Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України
{Із змінами, внесеними згідно з Постановами Правління Національного банку
№ 76 від 06.03.2006
№ 236 від 25.06.2007
№ 457 від 08.10.2010
№ 203 від 23.05.2012}
Відповідно до статті 41 Закону України "Про Національний банк України", статті 68 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Затвердити Інструкцію з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України (додається).
2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 11.12.2000 № 475 "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України", що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.12.2000 за № 960/5181 (із змінами).
3. Департаменту бухгалтерського обліку (Ричаківська В.І.) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України довести зміст цієї постанови до відома територіальних управлінь Національного банку України та банків України для керівництва і використання в роботі.
4. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на начальників територіальних управлінь Національного банку України.
5. Постанова набирає чинності з 1 лютого 2006 року.
ІНСТРУКЦІЯ
з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України
{У тексті Інструкції слова "позитивний гудвіл" замінено словом "гудвіл" згідно з Постановою Національного банку № 203 від 23.05.2012}
1.1. Ця Інструкція визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції з основними засобами, іншими необоротними матеріальними активами (далі - основні засоби) та з нематеріальними активами банків України.
1.2. Інструкція розроблена відповідно до Цивільного кодексу України, Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України, нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Національний банк) й основних вимог міжнародних стандартів фінансової звітності.
{Пункт 1.2 глави 1 розділу І із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 203 від 23.05.2012}
1.3. Ця Інструкція не регулює порядок відображення в бухгалтерському обліку нарахованих (сплачених) податків за операціями з необоротними активами.
1.4. У цій Інструкції терміни вживаються в такому значенні:
амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів і нематеріальних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації);
балансова вартість - сума, за якою актив обліковують у балансі після вирахування будь-якої накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення його корисності;
{Пункт 1.4 глави 1 розділу I доповнено терміном згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}
вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість основних засобів чи нематеріальних активів з вирахуванням їх ліквідаційної вартості;
гарантована ліквідаційна вартість:
для лізингоодержувача - частина ліквідаційної вартості, що гарантується до сплати лізингоодержувачем або пов'язаною з ним стороною;
для лізингодавця - частина ліквідаційної вартості, що гарантується до сплати лізингоодержувачем або незалежною третьою стороною, яка здатна за своїм фінансовим станом відповідати за гарантією;
група основних засобів або нематеріальних активів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання основних засобів або нематеріальних активів;
дата придбання - дата, на яку контроль за активами, що купуються, переходить до покупця;
еквіваленти грошових коштів - короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості;
залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю і сумою нарахованого зносу;
знос основних засобів - сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання;
інвестиційна нерухомість - нерухомість (земля чи будівля або частина будівлі, або їх поєднання), утримувана (власником або лізингоодержувачем за договором про фінансовий лізинг [оренду]) з метою отримання лізингових (орендних) платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей;
{Пункт 1.4 глави 1 розділу I доповнено терміном згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}
лізингова (орендна) ставка процента - ставка процента, за якою теперішня вартість суми мінімальних лізингових (орендних) платежів та негарантованої ліквідаційної вартості дорівнює справедливій вартості об'єкта фінансового лізингу (оренди) на початок строку лізингу (оренди);
ліквідаційна вартість активу - попередньо оцінена сума, яку суб'єкт господарювання отримав би на поточний час від вибуття активу після вирахування всіх попередньо оцінених витрат на його вибуття, якщо актив є застарілим та перебуває в стані, очікуваному після закінчення строку його корисної експлуатації;
{Термін в редакції Постанови Національного банку № 236 від 25.06.2007}
мінімальні лізингові (орендні) платежі - платежі, що підлягають сплаті лізингоодержувачем протягом строку лізингу (оренди) (з вирахуванням вартості послуг та податків, що підлягають сплаті лізингодавцю, і непередбаченої лізингової (орендної) плати), які збільшені:
для лізингоодержувача - на суму його гарантованої ліквідаційної вартості;
для лізингодавця - на суму його гарантованої ліквідаційної вартості.
У разі можливості та наміру лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу (оренди) за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання, мінімальні лізингові (орендні) платежі складаються з мінімальної лізингової (орендної) плати за весь строк лізингу (оренди) та суми, яку слід сплатити згідно з договором про придбання об'єкта лізингу (оренди);
накопичена амортизація нематеріальних активів - сума амортизації об'єкта нематеріальних активів з початку його корисного використання;
нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, не є утримуваними грошима та активами, що мають бути отримані у фіксованій або визначеній сумі грошей, та може бути ідентифікований;
{Абзац двадцять перший пункту 1.4 розділу І в редакції Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}
необоротні активи - основні засоби (необоротні матеріальні активи) та нематеріальні активи;
необоротні активи, утримувані для продажу, - необоротні активи, що утримуються з метою продажу, та їх балансова вартість відшкодовуватиметься шляхом операції з продажу, а не поточного використання;
{Пункт 1.4 глави 1 розділу I доповнено терміном згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}
нерухомість, зайнята власником, - нерухомість, утримувана (власником або лізингоодержувачем за договором про фінансовий лізинг [оренду]) для надання послуг або адміністративних цілей;
{Пункт 1.4 глави 1 розділу I доповнено терміном згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}
об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно, також інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється банком. Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів;
основні засоби - матеріальні активи, які банк утримує з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, здавання в лізинг (оренду) іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік);
первісна вартість - історична (фактична) собівартість основних засобів чи нематеріальних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) основних засобів або нематеріальних активів;
переоцінена вартість - вартість основних засобів або нематеріальних активів після їх переоцінки;
підтримання об'єкта основних засобів чи нематеріальних активів у робочому стані - витрати на підтримання об'єкта в робочому стані (у придатному для використання) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання;
подібні об'єкти - об'єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість;
поліпшення об'єкта основних засобів - витрати, що пов'язані з модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо об'єкта основних засобів, у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, що первісно очікуються від його використання;
початок строку лізингу (оренди) - дата підписання лізингового (орендного) договору або дата прийняття сторонами зобов'язань щодо основних положень договору про лізинг (оренду);
ринкова вартість - сума, яку можна отримати від продажу активу на активному ринку;
ставка процента на можливі позики лізингоодержувача - ставка процента, яку мав би сплачувати лізингоодержувач за подібний лізинг (оренду), або (якщо цей показник визначити неможливо) ставка процента за позиками для придбання подібного активу (на той самий термін та з подібною гарантією) на початку строку лізингу (оренди);
строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого основні засоби чи нематеріальні активи використовуватимуться банком або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний банком обсяг продукції (робіт, послуг);
строк лізингу (оренди) - період дії невідмовного лізингового (орендного) договору, а також період продовження цього договору, обумовлений на початку строку лізингу (оренди);
сума очікуваного відшкодування необоротного активу - найбільша з двох оцінок, а саме чиста вартість реалізації або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання необоротного активу, включаючи його ліквідаційну вартість;
теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (з вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов'язання в процесі поточної діяльності банку;
теперішня вартість майбутнього платежу під визначений процент - це сума, яку необхідно вкласти на цей час під визначений процент для отримання відповідної суми в майбутньому;
удосконалення нематеріальних активів - витрати, пов'язані з удосконаленням нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод;
чиста вартість реалізації необоротного активу - справедлива вартість необоротного активу з вирахуванням очікуваних витрат на його реалізацію.
Інші терміни, які вживаються в цій Інструкції, використовуються в значеннях, визначених законодавчими актами України, нормативно-правовими актами Національного банку, міжнародними стандартами фінансової звітності.
{Абзац сорок другий пункту 1.4 розділу І із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 203 від 23.05.2012}
1.5. Ця Інструкція регулює відображення в бухгалтерському обліку типових операцій банків з необоротними активами. Бухгалтерський облік операцій з необоротними активами, які не визначені цією Інструкцією, банки мають здійснювати згідно з внутрішніми операційними процедурами (правилами), розробленими з урахуванням вимог законодавства України та міжнародних стандартів фінансової звітності.
{Пункт 1.5 глави 1 розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}
1.6. Облік об'єктів основних засобів і нематеріальних активів ведеться із застосуванням первинних документів, передбачених законодавством України.
Порядок ведення аналітичного обліку основних засобів і нематеріальних активів та складання первинних документів визначається згідно з обліковою політикою банку з урахуванням вимог законодавства України.
1.7. Продаж активів з відстроченням платежу в бухгалтерському обліку відображається відповідно до вимог Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 № 481, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.01.2008 за № 48/14739 (зі змінами).
{Пункт 1.7 глави 1 розділу І із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 457 від 08.10.2010}
Глава 2. Рахунки, що використовуються для обліку операцій банків України з основними засобами та нематеріальними активами
2.1. Бухгалтерський облік операцій з основними засобами та нематеріальними активами здійснюється за балансовими і позабалансовими рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.07.2004 за № 918/9517, із змінами (далі - План рахунків) (додаток).
2.2. Для обліку активів групи "Основні засоби" використовуються рахунки 4400, 4409. У тому числі за цими рахунками обліковуються об'єкти нерухомості, що належать до категорії нерухомості, зайнятої власником.
{Главу 2 розділу I доповнено пунктом 2.2 згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}
2.3. Активи групи "Інші необоротні матеріальні активи" обліковуються за рахунками 4500, 4509.
{Главу 2 розділу I доповнено пунктом 2.3 згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}
2.4. Облік необоротних активів, що класифікуються як інвестиційна нерухомість, здійснюється за рахунками 4410, 4419.
{Главу 2 розділу I доповнено пунктом 2.4 згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}
2.5. Необоротні активи, утримувані для продажу, обліковуються за рахунком 3408.
{Главу 2 розділу I доповнено пунктом 2.5 згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}
{Пункт 2.6 глави 2 виключено на підставі Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}
2.6. Незавершені капітальні інвестиції обліковуються за рахунками 4310, 4430, 4431, 4530. Незавершені капітальні інвестиції за об'єктами інвестиційної нерухомості обліковуються за окремим аналітичним рахунком 4410.
{Главу 2 розділу I доповнено пунктом згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}
2.7. Нематеріальні активи обліковуються за рахунками 4300, 4309.
{Главу 2 розділу I доповнено пунктом згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}
2.8. Облік необоротних активів, що отримані у фінансовий лізинг (оренду), здійснюється лізингоодержувачем за балансовими рахунками 4300, 4309, 4310, 4400, 4409, 4430.
{Пункт 2.8 глави 2 розділу І із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 203 від 23.05.2012}
2.9. Лізингодавець або заставодавець продовжує визнавати основні засоби та нематеріальні активи, що передані в оперативний лізинг (оренду) або в заставу, за балансовими рахунками 4300, 4309, 4400, 4409.
{Пункт 2.9 глави 2 розділу І в редакції Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}
2.10. Витрати лізингоодержувача, що пов'язані з поліпшенням об'єкта основних засобів, під час фінансового лізингу (оренди) відображаються за окремим аналітичним рахунком балансового рахунку 4430.
