або
інших кредиторів такої фінансової установи, розвиткові
конкурентного середовища.
7. Про подання неповного пакета документів та/або
невідповідність вимогам цього Закону та нормативно-правових актів
органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових
послуг, зазначений орган повідомляє заявнику (його уповноваженій
особі) не пізніше ніж протягом місяця з дня подання пакета
документів.
8. Орган, який здійснює державне регулювання ринків
фінансових послуг, приймає рішення про погодження або відмову у
видачі письмового погодження набуття або збільшення істотної
участі у фінансовій установі не пізніше ніж протягом місяця з дня
подання пакета документів, визначених нормативно-правовими актами
зазначеного органу.
9. У разі коли особа набуває істотної участі у фінансовій
установі або збільшує свою істотну участь до рівня, визначеного
частиною п'ятою цієї статті, без отримання письмового погодження
органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових
послуг, зазначена особа не має права прямо чи опосередковано,
повністю чи частково користуватися правом голосу придбаних акцій
(часток) та брати будь-яким чином участь в управлінні фінансовою
установою.
10. У разі виявлення органом, який здійснює державне
регулювання ринків фінансових послуг, факту набуття особою
істотної участі у фінансовій установі або збільшення особою своєї
істотної участі до рівня, визначеного частиною п'ятою цієї статті,
без отримання письмового погодження органу, який здійснює державне
регулювання ринків фінансових послуг, зазначений орган призначає у
двотижневий строк довірену особу, якій передається право брати
участь у голосуванні.
Довірена особа призначається з числа осіб, запропонованих
фінансовою установою, на період до усунення порушення вимоги,
визначеної частиною п'ятою цієї статті.
Довірена особа зобов'язана під час голосування діяти в
інтересах кваліфікованого та зваженого управління фінансовою
установою.
11. Рішення загальних зборів учасників, прийняті з порушенням
вимог, визначених частинами дев'ятою та десятою цієї статті, не
мають юридичної сили.
12. Органи, які здійснюють державне регулювання ринків
фінансових послуг, мають право надсилати запити до державних
органів, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та
фізичних осіб з метою отримання від них інформації, необхідної для
підтвердження джерел походження коштів, що використовуються для
формування статутного (складеного) капіталу фінансової установи
або набуття чи збільшення істотної участі в ній, фінансового стану
та ділової репутації власників істотної участі (осіб, які
претендують на істотну участь) у фінансовій установі. Зазначена
інформація подається органу, який здійснює державне регулювання
ринків фінансових послуг, протягом 10 робочих днів після
надходження його запиту";
7) статтю 12 доповнити частинами другою - четвертою такого
змісту:
"2. Фінансова установа до укладення з клієнтом договору про
надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію про:
1) фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із
зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не
передбачено законами з питань регулювання окремих ринків
фінансових послуг;
2) умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість;
3) порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи
в результаті отримання фінансової послуги;
4) правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з
фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання
фінансової послуги;
5) механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та
порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі
надання фінансової послуги;
6) реквізити органу, який здійснює державне регулювання
ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також
реквізити органів з питань захисту прав споживачів;
7) розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона
пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими
установами.
3. Інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати
правильне розуміння суті фінансової послуги без нав'язування її
придбання.
4. Фінансова установа під час надання інформації клієнту
зобов'язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав
споживачів";
8) доповнити статтями 12-1 і 12-2 такого змісту:
"Стаття 12-1. Розкриття інформації
1. Фінансові установи повинні розкривати:
1) фінансову та консолідовану фінансову звітність, яка
складається та подається відповідно до законодавства;
2) звіт про корпоративне управління (для фінансових установ,
утворених у формі акціонерних товариств), що складається
відповідно до вимог цього Закону, законів з питань регулювання
окремих ринків фінансових послуг та прийнятих згідно з такими
законами нормативно-правових актів органів, які здійснюють
державне регулювання ринків фінансових послуг, і подається:
акціонерам фінансової установи;
органам, які відповідно до закону здійснюють нагляд за
діяльністю відповідної фінансової установи, разом з річною
звітністю;
3) звітні дані (інші, ніж фінансова та консолідована
фінансова звітність), що складаються та подаються відповідно до
вимог законів з питань регулювання ринків фінансових послуг та
прийнятих згідно з такими законами нормативно-правових актів
органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових
послуг;
4) інформацію, що надається клієнтам відповідно до статті 12
цього Закону.
