З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про внесення змін до Виправно-трудовогокодексу України
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 46, ст.241 )
У зв'язку з прийняттям нового Кримінального кодексу України
( 2341-14 ) Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
I. Внести до Виправно-трудового кодексу України ( 3325-07 )
такі зміни:
1. Доповнити Кодекс розділами III-Б, VI-А і VI-Б та главою
20-А такого змісту:
"Розділ III-Б
ПОРЯДОК І УМОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯУ ВИДІ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ
ПОРЯДОК І УМОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯУ ВИДІ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ
Глава 13-Б
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ
Стаття 82-9. Порядок виконання покарання у видігромадських робіт
Покарання у виді громадських робіт відбувається за місцем
проживання засудженого. Громадські роботи полягають у виконанні
засудженим у вільний від основної роботи чи навчання час
безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи
місцевого самоврядування.
Виконання покарання у виді громадських робіт здійснюється на
основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контролю за
їхньою поведінкою відповідно до вимог цього Кодексу.
Контроль за виконанням покарання у виді громадських робіт
покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення
індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання
засудженого - на органи внутрішніх справ.
Вироки суду приводяться до виконання не пізніше десятиденного
строку з дня набрання вироком законної сили або звернення його до
виконання.
Кримінально-виконавча інспекція веде облік засуджених,
роз'яснює порядок і умови відбування покарання, погоджує з
органами місцевого самоврядування перелік об'єктів, на яких
засуджені відбувають громадські роботи, здійснює контроль за
додержанням умов відбування покарання засудженими і власником
підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом
за місцем відбування засудженим громадських робіт, веде сумарний
облік відпрацьованого засудженим часу, застосовує заходи
заохочення та стягнення до засуджених.
Стаття 82-10. Умови відбування покарання у видігромадських робіт
Засуджені до покарання у виді громадських робіт зобов'язані
виконувати встановлений порядок та умови відбування покарання,
сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для них
об'єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських
робіт, з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції,
повідомляти інспекцію про зміну місця проживання, періодично
з'являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.
Надання засудженому щорічної чергової відпустки за основним
місцем роботи не призупиняє виконання покарання у виді громадських
робіт.
Стосовно особи, яка після винесення вироку визнана інвалідом
першої або другої групи або досягла пенсійного віку, а також
вагітної жінки кримінально-виконавча інспекція направляє до суду
подання про звільнення її від подальшого відбування покарання.
Засудженому забороняється без дозволу кримінально-виконавчої
інспекції виїжджати за межі України.
Стаття 82-11. Обчислення строку покарання у видігромадських робіт
Строк покарання у виді громадських робіт обчислюється в
годинах, протягом яких засуджений працював за визначеним місцем
роботи.
Громадські роботи виконуються не більш як чотири години на
день, а неповнолітніми - дві години на день.
Стаття 82-12. Обов'язки власника підприємства, установи,організації або уповноваженого ним органу
за місцем відбування засудженим покарання
у виді громадських робіт
На власника підприємства, установи, організації або
уповноважений ним орган за місцем відбування засудженим покарання
у виді громадських робіт покладається:
погодження з кримінально-виконавчою інспекцією переліку
об'єктів, на яких засуджені відбувають громадські роботи, та видів
цих робіт;
контроль за виконанням засудженими визначених для них робіт;
своєчасне повідомлення кримінально-виконавчої інспекції про
ухилення засудженого від відбування покарання та переведення його
на інше місце роботи, появу на роботі в стані сп'яніння, порушення
громадського порядку;
щомісячне інформування кримінально-виконавчої інспекції про
кількість відпрацьованих засудженим годин та його ставлення до
праці.
У випадку систематичного несвоєчасного подання інформації про
виконання громадських робіт або нездійснення контролю
відповідальною особою за роботою та поведінкою засудженого, а
також невиконання інших вимог цієї статті винні особи притягуються
до відповідальності згідно з законом.
У разі ушкодження здоров'я під час виконання громадських
робіт відшкодування шкоди засудженому здійснюється відповідно до
законодавства про страхування від нещасного випадку.
Стаття 82-13. Відповідальність осіб, засуджених до покаранняу виді громадських робіт
За порушення порядку та умов відбування покарання у виді
громадських робіт, а також порушення громадського порядку, за яке
засудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності,
до засудженого може бути застосоване стягнення у виді письмового
попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.
Стосовно осіб, які ухиляються від відбування покарання у виді
громадських робіт, кримінально-виконавча інспекція направляє
матеріали прокурору для вирішення питання про притягнення до
кримінальної відповідальності відповідно до статті 389
Кримінального кодексу України ( 2341-14 ).
Ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт
є:
невиконання встановлених обов'язків, порушення порядку та
умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної
відповідальності за правопорушення, які були вчинені після
письмового попередження;
більше двох разів протягом місяця невихід на громадські
роботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушень
трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому
стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.
Засуджений до громадських робіт, якого оголошено в розшук у
зв'язку з ухиленням від покарання, може бути затриманий органом
внутрішніх справ за постановою суду на строк до 30 діб";
"Розділ VI-А
ПОРЯДОК І УМОВИ ВИКОНАННЯПОКАРАННЯ У ВИДІ АРЕШТУ
ПОРЯДОК І УМОВИ ВИКОНАННЯПОКАРАННЯ У ВИДІ АРЕШТУ
Глава 17
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ АРЕШТУ
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ АРЕШТУ
Стаття 100. Місця відбування покарання у виді арешту
Особи, засуджені до арешту, відбувають покарання, як правило,
за місцем засудження в арештних домах.
