Відповідно до вимог Законів України "Про Національний банк України" та "Про банки і банківську діяльність" та з метою забезпечення стабільної діяльності банків і своєчасного виконання ними зобов'язань перед їх вкладниками Правління Національного банку України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків в Україні (додається).

2. Генеральному департаменту банківського нагляду (П.В. Андрущенко) та Департаменту інформатизації (А.С. Савченко) до 01.10.2001 внести відповідні зміни до програмного комплексу автоматизованого розрахунку економічних нормативів і своєчасно довести його до відома територіальних управлінь Національного банку України та банків.

3. Банкам прийняти до виконання доведений програмний комплекс автоматизованого розрахунку економічних нормативів і з 01.11.2001 провести його дослідну експлуатацію.

4. Починаючи з 01.01.2002 банки здійснюють розрахунок пруденційних нормативів відповідно до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої цією постановою.

{Пункт 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 164 від 16.12.2023}

5. Генеральному департаменту банківського нагляду (П.В. Андрущенко) та територіальним управлінням Національного банку України з 01.01.2002 здійснювати контроль за дотриманням банками обов'язкових економічних нормативів за новим програмним комплексом згідно з Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою цією постановою.

До 01.01.2002 банки зобов'язані дотримуватись економічних нормативів згідно з Інструкцією про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14.04.98 № 141 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.05.98 за № 323/2763, за порушення яких заходи впливу мають застосовуватися відповідно до глави 7 Положення про застосування Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.05.2000 № 215 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2000 за № 382/4603 (зі змінами).

6. Визнати такими, що втратили чинність:

Порядок надання дозволу на врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку, затверджений постановою Правління Національного банку України від 25.10.99 № 518 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.11.99 за № 786/4079 (зі змінами);

Інструкцію про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затверджену постановою Правління Національного банку України від 14.04.98 № 141 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 15.05.98 за № 323/2763 (зі змінами).

7. Постанова набирає чинності через 10 днів після її державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, крім пункту 6, який набирає чинності з 01.01.2002.

Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена цією постановою, уводиться в дію з 01.01.2002.

8. Генеральному департаменту банківського нагляду (П.В. Андрущенко) довести цю постанову після її державної реєстрації до відома самостійних структурних підрозділів Національного банку України, територіальних управлінь Національного банку України, а також банків для керівництва та використання в роботі.

9. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови В.Л. Кротюка, Генеральний департамент банківського нагляду (П.В. Андрущенко), Операційне управління (В.Д. Щуцький) та начальників територіальних управлінь Національного банку України.

Голова

В.С. Стельмах

ЗАТВЕРДЖЕНО
Постанова Правління
Національного банку України
28.08.2001 № 368

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
26 вересня 2001 р.
за № 841/6032

ІНСТРУКЦІЯ
про порядок регулювання діяльності банків в Україні

{У тексті Інструкції слова "Генеральний департамент банківського нагляду Національного банку" у всіх відмінках замінено словами "Департамент банківського регулювання і нагляду" у відповідних відмінках згідно з Постановою Національного банку № 407 від 01.11.2005}

{У тексті Інструкції слова "Департамент банківського регулювання і нагляду" у всіх відмінках замінено словами "Департамент безвиїзного банківського нагляду" у відповідних відмінках згідно з Постановою Національного банку № 476 від 30.12.2008}

{У тексті Інструкції слова "Департамент безвиїзного банківського нагляду" у всіх відмінках замінено словами "відповідний структурний підрозділ центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку" у відповідних відмінках; слова "адекватність регулятивного капіталу/платоспроможність" у всіх відмінках замінено словами "достатність (адекватність) регулятивного капіталу" у відповідних відмінках згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{У тексті Інструкції слова "територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника)" та "територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ центрального апарату Національного банку, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку)" у всіх відмінках та числах замінено відповідно словами "структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку-боржника", "структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку" у відповідних відмінках та числах згідно з Постановою Національного банку № 392 від 19.06.2015}

{У тексті Інструкції слова "Комісія Національного банку" у всіх відмінках замінено відповідно словами "Комітет з питань нагляду" у відповідних відмінках згідно з Постановою Національного банку № 517 від 11.08.2015}

{У тексті Інструкції слова “економічні нормативи” у всіх числах та відмінках замінено відповідно словами “пруденційні нормативи” у відповідних числах та відмінках згідно з Постановою Національного банку № 164 від 16.12.2023}

Розділ I. Загальні положення

Ця Інструкція вводиться з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності.

Інструкція розроблена відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів.

Відповідно до Закону України "Про Національний банк України" та Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України (далі - Національний банк) визначає порядок розрахунку пруденційних нормативів, що є обов'язковими до виконання всіма банками:

{Абзац третій розділу І із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 479 від 28.12.2011, № 65 від 07.06.2024}

нормативи капіталу:

мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1),

достатності регулятивного капіталу (НРК);

{Абзац шостий розділу I в редакції Постанови Національного банку № 65 від 07.06.2024}

достатності капіталу 1 рівня (НК1);

{Розділ I доповнено новим абзацом сьомим згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015; в редакції Постанови Національного банку № 65 від 07.06.2024}

достатності основного капіталу 1 рівня (НОК1);

{Абзац восьмий розділу I в редакції Постанови Національного банку № 65 від 07.06.2024}

{Абзац сьомий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

{Абзац восьмий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

нормативи ліквідності:

{Абзац дев'ятий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 102 від 01.08.2019}

{Абзац десятий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 102 від 01.08.2019}

{Абзац дев'ятий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 59 від 23.03.2022}

коефіцієнт покриття ліквідністю за всіма валютами (LCRBB);

{Розділ I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 13 від 15.02.2018; в редакції Постанов Національного банку № 114 від 30.10.2018, № 2 від 05.01.2024}

коефіцієнт покриття ліквідністю за іноземними валютами (LCRIB);

{Абзац розділу I в редакції Постанови Національного банку № 2 від 05.01.2024}

коефіцієнт чистого стабільного фінансування (NSFR);

{Розділ I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 158 від 24.12.2019}

нормативи кредитного ризику:

максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7),

великих кредитних ризиків (Н8),

максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9);

{Абзац розділу I в редакції Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Абзац шістнадцятий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

нормативи інвестування:

інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11)-1,

__________
1 Установи - будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, що є юридичними особами (підприємства, організації, компанії, фірми, установи тощо).

загальної суми інвестування (Н12).

{Абзац розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 107 від 28.02.2009}

З метою підвищення стійкості банків у період фінансової та економічної нестабільності, створення ними запасу капіталу для підвищення спроможності протистояти ризикам Національний банк встановлює вимоги щодо формування банками буферів капіталу, а саме: буфера консервації, контрциклічного буфера та буфера системного ризику.

{Розділ I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 131 від 03.12.2021}

Для системно важливих банків Національний банк також установлює вимоги щодо формування буфера системної важливості.

{Розділ I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Абзац двадцять другий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

{Абзац двадцять другий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 228 від 06.08.2008}

{Абзац двадцять третій розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

{Абзац двадцять четвертий розділу I виключено на підставі Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

Банк не включає до розрахунку пруденційних нормативів, однією зі складових яких є регулятивний капітал або його складові, активи або їх частини, що включені до вирахувань з капіталу банку відповідно до Положення про порядок визначення банками України розміру регулятивного капіталу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 грудня 2023 року № 196 (зі змінами) (далі - Положення № 196).

{Абзац розділу I із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011; в редакції Постанови Національного банку № 65 від 07.06.2024}

Банк під час розрахунку сукупного розміру активів, зважених за ступенем кредитного ризику відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу IV цієї Інструкції, не враховує активів, які утримуються в торговій книзі та включені банком до розрахунку мінімального розміру ринкового ризику згідно з вимогами Положення про порядок визначення банками України мінімального розміру ринкового ризику, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 2021 року № 162 (зі змінами) (далі - Положення № 162).

{Абзац двадцять третій розділу I в редакції Постанови Національного банку № 65 від 07.06.2024}

Банк під час розрахунку пруденційних нормативів використовує кредитні рейтинги боржника/контрагента/актива за міжнародною шкалою, визначені рейтинговими агентствами "Standard&Poor's", "Moody's Investors Service", "Fitch Ratings", з урахуванням пункту 38 розділу II Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 червня 2016 року № 351 (зі змінами) (далі - Положення № 351).

{Розділ I доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 139 від 18.12.2018; в редакції Постанови Національного банку № 132 від 07.11.2019}

Дія цієї Інструкції поширюється на всі банки України незалежно від форм власності.

За надання Національному банку недостовірної інформації щодо пруденційних нормативів банки несуть відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України.

{Розділ I із змінами, внесеними згідно з Постановами НБУ № 267 від 17.06.2004, № 407 від 01.11.2005}

Розділ II. Вимоги до розміру капіталу

1. Банк відповідно до Положення № 196 розраховує розмір:

1) регулятивного капіталу;

2) капіталу 1 рівня;

3) основного капіталу 1 рівня;

4) капіталу 2 рівня.

2. Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) становить 200 млн грн.

3. Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) банку, що втратив статус перехідного банку з підстав, визначених частиною сімнадцятою статті 42 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, має відповідати вимогам пункту 2 розділу II цієї Інструкції.

{Розділ II в редакції Постанови Національного банку № 65 від 07.06.2024}

Розділ III. Вимоги до достатності капіталу банку

1. Банк зобов’язаний на постійній основі підтримувати рівень капіталу, достатній для одночасного дотримання:

1) мінімальних значень нормативів достатності капіталу, установлених у главах 1, 2 розділу IV цієї Інструкції;

2) підвищених значень нормативів достатності капіталу, встановлених за результатами оцінки банку, проведеної під час банківського нагляду;

3) розміру комбінованого буфера капіталу згідно з главою 3 розділу IV цієї Інструкції;

4) рівня достатності внутрішнього капіталу згідно з Положенням про організацію процесу оцінки достатності внутрішнього капіталу в банках України та банківських групах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 2021 року № 161 (зі змінами).

2. Банку забороняється виплачувати дивіденди, розподіляти прибуток у будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведуть до недотримання рівня капіталу, необхідного для забезпечення виконання вимог, установлених у пункті 1 розділу III цієї Інструкції.

3. Нормативи достатності капіталу [норматив достатності регулятивного капіталу (НРК), норматив достатності капіталу 1 рівня (НК1) та норматив достатності основного капіталу 1 рівня (НОК1)] є найважливішими показниками діяльності банку, що визначають фактичний рівень забезпечення покриття наслідків ризиків, які банк бере на себе в процесі своєї діяльності.

{Розділ III в редакції Постанови Національного банку № 65 від 07.06.2024}

Розділ IV. Нормативи достатності капіталу

{Заголовок розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 65 від 07.06.2024}

Глава 1. Норматив достатності регулятивного капіталу (НРК)

{Заголовок глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 65 від 07.06.2024}

1.1. Норматив достатності регулятивного капіталу (НРК) розраховується як відношення розміру регулятивного капіталу до сукупної експозиції під ризиком.

{Пункт 1.1 глави 1 розділу IV в редакції Постанов Національного банку № 479 від 28.12.2011, № 65 від 07.06.2024}

1.2. Банк визначає сукупну експозицію під ризиком за такою формулою:

СЕ = КР + ОP * 10 + РР * 10 + Рі - НКР,

де СЕ - сукупна експозиція під ризиком;

КР - сукупний розмір активів, зважених за ступенем кредитного ризику, який розраховується як сумарна балансова вартість активів і позабалансових зобов’язань, зважених за ступенем кредитного ризику відповідно до пунктів 1.3-1.6 глави 1 розділу IV цієї Інструкції, після їх зменшення на суму забезпечення, визначеного в пункті 2.5 глави 2, пункті 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, з урахуванням вимог пункту 29 глави 1, глави 5 розділу VI цієї Інструкції;

ОР - мінімальний розмір операційного ризику, розрахований відповідно до Положення про порядок визначення банками України мінімального розміру операційного ризику, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 24 грудня 2019 року № 156 (зі змінами);

РР - мінімальний розмір ринкового ризику, розрахований відповідно до Положення № 162;

Pі - сукупний розмір різниць, які виникають внаслідок переміщення інструментів до банківської/торгової книги відповідно до вимог пункту 257 4 глави 39 розділу V Положення про організацію системи управління ризиками в банках України та банківських групах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 11 червня 2018 року № 64 (зі змінами) (далі - Положення № 64), та зменшують сукупну експозицію під ризиком, розрахованих відповідно до пункту 1.6 глави 1 розділу IV цієї Інструкції;

НКР - непокритий кредитний ризик, розрахований відповідно до пунктів 31, 32 глави 7 розділу II Положення № 196.

