КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Явід 30 жовтня 2008 р. N 1385-р
Київ
Про схвалення Концепції соціальноїадаптації осіб, які відбували покарання
у виді позбавлення волі на певний строк
1. Схвалити Концепцію соціальної адаптації осіб, які
відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк, що
додається.
2. Мінпраці разом з іншими центральними органами виконавчої
влади розробити та подати у шестимісячний строк Кабінетові
Міністрів України проект плану заходів ( 740-2009-р ), спрямованих
на реалізацію Концепції, схваленої цим розпорядженням, на період
до 2015 року.
Прем'єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО
Інд. 31
СХВАЛЕНОрозпорядженням Кабінету Міністрів України
від 30 жовтня 2008 р. N 1385-р
КОНЦЕПЦІЯсоціальної адаптації осіб, які відбували покарання
у виді позбавлення волі на певний строк
Проблема, на розв'язання якої спрямована Концепція
На шляху інтеграції України до Європейського Союзу одним з
пріоритетних завдань держави є забезпечення реалізації прав і
свобод людини і громадянина, визначених Конституцією України
( 254к/96-ВР ).
Протягом останніх років Україна діє у напрямі вдосконалення
законодавства, зокрема щодо приведення його у відповідність із
законодавством Європейського Союзу, що передбачає наближення
українського суспільства до європейських стандартів життя.
Трансформації у суспільстві, що відбуваються за останнє
десятиріччя, спричинили підвищення рівня його криміналізації.
Окремі особи, перебуваючи у скрутному, на їх думку, безвихідному
становищі, вдаються до незаконних дій, виправдовуючи їх цим
становищем та неможливістю гідно існувати в умовах, які створила
для них держава.
Таким чином, збільшилася кількість злочинів, пов'язаних з
незаконними операціями з житлом, нерухомістю та банківськими
рахунками, незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних
речовин і прекурсорів, що зумовило збільшення чисельності осіб,
засуджених до відбування покарання у виді позбавлення волі на
тривалий строк.
Крім того, труднощі у відновленні свого соціального статусу
та поверненні до нормальних умов життя призводять до того, що
особи, які відбули покарання та звільнилися з установ відбування
покарань (далі - звільнені особи), повертаються на кримінальний
шлях, через що підвищується рівень рецидиву злочинів.
Не всі звільнені особи мають змогу проживати у власних
житлових приміщеннях, влаштуватися на роботу, близько третини з
них мають проблеми психологічного характеру, майже половина -
проблеми із здоров'ям, внаслідок чого збільшується чисельність
бездомних, підвищується рівень безробіття, поширюються суспільно
небезпечні хвороби тощо.
За останні роки спостерігається нестабільність показників
кількості як злочинів, вчинених вперше, так і рецидиву злочинів,
зокрема рівень рецидиву злочинів має тенденцію до підвищення.
Особливо гострою проблемою є явище підліткового рецидивізму. Така
ситуація пояснюється тим, що заходи соціальної адаптації, які
вживаються у державі до звільнених осіб, малоефективні.
Відсутність комплексної допомоги звільненим особам уповільнює
їх реінтеграцію у суспільство та відновлення їх соціального
статусу повноцінного члена суспільства, трудового колективу,
родини, що призводить до втрат людського ресурсу на ринку праці,
оскільки переважна їх частина - це працездатні громадяни.
Щороку з установ виконання покарань звільняється близько
50 тис. осіб, зокрема протягом 2007 року було звільнено 48,8 тис.,
з них близько 1 тис. втратили соціальні зв'язки, майже 3 тис. не
мають робітничої спеціальності, приблизно 3 тис. не забезпечені
житлом.
Для розв'язання проблем звільнених осіб у 2003 році прийняті
Кримінально-виконавчий кодекс України ( 1129-15 ) та Закон України
"Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді
обмеження волі або позбавлення волі на певний строк" ( 1104-15 ),
в яких передбачено здійснення соціального патронажу стосовно таких
осіб, та інші нормативно-правові акти, що регулюють питання
підготовки до звільнення засуджених осіб, діяльності центрів
соціальної адаптації та спостережних комісій. Однак робота з
організації їх виконання не мала системного характеру і не дала
потрібних результатів.
Проблеми звільнених осіб стосуються багатьох сфер суспільного
життя. З метою об'єднання зусиль центральних і місцевих органів
виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та недержавних
організацій, спрямованих на забезпечення соціальної адаптації
звільнених осіб та активізацію роботи в цьому напрямі, видано
розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р.
N 1030 ( 1030-2007-р ) "Про затвердження плану заходів щодо
забезпечення соціальної адаптації осіб, які відбували покарання у
вигляді позбавлення волі, на період до 2009 року".
