Закон № 349-IV від 24.12.2002 Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
Нормативні акти Закон Закон № 349-IV від 24.12.2002 Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Закон № 349-IV від 24.12.2002 Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Тип: Закон
Номер: 349-IV
Дата: 24.12.2002
Видавник: Верховна Рада України
Редакція: 24.12.2002
Нечинна
Пов'язані рішення 
                             
                             
                    З А К О Н   У К Р А Ї Н И

               Про внесення змін до Закону України
        "Про оподаткування прибутку підприємств"

      ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 12, ст.88 )
 

     Верховна Рада України  п о с т а н о в л я є:

     I. Внести  до  Закону  України  "Про  оподаткування  прибутку
підприємств" (  334/94-ВР  )  (Відомості  Верховної  Ради України,
1997 р.,  N 27, ст. 181, N 47, ст. 294; 1998 р., N 2, ст. 7, N 10,
ст. 35,  N 18,  ст. 94, N 26, ст. 151; 1999 р., N 1, ст. 1, N 2-3,
ст. 21,  ст.  22,  N 4, ст. 33, N 8, ст. 55, N 9-10, ст. 66, N 15,
ст. 83,  N 17,  ст.  114,  N 18,  ст.  140,  N 28,  ст. 229, N 32,
ст. 264,  N 38,  ст.  338,  ст. 352, N 39, ст. 356, ст. 357, N 46,
ст. 418,  N 50,  ст. 435; 2000 р., N 2, ст. 16, N 5, ст. 34, N 10,
ст.  78,  N 14-15-16, ст. 121, N 20, ст. 149, N 22, ст. 172, N 25,
ст. 197,  N 26,  ст.  209,  N 32, ст. 254, ст. 260, N 35, ст. 283,
N 38,  ст.  318,  ст.  319, N 39, ст. 333, N 43, ст. 363, ст. 370,
N 45,  ст.  375,  ст.  377, N 46, ст. 393, N 48, ст. 406; 2001 р.,
N 2-3,  ст.  10,  N 4,  ст.  17,  N 7, ст. 36, N 10, ст. 44, N 11,
ст. 46, N 20, ст. 96, N 23, ст. 114, N 30, ст. 143, N 32, ст. 169;
2002 р.,  N 2,  ст.  11,  ст.  12,  N 5, ст. 31, N 8, ст. 63, N 9,
ст. 68,  N 10,  ст.  78,  N 12-13,  ст.  92,  N 16, ст. 114, N 29,
ст. 192, N 31, ст. 214, N 33, ст. 238, N 35, ст. 259) такі зміни:

     1. У статті 1:

     а) пункт 1.9 викласти у такій редакції:

     "1.9. Дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою -
емітентом  корпоративних  прав  чи  інвестиційних  сертифікатів на
користь   власника   таких   корпоративних   прав   (інвестиційних
сертифікатів)  у  зв'язку  з  розподілом  частини  прибутку такого
емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

     До дивідендів прирівнюється також платіж,  який  здійснюється
державним     некорпоратизованим,    казенним    чи    комунальним
підприємством на користь відповідно держави або  органу  місцевого
самоврядування  у  зв'язку  з  розподілом  частини прибутку такого
підприємства.  При  цьому  наявність  чи   відсутність   прибутку,
розрахованого  згідно  з  правилами  податкового  обліку,  не може
впливати на прийняття  чи  неприйняття  рішення  щодо  нарахування
дивідендів";

     б) підпункт  1.11.1  пункту 1.11 після слів "які мають статус
небанківських   фінансових   установ,   згідно    з    відповідним
законодавством"  доповнити словами "а також іноземними урядами або
його   офіційними   агентствами   чи   міжнародними    фінансовими
організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами";

     в) у пункті 1.18:

     абзац перший  після  слів  "господарська  операція" доповнити
словами "(крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден  та
інших транспортних засобів)";

     підпункти 1.18.1 та 1.18.2 викласти у такій редакції:

     "1.18.1. Оперативний  лізинг (оренда) - господарська операція
фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору
оперативного   лізингу   (оренди)  передання  орендарю  майна,  що
підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8  цього
Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших,
ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

     1.18.2. Фінансовий лізинг (оренда)  -  господарська  операція
фізичної   або  юридичної  особи,  яка  передбачає  відповідно  до
договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що
підпадає  під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього
Закону,  придбаного або виготовленого орендодавцем,  а також  усіх
ризиків   та   винагород,  пов'язаних  з  правом  користування  та
володіння об'єктом лізингу.

     Лізинг (оренда)  вважається   фінансовим,   якщо   лізинговий
(орендний) договір містить одну з таких умов:

     об'єкт лізингу   передається   на   строк,   протягом   якого
амортизується не менше 75 відсотків  його  первісної  вартості  за
нормами  амортизації,  визначеними  статтею  8  цього  Закону,  та
орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність  протягом
строку  дії  лізингового  договору або в момент його закінчення за
ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

     сума лізингових (орендних) платежів з початку  строку  оренди
дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;

     якщо у  лізинг  передається  об'єкт,  що  перебував  у складі
основних фондів лізингодавця протягом строку перших  50  відсотків
амортизації  його  первісної  вартості,  загальна  сума лізингових
платежів  має  дорівнювати  або  бути  більшою  90  відсотків  від
звичайної  ціни на такий об'єкт лізингу,  діючої на початок строку
дії  лізингового   договору,   збільшеної   на   суму   процентів,
розрахованих  виходячи  з  облікової  ставки  Національного  банку
України,  визначеної на дату початку дії лізингового  договору  на
весь його строк;

     майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за
замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після  закінчення  дії
лізингового  договору  не  може  бути використаним іншими особами,
крім лізингоотримувача (орендаря),  виходячи з його  технологічних
та якісних характеристик.

     Для цілей  цього  підпункту  під  терміном "строк фінансового
лізингу"   розуміється   строк   від    дати    передання    майна
лізингоотримувачу  (орендарю)  до  дати набуття права власності на
таке  майно  або   здійснення   останнього   лізингового   платежу
лізингоотримувачем, залежно від того, яка подія сталася раніше.

     Незалежно від  того,  чи  відноситься  лізингова  операція до
фінансового лізингу відповідно до  норм  цього  підпункту  чи  ні,
платник  податку  має  право при укладенні договору визначити таку
операцію як оперативний лізинг без права подальшої  зміни  статусу
такої операції до закінчення дії відповідного договору";

     г) пункт 1.20 викласти у такій редакції:

     "1.20. Звичайна ціна

     1.20.1. Якщо  цим  пунктом  не  встановлено  інше,  звичайною
вважається  ціна  товарів  (робіт,  послуг),  визначена  сторонами
договору.  Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна
ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

     Справедлива ринкова ціна - це ціна,  за якою товари  (роботи,
послуги) передаються іншому власнику за умови,  що продавець бажає
передати такі  товари  (роботи,  послуги),  а  покупець  бажає  їх
отримати за  відсутності  будь-якого  примусу,  обидві  сторони  є
взаємно незалежними юридично  та  фактично,  володіють  достатньою
інформацією про такі товари (роботи,  послуги),  а також ціни, які
склалися на ринку ідентичних (а за їх  відсутності  -  однорідних)
товарів (робіт, послуг).

     Ринок товарів  (робіт,  послуг) - сфера обігу товарів (робіт,
послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця)
реально  і  без значних додаткових витрат придбати (продати) товар
(роботу,  послугу) на  найближчій  стосовно  будь-якої  із  сторін
договору території.

     Ідентичні товари   (роботи,   послуги)   -   товари  (роботи,
послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під
час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх
фізичні  характеристики,   які   не   впливають   на   їх   якісні
характеристики  і не мають суттєвого значення для визначення ознак
товару,  якість  і  репутація  на  ринку,  країна  походження   та
виробник.  Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не
враховуватися.

     Однорідні товари  (роботи,   послуги)   -   товари   (роботи,
послуги),  які  не  є ідентичними,  мають подібні характеристики і
складаються зі  схожих  компонентів,  що  дозволяє  їм  виконувати
однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення
однорідності товарів (робіт,  послуг) беруться до уваги,  зокрема,
їх якість,  наявність товарного знака,  репутація на ринку, країна
походження та виробник.

     1.20.2. Для визначення звичайної ціни товару (робіт,  послуг)
використовується  інформація про укладені на момент продажу такого
товару (роботи,  послуги)  договори  з  ідентичними  (однорідними)
товарами  (роботами,  послугами)  у  співставних умовах.  Зокрема,
враховуються такі умови договорів,  як кількість  (обсяг)  товарів
(наприклад,  обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань,
умови  платежів,  звичайних  для  такої  операції,  а  також  інші
об'єктивні  умови,  що  можуть  вплинути на ціну.  При цьому умови
договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних)
товарів (робіт,  послуг) визнаються співставними, якщо відмінність
між такими умовами суттєво не  впливає  на  ціну,  або  може  бути
економічно  обґрунтована.  При  цьому  враховуються  звичайні  при
укладанні угод між непов'язаними особами  надбавки  чи  знижки  до
ціни.  Зокрема,  але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з
сезонними  та  іншими  коливаннями  споживчого  попиту  на  товари
(роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей;
закінченням  (наближенням  дати  закінчення)   строку   зберігання
(придатності,  реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних
товарів;  маркетинговою політикою,  у тому  числі  при  просуванні
товарів  (робіт,  послуг)  на ринки;  наданням дослідних моделей і
зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

     Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності -
однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається
звичайна ціна,  прилюдно пропонуються до продажу,  або мають ціни,
встановлені  на  організованому  ринку  цінних паперів,  або мають
біржову ціну (біржове котирування),  визначення звичайної  ціни  у
встановленому   в   абзаці   першому   цього   підпункту   порядку
здійснюється із врахуванням таких факторів.

     1.20.3. Для товарів (робіт,  послуг),  які продаються  шляхом
прилюдного оголошення умов їх продажу,  звичайною визнається ціна,
що міститься у такому прилюдному оголошенні.

     1.20.4. Якщо   товари   (роботи,   послуги)   продаються    з
використанням   конкурсу,   аукціону,   біржової   пропозиції  або
пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж
(відчуження)  товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із
законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

     1.20.5. У  разі  коли  ціни  на  товари   (роботи,   послуги)
підлягають   державному   регулюванню  згідно  із  законодавством,
звичайною вважається ціна,  встановлена згідно з принципами такого
регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної
продажної ціни - у цьому випадку звичайною є  справедлива  ринкова
ціна.

     1.20.6. У  разі  коли  на  відповідному ринку товарів (робіт,
послуг)  не  здійснюються  операції  з  ідентичними  (у  разі   їх
відсутності  -  однорідними) товарами (роботами,  послугами),  або
якщо  неможливо  визначити   їх   ціну   через   відсутність   або
недоступність  відповідної інформації,  звичайною ціною вважається
ціна договору.

     1.20.7. Звичайна процентна  ставка  за  депозит  -  процентна
ставка,  що встановлюється залежно від строків та розміру депозиту
за  рішенням  платника  податку,  яке  має  бути  оприлюдненим  та
встановлювати однакові правила щодо укладення депозитного договору
з будь-якими категоріями осіб з урахуванням обмежень, установлених
законом.  Порядок  оприлюднення  інформації  щодо  умов  укладення
депозитного  договору   визначається   для   банківських   установ
Національним банком України,  для небанківських фінансових установ
- державним органом,  визначеним законом. До депозитів не належать
суми  завдатку,  внесеного  як забезпечення договірних зобов'язань
однією стороною договору перед іншою.

