Про затвердження Морської доктрини України на період до 2035 року
З метою визначення стратегії та основних напрямів подальшого розвитку України як морської держави Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Морську доктрину України на період до 2035 року, що додається.
2. Міністерству транспорту та зв'язку разом із заінтересованими органами виконавчої влади розробити та подати Кабінетові Міністрів України у тримісячний строк проект плану заходів з реалізації Морської доктрини України на період до 2035 року.
МОРСЬКА ДОКТРИНА УКРАЇНИ
на період до 2035 року
На сучасному етапі розвитку людства важливу роль в життєдіяльності країн світу відіграє Світовий океан, ресурси якого мають вирішальне значення для прискореного розвитку світової економіки та є найважливішим фактором геополітики.
Україна як морська держава бере участь у вивченні, освоєнні та використанні ресурсів Світового океану, що потребує визначення і законодавчого закріплення національних інтересів у цій сфері діяльності, встановлення пріоритетів їх реалізації.
Діяльність, пов'язана з вивченням, освоєнням, збереженням і використанням ресурсів морів та океанів, має для України велике значення, що зумовлено такими факторами:
географічне положення держави, довжина її морських кордонів та площа водного простору;
рівень розвитку національної економіки і зовнішньоекономічної діяльності, зокрема щодо зовнішнього та внутрішнього товарообігу, нагальні потреби держави в морських перевезеннях;
стан політичних, економічних і суспільних відносин з іншими державами;
морський потенціал держави, здатність забезпечити реалізацію і захист національних інтересів в Азовському і Чорному морях, Керченській протоці та інших районах Світового океану, недоторканість морських кордонів і свободу судноплавства.
Формування і реалізація ефективної державної морської політики сприятиме подальшому посиленню позицій України як морської держави, створенню сприятливих умов для досягнення цілей та розв'язання завдань з розвитку морської діяльності.
Забезпечення захисту національних інтересів України як морської держави потребує визначення пріоритетів її державної морської політики до основних засад внутрішньої та зовнішньої політики держави.
Терміни, що вживаються у цій Морській доктрині, мають таке значення:
військово-морська діяльність - складова морської діяльності, спрямована на захист національних інтересів України, реалізацію пріоритетів діяльності у сфері вивчення, освоєння та використання Азовського і Чорного морів, Керченської протоки та інших районів Світового океану в інтересах оборони держави та її безпеки;
державна морська політика - система врегульованих зовнішніх та внутрішніх суспільних відносин, що виникають у процесі провадження морської діяльності, реалізації національних інтересів України у цій сфері;
морська господарська (морегосподарська) діяльність - процес отримання вигоди від використання ресурсів Азовського і Чорного морів, Керченської протоки та інших районів Світового океану для задоволення потреб людини і суспільства та розширеного відтворення природно-ресурсного потенціалу Світового океану;
морська діяльність - використання ресурсів Азовського і Чорного морів, Керченської протоки та інших районів Світового океану на користь України шляхом провадження ефективної і безпечної морської господарської діяльності, сталої військово-морської діяльності та діяльності, пов'язаної з охороною державного кордону на морі;
морський потенціал України - сукупність природних ресурсів і надбань людини, які використовуються в процесі провадження морської діяльності в інтересах Українського народу в галузі морського транспорту, суднобудування, кораблебудування, судноремонту та рибного господарства, наукової та експериментально-дослідної бази, і система підготовки та перепідготовки фахівців для морської галузі всієї світової спільноти, Військово-Морських Сил Збройних Сил України і Морської охорони Держприкордонслужби;
торговельне судноплавство - діяльність, пов'язана з використанням морських і річкових суден змішаного плавання ("річка-море") для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, рибних та інших морських промислів, розвідкою та видобуванням корисних копалин, виконанням буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладенням кабелю, а також для інших господарських, наукових і культурних цілей.
Мета та основні завдання державної морської політики
Метою державної морської політики є визначення інтересів України у зовнішній та внутрішній політиці в Азовському і Чорному морях, Керченській протоці та інших районах Світового океану, визначення принципів, завдань, шляхів і способів реалізації державної морської політики.