2.11. Активи, що поєднують матеріальні і нематеріальні елементи, відображаються в бухгалтерському обліку за рахунками з обліку основних засобів або нематеріальних активів залежно від того, який з цих елементів є суттєвішим.
2.12. Для відображення в бухгалтерському обліку операцій з основними засобами та нематеріальними активами банки можуть використовувати транзитні рахунки відповідно до облікової політики банку.
{Пункт глави 2 розділу I в редакції Постанови Національного банку № 236 від 25.06.2007}
Глава 1. Критерії визнання необоротних активів
1.1. Об'єкт основних засобів або нематеріальний актив (придбаний або створений) визнається активом, якщо є імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначена.
1.2. Придбані (створені) основні засоби та нематеріальні активи визнаються за первісною вартістю.
1.3. Первісна вартість придбаного об'єкта основних засобів складається з таких витрат:
суми, що сплачується постачальникам активів (з вирахуванням торговельних знижок) та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
реєстраційних зборів, державного мита та аналогічних платежів, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються банку);
витрат зі страхування ризиків, пов'язаних з доставкою основних засобів;
витрат на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;
інших витрат, що безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням.
Адміністративні та інші витрати, які не належать безпосередньо до витрат на придбання або доведення об'єкта до робочого стану, не включаються до його первісної вартості.
1.4. Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з вартості придбання (з вирахуванням торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, придатного для використання за призначенням.
1.5. Нематеріальний актив, отриманий у результаті його розроблення, слід відображати в балансі, якщо банк має:
намір, технічні засоби та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, придатного для реалізації або використання;
змогу отримати майбутні економічні вигоди від реалізації або використання нематеріального активу;
інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних із розробленням нематеріального активу.
1.6. Якщо нематеріальний актив не відповідає зазначеним критеріям визнання, то витрати, що пов'язані з його придбанням або створенням, визнаються витратами звітного періоду, протягом якого вони були здійснені.
Не визнаються нематеріальним активом і підлягають відображенню в складі витрат звітного періоду, у якому вони були здійснені, такі витрати:
на підготовку і перепідготовку кадрів;
на створення, реорганізацію та переміщення банку або його частини;
на створення внутрішньої ділової репутації банку, вартість видань.
1.7. Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:
будинки, споруди і передавальні пристрої;
інструменти, прилади, інвентар (меблі);
б) інші необоротні матеріальні активи:
малоцінні необоротні матеріальні активи;
тимчасові (нетитульні) споруди;
інші необоротні матеріальні активи;
в) незавершені капітальні інвестиції.
1.8. На підставі зазначених груп банки самостійно здійснюють класифікацію основних засобів і встановлюють вартісні ознаки предметів, що входять до складу необоротних матеріальних активів.
{Пункт 1.9 глави 1 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 236 від 25.06.2007}
1.9. Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об'єкт основних засобів.
Бібліотечні фонди, внутрішні телефонна і комп'ютерна мережі, системи безпеки (відеоспостереження) та комплекс охоронно-пожежної сигналізації можуть обліковуватись як окремий інвентарний об'єкт основних засобів. Формування бібліотечного фонду здійснюється відповідно до законодавства України.
1.10. Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за такими їх групами:
права на користування майном (земельною ділянкою, будівлею, право на оренду приміщень тощо);
права на комерційні позначення [права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо];
авторське право та суміжні з ним права [право на комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних) тощо];
незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи;
інші нематеріальні активи (право на проведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).
Банки самостійно визначають групи залежно від виду та способу використання нематеріальних активів у своїй діяльності.
1.11. Первісна вартість окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, за які сплачена загальна сума, визначається розподілом цієї суми пропорційно справедливій вартості кожного з придбаних об'єктів.
1.12. Первісна вартість об'єктів, переведених з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо до основних засобів, дорівнює їх собівартості.
1.13. Порядок визначення первісної вартості об'єктів необоротних активів, отриманих у результаті обміну чи безоплатного передавання, визначено в главі 4 розділу II та главі 2 розділу VI цієї Інструкції.
1.14. Нематеріальні активи, отримані внаслідок об'єднання банків, визнаються в бухгалтерському обліку та оцінюються за їх справедливою вартістю. Якщо їх справедливу вартість визначити неможливо, то вони відображаються в складі гудвілу.
1.15. Справедливою вартістю придбаних ідентифікованих активів (земля, будівлі, машини та устаткування) є ринкова їх вартість. Якщо немає даних про ринкову вартість машин та устаткування, то використовується відновлювальна вартість з вирахуванням суми зносу на дату оцінки. Для інших основних засобів справедливою вартістю є відновлювальна вартість з вирахуванням суми зносу на дату оцінки.
Глава 2. Придбання основних засобів і нематеріальних активів
2.1. Придбання основних засобів і нематеріальних активів за національну валюту відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:
б) капітальні інвестиції за невведеними в експлуатацію основними засобами та нематеріальними активами:
в) визнання основних засобів і нематеріальних активів у балансі банку:
{Пункт 2.1 глави 2 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 236 від 25.06.2007}
2.2. Придбання основних засобів і нематеріальних активів за іноземну валюту відображається такими проводками:
1500 - на суму в іноземній валюті;
б) визнання необоротних активів у балансі банку:
3510 - на суму в іноземній валюті;
3801 - на суму в гривнях за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату перерахування коштів в іноземній валюті.
2.3. Дебіторська заборгованість з придбання необоротних активів є немонетарною статтею і не підлягає переоцінці у зв'язку із зміною офіційного курсу гривні до іноземних валют.
Глава 3. Створення основних засобів і нематеріальних активів
3.1. Створені основні засоби та нематеріальні активи визнаються активами за тими самими критеріями, що визначені для придбаних необоротних активів.
3.2. Первісна вартість об'єкта основних засобів і нематеріальних активів, створених банком, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, що безпосередньо пов'язані зі створенням цього активу та доведенням його до стану, придатного для використання за призначенням.
3.3. Створення основних засобів і нематеріальних активів відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:
б) нарахування заробітної плати працівникам:
в) нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), пов'язаних з оплатою праці, до фондів соціального страхування:
г) віднесення суми завершених капітальних інвестицій на вартість основних засобів і нематеріальних активів:
3.4. Відображення в бухгалтерському обліку операцій з будівництва основних засобів здійснюється аналогічно до обліку їх поліпшення і визначається в главі 5 цього розділу.
Глава 4. Облік основних засобів і нематеріальних активів, придбаних в обмін на інші активи
4.1. Первісна вартість об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то різниця відображається за рахунками витрат. Первісною вартістю об'єкта основних засобів чи нематеріальних активів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта.
4.2. Придбання об'єкта в обмін на подібний у бухгалтерському обліку відображається такими проводками:
а) якщо залишкова вартість переданого активу дорівнює його справедливій вартості:
4300, 4400, 4500 - на суму зносу переданого активу;
4300, 4400, 4500 - на залишкову вартість переданого і первісну отриманого активу;
б) якщо залишкова вартість переданого активу перевищує його справедливу вартість:
4300, 4400, 4500 - на суму зносу переданого активу;
4300, 4400, 4500 - на справедливу вартість переданого і первісну отриманого активу;
4300, 4400, 4500 - на різницю між залишковою і справедливою вартістю переданого активу.
4.3. Первісна вартість об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, отриманого в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, що були передані (отримані) під час обміну.
4.4. Придбання об'єкта необоротного активу в обмін на неподібний об'єкт відображається такою проводкою:
а) якщо залишкова вартість переданого активу дорівнює його справедливій вартості:
4300, 4400, 4500 - на суму зносу переданого активу;
4300, 4400, 4500 - на залишкову вартість переданого і первісну отриманого активу;
б) якщо залишкова вартість переданого активу перевищує його справедливу вартість:
4300, 4400, 4500 - на суму зносу переданого активу;
4300, 4400, 4500 - на справедливу вартість переданого і первісну отриманого активу;
4300, 4400, 4500 - на різницю між залишковою і справедливою вартістю переданого активу;
в) збільшення (зменшення) первісної вартості об'єкта необоротного активу, отриманого під час обміну, на суму сплачених (отриманих) грошових коштів:
1200, 2600, 2620, 2650 - на суму сплачених грошових коштів,
4300, 4400, 4500 - на суму одержаних грошових коштів.
Глава 5. Поліпшення основних засобів та вдосконалення нематеріальних активів
5.1. Облік витрат, пов'язаних із поліпшенням основних засобів та вдосконаленням нематеріальних активів, здійснюється за рахунками обліку капітальних інвестицій.
5.2. Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, первісно очікувані від використання цього об'єкта.
5.3. Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, що сприятиме збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.
5.4. Поліпшення основних засобів і вдосконалення нематеріальних активів відображаються такими проводками:
б) віднесення суми витрат на поліпшення та вдосконалення на збільшення вартості об'єкта:
5.5. Заміна елементів або конструктивних частин об'єкта основних засобів відображається в обліку під час її здійснення такими бухгалтерськими проводками:
а) якщо балансову вартість частини активу, що підлягає заміні, можна визначити, то списується вартість заміненого активу і визнається вартість нового активу:
7490 - на суму збитку від вибуття заміненого активу;
4409 - на суму зносу заміненого активу;
4400 - на первісну вартість заміненого активу;
1200, 2600, 2620, 2650 - на первісну вартість придбаного активу;
б) якщо балансову вартість частини активу, що підлягає заміні, неможливо визначити:
замінюється частина активу, що приводить до збільшення строку корисного використання об'єкта основних засобів. У цьому разі в бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:
1200, 2600, 2620, 2650 - на первісну вартість придбаного для заміни активу;
замінюється частина активу, що приводить до збільшення кількості або якості продуктивності активу. У цьому разі в бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:
1200, 2600, 2620, 2650 - на первісну вартість придбаного для заміни активу.
5.6. Придбання обладнання, що потребує монтажу, відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:
б) передавання для монтажу обладнання, що його потребує:
в) уведення в експлуатацію обладнання після монтажу:
Глава 6. Підтримання об'єктів основних засобів і нематеріальних активів у робочому стані
6.1. Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта основних засобів і нематеріальних активів у придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду і не впливають на його залишкову вартість.
6.2. Під час проведення робіт для підтримання об'єкта основних засобів і нематеріальних активів у робочому стані здійснюються такі проводки:
Глава 7. Необоротні активи, утримувані для продажу
7.1. Банк зобов’язаний класифікувати необоротні активи як утримувані для продажу, якщо балансова вартість таких активів відшкодовуватиметься шляхом операції з продажу, а не поточного використання.
Банк не має права обліковувати необоротний актив, який було тимчасово вилучено із використання, якщо його балансова вартість в основному відшкодовуватиметься під час поточного використання, за рахунком 3408.
