КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В Авід 17 квітня 2009 р. N 429
Київ
Про внесення змін до постановКабінету Міністрів України
від 4 листопада 2008 р. N 960
і від 18 лютого 2009 р. N 148
Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Внести зміни до Порядку участі держави у капіталізації
банків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
4 листопада 2008 р. N 960 ( 960-2008-п ) (Офіційний вісник
України, 2008 р., N 85, ст. 2850; 2009 р., N 22, ст. 696),
виклавши його в редакції, що додається.
2. Увести до складу Експертно-аналітичної ради з питань
участі держави у капіталізації банків, утвореної відповідно до
постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2009 р. N 148
( 148-2009-п ) (Офіційний вісник України, 2009 р., N 15, ст. 474,
N 22, ст. 696), Багірова Теймура Мамедовича - директора
департаменту з питань участі держави у капіталізації банків
Міністерства фінансів.
Прем'єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО
Інд. 34
ЗАТВЕРДЖЕНОпостановою Кабінету Міністрів України
від 4 листопада 2008 р. N 960 ( 960-2008-п )
(у редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 17 квітня 2009 р. N 429)
ПОРЯДОКучасті держави у капіталізації банків
1. Держава надає фінансову допомогу банкам шляхом участі у
формуванні та/або збільшенні їх статутного капіталу (далі -
капіталізація банків) на підставі рішення Кабінету Міністрів
України, прийнятого за пропозицією Національного банку, а також
придбання активів банку відповідно до законодавства.
Держава бере участь у капіталізації банку шляхом придбання
його акцій за рахунок коштів державного бюджету, зокрема
Стабілізаційного фонду, та в обмін на облігації внутрішньої
державної позики.
У разі участі держави у капіталізації банку шляхом придбання
акцій в обмін на облігації внутрішньої державної позики
Національний банк здійснює відповідно до закону викуп облігацій
згідно із затвердженим Мінфіном планом капіталізації банку.
2. Держава може брати участь у капіталізації банку:
1) за наявності однієї з таких умов:
державі належатиме одноосібно не менш як 75 відсотків акцій
плюс одна акція або разом з іншим інвестором, що не є акціонером
(у разі укладення договору про спільну участь у капіталізації
банку), не менш як 75 відсотків акцій плюс одна акція за умови, що
державі належатиме не менш як 60 відсотків акцій плюс одна акція;
державі належатиме одноосібно не менш як 60 відсотків акцій
плюс одна акція за умови, що інші акціонери передадуть в
управління державі таку кількість акцій, яка разом з належними
державі на праві власності акціями становитиме не менш як 75
відсотків акцій плюс одна акція, при цьому держава матиме повне
право на участь і голосування на загальних зборах акціонерів
часткою не менш як 75 відсотків акцій плюс одна акція на період до
відчуження частки держави в статутному капіталі банку;
2) до якого застосовано процедуру тимчасової адміністрації,
який відповідає критеріям системності банків, установленим
Національним банком, і організаційно-правовою формою якого є
відкрите (публічне) акціонерне товариство.
3. Питання участі держави у капіталізації банку може бути
ініційовано Національним банком шляхом подання Мінфіну пропозиції,
яка повинна містити:
висновки Національного банку про:
- відповідність банку критеріям, установленим Національним
банком, за якими визначається можливість участі держави у
капіталізації банку, а також вимогам, установленим у підпункті 2
пункту 2 цього Порядку;
- обсяг, на який необхідно зменшити статутний капітал банку,
із зазначенням розміру статутного капіталу банку після
відповідного зменшення;
- обсяг, на який необхідно збільшити зменшений статутний
капітал банку, із зазначенням розміру необхідного мінімального
внеску на дату подання пропозиції;
матеріали діагностичного обстеження банку та письмовий
висновок Національного банку щодо його результатів;
інформацію про акціонерів, які володіють часткою в статутному
капіталі банку, що становить не менш як 5 відсотків;
зобов'язання тимчасового адміністратора банку щодо надання
уповноваженим особам Мінфіну права отримувати інформацію про
фінансовий стан банку, в тому числі ту, що становить банківську
таємницю, з дати отримання Мінфіном зазначеної пропозиції від
Національного банку.
