КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Явід 21 грудня 2005 р. N 536-р
Київ
Про схвалення Концепції Комплексноїпрограми підтримки розвитку українського
села на 2006-2010 роки
1. Схвалити Концепцію Комплексної програми підтримки розвитку
українського села на 2006-2010 роки, що додається.
Замовником Програми визначити Мінагрополітики.
2. Мінагрополітики у тримісячний строк розробити та подати
Кабінетові Міністрів України проект Комплексної програми підтримки
розвитку українського села на 2006-2010 роки.
Прем'єр-міністр України Ю.ЄХАНУРОВ
Інд. 22
СХВАЛЕНОрозпорядженням Кабінету Міністрів України
від 21 грудня 2005 р. N 536-р
КОНЦЕПЦІЯКомплексної програми підтримки розвитку
українського села на 2006-2010 роки
Проблеми, на розв'язання яких спрямована Програма
Ситуація в соціальній сфері села залишається складною.
Найгострішими проблемами на селі є безробіття, бідність та трудова
міграція, занепад соціальної інфраструктури, поглиблення
демографічної кризи та відмирання сіл.
Аграрний сектор національної економіки не виведений з
кризової ситуації. Низька ефективність сільськогосподарського
виробництва не забезпечує навіть його простого відтворення.
Споживання основних продуктів харчування на одну особу менше
ніж раціональні науково обґрунтовані норми, зокрема молока - на
40 відсотків, м'яса - на 52, яєць - на 24, плодів і винограду - на
62 відсотки.
Аналіз причин виникнення проблеми
Складна ситуація на селі та в аграрному секторі національної
економіки викликана насамперед:
безсистемністю та некомплексністю розв'язання завдань
аграрної реформи в Україні. Поряд з реформуванням відносин
власності на землю та майно, запровадженням нових
організаційно-правових форм господарювання не створено відповідних
фінансово-економічних механізмів;
ігноруванням проблем розвитку сільських територій в процесі
аграрних трансформацій, відсутністю зваженої державної політики
розвитку села та механізмів її реалізації;
відсутністю послідовної державної політики щодо підтримки
паритету цін, що зумовлює постійну нестачу фінансових ресурсів та
обмежує діяльність і розвиток сільськогосподарських
товаровиробників;
високим монопольним тиском постачальників
матеріально-технічних ресурсів на сільськогосподарських
товаровиробників та відсутністю адекватного антимонопольного
захисту;
повільним формуванням фінансових і кредитних відносин та
утворенням установ і організацій для обслуговування аграрного
сектору та сільського населення;
вкрай слабкою інфраструктурою аграрного ринку та відсутністю
виваженої державної політики підтримки, створення і розвитку
кооперативних та інших об'єднань сільськогосподарських
товаровиробників;
недостатнім сприянням експорту сільськогосподарської
продукції та продовольчих товарів.
Стан справ на селі і в агропромисловому комплексі вимагає
невідкладного прийняття Комплексної програми підтримки розвитку
українського села.
Визначення мети Програми
Метою Програми є реалізація основних напрямів державної
політики створення сприятливих умов для комплексного розвитку
сільських територій, розв'язання соціальних проблем села, розвитку
високоефективного конкурентоспроможного на внутрішньому і
зовнішньому ринку аграрного сектору, забезпечення продовольчої
безпеки країни, збереження селянства як носія української
ідентичності, культури і духовності.
Порівняльний аналіз можливих варіантів розв'язанняпроблеми та обґрунтування оптимального варіанта
Розвиток сільського господарства та сільських територій може
відбуватися за трьома варіантами:
перший - незмінність фінансово-економічних механізмів та
збереження обсягів бюджетного фінансування у межах
5-6 млрд. гривень, що призведе до подальшого занепаду соціальної
сфери та галузей тваринництва і рослинництва;
другий - незначне збільшення обсягів бюджетного фінансування
(до 8-10 млрд. гривень) дасть змогу лише стабілізувати виробництво
на існуючому рівні, але не забезпечить істотних зрушень у розвитку
сільських територій, створення умов для розвитку агропромислового
комплексу та інтенсифікації відтворення в сільському господарстві;
третій - щорічна державна підтримки в межах
15-18 млрд. гривень дасть змогу до 2010 року розв'язати більшість
соціальних проблем на селі, забезпечити розвиток сільських
територій, підвищити рівень зайнятості сільського населення,
подолати кризову ситуацію у тваринництві та основних галузях
рослинництва, задовольнити потреби країни у продуктах харчування,
сприятиме істотному пом'якшенню наслідків вступу України до СОТ,
переходу сільськогосподарського виробництва на принципово нові
ефективні технології, вирішенню питань матеріально-технічного
забезпечення, зростанню ефективності виробництва та інвестиційної
привабливості галузі.