     1.20.8. Обов'язок  доведення  того,  що  ціна   договору   не
відповідає   рівню  звичайної  ціни  у  випадках,  визначених  цим
Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому
законом.  При  проведенні  перевірки  платника  податку податковий
орган має право  надати  запит,  а  платник  податку  зобов'язаний
обґрунтувати  рівень  договірних цін або послатися на норми абзацу
першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

     1.20.9. Додатково  до  правил  визначення   звичайної   ціни,
встановлених  цим  пунктом,  Кабінет  Міністрів  України має право
встановити методологію визначення звичайної ціни  товарів  (робіт,
послуг),    які   продаються   (надаються)   платниками   податку,
визначеними як природні монополісти відповідно до закону, виходячи
з таких правил:

     а) у  разі  коли  неможливо  визначити  ціну  товарів (робіт,
послуг)   через   відсутність   або   недоступність    відповідної
інформації,  для  визначення звичайної ціни використовується метод
ціни  перепродажу  (наступного  продажу)  таких  товарів   (робіт,
послуг).  При  цьому ціна товарів (робіт,  послуг),  що продаються
платником податку, визначається на рівні ціни, за якою такі товари
(роботи,  послуги)  перепродаються  їх  покупцем у разі наступного
продажу,  з  урахуванням  визначених  за  допомогою   застосування
звичайних  цін  фактичних  витрат,  понесених цим покупцем під час
продажу та просування на ринок  цих  товарів  (робіт,  послуг),  а
також  звичайного для даного виду діяльності прибутку покупця (без
врахування  ціни,  за  якою  покупцем  були  придбані  у  продавця
товари);

     б) у  разі  неможливості використання методу ціни перепродажу
товарів (робіт,  послуг)  використовується  метод  "витрати  плюс"
(витратний),  за яким ціна товарів (робіт,  послуг), що продаються
платником податку,  визначається  як  сума  фактичних  (понесених)
витрат  та  звичайного  для  даного виду діяльності прибутку.  При
цьому  враховуються  визначені  із  застосуванням  звичайних   цін
витрати  на  виробництво  (придбання) та (або) продаж товарів,  їх
транспортування, зберігання, страхування або інші подібні витрати.

     1.20.10. Донарахування   податкових   зобов'язань    платника
податку  податковим  органом  внаслідок  визначення  звичайних цін
здійснюється за процедурою,  встановленою законом для  нарахування
податкових  зобов'язань  за  непрямими  методами,  а для платників
податку,  визнаних природними монополістами згідно із  законом,  -
також відповідно до принципів регулювання цін,  встановлених таким
законом.

     Якщо звичайна ціна не може  бути  визначена  з  використанням
норм   попередніх   підпунктів   цього   пункту,  то  для  доказів
обґрунтування її рівня можуть  бути  прийняті  до  уваги  правила,
визначені   відповідним   національним   положенням   (стандартом)
бухгалтерського обліку";

     ґ) пункт 1.22 викласти у такій редакції:

     "1.22. Фінансова допомога - безповоротна  фінансова  допомога
або поворотна фінансова допомога.

     1.22.1. Безповоротна фінансова допомога - це:

     сума коштів,  передана  платнику  податку згідно з договорами
дарування,  іншими  подібними  договорами,  які  не   передбачають
відповідної  компенсації  чи  повернення таких коштів (за винятком
бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

     сума безнадійної   заборгованості,   відшкодована   кредитору
позичальником    після   її   списання,   якщо   така   безнадійна
заборгованість була попередньо включена до складу  валових  витрат
кредитора;

     сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи
фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку
позовної давності;

     основна сума  кредиту або депозиту,  наданих платнику податку
без  встановлення  строків  повернення  такої  основної  суми,  за
винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів
до запитання у банківських  установах,  а  також  сума  процентів,
нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

     сума процентів,   умовно   нарахованих   на  суму  поворотної
фінансової  допомоги,  що  залишається  неповерненою   на   кінець
звітного  періоду,  у розмірі облікової ставки Національного банку
України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої
поворотної фінансової допомоги.

     1.22.2. Поворотна   фінансова  допомога  -  це  сума  коштів,
передана платнику  податку  у  користування  на  визначений  строк
відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів
або надання інших  видів  компенсацій  як  плати  за  користування
такими коштами";

     д) у  пункті  1.29  слова "податок на дивіденди,  репатріацію
доходів" замінити словами "податки,  визначені  статтею  13  цього
Закону, а також податок на";

     е) доповнити статтю пунктами 1.35-1.37 такого змісту:

     "1.35. Фрахт

     1.35.1. Фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за:

     а) перевезення вантажів та пасажирів морськими та повітряними
суднами;

     б) перевезення   вантажів   залізничним   або   автомобільним
транспортом;

     в) найм  або  піднайм  судна  або  транспортного  засобу  (їх
частин) для цілей, визначених в абзацах "а" - "б" цього підпункту.

     1.35.2. Доходи    нерезидентів,    отримані     як     фрахт,
оподатковуються  за правилами,  визначеними пунктом 13.5 статті 13
цього Закону.

     1.35.3. Для цілей цього Закону під  терміном  "базова  ставка
фрахту" розуміється сума фрахту, включаючи витрати з навантаження,
розвантаження,  перевантаження  та  складування  (схову)  товарів,
збільшена  на  суму  витрат за рейс судна або іншого транспортного
засобу,  сплачуваних (відшкодовуваних)  фрахтувальником  згідно  з
укладеним договором фрахтування.

     1.36. Інжиніринг   -  надання  послуг  (виконання  робіт)  зі
складання  технічних  завдань,  проведення  наукових   досліджень,
складання  проектних  пропозицій,  проведення  техніко-економічних
обстежень та   інженерно-розвідувальних   робіт   з    будівництва
об'єктів,   розробка   технічної   документації,  проектування  та
конструкторське  опрацювання  об'єктів   техніки   і   технології,
консультації   та   авторський   нагляд   під   час  монтажних  та
пусконалагоджувальних робіт,  а також  консультації  економічного,
фінансового  або  іншого  характеру,  пов'язані з такими послугами
(роботами).

     1.37. Договір  довгострокового  страхування  життя  - договір
страхування життя строком на 10 років і більше, який містить умову
сплати страхових внесків (платежів,  премій) протягом не  менш  як
5 років  та  передбачає страхову виплату,  якщо застрахована особа
дожила  до  закінчення  строку  дії  договору  або  досягла  віку,
визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових
виплат протягом перших 10 років його дії, крім тих, що проводяться
у   разі   настання   страхових  випадків,  пов'язаних  із  смертю
застрахованої   особи   або   нещасним   випадком   чи    хворобою
застрахованої  особи,  що  призвели  до  повної стійкої втрати нею
працездатності".

     2. У статті 4:

     а) підпункт 4.1.6 пункту 4.1 викласти у такій редакції:

     "4.1.6. Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно,
у вигляді:

     сум безповоротної фінансової  допомоги,  отриманої  платником
податку  у  звітному  періоді,  вартості товарів (робіт,  послуг),
безоплатно наданих платнику податку у звітному  періоді,  крім  їх
надання  неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7
цього Закону та у межах таких операцій між  платником  податку  та
його  відокремленими підрозділами,  які не мають статусу юридичної
особи;

     сум поворотної  фінансової  допомоги,   отриманої   платником
податку у звітному періоді,  що залишається неповерненою на кінець
такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку
(у   тому   числі   нерезидентів),   або   осіб,   які  згідно  із
законодавством мають  пільги  з  цього  податку,  включаючи  право
застосовувати  ставку  податку нижчу,  ніж установлена пунктом 7.2
статті 7 або статтею 10 цього Закону.  У  разі  коли  у  майбутніх
податкових   періодах  платник  податку  повертає  таку  поворотну
фінансову допомогу  (її  частину)  особі,  яка  її  надала,  такий
платник  податку  збільшує  суму  валових  витрат  на  суму  такої
поворотної  фінансової  допомоги  (її   частини)   за   наслідками
податкового періоду,  в якому відбулося таке повернення. При цьому
валові доходи такого платника  податку  не  збільшуються  на  суму
умовно нарахованих процентів,  а податкові зобов'язання особи,  що
надала поворотну фінансову  допомогу,  не  змінюються  як  при  її
видачі,  так і при її зворотному отриманні.  Як виняток з правила,
визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової
допомоги  між  платником  податку  та його філіями,  відділеннями,
іншими відокремленими підрозділами,  що не мають статусу юридичної
особи,  розташованими на території України, не призводять до зміни
їх валових витрат або валових доходів;

     сум невикористаної  частини  коштів,   що   повертаються   із
страхових  резервів  у  порядку,  передбаченому пунктом 12.2 цього
Закону;

     сум заборгованості,  що підлягає включенню до валових доходів
згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;

     сум коштів    страхового    резерву,   використаних   не   за
призначенням;

     вартості матеріальних цінностей,  переданих платнику  податку
згідно   з   договорами  схову  (у  відповідальне  зберігання)  та
використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

     сум штрафів та/або неустойки чи пені,  фактично одержаних  за
рішенням  сторін  договору  або  за рішенням відповідних державних
органів, суду;

     сум державного  мита,  попередньо  сплаченого  позивачем,  що
повертається на його користь за рішенням суду;

     сум акцизного   збору,   сплачених   (нарахованих)  покупцями
підакцизних товарів (за їх рахунок)  на  користь  платника  такого
акцизного  збору,  уповноваженого законом вносити його до бюджету,
та рентних платежів;

     доходів від   продажу    електричної    енергії    (включаючи
реактивну)";

     б) підпункт 4.2.1 пункту 4.2 викласти у такій редакції:

     "4.2.1. Суми    податку    на   додану   вартість,   отримані
(нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на
вартість  продажу товарів (робіт,  послуг),  за винятком випадків,
коли підприємство-продавець  не  є  платником  податку  на  додану
вартість".

     3. У статті 5:

     а) у пункті 5.2:

     підпункт 5.2.1  після слів "охороною праці" доповнити словами
"у тому числі витрати з придбання електричної  енергії  (включаючи
реактивну)";

     підпункт 5.2.2 викласти у такій редакції:

     "5.2.2. Суми  коштів  або  вартість товарів (робіт,  послуг),
добровільно перераховані  (передані)  протягом  звітного  року  до
Державного  бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування,
до неприбуткових організацій,  визначених у пункті 7.11  статті  7
цього Закону,  у розмірі,  що становить не менше двох та не більше
п'яти відсотків оподатковуваного  прибутку  попереднього  звітного
року, за винятком відрахувань, визначених пунктом 5.8 цієї статті,
та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту";

     абзац перший підпункту 5.2.5 після слів "Законом України "Про
систему  оподаткування" доповнити словами "(крім тих,  що прямо не
визначені у переліку  податків,  зборів  (обов'язкових  платежів),
визначених зазначеним Законом),  включаючи акцизний збір та рентні
платежі";

     у підпункті 5.2.13 слова "але не більше ніж десять  відсотків
оподатковуваного  прибутку попереднього звітного періоду" замінити
словами "у розмірі,  що становить не менше двох та не більше п'яти
відсотків  оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду
(для  громадських  організацій  інвалідів  -  не   більше   десяти
відсотків    оподатковуваного   прибутку   попереднього   звітного
періоду)";

     доповнити підпунктом 5.2.17 такого змісту:

     "5.2.17. Суми  коштів   або   вартість   майна,   добровільно
перераховані    (передані)   організаціям   роботодавців   та   їх
об'єднанням,  створеним відповідно до закону з  цього  питання,  у
вигляді вступних,  членських та цільових внесків,  але  не  більше
0,2 відсотка  фонду  оплати праці платника податку у розрахунку за
звітний рік";

     б) у  підпункті  5.3.5  слова  "арбітражного або третейського
суду" виключити;

     в) у пункті 5.4:

     в абзаці другому підпункту  5.4.4  слово  "квартал"  замінити
словом "рік";

     в абзаці   першому   підпункту   5.4.9  слова  "утримання  та
експлуатацію"  замінити  словами   "утримання,   експлуатацію   та
забезпечення основної діяльності";

     у підпункті 5.4.10:

     в абзаці  першому  слова "утримання та експлуатацію" замінити
словами  "утримання,   експлуатацію   та   забезпечення   основної
діяльності";

     після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:

     "пунктів медичного  огляду  найманих  працівників,  наявність
яких  зумовлена  законодавством   або   колективними   договорами,
укладеними згідно із законом".