{Пункт 7.1 глави 7 розділу ІI в редакції Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}
7.2. Банк зобов’язаний класифікувати необоротні активи як утримувані для продажу, якщо на дату прийняття рішення щодо визнання їх активами, що утримуються для продажу, виконуються такі умови: стан активів, у якому вони перебувають, дає змогу здійснити негайний продаж і є високий ступінь імовірності їх продажу протягом року з дати класифікації.
Банк зобов’язаний продовжувати класифікувати необоротні активи як утримувані для продажу, якщо не було здійснено продаж протягом року через події чи обставини, за якими банк не може здійснити контроль, а також якщо є достатні свідчення того, що банк продовжує виконувати план продажу необоротного активу.
Якщо на дату прийняття рішення про визнання необоротних активів як таких, що утримуються для продажу, не виконуються вищезазначені умови, але будуть виконані протягом трьох місяців після визнання активу, то банк має право класифікувати їх як утримувані для продажу.
{Пункт 7.2 глави 7 розділу ІI в редакції Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}
7.3. Перед первісною класифікацією активів як утримуваних для продажу банк має здійснити оцінку балансової вартості активів відповідно до вимог Інструкції, що застосовуються до цієї категорії активів:
а) якщо облік необоротних активів здійснюється за первісною вартістю (собівартістю), то банк має переглянути їх на зменшення корисності. У разі визнання зменшення корисності здійснюються проводки відповідно до пункту 1.5 глави 1 розділу V цієї Інструкції;
б) якщо необоротні активи обліковуються за переоціненою вартістю (справедливою вартістю), то банк має здійснити їх переоцінку згідно з главою 1 розділу III цієї Інструкції.
7.4. Переведення необоротних активів до категорії утримуваних для продажу в бухгалтерському обліку відображається такими проводками:
а) за необоротними активами, що обліковуються за собівартістю:
4300, 4400, 4410, 4500 - на суму накопиченого зносу;
4300, 4400, 4410, 4500 - на суму балансової вартості;
б) за необоротними активами, що обліковуються за переоціненою вартістю:
4300, 4400, 4500 - на суму накопиченого зносу;
4300, 4400, 4410, 4500 - на суму балансової вартості.
Сума дооцінки, що обліковується за рахунками 5100, 5101, залишається до часу вибуття або рекласифікації необоротних активів.
7.5. Необоротні активи, що утримуються банком для продажу, оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за найменшою з двох оцінок: балансовою вартістю або справедливою вартістю за вирахуванням витрат на продаж.
Амортизація на необоротні активи, утримувані для продажу, не нараховується.
7.6. Банк має визнавати втрати від зменшення корисності в разі зниження справедливої вартості необоротних активів за вирахуванням витрат на продаж і відображати в бухгалтерському обліку такою проводкою:
7.7. У разі збільшення справедливої вартості необоротних активів за вирахуванням витрат на продаж банк визнає дохід, але в сумі, що не перевищує раніше накопичені втрати від зменшення корисності. У цьому разі в бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:
7.8. Якщо під час оцінки активів, призначених для продажу, банк не визнавав зменшення їх корисності та відновлення їх корисності, то банк має визнати доходи або витрати на дату припинення їх визнання. У цьому разі здійснюються такі проводки:
7.9. Необоротні активи, що не відповідають умовам, визначеним у пунктах 7.1, 7.2 цієї глави, банк переводить до категорії необоротних активів, призначених для використання в процесі діяльності.
7.10. Необоротні активи, що більше не класифікуються як активи, утримувані для продажу, з дати прийняття рішення про відмову від продажу банк обліковує за найменшою з двох оцінок:
а) за балансовою вартістю, що визначалася до дати визнання їх як активів, утримуваних для продажу. Балансова вартість коригується з урахуванням амортизації, переоцінки, збитків від зменшення корисності, що були б визнані, якщо активи не були класифіковані як утримувані для продажу;
б) за сумою очікуваного відшкодування на дату прийняття рішення про відмову від продажу.
7.11. Якщо необоротні активи до переведення їх до категорії активів, утримуваних для продажу, оцінювалися за первісною вартістю (собівартістю), банк має здійснити коригування балансової вартості з урахуванням сум накопиченої амортизації, втрат від зменшення корисності з одночасним визнанням такого коригування у звіті про фінансовий результат. Переведення необоротних активів до категорії активів, що утримуються для використання в процесі діяльності, банк відображає в бухгалтерському обліку такими проводками:
а) переведення необоротних активів до категорії активів, призначених для використання в процесі діяльності, що оцінювалися за первісною вартістю (собівартістю):
4300, 4400, 4500 - на суму первісної вартості;
4309, 4409, 4509 - на суму зносу;
3408 - на суму балансової вартості необоротних активів, утримуваних для продажу;
в) визнання втрат від зменшення корисності:
г) визнання відновлення корисності:
7.12. Переведення необоротних активів до категорії активів, призначених для використання в процесі діяльності, що оцінювалися за переоціненою вартістю (справедливою вартістю), банк відображає такою проводкою:
4300, 4400, 4500 - на суму переоціненої вартості;
4309, 4409, 4509 - на суму зносу;
3408 - на суму балансової вартості необоротних активів, утримуваних для продажу.
Балансова вартість необоротних активів, які до часу переведення до категорії активів, утримуваних для продажу, обліковувалися за переоціненою вартістю, коригується як уцінка або дооцінка відповідно до глави 1 розділу III цієї Інструкції.
{Розділ II доповнено главою 7 згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}
Глава 8. Інвестиційна нерухомість
8.1. Одиницею обліку інвестиційної нерухомості є земля чи будівля або частина будівлі, або земля і будівля, що перебувають у розпорядженні власника або лізингоодержувача за договором про фінансовий лізинг (оренду) з метою отримання орендних платежів, доходів від зростання капіталу або того чи іншого, а не для надання послуг або адміністративних цілей.
8.2. Один і той самий об'єкт нерухомості може бути розділений на конструктивно відокремлені частини, що використовуються з різною метою: одна частина - для отримання доходу від орендної плати або збільшення капіталу, інша - для використання в процесі діяльності банку або для адміністративних цілей.
У бухгалтерському обліку такі частини об'єкта нерухомості відображаються окремо, якщо вони можуть бути продані окремо. Якщо ці частини не можуть бути продані окремо, то такий об'єкт визнається інвестиційною нерухомістю за умови, що лише незначна частина об'єкта утримується для використання в процесі діяльності банку або для адміністративних цілей.
8.3. Банк має розробити та затвердити в обліковій політиці чіткі критерії для визначення активу як об'єкта інвестиційної нерухомості та зазначати ці критерії в інформації до фінансової звітності.
8.4. До інвестиційної нерухомості належать:
земля, що утримується з метою отримання вигод від зростання капіталу в довгостроковій перспективі, а не для реалізації в короткостроковій перспективі в процесі діяльності;
земля, подальше використання якої на цей час не визначено;
будівля, що перебуває у власності банку або в розпорядженні за договором про фінансовий лізинг (оренду) та надається в лізинг (оренду) за одним або кількома договорами про оперативний лізинг (оренду);
будівля, що не зайнята на цей час та призначена для надання в лізинг (оренду) за одним або кількома договорами про оперативний лізинг (оренду);
нерухомість, яка будується або поліпшується для майбутнього використання як інвестиційна нерухомість.
{Пункт 8.4 глави 8 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 203 від 23.05.2012}
8.5. Лізингоодержувач за договором про оперативний лізинг (оренду) може класифікувати і обліковувати нерухомість як інвестиційну нерухомість за умови, що вона відповідає визначенню інвестиційної нерухомості і оцінюється за методом справедливої вартості.
8.6. Якщо лізингоодержувач за договором про оперативний лізинг (оренду) передає право на нерухомість у суборенду та здійснює облік за справедливою вартістю, то він може класифікувати таку нерухомість як інвестиційну нерухомість. У цьому разі в бухгалтерському обліку оперативний лізинг (оренда) відображається як фінансовий лізинг (оренда), а всі об'єкти нерухомості, прийняті в оперативний лізинг, обліковуються як інвестиційна нерухомість за справедливою вартістю.
8.7. Під час первісного визнання інвестиційної нерухомості банк оцінює та відображає її в бухгалтерському обліку за первісною вартістю, яка включає ціну придбання цієї нерухомості та всі витрати, що безпосередньо пов'язані з її придбанням.
8.8. Придбання інвестиційної нерухомості відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:
б) визнання інвестиційної нерухомості в балансі банку:
{Пункт 8.9 глави 8 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}
8.9. Витрати на поточне обслуговування, ремонт та утримання об'єкта інвестиційної нерухомості визнаються витратами під час їх здійснення.
8.10. Капітальні інвестиції на будівництво або забудову та на реконструкцію об'єкта інвестиційної нерухомості, який в довгостроковій перспективі використовуватиметься як інвестиційна нерухомість, збільшують його вартість. Такі капітальні інвестиції банк відображає в обліку за окремим аналітичним рахунком 4410.
{Пункт 8.10 глави 8 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 203 від 23.05.2012}
8.11. Банк визначає первісну вартість об'єкта нерухомості, який утримується на умовах оперативного лізингу (оренди) і класифікований як інвестиційна нерухомість, згідно з вимогами для фінансового лізингу (оренди) за меншою з двох оцінок: за справедливою вартістю нерухомості або дисконтованою вартістю мінімальних лізингових (орендних) платежів і відображає в бухгалтерському обліку такою проводкою:
8.12. Банк визнає інвестиційну нерухомість, що придбана на умовах відстрочення платежу, за первісною вартістю ціни об'єкта. Різниця між цією сумою та загальною сумою платежів визнається процентними витратами за період надання кредиту.
8.13. Після первісного визнання об'єкта інвестиційної нерухомості подальшу його оцінку банк здійснює за одним з таких методів:
а) за справедливою вартістю з визнанням змін справедливої вартості в прибутку або збитку; амортизація та зменшення корисності не визнаються;
б) за первісною вартістю (собівартістю) з урахуванням накопиченої амортизації та втрат від зменшення корисності.
8.14. Банк здійснює оцінку інвестиційної нерухомості на кожну наступну після первісного визнання дату балансу. Зміни справедливої вартості об'єкта інвестиційної нерухомості, що оцінюється за справедливою вартістю, відображаються в бухгалтерському обліку такими проводками:
а) у разі збільшення вартості:
8.15. Якщо об'єкт інвестиційної нерухомості оцінюється за первісною вартістю (собівартістю), то в бухгалтерському обліку здійснюються такі проводки:
8.16. Якщо банк не може достовірно визначити справедливу вартість об'єкта інвестиційної нерухомості (операції з аналогічними об'єктами нерухомості на ринку здійснюються рідко, альтернативної оцінки справедливої вартості немає), то він здійснює його оцінку за первісною вартістю. Ліквідаційна вартість такого об'єкта нерухомості має дорівнювати нулю, первісна вартість амортизується протягом строку його корисного використання.
8.17. Якщо банк обрав метод оцінки об'єкта інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю, то він має послідовно застосовувати цей метод до часу його вибуття або рекласифікації.
