З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про перевезення небезпечних вантажів
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 28, ст. 222 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008, ВВР, 2009, N 10-11, ст.137
N 2189-VI ( 2189-17 ) від 13.05.2010, ВВР, 2010, N 30, ст.394
N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2013, N 48, ст.682 }
{ У тексті Закону слова "Державтоінспекція Міністерствавнутрішніх справ України" в усіх відмінках замінено
словами "відповідні підрозділи Міністерства внутрішніх
справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху"
у відповідному відмінку згідно із Законом N 5459-VI
( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
Цей Закон визначає правові, організаційні, соціальні та
економічні засади діяльності, пов'язаної з перевезенням
небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим,
автомобільним та авіаційним транспортом.
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому
значенні:
небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи
виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм
властивостей за наявності певних факторів можуть під час
перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних
засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти
матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до
загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за
міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, або за результатами випробувань в
установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля
або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин;
небезпечні речовини - речовини, віднесені до таких класів:
клас 1 - вибухові речовини та вироби; клас 2 - гази; клас 3 -
легкозаймисті рідини; клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини;
клас 4.2 - речовини, схильні до самозаймання; клас 4.3 - речовини,
що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою; клас 5.1 -
речовини, що окислюють; клас 5.2 - органічні пероксиди; клас 6.1 -
токсичні речовини; клас 6.2 - інфекційні речовини; клас 7 -
радіоактивні матеріали; клас 8 - корозійні речовини; клас 9 - інші
небезпечні речовини та вироби; { Абзац третій статті 1 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2189-VI ( 2189-17 ) від 13.05.2010 }
компетентний орган з перевезення небезпечних вантажів -
орган, що таким визнається в установленому порядку з метою
виконання міжнародних договорів України у сфері перевезень
небезпечних вантажів; { Абзац четвертий статті 1 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
суб'єкт перевезення небезпечних вантажів - підприємство,
установа, організація або фізична особа, які відправляють,
перевозять або одержують небезпечні вантажі (відправники,
перевізники та одержувачі);
відправник небезпечного вантажу - зазначена в перевізних
документах юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа
(громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка
підготовлює та подає цей вантаж для перевезення;
перевізник небезпечного вантажу - юридична (резидент і
нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець,
особа без громадянства), яка здійснює перевезення небезпечного
вантажу;
одержувач небезпечного вантажу - зазначена в перевізних
документах юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа
(громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка
одержує небезпечний вантаж від перевізника;
перевезення небезпечних вантажів - діяльність, пов'язана з
переміщенням небезпечних вантажів від місця їх виготовлення чи
зберігання до місця призначення з підготовкою вантажу, тари,
транспортних засобів та екіпажу, прийманням вантажу, здійсненням
вантажних операцій та короткостроковим зберіганням вантажів на
всіх етапах переміщення;
місця зберігання небезпечних вантажів - спеціально
облаштовані місця, майданчики, складські приміщення та споруди, де
зберігаються прийняті до/після перевезення небезпечні вантажі;
маршрути перевезення небезпечних вантажів - залізничні шляхи,
автомобільні дороги, внутрішні водні шляхи, морський та повітряний
простір, де дозволено рух транспортних засобів, які перевозять
небезпечні вантажі;
міжнародне перевезення небезпечних вантажів - перевезення
небезпечних вантажів з території України на територію іноземної
держави; з території іноземної держави на територію України;
транзитом через територію України.
Стаття 2. Законодавство з питань перевезення небезпечнихвантажів
Законодавство з питань перевезення небезпечних вантажів
складається з цього Закону, інших законів України, міжнародних
договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України, а також інших нормативно-правових актів, що визначають
умови перевезення небезпечних вантажів, вимоги до типів та
обладнання транспортних засобів, порядку підготовки,
перепідготовки, навчання, підвищення та підтвердження кваліфікації
працівників, зайнятих перевезенням небезпечних вантажів, порядку
одержання дозволів на здійснення зазначених перевезень.