     У  зв'язку  з  цим  абзаци другий - п'ятий вважати відповідно
абзацами третім - шостим;

     в абзаці   п'ятому   слова   "витрати   на   пально-мастильні
матеріали" виключити та доповнити абзац словами і цифрами "а також
50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів  для
легкових  автомобілів  та  оперативну оренду легкових автомобілів.
При цьому платник податку звільняється  від  обов'язків  доведення
зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю";

     г) у  підпункті  5.5.3 пункту 5.5 слова та цифри "пункту 7.11
статті 7  цього  Закону"  замінити  словами  та  цифрами  "пунктів
7.11-7.13,  7.19 статті 7 цього Закону,  чи тих,  що відповідно до
законодавства сплачують податок за ставками іншими,  ніж зазначені
у пункті 7.2 статті 7 або статті 10 цього Закону";

     ґ) у пункті 5.6:

     підпункт 5.6.1  доповнити  словами  "(крім  сум  матеріальної
допомоги,  які звільняються від  оподаткування  згідно  з  нормами
закону,  що  регулює  питання  оподаткування доходів фізичних осіб
(законодавства,  що встановлює правила  оподаткування  прибутковим
податком з громадян)";

     підпункт 5.6.2 доповнити абзацами такого змісту:

     "Якщо відповідно   до  договору  довгострокового  страхування
життя платник податку сплачує за свій рахунок добровільні страхові
платежі  на користь найманих працівників,  які перебувають з ним у
трудових відносинах та у яких це місце є основним  місцем  роботи,
то  такий  платник  податку може віднести до складу валових витрат
кожного календарного кварталу суму  фактично  сплачених  страхових
платежів,  що  не  перевищує  15  відсотків  від заробітної плати,
отриманої таким працівником від такого платника  податку  протягом
такого  календарного  кварталу,  але не більше ніж 6 000 гривень у
розрахунку на одного застрахованого працівника  протягом  звітного
податкового року.

     При цьому  якщо  платник  податку одночасно сплачує внески на
додаткове   пенсійне   забезпечення    (страхування)    працівника
відповідно  до пункту 5.8 цієї статті,  такий платник податку може
віднести до валових  витрат  кожного  календарного  кварталу  суму
внесків,  фактично  сплачених  на  довгострокове страхування життя
працівника   та   на   його   додаткове   пенсійне    забезпечення
(страхування),   які  сукупно  не  перевищують  15  відсотків  від
заробітної плати,  отриманої таким працівником від такого платника
податку протягом такого календарного кварталу";

     д) пункт 5.9 викласти у такій редакції:

     "5.9. Платник податку веде податковий облік приросту (убутку)
балансової вартості товарів (крім тих,  що підлягають амортизації,
та цінних паперів),  сировини,  матеріалів, комплектуючих виробів,
напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах,
у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати
на  придбання  та  поліпшення  (перетворення,   зберігання)   яких
включаються  до  складу  валових  витрат  згідно з цим Законом (за
винятком тих, що отримані безкоштовно).

     Вартість запасів   оплачених,   але    не    отриманих    (не
оприбуткованих)  платником податку - покупцем, до приросту запасів
не включається.

     Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з
обліку)  платником  податку  -  продавцем,  до  убутку  запасів не
включається.

     У разі  коли  балансова  вартість  таких  запасів  на  кінець
звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж
звітного періоду,  різниця включається до складу  валових  доходів
платника податку у такому звітному періоді.

     У разі  коли  балансова  вартість  таких  запасів  на  кінець
звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того
ж  звітного періоду,  різниця включається до складу валових витрат
платника податку у такому звітному періоді.

     Для виробників  сільськогосподарської  продукції,  визначених
статтею  14  цього  Закону,  норми цього пункту застосовуються для
податкового періоду, що дорівнює звітному податковому року.

     Якщо платник  податку  приймає  рішення про уцінку (дооцінку)
запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку,  то така уцінка
(дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість
запасів та  валові  доходи  або  валові  витрати  такого  платника
податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

     У разі убутку запасів  оцінка  їх  вартості  здійснюється  за
методом  вартості перших за часом надходжень (ФІФО) або за методом
ідентифікованої   вартості   відповідної   одиниці   запасів,   що
визначається  платником  податку згідно з відповідним національним
положенням  (стандартом)   бухгалтерського   обліку.   Застосовані
платником   податку  методи  обліку  вартості  запасів  не  можуть
змінюватися протягом звітного податкового року";

     е) доповнити пунктом 5.10 такого змісту:

     "5.10. У разі коли  після  продажу  товарів  (робіт,  послуг)
здійснюється   будь-яка   зміна   суми  компенсації  їх  вартості,
включаючи перерахунок у випадках повернення  проданих  товарів  чи
права   власності   на  такі  товари  (результати  робіт,  послуг)
продавцю,  платник  податку  -  продавець  та  платник  податку  -
покупець  здійснюють  відповідний  перерахунок валових доходів або
валових витрат (балансової вартості основних  фондів)  у  звітному
періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

     Цей пункт   не  регулює  правила  визначення  та  коригування
валових витрат та валових доходів  внаслідок  проведення  процедур
урегулювання  сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнання
боргу  покупця  безнадійним,  що  визначаються  статтею  12  цього
Закону".

     У зв'язку з цим пункт 5.10 вважати пунктом 5.11.

     4. Статтю 6 викласти у такій редакції:

     "Стаття 6. Порядок врахування від'ємного значення об'єкта
           оподаткування у результатах наступних податкових
           періодів

     6.1. Якщо  об'єкт  оподаткування  платника  податку  з  числа
резидентів за результатами податкового року має від'ємне  значення
об'єкта   оподаткування   (з   урахуванням   суми   амортизаційних
відрахувань),  сума такого від'ємного значення підлягає  включенню
до  складу валових витрат першого календарного кварталу наступного
податкового року.  Розрахунок об'єкта оподаткування за  наслідками
півріччя,  трьох  кварталів  та  року  здійснюється  з урахуванням
від'ємного значення  об'єкта  оподаткування  попереднього  року  у
складі   валових  витрат  таких  податкових  періодів  наростаючим
підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

     6.2. Податковий  орган  не   може   відмовити   у   прийнятті
податкової  декларації,  яка  містить  від'ємне  значення  об'єкта
оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення.

     6.3. У  разі  коли  від'ємне  значення  об'єкта оподаткування
декларується  платником  податку  протягом  чотирьох   послідовних
податкових   періодів,   податковий   орган   має  право  провести
позачергову    перевірку    правильності    визначення     об'єкта
оподаткування.  В  інших  випадках  наявність  від'ємного значення
об'єкта оподаткування не є  достатньою  підставою  для  проведення
такої позачергової перевірки".

     5. У статті 7:

     а) у пункті 7.1:

     у підпункті 7.1.1 слова "платником податку" виключити;

     підпункт 7.1.2 виключити;

     б) пункт 7.2 викласти у такій редакції:

     "7.2. Оподаткування страхової діяльності

     7.2.1. Оподатковувані  доходи  від страхової діяльності (крім
страхування  життя)  страховиків-резидентів   оподатковуються   за
ставкою у розмірі 3 відсотки суми валового доходу,  одержаного від
страхової діяльності,  та не підлягають оподаткуванню за  ставкою,
встановленою статтею 10 цього Закону.

     Для цілей     оподаткування    страхової    діяльності    під
оподатковуваним доходом слід  розуміти  суму  страхових  платежів,
страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків),
одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного
періоду  за  договорами  страхування  і перестрахування ризиків на
території України або за її  межами  (крім  договорів  страхування
життя),  зменшених  на суму страхових платежів (страхових внесків,
страхових  премій),   сплачених   (нарахованих)   страховиком   за
договорами перестрахування з резидентом та сплачених за договорами
перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.

     7.2.2. Облік операцій  із  страхування  життя  фізичних  осіб
ведеться страховиками окремо.

     Оподатковувані доходи  страховиків-резидентів від страхування
життя оподатковуються (крім доходів від  операцій,  здійснених  за
договорами довгострокового страхування життя) за ставкою у розмірі
3 відсотки.

     Оподатковувані доходи  страховиків-резидентів,  отримані   за
договорами  довгострокового страхування життя,  оподатковуються за
ставкою 0 відсотків у разі дотримання вимог  до  таких  договорів,
встановлених пунктом 1.37 цього Закону.

     Для цілей  оподаткування  операцій  із  страхування життя під
оподатковуваним доходом від  страхування  (перестрахування)  життя
слід   розуміти   суму   страхових  платежів  (страхових  внесків,
страхових премій),  одержаних (нарахованих) страховиками  протягом
звітного   періоду,  за  договором  страхування  (перестрахування)
життя,  зменшених на суму страхових платежів  (страхових  внесків,
страхових   премій),   сплачених   (нарахованих)   страховиком  за
договорами перестрахування з резидентом та сплачених за договорами
перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.

     7.2.3. Якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті,
що визначені у підпунктах 7.2.1 та 7.2.2 цього пункту, такі доходи
оподатковуються  за  ставкою,  встановленою пунктом 10.1 статті 10
цього Закону.  При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з
одержанням  таких  доходів,  не включаються витрати,  які понесені
страховиком   під   час   здійснення   операцій   із   страхування
(перестрахування).

     Інвестиційний дохід,  одержаний  страховиком  від  розміщення
коштів резервів страхування життя,  оподатковується у страховика в
частині,  яка належить страховику.  Частина інвестиційного доходу,
одержаного від розміщення коштів резервів із страхування життя, що
належить  страховику,  визначається  як  різниця між сумою доходу,
одержаного  (нарахованого)  від  розміщення  коштів  резервів   із
страхування  життя,  та сумою витрат страховика на ведення справи,
які не можуть перевищувати 15 відсотків отриманого  інвестиційного
доходу.

     Якщо страховик здійснює відрахування у математичні резерви із
страхування життя,  то сума  інвестиційного  доходу,  що  належить
страховику,  зменшується  на  суму  відрахувань у такі математичні
резерви,   що   не   можуть   перевищувати   85   відсотків   суми
інвестиційного доходу, який належить страховику.

     Доходи, одержані  страховиком-цедентом у звітному періоді від
перестраховиків за договорами перестрахування, зменшуються на суму
здійснених   страховиком-цедентом   страхових  виплат  (страхового
відшкодування) у частині (в межах часток),  в  якій  перестраховик
несе  відповідальність згідно з укладеними із страховиком-цедентом
договорами  перестрахування,  та  оподатковуються   у   загальному
порядку  за  ставкою,  визначеною  пунктом  10.1  статті  10 цього
Закону.

     7.2.4. У  разі  порушення  вимог   договору   довгострокового
страхування життя,  встановлених пунктом 1.37 цього Закону, в тому
числі його  дострокового  розірвання  протягом  визначеного  таким
пунктом граничного строку,  доходи,  одержані страховиком за таким
договором,  оподатковуються за ставкою 6 відсотків  у  податковому
періоді,  в  якому відбувся факт такого порушення,  з нарахуванням
пені на суму такого доходу,  розрахованої  з  початку  податкового
періоду,  наступного  за  податковим  періодом,  на  який припадає
отримання таких  доходів  страховиком,  до  дня  їх  включення  до
валового доходу такого страховика згідно із цим підпунктом.

