КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В Авід 29 грудня 2009 р. N 1417
Київ
Деякі питання діяльності територіальних центрівсоціального обслуговування
(надання соціальних послуг)
Відповідно до Закону України "Про соціальні послуги"
( 966-15 ) Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити такі, що додаються:
Типове положення про територіальний центр соціального
обслуговування (надання соціальних послуг);
перелік соціальних послуг, умови та порядок їх надання
структурними підрозділами територіального центру соціального
обслуговування (надання соціальних послуг).
2. В абзаці другому пункту 2 постанови Кабінету Міністрів
України від 22 лютого 1995 р. N 136 ( 136-95-п ) "Про
вдосконалення управління у сфері соціального захисту населення"
слова ", очолювані заступниками начальників управління" виключити.
3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним,
Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям
забезпечити координацію роботи, пов'язаної з приведенням у
двомісячний строк статутних документів територіальних центрів
соціального обслуговування (надання соціальних послуг) у
відповідність з цією постановою.
4. Рекомендувати органам місцевого самоврядування в ході
організації діяльності територіальних центрів соціального
обслуговування (надання соціальних послуг) керуватися Типовим
положенням та переліком, затвердженими цією постановою.
Прем'єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО
Інд. 26
ЗАТВЕРДЖЕНОпостановою Кабінету Міністрів України
від 29 грудня 2009 р. N 1417
ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯпро територіальний центр
соціального обслуговування
(надання соціальних послуг)
1. Територіальний центр соціального обслуговування (надання
соціальних послуг) (далі - територіальний центр) є бюджетною
установою, рішення щодо утворення, ліквідації або реорганізації
якої приймає місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого
самоврядування.
Територіальний центр утворюється для здійснення соціального
обслуговування та надання соціальних послуг громадянам, які
перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої
допомоги, за місцем проживання, в умовах стаціонарного,
тимчасового або денного перебування.
2. Територіальний центр у своїй діяльності керується
Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, указами
Президента України та постановами Верховної Ради України,
прийнятими відповідно до Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів
України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінпраці,
актами інших центральних і місцевих органів виконавчої влади та
органів місцевого самоврядування, а також положенням про
територіальний центр, розробленим відповідно до цього Типового
положення.
3. Територіальний центр провадить свою діяльність на
принципах адресності та індивідуального підходу, доступності та
відкритості, добровільного вибору отримання чи відмови від надання
соціальних послуг, гуманності, комплексності, максимальної
ефективності використання бюджетних та позабюджетних коштів,
законності, соціальної справедливості, забезпечення
конфіденційності, дотримання стандартів якості, відповідальності
за дотримання етичних і правових норм.
4. На соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) в
територіальному центрі мають право:
громадяни похилого віку, інваліди (які досягли 18-річного
віку), хворі (з числа осіб працездатного віку на період до
встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири
місяці), які не здатні до самообслуговування і потребують
постійної сторонньої допомоги, визнані такими в порядку,
затвердженому МОЗ;
громадяни, які перебувають у складній життєвій ситуації у
зв'язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі
зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійним лихом,
катастрофою (і мають на своєму утриманні неповнолітніх дітей,
дітей-інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів), якщо
середньомісячний сукупний дохід їх сімей за останні шість
календарних місяців, що передують місяцю звернення, нижчий ніж
встановлений законом прожитковий мінімум для осіб, які втратили
працездатність.
5. Територіальний центр утворюється за наявності необхідної
матеріально-технічної бази, зокрема приміщень, що відповідають
будівельним, технічним, санітарно-гігієнічним нормам, вимогам
пожежної безпеки та іншим нормам відповідно до законодавства.
6. Положення про територіальний центр, його структура за
пропозицією районного, міського, районного в містах управління
праці та соціального захисту населення, погодженою відповідно з
Міністерством праці та соціальної політики Автономної Республіки
Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення
обласної, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій,
затверджується місцевим органом виконавчої влади або органом
місцевого самоврядування, який його утворив.
Кошторис, штатний розпис територіального центру затверджує
керівник органу, що його утворив.
7. Методичне забезпечення діяльності територіального центру
здійснює Мінпраці, контроль за забезпеченням його діяльності - в
установленому порядку Міністерство праці та соціальної політики
Автономної Республіки Крим, головне управління праці та
соціального захисту населення обласної, Київської та
Севастопольської міських держадміністрацій, координацію та
організаційно-методичне забезпечення - районні, міські, районні в
містах управління праці та соціального захисту населення.
Для забезпечення реалізації соціальної політики щодо
соціального обслуговування (надання соціальних послуг)
територіальний центр взаємодіє із структурними підрозділами органу
виконавчої влади або органу місцевого самоврядування,
підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності.
8. Основними завданнями територіального центру є:
виявлення громадян, зазначених у пункті 4 цього Типового
положення, формування електронної бази даних таких громадян,
визначення (оцінювання) їх індивідуальних потреб у соціальному
обслуговуванні (наданні соціальних послуг);
забезпечення якісного соціального обслуговування (надання
соціальних послуг);
установлення зв'язків з підприємствами, установами та
організаціями всіх форм власності, фізичними особами, родичами
громадян, яких обслуговують територіальні центри, з метою сприяння
в здійсненні соціального обслуговування (наданні соціальних
послуг) громадянам, зазначеним у пункті 4 цього Типового
положення.
9. У територіальному центрі можуть утворюватися такі
структурні підрозділи:
1) відділення (не менш як два різного спрямування):
- соціальної допомоги вдома;
- соціально-побутової адаптації;
- соціально-медичних послуг;
- стаціонарне для постійного або тимчасового проживання;
- організації надання адресної натуральної та грошової
допомоги;
2) інші підрозділи, діяльність яких спрямована на здійснення
соціального обслуговування (надання соціальних послуг) громадянам,
зазначеним у пункті 4 цього Типового положення.