{Пункт 1.2 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 65 від 07.06.2024; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 94 від 02.08.2024}

1.3. Банк для розрахунку нормативів достатності капіталу поділяє активи на групи за ступенем ризику та підсумовує їх з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження:

{Абзац перший пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 237 від 19.06.2013; в редакції Постанови Національного банку № 65 від 07.06.2024}

а) I група активів зі ступенем ризику 0 відсотків:

готівкові кошти;

банківські метали;

активи за операціями з Національним банком;

{Абзац четвертий підпункту"а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

{Абзац п'ятий підпункту"а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

активи та фінансові зобов'язання за операціями з центральними органами виконавчої влади України в національній валюті (гривні);

{Абзац п'ятий підпункту"а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанов Національного банку № 132 від 07.11.2019, № 32 від 19.04.2021}

активи за операціями з міжнародними банками розвитку, визначеними відповідно до пункту 2 статті 117 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 575/2013 від 26 червня 2013 року про пруденційні вимоги для кредитних установ та інвестиційних фірм та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 648/2012 (далі - міжнародні банки розвитку);

{Абзац шостий підпункту"а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 9 від 13.02.2017, № 132 від 07.11.2019; в редакції Постанови Національного банку № 32 від 19.04.2021}

активи, які забезпечені гарантією Кабінету Міністрів України, наданою відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік, у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України (далі - державні гарантії) (облігації Державної іпотечної установи та боргові цінні папери підприємств, розміщення яких здійснюється під державні гарантії; кредити, надані органам державної влади та суб'єктам господарювання під державні гарантії, кредити, надані головним розпорядникам коштів державного бюджету та головним розпорядникам коштів місцевих бюджетів під державні гарантії, для здійснення капітальних видатків);

цінні папери, емітовані центральними органами виконавчої влади країн, які мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "АА-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Аа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

{Підпункт "а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 78 від 16.07.2018; в редакції Постанови Національного банку № 132 від 07.11.2019}

зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам та за якими банк не бере на себе ризик;

валюта та банківські метали до отримання за купленими опціонними контрактами з метою хеджування;

нараховані доходи, строк сплати яких згідно з договором не минув, за активами, що віднесені до цієї групи активів;

{Абзац підпункту "а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

{Підпункт "а" пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ № 443 від 15.09.2004, в редакції Постанов Національного банку № 407 від 01.11.2005, № 683 від 08.10.2015}

б) II група активів із ступенем ризику 10 відсотків:

кредити, що надані органам державної влади;

{Абзац другий підпункту "б" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

нараховані доходи, строк сплати яких згідно з договором не минув, за кредитами, що надані органам державної влади;

{Абзац третій підпункту "б" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

{Підпункт "б" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 407 від 01.11.2005}

в) III група активів зі ступенем ризику 20 відсотків:

боргові цінні папери органів місцевого самоврядування України, емітовані в національній валюті (гривні);

кошти до запитання, що розміщені в банках, які мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

депозити овернайт та інші короткострокові депозити, що розміщені в банках, які мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, що розміщені в банках, які мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

валюта та банківські метали до отримання за операціями спот з банками-контрагентами, які мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

цінні папери, емітовані центральними органами виконавчої влади країн, які мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "А-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "А3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

цінні папери, емітовані органами місцевого самоврядування країн, які мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "АА-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Аа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

цінні папери (крім інструментів капіталу установ фінансового сектору), емітовані суб'єктами господарювання, які мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "АА-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Аа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

{Абзац дев'ятий підпункту "в" пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 65 від 07.06.2024}

боргові цінні папери, емітовані банками, які мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "АА-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Аа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

{Підпункт "в" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанов Національного банку № 121 від 30.11.2017, № 132 від 07.11.2019}

г) IV група активів зі ступенем ризику 30 відсотків:

боргові цінні папери, емітовані банками, які мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "А-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "А3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

{Пункт 1.3 глави 1 розділу IV доповнено новим підпунктом "г" згідно з Постановою Національного банку № 132 від 07.11.2019}

ґ) V група активів зі ступенем ризику 35 відсотків:

{Абзац перший підпункту "ґ" пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 07.11.2019}

іпотечні кредити, що надані фізичним особам та включаються до складу іпотечного покриття, яке відповідає вимогам законодавства України, за іпотечними облігаціями, емітованими фінансовою установою, більше ніж 50 відсотків корпоративних прав якої належить державі та/або державним банкам, за умови наявності документального підтвердження спроможності позичальника погашати борг грошовими коштами, джерела походження яких не пов’язані із заставою, уключаючи нараховані доходи за такими кредитами, строк сплати яких згідно з договором не минув;

{Абзац другий підпункту пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 121 від 30.11.2017}

{Пункт 1.3 глави 1 розділу IV доповнено новим підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 237 від 19.06.2013}

д) VI група активів зі ступенем ризику 50 відсотків:

{Абзац перший підпункту "д" пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 07.11.2019}

кошти до запитання в банках, які не мають кредитного рейтингу або мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

{Абзац другий підпункту "д" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 132 від 07.11.2019}

депозити овернайт, що розміщені в банках, які не мають кредитного рейтингу або мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

{Абзац третій підпункту "д" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 132 від 07.11.2019}

кредити, що надані органам місцевого самоврядування;

гарантійні депозити в інших банках (покриті);

зобов'язання з кредитування, які надані банкам;

валюта та банківські метали до отримання за форвардними та ф'ючерсними контрактами;

активи до одержання;

валюта та банківські метали до отримання за операціями спот з банками-контрагентами, які не мають кредитного рейтингу або мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

{Абзац дев'ятий підпункту "д" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 132 від 07.11.2019}

кредити овернайт, що надані банкам, які не мають кредитного рейтингу або мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

{Абзац десятий підпункту "д" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 132 від 07.11.2019}

валюта та банківські метали до отримання за іншими опціонними контрактами;

витрати майбутніх періодів, які хеджовані;

іпотечні кредити, що надані фізичним особам у національній валюті та повністю забезпечені заставою нерухомого майна житлового призначення, яке належить позичальнику на праві власності та є вільним від будь-яких обмежень речових прав на нерухоме майно;

іпотечні облігації, емітовані фінансовою установою, більше ніж 50 відсотків корпоративних прав якої належить державі та/або державним банкам;

цінні папери, емітовані центральними органами виконавчої влади країн, які мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

{Підпункт "д" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено новим абзацом п'ятнадцятим згідно з Постановою Національного банку № 132 від 07.11.2019}

цінні папери, емітовані органами місцевого самоврядування країн, що мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "А-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "А3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

{Підпункт "д" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено новим абзацом шістнадцятим згідно з Постановою Національного банку № 132 від 07.11.2019}

цінні папери (крім інструментів капіталу установ фінансового сектору), емітовані суб'єктами господарювання, що мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "А-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "А3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

{Підпункт "д" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено новим абзацом сімнадцятим згідно з Постановою Національного банку № 132 від 07.11.2019; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 65 від 07.06.2024}

боргові цінні папери, емітовані банками, які мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

{Підпункт "д" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено новим абзацом вісімнадцятим згідно з Постановою Національного банку № 132 від 07.11.2019}

активи за операціями з Публічним акціонерним товариством "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках" із провадження ним клірингової діяльності;

{Підпункт "д" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено новим абзацом дев'ятнадцятим згідно з Постановою Національного банку № 57 від 22.06.2021}

{Підпункт пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 121 від 30.11.2017}

е) VII група активів зі ступенем ризику 75 відсотків:

цінні папери (крім інструментів капіталу установ фінансового сектору), емітовані суб'єктами господарювання, що мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

{Абзац другий підпункту "е" пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 65 від 07.06.2024}

{Пункт 1.3 глави 1 розділу IV доповнено новим підпунктом "е" згідно з Постановою Національного банку № 132 від 07.11.2019}

є) VIII група активів із ступенем ризику 100 відсотків:

{Абзац перший підпункту "є" пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 07.11.2019}

короткострокові вклади (депозити), що розміщені в банках, які не мають кредитного рейтингу або мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

{Абзац другий підпункту "є" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 132 від 07.11.2019}

довгострокові вклади (депозити), що розміщені в інших банках;

гарантійні депозити в інших банках (непокриті);

кредити овердрафт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, що надані банкам, які не мають кредитного рейтингу або мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service;

{Абзац п'ятий підпункту "є" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 132 від 07.11.2019}

довгострокові кредити, що надані іншим банкам;

фінансовий лізинг (оренда), що наданий іншим банкам;

кредити, що надані суб'єктам господарювання;

дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;

транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат;

{Абзац одинадцятий підпункту "є" пункту 1.3 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 127 від 17.06.2022}

споживчі кредити, що надані фізичним особам, крім кредитів, уключених до підпунктів "ґ", "д" пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції;

{Абзац підпункту "є" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 1 від 11.01.2021 - набирає чинності з 30.06.2021; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 127 від 17.06.2022}

кредити, що надані фізичним особам на здійснення ними незалежної професійної діяльності;

{Абзац підпункту "є" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 1 від 11.01.2021 - набирає чинності з 30.06.2021}

цінні папери, що не включені до підпунктів "а", "в", "г", "д", "е" пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції;

{Абзац підпункту "є" пункту 1.3 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 132 від 07.11.2019}

{Абзац підпункту "є" пункту 1.3 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 132 від 07.11.2019}

запаси матеріальних цінностей;

основні засоби;

активи з права користування, базовими активами яких є матеріальні активи;

{Підпункт пункту 1.3 глави 1 розділу ІV доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 43 від 25.02.2019}

інші активи банку;

зобов'язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями);

непокриті акредитиви;

цінні папери до отримання за операціями андеррайтингу;

інші зобов'язання, що надані клієнтам;

нараховані доходи за активами, що віднесені до цієї групи активів, у тому числі строк сплати яких згідно з договором минув;

заборгованість за активами, у тому числі за нарахованими доходами за ними, що визначені у підпунктах "а" - "е" пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції, строк сплати за якою згідно з договором минув;

{Абзац підпункту "є" пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 07.11.2019}

частини балансової вартості фінансового інструменту, відстроченого податкового активу, нематеріального активу у вигляді комп’ютерного програмного забезпечення/прав на комп’ютерну програму, які не включені до вирахувань з капіталу згідно з вимогами Положення № 196;

{Підпункт "є" пункту 1.3 глави 1 розділу IV доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 65 від 07.06.2024}

цінні папери недиверсифікованих інвестиційних фондів;

цінні папери, що не перебувають в обігу на фондових біржах та які обліковуються за справедливою вартістю;

цінні папери, що не включені до біржового реєстру та які обліковуються за справедливою вартістю (крім цінних паперів, емітованих центральними органами виконавчої влади України, Державною іпотечною установою та органами місцевого самоврядування України, включених до інших груп ризику, визначених у пункті 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції).

{Підпункт пункту 1.3 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 39 від 28.01.2002, № 279 від 01.07.2003, № 267 від 17.06.2004, № 443 від 15.09.2004, в редакції Постанов Національного банку № 407 від 01.11.2005, № 121 від 30.11.2017}

{Підпункт "ж" пункту 1.3 глави 1 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 127 від 17.06.2022}

1.4. Банк відповідно до пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції зважує за ступенем ризику балансову вартість боргових цінних паперів, емітованих в іноземній валюті центральними органами виконавчої влади України / місцевого самоврядування України, та дебіторської заборгованості за операціями з центральними органами виконавчої влади України щодо придбання емітованих ними боргових цінних паперів в іноземній валюті під час їх первісного розміщення із застосуванням додаткових коефіцієнтів:

{Абзац перший пункту 1.4 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 49 від 25.04.2024}

1) до 31 березня 2021 року (включно) - 0;

2) з 01 квітня 2021 року - 0 за борговими цінними паперами, придбаними/набутими у власність до 31 березня 2021 року (включно);

3) з 01 квітня 2021 року - 0,2 за борговими цінними паперами, придбаними/набутими у власність після 31 березня 2021 року;

4) з 31 грудня 2021 року - 0,5 за борговими цінними паперами, придбаними/набутими у власність після 31 березня 2021 року;

{Підпункт 4 пункту 1.4 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 51 від 15.06.2021}

5) з 31 грудня 2025 року - 1 за борговими цінними паперами, придбаними/набутими у власність після 31 березня 2021 року.

{Підпункт 5 пункту 1.4 глави 1 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 51 від 15.06.2021, № 40 від 07.03.2022, № 62 від 09.05.2023, № 49 від 25.04.2024}

{Главу 1 розділу IV доповнено новим пунктом 1.4 згідно з Постановою Національного банку № 132 від 07.11.2019; в редакції Постанови Національного банку № 72 від 04.06.2020}

1.5. Банк відповідно до пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції зважує за ступенем ризику вартість позабалансових зобов'язань із застосуванням коефіцієнтів кредитної конверсії (CCF), визначених Положенням № 351.

{Главу 1 розділу IV доповнено новим пунктом 1.5 згідно з Постановою Національного банку № 1 від 11.01.2021}

1.6. Банк для визначення розміру різниці, що виникає внаслідок переміщення інструменту до банківської/торгової книги та зменшує сукупну експозицію під ризиком (далі - Різниця), здійснює на дату переміщення інструменту такі послідовні заходи:

1) визначає суму сукупного розміру активів, зважених за ступенем кредитного ризику відповідно до вимог пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції, та мінімального розміру ринкового ризику, розрахованого відповідно до вимог Положення № 162 і помноженого на коефіцієнт 10, розраховану без урахування переміщення інструменту;

2) визначає суму сукупного розміру активів, зважених за ступенем кредитного ризику відповідно до вимог пункту 1.3 глави 1 розділу IV цієї Інструкції, та мінімального розміру ринкового ризику, розрахованого відповідно до вимог Положення № 162 і помноженого на коефіцієнт 10, розраховану з урахуванням переміщення інструменту. Під час розрахунку такої суми ураховується вплив, спричинений виключно переміщенням інструменту;

3) визначає розмір Різниці як перевищення величини, визначеної згідно з підпунктом 1 пункту 1.6 глави 1 розділу IV цієї Інструкції, над величиною, визначеною згідно з підпунктом 2 пункту 1.6 глави 1 розділу IV цієї Інструкції.

Банк включає Різницю до сукупної експозиції під ризиком зі звітної дати, яка є наступною за датою переміщення інструменту до банківської/торгової книги, до дати припинення визнання переміщеного інструменту.