2. Фінансові установи, утворені у формі акціонерних
товариств, додатково розкривають інформацію як емітенти відповідно
до вимог законодавства про цінні папери.
3. Фінансові установи повинні під час розкриття інформації
дотримуватися вимог законодавства про мови.
Стаття 12-2. Звіт про корпоративне управління
1. Звіт про корпоративне управління повинен містити
інформацію про:
1) мету провадження діяльності фінансової установи;
2) дотримання/недотримання принципів чи кодексу
корпоративного управління (з посиланням на джерело розміщення їх
тексту), відхилення та причини такого відхилення протягом року;
3) власників істотної участі (в тому числі осіб, що
здійснюють контроль за фінансовою установою), їх відповідність
встановленим законодавством вимогам та зміну їх складу за рік;
4) склад наглядової ради фінансової установи та його зміну за
рік, у тому числі утворені нею комітети;
5) склад виконавчого органу фінансової установи та його зміну
за рік;
6) факти порушення членами наглядової ради та виконавчого
органу фінансової установи внутрішніх правил, що призвело до
заподіяння шкоди фінансовій установі або споживачам фінансових
послуг;
7) заходи впливу, застосовані протягом року органами
державної влади до фінансової установи, в тому числі до членів її
наглядової ради та виконавчого органу;
8) розмір винагороди за рік членів наглядової ради та
виконавчого органу фінансової установи;
9) значні фактори ризику, що впливали на діяльність
фінансової установи протягом року;
10) наявність у фінансової установи системи управління
ризиками та її ключові характеристики;
11) результати функціонування протягом року системи
внутрішнього аудиту (контролю), а також дані, зазначені в
примітках до фінансової та консолідованої фінансової звітності
відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
12) факти відчуження протягом року активів в обсязі, що
перевищує встановлений у статуті фінансової установи розмір;
13) результати оцінки активів у разі їх купівлі-продажу
протягом року в обсязі, що перевищує встановлений у статуті
фінансової установи розмір;
14) операції з пов'язаними особами, в тому числі в межах
однієї промислово-фінансової групи чи іншого об'єднання, проведені
протягом року. Така інформація не є комерційною таємницею;
15) використані рекомендації органів, які здійснюють державне
регулювання ринків фінансових послуг, щодо аудиторського висновку;
16) зовнішнього аудитора наглядової ради фінансової установи,
призначеного протягом року;
17) діяльність зовнішнього аудитора, зокрема:
загальний стаж аудиторської діяльності;
кількість років, протягом яких надає аудиторські послуги
такій фінансовій установі;
перелік інших аудиторських послуг, що надавалися такій
фінансовій установі протягом року;
випадки виникнення конфлікту інтересів та/або суміщення
виконання функцій внутрішнього аудитора;
ротацію аудиторів у фінансовій установі протягом останніх
п'яти років;
стягнення, застосовані до аудитора Аудиторською палатою
України протягом року, та факти подання недостовірної звітності
фінансової установи, що підтверджена аудиторським висновком,
виявлені органами, які здійснюють державне регулювання ринків
фінансових послуг;
18) захист фінансовою установою прав споживачів фінансових
послуг, зокрема:
наявність механізму розгляду скарг;
прізвище, ім'я та по батькові працівника фінансової установи,
уповноваженого розглядати скарги;
стан розгляду фінансовою установою протягом року скарг
стосовно надання фінансових послуг (характер, кількість скарг, що
надійшли, та кількість задоволених скарг);
наявність позовів до суду стосовно надання фінансових послуг
фінансовою установою та результати їх розгляду;
19) корпоративне управління у фінансовій установі, подання
якої передбачено законами з питань регулювання окремих ринків
фінансових послуг та/або прийнятими згідно з такими законами
нормативно-правовими актами органів, які здійснюють державне
регулювання ринків фінансових послуг";
9) доповнити статтею 15-1 такого змісту:
"Стаття 15-1. Внутрішній аудит (контроль)
1. Вищий орган управління або наглядова рада фінансової
установи утворює в її складі структурний підрозділ або визначає
окрему посадову особу для проведення внутрішнього аудиту
(контролю).
2. Внутрішній аудит (контроль) передбачає:
1) нагляд за поточною діяльністю фінансової установи;
2) контроль за дотриманням законів, нормативно-правових актів
органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових
послуг, та рішень органів управління фінансової установи;
3) перевірку результатів поточної фінансової діяльності
фінансової установи;
4) аналіз інформації про діяльність фінансової установи,
професійну діяльність її працівників, випадки перевищення
повноважень посадовими особами фінансової установи;
5) виконання інших передбачених законами функцій, пов'язаних
з наглядом та контролем за діяльністю фінансової установи.