Стаття 3. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на такі види діяльності:
державне управління та державне регулювання безпеки у сфері
перевезення небезпечних вантажів;
виконання робіт і надання послуг, пов'язаних з перевезенням
небезпечних вантажів;
забезпечення міжнародних зобов'язань у сфері перевезення
небезпечних вантажів.
Дія цього Закону не поширюється на перевезення небезпечних
вантажів на територіях підприємств, установ та організацій, де ці
вантажі виготовляються або утворюються, використовуються або
захороняються, та інші передбачені законом випадки.
Стаття 4. Завдання законодавства з питань перевезеннянебезпечних вантажів
Основними завданнями законодавства з питань перевезення
небезпечних вантажів є:
визначення основних принципів та напрямів державної політики
у сфері перевезення небезпечних вантажів;
визначення правових засад державного управління та державного
регулювання безпеки у сфері перевезення небезпечних вантажів;
установлення прав, обов'язків і відповідальності суб'єктів
перевезення небезпечних вантажів.
Стаття 5. Основні напрями державної політики у сферіперевезення небезпечних вантажів
Основними напрямами державної політики у сфері перевезення
небезпечних вантажів є:
виконання вимог екологічної, радіаційної і пожежної безпеки,
фізичного захисту, захисту здоров'я людей, охорони праці,
санітарно-епідемічного благополуччя населення та безпеки руху;
визначення особливостей регулювання підприємницької
діяльності з перевезення небезпечних вантажів, установлення
критеріїв, норм, правил, вимог до робіт та послуг щодо перевезення
небезпечних вантажів, контроль за додержанням умов перевезення, а
також створення системи страхування відповідальності за шкоду,
яка може бути заподіяна під час перевезення небезпечних вантажів;
забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих
перевезенням небезпечних вантажів, та осіб, які постраждали від
аварій під час перевезення небезпечних вантажів.
Стаття 6. Стандартизація і сертифікація у сфері перевезеннянебезпечних вантажів
Стандартизації підлягають загальнотехнічні та
організаційно-методичні вимоги, зокрема щодо термінології,
класифікації небезпечних вантажів і методів класифікаційних
випробувань, пакувань (тари, крупногабаритної тари, контейнерів
середньої вантажопідйомності для масових вантажів), контейнерів,
цистерн, засобів пакування для перевезення небезпечних вантажів і
методів їх випробувань та маркування. В разі дорожнього
перевезення відповідність транспортних засобів, обладнання,
підготовки водіїв перевіряється відповідними підрозділами
Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку
дорожнього руху, з видачею відповідних свідоцтв про допуск до
перевезення.
Розробка стандартів на всі види продукції та відходи, що
належать до небезпечних вантажів, внесення змін до них
здійснюються підприємством - виробником небезпечного вантажу.
Пакування (тара, крупногабаритна тара, контейнери середньої
вантажопідйомності для масових вантажів), контейнери, цистерни та
засоби пакування, що можуть за результатами випробувань
використовуватися для перевезення зазначеної продукції та
відходів, повинні мати сертифікати відповідності. Стандарти, що
стосуються дорожнього перевезення небезпечних вантажів,
розробляються відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх
справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, за
погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері транспорту. Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
Стандартизація і сертифікація здійснюються відповідно до
законодавства України. Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2189-VI
( 2189-17 ) від 13.05.2010 }
Р о з д і л II
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СУБ'ЄКТІВ ПЕРЕВЕЗЕННЯНЕБЕЗПЕЧНИХ ВАНТАЖІВ
Стаття 7. Права та обов'язки відправника у сфері перевезеннянебезпечних вантажів
Відправник небезпечних вантажів має право на:
одержання у встановленому порядку достовірної інформації про
продукцію або відходи, які належать до небезпечних вантажів і
подаються ним до перевезення;
передачу небезпечного вантажу перевізнику для перевезення
його відповідно до встановленого порядку;
перевезення небезпечного вантажу, поданого для перевезення, у
визначений договором (нормативним актом) строк;
відшкодування збитків, що виникли внаслідок втрати чи
пошкодження небезпечного вантажу або безпідставної відмови
перевізника від прийняття небезпечного вантажу до перевезення.