10. Територіальний центр очолює директор, який призначається
на посаду та звільняється з посади в установленому порядку
місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого
самоврядування за пропозицією районного, міського, районного в
містах управління праці та соціального захисту населення,
погодженою відповідно з Міністерством праці та соціальної політики
Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та
соціального захисту населення обласної, Київської та
Севастопольської міських держадміністрацій.
Посаду директора територіального центру може займати особа,
яка має вищу освіту (магістр, спеціаліст) відповідного напряму
підготовки і стаж роботи на керівній посаді не менш як п'ять
років.
11. Директор територіального центру:
1) організовує роботу територіального центру, несе
персональну відповідальність за виконання покладених на центр
завдань, визначає ступінь відповідальності працівників;
2) затверджує посадові обов'язки заступників директора і
керівників структурних підрозділів та інших працівників
територіального центру;
3) координує діяльність структурних підрозділів
територіального центру;
4) подає органу, що утворив територіальний центр, пропозиції
щодо штатного розпису, кошторису витрат центру;
5) укладає договори, діє від імені територіального центру і
представляє його інтереси;
6) розпоряджається коштами територіального центру в межах
затвердженого кошторису витрат та відповідно до їх цільового
призначення, в тому числі на оплату:
проведення щорічного профілактичного медичного огляду
соціальних працівників та соціальних робітників територіального
центру, які безпосередньо надають соціальні послуги;
придбання для соціальних працівників та соціальних робітників
спецодягу, взуття, велосипедів, проїзних квитків (або грошової
компенсації за їх придбання);
придбання для оснащення структурних підрозділів
територіального центру автотранспорту, засобів пересування,
спеціальних засобів для догляду і самообслуговування;
підвищення кваліфікації осіб, які надають соціальні послуги;
7) призначає в установленому порядку на посаду і звільняє з
посади працівників територіального центру;
8) видає у межах своєї компетенції накази (в тому числі щодо
здійснення (припинення) обслуговування громадян), організовує і
контролює їх виконання;
9) розробляє і подає на затвердження місцевому органу
виконавчої влади або органу місцевого самоврядування проект
положення про територіальний центр;
10) затверджує положення про структурні підрозділи
територіального центру.
12. Територіальний центр утримується за рахунок коштів, які
відповідно до Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) виділяються з
місцевих бюджетів на соціальний захист населення та враховуються
під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів між державним
бюджетом та місцевими бюджетами, інших надходжень, у тому числі
від діяльності його структурних підрозділів, від надання платних
соціальних послуг, а також благодійних коштів громадян,
підприємств, установ та організацій.
13. Гранична чисельність і фонд оплати праці працівників
територіального центру затверджуються місцевим органом виконавчої
влади або органом місцевого самоврядування, що його утворив.
Умови оплати праці працівників територіального центру та
штатна чисельність визначаються відповідно до законодавства з
питань оплати праці, норм часу, чисельності та типового штатного
нормативу чисельності працівників територіального центру, що
затверджуються наказами Мінпраці.
14. Для соціального обслуговування (надання соціальних
послуг) територіальний центр має право залучати на договірних
засадах інші підприємства, установи, організації та фізичних осіб,
зокрема волонтерів.
15. Територіальний центр має право в установленому порядку
отримувати гуманітарну та благодійну допомогу, в тому числі із-за
кордону, яка використовується для надання допомоги громадянам,
зазначеним у пункті 4 цього Типового положення, та поліпшення
матеріально-технічної бази територіального центру.
16. Перевірка роботи та контроль за організацією діяльності,
пов'язаної із соціальним обслуговуванням (наданням соціальних
послуг), структурних підрозділів територіального центру, ревізія
фінансово-господарської діяльності центру проводяться відповідно
до законодавства України.
17. Територіальний центр є юридичною особою, має самостійний
баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із
своїм найменуванням, штампи та бланки.
ЗАТВЕРДЖЕНОпостановою Кабінету Міністрів України
від 29 грудня 2009 р. N 1417
ПЕРЕЛІКсоціальних послуг, умови та порядок їх надання
структурними підрозділами територіального центру
соціального обслуговування (надання соціальних послуг)
Загальні положення
1. Територіальний центр соціального обслуговування (надання
соціальних послуг) (далі - територіальний центр) надає:
соціально-побутові послуги - забезпечення продуктами
харчування, м'яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням,
транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення
соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та
доставка медикаментів, ремонт одягу та взуття, перукарські послуги
тощо;
психологічні послуги - надання консультацій з питань
психічного здоров'я та поліпшення відносин з оточуючим соціальним
середовищем, психологічної корекції, методичних порад;
соціально-педагогічні послуги - виявлення та сприяння
розвитку різнобічних інтересів і потреб громадян, яких обслуговує
територіальний центр, організація їх дозвілля;
соціально-медичні послуги - консультації щодо запобігання
виникненню та розвитку можливих органічних розладів, збереження,
підтримка здоров'я, здійснення профілактичних,
лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;
соціально-економічні послуги - надання натуральної чи
грошової допомоги;
юридичні послуги - надання консультацій з питань чинного
законодавства, захист прав та інтересів громадян, яких обслуговує
територіальний центр;
інформаційні послуги - надання інформації, необхідної для
вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги),
розповсюдження просвітницьких і культурно-освітніх знань
(просвітницькі послуги), поширення об'єктивної інформації про
споживчі властивості та види соціальних послуг;
інші соціальні послуги, перелік, умови та порядок надання
яких визначають у разі потреби місцеві органи виконавчої влади або
органи місцевого самоврядування, що утворили територіальний центр.