3. Структурний підрозділ або окрема посадова особа, що
проводить внутрішній аудит (контроль), підпорядковується
наглядовій раді, а у разі, коли законодавством не вимагається
обов'язкове утворення наглядової ради, - вищому органу управління
фінансової установи та звітує перед ними.
Структурний підрозділ, який проводить внутрішній аудит
(контроль), організаційно не залежить від інших підрозділів
фінансової установи.
4. Законодавством з питань регулювання окремих ринків
фінансових послуг можуть бути встановлені особливості організації
та проведення внутрішнього аудиту (контролю)";
10) у статті 17 слова "антимонопольного законодавства"
замінити словами "законодавства про захист економічної
конкуренції";
11) у статті 20:
пункт 1 викласти в такій редакції:
"1) ведення державних реєстрів фінансових установ і реєстрів
осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати
окремі фінансові послуги, та ліцензування діяльності з надання
фінансових послуг";
у пункті 3 слова "фінансових установ" замінити словами
"учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових
послуг)";
12) в абзаці третьому частини першої статті 21 слова
"похідних цінних паперів" замінити словами "похідних цінних
паперів (деривативів)";
13) у частині першій статті 28:
пункти 2, 4-6, 9, 14 і 19 викласти в такій редакції:
"2) здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових
установ, а у визначених ним випадках - реєстри осіб, які не є
фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові
послуги";
"4) установлює обов'язкові критерії і нормативи достатності
капіталу та платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості
активів та ризиковості операцій, додержання правил надання
фінансових послуг та інші показники і вимоги, що обмежують ризики
за операціями з фінансовими активами;
5) за погодженням Кабінету Міністрів України встановлює
розмір плати за реєстрацію документів та видачу ліцензій (їх
дублікатів), а також за реєстрацію осіб, які не є фінансовими
установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги;
6) надає інформацію за запитами юридичних осіб, надає
висновки про віднесення операцій до фінансових послуг";
"9) проводить самостійно чи разом з іншими державними
органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг
(крім споживачів фінансових послуг)";
"14) надсилає органам Антимонопольного комітету України
матеріали у разі виявлення порушень законодавства про захист
економічної конкуренції";
"19) визначає професійні вимоги до керівників, головних
бухгалтерів (осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського
обліку, в тому числі на підставі договорів) фінансових установ та
може вимагати звільнення з посад осіб, що не відповідають
встановленим вимогам для зайняття таких посад, або розірвання
відповідних договорів";
доповнити пунктами 21 і 22 такого змісту:
"21) установлює умови та порядок проведення внутрішнього
аудиту (контролю) у фінансових установах;
22) установлює порядок погодження відповідно до цього Закону
набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі";
14) статтю 29 викласти в такій редакції:
"Стаття 29. Пруденційний нагляд
1. Пруденційний нагляд є складовою частиною загальної системи
нагляду, що проводиться органами, які здійснюють державне
регулювання ринків фінансових послуг, і базується на регулярному
проведенні оцінки загального фінансового стану фінансової
установи, результатів діяльності системи та якості управління нею,
дотриманні обов'язкових нормативів та інших показників і вимог, що
обмежують ризики за операціями з фінансовими активами.
2. Основними напрямами пруденційного нагляду Уповноваженого
органу є додержання встановлених критеріїв та нормативів щодо:
1) ліквідності;
2) капіталу та платоспроможності;
3) прибутковості;
4) якості активів та ризиковості операцій;
5) якості систем управління та управлінського персоналу;
6) додержання правил надання фінансових послуг.
3. Правила підготовки, надання та оброблення даних про
діяльність фінансових установ відповідно до напрямів пруденційного
нагляду встановлюються Уповноваженим органом.