Для виконання зазначеного плану центральні і місцеві органи
виконавчої влади, органи місцевого самоврядування проводять роботу
з удосконалення системи соціальної адаптації звільнених осіб,
зокрема функціонування мережі установ для таких осіб. На даний час
діє 38 установ, які надають соціальні послуги звільненим особам, з
них 23 утворено недержавними організаціями, у тому числі лише один
центр соціальної адаптації, що належить до комунальної форми
власності (система органів внутрішніх справ), але не створено
жодного спеціального гуртожитку. Звільнені особи поселяються у
звичайні гуртожитки, що не розв'язує проблему їх побутового
влаштування.
Здійснення заходів щодо соціальної адаптації звільнених осіб
покладено на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування. Проте на місцевому рівні ця проблема залишається
нерозв'язаною через недостатність коштів, відсутність належних
фахівців, досвіду роботи у цій сфері.
Існуюча система соціальної адаптації звільнених осіб
неспроможна задовольнити потреби суспільства з таких причин:
відсутність чіткого і злагодженого механізму координації дій
центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів
місцевого самоврядування;
несвоєчасність надання необхідної допомоги звільненим особам;
недостатність фінансування;
стигматизація та дискримінація звільнених осіб;
недостатня поінформованість звільнених осіб про їх права та
обов'язки, а також громадськості про проблеми звільнених осіб та
її участь у сприянні реінтеграції таких осіб у суспільство;
відсутність фахівців із соціальної роботи та соціальних
працівників, які можуть на належному рівні працювати в системі
соціального захисту звільнених осіб;
недосконалість законодавства.
Зважаючи на стабільно високий рівень рецидиву злочинів,
низький рівень працевлаштування звільнених осіб, їх забезпечення
житлом, питання формування ефективної системи соціальної адаптації
зазначених осіб потребує негайного вирішення.
Мета і основні завдання
Метою Концепції є формування ефективної системи соціальної
адаптації звільнених осіб та визначення основних напрямів надання
допомоги таким особам, що сприятиме якнайшвидшому їх пристосуванню
до умов соціального середовища та зниженню рівня рецидиву
злочинів.
Основними завданнями Концепції є:
розроблення механізму співпраці центральних і місцевих
органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у
наданні допомоги звільненим особам;
забезпечення функціонування мережі центрів соціальної
адаптації звільнених осіб та створення спеціальних гуртожитків;
забезпечення належного рівня проведення виховної роботи із
засудженими, запобігання скоєнню ними нових злочинів;
розвиток партнерських відносин з недержавними та міжнародними
організаціями, які проводять роботу із звільненими особами,
поширення їх досвіду, а також запровадження заохочення діяльності
в Україні зазначених організацій;
поліпшення якості надання соціальних послуг звільненим
особам;
удосконалення законодавства з питань соціальної адаптації
звільнених осіб.
Шляхи і способи розв'язання проблеми
Розв'язання проблеми соціальної адаптації звільнених осіб
можливе шляхом:
1) ресоціалізації засуджених в установах відбування покарань
та їх підготовки до звільнення, а саме:
проведення серед осіб, які відбувають покарання у виді
позбавлення волі на певний строк, інформаційно-роз'яснювальної
роботи з їх прав і гарантій, можливостей життя після звільнення з
місць позбавлення волі;
організації професійно-технічного навчання осіб, які
відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, з
урахуванням потреб ринку праці;
забезпечення засуджених робочими місцями;
своєчасного виявлення та лікування захворювань;
недопущення втрати документів, що посвідчують особу та
підтверджують громадянство, під час проведення досудового слідства
та своєчасна їх видача перед звільненням з місць позбавлення волі;
вжиття заходів до запобігання відчуженню житла осіб, що
відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, без
їх згоди;
розширення впливу на засудженого його сім'ї, утворення при
установах виконання покарань комітетів родичів;
забезпечення спеціалізованої (післявузівської) підготовки
персоналу установ виконання покарань;
2) соціального супроводу та соціального патронажу звільнених
осіб, а саме:
удосконалення системи соціальної адаптації звільнених осіб;
сприяння у працевлаштуванні звільнених осіб;
сприяння недержавним організаціям у провадженні діяльності,
пов'язаної з розв'язанням проблем звільнених осіб, а також
вивченні їх досвіду і подальшому його застосуванні;
підвищення рівня медичного обслуговування звільнених осіб
(хворих на туберкульоз, ВІЛ/СНІД тощо), зокрема за направленням
установ і закладів соціального захисту для звільнених осіб і
бездомних громадян;
розроблення інформаційно-просвітницьких програм з питань