Засуджений відбуває весь строк покарання в одному арештному
домі.
Переведення засудженого до арешту з одного арештного дому до
іншого допускається у разі його хвороби або для забезпечення його
безпеки, а також за інших виключних обставин, що перешкоджають
подальшому перебуванню засудженого в даному арештному домі.
Стаття 101. Порядок і умови виконання покаранняу виді арешту
Засуджені до покарання у виді арешту тримаються в умовах
ізоляції з роздільним триманням чоловіків, жінок, неповнолітніх та
засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення
волі.
На засуджених до арешту поширюються правообмеження,
встановлені виправно-трудовим законом для осіб, які відбувають
покарання у виді позбавлення волі. Засудженим до арешту
забороняється:
придбання продуктів харчування і предметів першої потреби;
побачення з родичами та іншими особами, за винятком
захисників;
одержання грошових переказів, а також посилок (передач) і
бандеролей, за винятком посилок (передач), що містять предмети
одягу за сезоном.
Засудженим до арешту надається прогулянка тривалістю до
однієї години, а неповнолітнім - до двох годин.
За виняткових обставин засудженим до арешту може бути надано
право телефонної розмови з близькими родичами.
Стаття 102. Залучення осіб, які відбувають покаранняу виді арешту, до праці
Адміністрація арештних домів має право залучати засуджених до
робіт з господарського обслуговування арештних домів без оплати
їхньої праці.
Стаття 103. Матеріально-побутове забезпечення і медичнеобслуговування осіб, засуджених до арешту
Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування
засуджених до арешту здійснюється відповідно до норм, встановлених
для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.
Забезпечення матеріально-побутовим та медичним
обслуговуванням в арештних домах організовується органами
місцевого самоврядування і органами виконання покарань.
Стаття 104. Заходи заохочення та стягнення, якізастосовуються до осіб, засуджених до арешту
За сумлінну поведінку до осіб, засуджених до арешту, можуть
застосовуватися засоби заохочення у вигляді подяки або
дострокового зняття раніше накладеного стягнення.
За порушення порядку відбування покарання у виді арешту до
осіб, засуджених до арешту, може застосовуватися стягнення у
вигляді догани чи поміщення в карцер строком до десяти діб.
Порядок застосування заходів заохочення та стягнення щодо
осіб, засуджених до арешту, регулюється цим Кодексом і
здійснюється начальником арештного дому чи його заступником.
Стаття 105. Особливості відбування арештувійськовослужбовцями
Військовослужбовці, засуджені до арешту, відбувають покарання
на гауптвахті.
На гауптвахті роздільно тримаються:
засуджені військовослужбовці з числа офіцерського складу
окремо від інших категорій військовослужбовців;
засуджені військовослужбовці, які мають звання прапорщиків,
мічманів, сержантів і старшин, окремо від військовослужбовців
рядового складу;
засуджені військовослужбовці, які проходять службу за
призовом, окремо від засуджених військовослужбовців, які проходять
службу за контрактом.
Військовослужбовці, засуджені до арешту, направляються на
гауптвахту для відбування арешту в десятиденний строк після
одержання розпорядження суду про виконання вироку.
Порядок і умови відбування арешту засудженими
військовослужбовцями визначаються цим Кодексом,
нормативно-правовими актами Міністерства оборони України, а також
правилами відбування кримінальних покарань засудженими
військовослужбовцями.
Час відбування арешту до загального строку військової служби
і вислуги років для присвоєння чергового військового звання не
зараховується, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї
статті.
Під час відбування арешту засуджений військовослужбовець не
може бути представлений до присвоєння чергового військового
звання, призначений на вищестоящу посаду, переведений на нове
місце служби, звільнений з військової служби, за винятком випадків
визнання його непридатним до військової служби за станом здоров'я.
Засудженим військовослужбовцям під час відбування арешту
виплачується оклад за військове звання.
За сумлінну поведінку і ставлення до військової служби до
засуджених військовослужбовців можуть застосовуватися заходи
заохочення у вигляді подяки, дострокового зняття раніше
накладеного стягнення чи зарахування часу відбування арешту в
загальний строк військової служби повністю або частково.
За порушення порядку відбування покарання до засуджених
військовослужбовців можуть застосовуватися заходи стягнення у
вигляді догани чи переведення в одиночну камеру на строк до десяти
діб.
Правом застосування заходу заохочення у вигляді зарахування
часу відбування арешту до загального строку військової служби
користується начальник гарнізону. Правом застосування інших
заходів заохочення і стягнення користуються військовий комендант і
начальник гарнізону.
Розділ VI-Б
ПОРЯДОК І УМОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯУ ВИДІ ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ
ПОРЯДОК І УМОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯУ ВИДІ ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ
Глава 18
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ
Стаття 106. Місця відбування покарання у виді обмеження волі
Особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у
кримінально-виконавчих установах відкритого типу (далі - виправних
центрах), як правило, у межах адміністративно-територіальної
одиниці відповідно до їх постійного місця проживання до
засудження. Особи, яким обмеження волі призначено відповідно до
статті 82 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ), можуть
відбувати покарання у дільницях соціальної реабілітації при
виправно-трудових колоніях.
Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування зобов'язані сприяти адміністрації виправних центрів
у трудовому і побутовому влаштуванні засуджених.
Управління (відділи) Державного департаменту України з питань
виконання покарань в Автономній Республіці Крим, областях, місті
Києві та Київській області за погодженням з органами місцевого
самоврядування визначають межі виправних центрів.
Стаття 107. Направлення засуджених до обмеження волідо місця відбування покарання
Особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок
держави до місця відбування покарання самостійно.
Кримінально-виконавча інспекція згідно з вироком суду вручає
засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання. Якщо
особи, засуджені до обмеження волі, знаходяться під вартою, то
вони звільняються із слідчого ізолятора після набрання вироком
законної сили. Адміністрація слідчого ізолятора вручає засудженим
припис про виїзд до місця відбування покарання. Не пізніше трьох
діб з дня одержання припису засуджений зобов'язаний виїхати до
місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного
в приписі строку.
З урахуванням особи та інших обставин справи суд може
направити засудженого до обмеження волі, який знаходиться до
набрання вироком законної сили під вартою, до місця відбування
покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до
позбавлення волі. У цьому випадку засуджений звільняється з-під
варти при прибутті до місця відбування покарання.
Засуджені, яким обмеження волі призначено відповідно до
статей 82 і 389 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ),
направляються виправно-трудовою колонією чи кримінально-виконавчою
інспекцією до місця відбування покарання у порядку, передбаченому
частинами першою і другою цієї статті.
Засуджений, який ухиляється від одержання припису про виїзд
або не виїхав у встановлений строк до місця відбування покарання,
затримується кримінально-виконавчою інспекцією для встановлення
причин порушення порядку слідування до місця відбування покарання.
У разі невиїзду без поважних причин кримінально-виконавча
інспекція направляє затриманого до місця відбування покарання в
порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.
У разі неприбуття засудженого до місця відбування покарання
оголошується його розшук. Після затримання засуджений
направляється до місця відбування покарання в порядку,
встановленому для засуджених до позбавлення волі.
Стаття 107-1. Обчислення строку покаранняу виді обмеження волі
Строк покарання обчислюється з дня прибуття і постановки
засудженого на облік у виправному центрі.
У строк покарання за правилами, передбаченими у статті 72
Кримінального кодексу України ( 2341-14 ), зараховується час
попереднього ув'язнення під вартою, а також час слідування під
вартою з виправно-трудової колонії до виправного центру у разі
заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі
обмеженням волі.
У строк покарання за мотивованою постановою начальника
виправного центру не зараховується час самовільної відсутності на
роботі або за місцем проживання понад одну добу.
Стаття 107-2. Порядок і умови відбування покаранняу виді обмеження волі
Засуджені до обмеження волі мають право:
носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі,
користуватися грішми без обмежень;
відправляти листи, отримувати посилки (передачі) і бандеролі,
одержувати короткострокові побачення без обмежень, а тривалі
побачення - до трьох діб один раз на місяць.
Засудженим може бути дозволено короткочасні виїзди за межі
виправного центру за обставин, передбачених законодавством для
осіб, засуджених до позбавлення волі, а також з інших поважних
причин у таких випадках:
за необхідності звернутися в медичний заклад з приводу
захворювання чи лікування;
для складання іспитів у навчальному закладі;
за викликом судових і слідчих органів - на період провадження
слідства чи дізнання;
для попереднього вирішення питань трудового і побутового
влаштування після звільнення - строком до семи діб, без урахування
часу на дорогу;
у разі виникнення інших життєво необхідних обставин, які
потребують присутності засудженого.
Особи, засуджені до обмеження волі, зобов'язані:
виконувати законні вимоги адміністрації виправного центру,
які стосуються порядку відбування призначеного покарання;
сумлінно працювати у місці, визначеному адміністрацією
виправного центру;
постійно знаходитися в межах виправного центру під наглядом,
залишати його межі лише за спеціальним дозволом адміністрації
цього центру, проживати за особистим посвідченням, яке видається
взамін паспорту;
проживати, як правило, у спеціально призначених гуртожитках.
Перебування засудженого у вільний від роботи час поза гуртожитком
допускається з дозволу адміністрації виправного центру, яка з
цього питання виносить мотивовану постанову.
Засудженим до обмеження волі забороняється:
доставляти і зберігати на території, де вони проживають,
предмети, вироби і речовини, перелік яких встановлений Правилами
внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ ( z0395-00 ). У
разі виявлення таких предметів, виробів і речовин у засудженого
вони підлягають вилученню і зберіганню або знищуються чи
передаються у доход держави. Про це посадовою особою виправного
центру складається протокол;
вживати спиртні напої і пиво, наркотичні засоби і токсичні
речовини.
Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі, а
також приміщення, в яких вони проживають, можуть піддаватися
обшуку, а їхні речі, посилки, передачі і бандеролі, що надійшли, -
огляду. Огляди і обшуки приміщень, де проживають засуджені з
сім'ями, провадяться за наявності встановлених законом підстав, за
вмотивованим рішенням суду.
Жиле приміщення, де проживає засуджений, може відвідуватися в
будь-який час доби уповноваженими працівниками виправного центру.
Засуджені, які не допускають порушень встановленого порядку
виконання покарання у виді обмеження волі і мають сім'ї, після
відбуття шести місяців строку покарання за постановою начальника
виправного центру можуть проживати за межами гуртожитку із своїми
сім'ями.