{Главу 1 розділу IV доповнено пунктом згідно з Постановою Національного банку № 458 від 17.12.2007; в редакції Постанови Національного банку № 65 від 07.06.2024}

1.7. Мінімальне значення нормативу достатності регулятивного капіталу (НРК) для банків становить:

1) до 31 грудня 2024 року (включно) - 8,5 відсотка від сукупної експозиції під ризиком;

2) до 30 червня 2025 року (включно) - 9,25 відсотка від сукупної експозиції під ризиком;

3) із 01 липня 2025 року - 10 відсотків від сукупної експозиції під ризиком.

{Пункт глави 1 розділу IV в редакції Постанов Національного банку № 240 від 04.06.2003, № 65 від 07.06.2024}

1.8. Мінімальне значення нормативу достатності регулятивного капіталу (НРК) для банків, що розпочинають банківську діяльність, становить:

1) протягом перших 12 місяців діяльності (із дня отримання ліцензії) - 15 відсотків від сукупної експозиції під ризиком;

2) протягом наступних 12 місяців - 12 відсотків від сукупної експозиції під ризиком;

3) надалі - 10 відсотків від сукупної експозиції під ризиком.

{Пункт 1.8 глави 1 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 65 від 07.06.2024}

{Главу 2 розділу ІV виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

{Главу 3 розділу IV виключено на підставі Постанови Національного банку № 228 від 06.08.2008}

{Главу 3 розділу ІV виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

Глава 2. Норматив достатності капіталу 1 рівня (НК1), норматив достатності основного капіталу 1 рівня (НОК1)

1. Банк розраховує норматив достатності капіталу 1 рівня (НК1) як відношення розміру капіталу 1 рівня до сукупної експозиції під ризиком.

Мінімальне значення нормативу достатності капіталу 1 рівня (НК1) становить 7,5 відсотка від сукупної експозиції під ризиком

2. Банк розраховує норматив достатності основного капіталу 1 рівня (НОК1) як відношення розміру основного капіталу 1 рівня до сукупної експозиції під ризиком.

Мінімальне значення нормативу достатності основного капіталу 1 рівня (НОК1) становить 5,625 відсотка від сукупної експозиції під ризиком.

{Розділ IV доповнено новою главою 2 згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015 - набирає чинності з 01 січня 2019 року; в редакції Постанови Національного банку № 65 від 07.06.2024}

Глава 3. Буфери капіталу. Комбінований буфер капіталу

1. Банк формує буфери капіталу, а саме:

1) буфер консервації;

2) контрциклічний буфер;

3) буфер системної важливості, якщо банк набув статусу системно важливого банку;

4) буфер системного ризику.

Сукупний розмір буферів капіталу, щодо яких Національний банк прийняв рішення про їх формування згідно з вимогами пунктів 2-5 глави 3 розділу IV цієї Інструкції, є комбінованим буфером капіталу.

2. Банк формує буфер консервації в розмірі 2,5% від сукупної експозиції під ризиком.

{Абзац перший пункту 2 глави 3 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 65 від 07.06.2024}

Рішення про дату початку формування банками буфера консервації та графік поетапного досягнення встановленого розміру приймається Правлінням Національного банку.

Національний банк доводить зміст прийнятого рішення до відома банків не пізніше ніж за шість місяців до дати запровадження буфера консервації.

3. Банк формує контрциклічний буфер у порядку, установленому Національним банком.

Національний банк установлює вимоги до формування банками контрциклічного буфера в разі виявлення ознак надмірного зростання кредитування/інших ознак, які свідчать про підвищення системних ризиків.

Національний банк установлює розмір контрциклічного буфера в межах 0-2,5% від сукупної експозиції під ризиком.

{Абзац третій пункту 3 глави 3 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 65 від 07.06.2024}

Рішення про дату початку, порядок формування банками контрциклічного буфера, розмір/збільшення розміру цього буфера, графік поетапного досягнення встановленого розміру (за потреби) приймається Правлінням Національного банку та містить інформацію про підстави і цілі запровадження/збільшення розміру цього буфера.

Національний банк доводить зміст прийнятого рішення до відома банків не пізніше ніж за 12 місяців до дати запровадження контрциклічного буфера.

4. Банк, який набув статусу системно важливого банку, формує буфер системної важливості відповідно до розділу X цієї Інструкції.

Рішення про дату початку формування банками буфера системної важливості приймається Правлінням Національного банку.

Національний банк доводить зміст прийнятого рішення до відома банків не пізніше ніж за шість місяців до дати запровадження буфера системної важливості.

5. Банк формує буфер системного ризику в порядку, установленому Національним банком.

Національний банк установлює вимоги до формування банками буфера системного ризику в разі виявлення ознак, які свідчать про підвищення системних ризиків (за винятком ризиків, урахованих для встановлення контрциклічного буфера капіталу).

Національний банк установлює розмір буфера системного ризику в межах 0-3% від сукупної експозиції під ризиком.

{Абзац третій пункту 5 глави 3 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 65 від 07.06.2024}

Рішення про дату початку та порядок формування банками буфера системного ризику, розмір/збільшення розміру цього буфера, графік поетапного досягнення встановленого розміру (за потреби) приймається Правлінням Національного банку та містить інформацію про підстави і цілі запровадження/збільшення розміру цього буфера, перелік банків, які зобов’язані його формувати, та/або критерії, на підставі яких визначаються такі банки.

Національний банк доводить зміст прийнятого рішення до відома банків не пізніше ніж за шість місяців до дати запровадження буфера системного ризику.

6. Банк формує буфери капіталу за рахунок основного капіталу 1 рівня.

{Пункт 6 глави 3 розділу IV в редакії Постанови Національного банку № 65 від 07.06.2024}

7. Банк дотримується комбінованого буфера капіталу за умови одночасного забезпечення виконання таких вимог:

1) фактичне значення нормативу достатності регулятивного капіталу (НРК) становить не менше, ніж сукупний розмір мінімального значення цього нормативу або його спеціального значення, встановленого відповідно до розділу VIII цієї Інструкції, та комбінованого буфера капіталу;

2) фактичне значення нормативу достатності основного капіталу 1 рівня (НОК1) становить не менше, ніж сукупний розмір мінімального значення цього нормативу та комбінованого буфера капіталу.

3) фактичне значення нормативу достатності основного капіталу 1 рівня (НОК1) становить не менше, ніж сукупний розмір мінімального значення цього нормативу та комбінованого буфера капіталу.

{Пункт 7 глави 3 розділу IV в редакії Постанови Національного банку № 65 від 07.06.2024}

8. Банк, якому за результатами банківського нагляду встановлені підвищені значення нормативів достатності капіталу, дотримується комбінованого буфера капіталу за умови одночасного забезпечення виконання таких вимог:

1) фактичне значення нормативу достатності регулятивного капіталу (НРК) становить не менше, ніж сукупний розмір підвищеного значення цього нормативу та комбінованого буфера капіталу;

2) фактичне значення нормативу достатності капіталу 1 рівня (НК1) становить не менше, ніж сукупний розмір підвищеного значення цього нормативу та комбінованого буфера капіталу;

3) фактичне значення нормативу достатності основного капіталу 1 рівня (НОК1) становить не менше, ніж сукупний розмір підвищеного значення цього нормативу та комбінованого буфера капіталу.

{Главу 3 розділу IV доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 65 від 07.06.2024}

{Розділ IV доповнено новою главою 3 згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015 - набирає чинності з 01 січня 2020 року; в редакції Постанови Національного банку № 131 від 03.12.2021}

Розділ V. Нормативи ліквідності

Глава 1. Вимоги до ліквідності банків

1.1. Ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

{Абзац другий пункту 1.1 глави 1 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.

1.2. З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі нормативи ліквідності: коефіцієнт покриття ліквідністю за всіма валютами (LCRBB), коефіцієнт покриття ліквідністю за іноземними валютами (LCRIB), коефіцієнт чистого стабільного фінансування (NSFR).

{Пункт 1.2 глави 1 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 13 від 15.02.2018, № 102 від 01.08.2019, № 158 від 24.12.2019, № 59 від 23.03.2022, № 2 від 05.01.2024}

{Пункт 1.3 глави 1 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку № 59 від 23.03.2022}

{Пункт 1.4 глави 1 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку № 59 від 23.03.2022}

{Главу 2 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку № 102 від 01.08.2019}

{Главу 3 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку № 102 від 01.08.2019}

{Главу 2 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку № 59 від 23.03.2022}

2. Коефіцієнт покриття ліквідністю за всіма валютами (LCRBB) та коефіцієнт покриття ліквідністю за іноземними валютами (LCRIB)

1. Коефіцієнт покриття ліквідністю за всіма валютами (LCRBB) - норматив ліквідності, який установлює мінімально необхідний рівень ліквідності за всіма валютами для покриття чистого очікуваного відпливу грошових коштів за всіма валютами протягом 30 календарних днів з урахуванням стрес-сценарію (далі - чистий очікуваний відплив грошових коштів за всіма валютами).

Банк розраховує коефіцієнт покриття ліквідністю за всіма валютами (LCRBB) щодня як відношення високоякісних ліквідних активів за всіма валютами до чистого очікуваного відпливу грошових коштів за всіма валютами.

Банк відносить до високоякісних ліквідних активів за всіма валютами активи, що відповідають характеристикам та вимогам, установленим Національним банком.

Банк розраховує чистий очікуваний відплив грошових коштів за всіма валютами як різницю сукупних очікуваних відпливів і сукупних очікуваних надходжень грошових коштів за всіма валютами.

Банк визначає сукупні очікувані відпливи та сукупні очікувані надходження грошових коштів за всіма валютами на підставі очікуваних відпливів та очікуваних надходжень грошових коштів за всіма валютами із застосуванням коефіцієнтів очікуваних відпливів та очікуваних надходжень, установлених Національним банком на основі стрес-сценарію.

Банк під час розрахунку чистого очікуваного відпливу грошових коштів за всіма валютами не враховує суму сукупних очікуваних надходжень за всіма валютами, яка перевищує 75% від сукупних очікуваних відпливів за всіма валютами.

2. Коефіцієнт покриття ліквідністю за іноземними валютами (LCRIB) - норматив ліквідності, який установлює мінімально необхідний рівень ліквідності за всіма іноземними валютами для покриття чистого очікуваного відпливу грошових коштів за всіма іноземними валютами протягом 30 календарних днів з урахуванням стрес-сценарію (далі - чистий очікуваний відплив грошових коштів за іноземними валютами).

Банк розраховує коефіцієнт покриття ліквідністю за іноземними валютами (LCRIB) щодня як відношення високоякісних ліквідних активів за іноземними валютами до чистого очікуваного відпливу грошових коштів за іноземними валютами.

Банк відносить до високоякісних ліквідних активів за іноземними валютами активи, що відповідають характеристикам та вимогам, установленим Національним банком.

Банк розраховує чистий очікуваний відплив грошових коштів за іноземними валютами як різницю сукупних очікуваних відпливів і сукупних очікуваних надходжень грошових коштів за іноземними валютами.

Банк визначає сукупні очікувані відпливи та сукупні очікувані надходження грошових коштів за іноземними валютами на підставі очікуваних відпливів та надходжень грошових коштів за іноземними валютами із застосуванням коефіцієнтів очікуваних відпливів та очікуваних надходжень грошових коштів, установлених Національним банком на основі стрес-сценарію.

Банк під час розрахунку чистого очікуваного відпливу грошових коштів за іноземними валютами не враховує суму сукупних очікуваних надходжень за іноземними валютами, яка перевищує 75% від сукупних очікуваних відпливів за іноземними валютами.

3. Банк здійснює розрахунок коефіцієнта покриття ліквідністю за всіма валютами (LCRBB) та коефіцієнта покриття ліквідністю за іноземними валютами (LCRIB) відповідно до Методики розрахунку коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR), установленої Національним банком.

4. Нормативні значення коефіцієнта покриття ліквідністю за всіма валютами (LCRBB) та коефіцієнта покриття ліквідністю за іноземними валютами (LCRIB) мають бути не менше ніж 100%.

Банк має дотримуватися нормативного значення коефіцієнта покриття ліквідністю за іноземними валютами (LCRIB), якщо середньоарифметичне значення відношення зобов’язань за іноземними валютами до всіх зобов’язань банку, розраховане за останніх 30 календарних днів, становить 5% і більше.

{Розділ V доповнено новою главою згідно з Постановою Національного банку № 13 від 15.02.2018; в редакції Постанови Національного банку № 2 від 05.01.2024}

3. Коефіцієнт чистого стабільного фінансування (NSFR)

1. Коефіцієнт чистого стабільного фінансування (NSFR) - норматив ліквідності, який установлює мінімально необхідний рівень стабільного фінансування діяльності банку на горизонті один рік.

{Пункт 1 глави 3 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 2 від 05.01.2024}

2. Банк розраховує коефіцієнт чистого стабільного фінансування (NSFR) як співвідношення обсягу наявного стабільного фінансування (ASF) до обсягу необхідного стабільного фінансування (RSF).

3. Банк розраховує обсяг:

1) наявного стабільного фінансування (ASF) як суму складових ASF (регулятивний капітал та зобов'язання), зважених на установлені Національним банком коефіцієнти ASF, які відображають рівень їх стабільності на горизонті один рік;

2) необхідного стабільного фінансування (RSF) як суму складових RSF (активи та позабалансові зобов'язання), зважених на установлені Національним банком коефіцієнти RSF, які характеризують їх ліквідність на горизонті один рік.

4. Банк здійснює розрахунок коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR) відповідно до Методики розрахунку коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR), установленої Національним банком.

5. Нормативне значення коефіцієнта чистого стабільного фінансування (NSFR) має бути не менше ніж 100%.

