ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПРОМИСЛОВОЇБЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ГІРНИЧОГО НАГЛЯДУ
Н А К А З
15.10.2009 N 172
Зареєстровано в Міністерствіюстиції України
5 листопада 2009 р.
за N 1038/17054
Про затвердження Правил охорони праціу сталеплавильному виробництві
Відповідно до Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 )
Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Правила охорони праці у сталеплавильному
виробництві (далі - Правила), що додаються.
2. Скасувати наказ Державного комітету України по нагляду за
охороною праці від 19.02.97 N 33 "Про затвердження Правил безпеки
у сталеплавильному виробництві".
3. Наказ набирає чинності з дня його офіційного
опублікування.
4. Начальнику управління організації державного нагляду в
металургії, енергетиці, будівництві та котлонагляду Іванченку В.І.
забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до
Міністерства юстиції України.
5. Начальнику управління нормативно-правового та юридичного
забезпечення Прохорову В.В. унести зміни до Державного реєстру
нормативно-правових актів з питань охорони праці ( v0109641-09 )
та розмістити цей наказ на веб-сайті Держгірпромнагляду.
6. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та
спецроботи Кравцю В.Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах
масової інформації.
7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника
Голови Комітету Дунаса С.В.
Голова Комітету С.О.Сторчак
ПОГОДЖЕНО:
Генеральний директор
Федерації роботодавців України В.Надрага
Президент Спілки орендарів
і підприємців України Віктор Хмільовський
Голова Центрального комітету
профспілки трудящих металургійної
і гірничодобувної промисловості
України В.І.Казаченко
В.о. президента Спілки підприємців
малих, середніх і приватизованих
підприємств України В.Биковець
В.о. президента Всеукраїнської
асоціації роботодавців В.Биковець
Заступник Голови Федерації
професійних спілок України С.Я.Українець
Міністр регіонального розвитку
та будівництва України Василь Куйбіда
Голова Державного комітету
України з питань технічного
регулювання та споживчої політики Л.В.Лосюк
Головний державний
санітарний лікар України,
Перший заступник
Міністра охорони здоров'я України О.М.Біловол
Голова Державного комітету
України з питань регуляторної
політики та підприємництва О.Кужель
Заступник Міністра промислової
політики України С.Г.Грищенко
Заступник Міністра України з питань
надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи В.М.Третьяков
Голова Державного комітету
ядерного регулювання України О.А.Миколайчук
Директор виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України С.Богданов
Директор Державної установи
Національний науково-дослідний
інститут промислової безпеки
та охорони праці Ю.І.Шульга
ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ Державного комітету
України з промислової
безпеки, охорони праці
та гірничого нагляду
15.10.2009 N 172
Зареєстровано в Міністерствіюстиції України
5 листопада 2009 р.
охорони праці у сталеплавильному виробництві
I. Галузь застосування
1.1. Ці Правила поширюються на всі суб'єкти господарювання
незалежно від форм власності, які займаються проектуванням,
будівництвом, експлуатацією, реконструкцією і ремонтом об'єктів
сталеплавильного виробництва (далі - підприємства).
1.2. Вимоги цих Правил обов'язкові для всіх суб'єктів
господарювання незалежно від форм власності, що зайняті
проектуванням, будівництвом, експлуатацією, реконструюванням,
випробуванням, налагодженням і ремонтом підприємств та
дослідно-промислових цехів з виробництва сталі, а також
конструюванням, виготовленням і ремонтом устаткування для них.
II. Загальні положення
2.1. Проектування, будівництво і реконструкція
сталеплавильних цехів та їх устаткування повинні здійснюватися
відповідно до будівельних норм і правил СНиП 2.09.02-85*
"Производственные здания", Державних санітарних правил планування
та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства
охорони здоров'я України від 19.06.96 N 173 ( z0379-96 ),
зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.96 за
N 379/1404 (далі - ДСП 173-96), Правил пожежної безпеки в Україні,
затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних
ситуацій від 19.10.2004 N 126 ( z1410-04 ), зареєстрованих у
Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі -
НАПБ А.01.001-2004), Положення про порядок проведення державної
експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво та
реконструкцію виробничих об'єктів і виготовлення засобів
виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону
праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
23.06.94 N 431 ( 431-94-п ).
2.2. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом
сталеплавильних цехів проводиться відповідно до Порядку прийняття
в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 N 923
( 923-2008-п ).
2.3. Підприємство, яке розпочинає (продовжує) виконання робіт
підвищеної небезпеки або експлуатацію об'єктів, машин, механізмів,
устаткування підвищеної небезпеки, повинно отримати відповідний
дозвіл відповідно до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з
нагляду за охороною праці та його територіальними органами,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003
N 1631 ( 1631-2003-п ). Вносити зміни в конструкції сталеплавильних агрегатів і
устаткування сталеплавильних цехів, а також збільшувати садки
печей, конверторів без узгодження з проектною організацією або
заводом-виготовлювачем не дозволяється.
2.4. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних
процесів, робота машин, механізмів, устаткування й інших засобів
виробництва, стан засобів колективного й індивідуального захисту,
які використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови
повинні відповідати вимогам відповідних нормативно-правових актів
з охорони праці.
2.5. На підприємствах незалежно від форм власності при
настанні нещасного випадку необхідно організовувати розслідування
та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій
згідно з вимогами Порядку розслідування та ведення обліку нещасних
випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004
N 1112 ( 1112-2004-п ).
2.6. На сталеплавильних підприємствах роботодавець розробляє
та затверджує положення про службу охорони праці відповідно до
Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом
Державного комітету України з нагляду за охороною праці від
15.11.2004 N 255 ( z1526-04 ), зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 01.12.2004 за N 1526/10125 (НПАОП 0.00-4.21-04).
2.7. Усі підприємства повинні мати затверджені роботодавцем
інструкції з охорони праці. Інструкції з охорони праці повинні відповідати вимогам
Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого
наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства
праці та соціальної політики України від 29.01.98 N 9
( z0226-98 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
07.04.98 за N 226/2666 (далі - НПАОП 0.00-4.15-98), Порядку
опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону
праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Державного
комітету України по нагляду за охороною праці від 21.12.93 N 132
( z0020-94 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
07.02.94 за N 20/229 (НПАОП 0.00-6.03-93).
2.8. Роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити
фінансування та організувати проведення попереднього (під час
прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності)
медичних оглядів працівників відповідно до порядку і строків,
встановлених Порядком проведення медичних оглядів працівників
певних категорій, затвердженим наказом Міністерства охорони
здоров'я України від 21.05.2007 N 246 ( z0846-07 ), зареєстрованим
у Міністерстві юстиції України 23.07.2007 за N 846/14113.
2.9. Не дозволяється застосування праці жінок на роботах,
зазначених у Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і
небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування
праці жінок, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я
України від 29.12.93 N 256 ( z0051-94 ), зареєстрованому в
Міністерстві юстиції України 30.03.94 за N 51/260. Піднімання та переміщення вантажів вручну жінками
дозволяється в межах Граничних норм підіймання і переміщення
важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони
здоров'я України від 10.12.93 N 241 ( z0194-93 ), зареєстрованих у
Міністерстві юстиції України 22.12.93 за N 194.
2.10. Не дозволяється застосування праці неповнолітніх на
роботах, зазначених у Переліку важких робіт і робіт із шкідливими
і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування
праці неповнолітніх, затвердженому наказом Міністерства охорони
здоров'я України від 31.03.94 N 46 ( z0176-94 ), зареєстрованому в
Міністерстві юстиції України 28.07.94 за N 176/385. Піднімання та переміщення важких речей неповнолітніми
дозволяється в межах Граничних норм підіймання і переміщення
важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства
охорони здоров'я України від 22.03.96 N 59 ( z0183-96 ),
зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16.04.96 за
N 183/1208.
2.11. Проведення навчання і перевірки знань з питань охорони
праці проводиться відповідно до Типового положення про порядок
проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці,
затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за
охороною праці від 26.01.2005 N 15 ( z0231-05 ), зареєстрованого у
Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (далі -
НПАОП 0.00-4.12-05).
2.12. Роботодавець повинен згідно зі статтею 5 Закону України
"Про охорону праці" ( 2694-12 ) під час укладання трудового
договору ознайомити працівників за особистим підписом про умови
праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де вони будуть
працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які не
усунено, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, а також про їх
права на пільги та компенсації за роботу в таких умовах.
2.13. На підприємствах на основі Переліку робіт з підвищеною
небезпекою ( z0232-05 ), затвердженого наказом Державного комітету
України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15
( z0231-05 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
15.02.2005 за N 232/10512 (НПАОП 0.00-8.24-05), з урахуванням
специфіки виробництва роботодавцем розробляються і затверджуються
відповідний перелік робіт з підвищеною небезпекою, для проведення
яких потрібні спеціальне навчання і щорічна перевірка знань з
питань охорони праці.
2.14. Роботи з підвищеною небезпекою необхідно проводити за
нарядом-допуском встановленої форми. Наряд-допуск, що видається
відповідальному виконавцю робіт перед початком робіт підвищеної
небезпеки, повинен бути оформлений відповідно до вимог "Положения
о применении нарядов-допусков при производстве работ повышенной
опасности на предприятиях и в организациях Министерства
металлургии СССР", затвердженого наказом Міністерства металургії
СРСР 20.06.90 (далі - НПАОП 27.0-4.02-90). У наряді-допуску, виданому на проведення робіт підвищеної
небезпеки, повинен бути зазначений повний обсяг організаційних та
технічних заходів, вжиття яких забезпечить безпечне проведення
робіт у конкретних умовах. Перелік посад керівників та фахівців, які мають право
видавати наряди-допуски, повинен затверджуватися уповноваженою
посадовою особою підприємства.
2.15. Для усіх працівників при прийнятті на роботу і за
місцем роботи необхідно забезпечити проходження інструктажів з
пожежної безпеки відповідно до вимог Типового положення про
інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань
пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях
України ( z1148-03 ), затвердженого наказом Міністерства України з
питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від
наслідків Чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 N 368
( z1147-03 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
11.12.2003 за N 1148/8469 (НАПБ Б.02.005-2003).
2.16. У кожному сталеплавильному цеху повинні бути
затверджені плани локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та
аварій відповідно до Положення щодо розробки планів локалізації та
ліквідації аварійних ситуацій і аварій, затвердженого наказом
Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці
та соціальної політики України від 17.06.99 N 112 ( z0424-99 ),
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.99 за
N 424/3717 (далі - НПАОП 0.00-4.33-99).
2.17. Роботодавець зобов'язаний забезпечити всіх працівників
спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального
захисту, а також запобіжними пристосуваннями відповідно до вимог
Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та
інших засобів індивідуального захисту працівникам металургійної
промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з
промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від
27.08.2008 N 187 ( z0918-08, za918-08 ), зареєстрованих у
Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за N 918/15609 (далі -
НПАОП 27.0-3.01-08), а також мийними і знешкоджувальними засобами
згідно з нормами законодавства.
2.18. Порядок видачі, зберігання і користування засобами
індивідуального захисту повинен відповідати вимогам Положення про
порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним
взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого
наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони
праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 N 53 ( z0446-08 ),
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2008 за
N 446/15137 (далі - НПАОП 0.00-4.01-08). Не дозволяється допускати до роботи працівників, які не мають
відповідного спецодягу, спецвзуття та інших засобів
індивідуального захисту.
2.19. Працівники, зайняті на роботах із шкідливими умовами
праці, безкоштовно забезпечуються молоком або іншими рівноцінними
харчовими продуктами згідно з нормами чинного законодавства.
III. Загальні вимоги щодо створеннябезпечних умов праці
3.1. Виробничі процеси, експлуатація сталеплавильних
агрегатів й устаткування, ремонт машин і механізмів
сталеплавильного виробництва повинні відповідати вимогам
міждержавних стандартів ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование
производственное. Общие требования безопасности",
ГОСТ 12.2.062-81* (СТ СЭВ 2696-80) "ССБТ. Оборудование
производственное. Ограждения защитные", ГОСТ 12.2.099-84
"ССБТ. Агрегаты для выплавки стали. Общие требования
безопасности", Правил охорони праці під час ремонту устаткування
на підприємствах чорної металургії, затверджених наказом
Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці
та гірничого нагляду від 20.08.2008 N 183 ( z0863-08 ),
зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16.09.2008 за
N 863/15554 (далі - НПАОП 27.1-1.06-08), НАПБ А.01.001-2004
( z1410-04 ), а також Державних санітарних правил "Підприємства
чорної металургії" ДСП 3.3.1.038-99, затверджених постановою
Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 38
( v0038588-99 ) (далі - ДСП 3.3.1.038-99).
3.2. Безпека виробничих процесів повинна забезпечуватися: вибором найбільш раціональних технологічних процесів; розташуванням, режимом роботи і порядком обслуговування
виробничого устаткування; якістю вихідних матеріалів; механізацією та автоматизацією важких і небезпечних робіт; дистанційним керуванням механізмами в небезпечних зонах; професійним добором і навчанням працівників питанням охорони
праці; вимогами безпеки, що включені до нормативно-технічної і
технологічної документації.
3.3. З метою запобігання травматизму необхідно передбачити: наявність у цеху чіткої системи проходів з виділенням зон для
пішохідного руху із зазначеною розміткою, покажчиками та
освітленням, з облаштуванням перехідних галерей і містків над
небезпечними ділянками, додержання потрібних відстаней між стінами
будівель, устаткуванням і рухомим транспортом; наявність попереджувальних знаків, сигналів і плакатів у
особливо небезпечних місцях і на дільницях, безпосередньо біля
агрегатів та у місцях перебування працівників, чітко виконаних
схем розміщення та технологічного зв'язку агрегатів і
трубопроводів горючих газів, мазуту, кисню, повітря, пари, води
тощо; наявність запірних пристроїв трубопроводів; утримання у справному стані агрегатів, устаткування, машин та
механізмів, інструментів і пристроїв, що експлуатуються.
3.4. Не дозволяється виконувати роботу на несправних
агрегатах, устаткуванні, машинах і механізмах із застосуванням
зламаних інструментів і пристроїв.
3.5. З метою утримання сталеплавильних агрегатів, машин і
механізмів, устаткування у справному стані необхідно: дотримуватися технічних режимів, установлених паспортами або
спеціальними інструкціями заводів-виробників; оглядати агрегати, устаткування, машини і механізми під час
прийняття змін та усувати виявлені при цьому дефекти та
несправності; проводити обслуговування металургійного устаткування протягом
зміни; проводити перевірку стану агрегатів, устаткування машин,
механізмів спеціалістами; періодично здійснювати ревізію та ремонт агрегатів
устаткування.
3.6. На сталеплавильні агрегати, машини і механізми, будинки,
спорудження, димарі, газопроводи, інші агрегати та устаткування
повинні складатися паспорти, що містять основні технічні дані та
складені за ДСТУ ГОСТ 2.601-2006 "Єдина система конструкторської
документації. Експлуатаційні документи".
3.7. Під час експлуатації устаткування, агрегатів, механізмів
у паспорти повинні заноситися уповноваженою особою, призначеною
роботодавцем, усі дані про зміни, що сталися на агрегатах
(устаткуванні, машинах, механізмах), про проведення капітальних
ремонтів, про аварії, що мали місце, значні несправності та вжиті
заходи щодо ліквідації їх наслідків.
3.8. Усі відкриті обертові частини машин і механізмів повинні
бути огородженими. В особливо небезпечних місцях знімні
огородження повинні бути зблоковані з пусковими і приводними
пристроями. Ці блокування повинні виключати можливість роботи
устаткування, машин і механізмів при знятому огородженні.
3.9. Не дозволяється працювати на устаткуванні зі знятим або
несправним огородженням, а також здійснювати ремонт, очищення
рухомих частин і закріплення огороджень під час роботи машин і
механізмів.
3.10. Рухомі та обертові частини машин і механізмів,
розташовані у важкодоступних місцях, допускається огороджувати
загальним огородженням із замикаючим пристроєм за умови, що
огородження не буде перешкоджати обслуговуванню машин і
механізмів.
3.11. Усі вентилятори повинні мати запобіжну сітку на
усмоктувальному отворі з розміром чарунок не більше 20 x 20 мм.
3.12. Змащування устаткування, машин і механізмів повинно
бути централізованим. Ручне змащування діючих машин і механізмів
дозволяється тільки за наявності спеціальних пристроїв, що
забезпечують безпеку. Не дозволяється проводити змащування частин
під час роботи машин і механізмів. Мастильні та обтиральні матеріали, що застосовуються для
обслуговування машин і механізмів, повинні зберігатися в
установлених місцях у закритих металевих скринях.
3.13. Будова та експлуатація газопроводів, газового
устаткування та газових апаратів повинні відповідати вимогам
нормативно-правових актів.
3.14. Трубопроводи, шланги для подавання природного газу,
кисню, мазуту, повітря повинні розміщуватися в місцях, що
виключають можливість попадання палаючих предметів. З'єднання шлангів зі штуцерами та роз'єднання їх повинні
здійснюватися тільки при закритій запірній арматурі. Шланги на
штуцерах повинні бути надійно закріпленими.
3.15. Майданчики, розташовані на висоті більше 0,6 м від
поверхні підлоги, перехідні містки, сходи, отвори, люки, канави,
приямки і відстійники установок безперервної розливки сталі (за
винятком розливних майданчиків з розливного боку стаціонарних
майданчиків для підготовки составів) повинні бути огороджені
поручнями з суцільною обшивкою знизу.
3.16. У місцях підвищеної небезпеки повинні вивішуватися
яскраві попереджувальні плакати і знаки безпеки, а в необхідних
випадках установлюватися світлові і звукові сигнали згідно з
ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности"
(далі - ГОСТ 12.4.026-76).
3.17. Під час виплавлення сталі необхідно: вжити заходів щодо запобігання опікам від сталі і шлаку, для
чого завантажувати в піч у ході плавки сухі, а за необхідності
нагріті, матеріали; не допускати течі води з системи охолодження сталеплавильних
агрегатів, наявність вологи, горючих матеріалів і предметів на
робочих майданчиках печей, а також в інших місцях можливого
попадання розплавленого металу або шлаку; не допускати експлуатацію сталеплавильних агрегатів за
наявності течі води із систем охолодження, а також наявності води
на робочих поверхнях і під ними; тримати робочі місця в чистоті та порядку, залишаючи вільними
установлені проходи і проїзди.
3.18. Виконання робіт щодо переміщення вантажів кранами,
перевірка стану тросів і вантажозахватних пристроїв кранів, а
також тари (контейнерів, совків, бункерів, коробів тощо), що
застосовується для доставки шихтових і заправних матеріалів,
повинні провадитись відповідно до вимог Правил будови і безпечної
експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом
Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці
та гірничого нагляду від 18.06.2007 N 132 ( z0784-07 ),
зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за
N 784/14051 (НПАОП 0.00-1.01-07).
3.19. Передавальні візки повинні бути обладнані гальмами,
кінцевими вимикачами і досить чутливою звуковою сигналізацією, яка
вмикається одночасно з пересуванням візка. Ходові колеса
передавальних візків повинні бути обладнані запобіжними щитками із
зазором між щитком і головкою рейки не більше 10 мм. Конструкція передавального візка повинна забезпечувати стійке
положення вантажу, що переміщується. Не допускається
перевантажувати візок. Колії пересувних передавальних візків повинні бути справними
та мати тупикові упори. Кабельні (тролейні) траншеї повинні бути
перекриті настилом, який виключає доступ працівників до траншеї за
наявності напруги на тролеях. Плитовий настил і рейкові колії повинні бути справними, стики
рейок і плит повинні знаходитися на одному рівні.
3.20. При розміщенні тролея для живлення електродвигуна візка
нижче рівня підлоги цеху ширина щілини для стержня струмознімача
повинна бути не більше 60 мм, а при перекритті її металевою
стрічкою - не більше 150 мм. Стержень струмознімача повинен бути
електроізольованим. Якщо для підводу струму застосовується гнучкий кабель, він
повинен бути замкнений у товстостінний гумовий шланг або
ізольований азбестовим полотном. Під час руху візка кабель повинен
підвішуватися та не торкатися підлоги цеху.
3.21. Будівельно-монтажні і ремонтні роботи у діючих
сталеплавильних цехах повинні виконуватися відповідно до
НПАОП 27.1-1.06-08 ( z0863-08 ).
3.22. До основних шкідливих і небезпечних виробничих чинників
у сталеплавильному виробництві належать: підвищені надлишки тепла,
високий вміст пилу і шкідливих отруйних газів, велика кількість
рухомих механізмів і електроустаткування, шум та вібрація. Основними джерелами теплового (інфрачервоного) випромінювання
у сталеплавильному виробництві є дугові електропечі, печі нагріву
феросплавів, ковші та виливниці, наповнені розжареним металом,
поверхні міксера і ковшів з розплавленим чавуном, нагріті поверхні
технологічного устаткування та кладки печей. За відсутності
засобів індивідуального захисту вплив теплового випромінювання
може призвести до порушення водно-сольового обміну і зневоднення
тканин, а також до теплового удару. Контакт із нагрітими виробами,
іскри, бризки і викиди розплавлених матеріалів можуть стати
причиною опіків. Дисперсний склад пилу сталеплавильних цехів залежить від
технологічного режиму плавки, її періоду, марки сталі, що
виплавляється, умов утворення аерозолів, конденсації та пори року.
За хімічним складом пил представлений оксидами заліза, хрому,
марганцю, магнію, двоокисом кремнію, містить домішки алюмінію,
титану, вольфраму, ванадію, молібдену. Технологічний процес також
є джерелом інтенсивних викидів у повітря робочих зон виробничих
ділянок цеху окису вуглецю, оксидів азоту, двоокису сірки,
ціанідів і сполук селену. Вплив на організм твердих та
газоподібних токсичних речовин може стати причиною хронічних і
професійних захворювань. Виробниче середовище сталеплавильних цехів характеризується
наявністю шуму. Джерелами його є дугова електропіч, робота
електромостових кранів, процеси розвантаження і завантаження
завалочної корзини, система газоочищення. Рівень звукового тиску
залежить від стадії виплавки, дисперсності використовуваної шихти,
газокисневого дуття, швидкості навантажувально-розвантажувальних
робіт, кількості працюючих кранів тощо. Вплив шуму на організм
залежить від спектральної характеристики і рівня звукового тиску. Виробничі операції в цехах при роботі дугових електропечей, а
також окремих машин і механізмів (електромостових кранів,
стрічково-кидкових мульдозавалочних машин) супроводжуються
загальною вібрацією. Максимальні величини віброшвидкості
спостерігаються на майданчику біля сталевипускного жолоба і на
пульті майстра з випуску сталі, при закладенні і обробленні
сталевипускного отвору, підготовці жолоба до зливання металу, його
формуванні після випуску плавки.
3.23. Для створення нормальних санітарно-гігієнічних умов
праці у сталеплавильних цехах необхідно передбачити: ефективну аерацію будівель; облаштування вентиляційних і аспіраційних пристроїв,
повітряне та повітряно-водяне душування робочих зон і робочих
місць; кондиціонування повітря; захист від джерел тепловипромінювання, електричних,
ектромагнітних і магнітних полів, ультразвуку, шуму; широке використання засобів колективного та індивідуального
захисту; нормальну освітленість; систематичне та ретельне прибирання приміщень.
3.24. Санітарно-гігієнічний стан виробничих приміщень повинен
відповідати вимогам Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку
та інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99, затверджених постановою Головного
державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37
( va037282-99 ) (далі - ДСН 3.3.6.037-99), Державних санітарних
норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених
постановою Головного державного санітарного лікаря України від
01.12.99 N 39 ( va039282-99 ) (далі - ДСН 3.3.6.039-99),
ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к
воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88), ГОСТ 12.1.001-89
"ССБТ. Ультразвук. Общие требования безопасности" (далі -
ГОСТ 12.1.001-89), ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования
безопасности" (далі - ГОСТ 12.1.003-83), СНиП 2.04.05-91
"Отопление, вентиляция и кондиционирование" (далі -
СНиП 2.04.05-91), ДБН В.2.5-28-2006 "Інженерне обладнання будинків
і споруд. Природне і штучне освітлення" (далі -
ДБН В.2.5-28-2006), Державних санітарних норм і правил при роботі
з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом
Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476
( z0203-03 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
13.03.2003 за N 203/7524 (далі - ДСН 3.3.6.096-2002).
3.25. Обладнання систем водопостачання й каналізації повинне
відповідати вимогам ДСП 173-96 ( z0379-96 ), СНиП 2.09.04-87
"Административные и бытовые здания" (далі - СНиП 2.09.04-87) і
СНиП 2.04.02-84 "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения".
3.26. Джерела водопостачання, які використовуються для
постачання господарсько-питних водопроводів, повинні відповідати
ГОСТ 2761-84 "Источники централизованного хозяйственно-питьевого
водоснабжения. Гигиенические, технические требования и правила
выбора".
3.27. Якість питної води, води для душу, умивальників,
вентиляції, охолодження повітря та пилопридушення повинна
відповідати вимогам Державних санітарних правил і норм "Вода
питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого
господарсько-питного водопостачання", затверджених наказом
Міністерства охорони здоров'я України від 23.12.96 N 383
( z0136-97 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
15.04.97 за N 136/1940 (ДСанПіН N 383-96).
3.28. Виробничі та побутові приміщення сталеплавильних
підприємств повинні бути забезпечені питною водою.
3.29. Обладнання та експлуатація бойлерних установок, баків
для нагрівання води та водоводяних теплообмінників гарячого
водопостачання повинні відповідати вимогам Правил безпечної
експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом
Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці
та соціальної політики України від 09.01.98 N 4 ( z0093-98 ),
зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за
N 93/2533 (НПАОП 40.1-1.21-98), СНиП 2.04.01-85 та
ДБН В.2.5-38-2008 "Теплові мережі".
3.30. Системи опалення будівель і споруд повинні відповідати
вимогам ДСП 173-96 ( z0379-96 ), СНиП 2.04.05-91 та цих Правил.
3.31. Для працівників, які перебувають у неопалюваних
виробничих і складських приміщеннях, повинні бути передбачені
спеціальні приміщення для обігріву відповідно до вимог
СНиП 2.09.04-87.
3.32. Пуск, налагодження та експлуатація вентиляційних систем
повинні проводитися відповідно до вимог ДСП 173-96 ( z0379-96 ),
СНиП 2.04.05-91 та ГОСТ 12.4.021-75 "ССБТ. Системы вентиляционные.
Общие требования".
3.33. Концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони
не повинна перевищувати граничнодопустимих рівнів.
3.34. Під час організації та ведення технологічних процесів,
пов'язаних із застосуванням шкідливих речовин, необхідно
додержуватися вимог безпеки відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 "ССБТ.
Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности".
3.35. Мікроклімат у виробничих приміщеннях має відповідати
вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень
ДСН 3.3.6.037-99 ( va037282-99 ), затверджених постановою
Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42
( va042282-99 ) (далі - ДСН 3.3.6.037-99).
3.36. Контроль за шкідливими речовинами у повітрі робочої
зони проводиться згідно з ГОСТ 12.1.005-88. Періодичність проведення контролю встановлюється залежно від
класу небезпечності шкідливої речовини: для I класу - не рідше
одного разу на 10 діб; для II класу - не рідше одного разу на
місяць, для III - IV класів - не рідше одного разу на квартал.
Залежно від конкретних умов виробництва періодичність контролю
може бути змінена за узгодженням з органами державного
санітарно-епідеміологічного нагляду. При встановленні
відповідності вмісту шкідливих речовин III - IV класів небезпеки
рівню граничнодопустимих концентрацій допускається проводити
контроль не рідше одного разу на рік.
3.37. Природне та штучне освітлення підприємств необхідно
виконувати відповідно до вимог ДБН В.2.5-28-2006.
3.38. Під час зміни технологічного процесу, заміни або
перестановки устаткування на окремій дільниці цеху освітленість
цієї дільниці необхідно привести у відповідність до
ДБН В.2.5-28-2006.
3.39. Виробниче устаткування та інструменти, що створюють при
роботі шум, повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.037-99
( va037282-99 ), а також ГОСТ 12.1.003-83. У тих випадках, коли шум на робочих місцях не може бути
знижений до граничнодопустимих рівнів, необхідно застосовувати
засоби індивідуального захисту органів слуху, а при еквівалентному
рівні шуму більше 120 дБА - дистанційне керування виробничим
процесом зі звукоізольованих камер чи автоматизувати технологічний
процес.
3.40. Механізовані ручні інструменти пневматичної дії повинні
мати спеціальні гасники вихлопу.
3.41. До експлуатації допускаються тільки справне
устаткування, інструменти чи механізми або пристрої, що
задовольняють вимоги ГОСТ 12.2.003-91. Не дозволяється
використання вібруючого устаткування в режимах, що відрізняються
від паспортного.
3.42. Вібрація на робочих місцях не повинна перевищувати
граничних значень згідно з ДСН 3.3.6.039-99 ( va039282-99 ) і
ДСТУ ГОСТ 12.1.012-90 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие
требования" (далі - ДСТУ ГОСТ 12.1.012-90). При роботі з вібруючим устаткуванням сумарний час контакту з
вібруючими поверхнями не повинен перевищувати 2/3 тривалості
робочого дня. Проведення понаднормових робіт з вібруючим
устаткуванням не дозволяється. Робота з вібруючим інструментом (устаткуванням) повинна
проводитися в утеплених приміщеннях з температурою повітря не
нижче 16 град.С при вологості 40-60% і швидкості руху повітря не
більше 0,3 м/с. При роботі в холодний період року в неутеплених
приміщеннях чи на відкритому повітрі для періодичного обігріву
працівників необхідно передбачити приміщення з опаленням, в якому
температура повітря 22 град.С, швидкість його руху не більше
0,3 м/с і вологість 40-60%.
3.43. У разі коли вібраційне навантаження при роботі з
вібронебезпечним обладнанням перевищує допустимий рівень
відповідно до ДСН 3.3.6.039-99 ( va039282-99 ), необхідно
забезпечити працівників віброгасними рукавицями та забезпечити
раціональний режим праці згідно з розділом 7 ДСН 3.3.6.039-99.
3.44. Контроль санітарно-гігієнічного стану у сталеплавильних
цехах повинен проводитися згідно з ГОСТ 12.4.012-83
"ССБТ. Вибрация. Средства измерения и контроля вибрации на рабочих
местах. Технические требования", ГОСТ 12.4.077-79
"ССБТ. Ультразвук. Метод измерения звукового давления на рабочих
местах", ГОСТ 12.1.023-80 "ССБТ. Шум. Методы установления значений
шумовых характеристик стационарных машин", ГОСТ 12.1.050-86
"ССБТ. Методы измерения шума на рабочих местах", ГОСТ 12.1.006-84
"ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на
рабочих местах и требования к проведению контроля" (далі -
ГОСТ 12.1.006-84) та ГОСТ 12.1.005-88.
3.45. Параметри електромагнітних полів на робочих місцях
повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.096-2002 ( z0203-03 ).
3.46. Для захисту від ультрафіолетового випромінювання
необхідно застосовувати екранування джерел випромінювання, а
працівники повинні бути забезпечені засобами індивідуального
захисту обличчя та очей відповідно до НПАОП 27.0-3.01-08
( z0918-08, za918-08 ).
3.47. Використання джерел іонізуючого випромінювання
підприємством має здійснюватись за наявності ліцензії на
провадження діяльності з використання джерел іонізуючого
випромінювання з дотриманням Вимог та умов безпеки (ліцензійні
умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого
випромінювання, затверджених наказом Державного комітету ядерного
регулювання України від 02.12.2002 N 125 ( z0978-02 ),
зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17.12.2002 за
N 978/7266 (далі - НП 306.5.05/2.065-2002), Державних гігієнічних
нормативів "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)",
затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря
України від 01.12.97 N 62 ( v0062282-97 ) (далі -
ДГН 6.6.1-6.5.061-98), та Основних санітарних правил забезпечення
радіаційної безпеки України, затверджених наказом Міністерства
охорони здоров'я України від 02.02.2005 N 54 ( z0552-05,
za552-05 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
20.05.2005 за N 552/10832 (далі - ДСП 6.177-2005-09-02).
3.48. Загальні вимоги електробезпеки устаткування повинні
відповідати вимогам ГОСТ 12.1.018-93
"ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие
требования". Обладнання та комунікації повинні бути заземлені від
статичної електрики згідно з ГОСТ 12.1.019-79
"ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов
защиты".
IV. Вимоги до території сталеплавильних цехів
4.1. Сталеплавильні цехи повинні бути відділені від меж
житлових районів санітарно-захисними зонами, розмір яких
відповідає ДСП 173-96 ( z0379-96 ).
4.2. Сталеплавильні цехи, що споруджуються, повинні бути
розташовані так, щоб не порушувався потоковий напрямок
транспортування вантажів і не утворювалися зустрічні та пересічні
вантажні потоки.
4.3. Залізничні колії для перевезення рідкого чавуну у
сталеплавильні цехи повинні бути незалежними.
4.4. Експлуатація залізничного транспорту у сталеплавильному
виробництві повинна відповідати вимогам ГОСТ 9238-83 "Габариты
приближения строений и подвижного состава железных дорог колеи
1520 (1524) мм" та відповідних нормативно-правових актів. Крім цього, спеціальний рухомий склад, а також наближення
залізничних колій до будівель, споруд і складів повинні
відповідати спеціальним габаритам, які передбачені для підприємств
чорної металургії. У діючих цехах за неможливості доведення габаритів до
нормативних розмірів повинна бути влаштована відповідна
сигналізація (світлова, звукова, світлозвукова) згідно з
ГОСТ 12.4.026-76, яка попереджує про порушення габаритів. При
цьому мінімальна відстань від осі залізничної колії до стіни
будівлі, що матиме виходи назовні, допускається не менше 3,1 м за
умов влаштування огороджувальних бар'єрів, розташованих між
виходом з будівлі та залізничними коліями, які прокладені
паралельно стінам будівлі.
4.5. В'їзд залізничного та автомобільного транспорту в цех
повинен здійснюватися після вмикання відповідного сигналу
світлофора. Рух транспорту по території цеху повинен здійснюватися
за наявності супроводжуючої особи, що йде попереду рухомого
транспорту.
4.6. У місцях масового переходу працівників через залізничні
колії повинні бути влаштовані перехідні містки або тунелі. Інші переходи повинні бути обладнані настилом, що укладений
на одному рівні з головками рейок, і огороджені відповідними
сигналами. В усіх відділеннях сталеплавильних цехів повинні бути
вивішені схеми пішохідного руху по території підприємства і цеху. Перехід працівників через залізничні колії у невстановлених
місцях не дозволяється.
