З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про внесення змін до деяких законів Україниза результатами парламентських слухань
"Проблеми інформаційної діяльності, свободи
слова, дотримання законності та стан
інформаційної безпеки України"
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 2, ст.5 )
{ Із змінами, внесеними згідно з Кодексом
N 2755-VI ( 2755-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 13-14,N 15-16, N 17, ст.112
Законами
N 157-IX ( 157-20 ) від 03.10.2019
N 2849-IX ( 2849-20 ) від 13.12.2022 }
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
I. Внести до деяких законів України такі зміни:
{ Пункт 1 розділу I втратив чинність на підставі Закону
N 157-IX ( 157-20 ) від 03.10.2019 }
{ Пункт 2 розділу I втратив чинність на підставі Кодексу
N 2755-VI ( 2755-17 ) від 02.12.2010 }
{ Пункт 3 розділу I втратив чинність на підставі Закону
N 2849-IX ( 2849-20 ) від 13.12.2022 }
{ Пункт 4 розділу I втратив чинність на підставі Закону
N 2849-IX ( 2849-20 ) від 13.12.2022 }
5. У Законі України "Про державну підтримку засобів масової
інформації та соціальний захист журналістів" ( 540/97-ВР )
(Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 50, ст. 302):
1) частину другу статті 2 викласти в такій редакції:
"Норми цього Закону поширюються також на телерадіоцентри та
підприємства поліграфії і зв'язку тією мірою, наскільки вони
забезпечують діяльність цих засобів масової інформації";
2) статтю 3 викласти в такій редакції:
"Стаття 3. Підстави та умови надання державної адресноїпідтримки засобам масової інформації
Державна адресна підтримка надається виключно засобам масової
інформації для дітей та юнацтва, спеціалізованим науковим
виданням, що видаються науковими установами та навчальними
закладами не нижче третього рівня акредитації, і засобам масової
інформації, які цілеспрямовано сприяють розвитку мов та культур
національних меншин України.
Державна підтримка засобу масової інформації припиняється у
разі встановлення судом порушень засобом масової інформації вимог
Конституції України ( 254к/96-ВР ), фактів зловживання свободою
діяльності засобів масової інформації, що завдає матеріальної і
моральної шкоди юридичним і фізичним особам. Відновлення державної
підтримки можливе лише після виконання судового рішення у повному
обсязі та не раніше ніж через рік після її припинення";
3) статтю 4 викласти в такій редакції:
"Стаття 4. Організація фінансово-економічної та іншоїдержавної підтримки засобів масової інформації
Державна підтримка засобів масової інформації здійснюється
шляхом протекціоністської політики зниження споживчої вартості
інформаційної продукції, включаючи податкове, тарифне, митне,
валютне та господарське регулювання, відшкодування збитків,
подання фінансової допомоги.
Необхідні для фінансової допомоги кошти визначаються в
Державному бюджеті України окремим рядком і обслуговуються
Державним казначейством України.
Визначені для фінансової допомоги кошти використовуються
насамперед для відшкодування різниці між розрахунковим (за
собівартістю) та фіксованим (стаття 9 цього Закону) тарифом на
доставку друкованих засобів масової інформації передплатникам.
Кошти, що залишаються після цього, використовуються для надання:
додаткової економічної підтримки (дотації) районним, міським
та міськрайонним газетам, районному, міському та міськрайонному
телерадіомовленню;
фінансової допомоги засобам масової інформації для дітей та
юнацтва і спеціалізованим науковим виданням, що видаються
науковими установами та навчальними закладами не нижче третього
рівня акредитації;
економічної підтримки телерадіоцентрам та поліграфічним
підприємствам і підприємствам зв'язку відповідно до вимог статті 2
цього Закону.
Розподіл коштів, зазначених у частинах другій і третій цієї
статті, здійснюється Кабінетом Міністрів України";
4) частину п'яту статті 5 викласти в такій редакції:
"Розмір плати за землю державними підприємствами зв'язку, які
займаються розповсюдженням друкованої продукції, теле- і
радіопрограм, не може перевищувати розміру плати за землю
закладами культури";
5) частину третю статті 6 викласти в такій редакції:
"Державні та комунальні телерадіоорганізації, редакції
державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань,
заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними
установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими
колективами, підприємства зв'язку, що їх розповсюджують,
користуються орендою та послугами поштового, телеграфного і
телефонного зв'язку в порядку та за тарифами, встановленими для
бюджетних організацій";
6) частини четверту - шосту статті 14 викласти в такій
редакції:
"Журналісти державних засобів масової інформації отримують
надбавки, користуються пільгами, передбаченими для державних
службовців відповідних категорій посад.
Заробітна плата головного редактора (редактора) державного
друкованого засобу масової інформації не може бути нижчою від
заробітної плати заступника керівника органу державної влади, який
є засновником (співзасновником) друкованого засобу масової
інформації.
Прирівняння розміру заробітної плати журналіста державного
засобу масової інформації до середньої заробітної плати працівника
відповідної кваліфікації та посадового рівня в органі державної
влади, який є засновником (співзасновником) засобу масової
інформації, здійснюється за методикою та в порядку, які
визначаються Кабінетом Міністрів України";
7) у статті 16:
частину другу викласти в такій редакції:
"При нарахуванні пенсії журналісту державного засобу масової
інформації застосовуються норми, методика та порядок нарахування
пенсії державному службовцю. При цьому період роботи в державних
засобах масової інформації прирівнюється до стажу державної
служби";
доповнити після частини другої новою частиною такого змісту:
"Орган державної влади може бути засновником
(співзасновником) не більше ніж одного друкованого засобу масової
інформації, на працівників якого поширюється дія частини другої
цієї статті".
У зв'язку з цим частину третю вважати частиною четвертою;
8) частину четверту статті 17 викласти в такій редакції:
"У разі конфлікту щодо завданої моральної (немайнової) шкоди
між журналістом і засобом масової інформації, з одного боку, та
органом державної влади або органом місцевого самоврядування чи
офіційною, посадовою особою (офіційними, посадовими особами) - з
другого, суд визначається щодо достовірності опублікованої
інформації та наявності злого умислу журналіста чи засобу масової
інформації, а також враховує наслідки використання потерпілим
можливостей позасудового (досудового) спростування неправдивих
відомостей, відстоювання його честі і гідності та врегулювання
конфлікту в цілому".
II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 13 вересня 2001 рокуN 2680-III