{Главу розділу V доповнено новим пунктом 5 згідно з Постановою Національного банку № 166 від 22.12.2020; в редакції Постанови Національного банку № 2 від 05.01.2024}

{Розділ V доповнено новою главою згідно з Постановою Національного банку № 158 від 24.12.2019}

Розділ VI. Нормативи кредитного ризику

Глава 1. Вимоги щодо обмеження кредитного ризику банків

1. До активних операцій, що пов’язані з кредитним ризиком, належать операції банку, що пов’язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування [надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу, будь-якого продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання щодо сплати процентів та інших зборів за такою сумою (відстрочення платежу), розстрочення платежу за продані банком активи] або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, порук, акредитивів, акцептів, авалів), а також операції з придбання цінних паперів, дебіторська заборгованість, інші активні банківські операції, уключаючи нараховані за всіма цими операціями доходи.

2. Національний банк з метою зменшення банківських ризиків установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку.

3. Банк зобов’язаний мати ефективну політику та процедури для своєчасного виявлення, визначення, моніторингу, звітування, управління та контролю за кредитним ризиком з урахуванням ризику концентрації, які відповідають вимогам нормативно-правового акта Національного банку з питань організації системи управління ризиками.

4. Банк зобов’язаний мати порядок здійснення операцій із пов’язаними з банком особами для забезпечення належного виявлення, визначення, моніторингу, звітування, управління та контролю за операціями з пов’язаними з банком особами, для запобігання тому, щоб зацікавлена особа (пов’язана із банком особа, в інтересах якої здійснюється операція, або особа, через яку особа, в інтересах якої здійснюється операція, є пов’язаною з банком) не була залучена до процесу надання коштів та контролю за операцією.

Банк визначає пов’язаних із банком осіб згідно зі статтею 52 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Порядок здійснення операцій із пов’язаними з банком особами затверджується радою банку та має включати:

1) процедури ідентифікації, визначення та оцінки операцій з пов’язаними з банком особами;

2) порядок погодження радою або правлінням банку здійснення операцій з пов’язаними з банком особами та списання заборгованості пов’язаних із банком осіб у розмірах, що перевищують визначені банком обсяги чи створюють інші ризики, визначені банком, до моменту здійснення такої операції/списання заборгованості;

3) перелік операцій банку з пов’язаними з банком особами, які підлягають погодженню радою банку;

4) ліміти на здійснення операцій з пов’язаними з банком особами;

5) порядок недопущення членів ради та правління банку, що мають конфлікт інтересів, до участі в процесі погодження здійснення або управління операціями з пов’язаними з банком особами;

6) порядок контролю та моніторингу за операціями з пов’язаними з банком особами;

7) порядок інформування правління та ради банку про операції з пов’язаними особами у випадках відхилення від встановленого порядку, процедур, лімітів, здійснення операції з пов’язаною з банком особою, якщо характер такої операції є новим для банку, затримки платежів з боку пов’язаної з банком особи.

Порядок здійснення операцій із пов’язаними з банком особами може містити інші положення, процедури додатково до встановлених у пункті 4 глави 1 розділу VI цієї Інструкції.

5. Банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для:

{Абзац перший пункту 5 глави 1 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 117 від 12.11.2021}

1) погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною з банком особою;

{Абзац другий пункту 5 глави 1 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 117 від 12.11.2021}

2) придбання активів пов'язаної з банком особи, за винятком продукції, що виробляється цією особою;

{Абзац третій пункту 5 глави 1 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 117 від 12.11.2021}

3) придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов'язаною з банком особою або права на які має пов'язана з банком особа.

{Абзац четвертий пункту 5 глави 1 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 117 від 12.11.2021}

Банку забороняється опосередковано здійснювати кредитні операції з пов’язаними з банком особами, до яких належать також операції з розміщення коштів в іншому банку для кредитування цим банком пов’язаних із банком осіб.

6. Банку забороняється для придбання власних цінних паперів прямо чи опосередковано надавати кредити будь-якій особі.

7. Банк має право за попереднім дозволом Національного банку, який надається Комітетом з питань нагляду, використовувати акції власної емісії для забезпечення кредитів у розмірі до 20 відсотків загальної суми внеску акціонера (учасника) до статутного капіталу банку за умови дотримання банком усіх пруденційних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції протягом шести місяців поспіль. Дозвіл на використання банком інших цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів не потрібен.

{Пункт 7 глави 1 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 175 від 11.08.2022}

8. Банк має право надавати бланкові кредити за умови додержання пруденційних нормативів та лімітів відкритої валютної позиції або за умови виконання банком погоджених Національним банком програми капіталізації/плану реструктуризації, включаючи складені за результатами оцінки стійкості.

{Пункт 8 глави 1 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 49 від 25.04.2024}

9. Під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) та нормативу великих кредитних ризиків (Н8) два або більше контрагенти вважаються одним контрагентом (групою пов’язаних контрагентів) і такими, що несуть спільний економічний ризик, за наявності хоча б одного з таких критеріїв:

1) відносини контролю:

один з контрагентів здійснює контроль над іншим (іншими) контрагентом (контрагентами);

контрагенти мають спільного контролера;

2) економічна залежність: якщо один з контрагентів матиме фінансові проблеми з фінансуванням або виконанням зобов’язань, то інший(і) контрагент(и) внаслідок цього також найімовірніше буде(уть) мати проблеми з фінансуванням або виконанням зобов’язань.

Банк зобов’язаний забезпечити належну оцінку характеру відносин між контрагентами, їх структури власності, використовуючи критерії, визначені пунктом 9 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, з метою визначення груп пов’язаних контрагентів.

10. Термін “контроль” під час визначення групи пов’язаних контрагентів на основі критерію відносин контролю застосовується в значенні, визначеному Законом України “Про банки і банківську діяльність”, нормативно-правовим актом Національного банку щодо ліцензування банків.

{Пункт 10 глави 1 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 07.11.2019}

11. Під час визначення груп пов’язаних контрагентів банк ураховує такі ознаки, які свідчать про економічну залежність:

1) контрагенти мають спільне джерело погашення кредиту та не мають інших джерел доходів, з яких можна повністю погасити кредит;

2) один контрагент повністю або частково гарантує (поручається за) виконання зобов’язань іншого контрагента (інших контрагентів) перед банком та настання гарантійного випадку може призвести до невиконання цим контрагентом своїх зобов’язань;

3) 50% або більше надходжень від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) або витрат на оплату продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік одного контрагента (контрагентів) становлять операції з іншим контрагентом, якого не можна швидко замінити;

4) два чи більше контрагентів залежать від одного джерела отримання 50 і більше відсотків фінансування, яке не може бути швидко замінене (крім контрагентів, в яких основним джерелом фінансування є кошти державного або місцевого бюджету або фінансової установи, уключаючи міжнародну).

12. Під час визначення груп пов’язаних контрагентів банк враховує ознаки, які можуть свідчити про економічну залежність, уключаючи такі:

1) контрагент (контрагенти) використовує (використовують) кредитні кошти, що отримані від банку, для надання прямо або опосередковано позики/в користування іншому контрагенту або іншій фізичній чи юридичній особі;

2) заставодавцем за зобов’язаннями контрагентів є одна й та сама особа, та/або особи, пов’язані між собою відносинами контролю;

3) 50% або більше дебіторської заборгованості або зобов’язань одного контрагента за останній звітний рік, що складають суттєву частину балансу, стосується іншого контрагента та/або групи юридичних осіб, пов’язаних з контрагентом відносинами контролю.

Банк самостійно визначає суттєвість показника на підставі судження, яке ґрунтується на аналізі показників контрагента та їх співставності з показниками підприємств з аналогічним основним видом економічної діяльності, розміром активів;

4) сума оборотів за дебетом чи кредитом поточних рахунків одного контрагента, відкритих у банку, за операціями з іншим контрагентом за рік перевищує 50% загальної суми оборотів за дебетом чи кредитом поточних рахунків відповідно за цей рік;

5) 50% або більше надходжень від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) або витрат на оплату продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік одного контрагента становлять операції з групою юридичних осіб, пов’язаних з контрагентом відносинами контролю, яких не можна швидко замінити;

6) контрагенти мають у спільному використанні інформаційно-телекомунікаційні системи та/або розроблені однією з них, разом адмініструють чи управляють ними;

7) контрагенти мають спільну або дуже близькі адреси місцезнаходження та/або спільну адресу мережі Інтернет (найменування веб-сайта/доменне ім’я/посилання на веб-сайт) (далі - електронна адреса) або електронну адресу, що є складовою електронної адреси, або включає повне/часткове найменування електронної адреси іншого контрагента та/або спільну бренд-платформу (схоже комерційне найменування та/або знак для товарів і послуг та/або будь-які інші позначення, за яким товари та послуги особи відрізняються від товарів та послуг інших юридичних осіб, що дає змогу вирізнити юридичну особу з-поміж інших та зіставляти діяльність цієї особи з діяльністю іншої юридичної особи).

13. Ознаки для визначення груп пов’язаних контрагентів на підставі критерію економічної залежності, визначені в пунктах 11 та 12 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, є мінімальними.

Банк має право використовувати й інші ознаки, які можуть свідчити про наявність економічної залежності між окремими контрагентами, на підставі накопиченого досвіду та професійного судження.

14. Два або більше контрагентів - фізичних осіб уважаються групою пов’язаних контрагентів, якщо:

1) один контрагент є поручителем/заставодавцем за зобов’язаннями іншого (інших) контрагента (контрагентів);

2) заставодавцем за зобов’язаннями контрагентів є одна й та сама юридична/фізична особа або особи, пов’язані між собою відносинами контролю;

3) контрагенти є асоційованими особами в значенні, наведеному в статті 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Банк зобов’язаний визначати групу пов’язаних контрагентів - фізичних осіб, якщо загальний обсяг кредитного ризику щодо одного контрагента перевищує 2 млн грн.

15. Банк зобов’язаний визнавати наявність зв’язків між контрагентами та визнавати групу пов’язаних контрагентів під час визнання активу в бухгалтерському обліку, крім випадку, визначеного в абзаці другому пункту 15 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, та в подальшому забезпечувати відстежування змін, що є підставою для визначення групи пов’язаних контрагентів, з метою актуалізації визнаних груп пов’язаних контрагентів, не рідше одного разу на рік.

Банк має право визначати групу пов’язаних контрагентів під час прийняття рішення про надання кредиту, якщо період від дати прийняття рішення до дати визнання активу не перевищує три місяці.

Підставою для визначення/невизначення групи пов’язаних контрагентів має бути задокументоване обґрунтоване рішення управлінського персоналу/колегіального органу банку щодо наявності/відсутності критеріїв для визначення групи пов’язаних контрагентів.

16. Банк зобов’язаний визначати групу пов’язаних контрагентів на підставі критерію економічної залежності, якщо загальний обсяг кредитного ризику щодо контрагента (групи пов’язаних контрагентів, визначених за критерієм відносин контролю відповідно до пункту 9 глави 1 розділу VI цієї Інструкції) становить два і більше відсотків регулятивного капіталу банку, який визначається на дату прийняття/актуалізації рішення управлінського персоналу/колегіального органу банку щодо наявності/відсутності критеріїв для визначення групи пов’язаних контрагентів.

17. Банк не визначає групу пов’язаних контрагентів, якщо:

1) контрагенти є суб’єктами господарювання державного/комунального сектору економіки;

2) контрагенти контролюються суб’єктом господарювання державного сектору економіки та не пов’язані між собою економічною залежністю;

3) суб’єкти господарювання, включаючи суб’єктів природних монополій, пов’язані економічною залежністю внаслідок діяльності у сфері, що належить до природної монополії згідно із Законом України “Про природні монополії”.

Суб’єктами господарювання державного сектору економіки є суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка в статутному капіталі яких перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

Суб’єктами господарювання комунального сектору економіки є суб’єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб’єкти, у статутному капіталі яких частка комунальної власності перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

18. Національний банк під час здійснення банківського нагляду має право вимагати від банку визначити групу пов’язаних контрагентів, якщо відносини між контрагентами банку відповідають критеріям та ознакам, визначеним у пунктах 9, 11, 12 глави 1 розділу VI цієї Інструкції та з урахуванням вимог пунктів 14, 15 глави 1 розділу VI цієї Інструкції.

19. Банк включає до розрахунку нормативів кредитного ризику активні операції за балансовою вартістю без урахування сум дисконтів (крім очікуваних кредитних збитків, які відповідно до нормативно-правового акта Національного банку з питань обліку фінансових інструментів відображаються на окремих рахунках дисконтів, якщо такі кредитні збитки не обліковуються за рахунками резервів)/премій, а також нарахованих доходів, на які зменшується основний капітал 1 рівня згідно з вимогами Положення № 196.

{Пункт 19 глави 1 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 65 від 07.06.2024}

20. Банк не розраховує нормативи кредитного ризику за:

1) активами за операціями з Національним банком;

2) активами та фінансовими зобов'язаннями за операціями з центральними органами виконавчої влади України;

{Підпункт 2 пункту 20 глави 1 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 07.11.2019; в редакції Постанови Національного банку № 32 від 19.04.2021}

3) активами за операціями з міжнародними банками розвитку;

{Підпункт 3 пункту 20 глави 1 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 07.11.2019; в редакції Постанови Національного банку № 32 від 19.04.2021}

4) цінними паперами, емітованими центральними органами виконавчої влади країн, що мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "АА-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Аа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

{Підпункт 4 пункту 20 глави 1 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 132 від 07.11.2019}

5) активами за операціями з Публічним акціонерним товариством "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках" із провадження ним клірингової діяльності.