4.7. У цехах сталеплавильного виробництва, що будуються або
знаходяться на реконструкції, уздовж цехів повинні бути
передбачені автомобільні шляхи і тротуари, у діючих цехах, за
неможливості влаштування тротуарів, вздовж цехів повинні бути
встановлені місця безпечного проходу працівників.
4.8. Наявність на території сталеплавильних цехів ям, канав і
вибоїн не допускається. Тимчасові канави, ями, що облаштовані під
час ремонту чи будівельних робіт, повинні бути огороджені
поручнями висотою не менше 1 м, а в темний час доби вони повинні
бути освітленими. Захаращування і забруднення габариту залізничної колії, а
також території цехів металом, сміттям, відходами виробництва тощо
не допускається.
4.9. Комунікаційні тунелі повинні відповідати будівельним
нормам щодо проектування споруд промислових підприємств, мати
припливно-витяжну вентиляцію, постійне електричне освітлення і
пристрій для дренажу.
V. Будівлі і споруди
5.1. Будівлі і споруди сталеплавильних цехів необхідно
розташовувати згідно з вимогами будівельних норм і правил
"Генеральные планы промышленных предприятий" (СНиП II-89-80) з
урахуванням пануючих вітрів з підвітряного боку щодо найближчих
будівель і згідно з вимогами СНиП 2.09.02-85*.
5.2. Усі стулкові віконні та ліхтарні рами, що відчиняються,
повинні бути обладнані легкокерованими та надійними в експлуатації
пристроями для їх відчинення або установки в потрібному положенні.
5.3. При заскленні ліхтарів будівель віконним склом під
заскленням повинні встановлюватися горизонтальні металеві сітки
шириною не менше 0,7 м при вертикальному заскленні, а при похилому
та горизонтальному - ширина сіток повинна визначатися розрахунком
величини горизонтальної проекції засклених рам. Допускається
установка армованих стекол.
5.4. Усі засклені поверхні повинні очищатися від кіптяви та
пилу. Для їх очищення та ремонту повинні застосовуватися
спеціальні пристрої і приладдя (майданчики, підвісні колиски,
балкони), що забезпечують зручне та безпечне виконання цих робіт.
5.5. Підлога робочих майданчиків біля печей, конверторів і
розливних майданчиків повинна бути рівною та виконаною з міцних і
стійких до спрацювання матеріалів з неслизькою поверхнею
відповідно до СНиП 2.03.13-88 "Полы".
5.6. Простір між рейками на робочих майданчиках повинен бути
укладений стійким до спрацювання, таким, що виключає ковзання,
матеріалом до рівня головки рейок. При викладанні проміжку
металевими плитами останні повинні мати рифлену поверхню.
5.7. Дільниці підлоги в будівлях сталеплавильних цехів, де
можливе накопичення води, повинні бути обладнані пристроями для її
відводу.
5.8. Розташування входів у будівлі сталеплавильних цехів
повинне забезпечити безпечний прохід до робочих місць.
5.9. У виробничих приміщеннях робочі місця і проходи повинні
утримуватися в чистоті та не захаращуватися устаткуванням,
зливками, заготовками й відходами виробництва. Скрап, бита цегла,
сміття повинні своєчасно вивозитися, а прибирання робочих місць і
виробничих приміщень повинне проводитися щозміни.
5.10. Отвори в будівлях сталеплавильних цехів для подавання
залізничних составів повинні бути обладнані ворітьми. У головних
будівлях обладнання воріт повітряними або повітряно-тепловими
завісами повинно здійснюватися відповідно до вимог санітарних норм
проектування промислових підприємств. Відчинення і зачинення воріт
відповідно до СНиП 2.09.02-85* повинно бути механізованим.
5.11. У діючих цехах, де габарити наближення будівель до
залізничних колій і автомобільних шляхів не витримуються, повинні
бути вжиті заходи для забезпечення безпечного виходу працівників
із будівель шляхом зміни розташування виходів, влаштування
направляючих поручнів, установлення покажчиків руху тощо. Не дозволяється використання воріт для в'їзду рухомого
складу, для проходу працівників. Подання залізничних составів до будівель сталеплавильних
цехів повинно відповідати вимогам пункту 4.5 розділу IV цих
Правил.
5.12. Ширина робочого майданчика пічного прольоту
мартенівського цеху із завалочними машинами наземного типу повинна
бути такою, щоб відстань між крайніми виступаючими частинами
состава з мульдами та арматурою печі, а також між мульдами та
завалочною машиною складала не менше 0,5 м. Не дозволяється перебування працівників між вагонами з
мульдами та піччю.
5.13. У цехах, де розливка сталі здійснюється у виливниці, що
установлені на візках, уздовж зовнішньої стіни будівлі розливного
прольоту, а за наявності суміжного допоміжного прольоту і
всередині будівлі, поруч з розливним повинні бути упорядковані
аварійні майданчики. Двері для виходу на майданчик, влаштований із
зовнішнього боку біля стіни, повинні бути розташовані не рідше ніж
через кожні 36 м. З майданчиків до рівня землі облаштовуються
похилі сходи. Відстань між сходами повинна бути не більше 100 м.
5.14. З робочого майданчика пічного прольоту мартенівських
печей повинні бути облаштовані виходи вниз під робочий майданчик -
не менше одного на дві печі, і в розливний прольот - не менше
одного на три печі. Виходи повинні бути обладнані сходовими
маршами.
5.15. Для сполучення робочого майданчика пічного прольоту
електросталеплавильних печей з шихтовим і розливним прольотами
повинні бути влаштовані сходи, не менше одних на три печі.
5.16. Стаціонарні металеві сходи повинні бути облаштовані
відповідно до вимог ГОСТ 23120-78 "Лестницы маршевые, площадки и
ограждения стальные. Технические условия" (далі - ГОСТ 23120-78).
5.17. За наявності в пічному прольоті двох і більше
мартенівських печей виходи у стіні під робочим майданчиком повинні
облаштовуватися не рідше ніж через дві печі.
5.18. Не дозволяється облаштовувати виходи у стінах розливних
прольотів під розливними майданчиками.
5.19. Для обслуговування запірної та регулюючої арматури,
засувів, шиберів та іншого обладнання, розташованих на висоті 2 м
і більше від рівня підлоги (землі), повинні облаштовуватися
стаціонарні майданчики і сходи до них відповідно до вимог
ГОСТ 23120-78.
5.20. Відстань від настилу майданчиків до конструкцій, а
також до устаткування і трубопроводів, змонтованих над
майданчиками, повинна бути не менше 1,8 м.
5.21. Будівлі в місцях можливого зіткнення з розплавленим
продуктом повинні мати вогнетривкий захист. Будівлі
сталеплавильних цехів повинні бути освітлені відповідно до
ДБН В.2.5-28-2006 та ДСП 3.3.1.038-99 ( v0038588-99 ).
5.22. Покрівлі будівель повинні бути справними та
систематично очищатися від пилу, снігу й льоду. У цехах, що будуються, повинні бути передбачені засоби
механізованого прибирання пилу і сміття всередині будівель, а
також пилу, снігу і льоду з покрівель виробничих будівель, що
виключає запилення.
5.23. На всіх сталеплавильних підприємствах, що
експлуатуються, будуються або знаходяться на реконструкції,
необхідно вживати протипожежних заходів, що запобігають виникненню
пожеж.
5.24. Усі виробничі та допоміжні будівлі, споруди і склади
сталеплавильних цехів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004-91
"ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования" (далі -
ГОСТ 12.1.004-91), НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ) і бути
забезпечені первинними засобами пожежогасіння. Кількість останніх
повинна відповідати нормам первинних засобів пожежогасіння для
підприємств і організацій чорної металургії. Засоби пожежогасіння і протипожежний інвентар повинні бути
розташовані в легкодоступних, передбачених для цього місцях.
Площадки пічних, розливних, ливарних прольотів і міксерних
відділень, розташовані в зоні розплавлених і розпечених продуктів
з печей і міксерів, повинні бути теплоізольованими. Колони й інші
будівельні конструкції, будівлі у місцях можливого зіткнення з
розплавленим продуктом повинні мати вогнетривкий захист.
5.25. Блискавкозахист будинків, споруд і зовнішніх установок
у процесі експлуатації повинен здійснюватися відповідно до
Державного стандарту України ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне
обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту
будівель і споруд (IEC 62305:2006; NEQ)".
5.26. Конструкції будинків і споруд у місцях можливого
влучення в них іскор металу і шлаків повинні мати вогнетривкий
захист. Очищення конструкцій від настилів металу та шлаків повинно
здійснюватися постійно.
VI. Шихтові двори
6.1. Шихтові двори сталеплавильних цехів повинні бути
критими. Стан покрівлі шихтових дворів повинен виключати попадання
води і снігу на шихтові матеріали.
6.2. У будівлі шихтового двору повинен бути вільний
поздовжній прохід для працівників шириною не менше 1 м.
6.3. Зберігати матеріали на шихтовому дворі необхідно в
бункерах, ямах, засіках. Для запобігання зависанню сипких матеріалів підвісні бункери
повинні бути обладнані завалювальними пристроями. Стінки бункерів, засік, ям повинні бути облицьовані
матеріалами, що захищають їх від руйнування. Для запобігання падінню працівників засіки і ями з усіх боків
повинні бути огороджені на висоту не менше 0,8 м. При застосуванні
думпкар для подання шихтових матеріалів огородження засік і ям з
боку залізничної колії не потрібне. Залізничні колії над бункерами повинні бути забезпечені
міцним настилом. За відсутності на діючих шихтових дворах засік або ям
магнітний матеріал повинен складатися на спеціально підготовлені
майданчики, огороджені з боку залізничних колій. Утворення навісів не допускається. Висота штабеля повинна
бути такою, щоб відстань від нього до верхнього положення
вантажопідіймального пристрою була не менше 2 м.
6.4. Подання металобрухту на шихтові двори повинно
здійснюватися у відкритих вагонах, а сипких матеріалів - у
вагонах-самоскидах. Металева шихта, що складається у вагони, не
повинна виступати за їх борти.
6.5. Не допускається подавати на шихтові двори матеріали, що
змерзлися.
6.6. Відстань між частинами состава, що виступають, і
колонами будівлі шихтового двору, а також установленими на підлозі
контейнерами, коробами, мульдами та матеріалами, що складаються в
шихтовому дворі, повинна бути не менше 0,7 м.
6.7. Рухомі склади, подані під розвантаження, повинні бути
огороджені сигналами зупинки, а під скати крайніх вагонів
підкладені гальмові башмаки. По закінченні розвантажувальних робіт залізничні колії
шихтового двору повинні бути негайно очищені. Не дозволяється
проводити очищення вагонів над бункерами шихтового двору.
6.8. Для забезпечення безпеки працівників під час подавання
матеріалів на шихтовий двір слід припинити роботу кранів, що
знаходяться в зоні дії локомотива.
6.9. Роботи в бункері для сипких матеріалів необхідно
проводити тільки за нарядом-допуском, виданим відповідно до
НПАОП 27.0-4.02-90, та бригадою, що складається не менше як з двох
працівників, один з яких повинен обов'язково знаходитися нагорі,
попереджуючи працівників у бункері про наближення крана.
6.10. Вивантаження шихтових матеріалів із вагонів повинно
бути механізованим. Відкривання дверей і люків вагонів-самоскидів
повинно проводитися із застосуванням спеціальних пристроїв і в
присутності уповноваженої особи. Усі роботи щодо вивантаження шихтових матеріалів із вагонів і
завантаження їх в совки, мульди, короби тощо повинні здійснюватися
з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників.
6.11. Металева шихта повинна подаватися на шихтові двори
габаритною, підготовленою для завантаження в мульди, бадді, совки,
короби тощо. Не допускається проводити обробку матеріалів на
шихтових дворах.
6.12. Весь металобрухт, що надходить у плавильні цехи,
повинен підлягати піротехнічному контролю на вибухонебезпечність і
наявність легкозаймистих речовин. Ці роботи повинні проводитися
відповідно до вимог ДСТУ 4121-2002 "Метали чорні, вторинні.
Загальні технічні вимоги".
6.13. Не дозволяється перебування працівників в зоні
навантаження грейферними або магнітними кранами шихтових
матеріалів у мульди, совки, короби, бадді тощо. Направляти грейфер або магніт під час навантаження матеріалу
дозволяється за допомогою гачків, жердин довжиною не менше 3 м. Не
дозволяється проводити підправлення брухту вручну в мульдах,
коробах тощо. Працівники, що контролюють заповнення завалочних баддей,
коробів, мульд, контейнерів, повинні перебувати у безпечному
місці. Не допускається торкатися до магнітної плити (шайби) при її
зніманні та до кабелю з блочної підвіски крана за наявності
напруги.
6.14. Після закінчення завантаження металевої шихти в мульди,
совки, короби, бадді кінці брухту не повинні виступати або звисати
над їх краями. По закінченні навантаження замки мульд повинні бути
очищені і перевірені.
6.15. Для стікання води на дні мульд, коробів, совків, баддей
необхідно обладнати отвори. Ці отвори повинні регулярно очищатися.
6.16. Для установлення мульд на шихтових дворах мартенівських
і електросталеплавильних цехів необхідно облаштувати міцні і
стійкі стелажі. При транспортуванні мульд кранами із застосуванням ланцюгів з
гаками ширина стелажів повинна бути не менше довжини мульд. При
транспортуванні мульд кранами, що обладнані механізованими
захватами, ширина стелажів повинна визначатися умовами захвату
мульд рамами. Установлення мульд на стелажах повинно здійснюватися без
звісів і перекосів.
6.17. При навантаженні металевого брухту в бункер або з
бункера в мульди електромагнітним краном зона його роботи повинна
огороджуватися, а проведення будь-яких робіт у зоні не
допускається.
6.18. У закритих приміщеннях місця перевантаження пиловидних
матеріалів повинні бути закриті щільними кожухами, що приєднані до
аспіраційних установок з фільтрами.
6.19. Облаштування та експлуатація конвеєрів повинні
відповідати вимогам ГОСТ 12.2.022-80 "ССБТ. Конвейеры. Общие
требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.022-80).
6.20. У цехах, що будуються або знаходяться на реконструкції,
прибирання сміття з-під конвеєрів повинно бути механізованим.
Прибирання просипу вручну допускається тільки при вимкнутих
конвеєрах та відповідно до биркової системи.
6.21. Перед пуском конвеєра повинен автоматично подаватися
звуковий попереджувальний сигнал, який чутно по всій довжині
конвеєра.
6.22. Струмопровідні кабелі пересувних розвантажувальних
візків і пересувних реверсивних конвеєрів повинні бути захищені
від механічних пошкоджень.
6.23. Видалення пилу з пилових бункерів аспіраційної системи
повинно здійснюватися у спеціально обладнані машини.
6.24. Для переходу через конвеєри потрібно встановлювати
стаціонарні містки. У виробничих приміщеннях містки потрібно
встановлювати не менше ніж через 30 м, а в галереях - не менше ніж
через 100 м довжини конвеєра. Ця вимога не розповсюджується на
конвеєри, на яких установлені пересувні візки.
6.25. Вивантаження електродів з вагонів та транспортування їх
повинні здійснюватися із застосуванням спеціальних пристроїв. Для зберігання електродів повинні бути влаштовані спеціальні
стелажі.
6.26. Дрібнення бою електродів повинно бути механізованим.
При обробці електродів на токарних верстатах повинна бути
передбачена пиловідсмоктувальна вентиляція.
6.27. Дробильні й помольні установки повинні розташовуватися
в ізольованому приміщенні та бути обладнані пиловідсмоктувальною
вентиляцією, що забезпечує концентрацію пилу в повітрі робочої
зони не вище граничнодопустимої. Згідно з ГОСТ 12.1.005-88 не
дозволяється розміщувати ці установки у шихтовому прольоті.
6.28. Завантаження матеріалу у дробильні та помольні агрегати
повинно бути механізованим. Пульти керування повинні бути розташовані таким чином, щоб
дробильні й помольні агрегати були помітні працівнику, який
здійснює пуск їх у роботу.
6.29. На шихтових дворах повинні бути обладнані кімнати для
обігріву працівників у холодний і перехідний періоди року. Згідно
з ДСН 3.3.6.042-99 ( va042282-99 ) кімнати можливо розміщувати
також у прольотах, що стоять поруч.
6.30. Для безпечної роботи на шихтових дворах до початку
кожної зміни необхідно перевірити: стан чалочних пристроїв (канатів, ланцюгів); справність бункерів і відсутність у них сторонніх предметів; стан робочих місць на бункерній естакаді, огороджень,
перекриттів бункерних ям; справність і чистоту залізничних колій, наявність поруч з
ними габариту для нормального проїзду; наявність і справність гальмових башмаків; наявність знаків і плакатів безпеки; справність сигналізації. Спрацьовані пристрої, інструменти, чалочні засоби і тару
необхідно вилучити з використання, а несправне устаткування
відремонтувати.
VII. Міксерне відділення
7.1. Для безпечної роботи в міксерному відділенні перед
початком роботи необхідно перевірити: справність гальм міксера та механізму його нахилу; стан зливного носка та заливного вікна міксера; стан вогнетривкої кладки та кожуха, газопроводів, пальників
тощо, а також в'їзної сигналізації та попереджувальних покажчиків. До роботи дозволяється приступати тільки після виправлення
всіх несправностей, при хорошому стані вогнетривкої кладки і
кожуха та наявності ключа-бирки.
7.2. Механізм нахилу міксера повинен мати два електродвигуни,
у тому числі один резервний з електрогальмами. Живлення
електродвигунів повинно здійснюватися не менше ніж від двох
незалежних джерел.
7.3. Міксер, конструкція якого не забезпечує самочинний
поворот у вихідне положення, повинен бути забезпечений механізмом,
що дозволяє повернути його у вихідне положення у випадку раптового
припинення подавання електроенергії.
7.4. Розташування і влаштування вентиляційних укриттів над
заливним вікном, зливним носком міксера та машиною для скачування
шлаку повинні забезпечувати уловлювання графіту та газів під час
заливання чавуну в міксер, зливу чавуну з міксера та скачування
шлаку. Вентиляційні установки повинні мати спеціальні пристрої для
уловлювання графіту.
7.5. За наявності графіту на устаткуванні, пішохідних
переходах і сходах необхідно регулярно очищати їх від графіту.
Перед початком прибирання графіту з вагів і майданчиків під носком
міксера необхідно очистити носок від охолоді, установити міксер у
вихідне положення і взяти ключ-бирку від пульта керування
міксером.
7.6. Заливне вікно та отвір зливного носка міксера повинні
мати футеровані кришки. Відкриття і закриття кришок повинно бути
механізованим.
7.7. Пост керування міксером повинен бути розташований збоку
від зливного носка міксера та в такому місці, звідки
забезпечується видимість операцій зливу чавуну з міксера. Не
допускається розташовувати пост керування проти зливного носка
міксера.
7.8. Приміщення поста керування повинно бути виготовленим з
неспалимого матеріалу та мати припливну вентиляцію, що забезпечує
нормальні умови праці, і відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91. Двері поста не повинні виходити у бік зливного носка міксера. Вікно поста, повернуте до зливного носка міксера, повинно
бути заскленим теплозахисним склом.
7.9. Не дозволяється розташовувати під міксером, на позначці
підлоги міксерного відділення, а також нижче цієї позначки
приміщення, в якому передбачається постійне перебування
працівників або розміщення устаткування, що вимагає постійного
обслуговування.
7.10. Підлога в міксерному відділенні та на робочих
майданчиках міксера повинна бути виготовленою зі стійкого
жорсткого матеріалу.
7.11. Робочі майданчики міксерів повинні мати не менше двох
виходів. Майданчик, з якого здійснюється керування заливанням чавуну в
міксер, повинен бути розташований вище заливного вікна та в такому
місці, звідки забезпечується видимість струменя чавуну. Для
захисту працівників від бризок чавуну та тепловипромінювання на
майданчику повинна бути облаштована кабіна з теплозахисного скла.
При роботі на майданчику необхідно дотримуватись вимог державного
стандарту України "Охорона праці. Терміни та визначення основних
понять" (ДСТУ 2293-99) та міждержавних стандартів
ГОСТ 12.1.003-83, ГОСТ 12.1.001-89 і ГОСТ 12.1.005-88. Ширина майданчиків, містків і сходин для обслуговування
міксерів повинна бути не менше 1 м.
7.12. Для спостереження за зливом чавуну з міксера в ківш у
підлозі робочого майданчика перед постом керування повинен бути
влаштований оглядовий отвір, огороджений поручнями та перекритий
міцними ґратами.
7.13. Опалення міксерів повинно здійснюватися коксовим,
природним газом або мазутом. Застосування доменного газу не
допускається. Конструкція газопроводів у місцях з'єднання їх обертових
частин з нерухомими повинна виключати можливість витоку газу. Під час ремонту міксера підводки газу повинні вимикатися не
тільки засувами, але й заглушками.
7.14. Заливання чавуну в міксер дозволяється проводити з
ковшів, наповнених до рівня, що не перевищує 250 мм від їх верху.
У разі проведення десульфурації чавуну в заливальному ковші рівень
чавуну не повинен перевищувати 700 мм до верхньої крайки ковша. Носки ковшів повинні бути очищені від скрапу і заправлені.
7.15. Перед підйомом ковша з чавуном необхідно перевірити
правильність зачеплення гаків крана за цапфи ковша (цапфи повинні
повністю увійти в зів гаків траверси крана), переконатися у
відсутності працівників унизу під міксером і на його майданчику.
Зачіпка допоміжного гака для нахилу ковша повинна здійснюватися
після підйому ковша. Зачіпка гака для кантування ковша з чавуном повинна
здійснюватися на рівні заливного вікна міксера або майданчика для
скачування шлаку. Не дозволяється підіймати ківш при зачепленому гаці для
кантування. Після зливу чавуну в міксер необхідно перевірити правильність
установлення ковша на чавуновозний візок.
7.16. Ділянка для зняття та установки кришок з чавуновозних
ковшів міксерного типу повинна мати крівлю та необхідні
постановочні габарити й бути обладнаною підйомно-транспортними
засобами для зняття й установки кришок, а також мати механізм для
пробивки кірки на поверхні чавуну в чавуновозі. Зняття і установка кришок повинні проводитися зі спеціальних
майданчиків.
7.17. В'їзд на ділянку для зняття і установки кришок повинен
бути обладнаний світлофором.
7.18. Перевезення чавуновозних ковшів слід здійснювати з
використанням платформи-прикриття перед тепловозом. До відчеплення
локомотива під колеса чавуновоза з обох боків повинні бути
встановлені гальмівні спарені башмаки. Крім того, чавуновоз
повинен бути загальмований гальмом стоянки.
7.19. Приміщення для переливу чавуну з чавуновозних ковшів
міксерного типу в заливальні ковші повинне бути обладнаним
аспіраційною системою, яка забезпечує відсмоктування пилу й газів,
що утворюються при зливі чавуну, з пристроєм для уловлювання
графіту й пилу.
7.20. Приміщення для переливу чавуну повинне бути обладнаним
постом керування переливом чавуну та переміщенням самохідного
чавуновозного візка й відповідати вимогам пунктів 7.7, 7.8 розділу
VII цих Правил.
7.21. Подача чавуновозних ковшів у приміщення переливу чавуну
повинна проводитися після звукового сигналу та за дозвільним
сигналом світлофора.
7.22. Злив чавуну з чавуновозного ковша в заливальний
дозволяється при загальмованому чавуновозі (гальмом стоянки з
ручним приводом і гальмівними спареними башмаками) і відкріпному
локомотиві.
7.23. Між працівником біля міксера і машиністом міксерного
крана необхідно установити радіозв'язок.
7.24. Заливання чавуну в міксер повинно проводитися в центр
вікна рівномірним струменем з мінімальної висоти і своєчасним
очищенням горловини зливного носка від скрапу. Про наступне
заливання чавуну машиніст заливного крана повинен подати звуковий
сигнал.
7.25. Не дозволяється зливати чавун у міксер з ковшів із
застиглою кіркою. Пропалювання кірки киснем повинно проводитися у спеціально
відведених місцях з майданчика, огородженого поручнями і
забезпеченого пристроями для захисту працівників від бризок чавуну
і тепловипромінювання. При пропаленні кірки повинні бути вжиті заходи, що
забезпечують безпеку працівників.
7.26. Перед початком зливу чавуну з міксера в ківш міксеровий
повинен перевірити правильність установлення ковша під зливним
носком, стан зливного носка, справність ковшів, наявність
гальмових пристроїв під скатами чавуновоза, відсутність
працівників на вагах і під міксером. Ковші повинні бути сухими, прогрітими та очищеними від
охолодей і виробничих відходів. Вони повинні установлюватися таким
чином, щоб струмінь чавуну був направлений на середину горловини
ковша. Правильність установлення ковша під зливним носком визначає
працівник біля міксера.
7.27. Про наступний злив чавуну з міксера повинен бути
поданий звуковий сигнал до нахилу міксера. Сигнальний пристрій
повинен бути зблокований з пусковим пристроєм механізму нахилу
міксера.
7.28. Під час заливання чавуну в міксер і при зливі чавуну з
міксера в ківш перебування працівників під міксером не
допускається.
7.29. Злив чавуну в ковші, що вийшли з ремонту, дозволяється
тільки після їх просушування.
7.30. Не дозволяється проводити наповнення ковшів чавуном до
рівня, що перевищує 250 мм від верху ковша.
7.31. При виникненні небезпеки прогару кожуха міксера
(місцеве почервоніння кожуха) повинні бути проведені термінове
обдування місця почервоніння стиснутим повітрям, випуск чавуну з
міксера і вжиті заходи щодо його ремонту.
7.32. Вікно й кожух міксера необхідно очищати від охолодей і
скрапу.
7.33. Скачування шлаку з ковшів і міксера повинно бути
механізованим, здійснюватися при достатній кількості чавуну, що
дозволяє виконати цю операцію без нахилу міксера. Шлак повинен
зливатися у шлакові ковші і своєчасно вивозитися з міксерного
відділення. Не допускається проводити скачування шлаку при
непрацюючій вентиляції, що вловлює газ і графіт.
7.34. Не дозволяється відбирати проби чавуну з-під його
струменя. Відбір проб чавуну повинен здійснюватися із зливного
носка міксера або з наповненого ковша. Інструмент для відбору
проби повинен бути сухим.
7.35. Не дозволяється проводити ремонт ковшів у міксерному
відділенні, а також подавати ковші з застиглою кіркою в міксерне
відділення.
VIII. Доставка матеріалів на робочі майданчикипечей і в конверторне відділення
1. Доставка шихтових матеріалів на робочі майданчики
мартенівських і двованних сталеплавильних печей
1.1. Доставка шихтових матеріалів, додатків, розкислювачів, а
також заправних матеріалів до печей повинна бути механізованою.
1.2. Візки для перевезення мульд повинні бути забезпечені
зчіпним пристроєм, що виключає знаходження працівників між візками
під час зчеплення або розчеплення мульдових складів, а також
упорами або поручнями, що запобігають зміщенню мульд в
поздовжньому напрямку при поштовхах і трясіннях.
1.3. Для установлення мульд на балконі пічного прольоту
повинні бути облаштовані стелажі відповідно до вимог пункту 6.16
розділу VI цих Правил.
1.4. У мартенівських цехах для установлення мульд з додатками
або розкислювачами допускається облаштування стелажів між печами.
З боків стелажів повинні бути влаштовані упори. Ширина вільного
проходу між стелажами та головками печей повинна бути не менше
0,7 м.
1.5. У цехах з крановою подачею шихти для транспортування
мульд із шихтового двору на балкон пічного прольоту крани повинні
бути обладнані механізованими захватами. Керування захватами
повинне здійснюватися з кабіни машиніста крана. Облаштування
мульдових захватів повинне виключати зривання й падіння мульд. До обладнання крана мульдовими захватами зачеплення мульд
повинно здійснюватися за допомогою гаків і серг. Конструкція
захватних пристроїв повинна виключати падіння мульд при їх
перенесенні. Не дозволяється проводити зачеплення мульд шляхом підведення
ланцюга під їх дно.
1.6. У цехах з наземними завалочними машинами сипкі
матеріали, як правило, повинні доставлятися на робочий майданчик
печі у спеціальних бункерах.
1.7. Доставка феросплавів у цех повинна здійснюватися в
мульдах, контейнерах або бункерах саморозвантажувального типу.
1.8. Зберігання підготовлених феросплавів повинно
здійснюватися у спеціальних бункерах, розташованих між печами. При
цьому повинна бути передбачена можливість видачі феросплавів як в
мульди для присадки додатків у піч, так і на задній бік печі для
подачі феросплавів безпосередньо в ківш. За неможливості розміщення бункерів між печами допускається
установлювати їх у торцевій частині пічного прольоту. У такому
разі видача феросплавів повинна здійснюватися в мульди,
установлені на спеціальні візки, з наступним транспортуванням
мульд до печей краном.
1.9. У діючих цехах, де облаштування бункерів для феросплавів
неможливе, зберігання феросплавів допускається у спеціальних
бункерах, розташованих у габаритах колон пічного прольоту.
1.10. Розвантаження феросплавів у бункери та подача їх до
печей повинні бути механізованими.
2. Доставка матеріалів на робочі майданчики
електросталеплавильних печей
2.1. Під час подачі матеріалів на робочі майданчики
електропечей повинні виконуватися вимоги підпунктів 1.1, 1.3, 1.5
пункту 1 глави 1 розділу VIII цих Правил.
2.2. Між крайніми частинами візка, що виступають, і
конструкціями будівлі, устаткування і складованими в цеху
матеріалами повинен бути забезпечений габарит не менше 0,7 м з
обох боків візка.
2.3. Облаштування пускового механізму візка для
транспортування завалочної бадді повинно виключати можливість
самовільного початку його руху.
2.4. Не дозволяється проводити підйом завалочної бадді на
робочий майданчик печі без сідла (піддона).
2.5. Для транспортування завалочної бадді краном повинна
застосовуватися спеціальна траверса.
2.6. Для виконання працівниками робіт нагорі і всередині
завалочної бадді повинні застосовуватися легкі переносні металеві
драбини з гачками, що дозволяють закріплювати драбини на борту
бадді. При виконанні робіт усередині бадді один працівник повинен
перебувати зовні.
2.7. Не дозволяється доставляти матеріали на балкон робочого
майданчика електропечі електромагнітом.
3. Доставка матеріалів у конверторне відділення
3.1. Доставка шихтових матеріалів і розкислювачів у
конверторне відділення повинна бути механізованою.
3.2. Перевантажні вузли тракту подачі сипких матеріалів
повинні бути герметизовані і приєднані до аспіраційної установки.
3.3. Стінки проміжних (витратних) бункерів повинні мати
нахил, що виключає зависання матеріалів, або бункери повинні бути
обладнані вібраторами.
3.4. Самохідні візки для перевезення шихтових матеріалів
повинні бути обладнані двома пультами керування. Машиніст візка
повинен перебувати біля переднього пульта в напрямку руху візка. При дистанційному керуванні самохідним візком з пульта
керування повинна забезпечуватися добра видимість шляху його руху.
Під час руху візка повинен подаватися звуковий сигнал.
3.5. Самохідні візки повинні бути обладнані надійно діючим
гальмовим пристроєм і упорами, що перешкоджають зміщенню вантажу з
візка.
IX. Завалка матеріалів у печі, конвертори
1. Завалка матеріалів у мартенівські і двованні
сталеплавильні печі
1.1. Завалка матеріалів, а також присадка додатків у
сталеплавильні печі повинні бути механізованими. Матеріали, що завантажуються в піч, повинні рівномірно
розподілятися по всій подині. Завалка у двованний сталеплавильний
агрегат металевої стружки не допускається.
1.2. Огляд подини печі перед початком завалки повинен
здійснюватися зі спеціального пристрою (майданчика). Не
дозволяється оглядати подини з рухомого складу. При огляді подини двованної сталеплавильної печі
інтенсивність продування киснем сусідньої ванни повинна бути
скорочена до межі, зазначеної в інструкції з охорони праці,
розробленій з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98 ( z0226-98 ).
1.3. Механізми пересування, кочення та повороту завалочної
машини повинні бути забезпечені електрогальмами.
1.4. Завалочна машина повинна бути обладнана надійно діючою
звуковою сигналізацією. Машиніст завалочної машини зобов'язаний
подавати сигнал перед початком руху машини. Крім того, завалочна
машина з двох боків моста повинна бути обладнана світловою
сигналізацією у вигляді світла, яке горить і мигтить та вмикається
під час руху машини.
1.5. Візок завалочної машини кранового типу повинен бути
обладнаний двома кінцевими вимикачами або крани повинні бути
обладнані іншими пристроями, що виключають можливість наближення
кабіни завалочної машини до колон будівлі ближче ніж на 0,5 м.
1.6. Кабіна завалочної машини повинна бути міцною,
теплоізольованою, мати спеціальне екранування кабіни та захищати
машиніста від можливих викидів металу і шлаку.
1.7. Робоче місце машиніста завалочної машини наземного та
кранового типів повинно бути обладнане зручним сидінням з бильцем,
забезпечувати належну видимість фронту робіт та відповідати
ДСН 3.3.6.042-99 ( va042282-99 ) і ДСН 3.3.6.037-99
( va037282-99 ). Конструкція сидіння повинна виключати вібрацію. Для входу в
кабіну повинні бути облаштовані східці з поручнями.
1.8. Не дозволяється захаращувати габарити наближення
завалочних машин будь-якими пристроями або матеріалами.
1.9. Тролеї для живлення електродвигуна візка завалочної
машини наземного типу повинні розташовуватися усередині рами
машини в недоступному місці, у разі розміщення їх на рамі машини в
доступному місці тролеї із зовнішнього боку машини повинні бути
огороджені сіткою.
1.10. При проведенні ремонтних робіт на тролеях або в
небезпечній близькості від них напруга з тролеїв повинна бути
знята, а вимикаючі пристрої закриті на замок.
1.11. При ремонті струмоприймачів наземних завалочних машин,
коли відстань між консоллю машини та кабіною завалочних кранів
менше 1,8 м, повинні бути вжиті заходи, що виключають пересування
кранів над дільницею ремонтних робіт. За відсутності на підтримуючій консолі струмоприймачів
ходового майданчика ремонтні роботи повинні здійснюватися з
риштовання або з підвісного майданчика, огородженого поручнями.