2. Територіальний центр забезпечує здійснення своїми
структурними підрозділами соціального обслуговування (надання
соціальних послуг):
громадян похилого віку, інвалідів (які досягли 18-річного
віку), хворих (з числа осіб працездатного віку на період до
встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири
місяці), які не здатні до самообслуговування і потребують
постійної сторонньої допомоги, визнані такими в порядку,
затвердженому МОЗ;
громадян, які перебувають у складній життєвій ситуації у
зв'язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі
зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійним лихом,
катастрофою (і мають на своєму утриманні неповнолітніх дітей,
дітей-інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів), якщо
середньомісячний сукупний дохід їх сімей за останні шість
календарних місяців, що передують місяцю звернення, нижчий ніж
встановлений законом прожитковий мінімум для осіб, які втратили
працездатність.
3. Для соціального обслуговування (надання соціальних послуг)
громадяни, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього переліку,
подають письмову заяву управлінню праці та соціального захисту
населення за місцем проживання, яке в триденний строк після її
надходження надсилає запит до закладу охорони здоров'я за місцем
проживання громадянина для одержання медичного висновку про його
здатність до самообслуговування та потребу в постійній сторонній
допомозі (далі - медичний висновок).
У десятиденний строк після надходження запиту заклад охорони
здоров'я надає медичний висновок управлінню праці та соціального
захисту населення, яке у триденний строк приймає рішення про
необхідність або відмову в соціальному обслуговуванні (наданні
соціальних послуг). У разі отримання висновку про те, що
громадянин не здатний до самообслуговування та потребує постійної
сторонньої допомоги, управління праці та соціального захисту
населення надсилає територіальному центру заяву громадянина разом
з медичним висновком.
Після надходження зазначених документів територіальний центр
складає карту індивідуальних потреб громадянина у соціальному
обслуговуванні (наданні соціальних послуг), визначає їх зміст,
уточнює обсяг, складає план його здійснення (їх надання), укладає
договір про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг)
відділенням соціальної допомоги вдома одинокого (проживаючого
самотньо) непрацездатного громадянина та приймає рішення про
необхідність соціального обслуговування (надання соціальних
послуг), про що видається наказ.
4. Громадяни, зазначені в абзаці третьому пункту 2 цього
переліку, для соціального обслуговування (надання соціальних
послуг) подають письмову заяву управлінню праці та соціального
захисту населення за місцем проживання.
5. У разі потреби та за згодою громадян, зазначених у
пункті 2 цього переліку, з метою визначення додаткової потреби у
натуральній чи грошовій допомозі проводиться обстеження їх
матеріально-побутових умов. Для цього утворюється комісія, до
складу якої входить не менш як три особи (завідувач (заступник
завідувача) відділення, соціальний працівник та соціальний
робітник).
У разі коли громадянин, який потребує соціального
обслуговування (надання соціальних послуг), за віком або за станом
здоров'я неспроможний самостійно прийняти рішення про необхідність
його здійснення (їх надання), таке рішення може прийняти опікун чи
піклувальник.
Форми заяви, медичного висновку, договору про соціальне
обслуговування (надання соціальних послуг), карти індивідуальних
потреб громадянина у соціальному обслуговуванні (наданні
соціальних послуг), акта обстеження матеріально-побутових умов,
журналу обліку громадян, яких обслуговує територіальний центр,
затверджує Мінпраці в установленому порядку.
6. Територіальний центр забезпечує безоплатне в обсягах,
визначених державними стандартами, соціальне обслуговування
(надання соціальних послуг):
громадян похилого віку, інвалідів (які досягли 18-річного
віку), хворих (з числа осіб працездатного віку на період до
встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири
місяці), які не здатні до самообслуговування і не мають рідних,
які повинні забезпечити їм догляд і допомогу;
громадян, які перебувають у складній життєвій ситуації у
зв'язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі
зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійним лихом,
катастрофою (і мають на своєму утриманні неповнолітніх дітей,
дітей-інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів), якщо
середньомісячний сукупний дохід їх сімей за останні шість
календарних місяців, що передують місяцю звернення, нижчий ніж
встановлений законом прожитковий мінімум для осіб, які втратили
працездатність.
7. Територіальний центр може надавати платні соціальні
послуги (в межах наявних можливостей) громадянам, які не здатні до
самообслуговування у зв'язку з похилим віком, інвалідністю,
хворобою і мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і
допомогу, іншим категоріям осіб, визначеним постановою Кабінету
Міністрів України від 14 січня 2004 р. N 12 ( 12-2004-п ) "Про
порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх
переліку" (Офіційний вісник України, 2004 р., N 2, ст. 42;
2007 р., N 37, ст. 1494) та цим переліком.
Тарифи на платні соціальні послуги встановлюються
територіальним центром відповідно до постанови Кабінету Міністрів
України від 9 квітня 2005 р. N 268 ( 268-2005-п ) "Про
затвердження Порядку регулювання тарифів на платні соціальні
послуги" (Офіційний вісник України, 2005 р., N 15, ст. 759) і
затверджуються його директором.
Кошти, що надходять від надання платних соціальних послуг,
використовуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів
України від 17 травня 2002 р. N 659 ( 659-2002-п ) "Про
затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ,
вимог щодо їх утворення та напрямів використання" (Офіційний
вісник України, 2002 р., N 21, ст. 1032).
8. На кожного громадянина, якого обслуговує територіальний
центр, ведеться особова справа, в якій міститься заява
громадянина, медичний висновок (крім відділення організації
надання грошової та натуральної допомоги), документи, що
підтверджують право громадянина на соціальне обслуговування
(надання соціальних послуг) та соціальну допомогу. Формування,
облік та зберігання особової справи здійснюється у відділенні, яке
обслуговує громадянина постійно.