{Пункт 20 глави 1 розділу VI доповнено новим підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 57 від 22.06.2021}

21. Банк, який є учасником банківської групи, має право виключати з розрахунку нормативів кредитного ризику 50% від суми всіх вимог банку до учасника кредитно-інвестиційної підгрупи цієї банківської групи (далі - учасник КІП) та всіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо учасника КІП, за одночасного дотримання таких умов:

1) учасник КІП підлягає нагляду на індивідуальній основі з боку Національного банку;

2) показники звітності учасника КІП підлягають включенню до консолідованої звітності банківської групи з використанням методу повної консолідації відповідно до Положення про порядок регулювання діяльності банківських груп, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 20 червня 2012 року № 254, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 липня 2012 року за № 1178/21490 (зі змінами);

3) управління кредитним ризиком в учаснику КІП здійснюється відповідно до Положення № 64 і внутрішньогрупових документів, а саме:

{Абзац перший підпункту 3 пункту 21 глави 1 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 65 від 07.06.2024}

розроблено та впроваджено кредитну політику, політику управління кредитним ризиком, порядок та процедури управління кредитним ризиком;

установлено ліміти кредитного ризику та ризику концентрації в межах лімітів, визначених відповідальною особою банківської групи;

розроблено та впроваджено процес ухвалення кредитних рішень;

здійснюється моніторинг портфеля кредитів, уключаючи розрахунок величини кредитного ризику відповідно до вимог Положення № 351, раннє виявлення в боржників ознак потенційної проблемності, заходи щодо запобігання збільшенню кредитного ризику;

здійснюється контроль за оцінкою майна, яке є заставою за наданими кредитами;

здійснюється стрес-тестування кредитного ризику;

надаються інформація та звітність про кредитний ризик, у тому числі про ризик концентрації відповідальній особі банківської групи;

4) оцінка кредитного ризику здійснюється учасником КІП згідно з внутрішнім положенням, розробленим відповідно до Положення № 351, яке погоджено відповідальною особою банківської групи;

5) система внутрішнього контролю в банківській групі забезпечує належний контроль відповідальною особою банківської групи за дотриманням учасником КІП умов, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції;

6) відповідальна особа банківської групи надає Національному банку інформацію про активні операції учасника КІП за формою та у строки, визначені Національним банком.

Управління кредитним ризиком в учаснику КІП та оцінка кредитного ризику учасника КІП згідно з підпунктами 3, 4 пункту 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції може здійснюватися на умовах аутсорсингу відповідальною особою банківської групи відповідно до вимог Закону України “Про фінансові послуги та фінансові компанії”.

{Пункт 21 глави 1 розділу VI доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 49 від 25.04.2024}

{Главу 1 розділу VI доповнено новим пунктом 21 згідно з Постановою Національного банку № 111 від 22.10.2021}

22. Банк визначає суму, що може бути виключена з розрахунку нормативів кредитного ризику згідно з пунктом 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, у такій послідовності:

1) визначається обсяг усіх вимог банку до учасника КІП;

2) визначається обсяг усіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо учасника КІП, зважених на відповідний коефіцієнт кредитної конверсії (CCF), визначених у Положенні № 351;

3) визначається сума вимог та фінансових зобов’язань, зазначених у підпунктах 1, 2 пункту 22 глави 1 розділу VI цієї Інструкції;

4) сума вимог та фінансових зобов’язань, зазначена в підпункті 3 пункту 22 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, зменшується на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативу), визначеного в пункті 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції;

5) визначається сума, що може бути виключена з розрахунку нормативів кредитного ризику, як 50% від суми, зазначеної в підпункті 4 пункту 22 глави 1 розділу VI цієї Інструкції.

{Главу 1 розділу VI доповнено новим пунктом 22 згідно з Постановою Національного банку № 111 від 22.10.2021}

23. Банк, який має намір застосовувати норми пункту 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, зобов’язаний надіслати Національному банку письмове повідомлення, яке має включати інформацію про:

1) дату початку застосування норми;

2) найменування учасника КІП;

3) дотримання умов, визначених у пункті 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції.

{Главу 1 розділу VI доповнено новим пунктом 23 згідно з Постановою Національного банку № 111 від 22.10.2021}

24. Банк зобов’язаний на запит Національного банку надати інформацію щодо здійснення активних операцій учасником КІП, операції з яким виключаються з розрахунку нормативів кредитного ризику згідно з пунктом 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, у встановлений Національним банком строк.

{Главу 1 розділу VI доповнено новим пунктом 24 згідно з Постановою Національного банку № 111 від 22.10.2021}

25. Банк зобов’язаний у день виключення з розрахунку нормативів кредитного ризику операцій з учасником КІП відповідно до пункту 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції відобразити інформацію про суму виключених операцій у відповідному файлі, який використовується для розрахунку нормативів кредитного ризику.

{Главу 1 розділу VI доповнено новим пунктом 25 згідно з Постановою Національного банку № 111 від 22.10.2021}

26. Банк зобов’язаний включати до розрахунку нормативів кредитного ризику 100% суми всіх вимог банку до учасника КІП та всіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо учасника КІП, якщо за результатами здійснення банківського нагляду та/або контролю відповідальною особою банківської групи виявлені факти недотримання умов, визначених у пункті 21 глави 1 розділу VI цієї Інструкції, з наступного робочого дня після виявлення таких фактів відповідальною особою банківської групи або отримання повідомлення Національного банку.

Повідомлення Національного банку за підписом уповноваженої посадової особи Національного банку з обґрунтованими зауваженнями надсилається банку засобами поштового зв’язку або системи електронної пошти Національного банку.

{Главу 1 розділу VI доповнено новим пунктом 26 згідно з Постановою Національного банку № 111 від 22.10.2021}

27. Банк має право виключати із загального обсягу кредитного ризику суму необтяжених облігацій внутрішньої державної позики, що рефінансуються Національним банком, та депозитних сертифікатів Національного банку, придбаних за операціями репо (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативів кредитного ризику) з переходом права власності на такі цінні папери.

{Пункт глави 1 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 32 від 19.04.2021}

28. Банк уключає до розрахунку нормативів кредитного ризику (Н7, Н8, Н9) надані фінансові зобов'язання із застосуванням коефіцієнтів кредитної конверсії (CCF) згідно з вимогами Положення № 351.

{Пункт 28 глави 1 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 89 від 03.05.2022}

29. Банк, який у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку, виконує погоджені Національним банком програму капіталізації/план реструктуризації, уключаючи складені за результатами оцінки стійкості, під час розрахунку нормативів кредитного ризику має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику згідно з вимогами пункту 2.5 глави 2, пункту 3.7 глави 3, пункту 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції.

{Пункт 29 глави 1 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 49 від 25.04.2024}

{Глава 1 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 139 від 18.12.2018}

Глава 2. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7)

2.1. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.

2.2. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до контрагента або групи пов'язаних контрагентів та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку.

{Пункт 2.2 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 39 від 28.01.2002, № 51 від 06.02.2009, № 541 від 10.09.2009, № 479 від 28.12.2011; в редакції Постанови Національного банку № 454 від 14.11.2013; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 312 від 12.05.2015}

Якщо один контрагент входить одночасно до складу кількох груп пов’язаних контрагентів, то сума всіх вимог банку до контрагента та всіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо цього контрагента/пов’язаної з банком особи, враховується за кожною групою пов’язаних контрагентів.

{Пункт 2.2 глави 2 розділу VI доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 139 від 18.12.2018}

За контрагентом, який є пов’язаною з банком особою, та групою пов’язаних контрагентів, що складається лише з пов’язаних з банком осіб, розрахунок нормативу Н7 не здійснюється.

{Пункт 2.2 глави 2 розділу VI доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 139 від 18.12.2018}

Банк включає до розрахунку нормативу Н7 кошти, розміщені в інших банках як гарантійні депозити або грошове покриття за акредитивом, після їх зменшення на суму покриття за таким акредитивом, отриманого від наказодавця акредитива, за умови, що такий наказодавець акредитива приймає на себе ризики, пов’язані з відбором банків, які беруть участь у проведенні розрахунків за акредитивом, і гарантійні депозити відповідають або перевищують строки та суми відповідного акредитива та обліковуються на окремих аналітичних рахунках.

{Пункт 2.2 глави 2 розділу VI доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 71 від 21.05.2019}

2.3. До вимог банку щодо контрагента або групи пов'язаних контрагентів уключаються:

1) щодо банків-контрагентів:

депозити, які розміщені в інших банках;

кредити, що надані іншим банкам;

боргові цінні папери, випущені банками;

дебіторська заборгованість за операціями з банками;

кошти банків у розрахунках;

2) щодо клієнтів (небанківських установ і фізичних осіб):

надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;

факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами.

{Пункт 2.3 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015}

2.4. До фінансових зобов’язань, наданих банком щодо контрагента або групи пов’язаних контрагентів, уключаються:

1) гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;

2) зобов’язання з кредитування, що надані банкам;

3) безвідкличні зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам.

{Абзац п'ятий пункту 2.4 глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 89 від 03.05.2022}

{Пункт 2.4 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 51 від 06.02.2009, № 486 від 22.11.2012, № 454 від 14.11.2013; в редакції Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019}

2.5. Банк під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативу Н7) з урахуванням умов, визначених у главі 5 розділу VI цієї Інструкції, у вигляді:

1) гарантій/резервних акредитивів:

{Абзац перший підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 117 від 12.11.2021}

Кабінету Міністрів України, наданих відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України;

центральних органів виконавчої влади країн, що мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "АА-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Аа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

{Абзац третій підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 132 від 07.11.2019}

міжнародних банків розвитку;

{Абзац четвертий підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 32 від 19.04.2021}

банку, що має кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "АА-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Аа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service";

{Абзац п'ятий підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 108 від 15.08.2019; в редакції Постанови Національного банку № 132 від 07.11.2019}

банку-гаранта, який є його материнською компанією або учасником міжнародної групи, до якої входить банк, за умови, що банк-гарант має кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень "ВВВ-" за класифікацією рейтингового агентства "Standard&Poor's" або рейтингового агентства "Fitch Ratings"/рівень "Ваа3" за класифікацією рейтингового агентства "Moody's Investors Service".

{Підпункт 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI доповнено новим абзацом шостим згідно з Постановою Національного банку № 108 від 15.08.2019, в редакції Постанови Національного банку № 132 від 07.11.2019}

Гарантії/резервні акредитиви, визначені в абзацах третьому - шостому підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції, мають відповідати:

{Абзац сьомий підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 157 від 24.12.2019; в редакції Постанови Національного банку № 117 від 12.11.2021}

уніфікованим правилам для гарантій або іншим міжнародним документам, що регулюють питання здійснення операцій за гарантіями/контргарантіями, з урахуванням міжнародної стандартної банківської практики та особливостей, визначених цією Інструкцією, і що не суперечать законодавству України;

{Абзац восьмий підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 117 від 12.11.2021}

уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів або іншим міжнародним документам, розробленим Міжнародною торговельною палатою (далі - МТП), які регулюють питання проведення розрахунків за акредитивами, затвердженими МТП, з урахуванням міжнародної стандартної банківської практики та особливостей, визначених цією Інструкцією, і що не суперечать законодавству України.

{Абзац дев'ятий підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 157 від 24.12.2019; в редакції Постанови Національного банку № 117 від 12.11.2021}

Гарантія/резервний акредитив є прийнятним забезпеченням за одночасного дотримання таких умов:

{Абзац десятий підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 117 від 12.11.2021}

банк-кредитор має право вимоги до гаранта/емітента резервного акредитива;

{Абзац одинадцятий підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 117 від 12.11.2021}

чітко визначена сума гарантії/резервного акредитива та вид заборгованості, що забезпечується;

{Абзац дванадцятий підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 117 від 12.11.2021}

гарантія/резервний акредитив є безвідкличною(ним) та безумовною(ним), тобто немає умов, які дадуть змогу гаранту/емітенту резервного акредитива в односторонньому порядку припинити дію гарантії/резервного акредитива або збільшити вартість гарантії/резервного акредитива внаслідок погіршення кредитоспроможності боржника, або зменшити строк дії гарантії/резервного акредитива, або не сплатити коштів за гарантією/резервним акредитивом у повному обсязі чи частково;

{Абзац тринадцятий підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 117 від 12.11.2021}

банк-кредитор у разі невиконання боржником зобов’язань, забезпечених гарантією/резервним акредитивом, має право вимагати від гаранта/емітента резервного акредитива сплатити кошти за гарантією/резервним акредитивом та не має зобов’язань щодо вжиття заходів для погашення боржником боргу як передумови для сплати за відповідною гарантією/резервним акредитивом.

{Абзац чотирнадцятий підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 117 від 12.11.2021}

Гарантії/резервні акредитиви, складені іноземною мовою, мають перекладатися на українську мову (справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально). Не перекладаються на українську мову гарантії/резервні акредитиви, складені іноземною мовою, у разі одночасного наведення їх тексту українською мовою;

{Абзац підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 117 від 12.11.2021}

2) грошового покриття, розміщеного в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови забезпечення безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів у разі невиконання боржником зобов’язань за кредитною операцією, що обумовлено договором, з урахуванням ризику від зміни курсів іноземних валют;

3) державних цінних паперів, боргових цінних паперів Національного банку, придбаних за операціями репо, які ґрунтуються на двосторонньому договорі між банком та його контрагентом про купівлю цінних паперів з одночасним зобов’язанням контрагента викупити цінні папери за обумовленою в договорі ціною та на обумовлену дату;

4) цінних паперів, емітованих центральними органами виконавчої влади України або гарантованих Кабінетом Міністрів України;

5) депозитних сертифікатів Національного банку;

{Підпункт 5 пункту 2.5 глави 2 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 32 від 19.04.2021}

6) облігацій міжнародних фінансових організацій, які на умовах, визначених своїми установчими актами, та/або відповідно до міжнародного договору України здійснюють емісію облігацій на території України;

7) іменних ощадних (депозитних) сертифікатів, що випущені банком-кредитором, або майнових прав на грошові кошти боржника чи майнового поручителя, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів у разі невиконання боржником зобов’язань за кредитною операцією, що обумовлено договором.