     Якщо платник податку, який збільшив валові витрати у порядку,
передбаченому підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цього Закону, достроково
розриває  договір  довгострокового страхування життя до закінчення
граничного строку,  встановленого підпунктом 1.37 статті  1  цього
Закону, або порушує інші вимоги, встановлені підпунктом 1.37 цього
Закону, то такий платник податку зобов'язаний включити до валового
доходу  суму  страхових  платежів за таким договором за наслідками
податкового періоду,  на який припадає таке дострокове  розірвання
або   порушення   таких  інших  вимог,  збільшену  на  суму  пені,
нараховану на суму таких страхових внесків,  яка розраховується  з
початку податкового періоду, наступного за періодом, в якому такий
платник податку вперше  збільшив  валові  витрати  на  суму  таких
страхових  платежів  у  межах  такого  договору,  до  дня  подання
податкової декларації за наслідками податкового періоду,  на  який
припадає  факт  такого дострокового розірвання або порушення таких
інших вимог.  При цьому викупна сума,  яка  повертається  платнику
податку  страховиком,  не  включається  до  складу валових доходів
такого платника податку.

     Штрафні санкції  за   заниження   об'єкта   оподаткування   у
випадках,  визначених цим підпунктом,  як до страховика,  так і до
платника податку не застосовуються";

     в) у пункті 7.3:

     підпункт 7.3.3 викласти у такій редакції:

     "7.3.3. Балансова вартість заборгованості,  основна сума якої
(без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті,
відображається  у  податковому  обліку  платника  податку   шляхом
перерахунку  її  суми  в  гривні  за  офіційним  (обмінним) курсом
Національного банку України,  що діяв на  дату  її  оприбуткування
(виникнення).

     У разі   продажу  (погашення)  заборгованості  (її  частини),
вираженої  в  іноземній  валюті,  протягом  звітного  періоду   її
балансова  вартість  визначається  шляхом  перерахунку  суми такої
заборгованості  (її  частини)  в  гривні  за  офіційним   валютним
(обмінним)  курсом  Національного  банку України,  що діяв на дату
такого продажу (погашення).

     Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена
в  іноземній  валюті,  розглядається умовно проданою (погашеною) в
останній день звітного періоду за  офіційним  валютним  (обмінним)
курсом  Національного  банку України,  що діяв на такий день.  При
цьому  балансова  вартість  такої  заборгованості   у   наступному
звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

     У разі   продажу  (погашення)  заборгованості  (її  частини),
визначеного абзацом другим цього підпункту,  або умовного  продажу
(погашення)   заборгованості,  визначеного  абзацом  третім  цього
підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від
такої  операції,  що  розраховується  як  різниця  між  балансовою
вартістю такої заборгованості (її  частини)  на  початок  звітного
періоду  чи  на  дату її оприбуткування (виникнення),  залежно від
того,  яка подія сталася пізніше,  та  балансовою  вартістю  такої
заборгованості  (її  частини) на дату її продажу (погашення).  При
цьому прибуток,  отриманий внаслідок такого перерахунку,  збільшує
валові  доходи  платника  податку  -  кредитора  та валові витрати
платника податку - дебітора,  а збиток, отриманий внаслідок такого
перерахунку,  збільшує валові витрати платника податку - кредитора
та валові доходи платника податку - дебітора податкового  періоду,
протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

     У такому  ж  порядку  підлягає перерахунку балансова вартість
іноземної валюти,  отриманої як аванс  або  виручка  чи  внаслідок
проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні
інвестиції),  яка обліковується на банківських  рахунках  платника
податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду.

     Для цілей   цього  підпункту  під  терміном  "заборгованість"
розуміються:

     основна сума (непогашена частина основної  суми)  фінансового
кредиту, депозиту (вкладу);

     сума процентів,  нарахованих на таку основну суму фінансового
кредиту,  депозиту (вкладу),  строк  оплати  яких  минув  на  дату
закінчення звітного періоду;

     вартість (непогашена  частина  вартості)  об'єкта фінансового
лізингу;

     платежі за такий об'єкт  фінансового  лізингу,  строк  оплати
яких минув на дату закінчення звітного періоду;

     балансова вартість  цінних паперів,  що засвідчують відносини
боргу,  а також товарних чи фондових  деривативів,  якщо  інше  не
встановлено нормами цього Закону";

     підпункт 7.3.6 викласти у такій редакції:

     "7.3.6. Облік    балансової    вартості    іноземної   валюти
здійснюється за оцінкою її середньозваженої вартості відповідно до
правил   національного   положення   (стандарту)   бухгалтерського
обліку";

     останній абзац підпункту 7.3.8 виключити;

     г) у пункті 7.6:

     у назві пункту слово "торгівлі" виключити;

     підпункти 7.6.1 та 7.6.2 викласти у такій редакції:

     "7.6.1. Платники  податку  ведуть  окремий  податковий  облік
фінансових  результатів операцій з цінними паперами і деривативами
у розрізі окремих  видів  цінних  паперів,  а  також  фондових  та
товарних деривативів.  При цьому облік операцій з акціями ведеться
разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

     Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з
окремих  видів  цінних  паперів,  а  також  деривативів,  понесені
(нараховані)  платником  податку,  перевищують  доходи,   отримані
(нараховані)   від   продажу   (відчуження)   цінних  паперів  або
деривативів  такого  ж  виду  протягом  такого  звітного  періоду,
від'ємний   фінансовий   результат   переноситься   на   зменшення
фінансових  результатів  від  операцій  з  цінними  паперами   або
деривативами  такого  ж виду майбутніх звітних періодів у порядку,
визначеному статтею 6 цього Закону.

     Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу  кожного  з
окремих  видів  цінних  паперів,  а  також  деривативів,  отримані
(нараховані)  платником  податку,  перевищують  витрати,  понесені
(нараховані)  платником податку внаслідок придбання цінних паперів
або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду  (з
урахуванням  від'ємного  фінансового  результату  від  операцій  з
цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих  періодів),
прибуток  включається  до  складу  валових доходів такого платника
податку за результатами такого звітного періоду.

     Усі інші витрати та  доходи  такого  платника  податку,  крім
витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними
правами)  та  деривативами,  визначеними  цим  підпунктом,  беруть
участь  у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку
на загальних умовах, встановлених цим Законом.

     Норми цього  пункту  не  поширюються  на  операції  з  емісії
корпоративних  прав  або  інших  цінних  паперів,  що здійснюються
платником податку,  а також з їх зворотного викупу  або  погашення
таким платником податку.

     7.6.2. Норми  цього пункту поширюються на платників податку -
торгівців цінними паперами та деривативами,  а також на  будь-яких
інших  платників  податку,  які  здійснюють  операції  з  торгівлі
цінними паперами чи деривативами.

     Те саме стосується обліку операцій таких платників податку  з
придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій";

     абзац перший підпункту 7.6.4 після слова "отриману" доповнити
словом "(нараховану)";

     підпункт 7.6.6 виключити;

     ґ) у підпункті 7.7.3  цифри  "7.8.6-7.8.8"  замінити  цифрами
"7.8.6, 7.8.7, 7.8.9";

     д) у пункті 7.8:

     підпункт 7.8.1 доповнити словами "а  також  від  того,  чи  є
наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи
ні";

     підпункти 7.8.2-7.8.8 замінити підпунктами 7.8.2-7.8.9 такого
змісту:

     "7.8.2. Крім  випадків,  передбачених  підпунктом 7.8.5 цього
пункту,  емітент корпоративних  прав,  який  приймає  рішення  про
виплату  дивідендів  своїм  акціонерам  (власникам),  нараховує та
вносить до бюджету  авансовий  внесок  з  податку  на  прибуток  у
розмірі ставки,  встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону,
нарахованої на  суму  дивідендів,  призначених  для  виплати,  без
зменшення  суми  такої виплати на суму такого податку.  Зазначений
авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою
дивідендів.

     У разі  виплати  дивідендів  у формі,  відмінній від грошової
(крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою
для  нарахування  авансового  внеску згідно з абзацом першим цього
підпункту є вартість  такої  виплати,  розрахована  за  звичайними
цінами.

     Обов'язок із  нарахування та сплати авансового внеску з цього
податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону  ставкою
покладається  на  будь-якого  емітента  корпоративних  прав,  що є
резидентом,  незалежно від того,  чи такий емітент  або  отримувач
дивідендів  є  платником  податку  на  прибуток  або має пільги зі
сплати  податку  на  прибуток,  надані  цим  Законом  або   іншими
законодавчими  актами,  чи  у  вигляді застосування ставки податку
іншої,  ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону  (крім
платників цього  податку,  які  підпадають  під  дію  пункту   7.2
статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

     Це правило поширюється також на  державні  некорпоратизовані,
казенні   або   комунальні   підприємства,  які  зараховують  суми
дивідендів  у  розмірі,  встановленому  відповідно  державним  або
місцевим  виконавчим органом,  в управлінні якого знаходяться такі
підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

     Якщо згідно  із  законодавством  цей  податок   є   складовою
частиною  єдиного  податку  (спеціального  торгового патенту),  то
особа - платник такого  єдиного  податку  (спеціального  торгового
патенту)   зобов'язана  при  виплаті  дивідендів  нараховувати  та
сплачувати до бюджету, до якого зараховується такий єдиний податок
(вартість  спеціального  торгового  патенту)  внесок за правилами,
встановленими  цим  підпунктом  для  сплати  авансового  внеску  з
податку  на прибуток,  без права застосування норм підпункту 7.8.3
цього пункту.

     При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається
дивідендом,  то  такий  платіж  оподатковується  при такій виплаті
згідно з нормами,  визначеними  у  першому,  другому  та  третьому
абзацах цього підпункту,  незалежно від того, чи є особа платником
податку на прибуток, чи ні.

     7.8.3. Платник податку - емітент корпоративних прав, державне
некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму
нарахованого  податку  на  прибуток  звітного  періоду   на   суму
авансового внеску,  попередньо сплаченого протягом такого звітного
періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно  з  підпунктом
7.8.2 цього пункту.  Не дозволяється проведення зазначеного заліку
з податком,  передбаченим пунктом 7.2 статті  7  чи  пунктом  10.2
статті 10 цього Закону.

     7.8.4. У  разі  коли  за  наслідками  звітного  періоду  сума
податкових зобов'язань платника  податку  має  від'ємне  значення,
сума  авансового  внеску,  попередньо  сплаченого  протягом такого
звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів, додається у
збільшення такого від'ємного значення.

     У разі  коли  сума  такого  авансового  внеску перевищує суму
податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних  прав
за   податком   на   прибуток  такого  звітного  періоду,  різниця
переноситься  у  зменшення   податкових   зобов'язань   наступного
податкового   періоду,   а   при   отриманні  від'ємного  значення
податкового зобов'язання такого наступного періоду - на  зменшення
податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

     7.8.5. Авансовий внесок,  передбачений підпунктом 7.8.2 цього
пункту,  не справляється у разі виплати дивідендів у вигляді акцій
(часток,   паїв),   емітованих   (випущених)   підприємством,  яке
нараховує дивіденди,  за умови,  що така виплата ніяким  чином  не
змінює  пропорцій  (часток)  участі  всіх акціонерів (власників) у
статутному фонді підприємства-емітента, незалежно від того чи були
такі акції (частки, паї) належним чином зареєстровані (відображені
у зміні до статутних документів) чи ні,  а  також  у  разі  виплат
дивідендів на користь інститутів спільного інвестування.

     7.8.6. Юридичні  особи - резиденти,  які отримують дивіденди,
не включають їх суму до складу  валового  доходу  (крім  постійних
представництв нерезидентів).

     Якщо дивіденди  отримуються  платником податку - резидентом з
джерелом їх виплати від нерезидента,  то платник  податку  включає
суму  отриманих дивідендів до складу валового доходу за наслідками
податкового періоду, на який припадає отримання таких дивідендів.

     Порядок оподаткування дивідендів,  що  отримуються  фізичними
особами, визначається за правилами, встановленими законом з питань
оподаткування доходів фізичних осіб.

     7.8.7. Виплата дивідендів на користь фізичних  осіб  (у  тому
числі  нерезидентів)  за  акціями (іншими корпоративними правами),
які мають статус привілейованих або інший  статус,  що  передбачає
виплату  фіксованого розміру дивідендів чи суми,  яка є більшою за
суму виплат,  розраховану на  будь-яку  іншу  акцію  (корпоративне
право),  емітовану таким платником податку,  прирівнюється з метою
оподаткування  до   виплати   заробітної   плати   з   відповідним
оподаткуванням  та включенням суми виплат до складу валових витрат
платника податку.