9. Працівники територіального центру, які здійснюють
соціальне обслуговування (надання соціальних послуг), зобов'язані
сумлінно ставитися до виконання своїх обов'язків, поважати
гідність громадян, не допускати негуманних і дискримінаційних дій
щодо громадян, яких вони обслуговують, зберігати в таємниці
інформацію, отриману під час виконання своїх службових обов'язків,
а також інформацію, що може бути використана проти зазначених
громадян.
10. Медичними протипоказаннями для соціального обслуговування
(надання соціальних послуг) громадян є наявність у них інфекційних
захворювань, залежності від психоактивних речовин, алкоголю,
психічних захворювань, що потребують перебування на спеціальному
диспансерному обліку.
У разі виявлення у громадянина зазначених протипоказань
працівники територіального центру зобов'язані надати йому
інформацію про можливі шляхи отримання необхідного йому
соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в інших
установах.
11. Обслуговування громадян, зазначених у пункті 2 цього
переліку, структурними підрозділами територіального центру
припиняється за письмовим повідомленням громадян у разі:
1) поліпшення стану здоров'я, виходу із складних життєвих
обставин, в результаті чого громадянин втрачає потребу в
соціальному обслуговуванні (наданні соціальних послуг);
2) виявлення у громадянина, якого безоплатно обслуговує
територіальний центр, працездатних рідних (батьків, дітей,
чоловіка, дружини) або осіб, які відповідно до законодавства
повинні забезпечити йому догляд і допомогу, або осіб, з якими
укладено договір довічного утримання (догляду);
3) направлення громадянина до стаціонарного відділення
територіального центру, будинку-інтернату для громадян похилого
віку, пансіонату, психоневрологічного інтернату, будинку для
ветеранів та інших закладів постійного проживання;
4) зміни місця проживання;
5) поліпшення матеріально-побутових умов, у результаті якого
громадянин не потребує соціально-економічних послуг (для громадян,
які потребували надання цих послуг у відділенні організації
надання адресної натуральної та грошової допомоги);
6) грубого, принизливого ставлення громадянина до
обслуговуючого персоналу, соціальних працівників, соціальних
робітників та інших працівників територіального центру і його
структурних підрозділів;
7) порушення громадського порядку (сварки, бійки тощо);
8) систематичного перебування в стані алкогольного,
наркотичного сп'яніння;
9) виявлення медичних протипоказань для соціального
обслуговування (надання соціальних послуг) територіальним центром;
10) надання громадянинові соціальних послуг фізичною особою,
якій призначено грошову компенсацію у встановленому законодавством
порядку;
11) у разі смерті громадянина.
12. Про припинення соціального обслуговування (надання
соціальних послуг) громадянина видається наказ, на підставі якого
вноситься інформація до електронної бази даних територіального
центру і робиться позначка в журналі обліку та в особовій справі
із зазначенням дати за підписом завідувача відділення, яке
обслуговувало громадянина. Повідомлення про припинення соціального
обслуговування (надання соціальних послуг) громадянина
територіальним центром надсилається до відповідного управління
праці та соціального захисту населення.
Перелік, умови та порядок здійсненнясоціального обслуговування
(надання соціальних послуг)
відділенням соціальної допомоги вдома
територіального центру
13. Відділення соціальної допомоги вдома територіального
центру (далі - відділення соціальної допомоги вдома) утворюється
для соціального обслуговування (надання соціальних послуг) не менш
як 80 таких одиноких громадян, які не здатні до самообслуговування
у зв'язку з частковою втратою рухової активності (мають III, IV і
V групу рухової активності) і потребують сторонньої допомоги,
соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в домашніх
умовах згідно з медичним висновком:
похилого віку;
інвалідів (які досягли 18-річного віку), крім інвалідів
унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання, які отримують соціальну допомогу на постійний
сторонній догляд, побутове та спеціальне медичне обслуговування
відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 );
хворих (з числа одиноких осіб працездатного віку на період до
встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири
місяці).
Відділення не здійснює соціального обслуговування (надання
соціальних послуг) громадян, які потребують цілодобового
стороннього догляду.
14. Право на позачергове соціальне обслуговування (надання
соціальних послуг) відділенням соціальної допомоги вдома мають
одинокі ветерани війни, особи, на яких поширюється дія Закону
України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту" ( 3551-12 ), жертви нацистських переслідувань, особи, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до 1,
2 і 3 категорії.
15. У територіальному центрі може бути утворено кілька
відділень соціальної допомоги вдома або одне відділення з
відповідною структурою, штатним розписом і фондом оплати праці.
16. У разі виявлення не менш як 50 непрацездатних громадян з
порушеннями опорно-рухового апарату, зору, слуху, з психічними
розладами (соціально-безпечні, які не перебувають на спеціальному
диспансерному обліку), інших категорій громадян, які не здатні до
самообслуговування та які потребують соціального обслуговування
(надання соціальних послуг) вдома, місцеві органи виконавчої влади
або органи місцевого самоврядування можуть утворювати
спеціалізовані відділення.
17. Якщо громадян, які потребують соціального обслуговування
(надання соціальних послуг), виявлено менш як 80 осіб (для
спеціалізованого відділення - менш як 50 осіб), їх обслуговування
може здійснюватися згідно з договором, який укладається з
непрацюючою фізичною особою і територіальним центром, про оплату
відповідної роботи за рахунок коштів, що виділяються для цієї
мети.