Реалізація державної морської політики сприятиме:
подальшому посиленню позицій України як морської держави, створенню умов для досягнення цілей та розв'язання завдань з розвитку морської діяльності; інтеграції всіх складових морської діяльності до відповідних європейських та світових структур (міжнародних урядових і неурядових організацій, об'єднань), участі України у їх діяльності на рівноправних засадах;
активній транскордонній співпраці у сфері морегосподарської діяльності охорони навколишнього природного середовища;
формуванню сучасних суспільно-економічних засад сталого провадження та розвитку всіх складових морської діяльності;
підтримці та розвитку морегосподарської діяльності, яка спрямована на задоволення конкретних потреб людини, створенню можливості безперешкодного доступу на конкурентній основі до провадження морегосподарської діяльності юридичними і фізичними особами України та інших держав;
забезпеченню підтримки Військово-Морських Сил Збройних Сил України і Морської охорони Держприкордонслужби на рівні, достатньому для забезпечення захисту національних інтересів України та ефективного розв'язання завдань державної морської політики.
Основними завданнями державної морської політики є:
підтримка та розвиток морегосподарської діяльності на технологічному, екологічному, соціальному рівні для забезпечення задоволення потреб українського суспільства, конкурентоспроможності на світовому ринку, повного використання геополітичного потенціалу держави, відповідності стандартам безпеки судноплавства;
забезпечення у внутрішніх водах і територіальному морі України режиму судноплавства, що відповідає міжнародному морському праву та міжнародним стандартам безпеки судноплавства, підвищення рівня безпеки судноплавства на українських суднах до міжнародних стандартів безпеки судноплавства, ефективного здійснення функцій морської адміністрації та інших функцій держави, що передбачені міжнародними договорами України в галузі судноплавства;
сприяння розвитку всіх галузей економіки приморських регіонів держави та забезпечення пріоритетності розвитку морегосподарської діяльності;
розв'язання завдань, покладених на Військово-Морські Сили Збройних Сил України і Морську охорону Держприкордонслужби, на рівні, достатньому для участі у забезпеченні територіальної цілісності, політичної та економічної незалежності України, непорушності її державного кордону на морі та захисту інших національних інтересів у сфері морської і військово-морської діяльності держави;
збереження і розвиток наукового та кадрового потенціалу всіх складових морської діяльності на рівні, що забезпечить ефективну реалізацію національних інтересів держави.
Національні інтереси України у сфері морської діяльності та принципи реалізації державної морської політики
Пріоритетами національних інтересів України у сфері морської діяльності є задоволення потреб її народу та економіки у використанні ресурсів Азовського і Чорного морів, Керченської протоки та інших районів Світового океану, посилення позиції України серед провідних морських держав, забезпечення її безпеки та суверенітету шляхом:
провадження економічно доцільної та екологічно безпечної морегосподарської діяльності, пов'язаної з:
- вивченням, розвідкою, видобуванням, використанням, збереженням та відтворенням природних ресурсів, забезпеченням їх невиснажливого використання;
- торговельним судноплавством, портовою діяльністю, суднобудуванням і судноремонтом;
- проведенням морських наукових досліджень і підготовкою та перепідготовкою фахівців у морській галузі;
- забезпеченням розвитку морського туризму, спорту та відпочинку;
захисту і забезпечення свободи відкритого моря, зокрема безпечного судноплавства, рибальства, польотів повітряних суден, проведення наукових досліджень та провадження іншої діяльності;
договірно-правового оформлення державного кордону на морі, його охорони і захисту суверенних прав України у її виключній (морській) економічній зоні, континентальному шельфі, внутрішніх морських водах та територіальному морі, у повітряному просторі над ними, на дні та в його надрах;
захист території України з морських напрямків.
Основними принципами реалізації державної морської політики є:
провадження морської діяльності на конституційних засадах та за принципами міжнародного морського права;
забезпечення права власності Українського народу на природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;
підтримка правового режиму морів, що сприяє міжнародному судноплавству та їх використанню в мирних цілях;
підтримка і використання свободи судноплавства у відкритому морі;
мирне та рівноправне провадження морської діяльності держав, прилеглих до узбережжя Азовського і Чорного морів, Керченської протоки та інших районів Світового океану;
забезпечення територіальної цілісності, політичної та економічної незалежності України, непорушності її державного кордону на морі;
реалізація суверенних прав України у внутрішніх морських водах і територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні і на континентальному шельфі; забезпечення прав мирного проходження суден територіальним морем, здійснення контролю у прилеглій до територіального моря зоні відповідно до Конституції та міжнародних договорів України;
здійснення контролю за станом і використанням природних ресурсів виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, внутрішніх морських вод та територіального моря, повітряного простору над ними, на дні та в його надрах;
збереження навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги морського середовища.