     При цьому авансовий внесок, визначений підпунктом 7.8.2 цього
пункту,  не справляється, а така виплата не підлягає оподаткуванню
як дивіденд згідно з нормами закону з питань оподаткування доходів
фізичних осіб.

     7.8.8. Авансовий  внесок  з  податку на прибуток підприємств,
сплачений  у  зв'язку  з  нарахуванням  (сплатою)  дивідендів,   є
частиною  податку на прибуток підприємств та не може розцінюватися
як податок,  який  справляється  при  репатріації  дивідендів  (їх
сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 13 цього
Закону або міжнародних договорів України.

     7.8.9. У разі коли під час розподілу  ліквідаційною  комісією
коштів   чи  майна  платника  податку,  що  ліквідується,  власник
корпоративних прав отримує кошти або  майно,  сума  (для  майна  -
звичайна  вартість) яких відрізняється від суми витрат,  понесених
таким платником на придбання таких  корпоративних  прав,  то  сума
такого  перевищення  включається  до складу валових доходів такого
платника податку,  а від'ємна  сума  включається  до  складу  його
валових  витрат.  При  цьому такий розподіл не вважається виплатою
дивідендів";

     е) у пункті 7.9:

     в абзацах  третіх  підпунктів 7.9.1 та 7.9.2 слово "векселів"
виключити;

     в абзацах четвертих підпунктів 7.9.1 та 7.9.2 слова  "лізингу
(оренди)"  виключити  та  доповнити  абзаци словами "з урахуванням
положень підпункту 7.9.6 цього пункту";

     доповнити підпунктом 7.9.6 такого змісту:

     "7.9.6. Оподаткування операцій лізингу (оренди)  здійснюється
у такому порядку:

     передання майна  в  оперативний  лізинг  (оренду)  не  змінює
податкових  зобов'язань  орендодавця  та   орендаря.   При   цьому
орендодавець  збільшує  суму  валових доходів,  а орендар збільшує
суму валових витрат на суму нарахованого  лізингового  платежу  за
наслідками   податкового   періоду,   в  якому  здійснюється  таке
нарахування.  У  такому  ж  порядку   здійснюється   оподаткування
операцій з оренди землі та жилих приміщень;

     передання майна   у  фінансовий  лізинг  (оренду)  для  цілей
оподаткування  прирівнюється  до  його  продажу  в  момент   такої
передачі.  При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі
передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання
перебувало   у   складі  основних  фондів  орендодавця,  -  змінює
відповідну групу основних фондів згідно з  правилами,  визначеними
статтею  8  цього  Закону  для  їх  продажу,  а  орендар  збільшує
відповідну групу основних фондів на вартість  об'єкта  фінансового
лізингу  (без  урахування  процентів або комісій,  нарахованих або
таких,  що  будуть  нараховані  на  вартість  об'єкта  фінансового
лізингу,   відповідно   до  договору)  за  наслідками  податкового
періоду,  в якому відбувається  таке  передання.  При  нарахуванні
лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар
збільшує валові витрати на таку частину лізингового  платежу,  яка
дорівнює  сумі  процентів  або  комісій,  нарахованих  на вартість
об'єкта фінансового лізингу (без  урахування  частини  лізингового
платежу,  що  надається  у  рахунок  компенсації  частини вартості
об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в
якому  здійснюється  таке  нарахування.  У  разі  коли у майбутніх
податкових періодах орендар повертає  об'єкт  фінансового  лізингу
орендодавцю   без  придбання  такого  об'єкта  у  власність,  таке
передання прирівнюється  для  цілей  оподаткування  до  зворотного
продажу  орендарем  такого об'єкта орендодавцю за звичайною ціною,
діючою на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної
вартості  такого  основного  фонду,  зменшеної на суму нарахованої
амортизації,  згідно з нормами статті 8 цього Закону.  У разі коли
вартість  об'єкта  фінансового  лізингу,  що  вперше  вводиться  в
експлуатацію,  визначається договором у сумі, що є меншою вартості
витрат  на  його  придбання або спорудження,  податковий орган має
право  провести  позачергову  перевірку   для   визначення   рівня
звичайної ціни;

     передання в оренду житлового фонду або землі здійснюється  за
правилами оперативного лізингу";

     є) у пункті 7.11:

     абзац "б" підпункту 7.11.1 викласти у такій редакції:

     "б) благодійними  фондами   і   благодійними   організаціями,
створеними   у   порядку,   визначеному   законом  для  проведення
благодійної діяльності,  в тому числі громадськими  організаціями,
створеними    з   метою   провадження   екологічної,   оздоровчої,
аматорської  спортивної,   культурної,   освітньої   та   наукової
діяльності,  а  також  творчими  спілками та політичними партіями,
громадськими організаціями інвалідів та їх  місцевими  осередками,
створеними  згідно  з  Законом  України "Про об'єднання громадян",
науково-дослідними установами  та  вищими  навчальними   закладами
III-IV   рівнів   акредитації,  внесеними  до  Державного  реєстру
наукових установ, яким надається підтримка держави, заповідниками,
музеями-заповідниками";

     підпункти 7.11.2-7.11.6 доповнити абзацом такого змісту:

     "дотацій або  субсидій,  отриманих з державного або місцевого
бюджетів,  державних цільових фондів або у  межах  благодійної,  у
тому   числі  гуманітарної  допомоги  чи  технічної  допомоги,  що
надаються таким  неприбутковим  організаціям  відповідно  до  умов
міжнародних   договорів,   згода  на  обов'язковість  яких  надана
Верховною Радою України, крім дотацій на регулювання цін на платні
послуги,  які надаються таким неприбутковим організаціям або через
них їх отримувачам згідно  із  законодавством,  з  метою  зниження
рівня таких цін";

     в абзаці  першому  підпункту 7.11.9 слова і цифри "визначених
відповідними підпунктами 7.11.2-7.11.7" замінити словами і цифрами
"визначених підпунктом  7.11.5",  а  слова  і  цифри  "за  ставкою
30 відсотків" замінити словами і цифрами "за ставкою, встановленою
пунктом 10.1 статті 10 цього Закону";

     підпункт 7.11.12 доповнити абзацом такого змісту:

     "Набуття статусу  неприбуткової  організації здійснюється при
її  первісній  реєстрації.  Перереєстрація   такої   неприбуткової
організації  у  випадках,  передбачених законом,  здійснюється без
справляння будь-якої плати з такої неприбуткової організації";

     абзац третій підпункту 7.11.13 викласти у такій редакції:

     "Під терміном "основна діяльність" слід  розуміти  діяльність
неприбуткових   організацій   з   надання   благодійної  допомоги,
просвітніх,  культурних,  наукових,  освітніх  та  інших  подібних
послуг для суспільного споживання, зі створення систем соціального
самозабезпечення  громадян  (додаткові  пенсійні  фонди,  кредитні
спілки та інші подібні організації).  До основної діяльності також
включається продаж неприбутковою  організацією  товарів  (послуг),
які  пропагують  принципи та ідеї,  для захисту яких було створено
таку неприбуткову організацію,  та які є тісно  пов'язаними  з  її
основною діяльністю,  якщо ціна таких товарів (послуг) є нижчою за
звичайну або коли така  ціна  регулюється  державою.  До  основної
діяльності  не  включаються  операції  з  надання товарів (послуг)
неприбутковими  організаціями,  визначеними  в  абзацах  "в" - "д"
підпункту  7.11.1  цього  пункту,  особам  іншим,  ніж  засновники
(члени,  учасники) таких організацій.  Кабінет  Міністрів  України
може  вводити тимчасові обмеження щодо поширення норм цього пункту
на продаж неприбутковими організаціями окремих товарів чи послуг у
разі   коли   такий   продаж   загрожує  або  суперечить  правилам
конкуренції на ринку визначеного товару,  при існуванні  достатніх
доказів,  наданих  особами,  які оподатковуються цим податком,  та
надають аналогічні товари (послуги),  про таке порушення. Статутні
документи   неприбуткових   організацій  мають  містити  вичерпний
перелік видів їх діяльності";

     ж) в абзаці першому пункту 7.20  цифри  і  слова  "7.11-7.13,
7.19  цієї  статті" замінити цифрами і словами "7.11,  7.13,  7.19
цієї статті".

     6. У статті 8:

     а) у  тексті  слова   "груп   2   і   3"   замінити   словами
"груп 2, 3 і 4";

     б) останній абзац підпункту 8.1.2 пункту 8.1 викласти у такій
редакції:

     "капітальні поліпшення землі,  не пов'язані з будівництвом, а
саме:  іригація,  осушення,  збагачення та інші подібні капітальні
поліпшення землі";

     в) у пункті 8.2:

     в абзаці першому підпункту 8.2.1 слова "що  використовуються"
замінити   словами   "що   призначаються   платником  податку  для
використання";

     у підпункті 8.2.2:

     абзац другий   доповнити   словами   "вартість   капітального
поліпшення землі";

     в абзаці  третьому  слова "включаючи електронно-обчислювальні
машини,  інші  машини  для  автоматичного  оброблення  інформації,
інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації" виключити;

     в абзаці  четвертому цифри і слово "1 і 2" замінити цифрами і
словом "1, 2 і 4";

     доповнити абзацом такого змісту:

     "група 4 - електронно-обчислювальні машини,  інші машини  для
автоматичного  оброблення  інформації,  їх програмне забезпечення,
пов'язані з ними засоби  зчитування  або  друку  інформації,  інші
інформаційні   системи,   телефони  (у  тому  числі  стільникові),
мікрофони і рації,  вартість яких  перевищує  вартість  малоцінних
товарів (предметів)";

     г) у пункті 8.3:

     підпункти 8.3.1 та 8.3.2 викласти у такій редакції:

     "8.3.1. Сума   амортизаційних  відрахувань  звітного  періоду
визначається як сума амортизаційних відрахувань,  нарахованих  для
кожного  із  календарних кварталів,  що входять до такого звітного
періоду (далі - розрахункові квартали).

     Сума амортизаційних    відрахувань   кварталу,   щодо   якого
проводяться  розрахунки  (розрахунковий   квартал),   визначаються
шляхом застосування норм амортизації,  визначених пунктом 8.6 цієї
статті,  до балансової вартості груп основних  фондів  на  початок
такого розрахункового кварталу.

     Суми амортизаційних  відрахувань  вилученню  до  бюджету   не
підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких
податків, зборів (обов'язкових платежів).

     8.3.2. Балансова вартість  групи  основних  фондів  (окремого
об'єкта   основних  фондів  групи  1)  на  початок  розрахункового
кварталу визначається за формулою:

     Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1), де:

     Б(а) - балансова вартість групи  (окремого  об'єкта  основних
фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

     Б(а-1) -  балансова вартість групи (окремого об'єкта основних
фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

     П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів,
здійснення  капітального ремонту,  реконструкцій,  модернізацій та
інших  поліпшень  основних  фондів,  що  підлягають   амортизації,
протягом кварталу, що передував розрахунковому;

     В(а-1) -   сума  виведених  з  експлуатації  основних  фондів
(окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом  кварталу,  що
передував розрахунковому;

     А(а-1) -   сума  амортизаційних  відрахувань,  нарахованих  у
кварталі, що передував розрахунковому";

     абзаци п'ятий - сьомий підпункту 8.3.3 виключити;

     ґ) у пункті 8.4:

     підпункти 8.4.5 та 8.4.6 викласти у такій редакції:

     "8.4.5. У разі  виведення  з  експлуатації  окремого  об'єкта
основних  фондів  групи 1 або передачі його до складу невиробничих
фондів за рішенням  платника  податку  балансова  вартість  такого
об'єкта  для  цілей  амортизації прирівнюється до нуля.  При цьому
амортизаційні відрахування не нараховуються.