Ці особи зобов'язані від одного до чотирьох разів на тиждень
з'являтися у виправний центр для реєстрації.
Особи, зазначені в частині сьомій цієї статті, можуть
проживати із своїми сім'ями на приватних квартирах або придбавати
житло в межах території виправного центру.
Організація виконання покарання у виді обмеження волі і
нагляд за засудженими визначаються Правилами внутрішнього
розпорядку виправно-трудових установ.
Стаття 107-3. Умови праці осіб, які відбувають покаранняу виді обмеження волі
Засуджені до обмеження волі залучаються до праці, як правило,
на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на
державних або інших форм власності підприємствах, за умови
забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.
Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством
про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з
роботи, переведення на іншу роботу.
Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в іншу
місцевість, може здійснюватися власником підприємства або
уповноваженим ним органом за погодженням з адміністрацією
виправного центру.
Засуджені можуть залучатися без оплати праці тільки до робіт
з благоустрою гуртожитків і прилеглих до них територій. Ці роботи
засуджені виконують, як правило, в порядку черговості у неробочий
час тривалістю не більше двох годин на тиждень.
Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить
виплачувати не менш як п'ятдесят відсотків загальної суми
заробітку.
Стаття 107-4. Обов'язки адміністрації виправного центру
Адміністрація виправного центру веде облік засуджених,
роз'яснює порядок і умови відбування покарання, організовує
трудове і побутове влаштування засуджених; забезпечує додержання
умов праці засуджених, порядку та умов відбування покарання;
здійснює нагляд і заходи попередження порушень порядку відбування
покарання; провадить із засудженими виховну роботу; застосовує
встановлені законом заходи заохочення і стягнення; здійснює роботу
щодо підготовки засуджених до звільнення.
Порядок здійснення зазначених повноважень визначається цим
Кодексом, а також Правилами внутрішнього розпорядку
виправно-трудових установ.
Стаття 107-5. Обов'язки власника підприємства абоуповноваженого ним органу за місцем роботи
засуджених, які відбувають покарання
у виді обмеження волі
Власник підприємства або уповноважений ним орган за місцем
роботи засуджених до обмеження волі зобов'язаний забезпечити їх
залучення до суспільно корисної праці з урахуванням їх стану
здоров'я та, по можливості, спеціальності, організовувати первинну
професійну підготовку і створити необхідні побутові умови.
Про запізнення засудженого на роботу та його відсутність на
роботі з невідомих причин власник підприємства або уповноважений
ним орган зобов'язаний негайно повідомити адміністрацію виправного
центру.
Власнику підприємства або уповноваженому ним органу, на яких
працюють засуджені, забороняється звільняти їх з роботи, крім
таких випадків:
звільнення від відбування покарання на підставах,
передбачених Кримінальним кодексом України ( 2341-14 );
переведення засудженого на роботу на інше підприємство або
для подальшого відбування покарання до іншого виправного центру;
набрання законної сили вироком суду, за яким особа, що
відбуває покарання у виді обмеження волі, засуджена до позбавлення
волі;
неможливість виконання даної роботи за станом здоров'я.
Стаття 107-6. Медичне обслуговування засудженихдо обмеження волі
Лікувально-профілактична і протиепідемічна робота у виправних
центрах організовується і провадиться на загальних підставах
відповідно до законодавства про охорону здоров'я органами охорони
здоров'я.
Направлення засуджених до лікувальних закладів визначається
згідно з порядком обслуговування населення органами охорони
здоров'я.
Стаття 107-7. Матеріально-побутове забезпечення засудженихдо обмеження волі
Засуджені, які тримаються у виправних центрах, забезпечуються
індивідуальним спальним місцем, інвентарем і постільними речами за
нормами, встановленими Правилами внутрішнього розпорядку
виправно-трудових установ ( z0395-00 ), харчування і речове майно
придбавають за готівку. Норма жилої площі на одного засудженого не
може бути меншою як чотири квадратних метри. Житлово-комунальні та
інші послуги оплачуються ними за встановленими органами місцевого
самоврядування тарифами і розцінками.
Засудженим, які не працюють у зв'язку із захворюванням, а
також з причин, від них незалежних, і не одержують за цей час
заробітної плати або інших доходів, харчування та
комунально-побутові послуги надаються за встановленими нормами за
рахунок кошторису виправного центру.
Засуджені, які направлені на лікування до лікувальних
закладів охорони здоров'я, забезпечуються всіма видами довольства
на загальних підставах.
У необхідних випадках адміністрація виправного центру або
підприємства, де працевлаштований засуджений, видає йому аванс із
наступним відшкодуванням.
Із засуджених, які тримаються в дисциплінарних ізоляторах,
стягується повна вартість харчування, наданого їм за встановленими
нормами.
Стаття 107-8. Виховна робота із засудженимидо обмеження волі
З особами, які відбувають покарання у виді обмеження волі,
адміністрацією виправного центру, а також власником підприємства
або уповноваженим ним органом, де працюють засуджені, їхніми
трудовими колективами і громадськими організаціями, іншими
громадськими формуваннями провадиться виховна робота.
Активна участь засуджених у виховних заходах заохочується і
враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення.
Стаття 107-9. Участь осіб, які відбувають покарання у видіобмеження волі, в самодіяльних організаціях
Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі,
можуть створювати самодіяльні організації засуджених і брати
участь у їх роботі.