Шляхи розв'язання завдань державної морської політики
Розв'язання завдань державної морської політики здійснюватиметься шляхом розроблення прогнозних і програмних документів на довгострокову, середньострокову та короткострокову перспективу з урахуванням соціально-економічних і суспільно-політичних процесів, що відбуваються в державі, визначення цілей і пріоритетів соціально-економічного розвитку та заходів, які необхідно здійснити для їх досягнення.
До основних напрямів, за якими здійснюватиметься розроблення програмних документів, належить:
захист державного суверенітету і територіальної цілісності, забезпечення захисту національних інтересів держави в Азовському і Чорному морях, Керченській протоці та інших районах Світового океану;
розвиток торговельного судноплавства, портової діяльності, суднобудування, кораблебудування і судноремонту, приморської рекреаційної діяльності;
комплексне освоєння природних ресурсів моря, розвиток морського рибного господарства;
забезпечення безпеки морської та морегосподарської діяльності України в Азовському і Чорному морях, Керченській протоці та інших районах Світового океану, безпеки судноплавства, екологічної безпеки морегосподарської діяльності, захисту морегосподарської діяльності від тероризму;
розвиток Військово-Морських Сил Збройних Сил України та Морської охорони Держприкордонслужби;
розвиток освіти, науки і технологій в морській галузі;
проведення фундаментальних та прикладних досліджень Азовського і Чорного морів, Керченської протоки та інших районів Світового океану з урахуванням інтересів України;
підтримка та поширення в суспільстві морських традицій, пропаганда необхідності прискореного розвитку в державі морської діяльності, забезпечення шанобливого ставлення до працівників галузі морського і річкового транспорту.
Підтримка та розвиток морегосподарської діяльності здійснюватимуться шляхом:
проведення наукових досліджень, спрямованих на досягнення оптимального співвідношення між обсягами видобування різних видів живих природних ресурсів у виключній (морській) економічній зоні України та інших країн і у відкритому морі;
здійснення розвідки, видобутку, використання та збереження живих і неживих природних ресурсів моря, його дна та надр, повітря над ним;
вжиття заходів до виключення можливості несанкціонованого доступу до будь-яких живих і неживих природних ресурсів виключної (морської) економічної зони, територіального моря та внутрішніх морських вод України;
встановлення економічно обґрунтованих зборів і плати за видобування живих і неживих природних ресурсів у виключній (морській) економічній зоні, територіальному морі та внутрішніх морських водах України;
вжиття заходів до заборони видачі іноземним державам ліцензій і квот на видобування живих природних ресурсів у виключній (морській) економічній зоні, територіальному морі та внутрішніх морських водах України;
проведення моніторингу економічно доцільного видобування живих природних ресурсів у виключних (морських) економічних зонах, територіальному морі та внутрішніх морських водах іноземних держав;
збереження та забезпечення захисту навколишнього природного середовища, зокрема, під час проектування об'єктів морської діяльності;
удосконалення системи державного контролю та міжнародного співробітництва у сфері використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища в Азовському і Чорному морях, Керченській протоці та басейні річки Дунай;
удосконалення економічного механізму стимулювання раціонального використання природних ресурсів, здійснення природоохоронних заходів, застосування екологічно чистих технологій у морській діяльності;
створення системи штучних рифів для розширення функцій самоочищення морської екосистеми;
встановлення та винесення в натуру прибережної захисної смуги вздовж морів, лиманів, річок та встановлення контролю за їх обмеженим використанням (заборона будівництва будь-яких об'єктів, крім прямо передбачених законом, заборона приватизації тощо);
проведення інвентаризації об'єктів, пов'язаних з впровадженням морської діяльності, визначенням власників і користувачів таких об'єктів та проведенням перевірки наявності правовстановлюючих документів у зазначених суб'єктів;
всебічної підтримки суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які видобувають живі природні ресурси у відкритому морі, виключних (морських) економічних зонах, територіальному морі та внутрішніх морських водах іноземних держав на законних підставах, розведення і вирощування морських риб та інших водних живих ресурсів;
розвитку мережі промислових підприємств з видобування, переробки та відновлення продуктів морських водоймищ і корисних копалин державного фонду надр (лікувальної грязі тощо). Конкурентоспроможність підприємств морської галузі на світовому ринку забезпечується через:
- всебічне сприяння діяльності відповідних підприємств, установ та організацій, які здійснюють розвідку і видобуток нафти, газу та інших корисних копалин у відкритому морі або беруть участь у такій роботі;
- сприяння проведенню досліджень та проектуванню сучасних технічних засобів і суднобудуванню для здійснення розвідки, видобутку та використання неживих природних ресурсів моря;
- забезпечення обсягів вилову та виробництва конкурентоспроможної рибної продукції;
- забезпечення обсягів вилову водних живих ресурсів на рівні, який дасть змогу отримати економічну вигоду та не призведе до втрати їх здатності до відновлення чисельності популяції, виробництво конкурентоспроможної рибної продукції та морепродуктів;
- створення умов для провадження ефективної портової діяльності, що є важливим чинником для забезпечення розвитку зовнішньої торгівлі України та її утвердження як транзитної держави, яке забезпечується завдяки здійсненню таких комплексних заходів сприяння (державної підтримки), як підвищення рівня конкурентоспроможності українських портів і портових операторів; модернізація, розвиток та розбудова інфраструктури портів, що перебувають у державній власності, включаючи підхідні канали, акваторії, гідротехнічні споруди, шляхи наземного сполучення, засоби навігаційного забезпечення судноплавства та інші; резервування земель транспорту, відведення їх у користування морських портів, залізниць, автошляхового господарства; розвиток морських та внутрішніх судноплавних шляхів; розвиток економічної конкуренції на ринку портових послуг, впровадження сучасних логістичних принципів організації транспортної роботи, підвищення ефективності використання міжнародних транспортних коридорів; впровадження безпечних та екологічно чистих технологій проведення портових робіт, розвиток контейнерних перевезень.
Для збереження та розширення бази неживих природних ресурсів моря держава забезпечує:
проведення всебічних досліджень, спрямованих на визначення місця розташування та потенційного розміру покладів нафти, газу, інших корисних копалин на континентальному шельфі;
дослідження і розроблення екологічно безпечних технологій, способів розвідки та видобування нафти, газу та інших корисних копалин як на континентальному шельфі, так і у відкритому морі;
державне регулювання і контроль за здійсненням розвідки нафти, газу та інших корисних копалин на континентальному шельфі;
запобігання передачі іноземним державам у концесію або надання виключних прав на здійснення розвідки і промислової розробки родовищ нафти і газу та інших корисних копалин на континентальному шельфі;
здійснення заходів з метою закріплення прав України на проведення розвідки корисних копалин на морському дні, у відкритому морі та укладення двосторонніх угод щодо її участі у відповідних заходах на континентальному шельфі інших держав;
проведення досліджень, спрямованих на розроблення економічно доцільних та екологічно безпечних технологій використання у промислових масштабах енергетичних можливостей моря та морського середовища;
створення сприятливих умов для будівництва рибопромислового флоту на українських верфях.
Розвиток суднобудівної галузі є важливим чинником розв'язання завдань державної морської політики та збереження її потенціалу як морської держави. Пріоритетними завданнями держави у галузі суднобудування та судноремонту є:
сприяння збалансуванню виробничо-технологічної структури підприємств, технологічній і технічній модернізації верфей, активізації науково-дослідної та дослідно-конструкторської діяльності;
стимулювання здійснення заходів щодо зниження трудомісткості усіх видів робіт, насамперед корпусних, та собівартості виробництва, поступового підвищення ефективності таких робіт до рівня світових стандартів;
оптимізація діяльності підприємств суднобудівної галузі шляхом розроблення ефективних фінансово-економічних та організаційно-правових механізмів (система оподаткування, державна гарантія кредитування);
державне фінансування розроблення типових проектів універсальних суден та суден спеціального призначення;
розроблення програми здійснення заходів щодо оптимізації майнових відносин у суднобудівній галузі;
всебічне сприяння розвитку в державі національного суднобудування та відповідної наукової діяльності, зокрема, з урахуванням потреб оборони;
запровадження організаційно-економічних форм роботи для стабілізації діяльності суднобудівних і судноремонтних підприємств;
відтворення та розвиток кадрового потенціалу суднобудівної і судноремонтної галузей, насамперед робітничих професій вищої кваліфікації, удосконалення системи відповідної професійної освіти та підготовки;
сприяння диверсифікації виробництва і використанню сучасних енерго- та ресурсозберігаючих технологій, координації діяльності у суднобудівній і судноремонтній галузях, розробленню і впровадженню сучасних технологій будування та утилізації суднових корпусних конструкцій і суднових технічних засобів.