Національний банк подає Мінфіну оригінали або засвідчені в
установленому порядку копії документів, що входять до складу
пропозиції.
4. За результатами визначення відповідності банку вимогам,
установленим Експертно-аналітичною радою з питань участі держави у
капіталізації банків (далі - Рада), та вимогам, установленим у
пункті 2 цього Порядку, Мінфін готує висновок про доцільність
участі держави у капіталізації банку і розмір частки держави у
його статутному капіталі та подає висновок на розгляд Ради.
Рада на своєму засіданні розглядає висновок Мінфіну та
пропозицію Національного банку і готує власний висновок.
Якщо відповідно до пропозиції Національного банку необхідно
зменшити статутний капітал банку, Рада може прийняти рішення про
доцільність участі держави у капіталізації банку лише за умови
зменшення статутного капіталу банку в обсязі, запропонованому
Національним банком.
Після зменшення статутного капіталу банку Національний банк
подає Мінфіну зареєстрований статут банку з внесеними до нього
змінами щодо зменшення статутного капіталу банку.
За наявності позитивного висновку Ради та після отримання від
Національного банку зареєстрованого статуту банку з внесеними до
нього змінами щодо зменшення статутного капіталу банку Мінфін
подає Кабінетові Міністрів України проект рішення про участь
держави у капіталізації банку разом з висновком Ради і пропозицією
Національного банку.
Якщо відповідно до пропозиції Національного банку необхідно
зменшити статутний капітал банку, держава бере участь у
капіталізації банку лише після відповідного зменшення.
5. У разі невідповідності банку вимогам, установленим у
пункті 2 цього Порядку, та вимогам, установленим Радою, Мінфін
подає Раді висновок про недоцільність участі держави у
капіталізації банку. Погоджений Радою висновок Мінфіну
надсилається Національному банку.
6. Для здійснення заходів, необхідних для прийняття рішення
щодо участі держави у капіталізації банку, Мінфін може залучати
незалежних вітчизняних або іноземних експертів, консультантів. У
разі потреби відповідні послуги можуть надаватися за рахунок
коштів міжнародної технічної допомоги, державного бюджету, а також
інших джерел.
7. З метою уникнення конфлікту інтересів під час виконання
своїх обов'язків члени Ради, працівники структурного підрозділу
Мінфіну з питань участі держави у капіталізації банків, залучені
експерти і консультанти подають щороку інформацію про можливі
фінансові інтереси у банках (зокрема участь у банку, в органах
управління банку, наявність зобов'язань та/або вимог) на момент
призначення (залучення), що може викликати конфлікт інтересів під
час вирішення питань їх капіталізації. У разі виникнення конфлікту
інтересів зазначені особи повинні відмовитися від виконання своїх
обов'язків. Рішення, пов'язані з капіталізацією банків, готуються
та схвалюються з дотриманням умов запобігання будь-якому конфлікту
інтересів. У разі встановлення факту наявності конфлікту інтересів
усі прийняті рішення підлягають перегляду.
8. Наступного робочого дня після прийняття Кабінетом
Міністрів України рішення про участь держави у капіталізації банку
Мінфін повідомляє про таке рішення Національний банк та
тимчасового адміністратора банку, стосовно якого воно прийняте.
Тимчасовий адміністратор у день отримання зазначеного
повідомлення приймає рішення про збільшення статутного капіталу
банку, внесення відповідних змін до його статуту, проведення
додаткової емісії акцій, повідомляє про це акціонерів банку із
зазначенням інформації про порядок проведення закритого
(приватного) розміщення акцій банку, в тому числі дату початку та
завершення першого і другого етапу розміщення, і подає
Національному банку на погодження зміни, що вносяться до статуту
банку.
Фактичне подання змін, що вносяться до статуту банку, на
погодження Національного банку вважається їх погодженням.
9. Фактичне подання тимчасовим адміністратором рішення про
капіталізацію банку та змін, що вносяться до статуту банку,
Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку є підставою
для здійснення Комісією реєстрації випуску акцій банку.