1.12. Під час завалки шихти не дозволяється виконувати
будь-які роботи на фронті пересування завалочної машини. Швидкість руху машини під час завалки матеріалів не повинна
перевищувати 5 км/год.
1.13. По закінченні завалки і перед відправленням рухомого
складу з цеху повинна бути перевірена правильність установки мульд
на візках. Не допускається давати команду на відправлення складів
із цеху з неправильно установленими мульдами, спецкоробами,
контейнерами, устаткуванням.
1.14. Заправочні матеріали повинні зберігатися у спеціальних
бункерах, установлених між печами або в торці цеху. На робочому майданчику коло печі заправочні матеріали
допустимо зберігати тільки на 1-2 плавки.
2. Завалка матеріалів в електросталеплавильні печі
2.1. Вимоги пунктів 1.1, 1.3-1.8 глави 1 та пунктів 3.3-3.8
глави 3 розділу IX цих Правил розповсюджуються і на завалку
матеріалів в електросталеплавильні печі.
2.2. У цехах, що будуються, для запалки печей повинні
застосовуватися бадді тільки саморозвантажувального типу.
2.3. Завантажені в електропіч руда, феросплави та інші
матеріали повинні бути попередньо просушені або прогартовані. Не
дозволяється подавати сирі матеріали у розплавлену ванну.
2.4. Під час завалки матеріалів і підвалки шихти всі роботи
на печі повинні бути припинені, а працівники відведені на безпечну
відстань.
2.5. Про наступний підйом завалочної бадді на робочий
майданчик і під час завалки шихти в піч повинен подаватися
звуковий сигнал.
2.6. Перед вмиканням приводу висувного майданчика печі або
приводу підіймача та закота склепіння сталевар зобов'язаний
переконатися в тому, що всі працівники відійшли від печі на
безпечну відстань. Для попередження працівників під робочим майданчиком про
вмикання приводу закота склепіння печі повинна бути облаштована
сигналізація.
2.7. Для запобігання пошкодженню подини і вилітанню кусків
шихтових матеріалів відкривати запірний механізм бадді
дозволяється тільки після того, як баддя буде опущена в нижнє
положення, при цьому завалочне вікно печі повинно бути закритим.
2.8. Підвалка шихти повинна здійснюватися на частково
розплавлену шихту при закритому завалочному вікні печі. Під час підвалки шихти машиніст мостового крана повинен
перекривати оглядове вікно кабіни густою металевою сіткою, а
працівники повинні бути відведені від печі на безпечну відстань. Виплески металу і шлаку з печі на робочий майданчик по
закінченні підвалки повинні бути прибрані.
2.9. На робочому майданчику біля печей допускається
зберігання у спеціальних засіках 2-3-змінного запасу матеріалів,
що використовуються при плавці. Облаштування та розташування засік на робочому майданчику
повинні забезпечувати зручність і безпеку робіт. Борти засік у
зоні руху завалочної машини повинні виступати не більше ніж на
100 мм від рівня підлоги робочого майданчика.
2.10. У цехах, де подача мульд на стелажі балкона робочого
майданчика здійснюється за допомогою ланцюгів з гаками, одночасне
установлення мульд на стелажі краном і взяття їх зі стелажів
завалочною машиною не допускається.
3. Завалка матеріалів в конвертори
3.1. Керування всіма механізмами з доставки і завантаження
сипких матеріалів у конвертор повинно здійснюватися дистанційно. Конструкція жолоба повинна виключати можливість просипання
сипких матеріалів повз горловини конвертора і забезпечувати
безперешкодний поворот конвертора, а також має бути обладнана
пристроями відсічення полум'я.
3.2. Пристрій для подачі сипких матеріалів повинен
забезпечувати їх завантаження в конвертор необхідними порціями,
при цьому повинно бути виключене проникнення конверторних газів у
тракт подачі сипких матеріалів.
3.3. Крупність кусків розкислювача, що надходять на
конверторний майданчик, не повинна перевищувати передбачену
технологічною інструкцією, затвердженою уповноваженою особою. Не
допускається установлювати дробилки для дрібнення розкислювачів на
робочих майданчиках конверторів.
3.4. Не дозволяється проводити завалку брухту в конвертор за
наявності в ньому рідкого шлаку. Допускається завалка брухту на загущений, приведений у
неактивний стан шлак тільки при переділі високофосфористих
чавунів.
3.5. Трубопроводи, якими подаються тверді розкислювачі з
верхнього майданчика на робочий майданчик конверторів, повинні
бути звукоізольованими.
3.6. Перед завалкою металобрухту в конвертор необхідно
переконатися у придатності його футеровки для подальшої
експлуатації.
3.7. Не дозволяється проводити завалку в конвертори
матеріалів, що покриті льодом, снігом або вологою.
3.8. Завалку металобрухту необхідно проводити спеціальним
завалочним краном. Дозволяється завалку брухту здійснювати
заливальним краном за допомогою перехідної траверси.
3.9. Перед зачепленням траверси гаками за цапфи короба, совка
та за вушка для невеликого підйому необхідно переконатися в їх
справності. Особливу увагу необхідно звернути на кріплення задньої
стінки до корпуса короба, совка.
3.10. Совки для завалки матеріалів у конвертори повинні мати
отвори для стікання води.
3.11. Перед завалкою брухту та заливкою чавуну в конвертор
необхідно вивести всіх працівників і тепловози з небезпечної зони,
увімкнути звукову і світлову сигналізації, розташовані під
конверторним майданчиком.
3.12. Завалку габаритного брухту дозволяється здійснювати за
один прийом.
3.13. Завалку металевої стружки дозволяється проводити в
конвертор, температура якого не нижче 800 град.С.
3.14. Після завалки металевої стружки необхідно провести
видержку протягом 3-5 хвилин з похитуванням конвертора для її
прогріву та виведення летких речовин.
3.15. При бурхливому газовиділенні та полум'ї конвертор
необхідно установити у вертикальне положення під кесон. Завалку
стружки слід продовжити після припинення газовиділення і полум'я.
3.16. Заливку чавуну в конвертор на прогріту стружку
необхідно проводити за два рази рівними порціями з похитуванням
конвертора. Під час похитування конвертора кран повинен від'їхати
на безпечну відстань.
3.17. При бурхливому газовиділенні заливку чавуну необхідно
припинити, конвертор установити у вертикальне положення під кесон,
а крану з чавуновозним ковшем слід від'їхати на безпечну відстань.
3.18. Доливку чавуну дозволяється провадити після повного
припинення газовиділення, полум'я та викидів.
3.19. На технологічній лінії з доставки сипких матеріалів і
феросплавів, що складена з конвеєрів разом з іншими машинами
(грохотами, живильниками, дозаторами тощо), приводи конвеєрів і
усіх машин повинні бути зблоковані таким чином, щоб у випадку
раптової зупинки будь-якої машини чи конвеєра попередні машини або
конвеєри відключалися, а наступні працювали до повного сходу з них
вантажу, що транспортується.
3.20. Конвеєрний транспорт повинен мати: пристрій для аварійної зупинки конвеєра й кожного механізму з
місця обслуговування; сигналізацію про початок запуску; блокуючі пристрої, що виключають можливість дистанційного
пуску після спрацювання захисту конвеєрної лінії; пристрій, що вимикає конвеєр у випадку зупинки стрічки при
вимкненому приводі; огородження частин конвеєра, що рухаються, а також інших
машин (барабанів, натяжних пристроїв, роликів тощо), до яких
можливий доступ працівників; перехідні містки, огороджені поручнями; захисні пристрої в місцях проходу працівників під конвеєрами
для захисту їх від падаючих кусків матеріалу, що транспортується; кінцеві вимикачі для розвантажувального візка з кнопками
аварійної зупинки в головній і хвостовій частинах конвеєра та інші
вимоги безпеки, що передбачені ГОСТ 12.2.022-80.
3.21. Евакуаційні виходи з галерей та естакад і перехідні
містки над конвеєрами необхідно розташовувати не рідше ніж через
100 м. Містки повинні мати ширину 0,8 м, суцільний настил та
огороджуватися поручнями висотою не менше 1 м з відбортовкою знизу
на висоту 0,14-0,15 м.
3.22. Ремонтні роботи, ручне змащення та очищення конвеєрів
повинні здійснюватися з дотриманням вимог биркової системи і
тільки при зупиненому конвеєрі та заблокованому пусковому
пристрої.
3.23. У прохідних естакадах і галереях з ухилом більше
8 градусів вздовж конвеєрів повинні бути облаштовані закріплені
настили (трапи).
X. Доставка та заливка чавуну в мартенівськіі двованні сталеплавильні печі й конвертори
1. Доставка та заливка чавуну в мартенівські і двованні
сталеплавильні печі
1.1. При в'їзді состава ковшів з рідким чавуном у цех, його
пересуванні, а також при переїзді скісних заїздів машиніст
електровоза повинен подавати звуковий сигнал. Швидкість руху
состава не повинна перевищувати 4 км/год. Працівники, що перебувають поблизу залізничних колій, якими
рухається состав, повинні бути відведені в безпечні місця. Не дозволяється їздити на лафетах чавуновозів.
1.2. Місця перетину залізничних колій для подачі рухомим
складом ковшів з рідким чавуном з коліями для подачі шихтових
матеріалів повинні бути обладнані автоматичною або
напівавтоматичною світловою сигналізацією.
1.3. Чавуновози повинні бути обладнані зчіпними пристроями,
що виключають перебування працівників між чавуновозами під час
зчеплення чи розчеплення составів. Не дозволяється здійснювати
розчеплення чавуновозів під час руху.
1.4. Транспортування краном ковшів з рідким чавуном уздовж
цеху допускається тільки в цехах, де немає залізничних колій
уздовж фронту печей.
1.5. Конструкція стендів повинна забезпечувати сталість
жолобів. Для обслуговування стаціонарних жолобів повинні бути
облаштовані майданчики з огородженням. При застосуванні підвісних жолобів перед заливкою чавуну в
піч необхідно ретельно перевірити стан гаків для підвіски жолобів
і надійність їх кріплення.
1.6. Не допускається теча у трубках водоохолоджуваних
жолобів. У випадку появи течі вона повинна бути негайно
ліквідована.
1.7. Перед заливкою чавуну в піч футеровка жолоба повинна
бути справною та сухою.
1.8. Не дозволяється проводити заливку чавуну в піч з ковшів
із застиглою кіркою. Пропалювання кірки киснем повинне
здійснюватися з дотриманням вимог пункту 7.25 розділу VII цих
Правил.
1.9. Заливка чавуну в піч повинна здійснюватися тільки після
повного закриття сталевипускного отвору, установлення
сталевипускного жолоба і шлакових ковшів.
1.10. Для запобігання бурхливим реакціям у печі заливку
чавуну необхідно здійснювати до розплавлення шихти та утворення
шлаку. Під час заливки чавуну в піч машиніст крана повинен нахиляти
ківш повільно, без поштовхів і коливань, підводити його до жолоба
таким чином, щоб висота падіння струменя була мінімальною, а
потужність не призводила до переповнення жолоба. У разі заливу чавуну в розплавлену ванну, для запобігання
викидам шлаку і металу на робочий майданчик злив повинен
здійснюватися невеликими порціями і з перервами під керівництвом
сталевара або уповноваженої особи.
1.11. Під час заливки чавуну в піч перебування працівників
поблизу жолобів і завалочних вікон не допускається. При заливці
чавуну з боку розливного прольоту не допускається також
перебування працівників під жолобом і в зоні падіння бризок
чавуну. Робочий майданчик під жолобами повинен бути сухим.
1.12. По закінченні заливки чавуну в мартенівську піч
провадити роботи на склепінні печі дозволяється тільки після
повного розплавлення ванни.
1.13. Заливка чавуну в одну з ванн двованної сталеплавильної
печі повинна бути закінчена до початку випуску плавки із сусідньої
ванни. Під час заливки чавуну в одну з ванн печі не слід проводити
заправлення сусідньої ванни.
1.14. Заміна кисневих фурм і виконання інших робіт на
склепінні двованної сталеплавильної печі допускається тільки в
періоди прогріву металошихти і доводки плавки. Якщо на сусідній
ванні йде період плавлення, інтенсивність продувки та теплове
навантаження її повинні бути знижені. Не дозволяється проводити
роботи на склепінні в період завалки шихти на сусідній ванні.
2. Доставка і заливка чавуну в конвертори
2.1. Подача рідкого чавуну до конверторів повинна
здійснюватися в ковшах, що переміщуються електрифікованими
візками, контактно-акумуляторними електровозами з дистанційним
керуванням, а також тепловозами.
2.2. У кожному конверторному цеху необхідно встановити
безпечні зони стоянки локомотивів на час зливу чавуну в конвертор.
2.3. Під час в'їзду состава чавуновозних ковшів у конверторне
відділення і при пересуванні його по майданчику конверторів
необхідно подавати звуковий сигнал.
2.4. Кабіна зливального крана повинна бути обладнана
спеціальним екраном для захисту машиніста від викидів металу з
конвертора, під час заливки чавуну кантовочний гак заливального
крана заводиться під чавуновозний ківш безпосередньо перед зливом
чавуну в конвертор.
2.5. Зчеплення і розчеплення чавуновозних візків повинні
здійснюватися з дотриманням вимог пункту 1.3 глави 1 розділу Х цих
Правил. Не дозволяється проводити зчеплення і розчеплення візків під
час руху, а також їздити на візках.
2.6. Правильність установлення електрифікованого візка проти
горловини конвертора при заливці чавуну повинна фіксуватися
автоматично.
2.7. Тролеї для живлення електродвигунів чавуновозних візків
повинні бути захищені від попадання іскор і бризок металу. Якщо для живлення електродвигунів застосовуються гнучкі
кабелі, то вони повинні бути надійно захищені від бризок металу та
механічних пошкоджень.
2.8. Колеса чавуновозних візків повинні мати відбійні щити,
що не доходять до головки рейок на 10 мм.
2.9. Облаштування носка чавуновозного ковша повинне виключати
проливання чавуну при зливі його в конвертор. Носок ковша до зливу
чавуну повинен бути очищений від скрапу, обмазаний і висушений.
2.10. Перед заливкою чавуну в конвертор машиніст заливного
крана й машиніст дистрибутора повинні подавати звуковий сигнал. Нахил ковша повинен здійснюватися повільно, без поштовхів.
Защіпка допоміжного гака для нахилу ковша повинна здійснюватися
після підйому ковша. Під час зливу чавуну виконання робіт і перебування
працівників в небезпечній зоні не допускається.
2.11. При пересуванні ковшів по робочому майданчику
конверторів за допомогою спеціальної лебідки розетки для
підключення кантувального механізму необхідно встановлювати в обох
торцях лафета чавуновозного візка.
2.12. Перед заливкою чавуну в конвертор під робочий майданчик
необхідно подавати світлозвуковий сигнал.
2.13. Не допускається проводити злив чавуну в конвертор за
наявності в ньому рідкого шлаку. Швидкість заливки чавуну в
конвертор регулюється залежно від інтенсивності газовиділення. При
сильному газовиділенні та загрозі викиду металу і шлаку заливка
чавуну повинна бути припинена, а ківш відведено від горловини
конвертора.
2.14. При подачі рідкого чавуну до конверторів від міксера в
чавуновозних ковшах по чавуновозній естакаді перебування
працівників при транспортуванні ковшів на естакаді не
дозволяється.
XI. Загальні вимоги щодо використання кисню,азоту та аргону у сталеплавильному виробництві
1. Використання кисню
1.1. Подавання кисню до сталеплавильних печей і конверторів
повинно бути централізованим.
1.2. Проектування трубопроводів газоподібного кисню повинно
провадитися відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів.
1.3. Для ущільнення кисневої арматури необхідно застосовувати
матеріали відповідно до ГОСТ 12.2.052-81 "ССБТ. Оборудование,
работающее с газообразным кислородом. Общие требования
безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.052-81). Не дозволяється застосовувати на киснепроводах арматури на
основі титану.
1.4. Місця, де розташована запірна та регульована арматура,
повинні бути освітлені згідно з ДБН В.2.5-28-2006.
1.5. Киснепроводи, що прокладені в зоні підвищеної
температури або інтенсивного випромінювання, повинні бути
теплоізольованими: температура на поверхні не більше 43 град.С.
1.6. Киснепроводи та кисневі пристрої повинні бути захищені
від попадання на них мастила та іскор металу і шлаків за допомогою
екранування згідно з державним стандартом України "Пристрої
екранувальні для захисту від інфрачервоного випромінювання.
Параметри та загальні технічні вимоги" (далі - ДСТУ 2894-94).
1.7. Розморожування замерзлого конденсату води в киснепроводі
та кисневих пристроях повинно провадитися парою або гарячою водою.
1.8. У випадку появи витоку кисню крізь нещільності в
арматурі або з інших причин подавання кисню повинно бути припинено
до усунення несправностей.
1.9. Перевірка щільності киснепроводів (рукавів) і арматури
повинна провадитися мильним розчином не рідше ніж один раз на
півроку. Не дозволяється проводити перевірку нещільності за допомогою
вогню або тліючих предметів.
1.10. Киснепроводи необхідно заземлювати при вводі у будівлі
сталеплавильних цехів та при виводі з них на контур заземлення
цехових електроустановок.
1.11. Не дозволяється проводити ремонт киснепроводів, що
знаходяться під тиском.
1.12. Киснепровід, який підлягає ремонту, необхідно
відключити від діючих киснепроводів і продути повітрям, азотом або
парою до зниження вмісту кисню в ньому не більше 23% (об'ємних),
що повинно контролюватися дворазовим аналізом. Не допускається проводити продувку киснепроводів повітрям від
поршневих компресорів.
1.13. Вогневі роботи на киснепроводах необхідно проводити за
нарядом-допуском, виданим відповідно до НПАОП 27.0-4.02-90, і під
безперервним наглядом уповноважених осіб.
1.14. У приміщеннях, де розташовані кисневі пристрої, не
дозволяється палити та користуватися відкритим вогнем.
1.15. Усі роботи з ремонту киснепроводів і кисневих пристроїв
повинні проводитися не менше ніж двома працівниками.
1.16. Інструмент, що застосовується для обслуговування
киснепроводів і кисневих пристроїв, повинен бути обмідненим і
ретельно знежиреним.
1.17. Руки, спецодяг, спецвзуття та рукавиці працівників не
повинні бути забруднені мастилом. Палити і підходити до відкритого
вогню після закінчення роботи дозволяється лише після
провітрювання одягу. Не дозволяється вішати одяг на фланці або
вентилі киснепроводів.
1.18. У випадку займання киснепроводу або виникнення пожежі в
районі його розташування киснепровід повинен бути негайно
відключений.
1.19. При вмиканні і вимиканні киснепроводів тиск кисню в них
потрібно змінювати повільно і плавно.
1.20. Трубопроводи кисню, підведені до сталеплавильних
агрегатів, необхідно розташовувати в місцях, що виключають
попадання на них бризок металу або шлаку.
1.21. Фурми, що подають кисень у сталеплавильні печі й
конвертори, повинні бути обладнані мідними наконечниками.
1.22. Водоохолоджувані елементи фурм, що застосовуються для
подачі кисню до ванн сталеплавильних печей, а також до
конверторів, після виготовлення та ремонту повинні підлягати
гідравлічному випробуванню на щільність тиском 1,25 Р, де Р -
величина робочого тиску води в магістралі перед фурмою.
1.23. Рукава (шланги), що застосовуються для подачі кисню у
сталеплавильні печі й конвертори, повинні відповідати параметрам
кисню та вимогам, які пред'являються до устаткування, що працює в
середовищі кисню. Рукава (шланги) не повинні мати тріщин і розривів.
1.24. Кріплення рукавів (шлангів) до штуцерів, а також
металевих трубопроводів до рукавів (шлангів) повинно виключати
можливість їх зриву, а також витікання кисню.
1.25. Фурми перед установленням, а також рукава (шланги)
перед застосуванням повинні бути знежирені.
1.26. При застосуванні кисню для інших виробничих потреб
необхідно дотримуватися вимог пунктів 1.1, 1.19, 1.21, 1.24 глави
1 розділу XI цих Правил.
1.27. За відсутності на підприємстві кисневих станцій
допускається застосування газоподібного кисню в балонах.
1.28. Киснева рампа повинна бути розташована на нульовій
позначці в окремому вогнестійкому приміщенні. Приміщення рампи повинно мати вентиляцію, опалення та
освітлення. Не дозволяється палити та користуватися відкритим
вогнем у приміщенні рампи.
1.29. Кисневі балони у приміщенні рампи повинні
встановлюватися у спеціальні стояки, що виключають можливість їх
падіння.
1.30. Редуктор необхідно періодично розбирати і прочищати.
1.31. Поточний запас кисневих балонів повинен зберігатися на
складі. Облаштування та утримання складу, а також способи
безпечного транспортування балонів повинні відповідати вимогам
чинних нормативно-правових актів.
1.32. При зберіганні, транспортуванні та поводженні з
кисневими балонами повинна бути виключена можливість забруднення
їх мастилом. Не допускається використовувати кисень з балонів з несправним
редуктором або манометром.
1.33. Пристрій для приєднання кисневих рукавів (шлангів) під
час ремонтних робіт повинен бути розташований у зручних і
безпечних місцях.
2. Застосування азоту та аргону
2.1. У кожному цеху, де установлено устаткування, що споживає
аргон або азот, необхідно призначати особу, відповідальну за
безпечну експлуатацію систем аргоно- і азотопостачання.
2.2. Газонебезпечними вважаються дільниці, на яких
розташоване устаткування, де здійснюється технологічний процес з
використанням азоту чи аргону, або проходять трубопроводи,
заповнені такими газами.
2.3. Азот чи аргон до устаткування повинен подаватися по
відгалуженню від магістральних трубопроводів, сполучених
безпосередньо з цехами виробництва продуктів розділення повітря, а
також від газифікаторів або реципієнтів з сумарною гідравлічною
ємністю більше 50 м.
2.4. Монтаж і експлуатація об'єктів споживання і
трубопроводів азоту та аргону повинні здійснюватися в суворій
відповідності до проектної документації, затвердженої
відповідальною особою. Не допускаються зміни в технологічних схемах, конструкції та
режимі роботи зазначеного устаткування і трубопроводів без
погодження з уповноваженою особою.
2.5. На всі діючі та уведені в експлуатацію об'єкти
споживання азоту чи аргону повинні бути складені та затверджені з
дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98 ( z0226-98 ) інструкції з
охорони праці щодо безпечної експлуатації усіх видів устаткування
та їх взаємодії. Інструкції повинні знаходитися на робочих місцях
і видаватися працівникам під розпис.
2.6. Інструкція з охорони праці повинна передбачати порядок
дій при первинному (або після ремонту) заповненні трубопроводу
азотом чи аргоном.
2.7. Приміщення, в яких проводяться роботи з азотом чи
аргоном і концентрація кисню в повітрі яких може знижуватися нижче
19% за об'ємом, повинні бути обладнані припливно-витяжною
вентиляцією. Необхідність облаштування вентиляції та кратність
обміну повітря визначаються проектною організацією.
2.8. У цехах, що споживають азот чи аргон, повинні бути
складені плани локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і
аварій відповідно до НПАОП 0.00-4.33-99 ( z0424-99 ).
2.9. Конструкція систем продувки азотних чи аргонних
трубопроводів повинна виключати можливість надходження цих газів у
приміщення.
2.10. Крім загальноцехової схеми азото- і аргонопроводів,
повинні бути схеми азото- і аргонопостачання кожної дільниці й
агрегата. Зазначені схеми повинні бути на робочих місцях
працівників, що обслуговують це устаткування.
2.11. На кожному підприємстві повинен бути складений перелік
приміщень з технологічним устаткуванням, де концентрація кисню за
об'ємною часткою може бути менше 19% (в аварійній ситуації), із
зазначенням видів і періодичності контролю, а також заходів щодо
нормалізації складу повітря. Приміщення повинні бути обладнані знаками безпеки відповідно
до вимог міждержавного стандарту ГОСТ 12.4.026-76.
2.12. Приміщення та місця, де можливе зниження концентрації
кисню нижче 19%, повинні бути забезпечені стаціонарними або
переносними газоаналізаторами.
2.13. Прокладка трубопроводів газоподібного аргону в землі чи
у траншеях і приямках не допускається.
2.14. Не допускається використання азоту чи аргону для
випадкових робіт і цілей, не передбачених проектом (обдув одягу,
устаткування тощо).
2.15. Трубопроводи повинні бути пофарбовані в сигнальні
кольори або мати сигнальні смуги відповідно до ГОСТ 14202-69
"Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска,
предупреждающие знаки и маркировочные щитки".
2.16. Трубопроводи азоту чи аргону не повинні мати перемичок
з іншими газопроводами, не передбаченими проектом.
2.17. Посудини газифікаторів та інші посудини з рідким азотом
чи аргоном, установлені зовні будівель споживачів, повинні
розташовуватися біля стін, що не мають отворів, на відстані 1 м
від габаритів посудини. Віконні отвори на відстані 6 м в кожний бік і на 3 м вверх
від габаритів посудин не повинні мати елементів, що відкриваються.
Зазначені вимоги не поширюються на посудини, в яких розняття
зливо-наливних пристроїв розташовані від стіни будівлі більше ніж
на 9 м.
2.18. Перевірку щільності азото- і аргонопроводів необхідно
проводити щомісячно. Перевірку щільності газопроводів і арматури
необхідно здійснювати обмилюванням, а за допомогою переносного
газоаналізатора проводити контроль за концентрацією кисню у
приміщенні.
2.19. На устаткування об'єктів споживання азоту та аргону
повинні бути оформлені формуляри або паспорти відповідно до вимог
ДСТУ ГОСТ 2.601-2006.
2.20. Трубопровід азоту або аргону може бути включений до
роботи за наявності таких документів: паспорта трубопроводу; актів випробувань; паспортів арматури; актів випробувань трубопроводів на щільність і міцність; актів прийомки КВП і А; сертифікатів на матеріали труб; сертифікатів на зварювальні матеріали; списку зварників, що брали участь у зварюванні трубопроводу,
із зазначенням номерів посвідчень і клейм; схеми трубопроводів; інструкції з охорони праці під час застосування азоту чи
аргону.
2.21. При виявленні витоку газу або розриву трубопроводу
необхідно обгородити небезпечну зону, вивести з неї працівників,
вимкнути пошкоджену ділянку трубопроводу, після цього усунути
витік.
2.22. Посудини, трубопроводи, арматура і прилади, виключені з
технологічної схеми, повинні бути демонтовані або відключені
заглушками.
2.23. Газозапірну арматуру необхідно розміщувати в шафах з
дверцятами, що замикаються.
2.24. На арматурі і шафах повинні бути прикріплені плакати і
зроблено написи: "Аргон - небезпечно!", "Азот - небезпечно!"
2.25. Експлуатація системи азото- і аргонопостачання з
пропусками в арматурі фланцевих та інших з'єднань не допускається.
2.26. Не допускається усунення пропусків у фланцевих
з'єднаннях при тиску у трубопроводі вище атмосферного.
2.27. З'єднання трубопроводів за допомогою гнучкого шланга не
допускається.
2.28. При з'єднанні трубопроводу з робочим агрегатом,
механізмом, приладом за допомогою гнучкого шланга необхідно
перевірити, що дозволений робочий тиск у шланзі більший чи рівний
максимально допустимому тиску у трубопроводі. До трубопроводу гнучкий шланг приєднується через спеціальні
штуцери з хомутами. На трубопроводі перед штуцером повинна бути
встановлена відсікаюча арматура.
2.29. У закриті приміщення, де установлено устаткування, що
споживає азот чи аргон, за відсутності приладів контролю
середовища дозволяється заходити тільки при роботі вентилятора та
по закінченні часу, що дозволяє провести триразовий обмін повітря.
Поряд з кнопкою вмикання повинна бути встановлена табличка з
позначенням часу, протягом якого здійснюється триразовий обмін
повітря.
2.30. Кнопка вмикання вентилятора повинна бути встановлена
перед входом у приміщення, де можливий витік азоту або аргону.
2.31. Трубопроводи азоту та аргону повинні підлягати
гідравлічним або пневматичним випробуванням на щільність після
ремонтів і внесення змін у технологічну схему та конструкцію. Випробування на щільність повинні бути проведені в суворій
відповідності до вимог, що вказані у проекті.
2.32. Виведення устаткування, що споживає азот чи аргон,
трубопроводів цих газів у ремонт і прийомка з ремонту повинні
оформлятися актом.
2.33. Ремонтні роботи в газонебезпечних місцях, де
встановлені об'єкти, що споживають азот і аргон, повинні
проводитися за нарядом-допуском, виданим відповідно до
НПАОП 27.0-4.02-90, після проведення аналізу повітря в цих місцях
на вміст кисню. Аналіз повітря в усіх цехах проводить
газорятувальна станція, у цехах кисневого виробництва - цехові
лабораторії. Починати роботу дозволяється тільки при вмісті кисню в
повітрі, що аналізують, у межах 19-23%.
2.34. Дільниця трубопроводу або агрегат, які ремонтуються,
повинні бути відімкнені від системи, тиск знижений до
атмосферного, на трубопроводі після арматури установлені заглушки.
На арматурі необхідно вивісити плакат: "Не вмикати! Працюють
люди!"
2.35. Під час ремонту устаткування, трубопроводів, арматури
необхідно контролювати вміст кисню в атмосфері, де проводяться
роботи. Періодичність проведення аналізів на вміст кисню визначається
технологією (інструкцією) ремонту та зазначається в
наряді-допуску, виданому відповідно до НПАОП 27.0-4.02-90.
2.36. При вмісті кисню в повітряному середовищі нижче 19%
ремонтні роботи повинні бути негайно припинені, а працівників,
зайнятих ремонтом, відведено в безпечну зону.
2.37. При встановленні і знятті заглушок контроль за вмістом
кисню повинен здійснюватися безперервно переносним автоматичним
газоаналізатором із звуковою сигналізацією при зміні вмісту кисню
вище 21% або нижче 19% відповідно до вимог ГОСТ 12.2.052-81.
XII. Облаштування й обслуговування мартенівськихта двованних сталеплавильних печей
1. Стаціонарні та хитні печі
1.1. Для огляду та ремонту верхньої частини печі, а також
прибирання пилу з неї на конструкціях, розташованих над склепінням
і головками печі, повинні бути облаштовані стаціонарні майданчики. Ходіння по склепінню або арматурі печі не дозволяється.
1.2. У цехах, що реконструюються, задній робочий майданчик
печі, що знаходиться на реконструкції, повинен мати ширину не
менше 2 м і бути огороджений поручнями. На дільниці печі поручні
повинні бути на всю висоту зашиті залізними листами. При цьому
огородження випускного жолоба повинне виконуватися знімним чи
розсувним. За відсутності чи при несправному стані стаціонарних або
знімних огороджень майданчиків для обслуговування сталевипускного
отвору та інших елементів робота печі не допускається.
1.3. На нових, діючих та реконструйованих печах зі знімними
випускними жолобами отвори в робочому майданчику, що утворюються
після зняття жолобів, повинні перекриватися.
1.4. Для захисту від тепловипромінювання задня стінка печі
повинна бути екранованою. На задньому майданчику робочі місця біля випускного жолоба
повинні бути обладнані пристроями для повітряного душування
зовнішнім повітрям згідно з вимогами ДСН 3.3.6.042-99
( va042282-99 ).
1.5. Печі повинні бути обладнані пристроями, що забезпечують
видалення та уловлювання газів і пилу до граничнодопустимих
концентрацій перед викидом в атмосферу.
1.6. Перебування працівників між сталевипускними жолобами
двованних сталеплавильних печей допускається тільки з дозволу
уповноваженої особи. Сталевипускний жолоб повинен зніматися
спеціальною траверсою, зачеплення якої повинно виключати
знаходження працівника з боку сусідньої ванни.
1.7. Розміщення під робочим майданчиком підсобних пристроїв
(майстерень, сушарень тощо) допускається тільки в холостих
прольотах за умов провітрювання місць розташування цих пристроїв.
1.8. Задній майданчик хитної печі повинен бути огороджений
поручнями висотою не менше 1,2 м. З боку печі майданчик повинен
бути огороджений бортом із товстолистової сталі висотою не менше
0,4 м. Біля випускного жолоба поручневе огородження повинне бути
розсувного типу. Отвір у робочому майданчику, що утворюється після зняття
жолоба, повинен огороджуватися розсувними поручнями або бар'єром
із ланцюга. Зазор між робочим майданчиком та майданчиком, прикріпленим до
печі, повинен бути не більше 150 мм.
1.9. Зазори між головками та корпусом хитної печі повинні
бути не більше 50 мм. Видалення шлаку, що стікає в щілину, повинно бути
механізованим.
1.10. Привод механізму нахилу печі повинен бути забезпечений
двома електродвигунами, один з яких - резервний. Живлення
електродвигунів повинно здійснюватися не менше як від двох
самостійних джерел.
1.11. Механізм нахилу печі повинен мати обмежувачі, що
зупиняють нахил печі при досягненні установлених технологічною
інструкцією крайніх положень.
1.12. Керування механізмами нахилу печі повинно бути
розташоване в безпечному місці. Для забезпечення видимості
операцій, пов'язаних з нахилом печі, пульти керування повинні бути
установлені з її переднього і заднього боків.
1.13. У пічному прольоті повинні бути облаштовані місця
відпочинку для працівників з оптимальним мікрокліматом згідно з
вимогами ДСН 3.3.6.042-99 ( va042282-99 ).
2. Кришки та рами завалочних вікон
2.1. Механізми підйому кришок повинні мати обмежувачі
підйому. Місце керування механізмами підйому повинно знаходитись
збоку від завалочного вікна.
2.2. Конструкція кришок повинна забезпечувати щільне
прилягання їх до рам завалочних вікон.
2.3. Для запобігання падінню кришки у випадку обриву ланцюга
механізму підйому повинні застосовуватися спеціальні пристрої.
2.4. Кришки завалочних вікон повинні безперервно
охолоджуватися. При охолоджуванні кришок водою в їх конструкції повинна бути
передбачена можливість вільного виходу пари.
2.5. Прогорілі кришки чи рами завалочних вікон, а також
кришки, що мають спрацьовану футеровку, повинні бути замінені.
Заміна їх повинна здійснюватися при скороченій подачі газу та
повітря в піч з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку
працівників. Не допускається проводити заливку чавуну в піч при прогорілій
кришці чи рамі завалочного вікна.
2.6. Ремонт охолоджуючих пристроїв кришок завалочних вікон і
механізмів їх підйому повинен здійснюватися відповідно до вимог
биркової системи. Перед початком ремонту пускові пристрої
механізмів підйому кришок повинні бути знеструмлені і на них має
бути вивішений плакат: "Не вмикати, працюють люди!"