     У цьому ж порядку відбувається виведення  основних  фондів  з
експлуатації внаслідок їх відчуження за рішенням суду.

     Зворотне  введення  таких  об'єктів до складу основних фондів
здійснюється  у  порядку,  встановленому  у  підпункті  8.4.2 цієї
статті.

     8.4.6. У разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2,
3  і  4  з  будь-яких  причин (крім їх продажу) балансова вартість
таких груп не змінюється.

     Зворотне введення таких основних фондів в експлуатацію  після
проведення їх  ремонту,  реконструкції  та  модернізації  збільшує
баланс групи тільки на суму витрат, пов'язаних з цими роботами";

     підпункти 8.4.8-8.4.10 викласти у такій редакції:

     "8.4.8. У  разі  ліквідації  основних  фондів   за   рішенням
платника  податку  або  якщо  з  незалежних  від  платника податку
обставин основні  фонди  (їх  частина)  зруйновані,  викрадені  чи
підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від
використання  таких  основних  фондів  з   обставин   загрози   чи
неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку
в звітному періоді, в якому виникають такі обставини:

     а) збільшує  валові  витрати  на  суму  балансової   вартості
окремого  об'єкта  основних  фондів  групи  1,  при цьому вартість
такого об'єкта прирівнюється до нуля;

     б) не змінює балансову  вартість  груп  2,  3  і  4  стосовно
основних фондів цих груп.

     8.4.9. У  разі коли страхова організація або інша юридична чи
фізична  особа,  визнана  винною  у  заподіяній  шкоді,  компенсує
платнику   податку   втрати,  пов'язані  з  виникненням  обставин,
визначених у підпункті  8.4.8  цього  пункту,  платник  податку  в
податковий період, на який припадає така компенсація:

     а) збільшує  валовий  дохід  на  суму  компенсації за основні
фонди групи 1 (окремий об'єкт основних фондів групи 1);

     б) зменшує  балансову  вартість  відповідної  групи  основних
фондів на суму компенсації за основні фонди груп 2, 3 і 4.

     8.4.10. У  разі  ліквідації  окремого об'єкта основного фонду
групи 1 за рішенням  платника  податку  та  наявності  відповідних
документів  про його знищення,  розібрання або перетворення іншими
способами, внаслідок чого такий об'єкт не може використовуватися у
майбутньому  за первісним призначенням,  балансова вартість такого
окремого об'єкта основних фондів групи  1  включається  до  складу
валових витрат";

     доповнити підпунктом 8.4.11 такого змісту:

     "8.4.11. Для цілей цього пункту:

     до продажу   основних   фондів   та   нематеріальних  активів
прирівнюються  операції  з  внесення  таких  основних  фондів   та
нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи;

     до придбання   основних   фондів  та  нематеріальних  активів
прирівнюються  операції  з  включення  таких  основних  фондів  та
нематеріальних  активів  до  складу  статутного  фонду такої іншої
особи,  із подальшим включенням  основних  фондів  до  відповідних
груп";

     д) підпункт 8.6.1 пункту 8.6 викласти у такій редакції:

     "8.6.1. Норми   амортизації  встановлюються  у  відсотках  до
балансової вартості кожної  з  груп  основних  фондів  на  початок
звітного  (податкового)  періоду в такому розмірі (в розрахунку на
податковий квартал):

     група 1 - 2 відсотки;

     група 2 - 10 відсотків;

     група 3 - 6 відсотків;

     група 4 - 15 відсотків.

     Платник податку може прийняти рішення про застосування  інших
норм   амортизації,   що   не  перевищують  норм,  визначених  цим
підпунктом.

     Зазначене рішення:

     приймається платником податку до початку звітного податкового
року та не може бути змінене протягом такого року;

     доводиться до  відома  податкового  органу  разом із поданням
декларації за перший квартал такого звітного податкового року.

     Для платників  податку,  визнаних  монополістами  згідно   із
законом,   сума   амортизаційних  відрахувань  не  є  обов'язковою
складовою тарифів, інших видів цін на їх послуги";

     підпункт 8.6.2 виключити;

     е) підпункт 8.7.1 пункту 8.7 викласти у такій редакції:

     "8.7.1. Платники  податку  мають  право   протягом   звітного
періоду  віднести до валових витрат будь-які витрати,  пов'язані з
поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що
не  перевищує  10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп
основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

     Витрати, що перевищують зазначену суму,  збільшують балансову
вартість  груп 2,  3 і 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи
1,  пропорційно сукупній балансовій вартості таких груп  та  таких
окремих об'єктів основних фондів групи 1 на початок розрахункового
кварталу.

     Виведення з  експлуатації  основних  фондів  будь-якої  групи
здійснюється  на  підставі наказу керівника платника податку або у
разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом.

     Проведення будь-яких робіт, пов'язаних з поліпшенням основних
фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про
виведення таких основних фондів із експлуатації";

     є) пункт 8.8 доповнити підпунктом 8.8.2 такого змісту:

     "8.8.2. У  разі  повернення  орендарем  об'єкта  оперативного
лізингу  (оренди) орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового
(орендного) договору,  а також у  разі  знищення,  викрадення  або
зруйнування  об'єкта  оперативного  лізингу (оренди) такий орендар
користується правилами,  визначеними підпунктом 8.4.8  пункту  8.4
цієї статті для заміни основних фондів.  При цьому орендодавець не
змінює  балансову  вартість  основних  фондів  або  валові  доходи
(валові витрати) на суму витрат, понесених орендарем на поліпшення
такого об'єкта";

     ж) доповнити статтю пунктом 8.9 такого змісту:

     "8.9. Облік   операцій   із   землею   та   її   капітальними
поліпшеннями

     8.9.1. Платник  податку веде окремий облік операцій з продажу
або  купівлі  землі  як  окремого  об'єкта   власності.   Витрати,
пов'язані  з таким придбанням,  не підлягають включенню до валових
витрат звітного податкового періоду або до групи основних фондів з
метою   амортизації.  Якщо  у  майбутньому  такий  окремий  об'єкт
власності продається,  платник податку включає до  складу  валових
доходів  позитивну різницю між сумою доходу,  отриманого внаслідок
такого продажу,  та сумою витрат,  пов'язаних із  купівлею  такого
окремого  об'єкта власності,  збільшених на коефіцієнт індексації,
визначений у підпункті 8.3.3 пункту 8.3 цієї статті.

     У разі коли витрати (з урахуванням  індексації),  понесені  у
зв'язку з придбанням такого об'єкта власності, перевищують доходи,
отримані внаслідок його продажу,  збиток  від  такої  операції  не
включається  до  складу  валових витрат та покривається за рахунок
власних джерел платника податку.

     8.9.2. При продажу землі,  отриманої у  власність  у  процесі
приватизації,  платник  податку  включає до складу валових доходів
позитивну різницю між сумою доходу,  отриманого  внаслідок  такого
продажу,  та  сумою  оціночної  вартості  такої землі,  визначеної
згідно  зі  встановленою  методикою  вартісної  оцінки  земель   з
урахуванням коефіцієнтів її функціонального використання на момент
такого продажу.

     8.9.3. У разі  коли  об'єкт  нерухомого  майна  (нерухомість)
придбавається  платником податку разом із землею,  яка знаходиться
під   таким   об'єктом   чи   є   передумовою   для   забезпечення
функціонального використання такого об'єкта нерухомості відповідно
до норм,  визначених законодавством,  амортизації підлягає сукупна
вартість  такого  основного  фонду  та  такої  землі  за  нормами,
визначеними цією статтею для основних фондів групи 1.

     При цьому  норми підпунктів 8.9.1-8.9.2 та 8.9.4 цього пункту
не застосовуються.

     8.9.4. Якщо  земля як окремий об'єкт власності продається або
відчужується іншим чином,  то балансова вартість окремого  об'єкта
основних   фондів   групи   1,   в  якому  відображалася  вартість
капітальних поліпшень якості такої землі,  відноситься до  валових
витрат  такого платника податку за наслідками податкового періоду,
на який припадає такий продаж".

     7. У статті 9:

     а) у пункті 9.4 слово "квартал"  у  всіх  відмінках  замінити
словом "період" у відповідних відмінках;

     б) абзац чотирнадцятий пункту 9.5 викласти у такій редакції:

     "Витрати, що   перевищують  зазначену  суму,  включаються  до
складу відповідної групи основних фондів".

     8. У статті 10:

     у пункті 10.1 цифри "30" замінити цифрами "25";

     перше речення абзацу другого  підпункту  10.2.3  пункту  10.2
доповнити   словами  "а  також  встановлює  вимоги  до  статутного
капіталу  операторів,  що  не  можуть  бути  меншими  за  ті,   що
висуваються Національним банком України до банків,  які здійснюють
діяльність на всій території України".

     9. У статті 11:

     а) пункт 11.1 викласти у такій редакції:

     "11.1. Для цілей цього Закону використовуються такі податкові
періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

     Податковий період  починається  з  першого  календарного  дня
податкового  періоду  і  закінчується  останнім  календарним  днем
податкового періоду.

     У разі  коли  особа  береться  на облік податковим органом як
платник цього податку всередині  податкового  періоду,  то  перший
звітний  податковий період розпочинається з дати,  на яку припадає
початок такого обліку,  та закінчується останнім календарним  днем
наступного податкового періоду.

     Якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення
першого  звітного  податкового   періоду),   останнім   податковим
вважається період (що закінчується днем такої ліквідації), на який
припадає дата такої ліквідації";

     б) підпункт 11.2.3 пункту 11.2 викласти у такій редакції:

     "11.2.3. Датою збільшення валових витрат платника податку при
здійсненні ним операцій з особами, які є:

     а) нерезидентами;

     б) резидентами,  які сплачують цей податок за ставкою нижчою,
ніж зазначена у статті 10 цього Закону  (крім  платників  податку,
зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону),  або сплачують цей
податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи  є  звільненими
від  сплати  цього  податку  або  не  є  його суб'єктами згідно із
законодавством, -

     є дата оприбуткування платником податку  товарів  (а  при  їх
імпорті  -  також  робіт  (послуг),  супутніх чи допоміжних такому
імпорту товарів),  а для робіт  (послуг),  -  дата  їх  фактичного
отримання від  таких  осіб,  незалежно  від  наявності  їх  оплати
(у тому числі часткової або авансової).

     Будь-яка особа,  визначена  абзацом  "б"   цього   підпункту,
зобов'язана  при  укладенні  договору  з платником податку за його
вимогою зазначати у такому договорі про  те,  що  така  особа  має
статус  платника  цього податку на загальних умовах,  передбачених
цим Законом.  Якщо така особа не зазначає у  такому  договорі  про
такий  статус  або  якщо  товари (послуги) надаються без укладення
письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових
витрат  покупця  вважається,  що такі товари (послуги) були надані
особами,  звільненими від оподаткування цим податком.  Якщо особа,
яка  не  має  статусу  платника цього податку на загальних умовах,
передбачених цим Законом,  зазначає у договорі,  що вона  є  таким
платником податку,  то вважається, що така особа умисно ухиляється
від оподаткування у розмірі отриманого  нею  авансу  (попереднього
платежу). При цьому платник податку - покупець товарів (послуг) не
несе відповідальності за збільшення валових витрат,  здійснених за
датою  попередньої  оплати (авансування) вартості товарів (послуг)
на підставі недостовірної інформації про статус платника  податку,
зазначеної у договорі";

     в) підпункт 11.3.4 пункту 11.3 виключити.