Відправник небезпечних вантажів зобов'язаний:
здійснювати заходи щодо фізичного захисту, охорони і безпеки
небезпечних вантажів до передачі їх перевізнику;
надавати перевізнику необхідні документи з достовірною
інформацією про небезпечний вантаж, а в разі дорожнього
перевезення - аварійну картку;
забезпечувати підготовку вантажу до відправлення, подавати
перевізнику небезпечний вантаж у відповідному пакуванні (тарі,
крупногабаритній тарі, контейнерах середньої вантажопідйомності
для масових вантажів), контейнері, цистерні та засобі пакування;
{ Абзац четвертий частини другої статті 7 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2189-VI ( 2189-17 ) від 13.05.2010 }
забезпечувати у певних випадках фізичний захист, охорону і
супроводження небезпечного вантажу під час перевезення;
забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення
кваліфікації осіб, які займаються відправленням небезпечних
вантажів, та їх медичного огляду;
надавати в установленому порядку необхідну інформацію про
відправлення небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та
органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону;
здійснити в установленому порядку страхування
відповідальності на випадок настання негативних наслідків
перевезення небезпечних вантажів;
відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок
порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних
вантажів.
Стаття 8. Права та обов'язки перевізника у сфері перевезеннянебезпечних вантажів
Перевізник небезпечних вантажів має право на:
своєчасне одержання небезпечного вантажу разом з відповідними
документами з повною інформацією про вантаж;
проведення всебічної передбаченої законодавством перевірки
небезпечного вантажу, що приймається до перевезення, та документів
на нього;
відмову у прийнятті до перевезення небезпечного вантажу у
разі невідповідності вантажу або документів на нього встановленим
вимогам;
відшкодування збитків, заподіяних йому внаслідок подання
відправником недостовірної інформації про вантаж або несвоєчасного
прийняття його одержувачем.
Перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний:
приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж і
документи на нього відповідають встановленим вимогам;
забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у
встановленому порядку визначеними транспортними засобами;
у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з
відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України,
що забезпечують безпеку дорожнього руху, маршрути і режими
перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд
транспортних засобів у підрозділах відповідних підрозділів
Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку
дорожнього руху, та отримання відповідного свідоцтва про допуск до
перевезення небезпечного вантажу; під час перевезення не
відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов
руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу;
{ Абзац четвертий частини другої статті 8 в редакції Закону
N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 }
перевозити у встановлений строк небезпечний вантаж та
передавати його одержувачу;
забезпечувати належне зберігання небезпечного вантажу;
у відповідних випадках здійснювати заходи фізичного захисту і
охороняти небезпечний вантаж;
забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення
кваліфікації осіб, які здійснюють перевезення небезпечних
вантажів, та їх медичного огляду; в разі дорожнього перевезення
забезпечувати одержання водіями свідоцтв про допуск до перевезення
небезпечних вантажів встановленого зразка після навчання та
складання відповідних іспитів в відповідних підрозділах
Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку
дорожнього руху;
надавати в установленому порядку необхідну інформацію про
перевезення небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та
органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону, в разі
дорожнього перевезення - відповідним підрозділам Міністерства
внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху;
здійснювати в установленому порядку обов'язкове страхування
відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на
випадок настання негативних наслідків під час перевезення таких
вантажів; { Абзац десятий частини другої статті 8 в редакції
Закону N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 }
відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок
порушення ним законодавства з питань перевезення небезпечних
вантажів.
Стаття 9. Права та обов'язки одержувача у сфері перевезеннянебезпечних вантажів
Одержувач небезпечних вантажів має право на:
своєчасне одержання небезпечних вантажів разом з документами
на них;
відшкодування збитків за втрату, пошкодження, затримку
перевезення небезпечного вантажу.