Третій варіант є оптимальним для впровадження.
Шляхи та способи розв'язання проблеми
Виконання Програми здійснюватиметься шляхом удосконалення
організаційно-економічних механізмів і посилення державної
підтримки розвитку сільських територій та агропромислового
комплексу.
Для виконання Програми необхідно розробити заходи за такими
напрямами:
розвиток села
забезпечення комплексного, багатофункціонального розвитку
сільських територій;
орієнтація роботи міністерств та інших центральних органів
виконавчої влади на задоволення потреб сільських жителів,
активізацію ініціативи громад і органів місцевого самоврядування
щодо розвитку інфраструктури села;
забезпечення надійного функціонування соціальної
інфраструктури села в нових економічних умовах;
створення умов для розширення сфери зайнятості на селі на
основі ефективного використання природоресурсного потенціалу
сільських територій, стимулювання розвитку підприємництва як у
сільському господарстві, так і в несільськогосподарських видах
діяльності;
забезпечення істотного підвищення рівня доходів та поліпшення
соціального захисту сільського населення;
розроблення та виконання регіональних програм розвитку
сільських територій;
наближення та вирівнювання умов життєдіяльності міського та
сільського населення, формування мережі підприємств, установ та
організацій, які надаватимуть необхідні послуги сільському
населенню;
стимулювання закріплення на селі спеціалістів сільського
господарства, освіти, культури, охорони здоров'я,
житлово-комунального та побутового обслуговування;
заохочення молоді до роботи і проживання в сільських
населених пунктах;
запобігання занепаду депресивних сільських територій,
розширення можливостей сільських громад розв'язувати проблеми
життєдіяльності населення;
облаштування під'їздів з твердим покриттям до кожного
сільського населеного пункту;
забезпечення сільського населення загальнодоступними
телекомунікаційними послугами;
забезпечення покриття територій сільських населених пунктів
рухомим (мобільним) зв'язком;
комп'ютеризація сільських рад, закладів освіти та охорони
здоров'я і забезпечення доступу до Інтернету;
розвиток земельних відносин та форм господарювання
удосконалення системи державного управління земельними
ресурсами, створення правових і соціально-економічних механізмів
ефективної реалізації прав власності на землю, завершення
формування необхідної нормативно-правової бази з питань аграрного
землекористування і функціонування ринку земель
сільськогосподарського призначення.
Особлива роль у розвитку земельних відносин відводиться
державі, яка забезпечуватиме:
здійснення інвентаризації та зонування земель різного
цільового призначення;
стимулювання вилучення з інтенсивного використання
деградованих, малопродуктивних та техногенно-забруднених
сільськогосподарських угідь;
забезпечення сталого функціонування меліоративних систем,
поліпшення стану та ефективності використання меліорованих земель;
захист та відтворення родючості ґрунтів, зокрема шляхом
використання ґрунтозахисних технологій;
удосконалення ведення державного земельного кадастру і
моніторингу земель;
формування та функціонування ринку земель
сільськогосподарського призначення із забезпеченням захисту прав
суб'єктів ринку;
формування екомережі як ефективного механізму збереження
ландшафтного біорізноманіття;
розвиток конкурентоспроможного землекористування на основі
кооперації, інтенсифікації, концентрації та спеціалізації
виробництва і партнерських виробничих відносин;
розвиток аграрного ринку
формування та розвиток інфраструктури аграрного ринку;
створення системи регулювання аграрного ринку та утворення
відповідних державних установ і організацій (аграрний фонд,
аграрна біржа, фонд аграрних страхових субсидій);
створення системи інформаційно-аналітичного забезпечення
учасників аграрного ринку, вдосконалення статистики і
прогнозування;
вдосконалення форм реалізації сільськогосподарської
продукції;
сприяння експортній діяльності сільськогосподарських
товаровиробників та розширенню державної підтримки зовнішнього
маркетингу;
підвищення аграрного та екологічного іміджу України;
розвиток сфери виробництва
державна підтримка конкурентоспроможності стратегічної
сільськогосподарської продукції (продукція, що традиційно
вирощується в Україні та забезпечує основу її продовольчої
безпеки);
запровадження науково обґрунтованих систем ведення
сільськогосподарського виробництва;
істотне підвищення продуктивності худоби і птиці на основі
зміцнення кормової бази, розвитку комбікормової промисловості,
поліпшення якісного складу поголів'я та активізації
селекційно-племінної роботи;
забезпечення населення м'ясними ресурсами за рахунок
прискорення розвитку м'ясного скотарства, птахівництва та
свинарства;
впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій;
створення механізму підтримки сільськогосподарських
товаровиробників щодо закупівлі машин і обладнання, добрив,
засобів захисту рослин і тварин;
державна підтримка створення і виробництва вітчизняної
