ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
N 2 від 26.04.2002
Про умовно-дострокове звільнення від відбуванняпокарання і заміну невідбутої частини покарання
більш м'яким
З метою правильного застосування судами законодавства про
умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну
невідбутої частини покарання більш м'яким Пленум Верховного Суду
України П О С Т А Н О В Л Я Є:
1. Звернути увагу судів на те, що умовно-дострокове
звільнення осіб від відбування покарання і заміна невідбутої
частини покарання більш м'яким мають надзвичайно важливе значення
для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів,
тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 Кримінального
кодексу України ( 2341-14 ) (далі - КК).
2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і
заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише
після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність: а) при умовно-достроковому звільненні від відбування
покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням
до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК ( 2341-14 ); б) при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким -
того, що засуджений став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82 КК
( 2341-14 ); в) при умовно-достроковому звільненні від відбування
покарання особи, яка була засуджена до позбавлення волі за злочин,
вчинений у віці до 18 років, - того, що вона сумлінною поведінкою,
ставленням до праці та навчання довела своє виправлення (ч. 2 ст.
107 КК ( 2341-14 ).
3. Відповідно до ч. 1 ст. 81 КК ( 2341-14 ) умовно-дострокове
звільнення від відбування покарання може застосовуватись до осіб,
які відбувають покарання у виді виправних робіт, обмеження або
позбавлення волі на певний строк, а також до військовослужбовців,
які засуджені до службових обмежень чи тримання в дисциплінарному
батальйоні. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання особи,
яка вчинила злочин до досягнення повноліття, згідно з ч. 1 ст. 107
КК ( 2341-14 ) застосовується лише при відбуванні покарання у виді
позбавлення волі. Від інших видів покарань (як основних, так і
додаткових) такі особи звільненню не підлягають.
4. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким на
підставі ч. 1 ст. 82 КК ( 2341-14 ) може застосовуватися до осіб,
які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на
певний строк. При цьому більш м'яке покарання призначається в
межах строків, установлених у Загальній частині КК для даного виду
покарання, і не повинне перевищувати невідбутий строк покарання,
призначеного вироком. До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш
м'яким не застосовується (ч. 4 ст. 107 КК ( 2341-14 ).
5. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та
заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можуть бути
застосовані тільки після фактичного відбуття тієї частини строку
покарання, яка зазначена у ч. 3 ст. 81, ч. 4 ст. 82 та ч. 3 ст.
107 КК ( 2341-14 ).
6. Особи, яким покарання було замінено більш м'яким, можуть
бути умовно-достроково звільнені і від цього більш м'якого
покарання за правилами, передбаченими ст. 81 КК ( 2341-14 ).
7. Згідно з ч. 1 ст. 81 КК ( 2341-14 ) особу може бути
умовно-достроково звільнено (повністю або частково) від відбування
і додаткового покарання. При цьому слід мати на увазі, що таким
додатковим покаранням, від якого можна звільнити достроково (тобто
до закінчення строку), є лише позбавлення права обіймати певні
посади або займатися певною діяльністю. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш
м'яким відповідно до ч. 2 ст. 82 КК ( 2341-14 ) засудженого також
може бути звільнено і від додаткового покарання у виді позбавлення
права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Таке
звільнення від додаткового покарання є безумовним.
8. При умовно-достроковому звільненні від відбування
основного покарання засудженого, щодо якого було застосовано
додаткове покарання, суд може вирішити питання про його повне або
часткове звільнення від відбування і додаткового покарання не
тільки тоді, коли про це порушено питання у поданні органу, який
відає виконанням покарання, а й за своєю ініціативою.
9. Якщо при умовно-достроковому звільненні засудженого від
відбування основного покарання суд відмовив у такому звільненні
від додаткового покарання, повторний розгляд цього питання
можливий лише після закінчення строків, передбачених ч. 5 ст. 407
Кримінально-процесуального кодексу України ( 1003-05 ) (далі -
КПК).
10. Коли питання про умовно-дострокове звільнення від
відбування додаткового покарання виникло після повного відбуття
засудженим основного покарання, суд за поданням зазначених у ч. 1
ст. 407 КПК ( 1003-05 ) органів може повністю або частково
звільнити його від додаткового покарання після фактичного відбуття
встановленої законом частини останнього та за наявності інших
зазначених у законі умов.
11. При вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення
від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання
більш м'яким щодо засудженого, покарання якому було пом'якшено
згідно з актом амністії, помилування або за рішенням суду,
фактично відбута частина покарання повинна обчислюватись виходячи
з покарання, встановленого актом амністії, помилування або
рішенням суду.
12. Якщо покарання визначено за сукупністю злочинів або
вироків, суд, застосовуючи умовно-дострокове звільнення від його
відбування, повинен виходити із загального строку покарання,
призначеного за сукупністю, і враховувати при цьому положення ч. 3
ст. 81 КК ( 2341-14 ). За таким же правилом вирішується питання про заміну більш
м'яким невідбутої частини покарання, призначеного за сукупністю
злочинів або вироків.
13. Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають
органи, що відають виконанням покарання, мають відповідати
вимогам, передбаченим ст. 110 Виправно-трудового кодексу України
( 3325-07 ). Коли ці вимоги не виконано (характеристика не
відображає процесу виправлення засудженого або стосується не
всього періоду відбування ним покарання, немає даних про попередні
судимості та відшкодування матеріальних збитків, не подано витяг
із рішення спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх
тощо) і заповнити ці прогалини в судовому засіданні неможливо,
суддя на стадії підготовки справи до розгляду повертає матеріали
для відповідного оформлення, а коли недоліки виявлено в судовому
засіданні, - ухвалює відповідну постанову, в якій зазначає
підстави для повернення матеріалів. Відсутність у матеріалах даних про можливість
працевлаштування засудженого після умовно-дострокового звільнення
від відбування покарання не може бути підставою для відмови у
задоволенні подання.
14. Щодо осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років, суду
необхідно з'ясовувати, де вони проживатимуть, працюватимуть або
навчатимуться, якщо до них буде застосоване умовно-дострокове
звільнення від відбування покарання.
15. Згідно зі ст. 407 КПК ( 1003-05 ) умовно-дострокове
звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини
покарання більш м'яким застосовуються суддею районного (міського)
суду за місцем відбування засудженим покарання за спільним
поданням органу, що відає виконанням покарання, спостережної
комісії або служби у справах неповнолітніх. Суд має повідомляти ці
органи про час і місце судового розгляду.
16. При застосуванні умовно-дострокового звільнення від
відбування покарання осіб, що вчинили злочини до 1 вересня 2001
р., тобто до набрання чинності новим КК, слід керуватися п. 11
Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу ( 2341-14 ).
Виходячи зі змісту зазначеного пункту умовно-дострокове звільнення
від відбування покарання названих осіб здійснюється з урахуванням
особливостей кожної кримінальної справи за правилами,
встановленими статтями 81 та 107 КК 2001 р. ( 2341-14 ), якщо вони
є більш м'якими, ніж ті, що були передбачені статтями 52, 52-1, 53
КК 1960 р. ( 2001-05 ), і, навпаки, за правилами, передбаченими
статтями 52, 52-1, 53 КК 1960 р., якщо вони є більш м'якими, ніж
ті, що встановлені статтями 81 та 107 КК 2001 р.
17. Оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове
звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини
покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний
вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час
судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти
особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який
відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у
справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід
ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину,
праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у
самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а
також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та
потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і
працевлаштування. Пояснення зазначених осіб і думка прокурора
мають бути відображені в протоколі судового засідання.
18. Звернути увагу судів на те, що в постанові про
умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну
невідбутої частини покарання більш м'яким необхідно обов'язково
викладати суть подання органу, який відає виконанням покарання, і
спостережної комісії чи служби у справах неповнолітніх, мотиви
прийнятого рішення й дані, що були підставою для задоволення
клопотання або відмови в цьому. Після оголошення такої постанови головуючий у судовому
засіданні має попередити особу, щодо якої ухвалено рішення, про
наслідки вчинення нею нового злочину, передбачені ч. 4 ст. 81, ч.
6 ст. 82 або ч. 5 ст. 107 КК ( 2341-14 ).
19. Судам треба мати на увазі, що згідно з частинами 6 та 7
ст. 407 КПК ( 1003-05 ) протягом семи діб із дня оголошення
постанови з питання застосування умовно-дострокового звільнення
від відбування покарання чи заміни невідбутої частини покарання
більш м'яким прокурор і засуджений вправі подати на неї апеляції.
У разі подання апеляції прокурором виконання зазначеної постанови
зупиняється.
20. Суди повинні реагувати окремими постановами на кожний
випадок необгрунтованого подання органами, які відають виконанням
покарання, матеріалів про умовно-дострокове звільнення засуджених
від відбування покарання чи заміну невідбутої частини покарання
більш м'яким.
21. Після розгляду судом справи про умовно-дострокове
звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини
покарання більш м'яким копії ухваленої постанови мають надсилатися
суду, який постановив вирок (для приєднання до справи), а також
спостережній комісії або службі у справах неповнолітніх за обраним
засудженим місцем проживання.
22. Судам касаційної та апеляційної інстанцій слід
систематично узагальнювати судову практику у справах про
умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміну
невідбутої частини покарання більш м'яким і орієнтувати суди на
правильне застосування законодавства.
23. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Пленуму
Верховного Суду України від 26 грудня 1975 р. N 10 ( v0010700-75 )
"Про практику застосування судами України законодавства про
умовно-дострокове звільнення від покарання і заміну покарання
більш м'яким".
"Вісник Верховного Суду України", N 3, 2002 р.
