З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про Національну системуконфіденційного зв'язку
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 15, ст.103 )
Цей Закон регулює суспільні відносини, пов'язані із
створенням, функціонуванням, розвитком та використанням
Національної системи конфіденційного зв'язку.
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
спеціальна система (мережа) зв'язку - система (мережа)
зв'язку, призначена для обміну інформацією з обмеженим доступом;
спеціальна система (мережа) зв'язку подвійного призначення -
спеціальна система (мережа) зв'язку, призначена для забезпечення
зв'язку в інтересах органів державної влади та органів місцевого
самоврядування, з використанням частини її ресурсу для надання
послуг іншим споживачам;
Національна система конфіденційного зв'язку - сукупність
спеціальних систем (мереж) зв'язку подвійного призначення, які за
допомогою криптографічних та/або технічних засобів забезпечують
обмін конфіденційною інформацією в інтересах органів державної
влади та органів місцевого самоврядування, створюють належні умови
для їх взаємодії в мирний час та у разі введення надзвичайного і
воєнного стану;
суб'єкти Національної системи конфіденційного зв'язку -
органи державної влади та органи місцевого самоврядування,
юридичні та фізичні особи, що беруть участь у створенні,
функціонуванні, розвитку та використанні цієї системи;
ресурс спеціальної системи (мережі) зв'язку - показники, які
характеризують технічні можливості мережі зв'язку, що стосуються
надання послуг зв'язку.
Терміни "оператор" та "мережа зв'язку" у цьому Законі
вживаються відповідно у значенні термінів "підприємство (оператор)
зв'язку" та "мережа зв'язку", визначених у Законі України "Про
зв'язок" ( 160/95-ВР ).
Стаття 2. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на відносини між суб'єктами
Національної системи конфіденційного зв'язку, що виникають у
зв'язку з її створенням, функціонуванням, розвитком та
використанням.
Стаття 3. Законодавство у сфері конфіденційного зв'язку
Відносини, пов'язані із створенням, функціонуванням,
розвитком та використанням Національної системи конфіденційного
зв'язку, регулюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), законами
України "Про інформацію" ( 2657-12 ), "Про державну таємницю"
( 3855-12 ), "Про захист інформації в автоматизованих системах"
( 80/94-ВР ), "Про зв'язок" ( 160/95-ВР ), "Про підприємництво"
( 698-12 ), "Про ліцензування певних видів господарської
діяльності" ( 1775-14 ), цим Законом, іншими законами і
нормативно-правовими актами.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті,
що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного
договору.
Стаття 4. Державна підтримка Національної системиконфіденційного зв'язку
Державна підтримка Національної системи конфіденційного
зв'язку здійснюється Кабінетом Міністрів України шляхом створення
сприятливих правових, економічних та інших умов для стимулювання
процесу створення, функціонування, розвитку і використання цієї
системи.
Стаття 5. Склад Національної системи конфіденційногозв'язку
Національна система конфіденційного зв'язку входить до складу
Єдиної національної системи зв'язку України.
Складовими Національної системи конфіденційного зв'язку є
спеціальні системи (мережі) зв'язку, їх стаціонарні і мобільні
компоненти, централізовані системи захисту інформації та
оперативно-технічного управління.
Структура побудови Національної системи конфіденційного
зв'язку повинна забезпечувати відокремлення конфіденційної
інформації органів державної влади та органів місцевого
самоврядування, інших юридичних та фізичних осіб з використанням
криптографічних та/або технічних засобів.
Стаття 6. Управління Національною системою конфіденційногозв'язку
Управління Національною системою конфіденційного зв'язку, її
функціонування, розвиток, використання та захист інформації
забезпечуються спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади у сфері конфіденційного зв'язку відповідно до
законодавства.
Централізовані системи захисту інформації та
оперативно-технічного управління перебувають у державній власності
і не підлягають приватизації.
Власниками інших складових Національної системи
конфіденційного зв'язку можуть бути суб'єкти господарської
діяльності незалежно від форми власності.
Стаття 7. Надання послуг конфіденційного зв'язку
Послуги конфіденційного зв'язку надаються органам державної
влади та органам місцевого самоврядування, державним
підприємствам, установам, організаціям, іншим юридичним та
фізичним особам на платній основі.
Порядок надання послуг конфіденційного зв'язку органам
державної влади та органам місцевого самоврядування, державним
підприємствам, установам та організаціям встановлюється Кабінетом
Міністрів України ( 1519-2002-п ).
Надання послуг конфіденційного зв'язку іншим юридичним та
фізичним особам здійснюється відповідно до законодавства на
підставі договору між споживачем та оператором.
Послуги конфіденційного зв'язку надаються операторами, які є
юридичними особами та мають ліцензії на право надання послуг
телефонного зв'язку та/або радіозв'язку, а також надання послуг у
галузі криптографічного та/або технічного захисту інформації
відповідно до законодавства.
Стаття 8. Відповідальність за порушення законодавства усфері конфіденційного зв'язку
Особи, винні у порушенні законодавства у сфері
конфіденційного зв'язку, несуть дисциплінарну, адміністративну,
матеріальну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність
згідно із законом.
Стаття 9. Фінансове забезпечення Національної системиконфіденційного зв'язку
Фінансування витрат, пов'язаних із створенням,
функціонуванням та розвитком Національної системи конфіденційного
зв'язку, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету
України, що передбачається під час його формування на поточний рік
у відповідних розділах окремим рядком, а також за рахунок місцевих
бюджетів та інших джерел фінансування, не заборонених законом.
Стаття 10. Міжнародне співробітництво
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у
сфері конфіденційного зв'язку в межах своїх повноважень може брати
участь у науково-технічному, зовнішньоекономічному та інших формах
співробітництва з питань конфіденційного зв'язку відповідно до
державних програм та законодавства України.
Міжнародне співробітництво у сфері конфіденційного зв'язку
здійснюється на основі законодавства та відповідних міжнародних
договорів України.
Стаття 11. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня
набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим
Законом;
відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття
нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових
актів, що суперечать цьому Закону.
3. Статтю 1 Закону України "Про зв'язок" ( 160/95-ВР )
(Відомості Верховної Ради України, 1995 р., N 20, ст. 143;
2000 р., N 41, ст. 341) після абзацу одинадцятого доповнити новим
абзацом такого змісту:
"мережа спеціального зв'язку - мережа зв'язку, яка забезпечує
обмін інформацією з обмеженим доступом".
У зв'язку з цим абзаци дванадцятий - двадцять другий вважати
відповідно абзацами тринадцятим - двадцять третім.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 10 січня 2002 рокуN 2919-III