     10. У статті 12:

     а) у пункті 12.1:

     підпункти 12.1.1 та 12.1.2 викласти у такій редакції:

     "12.1.1. Платник податку - продавець товарів (робіт,  послуг)
має право  збільшити  суму  валових  витрат  звітного  періоду  на
вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у
поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі  коли
покупець  таких товарів (робіт,  послуг) затримує без погодження з
таким платником податку оплату їх вартості  (надання  інших  видів
компенсацій  їх  вартості).  Таке право на збільшення суми валових
витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається
будь-яка з таких подій:

     а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про
стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи
про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

     б) зазначена   затримка   в   оплаті   (наданні  інших  видів
компенсацій) перевищує 90 календарних днів та  платник  податку  -
продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої
йому претензії в порядку  досудового  врегулювання  спору  або  не
отримує  відповіді на таку претензію протягом строків,  визначених
законодавством;

     в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис  про
стягнення  заборгованості  з  покупця  або  стягнення заставленого
майна (крім податкового боргу).

     12.1.2. Платник  податку  -  продавець зобов'язаний збільшити
валовий   дохід   відповідного   податкового   періоду   на   суму
заборгованості  (її частини),  попередньо віднесеної ним до складу
валових  витрат  згідно  з  підпунктом  12.1.1  цього  пункту  або
відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із пунктом 12.3
цієї статті,  у разі  коли  протягом  такого  податкового  періоду
відбувається будь-яка з таких подій:

     а) суд не задовольняє позов (заяву) продавця або  задовольняє
його   частково   чи  не  приймає  позов  (заяву)  до  провадження
(розгляду) або задовольняє  позов  (заяву)  покупця  про  визнання
недійсними   вимог  щодо  погашення  цієї  заборгованості  або  її
частини;

     б) сторони договору у досудовому порядку досягають згоди щодо
продовження  строків  погашення  заборгованості  чи списання всієї
суми  заборгованості  або  її  частини  (крім  випадків  укладення
мирової  угоди  в  межах  процедур  відновлення  платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом, визначених законом);

     в) продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом
строків,   визначених  законодавством,  або  отримав  від  покупця
відповідь про визнання наданої претензії,  але не  отримує  оплати
(інших  видів  компенсацій  у  рахунок  погашення  заборгованості)
протягом визначених  у  такій  претензії  строків,  та  при  цьому
протягом  наступних 90 днів не звертається до суду (господарського
суду) із заявою про стягнення  заборгованості  або  про  порушення
справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

     На суму  додаткового податкового зобов'язання,  розрахованого
внаслідок  такого  збільшення,  нараховується  пеня  у   розмірах,
визначених   законом   для   несвоєчасного  погашення  податкового
зобов'язання. Зазначена пеня розраховується за строк з першого дня
податкового   періоду,  наступного  за  періодом,  протягом  якого
відбулося збільшення валових витрат  згідно  з  підпунктом  12.1.1
цього  пункту,  до  останнього  дня  податкового періоду,  на який
припадає збільшення валового доходу,  та сплачується незалежно від
значення  податкового зобов'язання платника податку за відповідний
звітний  період.  Пеня  не  нараховується  на  заборгованість  (її
частину),  списану  або  розстрочену  внаслідок  укладення мирової
угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства,  починаючи
з дати укладення такої мирової угоди.

     Якщо у  майбутньому  (з урахуванням строку позовної давності)
такий продавець звертається до суду,  то він має  право  збільшити
валові витрати на суму оскаржуваної заборгованості";

     підпункти 12.1.4 та 12.1.5 викласти у такій редакції:

     "12.1.4. Повідомлення   про  збільшення  валових  витрат  або
валового доходу,  з посиланням на відповідні положення  підпунктів
12.1.1  та 12.1.2 цього пункту,  платник податку - продавець надає
податковому органу разом з декларацією за звітний період.

     12.1.5. Платник податку  -  покупець  зобов'язаний  збільшити
валові  доходи  на  суму  непогашеної заборгованості (її частини),
визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи  за
виконавчим  написом  нотаріуса,  у  податковому  періоді,  на який
припадає перша з подій:

     а) або  90-й  календарний  день  від  дня  граничного  строку
погашення   такої   заборгованості   (її  частини),  передбаченого
договором або визнаною претензією;

     б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення  судом
про  визнання  (стягнення)  такої  заборгованості (її частини) або
вчинення нотаріусом виконавчого напису.

     Строки, визначені абзацом "а"  цього  підпункту,  поширюються
також  на випадки,  коли покупець не надав відповідь на претензію,
надіслану       продавцем,       у        строки,        визначені
господарсько-процесуальним законодавством.

     Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються
незалежно від того,  чи розпочав державний виконавець  або  особа,
прирівняна  до  нього  згідно  із  законом,  заходи із примусового
стягнення боргу чи ні.

     Зазначене у  цьому  підпункті  збільшення   валового   доходу
покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини),  яка
погашається  таким  покупцем  до  настання   строків,   визначених
абзацами "а" або "б" цього підпункту.

     Якщо у  наступних  податкових  періодах покупець погашає суму
визнаної  заборгованості  або  її  частину  (самостійно   або   за
процедурою примусового стягнення),  такий покупець збільшує валові
витрати на суму такої заборгованості (її  частини)  за  наслідками
податкового періоду, на який припадає таке погашення.

     Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат
згідно з підпунктом  12.1.1  цього  пункту,  або  відшкодована  за
рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цієї статті,  яка
визнається безнадійною внаслідок  недостатності  активів  покупця,
визнаного  банкрутом  у  встановленому  порядку,  або внаслідок її
списання згідно з умовами мирової угоди,  укладеної відповідно  до
законодавства   з   питань   банкрутства,   не   змінює  податкові
зобов'язання як  покупця,  так  і  продавця  у  зв'язку  із  таким
визнанням";

     б) у пункті 12.2:

     у підпункті  12.2.1  слова "за всіма видами кредитів та інших
активних операцій" замінити словами "за всіма видами  кредитів,  а
також гарантій,  порук,  придбаних цінних паперів,  інших активних
банківських операцій";

     у підпункті  12.2.2  слова  "Кабінетом   Міністрів   України"
замінити  словами  "спеціально  уповноваженим  органом  виконавчої
влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг",  а слова  "за
кредитами  (іншими  видами  заборгованості)"  замінити словами "за
кредитами,  гарантіями,  поруками,  придбаними  цінними  паперами,
іншими видами заборгованості";

     в абзаці  п'ятому  підпункту 12.2.3 слово і цифру "статтею 3"
замінити словом і цифрами "статтею 47";

     в) у пункті 12.3:

     підпункт 12.3.1 викласти у такій редакції:

     "12.3.1. Сума заборгованості відноситься  на  валові  витрати
кредитора  у  разі,  якщо  строк  позовної давності за відповідним
договором з дебітором  минув  до  моменту  набрання  чинності  цим
Законом.  У цьому ж періоді дебітор збільшує свої валові доходи на
таку саму суму.

     Заборгованість, яка  не  може  бути  примусово  стягнутою   з
дебітора  у  зв'язку  зі  спливом  строків позовної давності після
набрання чинності цим  Законом  або  внаслідок  укладення  мирової
угоди в межах процедури відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом,  визначеної законом,  не  включається  до
складу  валових витрат кредитора згідно з підпунктом 12.1.1 пункту
12.1 цієї статті та не може бути  відшкодованою  за  рахунок  його
страхових  резервів,  а  також  не  включається  до складу валових
доходів такого дебітора";

     підпункт 12.3.3 доповнити абзацом такого змісту:

     "У разі коли кредитор не може звернутися до  суду  із  заявою
про порушення справи про банкрутство у зв'язку з тим, що безспірні
вимоги такого кредитора до боржника сукупно становлять суму, меншу
за  300 мінімальних розмірів заробітної плати,  то така сума вимог
включається  до  складу  валових  витрат  кредитора   у   порядку,
визначеному абзацом "б" підпункту 12.1.1 пункту 12.1";

     г) у   тексті   статті   12   слова  "(арбітражний  суд)"  та
"арбітражний" в усіх відмінках виключити.

     11. У статті 13:

     а) у пункті 13.1:

     у підпункті  "а"  слова  "проценти,  що"   замінити   словами
"проценти, дисконтні доходи, що";

     підпункт "в" викласти у такій редакції:

     "в) роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг";

     б) у пункті 13.2:

     після слів  "на  користь  нерезидента" доповнити словами "або
уповноваженої ним особи";

     цифри "13.3-13.7" замінити цифрами "13.3-13.6";

     слова "зобов'язані утримувати під час виплати  такого  доходу
та  додатково  сплачувати податок на репатріацію доходів у розмірі
15 відсотків від суми такого  доходу  за  рахунок  такої  виплати"
замінити  словами "зобов'язані утримувати податок з таких доходів,
зазначених у  пункті  13.1  цієї  статті,  за  ставкою  у  розмірі
15 відсотків  від  їх  суми та за їх рахунок,  який сплачується до
бюджету під час такої виплати";

     в) у пункті 13.3:

     абзац перший виключити;

     в абзаці другому слова "за ставкою 30 відсотків" виключити;

     г) пункти 13.5 та 13.6 викласти у такій редакції:

     "13.5. Сума   доходів    нерезидентів,    яка    виплачується
резидентами як оплата вартості фрахту,  оподатковується за ставкою
6 відсотків у джерела виплати таких доходів за їх рахунок.

     При цьому:

     базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту;

     особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його
до бюджету,  є резидент,  який виплачує такі доходи, незалежно від
того,  чи є він платником цього податку чи ні,  а також чи  є  він
суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

     13.6. Страховики  (інші резиденти),  які здійснюють виплати у
межах договорів страхування або перестрахування  ризиків  (у  тому
числі  страхування  життя)  на  користь нерезидентів,  зобов'язані
оподатковувати суми такого страхування або  перестрахування  таким
чином:

     а) при  страхуванні  або перестрахуванні ризику у страховиків
та перестраховиків - нерезидентів,  рейтинг фінансової  надійності
(стійкості)   яких   відповідає  вимогам,  встановленим  Кабінетом
Міністрів України  на  підставі  прилюдного  оголошення  рейтингів
таких компаній, - за ставкою 0 відсотків;

     б) в  інших випадках - за ставкою 15 відсотків від суми таких
виплат за власний рахунок.

     Резиденти, які здійснюють виплати  нерезидентам  від  наданих
рекламних  послуг  на  території  України,  сплачують  податок  за
ставкою 20 відсотків від суми таких виплат за власний рахунок";

     ґ) пункт 13.7 виключити.

     12. Абзац четвертий пункту 14.1 статті 14 виключити.

     13. У статті 16:

     а) у пункті 16.2 цифри "16.8" виключити,  а  слово  та  цифру
"статті 6" замінити словами та цифрами "статей 6 та 13";

     б)  абзаци  перший  -  третій  пункту  16.4  викласти у такій
редакції:

     "16.4. Податок за звітний період сплачується  його  платником
до   відповідного   бюджету   у   строк,  визначений  законом  для
квартального податкового періоду.

     Платники податку у  строки,  визначені  законом,  подають  до
податкового  органу  податкову  декларацію про прибуток за звітний
період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного
значення  об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі
його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При
цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку
подають спрощену декларацію,  а за результатами  звітного  року  -
повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним
податковим органом  за  узгодженням  з  комітетом  Верховної  Ради
України, що відповідає за проведення податкової політики.

     У разі  коли  платник  податку  вважає за доцільне роз'яснити
окремі результати фінансово-господарської діяльності,  зазначені у
податковій декларації з цього податку,  такий платник податку може
надіслати податковому органу таке пояснення,  складене у довільній
формі. Податковий орган не може вимагати надання форм звітності чи
обліку,  прямо не передбачених цим Законом, у тому числі складених
за правилами бухгалтерської звітності,  інших, не передбачених цим
Законом,  балансів  чи  звітності.  Статистична  та  бухгалтерська
звітність   подається   органам  державної  статистики  згідно  із
законом.   Крім   того,    бухгалтерська    звітність    подається
підприємствами  органам,  до  сфери управління яких вони належать,
згідно із законом.  Це правило поширюється також на будь-які  інші
податки,   збори   (обов'язкові   платежі),  включені  до  системи
оподаткування.  У зв'язку з цим платник податку не несе податкової
відповідальності   за  затримку,  неподання  або  неповне  подання
бухгалтерської звітності";

     в) пункти 16.5-16.8 виключити;

     г) в  абзаці  першому  пункту  16.12   слово   "щоквартально"
виключити;

     ґ) абзац четвертий пункту 16.13 виключити.