2.7. По закінченні заливки чавуну в піч і до кінця плавлення
шихти не дозволяється здійснювати заміну кришок, рам, а також інші
роботи, пов'язані з перебуванням працівників на верхній частині
печі та поблизу завалочних вікон. Для ремонту й футеровки кришок
повинні бути виділені спеціальні місця, що обслуговуються
вантажопідіймальним краном.
2.8. Облаштування елементів і спряжених частин мартенівської
печі (рами та кришки завалочних вікон, перекидні пристрої, головка
й ванна хитної печі тощо) повинно виключати вибивання газів.
3. Головка печей, регенератори і шлаковики
3.1. Стіни головки печі та вертикальних каналів, лежаків, а
також склепіння регенераторів, шлаковиків і лежаків повинні бути
газонепроникними. Не допускається проводити захаращування простору біля головок
будь-якими матеріалами або сторонніми предметами.
3.2. Стіни регенераторів та шлаковиків у їх заглибленій
частині (від поду до рівня підлоги цеху) повинні бути засипані
сумішшю глини з піском з наступним утрамбуванням. Не дозволяється
використовувати для цього будівельне сміття. Склепіння регенераторів і шлаковиків повинні бути
герметичними та теплоізольованими.
3.3. Герметичність склепінь і стін регенераторів, що працюють
з підігрівом в них газу, повинна перевірятися щозмінно.
3.4. Торцеві стіни регенераторів повинні мати отвори для
продування чи промивання насадок регенераторів. Після закінчення
зазначених робіт отвори повинні бути закриті спеціальними
пробками.
3.5. Промивання чи продування регенераторів на ходу печі
повинно здійснюватися тільки в період роботи регенераторів на
диму. Перед переведенням регенераторів на газ працівники повинні
бути відведені від регенераторів.
3.6. При розміщенні поду шлаковиків нижче рівня підлоги цеху
розливного прольоту в торцях шлаковиків повинні бути облаштовані
спеціальні приямки, що перекриваються знімними плитами або
огороджуються поручнями.
3.7. Видалення шлаку із шлаковиків повинно бути
механізованим.
3.8. Лежаки регенераторів повинні бути заглиблені, ущільнені
та захищені від проникнення ґрунтових вод. За наявності дренажу
відкачування води повинно здійснюватися автоматично. Склепіння газових лежаків повинні бути розташовані нижче
рівня землі не менше ніж на 0,8 м.
3.9. Для доступу в газові лежаки в їх склепіннях повинні бути
облаштовані лази розміром 0,8 x 0,8 м. Лази повинні закриватися подвійними кришками, що забезпечені
направляючими штирями й укладені на азбестові прокладки, проварені
у смолі. Простір між кришками повинен засипатися піском. Для доступу працівників у лежак повинні застосовуватися
переносні драбини. Не допускається облаштування скоб в стінах
лазів і лежаків.
4. Охолодження печей
4.1. Складові водяного охолодження 4.1.1. Водоохолоджувані елементи печі перед їх установленням
повинні підлягати гідравлічному випробуванню. 4.1.2. Система водяного охолодження елементів печей повинна
виключати можливість утворення парових пробок. 4.1.3. З'єднання водоохлоджуваних елементів повинне допускати
можливість відімкнення окремих елементів від системи охолодження. 4.1.4. Підвід охолодженої води повинен здійснюватися в нижню
частину охолоджуваних елементів, а відвід нагрітої води - від
верхньої частини. 4.1.5. Запірна арматура для відключення окремих
водоохолоджуваних елементів і магістралей системи охолодження
печей повинна розташовуватися в доступних і безпечних для
обслуговування місцях або постачатися виведеними в такі місця
штурвалами. 4.1.6. Відвід охолодженої води повинен здійснюватися у
водозбірні резервуари, установлені в місцях, куди не можуть
попасти розплавлений метал і шлак. 4.1.7. Конструкція пристроїв для відводу води від кришок
завалочних вікон повинна виключати можливість попадання води на
головні склепіння печі. 4.1.8. Охолоджуючі елементи повинні періодично оглядатися і
за необхідності очищатися. 4.1.9. Для контролю за роботою системи охолодження печі
поблизу від неї повинен бути встановлений водозбірник, куди мають
бути підведені водовідвідні трубки від усіх елементів
водоохолоджуючої системи. Облаштування та розміщення водозбірників
повинне дозволяти працівникам бачити струмінь води. 4.1.10. У разі припинення подачі води для охолодження печі
повинні бути перекриті вентилі на водопідвідних трубах і припинена
додача палива в піч. Після поновлення подачі води для запобігання
бурхливому пароутворенню та можливому руйнуванню системи
охолодження включати воду потрібно повільно.
4.2. Складові випарного охолодження 4.2.1. Охолоджувальні елементи системи випарного охолодження
перед установленням повинні підлягати гідравлічному випробуванню
відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів. 4.2.2. Барабани-сепаратори системи випарного охолодження
повинні розміщуватися у спеціальних галереях, виготовлених із
вогнестійких матеріалів, або зовні будівлі мартенівського цеху. 4.2.3. Не допускається розташовувати барабани-сепаратори на
підкроквяних фермах будівлі цеху без облаштування галерей або на
слябах мартенівських печей. 4.2.4. Галереї барабанів-сепараторів повинні мати не менше
двох входів (виходів), що розташовані з протилежних боків. Двері
входів (виходів) повинні відкриватися назовні та не мати
внутрішніх запорів. Для доступу в галерею повинні бути облаштовані похилі сходові
марші. Галереї повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією
з гарантованим тиском повітря в них. 4.2.5. Допускається в окремих випадках розташування
барабанів-сепараторів між підкрановими балками при дотриманні
таких вимог: навколо барабанів-сепараторів повинен бути облаштований
ходовий майданчик шириною не менше 0,5 м; відстань від підлоги майданчика до верхньої полиці
підкранової балки повинна бути не менше 2 м; для доступу до барабана-сепаратора повинні бути облаштовані
похилі сходи; внутрішньобалочний простір повинен провітрюватися; вздовж підкранових балок повинні бути облаштовані ходові
майданчики; відстань від майданчиків до нижніх частин крана, що
виступають, повинна бути не менше 2 м у вертикальному напрямку і
не менше 0,5 м в горизонтальному. 4.2.6. Ходовий майданчик, що розташований над піччю, повинен
бути огороджений суцільними стінками з листового заліза на висоту
не менше 1,8 м. Підлога і стінки майданчика повинні бути захищені
від нагрівання й тепловипромінювання екранами згідно з
ДСТУ 2894-94. 4.2.7. Запірна арматура системи випарного охолодження повинна
бути розташована в доступних і безпечних для обслуговування
місцях. Не допускається розміщувати запірну арматуру над склепіннями
та головками мартенівських печей. 4.2.8. Облаштування, виготовлення, монтаж, ремонт,
експлуатація барабанів-сепараторів, паропроводів повинні
відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації
трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Комітету
по нагляду за охороною праці України від 08.09.98 N 177
( z0636-98 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
07.10.98 за N 636/3076 (НПАОП 0.00-1.11-98). 4.2.9. Трубопроводи й арматура системи випарного охолодження,
розташовані в зоні обслуговування печі, повинні бути
теплоізольованими. 4.2.10. Свічки від запобіжних клапанів барабанів-сепараторів
повинні бути виведені в місця, що виключають можливість опіку
працівників парою. 4.2.11. Випуск пари з системи випарного охолодження назовні
дозволяється тільки за наявності глушителів шуму. 4.2.12. Підтримання рівня води в барабанах-сепараторах
системи випарного охолодження повинно здійснюватися автоматично.
При проектуванні та будівництві нових установок слід передбачати
дистанційне керування регулятором рівня води, розташоване на посту
керування піччю або на центральному посту керування випарним
охолодженням кількох мартенівських печей, і ручне керування - за
місцем. 4.2.13. При зміні рівня води в барабані-сепараторі на 150 мм
вище чи нижче норми на пост керування мартенівською піччю повинні
подаватися звукові і світлові сигнали. Справність роботи сигналізації граничних рівнів повинна
перевірятися вмиканням її (на нижній і верхній граничний рівень)
не рідше одного разу за зміну. У випадку спуску води з барабанів-сепараторів підживлення їх
не допускається. 4.2.14. Пости керування випарним охолодженням печей повинні
бути обладнані установками кондиціонування повітря чи
припливно-витяжною вентиляцією. Вентиляційні установки повинні
забезпечувати не менше ніж полуторний обмін повітря за годину. Заскління постів керування повинно виконуватися з
теплостійкого скла. 4.2.15. Печі з випарним охолодженням повинні бути обладнані
пристроями переключення системи на охолодження технічною водою. 4.2.16. Пуск, зупинка, переключення і спостереження за
роботою системи випарного охолодження повинні здійснюватися з
дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників, та
вимог, передбачених проектом цієї системи. 4.2.17. Пуск системи випарного охолодження печі, а також
переведення печі з випарного охолодження на водяне і навпаки
повинні здійснюватися під керівництвом особи, відповідальної за цю
систему. 4.2.18. Стан системи охолодження печей необхідно перевіряти
щозмінно. Результати перевірок необхідно заносити в журнал ремонту
та експлуатації системи охолодження печей. У журнал слід заносити
також дані про проведені ремонти, несправності і вжиті заходи щодо
їх усунення. 4.2.19. У галереї барабанів-сепараторів або у приміщенні
вартового персоналу та поста керування піччю повинна бути вивішена
схема випарного охолодження печі та виписка з інструкції з охорони
праці, розробленої з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98
( z0226-98 ), щодо експлуатації у випадку аварійних ситуацій. 4.2.20. При появі течі в системі випарного охолодження
негайно повинні бути вжиті заходи, що виключають попадання води на
склепіння печі й регенератори. 4.2.21. Роботи з ремонту системи випарного охолодження
повинні здійснюватися за нарядом-допуском, виданим відповідно до
НПАОП 27.0-4.02-90, і тільки після зняття тиску пари в системі. У
разі необхідності роботи з ремонту дозволяються після переведення
системи на охолодження технічною водою. 4.2.22. Під час зливу чавуну в піч не допускається проводити
продувку системи випарного охолодження.
5. Плавлення та доводка плавки
5.1. Спуск шлаку з печі необхідно здійснювати у шлакові
ковші, установлені під робочим майданчиком. Для цього в майданчику
слід облаштувати отвір з жолобом. У період між спусками шлаку і при зміні ковшів отвір повинен
бути закритим. У цехах, де спускання шлаку в ковші неможливе, прийом його
слід здійснювати у шлаковні, установлені під робочі вікна печі.
5.2. Ковші, установлені для прийому шлаку, повинні бути сухі
та покриті вапняним розчином. На дно ковша повинен бути підсипаний
сухий матеріал. Не допускається проводити спуск шлаку в ковші, в яких є сирі
і промаслені матеріали. Підлога під робочим майданчиком у місцях установлення ковшів
повинна бути сухою.
5.3. Охолодь, що утворюється на шлаковому жолобі, повинна
своєчасно вилучатися. Під час очищення жолоба перебування
працівників внизу під жолобами не допускається.
5.4. Перед початком спуску шлаку під робочий майданчик
сталевар повинен переконатися у відсутності працівників у
небезпечній зоні.
5.5. Наповнення ковшів сталлю і шлакових чаш шлаком повинно
здійснюватися до рівня, який не перевищує 250 мм від верху ковша,
чаші. Безпечний спосіб осадки шлаку визначається цеховою
інструкцією з охорони праці, розробленою та затвердженою на
підприємстві з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98 ( z0226-98 ).
Осадка шлаку на доводці й випуску плавки вологими матеріалами та
водою не допускається. Під час спуску шлаку необхідно виключити попадання металу в
ковші.
5.6. Приймання ковшів зі шлаком з-під робочого майданчика
печі повинно бути механізованим. У разі використання для цього
лебідки влаштування блоків повинно виключати можливість
зіскакування каната з них. Пульт керування лебідкою повинен бути розташований у
безпечній зоні, яка забезпечує видимість руху з ковшами. Під час ремонту тягових пристроїв канатів і роликів пусковий
пристрій лебідки повинен бути знеструмленим. Експлуатація та ремонт устаткування шлакоприбирання повинні
проводитися із застосуванням ключа-бирки.
5.7. У цехах, де під робочим майданчиком для установки
шлакозбиральних засобів облаштовані тунелі, ширина вільних
проміжків між рухомим складом і стінами тунелю повинна бути не
менше 0,7 м.
5.8. Перекидні пристрої клапанів, розташовані в безпосередній
близькості від місця установлення ковшів для прийому шлаку,
повинні бути захищені від випліскування шлаку перегородкою з
вогнестійкого матеріалу.
5.9. Прибирання шлаку і сміття з-під печі повинно
здійснюватися в період завалки і прогріву шихти з відома сталевара
печі. Простір під робочим майданчиком печі повинен бути освітленим.
5.10. Не допускається проводити заливку шлакового жолоба
водою за наявності під ним ковшів.
5.11. Під час присадки руди, розкислювачів і легуючих добавок
у піч перекидка клапанів не дозволяється.
5.12. Доливка чавуну в мартенівські і двованні сталеплавильні
печі допускається лише з дозволу уповноваженої особи. Під час
доливки чавуну в піч подача палива в робочий простір печі повинна
бути скорочена до безпечних меж, установлених інструкцією
підприємства з охорони праці, розробленою та затвердженою з
дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98 ( z0226-98 ), а продувальні
фурми підняті на 1-1,5 м над рівнем шлаку.
5.13. Матеріали, що присаджуються в піч у період доводки
плавки, повинні бути сухими та подаватися порціями, які виключають
викиди з печі. Присадка матеріалів повинна здійснюватися при
зменшенні теплового навантаження печі. Феросплави та легуючі матеріали, що присаджуються в печі й
ковші, повинні бути сухими.
5.14. Під час присадки матеріалів у піч перебування
працівників на склепінні, а також на майданчику печі навпроти
завалочних вікон не допускається.
5.15. За станом ванни мартенівської печі повинно
здійснюватися постійне спостереження. У разі виявлення ознаки можливого прориву металу необхідно
вжити заходів щодо запобігання його виходу.
6. Взяття проб металу
6.1. Взяття проби з печі повинно здійснюватися сухим і
підігрітим інструментом. Взяття проби під час перекидання клапанів не дозволяється.
6.2. Під час відбору проб у двованній сталеплавильній печі
завалка шихтових матеріалів у сусідню ванну повинна бути
припинена.
6.3. Вибивка проби із стакана повинна здійснюватися після
затвердіння металу.
6.4. Доставка проби металу до лабораторії, що знаходиться на
відстані 50 м і більше від місця взяття проби, повинна
здійснюватися пневмопоштою.
7. Догляд за порогами печей
7.1. Заправка порогів повинна бути механізованою. Матеріал,
що застосовується для підсипки порогів, повинен бути сухим.
7.2. Під час перекидання клапанів не дозволяється проводити
заправку та очищення порогів.
7.3. Перед заправкою порогів необхідно здійснити ретельне
очищення їх від металу і скрапу.
7.4. Під час пересування состава з мульдами роботи щодо
заправки порогів і прибирання матеріалів повинні бути припинені, а
працівники відведені від печі на безпечну відстань.
7.5. Не дозволяється проводити пересування з аправної машини
від одного вікна до другого за допомогою завалочної машини, а
також очищення гратів заправної машини проти завалочного вікна
машини.
7.6. Рівень розплавленого металу у ванні не повинен бути вище
основних порогів печі.
8. Догляд за подиною печі
8.1. Конструкція робочого простору печей та стан подини,
відкосів і випускного отвору повинні забезпечувати повний схід
металу і шлаку при випуску металу і зливі шлаку з печі. Футеровка
печей повинна виключати можливість прориву металу.
8.2. Після випуску плавки подина печі повинна бути оглянута
сталеваром. Дозвіл на завалку шихти в піч повинна давати
уповноважена особа. Заправлення і підсипка подини повинні здійснюватися сухим
матеріалом.
8.3. Видувка металу з ям подини повинна здійснюватися у
сталевипускний отвір стислим повітрям або киснем, як правило,
через вічка у кришках вікон.
8.4. До початку видувки металу з ям посеред сталевипускного
отвору повинен бути встановлений захисний екран для запобігання
розбризкуванню металу і шлаку, а також перевірена справність
шлангів, з'єднувальних штуцерів, труб та вентилів для подачі кисню
чи повітря. Шланги, що застосовувались раніше для видувки металу
повітрям, не дозволяється використовувати для видувки металу
киснем.
8.5. Видувка металу з ям повинна здійснюватися зі
спеціального переносного майданчика або з рухомого состава,
призначеного для ремонту подин, а також з мульд, навантажених
сипкими матеріалами з встановленням огороджувальних сигналів.
8.6. Огляд, заправка та ремонт подини двованної
сталеплавильної печі повинні здійснюватися за умов відводу газу
"на себе" і скорочення інтенсивності продувки до безпечної межі,
установленої інструкцією з охорони праці, розробленою на
підприємстві з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98 ( z0226-98 ).
8.7. Заправка подини та інших елементів печі повинна бути
механізованою. Не дозволяється проводити заправку мартенівських і двованних
сталеплавильних печей при відкритому отворі в майданчику для
спуску шлаку.
9. Опалення мартенівських і двованних сталеплавильних печей
9.1. Опалення печей газом 9.1.1. Керування тепловим режимом печі повинно бути
автоматизованим. 9.1.2. Схема "перекидки" клапанів печі повинна виключати
утворення вибухонебезпечної газоповітряної суміші. 9.1.3. Тиск газу, що надходить у піч, повинен бути вище тиску
повітря на величину, передбачену інструкцією підприємства,
затвердженою уповноваженою особою. 9.1.4. Перед пуском газу в піч повинна бути перевірена
справність перекидних пристроїв, механізмів підйому кришок
завалочних вікон, виконавчих механізмів, контрольно-вимірювальної
апаратури, а також стан люків, шиберів, клапанів дроселів і
відсічних клапанів. 9.1.5. Для спостереження за запаленням газу при пуску його в
піч два завалочні вікна, найближчі до головки, через яку пускають
газ, повинні бути повністю відкриті. Для зниження тиску в печі (у разі виникнення удару) усі інші
вікна під час пуску газу повинні бути відкриті наполовину. Перед пуском газу в піч працівники повинні бути відведені від
печі. 9.1.6. Для запобігання ударам і вибухам при пуску газу в піч,
крім нагріву верху насадок газового регенератора до температури
700-750 град.С, необхідно вжити заходів щодо витиснення повітря з
газових лежаків і регенератора шляхом наповнення системи димом від
спалювання палива в робочому просторі печі, продувки системи
газових лежаків та регенераторів парою. 9.1.7. Температура верху газової насадки, що нагрівається,
перед першою перекидкою клапанів повинна бути не нижче 900 град.С. Під час роботи печей на змішаному газі при перших перекидках
повинна бути припинена (відсічена) подача коксового газу. Для
зменшення підсмоктування зовнішнього повітря при перших перекидках
необхідно зменшити розрідження, що утворюється димовою трубою,
опусканням наполовину димового шибера. 9.1.8. Перед початком і протягом перекидки клапанів повинен
автоматично подаватися світловий сигнал на робочий майданчик і під
нього. 9.1.9. Перекидні пристрої повинні мати блокування, що
виключає можливість одночасної перекидки газових і повітряних
клапанів. 9.1.10. При перекиді газових клапанів повинно здійснюватися
відсікання коксового газу. 9.1.11. Конструкція водяного затвора перекидних пристроїв
повинна виключати вибивання газу. 9.1.12. Контрвантажі перекидних пристроїв повинні бути
огородженими. 9.1.13. Сальники штоків перекидних газових клапанів повинні
бути ущільнені та перевірятися щозмінно. Люки та лази перекидних клапанів повинні бути ущільнені
азбестовим шнуром, провареним у смолі. Для кращого ущільнення
сідловини люків і лазів повинні мати проточені борозни. 9.1.14. Електродвигуни лебідок перекидних клапанів повинні
мати вимикачі, установлені біля лебідок. Ручний привід лебідок, призначений для регулювання висоти
підйому клапанів, повинен бути штурвального типу. 9.1.15. Для печей, що працюють з підігрівом газу в
регенераторах, необхідно забезпечити надійне допалювання газу. 9.1.16. Доступ працівників усередину димових клапанів
дозволяється тільки після вимикання перекидних пристроїв і
відповідно до бирочної системи. 9.1.17. Шибер для регулювання тяги повинен встановлюватися в
димовому лежаку під кутом до вертикалі в межах 15-25 град. Стичні поверхні шибера та рами повинні підлягати механічній
обробці. Керування шибером повинно бути електрифікованим. 9.1.18. Продукти горіння двованної сталеплавильної печі, як
правило, повинні відводитися через ванну з твердою шихтою. При
здійсненні операції щодо перекидки (реверсування газу) слід вжити
заходів, що забезпечують безпеку працівників. 9.1.19. Двованна сталеплавильна піч повинна бути обладнана
блокуванням, що виключає одночасну роботу пальників, установлених
з протилежних боків печі. 9.1.20. При відводі продуктів горіння з ванни з рідким
металом у вертикальний клапан ("на себе") подача присадок у ванну
не допускається. 9.1.21. Конструкція двованної сталеплавильної печі та її
газового тракту, а також режим подачі палива й кисню повинні
забезпечувати повне згоряння подаваного палива і газу, що
виділяється з ванн. 9.1.22. Не дозволяється використання цехових газопроводів як
опор при підйомі вантажів, а також для кріплення комунікацій або
заземлення устаткування. 9.1.23. Простір під робочим майданчиком біля перекидних
пристроїв і регенераторів повинен бути освітленим.
9.2. Опалення печей мазутом 9.2.1. Мазут, що подається для спалювання в піч, повинен бути
профільтрований і підігрітий до температури, яка не перевищує
температури спалаху парів. 9.2.2. Мазутопроводи повинні бути теплоізольованими та мати
нахил не менше 0,003 у бік можливого спорожнення. Паралельно з мазутопроводами повинні прокладатися в загальній
з ними ізоляції обігріваючі паропроводи. Повинна бути забезпечена можливість продування парою
мазутопроводу від верхньої його позначки до нижньої. 9.2.3. Ємності для зливу мазуту при спорожненні
мазутопроводів повинні встановлюватись поза будівлею цеху. 9.2.4. Не дозволяється розташовувати мазутопровід над печами. 9.2.5. На вході мазутопроводу у цех повинна встановлюватися
вимикальна засувка. 9.2.6. На загальному підводі мазутопроводу до печі повинні
бути встановлені запірна й регулююча арматура та прилади, що
контролюють тиск і температуру мазуту, а також пристрої для
автоматичного перемикання подачі мазуту по боках печі. 9.2.7. Зміна положення форсунок повинна здійснюватися
механізованим способом. 9.2.8. Витратні баки з мазутом повинні бути встановлені на
відстані не менше 5 м від печей і захищені спеціальними екранами
від нагріву тепловипромінюванням. Не дозволяється розміщувати баки над печами. Замір рівня
мазуту у витратних баках слід здійснювати за допомогою рівнеміра. 9.2.9. Витратні баки з мазутом повинні бути обладнані
витяжними трубами із запобіжними латунними сітками для відведення
парів мазуту та переливними трубками, що виключають можливість
переповнення баків. 9.2.10. Для спуску мазуту в разі пожежі витратні баки повинні
бути з'єднані закритими трубопроводами зі спеціальними ємностями.
До цих ємностей повинні бути підведені переливні трубки витратних
баків. 9.2.11. Для швидкого вимикання мазуту в разі аварії або
пожежі на мазутопроводах повинні бути спеціальні вентилі,
розташовані в доступних для обслуговування місцях. 9.2.12. Доступ працівників у баки для мазуту чи смоли може
здійснюватися тільки після відключення баків від трубопроводів,
спорожнення, пропарювання, провітрювання та аналізу повітря в них
на вміст шкідливих речовин. Під час перебування працівників у баках усі люки повинні бути
відкриті. Якщо при відкриванні люків провітрювання баків не
забезпечується, слід застосовувати штучне провітрювання. Під час роботи працівників усередині баків для освітлення
повинні застосовуватися вибухобезпечні світильники. Вмикання і
вимикання світильників повинно провадитися зовні баків.
10. Подача кисню в мартенівські та двованні сталеплавильні
печі
10.1. Для подачі кисню у ванну печі повинні використовуватися
спеціальні водоохолоджувальні фурми. Фурми повинні мати пристрої, що показують їх положення щодо
рівня металу у ванні печі. Подача кисню через фурму повинна здійснюватися згідно з
технологічною інструкцією, опрацьованою на підприємстві.
10.2. Привод фурми, що подає кисень у ванну печі, повинен
мати блокування, за допомогою якого здійснюється вивід фурми з
робочого простору печі при зростанні температури охолодної води
вище допустимої, а також при падінні тиску відхідної води або
кисню нижче установлених меж. При підйомі фурми з робочого простору печі подача кисню
повинна автоматично припинятися.
10.3. Конструкція холодильників у склепінних отворах для
установлення фурм повинна забезпечувати можливість швидкої зміни
холодильників у випадку їх прогару. Для зміни фурм і холодильників повинні бути передбачені
піднімально-транспортні пристрої. Для зміни холодильників і огляду фурм над склепінням печі
повинні бути облаштовані майданчики.
10.4. Не дозволяється розміщувати клапани для реверсування
подачі кисню у факел навколо головок мартенівських печей.
10.5. При виникненні в печі бурхливих реакцій подача кисню
повинна бути зменшена чи припинена. Одночасно повинно бути
зменшене теплове навантаження печі.
10.6. Перед оглядом, ремонтом або очищенням фурми для подачі
кисню у факел подача кисню в піч повинна бути припинена.
10.7. У разі коли подача кисню в піч здійснюється через
склепіння, не дозволяється проводити заміну фурм і шлангів під час
зливу чавуну та плавлення шихти.
10.8. Отвори в задній стінці печі, через які здійснюється
підвід кисню, повинні бути розташовані в місцях, що виключають їх
зашлакування. Перед уведенням труби або фурми в піч отвір повинен бути
очищений від охолоді, металу і шлаку.
10.9. При виведенні з експлуатації газоочисних споруд подачу
кисню на мартенівські печі необхідно припинити.
11. Контрольно-вимірювальні прилади та виробничий зв'язок
11.1. Вторинні прилади і засоби автоматизації, за допомогою
яких здійснюється регулювання теплового режиму печі, а також
сигналізація граничних значень параметрів паливних та кисневих
носіїв повинні бути розташовані на постах керування мартенівською
і двованною сталеплавильними печами. Засклення постів керування повинно бути виконане із захисного
скла.
11.2. Вимірювання параметрів паливовикористання повинно
здійснюватися за допомогою первинних приладів (датчиків) з
дистанційною передачею показів на вторинні прилади. Датчики повинні установлюватися у спеціальних, окремо стоячих
або прибудованих до поста керування приміщеннях чи шафах.
11.3. Для безперервного вимірювання температури металу
протягом плавки мартенівські і двованні сталеплавильні печі
повинні бути обладнані механізованими термопарами.
11.4. Кожний пост керування мартенівської і двованної
сталеплавильної печі повинен бути обладнаний телефоном загальної
АТС, що є на підприємстві, і прямим зв'язком з диспетчером
мартенівського цеху, а також внутріцеховим переговорним
гучномовним зв'язком (далі - ПГЗ).
XIII. Облаштування та обслуговування електропечей
1. Дугові печі
1.1. Електропечі повинні бути обладнані ефективними
пристроями для видалення відхідних димових газів та очистки їх від
пилу. На робочих місцях необхідно передбачити обов'язковий
контроль параметрів електромагнітних полів згідно з
ДСН 3.3.6.096-2002 ( z0203-03 ).
1.2. Конструкція фундаменту електропечі повинна забезпечувати
можливість зручного огляду нижньої частини її та ремонту
механізмів, що розташовані під робочим майданчиком печі. У цехах (печах), що будуються або знаходяться на
реконструкції, необхідно передбачити механізоване прибирання шлаку
з-під печі.
1.3. Для доступу до механізмів нахилу печі та викотного
майданчика повинні бути облаштовані майданчики зі сходами, що
відгороджені поручнями.
1.4. Механізм нахилу печі повинен мати обмежувачі нахилу як
вперед, так і назад. Не допускається проводити нахил печі з
несправними обмежувачами. Справність обмежувачів нахилу печі
повинна перевірятися не менше двох разів на тиждень. Центр ваги електропечі повинен бути розташований таким чином,
щоб у разі виходу з ладу механізму нахилу піч поверталась у
вертикальне положення.
1.5. Керування приводом нахилу печі повинно бути розташоване
в такому місці, що забезпечує оглядовість операцій при випусканні
плавки та скачуванні шлаку. Напрямок руху рукоятки керування
повинен відповідати напрямку нахилу печі.
1.6. У разі застосування для нахилу печі гідравлічного
приводу повинні бути вжиті заходи, що виключають можливість
попадання розплавленого металу і шлаку на гідравлічні пристрої.
1.7. Тяги та вузли підвіски склепіння, руйнування яких може
призвести до падіння склепіння, повинні мати не менше як
десятикратний запас міцності. Механізми підіймання та підвіски склепіння повинні бути
захищені від тепловипромінювання та від полум'я, що вибивається
крізь зазори отворів для пропускання електродів.
1.8. На конструкціях, що розташовані безпосередньо над
склепінням печі, у зоні високих температур повинні бути
облаштовані майданчики з теплоізольованою підлогою і сходами. Не
дозволяється ставати безпосередньо на склепіння печі. Піднімання
працівників на майданчики склепіння печі допускається лише з
дозволу уповноваженої особи. Перед підніманням працівників на майданчик склепіння напруга
з печі повинна бути знята, а ключ-бирка повинен знаходитися в
особи, яка піднімається на піч.
1.9. Заходи щодо попередження падіння кришок завалочних вікон
повинні відповідати вимогам пункту 2.3 глави 2 розділу XII цих
Правил. Заміна кришок завалочних вікон повинна проводитися при
відключеній печі.
1.10. Облаштування випускного жолоба повинно виключати
можливість переповнення його металом, а також роз'їдання футеровки
жолоба і прориву металу при випусканні плавки. Випускний отвір печі після випускання плавки та заправки печі
повинен бути зачинений до появи рідкого металу.
1.11. Для обслуговування випускного жолоба біля нього повинен
бути облаштований металевий майданчик зі сходами та поручнями.
Поверхня майданчика повинна бути футерована цеглою та не повинна
мати вибоїн і ям.
1.12. Кріплення електродних ущільнювачів, що охолоджуються
водою, повинно виключати можливість їх падіння у ванну печі в разі
обвалювання склепіння.
1.13. Усі елементи охолодження печі й підводу води повинні
бути герметичними. Живлення печі охолоджуючою водою повинно бути
безперебійним.
1.14. На елементи електропечей, що охолоджуються, поширюються
вимоги підпунктів 4.1.1 - 4.1.7, 4.1.9 - 4.1.11 пункту 4.1 глави 4
розділу XII цих Правил.
1.15. Не допускається розташовувати підводи і відводи
охолоджуючої води під завалочним вікном і випускним жолобом.
1.16. Механізм переміщення електродів повинен бути обладнаний
обмежувачами ходу, що автоматично спрацьовують при підніманні або
опусканні їх до гранично установленого рівня.
1.17. Механізм переміщення електрода, що використовується,
повинен бути обладнаний блокуваннями, які відключають його при
підході до крайніх положень.
1.18. Контрваги електродів повинні бути огороджені суцільним
або ґратчастим кожухом з розмірами чарунок 40 x 40 мм. Дверці для
доступу всередину огородження контрваг повинні бути замкнені на
замок.
1.19. Для складання електродів і установлення електродів, що
замінюються, біля електропечі повинен бути облаштований
спеціальний верстат. Частина електрода, що знаходиться під робочим майданчиком,
повинна бути огородженою. Допускається проводити нарощування електродів на печах. Перед
початком нарощування електродів піч повинна бути вимкнена.
1.20. При заміні електродів нарізка металевого ніпеля повинна
бути повністю вкручена в електрод.
1.21. Гак крана, що застосовується при нарощуванні та заміні
електродів, повинен забезпечуватися пристроєм, який виключає
самочинне випадіння з нього дужки ніпеля електрода.
1.22. Затискування та звільнення електродів в електротримачах
повинні бути механізованими. Керування механізмом затиску повинно
провадитися з майданчика біля печі. Електроди повинні вільно пересуватися в отворах склепіння та
не торкатися кладки склепіння. Затискувачі електродів повинні бути ізольовані від стояків
печі та заземлених вузлів. Зазори між електродними кільцями та
електродами повинні мати ущільнення.
1.23. Працівникам заборонено знаходитися на площадці під
піччю після розплавлення шихти. Для попередження працівників під робочим майданчиком і в
ливарному прогоні про нахил печі, що має відбутися, для скочування
шлаку або випуску плавки повинна бути облаштована світлозвукова
сигналізація. Сигнал повинен подаватися не пізніше як за одну
хвилину до нахилу печі.
1.24. Робочий майданчик пічного прогону уздовж усього
периметра повинен мати огородження з поручнями та суцільною
відбортовкою знизу. Поблизу робочого вікна частина огороджень з поручнями повинна
бути знімною. Зазори між робочим майданчиком пічного прогону та пічним
майданчиком, що нахиляється, з бічних сторін печі повинні бути не
більше 80 мм для печей ємністю не менше 50 т і не більше 150 мм
для печей ємністю 50 т і більше.
1.25. На робочому майданчику поблизу печей повинні бути
пристрої для повітряного душування робочих місць згідно з вимогами
ДСН 3.3.6.042-99 ( va042282-99 ) та ДСП 3.3.1.038-99
( v0038588-99 ).
1.26. Заправка подини, відкосів і стін електропечей повинна
бути механізованою. Для запобігання обвалам металошихти в рідкий метал повинні
бути вжиті заходи щодо вчасного обвалювання кусків шихти з
відкосів.
1.27. Щоб уникнути викидів з печі металу і шлаку, кількість
руди, що одночасно присаджується в піч в окислювальний період, не
повинна перевищувати кількості, зазначеної в інструкції з охорони
праці, розробленій та затвердженій з дотриманням вимог
НПАОП 0.00-4.15-98 ( z0226-98 ).
1.28. Для установлення газокисневого пальника в завалочне
вікно печі в кришці вікна повинен бути влаштований спеціальний
отвір відповідно до розмірів пальника.