У виправних центрах забороняється діяльність політичних
партій.
Стаття 107-10. Заходи заохочення, що застосовуються до осіб,які відбувають покарання у виді обмеження волі
За сумлінну поведінку і ставлення до праці до засуджених
можуть застосовуватися такі заходи заохочення:
оголошення подяки;
нагородження похвальною грамотою;
грошова премія;
нагородження подарунком;
дострокове зняття раніше накладеного стягнення;
дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру
на святкові, неробочі та вихідні дні;
дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру
у відпустку терміном до дванадцяти діб один раз на рік.
Засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною
поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть
бути у встановленому законом порядку представлені до заміни
невідбутої частини покарання більш м'яким або до
умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Стаття 107-11. Заходи стягнення, що застосовуються до осіб,які відбувають покарання у виді обмеження волі
До засуджених, які порушують трудову дисципліну і
встановлений порядок відбування покарання, адміністрація
виправного центру може застосовувати такі заходи стягнення:
попередження;
догана;
сувора догана;
призначення на позачергове чергування з прибирання гуртожитку
і прилеглої до нього території;
заборона проживати поза гуртожитком строком до трьох місяців;
заборона виходу за межі гуртожитку у вільний від роботи час
на строк до трьох місяців;
поміщення в дисциплінарний ізолятор строком до десяти діб.
Стосовно осіб, які самовільно залишили місця обмеження волі
або злісно ухиляються від робіт, або систематично порушують
громадський порядок чи встановлені правила проживання,
адміністрація виправного центру направляє прокурору матеріали для
вирішення питання про притягнення засудженого до кримінальної
відповідальності.
Стаття 107-12. Порядок застосування до засуджених,які відбувають покарання у виді обмеження
волі, заходів заохочення і стягнення
Заходи заохочення і стягнення накладаються письмово і усно та
відображаються в особовій справі засудженого.
До засудженого застосовується, як правило, один захід
заохочення.
Дозвіл на виїзд засудженому до близьких родичів на святкові,
неробочі та вихідні дні може бути наданий не більше одного разу на
місяць.
Заохочення у вигляді надання відпустки тривалістю до
дванадцяти діб застосовується до засуджених, які характеризуються
позитивно, не більше одного разу протягом року за погодженням з
власником підприємства або уповноваженим ним органом.
При призначенні заходів стягнення враховуються мотиви і
обставини вчинення порушення, кількість і характер раніше
накладених стягнень, а також пояснення засудженого по суті
проступку. Накладені стягнення мають відповідати тяжкості і
характеру проступку засудженого.
Стягнення може бути накладене тільки на особу, яка вчинила
проступок, не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо
у зв'язку з проступком провадилася перевірка, - то з дня її
закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Накладене стягнення звертається до виконання, як правило,
негайно, але не пізніше одного місяця з дня його накладення.
Якщо протягом року з дня відбуття стягнення засуджений не
буде підданий новому стягненню, він визнається таким, що не має
стягнення. Накладене у цей період нове стягнення на засудженого
перериває перебіг зазначеного строку, і його обчислення
продовжується знову з дня відбуття останнього стягнення.
Засудженим, яким заборонений вихід за межі гуртожитку у
вільний від роботи час, протягом строку дії заборони вихід із
гуртожитку може бути дозволений у виняткових випадках і на
встановлений час для:
одержання медичної допомоги;
придбання продуктів харчування і предметів першої потреби;
відвідання лазні, пральні або перукарні;
одержання поштових відправлень;
відвідання державних установ і організацій, навчальних
закладів.
Стаття 107-13. Посадові особи, які застосовують заходизаохочення і стягнення, обсяг їх повноважень
Правом застосування заходів заохочення і стягнення,
передбачених статтями 107-10 і 107-11 цього Кодексу, користуються
у повному обсязі начальник виправного центру, а також його
вищестоящі начальники. Заходи заохочення у вигляді оголошення
подяки, дострокового зняття раніше накладеного стягнення і дозволу
на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на
святкові, неробочі і вихідні дні, а також заходи стягнення у
вигляді попередження, догани і суворої догани можуть застосовувати
заступники начальника виправного центру.
Начальник відділення соціально-психологічної служби
виправного центру має право застосовувати в усній формі заходи
заохочення у вигляді оголошення подяки і дострокового зняття
раніше накладеного ним стягнення, а також заходи стягнення у
вигляді попередження, догани і суворої догани";
"Глава 20-А
ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗА ПОВЕДІНКОЮ ОСІБ,ЗВІЛЬНЕНИХ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ
З ВИПРОБУВАННЯМ
ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗА ПОВЕДІНКОЮ ОСІБ,ЗВІЛЬНЕНИХ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ
З ВИПРОБУВАННЯМ
Стаття 114-1. Органи, що здійснюють контроль за поведінкоюосіб, звільнених від відбування покарання
з випробуванням
Контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування
покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється
кримінально-виконавчою інспекцією за місцем проживання
засудженого, а стосовно військовослужбовців - командирами
військових частин.
Згідно з порядком, передбаченим законодавством та відомчими
нормативними актами, до здійснення контролю за звільненими від
відбування покарання з випробуванням та проведення з ними
індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання
залучаються працівники міліції, інших державних органів та
відповідні громадські формування.