Розвиток судноплавства, який є найважливішим фактором прискореного розвитку економіки та інтеграції України у світову економічну систему, передбачає наявність сучасного морського торговельного флоту держави, конкурентоспроможного на світовому фрахтовому ринку, здатного задовольнити потреби народу України.
Ефективне використання транзитного потенціалу України та експорт транспортних послуг сприятиме:
досягненню належного рівня конкурентоспроможності оподаткування судноплавної діяльності, залученню додаткового морського тоннажу під Державний Прапор України в результаті створення українського міжнародного реєстру суден;
введенню митних пільг для судноплавних компаній, суднобудівних і судноремонтних підприємств, що експлуатують українські судна, будують або ремонтують судна для експлуатації під Державним Прапором України;
створенню законодавчих основ для модернізації та розвитку інфраструктури управління судноплавством (у сфері морського права, транспортної логістики, фрахтування суден, інформаційних систем управління, інтегрованого інтермодального обслуговування);
створенню сучасного службово-допоміжного, технічного, рятувального флоту;
відповідності рівня підготовки та підвищення кваліфікації кадрів у сфері морегосподарської діяльності технічним та технологічним стандартам;
розробленню та здійсненню комплексу заходів щодо сприяння розвитку національного судноплавства, які не суперечать загальновизнаним міжнародним нормам. Основним чинником прискореного розвитку морського транспорту України є здійснення державою цілеспрямованих заходів із створення законодавчих і економічних основ, зокрема, для підвищення інвестиційної привабливості інфраструктури судноплавства;
забезпеченню підвищення рівня безпеки судноплавства, державної підтримки діяльності щодо розроблення безпечних та екологічно чистих технологій перевезення, використання нових екологічно чистих видів суднового палива, перспективних схем транспортування.
Для вдосконалення системи забезпечення безпеки судноплавства слід забезпечити:
встановлення правил, що стосуються судноплавства українською частиною Азовського моря і Керченської протоки;
підтримання у внутрішніх водах та територіальному морі України режиму судноплавства, що відповідає міжнародним стандартам безпеки судноплавства;
дотримання на суднах, що плавають під Державним Прапором України, міжнародних стандартів;
удосконалення системи державного управління у сфері безпеки судноплавства відповідно до зобов'язань держави прапора, держави порту і прибережної держави;
посилення державного нагляду у сфері судноплавства, безпеки судноплавства, технічного нагляду за станом морських суден та берегової інфраструктури судноплавства, зокрема, шляхом проведення аналізу безпеки функціонування об'єктів і суб'єктів судноплавства, у тому числі на основі результатів розслідування морських аварійних подій, вжиття ефективних заходів до запобігання їх виникненню;
ефективне функціонування національної системи пошуку та рятування на морі;
ефективне функціонування урядового органу, що діє в системі Мінтрансзв'язку і здійснює функції морської адміністрації відповідно до міжнародних договорів України;
проведення моніторингу морської діяльності іноземних держав, зокрема, щодо захисту та збереження морського середовища в Азовському і Чорному морях, Керченській протоці та інших районах Світового океану;
удосконалення національного законодавства з урахуванням міжнародного морського права та на підставі міжнародних стандартів у сфері судноплавства, у тому числі державної системи забезпечення безпеки судноплавства.
Державна система забезпечення безпеки судноплавства повинна стати ефективним інструментом розв'язання завдань державної морської політики за умови функціонування таких основних її складових:
навігаційно-гідрографічне, гідрометеорологічне, картографічне забезпечення судноплавства;
морський зв'язок, глобальна система зв'язку під час лиха і лоцманське, буксирне, льодове проведення та регулювання руху суден;
система реагування та ліквідації аварійних забруднень морського середовища;
система підготовки та перепідготовки фахівців для морської галузі, а також органів і підприємств, які провадять діяльність із забезпечення безпеки судноплавства.