профілактики туберкульозу, ВІЛ/СНІДу серед звільнених осіб та
недопущення дискримінації ВІЛ-інфікованих, у тому числі у сфері
праці;
здійснення заходів щодо поліпшення роботи спостережних
комісій;
залучення волонтерів до роботи із звільненими особами;
3) оптимізації мережі центрів соціальної адаптації та
спеціальних гуртожитків і забезпечення їх функціонування з
урахуванням фінансових можливостей і регіональних потреб;
4) поліпшення якості надання соціальних послуг звільненим
особам, а саме:
визначення основних форм і методів соціальної роботи із
звільненими особами;
впровадження інноваційних методик під час проведення роботи
із звільненими особами;
введення у навчальні плани вищих навчальних закладів, що
готують соціальних педагогів, соціальних працівників та фахівців
із соціальної роботи, спеціального курсу з питань соціальної
адаптації звільнених осіб та надання їм соціальних послуг;
вивчення проблемних питань звільнених осіб;
5) удосконалення законодавства, а саме:
вивчення законодавства інших держав із зазначеного питання;
внесення змін до законодавства, зокрема в частині
удосконалення системи соціальної адаптації звільнених осіб;
6) запобігання злочинності, а саме:
організації соціальної роботи серед осіб з наркотичною та
алкогольною залежністю, а також осіб, які опинилися у складних
життєвих обставинах і можуть бути схильні до такої залежності
(безпритульні діти, діти-сироти, діти, позбавлені батьківського
піклування, жінки, які постраждали від насильства в сім'ї,
безробітні та інші);
розвитку мережі закладів, які надають соціально-медичні,
психологічні та юридичні послуги з метою зменшення ризику
інфікування ВІЛ/СНІДом та добровільного тестування на ВІЛ/СНІД;
профілактики бездомності серед звільнених осіб.
Існує три варіанти розв'язання проблеми.
Перший варіант - удосконалення роботи із соціальної адаптації
звільнених осіб на місцевому рівні з урахуванням фінансових
можливостей та потреб регіонів.
У разі застосування цього варіанта місцеві органи виконавчої
влади та органи місцевого самоврядування повинні виділяти кошти з
місцевих бюджетів на виконання відповідних програм і планів
заходів. Такий варіант є неефективним з огляду на те, що
пріоритетними вважаються питання соціального захисту інших
незахищених верств населення, зокрема безпритульних дітей,
громадян похилого віку, інвалідів.
Другий варіант передбачає залучення до розв'язання проблеми
недержавних організацій. Він є перспективним, оскільки такі
організації більш динамічні, мобільні, мають змогу залучати
благодійні кошти, міжнародні гранти, спонсорську допомогу. Це
зменшить витрати з місцевих бюджетів та сприятиме розвитку
громадянського суспільства.
Проте ряд недержавних організацій не виявляють бажання
провадити діяльність, пов'язану із соціальною адаптацією
звільнених осіб, з огляду на відсутність належної підтримки з боку
держави, недостатність коштів, небезпеку для життя та здоров'я їх
працівників, недосконалість відповідних державних і регіональних
програм та законодавства.
Застосування першого і другого варіанта окремо не дасть
потрібних результатів. Тому третім оптимальним варіантом
розв'язання проблеми є об'єднання зусиль центральних і місцевих
органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для
забезпечення соціальної адаптації звільнених осіб із залученням
недержавних організацій. Це дасть змогу вивчити міжнародний досвід
у цій сфері, створити умови для соціальної адаптації звільнених
осіб, частково вирішити питання фінансування, визначити конкретну
потребу в такій роботі в регіоні на основі офіційних статистичних
даних, підвищити рівень якості надання соціальних послуг
звільненим особам.
Реалізація Концепції має здійснюватися шляхом розроблення
плану заходів щодо соціальної адаптації звільнених осіб, які
відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк, на
період до 2015 року та забезпечення його виконання.
Очікувані результати
Реалізація Концепції сприятиме:
формуванню ефективної системи соціальної адаптації звільнених
осіб;
активізації процесу реінтеграції звільнених осіб у
суспільство;
зміцненню механізму взаємодії заінтересованих центральних і
місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого
самоврядування та недержавних організацій;
зниженню рівня рецидиву злочинів;
зменшенню чисельності безробітних та бездомних;
посиленню позиції сім'ї як соціального інституту;
залученню громадськості до сприяння реінтеграції звільнених
осіб у суспільство;
підвищенню престижності соціальної роботи як багатогалузевого
напряму;
демократичному розвитку держави.
Джерела фінансування
Реалізація Концепції здійснюватиметься за рахунок коштів
місцевих бюджетів виходячи з фінансових можливостей та
регіональних потреб, коштів благодійної допомоги (пожертвувань) та
інших джерел.