Одержувач небезпечних вантажів зобов'язаний:
своєчасно прийняти небезпечний вантаж, що надійшов на його
адресу, та документи на нього;
здійснювати заходи щодо збереження та забезпечення безпеки
небезпечних вантажів;
забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення
кваліфікації осіб, які займаються прийманням небезпечних вантажів,
та їх медичного огляду;
надавати в установленому порядку необхідну інформацію про
одержання небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та
органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону;
здійснити в установленому порядку страхування
відповідальності на випадок настання негативних наслідків
перевезення небезпечних вантажів;
відшкодовувати витрати та збитки, заподіяні внаслідок
несвоєчасного прийняття небезпечних вантажів і порушення ним
законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів.
Р о з д і л III
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ТА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯБЕЗПЕКИ У СФЕРІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ
ВАНТАЖІВ
Стаття 10. Органи, які здійснюють державне управління усфері перевезення небезпечних вантажів
Державне управління у сфері перевезення небезпечних вантажів
здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері транспорту, місцеві державні
адміністрації та органи місцевого самоврядування, а також інші
спеціально уповноважені державні органи відповідно до їх
компетенції. Стаття 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI
( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
Стаття 11. Компетенція Кабінету Міністрів України у сферіперевезення небезпечних вантажів
До компетенції Кабінету Міністрів України у сфері перевезення
небезпечних вантажів належать:
проведення державної політики у сфері перевезення
небезпечних вантажів;
розробка і здійснення загальнодержавної програми забезпечення
безпеки перевезення небезпечних вантажів;
встановлення порядку спеціального навчання працівників
суб'єктів перевезення небезпечних вантажів ( 1285-2007-п );
вжиття заходів до запобігання незаконному міжнародному
перевезенню небезпечних вантажів;
спрямування і координація роботи органів, спеціально
уповноважених здійснювати державне управління та державне
регулювання безпеки у сфері перевезення небезпечних вантажів.
Стаття 12. Компетенція Ради міністрів Автономної РеспублікиКрим у сфері перевезення небезпечних вантажів
До компетенції Ради міністрів Автономної Республіки Крим у
сфері перевезення небезпечних вантажів належать:
нормативне регулювання діяльності транспорту,
санітарно-епідеміологічних та медичних служб у сфері перевезення
небезпечних вантажів відповідно до вимог чинного законодавства та
нормативно-правових актів органів, спеціально уповноважених
здійснювати державне управління та державне регулювання безпеки у
сфері перевезення небезпечних вантажів;
розробка, затвердження і реалізація республіканської програми
забезпечення перевезення небезпечних вантажів відповідно до
загальнодержавної програми.
Стаття 13. Спеціально уповноважені органи виконавчої влади усфері перевезення небезпечних вантажів
Спеціально уповноваженими органами у сфері перевезення
небезпечних вантажів є центральні органи виконавчої влади, що
забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері
транспорту, та інші органи виконавчої влади, зазначені у статтях
15 і 16 цього Закону, відповідно до їх компетенції. Стаття 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI
( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
Стаття 14. Компетенція центрального органу виконавчої влади,що забезпечує формування державної політики у
сфері транспорту, щодо перевезення небезпечних
вантажів
До компетенції центрального органу виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, щодо
перевезення небезпечних вантажів (компетентного органу України з
перевезення небезпечних вантажів) належать:
розроблення і затвердження нормативно-правових актів з питань
перевезення небезпечних вантажів (крім нормативно-правових актів з
питань дорожнього перевезення небезпечних вантажів, які
розробляються відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх
справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та
затверджуються Міністерством внутрішніх справ України) та
забезпечення ліквідації аварій та їх наслідків, що виникають під
час перевезення небезпечних вантажів, а також погодження
нормативів і правил екологічної та радіаційної безпеки, захисту
здоров’я людей та санітарно-епідемічного благополуччя населення
під час перевезення небезпечних вантажів;
прийняття в установленому порядку рішень про умови
перевезення небезпечних вантажів (у разі дорожнього перевезення
небезпечних вантажів маршрути і режими перевезення погоджуються з
відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України,
що забезпечують безпеку дорожнього руху), якщо такі умови не
передбачені відповідними нормативно-правовими актами;