18. Відділення соціальної допомоги вдома надає такі
соціально-побутові послуги:
1) приготування (допомога в приготуванні) їжі вдома,
годування, доставка гарячих обідів, у тому числі з їдалень, кафе,
інших закладів (підприємств) ресторанного господарства;
2) придбання та доставка товарів з магазину або базару,
доставка книг, газет, журналів, медикаментів за кошти громадян,
які обслуговуються;
3) виклик лікаря, надання допомоги в проведенні періодичних
медичних оглядів та госпіталізації, відвідування хворих у закладах
охорони здоров'я, організація консультацій лікарів та інших
спеціалістів;
4) допомога у прибиранні приміщення, пранні білизни,
дотриманні особистої гігієни, виконанні різних видів дрібних
ремонтних робіт у приміщенні, ремонті одягу та взуття,
забезпеченні паливом;
5) оформлення документів на отримання субсидій на оплату
житлово-комунальних послуг та інших видів соціальної допомоги,
внесення платежів;
6) читання преси;
7) допомога в обробітку присадибних ділянок (площа обробітку
присадибних ділянок визначається разом з місцевим органом
виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, але не
більш як 0,02 гектара);
8) оформлення документів на санаторно-курортне лікування,
влаштування до будинку-інтернату чи стаціонарного відділення
територіального центру, геріатричного будинку-інтернату,
пансіонату для ветеранів війни і праці, психоневрологічного
інтернату, будинку для ветеранів, інших соціальних закладів;
9) сприяння у забезпеченні необхідними технічними та іншими
засобами реабілітації;
10) оформлення замовлень та організація контролю за
своєчасним і якісним наданням послуг підприємствами торгівлі,
ресторанного господарства, побуту, зв'язку, службами
житлово-комунального господарства, закладами культури,
сільськогосподарськими підприємствами тощо;
11) створення умов для посильної праці, організації трудової
терапії вдома;
12) вирішення за дорученням громадян, які обслуговуються,
питань у державних органах, на підприємствах, в установах і
організаціях;
13) інші соціальні послуги.
19. Відділення соціальної допомоги вдома може здійснювати
обслуговування громадян похилого віку, інвалідів (які досягли
18-річного віку), хворих (з числа осіб працездатного віку на
період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як
чотири місяці), які не здатні до самообслуговування, але мають
рідних, що повинні забезпечити їм догляд і допомогу.
Обслуговування таких громадян здійснюється за плату
відповідно до тарифів на платні соціальні послуги.
20. Місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого
самоврядування, що утворив територіальний центр, може приймати, як
виняток, рішення (розпорядження) про звільнення від плати за
соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) відділенням
соціальної допомоги вдома громадян, які мають рідних, що повинні
забезпечити їм догляд і допомогу. В такому разі видатки, пов'язані
із соціальним обслуговуванням (наданням соціальних послуг)
громадян, передбачаються в кошторисі територіального центру за
рахунок додаткових коштів місцевих бюджетів.
21. Відділення соціальної допомоги вдома очолює завідувач,
який призначається на посаду і звільняється з посади директором
територіального центру за погодженням з начальником відповідного
управління праці та соціального захисту населення.
Завідувач відділення повинен мати вищу освіту (магістр,
спеціаліст) відповідного напряму підготовки і стаж роботи за фахом
не менш як три роки.
22. Положення про відділення соціальної допомоги вдома
затверджується директором територіального центру.
23. Кількість громадян, яких повинен обслуговувати соціальний
працівник, соціальний робітник, обсяг їх роботи визначає завідувач
(заступник завідувача) відділення соціальної допомоги вдома з
урахуванням стану здоров'я громадянина, який обслуговується, його
віку, рівня рухової активності, здатності до самообслуговування,
місця та умов проживання, наявності транспортного сполучення,
інших факторів, що можуть вплинути на здійснення соціального
обслуговування та якість надання соціальних послуг (один
соціальний робітник обслуговує шістьох громадян у сільській
(приміській) місцевості, інших місцевостях, що не мають
транспортного сполучення, у приватному або державному секторі без
комунальних зручностей і десять громадян у містах з комунальними
зручностями; один соціальний робітник обслуговує двох
непрацездатних громадян, яким установлена V група рухової
активності).
24. На підставі даних карти індивідуальних потреб у
соціальному обслуговуванні (наданні соціальних послуг) та
медичного висновку громадянин і територіальний центр укладають
договір, у якому зазначаються види, зміст та обсяг послуг, що
надаватимуться безоплатно або за плату, обумовлюються
періодичність, строки надання соціальних послуг відділенням
соціальної допомоги вдома, інші умови.
25. Відділення соціальної допомоги вдома згідно з умовами
договору та відповідно до затвердженого графіка, але не менш як
два рази на тиждень, забезпечує відвідування громадян, яких воно
обслуговує, організовує надання передбачених договором послуг,
контролює їх якість, виявляє додаткові потреби, вживає заходів до
їх задоволення.
26. На кожного громадянина, якого обслуговує відділення
соціальної допомоги вдома, ведеться особова справа, в якій
міститься:
1) письмова заява громадянина;
2) медичний висновок про не здатність до самообслуговування,
потребу в постійній сторонній допомозі та догляді в домашніх
умовах;
3) карта індивідуальних потреб у соціальному обслуговуванні
(наданні соціальних послуг);
4) один примірник договору, укладеного громадянином і
територіальним центром про соціальне обслуговування (надання
соціальних послуг);
5) довідка про склад сім'ї (форма N 3);
6) витяг з Реєстру правочинів про відсутність укладеного
договору довічного утримання (догляду), виданий нотаріусом;
7) копія довідки про встановлення групи інвалідності;
8) копія рішення (розпорядження) органу, що утворив
територіальний центр, про звільнення від плати громадян похилого
віку, інвалідів (які досягли 18-річного віку), хворих (з числа
осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи
інвалідності, але не більш як чотири місяці), які не здатні до
самообслуговування, але мають рідних, що повинні забезпечити їм
догляд і допомогу;
9) копія наказу про здійснення (припинення) соціального
обслуговування (надання соціальних послуг).