Грошове покриття у вигляді застави ощадних/депозитних сертифікатів, що випущені банком-кредитором, або майнових прав на грошові кошти контрагента/майнового поручителя, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі, має бути надано у валюті, що відповідає валюті кредитної операції/вкладень у боргові цінні папери або іншій вільно конвертованій валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами).

Договір про заставу майна/майнових прав, визначених у підпунктах 2-8 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції, крім договорів, укладених із державними підприємствами та підприємствами, не менше 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких є у державній власності, має передбачати право банку на позасудове звернення стягнення на предмет застави з наступного робочого дня за днем, коли не відбулося погашення боргу за кредитом у термін, передбачений договором, у сумі, що підлягає сплаті;

{Абзац третій підпункту 7 пункту 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 07.11.2019}

8) банківських металів, що перебувають на зберіганні в банку-кредиторі, чи майнових прав на банківські метали, які розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в банку-кредиторі на строк, не менший, ніж строк користування активом, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до зазначеного предмета застави в разі невиконання боржником зобов’язань за кредитною операцією, що обумовлено договором;

9) договорів, що передбачають обов’язок надавача забезпечення сплатити банку-кредитору суму заборгованості боржника/контрагента цього банку в разі невиконання боржником/контрагентом своїх зобов’язань перед банком-кредитором (далі - договір з надання забезпечення виконання зобов’язання), що укладені банком з:

міжнародними банками розвитку;

банками, що мають кредитний рейтинг за міжнародною шкалою, не нижчий, ніж рівень “АА-” за класифікацією рейтингового агентства “Standard&Poor’s” або рейтингового агентства “Fitch Ratings”/рівень “Аа3” за класифікацією рейтингового агентства “Moody’s Investors Service”.

Договір з надання забезпечення виконання зобов’язання є прийнятним забезпеченням за одночасного дотримання таких умов:

банк-кредитор має право вимоги до надавача забезпечення;

чітко визначена сума забезпечення та вид заборгованості, що забезпечується;

зобов’язання надавача забезпечення є безвідкличними та безумовними, тобто немає умов, які дадуть змогу надавачеві забезпечення в односторонньому порядку припинити дію договору з надання забезпечення виконання зобов’язання або збільшити видатки банку-кредитора внаслідок погіршення кредитоспроможності боржника, або зменшити строк дії такого договору, або не сплатити коштів за таким договором у повному обсязі чи частково;

банк-кредитор у разі невиконання боржником зобов’язань, забезпечених договором з надання забезпечення виконання зобов’язання, має право вимагати від надавача забезпечення сплатити кошти за договором з надання забезпечення виконання зобов’язання та не має зобов’язань щодо вжиття заходів для погашення боржником боргу як передумови для сплати за цим договором.

Договори з надання забезпечення виконання зобов’язання, складені іноземною мовою, мають перекладатися на українську мову (справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально). Не перекладаються на українську мову договори з надання забезпечення виконання зобов’язання, складені іноземною мовою, у разі одночасного наведення їх тексту українською мовою.

{Пункт 2.5 глави 2 розділу VI доповнено новим підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 117 від 12.11.2021}

{Пункт 2.5 глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 39 від 28.01.2002, № 186 від 20.05.2002, в редакції Постанови Національного банку № 279 від 01.07.2003; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 52 від 19.02.2007, № 228 від 06.08.2008, № 51 від 06.02.2009, № 541 від 10.09.2009, № 479 від 28.12.2011, № 486 від 22.11.2012, № 454 від 14.11.2013, № 121 від 19.02.2015, № 312 від 12.05.2015, № 986 від 29.12.2015, № 338 від 03.06.2016, № 33 від 30.03.2018, № 139 від 18.12.2018; в редакції Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019}

{Пункт 2.6 глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

2.6. У день зменшення загального обсягу кредитного ризику на суму забезпечення, що відповідає вимогам пункту 2.5 цієї глави, банк зобов'язаний:

{Абзац перший пункту глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 479 від 28.12.2011; в редакції Постанов Національного банку № 454 від 14.11.2013, № 312 від 12.05.2015}

відобразити інформацію в відповідному файлі, який використовується для розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7).

{Абзац другий пункту глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 273 від 09.06.2010, № 454 від 14.11.2013; в редакції Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Абзац третій пункту глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 492 від 28.07.2015}

{Пункт глави 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 39 від 28.01.2002, в редакції Постанови Національного банку № 279 від 01.07.2003}

{Пункт 2.7 глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019}

2.7. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку банківського консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

{Пункт глави 2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013}

2.8. Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 відсотків.

{Пункт 2.10 глави 2 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

Глава 3. Норматив великих кредитних ризиків (Н8)

3.1. Норматив великих кредитних ризиків установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів.

3.2. Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб уважається великим, якщо сума всіх вимог банку до контрагента або групи пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб, становить 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку.

{Пункт 3.2 глави 3 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 454 від 14.11.2013, № 312 від 12.05.2015}

3.3. Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків щодо контрагентів, груп пов'язаних контрагентів, усіх пов'язаних з банком осіб до регулятивного капіталу банку.

Якщо один клієнт банку входить одночасно до складу кількох груп пов'язаних контрагентів/пов'язаних з банком осіб, то під час розрахунку нормативу великих кредитних ризиків (Н8) сума всіх вимог банку до цього клієнта та всіх фінансових зобов'язань, наданих банком щодо цього клієнта, ураховується один раз.

{Пункт 3.3 глави 3 в редакції Постанов Національного банку № 39 від 28.01.2002, № 683 від 08.10.2015}

3.4. До вимог банку щодо контрагента, групи пов'язаних контрагентів, пов'язаних з банком осіб уключаються:

1) щодо банків-контрагентів:

депозити, які розміщені в інших банках;

кредити, що надані іншим банкам;

боргові цінні папери, випущені банками;

дебіторська заборгованість за операціями з банками;

кошти банків у розрахунках;

2) щодо клієнтів (небанківських установ і фізичних осіб):

надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;

факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами.

Банк включає до розрахунку нормативу Н8 кошти, розміщені в інших банках як гарантійні депозити або грошове покриття за акредитивом, після їх зменшення на суму покриття за таким акредитивом, отриманого від наказодавця акредитива, за умови, що такий наказодавець акредитива приймає на себе ризики, пов’язані з відбором банків, які беруть участь у проведенні розрахунків за акредитивом, і гарантійні депозити відповідають або перевищують строки та суми відповідного акредитива та обліковуються на окремих аналітичних рахунках.

{Пункт 3.4 глави 3 розділу VI доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 71 від 21.05.2019}

{Пункт 3.4 глави 3 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015}

3.5. До фінансових зобов’язань, наданих банком щодо контрагента, групи пов’язаних контрагентів, пов’язаних з банком осіб, уключаються:

1) гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;

2) зобов’язання з кредитування, що надані банкам;

3) безвідкличні зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам.

{Абзац п'ятий пункту 3.5 глави 3 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 89 від 03.05.2022}

{Пункт 3.5 глави 3 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 51 від 06.02.2009, № 486 від 22.11.2012, № 454 від 14.11.2013, № 312 від 12.05.2015; в редакції Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019}

3.6. Рішення кредитного комітету банку про можливість здійснення з контрагентом/позичальником активних операцій у розмірі 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку (з урахуванням сум усіх операцій, визначених у пунктах 3.4, 3.5 цієї глави, щодо контрагента) має бути затверджене правлінням та/або радою банку.

{Пункт 3.6 глави 3 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 454 від 14.11.2013; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 723 від 17.11.2014}

3.7. Банк під час розрахунку нормативу Н8 має право зменшувати суми всіх великих кредитних ризиків на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативу Н8), визначеного в пункті 2.5 глави 2 та пункті 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, з урахуванням умов, визначених у главі 5 розділу VI цієї Інструкції.

{Главу 3 розділу VI доповнено новим пунктом 3.7 згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013; в редакції Постанов Національного банку № 312 від 12.05.2015, № 71 від 21.05.2019}

3.8. Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.

3.9. Банк зобов’язаний надавати інформацію до Національного банку про всі великі кредитні ризики відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, які регламентують правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку.

{Пункт 3.9 глави 3 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 454 від 14.11.2013; в редакції Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019}

3.10. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

Глава 4. Норматив максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9)

1. Норматив максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (далі - норматив Н9) установлюється для обмеження ризику операцій з пов'язаними з банком особами, зменшення негативного впливу операцій з пов'язаними з банком особами на діяльність банку.

2. Норматив Н9 визначається як співвідношення сукупної суми всіх вимог банку до пов’язаних з банком осіб та суми всіх фінансових зобов’язань, наданих банком щодо пов’язаних із банком осіб, до загального розміру капіталу 1 рівня та капіталу 2 рівня, розрахованого без урахування величини перевищення нормативу Н9, розрахованої згідно з вимогами Положення № 196.

{Пункт 2 глави 4 розділу VI в редакції Постанов Національного банку № 139 від 18.12.2018, № 65 від 07.06.2024}

3. До вимог банку щодо пов'язаних з банком осіб уключаються:

1) депозити, які розміщені в інших банках;

2) надані кредити, у тому числі за врахованими векселями;

3) факторингові операції, фінансовий лізинг, боргові цінні папери;

4) акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком;

5) дебіторська заборгованість;

6) кошти банків у розрахунках.

Банк включає до розрахунку нормативу Н9 кошти, розміщені в інших банках як гарантійні депозити або грошове покриття за акредитивом, після їх зменшення на суму покриття за таким акредитивом, отриманого від наказодавця акредитива, за умови, що такий наказодавець акредитива приймає на себе ризики, пов’язані з відбором банків, які беруть участь у проведенні розрахунків за акредитивом, і гарантійні депозити відповідають або перевищують строки та суми відповідного акредитива та обліковуються на окремих аналітичних рахунках.

{Пункт 3 глави 4 розділу VI доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 71 від 21.05.2019}

{Пункт 3 глави 4 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015}

4. До фінансових зобов’язань, наданих банком щодо пов’язаних із банком осіб, уключаються:

1) гарантії, поручительства, акредитиви, авалі та акцепти, що надані банком;

2) зобов’язання з кредитування, що надані банкам;

3) безвідкличні зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам.

{Абзац п'ятий пункту 4 глави 4 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 89 від 03.05.2022}

{Пункт 4 глави 4 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019}

5. Банк під час розрахунку нормативу Н9 має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення (але не більше ніж сума за окремою операцією, яка включається до розрахунку нормативу Н9) з урахуванням умов, визначених у главі 5 розділу VI цієї Інструкції, у вигляді:

1) гарантій/резервних акредитивів:

{Абзац перший підпункту 1 пункту 5 глави 4 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 117 від 12.11.2021}

міжнародних банків розвитку.

{Абзац третій підпункту 1 пункту 5 глави 4 розділу VI в редакції Постанов Національного банку № 32 від 19.04.2021, № 117 від 12.11.2021}

Гарантії/резервні акредитиви мають відповідати вимогам, визначеним в абзацах сьомому - п’ятнадцятому підпункту 1 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції;

{Абзац підпункту 1 пункту 5 глави 4 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 117 від 12.11.2021}

2) державних цінних паперів, боргових цінних паперів Національного банку, придбаних за операціями репо, які ґрунтуються на двосторонньому договорі між банком та його контрагентом про купівлю цінних паперів із одночасним зобов’язанням контрагента викупити цінні папери за обумовленою в договорі ціною та на обумовлену дату;

3) цінних паперів, емітованих центральними органами виконавчої влади України або гарантованих Кабінетом Міністрів України;

4) депозитних сертифікатів Національного банку;

{Підпункт 4 пункту 5 глави 4 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 32 від 19.04.2021}

5) облігацій міжнародних фінансових організацій, які на умовах, визначених своїми установчими актами, та/або відповідно до міжнародного договору України здійснюють емісію облігацій на території України;

{Пункт 5 глави 4 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 986 від 29.12.2015, № 338 від 03.06.2016; в редакції Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019}

6) договорів з надання забезпечення виконання зобов’язання, що укладені з міжнародними банками розвитку, за умови відповідності таких договорів вимогам абзаців четвертого - дев’ятого підпункту 9 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції.

{Пункт 5 глави 4 розділу VI доповнено новим підпунктом згідно з Постановою Національного банку № 117 від 12.11.2021}

6. У день зменшення загального обсягу кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами на суму забезпечення, що відповідає вимогам пункту 5 цієї глави, банк зобов'язаний відобразити інформацію у відповідному файлі, який використовується для розрахунку нормативу Н9.

{Пункт 6 глави 4 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 492 від 28.07.2015}

{Пункт 7 глави 4 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 71 від 21.05.2019}

7. У разі консорціумного кредитування до розрахунку нормативу головного банку консорціуму включається лише та частина кредиту, що надана безпосередньо цим банком.

8. Нормативне значення нормативу Н9 не має перевищувати 25 відсотків.

9. Банк у день виникнення перевищення нормативного значення нормативу Н9 враховує розмір такого перевищення під час розрахунку регулятивного капіталу згідно з вимогами Положення № 196.