здійснення міжнародного співробітництва у сфері перевезення
небезпечних вантажів. Стаття 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 586-VI
( 586-17 ) від 24.09.2008; в редакції Закону N 5459-VI ( 5459-17 )
від 16.10.2012 }
Стаття 14-1. Компетенція центрального органу виконавчоївлади, що реалізує державну політику у сфері
транспорту, щодо перевезення небезпечних
вантажів
До компетенції центрального органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері транспорту, щодо перевезення
небезпечних вантажів належать:
контроль за додержанням законодавства у сфері перевезення
небезпечних вантажів (крім дорожнього перевезення небезпечних
вантажів, яке контролюється відповідними підрозділами Міністерства
внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього
руху);
інформування через Міністерство закордонних справ України
Комітету експертів ООН з перевезення небезпечних вантажів про
результати класифікації небезпечних вантажів в Україні, які раніше
не були визнані такими, та про зміни у класифікації небезпечних
вантажів. Закон доповнено статтею 14-1 згідно із Законом N 5459-VI
( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
Стаття 15. Компетенція інших центральних органів виконавчоївлади у сфері перевезення небезпечних вантажів
До компетенції інших центральних органів виконавчої влади, що
здійснюють державне управління у сфері перевезення небезпечних
вантажів, належать:
1) у галузі промислової політики:
участь у визначенні умов безпечного перевезення небезпечних
вантажів та ліквідації наслідків аварій, що виникли у процесі їх
перевезення; у разі дорожнього перевезення - за погодженням з
відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України,
що забезпечують безпеку дорожнього руху;
визначення порядку перевезення окремих вантажів, які
віднесено до їх компетенції відповідно до нормативно-правових
актів; у разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів - за
погодженням з відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх
справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху;
2) у галузі праці та соціальної політики:
організація та здійснення державного нагляду за додержанням
вимог законодавства про охорону праці щодо діяльності, пов'язаної
з перевезенням небезпечних вантажів;
участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з
питань перевезення небезпечних вантажів;
3) у галузі екології, природних ресурсів, охорони здоров'я:
розробка та затвердження нормативів і правил екологічної та
радіаційної безпеки, захисту здоров'я людей та
санітарно-епідемічного благополуччя населення під час перевезення
небезпечних вантажів та ліквідації наслідків аварій, що сталися
під час їх перевезення, здійснення нагляду і контролю за
виконанням цих нормативів і правил; в разі дорожнього перевезення
зазначені нормативи і правила погоджуються з відповідними
підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що
забезпечують безпеку дорожнього руху;
виконання інших функцій, визначених законодавством з питань
перевезення небезпечних вантажів.
Стаття 16. Компетенція відповідних підрозділів Міністерствавнутрішніх справ України, що забезпечують безпеку
дорожнього руху, у сфері дорожнього перевезення
небезпечних вантажів
До компетенції відповідних підрозділів Міністерства
внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху,
у сфері дорожнього перевезення небезпечних вантажів належать:
розробка і подання на затвердження Міністерству внутрішніх
справ України за погодженням з центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування державної політики у сфері
транспорту, нормативно-правових актів з питань дорожнього
перевезення небезпечних вантажів; { Абзац другий статті 16 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від
16.10.2012 }
контроль за безпекою дорожнього руху під час дорожнього
перевезення небезпечних вантажів, додержанням законодавства у
зазначеній сфері, у тому числі за забезпеченням організації
підготовки водіїв транспортних засобів та уповноважених з питань
безпеки перевезення небезпечних вантажів, прийманням іспитів та
видачею відповідних свідоцтв установленого зразка, розробленням і
видачею в установленому порядку погоджень маршрутів руху
транспортних засобів під час дорожнього перевезення небезпечних
вантажів. { Абзац третій статті 16 в редакції Закону N 586-VI
( 586-17 ) від 24.09.2008 }
Стаття 17. Компетенція місцевих державних адміністрацій таорганів місцевого самоврядування у сфері
перевезення небезпечних вантажів
Місцеві державні адміністрації та органи місцевого
самоврядування у межах своєї компетенції, визначеної
законодавством України, у сфері перевезення небезпечних вантажів
здійснюють:
реалізацію загальнодержавних програм забезпечення перевезення
небезпечних вантажів, розробку та реалізацію місцевих програм
забезпечення перевезень небезпечних вантажів;
виконання інших функцій, встановлених законодавством з питань
перевезення небезпечних вантажів.