8.18. У разі здійснення банком оцінки об'єкта нерухомості за методом справедливої вартості інженерне обладнання (ліфти, кондиціонери тощо), що є невід'ємною частиною будівлі, не визнається в обліку окремо як основний засіб, а включається до справедливої вартості єдиного об'єкта інвестиційної нерухомості.
8.19. Якщо бухгалтерський облік будівлі як об'єкта інвестиційної нерухомості банк здійснює за методом первісної вартості, то обладнання, що є невід'ємною частиною цієї будівлі, обліковується окремо.
8.20. Переведення об'єкта нерухомості до категорії інвестиційної нерухомості та з категорії інвестиційної нерухомості до інших банк проводить лише в разі зміни способу його функціонального використання, що підтверджується такими подіями:
а) початком зайняття власником нерухомості - у разі переведення з інвестиційної нерухомості до нерухомості, зайнятої власником;
б) закінченням зайняття власником нерухомості - у разі переведення з нерухомості, зайнятої власником, до інвестиційної нерухомості;
{Підпункт "в" пункту 8.20 глави 8 розділу II виключено на підставі Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}
8.21. Якщо банк застосовує метод оцінки за первісною вартістю, то переведення об'єкта інвестиційної нерухомості до категорії нерухомості, зайнятої власником, та навпаки, не впливає на його балансову вартість. Переведення здійснюється за балансовою вартістю переданої нерухомості, і вартість цих об'єктів не змінюється.
8.22. Якщо банк застосовує метод оцінки нерухомості за справедливою вартістю, то під час переведення об'єкта інвестиційної нерухомості до категорії нерухомості, зайнятої власником, банк здійснює такі проводки:
4410 - за справедливою вартістю на дату переведення.
Під час здійснення такого переведення прибуток або збиток не виникає.
8.23. Різниця між балансовою та справедливою вартістю нерухомості, що виникає на дату переведення об'єктів з категорії нерухомості, зайнятої власником, до інвестиційної нерухомості, визнається банком як переоцінка основних засобів:
а) у разі перевищення справедливої вартості об'єкта інвестиційної нерухомості над його балансовою вартістю:
б) у разі перевищення балансової вартості над справедливою вартістю об'єкта інвестиційної нерухомості:
8.24. Якщо банк визначає, що справедлива вартість інвестиційної нерухомості, що будується, не піддається достовірній оцінці, але він очікує, що справедливу вартість цієї нерухомості можна буде достовірно визначити після завершення будівництва, то він має здійснювати оцінку такої інвестиційної нерухомості, що будується, за собівартістю до того часу, коли її можна буде визначити достовірно або коли будівництво буде завершено (залежно від того, що відбудеться раніше). Як тільки банк отримує змогу достовірно оцінювати справедливу вартість інвестиційної нерухомості, що будується і раніше оцінювалася за собівартістю, він повинен здійснювати оцінку такої нерухомості за її справедливою вартістю. За припущенням справедлива вартість нерухомості піддається достовірній оцінці відразу після завершення її будівництва. Припущення щодо можливості достовірної оцінки справедливої вартості інвестиційної нерухомості, що будується, можна спростувати тільки після первісного визнання цієї нерухомості. Будь-яка різниця між справедливою вартістю інвестиційної нерухомості, яка будується або будівництво якої завершується, або поліпшується банком самостійно та буде обліковуватися в подальшому за справедливою вартістю, і її попередньою балансовою вартістю на дату оцінки визнається банком як інші витрати (рахунок 7499) або інший дохід (рахунок 6499) звітного періоду.
Якщо банк визначає, що справедлива вартість інвестиційної нерухомості (іншої, ніж інвестиційна нерухомість, що будується) не піддається достовірній оцінці на постійній основі, то він має оцінювати таку інвестиційну нерухомість, застосовуючи модель собівартості до дати вибуття інвестиційної нерухомості.
Банк, який визначив оцінку інвестиційної нерухомості, що будується, за справедливою вартістю, зобов’язаний обліковувати цю інвестиційну нерухомість у разі завершення її будівництва за справедливою вартістю.
{Пункт 8.24 розділу ІI в редакції Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}
8.25. Банк припиняє визнавати в балансі об'єкт інвестиційної нерухомості під час його вибуття внаслідок продажу або передавання у фінансовий лізинг (оренду), або якщо більше не очікується отримання будь-яких економічних вигід від його використання.
8.26. Фінансовий результат від вибуття об'єкта інвестиційної нерухомості банк визначає як різницю між надходженнями коштів від вибуття об'єкта та його балансовою вартістю і визнає їх у звітному періоді, у якому відбулося вибуття чи ліквідація. У цьому разі в бухгалтерському обліку здійснюються такі проводки:
а) у разі перевищення суми балансової вартості об'єкта порівняно із сумою виручки від його реалізації:
б) у разі перевищення суми виручки від реалізації об'єкта порівняно із сумою балансової вартості об'єкта:
8.27. Зменшення та відновлення корисності об'єкта інвестиційної нерухомості, що оцінюється за первісною вартістю (собівартістю), банк визнає аналогічно до порядку визнання зменшення корисності основних засобів і відображає в бухгалтерському обліку такими проводками:
а) зменшення корисності об'єкта інвестиційної нерухомості:
б) відновлення корисності об'єкта інвестиційної нерухомості:
8.28. Відшкодування, отримане від третіх сторін як компенсація за інвестиційну нерухомість, корисність якої зменшилася, банк визнає доходом і відображає в бухгалтерському обліку на дату надходження грошових коштів такими проводками:
{Розділ II доповнено главою 8 згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}
Розділ III. Бухгалтерський облік основних засобів і нематеріальних активів після первісного визнання
{Назва розділу III в редакції Постанови Національного банку № 236 від 25.06.2007}
Глава 1. Порядок переоцінки основних засобів
1.1. Після первісного визнання об'єкта основних засобів як активу його подальший облік має здійснюватися із застосуванням одного з таких двох методів:
а) за первісною вартістю (собівартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності;
б) за переоціненою вартістю (справедливою вартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності.
Обраний метод банки зобов'язані застосовувати для всіх об'єктів певної групи основних засобів і не поєднувати об'єкти з різними методами оцінки в одну групу.
1.2. У разі застосування методу первісної вартості (собівартості) переоцінка необоротних активів не здійснюється.
{Главу 1 розділу III доповнено пунктом 1.2 згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}
1.3. Переоцінку потрібно здійснювати, якщо залишкова вартість об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату складання балансу. Під час переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату має здійснюватися переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.
1.4. Переоцінка групи основних засобів, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.
1.5. Не підлягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні активи і бібліотечні фонди, якщо амортизація їх вартості здійснюється за методами, викладеними в другому абзаці пункту 2.3 розділу IV цієї Інструкції.
1.6. Порядок проведення переоцінки банк визначає самостійно з урахуванням вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку.
1.7. Під час проведення переоцінки основних засобів накопичена амортизація відображається в бухгалтерському обліку на дату переоцінки за одним з таких методів.
Перший метод. Накопичена амортизація перераховується пропорційно зміні балансової вартості об'єкта основних засобів таким чином, щоб після переоцінки балансова вартість дорівнювала переоціненій вартості. Переоцінена первісна вартість і сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням первісної вартості та суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Такий метод не потребує перегляду норми амортизації.
Другий метод. Накопичена амортизація вираховується з первісної (переоціненої) вартості об'єкта основних засобів, а отримана на нетто-основі балансова вартість переоцінюється до його справедливої вартості. За цим методом переоцінена вартість об'єкта дорівнює його справедливій вартості, а накопичена амортизація дорівнює нулю. Норми амортизації потребують перегляду. Цей метод, як правило, використовується для будівель та споруд.
1.8. Якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта.
1.9. Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат, крім випадків, що зазначені в пункті 1.11 цієї глави.
1.10. Якщо балансова вартість об'єкта основних засобів збільшується в результаті переоцінки (дооцінки), то збільшення має відображатися як зростання додаткового капіталу.
Дооцінка основних засобів відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:
а) якщо використовується перший метод відображення накопиченої амортизації:
б) якщо використовується другий метод відображення накопиченої амортизації:
1.11. Уцінка основних засобів здійснюється за рахунок дооцінки за цими об'єктами, а в разі недостатності суми дооцінки - за рахунок витрат банку.
У бухгалтерському обліку уцінка відображається такими проводками:
а) якщо використовується перший метод відображення накопиченої амортизації:
5100, 7499 (у разі відсутності кредитового залишку за рахунком 5100);
б) якщо використовується другий метод відображення накопиченої амортизації:
5100, 7499 (у разі відсутності кредитового залишку за рахунком 5100);
1.12. Сума попередніх уцінок і втрат від зменшення корисності об'єкта основних засобів, що перевищує суму попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів і відновлення його корисності під час проведення чергової (останньої) дооцінки вартості цього об'єкта основних засобів, включається до складу доходів звітного періоду (рахунок 6499) у розмірі, не більшому, ніж сума перевищення. Різниця між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і сумою перевищення відображається в складі додаткового капіталу (рахунок 5100).
Сума попередніх дооцінок об'єкта основних засобів і відновлення його корисності, що перевищує суму попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його корисності, під час чергової (останньої) уцінки залишкової вартості цього об'єкта, але не більша, ніж сума перевищення, спрямовується на зменшення додаткового капіталу (рахунок 5100). Різниця між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і сумою перевищення включається до витрат звітного періоду (рахунок 7499).
1.13. Під час вибуття об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, різниця між сумою (перевищення) попередніх дооцінок і сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. У бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:
Дооцінку об'єкта основних засобів, що враховується у власному капіталі, банк може включати до нерозподіленого прибутку частинами протягом періоду експлуатації цього об'єкта. У цьому разі сума включеної дооцінки буде різницею між сумою амортизації, що базується на переоціненій балансовій вартості активу, та сумою амортизації, що базується на первісній вартості активу. У бухгалтерському обліку здійснюється аналогічна проводка.
{Пункт 1.13 глави 1 розділу III доповнено абзацом згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}
1.14. З метою правильного відображення в бухгалтерському обліку результатів дооцінки (уцінки) об'єктів основних засобів банки мають накопичувати інформацію щодо раніше здійснених дооцінок (уцінок) за цими об'єктами.
1.15. Відображення в бухгалтерському обліку визнаних відстрочених податкових активів та податкових зобов'язань за результатами переоцінки основних засобів здійснюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.
Глава 2. Порядок переоцінки нематеріальних активів
2.1. Після первісного визнання нематеріального активу його облік надалі має здійснюватися із застосуванням одного з таких двох методів:
а) за первісною вартістю (собівартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності;
б) за переоціненою вартістю (справедливою вартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності.
Банки здійснюють оцінку нематеріальних активів за справедливою вартістю, якщо для таких активів є активний ринок. У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріальних активів слід переоцінювати всі інші активи тієї групи, до якої належить цей об'єкт (крім тих, щодо яких немає активного ринку).