27. Під час соціального обслуговування (надання соціальних
послуг) відділення соціальної допомоги вдома може надавати у
тимчасове користування громадян наявні у нього технічні та інші
засоби реабілітації, засоби малої механізації, предмети першої
потреби, окремі побутові прилади тощо.
Перелік, умови та порядок здійсненнясоціального обслуговування (надання соціальних
послуг) відділенням соціально-побутової
адаптації територіального центру
28. Відділення соціально-побутової адаптації територіального
центру (далі - відділення соціально-побутової адаптації)
утворюється для соціального обслуговування (надання соціальних
послуг) не менш як 30 громадян похилого віку, інвалідів (які
досягли 18-річного віку), що частково втратили здатність до
самообслуговування.
Відділення соціально-побутової адаптації обслуговує громадян
незалежно від їх сімейного стану, які мають часткове порушення
рухової активності та не мають медичних протипоказань для
перебування в колективі та потребують соціально-побутової і
психологічної адаптації, надання соціально-побутових,
соціально-педагогічних, психологічних послуг з метою усунення
обмежень життєдіяльності, підтримання соціальної незалежності,
відновлення знань, вмінь та навичок з орієнтування в домашніх
умовах, ведення домашнього господарства, самообслуговування,
поведінки у суспільстві, сприяння розвитку різнобічних інтересів і
потреб осіб, організації дозвілля і відпочинку.
29. Відділення соціально-побутової адаптації надає:
соціально-побутові послуги - соціально-побутова адаптація
осіб похилого віку, інвалідів з метою усунення обмежень
життєдіяльності, підтримка соціальної незалежності, навчання
трудовим навичкам, адаптація до посильної трудової діяльності;
соціально-педагогічні послуги - організація індивідуального
корекційного процесу з відновлення знань, вмінь та навичок з
орієнтування в домашніх умовах, ведення домашнього господарства,
самообслуговування, поведінки у суспільстві, виховування навичок
спілкування, виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів
і потреб, організація дозвілля і відпочинку (проведення лекцій,
бесід, зустрічей, створення самодіяльних художніх колективів,
гуртків тощо);
психологічні послуги - організація надання консультацій з
питань психічного здоров'я та поліпшення відносин з оточуючим
соціальним середовищем, психологічна корекція, надання методичних
порад;
інформаційні послуги - надання інформації, необхідної для
ліквідації складної життєвої ситуації, що склалася;
інші соціальні послуги.
30. На кожного громадянина, якого обслуговує відділення
соціально-побутової адаптації, ведеться особова справа, в якій
міститься:
1) письмова заява громадянина;
2) медичний висновок про потребу в соціально-побутовій
адаптації та відсутність медичних протипоказань для перебування в
колективі;
3) карта індивідуальних потреб у соціальних послугах;
4) копія довідки про встановлення групи інвалідності;
5) довідка про склад сім'ї (форма N 3);
6) копія наказу про здійснення (припинення) обслуговування.
31. Відділення соціально-побутової адаптації очолює
завідувач, який призначається на посаду і звільняється з посади
директором територіального центру за погодженням з начальником
відповідного управління праці та соціального захисту населення.
Завідувач відділення повинен мати вищу освіту (магістр,
спеціаліст) відповідного напряму підготовки і стаж роботи за фахом
не менш як три роки.
32. У складі територіального центру може утворюватися кілька
відділень соціально-побутової адаптації залежно від місця
проживання громадян, яких він обслуговує, стану їх здоров'я та
потреб.
Перелік, умови та порядок наданнясоціальних послуг відділенням
соціально-медичних послуг територіального центру
33. Відділення соціально-медичних послуг територіального
центру (далі - відділення соціально-медичних послуг) утворюється
для обслуговування не менш як 50 громадян на день або за наявності
25-ти ліжко-місць для громадян похилого віку, інвалідів (які
досягли 18-річного віку) з частковим порушенням рухової
активності, які частково не здатні до самообслуговування.
Відділення обслуговує громадян незалежно від їх сімейного
стану, які не мають медичних протипоказань для перебування в
колективі та потребують соціально-медичних послуг з метою
запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів
особи, підтримки її здоров'я.
34. Відділення соціально-медичних послуг надає:
соціально-медичні послуги - організація консультацій щодо
запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів
особи, підтримка її здоров'я, здійснення профілактичних,
лікувально-оздоровчих заходів;
психологічні послуги - організація консультацій з питань
психічного здоров'я та поліпшення відносин з оточуючим соціальним
середовищем, психологічна корекція, методичні поради;
інформаційні послуги - надання інформації, необхідної для
ліквідації складної життєвої ситуації, що склалася;
інші соціальні послуги.
35. На кожного громадянина, якого обслуговує відділення
соціально-медичних послуг, ведеться особова справа, в якій
міститься:
1) письмова заява громадянина;
2) медичний висновок про потребу в соціально-медичних
послугах та відсутність медичних протипоказань для перебування в
колективі;
3) карта індивідуальних потреб у соціальних послугах;
4) довідка про склад сім'ї (форма N 3);
5) копія наказу про здійснення (припинення) обслуговування.
36. Відділення соціально-медичних послуг очолює завідувач,
який призначається на посаду і звільняється з посади директором
територіального центру за погодженням з начальником відповідного
управління праці та соціального захисту населення.
Завідувач відділення повинен мати вищу освіту (магістр,
спеціаліст) відповідного напряму підготовки і стаж роботи за фахом
не менш як три роки.
37. У складі територіального центру можуть утворюватися
кілька відділень соціально-медичних послуг залежно від місця
проживання громадян, яких він обслуговує, стану їх здоров'я та
потреб.