1.29. Газокисневі пальники повинні бути обладнані запірною
арматурою, а також приладами, що контролюють витрати й тиск газу,
кисню та охолоджуючої води.
1.30. Пальник перед включенням повинен бути продутий киснем,
після чого повинен подаватися газ. Не дозволяється установлювати задані витрати газу та кисню,
не переконавшись у загорянні суміші. Відключення пальника повинно провадитися у зворотному
порядку. У разі аварії в першу чергу повинен бути відключений
кисень.
1.31. Перед увімкненням переносного пальника слід
переконатися, що всі підвідні шланги та пальник не мають
пошкоджень і отвори в ньому чисті.
1.32. Пальники-фурми, які використовуються для продувки
металу киснем при увімкненій печі, повинні бути розташовані так,
щоб відстань між пальником та електродом виключала можливість
замикання дуги на пальник.
1.33. У випадку аварійного падіння тиску охолоджуючої води,
припинення подачі кисню або газу пальник повинен автоматично
вимикатися та виводитися з робочого простору печі.
1.34. У разі прогару водоохолоджуваного пальника він повинен
бути відключений і виведений з робочого простору печі в крайнє
верхнє (неробоче) положення. Для контролю положення пальника на каретках повинні бути
спеціальні вказівники.
1.35. Під час роботи газокисневого пальника кришка
завалочного вікна повинна бути зачиненою.
1.36. Для прийому скачуваного шлаку повинні застосовуватися
шлакові ковші або шлаковні. Шлаковні повинні бути забезпечені пристроєм для їх
транспортування та кантування.
1.37. Ковші і шлаковні, що установлені для приймання шлаку,
повинні бути сухими. Ковші, крім того, повинні бути зсередини
покриті вапняним розчином. Підлога під піччю, а також дно приямка для установлення
шлаковень повинні бути сухими.
1.38. Для захисту працівників від бризок шлаку місце, де
установлюється ківш або шлаковня, повинно бути огороджене
запобіжними щитами.
1.39. Переповнення ковшів або шлаковень шлаком не
допускається. Осаджування шлаку, що піниться, повинно провадитися сухим
боєм вогнетривів або піском.
1.40. Роботу з очищення простору під піччю, а також приямків
від шлаку та сміття дозволяється виконувати лише на початку
плавлення шихти до утворення значної кількості рідкого металу та з
дотриманням таких вимог: роботи повинні виконуватися з відома сталевара печі; отвори в робочому майданчику повинні бути перекриті; простір під робочим майданчиком повинен бути освітлений.
1.41. Не дозволяється проводити транспортування і
навантаження шлакових брил на залізничну платформу або думпкар без
тари. Не допускається навантаження шлаку в сирі думпкари або на
сирі платформи. У випадку застрявання шлаку у шлаковні вибивка його повинна
здійснюватися за допомогою спеціальних пристроїв у відведених для
цього місцях, що забезпечують безпеку працівників. Не дозволяється знаходитися на рухомому составі під час
кантування шлаку. Думпкари або платформи, що установлюються під навантаження,
повинні бути загальмовані гальмовими башмаками.
1.42. Взяття проби металу повинно провадитися відповідно до
вимог пунктів 6.1, 6.3, 6.4 глави 6 розділу XII цих Правил.
1.43. На газоочищення дугових електропечей поширюються вимоги
пунктів 1.4-1.6, 1.8 глави 1, пунктів 2.6-2.10 глави 2 та пункту
3.4 глави 3 розділу XV цих Правил.
1.44. Конструкція газовідвідного тракту дугової електропечі
повинна забезпечувати повне допалення окису вуглецю, що
виділяється у процесі плавки.
1.45. При вимиканні газовідвідного тракту від печі повинен
автоматично відкриватися пристрій подачі повітря в газоходи.
1.46. У випадку аварійної зупинки димососа необхідно
забезпечити автоматичне перекриття газовідвідного тракту від печі.
1.47. Роботи щодо ремонту газоочисних установок повинні
здійснюватися після їх зупинки і провітрювання до повного
видалення окису вуглецю.
2. Відкриті індукційні печі
2.1. Каркас індукційної печі повинен бути ізольований від
індуктора. Кабелі, що підводять струм до індуктора печі, повинні бути
ізольованими та огородженими.
2.2. Механізм нахилу печі з електричним приводом повинен бути
обладнаний обмежувачем нахилу печі та гальмом, що забезпечує
негайну зупинку печі під час її нахилу в будь-якому положенні, а
також зупинку печі під час її нахилу у випадку перерви в живленні
електроенергією. Механізм нахилу повинен бути захищений від бризок металу і
шлаку. Приміщення, де розташований механізм нахилу, повинне бути
освітлене відповідно до норм ДБН В.2.5-28-2006.
2.3. Огляд і ремонт устаткування, що розташоване під піччю у
піднятому положенні печі, допускається тільки за умов додаткового
кріплення піднятої печі за допомогою спеціальних надійних і
стійких упорів.
2.4. Трубки індуктора повинні бути випробувані на міцність та
щільність гідравлічним тиском не менше 1,5 Р, де Р - величина
робочого тиску охолоджуючої води.
2.5. Дільниця підводу води між індикатором і трубами, що
підводять воду, повинна виконуватися з гумотканинних рукавів.
2.6. Контроль за безперервним надходженням води в індуктор
печі повинен здійснюватися візуально й за допомогою спеціальних
приладів, які автоматично вимикають піч у випадку перебою в подачі
охолодженої води.
2.7. Робочий майданчик печі уздовж усього периметра повинен
бути огороджений поручнями із суцільною обортовкою знизу. Підлога
робочого майданчика навколо печі повинна бути покрита
електроізолюючим настилом.
2.8. Для запобігання викидам металу не дозволяється проводити
подачу вологої шихти й феросплавів у розплавлену ванну при
довантаженні печі. При утворенні у верхній частині печі моста з шихти, що не
розплавилася, піч повинна бути негайно вимкнена й повинні бути
вжиті заходи щодо видалення цієї шихти.
2.9. Металевий інструмент, що застосовується при
обслуговуванні індукційних печей, повинен мати електроізольовані
ручки. При проведенні на печі робіт, пов'язаних з використанням
неізольованого металевого інструменту, піч повинна бути вимкнена.
2.10. Способи й засоби захисту працівників, що обслуговують
пристрої, які генерують електромагнітні поля високої частоти, від
їх впливу, а також періодичність вимірювання і граничні значення
напруженості й щільності потоку енергії електромагнітних полів на
робочих місцях повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.006-84, а
також ДСН 3.3.6.096-2002 ( z0203-03 ).
2.11. Відкриті індукційні печі повинні бути обладнані
витяжною вентиляцією, а також екрануванням згідно з вимогами
ДСТУ 2894-94 і повітряним душуванням згідно з вимогами ДСН
3.3.6.042-99 ( va042282-99 ) та ДСП 3.3.1.038-99 ( v0038588-99 ),
а робочі майданчики - пристроями для повітряного душування робочих
місць згідно з вимогами ДСН 3.3.6.042-99 та ДСП 3.3.1.038-99 та
екрануванням згідно з вимогами ДСТУ 2894-94.
3. Вакуумні індукційні печі
3.1. На вакуумні індукційні печі поширюються вимоги пунктів
2.1-2.10 глави 2 розділу XIII цих Правил.
3.2. Вакуумна камера печі повинна бути обладнана запобіжним
клапаном, що спрацьовує при тиску 0,01-0,03 МПа
(0,1-0,3 кгс/кв.см).
3.3. При закриванні камер печі сталевар зобов'язаний
переконатися у відсутності в них працівників.
3.4. У випадку різкого падіння вакууму в камері печі вона
повинна бути вимкнена до з'ясування причин падіння вакууму та їх
усунення.
3.5. При проїданні тигля піч повинна бути вимкнена, рідкий
метал злито у виливницю. Піч перед відкриванням повинна бути
заповнена інертним газом. Допускається повільне заповнення печі
повітрям тільки після застигання металу (до потемніння).
3.6. У випадку пробою індуктора струмом і проникнення води у
вакуумну камеру піч повинна бути вимкнена, затвори бустерних
насосів або лінія форвакуумного відкачування повинні бути
перекриті, після чого піч повинна заповнюватися інертним газом або
повітрям.
3.7. Ремонтні роботи всередині печі, а також вхід працівників
усередину вакуумної камери дозволяються тільки після повного
видалення з печі легкозаймистого конденсату. Повинні бути передбачені заходи, що виключають займання
конденсату при очищенні вакуум-камер.
3.8. Прибирання пилу й конденсату металу зі стін вакуумної
камери, як правило, повинно бути механізованим.
3.9. Дільниці підготовки маси для набивки тиглів повинні бути
обладнані місцевою відсмоктувальною вентиляцією.
4. Вакуумно-дугові печі
4.1. Вакуумна камера печі повинна бути обладнана запобіжним
клапаном згідно з пунктом 3.2 глави 3 розділу XIII цих Правил.
4.2. У системі водяного охолодження печі повинні бути
передбачені зливна воронка для візуального контролю системи
охолодження печі, а також прилади, що вимикають піч при падінні
тиску води.
4.3. При установленні електрода в піч він повинен бути
відцентрований щодо осі кристалізатора. Величина дуги не повинна
перевищувати зазору між електродом і стінками кристалізатора.
4.4. Перебування працівників у бронекамері під час плавки не
допускається. Перед кожним вмиканням печі повинна бути перевірена
справність усіх механізмів, блокувань, електроживлення та системи
водяного охолодження.
4.5. При прогарі водоохолоджуваних елементів печі та
попаданні води в зону плавки піч повинна бути негайно вимкнена.
4.6. Піч повинна бути обладнана кнопкою аварійного вимикання.
4.7. Спостереження за процесом плавки повинно здійснюватися
тільки через оптичні прилади.
4.8. Для запобігання оплавленню штока, попаданню води в піч і
виникненню вибуху повне сплавлення електрода не допускається.
4.9. У випадку зависання зливка у кристалізаторі видавлювання
його штоком не допускається.
4.10. Очищення кристалізатора повинно бути механізованим.
4.11. Не дозволяється використовувати відкритий вогонь під
час огляду внутрішніх частин печі.
5. Плазмові печі з керамічним тиглем
5.1. На плазмові печі поширюються вимоги підпунктів
4.1.1-4.1.7, 4.1.11 пункту 4.1 глави 4 розділу XII, пунктів
1.1-1.9, 1.13, 1.15, 1.16, 1.23-1.26, 1.37-1.43 глави 1 та пунктів
11.2, 11.3 глави 11 розділу XIII цих Правил.
5.2. У конструкції плазмової печі в блоці плазмотронів
повинні бути передбачені блокування, сигналізація та інші заходи
захисту, що виключають можливість ураження працівників електричним
струмом.
5.3. Порядок запуску і вимикання плазмотронів повинен
установлюватися інструкцією з охорони праці, розробленою та
затвердженою на підприємстві з дотриманням вимог
НПАОП 0.00-4.15-98 ( z0226-98 ).
5.4. У системі підводу плазмоутворюючих газів повинні
установлюватися датчики контролю протоку газу до плазмотронів з
блокуванням, що вимикає джерело живлення при зникненні протоку
газу в будь-якому плазмотроні.
5.5. У головній частині охолоджуваного подового електрода на
двох рівнях повинні бути встановлені датчики, що сигналізують про
початок руйнування подового електрода. При зруйнуванні подового
електрода на допустиму величину один з датчиків повинен видавати
сигнал на автоматичне вимикання печі. Світловий і звуковий сигнали
повинні подаватися одночасно. Не дозволяється умикати піч при несправності одного з двох
датчиків захисту подового електрода.
5.6. У системі охолодження подових електродів повинно бути
передбачено не менше трьох насосів (газоповітродувок): робочий,
резервний і аварійний. При зниженні витрати води чи газу, що надходять до подового
електрода для його охолодження, нижче величин, передбачених
проектом, повинні автоматично вимикатися піч і робочий насос
(газоповітродувка) з одночасним вимиканням резервного насоса та
подачею звукового і світлового сигналів.
5.7. Для охолодження плазмотронів і подового електрода
повинна застосовуватися хімічно очищена вода, що відповідає
вимогам проекту.
5.8. У схемі вмикання джерела живлення печі повинні бути
передбачені блокування, що виключають можливість вмикання печі в
таких випадках: при зниженні витрати (протоку) води або охолодного газу через
подовий електрод нижче мінімально допустимого проектом; при несправності резервного насоса (газоповітродувки) у
системі охолодження подового електрода; при несправності або спрацюванні одного з датчиків захисту
головної частини подового електрода.
5.9. У схемі вмикання джерела живлення печі повинні бути
передбачені блокування, що забезпечують автоматичне вимикання печі
при знеструмленні електродвигунів насосів (газоповітродувок) у
системі охолодження подового електрода.
5.10. Механізм пересування плазмотронів повинен бути
обладнаний кінцевими вимикачами.
5.11. Плазмові печі з керамічним тиглем повинні бути
обладнані витяжною вентиляцією, а також екрануванням згідно з
вимогами ДСТУ 2894-94 і повітряним душуванням згідно з вимогами
ДСН 3.3.6.042-99 ( va042282-99 ) та ДСП 3.3.1.038-99
( v0038588-99 ), а робочі майданчики - пристроями для повітряного
душування робочих місць згідно з вимогами ДСН 3.3.6.042-99 та
ДСП 3.3.1.038-99 та екрануванням згідно з вимогами ДСТУ 2894-94.
6. Плазмові печі з водоохолоджуваним кристалізатором
6.1. На плазмові печі з водоохолоджуваним кристалізатором
розповсюджуються вимоги підпунктів 4.1.1-4.1.7, 4.1.9-4.1.11
пункту 4.1 глави 4 розділу XII, пунктів 1.2, 1.13 глави 1, пункту
3.4 глави 3, пунктів 4.7, 4.9, 4.11 глави 4, пунктів 5.3, 5.5, 5.8
глави 5 та пунктів 11.2-11.4, 11.7-11.10, 11.12 глави 11 розділу
XIII цих Правил.
6.2. Пускозвукова арматура системи газоочищення й
рециркуляції повинна бути обладнана системою блокувань, що
вимикають джерело живлення плазмотронів при досягненні допустимих
проектом максимальних і мінімальних тисків плазмоутворюючих газів
з одночасною подачею світлового і звукового сигналів.
6.3. Плазмова піч з водоохолоджуваним кристалізатором повинна
бути вимкнена: при перерві в подачі електроенергії, води, газу; при тимчасовій перерві в роботі печі при ремонті, очищенні,
технічному огляді та підготовці печі до плавки.
6.4. Конструкція печі повинна забезпечувати герметичність
плавильної камери під час її роботи. Компонування устаткування
печі повинно забезпечувати зручне та безпечне її обслуговування.
6.5. Плавильна камера плазмової печі з водоохолоджуваним
плазмовим кристалізатором повинна бути обладнана запобіжним
клапаном, що спрацьовує при збільшенні тиску понад: для вакуумних печей - 0,01-0,03 МПа (0,1-0,3 кгс/кв.см); для печей нормального тиску - 0,02-0,07 МПа
(0,2-0,7 кгс/кв.см); для компресорних печей - відповідно до нормативно-правових
актів. Не дозволяється вмикати піч з несправним і невідрегульованим
клапаном.
6.6. Конструкція кристалізатора повинна виключати можливість
утворення повітряних або парових порожнин.
6.7. Кристалізатори не повинні мати механічних пошкоджень або
проплавлень, що порушують їх міцність і (або) утруднюють витягання
зливка.
6.8. Оглядові вікна для захисту від забруднення парами
металів повинні бути обладнані захисними пристроями.
6.9. У всіх зливних мережах охолодження повинні
установлюватися датчики контролю потоку, а в мережах найбільш
відповідальних вузлів (плазмотрони, кристалізатор, піддон, камера
печі) - датчики контролю потоку й температури води.
6.10. Датчики контролю потоку й температури води
плазмотронів, кристалізаторів і піддонів повинні бути увімкнені у
схему блокувань, що вимикають джерело живлення печі при зниканні
потоку або при температурі відхідної води вище допустимої
проектом.
6.11. Вимикання системи охолодження кристалізатора до
вивантаження зливка з камери не допускається.
6.12. Під час плавки рівень розплаву у ванні повинен
підтримуватися нижче нижньої кромки внутрішньої фаски
кристалізатора.
6.13. Вивантаження зливка повинно здійснюватися за допомогою
спеціально призначених пристроїв, що забезпечують безпеку роботи.
6.14. Конструкція пристрою, що застосовується для від'єднання
зливка від піддона, повинна виключати можливість падіння зливка.
6.15. Спосіб збирання конденсату повинен бути безпечним і
визначатися інструкцією з охорони праці, розробленою та
затвердженою на підприємстві з дотриманням вимог
НПАОП 0.00-4.15-98 ( z0226-98 ).
6.16. Плазмові печі з водоохолоджуваним кристалізатором
повинні бути обладнані витяжною вентиляцією, а також екрануванням
згідно з вимогами ДСТУ 2894-94 і повітряним душуванням згідно з
вимогами ДСН 3.3.6.042-99 ( va042282-99 ) та ДСП 3.3.1.038-99
( v0038588-99 ), а робочі майданчики - пристроями для повітряного
душування робочих місць згідно з вимогами ДСН 3.3.6.042-99 і
ДСП 3.3.1.038-99 та екрануванням згідно з вимогами ДСТУ 2894-94.
7. Електронно-променеві печі
7.1. На електронно-променеві печі поширюються вимоги
підпунктів 4.1.1-4.1.7, 4.1.9-4.1.10 пункту 4.1 глави 4 розділу
XII та пунктів 1.2, 1.13 глави 1, пунктів 3.3-3.5, 3.8, 3.9 глави
3, пунктів 4.3, 4.6, 4.8, 4.11 глави 4, пункту 5.3 глави 5,
пунктів 6.7-6.10, 6.13 глави 6 та пунктів 11.2-11.4, 11.7-11.10,
11.12 глави 11 розділу XIII цих Правил.
7.2. При експлуатації електронно-променевих печей радіаційна
безпека повинна забезпечуватися згідно з відповідними санітарними
правилами. Внутрішня поверхня плавильної камери повинна бути
гладкою й не повинна мати важкодоступних місць для її очищення.
7.3. Керування електронно-променевою піччю та візуальне
спостереження за плавкою повинні здійснюватися з пульта керування.
При утраті візуального контролю за положенням променів електронні
гармати повинні бути негайно вимкнені.
7.4. Підлога пульта керування електронно-променевою піччю
повинна бути покрита електроізолювальним матеріалом, на якому
повинно бути нанесене клеймо випробування.
7.5. Пульти керування повинні бути обладнані пристроями для
повітряного душування зовнішнім повітрям згідно з вимогами
ДСН 3.3.6.042-99 ( va042282-99 ).
7.6. В усіх зливних мережах охолодження повинні
установлюватися датчики контролю потоку, а в мережах найбільш
відповідальних вузлів (електронні гармати, піддон, кристалізатор,
частини конструкції, що виступають у плавильний простір печі) -
датчики контролю потоку й температури.
7.7. Датчики контролю потоку й температури повинні бути
обладнані системою блокувань, що вимикають джерело живлення
електронних гармат у разі зникнення потоку і при температурі
відхідної води вище допустимої проектом.
7.8. Для охолодження кристалізатора, піддона, електронних
гармат, частин конструкції, що виступають в плавильний простір,
повинна застосовуватися хімічно очищена вода відповідно до вимог,
що вказані у проекті печі.
7.9. Під час роботи печі знаходження працівників в зоні руху
кришок не дозволяється. Зона руху відкидних і відкотних кришок
повинна бути огородженою.
7.10. На вакуумопроводах перед форвакуумними насосами повинні
бути установлені аварійні клапани з електромагнітною защіпкою.
7.11. Робота електронних гармат при несправному блокуванні
крайніх положень променів не дозволяється.
8. Електрошлаковий переплав
8.1. Усі роботи щодо підготовки плавки повинні провадитися
тільки при вимкненій печі (установці).
8.2. За наявності течі води з піддона чи кристалізатора
вмикання печі не дозволяється.
8.3. Піддон і шайба-заправка повинні мати рівну і гладку
контактну поверхню, що забезпечує щільне їх прилягання. Не дозволяється застосовувати вологі шайби-заправки.
8.4. Транспортування і установлення електродів, зняття
недогарка після закінчення плавки, видалення шлакового "коржика"
зі зливка, прибирання зливка з піддона повинні бути
механізованими.
8.5. Установка електрошлакового переплаву і флюсоплавильні
печі повинні бути обладнані витяжною вентиляцією.
8.6. Електрошлакоплавильні і флюсоплавильні печі повинні бути
обладнані пристроєм для автоматичного вимикання печі в разі
припинення подачі охолоджувальної води, падіння тиску або
перегріву води.
8.7. Під час роботи установки електрошлакового переплаву не
слід знаходитися поблизу струмопровідних частин і здійснювати
будь-які ремонтні роботи.
8.8. Не допускається витягувати зливки до повного застигання
шлаку й металу у кристалізаторі.
9. Печі для плавлення синтетичних шлаків
9.1. Конструкція склепінного майданчика та майданчика
випускного жолоба, верстат для нарощування електродів, а також
порядок виконання операцій щодо заміни та нарощування електродів,
самі електроди, ніпелі та водоохолоджувальні елементи повинні
відповідати вимогам пунктів 1.8, 1.10, 1.11, 1.13, 1.14,
1.16-1.20, 1.22 глави 1 розділу XIII цих Правил.
9.2. Кожний сектор шлакових холодильників повинен бути
обладнаний апаратурою, що показує та реєструє температуру
відхідної води й тиск її в колекторі.
9.3. При досягненні температури відпрацьованої води вище
верхнього допустимого рівня або падіння тиску води в колекторі на
пост керування піччю повинен автоматично подаватися світлозвуковий
сигнал, у разі необхідності піч повинна бути вимкнена.
9.4. Завантаження шихти в піч повинно здійснюватися за
допомогою спеціальної завантажувальної машини. Завантаження шихти
в бункер завантажувальної машини повинно проводитися
саморозвантажувальними баддями або за допомогою віброживильників.
9.5. Матеріали, що завантажуються в піч, повинні бути сухими.
Завантажувальне вікно печі повинно бути обладнане місцевим
відсмоктувачем для видалення газів, що виходять з печі під час
завантаження шихти.
9.6. Відкриття і закриття фурми для випуску шлаку повинно
бути механізованим. Стопорна пробка машини повинна щільно
закривати отвір фурми.
9.7. Перед випуском шлаку з печі необхідно подавати звуковий
сигнал.
9.8. Для запобігання прогару шлакового холодильника
накопичення металу в печі до рівня холодильника не допускається.
Рівень металу в печі повинен систематично контролюватися.
9.9. При переливі шлаку з проміжного ковша у сталерозливний
працівники повинні перебувати на безпечній від ковша відстані.
10. Подача кисню в електросталеплавильні печі
10.1. Опускання і підйом фурми для подачі кисню в піч через
склепіння повинні бути механізованими.
10.2. Привод фурми, що подає кисень у ванну печі, повинен
мати блокування, які забезпечують вивід фурми з робочого простору
відповідно до пункту 10.2 глави 10 розділу XII цих Правил. Під час
підняття фурми подача кисню повинна автоматично припинятися.
10.3. При подачі кисню в піч через завалочне вікно за
допомогою металевої трубки перед завалочним вікном повинен бути
установлений запобіжний щит з прорізом для пропуску трубки.
11. Облаштування та обслуговування електричної частини печей
11.1. Будова та експлуатація електричної частини
електросталеплавильних печей повинні відповідати вимогам
НПАОП 40.1-1.21-98 ( z0093-98 ), а також міждержавних стандартів
ГОСТ 12.2.007.0-75 "ССБТ. Изделия электротехнические. Общие
требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.007.0-75),
ГОСТ 12.2.007.9-88 "ССБТ. Оборудование электротермическое.
Требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.2.007.9-88) та Державних
санітарних норм ДСН 3.3.6.096-2002 ( z0203-03 ).
11.2. При високому розташуванні кабелів "короткої мережі", що
підводять струм від пічного трансформатора до електродів печі, під
ними повинен бути облаштований огороджений прохід, а при низькому
розміщенні кабелів огородження їх повинно бути виконане у вигляді
ґрат з дверцятами, що закриваються на замок.
11.3. Корпус і конструкції електропечі повинні бути надійно
заземлені.
11.4. Пульти керування електропечами повинні бути розташовані
таким чином, щоб була виключена можливість засліплюючого впливу
електричної дуги на операторів пульта. У цехах, де пульти
керування розташовані в зоні опромінювання електродугою, повинні
застосовуватися захисні екрани.
11.5. Скління пультів керування повинно бути виконане з
теплозахисного скла.
11.6. Приміщення пультів керування повинні мати припливну
вентиляцію, що забезпечує нормальні умови мікроклімату згідно з
вимогами ДСН 3.3.6.042-99 ( va042282-99 ). У холодний і перехідний періоди року приміщення пультів
повинні опалюватися. Пульт керування повинен мати прямий зв'язок з живильною
підстанцією та бути забезпеченим необхідними засобами
сигналізації.
11.7. Перед вмиканням печі на плавку сталевар і уповноважені
особи підприємства зобов'язані перевірити справність устаткування,
футеровки і склепіння печі. Умикання печі оператором пульта дозволяється проводити тільки
після одержання ним від сталевара ключа-бирки на право вмикання
печі. Перед умиканням печі всі працівники повинні бути відведені
від неї на безпечну відстань. Перебування біля працюючої печі працівників, які не пов'язані
з її обслуговуванням, не допускається.
11.8. Для короткочасного вимикання печі (перепуск, заміна й
нарощування електродів, виймання уламків електродів тощо) вона
повинна мати блокування, що забезпечує вимикання високовольтного
вимикача при знятому ключі-бирці.
11.9. Порядок вмикання і вимикання печі високовольтним
вимикачем повинен регламентуватися інструкцією з охорони праці,
розробленою та затвердженою на підприємстві з дотриманням вимог
НПАОП 0.00-4.15-98 ( z0226-98 ).
11.10. Для запобігання можливому короткому замиканню кабелів
"короткої мережі" електропечі або пошкодженню (перепалу) канатів
мостового розливного крана повинно бути облаштоване блокування, що
виключає можливість нахилу печі при знятій з електрода напрузі.
Умикання блокування повинно здійснюватися при нахилі вимкненої
печі в бік розливного прольоту більше ніж на 15 градусів.
11.11. Для запобігання ураженню електричним струмом
інструменти, що уводяться в увімкнену електропіч, повинні
стикатися із залізним роликом, що укладений на зубці гребінця
завалочного вікна печі. При уведенні в піч інструмента не допускається доторкатися
ним до електродів, що знаходяться під напругою.
11.12. При проведенні електрозварювальних робіт на
електропечі слід передбачити обов'язкове встановлення захисних
заземлень з боку подачі високої напруги та на пічному
трансформаторі з високої і низької сторін.
XIV. Облаштування і обслуговування конверторів
1. Загальні вимоги
1.1. Балки та колони, що зазнають впливу факела або
тепловипромінювання, повинні бути теплоізольованими.
1.2. Для захисту працівників від променистого тепла та
викидів продуктів плавки конвертор з обох боків цапф повинен бути
огороджений екранами від нульової відмітки до робочого майданчика
й від робочого майданчика до верху конвертора. У цехах, що будуються, повинно передбачатися установлення
теплозахисних екранів з передньої і задньої сторін конверторів
висотою не менше 2 м.
1.3. У цехах, що будуються, майданчики для обслуговування
устаткування конверторів і східці сходин до цих майданчиків
повинні виконуватися ґратчастими зі сталевих штаб, що поставлені
на ребро. Відстань між штабами повинна бути не більше 50 мм.
1.4. Верхні майданчики навколо конверторів повинні мати
розміри, достатні для безпечного обслуговування механізмів, що
розташовані на цих майданчиках. Майданчики повинні мати не менше
двох виходів.
1.5. У разі застосування підшипників ковзання знос цапф
конверторів в усіх вимірах не повинен перевищувати 10% від їх
початкових розмірів. Перевірка цапф методом неруйнівного контролю повинна
здійснюватися по закінченні монтажу та під час капітального
ремонту конвертора.
1.6. При установленні конвертора в опорному кільці він
повинен бути укріплений таким чином, щоб виключалася можливість
зміщення його вертикальної осі щодо вертикальної осі кільця.
1.7. Конструкція знімних днищ повинна забезпечувати
надійність і щільність їх кріплення до конвертора. Усі болтові, шпонкові і клинові з'єднання повинні бути
захищені від самочинного розгвинчування й роз'єднання. Стан клинів і болтів для кріплення днищ повинен періодично
перевірятися.
1.8. Стик між днищем і стінками конвертора як з внутрішньої,
так і з зовнішньої сторони повинен виключати можливість прориву
металу.
1.9. Будівельні конструкції та устаткування повинні
періодично очищатися від пилу та охолоді.
1.10. Накопичення на кожусі, горловині й опорному кільці
конвертора охолоді не допускаються. Зняття охолоді з горловини конвертора як з внутрішньої, так і
з зовнішньої сторони повинно здійснюватися механізованим способом,
що забезпечує безпеку працівників. Використання приводу конвертора
для цієї мети не дозволяється.
1.11. Після зливу металу з конвертора футеровка й днище
повинні бути ретельно оглянуті з метою визначення їх стану.
1.12. Для зменшення розбризкування металу на підконверторний
майданчик в отворі робочого майданчика повинно бути встановлено
відбійні щити (листи).
1.13. При вимірюванні температури металу термопарою занурення
для захисту від тепловипромінювання повинні застосовуватися
спеціальні легкопідводжувані екрани.
1.14. Конверторний майданчик знизу вздовж усього шляху руху
сталевоза й шлаковоза повинен бути закритий теплозахисними
екранами.
1.15. Між робочим майданчиком навколо конвертора та пультом
керування конвертором повинен бути встановлений двосторонній
зв'язок. На пульті керування повинен бути встановлений покажчик
вертикального положення конвертора.
1.16. У конверторних цехах (конверторах), що будуються,
розташування пультів керування конверторами повинне забезпечувати
безпечну роботу працівників та достатню оглядовість конвертора і
його устаткування. Не дозволяється розташовувати пульти керування навпроти
горловини конвертора. У діючих цехах перед пультом керування
повинні встановлюватися захисні екрани.
1.17. Під час продувки конвертора зверху обробка та
замурування сталевипускного отвору, а також взяття проби повинні
здійснюватися з пересувних або стаціонарних майданчиків, які
обладнані теплозахисними екранами.
1.18. Взяття проби металу та доставка її в лабораторію
повинні проводитися відповідно до вимог пунктів 6.1, 6.3, 6.4
глави 6 розділу XII цих Правил.
2. Облаштування та обслуговування конверторів при продувці
2.1. Для подачі кисню в конвертор повинні застосовуватися
водоохолоджувані фурми.
2.2. Фурма повинна вводитися в конвертор тільки при його
вертикальному положенні та по центру. При цьому повинно бути
застосовано блокування, що виключає опускання фурми, якщо
конвертор знаходиться в нахиленому положенні.
2.3. Положення фурми в конверторі повинно фіксуватися за
допомогою показуючих і реєструючих приладів.
2.4. Механізм вертикального пересування фурми повинен бути
обладнаний вимикачем й упорами, що виключають можливість падіння
фурми в конвертор.
2.5. На посту керування конверторами повинна встановлюватися
апаратура, що показує та реєструє витрату й тиск кисню і води, а
також температуру вихідної води для кожного конвертора. Апаратура повинна встановлюватися в місцях, що дозволяють
машиністу (оператору) здійснювати спостереження за її показниками
при продувці плавки.
2.6. Привод фурми повинен мати автоматичне блокування, що
забезпечує підйом фурми з конвертора та припинення подачі кисню
при зниженні тиску кисню перед фурмою. Це блокування забезпечує
також підйом фурми при зниженні витрат й тиску води на охолодження
фурми або зростання температури вихідної води вище величини,
встановленої в технологічній інструкції підприємства.
2.7. У конверторних цехах, що будуються, кожний конвертор
повинен бути обладнаний пристроєм, який забезпечує підйом фурми з
конвертора у випадку раптового припинення подачі електроенергії.
2.8. Для безперебійної подачі води в фурму на насосній
станції повинно бути не менше двох насосів, один з яких -
резервний. Живлення електродвигунів насосів повинно здійснюватися від
двох незалежних джерел електроенергії.
2.9. Фурма повинна мати вільний доступ для огляду і ремонту.
Очищення фурми повинно проводитися зверху вниз зі спеціального
майданчика. Не допускається використовувати механізм підйому фурми
для її примусового очищення.
2.10. Рукави для подачі кисню перед застосуванням повинні
підлягати гідравлічному випробуванню на надійність й щільність під
тиском 1,25 Р, де Р - величина робочого тиску.
2.11. Киснепроводи, арматура й клапани регулювального вузла
повинні бути розраховані та випробувані на міцність й щільність,
на максимальний тиск кисню з високої сторони. У регулювальному вузлі повинні бути передбачені пристрої, що
забезпечують постійний робочий тиск кисню на низькій стороні.
2.12. Пункти регулювання тиску та витрати кисню повинні
розташовуватися в спеціальному приміщенні, що вентилюється.
2.13. На відводі кисню від цехового колектора до конвертора
повинна встановлюватися електрифікована засувка з дистанційним
керуванням. На підводі кисню перед конвертором повинні встановлюватися
засувка з ручним приводом, запірний та регулюючий клапани.
2.14. На пості керування конверторів з донною продувкою
повинна встановлюватися апаратура, що показує і реєструє витрату
та тиск кисню, газу й води, а також температуру води, що
відходить, для кожного конвертора та засобу сигналізації. Апаратура повинна встановлюватися в місцях, що дозволяють
машиністові (операторові) здійснювати спостереження за її
показаннями при продувці плавки.
2.15. Кисне- і газопроводи (аргону, азоту, природного й
коксового газів) повинні бути обладнані запірною й регулюючою
арматурами. Патрубки подачі природного газу до донних фурм повинні бути
обладнані регуляторами для індивідуального регулювання витрати
газу на кожну форму.
2.16. Кисне- і газопроводи (аргону, азоту, природного й
коксового газів), арматури й клапани регулювальних вузлів повинні
бути розраховані на максимальний тиск кисню й газу з високої
сторони й випробувані на міцність та герметичність. У регулювальних вузлах повинно бути передбачено пристрої, що
забезпечують постійний робочий тиск кисню й газу з низької
сторони.
2.17. Пункти регулювання тиску й витрати кисню та газу
(аргону, азоту, природного й коксового газів) повинні
розташовуватися в спеціальних вентильованих приміщеннях (місцях).