Р о з д і л IV
ПЕРЕВЕЗЕННЯ НЕБЕЗПЕЧНИХ ВАНТАЖІВ
Стаття 18. Умови перевезення небезпечних вантажів
Умови перевезення небезпечних вантажів визначаються
нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту. У
разі відсутності таких актів небезпечний вантаж допускається до
перевезення на умовах, встановлених за рішенням органів,
зазначених у статтях 13, 15 та 16 цього Закону. В разі дорожнього
перевезення небезпечних вантажів умови перевезення встановлюються
відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України,
що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Стаття 19. Вимоги до транспортних засобів, якими перевозятьсянебезпечні вантажі
Транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі,
повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони
праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках
мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до
перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення
небезпечних вантажів відповідні свідоцтва, згідно з
законодавством, видаються відповідними підрозділами Міністерства
внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Стаття 20. Документи на перевезення небезпечних вантажів
Перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності
відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок
подання яких визначається нормативно-правовими актами, що
регулюють діяльність транспорту.
Стаття 21. Фізичний захист і супроводження небезпечнихвантажів
Фізичний захист і супроводження небезпечних вантажів
здійснюються у порядку, встановленому нормативно-правовими актами
з питань перевезення небезпечних вантажів залежно від їх
класифікації та виду транспорту, яким вони перевозяться.
Стаття 22. Страхування відповідальності суб'єктів перевезеннянебезпечних вантажів і працівників, які беруть
участь у перевезенні таких вантажів
Відповідальність суб'єктів перевезення небезпечних вантажів
підлягає обов'язковому страхуванню у встановленому порядку.
Здоров'я і життя працівників, які беруть участь у перевезенні
небезпечних вантажів, підлягають обов'язковому страхуванню від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у
встановленому порядку.
Стаття 23. Ліквідація наслідків аварій, що виникають під часперевезення небезпечних вантажів
Ліквідацію наслідків аварій, що виникають під час перевезення
небезпечних вантажів, здійснюють, залежно від категорії аварії та
відповідно до плану ліквідації її наслідків, центральні органи
виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують
державну політику у сфері цивільного захисту, та суб'єкти
перевезення небезпечних вантажів, інші підприємства, установи та
організації, які залучаються до ліквідації наслідків таких аварій,
або перевізник самостійно чи із залученням відповідних
підприємств, установ та організацій. Стаття 23 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI
( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
Стаття 24. Вирішення спорів, що виникають у сферіперевезення небезпечних вантажів
Спори, що виникають у сфері перевезення небезпечних вантажів,
вирішуються відповідно до чинного законодавства.
Стаття 25. Відповідальність у сфері перевезення небезпечнихвантажів
За порушення законодавства про перевезення небезпечних
вантажів юридичні та фізичні особи несуть відповідальність згідно
з законом.
Стаття 26. Міжнародні перевезення небезпечних вантажів іміжнародне співробітництво у сфері перевезення
небезпечних вантажів
Міжнародні перевезення небезпечних вантажів здійснюються
відповідно до цього Закону та міжнародних договорів України, згода
на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України встановлюються інші
правила перевезення небезпечних вантажів, ніж передбачені цим
Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері
перевезення небезпечних вантажів відповідно до норм міжнародного
права.
Транзит небезпечних вантажів через територію України
здійснюється виключно у прямому сполученні одним видом транспорту
без перевантаження на інший.
Р о з д і л V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. До приведення законів України, інших нормативно-правових
актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в
частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня
набрання чинності цим Законом:
підготувати і подати до Верховної Ради України пропозиції про
внесення змін до законодавчих актів у зв'язку з прийняттям цього
Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим
Законом;
відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття
нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових
актів, що суперечать цьому Закону.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 6 квітня 2000 рокуN 1644-III