{Главу 4 розділу VI доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 139 від 18.12.2018; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 65 від 07.06.2024}

{Глава 4 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Главу 5 розділу VI виключено на підставі Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

Глава 5. Умови врахування забезпечення під час розрахунку нормативів кредитного ризику

1. Банк під час розрахунку нормативів кредитного ризику має право зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення, що відповідає принципам прийнятності забезпечення, визначеним Положенням № 351. Банк визначає суму забезпечення з урахуванням коефіцієнтів ліквідності забезпечення, визначених у додатку 6 до Положення № 351.

{Пункт 1 глави 5 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 132 від 07.11.2019

2. Банк уключає вартість застави, яка є забезпеченням за двома (або більше) активами, уключаючи вартість застави за договорами наступної застави, якщо першочергове право вимоги на предмет застави як заставодержателю належить банку, у частині, пропорційній розміру заборгованості за кожним активом.

3. Банк не має права зменшувати загальний обсяг кредитного ризику на суму забезпечення, якщо:

1) кредит, за яким надано забезпечення, визначене в пункті 2.5 глави 2, пункті 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, банк визнає непрацюючим понад 90 днів поспіль (крім кредитів, зазначених у підпунктах 2 та 3 пункту 3 глави 5 розділу VI цієї Інструкції);

2) кредит, за яким надано забезпечення, визначене в підпунктах 1, 9 пункту 2.5 глави 2 та підпунктах 1, 6 пункту 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, наданий боржнику, щодо зобов’язань якого запроваджено процедуру фінансової реструктуризації, учасниками якої є банки - резиденти України, за умови, що строк дії забезпечення не менше ніж строк фінансової реструктуризації та банк зберігає право звернути стягнення на таке забезпечення як протягом проведення такої реструктуризації, так і після її завершення, банк визнає непрацюючим понад 365 днів поспіль;

{Підпункт 2 пункту 3 глави 5 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 117 від 12.11.2021}

3) кредит, за яким надано забезпечення, визначене в підпунктах 1, 9 пункту 2.5 глави 2 та підпунктах 1, 6 пункту 5 глави 4 розділу VI цієї Інструкції, наданий боржнику, щодо зобов’язань якого запроваджено процедуру фінансової реструктуризації, учасниками якої є банки - резиденти України, банки-нерезиденти, іноземні державні експортні кредитні агенції, міжнародні фінансові організації, утримувачі облігацій, за умови, що строк дії забезпечення не менше ніж строк фінансової реструктуризації та банк зберігає право звернути стягнення на таке забезпечення як протягом проведення такої реструктуризації, так і після її завершення, банк визнає непрацюючим понад 1095 днів поспіль;

{Підпункт 3 пункту 3 глави 5 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 117 від 12.11.2021}

4) прострочення погашення боргу за кредитом, за яким забезпечення надано банку заставодавцем, який є пов’язаною з банком особою відповідно до вимог Закону України “Про банки і банківську діяльність”, становить більше ніж 30 календарних днів;

5) прострочення погашення боргу за кредитом, за яким надано забезпечення, визначене в підпунктах 2, 7, 8 пункту 2.5 глави 2 розділу VI цієї Інструкції, становить більше ніж сім календарних днів.

{Розділ VI доповнено новою главою згідно з Постановою Національного банку № 71 від 21.05.2019}

Розділ VII. Нормативи інвестування

Глава 1. Вимоги щодо участі банку в юридичних особах

1. Національний банк здійснює контроль за інвестиціями банку в статутний капітал юридичної особи та за сукупними інвестиціями банку в статутні капітали юридичних осіб.

2. Банк має право придбати акції (частки, паї) юридичної особи, включаючи в разі створення юридичної особи, що становлять або в сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, за умови попереднього отримання письмового дозволу Національного банку на таке придбання, який надається:

1) у порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національного банку про ліцензування банків, - у разі придбання акцій (паїв) українського банку або придбання акцій (часток, паїв) іноземного банку з метою створення дочірнього банку;

2) у порядку, визначеному в главі 1 розділу VII цієї Інструкції, - в інших випадках.

3. Банку забороняється набувати участь в юридичній особі, якщо законом або статутом цієї особи передбачена повна відповідальність учасника за зобов'язаннями такої юридичної особи.

4. Банк має право придбати акції (частки, паї) юридичної особи, що становлять або в сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, без отримання письмового дозволу Національного банку, якщо:

1) акції (частки, паї) в юридичній особі набуваються у зв'язку з реалізацією банком права заставодержателя та/або в рахунок погашення заборгованості перед банком за здійсненими банківськими операціями, наданими фінансовими послугами за умови, що банк не утримуватиме їх більше одного року;

2) акції набуваються банком за договором андеррайтингу за умови, що банк не утримуватиме їх більше одного року.

5. Банк зобов'язаний відчужити акції (частки, паї), набуті відповідно до пункту 4 глави 1 розділу VII цієї Інструкції [далі - набуті акції (частки, паї)], протягом одного року з дня набуття права власності на них або до закінчення цього строку звернутися до Національного банку за отриманням письмового дозволу на подальше їх утримання у власності банку.

6. Банк залежно від мети подальшого утримання у власності набутих акцій (часток, паїв) має право звернутися до Національного банку за отриманням письмового дозволу на:

1) утримання у власності набутих акцій (часток, паїв);

2) тимчасове утримання у власності набутих акцій (часток, паїв) з метою завершення продажу.

7. Національний банк надає дозвіл, зазначений у підпункті 1 пункту 6 глави 1 розділу VII цієї Інструкції, у порядку, визначеному в главі 1 розділу VII цієї Інструкції для придбання акцій (часток, паїв).

8. Банк для отримання письмового дозволу, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 глави 1 розділу VII цієї Інструкції, подає до Національного банку:

1) клопотання про отримання письмового дозволу на тимчасове утримання у власності набутих акцій (часток, паїв) з метою завершення продажу за підписом голови правління банку;

2) задокументоване обґрунтоване судження управлінського персоналу/колегіального органу банку щодо:

причин, які унеможливили відчуження банком набутих акцій (часток, паїв) у строк, визначений частиною другою статті 50 Закону України "Про банки і банківську діяльність";

спроможності банку відчужити набуті акції (частки, паї) протягом наступного року.

9. Національний банк приймає рішення про відмову в наданні дозволу на тимчасове утримання у власності набутих акцій (часток, паїв) з метою завершення продажу, якщо банк не довів, що неможливість відчуження набутих акції (часток, паїв) була спричинена подіями чи обставинами, які перебувають поза контролем банку та/або не довів його спроможності відчужити набуті акції (частки, паї) протягом наступного року.

10. Невідчуження банком набутих акцій (часток, паїв) протягом одного року з дня їх набуття за умови відсутності у банку дозволу, зазначеного в пункті 6 глави 1 розділу VII цієї Інструкції (незвернення за отриманням письмового дозволу), може бути підставою для розгляду Національним банком питання про застосування до банку адекватних заходів впливу.

11. Банк має право звернутися до Національного банку за отриманням письмового дозволу на придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи, що становлять або у сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, за умови одночасного дотримання таких вимог:

1) строк банківської діяльності становить не менше ніж три роки;

2) придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи відповідає стратегії та бізнес-плану банку;

3) здійснення придбання не приведе до порушення банком пруденційних нормативів та комбінованого буфера капіталу;

4) банк не є об'єктом застосування заходів впливу (у частині щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій);

5) виконання банком протягом останніх шести місяців пруденційних нормативів (крім випадків, визначених пунктом 6 розділу VII Закону України "Про банки і банківську діяльність"), комбінованого буфера капіталу та вимог щодо порядку формування обов'язкових резервів;

6) наявність прибутку за даними оборотно-сальдового балансу банку (файл 02Х), визначеного нормативно-правовим актом Національного банку, який регламентує правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку, на кожну звітну дату протягом останніх шести місяців, що передують даті звернення.

12. Банк для отримання письмового дозволу на придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи, що становлять або у сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, подає до Національного банку такі документи:

1) клопотання про отримання письмового дозволу за підписом голови правління банку;

2) рішення ради банку щодо участі банку в юридичній особі, що становить 10 і більше відсотків її статутного капіталу, та висновки підрозділів/колегіальних органів банку, на яких ґрунтувалося таке рішення;

3) поточну та заплановану структуру власності юридичної особи, акції (частки, паї) якої банк має намір придбати.

13. Банк у клопотанні, визначеному в підпункті 1 пункту 12 глави 1 розділу VII цієї Інструкції, зазначає:

1) ідентифікаційні дані юридичної особи, акції (частки, паї) якої банк має намір придбати:

повне найменування;

місцезнаходження (повна адреса), ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - щодо юридичних осіб-резидентів;

місце реєстрації, місцезнаходження (повна адреса) українською та англійською мовами, ідентифікаційний код із витягу з торговельного, банківського, судового реєстру або іншого офіційного документа, що підтверджує реєстрацію іноземної юридичної особи в країні, в якій зареєстровано її головний офіс, - щодо юридичних осіб-нерезидентів;

2) види діяльності, які здійснює юридична особа, акції (частки, паї) якої банк має намір придбати (у разі створення юридичної особи - види діяльності, які здійснюватиме юридична особа);

3) вартість придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи;

4) розмір частки в статутному капіталі юридичної особи, що набувається, сукупний розмір частки, який буде у власності банку в разі такого набуття;

5) економічне обґрунтування придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи з посиланням на положення стратегії та бізнес-плану банку, очікувані доходи згідно з бізнес-планом банку;

6) вплив придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи на дотримання банком пруденційних нормативів, комбінованого буфера капіталу;

7) наміри щодо участі банку в органах управління юридичної особи;

8) інформацію про те, чи підлягає юридична особа, акції (частки, паї) якої банк має намір придбати, регулюванню та нагляду в країні реєстрації такої особи, а також найменування органу нагляду, якщо підлягає;

9) є чи немає заборон у країні реєстрації на передавання інформації про діяльність юридичної особи, акції (частки, паї) якої банк має намір придбати, а також перелік заборон у разі їх наявності;

10) інформацію про те, чи буде наслідком придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи створення банківської групи або зміна структури власності наявної банківської групи;

11) запевнення про те, що законом та статутом юридичної особи не передбачена повна відповідальність учасника за її зобов'язаннями.

14. Банк, який внаслідок набуття акцій (часток, паїв) юридичної особи здійснюватиме контроль над цією юридичною особою, до клопотання додатково надає:

1) річну фінансову звітність юридичної особи, акції (частки, паї) якої банк має намір придбати, за попередні три роки поспіль;

2) бізнес-план юридичної особи, акції (частки, паї) якої банк має намір придбати (за наявності);

3) висновок (попередній висновок) Антимонопольного комітету України стосовно концентрації та/або дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законодавством України;

4) копію договору або іншого документа (його проєкту), на підставі якого придбаватимуться акції (частки, паї) юридичної особи.

15. Банк на запит Національного банку зобов'язаний надати додаткову інформацію, документи та пояснення, необхідні для повного та всебічного аналізу й прийняття Національним банком рішення відповідно до глави 1 розділу VII цієї Інструкції.

16. Національний банк розглядає пакет документів, поданий банком для отримання дозволу на придбання акцій (часток, паїв), протягом 30 робочих днів з дня отримання повного пакета документів, визначеного в главі 1 розділу VII цієї Інструкції.

17. Національний банк приймає рішення про відмову банку в наданні письмового дозволу на придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи, що становлять або у сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, за однієї з підстав:

1) Національний банк дійшов висновку, що таке придбання матиме негативний вплив на фінансовий стан банку та/або створюватиме загрозу безпеці коштів вкладників та інших кредиторів банку;

2) корпоративні зв'язки або структура управління, включаючи організаційну структуру групи, до якої входитиме банк, або заборони в країні реєстрації на передавання інформації про діяльність юридичної особи можуть перешкоджати здійсненню Національним банком ефективного банківського нагляду;

3) банк подав недостовірні відомості для отримання дозволу.

18. Рішення Національного банку про надання письмового дозволу/відмову в наданні письмового дозволу/скасування письмового дозволу, передбачене главою 1 розділу VII цієї Інструкції, приймається Комітетом з питань нагляду, копія якого надсилається банку не пізніше третього робочого дня з дня його прийняття.

19. Дозвіл Національного банку втрачає свою чинність, якщо банк не придбав акції (частки, паї) юридичної особи, що становлять або у сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, протягом 90 календарних днів із дня його отримання.

20. Національний банк у разі встановлення за результатами банківського нагляду факту подання недостовірних відомостей для отримання письмового дозволу на придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи, що становлять або у сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, має право прийняти рішення про скасування письмового дозволу на придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи, що становлять або у сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу.

21. Банк має протягом п'яти робочих днів із дня придбання акцій (часток, паїв) юридичної особи, на придбання яких отримано дозвіл Національного банку, надіслати письмове повідомлення Національному банку про таке придбання.

22. Національний банк з метою обмеження ризиків, пов'язаних з прямою та/або опосередкованою участю банку у статутних капіталах юридичних осіб, установлює такі нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), норматив загальної суми інвестування (Н12).

23. До розрахунку нормативів інвестування не включаються:

1) акції (частки, паї) та інші цінні папери, набуті банком у власність у зв'язку з реалізацією права заставодержателя та/або в рахунок погашення заборгованості перед банком за здійсненими банківськими операціями, наданими фінансовими послугами, і банк не утримує їх більше одного року;

2) придбані акції (частки, паї) банку - учасника банківської групи;

3) цінні папери, придбані банком за договором андеррайтингу та утримуються у власності банку не більше одного року;

4) акції та інші цінні папери, придбані банком за рахунок та від імені своїх клієнтів.