2.18. На відводі кисню й газу (аргону, азоту, природного й
коксового газів) від цехових колекторів до конвертора повинні
встановлюватися електрифіковані засувки з дистанційним керуванням.
2.19. Величина тиску газу в газопроводах до початку заливання
рідкого чавуну в конвертор, а також режим його подачі протягом
усього технологічного процесу повинні визначатися в технологічній
інструкції, затвердженій уповноваженою особою. Величина збільшення тиску газу в процесі заливання рідкого
чавуну та величина зниження тиску газу під час нахилу конвертора
для відбору проб металу й шлаків і випуску металу повинні
регламентуватися технологічною інструкцією.
2.20. Тиск газу (аргону, азоту, природного й коксового газів)
у донних фурмах після заливання рідкого чавуну повинен бути більше
величини феростатичного тиску рідкого металу в конверторі.
2.21. Подача в конвертор природного (коксового) газу через
донні фурми до заливання рідкого чавуну повинна виключати
нагромадження газу в порожнині конвертора й утворення
вибухонебезпечної суміші.
2.22. Конструкція знімних днищ із донними фурмами повинна
забезпечувати міцність та щільність їх кріплення до конвертора й
виключати можливість прориву металу.
2.23. Для нових та реконструйованих конверторних цехів
(конверторів) застосування механізмів повороту конвертора з
гідравлічним приводом не допускається.
2.24. Привод конвертора повинен мати не менше двох
електродвигунів. Потужність електродвигунів повинна бути підібрана так, щоб
при виході з ладу одного з них двигун, що залишився, міг
забезпечити роботу конвертора до закінчення плавки. Живлення
електродвигунів повинно здійснюватися не менше чим від двох
незалежних джерел.
2.25. Кожен електродвигун повинен бути обладнаний гальмом, що
дозволяє у випадку відключення електроенергії утримувати конвертор
в нерухомому положенні. Використання черв'ячної передачі механізму
повороту конвертора як гальма не допускається.
2.26. Електродвигуни та гальма повинні бути надійно захищені
від механічних ушкоджень.
2.27. Перевірка стану механізму повороту конвертора повинна
вироблятися щозмінно. Робота конвертора з несправним механізмом
повороту не допускається.
3. Механізм повороту конвертора
3.1. Для нових цехів (конверторів) і тих, що знаходяться на
реконструкції, застосування механізмів повороту конвертора з
гідравлічним приводом не дозволяється.
3.2. Привод конвертора повинен мати не менше двох
електродвигунів. Потужність електродвигунів повинна бути підібрана таким
чином, щоб при виході з ладу одного з них другий двигун міг
забезпечити роботу конвертора до закінчення плавки. Живлення електродвигунів повинно здійснюватися не менше ніж
від двох незалежних джерел.
3.3. Кожний електродвигун повинен бути обладнаний гальмом, що
дозволяє у разі вимикання електроенергії утримувати конвертор у
нерухомому положенні. Використання черв'ячної передачі механізму повороту
конвертора як гальма не допускається.
3.4. Електродвигуни і гальма повинні бути надійно захищені
від бризок металу і механічних пошкоджень.
3.5. Перевірка стану механізму повороту конвертора повинна
провадитися щозмінно. Робота конвертора з несправним механізмом повороту не
допускається.
XV. Пристрої для відводу, охолодженнята очищення конверторних газів
1. Загальні вимоги
1.1. У конверторних цехах необхідно забезпечити повний відвід
газів з конверторів з наступним їх очищенням від шкідливих домішок
до граничнодопустимих концентрацій.
1.2. Будова та експлуатація елементів газовідвідного тракту
конверторних газів повинно відповідати вимогам нормативно-правових
актів.
1.3. Облаштування та експлуатація газоочистки, димососів,
оборотного циклу водопостачання і допалюючого пристрою на димовій
трубі повинно відповідати вимогам чинних нормативно-правових
актів.
1.4. Установки для відводу та очистки конверторних газів
повинні бути автоматизованими, мати централізоване дистанційне
керування та контрольно-вимірювальні прилади, які необхідні для
безпечної експлуатації. На пульті керування газовідвідного тракту
конвертора повинна бути вивішена схема охолодження газів,
газоочистки, димососа та допалюючого пристрою. Між машиністом дистрибутора та машиністом димососа повинен
бути гучномовний та телефонний зв'язок.
1.5. Газовідвідний тракт і газоочисні пристрої повинні бути
обладнані підйомно-транспортними засобами для механізації
ремонтних робіт, а також механізмами для підйому працівників
(люльки тощо).
1.6. Для огляду та ремонту елементів газовідвідного тракту та
пилоуловлюючих пристроїв вони повинні мати люки й лази та бути
упорядковані пристроями, що забезпечують безпечне виконання цих
робіт. Лази та люки повинні бути герметичними, і до них необхідно
забезпечити вільний доступ. Не дозволяється відкривати люки під час роботи газовідвідного
тракту.
1.7. Щоб уникнути прогару елементів газоочистки необхідно
облаштувати блокування, що виключає опускання фурми і подачу кисню
до конвертора за відсутності охолоджуючої води. У разі припинення чи зменшення подачі води в котел або на
газоочистку нижче мінімально допустимої величини, а також
підвищення температури води, яка виходить з кесона, вище
допустимої границі подача кисню повинна автоматично припинятися, а
фурма виводитися з конвертора.
1.8. Під час зупинки конвертора на ремонт у зимовий період
уся система водоохолодження та постачання газовідвідного тракту
повинна бути звільнена від води або забезпечена обігрівом.
1.9. Не дозволяється здійснювати роботи під конвертором під
час очищення та ремонту кесона, екранованого газоходу, відбійних
листів, колон та інших металоконструкцій, а також під час продувки
плавки. На час очищення плавки необхідно встановлювати огородження
та вивішувати попереджувальні плакати.
1.10. Конструкція нижньої частини екранованого газоходу
повинна забезпечувати мінімальне налипання охолодей та легке їх
видалення. Отвори в кесоні та жолобі повинні регулярно очищатися
від охолодей.
1.11. Вода, що подається у водоохолоджуючі кесони, повинна
бути очищена від механічних домішок.
1.12. Не дозволяється розкривати люки, лази, гідрозатвори,
запобіжні клапани газовідвідного тракту при конверторі, що працює.
1.13. Елементи газовідвідного тракту повинні мати захист від
блискавки.
1.14. Не дозволяється експлуатувати конвертори за наявності
течі води із системи відводу, охолодження та очистки конверторних
газів.
2. Вимоги при продувці зверху (з повним або частковим
допалюванням окису вуглецю)
2.1. Відвід газів від конверторів може проводитися з повним,
частковим допалюванням або без допалювання окису вуглецю в
охолоднику. При відводі газу з повним допалюванням допускаються як
індивідуальний газовідвідний тракт від кожного конвертора, так і
колекторна схема відводу газів. При колекторній схемі повинні бути передбачені відсікаючі
пристрої.
2.2. При відводі газів без допалювання або з частковим
допалюванням повинен застосовуватися мокрий спосіб очищення газів. Живлення водою системи газоочистки повинне здійснюватися від
двох незалежних водоводів. Підводи води повинні бути обладнані
фільтрами для очистки води від механічних домішок.
2.3. На газоходах від газоочистки мокрого типу до димової
труби повинно бути встановлено водовідводи з гідрозатворами.
2.4. Живлення газовідвідного тракту водою повинно
здійснюватися від двох незалежних водоводів. Якість води, що
постачається, повинна відповідати діючим нормам.
2.5. На щитах керування газоочисток повинні бути встановлені
сигналізатори падіння витрат води на газоочистку, а також
сигналізатори досягнення верхнього та нижнього рівнів води в
апаратах газоочистки.
2.6. Видалення відкладень (охолодей, шламу тощо), що
утворюються в елементах газовідвідного тракту, повинно проводитися
своєчасно.
2.7. Газовідвідний тракт під час ремонту повинен бути надійно
відключений від загальних колекторів лежаків тощо. Система відводу
стічних вод газоочистки, що ремонтується, повинна бути відключена
від загального колектора відводу стічних вод (за винятком систем з
допалюванням окису вуглецю).
2.8. На газовідвідних трактах повинні бути встановлені
вибухові запобіжні клапани відповідно до вимог чинних
нормативно-правових актів.
2.9. Контроль за вмістом окису вуглецю в повітрі приміщень
газоочистки та димососної повинен здійснюватися згідно з графіком,
затвердженим уповноваженою особою, з висновком результатів виміру
на пульт керування.
2.10. Усі газоходи повинні бути герметичними.
2.11. Приміщення працівників, що обслуговують димососи,
повинне бути звукоізольованим.
2.12. Для установки утилізації шламу повинно бути збудовано
окремі будинки, які обладнані припливно-витяжною вентиляцією.
2.13. Процеси збезводнення шламу, одержання і видавання
сухого продукту повинні бути механізованими і автоматизованими. Місця, де перевантажується сухий пил, повинні бути
герметизовані та обладнані установками для аспірації пилу.
2.14. Транспортування сухого пилу повинно здійснюватися
засобами, що виключають пиловиділення.
2.15. У разі припинення подавання електроенергії в
конверторний цех повинно бути автоматично припинено подавання
кисню в цех або на конвертор.
2.16. У відділеннях утилізації шламу, що будуються, повинен
бути передбачений гідрозмив пилу з робочих майданчиків на всіх
рівнях.
3. Додаткові вимоги при відводі газів з частковим
допалюванням та без допалювання окису вуглецю
3.1. Газовідвідний тракт повинен бути герметизованим. Під час
плавки при вмісті окису вуглецю в газі за димососом 10% і більше
вміст кисню не повинен перевищувати 2% (об'ємних). Не допускається
проводити процес з відводом конверторних газів без допалювання при
несправностях у системі автоматичного регулювання тиску в кесоні. Починати продувку конвертора належить при піднятій рухомій
манжеті кесона (каміна). Опускання манжети каміна повинно
здійснюватися після запалювання плавки. Піднімання манжети кесона (каміна) вкінці продування повинно
здійснюватися за відсутності окису вуглецю у відхідних газах.
3.2. Висота відключаючого стовпа води гідрозатворів
газовідвідного тракту повинна на 0,5 м перевищувати максимальне
розрідження в місцях установки гідрозатворів. Гідрозатвори повинні
заповнюватися до пуску і мати об'єм, який забезпечує надійний
затвор при відключенні води.
3.3. Вал димососа, віброштанги охолоджувача та інші рухомі
з'єднання, що знаходяться під розрідженням, повинні мати
ущільнення, які виключають підсмоктування повітря.
3.4. Конструкція газовідвідного тракту повинна виключати
утворення застійних зон.
3.5. У димову трубу перед допалюючим пристроєм повинна бути
підведена пара. Подача пари повинна автоматично вмикатися при
аварійному виході з ладу димососа в період продувки або при іншому
аварійному припиненні продувки. Пара повинна вводитися в димову трубу в напрямку руху
газового потоку і подаватися в кількості, що забезпечує
відсутність детонуючої суміші.
3.6. При аварійному припиненні продувки додувку плавки
необхідно проводити згідно зі схемою з повним допалюванням при
зменшенні витрат кисню.
3.7. Під час роботи конвертора потрібно уникати проникання
газів у приміщення цеху через вікно фурми і тракт сипучих
матеріалів, а також крізь з'єднання рухомих частин з нерухомими.
3.8. Допалюючий пристрій на свічі повинен забезпечувати таке
спалювання окису вуглецю, що викидається, при якому вміст його у
приземному шарі не буде перевищувати допустимих величин. Керування пальниками допалюючого пристрою повинно бути
дистанційним. Висота свічі повинна визначатися відповідно до будівельних
норм.
3.9. Для обслуговування допалюючого пристрою повинні бути
облаштовані майданчики. Запірна та регулююча арматура допалюючого пристрою повинна
бути розташована в опалюваному приміщенні з шестикратним
повітрообміном.
3.10. Під час роботи без допалювання або з частковим
допалюванням окису вуглецю необхідно передбачити додаткове
автоблокування: подачі пари в димову трубу перед допалюючим пристроєм і
відключення подачі газу на запальні пальники при аварійному
зупиненні димососа або падінні до нього розрідження, а також при
будь-якому аварійному припиненні продувки плавки; запобігання подачі кисню на чергову продувку плавки під час
несправності запальних пальників; відключення подачі кисню на фурму після початку її піднімання
в разі припинення продування (нормального або аварійного).
3.11. Під час роботи без допалювання або з частковим
допалюванням окису вуглецю повинна бути передбачена додаткова
світлова та звукова сигналізація: про погасання запальних пальників допалюючого пристрою та
падіння тиску газу перед пальниками; про падіння розрідження перед димососом; про підвищення вмісту кисню в газі за димососом більше ніж 2%
при одночасному вмісті окису вуглецю більше ніж 10%.
3.12. Під час роботи конвертора згідно зі схемою без
допалювання окису вуглецю в цехах, що будуються, кожен димосос
повинен бути розташований в ізольованому приміщенні.
3.13. У димоході за димососом повинен здійснюватися постійний
швидкодіючий вимір вмісту окису вуглецю й кисню з реєстрацією
показників на щиті керування газовідвідного тракту або на пульті
керування конвертором.
3.14. Перебування працівників на верхньому майданчику
газоскидного пристрою (свічки для допалювання окису вуглецю в
конверторних газах) під час продувки плавки не дозволяється.
3.15. Уся система відведення стічних вод газоочистки на
дільниці до відстійника повинна бути герметичною. У місцях
переливів і можливого скупчення окису вуглецю, що виділяється з
води, повинні бути установлені свічки.
3.16. Система відводу стічних вод газоочистки на дільниці до
відстійника повинна бути незалежною від каналізаційних мереж інших
цехів. Не дозволяється спускати стічні води від інших цехів у
систему відводу стічних вод газоочистки на цій дільниці.
3.17. До системи відводу освітленої води на дільниці після
відстійників допускається приєднання мереж іншого призначення (за
винятком мереж корозійноактивних рідин) за умови облаштування
притоків водяними затворами, що виключають проникнення газу з
системи відводу стічних вод газоочистки у трубопроводи притоків. Дільниці системи відводу стічних вод належать до
газонебезпечних місць.
3.18. Колектори відводу стічних вод повинні облаштовуватися з
нахилом не менше ніж 0,005 і мати конфігурацію, що виключає
осадження шлаку та переповнення колектора водою. Не дозволяється
облаштовувати підземні тунелі для спускання стічних вод
газоочистки.
3.19. Для видалення окису вуглецю, що розчинений у воді, у
газоочистці повинні бути передбачені спеціальні пристрої щодо
дегазації оборотної води з організованим відводом окису вуглецю.
3.20. Відстійники для освітлення стічних вод повинні бути
розташовані на відстані не менше ніж 20 м від цехів та приміщень,
що не пов'язані з обслуговуванням зворотного циклу газоочистки.
3.21. Насосні станції, що будуються, для оборотної води
газоочисток і шламові насосні повинні бути автоматичними, без
постійного обслуговування працівниками.
3.22. Приміщення насосних повинні мати природну і штучну
вентиляцію.
3.23. За необхідності прокладки шламопроводів у тунелях
повинна передбачатися їх вентиляція.
XVI. Плавильні печі для розкислювачів
1. Печі для плавлення розкислювачів повинні бути розташовані
у спеціальному прольоті або в торцях конверторного прольоту.
2. Розміщення плавильних печей повинно забезпечувати подачу
рідких розкислювачів до сталерозливного ковша або конвертора без
проміжних підйомів.
3. Доставка та завалювання шихтових матеріалів у плавильні
печі повинні бути механізованими.
4. Для запобігання викидам металу не слід проводити подачу
вологих матеріалів у розплавлену ванну при довантаженні.
5. Облаштування та експлуатація ковшів для транспортування
рідких розкислювачів повинні відповідати вимогам розділів XVIII і
XIX цих Правил.
6. При застосуванні індукційних печей для плавлення
розкислювачів їх облаштування, експлуатація та ремонт повинні
відповідати вимогам розділів XIII і XXIII цих Правил.
XVII. Виробництво та застосування легкозаймистихпорошкових матеріалів і сумішей на їх основі
1. Загальні вимоги
1.1. У технічній документації на вихідні легкозаймисті
порошкові матеріали і суміші, які виготовлені на їх основі,
повинні бути вказані такі характеристики: для легкозаймистих порошкових матеріалів - нижня
концентраційна межа поширення полум'я відповідно до
ГОСТ 12.1.044-89 "ССБТ. Пожаровзрывоопасность веществ и
материалов. Номенклатура показателей и методы их определения"; температура займання аерозависі та самозаймання в шафі,
максимальний тиск вибуху, а для сумішей, крім того, здатність до
самостійного горіння; для сумішей, що містять у собі окислювачі, повинні бути також
вказані розрахункова питома теплота й температура процесу горіння
та чутливість до механічного впливу (тертя, удару). Остання характеристика визначається також окремо для активної
складової суміші (пального з окислювачем). Питома теплота і температура процесу горіння суміші повинні
визначатися розробником. Не дозволяється застосовувати легкозаймисті матеріали та
суміші за відсутності зазначених характеристик.
1.2. Не дозволяється при виробництві сталі застосовувати
суміші: процес горіння яких переходить у вибух; які здатні до самостійного горіння та мають питому теплоту
процесу горіння більше 50 кДж/моль; чутливість яких до механічного впливу (удару) складає 19,6 Дж
і менше, а активної складової - 9,8 Дж і менше.
1.3. У технічних умовах на вихідні легкозаймисті порошкові
матеріали повинна зазначатися нижня межа крупності матеріалів, що
використовуються для приготування сумішей, а також граничний склад
основного компоненту та домішок.
1.4. Гасити легкозаймисті порошкові матеріали й суміші, що
зайнялися, необхідно способами, передбаченими чинними
нормативно-правовими актами. Застосовувати з цією метою воду,
водні та пінні вогнегасники не дозволяється.
1.5. У приміщеннях, де виготовляються або зберігаються
легкозаймисті порошкові матеріали та суміші, застосування
відкритого вогню не дозволяється. Підлога в цих приміщеннях повинна бути безіскровою.
1.6. Усі ремонтні роботи у приміщеннях, де виготовляються і
зберігаються легкозаймисті порошкові матеріали та суміші, повинні
проводитися тільки за нарядом-допуском, виданим відповідно до
НПАОП 27.0-4.02-90.
1.7. Ремонтні роботи із застосуванням відкритого вогню у
приміщеннях, де виробляються або зберігаються
вибухопожежонебезпечні порошкові матеріали й суміші, та ремонтні
роботи у приміщеннях з пожежонебезпечними порошковими матеріалами
й сумішами повинні провадитися відповідно до вимог
НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ).
2. Виробничі будівлі. Вентиляція
2.1. Вентиляція приміщень для зберігання й виробництва
легкозаймистих порошкових матеріалів та сумішей повинна
здійснюватися відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91.
2.2. Зовнішні огороджувальні конструкції (стіни, покриття)
будинків, у яких виготовляються або зберігаються легкозаймисті
порошкові матеріали та суміші, повинні бути у справному стані, що
виключає можливість попадання у приміщення атмосферних опадів.
Зволожування повітря за допомогою вентиляційних систем не
дозволяється.
2.3. У приміщеннях, де виробляються або зберігаються
легкозаймисті порошкові матеріали й суміші, повинні бути визначені
вибухонебезпечні зони. Зазначені приміщення повинні бути обладнані телефонним
зв'язком у вибухобезпечному виконанні.
3. Транспортування і зберігання легкозаймистих порошкових
матеріалів і сумішей
3.1. Тара, призначена для транспортування і зберігання
легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, повинна бути
чистою, сухою та справною. Під час очищення тари з-під указаних матеріалів повинні бути
передбачені заходи, що забезпечують безпечне виконання робіт.
3.2. Транспортування і зберігання легкозаймистих матеріалів і
сумішей повинно провадитися в закритій тарі, яка виключає
просипання суміші та попадання вологи в тару з сумішшю.
3.3. Транспортування легкозаймистих порошкових матеріалів і
сумішей спільно з окислювачами, кислотами та лугами не
дозволяється.
3.4. Способи транспортування легкозаймистих порошкових
матеріалів і сумішей повинні виключати удари тари між собою та з
іншими предметами. Внутрішньоцеховий транспорт повинен відповідати вимогам
пожежовибухобезпеки.
3.5. Піддони і внутрішні поверхні контейнерів, що
використовуються для транспортування барабанів, бочок, банок та
іншої тари з легкозаймистими порошковими матеріалами й сумішами,
повинні бути облицьовані матеріалом, що виключає іскроутворення в
разі удару або тертя тари об контейнер чи піддон при навантаженні,
перевезенні та розвантаженні.
3.6. Транспортування легкозаймистих порошкових матеріалів і
сумішей поблизу печей під час випуску плавки, а також поблизу
розливних майданчиків під час розливання металу не допускається.
3.7. Транспортування легкозаймистих порошкових матеріалів
пневмотранспортом повинно провадитися із застосуванням захисної
атмосфери. Склад захисної атмосфери та граничне значення
окислювача в ній повинні відповідати проекту. Під час роботи
пневмотранспорту вміст окислювача в газі повинен контролюватися
автоматично.
3.8. Зберігання легкозаймистих порошкових матеріалів і
сумішей повинно здійснюватися в закритих складах. У приміщенні
складу порошкові матеріали повинні зберігатися окремо за видами. Відстань між штабелем (барабанів, ящиків, бочок, банок) з
легкозаймистими порошковими матеріалами та стіною повинна бути не
менше 1 м. Штабелі повинні бути стійкими. Висота їх не повинна
перевищувати 1,7 м. Зберігати в одному приміщенні легкозаймисті матеріали та
окислювачі (типу селітри), луги і кислоти не дозволяється.
3.9. У приміщеннях, де зберігаються легкозаймисті матеріали,
проводити сортування, змішування та інші роботи щодо підготовки
матеріалів і приготування сумішей не дозволяється.
4. Приготування сумішей на основі легкозаймистих порошкових
матеріалів
4.1. Технологічні процеси виробництва легкозаймистих
порошкових матеріалів і сумішей та технологічне устаткування, яке
використовується для проведення цих процесів, повинні відповідати
вимогам пожежобезпеки. Технологічні процеси виробництва легкозаймистих порошкових
матеріалів і сумішей, при яких можливе утворення
вибухонебезпечного середовища, та технологічне устаткування, що
використовується для ведення цих процесів, повинні відповідати
вимогам вибухобезпеки.
4.2. Для запобігання утворенню вибухонебезпечного середовища
слід використовувати флегматизацію матеріалів. Технологія флегматизації легкозаймистих порошкових матеріалів
і речовин, що для цього застосовуються, повинна виключати
можливість утворення вибухонебезпечних аерозависей при подальшій
переробці порошкових матеріалів.
4.3. Устаткування, що застосовується для розмелювання,
змішування і розфасовування легкозаймистих порошкових матеріалів і
сумішей, повинно бути оснащено пристроєм для запобігання виділенню
пилу у приміщення шляхом його локалізації або уловлювання.
4.4. Розмелювання легкозаймистих матеріалів, при якому
можливе утворення вибухонебезпечного середовища, повинно
провадитися із застосуванням захисної атмосфери. Склад захисної
атмосфери і граничне значення окислювача в ній повинні відповідати
проекту. При виборі захисної атмосфери необхідно ураховувати
можливість виділення горючих газів з легкозаймистих матеріалів, що
розмелюються. Устаткування, що застосовується для розмелювання вказаних
матеріалів, повинно бути герметизованим та мати пристрої для
підтримування атмосфери заданого складу, безперервного контролю
окислювача та автоматичної зупинки розмельного устаткування при
вмісті окислювача в атмосфері вище граничного значення. Розмелювання указаних матеріалів з одночасною їх
флегматизацією допускається проводити без інертної атмосфери в
агрегатах відкритого типу.
4.5. Усі матеріали, що є вихідними для сумішей, після
розмелювання повинні підлягати магнітній сепарації.
4.6. Змішувачі, усередині яких під час приготування сумішей
можливе утворення вибухонебезпечного середовища, повинні мати
внутрішню поверхню та перемішуючі пристрої, виконані з
струмопровідних матеріалів, які не іскрять, або облицьовані ними.
4.7. Для приготування сумішей, що здатні до самостійного
горіння та утворення вибухонебезпечного середовища, повинні
застосовуватися змішувачі закритого типу разом із застосуванням
захисної атмосфери відповідно до проекту. Суміші на основі легкозаймистих порошкових матеріалів,
попередньо флегматизованих, допускається готувати без застосування
захисної атмосфери.
4.8. Для приготування сумішей, чутливість до механічного
впливу (тертя, удару) яких складає менше 25 Дж, повинні
застосовуватися змішувачі, які не мають у внутрішній порожнині
частин, що обертаються.
4.9. У відділенні приготування сумішей кількість сумішей, що
зберігаються, не повинна перевищувати дводобової потреби. Для їх
зберігання повинно бути відведене спеціальне місце.
4.10. Приймальні пристрої (воронки, жолоби тощо) у тракті
подачі легкозаймистих порошкових матеріалів, що здатні утворювати
вибухонебезпечне середовище, а також відсікаючі пристрої у тракті
подачі матеріалів у змішувач повинні бути виконані зі
струмопровідних матеріалів, що не іскрять, або облицьовані ними.
4.11. У приймальних пристроях бункерів легкозаймистих
порошкових матеріалів, а також перед змішувачем повинні бути
установлені запобіжні сітки з розміром чарунок не більше
25 x 30 мм, які виключають попадання у змішувач сторонніх
предметів.
4.12. Пристрої для подачі легкозаймистих матеріалів, здатних
утворювати вибухонебезпечне середовище, від накопичувальних
бункерів до змішувачів та іншого устаткування повинні бути
виконані зі струмопровідних матеріалів, що не іскрять. Не
дозволяється використовувати для цього елеватори. Застосування шнекових конвеєрів для передачі сумішей,
чутливість яких до механічного впливу (тертя, удару) складає менше
25 Дж, не дозволяється.
4.13. Усе технологічне устаткування, що використовується для
виробництва легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей,
повинно бути захищеним від статичної електрики відповідно до вимог
нормативно-правових актів.
4.14. Інструменти та пристрої, що застосовуються для
розкупорювання тари (банок, барабанів, контейнерів тощо) з
легкозаймистими порошковими матеріалами, повинні бути виконані з
матеріалів, що не іскрять.
4.15. Електрообладнання та електроосвітлення, що
застосовуються у приміщеннях, де зберігаються або виготовляються
легкозаймисті порошкові матеріали та суміші, повинні відповідати
вимогам НПАОП 40.1-1.21-98 ( z0093-98 ).
4.16. Розкупорювання тари, розфасування та пересипання
легкозаймистих порошкових матеріалів необхідно проводити
механізованим способом, що виключає пилоутворення.
4.17. Сушіння та прокалювання легкозаймистих порошкових
матеріалів повинно проводитися окремо за видами при температурі,
що виключає самозаймання матеріалів.
4.18. Температура сухих і прогартованих порошкових матеріалів
перед застосуванням не повинна перевищувати 80 град.C. Не дозволяється сушіння готових порошкових сумішей.
4.19. При приготуванні сумішей, що здатні утворювати
вибухонебезпечне середовище, до складу яких входять селітра або
інші активні окислювачі, у змішувальний пристрій або
завантажувальний бункер у першу чергу повинні завантажуватися
інертні матеріали або важковідновні окиси, потім активні
окислювачі. Після перемішування цих компонентів необхідно
провадити завантаження легкозаймистих порошкових матеріалів і
остаточне змішування. При приготуванні сумішей, у складі яких відсутні активні
окислювачі та легкозаймисті порошкові матеріали, що спроможні
утворювати вибухонебезпечне середовище, у першу чергу повинні
завантажуватися інертні матеріали та окислювачі, а після цього
легкозаймисті порошкові матеріали. Завантаження легкозаймистих
порошкових матеріалів дозволяється без попереднього перемішування
компонентів.
4.20. Дозування компонентів суміші, подача суміші для
пресування виробів (брикетів, втулок тощо), їх формування і видача
повинні бути механізованими.
4.21. Приготування суміші з рідкими домішками для
виготовлення виробів повинно провадитися у змішувачах, що
обладнані відсмоктувачем повітря з їх внутрішньої порожнини. Змішувальні пристрої необхідно щодня очищати від залишків
суміші з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників.
При очищенні змішувача удари по шару суміші не допускаються.
4.22. Сушіння виробів (брикетів, втулок тощо), що виготовлені
з сумішей, повинно провадитися у спеціальних сушарнях, що
обладнані вентиляцією. Температура сушіння повинна виключати
самозаймання виробів.
4.23. Забракована суміш, у випадку неможливості її
використання при виробництві сталі, повинна бути знищена з
дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників.
5. Застосування легкозаймистих порошкових матеріалів і
сумішей на їх основі
5.1. У сталеплавильних цехах тара з легкозаймистими
порошковими матеріалами й сумішами повинна установлюватися в
місцях, що виключають попадання на неї іскор, бризок металу і
відкритого полум'я. Запас легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, здатних
до самостійного горіння, дозволяється зберігати біля місць їх
використання тільки в кількості на одну плавку, а в цеху - у
кількості добової витрати.
5.2. Кількість легкозаймистих порошкових матеріалів і
сумішей, що одночасно присаджуються в ківш, виливниці або піч,
повинна визначатися технологічною інструкцією підприємства,
затвердженою уповноваженою особою.
5.3. Присаджування легкозаймистих порошкових матеріалів, а
також сумішей на їх основі в піч або ківш слід проводити у
присутності відповідальної особи.
5.4. Присаджування легкозаймистих сумішей в електродугову піч
допускається при увімкненій печі, яка працює на зниженій
потужності трансформатора, з дотриманням заходів, що забезпечують
безпеку працівників.
5.5. Не дозволяється проводити завантаження порошкових і
брикетованих сумішей у сталерозливний ківш і виливницю, що нагріті
до температури, яка перевищує температуру займання суміші.
5.6. Під час присаджування легкозаймистих порошкових
матеріалів і сумішей у сталерозливний ківш при випуску металу з
печі працівники повинні бути відведені у безпечну зону.
5.7. Спостереження за поведінкою металу і шлаку у виливниці
дозволяється тільки після припинення інтенсивного виділення диму
та полум'я. Дивитися у виливницю, в якій за будь-якої причини не
сталося займання суміші, не дозволяється.
5.8. Вдування легкозаймистих порошкових матеріалів у рідкий
метал повинно здійснюватися сухим інертним газом.
XVIII. Облаштування ковшів, підготовка ковшів,жолобів, виливниць, составів з виливницями,
розливних канав і шлакових чаш
1. Облаштування ковшів (сталерозливних, чавуновозних і для
синтетичного шлаку)
1.1. Конструкція ковшів повинна виключати небезпеку
самочинного їх перекидання. Кільце та цапфи ковша після виготовлення повинні перевірятися
методом неруйнівного контролю.
1.2. Цапфи ковшів повинні бути ковані та мати не менше
восьмиразовий запас міцності. Допускається застосування цапф, що виготовлені методом
електрошлакового переплавляння зі сталей марок 20 і 35, за умов
відповідності їх хімічних та механічних властивостей властивостям
кованих цапф.
1.3. Цапфи ковшів не рідше одного разу на шість місяців
повинні підлягати ретельному огляду. Зношення цапф в усіх вимірах
не повинно перевищувати 10% від первісних розмірів. Крім того, не
рідше одного разу на рік цапфи ковшів повинні перевірятися методом
неруйнівного контролю. Результати оглядів, перевірки повинні
оформлятися актом.
1.4. Футеровка ковшів повинна складатися не менше ніж з двох
рядів цегли - арматурної (захисної) і робочої, якщо кладка
футеровки виконується з вогнетривкої цегли, або з одного ряду
арматурної (захисної) цегли та набивного шару зі спеціальних
сумішей. Шви арматурного (захисного) і робочого рядів кладки не
повинні збігатися. Не допускається також збіг між собою
вертикальних швів арматурного (захисного) і робочого рядів. Порядок кладки футеровки днища і стінки ковша повинен
виключати наявність наскрізних швів. Допускається виготовлення
днищ і стін ковша з вогнетривких бетонів, що швидко тверднуть, з
обов'язковою кладкою арматурного (захисного) ряду з вогнетривкої
цегли.
1.5. Керування стопорами та шиберними затворами ковшів
повинно бути дистанційним.
1.6. Сходи, скоби, майданчики та інші пристрої, що
прикріплюються до кожуха ковша для його обслуговування, повинні
виготовлятися відповідно до проекту, затвердженого у встановленому
порядку.
2. Підготовка ковшів
2.1. Стопори після виготовлення та перед установленням у ківш
повинні бути ретельно висушені. Температура сушіння повинна
контролюватися термопарою з автоматичною реєстрацією температури.
2.2. Перед завантаженням у сушила на кожному стопорі повинні
бути вказані дата і час, коли стопор поставили на сушіння. Спостереження за сушінням стопорів, а також видача їх із
сушила повинні доручатися спеціально призначеним особам. Сушіння стопорів доменним газом не допускається.
2.3. Стопори повинні переноситися за допомогою крана.
Перевезення стопорів на візках допускається тільки для передачі з
одного прольоту цеху в інший і для завантаження їх у сушила
камерного типу.
2.4. Візки для перевезення стопорів повинні бути стійкими.
Довжина візка повинна бути не менше довжини стопорів. Скати візка
повинні мати захисні козирки.
2.5. Розливний стакан повинен установлюватися в гніздо суворо
вертикально. Зазор між стаканом і стінкою гнізда повинен
забиватися вогнетривкою масою або стакан повинен бути ретельно
обмазаний глиною.
2.6. Установлення стопора повинно провадитися після повного
просушування стакана та виконуватися особливо ретельно.
2.7. При установленні розливних стаканів зсередини в гарячі
ковші повинні застосовуватися спеціальні захисні камери з
теплоізольованими стінками (кесони), що опускаються в ковші. Для доступу в кесони на їх внутрішніх стінках повинні бути
влаштовані ходові скоби. Спуск працівників у кесон дозволяється
після установлення кесона в ківш і відчеплення гака крана.
2.8. Вибивання стакана з ковша, як правило, повинно бути
механізованим.
2.9. Зміна сталерозливних стаканів, стопорів або інших
пристроїв, що їх замінюють, повинна провадитися на спеціально
відведених і обладнаних для цього місцях і з дотриманням заходів,
що забезпечують безпеку працівників.