Стаття 114-2. Порядок здійснення контролю за поведінкоюосіб, звільнених від відбування покарання
з випробуванням
Кримінально-виконавча інспекція веде персональний облік
засуджених протягом іспитового строку, спільно з працівниками
міліції та відповідними громадськими формуваннями проводить
індивідуально-профілактичну роботу з засудженими та контролює
додержання ними громадського порядку і виконання обов'язків,
покладених на них судом; здійснює привід через органи внутрішніх
справ засуджених, які не з'явилися за викликом до
кримінально-виконавчої інспекції; організовує початковий розшук
засуджених, місцезнаходження яких невідоме, та передає матеріали
до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких
засуджених; застосовує заходи заохочення і стягнення.
У разі призову засудженого на строкову військову службу до
військового комісаріату направляється копія вироку, а в необхідних
випадках до неї додаються інші документи, які необхідні для
здійснення контролю за поведінкою засудженого за місцем
проходження служби.
Звільнені від відбування покарання з випробуванням
зобов'язані: звітувати перед кримінально-виконавчою інспекцією про
свою поведінку; виконувати обов'язки, які покладені на них судом;
з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції. У разі
неприбуття до кримінально-виконавчої інспекції без поважних причин
до засудженого може бути застосовано привід, який виконується
органом внутрішніх справ.
Стаття 114-3. Обчислення іспитового строку
Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку
(ухвали) суду.
Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав
покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину,
звільняється судом від призначеного йому покарання, контроль за
його поведінкою припиняється і засуджений знімається з обліку
кримінально-виконавчої інспекції.
Стаття 114-4. Відповідальність осіб, звільнених відвідбування покарання з випробуванням
У разі ухилення засудженого від виконання обов'язків, які
покладені на нього судом, або порушення громадського порядку, за
яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності,
кримінально-виконавча інспекція виносить засудженому письмове
попередження про можливість відміни покарання з випробуванням і
направлення для відбування призначеного покарання.
Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або
систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою
адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на
шлях виправлення, а також якщо засуджений не з'явився без поважної
причини до кримінально-виконавчої інспекції або зник з метою
ухилення від відбування покарання, кримінально-виконавча інспекція
направляє до суду подання про відміну покарання з випробуванням і
направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
Невиконанням обов'язків вважається таке, коли засуджений не
виконав хоча б один з обов'язків, які було покладено на нього
судом.
Систематичним невиконанням обов'язків вважається вчинення
засудженим трьох і більше правопорушень, за які його було
притягнуто до адміністративної відповідальності.
Особа, звільнена від відбування покарання з випробуванням,
розшук якої оголошено у зв'язку з ухиленням від покарання, може
бути затримана органом внутрішніх справ за постановою суду на
строк до 30 діб".
2. Статтю 77 викласти у такій редакції:
"Стаття 77. Виконання примусового лікування
Стосовно засуджених до позбавлення волі осіб, які мають
хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб, та тих,
що не пройшли повного курсу лікування і відмовляються від нього,
адміністрацією колоній застосовуються призначені судом примусові
заходи медичного характеру або примусове лікування.
Якщо під час відбування покарання буде встановлено, що
засуджений має хворобу, яка становить небезпеку для здоров'я інших
осіб, та він відмовляється від лікування, адміністрація колонії
вносить до суду подання про застосування до такої особи
примусового лікування".
3. Розділ VI і статтю 109-2 викласти у такій редакції:
"Розділ VI
ПОРЯДОК І УМОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯУ ВИДІ ВИПРАВНИХ РОБІТ
ПОРЯДОК І УМОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯУ ВИДІ ВИПРАВНИХ РОБІТ
Глава 16
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ВИПРАВНИХ РОБІТ
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ВИПРАВНИХ РОБІТ
Стаття 94. Порядок виконання покаранняу виді виправних робіт
Покарання у виді виправних робіт відбувається на
підприємстві, в установі, організації незалежно від форми
власності за місцем роботи засудженого.
Виконання покарання у виді виправних робіт здійснюється на
основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контролю за
їхньою поведінкою відповідно до вимог цього Кодексу.
Контроль за виконанням покарання у виді виправних робіт
покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення
індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання
засудженого - на органи внутрішніх справ.
Вироки до виправних робіт приводяться до виконання не пізніше
десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або
звернення його до виконання.
Кримінально-виконавча інспекція веде облік засуджених;
роз'яснює порядок та умови відбування покарання; здійснює контроль
за додержанням порядку та умов відбування покарання засудженими і
власником підприємства, установи, організації або уповноваженим
ним органом за місцем роботи засудженого; бере участь у виховній
роботі з засудженим; контролює поведінку засуджених; здійснює
привід через органи внутрішніх справ засуджених, які не з'явилися
за викликом до кримінально-виконавчої інспекції без поважних
причин; організовує початковий розшук засуджених, місцезнаходження
яких невідоме, та передає матеріали до органу внутрішніх справ для
оголошення розшуку таких засуджених; застосовує заходи заохочення
і стягнення; дає дозвіл на звільнення з роботи засуджених за
власним бажанням.
Засуджені зобов'язані: виконувати встановлені порядок та
умови відбування покарання; сумлінно ставитися до праці;
з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції;
повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця
проживання; періодично з'являтися на реєстрацію до
кримінально-виконавчої інспекції.
