КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Явід 3 вересня 2009 р. N 1029-р
Київ
Про схвалення Концепції Загальнодержавноїцільової програми розвитку водного господарства
на період до 2020 року
1. Схвалити Концепцію Загальнодержавної цільової програми
розвитку водного господарства на період до 2020 року, що
додається.
Визначити Держводгосп державним замовником Програми.
2. Мінприроди, Держводгоспу разом із заінтересованими
центральними органами виконавчої влади розробити і подати до 20
листопада 2009 р. Кабінетові Міністрів України проект Закону
України "Про Загальнодержавну цільову програму розвитку водного
господарства на період до 2020 року".
Прем'єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО
Інд. 22
СХВАЛЕНОрозпорядженням Кабінету Міністрів України
від 3 вересня 2009 р. N 1029-р
КОНЦЕПЦІЯЗагальнодержавної цільової програми розвитку водного
господарства на період до 2020 року
Визначення проблеми, на розв'язанняякої спрямована Програма
Промисловість, сільське і житлово-комунальне господарство
України є основними водокористувачами і потребують значної
кількості води високої якості. З водних об'єктів у 2008 році на їх
потреби забрано 15,7 млрд. куб. метрів води. У водні об'єкти
країни щороку скидається 8,3-8,5 млрд. куб. метрів забруднених
промислових і комунальних стоків, з яких неочищених -
0,6 млрд. куб. метрів та недостатньо очищених
- 2,1 млрд. куб. метрів. Рівень водоємності промисловості та
житлово-комунального господарства у 2,5-3 рази вище світового
рівня.
Разом з тим налічується 1274 сільських населених пункти з
населенням понад 850 тис. осіб, що користуються привізною водою.
На сьогодні досягнуто певних позитивних зрушень у
функціонуванні водогосподарського комплексу, зокрема забезпечено
збалансованість процесів використання та відтворення водних
ресурсів, зменшено вплив негативних наслідків шкідливої дії вод та
створено умови для життєдіяльності населення у паводконебезпечних
регіонах, задоволено потребу населення і галузей національної
економіки у водних ресурсах.
Однак через недостатній обсяг фінансування заходів з
екологічного оздоровлення водних об'єктів, запобігання та
ліквідації наслідків шкідливої дії вод, забезпечення розвитку
водного та житлово-комунального господарства не покращено стан
водних ресурсів, не підвищено якість питної води, не забезпечено
економічної ефективності та екологічної безпеки функціонування
водогосподарського комплексу.
Залишаються невирішеними питання зниження рівня водоємності
галузей національної економіки, втрат води під час її
транспортування, рівня техногенного навантаження на водні
екосистеми, зменшення обсягу скидання у водні об'єкти забруднених
промислових і комунальних стоків.
Проблема, на розв'язання якої буде спрямована Програма,
полягає у необхідності комплексного вирішення питань задоволення
потреби населення і галузей національної економіки у водних
ресурсах, захисту водних ресурсів від забруднення та виснаження,
запобігання та ліквідації наслідків шкідливої дії вод,
забезпечення адаптації водного господарства до глобальних змін
клімату та впровадження системи інтегрованого управління водними
ресурсами за басейновим принципом.
Аналіз причин виникнення проблеми
Основними причинами виникнення проблеми є:
недостатній обсяг водних ресурсів та їх нерівномірний
розподіл між регіонами;
високий рівень:
- антропогенного навантаження на водні об'єкти;
- водоємності галузей національної економіки;
великий обсяг скидання у водні об'єкти забруднених
промислових і комунальних стоків та безповоротне використання
водних ресурсів;
незадовільний технічний стан та зношеність основних фондів
водогосподарського комплексу;
неналежне застосування сучасних технологій підготовки та
використання води, їх невідповідність вимогам ресурсозбереження та
екологічної безпеки;
недостатньо ефективна система проведення державного
моніторингу вод;
недосконалість системи екологічного нормування та
стандартизації;
відсутність:
- ефективного механізму економічного стимулювання та
фінансування галузі водного господарства;
- жорстких санкцій за порушення законодавства з питань
забезпечення якості водних ресурсів;
незавершеність реформування галузі водного господарства та
переходу до інтегрованого управління водними ресурсами за
басейновим принципом;
неналежний рівень координації діяльності органів виконавчої
влади із здійснення заходів щодо охорони водних ресурсів та
недостатній обсяг фінансування таких заходів;
неналежний рівень міжнародного співробітництва з використання
транскордонних водних об'єктів;
недосконалість інвестиційно-кредитної системи та відсутність
мотивації до залучення коштів для забезпечення розвитку водного
господарства та механізму його бюджетного фінансування;
загострення водоекологічних проблем, відсутність механізму
адаптації водного господарства до глобальних змін клімату.