2.10. У цехах, де застосовується розливання сталі через
шиберні затвори, повинні бути передбачені спеціальні дільниці для
складання, розбирання та сушіння затворів. Складання, розбирання,
транспортування та установлення затворів повинні бути
механізованими.
2.11. Для захисту впливу металу і шлаку верхня частина
стопора між шамотною пробкою і вилкою повинна обмазуватися глиною.
2.12. Під час транспортування ковшів не допускається їх
наближення до інших ковшів і устаткування на відстань менше 0,5 м.
2.13. При підготовці ковша до прийому плавки необхідно
перевірити стан футеровки ковша, особливо його дно, ряди футеровки
стінки, що прилягають до дна, а також кожуха й цапф. Подавати до прийому плавки ковші, що мають ненадійну
футеровку або несправні стопорні чи шиберні механізми, а також
ковші, що залиті шлаком, не дозволяється.
3. Підготовка жолобів
3.1. Сталевипускні жолоби мартенівських печей, як правило,
повинні бути знімними.
3.2. До початку випуску плавки жолоб повинен бути
відремонтований, підмазаний і висушений. Стик знімної, рухомої або нерухомої частини жолоба і печі
повинен бути замурований вогнетривким матеріалом і висушений. Якість просушування жолоба і стику повинна бути перевірена
сталеваром печі. Під час підготовки жолоба перебування працівників під ним не
допускається.
3.3. Облаштування стопорів, що регулюють наповнення ковшів
сталлю, повинно забезпечувати надійну та безвідмовну їх дію. Для запобігання обриву регулюючих стопорів повинно бути
передбачено облаштування обмежувачів висоти їх підйому. Конструкція стопорів повинна виключати можливість довільного
їх опускання. Місце керування стопором повинно бути розташоване збоку від
жолоба та захищене від впливу тепловипромінювання і бризок металу
теплозахисним екраном.
3.4. Ремонт фартуха під жолобом повинен здійснюватися зі
спеціально облаштованого риштування. Не дозволяється
використовувати для цього драбини.
4. Підготовка виливниць і составів з виливницями
4.1. У цехах, де розливання сталі провадиться з виливниць,
установлених на візках, для підготовки виливниць і розливних
складів повинні бути споруджені окремі будівлі - двори виливниць.
4.2. У цехах, де розливання сталі провадиться в розливній
канаві, виливниці повинні підготовлюватися на спеціальних стелажах
або плитах.
4.3. Підготовка виливниць повинна здійснюватися тільки після
їх охолодження.
4.4. У цехах, де розливання сталі здійснюється у виливниці,
установлені на візках, для охолодження виливниць водою повинні
бути облаштовані спеціальні душуючі установки, а для повітряного
охолодження - відповідні парки виливниць.
4.5. Водоохолоджуюча установка для запобігання розповсюдженню
пари повинна бути огороджена стінками висотою не менше 10 м або
мати витяжну шахту для відводу пари. Пост керування вентилями для
регулювання подачі води повинен розташовуватися в опалюваному
приміщенні. Водозливні лотки зовні водоохолоджуючої установки повинні
бути перекритими.
4.6. Огляд, очищення та обдування виливниць, установлених на
візках, повинні провадитися в місцях, що обладнані спеціальними
майданчиками. Майданчики, як правило, повинні бути розташовані на
одному рівні з верхом виливниць. Відстань між майданчиками та
рухомими составами виливниць повинна відповідати мінімальним
габаритам наближення. Не дозволяється знаходитися на виливницях під час їх огляду,
очищення та обдування, а також при установленні прибуткових
надставок. Настил майданчиків повинен бути рівним, без вибоїн.
4.7. Очищення виливниць, а також закидання пробок у них
повинні бути механізованими. Видалення пилу із виливниць повинно здійснюватися за
допомогою пиловідсмоктуючих пристроїв.
4.8. При застосуванні гідравлічних установок для очищення
виливниць необхідно дотримуватися таких вимог: зона роботи гідравлічної установки вздовж залізничних колій
повинна бути огородженою; залізничні колії для подачі рухомих составів з виливницями на
установку повинні бути огороджені автоматичною світловою
сигналізацією; фланцеві з'єднання трубопроводів високого тиску повинні бути
ущільненими; пульти керування повинні відповідати вимогам електробезпеки; розташування пульта керування повинно забезпечувати видимість
виробничих операцій, що проводяться на установці; пульт керування повинен бути забезпечений теплозахистом,
вікно пульта повинно бути виконане з теплостійкого скла; під час роботи установки знаходження працівників поблизу
рухомих составів з виливницями не допускається; у нічний час установка повинна бути освітленою.
4.9. Змащення виливниць повинно здійснюватися тільки після
охолодження їх до температури, нижчої від температури спалаху
мастильного матеріалу, що застосовується. Температура виливниць повинна контролюватися. Скупчення
мастильного матеріалу на дні виливниць не допускається.
4.10. У цехах, які діють або знаходяться на реконструкції, де
це можливо, змащення виливниць повинно бути механізованим і
здійснюватися на спеціальних установках зовні будівлі цеху. До реконструкції цехів, в яких підготовка виливниць
провадиться в розливному прольоті, змащення виливниць дозволяється
провадити вручну за допомогою спеціальних шлангів з довгими
трубками, які обладнані форсунками для розприскування мастильних
матеріалів стислим повітрям.
4.11. Кабіна пульта керування установки для механізованого
змащення виливниць повинна бути закритою та обладнаною вентиляцією
й місцевим джерелом обігріву.
4.12. Для установлення виливниць у дворі виливниць повинні
бути облаштовані горизонтальні майданчики, викладені товстими
металевими плитами або піддонами. Горизонтальність майданчиків
повинна періодично перевірятися. Не допускається установлювати
виливниці безпосередньо на підлозі.
4.13. Під час охолодження виливниць в баках з водою борти
баків повинні виступати над рівнем підлоги не менше ніж на 0,8 м. Не дозволяється ставати на борти баків. При зануренні виливниць у баки та витяганні їх за сигналом
машиніста крана працівники повинні бути віддалені від баків.
4.14. Візки для виливниць повинні бути обладнані зчіпними
пристроями, що виключають знаходження працівників між візками під
час зчеплення чи розчеплення.
4.15. Піддони повинні установлюватися на візку горизонтально.
Направлення піддонів при встановленні повинно провадитися збоку та
за допомогою гаків довжиною не менше 2 м.
4.16. У цехах, що будуються та знаходяться на реконструкції,
для збирання сміття з піддонів при сифонному розливанні металу
повинні бути облаштовані спеціальні конвеєри, розташовані нижче
рівня підлоги та перекриті запобіжними ґратами.
4.17. Основа виливниць, що установлюються на піддоні, повинна
бути горизонтальною, без виступів і відколів.
4.18. Конструкція центрових повинна забезпечувати стійкість
їх на піддоні. Центрові не повинні мати скривлень. Замки рознімних центрових
повинні збігатися. Для набирання рознімних центрових повинне бути передбачене
спеціальне місце. Не дозволяється проводити набирання вогнетривких
центрових котушок у висячому положенні. Центрові після набирання повинні бути ретельно просушені.
4.19. Центрові на піддоні повинні установлюватися суворо
вертикально. Правильність установлення їх повинна перевірятися. Нижня основа центрової перед установленням повинна оглядатися
та очищатися.
4.20. Вилучення ливників з центрових повинно провадитися за
допомогою крана. Не допускається проводити роботи на піддоні до
видалення ливника.
4.21. Установлення центрових і виливниць на піддони повинно
провадитися за відсутності працівників у небезпечній зоні.
4.22. Для перенесення виливниць краном повинні
застосовуватися самозахоплюючі кліщі. Для обладнання кранів двору виливниць зазначеними кліщами для
перенесення та установлення виливниць допускається застосування
спеціальних траверс і ланцюгів. Для транспортування виливниць дрібного розваження (до 3 т)
дозволяється застосування ланцюгів.
4.23. При розливанні металу у виливниці, установлені на
візках (крім конвеєрного розливання), надставки повинні мати
спеціальні приливи, що фіксують їх правильне і стійке положення на
виливницях.
4.24. Для набирання та сушіння надставок у дворі виливниць
повинні бути виділені спеціальні місця. Надставки перед їх установленням на виливниці повинні бути
ретельно просушені. Каркаси надставок перед футеровкою повинні бути ретельно
очищені від скрапу. Застосування надставок, що мають наскрізні тріщини, вибоїни,
розгари і привари на нижньому торці, не допускається.
4.25. Не допускається проводити сушіння центрових, надставок,
а також підігрів нових виливниць і піддонів доменним газом.
4.26. Установлення надставок на виливниці повинно
здійснюватися кранами, що забезпечені кліщами самозахоплюючого
типу або іншими механізованими пристроями.
4.27. Установлення теплоізоляційних вкладишів у виливниці
повинно здійснюватися у спеціальних місцях. Кріплення
теплоізоляційних вкладишів до виливниць повинно виключати їх
спливання при наповненні рідким металом.
4.28. Конструкція, надійність і стан цапф або спеціальних
заглиблень піддонів, вушок, приливів і цапф виливниць, приливів
або цапф прибуткових надставок, що використовуються для
захоплювання, повинні виключати можливість зриву або падіння
піддонів, виливниць і надставок при транспортуванні їх краном. Експлуатація виливниць, піддонів і надставок, що мають
неповну кількість вушок, приливів і цапф, не допускається.
4.29. Зберігання вантажозахоплюючих пристроїв, що
застосовуються для транспортування виливниць, піддонів, надставок,
конвеєрів і коробок з матеріалами, повинно провадитися в певних
місцях на спеціальних стендах.
4.30. При огляді виливниць, а також перевірці наявності
мастильних матеріалів у баках-сховищах повинні застосовуватися
світильники напругою не вище 12 В.
4.31. Приготування розчинів для обмазування надставок, а
також підготовка матеріалів для розчину повинні бути
механізованими та виконуватися на спеціальній дільниці, що для
цього пристосована. Усі розчиномішалки повинні бути обладнані блокуванням, що
виключає їх вмикання та роботу при відкритих кришках.
4.32. Подача розчину від розчиномішалки до місць його
застосування повинна бути механізованою.
4.33. Зчеплення локомотива з візками повинно провадитися без
різких поштовхів. При підході локомотива працівники повинні бути
виведені з візків. При подачі состава візками вперед складач або
зчіплювач повинні знаходитись спереду рухомого состава. Їзда на візках, а також пересування візків або вагонів у
дворі виливниць вручну чи за допомогою мостових кранів не
дозволяється.
4.34. При розливанні сталі на конвеєрних візках (кільцевий
конвеєр) привод конвеєра повинен бути огороджений.
4.35. Для складування запасних виливниць у дворі виливниць
повинно бути передбачене спеціальне місце. При складуванні запасних виливниць у розливному прольоті
штабелі виливниць повинні бути розташовані не ближче 2 м від
канави. Виливниці повинні укладатися в штабелі без перекосів у
перев'язку одного типу і розміру.
4.36. Не допускається складувати зливки, скрап і браковані
виливниці у будівлі двору виливниць і у стриперному відділенні.
4.37. За наявності окремих дворів виливниць на їх території
повинні бути передбачені кімнати для працівників. За відсутності окремих дворів виливниць для відпочинку
працівників повинні бути виділені спеціальні місця, віддалені від
рухомих составів з гарячими виливницями і забезпечені припливом
свіжого повітря.
5. Підготовка розливної канави
5.1. При підготовці розливної канави повинно дотримуватися
вимоги пунктів 4.2, 4.3, 4.7, 4.9-4.11, 4.13, 4.17-4.23,
4.25-4.32, 4.36 глави 4 розділу XVIII цих Правил.
5.2. Розливні канави повинні бути облицьовані металевими
плитами. Для доступу в канави з обох їх боків повинні бути облаштовані
сходи. Перехід через розливну канаву дозволяється тільки перехідними
містками. Перед складанням і установленням нових піддонів виливниці з
канави повинні бути видалені. Витягання з канави піддонів, що вийшли з ладу, повинно
здійснюватися з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку
працівників. Перед складанням піддонів канава повинна бути очищена від
скрапу та виробничих відходів. Складання непросушених і
непрогрітих піддонів не допускається.
5.3. Піддони в канаві повинні установлюватися суворо
горизонтально, центрові - в одну лінію паралельно крановим коліям. Установлення центрових і виливниць на піддони, їх
підправлення повинні провадитися з підлоги цеху за допомогою
направляючих довжиною не менше 2 м. Не допускається підправлення центрових і виливниць руками. Під час установлення і підправлення центрових і виливниць
перебування працівників у канаві не допускається.
5.4. Огляд, обдування і змащення виливниць, що установлені в
канаві, повинні здійснюватися зі спеціальних містків, які
переміщуються вздовж канави, чи із застосуванням інших пристроїв і
приладів, що забезпечують безпеку працівників.
5.5. Розливна канава перед розливанням металу повинна бути
сухою.
5.6. У розливному прольоті для відпочинку працівників повинні
бути виділені певні місця, віддалені від джерел
тепловипромінювання (гарячих ковшів, зливків тощо). Якщо місця
відпочинку розташовані далеко від природного припливу свіжого
повітря, то вони повинні бути обладнані припливною вентиляцією.
5.7. У цехах, що знаходяться на реконструкції, не
допускається облаштування розливних канав.
6. Підготовка шлакових чаш
6.1. Очищення шлакових чаш повинно здійснюватися спеціальними
машинами і пристроями.
6.2. Не допускається проводити вибивання коржа, що зависнув,
із шлакової чаші за допомогою скидання вантажу на верхню кромку
чаші.
6.3. На кожному підприємстві повинен бути опрацьований і
впроваджений порядок підготовки та контролю шлаковозів, що
виключає наявність вологи при їх подачі для приймання шлаку.
XIX. Випуск, розливання і прибирання сталі
1. Випуск сталі із мартенівських, двованних сталеплавильних і
електросталеплавильних печей та розливання її у виливниці
1.1. Розкривання сталевипускного отвору повинно провадитися
тільки за наявності під жолобом ковшів і шлакових чаш, а в
розливному прольоті - рухомого складу з виливницями.
1.2. За наявності приямка перед електропіччю для розміщення
ковша дно приямка повинно бути сухим. Після випуску плавки приямок
повинен бути очищений від сміття і скрапу.
1.3. Стан сталерозливних ковшів, шлакових чаш, стопорного або
шиберного механізму і приямка, підготовлених до приймання плавки,
повинен бути перевірений уповноваженим працівником розливного
прольоту.
1.4. Під час розкривання сталевипускного отвору не слід
ставати в жолоб або на його борт.
1.5. Розміри та форма сталевипускного отвору повинні
забезпечувати нормальний злив металу з печі щільним струменем.
1.6. Перебування працівників під час випуску сталі в місцях,
куди можуть попадати бризки металу і шлаку, не допускається.
1.7. Наповнення ковшів металом повинно провадитися до рівня,
що не перевищує 150 мм від їх верху. Не допускається переповнювати ковші металом вище проектної
вантажопідйомності.
1.8. При замуровуванні сталевипускного отвору необхідно вжити
заходів, що забезпечують безпеку працівників.
1.9. Присаджування розкислювачів у жолоб або ківш під час
випуску плавки повинно бути механізованим. Присаджування феросплавів та інших домішок на дно ковша до
випуску плавки не допускається. Безпечні умови присаджування сухих і прогрітих феросплавів та
інших домішок на дно ковша повинні бути передбачені в інструкції з
охорони праці, розробленій та затвердженій з дотриманням вимог
НПАОП 0.00-4.15-98 ( z0226-98 ).
1.10. Присаджування твердих феросплавів у рідкий синтетичний
шлак, злитий на дно сталерозливного ковша, не допускається.
1.11. Вага окремих порцій порошку навуглецьовувача та
безпечні умови присаджування в ківш повинні передбачатися
технологічною інструкцією, затвердженою уповноваженою особою
підприємства.
1.12. Взяття проби з ковша повинно провадитися при прикритому
стопорі або шиберному пристрої. Інструменти для взяття проби повинні бути сухими і
прогрітими.
1.13. При застосуванні сталевозних візків кабіна керування
візком повинна бути захищеною від бризок металу і шлаку. Вікна
кабіни повинні бути засклені теплозахисним склом і закриті
металевою сіткою. Для освітлення кабіни повинна застосовуватися напруга не вище
12 В. На час випуску плавки машиніст візка повинен залишити кабіну
та перейти в безпечне місце.
1.14. Сталевозний візок повинен бути обладнаний сигнальним
пристроєм. Під час пересування сталевоза повинен подаватися
звуковий сигнал. Скати візка повинні бути обладнані відбійними
щитками, що не доходять на 10 мм до головки рейок. Перед початком руху візка повинен подаватися звуковий сигнал.
1.15. Гнучкий кабель, що живить електродвигун візка, повинен
мати вогнестійку оболонку або бути захищеним від бризок металу і
шлаку, а також від можливих механічних ушкоджень.
1.16. Відстань просвіту між сталевозним візком і колонами
будівлі повинна бути не менше 0,7 м.
1.17. Проїзд локомотивів і вагонів у розливному прольоті
проти печі, з якої здійснюється випуск металу, не допускається.
1.18. Під час розливання сталі знаходження поблизу ковшів і
рухомих составів з виливницями, а також біля розливної канави
працівників, що не мають безпосереднього відношення до робіт з
розливання сталі, не дозволяється.
1.19. Під час розливання сталі не допускається проводити
будь-які підчистки або підправки у виливницях. У тих випадках, коли перемішування сталі у виливницях
викликане технологічною необхідністю, воно повинно здійснюватися з
дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників.
1.20. При двостопорному розливанні сталі спочатку повинен
бути відцентрований і відкритий один стопор, а потім (якщо
відкриття першого стопора пройшло нормально) - другий стопор.
1.21. Способи безпечного розливання металу у випадку
приварювання пробки до стакана повинні передбачатися інструкцією з
охорони праці, розробленою та затвердженою з дотриманням вимог
НПАОП 0.00-4.15-98 ( z0226-98 ). Не дозволяється застосовувати з
цією метою металеві штирі.
1.22. Підготовка шиберних затворів повинна здійснюватися у
спеціальних приміщеннях, що обладнані вантажопідіймальними
механізмами.
1.23. Розбирання і складання шиберних пристроїв повинні бути
механізованими.
1.24. Перед установленням вогнетривких плит в обойми шиберних
затворів їх необхідно перевірити на відсутність осколків і тріщин. Робоча поверхня плит повинна бути рівною і гладкою.
1.25. Після складання шиберний затвор повинен бути просушений
у сушильній печі.
1.26. Сушильна піч повинна мати термопару, що реєструє
температуру в печі, а також бути обладнана витяжною вентиляцією.
1.27. Знімання і встановлення шиберного затвора на
сталерозливний ківш, а також установлення або знімання
гідроциліндра необхідно проводити тільки після фіксації
кантувального пристрою.
1.28. Знімання або установлення шиберного затвора на
сталерозливний ківш повинно провадитися тільки маніпулятором або
домкратним візком.
1.29. Після установлення гідроциліндра на шиберний затвор
його положення повинно бути зафіксованим.
1.30. Під час роботи маслостанції шиберного затвора не
дозволяється провадити зварювальні роботи на розливному крані,
розливному стані та майданчику.
1.31. Маслостанція повинна бути надійно заземлена.
1.32. Шланги високого тиску, що з'єднують маслостанцію з
гідроциліндрами шиберних затворів, повинні бути заізольовані
азбестовим полотном.
1.33. Сталерозливні ковші ємністю 300 і більше тонн повинні
мати два шиберні затвори.
1.34. Розливання сталі з ковшів ємністю 300 і більше тонн
необхідно провадити через один шиберний затвор. Другий шиберний
затвор повинен бути резервним.
1.35. При прориві металу на піддоні місця прориву повинні
засипатися сухими матеріалами. Перелив металу через верхні торці виливниць або прибуткових
надставок не допускається.
1.36. Не дозволяється проводити розливання сталі в зоні
ремонту сталеплавильних агрегатів. У тих випадках, коли ця вимога
не може бути виконана, ремонтні роботи у шлаковиках повинні бути
припинені, а працівники виведені в безпечне місце. Під час розливання сталі проти ям для ремонту ковшів
працівники з них повинні бути виведені.
1.37. Пересування рухомого состава візків з виливницями під
ковшем повинно провадитися штовхачем. Приміщення для штовхача
повинно бути огородженим від состава візків з виливницями
вогнестійкою стінкою.
1.38. Установлення маркірувальних бирок після наповнення
виливниць допускається провадити за допомогою спеціальних кліщів
або інших пристроїв з довгими рукоятками.
1.39. Накриття кришками зливків киплячої сталі повинно
здійснюватися при утворенні ранту металу, що затвердів, біля
граней виливниць. Накриття зливків повинно бути механізованим; при вазі кришки
не більше 12 кг допускається накриття зливків провадити вручну. Кришки повинні бути сухими та чистими. Зняття кришок з
виливниць повинно провадитися при повному застиганні верху зливка.
Не дозволяється знаходження працівників на бортах виливниць.
1.40. Тверді матеріали, що застосовуються для хімічного
закупорювання зливків киплячої сталі, повинні бути сухими. При застосуванні рідкого алюмінію слід дотримуватися таких
вимог: алюмінієві чушки перед завантаженням у плавильні печі повинні
бути попередньо прогріті; ложка для взяття рідкого алюмінію й заливання його у
виливниці повинна бути сухою та підігрітою; не дозволяється застосовувати доменний газ для нагріву печі.
1.41. Не дозволяється обрізувати напливи головної частини
зливків киплячої і напівспокійної сталі до їх повного затвердіння.
1.42. Для безпечного виконання робіт під час розливання сталі
на машинах безперервного лиття заготовок (МБЛЗ) або у виливниці
при проведенні технологічних операцій під час розливання та після
наповнення виливниць металом розливний майданчик МБЛЗ повинен бути
нижче верху кристалізатора на 100-300 мм і на 350-600 мм нижче
верху виливниць або прибуткових надставок при розливанні сталі у
виливниці. Розливні майданчики повинні мати обортовку з листової сталі
висотою 150-250 мм. Розливні майданчики з протилежного боку
розливання повинні бути огороджені поручнями висотою згідно з
вимогами міждержавного стандарту ГОСТ 23120-78. На розливному майданчику повинні бути облаштовані пристрої
для повітряного душування робочих місць. Перебування працівників на розливному майданчику під час
розливання сталі не допускається.
1.43. Тривалість видержки состава з виливницями в розливному
прольоті після закінчення розливання, час зняття прибуткових
надставок, початок роздягання зливків та інших операцій щодо
розбирання состава повинні установлюватися технологічними
інструкціями, затвердженими уповноваженою особою, залежно від
специфіки виробництва (марка сталі, вага зливка, параметри
виливниць тощо).
1.44. Конструкція шлакових чаш (ковшів), стендів для їх
установлення і шлаковень повинна виключати можливість самочинного
перекидання чаш і шлаковень. Не дозволяється установлювати сталерозливні і шлакові чаші на
стенди, що залиті шлаком, і з використанням підкладок.
1.45. Спуск шлаку під час випуску плавки повинен провадитися
у шлакові чаші або шлаковні. Шлакові чаші і шлаковні повинні бути сухі та покриті
протипригарним розчином. Покриття шлакових чаш і шлаковень протипригарним розчином
повинно бути механізованим. На дно шлакових чаш і шлаковень повинен бути підсипаний сухий
матеріал.
1.46. Осадка спіненого шлаку повинна провадитися відповідно
до вимог пункту 5.5 глави 5 розділу XII цих Правил.
1.47. По закінченні розливання сталі залишки рідкого шлаку зі
сталерозливного ковша повинні зливатися у шлакові чаші або
шлаковні. Не дозволяється установлювати шлаковні у два яруси.
1.48. Для захисту локомотивної бригади від сплеску шлаку
спереду першого від локомотива шлаковоза необхідно установлювати
спеціальний вагон-прикриття.
2. Злив сталі з конвертора та розливання її у виливниці
2.1. Перед зливом сталі та шлаку з конвертора повинен
подаватися звуковий сигнал. Перебування працівників під час зливу сталі і шлаку в зоні, в
яку можливе попадання бризок сталі та шлаку, не допускається.
2.2. Злив сталі та шлаку з конвертора повинен здійснюватися з
дотриманням вимог пунктів 1.5, 1.6, 1.14, 1.16-1.21, 1.24-1.34
глави 1 розділу XIX цих Правил.
2.3. Зчеплення і розчеплення сталевозного візка з шлаковозом,
а також керування сталевозним візком повинні бути дистанційними. Під час руху сталевозного візка і шлаковоза повинен
подаватися сигнал, який добре чути. Сигнальні пристрої повинні
бути зблоковані з пусковими пристроями механізму руху сталевозного
візка і шлаковоза.
2.4. Прибирання колій під конверторами повинно бути
механізованим.
3. Обігрівання прибуткової частини зливка
3.1. Будова та експлуатація установки для електродугового
обігрівання прибуткової частини зливків повинні відповідати
вимогам Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів,
затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від
25.07.2006 N 258 ( z1143-06 ), зареєстрованих у Міністерстві
юстиції України 25.10.2006 за N 1143/13017, та НПАОП 40.1-1.21-98
( z0093-98 ).
3.2. Пульт керування установки для обігрівання прибуткової
частини зливка повинен бути розташований в ізольованому
приміщенні, в місці, що дозволяє здійснювати спостереження за
зливками, які обігріваються.
3.3. Робочий майданчик установки з торцевих сторін повинен
бути огороджений сіткою на висоту не менше 1,8 м. Вхідні дверці на
майданчик повинні мати блокування, яке виключає можливість їх
відчинення за наявності напруги на електродах та шинах. За відсутності спеціального розливного майданчика, щоб
уникнути ураження працівників електрострумом, повинні бути вжиті
заходи, які забезпечують охорону праці.
3.4. Троси, що утримують рами з електродами, повинні мати
шестикратний запас міцності. Огляд тросів повинен здійснюватися
щозмінно. Електричні лебідки і контроваги рам повинні бути обладнані
відповідними огородженнями. Для переходу через рами повинні бути
облаштовані спеціальні містки.
3.5. Для забезпечення безпеки обслуговування та ремонту
установки у схемі її керування повинна бути передбачена
автоматична блокувальна система (ключ-бирка).
3.6. Для захисту працівників від осліплюючої дії дуги повинні
застосовуватися екрани та окуляри з світлофільтрами.
3.7. Підсипання у виливниці шлаку повинно бути механізованим.
4. Позапічна обробка рідкого металу
4.1. Загальні вимоги безпеки 4.1.1. На установки позапічної обробки рідкої сталі
розповсюджуються вимоги пункту 3.17 розділу III цих Правил. 4.1.2. Керування установками позапічної обробки рідкого
металу та візуальні спостереження за технологічними процесами
повинні здійснюватися з пульта поста керування, який відповідає
вимогам нормативно-правових актів. 4.1.3. Засоби автоматизації, виробничої сигналізації та
зв'язку, блокуючі пристрої повинні відповідати проекту інструкції
на монтаж і експлуатацію, а також вимогам нормативно-правових
актів. 4.1.4. При проектуванні установок повинні бути передбачені
засоби механізованого ремонту обладнання. Профілактичні огляди та ремонти установок повинні провадитися
відповідно до вимог пунктів 1.1-1.14 глави 1 розділу XXIII цих
Правил. 4.1.5. Порядок підготовки, проведення та закінчення роботи на
установках, заходи безпеки під час проведення технологічних
операцій, зважаючи на можливі аварійні ситуації та дії при цьому
працівників, а також заходи безпеки під час прибирання шлаку,
скрапу й відходів виробництва повинні регламентуватися
інструкціями з охорони праці, розробленими та затвердженими на
підприємстві з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98 ( z0226-98 ). 4.1.6. Облаштування, виготовлення, монтаж, ремонт
технологічних трубопроводів і колектора пароежекторного насоса
повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів. 4.1.7. За відсутності на підприємстві виробництва аргону та
цехових магістралей аргону допускається застосування газоподібного
аргону в балонах. Для централізованого подавання аргону повинен бути
облаштований розподільний пристрій (рампа), звідки аргон повинен
подаватися до місць його споживання. Засоби безпечного транспортування й експлуатації балонів
повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів. За наявності на ділянках споживання ям, приямків, ємностей
порядок виконання робіт в них повинен бути визначений інструкцією
з охорони праці, розробленою та затвердженою з дотриманням вимог
НПАОП 0.00-4.15-98 ( z0226-98 ). 4.1.8. Відбір проб та вимірювання температури рідкого металу
повинні здійснюватися спеціальним пристроєм з дистанційним
керуванням. При тимчасовій несправності пристрою допускається
проведення цих операцій ручним способом з дотриманням заходів, що
забезпечують безпеку працівників. 4.1.9. На системах, в яких робочий газ контактує з мастилом,
повинен бути установлений максимально допустимий вміст кисню в
робочому газі. 4.1.10. Феросплави та інші порошкоподібні матеріали, що
завантажуються в саморозвантажувальний пневмонагнітач, і ті, що
вводяться в рідкий метал, повинні бути просушеними. 4.1.11. Висота наповнення ковша та загальна кількість
присадок повинні виключати можливість виплескування шлаку й металу
при позапічній обробці.
4.2. Продувка рідкого металу аргоном (азотом) 4.2.1. Установки продувки рідкого металу аргоном повинні бути
обладнані пускозапірною арматурою трубопроводів аргону, приладами
контролю, випускання і витрат аргону, засобами сигналізації та
зв'язку. 4.2.2. Тиск аргону в аргонопроводах до початку продувки
повинен бути не нижче ніж мінімально допустимий проектом. 4.2.3. Фурми для продувки рідкого металу аргоном повинні бути
просушені та підігріті у спеціальній печі. 4.2.4. Доставка розкислювачів та легуючих матеріалів на
ділянку продувки рідкого металу повинна здійснюватися конвеєрним
транспортом або в контейнерах. 4.2.5. Режим продувки рідкого металу при присаджуванні
розкислювачів, легуючих матеріалів, увід охолоджуючого елемента
(сляба тощо), засоби безпечної заміни фурм і охолоджуючого
елемента повинні провадитися з дотриманням вимог охорони праці
щодо забезпечення безпеки працівників. 4.2.6. Аргоном дозволяється продувати всі марки сталі. Для
продувки використовується аргон марок А, Б або В згідно з
ГОСТ 10157-79 "Аргон газообразный и жидкий. Технические условия". 4.2.7. Для запобігання стіканню шлаку необхідно провадити
підбивку носика ковша магнезитом, доломітом або іншими подібними
до них матеріалами. 4.2.8. Ківш з металом перед продувкою аргоном повинен
установлюватися на спеціальному стенді. 4.2.9. Подача аргону у фурму повинна провадитися після
виведення фурми над ковшем. Витрата аргону повинна забезпечувати
інтенсивне, але не бурхливе перемішування металу по всьому об'єму
ковша, яке виключає оголення дзеркала металу. Глибина занурення фурми в метал повинна складати 300-400 мм
від днища ковша. 4.2.10. Тиск аргону в мережі газопроводу повинен бути не
менше ніж 1 МПа (10 кгс/кв.см), а перед фурмою - не менше 0,4 МПа
(4 кгс/кв.см). 4.2.11. Тиск і витрата аргону повинні контролюватися
електронними приладами з межами вимірювання відповідно
0-16 кгс/кв.см і 0-100 куб.м з класом точності 1,5%. 4.2.12. Заміна фурми на установці повинна провадитися за
допомогою крана. 4.2.13. При аварійних ситуаціях продувка металу в ковші
аргоном припиняється, фурма виймається з металу і ківш подається
на розливку.
4.3. Установки порційного вакуумування 4.3.1. Установки порційного вакуумування повинні бути
обладнані системою керування, що забезпечує функціонування
механізмів у безпечних режимах з реєстрацією їх стану на
мнемосхемі та автоматичне відключення їх роботи при відхиленні
параметрів, що контролюються, від проектних (заданих) значень. 4.3.2. Механізми пересування сталевоза та пересувної
платформи вакуумної камери повинні мати блокування, яке виключає
можливість вимикання механізму переміщення сталевоза при
знаходженні торця усмоктуючого патрубка вакуумної камери на рівні
або нижче верхньої кромки сталерозливного ковша, що установлений
на сталевозі. 4.3.3. Механізм переміщення пересувної платформи повинен бути
обладнаний системою блокувань, яка виключає вихід усмоктуючого
патрубка з рідкого металу при тиску у вакуумній камері нижче за
атмосферний. 4.3.4. У схемі джерела живлення механізмів установок повинні
бути передбачені блокування, що виключають можливість увімкнення
установок при: зниженні витрат (протікання) води крізь газоохолоджувач нижче
мінімально допустимих проектом; несправності резервного насоса в системі охолодження газу; появі води в газоохолоджувачі. 4.3.5. Відключення газоохолоджувача повинно здійснюватися
після охолодження вакуумної камери. Температура охолодження
повинна бути нижче температури спалаху конденсату, що утворюється. 4.3.6. Очистка газоохолоджувача від пилу повинна провадитися
після закінчення вакуумування та заповнення вакуумної камери
азотом. 4.3.7. Система охолоджування повинна бути обладнана датчиками
протікання й температури води з автоматичним подаванням світлового
і звукового сигналів про порушення заданих параметрів охолодження
та відключення джерел живлення механізмів установок. При аварійному зупиненні подачі води в системі охолодження
повинно бути передбачене резервне водопостачання. 4.3.8. Заново відфутерований патрубок вакуумної камери
повинен бути просушений і розігрітий до робочої температури. Швидкість опускання патрубка вакуумної камери повинна бути
оптимальною та достатньою для проходження шлаковідділювача (без
його розплавлення) крізь шар шлаку та без порушення вакууму. 4.3.9. Подача феросплавів на дільницю порційного вакуумування
повинна здійснюватися в контейнерах або конвеєрним транспортом. 4.3.10. Проведення робіт з герметизації вакуумної камери
повинно здійснюватися: після установки патрубка на піщаний затвор і заповнення
вакуумної камери азотом або аргоном до атмосферного тиску; після розбирання електричної схеми керування механізмами
пересування та повертання вакуумної камери, а також за наявності
ключа-бирки у працівника, який відповідає за безпечну експлуатацію
установки. 4.3.11. В електричній схемі керування пароежекторним насосом
повинна бути передбачена система блокувань, яка забезпечує його
зупинення при: підвищенні тиску й температури пари вище, ніж установлено
проектом; припиненні подавання електроенергії; порушенні цілісності трубопроводів і арматури пари або води. 4.3.12. Будова та експлуатація електричної системи
електроопалювання вакуумної камери повинні відповідати
НПАОП 40.1-1.21-98 ( z0093-98 ), ГОСТ 12.2.007.0-75 та
ГОСТ 12.2.007.9-88. 4.3.13. Заміна графітових електродів електрообігріву повинна
здійснюватися: після закінчення вакуумування, продувки вакуумної камери
азотом або аргоном та установлення патрубка на пісочний затвор; після розбирання електричних схем керування механізмами
переміщення й електрообігріву вакуумної камери та за наявності
ключа-бирки у працівника, відповідального за безпечну експлуатацію
установки. 4.3.14. Установки порційного вакуумування повинні бути
обладнані пристроєм для допалювання відпрацьованих газів, у тому
числі окису вуглецю.