Стаття 95. Умови відбування покарання у виді виправних робіт
Протягом строку відбування покарання засудженим забороняється
звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу
кримінально-виконавчої інспекції. Дозвіл на звільнення може бути
наданий після перевірки обгрунтованості заяви засудженого та за
наявності довідки з нового місця роботи про можливість його
працевлаштування.
Особам, засудженим до покарання у виді виправних робіт,
надається щорічна чергова відпустка, час якої не зараховується до
строку відбування покарання.
Час відбування покарання у виді виправних робіт може бути
включений судом до загального трудового стажу засудженого.
Засудженим забороняється без дозволу кримінально-виконавчої
інспекції виїжджати за межі України.
Стаття 96. Обчислення строку покаранняу виді виправних робіт
Строк покарання у виді виправних робіт обчислюється роками,
місяцями і днями, протягом яких засуджений працював і з його
заробітку провадилося відрахування. Число днів, відпрацьованих
засудженим, має бути не менше числа робочих днів, які припадають
на кожний місяць встановленого судом строку покарання. Якщо
засуджений не відпрацював зазначену кількість днів і відсутні
підстави, встановлені цим Кодексом для заліку невідпрацьованих
днів у строк покарання, відбування покарання триває до повного
відпрацювання засудженим призначеної кількості робочих днів.
Початком строку відбування покарання вважається день, з якого
фактично розпочато відрахування із заробітку засудженого.
У строк відбування покарання зараховується час, протягом
якого засуджений не працював з поважних причин, і за ним,
відповідно до закону, зберігалася заробітна плата, а також час,
коли засудженому не надавалася робота на підприємстві, в установі,
організації. Стосовно особи, яка стала непрацездатною після
постановлення вироку суду, кримінально-виконавча інспекція
направляє подання до суду про заміну виправних робіт штрафом.
Стосовно особи, яка після постановлення вироку суду досягла
пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною,
кримінально-виконавча інспекція направляє подання до суду про
звільнення такої особи від покарання.
У строк відбування покарання не зараховується час хвороби,
викликаної алкогольним, наркотичним або токсичним сп'янінням або
діями, пов'язаними з ними, грубим порушенням правил техніки
безпеки, умисним заподіянням собі тілесних ушкоджень; час
відбування адміністративного стягнення у вигляді арешту або
виправних робіт, а також тримання під вартою як запобіжного заходу
з іншої кримінальної справи у період відбування покарання, у
випадках, коли вина у вчиненні злочину доведена у встановленому
законом порядку.
Стаття 97. Обов'язки власника підприємства, установи,організації або уповноваженого ним органу
за місцем відбування засудженими покарання
у виді виправних робіт
На власника підприємства, установи, організації або
уповноважений ним орган за місцем відбування засудженим покарання
у виді виправних робіт покладається:
щомісячне відрахування визначеної вироком суду частини
заробітної плати і перерахування у встановленому порядку утриманої
суми в доход держави;
додержання порядку та умов відбування покарання, передбачених
цим Кодексом;
своєчасне інформування кримінально-виконавчої інспекції про
ухилення засудженого від відбування покарання, переведення
засудженого на іншу роботу чи посаду, а також його звільнення;
щомісячне інформування кримінально-виконавчої інспекції про
кількість робочих днів за графіком на підприємстві, в установі,
організації, кількість фактично відпрацьованих засудженим робочих
днів, розмір заробітної плати і утримань з неї за вироком суду,
кількість прогулів, кількість днів тимчасової непрацездатності за
листком непрацездатності та з інших причин;
призначення працівника, який буде проводити з засудженим
виховну роботу, контролювати виконання визначених для нього робіт
та поведінку засудженого.
У разі систематичного неправильного або несвоєчасного
відрахування сум із заробітку засудженого, а також невиконання
інших вимог цієї статті винні посадові особи притягуються до
відповідальності згідно з законом.
Стаття 98. Порядок провадження відрахувань із заробіткузасуджених до виправних робіт
Кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль за
правильністю і своєчасністю відрахувань із заробітку засуджених до
виправних робіт і перерахуванням відрахованих сум у доход держави.
Відрахування провадяться із усієї суми заробітку, незалежно
від наявності претензій до засудженого за виконавчими документами,
за кожний відпрацьований місяць при виплаті заробітної плати. В
осіб, які працюють за сумісництвом, відрахування провадяться із
заробітку за кожним місцем роботи. Відрахування відповідно до
вироку суду починаються з наступного дня після надходження вироку
та повідомлення на підприємство, в установу чи організацію, але не
раніше ніж вирок набрав чинності.
Відрахування не провадяться з грошових допомог, які
одержуються в порядку соціального страхування і соціального
забезпечення, виплат одноразового характеру, не передбачених
системою оплати праці, сум, які виплачуються як компенсація за
витрати, пов'язані з відрядженням, та інших компенсаційних виплат.
Стаття 99. Заходи заохочення і стягнення, які застосовуютьсястосовно осіб, засуджених до виправних робіт
Власник підприємства, установи, організації або уповноважений
ним орган стосовно засуджених до покарання у виді виправних робіт
може застосовувати заходи заохочення і стягнення, передбачені
законодавством про працю.
Кримінально-виконавча інспекція за зразкову поведінку і
сумлінне ставлення до праці стосовно засуджених може застосовувати
такі заходи заохочення:
подання до суду матеріалів на засудженого щодо
умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини
покарання штрафом;
зарахування часу щорічної чергової відпустки у строк
відбування покарання.