Для забезпечення розвитку економіки приморських регіонів слід:
сприяти міжрегіональному та міжнародному співробітництву у сфері морегосподарської діяльності, забезпечити розвиток прибережної торгівлі;
визначити резерви існуючого морегосподарського потенціалу приморських регіонів та можливість їх ефективного використання;
визначити нові та формувати існуючі напрями провадження морегосподарської діяльності;
формувати систему соціально-економічної безпеки приморських регіонів на основі об'єднання зусиль державних і недержавних інституцій, суспільства в цілому, спрямованих на реалізацію пріоритетів у застосуванні екологічно чистих технологій під час провадження морегосподарської діяльності, запобігання заподіянню шкоди і недбалому ставленню до морського та прибережного середовища;
забезпечити активну транскордонну співпрацю у сфері морегосподарської діяльності, насамперед за рекреаційними, екологічними, транспортними та соціальними напрямами;
визначити як пріоритетне завдання залучення населення приморських регіонів до сфери морегосподарської діяльності, забезпечити розвиток її нових напрямів;
забезпечити безпечні умови життя та діяльності людей (праця, побут, відпочинок), які проживають у прибережних регіонах, зокрема захист від повені, паводків, зсувів тощо;
здійснити рекреаційні заходи щодо відновлення екологічного балансу моря та його прибережного середовища;
створити за єдиним проектом розвинуту інфраструктуру та забезпечити діяльність рекреаційних баз і комплексів на морському, лиманному, гирловому узбережжі;
розбудувати систему туристичної діяльності;
посилити державний контроль за встановленням розміру та напрямами використання курортного збору в приморських регіонах України.
Для розв'язання завдань, що покладаються на Військово-Морські Сили Збройних Сил України та Морську охорону Держприкордонслужби, які полягають у досягненні необхідного рівня військово-морського потенціалу держави відповідно до вимог Воєнної доктрини України, програм розвитку Збройних Сил України, Держприкордонслужби, слід забезпечити:
утримання у складі Військово-Морських Сил Збройних Сил України та Морської охорони Держприкордонслужби такої чисельності особового складу, озброєння та військової техніки, насамперед корабельного складу і морської авіації, яка забезпечує адекватне реагування на існуючі загрози національним інтересам України у сфері морської діяльності;
створення оптимальної берегової інфраструктури, засобів виявлення та ураження надводних та підводних цілей;
удосконалення системи управління Військово-Морських Сил Збройних Сил України та Морської охорони Держприкордонслужби;
удосконалення кадрового забезпечення, у тому числі системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації військових кадрів;
створення належних матеріально-технічних і фінансово-економічних умов для нарощування бойового потенціалу Військово-Морських Сил Збройних Сил України та Морської охорони Держприкордонслужби;
впровадження технологій подвійного призначення під час використання морегосподарського комплексу в інтересах оборони держави.
Військово-морська діяльність спрямована на нейтралізацію загроз національній безпеці України з морського напряму у сфері морської діяльності, зокрема на:
забезпечення захисту суверенітету України у внутрішніх морських водах і територіальному морі, суверенних прав у виключній (морській) економічній зоні і на континентальному шельфі;
створення умов для провадження морегосподарської діяльності в Азовському і Чорному морях, Керченській протоці та інших районах Світового океану;
розроблення ефективного механізму адекватного реагування на загрози національній безпеці України з морського напрямку (міжнародний тероризм, організована злочинність, незаконний обіг наркотичних засобів, піратство, контрабанда зброї, нелегальна міграція, забруднення навколишнього природного середовища).
Збереження, використання та розвиток науково-технічного потенціалу, вдосконалення системи підготовки та перепідготовки фахівців для морської галузі, підвищення рівня функціонування науково-дослідного флоту є вирішальними факторами реалізації національних інтересів України у сфері морської діяльності, що досягається завдяки:
визначенню державних пріоритетів розвитку науково-технічного потенціалу морегосподарського комплексу;
розробленню та виконанню національної програми дослідження і використання ресурсів Азовського і Чорного морів, Керченської протоки та інших районів Світового океану;
державній підтримці найважливіших наукових і проектно-конструкторських організацій морського профілю;
зосередженню зусиль наукових і проектно-конструкторських організацій, дослідних та експериментальних виробництв на вирішенні основних питань реалізації національних інтересів України у сфері морської діяльності;
удосконаленню системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації відповідних наукових кадрів;
використанню наукового потенціалу Національної академії наук для розв'язання фундаментальних та прикладних завдань, пов'язаних з морегосподарською діяльністю;
використанню науково-дослідних суден виключно за їх призначенням, забезпеченню проведення морських досліджень суднами науково-дослідного флоту, розробленню та виконанню програми модернізації науково-дослідного флоту України;
створенню системи державної підтримки видавничої діяльності з метою забезпечення випуску довідкової, наукової, науково-технічної, навчальної та науково-популярної літератури.
Реалізація положень цієї Морської доктрини сприятиме забезпеченню сталого розвитку України як морської держави, захисту і забезпеченню її національних інтересів і безпеки в Азовському і Чорному морях, Керченській протоці та інших районах Світового океану, підвищенню міжнародного авторитету.
