З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про внесення змін до деяких законодавчих актівУкраїни (щодо посилення правового захисту громадян
та запровадження механізмів реалізації конституційних
прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту
недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи,
правову допомогу, захист)
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 10, ст.187 )
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення
( 80731-10, 80732-10 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р.,
додаток до N 51, ст. 1122):
1) доповнити статтями 163-1, 163-2, 163-3, 163-4 такого
змісту:
"Стаття 163-1. Порушення порядку ведення податкового обліку,надання аудиторських висновків
Відсутність податкового обліку, порушення керівниками та
іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій
встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому
числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків,
подання яких передбачено законами України, -
тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п'яти до
десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою,
яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж
порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від десяти до
п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 163-2. Неподання або несвоєчасне подання платіжнихдоручень на перерахування належних до сплати
податків та зборів (обов'язкових платежів)
Неподання або несвоєчасне подання посадовими особами
підприємств, установ та організацій платіжних доручень на
перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових
платежів), -
тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі
від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою,
яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж
порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у
розмірі від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян.
Стаття 163-3. Невиконання законних вимог посадових осіборганів державної податкової служби
Невиконання керівниками та іншими посадовими особами
підприємств, установ, організацій, включаючи установи
Національного банку України, комерційні банки та інші
фінансово-кредитні установи, законних вимог посадових осіб органів
державної податкової служби, перелічених у пунктах 5-8 частини
першої статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ), -
тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі
від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою,
яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж
порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від десяти до
п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 163-4. Порушення порядку утримання та перерахуванняподатку на доходи фізичних осіб і подання
відомостей про виплачені доходи
Неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на
доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів,
перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів
підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке
перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або
несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за
встановленою формою відомостей про доходи громадян, -
тягне за собою попередження або накладення штрафу на
посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на
громадян - суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі від двох
до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою,
яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж
порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб
підприємств, установ і організацій, а також на громадян -
суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі від трьох до п'яти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";
2) статті 164, 164-1 викласти в такій редакції:
"Стаття 164. Порушення порядку заняття господарськоюдіяльністю
Здійснення діяльності без державної реєстрації як суб'єкта
підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької, або
здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності,
що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, -
тягне за собою накладення штрафу у розмірі від трьох до п'яти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією
виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без
такої.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою,
яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж
порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п'яти до
восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією
виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без
такої.
Стаття 164-1. Порушення порядку подання декларації про доходита ведення обліку доходів і витрат
Неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про
доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення
обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких
законами України встановлено обов'язкову форму обліку, -
тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі
від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою,
яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж
порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п'яти до
восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";
3) статтю 221 після цифр "162" доповнити цифрами "163-1 -
163-4";
4) у пункті 1 частини першої статті 255 абзац "органів
податкової служби (статті 51-2, 155-1, 164, 164-5, 177-2)"
викласти в такій редакції:
"органів державної податкової служби (статті 51-2, 155-1,
163-1 - 163-4, 164, 164-5, 177-2)";
5) частину першу статті 294 після цифр "162" доповнити
цифрами "163-1 - 163-4".
2. Статтю 127 Кримінального кодексу України ( 2341-14 )
(Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 25-26, ст. 131)
викласти в такій редакції:
"Стаття 127. Катування
1. Катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю
або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв,
мучення або інших насильницьких дій з метою спонукати потерпілого
або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, в тому числі
отримати від нього або іншої особи інформацію, свідчення або
визнання, покарати за його дії, які він скоїв або у скоєнні яких
підозрюється, або залякування його або інших осіб -
карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти
років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою
групою осіб, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти
років.
3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті,
якщо вони вчинені працівниками правоохоронних органів, -
караються позбавленням волі на строк від десяти до
п'ятнадцяти років.
4. Дії, передбачені частиною третьою цієї статті, якщо вони
призвели до загибелі людини, -
караються позбавленням волі на строк від дванадцяти до
п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі".
3. У Законі України "Про міліцію" ( 565-12 ) (Відомості
Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 4, ст. 20; 1992 р., N 36, ст. 526;
2000 р., N 10, ст. 79, N 27, ст. 213; 2001 р., N 10, ст. 44;
2002 р., N 26, ст. 176; 2003 р., N 29, ст. 233, N 30, ст. 247;
2004 р., N 36, ст. 434):
1) у статті 5:
частину п'яту викласти в такій редакції:
"Міліція:
забезпечує затриманим та заарештованим (взятим під варту)
особам з моменту затримання або арешту (взяття під варту) право
захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою
захисника, реалізацію інших прав затриманих і заарештованих
(взятих під варту) осіб;
негайно, але не пізніш як через дві години після затримання
або арешту (взяття під варту) осіб повідомляє про їх
місцеперебування родичам та у разі заявлення усної або письмової
вимоги - захиснику, а також адміністрації за місцем роботи чи
навчання;
забезпечує харчування затриманих осіб три рази на добу за
єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України;
у разі необхідності вживає заходів щодо негайного надання
медичної та іншої допомоги затриманим та заарештованим (взятим під
варту) особам";
доповнити частинами шостою - тринадцятою такого змісту:
"У разі заявлення затриманими або заарештованими (взятими під
варту) особами усної або письмової вимоги про залучення захисника
працівники міліції не мають права вимагати від них надання
будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника.
Про заявлення вимоги про залучення захисника або про відмову
у залученні захисника у протоколі затримання або постанові про
арешт (взяття під варту) робиться відповідний запис, який
скріплюється підписом затриманої або заарештованої (взятої під
варту) особи.
Особам при затриманні або арешті (взятті під варту)
працівниками міліції:
повідомляються підстави та мотиви такого затримання або
арешту (взяття під варту), роз'яснюється право оскаржувати їх у
суді;
надаються усно роз'яснення частини першої статті 63
Конституції України ( 254к/96-ВР ), права відмовитися від надання
будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника та одночасно
в друкованому вигляді - роз'яснення статей 28, 29, 55, 56, 59, 62
і 63 Конституції України та прав осіб, затриманих або
заарештованих (взятих під варту), встановлених законами, у тому
числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто
або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття
під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень
або свідчень до прибуття захисника;
забезпечується можливість з моменту затримання або арешту
(взяття під варту) захищати себе особисто та користуватися
правовою допомогою захисника.
У разі невиконання працівниками міліції вимог, встановлених
цією статтею, особа, права якої були порушені, та/або її
представники (родичі, захисник) можуть звернутися до суду із
заявою про відшкодування шкоди у встановленому законом порядку.
При цьому такі особи звільняються від сплати державного мита.
Відшкодуванню підлягають у повному обсязі:
1) заробіток та інші грошові доходи, які особа втратила
внаслідок незаконних дій або бездіяльності працівників міліції;
2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по
них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді
господарського товариства, учасником якого був громадянин, та
прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші
цінності), вартість вилученого майна, якщо його повернення в
натурі та в тому ж стані стало неможливим;
3) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому
юридичної допомоги;
4) моральна шкода.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли
незаконні дії або бездіяльність працівників міліції завдали
моральної втрати громадянинові, моральних страждань, призвели до
порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього
додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні
громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що
призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним
своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми,
інших негативних наслідків морального характеру.
Працівники органів міліції несуть матеріальну
відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями або
бездіяльністю в межах, встановлених законом";
2) частину першу статті 10 доповнити пунктом 29 такого
змісту:
"29) забезпечувати затриманим або заарештованим (взятим під
варту) особам право на юридичний захист у порядку, передбаченому
цим Законом та іншими нормативно-правовими актами";
3) у статті 11:
у частині першій:
у пункті 5:
в абзаці третьому слова "органом попереднього розслідування,
прокурором" виключити;
в абзаці шостому слова "до розгляду справи суддею" замінити
словами "до розгляду справи судом, але не більше ніж на 24
години";
пункт 24 викласти в такій редакції:
"24) вимагати від керівників підприємств, установ і
організацій пояснення по фактах порушення законодавства, перевірка
додержання якого віднесена до компетенції міліції, а також у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, проводити
перевірки по фактах порушення законодавства, контроль за
додержанням якого віднесено до компетенції міліції, вимагати
проведення інвентаризацій і ревізій відповідних сфер
фінансово-господарської діяльності.
Органи міліції вправі приступити до проведення перевірки
суб'єктів господарської діяльності за умови наявності направлення
на перевірку, яке складається за формою, встановленою
Міністерством внутрішніх справ України. У направленні на перевірку
зазначаються дата його видачі, назва підрозділу міліції, мета,
вид, підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади,
звання та прізвища посадових осіб підрозділу міліції, які
проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за
умови наявності підпису керівника підрозділу міліції, скріпленого
печаткою органу міліції;
за рішенням суду в присутності понятих та керівників
підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, щодо яких
проводиться перевірка, витребувати і вилучати оригінали
документів, що свідчать про правопорушення, зразки сировини і
продукції, а до ухвалення такого рішення суду - в присутності
понятих та керівників підприємств, установ, організацій, фізичних
осіб, щодо яких проводиться перевірка, вивчати документи, що
свідчать про правопорушення, за рахунок відповідного органу
міліції робити з них копії із залишенням особам, щодо яких
проводиться перевірка, опису документів, з яких виготовлено копії,
опечатувати каси, склади та архіви на термін не більше 24 годин з
моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі";
частину другу викласти в такій редакції:
"При здійсненні заходів із запобігання, виявлення і розкриття
злочинів у сфері податкового законодавства права, передбачені
пунктами 2, 3, абзацами другим, третім, четвертим, шостим пункту
5, пунктами 6-19, 23-31 частини першої цієї статті, надаються
виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції";
4) у статті 12:
частини п'яту та шосту замінити однією частиною такого
змісту:
"Про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних
засобів, вогнепальної зброї, а також про будь-які ушкодження або
смерть, які спричинені особі внаслідок застосування працівником
міліції заходів фізичного впливу, спеціальних засобів,
вогнепальної зброї, працівник міліції негайно та письмово доводить
до відома безпосереднього начальника для сповіщення прокуророві".
У зв'язку з цим частину сьому вважати частиною шостою;
5) статтю 13 викласти в такій редакції:
"Стаття 13. Застосування засобів впливу
Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного
впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення
правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка
здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або
інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили
виконання покладених на міліцію обов'язків.
Міліція може направляти спеціальні підрозділи міліції для
забезпечення проведення контролюючими органами перевірок суб'єктів
господарської діяльності лише за рішенням судді або суду.
Дозвіл на направлення спеціального підрозділу міліції
надається лише у випадках, коли перевірка проводиться в рамках
розслідування кримінальних справ.
Органам міліції забороняється використовувати фізичний та
психологічний вплив для забезпечення проведення контролюючими
органами планових та позапланових перевірок суб'єктів
господарської діяльності, у тому числі шляхом демонстрації зброї,
спеціальних засобів, погроз їх застосування".
4. У Законі України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 15,
ст. 84; 1995 р., N 1, ст. 3, N 30, ст. 229; 1996 р., N 31,
ст. 148; 1998 р., N 14, ст. 61, N 25, ст. 147, N 29, ст. 190;
1999 р., N 34, ст. 274, N 42-43, ст. 378; 2000 р., N 30, ст. 240,
N 46, ст. 397; 2001 р., N 10, ст. 44; 2002 р., N 16, ст. 114,
N 17, ст. 117; 2003 р., N 23, ст. 149, N 30, ст. 247, N 33-34,
ст. 267, N 38, ст. 319):
1) у статті 8:
абзаци перший і другий пункту 1 викласти в такій редакції:
"1) виконує безпосередньо, а також організовує роботу
державних податкових адміністрацій та державних податкових
інспекцій, пов'язану із:
здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою
нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів),
контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку
проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у
встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю
свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької
діяльності та ліцензій на провадження видів господарської
діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону,
торгових патентів";
пункт 2 доповнити словами "які підлягають обов'язковому
опублікуванню";
пункт 4 викласти в такій редакції:
"4) в порядку, встановленому законом, надає податкові
роз'яснення, організовує виконання цієї роботи органами державної
податкової служби";
пункт 8 викласти в такій редакції:
"8) розробляє проекти законів України та інших
нормативно-правових актів щодо форм та методів проведення планових
та позапланових виїзних перевірок у рамках контролю за додержанням
законодавства";
2) у статті 10:
пункти 1, 4 і 8 викласти в такій редакції:
"1) здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю,
повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових
платежів)";
"4) здійснюють у межах своїх повноважень контроль за
законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення
готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом
порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів
підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів
господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до
закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення
органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів";
"8) проводять перевірки фактів приховування і заниження сум
податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку,
встановленому цим Законом та іншими законами України";
пункт 9 доповнити словами "в порядку, встановленому законом";
пункт 14 доповнити словами "в порядку, встановленому законом,
здійснюють апеляційні процедури узгодження податкових
зобов'язань";
пункт 17 викласти в такій редакції:
"17) надавати відповіді на запити платника податків із
додержанням вимог, встановлених Законом України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" та іншими законами України";
3) статтю 11 викласти в такій редакції:
"Стаття 11. Права органів державної податкової служби
Органи державної податкової служби у випадках, в межах
компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають
право:
1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі
поданих податкових декларацій, звітів та інших документів,
пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів
(обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також
планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності,
достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів
(обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства
юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими
відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи,
а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів
підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких
згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або
сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім
Національного банку України та його установ (далі - платники
податків);
2) здійснювати контроль за:
додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за
товари (послуги) у встановленому законом порядку;
наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів
підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів
господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до
закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення
органам, які видали ці документи, торгових патентів;
3) одержувати у платників податків (посадових осіб платників
податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та
стосуються реалізації повноважень органів державної податкової
служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти
під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що
посвідчують особу;
4) запрошувати платників податків або їх представників для
перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків
та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків.
Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше
ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими
листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на
які запрошується платник податків (посадова особа платника
податків);
5) одержувати безоплатно від платників податків, а також від
установ Національного банку України та комерційних банків у
порядку, встановленому Законом України "Про банки і банківську
діяльність" ( 2121-14 ), довідки та/або копії документів про
наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - про
обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у
встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької
діяльності;
6) одержувати безоплатно необхідні відомості для формування
інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників
податків та зборів (обов'язкових платежів) від платників податків,
а також Національного банку України та його установ - про суми
доходів, виплачених фізичним особам, і утриманих з них податків та
зборів (обов'язкових платежів), від органів, уповноважених
проводити державну реєстрацію суб'єктів, а також видавати ліцензії
на провадження видів господарської діяльності, що підлягають
ліцензуванню відповідно до закону, - про видачу таких свідоцтв про
державну реєстрацію та ліцензій суб'єктам господарської
діяльності, від органів внутрішніх справ - про громадян, які
прибули на проживання до відповідного населеного пункту чи вибули
з нього, від органів реєстрації актів громадянського стану - про
громадян, які померли;
7) одержувати безоплатно від митних органів щомісяця звітні
дані про ввезення на митну територію України імпортних товарів і
справляння при цьому податків та зборів (обов'язкових платежів) та
інформацію про експортно-імпортні операції, що здійснюють
резиденти і нерезиденти, за формою, погодженою з Державною
податковою адміністрацією України, та від органів статистики -
дані, необхідні для використання їх у проведенні аналізу
фінансово-господарської діяльності підприємств, установ,
організацій усіх форм власності;
8) вимагати від платників податків, діяльність яких
перевіряється, усунення виявлених порушень податкового
законодавства, контролювати виконання законних вимог посадових
осіб органів державної податкової служби, а також припинення дій,
які перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами
органів державної податкової служби;
9) при проведенні перевірок вилучати у підприємств, установ
та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських
документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів
оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових
платежів), а при проведенні арешту активів платника податків на
підставі рішення суду - вилучати оригінали первинних
фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням
опису, який скріплюється підписами представника органу державної
податкової служби та платника податків, і залишенням копій таких
документів платнику податків. Забороняється вилучення у суб'єктів
господарської діяльності документів, що не підтверджують факти
порушення законів України про оподаткування;
10) надавати відстрочення та розстрочення податкових
зобов'язань, вирішувати питання щодо податкового компромісу, а
також приймати рішення про списання безнадійного боргу в порядку,
передбаченому законом;
11) застосовувати до платників податків фінансові (штрафні)
санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми
недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених
законами України. Фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки,
пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби
України, сплачуються платниками податків добровільно або
стягуються у судовому порядку;
12) застосовувати до платників податків, які у встановлений
законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у
банках, а також до установ банків, що не подали відповідним
органам державної податкової служби в установлений законом строк
повідомлень про закриття рахунків платників податків або розпочали
здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків до
отримання повідомлення відповідного органу державної податкової
служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової
служби, фінансові (штрафні) санкції у розмірі двадцяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
13) за несвоєчасне виконання установами банків та іншими
фінансово-кредитними установами рішень суду та доручень платників
податків про сплату податків та зборів (обов'язкових платежів)
стягувати з установ банків та інших фінансово-кредитних установ
пеню за кожний день прострочення (включаючи день сплати) у порядку
та розмірах, встановлених законами України щодо таких видів
платежів;
14) користуватися у службових справах засобами зв'язку, які
належать підприємствам, установам та організаціям, з дозволу їх
керівників;
15) вимагати від керівників підприємств, установ і
організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових
виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів,
товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у
проведенні таких інвентаризацій або при проведенні
адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо
спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення
відповідного рішення судом - у присутності понятих та
представників підприємств, установ і організацій, щодо яких
проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади
та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого
опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас,
касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом
Міністрів України;
16) надавати інформацію з Державного реєстру фізичних осіб -
платників податків та інших обов'язкових платежів іншим органам
державної влади відповідно до закону;
17) звертатися у передбачених законом випадках до судових
органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної
реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Права, передбачені пунктами 1-9, 14 і 15 частини першої цієї
статті, надаються посадовим особам органів державної податкової
служби, а права, передбачені пунктами 10-13, 16 і 17, - головам
державних податкових адміністрацій і начальникам державних
податкових інспекцій та їх заступникам";
4) доповнити статтями 11-1 та 11-2 такого змісту:
"Стаття 11-1. Підстави та порядок проведення органамидержавної податкової служби планових і
позапланових виїзних перевірок своєчасності,
достовірності, повноти нарахування та сплати
податків та зборів (обов'язкових платежів)
Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника
податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та
сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка
передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і
проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за
місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого
проводиться така планова виїзна перевірка.
Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками
фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим
рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби
не частіше одного разу на календарний рік.
Забороняється проведення планових виїзних перевірок за
окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за
бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними
коштами.
Право на проведення планової виїзної перевірки платника
податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж
за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано
письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її
проведення.
Проведення планових виїзних перевірок здійснюється органами
державної податкової служби одночасно з іншими органами виконавчої
влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та
сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів). Порядок
координації проведення планових виїзних перевірок органами
виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за
нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових
платежів), визначається Кабінетом Міністрів України.
Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не
передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і
проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:
1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено
факти, які свідчать про порушення платником податків законів
України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник
податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на
обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби
протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
2) платником податків не подано в установлений строк
податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено
законом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій
декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не
надасть пояснення та їх документальні підтвердження на
обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби
протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про
порушення законодавства посадовими особами органу державної
податкової служби під час проведення планової чи позапланової
виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового
скасування результатів відповідної перевірки;
5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей,
отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником
податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх
документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу
державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня
отримання запиту;
6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;
7) стосовно платника податків (посадової особи платника
податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією
заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у
проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської
діяльності такого платника податків;
8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби
в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу
державної податкової служби здійснив перевірку документів
обов'язкової звітності платника податків або висновків акта
перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив
їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження
до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів).
Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися
вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі,
коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу
державної податкової служби, які проводили планову або позапланову
виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове
розслідування або порушено кримінальну справу.
Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на
підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який
ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду
письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку
і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку,
документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать
про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію
про вид та кількість перевірок, проведених органами державної
податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та
наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу
суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на
проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь
представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про
місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на
проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше
ніж за три робочі дні до дати такого розгляду.
Рішення про вилучення оригіналів фінансово-господарських та
бухгалтерських документів, зупинення операцій на рахунках в
установах банків, інших фінансово-кредитних установах у зв'язку з
порушенням законодавства, контроль за додержанням якого законом
покладено на органи державної податкової служби, можуть прийматися
лише судом.
Тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати
20 днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 днів.
Тривалість позапланової виїзної перевірки не повинна
перевищувати 10 днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва -
5 днів.
Подовження термінів проведення планової виїзної перевірки
можливе лише за рішенням суду на термін не більш як 10 днів, а
стосовно суб'єктів малого підприємництва - 5 днів.
Подовження термінів проведення позапланової виїзної перевірки
можливе лише за рішенням суду на термін не більш як 5 днів, а
стосовно суб'єктів малого підприємництва - 2 дні.
Обмеження у підставах проведення перевірок платників
податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що
проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки,
що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника
податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється,
відповідно до кримінально-процесуального законодавства.
Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у
проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників
податків, що проводяться органами державної податкової служби,
якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових
справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно
таких платників податків (посадових осіб платників податків), що
знаходяться в їх провадженні.
Перевірки платників податків органами податкової міліції
проводяться у порядку, встановленому Законом України "Про
оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ),
Кримінально-процесуальним кодексом України ( 1001-05, 1002-05,
1003-05 ), іншими законами України.
Стаття 11-2. Умови допуску посадових осіб органів державноїподаткової служби до проведення планових та
позапланових виїзних перевірок
Посадові особи органу державної податкової служби вправі
приступити до проведення планової або позапланової виїзної
перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим
та іншими законами України, та за умови надання платнику податків
під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його
видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид
(планова або позапланова), підстави, дата початку та дата
закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб
органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку.
Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису
керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою
органу державної податкової служби;
2) копії рішення суду про дозвіл на проведення позапланової
виїзної перевірки (крім випадків, передбачених частиною
дванадцятою статті 11-1 цього Закону), в якому зазначаються
підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її
початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з
порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є
підставою для недопущення посадових осіб органу державної
податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної
перевірки.
Проведення перевірок органами державної податкової служби не
повинно порушувати нормального режиму роботи платників податків.
У разі заподіяння шкоди внаслідок порушення працівниками
органів державної податкової служби прав платників податків,
встановлених цим та іншими законами України, а також вимог щодо
проведення перевірок платник податків може звернутися до суду із
заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. При
цьому суб'єкти малого підприємництва звільняються від сплати
державного мита.
Відшкодування шкоди здійснюється відповідно до закону.
Працівники органів державної податкової служби несуть матеріальну
відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями або
бездіяльністю, в межах, встановлених законом";
5) статтю 22 доповнити частиною другою такого змісту:
"На податкову міліцію поширюються вимоги, встановлені
статтями 3 і 5 Закону України "Про міліцію" ( 565-12 ).
5. У Законі України "Про державну контрольно-ревізійну службу
в Україні" ( 2939-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1993 р.,
N 13, ст. 110; 2002 р., N 17, ст. 117; 2003 р., N 30, ст. 247;
2004 р., N 15, ст. 218):
1) у частині першій статті 8:
пункт 2 викласти в такій редакції:
"2) проводять ревізії та перевірки фінансової діяльності,
стану збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності
обліку і звітності, а також ревізії та перевірки повноти
оприбуткування, правильності витрачання і збереження валютних
коштів у міністерствах та інших органах виконавчої влади, в
державних фондах, у бюджетних установах, а також на підприємствах,
в установах і організаціях, які отримують кошти з бюджету та з
державних валютних фондів";
пункт 4 виключити;
2) пункти 2, 4, 7, 8 і 9 статті 10 викласти в такій редакції:
"2) безперешкодного доступу при проведенні ревізій та
перевірок на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що
належать міністерствам та іншим органам виконавчої влади,
державним фондам, бюджетним установам, а також підприємствам,
установам і організаціям, які отримують кошти з бюджету та з
державних валютних фондів, для їх обстеження і з'ясування питань,
пов'язаних з ревізією або перевіркою; за рішенням суду призупиняти
видаткові операції за рахунками у банках та інших фінансових
установах у разі, коли керівництво об'єкта, на якому необхідно
провести ревізію або перевірку, перешкоджає працівнику державної
контрольно-ревізійної служби виконувати свої обов'язки";
"4) вимагати від керівників міністерств та інших органів
виконавчої влади, державних фондів, бюджетних установ, а також
підприємств, установ і організацій, які отримують кошти з бюджету
та з державних валютних фондів, що ревізуються або перевіряються,
проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних
цінностей, грошових коштів і розрахунків, у разі відмови у
проведенні таких інвентаризацій - звернутися до суду щодо
спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення
відповідного рішення судом - у присутності понятих та
представників зазначених підприємств, установ і організацій, щодо
яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення,
склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого
опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас,
касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом
Міністрів України;
при проведенні ревізій або перевірок вилучати у підприємств,
установ і організацій копії фінансово-господарських та
бухгалтерських документів, які свідчать про зловживання, а на
підставі рішення суду - вилучати до закінчення ревізії або
перевірки оригінали первинних фінансово-господарських та
бухгалтерських документів із складенням опису, який скріплюється
підписами представника органу державної контрольно-ревізійної
служби та керівника відповідного підприємства, відповідної
установи, організації, та залишенням копій таких документів таким
підприємствам, установам, організаціям";
"7) пред'являти керівникам та іншим службовим особам
міністерств та інших органів виконавчої влади, державних фондів,
бюджетних установ, а також підприємств, установ і організацій, які
отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів, що
ревізуються або перевіряються, вимоги щодо усунення виявлених
порушень законодавства з питань збереження і використання
державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до
бюджету виявлені ревізіями або перевірками приховані і занижені
валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами
питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування,
якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і
позички використовуються з порушенням чинного законодавства;
8) у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти,
одержані міністерствами та іншими органами виконавчої влади,
державними фондами, бюджетними установами, а також підприємствами,
установами і організаціями, які отримують кошти з бюджету та з
державних валютних фондів, за незаконними угодами, без
встановлених законом підстав та з порушенням чинного
законодавства;
9) накладати у випадках, передбачених законодавчими актами,
на керівників та інших службових осіб міністерств та інших органів
виконавчої влади, державних фондів, бюджетних установ, а також
підприємств, установ і організацій, які отримують кошти з бюджету
та з державних валютних фондів, адміністративні стягнення";
3) статтю 11 викласти в такій редакції:
"Стаття 11. Проведення ревізій та перевірок органамидержавної контрольно-ревізійної служби
Плановою виїзною ревізією та перевіркою вважається ревізія та
перевірка фінансової діяльності, стану збереження коштів і
матеріальних цінностей, достовірності обліку і звітності, а також
ревізії та перевірки повноти оприбуткування, правильності
витрачання і збереження валютних коштів у міністерствах та інших
органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних
установах, а також на підприємствах, в установах і організаціях,
які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів
(далі - підконтрольні установи), яка передбачена у плані роботи
органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за
місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування
об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова
виїзна ревізія або перевірка.
Планова виїзна ревізія або перевірка проводиться за сукупними
показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних
установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу
державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на
календарний рік.
Право на проведення планової виїзної ревізії або перевірки
підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не
пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії
або перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати
початку та закінчення її проведення.
Проведення планових виїзних ревізій та перевірок здійснюється
органами державної контрольно-ревізійної служби одночасно з іншими
органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за
нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).
Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами
виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за
нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів),
визначається Кабінетом Міністрів України.
Позаплановою виїзною ревізією або перевіркою вважається
ревізія або перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу
державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за наявності
хоча б однієї з таких обставин:
1) за наслідками ревізій або перевірок інших міністерств та
інших органів виконавчої влади, державних фондів, бюджетних
установ, а також підприємств, установ і організацій виявлено
факти, які свідчать про порушення підконтрольними установами
законів України, перевірку додержання яких віднесено законом до
компетенції органів державної контрольно-ревізійної служби, якщо
підконтрольна установа не надасть пояснення та їх документальні
підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної
контрольно-ревізійної служби протягом десяти робочих днів з дня
отримання запиту;
2) підконтрольною установою подано у встановленому порядку
скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу
державної контрольно-ревізійної служби під час проведення планової
чи позапланової виїзної ревізії або перевірки, в якій міститься
вимога про повне або часткове скасування результатів відповідної
ревізії або перевірки;
3) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей,
отриманих від особи, яка мала правові відносини з підконтрольною
установою, якщо підконтрольна установа не надасть пояснення та їх
документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу
державної контрольно-ревізійної служби протягом десяти робочих
днів з дня отримання запиту;
4) проводиться реорганізація (ліквідація) підконтрольної
установи;
5) у разі надходження доручення щодо проведення ревізій та
перевірок у підконтрольних установах від Кабінету Міністрів
України, органів прокуратури, державної податкової служби,
Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, в
якому містяться факти, що свідчать про порушення підконтрольними
установами законів України, перевірку додержання яких віднесено
законом до компетенції органів державної контрольно-ревізійної
служби;
6) у разі, коли вищестоящий орган державної
контрольно-ревізійної служби в порядку контролю за достовірністю
висновків нижчестоящого органу державної контрольно-ревізійної
служби здійснив перевірку актів ревізії або перевірки, складених
нижчестоящим органом державної контрольно-ревізійної служби, та
виявив їх невідповідність вимогам законів. Позапланова виїзна
ревізія або перевірка в цьому випадку може ініціюватися
вищестоящим органом державної контрольно-ревізійної служби лише у
тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб
нижчестоящого органу державної контрольно-ревізійної служби, які
проводили планову або позапланову виїзну ревізію або перевірку
зазначеної підконтрольної установи, розпочато службове
розслідування або порушено кримінальну справу.
Позапланова виїзна ревізія або перевірка може здійснюватися
лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення
суду.
Позапланові виїзні ревізії та перевірки суб'єктів
господарської діяльності незалежно від форми власності, які не
віднесені цим Законом до підконтрольних установ, проводяться
органами державної контрольно-ревізійної служби за рішенням суду,
винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для
забезпечення розслідування кримінальної справи.
Орган державної контрольно-ревізійної служби, прокурор або
слідчий, який ініціює проведення позапланової виїзної ревізії або
перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої
ревізії або перевірки та дати її початку і закінчення, документи,
які відповідно до частин п'ятої і сьомої цієї статті свідчать про
виникнення підстав для проведення такої ревізії або перевірки, а
також на вимогу суду - інші відомості.
Рішення про вилучення оригіналів фінансово-господарських та
бухгалтерських документів, зупинення операцій на рахунках в
установах банків, інших фінансово-кредитних установах можуть
прийматися лише судом.
Тривалість планової виїзної ревізії або перевірки не повинна
перевищувати 20 днів.
Тривалість позапланової виїзної ревізії або перевірки не
повинна перевищувати 10 днів.
Подовження термінів проведення планової або позапланової
виїзної ревізії або перевірки можливе лише за рішенням суду на
термін, що не перевищує 10 днів для планової виїзної перевірки або
ревізії та 5 днів для позапланової виїзної перевірки або ревізії.
Обмеження у підставах проведення ревізій та перевірок,
визначені цим Законом, не поширюються на ревізії та перевірки, що
проводяться на звернення підконтрольної установи, або ревізії та
перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи
проти посадових осіб підконтрольних установ, що ревізуються або
перевіряються, відповідно до кримінально-процесуального
законодавства.
Посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби
вправі приступити до проведення ревізії або перевірки за наявності
підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами
України, та за умови надання посадовим особам підконтрольних
установ, інших суб'єктів господарської діяльності під розписку:
1) направлення на ревізію або перевірку, в якому зазначаються
дата його видачі, назва органу державної контрольно-ревізійної
служби, мета, вид, підстави, дата її початку та дата закінчення
ревізії або перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб
органу державної контрольно-ревізійної служби, які проводитимуть
ревізію або перевірку. Направлення на ревізію або перевірку є
дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної
контрольно-ревізійної служби, скріпленого печаткою органу
державної контрольно-ревізійної служби;
2) копії рішення суду про дозвіл на проведення позапланової
виїзної ревізії або перевірки, в якому зазначаються підстави
проведення такої ревізії або перевірки, дата її початку та дата
закінчення, а у разі проведення ревізії або перевірки щодо
суб'єктів господарської діяльності, не віднесених цим Законом до
підконтрольних установ, - також номер, дата та підстави порушення
кримінальної справи, орган, що порушив кримінальну справу.
Ненадання цих документів посадовим особам підконтрольних
установ та інших суб'єктів господарської діяльності або їх надання
з порушенням вимог, встановлених частиною чотирнадцятою цієї
статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу
державної контрольно-ревізійної служби до проведення ревізії або
перевірки.
Проведення ревізій та перевірок органами державної
контрольно-ревізійної служби не повинно порушувати нормального
режиму роботи підконтрольних установ та інших суб'єктів
господарської діяльності";
4) у статті 13:
частину першу доповнити новим першим реченням такого змісту:
"Дії або бездіяльність службових осіб державної
контрольно-ревізійної служби можуть бути оскаржені в судовому або
адміністративному порядку";
частину другу викласти в такій редакції:
"Скарги розглядаються і рішення за ними приймаються
керівниками відповідних органів державної контрольно-ревізійної
служби не пізніш як у місячний строк з моменту їх надходження. У
разі незгоди юридичних і фізичних осіб з цими рішеннями вони
можуть бути оскаржені у судовому порядку";
5) у статті 14:
частину першу викласти в такій редакції:
"Органи державної контрольно-ревізійної служби проводять
ревізії та перевірки суб'єктів господарської діяльності незалежно
від форми власності за рішенням суду, винесеним на підставі
подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування
кримінальної справи, із наданням прав, встановлених пунктами 1-3,
6 частини першої статті 10 цього Закону та з урахуванням вимог,
встановлених частинами першою і другою статті 11 цього Закону та
іншими законами України";
частини другу та третю виключити.
6. У статті 8 Закону України "Про оперативно-розшукову
діяльність" ( 2135-12 ) (Відомості Верховної Ради України,
1992 р., N 22, ст. 303; 2001 р., N 14, ст. 72):
пункт 4 частини першої викласти в такій редакції:
"4) ознайомлюватися з документами та даними, що
характеризують діяльність підприємств, установ та організацій,
вивчати їх, за рахунок коштів, що виділяються на утримання
підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність,
виготовляти копії з таких документів, за вимогою керівників
підприємств, установ та організацій - виключно на території таких
підприємств, установ та організацій, а з дозволу суду -
витребувати документи та дані, що характеризують діяльність
підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих
осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та
розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису
вилучених документів особам, в яких вони витребувані, та
забезпеченням їх збереження і повернення у встановленому порядку".
7. У Законі України "Про попереднє ув'язнення" ( 3352-12 )
(Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 35, ст. 360;
2001 р., N 40, ст. 193; 2002 р., N 33, ст. 236; 2003 р., N 15,
ст. 109, N 29, ст. 233):
1) у частинах першій і другій статті 6 слова "і випливають з
режиму тримання під вартою" замінити словами "та іншими
нормативно-правовими актами";
2) частину другу статті 8 доповнити абзацом такого змісту:
"осіб, підозрюваних або обвинувачуваних у вчиненні злочинів,
відповідальність за які передбачена статтями 173-177, 200-235
Кримінального кодексу України ( 2341-14 ), окремо від інших осіб,
які перебувають під вартою";
3) абзац другий частини першої статті 9 викласти в такій
редакції:
"на захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою
захисника з моменту затримання або взяття під варту, а також на
повідомлення під час взяття під варту підстав та мотивів взяття
під варту, оскаржувати їх у суді, отримати в друкованому вигляді
роз'яснення положень статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 та 63
Конституції України ( 254к/96-ВР ), цієї статті та інших прав
затриманих або взятих під варту, встановлених законом, у тому
числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто
або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття
під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень
або свідчень до прибуття захисника";
4) друге речення частини четвертої статті 12 викласти в такій
редакції: "Адміністрація установи повинна забезпечити умови для
проведення побачень, у тому числі які виключають при побаченні із
захисником можливість третіх осіб мати доступ до інформації, що
надається в процесі побачення";
5) частину одинадцяту статті 18 доповнити словами "для
негайного сповіщення прокурора";
6) у статті 21:
частину другу викласти в такій редакції:
"Працівники місць попереднього ув'язнення в межах
повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами,
самостійно приймають рішення і несуть за свої протиправні дії або
бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність, у
тому числі за невиконання або неналежне виконання обов'язків,
передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами,
порушення прав осіб, взятих під варту";
частину третю доповнити абзацом п'ятим такого змісту:
"повідомити особам під час взяття їх під варту про підстави
та мотиви взяття під варту, роз'яснити право на оскарження в суді
підстав та мотивів взяття під варту, надати в друкованому вигляді
роз'яснення положень статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 та 63
Конституції України ( 254к/96-ВР ), статті 9 цього Закону та інших
прав осіб, взятих під варту, які встановлені законом, а також
забезпечити можливість реалізації інших прав осіб, взятих під
варту, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими
актами, забезпечити наявність у достатній кількості текстів
Конституції України, Кримінального ( 2341-14 ),
Кримінально-процесуального ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ),
Кримінально-виконавчого ( 1129-15 ), Цивільного ( 435-15 ),
Цивільно-процесуального ( 1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06,
1505-06 ) кодексів України, законів України "Про попереднє
ув'язнення" ( 3352-12 ), "Про прокуратуру" ( 1789-12 ), "Про
міліцію" ( 565-12 ), "Про порядок відшкодування шкоди, завданої
громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього
слідства, прокуратури і суду" ( 266/94-ВР ), інших
нормативно-правових актів, що визначають статус та повноваження
правоохоронних органів, права та обов'язки осіб, взятих під варту,
порядок тримання під вартою, порядок відшкодування збитків,
завданих неправомірними діями або бездіяльністю працівників
правоохоронних органів та місць попереднього ув'язнення, а також
забезпечити можливість користування особами, взятими під варту,
текстами зазначених нормативно-правових актів та
науково-методичною літературою з цих питань".
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. До приведення законів та інших нормативно-правових актів у
відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не
суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України:
підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України
пропозиції щодо внесення змін до законів України, які випливають
із цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;
забезпечити в межах своїх повноважень прийняття
нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
забезпечити прийняття центральними органами виконавчої влади
нормативно-правових актів, передбачених цим Законом, а також
перегляд і скасування нормативно-правових актів, що суперечать
цьому Закону.
Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 12 січня 2005 рокуN 2322-IV