Подання про умовно-дострокове звільнення засудженого від
покарання або заміну невідбутої частини покарання штрафом
надсилається до суду кримінально-виконавчою інспекцією з
урахуванням характеристики на нього власника підприємства,
установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем
роботи засудженого.
За порушення порядку та умов відбування покарання у виді
виправних робіт до засудженого може застосовуватися стягнення у
вигляді письмового попередження про притягнення до кримінальної
відповідальності.
Стосовно осіб, які ухиляються від відбування покарання,
кримінально-виконавча інспекція направляє прокурору матеріали для
вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності
відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України
( 2341-14 ).
Ухиленням засудженого від відбування покарання у виді
виправних робіт є:
невиконання встановлених обов'язків;
порушення порядку та умов відбування покарання;
вчинення проступку, за який його було притягнуто до
адміністративної відповідальності;
більше двох разів протягом місяця допущення прогулів, а також
більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця або поява
на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного
сп'яніння.
Засуджений до виправних робіт, розшук якого оголошено у
зв'язку з ухиленням від покарання, може бути затриманий органом
внутрішніх справ за постановою суду на строк до 30 діб";
"Стаття 109-2. Звільнення від відбування покарання вагітнихжінок і жінок, які мають дітей віком
до трьох років
Засуджені до обмеження волі або до позбавлення волі жінки,
які стали вагітними або народили дітей під час відбування
покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше
п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, які мають
сім'ю або родичів, що дали згоду на спільне з ними проживання, або
які мають можливість самостійно забезпечити належні умови для
виховання дитини, можуть бути звільнені від відбування покарання в
межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено
від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення
дитиною трирічного віку.
Контроль за поведінкою таких жінок здійснює
кримінально-виконавча інспекція за місцем проживання засудженої
відповідно до статей 114-1 - 114-4 цього Кодексу.
Залежно від поведінки засудженої після досягнення дитиною
трирічного віку або в разі смерті дитини кримінально-виконавча
інспекція направляє до суду подання про звільнення її від
покарання або заміну покарання більш м'яким покаранням чи
направлення засудженої для відбування покарання, призначеного
вироком".
4. У статті 14:
у частині першій:
в абзаці другому слова і цифри "крім засуджених за злочини,
перелічені в абзаці третьому частини четвертої статті 25
Кримінального кодексу України" ( 2001-05 ) виключити;
в абзаці п'ятому слова "визнані особливо небезпечними
рецидивістами і" виключити;
частину другу виключити.
5. У статті 15:
у частині першій слова "або визнані особливо небезпечними
рецидивістками" виключити;
частину другу виключити.
6. У частині другій статті 16 слова і цифри "за злочини,
перелічені в абзаці третьому частини четвертої статті 25
Кримінального кодексу України" виключити.
7. В абзаці третьому частини першої статті 17 слова "особливо
небезпечні рецидивісти" виключити.
8. Частину третю статті 18 виключити.
9. У статті 19 слова і цифри "судом на підставі статті 25
Кримінального кодексу України" замінити словами "Державним
департаментом України з питань виконання покарань".
10. У частині другій статті 21 слова і цифри "особливо
небезпечних рецидивістів, засуджених за злочини, перелічені в
частині шостій статті 52, пунктах 2 і 3 статті 52-1 Кримінального
кодексу України, а також особливо небезпечних рецидивістів,
засуджених за злочини, вчинені в період відбування покарання у
вигляді позбавлення волі; особливо небезпечних рецидивістів,
засуджених за інші злочини" виключити.
11. У статті 32 слова і цифри "визнаних особливо небезпечними
рецидивістами, засуджених за злочини, перелічені в частині шостій
статті 52, пунктах 2 і 3 статті 52-1 Кримінального кодексу
України, і" замінити словом "засуджених".
12. У статті 34 слово "судом" замінити словами "Державним
департаментом України з питань виконання покарань".
13. У статті 46:
в абзаці четвертому частини першої слова і цифри "засуджені,
перелічені у частині шостій статті 52 Кримінального кодексу
України, - після відбуття не менше двох третин призначеного строку
покарання" виключити;
у частині другій:
пункт 1 виключити;
у пункті 2 слова "які не пройшли призначеного судом
примусового лікування від алкоголізму або наркоманії, а також ті"
виключити;
у пункті 3 слово "судом" замінити словами "Державним
департаментом України з питань виконання покарань".
14. У частині другій статті 76-1 слова і цифри "відстрочка
відбування покарання в порядку, встановленому статтею 46-2"
замінити словами і цифрами "звільнення від відбування покарання в
порядку, встановленому статтею 83".
15. У частині першій статті 80 слова "особливо небезпечних
рецидивістів" і "від алкоголізму або наркоманії" виключити.
16. У частині першій статті 110 слова і цифри "статей 52,
52-2 і 53" замінити словом і цифрами "статті 81", а слова
"зазначеними в перелічених статтях Кримінального кодексу України"
виключити.
17. Перше речення частини першої статті 130 доповнити словами
"а також порядок і умови проходження служби, передбачені для
працівників органів внутрішніх справ".
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з 1 вересня 2001 року.
2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня
набрання чинності цим Законом:
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України
пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим
Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових
актів, що суперечать цьому Закону.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 11 липня 2001 рокуN 2636-III