2.2. Якщо банк здійснив переоцінку об'єктів відповідної групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці.
2.3. Під час проведення переоцінки нематеріальних активів накопичена амортизація відображається в бухгалтерському обліку на дату переоцінки одним з двох методів аналогічно до порядку, визначеного в пункті 1.6 глави 1 цього розділу.
Якщо залишкова вартість об'єкта нематеріальних активів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми накопиченої амортизації об'єкта.
2.4. Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів відображається в складі додаткового капіталу, а сума уцінки - у складі витрат звітного періоду, крім випадків, що наведені в пункті 2.6 цієї глави.
Дооцінка нематеріальних активів відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:
а) якщо використовується перший метод відображення накопиченої амортизації:
б) якщо використовується другий метод відображення накопиченої амортизації:
2.5. Уцінка нематеріальних активів здійснюється за рахунок дооцінки за цим об'єктом, а в разі недостатності суми дооцінки - за рахунок витрат банку (рахунок 7499). У бухгалтерському обліку уцінка відображається такими проводками:
а) якщо використовується перший метод відображення накопиченої амортизації:
б) якщо використовується другий метод відображення накопиченої амортизації:
2.6. Сума попередніх уцінок об'єкта нематеріальних активів і втрат від зменшення його корисності, що перевищує суму попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів і відновлення його корисності, під час проведення чергової дооцінки вартості цього об'єкта нематеріальних активів включається до складу доходів звітного періоду (рахунок 6499) у сумі, не більшій, ніж сума зазначеного перевищення. Різниця між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів і сумою перевищення відображається в складі додаткового капіталу (рахунок 5101).
Сума попередніх дооцінок об'єкта нематеріальних активів і відновлення його корисності, що перевищує суму попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його корисності, під час чергової уцінки залишкової вартості цього активу спрямовується на зменшення додаткового капіталу (рахунок 5101). Різниця між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів і сумою перевищення включається до витрат звітного періоду (рахунок 7499).
2.7. Під час вибуття об'єктів нематеріальних активів, які раніше були переоцінені, різниця (перевищення) між сумою попередніх дооцінок і сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта нематеріальних активів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу та здійсненням такої проводки:
Розділ IV. Амортизація основних засобів і нематеріальних активів
Глава 1. Порядок нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів
1.1. Вартість усіх необоротних (матеріальних та нематеріальних) активів підлягає амортизації (крім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій).
Амортизація не нараховується, якщо балансова вартість необоротних активів дорівнює їх ліквідаційній вартості.
{Абзац другий пункту 1.1 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 236 від 25.06.2007}
Амортизація не нараховується за об'єктами основних засобів, що є предметами антикваріату.
Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання амортизації не підлягають. Банк розглядає нематеріальний актив як такий, що має невизначений строк корисного використання, якщо на підставі аналізу всіх чинників (юридичних, нормативних, договірних, економічних тощо) немає передбачуваного обмеження періоду, протягом якого такий актив буде, за очікуванням, забезпечувати надходження чистих грошових потоків до банку (наприклад, право постійного користування земельною ділянкою).
{Пункт 1.1 глави 1 розділу IV доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 203 від 23.05.2012}
1.2. Амортизація необоротних активів може здійснюватися окремо за складовою частиною об'єкта. Для розрахунку амортизації частини об'єктів, що мають однакові строки корисного використання, можуть бути згруповані.
1.3. Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється банком під час їх первісного визнання. Амортизація необоротних активів не припиняється на період їх реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації необоротних активів припиняється на одну з двох дат, що настає раніше: на дату переведення активів до категорії необоротних активів, утримуваних для продажу, або на дату припинення визнання активів.
{Пункт 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}
1.4. Строк корисного використання (експлуатації) основних засобів і нематеріальних активів визначається банком самостійно з урахуванням таких факторів:
очікуваного використання об'єкта з урахуванням його розрахункової потужності або фізичної продуктивності;
строків корисного використання подібних активів;
фізичного та морального зносу, що передбачається;
правових або інших подібних обмежень щодо строків використання об'єкта та інших факторів.
{Абзац шостий пункту 1.4 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}
1.5. Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів і нематеріальних активів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання та наприкінці кожного фінансового року. Банк у кінці кожного року оцінює нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання на наявність ознак невизначеності обмеження строку їх корисного використання. Якщо таких ознак немає, то банк установлює строк корисного використання таких нематеріальних активів.
{Пункт 1.5 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 236 від 25.06.2007, № 203 від 23.05.2012}
1.6. Нарахування амортизації починається з першого числа місяця, наступного за звітним, у якому об'єкт основних засобів і нематеріальних активів став придатним для корисного використання, і припиняється, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів і нематеріальних активів.
1.7. Амортизація об'єкта основних засобів і нематеріальних активів нараховується виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.
1.8. Нарахована сума амортизації основних засобів і нематеріальних активів відображається в бухгалтерському обліку такою проводкою:
1.9. Необоротні активи, що повністю амортизовані і використовуються банком у його діяльності, у бухгалтерському обліку відображаються за відповідними рахунками з обліку первісної (переоціненої) вартості активів та нарахованого зносу (накопиченої амортизації) до часу списання їх з балансу.
1.10. Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється відповідно до внутрішніх положень банку з обліку основних засобів і нематеріальних активів.
Глава 2. Методи нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів
2.1. Амортизацію основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) банки нараховують із застосуванням таких методів:
а) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;
б) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у процентах) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта в результаті ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;
в) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної його вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації, яка обчислюється залежно від строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;
г) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;
ґ) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який банк очікує виробити (виконати) із використанням об'єкта основних засобів.
2.2. Банк має регулярно, наприкінці кожного фінансового року, переглядати методи нарахування амортизації основних засобів на відповідність економічним вигодам, що очікує отримати від їх застосування, та вносити відповідні зміни в облікову політику як зміни облікової оцінки. Норми амортизації відповідно до нового методу амортизації визначаються виходячи із залишкової вартості відповідного об'єкта.
2.3. Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується за методами, що наведені в підпунктах "а" і "ґ" пункту 2.1 цього розділу.
Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватись у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 процентів його вартості, що амортизується, а решта 50 процентів вартості, що амортизується, - у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання їх активом або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100 процентів його вартості.
2.4. Метод амортизації основних засобів і нематеріальних активів обирається банком самостійно, залежно від умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо для нематеріальних активів ці умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу.
У разі зміни методу нарахування амортизації новий метод застосовується, починаючи з місяця, наступного за тим, у якому відбулися зміни.
2.5. Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім таких випадків:
якщо є безвідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці строку його корисного використання;
якщо ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації наявного активного ринку та очікується, що цей ринок функціонуватиме наприкінці строку корисного використання цього об'єкта.
2.6. Нарахування амортизації здійснюється щомісяця. Місячна сума амортизації визначається діленням суми амортизації за повний рік корисного використання на 12.
Розділ V. Зменшення корисності основних засобів і нематеріальних активів
Глава 1. Визнання зменшення корисності основних засобів і нематеріальних активів
1.1. На кожну дату балансу визнається зменшення корисності необоротних активів, якщо є свідчення можливої втрати економічної вигоди, а саме:
протягом періоду експлуатації ринкова вартість активу зменшилася значно більше, ніж це очікувалося, внаслідок плину часу або використання;
відбулися (або відбудуться найближчим часом) значні зміни у використанні об'єкта, пов'язані з негативним впливом як зовнішніх (технологічні, ринкові, економічні, правові), так і внутрішніх (припинення експлуатації, реструктуризація, ліквідація активу до раніше очікуваної дати тощо) факторів;
ринкові ставки відсотка або інші ринкові показники прибутковості інвестицій збільшилися і це збільшення, можливо, вплине на ставку дисконту, яка застосовуватиметься під час обчислення вартості використання активу;
моральне старіння або фізичне пошкодження об'єктів;
економічна ефективність є (або буде) нижчою, ніж очікувана.
1.2. Корисність необоротних активів зменшується, якщо їх балансова вартість перевищує оцінену суму очікуваного відшкодування.
1.3. Банки зобов'язані переглядати на зменшення корисності нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання та нематеріальні активи, які не можуть використовуватися за призначенням незалежно від наявності ознак зменшення корисності. Тест на зменшення корисності має проводитися в будь-який час протягом звітного періоду за умови, що він проводитиметься щорічно в один і той самий час. Вперше придбані нематеріальні активи підлягають перегляду на зменшення корисності до закінчення поточного звітного року. Гудвіл, що виник під час об'єднання, переглядається на зменшення корисності щорічно.
1.4. Втрати від зменшення корисності за необоротними активами, які не переоцінювалися, визнаються у звіті про фінансові результати, а за необоротними активами, які переоцінювалися, - зменшенням додаткового капіталу за результатами переоцінки.
1.5. Втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів і нематеріальних активів включаються до складу витрат звітного періоду із збільшенням у балансі суми зносу основних засобів і накопиченої амортизації об'єктів нематеріальних активів. Разом з тим здійснюється така проводка:
1.6. Втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів і нематеріальних активів, що обліковуються за переоціненою вартістю, спрямовуються на зменшення додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і нематеріальних активів і сумою перевищення до витрат звітного періоду. У такому разі зменшення корисності відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:
1.7. За наявності ознак, що свідчать про відновлення корисності об'єкта основних засобів і нематеріальних активів, сума такого відновлення, але не більша, ніж сума попереднього її зменшення, відображається як визнання доходу з одночасним зменшенням суми зносу об'єкта основних засобів і накопиченої амортизації об'єктів нематеріальних активів. У такому разі здійснюється така проводка:
1.8. Відновлення корисності об'єктів основних засобів і нематеріальних активів, що обліковуються за переоціненою вартістю, включається до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і нематеріальних активів і сумою перевищення в складі додаткового капіталу. Відновлення корисності відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:
Розділ VI. Вибуття основних засобів і нематеріальних активів
Глава 1. Реалізація основних засобів і нематеріальних активів
1.1. Об'єкти основних засобів і нематеріальних активів припиняють визнаватися в балансі в разі їх вибуття внаслідок продажу, безоплатного передавання, втрати або невідповідності критеріям їх визнання як активів.
1.2. Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів і нематеріальних активів визначається як різниця між надходженням коштів за основні засоби і нематеріальні активи (з вирахуванням непрямих податків і витрат, пов'язаних із вибуттям основних засобів і нематеріальних активів) та їх залишковою вартістю.
1.3. Сума залишкової вартості об'єкта, що перевищує суму виручки від його реалізації, відображається за дебетом рахунку 7490, а сума виручки від реалізації, що перевищує залишкову вартість, - за кредитом рахунку 6490.