Перелік, умови та порядок здійсненнясоціального обслуговування (надання соціальних
послуг) стаціонарним відділенням для постійного
або тимчасового проживання територіального центру
38. Стаціонарне відділення для постійного або тимчасового
проживання територіального центру (далі - стаціонарне відділення)
утворюється для обслуговування не менш як 10 і не більш як 50
одиноких громадян (обмеження щодо граничної чисельності громадян у
стаціонарному відділенні, що встановлено цим пунктом, набирає
чинності з 1 січня 2015 р.), до якого на постійне або тимчасове
проживання, повне державне утримання безоплатно приймаються
одинокі громадяни похилого віку, інваліди (які досягли 18-річного
віку), хворі (з числа осіб працездатного віку на період до
встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири
місяці), які відповідно до висновку лікарсько-консультаційної
комісії закладу охорони здоров'я за станом здоров'я не здатні до
самообслуговування, потребують постійного стороннього догляду та
допомоги, соціально-побутових, соціально-медичних та інших
соціальних послуг.
39. У стаціонарному відділенні громадяни перебувають на
повному державному утриманні, одержують необхідні їм соціальні
послуги та відповідно до встановлених норм забезпечуються:
1) житлом, одягом, взуттям, постільною білизною, м'яким і
твердим інвентарем і столовим посудом;
2) раціональним чотириразовим харчуванням, у тому числі з
урахуванням віку і стану здоров'я, у межах натуральних норм
харчування, передбачених для мешканців інтернатних установ;
3) цілодобовим медичним обслуговуванням;
4) слуховими апаратами, окулярами, протезно-ортопедичними
виробами, засобами пересування (крім моторизованих), медикаментами
відповідно до медичного висновку;
5) комунально-побутовим обслуговуванням (опалення,
освітлення, радіофікація, тепло-, водопостачання тощо).
40. Одиноким пенсіонерам, які перебувають у стаціонарному
відділенні, пенсія виплачується у встановленому законодавством
порядку.
41. За наявності вільних місць до стаціонарного відділення на
загальних умовах строком до чотирьох місяців можуть прийматися
одинокі громадяни похилого віку, інваліди (які досягли 18-річного
віку), хворі (з числа осіб працездатного віку на період до
встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири
місяці), які тимчасово втратили здатність до самообслуговування,
потребують постійного стороннього догляду, соціально-медичного
обслуговування.
42. За рішенням органу, що утворив територіальний центр, до
стаціонарного відділення на загальних підставах можуть прийматися
(за наявності вільних місць) громадяни похилого віку, інваліди
(які досягли 18-річного віку), хворі (з числа осіб працездатного
віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш
як чотири місяці), які мають рідних, що повинні забезпечити їм
догляд і допомогу. В такому разі зазначені категорії громадян
перебувають у стаціонарному відділенні на умовах оплати згідно із
затвердженими тарифами або за рахунок додаткових коштів місцевих
бюджетів.
43. Право на позачергове влаштування до стаціонарного
відділення мають одинокі ветерани війни, особи, на яких
поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ), жертви нацистських
переслідувань, особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи і віднесені до 1, 2 і 3 категорії, у разі, коли вони не
здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього
догляду та соціально-медичного обслуговування.
Одинокі ветерани праці, самотні громадяни похилого віку та
члени сімей загиблих військовослужбовців мають переважне право на
влаштування до стаціонарного відділення.
44. Громадяни, які уклали договір довічного утримання
(догляду), до стаціонарного відділення не приймаються.
45. До стаціонарного відділення громадяни приймаються за
направленням (путівкою) управління праці та соціального захисту
населення за місцем проживання. Направлення (путівка) видається на
підставі письмової заяви громадянина, паспорта, висновку
лікарсько-консультаційної комісії закладу охорони здоров'я про не
здатність його до самообслуговування та потребу в постійному
сторонньому догляді та допомозі.
46. На кожного громадянина, який перебуває у стаціонарному
відділенні, ведеться особова справа, в якій міститься:
1) письмова заява громадянина;
2) копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;
3) направлення (путівка);
4) висновок лікарсько-консультаційної комісії закладу охорони
здоров'я про нездатність до самообслуговування та потребу в
постійному сторонньому догляді та допомозі;
5) довідка про розмір призначеної пенсії;
6) довідка про склад сім'ї (форма N 3);
7) витяг з Реєстру правочинів про відсутність укладеного
договору довічного утримання (догляду), виданий нотаріусом;
8) довідка медико-соціальної експертної комісії про групу
інвалідності;
9) копія наказу про здійснення (припинення) обслуговування.
47. Громадяни, які приймаються до стаціонарного відділення,
проходять карантин в окремому ізольованому приміщенні протягом 14
днів, після чого у разі відсутності інфекційних захворювань
переводяться до приміщення постійного проживання.
48. Тимчасове вибуття громадянина із стаціонарного відділення
за особистим бажанням дозволяється за висновком лікаря та
письмовим зобов'язанням родичів або осіб, які згодні його прийняти
на проживання та забезпечити належний догляд і необхідні соціальні
послуги.
Витрати, пов'язані з поїздкою до родичів або інших осіб,
територіальний центр не компенсує.
Якщо громадянин тимчасово вибуває із стаціонарного відділення
на цей період він знімається з матеріального забезпечення. Про
вибуття із стаціонарного відділення громадянин завчасно (за три
дні) письмово повідомляє завідувача стаціонарного відділення.
49. Адміністрація територіального центру відповідно до
законодавства може виконувати обов'язки опікуна (піклувальника)
щодо громадян, які перебувають у стаціонарному відділенні, яким не
встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи
піклувальника, і одночасно вживає заходів до встановлення опіки чи
піклування над такими громадянами.