24. Банк відображає інформацію про дані, які не включено до розрахунку нормативів інвестування згідно з пунктом 23 глави 1 розділу VII цієї Інструкції, у відповідному файлі з показниками статистичної звітності, який використовується для розрахунку нормативів інвестування.

25. Банк подає план реалізації набутих у власність цінних паперів, визначених у підпунктах 1, 3 пункту 23 глави 1 розділу VII цієї Інструкції, та відповідне документальне підтвердження, що такі папери були одержані на погашення заборгованості за попередньо наданим кредитом, протягом 30 календарних днів із дня набуття їх у власність.

{Глава 1 розділу VII в редакції Постанов Національного банку № 479 від 28.12.2011, № 158 від 29.12.2021}

Глава 2. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11)

2.1. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою встановлюється для обмеження ризиків, пов'язаних з прямою та/або опосередкованою участю банку у статутному капіталі окремої юридичної особи

{Пункт 2.1 глави 2 розділу VII в редакції Постанов Національного банку № 51 від 06.02.2009, № 158 від 29.12.2021}

2.2. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів окремо за кожною установою, до регулятивного капіталу банку.

{Пункт 2.2 глави 2 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 51 від 06.02.2009, № 479 від 28.12.2011, № 158 від 29.12.2021}

2.3. До коштів, що інвестуються, уключаються:

акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що випущені установою та обліковуються за справедливою вартістю;

{Абзац другий пункту 2.3 глави 2 розділу VII в редакції Постанов Національного банку № 407 від 01.11.2005, № 121 від 30.11.2017}

вкладення в асоційовані та дочірні установи.

{Абзац третій пункту 2.3 глави 2 розділу VII в редакції Постанови Національного банку № 81 від 28.02.2002}

{Пункт 2.4 глави 2 розділу VII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

2.4. Нормативне значення нормативу Н11 не має перевищувати 15 відсотків.

Глава 3. Норматив загальної суми інвестування (Н12)

3.1. Норматив загальної суми інвестування встановлюється для обмеження ризиків, пов'язаних з прямою та/або опосередкованою участю банку у статутних капіталах юридичних осіб.

{Абзац перший пункту 3.1 глави 3 розділу VII в редакції Постанов Національного банку № 51 від 06.02.2009}

{Абзац другий пункту 3.1 глави 3 розділу VII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Пункт 3.1 глави 3 розділу VII в редакції Постанови Національного банку № 158 від 29.12.2021}

3.2. Норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) та інвестиційних сертифікатів будь-якої юридичної особи, до регулятивного капіталу банку.

{Пункт 3.2 глави 2 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 51 від 06.02.2009, № 479 від 28.12.2011, № 158 від 29.12.2021}

3.3. До коштів, що інвестуються, включаються:

{Абзац другий пункту 3.3 глави 3 розділу VII в редакції Постанов Національного банку № 407 від 01.11.2005, № 121 від 30.11.2017}

вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

{Пункт 3.4 глави 3 розділу VII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

3.4. Нормативне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 відсотків.

{Розділ VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 107 від 28.02.2009}

Розділ VIII. Спеціальні вимоги щодо діяльності банків

Глава 1. Встановлення спеціальних значень пруденційних нормативів

1.1. Національний банк здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через пруденційні нормативи і встановлює спеціальні вимоги стосовно певного виду діяльності банків.

Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку, якщо більше ніж 50 відсотків пасивів банку є вкладами фізичних осіб (незалежно від типу активів).

Банк набуває статусу спеціалізованого банку довірчого управління, якщо обсяг операцій за договорами довірчого управління становить 50 і більше відсотків сукупних активів банку.

{Абзац третій пункту 1.1 глави 1 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 92 від 18.09.2017}

Банк, що є управителем фонду фінансування будівництва (далі - ФФБ), має право зменшувати обсяг операцій за договорами довірчого управління на суму коштів, спрямованих на фінансування будівництва, за умови дотримання вимог, передбачених пунктом 3.1 глави 3 розділу VIII цієї Інструкції.

{Пункт 1.1 глави 1 розділу VIII доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національного банку № 91 від 18.02.2016; із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 92 від 18.09.2017, № 77 від 18.06.2020}

{Пункт 1.1 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

1.2. Спеціалізовані банки у зв’язку із концентрацією ризиків зобов’язані дотримуватися спеціальних значень пруденційних нормативів.

{Пункт 1.2 глави 1 розділу із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 228 від 06.08.2008; в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

1.3. Для спеціалізованих ощадних банків установлюються спеціальні значення таких пруденційних нормативів:

{Абзац другий пункту 1.3 глави 1 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 102 від 01.08.2019}

нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) у розмірі - не більше ніж 20 відсотків;

нормативу максимального розміру кредитного ризику за операціями з пов'язаними з банком особами (Н9) - не більше ніж 20 відсотків.

{Пункт 1.3 глави 1 розділу із змінами, внесеними згідно з Постановами НБУ № 443 від 15.09.2004, № 407 від 01.11.2005; в редакції Постанови Національного банку № 9 від 13.02.2017}

1.4. Для спеціалізованих банків довірчого управління установлюються спеціальні значення таких пруденційних нормативів:

нормативу достатності регулятивного капіталу (НРК) - не менше ніж 20 відсотків;

{Абзац другий пункту 1.4 глави 1 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 486 від 22.11.2012, № 65 від 07.06.2024}

{Абзац третій пункту 1.4 глави 1 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 862 від 25.12.2014}

{Абзац третій пункту 1.4 глави 1 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 102 від 01.08.2019}

нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) - не більше ніж 15 відсотків;

{Абзац пункту 1.4 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 312 від 12.05.2015}

{Пункт 1.4 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

1.5. Нормативні значення інших пруденційних нормативів для спеціалізованих банків установлюються такі самі, як для універсальних банків.

{Пункт 1.5 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

1.6. Національний банк залежно від виду спеціалізації банку, рівня його капіталу може висувати до нього додаткові вимоги з метою забезпечення фінансової стійкості цього банку.

{Пункт 1.6 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Пункт 1.7 глави 1 розділу виключено на підставі Постанови Національного банку № 430 від 16.11.2005}

1.7. До зобов’язань банку за вкладами фізичних осіб належать:

поточні рахунки фізичних осіб;

кошти в розрахунках фізичних осіб;

кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками;

нараховані витрати за коштами до запитання фізичних осіб;

короткострокові депозити фізичних осіб;

довгострокові депозити фізичних осіб;

нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб;

ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком, що придбані фізичними особами;

{Абзац дев'ятий пункту 1.7 глави 1 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

нараховані витрати за ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банком, що придбані фізичними особами.

{Абзац десятий пункту 1.7 глави 1 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

{Пункт 1.7 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

1.8. Розмір залучення вкладів фізичних осіб спеціалізованими банками (крім спеціалізованих ощадних банків) не може становити більше ніж 5 відсотків регулятивного капіталу банку.

{Пункт 1.8 глави 1 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 65 від 07.06.2024}

1.9. Максимальний розмір залучення вкладів фізичних осіб для всіх новостворених банків має становити:

протягом першого року діяльності - співвідношення вкладів фізичних осіб до регулятивного капіталу має бути не більше ніж 50 відсотків;

протягом другого року діяльності - співвідношення вкладів фізичних осіб до регулятивного капіталу має бути не більше ніж 100 відсотків.

Надалі, якщо банк має високий і стабільний рівень надходжень, що забезпечує його прибуткову діяльність, основні показники фінансової діяльності банку відповідають нормативним вимогам або перевищують їх, то він може залучати вклади фізичних осіб без цих обмежень.

{Пункт глави 1 розділу із змінами, внесеними згідно з Постановою НБУ № 443 від 15.09.2004; в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

1.10. Недотримання банками встановлених спеціальних значень пруденційних нормативів є підставою для вжиття Національним банком відповідних заходів впливу згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правовими актами Національного банку з питань застосування до банків заходів впливу за порушення вимог банківського законодавства.

1.11. Банк, який не дотримується встановлених спеціальних значень нормативів кредитного ризику у зв’язку з набуттям статусу спеціалізованого, зобов’язаний протягом місяця подати до Національного банку план заходів щодо приведення спеціальних значень нормативів кредитного ризику у відповідність до нормативних вимог із зазначенням строків виконання заходів, що не перевищують 120 календарних днів із дня набуття банком статусу спеціалізованого, та обґрунтуванням досягнення планових показників у визначені строки. Банк зобов’язаний забезпечити виконання такого плану заходів у встановлені строки. Неподання або невиконання банком цього плану заходів є підставою для застосування Національним банком до банку адекватних заходів впливу.

{Главу 1 розділу VIII доповнено новим пунктом згідно з Постановою Національного банку № 683 від 08.10.2015; в редакції Постанови Національного банку № 49 від 25.04.2024}

Глава 2. Порядок дотримання спеціальних значень пруденційних нормативів, установлених для спеціалізованих ощадних банків

2.1. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку та зобов’язаний з наступного робочого дня дотримуватися пруденційних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків з урахуванням вимог цієї глави, якщо більше ніж 50 відсотків пасивів банку є вкладами фізичних осіб (незалежно від типу активів).

{Пункт 2.1 глави 2 розділу VIII в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

2.2. Банки зобов’язані постійно за кожний день, за який відповідно до нормативно-правового акта Національного банку, який регламентує правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку, має подаватися файл із показниками статистичної звітності 01X “Дані про залишки на рахунках” (далі - файл 01X), визначати співвідношення середньоарифметичних залишків за вкладами фізичних осіб до середньоарифметичних залишків пасивів банку (далі - співвідношення) за останні 30 календарних днів поспіль згідно з даними щоденного балансу банку без урахування розрахунків між відокремленими підрозділами банку.

{Пункт 2.2 глави 2 розділу із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 407 від 01.11.2005; в редакції Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011; із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 37 від 29.03.2023}

{Пункт 2.3 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

2.3. Визначення співвідношення та контроль за дотриманням пруденційних нормативів банками здійснюються таким чином:

а) структурний підрозділ Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку щоденно контролює значення визначеного вище співвідношення.

{Абзац перший підпункту "а" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

Якщо на певну дату (за останні 30 календарних днів поспіль) співвідношення за розрахунками банку досягне 45 відсотків і більше, то банк має надіслати до структурного підрозділу Національного банку, що здійснює нагляд за діяльністю банку обґрунтовані пояснення щодо причин, унаслідок яких утворилося таке співвідношення, та про намір набути статус спеціалізованого ощадного банку;

{Абзац другий підпункту "а" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановами Національного банку № 479 від 28.12.2011, № 486 від 22.11.2012}

б) якщо на певну дату (за останні 30 календарних днів поспіль) співвідношення за розрахунками банку становитиме більше ніж 50 відсотків пасивів, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися протягом 180 календарних днів значень пруденційних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків відповідно до пункту 1.3 глави 1 цього розділу.

{Підпункт "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 486 від 22.11.2012}

{Абзац другий підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Абзац третій підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Абзац четвертий підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

{Абзац п'ятий підпункту "б" пункту 2.3 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 479 від 28.12.2011}

в) якщо через 180 календарних днів з дня застосування пруденційних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення за цей період становитиме 50 і менше відсотків, то банк, починаючи з наступного робочого дня, має дотримуватися пруденційних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.

Якщо за 180 календарних днів з дня застосування пруденційних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення за цей період становитиме більше ніж 50 відсотків, то банк має дотримуватися протягом наступних 360 днів значень пруденційних нормативів, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків відповідно до пункту 1.3 глави 1 цього розділу;

г) якщо через 360 днів з дня застосування пруденційних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме 50 відсотків і менше, то банк з наступного робочого дня має дотримуватися пруденційних нормативів у значеннях, що встановлені для універсальних банків.

Якщо через 360 днів з дня застосування пруденційних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків, співвідношення, визначене за останні 180 календарних днів, становитиме більше 50 відсотків, то банк має дотримуватися пруденційних нормативів у значеннях, що встановлені для спеціалізованих ощадних банків протягом наступних 360 днів.

{Пункт 2.4 глави 2 розділу VIII виключено на підставі Постанови Національного банку № 683 від 08.10.2015}

{Розділ доповнено главою 2 згідно з Постановою НБУ № 443 від 15.09.2004}

Глава 3. Порядок дотримання спеціальних значень пруденційних нормативів, установлених для спеціалізованих банків довірчого управління

{У тексті глави 3 розділу VIII цифри "100" замінено цифрами "50" згідно з Постановою Національного банку № 92 від 18.09.2017}

3.1. Банки зобов’язані постійно за кожний день, за який відповідно до нормативно-правового акта Національного банку, який регламентує правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку, має подаватися файл 01X, визначати співвідношення середньоарифметичних залишків за операціями довірчого управління до середньоарифметичних залишків сукупних активів банку (далі - співвідношення) за останні 30 календарних днів поспіль згідно з даними щоденного балансу банку.

{Абзац перший пункту 3.1 глави 3 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 37 від 29.03.2023}

Банк зобов’язаний з наступного робочого дня дотримуватися в порядку, визначеному цією главою, спеціальних значень пруденційних нормативів, установлених для спеціалізованих банків довірчого управління, якщо визначене співвідношення досягне 50 і більше відсотків сукупних активів банку.

До операцій довірчого управління належать операції, що обліковуються за позабалансовими рахунками групи 978 "Активні рахунки довірчого управління".

Банк, що є управителем ФФБ, має право зменшувати обсяг операцій за договорами довірчого управління на суму коштів, спрямованих на фінансування будівництва, за умови наявності документального підтвердження здійснення ним контролю за: