КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В Авід 23 квітня 2001 р. N 392
Київ
Про затвердження Положення про генеральногоконструктора із створення техніки для
потреб оборони та безпеки держави
Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
Затвердити Положення про генерального конструктора із
створення техніки для потреб оборони та безпеки держави, що
додається.
Першийвіце-прем'єр-міністр України Ю.ЄХАНУРОВ
Інд. 21
ЗАТВЕРДЖЕНОпостановою Кабінету Міністрів України
від 23 квітня 2001 р. N 392
ПОЛОЖЕННЯпро генерального конструктора із створення техніки
для потреб оборони та безпеки держави
1. Генеральний конструктор із створення техніки для потреб
оборони та безпеки держави (далі - генеральний конструктор) є
уповноваженою Кабінетом Міністрів України особою, яка забезпечує у
визначеному напрямі виконання комплексу науково-дослідних,
дослідно-конструкторських та дослідно-технологічних робіт,
пов'язаних із створенням і модернізацією зразків окремого виду
озброєнь чи військової техніки, або найважливіших систем машин,
обладнання і приладів військового призначення, продукції і
технологій подвійного використання (далі - продукція).
2. У своїй діяльності генеральний конструктор керується
Конституцією України ( 254к/96-ВР ), законами України, актами
Президента України і Кабінету Міністрів України, а також рішеннями
Державної комісії з питань оборонно-промислового комплексу та цим
Положенням.
3. Основними завданнями генерального конструктора є:
науково-технічне та організаційне забезпечення створення
продукції і технологій світового рівня та їх модернізації;
координація науково-дослідних, дослідно-конструкторських та
дослідно-технологічних робіт і виробництва продукції
підприємствами-співвиконавцями.
4. Генеральний конструктор відповідно до своїх завдань:
вносить пропозиції державним замовникам щодо затвердження
виконавців та співвиконавців створення продукції та розподіл
коштів між ними, технічних завдань на виконання науково-дослідних,
дослідно-конструкторських та дослідно-технологічних робіт,
розглядає і визначає відповідні технічні умови (сертифікати) на
продукцію;
контролює виконання завдань з модернізації створеної під його
керівництвом продукції, яка випускається підприємствами незалежно
від форми власності;
надає замовникам науково-дослідних, дослідно-конструкторських
та дослідно-технологічних робіт на будь-якій стадії їх проведення
обгрунтовані пропозиції щодо перегляду (уточнення) технічного
завдання (тактико-технічних вимог);
бере участь у роботі комісій з питань атестування розробленої
під його керівництвом продукції.
5. Генеральний конструктор забезпечує:
високий технічний рівень, конкурентоспроможність продукції,
створюваної або модернізованої під його керівництвом, з
використанням новітніх вітчизняних та зарубіжних досягнень науки і
техніки, відкриттів та винаходів;
додержання вимог нормативно-технічної бази, встановлених
термінів розроблення і освоєння виробництва продукції;
координацію роботи організацій і підприємств-співвиконавців
із створення продукції;
підготовку пропозицій щодо проведення необхідних
науково-дослідних та експериментальних робіт для подальшого
використання їх у перспективних розробках;
систематичне підвищення технічного рівня створеної під його
керівництвом продукції, виготовленої підприємствами незалежно від
їх підпорядкування і форми власності;
раціональне використання коштів і ресурсів, що виділяються на
створення або модернізацію продукції;
підготовку пропозицій щодо формування державного оборонного
замовлення, проектів науково-технічних програм розвитку озброєнь
та військової техніки;
підготовку узгоджених з іншими напрямами створення продукції
пропозицій до планів науково-дослідних, дослідно-конструкторських
та дослідно-технологічних робіт із розроблення і виготовлення
нових матеріалів, комплектуючих виробів, впровадження нових
технологій;
контроль за створенням продукції на всіх стадіях проектних,
макетних, експериментальних, дослідних, довідних робіт,
проведенням стендових та експлуатаційних випробувань;
патентну чистоту продукції і патентний захист розроблених
рішень;
обгрунтування використання імпортних та експорту власних
"ноу-хау";
організацію проведення досліджень зразків нової техніки в
експлуатаційних умовах для забезпечення підвищення її надійності
та ресурсу, зменшення експлуатаційних витрат;
високу технологічність розроблюваних конструкцій і формування
передумов для впровадження найбільш прогресивних рішень щодо
демонтажу та утилізації продукції;
здійснення авторського нагляду за освоєнням, виробництвом та
експлуатацією продукції, а також внесення пропозицій щодо усунення
виявлених виробничих та експлуатаційних її недоліків;
забезпечення планомірного оснащення підпорядкованих йому
конструкторських підрозділів, експериментальної і випробувальної
баз необхідною сучасною технікою та обладнанням;
аналіз сучасного стану науки і техніки та прогнозування
основних напрямів створення і модернізації нових видів продукції;
формування пропозицій щодо визначення виробничих потужностей
для розгортання серійного випуску продукції, оптимізації його
виробничого циклу, створення інтегрованих науково-виробничих
структур;
подання пропозицій щодо координації робіт у рамках
міжгалузевих та міжнародних науково-технічних програм, частиною
яких є розроблення продукції під його керівництвом;
додержання під час створення та модернізації продукції вимог
законодавства щодо державної таємниці.
6. Генеральний конструктор має право:
одержувати в установленому порядку від підприємств, установ
та організацій незалежно від форми власності, а також від
замовників інформацію про хід розроблення та виробництва складових
частин створюваного зразка продукції, про досягнення в розробках
нових матеріалів та технологій, які здійснюються за
загальнодержавними або галузевими програмами;
залучати до вирішення технічних завдань і розв'язання
науково-технічних проблем на договірній основі підприємства,
установи та організації незалежно від форми власності;
ініціювати в установленому порядку припинення виконання
замовлених науково-дослідних і дослідно-конструкторських та
дослідно-технологічних робіт, які виявилися неперспективними з
техніко-економічних причин;
подавати в установленому порядку пропозиції (в тому числі у
формі проектів програм) щодо придбання особливо важливих
комплектуючих виробів і матеріалів іноземного виробництва, а також
спеціального обладнання і критичних технологій для забезпечення
розвитку вітчизняної техніки;
створювати на підставі укладених договорів тимчасові
науково-виробничі колективи для розв'язання перспективних
науково-технічних проблем міжгалузевого характеру, термінового
виготовлення особливо важливих видів продукції;
відвідувати в установленому порядку підприємства
оборонно-промислового комплексу та державні установи, діяльність
яких пов'язана з вирішенням покладених на нього завдань;
приймати разом із замовником рішення щодо спрощення вимог до
розроблення та оформлення конструкторської документації, яка
необхідна для виготовлення макетів та перших дослідних зразків чи
виробів одиничного виробництва;
забезпечувати обгрунтоване застосування на основі
нормативно-технічних документів комплектуючих виробів іноземного
виробництва;
надавати органам виконавчої влади та іншим державним органам
висновки щодо доцільності експорту та імпорту виробів і технологій
військового призначення;
висувати роботи, виконані під його керівництвом, на здобуття
державної та інших премій.
7. Генеральний конструктор погоджує рішення відповідного
центрального органу виконавчої влади щодо визначення головних
конструкторів із розроблення складових частин продукції, яка
створюється під керівництвом генерального конструктора.
8. Генеральний конструктор не менше одного разу на рік
доповідає на засіданнях ради генеральних конструкторів та
науково-технічної ради Державної комісії з питань
оборонно-промислового комплексу про результати роботи, проведеної
під його керівництвом.
9. Повноваження Генеральному конструктору надаються Кабінетом
Міністрів України за поданням Державної комісії з питань
оборонно-промислового комплексу за пропозицією відповідного
центрального органу виконавчої влади.
Одночасно із зазначеним поданням подається перелік видів
продукції, яка підлягає розробленню і впровадженню у виробництво
та експлуатацію під керівництвом генерального конструктора, а
також висновок з обгрунтуванням необхідності їх створення для
потреб оборони і безпеки держави.
10. Генеральним конструктором може бути науковий працівник,
який має досвід керування колективами розробників складних систем
озброєння та військової техніки з відповідних напрямів.
11. Генеральний конструктор має спеціальне посвідчення,
зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.