50. Перебування громадянина у стаціонарному відділенні
припиняється за погодженням з відповідним управлінням праці та
соціального захисту населення на підставі письмової заяви
громадянина за наявності інформації про нове місце проживання і
забезпечення йому постійного стороннього догляду.
У разі припинення перебування у стаціонарному відділенні
громадянину видається одяг, білизна, взуття (згідно із сезоном),
документи, власні речі та цінності (ощадна книжка, цінні папери
тощо), які зберігалися у відділенні, а також довідка із
зазначенням строку перебування у відділенні.
51. Забезпечення громадян, які перебувають у стаціонарному
відділенні, здійснюється відповідно до нормативів, передбачених
для будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів і
стаціонарних відділень територіальних центрів, затверджених
Мінпраці.
52. Стаціонарне відділення очолює завідувач, який
призначається на посаду і звільняється з посади директором
територіального центру за погодженням з начальником відповідного
управління праці та соціального захисту населення.
Завідувач стаціонарного відділення повинен мати вищу медичну
або іншу вищу освіту (магістр, спеціаліст) відповідного напряму
підготовки і стаж роботи за фахом не менш як три роки.
Перелік, умови та порядок здійсненнясоціального обслуговування (надання
соціальних послуг) відділенням організації
надання адресної натуральної та грошової
допомоги територіального центру
53. Відділення організації надання адресної натуральної та
грошової допомоги територіального центру (далі - відділення
адресної допомоги) утворюється для обслуговування не менш як 500
таких малозабезпечених громадян, які відповідно до акта обстеження
матеріально-побутових умов потребують натуральної чи грошової
допомоги:
похилого віку;
інвалідів;
хворих (з числа осіб працездатного віку на період до
встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці)
у разі коли вони на своєму утриманні мають неповнолітніх дітей,
дітей-інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів;
які перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з
безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі,
що шукають роботу, стихійним лихом, катастрофою, у разі коли вони
мають на своєму утриманні неповнолітніх дітей, дітей-інвалідів,
осіб похилого віку, інвалідів.
До малозабезпечених громадян, які мають право на
обслуговування відділенням адресної допомоги, належать громадяни,
середньомісячний сукупний дохід сімей яких за останні шість
календарних місяців, що передують місяцю звернення, нижчий ніж
встановлений законом прожитковий мінімум для осіб, які втратили
працездатність.
54. Відділення адресної допомоги виходячи з можливостей,
наявної фінансової та матеріально-технічної бази безоплатно
забезпечує громадян:
1) одягом, взуттям, іншими предметами першої потреби;
2) ліками, предметами медичного призначення;
3) предметами побутової гігієни;
4) продовольчими та промисловими товарами;
5) гарячими обідами тощо.
55. Відділення адресної допомоги має право організовувати
надання на платній та безоплатній основі швацьких, кравецьких,
перукарських послуг, послуг з ремонту вікон, дверей, квартир
(будинків), санвузлів, дахів, парканів, побутової техніки,
радіоапаратури, холодильників, взуття, послуг із заготівлі та
завезення палива, розпилювання дров тощо.
56. Якщо в ході обстеження матеріально-побутових умов
малозабезпечених громадян з числа осіб, зазначених у пункті 53
цього переліку, які мають право на обслуговування відділенням
адресної допомоги, буде встановлено, що вони перенесли операцію,
тривале захворювання, у зв'язку з чим перебували на стаціонарному
лікуванні у закладі охорони здоров'я і мають офіційне
підтвердження пов'язаних з цими обставинами грошових витрат,
натуральна чи грошова допомога надається їм за умови, що
середньомісячний сукупний дохід їх сімей за останні шість
календарних місяців, що передують місяцю звернення, не перевищує
встановлених законом двох прожиткових мінімумів для осіб, які
втратили працездатність.
57. Середньомісячний сукупний дохід сім'ї визначається згідно
з Методикою обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів
соціальної допомоги, затвердженою спільним наказом Мінпраці,
Мінекономіки, Мінфіну, Держкомстату, Держсім'ямолоддю від
15 листопада 2001 р. N 486/202/524/455/3370 ( z0112-02 ).
58. Відділення адресної допомоги може організовувати пункти
прийому від громадян, підприємств, установ та організацій
продуктів харчування, одягу, взуття, меблів, предметів першої
потреби, побутової техніки, коштів, робіт та послуг для
задоволення потреб малозабезпечених громадян.
59. Відділення адресної допомоги здійснює обслуговування
малозабезпечених громадян за умови подання письмової заяви,
довідки про склад сім'ї (форма N 3), довідки про доходи всіх
членів сім'ї.
За згодою малозабезпеченого громадянина складається акт
обстеження його матеріально-побутових умов.
60. Соціальний працівник відділення адресної допомоги веде
облік громадян, які звернулися за допомогою, перевіряє відомості,
зазначені у поданих ними документах. Відомості про громадян, які
отримали грошову чи натуральну допомогу, вносяться до бази даних
територіального центру.
У разі надання натуральної чи грошової допомоги громадянинові
видається документ із зазначенням його прізвища, ім'я, по
батькові, адреси, виду наданої допомоги, її кількісних та
вартісних показників.
У разі коли громадянин через часткову втрату рухової
активності не може відвідати відділення адресної допомоги та
особисто отримати допомогу, адміністрація територіального центру
вживає заходів для доставки допомоги громадянину за місцем його
проживання.
61. Відділення адресної допомоги очолює завідувач, який
призначається на посаду і звільняється з посади директором
територіального центру за погодженням з начальником відповідного
управління праці та соціального захисту населення.
Завідувач відділення повинен мати вищу освіту (магістр,
спеціаліст) відповідного напряму підготовки і стаж роботи не менш
як три роки.