Фактичне подання документів для реєстрації випуску акцій
банку вважається реєстрацією випуску акцій банку.
10. Статутний капітал банку збільшується шляхом закритого
(приватного) розміщення акцій у два етапи. На першому етапі (не
менш як три робочі дні) здійснюється реалізація акціонерами свого
переважного права на придбання акцій. Акціонери банку мають
переважне право на придбання акцій у кількості, пропорційній їх
частці в статутному капіталі на дату початку першого етапу
закритого (приватного) розміщення акцій.
На другому етапі здійснюється закрите (приватне) розміщення
акцій для держави. Мінфін укладає договір про придбання акцій під
час другого етапу їх розміщення в обсязі, встановленому рішенням
Кабінету Міністрів України про участь держави у капіталізації
банку.
У день завершення другого етапу тимчасовий адміністратор
приймає рішення про затвердження результатів розміщення акцій і
подає відповідний звіт Державній комісії з цінних паперів та
фондового ринку.
11. У разі коли держава не набуває частку в статутному
капіталі банку в розмірі, визначеному рішенням Кабінету Міністрів
України про участь держави у капіталізації банку, Мінфін припиняє
всі дії стосовно капіталізації банку, про що повідомляє Кабінет
Міністрів України з наданням відповідних пропозицій.
12. Протягом місяця після погодження Національним банком
змін, що вносяться до статуту банку, щодо збільшення його
статутного капіталу Національному банку подається пакет документів
відповідно до встановлених ним вимог.
13. Після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про
участь держави у капіталізації банку Мінфін:
1) вживає заходів для оформлення корпоративних прав держави
та належного управління ними, зокрема відповідно до законодавства
забезпечує включення представників держави до складу органів банку
чи зміну їх складу, внесення змін до установчих і внутрішніх
документів банку, здійснення контролю за діяльністю банку,
виконання банком програми фінансового оздоровлення та досягнення
показників його бізнес-плану, отримує необхідну інформацію про
діяльність банку, в тому числі від Національного банку, готує план
продажу державної частки в статутному капіталі банку;
2) вносить кошти державного бюджету до статутного капіталу
банку в сумі, необхідній для капіталізації банку, або випускає та
вносить до статутного капіталу банку облігації внутрішньої
державної позики на суму, що відповідає розміру, визначеному
рішенням Кабінету Міністрів України про участь держави у
капіталізації банку;
3) для вирішення питання щодо визначення шляхів подальшої
реструктуризації банку, необхідності збільшення його статутного
капіталу, забезпечує проведення аналізу (аудиту), який має
встановити фактичний фінансовий стан банку, спроможність
забезпечити дотримання вимог нормативно-правових актів
Національного банку та провадження ефективної фінансової,
операційної та управлінської діяльності на належному рівні,
необхідність приведення у відповідність з вимогами Мінфіну
бізнес-плану та інших документів банку;
4) схвалює затверджені та погоджені в установленому порядку
план фінансового оздоровлення банку та його бізнес-план з метою
відновлення спроможності банку забезпечити дотримання вимог
нормативно-правових актів Національного банку і провадження
ефективної фінансової та операційної діяльності, а також
досягнення найвищої потенційної ринкової ціни продажу акцій банку,
що належать державі;
5) має право укладати договори з метою досягнення найвищої
потенційної ринкової ціни продажу акцій банку, що належать
державі, передбачивши в них спільну з іншими інвесторами участь у
капіталізації банків для доведення обсягу сумарного володіння
корпоративними правами до розміру не менш як 75 відсотків акцій
плюс одна акція і спільний продаж часток держави та інших
акціонерів (інвесторів) єдиним лотом. Істотними умовами таких
договорів повинно бути, зокрема, встановлення заборони на:
голосування на загальних зборах банку за прийняття рішення
про зміну статутного капіталу без погодження такого рішення з
Мінфіном з метою збереження частки держави у статутному капіталі
банку;
внесення змін до статуту банку без погодження з Мінфіном.