     14. Статтю 17 викласти у такій редакції:

     "Стаття 17. Зарахування податку до бюджету

     Податок зараховується до бюджетів згідно з Бюджетним кодексом
України".

     15. У пункті 18.3 статті 18:

     а) в абзаці першому слова  "нерезидентів,  що  розташовані  в
офшорних зонах" замінити словами "нерезидентів,  що мають офшорний
статус", слово "оплаченої" виключити;

     б) абзац другий замінити двома абзацами такого змісту:

     "Правило, визначене цим пунктом,  починає  застосовуватися  з
календарного кварталу,  наступного за кварталом,  на який припадає
офіційне  опублікування  переліку  офшорних   зон,   встановленого
Кабінетом Міністрів України.

     Для цілей  цього  пункту під терміном "нерезиденти,  що мають
офшорний статус" розуміються нерезиденти, розташовані на території
офшорних зон,  за винятком нерезидентів, розташованих на території
офшорних   зон,   які   надали   платнику   податку   виписку   із
правоустановчих документів,  легалізовану відповідною консульською
установою України,  що свідчить про звичайний (неофшорний)  статус
такого  нерезидента.  При існуванні договорів,  визначених абзацом
першим цього пункту,  платник податку має послатися  на  наявність
зазначеної виписки у поясненні до податкової декларації".

     16. Пункти 22.2, 22.14, 22.15, 22.17, 22.19, підпункт 22.21.4
пункту 22.21, пункти 22.22, 22.27 статті 22 виключити.

     II. Перехідні положення

     1. Поворотна фінансова допомога,  надана до моменту  набрання
чинності  цим Законом,  оподатковується за правилами,  що діяли на
момент її надання.  При цьому,  якщо платник податку включив  суми
такої  поворотної допомоги до складу валових доходів відповідно до
роз'яснень контролюючих органів,  такий платник податку має  право
включити суми такої поворотної фінансової допомоги (її частини) до
складу валових витрат за результатами податкового періоду, в якому
відбувається її повернення. Це правило діє до 1 січня 2004 року.

     2. Операції  з  фінансового  лізингу,  згідно  з якими об'єкт
фінансового лізингу був переданий  орендарю  до  моменту  набрання
чинності  цим Законом,  оподатковуються за правилами,  що діяли на
момент передання такого об'єкта, або за правилами, визначеними цим
Законом, за вибором лізингодавця (орендодавця).

     3. Оподаткування  бартерних операцій,  якщо заключна операція
не була  завершена  до  моменту  набрання  чинності  цим  Законом,
здійснюється  за правилами,  що діяли до моменту набрання чинності
цим Законом.

     4. При виплаті  дивідендів  за  результатами  2002  року  або
попередніх  років,  що  здійснюється  після  набрання чинності цим
Законом, застосовуються правила, визначені цим Законом.

     5. Порядок    урегулювання    безнадійної     заборгованості,
визначений  статтею  12 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств"   (   334/94-ВР   )   (у   редакції   цього  Закону),
застосовується   для   цілей  оподаткування  щодо  заборгованості,
віднесеної  до  складу  валових  витрат продавця або до страхового
резерву кредитора, після набрання чинності цим Законом.

     6. Акцизні  збори  або  рентні  платежі,  фактично нараховані
платником податку до набрання чинності цим Законом та  відображені
в обліку,  не відносяться як до валових доходів,  так і до валових
витрат такого платника податку.

     7. Податки,  збори  (обов'язкові  платежі),   нараховані   до
набрання  чинності  цим  Законом,  відносяться  до  складу валових
витрат їх платника за  правилами,  що  діяли  до  такого  набрання
чинності.

     8. Визначення курсових різниць із заборгованості, яка виникла
до набрання чинності цим Законом,  здійснюється за  правилами,  що
діяли до набрання чинності цим Законом.

     9. Норми, встановлені абзацом першим, другим та третім пункту
13.6  статті  13  Закону  України  "Про   оподаткування   прибутку
підприємств"   (   334/94-ВР   )   (у   редакції   цього  Закону),
застосовуються  після  затвердження  та  офіційного  опублікування
Кабінетом   Міністрів   України   вимог  до  рейтингів  фінансової
надійності           (стійкості)           страховиків          та
перестраховиків-нерезидентів.

     10. Норми законодавства,  які визначають поняття  "безнадійна
заборгованість",   застосовуються   для   цілей   оподаткування  з
урахуванням норм цього Закону.

     11. Якщо  платник  податку  задекларував  від'ємне   значення
об'єкта оподаткування (балансові збитки) за наслідками податкового
періоду,  що  передує  податковому  періоду,  з  якого   починають
застосовуватися норми цього Закону, таке від'ємне значення об'єкта
оподаткування для цілей  оподаткування  обліковується  окремо,  не
включається   до  складу  валових  витрат  та  враховується  таким
платником податку  у  зменшенні  об'єкта  оподаткування  наступних
податкових  періодів  протягом  12 календарних кварталів з моменту
виникнення такого  від'ємного  значення.  Якщо  зазначений строк у
12 кварталів минув до набрання чинності цим Законом,  то  останнім
кварталом  такого  строку  вважається  квартал,  з якого починають
застосовуватися  норми  цього  Закону.  Якщо  зазначене   від'ємне
значення  об'єкта  оподаткування  не  погашається  протягом такого
строку,  непогашена сума в подальшому для цілей  оподаткування  не
враховується  у  зменшенні  об'єкта  оподаткування  та не підлягає
включенню до складу валових витрат такого платника податку.

     Суми від'ємного значення об'єкта оподаткування,  що виникають
у  податкових  періодах  після  набрання  чинності  цим   Законом,
враховуються  у  податковому  обліку платника податку за правилами
цього Закону.

     12. Якщо будь-яким іншим законом  встановлюються  норми,  які
стосуються  правил,  визначених  цим  Законом,  то пріоритет мають
норми цього Закону,  незалежно від строку прийняття такого  іншого
закону або його статусу (назви).

     13. Норми  абзацу п'ятого підпункту 11.2.3 пункту 11.2 Закону
України  "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (у
редакції  цього  Закону)  поширюються  на договори, укладені після
набрання  чинності  цим  Законом,  або  договори, що були укладені
раніше   та   до  яких  були  внесені  зміни  щодо  кількості  або
номенклатури  товарів  (робіт, послуг) після набрання чинності цим
Законом.

     14. Для забезпечення стабільного планування доходів зведеного
бюджету  України  в  2003  році  при  переході до нових податкових
періодів платник податку здійснює:

     а) сплату податку за результатами січня 2003 року.  При цьому
податок  розраховується  за  правилами,  встановленими для повного
податкового періоду  з  урахуванням  від'ємного  значення  об'єкта
оподаткування попередніх періодів,  приросту (убутку) матеріальних
запасів за січень 2003 року та суми амортизаційних відрахувань  за
січень   2003   року,   яка  визначається  як  одна  третина  суми
амортизаційних відрахувань першого кварталу 2003 року;

     б) сплату   податку   за   результатами   одинадцяти  місяців
2003 року.  При  цьому  податок   розраховується   за   правилами,
встановленими  для  повного  податкового  періоду,  з  урахуванням
від'ємного значення  об'єкта  оподаткування  попередніх  періодів,
приросту (убутку)   матеріальних  запасів  за  одинадцять  місяців
2003 року та суми амортизаційних відрахувань за одинадцять місяців
2003   року,   яка   дорівнює   сумі  амортизаційних  відрахувань,
нарахованих  за  три  квартали   2003   року,   та   двох   третин
амортизаційних відрахувань четвертого кварталу 2003 року.

     Сплата податку за результатами січня  та  одинадцяти  місяців
2003 року здійснюється у строки, встановлені законом для місячного
податкового періоду.

     В інших випадках податок сплачується  у  строки,  передбачені
законом  для  квартального  податкового періоду,  та з урахуванням
платежів, здійснених згідно з абзацами "а" і "б" цього пункту.

     15. Норми амортизаційних відрахувань, встановлені цим Законом
для  основних  фондів  груп 1,  2 і 3,  застосовуються починаючи з
1 січня 2004 року.

     До основних фондів групи  4  включаються  відповідні  основні
фонди,  придбані  (виготовлені)  платником  податку після набрання
чинності  цим  Законом  (а  також  витрати  на  поліпшення   таких
новопридбаних   (виготовлених)  основних  фондів  у  встановленому
порядку).

     Якщо платник податку до набрання чинності цим Законом прийняв
рішення  про  застосування прискореної амортизації основного фонду
групи 3,  то така амортизація провадиться до досягнення балансовою
вартістю  об'єкта  нульового  значення за правилами,  які діяли на
момент прийняття такого рішення.  При цьому  платник  податку  має
право   у   будь-який   момент   прийняти  рішення  про  зупинення
застосування  такого  прискореного  методу  оподаткування  та  про
включення   такого   окремого  об'єкта  основних  фондів  за  його
залишковою вартістю  до  відповідної  групи  основних  фондів,  що
амортизується згідно з нормами цього Закону.

     16. У 2003 році витрати,  пов'язані із забезпеченням основної
діяльності  об'єктів  соціальної  інфраструктури,   визначених   у
підпункті   5.4.9,   та  пунктів  медичного  огляду,  передбачених
підпунктом  5.4.10  пункту  5.4  статті  5  Закону  України   "Про
оподаткування  прибутку  підприємств"  (  334/94-ВР  ) (у редакції
цього  Закону),  включаються  до  складу  валових  витрат платника
податку у розмірі 50 відсотків від суми понесених витрат.

     III. Прикінцеві положення

     1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2003 року.

     Абзац другий пункту 8,  яким вносяться зміни до  пункту  10.1
статті  10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ), набирає чинності з 1 січня 2004 року.

     2. Кабінету Міністрів України до 1 березня 2003 року:

     забезпечити розробку нормативних актів, що випливають з цього
Закону;

     привести свої  нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;

     забезпечити приведення  міністерствами,  іншими  центральними
органами   виконавчої   влади   їх   нормативно-правових  актів  у
відповідність із цим Законом;

     здійснити заходи щодо забезпечення беззаперечного прийняття у
2003  році  на  баланс  органів  місцевого самоврядування об'єктів
соціальної інфраструктури,  які перебувають на  балансі  платників
податку,  щодо  яких платниками податку прийнято рішення та надана
письмова заява про  передачу  таких  об'єктів  на  баланс  органів
місцевого самоврядування;

     протягом двох  місяців  з  дня  набрання чинності цим Законом
подати  на  розгляд  Верховної  Ради  України  законопроекти   про
внесення  змін  до  відповідних  законів України,  що випливають з
цього Закону;

     відповідно до доручень Президента України подати  на  розгляд
Верховної  Ради  України пропозиції щодо поліпшення амортизаційної
політики для їх відображення у Законі України  "Про  оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).

     3. Центральному  податковому  органу  до  1  лютого 2003 року
подати  Комітету  Верховної  Ради  України  з  питань  фінансів  і
банківської діяльності на узгодження проекти документів, визначені
цим Законом для такого узгодження, до 20 березня 2003 року.

     4. Пункт 3 частини  першої  статті  14  Закону  України  "Про
систему  оподаткування"  (  1251-12  )  (Відомості  Верховної Ради
України, 1997 р., N 16, ст. 119) викласти у такій редакції:

     "3) податок на прибуток підприємств,  у тому числі дивіденди,
що   сплачуються   до   бюджету   державними  некорпоратизованими,
казенними або комунальними підприємствами".
 

 Президент України                                         Л.КУЧМА

 м. Київ, 24 грудня 2002 року
     N 349-IV
Джерело:Офіційний портал ВРУ