КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В Авід 13 березня 2002 р. N 318
Київ
Про затвердження Порядку визначення меж тарежимів використання історичних ареалів населених
місць, обмеження господарської діяльності на
території історичних ареалів населених місць
Відповідно до статті 32 Закону України "Про охорону
культурної спадщини" ( 1805-14 ) Кабінет Міністрів України
п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Порядок визначення меж та режимів використання
історичних ареалів населених місць, обмеження господарської
діяльності на території історичних ареалів населених місць
(додається).
2. Міністерству культури і мистецтв, Державному комітетові
будівництва, архітектури та житлової політики:
разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим,
обласними, Київською та Севастопольською міськими державними
адміністраціями, органами місцевого самоврядування забезпечити
протягом 2002-2004 років визначення меж та режимів використання
історичних ареалів населених місць;
затвердити до 2005 року правила охорони та використання
історичних ареалів населених місць.
Прем'єр-міністр України А.КІНАХ
Інд. 28
ЗАТВЕРДЖЕНОпостановою Кабінету Міністрів України
від 13 березня 2002 р. N 318
ПОРЯДОКвизначення меж та режимів використання історичних
ареалів населених місць, обмеження господарської
діяльності на території історичних ареалів
населених місць
1. Історичні ареали визначаються тільки в населених місцях,
що занесені до Списку історичних населених місць України,
затвердженого Кабінетом Міністрів України.
2. Історичний ареал охоплює історично сформовану частину
населеного місця, що зберегла старовинний вигляд, розпланування і
характер забудови.
3. Режими використання історичних ареалів визначаються їх
історико-культурним потенціалом (кількістю, видами, типами і
категоріями об'єктів культурної спадщини, загальною містобудівною
структурою, наявністю чи відсутністю заповідників, а також
установленими зонами охорони пам'яток).
4. Відповідальними за визначення меж та режимів використання
історичних ареалів є Мінкультури, Держбуд та уповноважені ними
органи охорони культурної спадщини.
5. Межі історичних ареалів визначаються спеціальною
науково-проектною документацією під час розроблення
історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.
6. Історичний ареал - це найбільш освоєна в минулому і добре
збережена частина території населеного місця, що відрізняється
традиційним характером середовища і значною кількістю об'єктів
культурної спадщини від інших, менш освоєних або погано збережених
частин населеного місця.
Межі історичних ареалів слід проводити вздовж розпланувальних
і природних рубежів, що відокремлюють історичний ареал від решти
міських територій, і визначати історико-архітектурним опорним
планом населеного місця. Історико-архітектурні опорні плани
розробляються на основі комплексних досліджень усієї території
історичного населеного місця та його найближчого оточення.
7. Збереження традиційного характеру середовища історичних
ареалів, охорона і раціональне використання розташованих в їх
межах нерухомих об'єктів культурної спадщини, збереження її
містоформуючої ролі є пріоритетним напрямом містобудівної
діяльності в межах історичних ареалів.
8. Опрацюванню проектної документації на будівництво,
реконструкцію будівель і споруд у межах історичних ареалів повинно
передувати розроблення історико-містобудівних обґрунтувань.
9. Результати досліджень, проведених під час розроблення
історико-містобудівних обґрунтувань, відображаються в
історико-архітектурному опорному плані, що є основним документом,
який визначає культурну спадщину населеного місця та
історико-культурну цінність його території.
10. Історичний ареал є спеціально виділеною у населеному
місці територією історико-культурного значення із затвердженими
межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і
містобудівних документах та розглядатися як специфічний об'єкт
містобудівного проектування.
У межах населеного місця може бути визначено один або кілька
історичних ареалів.
11. Частина територій історичних ареалів, а саме території
пам'яток та їх охоронних зон, території заповідників, охоронювані
археологічні території, належать до земель історико-культурного
призначення.
12. Визначені науково-проектною документацією межі історичних
ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування,
Мінкультури або уповноваженим ним органом охорони культурної
спадщини та затверджуються Держбудом або уповноваженим ним органом
охорони культурної спадщини.
13. У разі коли на території населеного місця є державний
історико-культурний заповідник, його територія обов'язково
включається до історичного ареалу.
14. В охоронних зонах здійснюється реставрація та
реабілітація пам'яток, забезпечується охорона традиційного
характеру середовища, усунення споруд і насаджень, які порушують
традиційний характер середовища, відтворення втрачених цінних
об'єктів. Нове будівництво можливе тільки у виняткових випадках за
проектами, погодженими в порядку, визначеному законодавством.
Зони охоронюваного ландшафту можуть використовуватися для
рекреації з мінімальним упорядженням і для традиційної діяльності,
що не порушує ландшафт.
15. У зонах регулювання забудови здійснюється реконструкція
будівель і споруд. Ступінь реконструкції визначається цінністю
наявних об'єктів культурної спадщини, розташуванням зони в
історичному ареалі, особливостями об'ємно-просторового устрою
історичного населеного місця. В зоні регулювання забудови
зберігаються цінні історичні розпланування і забудова, озеленення
та упорядження, виразні елементи ландшафту; закріплюється та
відтворюється значення пам'яток в архітектурно-просторовій
організації історичного ареалу; забезпечуються сприятливі умови
для огляду пам'яток та історичного ареалу в цілому.
У зонах регулювання забудови нові будівлі регламентуються за
розташуванням, прийомами організації, висотою, довжиною фасадів,
масштабом, характером членувань, пластичним і кольоровим
вирішенням, функціональним використанням.
Реконструкція існуючих будівель і споруд регламентується
відповідно до їх культурної та містобудівної цінності, а також
відповідно до вимог збереження традиційного характеру середовища.
16. Для кожного історичного ареалу визначаються режим
використання та конкретні обмеження господарської діяльності на
його території, які встановлюються правилами охорони та
використання історичних ареалів населених місць. Правила охорони
та використання історичних ареалів населених місць повинні
враховуватися під час розроблення місцевих правил забудови.
Розроблення місцевих правил забудови є першочерговим для
міст, що включені до Списку історичних населених місць України,
затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Для зазначених міст місцеві правила забудови затверджуються
відповідними радами за погодженням з Мінкультури, Держбудом або
уповноваженими ними органами охорони культурної спадщини.
