КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Явід 6 травня 2009 р. N 581-р
Київ
Про схвалення Стратегії розвитку суднобудуванняна період до 2020 року
Схвалити Стратегію розвитку суднобудування на період до
2020 року, що додається.
Прем'єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО
Інд. 21
СХВАЛЕНОрозпорядженням Кабінету Міністрів України
від 6 травня 2009 р. N 581-р
СТРАТЕГІЯрозвитку суднобудування на період до 2020 року
Загальна частина
Суднобудування як багатопрофільна галузь здатне задовольнити
потреби вітчизняних компаній у мало-, середньо- і великотоннажних
суднах практично всіх класів. Разом з тим процеси, що сьогодні
відбуваються в економіці, негативно вплинули на фінансовий стан
підприємств суднобудівної галузі. Відсутність замовлень на
будування цивільних суден, порушення господарських зв'язків з
постачальниками і споживачами продукції призвели до різкого
погіршення фінансово-економічного становища суднобудівних
підприємств та зменшення обсягу виробництва у 10 разів.
За останні роки суднобудівна галузь зазнала збитків, розмір
яких у 2005 році становив 17,9 млн. гривень, у першому півріччі
2006 р. - 82,7 млн. гривень.
Основною проблемою, на розв'язання якої спрямована Стратегія,
є запобігання занепаду вітчизняного суднобудування, виникненню
загрози економічній незалежності, втрати Україною статусу морської
держави.
Не зважаючи на наявні виробничі потужності і
науково-технічний потенціал, які можуть забезпечити збільшення
обсягів виробництва, розвиткові галузі перешкоджає ряд негативних
чинників, зокрема:
низька ефективність суднобудівного виробництва, зумовлена:
- значною зношеністю (майже на 70 відсотків) виробничих
фондів основних підприємств - виробників кінцевої продукції та
підприємств, що постачають комплектувальні вироби;
- низьким рівнем розвитку технологій та організації
суднобудівних робіт. Так, трудомісткість виробництва вітчизняної
продукції у 3 - 5 разів вище, а тривалість будування суден у 2 -
2,5 раза довше, порівняно з провідними закордонними виробниками;
- недосконалою системою оподаткування;
- нестачею кваліфікованих робочих кадрів. Низькі заробітна
плата і рівень зайнятості призвели до відпливу молодих фахівців
віком 30 - 40 років;
низький рівень координації взаємодії підприємств
суднобудівної та інших галузей вітчизняної промисловості, що
виробляють суднове обладнання і матеріали, необхідні для будування
суден (чорна і кольорова металургія, електротехнічна та кабельна
промисловість, машинобудування, електроніка тощо).
На внутрішньому ринку існує значний попит на продукцію
суднобудування, зокрема на різні види морських суден для
транспортного і рибопромислового флоту, морську техніку для
вивчення та освоєння нафтогазових родовищ континентального шельфу,
морські пороми, буксири, рятувальні судна, великотоннажні судна, а
також науково-дослідні судна для проведення гідрометеорологічних
досліджень і моніторингу стану навколишнього середовища.
Вітчизняні компанії не мають можливості придбавати продукцію
українського суднобудування, 86 відсотків якої виробляється для
експорту. Традиційним ринком збуту продукції суднобудування є,
зокрема, Нідерланди, Норвегія, Іспанія і Росія;
недосконалість вітчизняної кредитної системи. В Україні
кредит на будування суден надається в розмірі 50 відсотків
вартості судна під 17 - 20 відсотків річних строком до 6 років, а
в іноземних державах - в розмірі 80 відсотків такої вартості під 6
- 8 відсотків річних строком на 10 - 15 років.
Мета Стратегії
Метою Стратегії є розвиток вітчизняного суднобудування
шляхом:
державного стимулювання діяльності науково-технічних і
проектно-конструкторських установ та організацій, ефективного
впровадження результатів фундаментальних і прикладних досліджень;
проведення модернізації, технічного переоснащення та
забезпечення ефективного використання виробничих потужностей
галузі;
удосконалення нормативно-правової бази з питань стимулювання
розвитку суднобудування;
запровадження пільгового кредитування для вітчизняних
компаній, заінтересованих у придбанні продукції суднобудування;
просування нових видів вітчизняної продукції суднобудування
на зовнішній ринок;
залучення стратегічних інвесторів.
Основні напрями реалізації Стратегії
Основними напрямами реалізації Стратегії є:
реформування галузі суднобудування шляхом утворення державних
господарських науково-виробничих об'єднань (концернів, корпорацій
тощо) із залученням науково-дослідних і дослідно-конструкторських
установ та організацій;
розвиток науково-технічного і виробничого потенціалу,
проведення комплексної модернізації та технічного переоснащення
підприємств галузі (оновлення основних фондів, упровадження
високих технологій у таких підгалузях суднобудування, як суднове
машинобудування та морське приладобудування);
адаптація українського законодавства до законодавства
Європейського Союзу в частині міжнародних стандартів, технічних і
екологічних вимог з метою забезпечення інтеграції вітчизняного
суднобудування до європейського і світового;
удосконалення нормативно-правової бази з питань стимулювання
розвитку суднобудування;
забезпечення ефективного використання кадрового потенціалу
галузі і залучення висококваліфікованих фахівців.
Фінансове забезпечення
Фінансове забезпечення реалізації Стратегії здійснюється за
рахунок коштів державного бюджету, суб'єктів підприємницької
діяльності усіх форм власності, цільових кредитів банків,
інвестиційних коштів та інших джерел.
Очікувані результати
Реалізація Стратегії забезпечить:
збереження існуючих, розвиток та впровадження нових
виробничих технологій у суднобудуванні;
технічне переоснащення і створення виробничих потужностей,
необхідних для розроблення і виробництва конкурентоспроможної
продукції, проведення експериментальних робіт у галузі
суднобудування;
підвищення якості і конкурентоспроможності продукції;
збереження і розвиток кадрового потенціалу галузі;
додаткові надходження до державного бюджету, в тому числі за
рахунок збільшення обсягів експорту продукції суднобудування;
збільшення обсягів галузевого виробництва до 2011 року -
більш як в 1,5 раза, до 2015 року - у 2, до 2030 року - у 3 - 4
рази.
-
скопійовано
-