Реалізація основних засобів і нематеріальних активів відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:
а) у разі перевищення суми залишкової вартості об'єкта порівняно із сумою виручки від його реалізації:
б) у разі перевищення суми виручки від реалізації порівняно із сумою залишкової вартості об'єкта:
в) за переоціненими основними засобами і нематеріальними активами:
Глава 2. Безоплатне передавання основних засобів і нематеріальних активів
2.1. Безоплатне передавання основних засобів і нематеріальних активів здійснюється аналогічно до їх реалізації (крім передавання між підвідомчими установами).
2.2. Порядок безоплатного передавання активів між підвідомчими установами визначається банком самостійно.
Глава 3. Ліквідація основних засобів і нематеріальних активів
3.1. У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість і знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта. Часткова ліквідація в бухгалтерському обліку відображається такими проводками:
4400 - на суму часткової ліквідації об'єкта.
3.2. Під час списання з балансу основних засобів здійснюються такі проводки:
4400, 4500 - на залишкову вартість.
Глава 4. Вкладення банку в статутний капітал підприємства (господарського товариства) у формі основних засобів і нематеріальних активів
4.1. Вкладення банку в статутний капітал підприємства (господарського товариства) у формі основних засобів і нематеріальних активів відображаються за справедливою вартістю переданих активів. У такому разі здійснюються такі проводки:
4103, 4105, 4203, 4205 - на суму вкладення в статутний капітал;
4309, 4409, 4509 - на суму зносу (накопиченої амортизації);
5100, 5101 - на суму переоцінки;
7490 - на суму перевищення залишкової
4300, 4400, 4500 - на справедливу вартість необоротних активів;
4.2. Під час ліквідації підприємства (господарського товариства) необоротні активи, що були передані банком-учасником у статутний капітал та повернені банку в натуральній формі без винагороди, відображаються такою проводкою:
4300, 4400, 4500, - на первісну (переоцінену) вартість необоротних активів;
7399 - на суму перевищення суми вкладення над вартістю повернених необоротних активів;
4103, 4105, 4203, 4205 - на балансову вартість інвестиції.
Глава 1. Гудвіл, придбаний у результаті об'єднання
1.1. Банк-покупець визнає на дату придбання гудвіл, що оцінюється як перевищення суми, наведеної в підпункті "а" цього пункту, над сумою, наведеною в підпункті "б" цього пункту, а саме:
переданої компенсації, оціненої за справедливою вартістю на дату придбання;
будь-якої неконтрольованої частки в об’єкті придбання, оціненої за справедливою вартістю або за пропорційною часткою теперішніх інструментів власності у визнаних сумах ідентифікованих чистих активах об’єкта придбання;
справедливої вартості на дату придбання частки участі в капіталі, раніше утримуваної банком-покупцем в об’єкті придбання, у разі поетапного об’єднання компаній;
б) сальдо сум на дату придбання ідентифікованих придбаних активів і прийнятих зобов’язань, оцінених за справедливою вартістю.
Банк-покупець визнає дохід від покупки, що виникає в разі перевищення суми, наведеної в підпункті "б" цього пункту, над сумою, наведеною в підпункті "а" цього пункту, у повній сумі на дату придбання.
{Пункт 1.1 глави 1 розділу VII в редакції Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}
1.2. Придбані покупцем ідентифіковані активи та зобов'язання визнаються окремо на дату придбання та відображаються за їх справедливою вартістю.
1.3. Якщо придбання здійснюється шляхом передавання інших активів або прийняття на себе зобов'язання, то вартість дорівнює справедливій вартості на дату придбання активів або зобов'язань, наданих покупцем в обмін на контроль за чистими активами іншого банку (підприємства), збільшеній на суму витрат, які безпосередньо пов'язані з їх придбанням. Чистими активами є активи банку з вирахуванням його зобов'язань.
1.4. Період оцінки об’єднання бізнесу є період після дати придбання, протягом якого банк-покупець може коригувати тимчасові суми, визнані для ідентифікованого активу (зобов’язання), шляхом зменшення (збільшення) гудвілу. Період оцінки закінчується, як тільки банк-покупець отримує інформацію, яка була йому потрібна, про факти та обставини, що були за станом на дату придбання, або дізнається, що неможливо отримати більше інформації. Період оцінки не повинен перевищувати один рік з дати придбання.
{Пункт 1.4 глави 1 розділу VII в редакції Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}
1.5. У разі перевищення вартості придбання над часткою покупця в справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання виникає гудвіл, що обліковується за собівартістю з урахуванням зменшення корисності.
1.6. Перед визнанням доходу від покупки банк-покупець повторно оцінює правильність ідентифікації всіх придбаних активів, прийнятих зобов’язань, перевіряє процедури оцінки, що були використані ним під час розрахунку, та визнає будь-які додаткові активи чи зобов’язання, ідентифіковані під час перевірки.
{Пункт 1.6 глави 1 розділу VII в редакції Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}
2.1. Гудвіл, придбаний в результаті об'єднання, відображається в бухгалтерському обліку на дату придбання такими проводками:
1200 - на суму платежу з придбання активів;
Рахунки активів - на суму придбаних активів;
Рахунки зобов'язань - на суму придбаних зобов'язань;
2.2. Визнання зменшення корисності гудвілу відображається в бухгалтерському обліку такою проводкою:
Збиток від зменшення корисності, визнаний для гудвілу, банк не має права сторнувати в наступному періоді.
{Пункт 2.2 глави 2 розділу VII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 203 від 23.05.2012}
Розділ VIII. Облік лізингових (орендних) операцій
Глава 1. Загальні вимоги щодо відображення в бухгалтерському обліку лізингу (оренди)
1.1. Об'єктом лізингу (оренди) є необоротні активи, що є власністю лізингодавця або придбані ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна.
1.2. Залежно від умов лізингу (оренди) щодо передавання всіх ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на актив, лізинг (оренда) розглядається як фінансовий або оперативний.
1.3. Фінансовий лізинг (оренда) - це оренда, умовами якої передбачається передавання всіх ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на актив. Право власності може з часом передаватися або не передаватися.
1.4. Лізинг (оренда), що не передбачає передавання всіх ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на актив, класифікується оперативним.
1.5. Класифікація лізингу (оренди) як фінансового або оперативного залежить від суті операції, а не від форми договору.
1.6. Для визначення операції як фінансовий лізинг (оренда) використовуються критерії, які окремо або в поєднанні обумовлюють класифікацію лізингу (оренди) як фінансового, а саме:
наприкінці строку дії лізингу (оренди) право власності або інші речові права на актив переходять до лізингоодержувача;
лізингоодержувач має право на купівлю цього активу за ціною, яка значно нижча від справедливої вартості на дату реалізації цього права, а на початку строку лізингу (оренди) є обґрунтована впевненість у тому, що це право буде реалізовано;
строк дії лізингу (оренди) становить більшу частину строку корисного використання активу навіть за умови, що право власності не передаватиметься;
на початку строку дії лізингу (оренди) теперішня вартість мінімальних лізингових (орендних) платежів майже дорівнює справедливій вартості активу, переданого в лізинг (оренду);
{Абзац п’ятий пункту 1.6 глави 1 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 203 від 23.05.2012}
активи, передані в лізинг (оренду), мають спеціалізований характер, тобто лише лізингоодержувач може користуватися ними без суттєвих модифікацій.
Підтвердженням належності операції до фінансового лізингу (оренди) можуть бути такі умови:
у разі припинення лізингу (оренди) лізингоодержувачем пов'язані з цим збитки лізингодавця покладаються на лізингоодержувача;
прибутки або збитки від коливань справедливої вартості ліквідаційної суми належать лізингоодержувачу [наприклад, у формі знижки на лізингову (орендну) плату, яка дорівнює більшій частині виручки від продажу в кінці строку лізингу (оренди)];
лізингоодержувач має змогу продовжити строк дії договору про лізинг (оренду) за плату, яка нижча від ринкової.
1.7. За оперативним лізингом (орендою) активи відображаються на балансі лізингодавця, а за фінансовим - на балансі лізингоодержувача.
1.8. У договорі про фінансовий лізинг (оренду) може передбачатися розрахунок лізингових (орендних) платежів на весь строк дії лізингу (оренди), а саме:
Дата платежу | Мінімальна сума лізингових (орендних) платежів, що сплачується регулярно | Фінансові витрати (проценти) | Компенсація вартості об'єкта лізингу (оренди) | Залишок зобов'язання з лізингу (оренди) на кінець періоду |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
1.9. Об'єкти лізингу (оренди) підлягають перегляду на зменшення корисності відповідно до розділу V цієї Інструкції.
Глава 2. Фінансовий лізинг (оренда)
2.1. Активи, що передані у фінансовий лізинг (оренду), обліковуються лізингодавцем як виданий кредит, на який поширюються вимоги Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 № 481, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.01.2008 за № 48/14739 (зі змінами). Лізингоодержувач відображає в балансі отримані необоротні активи одночасно як актив і зобов'язання.
{Пункт 2.1 глави 2 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 457 від 08.10.2010}
Відображення фінансового лізингу (оренди) лізингодавцем
2.2. Лізингодавець наданий у фінансовий лізинг (оренду) об'єкт необоротних активів у сумі мінімальних лізингових (орендних) платежів і негарантованої ліквідаційної вартості відображає в бухгалтерському обліку такими проводками:
4300, 4400 - на суму залишкової вартості об'єкта фінансового лізингу (оренди).
{Пункт 2.2 глави 2 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}
2.3. Різниця між сумою мінімальних лізингових (орендних) платежів і негарантованої ліквідаційної вартості об'єкта фінансового лізингу (оренди) та теперішньою його вартістю, що визначена за лізинговою (орендною) ставкою процента, є доходом лізингодавця.
Розподіл доходу між звітними періодами протягом строку лізингу (оренди) здійснюється із застосуванням лізингової (орендної) ставки процента до залишку заборгованості лізингоодержувача за кредитом на початок звітного періоду.
2.4. Витрати, що пов'язані з оформленням договору про фінансовий лізинг (оренду), включаються до вартості кредиту під час первісного визнання та амортизуються протягом строку лізингу (оренди). У цьому разі в бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:
2.5. Нарахування доходу та амортизація витрат за операціями з фінансового лізингу (оренди) у бухгалтерському обліку відображаються такими проводками:
6018, 6028 - на суму нарахованого доходу;
2075 - на суму амортизації премії.
2.6. Отримана лізингодавцем сума лізингового (орендного) платежу відображається в бухгалтерському обліку такою проводкою:
1528, 2078 - на суму отриманого доходу;
1520, 2071 - на суму компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу (оренди).
{Пункт 2.6 глави 2 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}
2.7. Якщо за умовами договору об'єкт фінансового лізингу (оренди) повертається лізингодавцю, то в обліку лізингодавця на суму негарантованої ліквідаційної вартості здійснюється така проводка:
{Пункт 2.7 глави 2 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}
Відображення фінансового лізингу (оренди) лізингоодержувачем
2.8. На початок строку лізингу (оренди) основні засоби та нематеріальні активи, що отримані лізингоодержувачем у фінансовий лізинг (оренду), обліковуються за найменшою з оцінок: справедливою вартістю необоротного активу або теперішньою вартістю суми мінімальних лізингових (орендних) платежів. Витрати лізингоодержувача, що пов'язані з оформленням договору про фінансовий лізинг (оренду), включаються до вартості активу під час його первісного визнання.
У бухгалтерському обліку здійснюються такі проводки:
2.9. Витрати лізингоодержувача на поліпшення об'єкта фінансового лізингу (оренди) (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються як капітальні інвестиції, що включаються до вартості об'єкта фінансового лізингу (оренди).
На суму завершених капітальних інвестицій збільшується залишкова вартість активу і в бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:
2.10. Розподіл фінансових витрат між звітними періодами протягом строку лізингу (оренди) здійснюється із застосуванням лізингової (орендної) ставки процента до залишку зобов'язань на початок звітного періоду. Якщо в договорі про фінансовий лізинг (оренду) не зазначена лізингова (орендна) ставка процента, то застосовується ставка процента до можливих позик лізингоодержувача.
2.11. Нараховані витрати за отриманими лізингоодержувачем активами у фінансовий лізинг (оренду) відображаються в бухгалтерському обліку такою проводкою:
2.12. Сплата лізингоодержувачем орендних платежів у бухгалтерському обліку відображається такими проводками:
1200, 2600, 2620, 2650 - на суму нарахованих витрат за отриманими активами у фінансовий лізинг;
1200, 2600, 2620, 2650 - на суму зобов'язання за фінансовим лізингом (орендою).
2.13. Лізингоодержувач протягом періоду очікуваного використання активу нараховує амортизацію основних засобів і нематеріальних активів, отриманих у фінансовий лізинг (оренду).
Періодом очікуваного використання об'єкта фінансового лізингу (оренди) є строк корисного використання - якщо договором передбачено перехід права власності на актив до лізингоодержувача (орендаря), або коротший з двох періодів - строк лізингу (оренди) або строк корисного використання об'єкта фінансового лізингу (оренди) - якщо переходу права власності на об'єкт фінансового лізингу (оренди) не передбачено. Метод нарахування амортизації об'єкта фінансового лізингу (оренди) визначається лізингоодержувачем відповідно до порядку нарахування амортизації власних основних засобів і нематеріальних активів.
Нарахування амортизації об'єкта фінансового лізингу (оренди) в бухгалтерському обліку відображається такою проводкою:
2.14. Під час переходу за умовою лізингу (оренди) основних засобів і нематеріальних активів, отриманих у фінансовий лізинг (оренду), у власність лізингоодержувача в бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:
одночасно на суму зносу і накопиченої амортизації:
2.15. Якщо за умовами договору об'єкт фінансового лізингу (оренди) повертається лізингодавцю, то в обліку на суму негарантованої ліквідаційної вартості здійснюється така проводка:
2.16. Витрати на утримання об'єкта необоротних активів, одержаного у фінансовий лізинг (оренду), у бухгалтерському обліку відображаються за рахунком 7421.
Глава 3. Оперативний лізинг (оренда)
Відображення оперативного лізингу (оренди) лізингодавцем
3.1. Облік основних засобів і нематеріальних активів, переданих в оперативний лізинг (оренду), ведеться лізингодавцем на окремому аналітичному рахунку балансових рахунків 4300, 4400 і відображається в бухгалтерському обліку такою проводкою:
3.2. Лізингодавець протягом строку лізингу (оренди) нараховує амортизацію за активами, переданими в оперативний лізинг (оренду). У цьому разі здійснюється така проводка:
3.3. Лізингодавець здійснює нарахування лізингових (орендних) платежів, яке відображається в бухгалтерському обліку такою проводкою:
3.4. Отримання нарахованих лізингових (орендних) платежів лізингодавець відображає в бухгалтерському обліку такою проводкою:
3.5. Основні засоби та нематеріальні активи, що повернені лізингоодержувачем, лізингодавець відображає в бухгалтерському обліку такими проводками:
Відображення оперативного лізингу (оренди) лізингоодержувачем
{Пункт 3.6 глави 3 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}
3.6. Лізингоодержувач нараховує лізингові (орендні) платежі, що відображаються в бухгалтерському обліку такою проводкою:
3.7. Сплата лізингових (орендних) платежів відображається в бухгалтерському обліку лізингоодержувача такою проводкою:
3.8. Витрати лізингоодержувача на поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди) (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються лізингоодержувачем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.
3.9. Поліпшення об'єкта основних засобів за оперативним лізингом (орендою) відображається в бухгалтерському обліку лізингоодержувача такими бухгалтерськими проводками:
б) капітальні інвестиції за основними засобами, що отримані в оперативний лізинг (оренду):
в) завершене поліпшення основних засобів, що отримані в оперативний лізинг (оренду):
г) амортизація суми завершеного поліпшення основних засобів, що отримані в оперативний лізинг (оренду):
{Пункт глави 3 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 236 від 25.06.2007}
{Пункт 3.10 глави 3 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}
3.10. Якщо об'єкт оперативного лізингу (оренди) повертається лізингодавцю у зв'язку з достроковим припиненням лізингу (оренди), а також з неможливістю відокремити створений об'єкт від об'єкта лізингу (оренди), то в бухгалтерському обліку здійснюються такі проводки:
7421 - недоамортизована частина витрат на поліпшення об'єкта лізингу (оренди);
3.11. Витрати на утримання об'єкта необоротних активів, отриманого в оперативний лізинг (оренду), у бухгалтерському обліку відображаються за рахунком 7421.
Глава 4. Відображення в бухгалтерському обліку продавця операції з продажу необоротного активу із зворотною орендою
4.1. Продаж необоротного активу з укладенням договору про його одержання продавцем у фінансовий лізинг (оренду) відображається в бухгалтерському обліку такою проводкою:
1200, 2600, 2620, 2650 - вартість продажу необоротного активу;
4300, 4400 - на первісну (переоцінену) вартість необоротного активу;
3600 - дохід від продажу необоротного активу.
4.2. Відображення зобов'язання з фінансового лізингу (оренди) здійснюється за найменшою на початок строку лізингу (оренди) оцінкою, а саме справедливою вартістю (вартістю продажу) або теперішньою вартістю суми мінімальних лізингових (орендних) платежів і в бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:
4.3. Нараховані витрати за отриманим фінансовим лізингом (орендою) відображаються в бухгалтерському обліку такою проводкою:
4.4. Сплата лізингових (орендних) платежів відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:
4.5. Продавець-лізингоодержувач нараховує амортизацію за об'єктом фінансового лізингу (оренди) і відображає в бухгалтерському обліку такою проводкою:
4.6. Визнання доходу від продажу необоротного активу здійснюється протягом строку лізингу (оренди) і відображається в бухгалтерському обліку такою проводкою:
4.7. Продаж необоротного активу за справедливою вартістю з укладенням договору про його одержання продавцем в оперативний лізинг (оренду) відображається в бухгалтерському обліку такою проводкою:
1200, 2600, 2620, 2650 - вартість продажу необоротного активу;
7490 - на суму витрат від продажу;
4300, 4400 - на первісну (переоцінену) вартість необоротного активу;
6490 - на суму доходу від продажу необоротного активу.
4.8. Якщо вартість продажу необоротного активу нижча, ніж його справедлива вартість, то витрати визнаються під час здійснення операції, крім випадків, коли збиток відшкодовуватиметься за рахунок майбутніх лізингових (орендних) платежів, що встановлені нижче, ніж рівень ринкових цін. У цьому разі в бухгалтерському обліку здійснюються такі проводки:
а) якщо вартість продажу необоротного активу нижча, ніж його справедлива вартість:
1200, 2600, 2620, 2650 - вартість продажу необоротного активу;
7490 - витрати від продажу необоротного активу;
4300, 4400 - на первісну (переоцінену) вартість необоротного активу;
б) якщо збиток від продажу відшкодовуватиметься за рахунок майбутніх лізингових (орендних) платежів, що встановлені нижче, ніж рівень ринкових цін:
1200, 2600, 2620, 2650 - вартість продажу необоротного активу;
3500 - сума компенсації витрат за рахунок зниження лізингових (орендних) платежів;
4.9. Нарахування лізингових (орендних) платежів за оперативним лізингом (орендою) відображаються в бухгалтерському обліку такою проводкою:
4.10. Сплата лізингових (орендних) платежів за оперативним лізингом (орендою) відображається в бухгалтерському обліку такою проводкою:
4.11. Витрати майбутніх періодів відносяться на витрати звітного періоду пропорційно до сплати лізингових (орендних) платежів протягом строку лізингу (оренди) і відображаються в бухгалтерському обліку такою проводкою:
4.12. Якщо вартість продажу необоротного активу вища, ніж його справедлива вартість, то дохід визнається протягом строку використання активу. У цьому разі в бухгалтерському обліку здійснюються такі проводки:
а) продаж необоротного активу за вартістю, що перевищує його справедливу вартість:
1200, 2600, 2620, 2650 - вартість продажу необоротного активу;
4300, 4400 - на первісну (переоцінену) вартість необоротного активу;
3600 - дохід від продажу необоротного активу.
б) визнання доходу протягом строку використання активу:
4.13. Якщо справедлива вартість необоротного активу на дату здійснення операції продажу з зворотною орендою менша, ніж балансова вартість активу, то в бухгалтерському обліку визнається збиток на суму різниці між балансовою і справедливою вартістю та здійснюється така проводка:
{Пункт 4.14 глави 4 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}
Глава 5. Відображення в бухгалтерському обліку покупця операції з продажу необоротного активу із зворотною орендою
5.1. Лізингодавець за операціями з продажу необоротного активу продавцем-лізингоодержувачем з укладенням договору про його одержання продавцем у фінансовий лізинг (оренду) здійснює такі проводки:
а) купівля необоротного активу:
б) надання необоротного активу у фінансовий лізинг (оренду):
Лізингодавець протягом строку фінансового (лізингу) оренди визнає зменшення основної суми боргу та процентні доходи і відображає в бухгалтерському обліку відповідно до пунктів 2.3-2.4 цього розділу Інструкції.
5.2. Лізингодавець за операціями з продажу необоротного активу продавцем-лізингоодержувачем з укладенням договору про його одержання продавцем в оперативний лізинг (оренду) здійснює такі проводки:
Лізингодавець протягом строку лізингу (оренди) нараховує амортизацію за активами, переданими в оперативний лізинг (оренду), та визнає доходи від лізингу (оренди) і відображає в бухгалтерському обліку відповідно до пунктів 3.2-3.4 цього розділу Інструкції.
Розділ IX. Застава необоротних активів
Глава 1. Порядок обліку операцій застави
1.1. Облік та нарахування амортизації (зносу) заставленого майна, незалежно від того, чи перебуває воно в заставодавця або заставодержателя, експлуатується чи зберігається до часу реалізації застави, здійснюється заставодавцем.
