З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про платіжні системи та переказ грошей в Україні
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 29, ст.137 )
Цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних
систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу
грошей в межах України, а також встановлює відповідальність
суб'єктів переказу.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів та понять
У цьому Законі наведені нижче терміни та поняття вживаються в
такому значенні:
1.1) банк-кореспондент - банк, що на підставі договору та в
порядку, встановленому Національним банком України, відкриває в
іншому банку кореспондентський рахунок;
1.2) банківський автомат самообслуговування (банківський
автомат) - програмно-технічний комплекс, що надає можливість
держателю спеціального платіжного засобу здійснити
самообслуговування за операціями одержання грошей у готівковій
формі, внесення їх для зарахування на відповідні рахунки,
одержання інформації щодо стану рахунків, а також виконати інші
операції згідно з функціональними можливостями цього комплексу;
1.3) дата валютування - зазначена платником у розрахунковому
документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з
якої гроші, переказані платником отримувачу, переходять у
власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу
обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі -
членів платіжної системи.
Порядок застосування дати валютування для банків
встановлюється Національним банком України.
Порядок застосування дати валютування в небанківській
платіжній системі визначається правилами платіжної системи
відповідно до вимог цього Закону;
1.4) держатель спеціального платіжного засобу - фізична
особа, яка на законних підставах використовує спеціальний
платіжний засіб для ініціювання переказу грошей з відповідного
рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням
зазначеного спеціального платіжного засобу;
1.5) документ за операцією із застосуванням спеціальних
платіжних засобів - документ, що підтверджує виконання операції із
використанням спеціального платіжного засобу, на підставі якого
формуються відповідні документи на переказ чи зараховуються гроші
на рахунки;
1.6) документ на переказ - електронний або паперовий
документ, що використовується банками, їх клієнтами, кліринговими,
еквайринговими установами або іншими установами - членами
платіжної системи для передачі доручень на переказ грошей;
1.7) документ на переказ готівки - документ на переказ, що
використовується платником для ініціювання переказу грошей у
готівковій формі;
1.8) еквайрингова установа (еквайр) - юридична особа, яка
здійснює еквайринг;
1.9) еквайринг - діяльність щодо технологічного,
інформаційного обслуговування торговців та виконання розрахунків з
ними за операції, які здійснені із застосуванням спеціальних
платіжних засобів;
1.10) електронний документ - документ, інформація в якому
представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні
реквізити документа, в тому числі і електронний цифровий підпис,
який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений
електронними засобами у візуальну форму чи на папері;
1.11) електронний цифровий підпис - сукупність даних,
отримана за допомогою криптографічного перетворення вмісту
електронного документа, яка дає змогу підтвердити його цілісність
та ідентифікувати особу, яка його підписала;
1.12) емісія спеціальних платіжних засобів (далі - емісія) -
проведення операцій з випуску спеціальних платіжних засобів певної
платіжної системи;
1.13) емітент спеціальних платіжних засобів (далі -
емітент) - юридична особа, що є членом платіжної системи та
здійснює емісію спеціальних платіжних засобів;
1.14) спеціальний платіжний засіб (платіжна картка тощо) -
платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за
допомогою якого держателем цього інструмента ініціюється переказ
грошей з відповідного рахунка платника або банку, а також
здійснюються інші операції, передбачені відповідним договором. За
допомогою спеціальних платіжних засобів формуються документи за
операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів або
надаються інші послуги держателям спеціальних платіжних засобів;
1.15) ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює
переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа
на переказ або використання спеціального платіжного засобу;
1.16) кліринг - механізм, що включає збирання, сортування,
реконсиляцію та проведення взаємозаліку зустрічних вимог учасників
платіжної системи, а також обчислення за кожним із них сумарного
сальдо за визначений період часу між загальними обсягами вимог та
зобов'язань;
1.17) клірингова вимога - документ на переказ, сформований
кліринговою установою за результатами клірингу, на підставі якого,
шляхом списання/зарахування коштів на рахунки членів платіжної
системи, відкритих у розрахунковому банку цієї платіжної системи,
проводяться взаєморозрахунки між ними;
1.18) клірингова установа - юридична особа, що за
результатами проведеного нею клірингу формує клірингові вимоги та
надає інформаційні послуги. Функції клірингової установи може
виконувати юридична особа, що отримала відповідний дозвіл
Національного банку України;
1.19) міжбанківський розрахунковий документ - документ на
переказ, сформований банком на підставі поданих клієнтами
розрахункових документів, документів на переказ готівки, а також
доручень на договірне списання, передбачених в договорах,
укладених між клієнтами та обслуговуючими їх банками;
1.20) неплатоспроможність - нездатність учасника платіжної
системи в строк, встановлений договором або визначений
законодавством України, в повному обсязі виконати свої
зобов'язання щодо переказу грошей;
1.21) операційний день - частина робочого дня банку або іншої
установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються від
клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна,
за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу
та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком
або іншою установою - членом платіжної системи самостійно та
закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах;
1.22) операційний час - частина операційного дня банку або
іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої
приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що
мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом
цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється
банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно
та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах;
1.23) отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума
переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.
Неналежний отримувач - особа, яка не має законних підстав на
отримання від платника суми переказу, що внаслідок помилкового
переказу надійшла на її рахунок або була сплачена їй у готівковій
формі;
1.24) переказ грошей (далі - переказ) - рух певної суми
грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі
йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією
і тією ж особою.
Помилковий переказ - рух певної суми грошей, внаслідок якого
з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання
з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок
неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій
формі;
1.25) платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить
вимогу стягувача або при договірному списанні отримувача до
обслуговуючого платника банку здійснити без погодження з платником
переказ визначеної суми грошей з рахунку платника на рахунок
отримувача;
1.26) платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, що
містить вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму
грошей та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити
переказ визначеної платником суми грошей зі свого рахунка на
рахунок отримувача;
1.27) платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді
емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи
іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу
грошей з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою
оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх
рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій
формі в касах банків, пунктах обміну іноземної валюти
уповноважених банків та через банківські автомати, а також
здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором;
1.28) платіжна організація - юридична особа, яка є власником
або одержала право на використання товарного та інших знаків, що
ідентифікують належність платіжних карток та інших платіжних
інструментів до платіжної системи, і яка визначає правила роботи
платіжної системи, а також виконує інші функції щодо забезпечення
діяльності платіжної системи та несе відповідальність відповідно
до закону та договору;
1.29) платіжна система - платіжна організація, члени
платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними
при проведенні переказу грошей. Проведення переказу грошей є
обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.
Внутрішньодержавна платіжна система - платіжна система, в
якій платіжна організація є резидентом та яка здійснює свою
діяльність і забезпечує проведення переказу грошей виключно в
межах України.
Міжнародна платіжна система - платіжна система, в якій
платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і
яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та
забезпечує проведення переказу грошей з однієї країни в іншу;
1.30) платіжне доручення - розрахунковий документ, який
містить доручення платника банку або іншій установі - члену
платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ
визначеної в ньому суми грошей зі свого рахунка на рахунок
отримувача;
1.31) платіжний інструмент - засіб певної форми на
паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації,
використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунка
платника. До платіжних інструментів відносяться документи на
переказ та спеціальні платіжні засоби;
1.32) платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ
грошей або яка ініціює переказ шляхом внесення до банку або іншої
установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки
разом із відповідною сумою грошей.
Неналежний платник - особа, з рахунка якої помилково
переказана сума грошей;
1.33) реконсиляція - процедура контролю, яка полягає в
ідентифікації та перевірці виконання кожного переказу за допомогою
щонайменше трьох показників, визначених платіжною системою;
1.34) розрахунковий банк - уповноважений платіжною
організацією відповідної платіжної системи банк, що відкриває
рахунки членам платіжної системи та бере участь у проведенні
взаєморозрахунків між ними.
Функції розрахункового банку виконує банк, який має
відповідну ліцензію Національного банку України, або Національний
банк України;
1.35) розрахунковий документ - документ на переказ грошей, що
використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на
рахунок отримувача;
1.36) розрахунковий чек - паперовий розрахунковий документ,
що містить нічим не обумовлене розпорядження платника банку, що
його обслуговує, провести переказ суми грошей на користь
визначеного в ньому отримувача;
1.37) розрахунково-касове обслуговування - послуги, що
надаються банком клієнту на підставі відповідного договору,
укладеного між ними, які пов'язані із переказом грошей з рахунка
(на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій
формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених
договорами;
1.38) списання договірне - списання грошей, що здійснюється
банком на підставі доручення його клієнта та в порядку,
передбаченому в укладеному ними договорі;
1.39) списання примусове - списання грошей, що здійснюється
стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом
виконавчих документів у випадках, передбачених законом;
1.40) стягувач - особа, яка може бути ініціатором переказу
грошей з рахунка платника на підставі виконавчих документів,
визначених законом.
Неналежний стягувач - особа, що не має визначених цим Законом
підстав на ініціювання переказу грошей з рахунка платника;
1.41) сума переказу - гроші, відповідна сума яких внаслідок
переказу має бути зарахована на рахунок отримувача або видана йому
у готівковій формі;
1.42) торговець - суб'єкт підприємницької діяльності, який,
відповідно до договору з еквайром або платіжною організацією,
приймає до обслуговування платіжні інструменти з метою проведення
оплати вартості товарів чи послуг (включаючи послуги з видачі
грошей у готівковій формі);
1.43) учасник платіжної системи - юридична або фізична
особа - суб'єкт відносин, що виникають при проведенні переказу
грошей, ініційованого за допомогою платіжного інструмента цієї
платіжної системи;
1.44) член платіжної системи - юридична особа, що на підставі
належним чином оформленого права (отриманої ліцензії платіжної
системи, укладеного з платіжною організацією платіжної системи
договору тощо) надає послуги учасникам платіжної системи щодо
проведення переказу за допомогою цієї платіжної системи та
відповідно до законодавства України має право надавати такі
послуги в межах України;
1.45) шифрування - перетворення електронного документа із
застосуванням криптографічних методів з метою захисту його змісту.
Стаття 2. Законодавство про платіжні системи та переказгрошей
2.1. Загальні засади функціонування платіжних систем в
Україні, відносини у сфері переказу грошей регулюються
Конституцією України ( 254к/96-ВР ), законами України "Про
Національний банк України" ( 679-14 ), "Про банки і банківську
діяльність" ( 2121-14 ), "Про зв'язок" ( 160/95-ВР ), цим Законом,
іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами
Національного банку України, а також Уніфікованими правилами та
звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової
палати ( 988_003 ), Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної
торгової палати ( 988_002 ), Уніфікованими правилами по договірних
гарантіях Міжнародної торгової палати ( 988_005 ) та іншими
міжнародно-правовими актами з питань переказу грошей.
Стаття 3. Гроші в Україні
3.1. Гроші існують у готівковій формі (формі грошових знаків)
або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
3.2. Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що
мають зазначену на них номінальну вартість.
3.3. Гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є
єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма
фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій
території України для проведення переказів.
Стаття 4. Форми розрахунків, що застосовуються припроведенні переказу
4.1. При проведенні переказу ініціатори можуть застосовувати
акредитивну, вексельну, інкасову форми розрахунків, а також форму
розрахунків за гарантійним зобов'язанням, за чеками з
використанням документів на переказ, передбачених цим Законом.
Порядок застосування форм розрахунків визначається цим
Законом та нормативно-правовими актами Національного банку
України.
Стаття 5. Суб'єкти переказу грошей
5.1. Суб'єктами правових відносин, що виникають при
здійсненні переказу грошей, є члени та учасники платіжних систем.
5.2. Відносини між суб'єктами переказу регулюються на
підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог
законодавства України.
Стаття 6. Порядок відкриття банками рахунків своїм клієнтам
6.1. Банки мають право відкривати рахунки резидентам України
(юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам),
нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам
юридичних осіб в Україні та фізичним особам).
6.2. Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право
відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до
власного вибору та за згодою цих банків для забезпечення своєї
господарської діяльності і власних потреб.
6.3. Порядок відкриття банками рахунків та їх режими
визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка
та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що
укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
Стаття 7. Види рахунків, що можуть відкриватися банками абоіншими установами - членами платіжної системи своїм
клієнтам
7.1. Банки мають право відкривати своїм клієнтам (крім інших
банків) вкладні (депозитні) та поточні рахунки.
7.1.1. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що
відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання
грошей, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений
строк та під визначений процент відповідно до умов договору.
7.1.2. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком
клієнту на договірній основі для зберігання грошей та для
здійснення усіх видів операцій за цим рахунком відповідно до умов
договору та вимог законодавства України.
Платник може розпоряджатися грошима, що зберігаються на його
поточному рахунку, за допомогою платіжних інструментів, зокрема
платіжної картки.
7.1.3. Особливості режимів функціонування вкладних
(депозитних) та поточних рахунків визначаються
нормативно-правовими актами Національного банку України та
договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.
7.1.4. Зарахування грошей на рахунок клієнта здійснюється як
шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу
грошей у безготівковій формі з інших рахунків.
7.2. Банки мають право відкривати своїм клієнтам - іншим
банкам кореспондентські рахунки.
7.2.1. Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається
банку для здійснення розрахунків, які виконує за дорученням та за
рахунок цього банку той банк, в якому відкривається цей рахунок.
7.2.2. Відкриття кореспондентських рахунків банками іншим
банкам здійснюється шляхом встановлення між ними кореспондентських
відносин у порядку, що визначається Національним банком України,
та на підставі відповідного договору.
7.3. Установа - член платіжної системи може відкривати
рахунки членам та учасникам платіжної системи відповідно до правил
цієї платіжної системи, погоджених з Національним банком України.
Стаття 8. Строки проведення переказу
8.1. Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що
міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом
операційного часу банку, в день його надходження.
У разі надходження розрахункового документа клієнта до
обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк
зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому
розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші,
ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки
виконання доручень клієнтів.
8.2. Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке
міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного
часу в день надходження цього документа до банку.
Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах
інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.
8.3. За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2
цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність,
передбачену цим Законом.
8.4. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох
операційних днів.
Внутрішньобанківський переказ виконується в строк,
встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може
перевищувати двох операційних днів.
8.5. Строки проведення переказу за допомогою платіжних
інструментів, крім встановлених пунктами 8.1-8.4 цієї статті,
визначаються правилами платіжної системи та договорами, що
укладаються між членами та учасниками платіжної системи. При цьому
строк виконання міжбанківського переказу, що здійснюється на
підставі клірингових вимог, не може перевищувати строк,
встановлений пунктом 8.4 цієї статті.
8.6. Члени платіжної системи мають забезпечити пересилання
паперових документів на переказ у межах України у строк до семи
робочих днів, а у межах однієї області - до трьох робочих днів.
Розділ II
ПЛАТІЖНІ СИСТЕМИ
ПЛАТІЖНІ СИСТЕМИ
Стаття 9. Загальні засади функціонування платіжних систем вУкраїні
9.1. Обробка та передача в межах України електронних та
паперових документів на переказ, документів за операціями із
застосуванням спеціальних платіжних засобів та документів на
відкликання можуть здійснюватися за допомогою як
внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем, що діють
в Україні.
9.2. Порядок діяльності платіжної системи визначається її
правилами, встановленими платіжною організацією відповідної
платіжної системи.
9.2.1. Правила платіжної системи (крім внутрішньобанківських
платіжних систем) мають встановлювати організаційну структуру
платіжної системи, умови членства, порядок вступу та виходу із
системи, принцип виконання документів на переказ, відповідно до
визначеного пунктом 9.5 цієї статті, відкликання документів на
переказ, порядок вирішення спорів, управління ризиками в системі,
систему страхування, систему захисту інформації, порядок
проведення реконсиляції та інші положення, визначені платіжною
організацією.
9.2.2. Правила відповідної платіжної системи, а також
договори, що укладаються між учасниками цієї платіжної системи
(крім внутрішньобанківських платіжних систем), повинні передбачати
порядок врегулювання неплатоспроможності та інших випадків
нездатності виконання членами платіжної системи своїх зобов'язань.
9.2.3. Банк визначає умови та порядок функціонування власної
внутрішньобанківської платіжної системи з урахуванням вимог закону
та нормативно-правових актів Національного банку України.
9.3. Правила внутрішньодержавної платіжної системи мають бути
узгоджені платіжною організацією цієї внутрішньодержавної
платіжної системи з Національним банком України.
9.4. При проведенні переказу платіжні системи мають право
здійснювати взаємозалік на основі клірингу або виконувати кожний
документ на переказ окремо.
9.5. Для формування та обробки документів за операціями із
застосуванням спеціальних платіжних засобів, документів на
переказ, документів на відкликання платіжні системи, а також
окремі банки мають право використовувати спеціальні платіжні
засоби, ідентифікатори держателя спеціального платіжного засобу,
програмно-технічні засоби, системи захисту інформації та
телекомунікаційні канали зв'язку.
Порядок використання платіжними системами, а також окремими
банками платіжних інструментів, програмно-технічних засобів,
систем захисту інформації та телекомунікаційних каналів зв'язку
визначається правилами цих систем та відповідними договорами, з
урахуванням вимог закону та нормативно-правових актів
Національного банку України.
Стаття 10. Внутрішньодержавні платіжні системи
10.1. В Україні можуть створюватися внутрішньодержавні
банківські та небанківські платіжні системи.
10.2. До внутрішньодержавних банківських платіжних систем
відносяться системи міжбанківських розрахунків, системи масових
платежів та внутрішньобанківські платіжні системи.
10.2.1. Система міжбанківських розрахунків призначена для
переказу грошей у межах України між банками на виконання
зобов'язань їх клієнтів, а також власних зобов'язань цих банків.
10.2.2. Внутрішньобанківська платіжна система створюється
банком з метою забезпечення найбільш сприятливих умов для
проведення переказу грошей між його підрозділами.
10.2.3. Система масових платежів призначена для переказу
грошей за операціями, що здійснюються юридичними та фізичними
особами із застосуванням платіжних інструментів, крім визначеного
пунктами 10.2.1 та 10.2.2 цієї статті.
10.3. Внутрішньодержавні небанківські платіжні системи мають
право здійснювати діяльність, пов'язану із переказом, виключно
після їх реєстрації в Національному банку України та отримання
відповідного дозволу Національного банку України.
Порядок реєстрації та отримання внутрішньодержавними
небанківськими платіжними системами дозволу на здійснення
діяльності, пов'язаної із переказом, визначається Національним
банком України.
Стаття 11. Система електронних платежів Національного банкуУкраїни (СЕП НБУ)
11.1. Система електронних платежів Національного банку
України (СЕП НБУ) - це державна система міжбанківських
розрахунків.
11.2. Необхідною умовою для проведення переказу через СЕП НБУ
є встановлення банком кореспондентських відносин з Національним
банком України шляхом відкриття кореспондентського рахунка в
Національному банку України.
11.3. Порядок функціонування СЕП НБУ, прийняття і виключення
з її членів, проведення переказу за допомогою цієї системи та інші
питання, пов'язані з діяльністю СЕП НБУ, визначаються Національним
банком України.
Національний банк України регламентує та забезпечує
функціонування СЕП НБУ, гарантує її надійність і безпеку,
організовує та бере участь у проведенні через неї міжбанківського
переказу.
Стаття 12. Міжнародні платіжні системи в Україні
12.1. Банки, клірингові установи, а також інші установи, що
надають фінансові послуги, мають право укладати договори з
платіжними організаціями міжнародних платіжних систем про членство
або про участь у цих системах після отримання ними відповідного
дозволу Національного банку України.
Порядок отримання зазначеного дозволу визначається
Національним банком України. Рішення щодо надання дозволу або
відмови у його наданні має бути прийнятим Національним банком
України у строк до одного місяця з дати отримання належним чином
оформленого звернення установи, зазначеної в абзаці першому цього
пункту.
Розділ III
ПЛАТІЖНІ ІНСТРУМЕНТИ
ПЛАТІЖНІ ІНСТРУМЕНТИ
Стаття 13. Порядок застосування платіжних інструментів
13.1. Порядок виконання операцій із застосуванням платіжних
інструментів, у тому числі обмеження щодо цих операцій,
визначаються законами України та нормативно-правовими актами
Національного банку України.
Стаття 14. Спеціальні платіжні засоби
14.1. Спеціальний платіжний засіб може існувати у будь-якій
формі на будь-якому, крім паперового, носії, що дозволяє зберігати
інформацію, необхідну для ініціювання переказу.
14.2. Спеціальний платіжний засіб має дозволяти
ідентифікувати його держателя.
14.3. Спеціальний платіжний засіб має відповідати вимогам
щодо захисту інформації, передбаченим цим Законом та іншими
нормативно-правовими актами.
14.4. Спеціальний платіжний засіб може передаватись у
власність або надаватися в користування клієнту в порядку,
визначеному договором з емітентом.
14.5. Держатель спеціального платіжного засобу зобов'язаний
використовувати його відповідно до вимог законодавства України і
умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати
використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають
на це права або повноважень.
14.6. У разі втрати спеціального платіжного засобу його
держатель повинен негайно повідомити про це емітента. У противному
разі емітент не несе відповідальності за переказ грошей,
ініційований до отримання такого повідомлення за допомогою цього
спеціального платіжного засобу, якщо інше не передбачено
договором.
Стаття 15. Платіжна картка
15.1. Операції з платіжними картками здійснюються з
урахуванням вимог, встановлених законами України та
нормативно-правовими актами Національного банку України.
15.2. Платіжна картка є власністю емітента і надається ним
клієнту відповідно до умов договору, за винятком наперед оплачених
платіжних карток, що можуть продаватися емітентами без
обов'язкового оформлення договору в письмовій формі.
15.3. Емісія платіжних карток у межах України проводиться
виключно банками, що мають ліцензію Національного банку України на
здійснення таких операцій.
15.4. Порядок проведення емісії платіжних карток та
здійснення з ними операцій, в тому числі обмеження щодо цих
операцій, визначаються Національним банком України відповідно до
вимог законодавства України.
15.5. Вид платіжної картки, що емітується банком, тип її
носія ідентифікаційних даних (магнітна смуга, мікросхема тощо),
реквізити, що наносяться на неї в графічному вигляді, визначаються
платіжною організацією відповідної платіжної системи, в якій ця
картка застосовується.
Обов'язковими реквізитами, що наносяться на платіжну картку,
є реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіжну систему та
емітента.
Платіжні картки внутрішньодержавних платіжних систем повинні
містити ідентифікаційний номер емітента, визначений в порядку,
встановленому Національним банком України.
Національний банк України веде офіційний реєстр
ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток
внутрішньодержавних платіжних систем.
15.6. Еквайринг у межах України здійснюється виключно
юридичними особами - резидентами, що уклали договір з платіжною
організацією.
15.7. У межах України переказ за операціями, які ініційовані
із застосуванням платіжних карток, виконується тільки у грошовій
одиниці України.
Стаття 16. Документи на переказ
16.1. До документів на переказ відносяться розрахункові
документи, документи на переказ готівки, міжбанківські
розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що
використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.
Стаття 17. Порядок оформлення документів при проведенніпереказу
17.1. Форми розрахункових документів, документів на переказ
готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових
документів встановлюються Національним банком України. Форми
документів на переказ, що використовуються в небанківських
платіжних системах для ініціювання переказу, встановлюються
правилами платіжних систем. Реквізити електронних та паперових
документів на переказ, особливості їх оформлення, обробки та
захисту встановлюються Національним банком України.
Форми документів за операціями із застосуванням спеціальних
платіжних засобів та інших документів, що використовуються в
платіжних системах для ініціювання переказу, встановлюються
правилами платіжних систем та повинні містити обов'язкові
реквізити, встановлені Національним банком України.
17.2. Документ на переказ може бути паперовим або
електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на
переказ визначаються Національним банком України.
Документи за операціями із застосуванням спеціальних
платіжних засобів та інших документів, що використовуються в
платіжних системах для ініціювання переказу, можуть бути
паперовими та електронними. Вимоги до засобів формування
документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних
засобів визначаються платіжною системою з урахуванням вимог,
встановлених Національним банком України.
Стаття 18. Правовий статус електронного документа таелектронного цифрового підпису
18.1. Електронний документ має однакову юридичну силу з
паперовим документом.
18.2. Електронний цифровий підпис на електронному документі
має однакову юридичну силу з підписом на паперовому документі.
Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в
реквізитах електронного документа, несе особа, яка підписала цей
документ електронним цифровим підписом.
18.3. Електронний цифровий підпис є обов'язковим реквізитом
електронного документа.
Електронний документ на переказ, що не засвідчений
електронним цифровим підписом, не приймається до виконання. При
цьому при прийманні електронних документів на переказ має бути
дотримана відповідна процедура перевірки електронного цифрового
підпису, що дає можливість пересвідчитися у цілісності та
достовірності електронного документа. У разі недотримання
зазначених вимог банк або інша установа - член платіжної системи
несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу.
18.4. Оригіналом електронного документа є примірник,
підписаний електронним цифровим підписом.
Оригінал електронного документа і його паперова копія,
завірена у встановленому порядку, мають однакову юридичну силу.
Стаття 19. Зберігання електронних документів та архівиелектронних документів
19.1. Порядок і строки зберігання, а також процедура знищення
електронних документів, що застосовуються при проведенні переказу,
встановлюються Національним банком України. Строки зберігання цих
документів мають бути не меншими, ніж строки, встановлені для
паперових документів аналогічного призначення.
19.2. Електронні документи зберігаються на носіях інформації
у формі, що дозволяє перевірити цілісність електронних документів
на цих носіях.
У разі неможливості зберігання електронних документів
протягом часу, встановленого для відповідних паперових документів,
мають бути застосовані заходи щодо дублювання цих електронних
документів на декількох носіях інформації та їх періодичне
копіювання.
Копіювання електронних документів з метою їх подальшого
зберігання має здійснюватися згідно з існуючим в установах
порядком обліку та копіювання документів. При копіюванні
електронного документа з носія інформації обов'язково має бути
виконана перевірка цілісності даних на цьому носії.
У разі неможливості зберігання електронних документів із
забезпеченням цілісності даних на носіях інформації протягом
строку, встановленого для паперових документів, електронні
документи повинні зберігатися у вигляді завіреної установою
паперової копії.
19.3. Створення архівів електронних документів, подання
електронних документів до архівних установ України та їх
зберігання в цих установах здійснюються в порядку, встановленому
законодавством України.
Розділ IV
ІНІЦІЮВАННЯ ПЕРЕКАЗУ
ІНІЦІЮВАННЯ ПЕРЕКАЗУ
Стаття 20. Право ініціювання переказу
20.1. Ініціатором переказу може бути платник, а також
отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної
вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених
законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно
на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках,
передбачених законом.
Стаття 21. Ініціювання переказу
21.1. Ініціювання переказу проводиться шляхом:
1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його
рахунок, розрахункового документа;
2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ
готівки і відповідної суми грошей у готівковій формі;
3) подання ініціатором до відповідної установи - члена
платіжної системи документа на переказ, що використовується у
відповідній платіжній системі для ініціювання переказу;
4) використання держателем спеціального платіжного засобу для
оплати вартості товарів і послуг або для отримання грошей у
готівковій формі;
5) подання отримувачем платіжної вимоги при договірному
списанні;
6) надання клієнтом банку, що його обслуговує, належним чином
оформленого доручення на договірне списання.
Стаття 22. Ініціювання переказу за допомогою розрахунковихдокументів
22.1. Ініціювання переказу здійснюється за такими видами
розрахункових документів:
1) платіжне доручення;
2) платіжна вимога-доручення;
3) розрахунковий чек;
4) платіжна вимога.
Національний банк України має право встановлювати інші види
розрахункових документів.
22.2. Клієнт банку має право самостійно обирати види
розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені
цим Законом, для ініціювання переказу.
Платіжна вимога застосовується у випадках, коли ініціатором
переказу виступає стягувач або, при договірному списанні,
отримувач.
22.3. Розрахункові документи, за винятком платіжної
вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його
обслуговує. Платіжна вимога-доручення подається отримувачем грошей
безпосередньо до платника. Доставка платіжної вимоги-доручення до
платника може здійснюватися банком, що обслуговує отримувача
грошей, через банк, що обслуговує платника, а також за допомогою
засобів зв'язку.
Стягувач має право подавати розрахункові документи, що
ініціюють переказ з рахунка банку-резидента, відкритого в
Національному банку України, безпосередньо до Національного банку
України.
22.4. При використанні розрахункового документа ініціювання
переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника
розрахункового документа на виконання.
Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття
розрахункового документа на виконання.
22.5. Подання паперових розрахункових документів до банку має
здійснюватися клієнтом особисто, якщо інше не передбачено
договором.
Подання електронних розрахункових документів може
здійснюватися клієнтом як особисто на носіях інформації, так і за
допомогою наданих йому обслуговуючим банком програмно-технічних
засобів, які забезпечують зв'язок з програмно-технічними засобами
цього банку. Програмно-технічні засоби з вбудованою в них системою
захисту інформації мають відповідати вимогам, що встановлюються
Національним банком України.
22.6. Обслуговуючий платника банк зобов'язаний перевірити
відповідність номера рахунка платника і його коду
(ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати
цей документ до виконання тільки у разі їх збігу. Крім цього,
обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність та
достовірність цього розрахункового документа в порядку,
встановленому Національним банком України. У разі недотримання
зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику,
покладається на банк, що обслуговує платника.
Обслуговуючий отримувача банк зобов'язаний перевірити
відповідність номера рахунка отримувача і його коду
(ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо), що містяться
в розрахунковому документі, та зараховувати гроші на рахунок
отримувача виключно у разі їх збігу. У противному разі банк, що
обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк
до двох робочих днів для встановлення належного отримувача цих
коштів. У разі неможливості встановлення належного отримувача
банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний повернути гроші,
переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із
зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання
вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну
суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує
отримувача.
22.7. У разі відмови з будь-яких причин у прийнятті
розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не
пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини
повернення.
22.8. Розрахунково-касове обслуговування клієнтів
здійснюється банками на договірній основі.
22.9. Банки виконують розрахункові документи відповідно до
черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошей на
рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим
його банком кредиту.
Порядок визначення залишку грошей встановлюється Національним
банком України.
У разі недостатності на рахунку платника грошей для виконання
у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його
надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання
цього розрахункового документа шляхом переказу суми грошей, що
знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.
22.10. Незалежно від особи ініціатора банки України не ведуть
облік розрахункових документів ініціаторів у разі відсутності
(недостатності) грошей на рахунках платників, якщо інше не
передбачено договором між банком та його клієнтом. У разі
наявності договору невиконані розрахункові документи (повідомлення
про їх надходження) банки зобов'язані передавати платникам -
клієнтам цих банків з отриманням від них письмового посвідчення
щодо їх вручення.
22.11. Сума переказу, що обліковується в банку, який
обслуговує отримувача, до настання дати валютування не може бути
об'єктом примусового списання, що застосовується до отримувача.
22.12. Ініціювання клієнтом банку переказу в інтересах третіх
осіб може здійснюватися у випадках, передбачених законодавством.
22.13. Процедура ініціювання переказу у небанківській
платіжній системі визначається правилами відповідної платіжної
системи, погодженими з Національним банком України.
Стаття 23. Порядок відкликання розрахункових документів
23.1. Розрахунковий документ може бути відкликаний
ініціатором шляхом подання документа на відкликання до банку, що
обслуговує ініціатора (крім платіжної вимоги-доручення, що
подається отримувачем до обслуговуючого його банку, та
безвідкличних документів), у будь-який момент до списання суми
платежу з рахунка платника.
23.2. Розрахунковий документ може бути відкликаний тільки в
повній сумі.
23.3. Документ на відкликання може бути як паперовим, так і
електронним. Він складається ініціатором у довільній формі та
засвідчується ним у встановленому порядку.
23.4. У разі обгрунтованої підозри ініціювання переказу без
законних підстав банк, що обслуговує ініціатора, має право дати
вказівку банку, що обслуговує отримувача, зупинити зарахування
суми переказу на рахунок отримувача або, у разі її зарахування,
заблокувати на строк до п'яти робочих днів гроші у відповідному
розмірі на рахунку отримувача до з'ясування всіх обставин.
Банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний виконати
вказівку банку, що обслуговує ініціатора, щодо зупинення
зарахування суми переказу на рахунок отримувача або, у разі її
зарахування, заблокувати гроші у відповідному розмірі на рахунку
отримувача на строк до п'яти робочих днів.
У разі невиконання такої вказівки банк, що обслуговує
отримувача, та його керівництво несуть відповідальність відповідно
до закону.
У разі відсутності грошей на рахунку отримувача на момент
надходження такої вказівки банк, що обслуговує отримувача, та його
керівництво не несуть відповідальності.
Порядок зупинення зарахування сум переказу на рахунок
отримувача у разі обгрунтованої підозри ініціювання переказу без
законних підстав визначається Національним банком України.
23.5. Порядок відкликання розрахункових документів у
небанківській платіжній системі визначається правилами відповідної
платіжної системи, погодженими з Національним банком України.
Стаття 24. Ініціювання переказу за допомогою документа напереказ готівки
24.1. Подання ініціатором до банку або іншої установи - члена
платіжної системи документа на переказ готівки і відповідної суми
грошей у готівковій формі здійснюється протягом операційного часу.
24.2. Реквізити документів на переказ готівки та особливості
їх оформлення встановлюються Національним банком України.
24.3. При використанні документа на переказ готівки
ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до
виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи
документа на переказ готівки разом із сумою грошей у готівковій
формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання
засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої
установи - члена платіжної системи чи відповідним чином оформленою
квитанцією.
Стаття 25. Ініціювання переказу за допомогою спеціальногоплатіжного засобу
25.1. Для ініціювання переказу в межах України можуть
застосовуватися спеціальні платіжні засоби як внутрішньодержавних,
так і міжнародних платіжних систем у порядку, встановленому
Національним банком України.
25.2. Ініціювання переказу за допомогою спеціальних платіжних
засобів має оформлюватися відповідними документами за операціями
із застосуванням спеціальних платіжних засобів, що визначаються
правилами платіжних систем.
Стаття 26. Ініціювання переказу при договірному списанні
26.1. Фізичні та юридичні особи при укладенні договорів мають
право передбачати право отримувача на договірне списання грошей з
рахунка платника.
26.2. Передбачене в договорі право отримувача банк, що
обслуговує платника, реалізує тільки у разі отримання доручення
платника на здійснення договірного списання.
