Про затвердження Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці
{Із змінами, внесеними згідно з Постановою
Національного банку
№ 428 від 09.11.2006 - зміни скасовано
на підставі Постанови Національного банку
№ 132 від 11.03.2009}
{Додатково див. Висновок Міністерства юстиції № 1/94 від 27.02.2009
Наказ Міністерства юстиції № 360/5 від 27.02.2009}
{Із змінами, внесеними згідно з Постановами
Національного банку
№ 488 від 19.08.2009
№ 491 від 12.11.2010
№ 105 від 13.04.2011
№ 292 від 11.07.2012
№ 363 від 31.08.2012
№ 194 від 04.06.2013
№ 124 від 04.12.2017
№ 66 від 19.06.2018
№ 27 від 01.02.2019}
Відповідно до вимог глави 10, статей 64, 71 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статей 7, 56, 57 Закону України "Про Національний банк України", статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", положень Законів України "Про інформацію", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", Кримінально-процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України та з метою упорядкування зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:
{Преамбула із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 491 від 12.11.2010}
1. Затвердити Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці (додаються).
2. Юридичному департаменту (В.В. Пасічник) після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України довести зміст цієї постанови до відома територіальних управлінь Національного банку України та банків для використання в роботі.
3. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови Національного банку України В.Л. Кротюка і начальників територіальних управлінь Національного банку України.
4. Постанова набирає чинності через 10 днів після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.
ПРАВИЛА
зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці
1.1. Ці Правила розроблені відповідно до Цивільного кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про Національний банк України" і визначають вимоги до захисту, зберігання, використання та розкриття інформації, яка містить банківську таємницю.
Порядок та обсяги розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, визначаються Цивільним кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та цими Правилами.
{Пункт 1.1 глави 1 в редакції Постанови Національного банку № 124 від 04.12.2017}
1.2. Банки зобов'язані забезпечувати зберігання та захист інформації, яка містить банківську таємницю, з метою недопущення її незаконного розкриття.
{Пункт 1.2 глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 292 від 11.07.2012}
{Пункт 1.3 глави 1 виключено на підставі Постанови Національного банку № 194 від 04.06.2013}
1.3. Працівники банку в разі прийняття їх на роботу підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці.
{Пункт глави 1 в редакції Постанов Національного банку № 292 від 11.07.2012, № 194 від 04.06.2013}
1.4. Банки зобов'язані за погодженням з клієнтом відображати в договорах, що укладаються між банком і клієнтом, застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її незаконне розголошення або використання.
1.5. З метою запобігання несанкціонованому доступу до інформації, що містить банківську таємницю, суб'єкти, які мають доступ до такої інформації, у власних інструкціях з діловодства з урахуванням особливостей своєї діяльності повинні встановити особливий порядок реєстрації, використання, зберігання та доступу до документів, що містять банківську таємницю.
Юридичні та фізичні особи, а також службові особи, які під час виконання своїх функцій безпосередньо або опосередковано отримали інформацію, що містить банківську таємницю, зобов'язані не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб, крім випадків, передбачених законодавством України.
{Абзац другий пункту глави 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 428 від 09.11.2006 - зміни скасовано на підставі Постанови Національного банку № 132 від 11.03.2009}
1.6. Банки та їх керівники, які винні в порушенні цих Правил, несуть відповідальність, передбачену статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки).
1.7. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять банківську таємницю, та/або розголошення банківської таємниці тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
2. Зберігання, захист та використання інформації, що становить банківську таємницю
2.1. З метою забезпечення зберігання та захисту банківської таємниці банки зобов'язані у внутрішніх положеннях встановити спеціальний порядок ведення діловодства з документами, що містять банківську таємницю, зокрема визначити: порядок реєстрації вихідних документів, роботи з документами, що містять банківську таємницю, відправлення та зберігання документів, які містять банківську таємницю, а також особливості роботи з електронними документами, які містять банківську таємницю.
Установлюючи спеціальний порядок ведення діловодства з документами, що містять банківську таємницю, банки зобов'язані врахувати вимоги, викладені в цих Правилах.
2.2. Під час опрацювання вихідних документів виконавець документа визначає потребу проставляння на ньому грифа "Банківська таємниця".
Необхідність проставляння такого грифа на документі визначається виконавцем з урахуванням вимог статті 1076 Цивільного кодексу України та статті 60 Закону про банки. Банки надають Національному банку України уповноваженим державним органам та особам, визначеним частиною першою статті 62 Закону про банки, документи з грифом "Банківська таємниця" із супровідним листом, у якому зазначається перелік доданих документів (копій), кількість аркушів кожного документа, гриф "Банківська таємниця" та до реєстраційного номера супровідного листа додається відмітка "БТ".
{Абзац другий пункту 2.2 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 124 від 04.12.2017, № 66 від 19.06.2018}
Гриф "Банківська таємниця" проставляється в правому верхньому куті першого аркуша документа.
Гриф "Банківська таємниця" не проставляється на документах, які банки надають клієнтам - власникам інформації, що містить банківську таємницю.
2.3. Реєстрація вихідних документів, що містять банківську таємницю, здійснюється в спеціальному журналі обліку вихідних документів, що містять банківську таємницю, окремо від реєстрації інших вихідних документів.
Вихідні документи реєструються в день їх підписання.
2.4. Під час роботи з документами, що містять гриф "Банківська таємниця", працівники банку мають забезпечити зберігання таких документів у сейфах або шафах, які надійно замикаються і до яких не мають доступу треті особи.
2.5. Банки зобов'язані під час відправлення (передавання) інформації, що містить банківську таємницю, забезпечити її гарантовану доставку та конфіденційність.
Забороняється відправлення документів з грифом "Банківська таємниця" з використанням факсимільного зв'язку або іншими каналами зв'язку, що не забезпечують захист інформації.
2.6. Під час роботи з документами, що містять банківську таємницю, на електронних носіях банки мають забезпечити дотримання таких вимог:
а) позначка грифа "Банківська таємниця" до інформації та даних в електронному вигляді, що мають визначений формат і обробляються автоматизованими системами, а також до лістингів програмних модулів не додається. Для текстових повідомлень, які створюються, обробляються, передаються та зберігаються в електронному вигляді, наявність позначки грифа "Банківська таємниця" є обов'язковою;
б) автоматизовані системи, які обробляють інформацію, що містить банківську таємницю, мають створюватися банками таким чином, щоб обмежити доступ користувачів лише в межах, що необхідні для виконання їх службових обов'язків.
Автоматизовані системи оброблення інформації повинні мати вбудовану систему захисту інформації, яку неможливо відключити або здійснити оброблення інформації, минаючи її.
Автоматизовані системи оброблення інформації, що містить банківську таємницю, які працюють у режимі реального часу (on-line), повинні мати таку архітектуру, за якої користувачі не мають прямого доступу до конфіденційних даних у базі даних і можуть отримувати доступ лише через сервер застосувань, що здійснює сувору автентифікацію запитів.
Автоматизовані системи повинні здійснювати обов'язкову реєстрацію всіх спроб доступу та інших критичних подій у системі в захищеному від модифікації електронному журналі;
в) приймання та реєстрація інформації визначеного формату, що містить банківську таємницю, в електронному вигляді технологічними АРМ автоматизованих систем здійснюється згідно з технологічними схемами проходження інформації безпосередньо на відповідних робочих місцях з використанням вбудованої в ці технологічні АРМ системи захисту інформації;
г) передавання інформації, яка містить банківську таємницю, електронною поштою або в режимі on-line здійснюється лише в захищеному (зашифрованому) вигляді з контролем цілісності та з обов'язковим наданням підтвердження про її надходження з електронним підписом отримувача з використанням засобів захисту;
ґ) роздрукування документів з грифом "Банківська таємниця" у технологічних АРМ здійснюється згідно з технологічними схемами роботи відповідних АРМ банку. На роздрукованих документах проставляється гриф "Банківська таємниця" і вони обліковуються згідно з вимогами щодо обліку паперових документів.
У разі відправлення даних на електронному носії додається супровідний лист у письмовій формі з грифом "Банківська таємниця", у якому зазначаються дані про вміст носія.
Отримання інформації з баз даних технологічних АРМ нештатними засобами забороняється.
Програмні модулі передаються і обліковуються на електронних носіях інформації з обов'язковим супровідним листом з грифом "Банківська таємниця".
Лістинги програм захисту інформації, що містять банківську таємницю, повинні зберігатися банком на захищених серверах або електронних носіях.
Формування архівів в електронному вигляді здійснюється згідно з технологічними схемами оброблення документів, а також вимогами нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Національний банк). Архіви зберігаються на серверах або зовнішніх носіях у захищеному вигляді із забезпеченням контролю цілісності інформації під час роботи з архівними документами.
3. Порядок та межі розкриття банками інформації, що містить банківську таємницю
3.1. Письмовий запит та/або дозвіл клієнта про розкриття інформації, що містить банківську таємницю і власником якої є такий клієнт, складається за довільною формою.
Письмовий запит (дозвіл) фізичної особи - клієнта банку підписується цією особою. Її підпис засвідчується підписом керівника банку чи уповноваженою ним особою або нотаріально.
{Абзац другий пункту 3.1 глави 1 в редакції Постанови Національного банку № 124 від 04.12.2017}
Письмовий запит (дозвіл) юридичної особи - клієнта банку підписується керівником або уповноваженою ним особою. Якщо запит (дозвіл) надається уповноваженою особою, то обов'язково до такого запиту (дозволу) додається документ, який підтверджує повноваження цієї особи на підписання запиту (дозволу).
{Абзац третій пункту 3.1 глави 1 в редакції Постанови Національного банку № 124 від 04.12.2017}
Запит та/або дозвіл клієнта може бути включений до договору про надання банківських послуг, що укладається між клієнтом і банком. У договорі також можуть бути визначені підстави та межі розкриття банком інформації, що становить банківську таємницю клієнта.
На письмовий запит власника інформації, що становить банківську таємницю або з його письмового дозволу, банк розкриває таку інформацію в обсязі, визначеному в письмовому запиті або дозволі.
3.2. Банки зобов'язані виконувати рішення суду про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, у порядку, установленому законодавством України.
За рішенням суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, банк розкриває інформацію в обсязі, визначеному рішенням суду.
{Пункт 3.2 глави 3 в редакції Постанови Національного банку № 292 від 11.07.2012}
3.3. Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна відповідати нормам частини другої статті 62 Закону про банки та має містити:
{Абзац перший пункту 3.3 глави 3 в редакції Постанов Національного банку № 124 від 04.12.2017, № 27 від 01.02.2019}
для фізичних осіб-резидентів - прізвище, ім’я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків України або номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України, або номер паспорта громадянина України у формі картки із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії;
{Абзац другий пункту 3.3 глави 3 в редакції Постанов Національного банку № 124 від 04.12.2017, № 27 від 01.02.2019}
для фізичних осіб-нерезидентів - прізвище, ім’я та (за наявності) по батькові, номер (та за наявності - серію) паспорта;
{Абзац пункту 3.3 глави 3 в редакції Постанови Національного банку № 27 від 01.02.2019}
для юридичних осіб - найменування та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
{Абзац пункту 3.3 глави 3 в редакції Постанови Національного банку № 27 від 01.02.2019}
Банки надають інформацію, що містить банківську таємницю, також у разі, якщо до належним чином оформленої вимоги відповідного державного органу додається перелік:
{Абзац пункту 3.3 глави 3 в редакції Постанови Національного банку № 27 від 01.02.2019}
найменувань та ідентифікаційних кодів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань конкретних юридичних осіб;
{Абзац пункту 3.3 глави 3 в редакції Постанови Національного банку № 27 від 01.02.2019}
прізвищ, імен, по батькові та реєстраційних номерів облікової картки платника податків України або номерів (та за наявності - серій) паспортів громадян України, в яких проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України, або номерів паспортів громадян України у формі картки із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії для фізичних осіб-резидентів;
{Абзац пункту 3.3 глави 3 в редакції Постанови Національного банку № 27 від 01.02.2019}
прізвищ, імен та (за наявності) по батькові, номерів (та за наявності - серій) паспортів для фізичних осіб-нерезидентів.
{Абзац пункту 3.3 глави 3 в редакції Постанови Національного банку № 27 від 01.02.2019}
Банк на письмову вимогу державних органів, визначених статтею 62 Закону про банки, розкриває інформацію, що містить банківську таємницю, в обсягах, визначених Законом про банки для відповідного державного органу.
Банк відмовляє в розкритті інформації, що містить банківську таємницю, якщо за своєю формою або змістом вимога відповідного державного органу не відповідає нормам частини другої статті 62 Закону про банки.
Банк у разі надходження до нього письмової вимоги про надання інформації, що містить банківську таємницю, зобов'язаний розкрити цю інформацію або дати мотивовану відповідь про неможливість надання відповідної інформації протягом 10 робочих днів з дня отримання вимоги, якщо інші строки не встановлені законодавством України.
Якщо підготовка інформації перевищує вищезазначений строк її надання, банк зобов'язаний письмово повідомити про це службову особу або відповідний державний орган, що звернувся з вимогою про надання інформації, та зазначити, у який строк надаватиметься інформація, що містить банківську таємницю.
Банки надають на адресу вповноваженого державного органу інформацію, що містить банківську таємницю, у паперовому або електронному вигляді, якщо це визначено вимогою вповноваженого державного органу. У разі надання інформації в електронному вигляді обов'язковим реквізитом електронного документа банку є електронний підпис уповноваженої особи, прирівняний законом до власноручного підпису. Передавання інформації, що містить банківську таємницю, у електронному вигляді здійснюється в зашифрованому вигляді та/або захищеними каналами зв'язку згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку з питань інформаційної безпеки.
{Абзац пункту 3.3 глави 3 в редакції Постанови Національного банку № 124 від 04.12.2017}
Банки надають інформацію стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу за вимогою уповноважених державних органів та осіб, визначених частиною першою статті 62 Закону про банки про надання такої інформації в паперовому або електронному вигляді, згідно з вимогами, викладеними в додатку до цих Правил.
{Пункт 3.3 глави 3 доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 124 від 04.12.2017; в редакції Постанови Національного банку № 66 від 19.06.2018}
3.4. Для надання довідок за рахунками (вкладами) у разі смерті їх власників державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам у справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів) до банку подається заява за довільною формою.
{Абзац перший пункту 3.4 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 491 від 12.11.2010}
Довідка складається банком за довільною формою і має містити інформацію про наявність рахунку та залишок коштів на ньому.
3.5. Банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо вони зазначені в документах, договорах та операціях клієнта, якщо інше не зазначено в дозволі клієнта або рішенні суду.
{Абзац перший пункту 3.5 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 428 від 09.11.2006 - зміни скасовано на підставі Постанови Національного банку № 132 від 11.03.2009; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 292 від 11.07.2012}
{Абзац другий пункту 3.5 глави 3 виключено на підставі Постанови Національного банку № 66 від 19.06.2018}
3.6. Банк має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам та Національному банку в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій.
{Пункт 3.6 глави 3 в редакції Постанови Національного банку № 488 від 19.08.2009}
3.7. У разі надходження до банку запиту іншого банку щодо надання інформації, необхідної для забезпечення ідентифікації ним свого клієнта, з'ясування суті та мети проведення клієнтом фінансової операції (операцій) або перевірки наданої клієнтом інформації, банк, що отримав такий запит, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту зобов'язаний безоплатно надати банку, що зробив такий запит, відповідну інформацію.
3.8. Вимоги пунктів 3.3, 3.5 глави 3 цих Правил не поширюються на випадки надання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - Уповноважений орган), інформації про фінансові операції у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику - інформації про відкриття (закриття) рахунків платників податків відповідно до статті 69 глави 6 розділу II Податкового кодексу України.
{Пункт 3.8 глави 3 в редакції Постанов Національного банку № 194 від 04.06.2013, № 124 від 04.12.2017}
{Пункт 3.9 скасовано на підставі Постанови Національного банку № 132 від 11.03.2009}
3.9. Банк має право розкривати інформацію, що містить банківську таємницю, особі (в тому числі яка уповноважена діяти від імені держави), на користь якої відчужуються активи та зобов'язання банку при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, або під час здійснення процедури ліквідації.
Національний банк України має право надавати центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування державної фінансової політики інформацію, яка містить банківську таємницю щодо банків, участь у капіталізації яких бере держава.
{Абзац другий пункту 3.9 глави 3 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 363 від 31.08.2012, № 194 від 04.06.2013}
{Главу 3 доповнено пунктом 3.9 згідно з Постановою Національного банку № 488 від 19.08.2009}
3.10. Банк зобов'язаний надати інформацію органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям в обсязі, порядку та у випадках, визначених у статті 62 Закону про банки.
Інформація, зазначена в абзаці першому пункту 3.10 глави 3 цих Правил, надається у строк, установлений державним або приватним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Вимога приватного виконавця на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:
1) містити вихідний номер, дату складання, адресат (банк), прізвище, ім'я, по батькові приватного виконавця, його адресу;
2) бути надана за підписом приватного виконавця, скріпленого печаткою;
3) містити передбачені Законом про банки підстави для отримання цієї інформації;
4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких приватний виконавець має право на отримання такої інформації.
Банк відмовляє в розкритті інформації, що містить банківську таємницю, якщо за своєю формою або змістом вимога приватного виконавця не відповідає вимогам підпунктів 1 - 4 пункту 3.10 глави 3 цих Правил.
{Главу 3 доповнено новим пунктом 3.10 згідно з Постановою Національного банку № 105 від 13.04.2011; в редакції Постанови Національного банку № 124 від 04.12.2017}
3.11. Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, передбачені статтею 62 Закону про банки, не поширюються на працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні ними функцій і повноважень, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Національний банк має право надавати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про банки чи клієнтів банків, що збирається під час проведення банківського нагляду і становить банківську таємницю, у випадках, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
У разі здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації неплатоспроможного банку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має право розкривати інформацію, що містить банківську таємницю, приймаючому банку, перехідному банку, інвестору, що придбаває неплатоспроможний або перехідний банк, іншим особам, які задіяні в процесі здійснення тимчасової адміністрації і ліквідації банку. Зазначені особи зобов'язані забезпечити збереження отриманої інформації, що містить банківську таємницю.
{Главу 3 доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 363 від 31.08.2012}
4. Порядок вилучення (виїмки) речей і документів, які містять інформацію, що становить банківську таємницю
4.1. Вилучення (виїмка) речей і документів, які містять інформацію, що становить банківську таємницю, проводиться на підставі ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів (далі - ухвала) та в порядку і з дотриманням вимог глави 15 розділу II Кримінального процесуального кодексу України.
4.2. Банк зобов'язаний надати тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі слідчого судді, суду речей і документів, які містять інформацію, що становить банківську таємницю, особі, зазначеній в ухвалі.
4.3. Представник банку в разі проведення вилучення (виїмки) речей і документів, які містять інформацію, що становить банківську таємницю, на підставі ухвали зобов'язаний:
ознайомитися з оригіналом ухвали, що пред'являється особою, зазначеною в ухвалі;
отримати від особи, що пред'явила ухвалу:
опис речей і документів, які містять інформацію, що становить банківську таємницю, та вилучаються на виконання ухвали;
копію протоколу про вилучення (виїмку) речей і документів, які містять інформацію, що становить банківську таємницю (у разі складення протоколу особою, що пред'явила ухвалу).
4.4. Обшук та огляд речей і документів, які містять інформацію, що становить банківську таємницю, їх тимчасове вилучення під час цих слідчих (розшукових) дій проводяться на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук або огляд володіння особи (далі - ухвала слідчого судді) та в порядку і з дотриманням вимог глави 16 розділу II, статей 234-237 глави 20 розділу III Кримінального процесуального кодексу України, норм Закону про банки, що забезпечують охорону банківської таємниці.
4.5. Представник банку в разі проведення тимчасового вилучення речей і документів, які містять інформацію, що становить банківську таємницю, на підставі ухвали слідчого судді під час обшуку або огляду зобов'язаний:
ознайомитися з оригіналом ухвали слідчого судді, що пред'являється особою, зазначеною в ухвалі слідчого судді;
отримати від особи, що пред'явила ухвалу слідчого судді:
копію протоколу обшуку або огляду (у разі складення протоколу особою, що пред'явила ухвалу).
виготовити копії в паперовому або електронному вигляді з оригіналів документів на папері, які містять інформацію, що становить банківську таємницю, та вилучаються. Ці копії документів засвідчуються підписом (електронним підписом, прирівняним законом до власноручного підпису) представника банку та залишаються в банку замість вилучених оригіналів;
{Абзац другий пункту 4.6 глави 4 в редакції Постанови Національного банку № 124 від 04.12.2017}
здійснити опис майна, яке містить інформацію, що становить банківську таємницю та вилучається, який засвідчується підписом представника банку та залишається в банку;
зберігати в окремих справах копії ухвал, ухвал слідчого судді, описи документів, майна, що вилучалися на виконання ухвал, копії протоколів про вилучення (виїмку) речей і документів, які містять інформацію, що становить банківську таємницю, обшуку або огляду.
{Глава 4 в редакції Постанови Національного банку № 194 від 04.06.2013}
5. Особливості розкриття інформації, що містить банківську таємницю, Національному банку
5.1. Для здійснення своїх функцій Національний банк має право безоплатно одержувати від банків інформацію, що містить банківську таємницю, та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій.
Банки зобов'язані надавати Національному банку інформацію, що містить банківську таємницю, у формі:
документів і копій документів - носіїв відповідної інформації (договори, установчі документи, виписки за рахунками тощо) як під час проведення інспекційних перевірок, так і на письмовий запит під час здійснення безвиїзного нагляду;
пояснень щодо проведених банком операцій та з окремих питань діяльності банку;
5.2. Запит Національного банку щодо надання інформації, що містить банківську таємницю, пояснень стосовно проведених банком операцій та з окремих питань діяльності банку під час здійснення безвиїзного нагляду надсилається банку у формі листа поштою, у тому числі електронною.
{Пункт 5.2 глави 5 із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 491 від 12.11.2010, № 292 від 11.07.2012, № 124 від 04.12.2017}
5.3. Банки зобов'язані забезпечити інспекторам Національного банку та іншим уповноваженим ним особам вільний доступ до всіх документів та інформації, що містить банківську таємницю, під час здійснення перевірок банків, у тому числі вільний і повний доступ до документів, що ведуться в електронному вигляді у форматі та режимі їх ведення (роботи з ними).
6. Особливості розкриття інформації, що містить банківську таємницю, Уповноваженому органу
6.1. Банки зобов'язані інформувати Уповноважений орган про:
фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу;
фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо є достатні підстави підозрювати, що вони пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом;
виявлені фінансові операції, стосовно яких є достатні підстави підозрювати, що вони пов'язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму;
фінансові операції клієнта, щодо якого в банку є мотивовані підозри про надання ним недостовірної інформації, що стосується його ідентифікації;
операцію, яка містить ознаки операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, у разі прийняття банком рішення про зупинення таких операцій;
зупинення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних зі здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції;
осіб, здійснення ідентифікації яких відповідно до законодавства є неможливим, та про операції, які такі особи здійснюють, мають або мали намір провести;
операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, у разі прийняття рішення про відмову від проведення цієї операції;
прибуткові фінансові операції клієнта, щодо якого Уповноваженим органом прийнято рішення про зупинення його видаткових операцій.
{Пункт 6.1 глави 6 в редакції Постанови Національного банку № 491 від 12.11.2010}
6.2. Банки зобов'язані надавати на запит Уповноваженого органу таку інформацію, що містить банківську таємницю:
додаткову інформацію з приводу фінансових операцій, які стали об'єктом фінансового моніторингу, копії первинних документів, на підставі яких були проведені такі операції та пов'язані з ними фінансові операції, відомості про їх учасників, а також іншу інформацію, копії документів, необхідні для виконання покладених на Уповноважений орган завдань;
інформацію, копії документів, необхідні для виконання Уповноваженим органом запиту, що надійшов від уповноваженого органу іноземної держави;
інформацію про відстеження (моніторинг) фінансових операцій клієнта, операції якого стали об'єктом фінансового моніторингу;
інформацію, необхідну для перевірки фактів порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.
{Пункт 6.2 глави 6 в редакції Постанови Національного банку № 491 від 12.11.2010}
6.3. Надання інформації Уповноваженому органу здійснюється банками в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку.
{Главу 7 виключено на підставі Постанови Національного банку № 194 від 04.06.2013}
Додаток |
І. Інформація стосовно операцій за рахунком юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності
Номер документа | Дата документа | Сума операції | Сума операції (UAH) | Валюта операції | Номер рахунку платника | Код банку платника | Банк платника | Найменування платника | Номер/код платника | Призначення платежу | Дата проведення операції | Час здійснення операції | ІР-адреса платника |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |
ІІ. Пояснення щодо формування файла з інформацією стосовно операцій за рахунком юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності
1. Файл текстового формату з роздільниками полів - CSV (Comma-Separated Values) формується згідно із загальним описом формату RFC 4180.
2. У першому рядку файла зазначається повне найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи-підприємця, за рахунком якої/якого надається інформація.
3. Кожен рядок файла - це один рядок таблиці.
4. Роздільником значень колонок є символ "крапка з комою" (;).
5. Значення, що містять зарезервовані символи (подвійні лапки, кома, крапка з комою, новий рядок), обрамляються подвійними лапками ("). Якщо в значенні зустрічаються подвійні лапки, то вони зазначаються у вигляді двох лапок поспіль.
6. Дані розміщуються з першого рядка без заголовків колонок з урахуванням такого опису реквізитів інформації стосовно операцій за рахунком юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності:
№ з/п | Назва реквізиту | Примітки для формування реквізитів |
1 | 2 | 3 |
1 | Номер документа | Зазначається номер документа за операцією, що відображається в системі автоматизації банку |
2 | Дата документа | Зазначається дата документа в системі автоматизації банку відповідно до формату ДД.ММ.РРРР |
3 | Сума операції | Зазначається сума операції у валюті її проведення. Одиниця виміру - сота частка одиниці валюти (ціле число) або сота частка тройської унції для банківського металу (ціле число) |
4 | Сума операції (UAH) | Зазначається еквівалент у національній валюті. Одиниця виміру - копійки (ціле число) |
5 | Валюта операції | Зазначається цифровий код згідно з Класифікатором іноземних валют та банківських металів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) |
6 | Номер рахунку платника | Зазначається номер рахунку платника |
7 | Код банку платника | Зазначається код банку, уключений до довідника банківських установ України |
8 | Банк платника | Зазначається найменування банку платника |
9 | Найменування платника | Для юридичної особи зазначається повне або скорочене найменування. Для фізичної особи - підприємця зазначаються прізвище, ім'я та по батькові |
10 | Номер/код платника | Для юридичної особи зазначається ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України (далі - ЄДРПОУ). |
11 | Призначення платежу | Зазначається призначення платежу документа за операцією |
12 | Дата проведення операції | Зазначається дата проведення операції відповідно до формату ДД.ММ.РРРР |
13 | Час здійснення операції | Зазначається час здійснення операції відповідно до формату ГГ:ХХ:СС |
14 | ІР-адреса платника | Зазначається адреса міжмережевого протоколу мережі Інтернет-платника (у разі наявності) |
{Правила доповнено новим Додатком згідно з Постановою Національного банку № 124 від 04.12.2017; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 66 від 19.06.2018}