1.2. Основні засоби і нематеріальні активи, що передані в заставу, заставодавець відображає в бухгалтерському обліку за окремими аналітичними рахунками балансових рахунків 4300, 4400, 4500.
Одночасно вартість застави, що визначена договором, відображається за позабалансовим рахунком такою проводкою:
1.3. Після виконання забезпеченого заставою зобов'язання перед заставодержателем у бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:
1.4. Якщо заставодавець (банк-боржник) кредит не погасив, а на майно звернено стягнення відповідно до законодавства України, то в бухгалтерському обліку заставодавця (банку-боржника) здійснюються такі проводки:
а) якщо вартість реалізованого заставленого майна нижча, ніж його балансова (залишкова) вартість:
Рахунки нарахованих процентів до сплати;
б) на суму, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог після реалізації об'єкта застави:
Одночасно вартість активів списується з позабалансового рахунку 9510 і відображається в бухгалтерському обліку відповідно до пункту 1.3 цього розділу Інструкції.
1.5. Банк-заставодержатель відображає в бухгалтерському обліку вартість майна, прийнятого від заставодавця на зберігання, такою проводкою:
{Пункт 1.5 глави 1 розділу IX в редакції Постанови Національного банку № 236 від 25.06.2007}
Глава 2. Використання прав на заставлене майно
2.1. Після реалізації заставленого майна через аукціон банк-заставодержатель здійснює в бухгалтерському обліку таку проводку:
Рахунки з обліку заборгованості за наданими кредитами;
Процентні доходи (інші доходи).
Одночасно вартість заставленого майна списується і в бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:
{Пункт 2.1 глави 2 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}
2.2. Якщо заставлене майно, на яке банком звернено стягнення відповідно до законодавства України, використовується банком або визнається необоротним активом банку, то в бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:
4300, 4400, 4500 - на суму справедливої вартості необоротних активів;
Рахунки з обліку заборгованості за наданими кредитами (у тому числі проценти).
Одночасно вартість заставленого майна списується і в бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:
{Пункт 2.2 глави 2 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}
2.3. Заставлене майно (необоротні активи), на яке банк набуває право власності з метою продажу, оцінюється і відображається в бухгалтерському обліку за найменшою з двох оцінок: балансовою вартістю або справедливою вартістю за вирахуванням витрат на продаж. Амортизація на такі активи не нараховується. У цьому разі в бухгалтерському обліку здійснюються такі проводки:
Рахунки з обліку заборгованості за наданими кредитами (у тому числі проценти).
Рахунок заставодавця - на суму перевищення розміру забезпечених цією заставою вимог банку.
Одночасно за позабалансовими рахунками здійснюється така проводка:
{Пункт 2.3 глави 2 розділу IX в редакції Постанови Національного банку № 236 від 25.06.2007; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 203 від 23.05.2012}
2.4. Банки здійснюють бухгалтерський облік зменшення корисності активів, утримуваних для продажу, згідно з главою 7 розділу ІІ цієї Інструкції.
{Пункт 2.4 глави 2 розділу IX в редакції Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}
{Пункт 2.5 глави 2 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}
{Пункт 2.6 глави 2 розділу IX виключено на підставі Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}
2.5. У разі реалізації банком-заставодержателем заставленого майна, на яке було звернено стягнення згідно з умовами договору застави, у бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:
{Пункт глави 2 розділу IX в редакції Постанови Національного банку № 236 від 25.06.2007; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 203 від 23.05.2012}
2.6. Якщо банк набуває право власності на земельні ділянки та будівлі шляхом реалізації прав заставодержателя, відповідно до яких чітко не визначений намір подальшого використання, то такі активи класифікуються як інвестиційна нерухомість і відображаються в бухгалтерському обліку згідно з главою 8 розділу II цієї Інструкції.
{Главу 2 розділу IX доповнено пунктом згідно з Постановою Національного банку № 236 від 25.06.2007}
Розділ X. Інвентаризація основних засобів та нематеріальних активів
Глава 1. Порядок проведення інвентаризації
1.1. Банки проводять інвентаризацію активів і зобов'язань з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
1.2. Основними завданнями інвентаризації є встановлення фактичної наявності в банках основних засобів, нематеріальних активів та інших активів і зобов'язань, з'ясування стану їх зберігання; установлення обсягів нестач або надлишків необоротних активів; виявлення активів, що тимчасово не використовуються, втрачених активів тощо.
1.3. Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник банку, який має створити необхідні умови для її проведення та визначити об'єкти інвентаризації і періодичність її проведення, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.
1.4. Проведення інвентаризації є обов'язковим:
перед складанням річної фінансової звітності;
у разі зміни матеріально відповідальних осіб (за станом на день прийняття-передавання справ);
у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день установлення таких фактів);
у разі техногенних аварій, пожежі або стихійного лиха, повені, землетрусів (на день після закінчення явищ);
у разі передавання майна банку в лізинг (оренду) та в інших випадках, передбачених законодавством України.
1.5. Для проведення інвентаризації створюється постійно діюча інвентаризаційна комісія (у складі працівників банку) за обов'язковою участю головного бухгалтера (його заступника). Інвентаризаційна комісія створюється строком на один рік. Проведення інвентаризації має бути документально оформлено.
{Пункт 1.5 глави 1 розділу Х із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 203 від 23.05.2012}
Глава 2. Відображення результатів інвентаризації
2.1. Основні засоби та нематеріальні активи, що виявлені в надлишку, підлягають оприбуткуванню. У цьому разі здійснюється така проводка:
2.2. Вартість повністю втрачених (зіпсовані або ті, яких не вистачає) необоротних активів списується на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до встановлення осіб, які мають відшкодувати нестачі чи втрати, відображаються за позабалансовими рахунками. Разом з тим здійснюються такі проводки:
2.3. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати збитки, належна до відшкодування сума зараховується до дебіторської заборгованості та доходу звітного періоду, а також здійснюється така проводка:
2.4. У разі відшкодування вартості основних засобів і нематеріальних активів здійснюється така проводка:
2.5. Банки на суму резерву під дебіторську заборгованість, що виникла в результаті нестач, здійснюють таку проводку:
{Пункт 2.5 глави 2 розділу Х в редакції Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}
2.6. У разі визнання дебіторської заборгованості безнадійною, тобто, якщо немає впевненості щодо її повернення боржником або за якою минув строк позовної давності, у бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:
Списана безнадійна заборгованість ураховується за позабалансовим рахунком 9617 і відображається в бухгалтерському обліку такою проводкою:
{Пункт 2.6 глави 2 розділу Х із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 203 від 23.05.2012}
Додаток |
РАХУНКИ,
що використовуються для обліку операцій з основними засобами та нематеріальними активами
1001 А "Банкноти та монети в касі банку";
1200 А "Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України";
1500 АП "Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках";
1520 А "Фінансовий лізинг (оренда), що наданий іншим банкам";
1528 А "Нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам";
2071 А "Фінансовий лізинг (оренда), що наданий суб'єктам господарювання";
2075 А "Неамортизована премія за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб'єктам господарювання";
2078 А "Нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, що надані суб'єктам господарювання";
2600 АП "Кошти на вимогу суб'єктів господарювання";
2620 АП "Кошти на вимогу фізичних осіб";
2650 АП "Кошти на вимогу небанківських фінансових установ";
3408 А "Необоротні активи, утримувані для продажу";
{Рахунок 3409 виключено на підставі Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}
3500 А "Витрати майбутніх періодів";
3510 А "Дебіторська заборгованість з придбання активів";
3519 А "Дебіторська заборгованість за послуги";
3522 А "Дебіторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами, крім податку на прибуток";
3552 А "Нестачі та інші нарахування на працівників банку";
3578 А "Інші нараховані доходи";
{Рахунок 3580 виключено на підставі Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}
3590 КА "Резерви під дебіторську заборгованість за операціями банку";
3600 П "Доходи майбутніх періодів";
3615 П "Кредиторська заборгованість за фінансовим лізингом (орендою)";
3622 П "Кредиторська заборгованість за податками та обов'язковими платежами, крім податку на прибуток";
3652 П "Нарахування працівникам банку за заробітною платою";
3653 П "Утримання з працівників банку на користь третіх осіб";
3678 П "Інші нараховані витрати";
3800 АП "Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів";
3801 АП "Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів";
4103 А "Інвестиції в асоційовані небанківські фінансові установи";
4105 А "Інвестиції в інші асоційовані компанії";
4203 А "Інвестиції в дочірні небанківські фінансові установи";
4205 А "Інвестиції в інші дочірні компанії";
4300 А "Нематеріальні активи";
4309 КА "Накопичена амортизація нематеріальних активів";
4310 А "Капітальні інвестиції за не введеними в експлуатацію нематеріальними активами";
4409 КА "Знос основних засобів";
4410 А "Інвестиційна нерухомість";
4419 КА "Знос інвестиційної нерухомості";
4430 А "Капітальні інвестиції за незавершеним будівництвом і за не введеними в експлуатацію основними засобами";
4431 А "Обладнання, що потребує монтажу";
4500 А "Інші необоротні матеріальні активи";
4509 КА "Знос інших необоротних матеріальних активів";
4530 А "Капітальні інвестиції за основними засобами, що отримані в оперативний лізинг (оренду)";
5030 П "Нерозподілені прибутки минулих років";
5100 П "Результати переоцінки основних засобів";
5101 П "Результати переоцінки нематеріальних активів";
6018 П "Процентні доходи за фінансовим лізингом (орендою), що наданий іншим банкам";
6028 П "Процентні доходи за фінансовим лізингом (орендою), що наданий суб'єктам господарювання";
6394 П "Доходи від переоцінки об'єктів інвестиційної нерухомості";
6395 П "Доходи від оперативного лізингу (оренди)";
6490 П "Позитивний результат від продажу нематеріальних активів та основних засобів";
7028 А "Процентні витрати за фінансовим лізингом (орендою)";
7394 А "Витрати від переоцінки об'єктів інвестиційної нерухомості";
7395 А "Витрати на оперативний лізинг (оренду)";
7399 А "Інші операційні витрати";
7420 А "Витрати на утримання власних основних засобів та нематеріальних активів";
7421 А "Витрати на утримання основних засобів, що отримані у лізинг (оренду)";
7490 А "Негативний результат від вибуття нематеріальних активів та основних засобів";
7705 АП "Відрахування в резерви за дебіторською заборгованістю та іншими активами банку";
9521 А "Нерухоме майно житлового призначення";
9523 А "Інші об'єкти нерухомого майна";
9617 А "Списана у збиток заборгованість банків за іншими активами";
{Рахунок 9840 виключено на підставі Постанови Національного банку № 203 від 23.05.2012}
групи 990 "Контррахунки для рахунків розділів 90-95";
групи 991 "Контррахунки для рахунків розділів 96-98".
{Додаток із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 236 від 25.06.2007, № 203 від 23.05.2012}