Під дорученням платника обслуговуючому його банку на
здійснення договірного списання слід розуміти визначене в
договорі, укладеному між платником та обслуговуючим його банком,
розпорядження на списання грошей. Зазначене розпорядження повинно
включати в себе інформацію, що буде достатньою для належного
виконання банком, що обслуговує платника, його доручення
(обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне
списання, найменування особи отримувача, реквізити рахунка
платника, з якого має здійснюватися договірне списання, реквізити
договору між платником та отримувачем, що передбачає право
отримувача на договірне списання, перелік документів, що мають
бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк,
тощо).
26.3. При договірному списанні для ініціювання переказу
отримувачем подається до банку, що обслуговує платника, платіжна
вимога.
26.4. У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий
платника банк, право банку на проведення договірного списання
передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування
або в іншому договорі про надання банківських послуг.
26.5. Ініціювання переказу при договірному списанні у
небанківській платіжній системі визначається правилами відповідної
платіжної системи, погодженими з Національним банком України.
Розділ V
ВИКОНАННЯ МІЖБАНКІВСЬКОГО(ВНУТРІШНЬОБАНКІВСЬКОГО) ПЕРЕКАЗУ
ВИКОНАННЯ МІЖБАНКІВСЬКОГО(ВНУТРІШНЬОБАНКІВСЬКОГО) ПЕРЕКАЗУ
Стаття 27. Порядок виконання міжбанківського(внутрішньобанківського) переказу
27.1. Міжбанківський переказ здійснюється шляхом:
1) проведення суми переказу через кореспондентські рахунки,
що відкриваються банками в Національному банку України;
2) проведення суми переказу через кореспондентські рахунки,
що відкриваються банками в інших банках або в розрахунковому
банку.
Внутрішньобанківський переказ здійснюється в порядку,
визначеному правилами відповідної внутрішньобанківської платіжної
системи.
27.2. Банки здійснюють переказ з кореспондентських рахунків
інших банків - своїх клієнтів у межах залишку грошей на цих
рахунках, крім випадків надання обслуговуючим банком кредиту
банку-клієнту.
Порядок визначення залишку грошей встановлюється Національним
банком України.
У разі недостатності на рахунку клієнта грошей для виконання
у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його
надходження до банку цей банк здійснює часткове виконання цього
розрахункового документа шляхом переказу суми грошей, що
знаходиться на рахунку клієнта, на рахунок отримувача.
27.3. Банки виконують міжбанківський (внутрішньобанківський)
переказ на підставі міжбанківських розрахункових документів.
Стаття 28. Особливості виконання міжбанківського переказу,ініційованого за допомогою спеціального платіжного
засобу
28.1. Міжбанківський переказ між банками - членами платіжних
систем за операціями із застосуванням спеціальних платіжних
засобів, здійсненими їх держателями в межах України, проводиться
лише у валюті України незалежно від того, в якій валюті відкритий
рахунок клієнта.
28.2. Міжбанківський переказ між банками - членами
міжнародних платіжних систем за операціями із застосуванням
спеціальних платіжних засобів, здійсненими їх держателями за
межами України, а також за операціями, здійсненими в межах України
держателями спеціальних платіжних засобів - нерезидентами України,
проводиться у валюті, визначеній у відповідних договорах із
платіжними організаціями міжнародних платіжних систем.
28.3. Міжбанківський переказ між членами платіжної системи за
операціями із застосуванням емітованих резидентами спеціальних
платіжних засобів, що здійснені в межах України, проводиться
розрахунковим банком - резидентом.
У разі виконання функцій розрахункового банку комерційним
банком переказ здійснюється з кореспондентських рахунків (на
кореспондентські рахунки) банків - членів платіжної системи,
відкритих у цьому банку. У разі виконання функцій розрахункового
банку Національним банком України використовуються
кореспондентські рахунки банків, відкриті в Національному банку
України.
28.4. Міжбанківський переказ грошей між членами міжнародних
платіжних систем за операціями із застосуванням емітованих
нерезидентами спеціальних платіжних засобів, що здійснені в межах
України, та за операціями із застосуванням емітованих резидентами
спеціальних платіжних засобів, що здійснені за межами України,
проводиться через кореспондентські рахунки, відкриті в
розрахунковому банку міжнародної платіжної системи, у валюті,
визначеній в договорі між емітентом (еквайром) та платіжною
організацією відповідної міжнародної платіжної системи.
28.5. Якщо валюта, в якій проводиться міжбанківський переказ,
не збігається з валютою, списаною з рахунка клієнта, емітент може
виконати операції з купівлі-продажу необхідної валюти на
міжбанківському валютному ринку України в порядку, встановленому
Національним банком України, або провести внутрішньобанківський
кліринг.
Стаття 29. Особливості виконання міжбанківського переказупри договірному списанні
29.1. Виконання міжбанківського переказу при договірному
списанні здійснюється банками за міжбанківськими розрахунковими
документами, що формуються ними на підставі:
1) доручень на договірне списання, передбачених у договорах,
укладених між клієнтами та обслуговуючими їх банками;
2) поданих отримувачами платіжних вимог.
Розділ VI
ЗАВЕРШЕННЯ ПЕРЕКАЗУ
ЗАВЕРШЕННЯ ПЕРЕКАЗУ
Стаття 30. Загальний порядок завершення переказу
30.1. Переказ вважається завершеним з моменту зарахування
суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в
готівковій формі.
30.2. Банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний зарахувати
суму переказу на рахунок отримувача в операційний день, дата якого
збігається з датою валютування.
Стаття 31. Порядок завершення переказу при неможливостівиплати суми переказу
31.1. У разі неможливості здійснення банком отримувача
виплати суми переказу, що має бути сплачена у готівковій формі,
через неявку отримувача протягом тридцяти робочих днів з дня
надходження цієї суми банк отримувача зобов'язаний протягом трьох
робочих днів переказати суму переказу ініціатору.
31.2. У разі неможливості здійснення іншими установами -
членами платіжної системи виплати суми переказу через неявку
отримувача протягом тридцяти робочих днів з дня надходження цієї
суми ця установа зобов'язана протягом трьох робочих днів
ініціювати переказ відповідної суми на адресу ініціатора.
Винятки з правила, встановленого абзацом першим цього пункту,
можуть визначатися нормативно-правовими актами, що регулюють
порядок діяльності цих установ.
31.3. За недотримання строків, встановлених цією статтею,
банк отримувача несе відповідальність, передбачену статтею 32
цього Закону.
За недотримання строків, встановлених цією статтею,
установа - член платіжної системи несе відповідальність,
передбачену статтею 36 цього Закону, крім випадків, передбачених
абзацом другим пункту 31.2 цієї статті.
Розділ VII
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРИ ЗДІЙСНЕННІПЕРЕКАЗУ ГРОШЕЙ
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРИ ЗДІЙСНЕННІПЕРЕКАЗУ ГРОШЕЙ
Стаття 32. Відповідальність банків при здійсненні переказу
32.1. Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує
отримувача, несуть перед платником та отримувачем
відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до
цього Закону та умов укладених між ними договорів.