4. Необхідність та доцільність здійснення пруденційного
нагляду за напрямами, передбаченими цією статтею, визначаються
Уповноваженим органом";
15) частину першу статті 30 викласти в такій редакції:
"1. Уповноважений орган має право проводити в межах своїх
повноважень перевірку (інспекцію) діяльності учасників ринків
фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), їх
афілійованих та споріднених осіб";
16) частину першу статті 36 доповнити абзацом другим такого
змісту:
"У разі коли надіслано запит щодо підтвердження достовірності
поданих для отримання ліцензії документів або виникла потреба у
проведенні перевірки таких документів іншим способом, зазначений
строк може бути продовжений Головою Уповноваженого органу, але не
більш як на 30 робочих днів";
17) у частині першій статті 40:
пункт 7 викласти в такій редакції:
"7) виключати відповідно до законодавства учасників ринків
фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного
реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими
установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги";
доповнити абзацом дев'ятим такого змісту:
"У разі якщо порушення та його наслідки усунені порушником
самостійно до застосування заходів впливу, крім випадків,
передбачених статтями 41 і 43 цього Закону, Уповноважений орган не
застосовує заходи впливу за таке порушення";
18) назву і частину першу статті 41 викласти в такій
редакції:
"Стаття 41. Штрафні санкції, що застосовуються до учасниківринків фінансових послуг за правопорушення,
вчинені на ринках фінансових послуг
1. Уповноважений орган застосовує до учасників ринків
фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні
санкції за:
1) провадження діяльності на ринках фінансових послуг, для
якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або
реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації - у розмірі
від 1000 до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо
недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
3) ухилення від виконання або несвоєчасне виконання
розпорядження, рішення Уповноваженого органу про усунення
порушення щодо надання фінансових послуг - у розмірі від 100 до
1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";
19) статтю 42 викласти в такій редакції:
"Стаття 42. Порядок застосування штрафних санкційза порушення учасниками ринків фінансових
послуг правил діяльності
1. Штрафи, передбачені статтею 41 цього Закону, накладаються
Головою Уповноваженого органу, його заступниками, директорами
департаментів чи головою відповідного територіального управління
після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.
2. Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 41 цього
Закону, уповноваженою особою, яка його виявила, складається акт,
який разом з поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової
особи чи фізичної особи - підприємця та документами, що стосуються
справи, протягом трьох днів надсилається посадовій особі, яка має
право накладати штраф.
3. Якщо під час проведення перевірки уповноваженою особою
вилучалися документи, які підтверджують факт порушення, до акта
про правопорушення додаються копії таких документів та протоколу
про їх вилучення.
4. Вилучення документів, які підтверджують факт
правопорушення, проводиться не більш як на три робочих дні з
обов'язковим складенням протоколу, в якому зазначаються дата його
складення, прізвище, ініціали та посада уповноваженої особи, яка
вилучила документи, повний перелік таких документів та день, в
який документи відповідно до цього Закону будуть повернені.
5. Протокол підписує уповноважена особа, яка вилучила
документи. Представнику учасника ринків фінансових послуг,
документи якого вилучені, після проведення перевірки і вилучення
документів надається копія протоколу про їх вилучення.
6. Посадові особи Уповноваженого органу, визначені у частині
першій цієї статті, приймають рішення про накладення штрафу
протягом 30 днів після надходження документів, зазначених у
частинах другій і третій цієї статті. Рішення про накладення
штрафу оформляється постановою, що надсилається учаснику ринків
фінансових послуг";
20) частини першу - третю статті 43 викласти в такій
редакції:
"1. Проведення операцій на ринках фінансових послуг, для яких
законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або
реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації тягне за
собою накладення на посадову особу штрафу в розмірі від 100 до 200
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо
недостовірних відомостей Уповноваженому органу тягне за собою
накладення на посадову особу штрафу в розмірі від 50 до 200
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
3. Ухилення від виконання або несвоєчасне виконання
розпорядження, рішення Уповноваженого органу тягне за собою
накладення на посадову особу штрафу в розмірі від 20 до 100
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його
опублікування.
2. Вимога щодо отримання від органів, які здійснюють державне
регулювання ринків фінансових послуг, письмового погодження
набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі
застосовується до правовідносин, пов'язаних з набуттям або
збільшенням істотної участі у фінансовій установі, що виникли
після набрання чинності цим Законом.
3. Фінансові установи зобов'язані протягом одного року з дня
набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у
відповідність із вимогами цього Закону.
4. Спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері
регулювання ринків фінансових послуг у шестимісячний строк з дня
опублікування цього Закону розробити та затвердити ліцензійні
умови здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів
для придбання товарів у групах ( z1805-12 ).
Президент України В.ЯНУКОВИЧ
м. Київ, 2 червня 2011 рокуN 3462-VI