Комплексне розв'язання проблеми можливе шляхом розроблення,
прийняття і виконання Загальнодержавної цільової програми розвитку
водного господарства на період до 2020 року (далі - Програма).
Мета Програми
Метою Програми є визначення та реалізація основних напрямів
державної політики, спрямованих на підвищення рівня задоволення
потреби населення і галузей національної економіки у водних
ресурсах, оптимізація водоспоживання, запобігання та ліквідація
наслідків шкідливої дії вод, збереження і відтворення водних
ресурсів, забезпечення розвитку галузі водного господарства,
впровадження системи інтегрованого управління водними ресурсами за
басейновим принципом і адаптація законодавства України з питань
водного господарства до законодавства Європейського Союзу.
Визначення оптимального варіанта розв'язання проблемина основі порівняльного аналізу можливих варіантів
Перший варіант передбачає впровадження механізму державного
впливу на розвиток галузі водного господарства, що прискорить
трансформаційні процеси, однак через недостатній рівень бюджетного
фінансування не є оптимальним.
Другий варіант передбачає лібералізацію економічних відносин,
що сприятиме трансформаційним процесам і забезпечить розвиток
галузі водного господарства, однак не має достатніх правових
підстав, зокрема для інноваційного розвитку, та не дасть змоги
досягти позитивних результатів у короткий строк.
Третій, оптимальний варіант передбачає системну реалізацію
державної політики в галузі водного господарства, використання
ресурсів держави, регіонів та приватного бізнесу з метою
інноваційно-інвестиційного розвитку галузі, що дасть можливість
значно підвищити ефективність державного управління водними
ресурсами.
Шляхи і способи розв'язання проблеми
Проблему передбачається розв'язати шляхом:
1) удосконалення нормативно-правової бази, зокрема внесення
відповідних змін до Водного кодексу України ( 213/95-ВР ),
розроблення нормативно-правових актів з питань інноваційного
розвитку водного господарства та інтегрованого управління водними
ресурсами за басейновим принципом;
2) удосконалення системи державного управління водними
ресурсами, зокрема:
визначення гідрографічних меж головних річкових басейнів;
розроблення і затвердження порядку інтегрованого управління
водними ресурсами за басейновим принципом та екологічного
оздоровлення водних об'єктів;
підвищення ролі існуючих та утворення нових басейнових
управлінь водних ресурсів;
утворення басейнових рад річок як представницьких органів з
метою залучення заінтересованих сторін до охорони і раціонального
використання водних ресурсів;
розроблення планів управління річковими басейнами;
розроблення нормативно-методичної бази для створення
автоматизованих систем обліку, моніторингу та контролю за
водокористуванням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів;
здійснення заходів, спрямованих на удосконалення:
- системи оплати праці, професійного навчання та соціального
захисту працівників галузі водного господарства;
- кадрового забезпечення;
- системи екологічного нормування та стандартизації;
3) структурно-інноваційного удосконалення галузі водного
господарства, зокрема:
подальшого використання у виробництві науково-технологічного,
ресурсного та інтелектуального потенціалу;
запровадження ресурсо- та природозберігаючих технологій;
освоєння і запровадження нанотехнологій для підвищення
ефективності системи водопідготовки, автоматизованих систем
моніторингу, прогнозування і запобігання шкідливій дії вод;
4) задоволення потреби населення і галузей національної
економіки у водних ресурсах, зокрема:
раціонального та екологічно безпечного використання водних
ресурсів, підвищення технологічного рівня водокористування;
впровадження маловодних і безводних технологій (повторне
використання стічних вод, удосконалення оборотних систем
водопостачання, залучення у промислове виробництво морських і
шахтних вод тощо);
розроблення і впровадження більш раціональних нормативів
водокористування;
оптимізації використання водних ресурсів на об'єктах
промисловості, сільського і житлово-комунального господарства;
запобігання забрудненню підземних вод, буріння та
облаштування артезіанських свердловин для забезпечення населення
питною водою;
забезпечення розвитку та реконструкції систем питного
водопостачання та водовідведення;
використання місцевих джерел підземних вод за умови
достатності їх запасів, необхідного очищення води та можливого
штучного поповнення таких запасів для забезпечення функціонування
системи питного водопостачання;
забезпечення водою сільських населених пунктів через
централізоване і бюветне водопостачання з використанням комплексу
об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних
єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування
питної води;
використання поверхневих водних джерел з необхідним очищенням
води та транспортуванням її магістральними водоводами групових
водопроводів сільськогосподарського та комплексного призначення;
5) запобігання та ліквідації наслідків шкідливої дії вод,
зокрема:
виконання робіт з берегоукріплення та регулювання русел
річок;
будівництва та реконструкції гідротехнічних споруд, захисних
дамб, польдерів, протипаводкових водосховищ;
розчищення русел та підтримання необхідного санітарного стану
річок;
створення і впровадження ефективної системи контролю за
дотриманням правил користування водними об'єктами, розроблення
правил поводження в межах водоохоронних зон та прибережних смуг;
розроблення схем комплексного протипаводкового захисту
територій від шкідливої дії вод, технологій проведення
відновлювальних меліоративних робіт;
створення автоматизованої інформаційно-вимірювальної системи
та системи інформування громадян про можливість виникнення
надзвичайної паводкової ситуації;
впровадження геоінформаційних технологій та створення
електронних картографічних систем;
6) подальшого розвитку меліорації земель і поліпшення
екологічного стану зрошуваних та осушених угідь, зокрема:
забезпечення відновлення і надійного функціонування
гідромеліоративного комплексу;
оптимізації функціонування, реконструкції і модернізації
меліоративних систем;
відновлення функціонування існуючих і спорудження нових
дренажних систем;
впровадження нових способів зрошення (краплинне,
мікродощування) і осушення (системи двосторонньої дії) земель;
виробництва поливної і меліоративної техніки;
впровадження механізму державної підтримки виробництва
сільськогосподарської продукції на меліорованих землях;
застосування в меліоративних системах водо- та
енергозберігаючих екологічно безпечних режимів зрошування і
водорегулювання;
удосконалення земельного законодавства у частині використання
меліорованих земель;
7) виконання Україною міжнародних зобов'язань, зокрема:
забезпечення розвитку двостороннього і багатостороннього
співробітництва з питань раціонального використання і охорони
транскордонних водних об'єктів, запобігання надзвичайним ситуаціям
та ліквідація їх наслідків;
виконання міжнародних договорів у сфері охорони, використання
і відтворення водних ресурсів;
сприяння реалізації міжнародних проектів.
Виконання Програми здійснюватиметься двома етапами.