32.2. У разі порушення банком, що обслуговує платника,
встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на
переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі
0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день
прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу,
якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.
У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків
завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню
у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день
прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу,
якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому
випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед
отримувачем.
Платник має право на відшкодування банком, що обслуговує
отримувача, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком
строків завершення переказу, встановлених пунктом 30.2 статті 30
цього Закону.
Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує
платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком
строків виконання документа на переказ.
32.3. Банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що
містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих
документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6
статті 22 цього Закону.
32.3.1. У разі помилкового переказу суми переказу на рахунок
неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник
зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок
власних коштів суму переказу отримувачу. У противному разі
отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від
банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок
власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми
простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від
дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати
10 відсотків суми переказу.
Одночасно банк-порушник зобов'язаний після виявлення помилки
негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення
помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу
еквівалентної суми грошей цьому банку протягом трьох робочих днів
від дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення банку
про здійснення помилкового переказу встановлюється Національним
банком України.
У разі переказу банком-порушником за рахунок власних коштів
суми переказу отримувачу та своєчасного повідомлення неналежного
отримувача про здійснення помилкового переказу, а також
своєчасного переказу неналежним отримувачем суми переказу цьому
банку банк-порушник залишає цю суму у власному розпорядженні. При
цьому, у разі порушення неналежним отримувачем зазначеного
триденного строку, банк-порушник має право вимагати від
неналежного отримувача повернення суми переказу, а також сплату
пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний
день починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня
повернення грошей включно, яка не може перевищувати 10 відсотків
суми переказу.
32.3.2. У разі помилкового переказу з рахунка неналежного
платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати
відповідну суму грошей з рахунка платника на рахунок неналежного
платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі
процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових
кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до
дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо
інша відповідальність не передбачена договором.
У разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за
ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення
платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших
помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у
встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав
гроші з рахунка платника без законних підстав, має сплатити
платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим
банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від
дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника,
якщо інша відповідальність не передбачена договором.
32.4. Працівники банку, винні в здійсненні помилкового
переказу, несуть відповідальність відповідно до закону.
32.5. У разі прострочення банком отримувача строку переказу
ініціатору, який встановлено пунктом 31.1 статті 31 цього Закону,
починаючи з тридцять четвертого робочого дня банк отримувача має
сплатити ініціатору пеню у розмірі 0,1 відсотка суми переказу за
кожний день прострочення, яка не може перевищувати 10 відсотків
суми переказу.
32.6. Банк ініціатора зобов'язаний на вимогу ініціатора
письмово повідомити про стан виконання його доручення, що
міститься у відповідному документі на переказ.
32.7. Банк платника не має права на списання з рахунка
платника грошей за розрахунковим документом після отримання
документа на його відкликання.
Якщо всупереч отриманому документу на відкликання сума
переказу була списана з рахунка платника та переказана отримувачу,
повернення отримувачем платнику цієї суми здійснюється у
встановленому законом судовому порядку. В цьому випадку банк, що
не виконав документ на відкликання або прострочив його передачу
банку платника, має сплатити платнику штраф у розмірі 1 відсотка
суми переказу.
32.8. Спори, пов'язані із здійсненням банками переказу,
розглядаються у судовому порядку.
Стаття 33. Відповідальність платника при проведенні переказу
33.1. Платник несе перед банком або іншою установою - членом
платіжної системи, що його обслуговують, відповідальність,
передбачену умовами укладеного між ними договору.
33.2. Платник несе відповідальність за відповідність
інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції,
щодо якої здійснюється цей переказ. Платник має відшкодувати банку
або іншій установі - члену платіжної системи шкоду, заподіяну
внаслідок такої невідповідності інформації.
33.3. Платник зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну
банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його
обслуговують, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо
захисту інформації і проведенням незаконних операцій з
компонентами платіжних систем (платіжні інструменти, обладнання,
програмне забезпечення тощо). При цьому банк або інша установа -
член платіжної системи, що обслуговує платника, звільняється від
відповідальності перед платником за проведення переказу.
Стаття 34. Відповідальність стягувачів при проведенніпереказу
34.1. Відповідальність стягувачів при проведенні переказу
визначається законами України, що регулюють діяльність осіб,
віднесених цим Законом до стягувачів.
34.2. Відповідальність за обгрунтованість примусового
стягнення покладається на стягувача. Стягувач має відшкодувати
платнику шкоду, нанесену внаслідок необгрунтованого примусового
списання.
Стаття 35. Відповідальність неналежних отримувачів припроведенні переказу
35.1. Неналежний отримувач зобов'язаний протягом трьох
робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про
здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної
суми грошей банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього
банку про здійснення помилкового переказу.
35.2. У разі своєчасного повідомлення банком-порушником
неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу та
порушення неналежним отримувачем строку, встановленого пунктом
35.1 цієї статті, неналежний отримувач має повернути суму
переказу, а також сплатити банку-порушнику пеню в розмірі
0,1 відсотка цієї суми за кожний день починаючи від дати
завершення помилкового переказу до дня повернення грошей включно,
яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.
35.3. Спори між банком-порушником та неналежним отримувачем
щодо помилкового переказу розглядаються у судовому порядку.
Стаття 36. Відповідальність установ небанківських платіжнихсистем
36.1. У разі втрати суми переказу установа - член платіжної
системи має повернути ініціатору цю суму, сплачену вартість
наданих послуг, а також сплатити штраф у розмірі 25 відсотків
сплаченої вартості наданих послуг.
36.2. У разі порушення установою - членом платіжної системи
строків пересилання документів на переказ, передбачених пунктом
8.6 статті 8 цього Закону, ця установа має сплатити отримувачу
пеню у розмірі 0,1 відсотка суми переказу за кожний день
прострочення, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.
36.3. У разі прострочення установою - членом платіжної
системи строку переказу ініціатору, який встановлено абзацом
першим пункту 31.2 статті 31 цього Закону, така установа починаючи
з тридцять четвертого робочого дня має сплатити ініціатору пеню у
розмірі 0,1 відсотка суми переказу за кожний день прострочення,
яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, крім
випадків, передбачених абзацом другим пункту 31.2 статті 31 цього
Закону.
36.4. Спори між установою - членом платіжної системи та
ініціатором розглядаються у судовому порядку.
Стаття 37. Відповідальність інших суб'єктів переказу
37.1. Інші суб'єкти переказу несуть відповідальність,
передбачену умовами договорів, якщо інше не встановлено законами
України.
37.2. Спори між іншими суб'єктами переказу, що випливають з
договірних відносин між ними, розглядаються у судовому порядку.
37.3. У разі здійснення кліринговою установою діяльності щодо
формування клірингових вимог або надання інформаційних послуг без
отримання відповідного дозволу Національного банку України ця
установа несе відповідальність у порядку, встановленому законами
України.