4.4. Установки вакуумного зневуглецювання та ковшового
вакуумування 4.4.1. На установки вакуумного зневуглецювання та ковшового
вакуумування поширюються вимоги пунктів 3.2-3.4 глави 3 та пункту
6.8 глави 6 розділу XIII цих Правил. 4.4.2. Установки вакуумного зневуглецювання та ковшового
вакуумування повинні бути обладнані системою керування, що
забезпечує функціонування механізмів у безпечних режимах з
реєстрацією їх стану на мнемосхемі та автоматичне вимикання їх
роботи при відхиленні параметрів, що контролюються, від проектних
(заданих) значень. 4.4.3. На механізми переміщення кисневої фурми
розповсюджуються вимоги пункту 1.16 глави 1 та пунктів 10.1, 10.2
глави 10 розділу XIII цих Правил. 4.4.4. Порядок розгерметизації вакуумної камери повинен
установлюватися інструкціями з охорони праці, розробленими та
затвердженими на підприємстві з дотриманням вимог
НПАОП 0.00-4.15-98 ( z0226-98 ). 4.4.5. Уведення розкислювачів і легуючих матеріалів у ківш з
рідким металом під вакуумом повинно здійснюватися через вакуумний
шлюз, конструкція якого повинна забезпечувати збереження вакууму в
системі. 4.4.6. На електричну схему керування пароежекторним насосом
поширюються вимоги пункту 3.6 розділу III цих Правил. 4.4.7. Кришки вакуумних камер при відкритті повинні
відводитися вбік. Кришки відкидного типу за наявності їх на вакуумних камерах
повинні бути забезпечені пристроями, що виключають самочинне їх
закриття. Кришки камер повинні бути теплоізольованими. 4.4.8. На дно вакуумної камери під ківш повинен
установлюватися металевий піддон. 4.4.9. Вакуумний затвор при вакуумуванні повинен відчинятися
поступово. 4.4.10. При вакуумуванні струменя сталі, що переливається з
ковша в ківш, майданчик для розливальника збоку ковша повинен бути
обладнаний суцільним теплоізоляційним огородженням на висоту
поручнів. З обох боків майданчик повинен мати сходи з кутом нахилу
45 градусів. 4.4.11. Приміщення вакуумних насосів повинно бути обладнане
припливно-витяжною вентиляцією. Не дозволяється розташування у приміщенні насосного
устаткування, що не має відношення до вакуумування.
4.5. Установки вдування порошкоподібних матеріалів у рідкий
метал 4.5.1. Установки вдування порошкоподібних матеріалів у рідкий
метал повинні бути обладнані пускозапірною арматурою трубопроводів
аргону, приладами контролю тиску та витрат аргону,
порошкоподібного матеріалу, а також засобами сигналізації і
зв'язку. 4.5.2. Облаштування, виготовлення, монтаж, ремонт і
експлуатація пневмонагнітачів повинні відповідати вимогам
нормативно-правових актів. 4.5.3. Доставка матеріалів до установки повинна здійснюватися
в саморозвантажувальних контейнерах, які повинні бути герметичними
та вологонепроникними. 4.5.4. Завантаження вибухонебезпечних порошкоподібних
матеріалів у контейнер повинно бути механізованим і провадитися в
інертній атмосфері. 4.5.5. Пневмонагнітач перед завантаженням порошкоподібними
матеріалами повинен продуватися аргоном. 4.5.6. Не дозволяється робота на установці при: порушенні герметичності системи подачі порошкоподібних
матеріалів; піднятті тиску в пневмонагнітачі вище максимально
установленого проектом; заварюванні або зруйнуванні сопла фурми; припиненні подачі аргону під час вдування порошкоподібних
матеріалів; виході з ладу діючих механізмів підйому та опускання фурми; непрацюючій системі вловлювання пилу та газу. 4.5.7. Видувати порошкоподібний матеріал з пневмонагнітача і
тракту подачі в атмосферу цеху не допускається. 4.5.8. Конструкція з'єднання завантажувального контейнера і
пневмонагнітача повинна забезпечувати герметичність.
4.6. Роздягання і прибирання зливків 4.6.1. Роздягання зливків повинне провадитися згідно з
вимогами інструкцій з охорони праці, що розроблені та затверджені
на підприємстві з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98
( z0226-98 ) і опрацьовані відповідно до застосовуваних
технологій. Для роздягання зливків повинні застосовуватися стриперні
крани або наземні машини. У діючих цехах, де стриперні крани
відсутні, витягання зливків з виливниць допускається провадити за
допомогою кранів. Не дозволяється витягувати зливки, що приварені до виливниць,
шляхом розгойдування і ударів виливниць по будь-яких предметах або
скидання виливниць з висоти на підлогу приміщення. Для витягання зливків, що застрягли у виливницях, і недоливів
повинні застосовуватися спеціальні пристрої. 4.6.2. Перебування працівників у канаві при роздяганні та на
виносі зливків не допускається. 4.6.3. Не дозволяється відбивати ливники в канаві або у
висячому положенні. 4.6.4. Перед підйомом центрових з них повинні бути зняті
воронки. 4.6.5. Виливниці, що прибираються з канави, повинні
установлюватися в певних місцях на стелажах або плитах. 4.6.6. Зберігання зливків у розливному прольоті не
допускається. Зливки, що не можуть бути відправлені у прокатні
цехи, повинні надсилатися на склад. За технологічної необхідності
допускається тимчасове укладання зливків на підлогу цеху з
дотриманням установлених габаритів. 4.6.7. Для обігріву працівників у холодний і перехідний
періоди року у стриперному відділенні і на складі зливків повинні
бути облаштовані опалювальні приміщення. 4.6.8. Зливки повинні укладатися в правильні штабелі, між
якими мають бути облаштовані проходи шириною не менше 1 м. Укладання круглих зливків повинно здійснюватися на спеціальні
стелажі, що виключають їх розкочування.
4.7. Машини безперервного лиття заготовок (МБЛЗ) 4.7.1. Усі виробничі процеси МБЛЗ, починаючи з лиття металу
та закінчуючи видачею заготовок на стелажі, повинні бути
механізованими та автоматизованими. Повинна бути також передбачена
можливість ручного керування роботою цих механізмів. 4.7.2. Зона вторинного охолодження повинна бути виділена в
окреме приміщення, яке має теплоізолюючі стіни та витяжну
вентиляцію. Двері, що ведуть у приміщення зони вторинного охолодження,
під час лиття металу повинні бути закриті на замок. Для обслуговування зони вторинного охолодження повинні бути
облаштовані майданчики і сходи. 4.7.3. Технологічне устаткування, розташоване нижче зони
вторинного охолодження до тягнучих пристроїв включно, повинно бути
розміщене у приміщенні з вогнестійкими стінами. Доступ працівників
до цього приміщення під час лиття металу не дозволяється. 4.7.4. МБЛЗ повинна бути обладнана гучномовним і телефонним
зв'язком, сигналізацією, і за необхідності телевізійним пристроєм
для спостереження за роботою окремих агрегатів. 4.7.5. Усі закриті пости керування МБЛЗ повинні бути
забезпечені кондиційованим повітрям та звукоізольовані. 4.7.6. Пульт керування МБЛЗ повинен мати прилади контролю
кількості та температури води, що надходить для охолодження
кристалізатора й до зони вторинного охолодження. 4.7.7. Змащення кристалізатора повинно бути механізованим.
Механізми МБЛЗ повинні мати централізоване змащення. При роботі зі шлаковим покриттям меніска металу у
кристалізаторі всі суміші, що застосовуються, повинні бути
просушені або прогартовані. 4.7.8. У системі охолодження кристалізатора та зоні
вторинного охолодження повинно бути передбачене аварійне
водопостачання на випадок вимкнення основної системи. У разі припинення або зменшення подачі води у кристалізатор і
в зону вторинного охолодження на пост керування МБЛЗ повинні
автоматично подаватися звукові і світлові сигнали, а лиття сталі
повинне бути негайно припинене. Наявність вологи у внутрішній порожнині кристалізатора не
допускається. 4.7.9. Починати лиття сталі до подачі води в систему
охолодження кристалізатора та до зони вторинного охолодження не
дозволяється. 4.7.10. Для попередження розриву заготовки, що утворюється у
кристалізаторі, і прориву рідкого металу із заготовки після її
виходу з кристалізатора повинні дотримуватися такі вимоги: для запобігання зависанню заготовки кристалізатор повинен
мати зворотно-поступальний рух; пуск тягнучих пристроїв повинен провадитися після заповнення
кристалізатора металом до рівня, що передбачений технологічною
інструкцією підприємства; пуск тягнучих пристроїв і механізму качання кристалізатора
повинен провадитися плавно, з поступовим збільшенням швидкості; швидкість витягання заготовки з кристалізатора повинна
установлюватися технологічною інструкцією підприємства; система вторинного охолодження заготовок повинна
забезпечувати рівномірність їх охолодження. Конструкція опорних елементів вторинного охолодження повинна
оберігати заготовку від випинання та розриву кірки під впливом
феростатичного тиску. 4.7.11. Пост керування МБЛЗ на розливному майданчику повинен
бути розташований в окремому приміщенні з теплоізолюючими стінами,
теплозахисним склінням, що захищене металевою сіткою, і мати два
виходи на розливний майданчик. Розташування поста керування повинно забезпечувати оператору
добру видимість операцій, які проводяться на машині. На час лиття металу між постом керування і кристалізатором
повинен установлюватися пересувний екран. 4.7.12. Розливний майданчик МБЛЗ повинен бути викладений
вогнетривкою цеглою та мати поручневе огородження. З розливного
майданчика повинно бути не менше ніж два виходи. 4.7.13. На розливному майданчику повинні бути пристрої для
повітряного душування робочих місць. 4.7.14. Шлак з проміжних ковшів після закінчення лиття
повинен бути злитий у сухі ємності. Проміжні ковші повинні бути обладнані футерованими кришками. 4.7.15. Для аварійного зливу металу із сталерозливного ковша
повинні бути аварійні ємності, що забезпечують прийом усього
металу. Для аварійного зливу металу і шлаку з проміжних ковшів
повинні бути футеровані ємності, що забезпечують прийом металу і
шлаку. 4.7.16. Пости керування газовим різанням повинні бути
розташовані у приміщеннях з теплоізолюючими стінами та мати
оглядові вікна з теплозахисним склінням. 4.7.17. Облаштування різаків, а також підводи газу й кисню
повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.008-75 "ССБТ. Оборудование и
аппаратура для газопламенной обработки металлов и термического
напыления покрытий. Требования безопасности", ГОСТ 12.2.052-81. 4.7.18. Різаки газового різання повинні охолоджуватися водою. Кріплення різаків на візку повинно забезпечувати можливість
зручного й безпечного зняття будь-якого з них для ремонту при
короткочасних перервах у роботі установки. 4.7.19. Підйомник для видачі заготовок з машини повинен бути
обладнаний огородженням, що виключає вхід працівників у зону дії
підйомника під час його роботи. 4.7.20. Прибирання та навантаження заготовок, а також
прибирання окалини повинні бути механізованими. 4.7.21. МБЛЗ повинні бути забезпечені аварійним освітленням. 4.7.22. Насосно-акумуляторні станції МБЛЗ можуть бути
розташовані в окремих приміщеннях за межами будівлі цеху, у
прибудовах до нього, а також усередині будівлі цеху та у
приміщеннях МБЛЗ. 4.7.23. Приміщення насосно-акумуляторних станцій повинні
відповідати вимогам протипожежних норм і мати стоки для мастила. 4.7.24. Будова та експлуатація посудин, установлених на
насосно-акумуляторних станціях, повинні відповідати вимогам
нормативно-правових актів.
XX. Зберігання та доставка вогнетривів
1. Вогнетривкі вироби та матеріали повинні зберігатися на
спеціальних закритих складах. На відкритих майданчиках вогнетриви допускається зберігати
тільки в контейнерах.
2. Розвантаження вогнетривів на складі й доставка їх у
будівлі цехів і до місць ремонту повинні бути механізованими.
3. Складування вогнетривів у цехах для поточного витрачання
повинно здійснюватися у спеціально виділених місцях, розташованих
якомога ближче до місць використання вогнетривів.
4. Складування вогнетривів і устаткування під розливними
майданчиками не допускається.
5. Складування вогнетривів повинно провадитися на рівні
майданчика. Висота штабеля не повинна перевищувати 1,5 м, ширина
проходу між ними повинна бути не менше 1 м. Контейнери з вогнетривами дозволяється складувати не більше
ніж у два яруси. Сифонний припас повинен зберігатися на спеціальних стелажах.
6. Зберігання вогнетривів під робочим майданчиком
мартенівської печі дозволяється в кількості, що не перевищує
потребу для чергового ремонту будь-якої з печей. Не дозволяється зберігати вогнетриви поблизу перекидних
пристроїв. Вогнетриви для ремонту ковшів, жолобів і кришок печей
допускається зберігати під робочим майданчиком у холостих
прольотах.
7. При переміщенні цегли автонавантажувачами пакети цегли
повинні укладатися на підкладки, а поштучна цегла - на піддони, що
забезпечують можливість підведення під них вилочних захватів. Під час руху автонавантажувачів усередині цеху швидкість їх
не повинна перевищувати 4 км/год. Укладення вогнетривів повинно забезпечувати їх стійке
положення, а водію - видимість шляху пересування.
XXI. Зберігання матеріалів для змащення виливниць
1. Вхід на територію смолосховища і смоловарні працівникам,
які не причетні до процесу варіння смоли, не дозволяється. При вході на територію смолосховища і смоловарні повинні бути
вивішені попереджувальні плакати: "Вхід стороннім особам
заборонено!". Пролита смола повинна бути негайно прибрана.
2. Пункт розвантаження смоли повинен мати підвід пари для
розігріву смоли в залізничних цистернах і майданчик з перекидним
мостом для доступу на цистерну.
3. Будівлі смоловарні і сховища мастильних матеріалів повинні
бути неспалимі. Палити та користуватися відкритим вогнем у цих
будівлях не дозволяється.
4. Опалювальна система будівель смоловарні та сховища
мастильних матеріалів повинна бути водяною або паровою.
5. Баки (ємності) для зберігання мастильних матеріалів і
варіння смоли повинні бути обладнані витяжними трубами та
оглядовими люками. Верхні люки баків для запобігання попаданню в
них випадкових іскор повинні бути закритими.
6. Баки для варіння смоли і смолопроводи повинні бути
теплоізольовані вогнестійкими матеріалами. Для підігріву мазуту в баках (ємностях) повинні
застосовуватися парові змійовики.
7. Наповнення баків смолою для варіння повинно бути
механізованим. Подача смоли до місць споживання повинна провадитися по
трубопроводах.
8. Для очищення та огляду баків (ємностей) оглядові люки і
внутрішні стінки баків повинні бути обладнані скобами.
9. Огляд баків (ємностей) для мастильних матеріалів і баків
для варіння смоли повинен здійснюватися не рідше одного разу на
рік, а огляд і очищення оглядових люків і витяжних труб баків для
варіння смоли - щоденно.
10. Доступ працівників у баки (ємності) для зберігання
мастильних матеріалів і в баки для варіння смоли повинен
провадитися з дотриманням вимог підпункту 9.2.12 пункту 9.2 глави
9 розділу XII цих Правил.
XXII. Шлакові двори. відділення первинноїпереробки шлаку термоударним методом
1. Шлакові двори
1.1. Шлакові двори, що споруджуються, повинні бути
розташовані на території, віддаленій від службових і побутових
приміщень, а також тротуарів і проїзних шляхів на відстані, що
визначена проектом.
1.2. Лафет шлаковоза до початку кантування ковша повинен бути
закріплений пристроєм, що запобігає його перекиданню.
1.3. На шлаковому дворі уздовж залізничної колії повинен бути
вільний прохід шириною не менше 1 м.
1.4. На в'їзді у шлаковий двір повинна бути облаштована
світлова сигналізація з лампами зеленого та червоного кольорів, що
повинна вмикатися працівником, відповідальним за роботу шлакового
двору.
1.5. Швидкість руху залізничного транспорту на шлаковому
дворі не повинна перевищувати 4 км/год.
1.6. Шлаковози повинні бути обладнані зчіпним пристроєм, що
виключає перебування працівників між шлаковозами під час їх
зчеплення або розчеплення, і обмежувачами, що зупиняють кантування
ковша при досягненні установленого крайнього положення.
1.7. Після установлення шлаковозів на фронт кантування шлаку
локомотив повинен бути віддалений за межі шлакового двору.
1.8. Перед кантуванням шлакових ковшів повинна бути
продавлена кірка шлаку, що застиг, а також перевірена відсутність
шлаку у шлаковій ямі.
1.9. Перед початком кантування шлакових ковшів повинні
подаватися гучні звукові сигнали, після чого всі працівники
повинні бути виведені в укриття, а кран відведений у безпечне
місце.
1.10. Злив рідкого шлаку у шлакову яму повинен здійснюватися
рівномірним струменем. Не дозволяється проводити одночасне кантування двох ковшів,
що установлені поряд.
1.11. Стіни шлакової ями повинні бути виготовлені з
жароміцного бетону та облицьовані металевими плитами.
1.12. Керування кантуванням шлакових ковшів повинно бути
дистанційним і здійснюватися з постів керування.
1.13. Пости керування кантуванням шлакових ковшів повинні
бути виконані з неспалимих матеріалів. Ковші для кантування
повинні установлюватися не ближче 10 м від постів керування. Оглядові щілини пультів повинні бути захищені від попадання
на них бризок шлаку.
1.14. З'єднання електричного кабелю з приводом кантувального
пристрою повинно здійснюватися штепсельною з'єднувальною муфтою.
Приєднувати кінці кабелю до відкритих затискачів або гнізд не
допускається.
1.15. Для відпочинку та обігріву працівників у холодний і
перехідний періоди року на шлаковому дворі повинно бути
облаштоване опалювальне приміщення.
2. Відділення первинної переробки шлаку термоударним методом
2.1. На відділення первинної переробки шлаку (ВППШ)
поширюються також вимоги пунктів 1.2, 1.3, 1.5-1.7, 1.10-1.15
глави 1 розділу XXII цих Правил.
2.2. Відділення первинної переробки шлаку з усіх боків, за
винятком отворів для в'їзду транспорту, повинно бути огородженим.
Конструкція та висота огородження повинні виключати викиди шлаку з
відділення й визначатися проектом. Безпечна відстань від відділення первинної переробки шлаку до
службових і побутових приміщень, тротуарів і проїзних шляхів
повинна бути не менше 50 м і визначається проектом.
2.3. Для зливу та розробки шлаку повинно бути не менше двох
секцій. Злив шлаку та його розробка повинні провадитися по черзі.
Одночасно зливати та розробляти шлак в одній секції не
допускається.
2.4. Шлакові траншеї повинні бути обладнані системою дренажу
для відводу технологічних та поверхневих вод і захищені від
проникнення ґрунтових вод. Працездатність дренажу у шлаковій траншеї повинна
забезпечувати повний відвід указаних вод і регулярно перевірятися.
2.5. Конструкція розбризкуючих пристроїв системи водяного
охолодження повинна забезпечувати рівномірну подачу води на
поверхню шлаку. Не дозволяється поливати водою місця, що не залиті
шлаком.
2.6. Кантування ковшів з рідким і застиглим шлаком повинно
провадитися в різних зонах шлакового поля.
2.7. Відділення первинної переробки шлаку повинні бути
обладнані світловою і звуковою сигналізацією, яку добре чути.
Сигналізація повинна вмикатися на весь час зливу шлаку.
2.8. Для кантування шлакових чаш допускається використання
мостових кранів, що призначені для роботи надворі, обладнані
дистанційним керуванням і мають захист від тепловипромінювання
шлаку.
2.9. Оглядові щілини постів керування зливом шлаку повинні
бути засклені жароміцним склом.
2.10. При застосуванні автошлаковозів для транспортування і
кантування шлакових ковшів у місцях зливу шлаку повинно бути
передбачене спеціальне стаціонарне огородження (упори), що
виключає падіння шлаковоза у шлакову траншею.
2.11. У конструкції автошлаковозів, що використовуються у
ВППШ, повинен передбачатися пристрій, що виключає попадання на
кабіну водія шлаку під час його транспортування і зливу.
2.12. Перед кантуванням шлакових ковшів сирі місця у траншеї
повинні бути засипані гарячим шлаком для повного випарування води.
Злив шлаку на вологу поверхню не дозволяється.
2.13. Продавлювання шлакової кірки в ковші повинно бути
механізованим. Не дозволяється проводити ручне пробивання кірки.
2.14. Порядок зливу та охолодження шлаку, а також заходи
безпеки при використанні автошлаковозів для транспортування та
кантування шлакових ковшів повинні передбачатися інструкцією з
охорони праці, розробленою та затвердженою на підприємстві з
дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98 ( z0226-98 ).
2.15. Вибивання з шлакових ковшів охолодей і шлакового
гарнісажу повинно бути механізованим. Вибивання повинно
провадитися способом, що виключає пошкодження шлакових ковшів.
2.16. Розробка, відвантаження шлаку екскаваторами,
навантажувачами, бульдозерами або іншими машинами й механізмами
дозволяється на відстані не менше 50 м від місця зливу шлаку. У
разі коли ця відстань менше 50 м, роботи щодо розроблення на час
зливу шлаку повинні бути припинені, а працівники виведені у
спеціальне приміщення.
2.17. У разі різкого погіршення видимості у відділенні
(траншеї) через надходження пари від місця зливу шлаку або
несприятливих природних умов повинно вмикатися додаткове
освітлення. Якщо ж і після цього освітленість буде недостатньою,
роботи щодо розроблення та відвантаження шлаку повинні бути
припинені.
2.18. Для обприскування вапняним розчином шлакові ковші і
шлаковні повинні подаватися в гарячому стані з температурою не
менше 200 град.С.
2.19. Роботи на шлакових дворах у місцях розвантаження
(шлакові відвали) повинні проводитися відповідно до вимог чинних
нормативно-правових актів.
XXIII. Профілактичні огляди та ремонтиагрегатів і устаткування
1. Загальні вимоги
1.1. Агрегати та устаткування сталеплавильних цехів повинні
підлягати оглядам, обслуговуванню й ремонтам відповідно до вимог
НПАОП 27.1-1.06-08 ( z0863-08 ).
1.2. У сталеплавильних цехах капітальні і поточні ремонти
агрегатів і устаткування повинні проводитися за розробленими і
затвердженими проектами організації робіт. У проектах організації
робіт повинні вказуватися заходи щодо забезпечення безпечних умов
праці на кожний ремонт і відповідно до чинної нормативної
документації повинна бути призначена особа, відповідальна за
проведення ремонту.
1.3. Відповідно до НПАОП 27.1-1.06-08 ( z0863-08 ) перед
початком ремонтних робіт усі працівники, що беруть участь у
ремонті, повинні бути ознайомлені з проектом організації робіт.
1.4. Вибухові роботи у сталеплавильних цехах повинні
провадитися згідно з вимогами відповідних нормативно-правових
актів.
1.5. Перед ремонтом печей і конверторів повинні бути
облаштовані в необхідних місцях безпечні проходи.
1.6. Люки для проходу працівників по майданчиках і в
перекриттях, що не огороджені поручнями, повинні зачинятися
кришками з завісами.
1.7. При проведенні ремонту піднімання і переміщення
конструкцій, устаткування, деталей, будівельних матеріалів тощо
повинні бути механізованими і виконуватися способом, що виключає
їх падіння. Не дозволяється використання газопроводів та їх несучих колон
як опор для піднімання вантажів.
1.8. Під час монтажу і демонтажу металевих конструкцій печі
не допускається залишати їх у висячому, а також у нестійкому
положенні. Демонтовані конструкції та устаткування повинні укладатися
стійко та з дотриманням необхідних проходів.
1.9. При роботі на висоті для перенесення інструменту та
металевих деталей працівники зобов'язані користуватися
спеціальними сумками.
1.10. Для зберігання запасних деталей і устаткування в цехах
повинні бути передбачені склади, обладнані вантажопіднімальними
механізмами та під'їзними коліями.
1.11. Для зручності і безпеки робіт у місцях ремонту кранів
повинні бути передбачені вантажопіднімальні пристрої.
1.12. Перевірка стану димоходів печей, конверторів, міксерів
повинна провадитися під час чергових планово-запобіжних ремонтів
цих агрегатів.
1.13. Порядок зламу футеровки сталеплавильних печей,
конверторів і міксерів повинен визначатися інструкціями з охорони
праці, що розроблені та затверджені на підприємстві з дотриманням
вимог НПАОП 0.00-4.15-98 ( z0226-98 ) і передбачають заходи
безпечного ведення робіт.
1.14. Сталеплавильні печі, конвертори й міксери після ремонту
повинні бути висушені й розігріті. Контроль режиму сушіння повинен здійснюватися за допомогою
контрольно-вимірювальних приладів.
1.15. Для внутрішнього освітлення печей, конверторів і
міксерів, що ремонтуються, допускається використання переносних
світильників напругою не більше 12 В.
1.16. Ремонт мульдових візків повинен провадитися на
спеціально установлених тупикових коліях, що обладнані міцними
загороджувальними бруссями та сигналами зупинки. Допускається
ремонт візків на коліях доставки шихти та відкрилка робочого
майданчика за умов огородження місць роботи сигналами зупинки,
укладання башмаків під колеса крайніх візків і виставлення
спостерігача-сигналіста. В усіх випадках ремонту рухомого состава
переносні сигнали зупинки повинні установлюватися не ближче 15 м
від складу, що ремонтується. Заміну несправного мульдового візка дозволяється проводити за
допомогою електромостового крана особам, що мають права
підкранового працівника. Перед ремонтом або заміною мульдового візка необхідно
вимикати тролейні проводи.
2. Ремонти мартенівських і двованних сталеплавильних печей
2.1. З обох боків печі (у розливному і пічному прольотах) на
час ремонту повинні бути вивішені попереджувальні плакати про
здійснення ремонту печі.
2.2. Після зупинки печі допуск працівників під частини
склепіння, стінок і арок повинен провадитися тільки після
обвалення кладки, що підлягає заміні. Перед допуском працівників у робочий простір печі кришки
завалочних вікон повинні бути зняті.
2.3. При розбиранні стінок не допускається залишати у
висячому нестійкому положенні рами та інші частини арматури печі.
2.4. Перед проведенням вибухових робіт у шлаковиках
вертикальні канали та вікна шлаковиків повинні бути закриті.
2.5. Під час зламу склепінь верхньої і нижньої будівлі печі
не дозволяється ставати на склепіння. Перед початком зламу склепіння головок печі працівники із
шлаковиків повинні бути виведені.
2.6. Після зламу кладки головок печі до рівня робочого
майданчика отвори, що утворюються, повинні бути перекриті або
огороджені уздовж кромки робочого майданчика.
2.7. Злам стін вертикального каналу нижче рівня поду кесона
можливо провадити тільки після закріплення або зняття кесона.
2.8. Кладка склепінь верхньої і нижньої будівель може
здійснюватися тільки після огляду стану і правильності
установлення опалубки.
2.9. Проведення ремонтних робіт із перебуванням працівників
усередині нагрітого устаткування (печей, регенераторів,
шлаковиків, ковшів тощо) допускається при температурі повітря в
ньому не вище 40 град.С.
2.10. Знаходження працівників у шлаковиках при відкритих
каналах головок печей не допускається. Видалення шлаку та битої цегли з шлаковиків під час
проведення капітальних, середніх і гарячих ремонтів, а також на
ходу печі повинно бути механізованим.
2.11. На робочому майданчику перед піччю, що ремонтується,
дозволяється розміщувати штабелі цегли, контейнери, коробки з
матеріалами, конструкції тощо; при цьому повинні бути вжиті
заходи, що виключають під'їзд завалочних машин до розміщених
предметів на відстань менше 1,5 м. Проїзд рухомих складів по мульдових коліях уздовж печі, що
ремонтується, допускається за узгодженням з особою, відповідальною
за проведення ремонту.
2.12. Під час проведення холодних ремонтів печей повинні
провадитися ревізія та ремонт системи випарного охолодження й
арматури.
2.13. Заміна рами завалочного вікна повинна провадитися після
попереднього вилучення з неї охолодної води. Під час заміни кришок
і рам пересування мульдових візків перед піччю не допускається.
2.14. При проведенні гарячого ремонту склепіння печі подача
палива в піч повинна бути припинена.
2.15. Не дозволяється проводити заміну шлакових чаш біля
печі, що ремонтується, а також інші операції, не пов'язані з
ремонтом печі.
2.16. Усі роботи щодо ущільнення печі повинні провадитися
тільки з дозволу уповноваженої особи. Місце роботи при ущільненні повинно освітлюватися переносними
світильниками напругою не більше 12 В.
2.17. При запалюванні газу для сушіння печі та при подачі
газу в піч після ремонту всі працівники повинні бути відведені від
печі в безпечне місце.
3. Ремонти електропечей
3.1. Перед початком холодного ремонту піч повинна бути
вимкнена, а на електропідстанції, що живить її, розібрана схема. Електродотримачі повинні бути надійно закріплені.
3.2. Простір під піччю, що ремонтується, повинен бути
огородженим. Отвори між піччю та робочим майданчиком повинні бути
перекритими або огородженими.
3.3. Роботи щодо зміни і прибирання футерової печі повинні
бути механізованими.
3.4. При виконанні ремонтних робіт для безпечного доступу до
окремих частин печі повинні застосовуватися легкі металеві
драбини, забезпечені пристроями, що запобігають їх падінню.
3.5. У разі необхідності перебування працівників під
контрвантажами механізмів піднімання електродів контрвантажі
повинні бути закріплені так, щоб виключалося їх самочинне
опускання вниз.
3.6. При холодному ремонті склепіння печі повинно бути знятим
або повинно бути установлено огородження, що виключає перебування
працівників під склепінням.
4. Ремонти конверторів
4.1. Зупинка конвертора на ремонт у зв'язку зі зносом
футеровки повинна провадитися, якщо з'явиться арматурний шар.
4.2. Злам футеровки конвертора повинен бути механізованим.
4.3. Перед початком ремонту футеровки конвертора внутрішня
поверхня радіаційної частини підйомного газоходу повинна бути
очищеною від охолодей.
4.4. Очищення підйомної частини газоходу (каміна) від
охолодей повинно провадитися під керівництвом фахівця.
4.5. Під час ремонту конвертора під газоходом над горловиною
його повинно бути облаштоване перекриття для захисту працівників
від предметів, що падають з газоходу.
4.6. Кладка футеровки конвертора повинна провадитися з
дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників.
4.7. Під час ремонту футеровки конверторів залежно від умов
повинна діяти припливна або витяжна вентиляція.
4.8. Сушіння конверторів повинно здійснюватися у
вертикальному положенні.
4.9. Для зняття і установлення днищ повинні застосовуватися
спеціальні домкратні візки.
4.10. Під час проведення робіт щодо зміни днищ повинні бути
припинені всі інші роботи біля конвертора над отворами поблизу
робочого майданчика.
4.11. Для відводу і підводу кришки повітряної коробки повинен
бути облаштований механізований пристрій.
4.12. Забивання у днище нових фурм для запобігання їх
розколюванню повинно здійснюватися через еластичні надставки.
4.13. Стенд для набивання днищ футерувальною масою повинен
бути обладнаний гніздами для того, щоб ставити днища, і переносним
горном для нагріву трамбівок.
4.14. Набивання повинно бути механізованим.
4.15. Випал днищ повинен провадитися у спеціальних печах з
відводом продуктів згоряння в атмосферу. Двері печей під час
випалу днищ повинні закриватися герметично.
4.16. Не дозволяється виконувати ремонтні роботи у конверторі
при опущеній фурмі.
5. Ремонти сталерозливних і чавуновозних ковшів
5.1. Ремонт ковшів повинен провадитися у спеціально
відведених місцях на стендах, що обладнані майданчиками і сходами
з поручнями, або в ремонтних ямах, що забезпечені бортами висотою
не менше 0,8 м. Проміжок між стінками ями та ковшем повинен бути перекритий
майданчиками; не допускається застосовувати для цього дошки, що
укладаються на борти ями.
5.2. Перед ремонтом з ковшів повинні бути видалені скрап і
сміття. Видалення їх повинно бути механізованим і здійснюватися
після охолодження ковшів. При неповній зміні футеровки для прискорення охолодження
ковшів допускається обдування їх струменем повітря за допомогою
вентилятора. При повній зміні футеровки охолодження ковшів може
проводитися заливанням їх водою.
5.3. Ковші, що установлені для ремонту в горизонтальне
положення, для запобігання самочинному перекиданню повинні бути
закріплені біля бортів спеціальними підставками.
5.4. Злам футеровки та її видалення з ковша повинні бути
механізованими.
5.5. Подача цегли для ремонту ковша повинна бути
механізованою. При подачі цегли в коробці або бадді працівники
повинні бути завчасно виведені з ковша.
5.6. Не дозволяється футерувати ковші з охолодями металу і
шлаку на корпусі, а також ті, що мають несправні кожух і цапфи. Футеровка ковшів, що ремонтуються, повинна провадитися з
дотриманням вимог пункту 1.4 глави 1 розділу XVIII цих Правил.
5.7. Під час ремонту ковшів ємністю більше 40 т повинні
застосовуватися механізовані підйомні столи. В окремих випадках ремонт ковшів допускається провадити з
риштовання.
5.8. Під час кладки футеровки в ківш повинно подаватися
повітря, яке в зимовий час слід підігрівати.
5.9. Після ремонту ковші повинні бути ретельно просушені по
всій товщині кладки. Сушіння ковшів повинно здійснюватися коксовим або природним
газом чи мазутом у спеціальних місцях, що обладнані витяжними
пристроями згідно з вимогами відповідних нормативно-правових
актів.
В.о. начальника управління
організації державного
нагляду в металургії,
енергетиці, будівництві
та котлонагляду П.І.Пошкурлат
-
скопійовано
-
