Про затвердження Правил технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд
{Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства інфраструктури
№ 411 від 18.06.2013
№ 278 від 16.08.2016}
На виконання вимог статті 75 Кодексу торговельного мореплавства України, статей 3, 4, 12 Закону України "Про транспорт" та з метою удосконалення системи технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Правила технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд (далі - Правила), що додаються.
2. Департаменту нормативно-правового забезпечення (Ониськів М.М.):
2.1. Забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
2.2. Довести цей наказ до відома всіх заінтересованих підприємств, організацій та установ.
3. Після уведення в дію цього наказу вважати такими, що не застосовуються на території України "Правила технической эксплуатации портовых сооружений и акваторий" (РД 31.35.10-86), введені в дію наказом Мінморфлоту колишнього СРСР від 05.08.87 № 119.
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Рябікіна П.Б.
ПОГОДЖЕНО: |
|
ПРАВИЛА
технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд
Правила технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд (далі - Правила) визначають порядок, періодичність і методику здійснення технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд з метою забезпечення безпеки судноплавства, а також довговічності і технічної придатності гідротехнічних споруд до експлуатації відповідно до їх призначення.
Правила поширюються на такі гідротехнічні споруди (далі - споруди) морських портів і судноремонтних заводів (далі - підприємства):
акваторії морських портів і судноремонтних заводів (далі - портові акваторії);
рейкові кранові шляхи у межах ширини споруди.
Вимоги цих Правил є обов'язковими для інженерно-технічного персоналу служб і підрозділів морських торговельних і спеціалізованих портів, судноремонтних заводів (далі - підприємства), капітанів портів, а також для працівників підприємств та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території підприємств, які здійснюють експлуатацію споруд.
Капітани портів зобов'язані доводити до відома капітанів суден вимоги цих Правил у частині, що їх стосуються.
1.2. Основні терміни і визначення
Введення в експлуатацію - документально оформлена подія, що фіксує готовність споруди до використання за призначенням.
Виведення з експлуатації - документально оформлена подія, що фіксує неможливість (нераціональність) подальшого використання споруди за призначенням.
Державна Територіальна організація - організація, що виконує територіальні функції в напрямку "Морський транспорт" відповідно до ДБН А.2.3-1-99, має визнання Регістру судноплавства України, сертифікована відповідно до вимог ISO 9001(2)-2000.
Допустимі експлуатаційні навантаження - нормативні значення навантажень, які визначені розрахунком несучої здатності й загальної стійкості споруди з урахуванням її фактичного технічного стану.
Експлуатаційні днопоглиблювальні роботи - днопоглиблення для підтримання заданих навігаційних габаритів на підхідних каналах (портових акваторіях).
Експлуатація - процес використання портової гідротехнічної споруди за призначенням і підтримання її в працездатному стані.
Експлуатуюча організація - підприємство або організація будь-якої організаційно-правової форми, на балансі якої перебувають споруди та яка безпосередньо здійснює їх експлуатацію або яка експлуатує їх на основі договору з власником і відповідає за технічний стан споруди.
Інженерне обстеження - комплекс операцій щодо визначення параметрів технічного стану гідротехнічної споруди, проведених відповідно до діючої нормативно-технічної документації із застосуванням спеціального устаткування і засобів вимірювального контролю, який здійснюється згідно з відповідними ДБН Держбуду України.
Капітальний ремонт - комплекс операцій, що передбачає заміну (відновлення) елементів конструкції споруди (у тому числі і несучих), як правило з виведенням її з експлуатації.
Навігаційна глибина - глибина, яка забезпечує безпечне проходження розрахункового судна, прийнятого в проекті, протягом усього навігаційного періоду при найнесприятливіших умовах.
Оголошена осадка - максимальна осадка суден, що приймаються портом протягом року або сезону.
Поточний ремонт - комплекс операцій, що передбачає заміну (відновлення) окремих елементів конструкції споруди без виведення її з експлуатації.
Працездатність - стан об'єкта, при якому всі параметри, що характеризують здатність виконувати задані функції, відповідають вимогам нормативно-технічної (проектно-конструкторської) документації.
Прохідна осадка - максимальна осадка, з якою судно може пройти підхідним каналом (портовою акваторією) при фактичних гідрометеорологічних умовах, що склались на момент проведення.
Режим експлуатації - використання споруди за призначенням з експлуатаційними параметрами, що обумовлені проектом або встановлені в процесі експлуатації з урахуванням технічного стану.
Ремонт - комплекс операцій з відновлення працездатності або справності споруди для подальшої експлуатації.
Спеціалізована організація - організація, що виконує роботи (послуги, випробування), має відповідну ліцензію Держбуду України та Свідоцтво про визнання Регістру судноплавства України.
Термін служби - календарна тривалість експлуатації споруди від моменту введення в експлуатацію до переходу в граничний стан.
Технічна експлуатація - комплекс технічних заходів, які забезпечують використання споруди у відповідності до функціональних призначень у зазначений термін експлуатації.
Технічний нагляд - перевірка відповідності об'єкта встановленим технічним вимогам.
Технічне обслуговування - комплекс операцій з підтримки споруди в працездатному або справному стані при використанні її за призначенням.
Технічний огляд - комплекс операцій із здійснення оперативного контролю за дотриманням встановленого режиму експлуатації за зовнішніми ознаками, а також для фіксації змін у технічному стані споруди, виявлення потреби в ремонті й інших заходах технічної експлуатації.
Технічний стан - сукупність параметрів споруд, що підлягають об'єктивному контролю та які змінюються в процесі експлуатації, характеризується у визначений момент часу ознаками, установленими технічним оглядом і зафіксованими технічною документацією.
2.1. Технічна експлуатація споруди повинна забезпечувати її працездатність протягом усього терміну служби при найбільш ефективному, безпечному і безаварійному використанні за прямим призначенням.
Для підтримання працездатності споруди повинен передбачатися комплекс організаційних і інженерно-технічних заходів щодо дотримання встановленого режиму експлуатації, вимог з технічного обслуговування і ремонту.
2.2. Для виконання робіт з технічної експлуатації споруд залучаються Державна Територіальна організація в напрямі "Морський транспорт", а також спеціалізовані організації, які мають ліцензію та Свідоцтво про визнання Регістру судноплавства України.
2.3. Технічна експлуатація споруди здійснюється експлуатуючою організацією силами відділів гідротехнічних і інженерних споруд (далі - ВГіІС) морських портів, служби капітана порту і відділів капітального будівництва (далі - ВКБ) підприємств спільно з іншими службами, які забезпечують експлуатаційну діяльність підприємства.
Організація технічної експлуатації підхідних каналів і портових акваторій покладається на капітана порту спільно з ВГіІС (ВКБ).
У процесі технічної експлуатації споруди забезпечується:
контроль за дотриманням встановленого режиму експлуатації;
контроль за технічним станом споруди у процесі експлуатації, ведення відповідної технічної документації;
проведення технічних оглядів та інженерних обстежень;
проведення попереднього аналізу причин зміни технічного стану конструкцій;
вчасна підготовка (реалізація) заходів з підтримання споруди в працездатному стані і попередження аварійних ситуацій, які включають усі види ремонтних робіт.
2.4. Технічна експлуатація споруд включає:
встановлення режиму експлуатації і контроль за його дотриманням;
технічне обслуговування і контроль за станом споруди;
поточний та капітальний ремонти.
2.5. Взаємодія між структурними підрозділами підприємства, що беруть участь у технічній експлуатації споруд, визначається наказами підприємства.
2.6. У процесі технічної експлуатації споруди підприємство повинне вести і зберігати технічну документацію. Перелік основної документації з технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд наведено в додатку 1.
2.7. Технічна експлуатація споруд, переданих підприємством в оренду, здійснюється відповідно до договору та чинних нормативних документів.
ВГіІС (ВКБ) і служба капітана порту здійснюють контроль за станом і режимом експлуатації споруд, зданих в оренду, і ведуть відповідну технічну документацію.
2.8. Вимоги ВГіІС (ВКБ) і служби капітана порту щодо технічної експлуатації розташованих на території підприємства об'єктів сторонніх організацій (залізничні колії, споруди холодильників, елеваторів, склади та ін.) стосовно їх впливу на безпечну експлуатацію споруд підприємства є обов'язковими для виконання.
Розділ 3. Технічна експлуатація причальних, захисних, берегоукріплювальних і суднопідіймальних споруд
3.1.1. Режим експлуатації споруди має забезпечувати:
безпечні умови для плавання, стоянки й обробки суден, роботи персоналу, устаткування і транспорту, складування вантажів;
працездатність споруди під дією експлуатаційних навантажень та при її взаємодії з суднами з урахуванням гідрометеорологічних чинників.
3.1.2. Режим експлуатації споруди має відповідати її призначенню, паспортним характеристикам, фактичному технічному стану, умовам впливу навколишнього середовища.
3.1.3. Глибина біля кордону або біля підошви споруди має відповідати проектному (паспортному) значенню.
3.1.4. Споруда або її окремі елементи не повинні мати змін у положенні в порівнянні з проектним. Зсунення і деформації споруди в період її експлуатації не повинні перевищувати гранично допустимих величин зсунення портових гідротехнічних споруд за період експлуатації (додаток 2).
3.1.5. Всі причальні споруди повинні експлуатуватись з дотриманням встановлених величин експлуатаційних навантажень, зазначених у паспортах. Експлуатація з навантаженнями, що перевищують встановлені величини, забороняється.
3.1.6. Встановлені величини навантажень для причалів повинні періодично переглядатись з урахуванням фактичного стану конструктивних елементів споруди і відповідності умов їх роботи початково прийнятим під час проектування й будівництва.
3.1.7. На підприємстві має бути складено і введено у дію Довідник допустимих навантажень на причали.
Структуру та основний зміст довідника допустимих навантажень на причали наведено у додатку 3.
При цьому ширина споруди призначається у кожному конкретному випадку в залежності від:
її функціонального призначення та конструктивних особливостей;
результатів розрахунків несучої здатності та загальної стійкості споруди і окремих конструктивних елементів;
габаритів операційної території відповідно до вимог проекту.
Для визначення ширини споруди слід залучати спеціалізовану організацію.
3.1.8. Режим експлуатації споруди може бути переглянутий при зміні умов її роботи або технічного стану. Внесення змін у встановлений режим експлуатації споруди слід здійснювати на підставі результатів систематичних спостережень і результатів перевірочних розрахунків її несучої здатності.
Зміна режиму експлуатації споруди має бути погоджена з Регістром судноплавства України, оформлена на підприємстві наказом і відображена в паспорті споруди.
3.1.9. Межі причалів з різними глибинами біля кордону і різною несучою здатністю повинні бути позначені.
Схеми навантажень на причальні споруди необхідно вивішувати на видному місці на причалах, а також у підрозділах, які експлуатують споруду.
3.1.10. Для кожного причалу мають бути встановлені глибини та осадка суден, що швартуються, оголошені на підприємстві наказом. Умови підходу та швартування, безпечної стоянки (переставлення) суден мають бути зазначені в Обов'язкових постановах.
3.1.11. Для забезпечення безпечного швартування суден і збереження причальних споруд:
швартовні й відбійні пристрої повинні перебувати у справному технічному стані та відповідати за своїми характеристиками суднам, що швартуються до причалів;
фактичний запас вільної довжини причалів під час швартування суден не повинен бути менше нормативного;
нормальні складові швидкостей підходу суден до причалів не повинні перевищувати нормативні значення, якщо інші обмеження не передбачені проектом і паспортом.
3.1.12. Рейдові причальні споруди (швартовні палі та бочки) повинні експлуатуватись з дотриманням встановлених величин навантажень від суден, що швартуються.
3.1.13. У разі одержання штормового попередження, закріплення судна повинне здійснюватись за штормові швартовні тумби (якщо Обов'язковими постановами або розпорядженням капітана порту не передбачені інші заходи).
3.1.14. На кожній швартовній тумбі мають бути нанесені такі цифрові позначення (що читаються з берега): вгорі - порядковий номер тумби; під горизонтальною рискою - відстані у метрах до найближчих швартовних тумб зліва й справа, розділені одна від одної вертикальною рискою.
3.1.15. Забороняється проводити швартовні випробування суден біля споруд, не призначених для цього.
3.1.16. Підхід (відхід) судна до причалу регламентується вимогами Обов'язкових постанов та вказівками служби капітана порту.
3.1.17. Капітан судна, що пошкодило споруду, зобов'язаний повідомити про це капітану порту. При цьому капітан судна, спільно з представником експлуатуючого підрозділу та капітаном порту, повинен брати участь у складанні і підписанні акта про заподіяне пошкодження (за участю представників Укртрансбезпеки і Регістру судноплавства України).
{Підпункт 3.1.17 пункту 3.1 розділу 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства інфраструктури № 278 від 16.08.2016}
3.1.18. Причальні споруди мають бути оснащені біля кордону колесовідбійними брусками, які повинні постійно бути справними й систематично очищуватись від сміття, льоду та снігу.
3.1.19. Для безпечного проходу людей та виконання швартовних операцій прикордонна зона причалу на ширині не менше 2 м повинна бути вільна від вантажів, що складуються, очищена від сміття, а в зимовий час - від снігу та льоду.
3.1.20. Для безпечного проходу людей через трубопроводи й інші комунікації, що виступають над поверхнею причалу, повинні бути улаштовані перехідні містки.
3.1.21. Причальні споруди повинні бути оснащені первинними засобами пожежогасіння, а також рятувальними засобами.
3.1.22. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом (новим будівництвом, реконструкцією, реставрацією, капітальним ремонтом) об'єктів здійснюється відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.
{Підпункт 3.1.22 пункту 3.1 розділу 3 в редакції Наказу Міністерства інфраструктури № 411 від 18.06.2013}
3.1.23. Виведення споруди з експлуатації повинне здійснюватись за наказом підприємства на підставі акта комісії, що створюється на підприємстві.
Інформація про виведення споруди з експлуатації подається до Міністерства транспорту та зв'язку України та Регістру судноплавства України.
3.1.24. Встановлений режим експлуатації споруди, а також його зміна, обов'язкові для орендарів і всіх організацій, розташованих на території підприємства.
3.1.25. Для забезпечення нормальної експлуатаційної діяльності підприємства в зимовий період повинен контролюватись режим експлуатації споруди у льодових умовах.
3.1.26. Технічний стан і режим експлуатації споруди у зимовий період визначається шляхом технічних оглядів і інженерних обстежень.
3.1.27. Для підтримання експлуатаційних характеристик споруди передбачається додатковий комплекс організаційних і інженерно-технічних заходів з урахуванням специфіки підприємства, прогнозованої льодової обстановки, конструктивних особливостей і технічного стану споруди.
Роботи з захисту споруд повинні виконуватись інженерно-технічними службами підприємства.
3.1.28. Для забезпечення безпеки робіт із захисту споруд від дії льоду в зимовий період кожне підприємство має бути належним чином підготовлене, для чого необхідно:
щорічно встановлювати наказом на підприємстві дати льодового періоду навігації у залежності від прогнозованої льодової обстановки;
розробити та затвердити наказом на підприємстві комплекс додаткових організаційних, технічних, технологічних та інших заходів щодо безпечного режиму роботи та ефективної технічної експлуатації споруд у льодових умовах, у тому числі підхідних каналів і портових акваторій.
При цьому мають бути визначені порядок і заходи безпеки:
- під час улаштування (використання) пішохідних і проїзних містків;
- під час очищення від льоду і снігу території споруди, доріг, переїздів, проходів, залізничних і кранових шляхів, стрілочних переводів, розривів між штабелями та ін.
3.1.29. Підготовка причалів до швартовних і вантажних операцій у зимовий час повинна здійснюватись структурним підрозділом, що експлуатує споруду, під наглядом ВГіІС (ВКБ) і служби капітана порту.
Підготовка причалів до підходу суден і виконання вантажних операцій включає звільнення оперативної акваторії і простору біля причалу, а також прикордонної смуги від льодового покриву, очищення від снігу і посипання території піском на всіх місцях, де будуть проводитись роботи зі швартування суден, вантажні операції та ін.
3.1.30. Технічна експлуатація замерзаючих підхідних каналів і портових акваторій повинна забезпечувати безаварійне плавання суден, а також мінімальні витрати часу на їх проведення, швартування (переставляння) з урахуванням льодової обстановки.
3.1.31. На підхідному каналі та портовій акваторії в льодовий період допускається плавання суден, що мають відповідні даному району потужність і льодову категорію корпусу, визначені класифікацією Регістру судноплавства України, Обов'язковими постановами та іншими нормативно-технічними документами.
Начальником і капітаном порта повинні щорічно видаватися накази, що визначають типи суден, які можуть заходити на підприємство в період зимової навігації без обмежень.
3.1.32. У разі наявності на портовій акваторії міцного крижаного покриву товщиною більше 0,5 м має бути додатково перевірена несуча здатність конструкцій гідротехнічних споруд (причальних, захисних, берегоукріплювальних) щодо впливу фактичних величин льодових навантажень.
3.1.33. Наближення криголама до лінії кордону не повинне створювати додаткових навантажень на конструкції причалів, пов'язаних з переміщеннями льоду. При товщині льоду більше 0,5 м підхід криголамів до причалів кормою забороняється.
3.1.34. Гранична швидкість руху суден на підхідному каналі і портовій акваторії в зимовий період встановлюється капітаном порту в залежності від складності льодової обстановки і повідомляється судноводіям відповідним розпорядженням.
3.1.35. Службою капітана порту протягом усього періоду льодової навігації повинен вестись Журнал, у якому мають відображатись:
льодова обстановка на підходах до підхідного каналу і портової акваторії підприємства, а також біля споруди;
час, затрачуваний на швартування (переставляння) та відшвартування суден у льодових умовах;
перелік і ефективність застосовуваних засобів, заходів проти льоду;
пошкодження суден і споруд, обумовлені льодовою обстановкою.
3.1.36. На кожному підприємстві, на підхідному каналі і портовій акваторії якого в зимовий період утворюється крижаний покрив, необхідно, у доповнення до цих Правил, розробити Інструкцію щодо захисту портових гідротехнічних споруд від дії льоду. При цьому слід враховувати географічне положення, гідрометеорологічні умови району, конструктивні особливості споруд, а також досвід експлуатації.
3.1.37. Профіль захисних і берегоукріплювальних споруд повинен підтримуватись у проектному положенні протягом усього періоду їхньої експлуатації.
3.1.38. Забороняється складування вантажів на захисних і берегоукріплювальних спорудах без перевірки їхньої несучої здатності та визначення допустимих величин навантаження.
3.1.39. Швартування суден до захисних і берегоукріплювальних споруд забороняється за винятком випадків, передбачених проектом.
3.1.40. Для берегоукріплювальних споруд, до яких безпосередньо примикають відкриті вантажні склади, мають бути визначені величини допустимих експлуатаційних навантажень.
3.2.1. Технічне обслуговування споруд включає:
складання і ведення паспорта споруди;
проведення технічних оглядів і інженерних обстежень;
ведення журналу технічного нагляду за станом і режимом експлуатації портових гідротехнічних споруд (додаток 4) (далі - Журнал технічного нагляду), з фіксацією величин діючих експлуатаційних навантажень;
оцінку технічного стану і розробку плану заходів щодо підтримання споруди у працездатному стані, у тому числі у льодових умовах.
3.2.2. Журнал технічного нагляду слід вести для кожної споруди, що експлуатується підприємством, незалежно від форми власності.
3.2.3. У Журнал технічного нагляду повинні заноситися результати спостережень за технічним станом і режимом експлуатації споруди, здійснюваних у процесі проведення регулярних технічних оглядів.
3.2.4. Працівники ВГіІС (ВКБ) підприємства, що здійснюють нагляд за технічним станом і режимом експлуатації споруд, зобов'язані вести свій Журнал технічного нагляду.
3.2.5. Журнали технічного нагляду повинні заповнюватися працівниками ВГіІС (ВКБ) підприємства під час проведення кожного чергового регулярного огляду або відразу після його завершення.
У разі, якщо під час регулярного огляду не виникає потреби у занесенні в Журнал зауважень щодо технічного стану і режиму експлуатації споруди, працівник ВГіІС (ВКБ) підприємства, який веде Журнал, повинен відзначити дату проведення огляду.
3.2.6. У Журналі необхідно систематично записувати:
- результати спостережень за технічним станом і режимом експлуатації споруди, у тому числі з використанням засобів спостереження;
- намічені заходи щодо усунення виявлених пошкоджень і порушень встановленого режиму експлуатації;
- відомості про проведені спостереження з використанням засобів вимірів;
- дані про стан маяків, установлених на тріщинах і конструктивних елементах споруди;
- відомості про роботи, виконані на підставі намічених заходів, у тому числі етапи поточних ремонтів, причини невиконання зазначених робіт і ін.
3.2.7. Усі сторінки кожного Журналу повинні бути пронумеровані, прошнуровані та завірені печаткою.
Журнали технічного нагляду повинні мати сторінки, які пояснюють їх зміст.
Записи в Журнал технічного нагляду повинні бути підставою для планування й організації ремонтів та інших заходів технічної експлуатації, а також для оцінки якості технічного обслуговування споруди.
3.2.8. Технічний стан споруд повинен контролюватися підприємством шляхом проведення регулярних і періодичних технічних оглядів.
3.2.9. Регулярні і періодичні огляди споруди проводяться силами експлуатуючої організації.
3.2.10. Регулярні технічні огляди повинні здійснюватись ВГіІС (ВКБ) підприємства з метою перевірки технічного стану споруди за зовнішніми ознаками, а також здійснення оперативного контролю за дотриманням встановленого режиму експлуатації.
3.2.11. Періодичність регулярних технічних оглядів споруди повинна встановлюватися головним інженером підприємства у залежності від технічного стану й умов експлуатації, але не рідше 1 разу на місяць.
3.2.12. Під час проведення регулярних технічних оглядів необхідно здійснювати спостереження за технічним станом споруди, її конструктивних елементів, доступних зовнішньому оглядові, елементів облаштування, а також за дотриманням встановленого режиму експлуатації. Особливу увагу необхідно приділяти дотриманню норм експлуатаційних навантажень від вантажів, що складуються на причальні споруди.
3.2.13. Результати регулярних технічних оглядів і дані перевірок норм експлуатаційних навантажень на причали повинні заноситись у Журнал технічного нагляду за станом і режимом експлуатації споруд.
За усіма випадками перевищення експлуатаційних навантажень понад встановлених нормами, а також пошкоджень споруди, її конструктивних елементів, елементів облаштування, що стались внаслідок порушення режиму експлуатації, ВГіІС (ВКБ) повинен складати відповідні акти та видавати підрозділу, що експлуатує споруду, приписи щодо усунення надмірного навантаження, в яких зазначати терміни усунення і осіб, відповідальних за його виконання. Акти і приписи затверджуються головним інженером підприємства.
Акти надмірного навантаження повинні зберігатись у складі технічної документації споруди.
3.2.14. Періодичні технічні огляди повинні проводитися комісією під головуванням головного інженера підприємства. До складу комісії повинні входити: начальник ВГіІС (ВКБ); працівник, відповідальний за споруду; начальник структурного підрозділу, який експлуатує споруду.
3.2.15. Основні завдання періодичних технічних оглядів:
огляд споруди і перевірка дотримання режиму експлуатації;
фіксація змін у технічному стані споруди за період між попередніми оглядами;
виявлення потреби у ремонті й інших заходах технічної експлуатації;
розробка (при необхідності) нових вимог до споруди та ін.
3.2.16. Терміни проведення періодичних технічних оглядів повинні призначатись у залежності від природних умов, технічного стану і режиму експлуатації споруди. Періодичні технічні огляди повинні проводиться не рідше 1 разу на рік.
3.2.17. Програма періодичного технічного огляду споруди повинна складатись ВГіІС (ВКБ) підприємства і затверджуватись головним інженером.
У програмі має бути зазначено: об'єкти, склад і календарний графік робіт, відповідальні виконавці, а також терміни підготовки звітів.
3.2.18. Результати періодичного технічного огляду споруди повинні оформлятися у вигляді звіту, що містить:
матеріали огляду конструктивних елементів і елементів облаштування споруди;
дані інструментальних спостережень (якщо такі проводились у процесі огляду);
аналіз матеріалів огляду і зіставлення одержаних даних з даними попереднього огляду;
3.2.19. Контрольно-інспекторські і позачергові обстеження повинні виконуватися з метою:
виявлення і фіксації дефектів та пошкоджень (руйнувань);
визначення працездатності та технічного стану елементів споруди;
складання дефектних відомостей, оцінки обсягів і термінів виконання ремонтно-відновлюваних робіт;
визначення необхідності технічного переозброєння (реконструкції);
визначення оптимального режиму експлуатації споруди.
3.2.20. Контрольно-інспекторські обстеження проводяться не рідше 1 разу на 5 років (у залежності від технічного стану споруди, умов експлуатації, вказівок Регістру судноплавства України та ін.).
Під час контрольно-інспекторського обстеження необхідно передбачати виконання таких основних робіт:
підбір і вивчення проектної, виконавчої й іншої технічної документації, а також матеріалів попередніх обстежень;
інструментальні вимірювання зсунення (кренів) з використанням високоточних засобів вимірювання;
вимірювання місцевих деформацій і визначення причин їх виникнення;
дослідження міцності матеріалів конструктивних елементів (при необхідності);
надводне і підводне обстеження стану конструктивних елементів;
аналіз даних про навантаження, що діяли на споруду за час експлуатації (між попереднім і виконуваним обстеженнями), визначення інтенсивності експлуатаційних навантажень у період обстеження;
обробку й аналіз результатів обстеження;
розробку рекомендацій щодо подальшої експлуатації споруди;
обґрунтування уточнення інженерно-геологічних, гідрологічних і інших умов, а також проведення експериментального навантаження, випробування споруди або її окремих елементів (при необхідності);
оформлення звітних матеріалів.
3.2.21. У звіті за результатами контрольно-інспекторського обстеження повинно бути наведено зіставлення величин зсунення і деформацій споруди, встановлених у результаті інструментального вимірювання, і їхніх граничнодопустимих величин, а також основні результати перевірочних розрахунків міцності та стійкості споруди.
3.2.22. Основні результати контрольно-інспекторських обстежень, що містять загальну оцінку технічного стану споруди та її конструктивних елементів, дефектні відомості, а також основні результати перевірочних розрахунків і, в разі необхідності, вказівки щодо їх ремонту (посилення, реконструкції), повинні заноситись у паспорт споруди.
3.2.23. Позачергові обстеження слід проводити у випадках виявлення пошкоджень (руйнувань) і деформацій, величини яких досягають граничних значень, а також при перевищенні експлуатаційних навантажень понад встановлені нормами, після екстремальних повеней та льодоходів й інших обставин, які можуть спричинити значне погіршення технічного стану або позначитись на безпеці експлуатації споруди (у тому числі створити аварійну ситуацію).
3.2.24. Позачергові обстеження захисних і берегоукріплювальних споруд слід проводити після сильних штормів із хвилюванням більше п'яти балів.
3.2.25. Склад робіт для позачергових обстежень встановлюється в обсязі, зазначеному для контрольно-інспекторського обстеження, з урахуванням додаткових досліджень, необхідних для оцінки впливу пошкоджень (деформацій), що виникли, на експлуатаційні характеристики й умови безпечної роботи споруди, а також визначення фактичної несучої здатності при зміні режиму експлуатації.
3.2.26. У результаті позачергового обстеження повинна бути встановлена можливість подальшої експлуатації споруди до виконання ремонтних або відновлюваних робіт.
3.2.27. Під час виконання контрольно-інспекторських і позачергових обстежень повинна проводитися оцінка технічного стану.
3.2.28. Технічний стан окремих конструктивних елементів споруди оцінюється шляхом спільного аналізу дефектів (пошкоджень) і результатів перевірочних розрахунків. Конструктивні елементи споруд можуть бути віднесені до одного зі станів:
стан конструкції задовільний. Можлива наявність малозначних дефектів і пошкоджень, що можуть призвести до зниження довговічності; несуча здатність конструкції для проектних навантажень забезпечена;
стан конструкції задовільний, потребує ремонтних робіт. Мають місце дефекти і пошкодження, що знижують довговічність, однак не впливають на несучу здатність конструкції; після їхнього усунення довговічність і несуча здатність конструкції для проектних навантажень забезпечена;
стан конструкції задовільний з обмеженнями. Мають місце дефекти і пошкодження, що можуть призвести до зниження довговічності; несуча здатність конструкції для обмежених навантажень забезпечена;
стан конструкції задовільний з обмеженнями, потребує ремонтних робіт. Мають місце дефекти і пошкодження, що можуть знизити несучу здатність і довговічність конструкції; після їхнього усунення довговічність і несуча здатність конструкції для обмежених навантажень забезпечена;
стан конструкції непридатний до експлуатації. Мають місце значні дефекти і пошкодження, що свідчать про зниження несучої здатності, однак може бути забезпечена цілісність конструкції на період проведення робіт з посилення (реконструкції);
стан конструкції аварійний. Мають місце критичні дефекти і пошкодження, цілісність конструкції на період проведення робіт з посилення (реконструкції) не гарантована.
3.2.29. Технічний стан споруди в цілому оцінюється шляхом спільного аналізу дефектів і пошкоджень, а також результатів перевірочних розрахунків і виявленого фізичного зносу. Споруди в цілому можуть бути віднесені до одного з таких станів:
стан споруди задовільний. Відсутні конструкції, що відповідають станам "задовільний, потребує ремонтних робіт", "задовільний з обмеженнями", "задовільний з обмеженнями, потребує ремонтних робіт", "непридатний до експлуатації", "аварійний". Фізичний знос споруди - до 20%;
стан споруди задовільний, потребує ремонтних робіт. Відсутні конструкції, що відповідають станам "задовільний з обмеженнями", "задовільний з обмеженнями, потребує ремонтних робіт", "непридатний до експлуатації", "аварійний". Фізичний знос споруди - від 20 до 60%;
стан споруди задовільний з обмеженнями. Відсутні конструкції, що відповідають станам "задовільний, потребує ремонтних робіт", "задовільний з обмеженнями, потребує ремонтних робіт", "непридатний до експлуатації", "аварійний". Фізичний знос споруди - від 20 до 60 %;
стан споруди задовільний з обмеженнями, потребує ремонтних робіт. Відсутні конструкції, що відповідають станам "непридатний до експлуатації", "аварійний". Фізичний знос споруди - від 20 до 60%;
стан споруди непридатний до нормальної експлуатації. Відсутні конструкції, що відповідають станам "аварійний". Фізичний знос споруди - від 20 до 60%;
стан споруди аварійний. Споруда має конструкції, що відповідають стану "аварійний". Фізичний знос споруди - більше 60 %.
3.2.30. У процесі технічного обслуговування в обов'язковому порядку повинні проводитись "нульовий" цикл вимірювання і циклічні інструментальні спостереження за деформаціями споруд за допомогою улаштованої геодезичної мережі.
3.2.31. За матеріалами контрольно-інспекторського обстеження складається паспорт споруди шляхом спільного аналізу проектної і виконавчої документації і результатів перевірочних розрахунків. Паспорт є документом, що узагальнює і класифікує основні відомості про споруду. Паспорт повинен відображати фактичні зміни технічних характеристик споруди у порівнянні з проектними, доповнюватись необхідною кількістю графічних й інших матеріалів. У паспорті споруди дається оцінка технічного стану як окремих конструктивних елементів, так і споруди в цілому, а також наводяться схеми допустимих експлуатаційних навантажень.
3.2.32. Паспорт споруди (причальної, захисної, берегоукріплювальної, суднопідіймальної) повинен містити такі основні відомості:
загальні дані: найменування споруди, проектна організація, будівельна організація, рік будування, опис конструкції;
експлуатаційні характеристики: довжина, розрахунково-конструктивна ширина причалу, розрахунково-технологічна ширина причалу, глибина біля споруди, позначка кордону, розрахункове судно, спеціалізація за родом перероблюваних вантажів - для причальних споруд; довжина, глибина біля порога споруди, позначка кордону, ухил і довжина спускових шляхів, розрахункове судно, кількість стапельних місць - для суднопідіймальних споруд; довжина, глибина біля споруди, позначка кордону - для берегоукріплювальних споруд; довжина, глибина біля кордону з зовнішньої і внутрішньої сторони, позначка верха - для захисних споруд;
{Абзац третій підпункту 3.2.32 пункту 3.2 розділу 3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства інфраструктури № 411 від 18.06.2013}
природні умови: ґрунти фундаменту, параметри хвилі й ін.;
технічні характеристики: елементи конструкції споруди і їхній технічний стан, елементи облаштування і їхній технічний стан, розрахункові характеристики (допустимі експлуатаційні навантаження, коефіцієнти запасу стійкості, зусилля і напруження в елементах конструкції й ін.), а також характеристика технічного стану споруди в цілому;
деформаційні характеристики: схема розташування спостережної геодезичної мережі та результатів "нульового" циклу спостережень за деформованим станом конструкції;
інші дані: балансова вартість споруди, рекомендації щодо її подальшої експлуатації й ін.
3.2.33. Паспорти підхідного каналу і портової акваторії повинні містити наступні основні параметри і характеристики:
підхідний канал (етапи будівництва і реконструкції, конструкція, число прямолінійних ділянок каналу, габарити каналу, довжина суднового ходу і прорізу, азимути колін, кути повороту і радіуси заокруглень на ділянках спряження колін, наявність захисних споруд, особливості траси каналу, режим руху суден, параметри розрахункового судна, період навігації та ін.);
експлуатаційні можливості підхідного каналу (максимальні габарити суден, режим проходження суден з різними габаритами й ін.);
правила проведення суден (умови входу, особливості руху, правила лоцманського проведення, правила буксирування, плавання в льодових умовах, характеристика рейдів і якірних стоянок, засобу радіозв'язку, порядок дій під час аварійних ситуацій на каналі та ін.);
портова акваторія (етапи будівництва і реконструкції, склад акваторії, площа, довжина і ширина акваторії, розподіл глибин на акваторії, довжина причального фронту, кількість причалів, їхнє розташування і спеціалізація, водні шляхи на акваторії, захисні споруди, якірні стоянки, період навігації й ін.);
навігаційна обстановка (знаки навігаційної обстановки, кількість, характеристика і вид створів, характеристика вогнів і знаків, координати, висота, дальність видимості, додаткове устаткування, сучасний стан і ін.);
портова акваторія (організація і загальні правила руху, особливості й обмеження руху, правила лоцманського проведення, особливості буксирування і швартування, плавання і відстій суден у льодових умовах, характеристика рейдів і якірних стоянок, засобу радіозв'язку й ін.);
природні умови (метеорологічні, гідрологічні, геологічні, екологічні й інші умови району);
режим замулювання. Підхідний канал (середньорічні значення обсягу і шару намулу, характерні ділянки замулювання, розподіл шару намулу за довжиною і шириною каналу, причини замулювання й ін.);
портова акваторія (середньорічні значення обсягу і шару намулу, характерні ділянки замулювання, розподіл шару намулу площею акваторії й ін.);
експлуатаційні днопоглиблювальні роботи (обсяги робіт, класифікація ґрунтів розробки й ін.);
звалища ґрунту (кількість, розташування, місткість, режим відвалювання ґрунтів, відстань до об'єктів днопоглиблення й ін.);
додаткові дані. Враховуються різні фактори, пов'язані з експлуатацією споруди (річковий стік, стійкість гідротехнічних споруд, берегові процеси у прибережній зоні тощо). У залежності від конкретних умов, що впливають на умови експлуатації споруди, допускається змінювати або доповнювати відповідні розділи паспорта;
рекомендації щодо експлуатації підхідного каналу (портової акваторії);
зміни і доповнення, що заносяться в паспорт.
У разі наявності у споруди, що підлягає паспортизації, будь-яких конструктивних особливостей, у форму паспорта можуть бути занесені відповідні зміни (при належному обґрунтуванні).
3.2.34. Форми паспортів гідротехнічних споруд наведено в додатках 5 - 8 до цих Правил.
{Пункт 3.2 розділу 3 доповнено підпунктом 3.2.34 згідно з Наказом Міністерства інфраструктури № 411 від 18.06.2013}
3.2.35. Основні принципи визначення параметрів для складання паспорта гідротехнічної споруди (причальної).
Залежно від призначення і облаштування територія перевантажувального комплексу може бути умовно розділена на такі технологічні зони:
Прикордонна зона - ділянка причалу, що має швартові і відбійні пристрої, призначена для стоянки і обслуговування суден.
Перехідна зона слугує для передачі і короткочасного зберігання вантажу в процесі проведення навантажувально-розвантажувальних робіт.
Тилова зона призначена для організації складів, накопичення вантажів, виконання інших складських технологічних операцій.
Вказані зони визначаються розрахунковим шляхом, у тому числі виходячи зі схем допустимих експлуатаційних навантажень. Параметри розрахунково-технологічної ширини причалу визначаються окремо для кожного конкретного випадку.
За розрахунково-технологічну ширину причалу залежно від особливостей експлуатації кожного причалу слід приймати ширину прикордонної зони або сумарну ширину прикордонної і перехідної зон. Вказані величини визначаються:
відповідно до довідника допустимих навантажень від складованих вантажів для кожного порту, у тому числі конкретного причалу;
відповідно до схеми допустимих експлуатаційних навантажень;
за відсутності вищезгаданих даних та у випадках, коли основні принципи визначення параметрів при складанні паспорта причалу не можуть бути застосовані, визначення розрахунково-технологічної ширини причалу виконується в індивідуальному порядку із залученням організації, яка має у своєму складі відповідальних виконавців, що пройшли професійну атестацію та мають кваліфікаційний сертифікат.
{Пункт 3.2 розділу 3 доповнено підпунктом 3.2.35 згідно з Наказом Міністерства інфраструктури № 411 від 18.06.2013}
3.3.1. Планування, організація і якість робіт з ремонту повинні забезпечити:
довговічність споруд і їхніх конструктивних елементів;
відновлення технічних і експлуатаційних характеристик споруди, їх збереження протягом усього періоду експлуатації;
приведення технічних і експлуатаційних характеристик споруди у відповідність до сучасних вимог режиму експлуатації.
3.3.2. Спосіб ремонту повинен визначатись у залежності від технічного стану і конструктивних особливостей споруди, виду, характеру і розташування руйнувань (пошкоджень), наявного устаткування, а також у залежності від гідрометеорологічних умов і режиму експлуатації.
3.3.3. Поточний ремонт виконується силами підприємства або ремонтними організаціями. Терміни виконання поточних ремонтних робіт визначаються відповідними службами підприємства. Обсяги і номенклатура поточних ремонтних робіт визначаються за допомогою дефектних відомостей, складених при виконанні технічних оглядів і інженерних обстежень.
3.3.4. Капітальний ремонт повинен виконуватись ремонтними організаціями, що мають відповідні ліцензії і визнання Регістру судноплавства України.
3.3.5. В обов'язковому порядку роботи з капітального ремонту повинні проводитись на підставі проектної документації, розробленої за матеріалами інженерних обстежень.
3.3.6. Ремонтні роботи повинні бути організовані так, щоб не порушувалась основна експлуатаційна діяльність підприємства.
3.3.7. Ремонт споруд, зданих в оренду, повинен здійснюватись відповідно до договору та чинних нормативно-технічних документів.
3.3.8. Характерні пошкодження і перелік ремонтних робіт за основними типами споруд наведено в додатку 9 "Ремонт основних типів портових гідротехнічних споруд".
3.3.9. Для систематизації і аналізу результатів робіт з технічного обслуговування й організації ремонтів розроблюється План заходів щодо усунення недоліків, виявлених у процесі технічного обслуговування споруди.
3.3.10. У план заходів з усунення недоліків, виявлених у результаті технічного обслуговування портових гідротехнічних споруд (додаток 10), заносяться такі основні дані:
перелік недоліків, виявлених у результаті обстеження, їхній характер, кількісна оцінка;
інженерні заходи щодо усунення виявлених недоліків, у тому числі заходи щодо охорони праці;
особи, відповідальні за виконання інженерних заходів;
організація, що виконує ремонтно-відновлювальні роботи;
рекомендації з оптимальної експлуатації споруди після усунення недоліків.
3.3.11. Під час розробки плану заходів особливу увагу слід приділяти аналізу і класифікації зафіксованих дефектів, обсягам та термінам виконання ремонтно-відновлювальних робіт, а також питанням охорони праці.
3.3.12. Малозначні дефекти конструктивних елементів і елементів облаштування споруди, виявлені в результаті обстеження (технічний стан - "задовільний", "задовільний з обмеженнями"), повинні бути усунуті за допомогою поточних ремонтних робіт.
3.3.13. Значні дефекти (пошкодження й руйнування) конструктивних елементів і елементів облаштування, виявлені в результаті обстеження (технічний стан - "задовільний, потребує ремонтних робіт", "задовільний з обмеженнями, потребує ремонтних робіт"), повинні бути усунуті за допомогою капітального ремонту. У цьому випадку в обов'язковому порядку до проведення робіт розробляються заходи щодо забезпечення охорони праці та проектна документація на капітальний ремонт.
3.3.14. При віднесенні споруди до кваліфікаційних груп "непридатна до нормальної експлуатації", "аварійна" споруда повинна бути виведена з експлуатації і в обов'язковому порядку мають бути розроблені заходи щодо забезпечення охорони праці (у межах виведеної з експлуатації ділянки споруди).
3.3.15. За результатами позачергового огляду технічний стан споруди може бути переведений з відповідної тимчасової в основну категорію "задовільний" або "задовільний з обмеженнями", з розробкою заходів щодо її оптимальної експлуатації. Відповідні зміни заносяться в паспорт споруди.
Про термін завершення робіт з капітального ремонту і результати позачергового огляду споруди в обов'язковому порядку необхідно повідомити Регістр судноплавства України.
Розділ 4. Технічна експлуатація підхідних каналів і портових акваторій
4.1.1. Ці Правила є обов'язковими під час експлуатації підхідних каналів і портових акваторій для забезпечення безпечного плавання, стоянки й обробки суден, які приймаються підприємством.
4.1.2. Режим експлуатації портових акваторій (у межах відведеного водного простору у складі зовнішніх і внутрішніх рейдів, якірних стоянок, операційних і маневрових зон та ін.), а також підхідних каналів повинен встановлюватись Обов'язковими постановами з урахуванням їхнього дійсного технічного стану, а також проектних і паспортних характеристик.
4.1.3. Води акваторії та її дно повинні утримуватись відповідно до вимог Конвенції щодо запобігання забрудненню моря скидами відходів й інших матеріалів (1972), Конвенції щодо запобігання забруднення із суден (1973), інших угод і нормативних документів.
4.1.4. Підхідні канали і портові акваторії повинні підтримуватись у габаритах, встановлених проектом і паспортом.
4.1.5. Оголошена осадка суден, що приймаються підприємством протягом навігаційного періоду, повинна встановлюватись за наказом підприємства і вноситись в Обов'язкові постанови.
4.1.6. Осадка суден при плаванні на підхідних каналах і портових акваторіях не повинна перевищувати прохідну осадку, встановлену службою капітана порту. Прохідна осадка суден повинна визначатись на підставі даних про глибини з урахуванням гідрометеорологічних умов плавання і встановлюватись за наказом підприємства.
4.1.7. На кожне судно, що прибуває на підприємство, мають бути передані відомості про прохідну осадку суден, а також Обов'язкові постанови.
4.1.8. Підхідні канали і портові акваторії мають бути оснащені достатньою кількістю засобів навігаційного обладнання (далі - ЗНО), що перебувають у віданні організацій, які займаються експлуатацією ЗНО у зонах їх відповідальності (Держгідрографія, Чоразморшлях, Укрводшлях).
Режим роботи ЗНО і їх технічна експлуатація здійснюється відповідно до вимог Положення про навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства у внутрішніх морських водах, територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 29 травня 2006 року № 514, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 червня 2006 року за № 708/12582 (із змінами).
{Абзац другий підпункту 4.1.8 пункту 4.1 розділу 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства інфраструктури № 411 від 18.06.2013}
4.1.9. При зміні габаритів підхідних каналів і судноплавних ділянок акваторій має бути відповідним чином змінено розміщення ЗНО з повідомленням про це Держгідрографії.
4.1.10. При пошкодженні ЗНО або їхній несправності капітан порту повинен вжити термінових заходів, що забезпечують безпеку руху суден, і повідомити організації у зонах їх відповідальності (Держгідрографія, Чоразморшлях, Укрводшлях).
4.1.11. Якщо на портовій акваторії судно загубило якір або інший предмет, що викликає небезпеку для судноплавства, капітан судна мусить, з відома капітана порту, вжити необхідних заходів щодо підняття загубленого предмета або позначити район і повідомити про це капітана порту.
4.1.12. Забороняється будування або улаштування у межах підхідних каналів і портових акваторій будь-яких споруд (устаткування), які утруднюють рух суден і обмежують ефективність дії ЗНО.
4.1.13. Для попередження пошкодження підводних об'єктів (споруд) у разі, якщо їхні траси перетинають підхідні канали, портові акваторії, охоронні зони мають бути встановлені і позначені відповідними знаками.
В охоронних зонах забороняється:
проходити з відданими якорями, ланцюгами, лотами, волокушами і тралами;
провадити вантажно-розвантажувальні і днопоглиблювальні роботи;
причалювати до берега в місцях, огороджених сигнальними знаками.
Усі роботи, які мають бути виконані в охоронних зонах, а також поблизу від них, слід попередньо погодити з підприємствами, у сфері управління яких перебувають підводні об'єкти (споруди).
4.1.14. Режим експлуатації підхідних каналів і портових акваторій у льодових умовах контролюється з метою підтримання їхніх проектних (паспортних) параметрів протягом терміну служби, а також забезпечення нормальної експлуатаційної діяльності підприємства.
4.1.15. Контроль за дотримуванням встановленого режиму експлуатації підхідних каналів і портових акваторій, а також підтримання їхніх проектних і паспортних параметрів здійснюється службою капітана порту шляхом проведення інженерних обстежень і регулярних промірних робіт.
4.2.1. Технічне обслуговування підхідних каналів і портових акваторій повинне забезпечувати безаварійне плавання і стоянку суден, у тому числі у льодових умовах. На судноремонтних заводах технічне обслуговування акваторії повинне забезпечувати безаварійне плавання і стоянку суден, що ремонтуються, безпечну й ефективну роботу суднопідйомних споруд.
4.2.2. Технічне обслуговування підхідних каналів і портових акваторій повинне забезпечувати:
підтримання необхідних навігаційних габаритів з позначенням ЗНО за схемою, погодженою із організаціями у зонах їх відповідальності (Держгідрографія, Чоразморшлях, Укрводшлях);
безпеку судноплавства під час проведення експлуатаційних днопоглиблювальних робіт;
додержання вимог органів державного нагляду за станом навколишнього природного середовища.
4.2.3. Установлення на штатні місця і технічне обслуговування ЗНО здійснюється організаціями у зонах їх відповідальності (Держгідрографія, Чоразморшлях, Укрводшлях) відповідно до вимог Положення про навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства у внутрішніх морських водах, територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 29 травня 2006 року № 514, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 червня 2006 року за № 708/12582 (із змінами).
{Підпункт 4.2.3 пункту 4.2 розділу 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства інфраструктури № 411 від 18.06.2013}
4.2.4. Контроль за справною дією ЗНО на підприємстві покладається на капітана порту, а також на організації у зонах їх відповідальності (Держгідрографія, Чоразморшлях, Укрводшлях).
4.2.5. На підхідних каналах і портових акваторіях необхідно систематично виконувати такі роботи:
провадити регулярні і позачергові контрольні проміри глибин;
експлуатаційні днопоглиблювальні роботи з підтримання навігаційних габаритів;
спостереження за чистотою вод;
очищення дна від різних предметів, що перешкоджають судноплавству;
ремонт та заміну (при необхідності) ЗНО.
4.2.6. Періодичність промірних і тральних робіт встановлюється підприємством у залежності від гідрометеорологічних умов і інтенсивності відкладення намулу на підхідних каналах і портових акваторіях, але не рідше 1 разу на рік.
4.2.7. На підставі даних промірів необхідно складати плани глибин підхідних каналів і судноплавних частин акваторій, визначати товщину шару, інтенсивність і джерела надходження намулу, а також обсяг необхідних експлуатаційних днопоглиблювальних робіт і терміни їхнього виконання.
4.2.8. На підхідні канали і портові акваторії мають бути складені паспорти.
Внесення доповнень і корегування паспортів підхідних каналів і портових акваторій повинне здійснюватись ВГіІС (ВКБ) і службою капітана порту.
4.3. Експлуатаційні днопоглиблювальні роботи
4.3.1. Експлуатаційні днопоглиблювальні роботи на підхідних каналах і портових акваторіях підприємств повинні здійснюватись відповідно до вимог Положення про навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства у внутрішніх морських водах, територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 29 травня 2006 року № 514, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 червня 2006 року за № 708/12582 (із змінами).
{Підпункт 4.3.1 пункту 4.3 розділу 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства інфраструктури № 411 від 18.06.2013}
4.3.2. Для визначення обсягу і термінів виконання експлуатаційних днопоглиблювальних робіт, а також для одержання дозволу на видобування і складування ґрунту на підводних відвалах відповідно до Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 557, в ВГіІС (ВКБ) підприємства повинні систематизуватись і зберігатись матеріали, що характеризують морфологію дна підхідних каналів і портових акваторій, а також відомості про обсяги раніше виконаного експлуатаційного днопоглиблення, інтенсивність замулювання, фізико-механічні, хіміко-біологічні властивості денних ґрунтів.
4.3.3. Технічне завдання на експлуатаційні днопоглиблювальні роботи та план їхнього виконання повинні складатись в ВГіІС (ВКБ) і затверджуватись головним інженером після погодження з капітаном порту.
4.3.4. Терміни виконання експлуатаційних днопоглиблювальних робіт слід призначати у залежності від інтенсивності замулювання, прийнятих запасів на замулювання, а також з урахуванням техніко-експлуатаційних характеристик застосовуваних днопоглиблювальних засобів.
4.3.5. Матеріали для одержання дозволів на експлуатаційні днопоглиблювальні роботи і відвали ґрунту готуються спеціалізованою організацією на замовлення підприємства.
4.3.6. Експлуатаційні днопоглиблювальні роботи на підхідних каналах і портових акваторіях повинні виконуватись спеціалізованими підрядними організаціями, які мають відповідні технічні засоби, ліцензію і дозвіл, одержані у встановленому порядку.
4.3.7. Підводний відвал повинен бути обладнаний ЗНО силами організацій у зонах їх відповідальності (Держгідрографія, Чоразморшлях, Укрводшлях).
4.3.8. У технічному завданні на проведення експлуатаційних днопоглиблювальних робіт біля споруд або у районі трас підводних інженерних комунікацій мають бути зазначені безпечні відстані від лицьової межі споруди до меж робочої прорізі, а також від меж охоронних зон до ґрунтозабірного пристрою і якорів земснаряда.
4.3.9. Під час проведення експлуатаційних днопоглиблювальних робіт біля споруди робоча глибина черпання з урахуванням перебору ґрунту і безпечні межі наближення до споруди призначаються за погодженням з проектною організацією у залежності від конструкції споруди і характеристик земснаряда.
4.3.10. Контроль за проведенням експлуатаційних днопоглиблювальних робіт і їхнє приймання підприємством повинні здійснюватись відповідно до вимог чинної нормативної документації.
4.3.11. Під час проведення експлуатаційних днопоглиблювальних робіт у місцях, засмічених вибухонебезпечними предметами, роботи повинні виконуватись з дотриманням заходів техніки безпеки та охорони праці.
Розділ 5. Технічна експлуатація рейкових кранових шляхів
5.1.1. За конструктивними особливостями рейкові кранові шляхи поділяються на:
шляхи на шпально-баластовому фундаменті;
шляхи на залізобетонних балках і плитах;
шляхи на пальовому фундаменті.
5.1.2. Для здійснення оперативного контролю за технічним станом і режимом експлуатації кранових шляхів відділом механізації має бути складена схема шляхів із зазначенням розміщення кранів і інших перевантажувальних машин.
Основні дані про кранові шляхи мають бути зазначені в паспорті споруди, на якій вони розташовані. Усі зміни щодо кранових шляхів вносяться в паспорт споруди.
5.1.3. Не передбачені проектом перевантажувальні машини можуть бути установлені на існуючі кранові рейки тільки після перевірки розрахунком (із залученням проектної організації), який підтверджує, що зусилля в елементах споруди не перевищують допустимі значення.
5.1.4. Для запобігання деформацій кранового шляху, що перешкоджають нормальній експлуатації перевантажувальних машин, необхідно:
забезпечити безперебійну роботу пристроїв для відведення води від ниток кранового шляху;
виконати попереднє обкатування рейок перед введенням їх в експлуатацію.
5.1.5. Робота перевантажувальних машин забороняється в наступних випадках:
на шпально-баластному фундаменті - ближче ніж три метри від осі переднього колеса перевантажувальної машини до дефектної ділянки;
на залізобетонних балках (плитах), пальовому фундаменті - ближче ніж один метр від осі переднього колеса перевантажувальної машини до дефектної ділянки.
Рух перевантажувальної машини через дефектну ділянку кранового шляху може бути здійснено тільки з дозволу начальника експлуатуючого підрозділу, під наглядом призначеної ним відповідальної особи і за умови вжиття необхідних застережних заходів.
5.1.6. Під час складування вантажу поблизу кранового шляху повинна дотримуватись відстань не менше ніж 2,0 м від штабеля до осі рейки на рівні поверхні території.
Вимоги з технічної експлуатації рейкових шляхів викладені в додатку 11.
5.2.1. Під час технічного обслуговування слід керуватися вимогами чинної технічної документації.
5.2.2. Технічне обслуговування кранових шляхів повинне включати:
систематичну заміну окремих елементів шляхів (шпал, рейок, кріплення), які зносилися або пошкоджені;
своєчасне усунення відхилень параметрів кранового шляху від встановлених допусків.
5.2.3. Регулярні технічні огляди повинні проводитись щоденно працівниками, відповідальними за утримання кранового шляху.
Не рідше 1 разу у 3 місяці в регулярних технічних оглядах повинні брати участь фахівці ВГіІС (ВКБ) підприємства.
5.2.4. У процесі регулярного технічного огляду кранових шляхів необхідно перевіряти:
стан прирейкових канавок і водовідвідних пристроїв;
наявність накатів (зламів) головки рейок, тріщин і зрубування рейок;
ступінь корозії рейок і кріплення;
стан стиків і скріплення рейок;
щільність прилягання рейок до шпал, підкранових плит і балок;
наявність пошкодження дерев'яних шпал;
наявність пошкодження залізобетонних шпал, плит і балок;
стан деревини, арматури і бетону в місцях кріплення рейок;
стан і кріплення кінцевих упорів;
стан пристроїв, що заземлюють.
5.2.5. У разі виявлення дефектів, зазначених у пункті 5.2.4, необхідно повідомити про них начальника експлуатуючого підрозділу і ВГіІС (ВКБ) підприємства.
5.2.6. За результатами регулярних технічних оглядів у процесі виконання робіт з утримання і технічного обслуговування кранового шляху слід систематично проводити (силами експлуатуючого підрозділу) очищення прирейкових канавок і водовідвідних пристроїв, змащення і підтягування болтів, заміну дефектних болтів і гайок, підбивання баласту, відновлення кінцевих упорів, приварювання міжрейкових з'єднань, що заземлюють, та ін.
5.2.7. Кранові шляхи, що перебувають в експлуатації, підлягають таким технічним оглядам:
періодичному - на шпально-баластному фундаменті, на залізобетонних балках (плитах) - не рідше 1 разу в 6 місяців;
на пальовому фундаменті - не рідше 1 разу на рік;
позачерговому - після ремонту, при установленні нової перевантажувальної машини;
при одержанні припису представника органу Держнаглядохоронпраці або працівника, що здійснює нагляд за утриманням і безпечною експлуатацією перевантажувальних машин.
5.2.8. Періодичний технічний огляд кранових шляхів повинен проводитись у терміни, встановлені графіком, розробленим відділом механізації підприємства для технічного огляду перевантажувальних машин, погодженим з ВГіІС (ВКБ) підприємства.
У періодичних технічних оглядах повинен брати участь працівник, відповідальний за утримання кранового шляху в справному стані.
5.2.9. Під час технічного огляду кранового шляху проводяться:
вимірювання відстані між осями рейок.
5.2.10. Кранові шляхи повинні експлуатуватися з дотриманням допусків на відхилення від проектного положення, встановлених за технічними вимогами фірм-виробників перевантажувального устаткування.
Граничні відхилення та критерії бракування кранових шляхів наведено у додатку 11.
5.2.11. У разі необхідності у складі технічного огляду кранового шляху повинні передбачатися також інструментальні спостереження за елементами фундаменту кранового шляху, які включають перевірку паралельності, прямолінійності і горизонтальності положення елементів конструкції фундаменту.
5.3.1. Поточний і капітальний ремонти повинні виконуватися відповідно до дефектних відомостей.
5.3.2. Основні роботи з ремонту кранового шляху повинні виконуватися за графіком, що передбачає мінімальні терміни виведення його з експлуатації.
5.3.3. Виконавець робіт з ремонту кранового шляху повинен одержати дозвіл від відповідних служб підприємства на провадження робіт, а також наряд-допуск із зазначенням ділянки шляху (майданчика), у межах якого буде здійснюватись ремонт.
5.3.4. Ділянки кранового шляху, на яких проводяться ремонтні роботи, повинні огороджуватись тимчасовими упорами, на яких слід установлювати відповідні попереджувальні знаки (червоні прапорці - вдень, ліхтарі - вночі).
5.3.5. Готовність кранового шляху до експлуатації повинна бути підтверджена актом здавання-приймання наземного кранового рейкового шляху в експлуатацію.
Розділ 6. Вимоги щодо запобігання забрудненню навколишнього середовища
6.1. Портові гідротехнічні споруди, територія, підхідні канали та портові акваторії, а також атмосфера в районі підприємства, повинні утримуватись в санітарному стані, який відповідає вимогам Конвенції щодо запобігання забрудненню моря скидами відходів й інших матеріалів (1972), Конвенції щодо запобігання забрудненню із суден (1973), ДСанПіН 7.7.4-046-99 "Державні санітарні правила і норми для морських та річкових портів", ДСанПіН 7.7.4-067-99 "Державні санітарні правила і норми при перевезенні і перевантаженні курних вантажів в портах" і чинного природоохоронного законодавства.
6.2. Організація і здійснення контролю щодо запобігання забрудненню підхідних каналів і портових акваторій повинні здійснюватись відповідно до вимог Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 року № 269 (із змінами).
6.3. Контроль за підтриманням підхідних каналів і портових акваторій в належному стані здійснюється службою капітана порту.
6.4. Під час перевантаження сипучих вантажів необхідно вжити заходів щодо запобігання їхньому розпиленню, розсипанню в портову акваторію і на територію підприємства згідно з вимогами робочих технологічних карт (РТК).
6.5. Під час перевантаження наливних вантажів необхідно вжити заходів щодо запобігання їхньому розливанню й попаданню в навколишнє середовище.
6.6. Зливання води, що містить нафту, а також відпрацьованих господарсько-побутових вод із суден слід здійснювати в спеціальні плавзасоби або на берегові очисні споруди. Тверді відходи із суден слід здавати береговим службам для переробки та утилізації.
6.7. Скидання стічних вод із суден, які знаходяться у внутрішніх морських водах, територіальному морі та портах України, допускається за умови очищення стічних вод на суднових установках, які відповідають вимогам, установленим МАРПОЛ 73/78 та підтвердженим свідоцтвом класифікаційного товариства. Рішення щодо відповідності якості вод нормативам граничнодопустимих концентрацій речовин приймається спеціальними підрозділами Мінприроди України.
6.8. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватись на підставі дозволу на викиди, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів відповідно до чинного законодавства.
6.9. До початку проведення експлуатаційних днопоглиблювальних робіт мають бути визначені місця підводних відвалів. Спеціальні дослідження, а також хімічні та мікробіологічні аналізи денного ґрунту і води, пов'язані з охороною навколишнього середовища, повинні здійснювати організації, що мають акредитацію в установленому порядку.
ПЕРЕЛІК
основної документації з технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд
№ з/п | Найменування документації |
1 | Технічна документація щодо приймання в експлуатацію знову побудованих споруд (проектна документація, Акт комісії, виконавча документація та ін.) |
2 | Документація, що видається Регістром судноплавства України: - Свідоцтво про реєстрацію гідротехнічних споруд; - Свідоцтво про придатність гідротехнічних споруд до експлуатації; - Акти оглядів гідротехнічних споруд Регістром судноплавства України |
3 | Програма і графік проведення технічних оглядів та інженерних обстежень портових гідротехнічних споруд |
4 | Інструкція щодо захисту портових гідротехнічних споруд від дії льоду |
5 | Паспорти портових гідротехнічних споруд |
6 | Паспорт підхідного каналу |
7 | Паспорт портової акваторії |
8 | Довідник допустимих навантажень на причальні споруди |
9 | Обов'язкові постанови на підприємстві |
10 | Журнали технічного нагляду за портовими гідротехнічними спорудами |
11 | Звіти про технічні огляди та інженерні обстеження портових гідротехнічних споруд |
12 | Схема улаштування спостережної геодезичної мережі. Результати "нульового" і наступних циклів вимірювання. Акти здавання-приймання спостережної мережі на зберігання |
13 | Збірники матеріалів щодо поточного утримання споруд, результати спостережень, Акти перенавантаження, розслідування аварій та ін. |
14 | Технічна документація щодо виконаних ремонтних робіт гідротехнічних споруд і дані про експлуатаційні днопоглиблювальні роботи на підхідному каналі та портовій акваторії |
15 | Плани промірів глибин, схеми розташування засобів навігаційного обладнання |
ГРАНИЧНІ ДОПУСТИМІ ЗСУНЕННЯ
портових гідротехнічних споруд за період експлуатації
Тип споруди | Середнє осідання, мм | Горизонтальне зсунення верху, мм | Крен, радіани (градуси) | Відносний прогин |
1. Причальні споруди | ||||
Гравітаційного типу | 200 | 80 | 0,008 | не нормується |
Заанкерений больверк із сталевого шпунта | не нормується | 80 | 0,008 | 0,02 |
Заанкерений больверк із залізобетонного шпунта | не нормується | 80 | 0,005 | 0,002 |
Пальові естакади | не нормується | 0,02H | 0,02 | 0,02H |
Споруди мостового типу на окремих опорах | 100 | 25 | 0,0025 | не нормується |
2. Захисні споруди | ||||
Вертикального профілю | 400 | 0 | 0,02 (1,0) | - |
Укісного профілю | Не обмежується | |||
3. Берегоукріплювальні споруди | ||||
За ознаками збереження проектного профілю | ||||
H - висота стінки від рівня дна перед нею до верху споруди. | ||||
СТРУКТУРА
та основний зміст Довідника допустимих навантажень на причали
1. Наказ підприємства про введення Довідника в дію.
Повинні бути перелічені матеріали, на підставі яких складений Довідник (паспорти, проектні матеріали, матеріали технічних оглядів та інженерних обстежень та ін.), а також наведені загальні відомості щодо особливостей режиму експлуатації кожної причальної споруди у конкретних умовах (включаючи обмеження величини допустимих навантажень на тилових складських майданчиках за умови забезпечення загальної стійкості споруди).
Допустимі величини навантажень, у тому числі їхні зміни та схеми, заносяться у Довідник розпорядженням на підприємстві.
Величини допустимих навантажень слід встановлювати з урахуванням сучасного технічного стану споруди на момент складання Довідника. При цьому величини допустимих навантажень для кожного причалу повинні переглядатись не рідше 1 разу на рік з урахуванням фактичного стану його конструктивних елементів, деформованого стану тилової території, режиму експлуатації та ін.
У цьому ж розділі має бути зазначено, ким складено Довідник.
3. Витяг з даних Правил технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд.
Мають бути наведені основні вимоги цих Правил, що регламентують встановлення і дотримання норм допустимих навантажень на причальні споруди і прикордонні складські майданчики.
4. Схеми причалів з величинами допустимих навантажень.
У цей розділ Довідника заноситься графічний матеріал, що включає:
- ситуаційний план і план-схему вантажних районів підприємства;
- поперечні перерізи причалів, диференційовані за конструктивними рішеннями і схемами допустимих навантажень.
Схеми поперечних перерізів складаються для усіх без винятку конструкцій причальних споруд, а також для тих берегоукріплювальних споруд, до яких безпосередньо примикають відкриті складські майданчики.
На схемах поперечних перерізів причалів і берегоукріплювальних споруд повинні бути зазначені:
- величини нормативних навантажень за зонами:
- зони навантаження із зазначенням відстані від їх меж до лінії кордону причалу;
- кранові шляхи і залізничні колії із зазначенням відстаней від їх осей до лінії кордону причалу;
- схеми і величини навантажень від кранів і перевантажувальних машин;
- габарити рампи прикордонних складів із зазначенням величини допустимих навантажень на рампи.
5. Таблиці довідкових даних з визначення допустимої висоти складування вантажів.
Для дотримання нормативних навантажень на причальні споруди, правил охорони праці, а також запобігання аварійним ситуаціям необхідно, щоб працівники підприємства мали можливість оперативно оцінювати вантажну ситуацію і вчасно вживати заходів з ліквідації порушень правил складування вантажів на причалі. З цією метою рекомендується наводити довідкові таблиці. Таблиці повинні складатися для характерних вантажів, що переробляються на даному підприємстві (генеральних, навалочних і ін.), на підставі вихідних даних про питомі вантажні об'єми (ПВО) вантажів з урахуванням обмежень висоти складування вантажів, у тому числі відповідно до вимог з охорони праці (приклад складання таблиці додається).
Навантаження (тс) на 1 кв.м при різних значеннях висоти складування вантажу
№ з/п | Найменування вантажів | приведений вантажний об'єм (куб.м/т) | Висота складування (м) | ||||||||||
1,0 | 1,5 | 2,0 | 2,5 | 3,0 | 3,5 | 4,0 | 5,0 | 6,0 | 7,0 | 8,0 | |||
Генеральні вантажі | |||||||||||||
1 | Папір у рулонах | 2,28 | 0,44 | 0,66 | 0,88 | 1,1 | 1,32 | 1,54 | 1,76 | 2,20 | 2,24 | - | - |
2 | Каучук | 2,38 | 0,42 | 0,62 | 0,84 | 1,04 | 1,24 | 1,46 | 1,68 | 2,08 | 2,48 | 2,92 | - |
3 | Контейнери ISO: | ||||||||||||
порожні | 14,8 | - | - | - | 0,43 | - | - | - | 0,86 | - | - | ||
вантажені | 1,6-4,75 | - | - | - | 3,6 | - | - | - | 7,2 | - | - | ||
4 | Сталь у рулонах (штрипси) | ||||||||||||
складування на торець | 0,27-0,35 | 3,7 | 5,6 | 7,4 | 9,25 | 11,1 | 14,8 | - | - | - | - | - | |
складування на твірну | 0,27-0,51 | 3,7 | 5,6 | 7,4 | 9,25 | 11,1 | 14,8 | ||||||
на полозках | 0,45 | 2,22 | 3,33 | 4,44 | 5,55 | 6,66 | - | - | - | - | - | - | |
5 | Сталь листова гарячекатана | 0,28 | 3,57 | 5,36 | 7,14 | 8,93 | 10,7 | 12,5 | 14,3 | 17,86 | 21,42 | - | - |
6 | Швелерні балки, двотавр, рівнобока кутова сталь, профільна сталь | 0,35 | 2,86 | 4,29 | 5,72 | 7,15 | 8,58 | 10,0 | 14,3 | 17,16 | 20,02 | - | - |
7 | Сляби | 0,18-0,22 | 4,55 | 6,82 | 9,10 | 11,38 | 13,65 | 15,92 | 18,2 | 22,75 | - | - | - |
8 | Блюми | 0,15-0,18 | 6,7 | 10,0 | 13,4 | 16,75 | 20,1 | - | - | - | - | - | - |
Навалочні вантажі | |||||||||||||
9 | Металобрухт | 0,95 | 1,05 | 1,53 | 2,1 | 2,53 | 3,15 | 4,20 | 5,25 | 6,30 | 7,35 | 8,40 | 9,45 |
10 | Окатиші металізовані термічні | 0,55 | 1,82 | 2,72 | 3,64 | 4,55 | 5,46 | 7,28 | 9,1 | 10,92 | 12,74 | 14,56 | 16,38 |
11 | Пісок звичайний вологий | 0,45 | 2,22 | 3,33 | 4,44 | 5,55 | 6,66 | 8,88 | 11,1 | 13,33 | 15,54 | 17,76 | 19,98 |
12 | Вугілля кам'яне (донецьке) | 1,1 | 0,91 | 1,36 | 1,82 | 2,28 | 2,73 | 3,64 | 4,55 | 5,46 | 6,37 | 7,28 | 8,19 |
13 | Чавун у чушках | 0,28-0,32 | 3,57 | 5,35 | 7,14 | 8,93 | 10,7 | 14,3 | 17,86 | 21,42 | - | - | - |
МІНІСТЕРСТВО ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ
__________________________________________________________________
(найменування підприємства)
ЖУРНАЛ
технічного нагляду за станом і режимом експлуатації портових гідротехнічних споруд № __
Начальник ВГіІС (ВКБ) __________________________________ (П.І.Б.)
(підпис)
Працівник, що веде Журнал ______________________________ (П.І.Б.)
(підпис)
_____________________________________________________________
(дата початку або продовження ведення журналу)
№ з/п | Регулярні технічні огляди | Заходи щодо усунення виявлених дефектів | Примітки | ||
результати оглядів і намічених заходів щодо усунення виявлених дефектів | підпис, дата | відомості про виконані роботи | підпис, дата | ||
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
{Додаток 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства інфраструктури № 278 від 16.08.2016}
ПАСПОРТ
гідротехнічної споруди
{Правила доповнено новим Додатком 5 згідно з Наказом Міністерства інфраструктури № 411 від 18.06.2013}
ПАСПОРТ
суднопіднімальної споруди
{Правила доповнено новим Додатком 6 згідно з Наказом Міністерства інфраструктури № 411 від 18.06.2013}
ПАСПОРТ
судноплавного каналу
{Правила доповнено новим Додатком 7 згідно з Наказом Міністерства інфраструктури № 411 від 18.06.2013}
ПАСПОРТ
портової акваторії
{Правила доповнено новим Додатком 8 згідно з Наказом Міністерства інфраструктури № 411 від 18.06.2013}
РЕМОНТ ОСНОВНИХ ТИПІВ
портових гідротехнічних споруд
1.1. Пошкодження, характерні для причальних споруд усіх типів:
пошкодження гумових амортизаторів відбійних пристроїв;
відривання відбійних пристроїв;
руйнування колесовідбійного бруса;
пошкодження спостережних марок;
зміна глибини біля кордону причалу;
пошкодження несучих елементів споруди;
зниження міцності матеріалу споруди під впливом природних чинників;
деформації споруди, загальне і місцеве осідання території, не пов'язані з втратою загальної стійкості.
1.1.1. Характерні пошкодження причальних споруд естакадного типу:
тріщини і руйнування у вузлах спряження паль із плитами верхньої будови;
відколювання бетону і корозія арматури залізобетонних паль;
пошкодження плит верхньої будови і цементобетонного покриття;
пошкодження і корозія арматури нижньої поверхні залізобетонних плит верхньої будови;
корозія або відривання анкерних тяг і вузлів кріплення;
зсунення тилової анкерної опори;
зміна профілю підпричального укосу;
деформація і втрата ґрунтонепроникності тилового спряження.
1.1.2. Характерні пошкодження причальних споруд гравітаційного типу:
пошкодження або зниження міцності бетону масивів, оболонок великого діаметра, лицьових плит куткових стінок;
рівномірне (нерівномірне) осідання секцій (споруди у цілому);
місцеве осідання території й елементів тилового спряження.
1.1.3. Характерні пошкодження причальних споруд типу больверк:
корозія і відривання анкерних тяг;
розривання у замках сталевих шпунтин;
пошкодження бетону і корозія арматури залізобетонних шпунтових паль;
корозія матеріалу лицьової стінки (сталевих труб і шпунта);
деформації в плані лінії кордону і нахилення лицьової стінки;
пошкодження бетону і корозія арматури шапкового бруса;
зсунення конструкції тилового анкерного ряду.
1.2. Ремонт причальних споруд усіх типів проводиться за результатами інженерного обстеження. У загальному випадку ремонт передбачає:
улаштування (відновлення) контрольно-вимірювальної апаратури;
заміну (відновлення) пошкоджених елементів облаштування причалу (відбійні пристрої, кордонний куток, швартовні тумби, колесовідбійний брус, спостережні марки і т.п.);
відновлення глибин до проектних позначок;
відновлення пошкоджених основних несучих елементів;
відновлення ґрунтонепроникності лицьових стінок, відновлення контрфільтра та ліквідація проломів;
видалення неякісного бетону та арматури, що зазнала корозії, з наступним відновленням армування та захисного шару бетону; нанесення захисного полімерного покриття.
1.2.1. Ремонт причальних споруд естакадного типу включає:
видалення зруйнованого бетону та арматури, що зазнала корозії, відновлення армування та захисного шару бетону, нанесення захисного покриття;
зачищення поверхні сталевих паль від корозії, нанесення захисного покриття або улаштування електрохімзахисту;
посилення шляхом занурення додаткових паль;
ліквідацію тріщин, вирубування зруйнованого бетону і бетонування зруйнованих ділянок плити;
заміну окремих плит верхньої будови;
відновлення цементобетонного покриття;
розчищення зруйнованого бетону і відновлення габаритів бортової балки;
відновлення (заміну) анкерних тяг;
відновлення і посилення тилової анкерної опори;
відновлення підпричального укосу;
відновлення тилового спряження.
1.2.2. Ремонт причальних споруд гравітаційного типу включає:
відновлення берми кам'яної постелі;
видалення пухкого бетону та арматури, що зазнала корозії, з відновленням армування та захисного шару бетону;
ліквідацію проломів, що утворились, улаштуванням нащілинників, бетонуванням ділянок конструкції, укладанням бетону в мішках;
заміну (ліквідацію пошкоджень) блоків надбудови;
відновлення щебеневого контрфільтра і кам'яної розвантажувальної призми;
відновлення позначок території та покриття у тилу споруди.
1.2.3. Ремонт причальних споруд типу больверк включає:
посилення, ремонт або заміну анкерних тяг;
ліквідацію розривів у замках сталевих шпунтин і проломів у лицьовій стінці;
улаштування додаткових нащілинників;
видалення пухкого бетону та арматури, що зазнала корозії, з відновленням армування та захисного шару бетону;
посилення сталевих труб лицьової стінки больверка;
вирівнювання лінії кордону і посилення конструкції лицьової стінки за рахунок винесення лінії кордону;
відновлення щебеневого контрфільтра і кам'яної розвантажувальної призми;
введення в конструкцію додаткових пристроїв, що розвантажують;
відновлення колесовідбійного пристрою;
улаштування електрохімічного захисту сталевих конструкцій;
нанесення захисного покриття з полімерних матеріалів;
відновлення і посилення конструкції тилової анкерної стінки.
2.1. Пошкодження, характерні для захисних споруд усіх типів:
розмивання дна перед спорудою;
руйнування або розмивання берми кам'яної постелі;
зсунення бермених плит і підпірних масивів;
зниження міцності матеріалу основних несучих елементів;
руйнування парапету (хвилевідбійної стінки);
деформації (вертикальні, горизонтальні, нахил), не пов'язані з втратою загальної стійкості.
2.1.1. Найбільш характерними пошкодженнями захисних споруд з масивової кладки є:
утворення каверн, вилуговування бетону масивів і монолітної надбудови;
тріщини в масивах або надбудові.
2.1.2. Найбільш характерні пошкодження захисних споруд із накидання звичайних або фасонних масивів:
порушення профілю (осідання) споруди;
"скочування" окремих масивів укосом споруди;
зсунення або руйнування хвилевідбійної стінки.
2.1.3. Найбільш характерні пошкодження захисних споруд типу дворядної перемички зі сталевих паль або шпунта:
руйнування елементів лицьової стінки (шпунт, труби);
вимивання матеріалу засипання;
корозія і розривання анкерних тяг;
руйнування бетону (залізобетону) верхньої будови споруди.
2.2. Ремонт захисних споруд усіх типів провадиться за результатами інженерного обстеження. У загальному випадку ремонт передбачає:
улаштування (відновлення) контрольно-вимірювальної апаратури;
відновлення основних несучих елементів;
усунення місцевого пошкодження;
ліквідація розмивання дна та улаштування кам'яного килима перед спорудою;
відновлення або збільшення розмірів берм кам'яної постелі;
перекладання берменних плит і підпірних масивів;
відновлення міцності матеріалу основних елементів;
відновлення парапету (хвилевідбійної стінки).
2.2.1. Ремонт захисних споруд із масивової кладки включає:
перекладання масивів, що зсунулись, або посилення профілю захисної споруди шляхом додаткового укладання масивів;
нанесення захисного покриття з полімерних матеріалів на зовнішні поверхні масивів;
ліквідація каверн монолітним бетоном;
ліквідація тріщин або посилення елементів улаштуванням додаткової арматури або улаштуванням залізобетонного "зуба".
2.2.2. Ремонт захисних споруд укісного типу із накидання звичайних або фасонних масивів включає:
піднімання масивів, що зсунулись, й укладання їх на штатні місця;
виготовлення й установлення нових масивів під час відновлення проектного профілю споруди;
переставляння блоків хвилевідбійної стінки у проектне положення;
ліквідація каверн і вилуговування бетону хвилевідбійної стінки.
2.2.3. Ремонт захисних споруд типу дворядної перемички зі сталевих паль або шпунта включає:
ліквідацію щілин і проломів у лицьових стінках перемички;
відновлення проектного профілю засипки;
відновлення або заміну анкерних тяг та їхнього кріплення;
ліквідацію каверн і вилуговування бетону верхньої будови споруди;
захист поверхні сталевих та бетонних елементів полімерними матеріалами;
улаштування електрохімічного захисту сталевих конструкцій;
ліквідацію тріщин або посилення пошкоджених елементів надбудови бетонуванням з улаштуванням додаткової арматури або улаштуванням залізобетонного "зуба".
3. Берегоукріплювальні споруди
3.1. Пошкодження, характерні для берегоукріплювальних споруд усіх типів:
розмивання дна перед спорудою;
руйнування та розмивання берм кам'яної постелі;
порушення профілю споруди, зсунення підпірних масивів і плит покриття;
деформації споруди (осідання тилової території), не пов'язані з втратою загальної стійкості.
Ремонт проводиться за результатами інженерного обстеження.
3.2. Ремонт берегоукріплювальних споруд укісного або напівукісного профілю передбачає:
улаштування (відновлення) контрольно-вимірювальної апаратури;
ліквідацію розмивання дна та улаштування килима;
відновлення берм кам'яної постелі;
відновлення профілю і посилення конструкції споруди перекладанням плит на штатні місця з укладанням додаткових масивів і плит;
посилення конструкції хвилевідбійної стінки;
відновлення тилової території.
3.3. Ремонт берегоукріплювальних споруд напівукісного і вертикального профілю проводиться аналогічно ремонту захисних споруд.
4.1. Пошкодження, характерні для конструкцій берегових суднопідіймальних споруд:
зменшення глибини біля порога;
утворення тріщин, раковин, відколювання і руйнування бетонних елементів опорних конструкцій спускових доріжок і судновізних шляхів;
корозія арматури, сталевих конструкцій та рейок;
деформації (вертикальні і горизонтальні) спускових доріжок і судновізних шляхів;
засмічення лотків трансбордерних ям водовідвідних пристроїв.
4.2. Ремонт виконується за результатами інженерного обстеження. У загальному випадку ремонт передбачає:
улаштування (відновлення) контрольно-вимірювальної апаратури;
відновлення проектних глибин біля порога;
відновлення (заміну) опорних конструкцій шляхів;
заміну рейок і рейкового кріплення;
очищення конструкцій спускових доріжок, судновізних шляхів та ін.
5.1. Пошкодження, характерні для рейкових шляхів:
виколювання головки рейки, тріщини, поперечний злам, знос головки рейки;
корозія рейок, елементів рейкового скріплення і сталевих конструкцій;
осідання території під опорною конструкцією та уздовж шляху;
осідання несучих елементів шляху (баластовий шар, шпали, залізобетонні балки та плити), зміна відстані між нитками шляху, передбачена фірмами-виробниками перевантажувальних машин;
утворення тріщин, раковин, відколювання у бетонних елементах шляху;
засмічення лотків і водовідвідних пристроїв;
руйнування елементів упорів (металевих чи залізобетонних);
корозія сталевих елементів і пристроїв шляхів, що заземлюють.
5.2. Ремонт рейкових кранових шляхів провадиться за результатами інженерного обстеження. У загальному випадку ремонт передбачає:
відновлення міцності фундаменту;
відновлення міцності несучих елементів (шпали, балки, плити) або їхню заміну;
заміну рейок і рейкового скріплення;
ремонт або заміну сталевих елементів і пристроїв шляху, що заземлюють.
ПЛАН ЗАХОДІВ
з усунення недоліків, виявлених у результаті технічного обслуговування портових гідротехнічних споруд
№ з/п | Виявлений дефект, характеристика, кількісна оцінка | Інженерні заходи з усунення дефектів | Заходи з охорони праці | Організація, що виконує ремонтновідновлювальні роботи | Відповідальна особа від експлуатуючої організації | Терміни усунення дефектів | Терміни огляду, заходи з подальшої експлуатації |
ВИМОГИ
з технічної експлуатації рейкових шляхів
1. Граничні відхилення рейкових шляхів вантажопідіймальних кранів від проектного положення
Відхилення | Графічне зображення відхилення | Портальні | Козлові | Мостові перевантажувачі |
Різниця позначок головок рейок в одному поперечному перерізі Р1, мм (S - ширина колії, м) |
| 40 | 40 | 50 |
Звуження чи розширення рейкового шляху (відхилення величини прогону S у плані) Р2, мм |
| 15 | 15 | 20 |
Взаємне зміщення торців рейок, що стикуються, у плані та за висотою Р3, мм |
| 2 | 2 | 2 |
Зазори у стиках рейок (при температурі 0°С і довжині рейки 12,5 м) Р4, мм |
| 6 | 6 | 6 |
Різниця висотних позначок головок рейок на довжині 10 м рейкового шляху Р5, мм |
| 20 | 30 | 30 |
Граничні величини відхилень повинні додержуватись в експлуатації. Допуски на укладення повинні бути вказані в проектній документації на рейковий шлях.
Замірювання відхилень Р1 і Р2 здійснюються на всій ділянці можливого руху через інтервали не більше 6 м.
При зміні температури на кожні 10°С допуск на зазор Р4 змінюють на 1,5 мм. Наприклад, при температурі плюс 20°С зазор між рейками повинен дорівнювати 3 мм, а при температурі мінус 10°С - 7,5 мм.
Відхилення для рейкових шляхів козлових кранів прогоном 30 м і більше визначають за нормами для мостових перевантажувачів.
2. Вказівки щодо додаткової перевірки рейок на різновисотність
Для виявлення несприятливих комбінацій відхилень позначок рейок, через які має місце недопустиме перевантаження опорно-ходових частин перевантажувальних машин і фундаменту шляхів, необхідно виконувати додаткову перевірку на різновисотність.
Під час перевірки на різновисотність рейкових шляхів слід визначати величину відхилення однієї з чотирьох опорних точок не навантаженого рейкового фундаменту від площини, що проведена через три останні точки (параметр h, що нормується).
Параметр h повинен визначатись аналітичним або графічним способом.
Граничні значення параметра h не повинні перевищувати:
24 мм - рейки на шпально-баластовому фундаменті, залізобетонних балках (плитах);
12 мм - рейки на пальовому фундаменті.
3. Критерії бракування рейкових кранових шляхів перевантажувальних машин
3.1. Характерні дефекти рейок:
сколювання головки або підошви рейки;
вертикальне, горизонтальне або зведене (вертикальне плюс половина горизонтального) спрацювання головки рейки більше 15% величини відповідного розміру профілю.
3.2. Характерні дефекти для залізобетонних шпал, балок та плит:
сколювання бетону до появи арматури, а також інше сколювання бетону на ділянці довжиною більше 250 мм;
тріщини, що суцільно оточують, або повздовжні довжиною більше 100 мм з розкриттям більше 0,3 мм.
3.3. Характерні дефекти для дерев'яних шпал:
злам, поперечні тріщини глибиною більше 50 мм і довжиною понад 200 мм;
поверхнева трухлявина розміром більше 20 мм під накладками і більше 60 мм на інших поверхнях.