Розділ VIII
ЗАХИСТ ІНФОРМАЦІЇ ПРИ ПРОВЕДЕННІПЕРЕКАЗУ
ЗАХИСТ ІНФОРМАЦІЇ ПРИ ПРОВЕДЕННІПЕРЕКАЗУ
Стаття 38. Вимоги щодо захисту інформації
38.1. Система захисту інформації повинна забезпечувати
безперервний захист інформації щодо переказу грошей на усіх етапах
її формування, обробки, передачі та зберігання.
38.2. Електронні документи, що містять інформацію, яка
відноситься до банківської таємниці або є конфіденціальною,
повинні бути зашифрованими під час передавання їх за допомогою
телекомунікаційних каналів зв'язку.
38.3. Порядок захисту та використання засобів захисту
інформації щодо переказу визначається законами України,
нормативно-правовими актами Національного банку України та
правилами платіжних систем.
38.4. Захист інформації забезпечується суб'єктами переказу
грошей шляхом обов'язкового впровадження та використання
відповідної системи захисту, що складається з:
1) законодавчих актів України та інших нормативно-правових
актів, а також внутрішніх нормативних актів суб'єктів переказу, що
регулюють порядок доступу та роботи з відповідною інформацією, а
також відповідальність за порушення цих правил;
2) заходів охорони приміщень, технічного обладнання
відповідної платіжної системи та персоналу суб'єкта переказу;
3) технологічних та програмно-апаратних засобів
криптографічного захисту інформації, що обробляється в платіжній
системі.
38.5. Система захисту інформації повинна забезпечувати:
1) цілісність інформації, що передається в платіжній системі,
та компонентів платіжної системи;
2) конфіденційність інформації під час її обробки,
передавання та зберігання в платіжній системі;
3) неможливість відмови ініціатора від факту передавання та
отримувачем від факту прийняття документа на переказ, документа за
операціями із застосуванням засобів ідентифікації, документа на
відкликання;
4) забезпечення постійного та безперешкодного доступу до
компонентів платіжної системи особам, які мають на це право або
повноваження, визначені законодавством України, а також
встановлені договором.
38.6. Розробка заходів охорони, технологічних та
програмно-апаратних засобів криптографічного захисту здійснюється
платіжною організацією відповідної платіжної системи або іншою
установою на її замовлення відповідно до законодавства України та
вимог, встановлених Національним банком України.
Стаття 39. Відповідальність суб'єктів переказу зазабезпечення захисту інформації
39.1. Суб'єкти переказу зобов'язані виконувати встановлені
законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо
захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних
систем. Правила платіжних систем мають передбачати
відповідальність за порушення цих вимог з урахуванням вимог
законодавства України.
39.2. При проведенні переказу його суб'єкти мають здійснювати
в межах своїх повноважень захист відповідної інформації від:
1) несанкціонованого доступу до інформації - доступу до
інформації щодо переказу, що є банківською таємницею або є
конфіденціальною інформацією, осіб, які не мають на це прав або
повноважень, визначених законодавством України, а також якщо це не
встановлено договором.
До банківської таємниці належить інформація, визначена
Законом України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ), а
до конфіденціальної інформації - інформація, що визначається
іншими законами.
Взаємодія між банками або іншими установами - учасниками
платіжної системи та уповноваженими державними органами щодо
надання на письмові запити цих органів інформації в межах,
необхідних для виконання цими державними органами своїх функцій,
здійснюється шляхом надання довідок в обсягах, визначених
законодавством України, та з урахуванням вимог стосовно
банківської таємниці та конфіденціальної інформації;
2) несанкціонованих змін інформації - внесення змін або
часткового чи повного знищення інформації щодо переказу особами,
які не мають на це права або повноважень, визначених
законодавством України, а також встановлених договором;
3) несанкціонованих операцій з компонентами платіжних
систем - використання або внесення змін до компонентів платіжної
системи протягом її функціонування особами, які не мають на це
права або повноважень, визначених законодавством України, а також
встановлених договором.
39.3. Суб'єкти переказу зобов'язані повідомляти платіжну
організацію відповідної платіжної системи про випадки порушення
вимог захисту інформації. У разі виявлення при цьому ознак, що
можуть свідчити про вчинення злочину, суб'єкти переказу та інші
учасники платіжних систем зобов'язані повідомити про такий випадок
порушення вимог захисту інформації відповідні правоохоронні
органи.
39.4. Працівники суб'єктів переказу повинні виконувати вимоги
щодо захисту інформації при здійсненні переказів, зберігати
банківську таємницю та підтримувати конфіденційність інформації,
що використовується в системі захисту цієї інформації.
Працівники суб'єктів переказу несуть відповідальність за
неналежне використання та зберігання засобів захисту інформації,
що використовуються при здійсненні переказів, відповідно до
закону.
Стаття 40. Порядок надання інформаційних послуг
40.1. Якщо член платіжної системи або його клієнт бере участь
у розгляді спору судом, розрахунковий банк цієї платіжної системи
чи клірингова установа зобов'язані надавати цьому члену платіжної
системи або його клієнту, а також судам та органам досудового
слідства послуги для визначення достовірності інформації, яка
міститься в електронних документах, що обробляються платіжною
системою, яку обслуговує цей розрахунковий банк, ця клірингова
установа.
Суди та органи досудового слідства не можуть відмовити у
прийнятті як доказу електронного документа та вимагати надання
паперового документа.
40.2. Порядок оплати членом платіжної системи або його
клієнтом послуг, визначених пунктом 40.1 цієї статті, здійснюється
за тарифами, встановленими розрахунковим банком.
Розділ IX
КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ПЛАТІЖНИХСИСТЕМ ТА ПРОВЕДЕННЯМ ПЕРЕКАЗУ
КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ПЛАТІЖНИХСИСТЕМ ТА ПРОВЕДЕННЯМ ПЕРЕКАЗУ
Стаття 41. Здійснення контролю за діяльністю платіжних систем
41.1. Контроль за діяльністю платіжних систем, що
функціонують у межах України, здійснюється Національним банком
України.
Стаття 42. Здійснення контролю за проведенням переказу
42.1. Контроль за дотриманням учасниками платіжних систем
нормативно-правових актів, що регламентують порядок проведення
переказу, а також застосування відповідних заходів впливу,
передбачених законодавством України, покладаються на Національний
банк України.
42.2. Національний банк України має право встановлювати
заборону, обмеження або обов'язкові вимоги щодо участі банків у
системах міжбанківських розрахунків, а також щодо використання
ними внутрішньобанківських платіжних систем.
Розділ X
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Абзаци другий та третій пункту 1.3 статті 1 та абзац третій
пункту 8.1 статті 8 цього Закону набирають чинності через один рік
після його опублікування.
2. До приведення у відповідність із цим Законом закони та
інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не
суперечить йому.
3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк:
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України
відповідні пропозиції про внесення змін до законодавчих актів
України;
розробити та привести у відповідність із цим Законом свої
нормативно-правові акти;
забезпечити розробку, перегляд і скасування міністерствами та
іншими центральними органами виконавчої влади їх
нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
4. Національному банку України у тримісячний строк
забезпечити розробку власних нормативно-правових актів на
виконання цього Закону.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 5 квітня 2001 рокуN 2346-III