конкурентоспроможної техніки для агропромислового комплексу,
розвиток на кооперативних засадах інфраструктури агровиробничих
послуг, впровадження відновних джерел енергії біологічного
походження (біоетанол, біодизель, біогаз);
збереження та відновлення навколишнього природного
середовища, зменшення антропогенного впливу на нього, створення
сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної
безпеки;
фінансове та інвестиційне забезпечення
удосконалення податкової політики, вжиття запобіжних заходів
для недопущення погіршення умов оподаткування
сільськогосподарських товаровиробників у разі зміни податкового
законодавства;
удосконалення міжгалузевих економічних відносин;
утворення установ і організацій фінансової підтримки
агропромислового комплексу та вдосконалення державної підтримки
розвитку сільських територій і сільського господарства з
дотриманням вимог СОТ;
розвиток фінансових, кредитних і небанківських установ і
організацій в аграрному секторі та кооперативних аграрних банків;
створення фонду кредитних гарантій;
розвиток ринку страхових послуг;
підтримка реалізації інвестиційних проектів
загальнодержавного і міжрегіонального значення;
інвестування розвитку мережі транспортного сполучення та
телекомунікаційних послуг;
розвиток аграрної науки і освіти
державна підтримка та реструктуризація аграрної науки і
освіти, запровадження навчання сільського населення основам
підприємництва, підготовка кадрів для сільського господарства на
засадах державного замовлення, перепідготовка та підвищення
кваліфікації спеціалістів, розширення наукових досліджень з питань
соціального розвитку і підтримки села;
створення єдиної інформаційно-довідкової системи в
агропромисловому комплексі, у тому числі підсистеми
інвестиційно-привабливих об'єктів;
розвиток дорадництва та впровадження досягнень
науково-технічного прогресу і передового досвіду;
безпека харчування та виробництво якісних продуктів
посилення захисту прав споживачів шляхом удосконалення
державного контролю за якістю та безпекою продовольчих товарів,
гармонізація національних стандартів з міжнародними;
запровадження системи управління якістю виробництва
сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів;
запровадження світової системи маркування та сертифікації
сільськогосподарських та харчових продуктів;
стимулювання розширення виробництва органічних, екологічно
чистих продуктів;
удосконалення управління
формування системи управління сільськими територіями,
наближеної до стандартів Європейського Союзу;
розвиток системи господарських професійних і міжпрофесійних
об'єднань з відповідними повноваженнями з метою захисту і
збалансування інтересів їх засновників та звільнення органів
виконавчої влади від невластивих їм функцій;
визначення уповноваженого державного органу з питань розвитку
сільських територій;
спрямування діяльності органів виконавчої влади на
удосконалення проведення стратегічного аналізу, прогнозування,
моніторингу та здійснення контрольних функцій.
Строки виконання Програми
Передбачається виконання Програми у два етапи.
Перший етап (2006-2007 роки) - розроблення та прийняття
нормативно-правових актів з питань розвитку сільських територій,
створення передумов та початок виконання Програми.
Другий етап (2008-2010 роки) - проведення аналізу,
коригування та виконання заходів Програми.
Фінансування та матеріально-технічнезабезпечення виконання Програми
Фінансове та матеріально-технічне забезпечення Програми
здійснюється відповідно до законів України про державний бюджет на
відповідний рік, Законів України "Про пріоритетність соціального
розвитку села та агропромислового комплексу в народному
господарстві" ( 400-12 ), "Про державну підтримку сільського
господарства" ( 1877-15 ), "Про стимулювання розвитку вітчизняного
машинобудування для агропромислового комплексу" ( 3023-14 ), "Про
основні засади державної аграрної політики на період до
2015 року" ( 2982-15 ), інших законодавчих актів.
Видатки для виконання Програми здійснюються за рахунок
коштів, передбачених у державному та місцевих бюджетах на
відповідний рік, кредитів банків, коштів інвесторів та інших
джерел.
Очікувані результати
Виконання Програми забезпечить:
доведення забезпечення сільських населених пунктів об'єктами
соціальної інфраструктури до соціальних стандартів;
зростання заробітної плати в сільському господарстві до
середнього рівня галузей економіки;
споживання продуктів харчування на душу населення на рівні
норм, наближених до раціональних;
розвиток організованого внутрішнього аграрного ринку;
підвищення рівня рентабельності, яке забезпечить розширене
відтворення в сільському господарстві;
зростання обсягів валової продукції сільського господарства в
2010 році порівняно з 2004 роком у 1,6 раза, а валової доданої
вартості - у 2 рази;
поліпшення екологічної ситуації в сільській місцевості;
збільшення обсягів експорту сільськогосподарської продукції
та продовольчих товарів;
збільшення рівня інвестицій;
значне збільшення надходжень до державного бюджету.