На першому етапі (до 2015 року) передбачається:
1) зменшити обсяг скидання у водні об'єкти забруднених
промислових і комунальних стоків, збудувати високоефективні та
енергозберігаючі очисні споруди;
2) визначити межі водоохоронних зон прибережних захисних смуг
згідно з проектом землеустрою насамперед на водних об'єктах, що є
джерелами питного водопостачання або мають природоохоронне чи
рекреаційне значення;
3) здійснити першочергові заходи щодо:
відновлення і підтримання сприятливого гідрологічного режиму
та екологічного стану малих річок;
реконструкції і модернізації водопровідно-каналізаційних
систем, запобігання виникненню аварійних ситуацій на них;
ліквідації наслідків шкідливої дії вод, захисту населених
пунктів, виробничих об'єктів та сільськогосподарських угідь;
4) забезпечити централізованим питним водопостачанням
сільські населені пункти, що користуються привізною водою,
збільшити обсяг використання підземних вод для питного
водопостачання шляхом буріння та облаштування артезіанських
свердловин;
5) відновити функціонування меліоративних систем, здійснити
реконструкцію і модернізацію їх інженерної інфраструктури,
поліпшити екологічний стан зрошуваних земель;
6) удосконалити системи:
контролю за водокористуванням, охороною вод та відтворенням
водних ресурсів;
моніторингу вод та меліорованих земель, зокрема шляхом
розвитку автоматизованих спостережних мереж;
7) розробити:
регіональні програми розвитку водного господарства;
програми реконструкції і модернізації магістральних каналів;
регіональні схеми комплексного протипаводкового захисту
територій від шкідливої дії вод;
схеми і технології роздільного водопостачання населення з
локальними, в тому числі прибудинковими, водоочисними станціями та
очищення стічних вод різного походження;
8) удосконалити порядок ведення державного водного кадастру.
На другому етапі (2016-2020 роки) передбачається:
1) оптимізувати територіально-галузеву структуру
водогосподарського комплексу шляхом впровадження системи
інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим
принципом;
2) реалізувати водозберігаючі, маловодні і водоохоронні
проекти, впровадити прогресивні методи очищення води, що
забезпечують підвищення ефективності та екологічної безпеки
функціонування водогосподарського комплексу та енергозбереження;
3) удосконалити державні стандарти з визначення параметрів
збалансованості використання і відтворення водно-ресурсного
потенціалу та запровадження лімітів забору води і скидання
забруднюючих речовин у водні об'єкти;
4) збудувати акумулювальні протипаводкові ємності у гірських
та рівнинних частинах річок, польдери та протипаводкові
водосховища для організації управління паводковим стоком;
5) завершити роботу з будівництва водозахисних дамб,
берегоукріплення та регулювання русел річок, створення
контурно-меліоративних систем на водозборах, здійснити протизсувні
заходи;
6) розробити та впровадити:
аналітичні методи проведення оцінки і визначення ризику
негативного впливу від провадження водогосподарської діяльності на
здоров'я і тривалість життя людей;
комп'ютерні технології водорозподілу, управління
водокористуванням і охороною вод;
7) створити автоматизовану систему оцінки водоресурсних та
екологічних ситуацій, прогнозування шкідливого впливу на водні
об'єкти;
8) розробити нормативи щодо визначення якості питної та
технічної води з урахуванням рекомендацій Європейського Союзу;
9) удосконалити:
тарифну політику у водогосподарському комплексі;
систему державного управління водними ресурсами.
Очікувані результати виконання Програми,визначення її ефективності
Виконання Програми сприятиме:
зменшенню обсягу споживання та відведення води;
забезпеченню ефективного захисту територій та населення від
шкідливої дії вод;
удосконаленню галузевої структури водокористування насамперед
у металургії, енергетиці, хімічній промисловості;
зниженню у 1,5-2 рази рівня водоємності промислового
виробництва;
підвищенню ефективності та екологічної безпеки функціонування
водогосподарського комплексу;
зменшенню залежності вирощування сільськогосподарських
культур від несприятливих погодних умов;
забезпеченню функціонування меліоративних систем і поліпшення
екологічного стану зрошуваних та осушених угідь;
задоволенню потреби населення і галузей національної
економіки у водних ресурсах;
мінімізації можливих збитків, що спричинені шкідливою дією
вод;
удосконаленню системи державного управління водними
ресурсами.
Оцінка фінансових ресурсів,необхідних для виконання Програми
Фінансування заходів Програми передбачається здійснювати за
рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, а також інших
джерел. Обсяг бюджетного фінансування визначатиметься щороку під
час складання проекту Державного бюджету України на відповідний
рік.
